Рибінська Ю
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
РИБІНСЬКА Юлія Анатоліївна
УДК 372.882.1,811.111:373.543
МЕТОДИКА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗАНОГО НАВЧАННЯ
ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
В ШКОЛАХ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ
13.00.02 – теорія і методика навчання (зарубіжна література)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент
Куцевол Ольга Миколаївна,
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри
методики філологічних дисциплін.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Градовський Анатолій Володимирович,
Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри зарубіжної літератури;
кандидат педагогічних наук, доцент
Клименко Жанна Валентинівна,
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова,
доцент кафедри методики викладання російської
мови і світової літератури.
Захист відбудеться “23” квітня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).
З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені О.В.Сухомлинського (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9).
Автореферат розіслано “21” березня 2008 р.
Учений секретар Г.Т. Шелехова
спеціалізованої вченої ради
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Соціально-економічні зміни в Україні спричинили до пошуку нових тенденцій розвитку педагогічної науки, ефективних засобів виховання молодої людини, здатної до саморозвитку й самореалізації, діалектичного мислення і генерування оригінальних ідей. Досягнення цієї мети пов’язується з підвищенням особистісної активності учнів, демократизацією та гуманізацією всієї системи освіти, інтеграцією навчально-виховного процесу. Отже, взаємозв’язане навчання різних шкільних предметів є вектором удосконалення сучасної української освіти загалом і вивчення зарубіжної літератури в школі, зокрема.
З розвитком взаємин незалежної України зі світом значно активізувався інтерес наших громадян до культури інших країн і вивчення іноземних мов, оскільки оволодіння засобами іншомовного спілкування є вимогою часу. В умовах інтенсифікації інформаційних потоків у сучасному світі зростають вимоги до навчання та опанування іноземних мов. Знання мов для молодої людини – це запорука її успішності та всебічної реалізації в житті, це розвиток широкого планетарного мислення, яке дає змогу відчувати себе не тільки патріотом, а й громадянином світу. До того ж чимало вищих педагогічних навчальних закладів готує фахівців за спеціальностями “Вчитель зарубіжної літератури та іноземної мови”, а також “Учитель української мови і літератури, зарубіжної літератури та іноземної мови”.
Засадничою ідеєю викладання зарубіжної літератури є ідея полікультурної освіти, згідно з якою література в школі розглядається як пошук зв’язків між способом мислення, особливостями світосприйняття, менталітету, культурних надбань іномовних країн. Створення культурного країнознавчого контексту – необхідна умова для реалізації такого підходу. Вона передбачає розроблення продуманої й дієвої інтеграції навчальних предметів під час вивчення творів зарубіжної літератури.
Вивчення автентичних текстів зумовлює міжнародні літературні взаємовпливи й запозичення, що народжує культурний синтез – основу становлення й розвитку національних літератур. Сприйняття оригіналу допоможе учням краще осягнути не тільки специфіку інонаціональних ідей, а й усвідомити явище світового літературного процесу, відтворити іномовний твір крізь призму власного сприйняття за допомогою учнівських перекладів. Запропонований підхід до викладання світової літератури уможливить виявлення нових резервів критичного мислення, розширить погляди учнів на будь-яку сферу явищ, навчить їх узагальнювати, об’єднувати, розрізнювати, зіставляти абсолютно різні факти, оскільки в процесі взаємозв’язаного навчання літератури та іноземної мови школярі зможуть реалізувати свою готовність до встановлення міжпредметних асоціацій, передачі іномовних реалій, упровадження неологізмів, оперуватимуть прийомами аналізу, синтезу, порівняння й узагальнення. Встановлення контактів між інонаціональними явищами сприятиме формуванню взаємонавчання, руху до високорозвинених країн, висловлюванню власної точки зору щодо полікультурних явищ.
Тому нині назріла потреба в спеціальному цілеспрямованому дослідженні процесу вивчення інонаціонального твору в змісті шкільного курсу зарубіжної літератури. Домінування міжнаціональних зв’язків, інтеграція культур висувають нагальну потребу розвитку методичної науки, теоретичного розроблення, експериментальної перевірки і практичного впровадження системи взаємозв`язаного навчання зарубіжної літератури та іноземної мови. Ця обставина вимагає відповідного перегляду цілей і змісту освіти, розробки ефективних педагогічних технологій і нових методичних систем вивчення творів зарубіжної літератури в їх інонаціональній та іномовній специфіці, з урахуванням психологічних особливостей сприйняття учнями оригіналу й перекладу.
Актуальність обраної теми визначається, окрім зазначеного вище, ще й тим, що в сучасній методичній науці проблема взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови недостатньо вивчена, а тема дисертації досі не була об’єктом спеціального дослідження.
Методологічні засади розв’язання проблеми закладено в літературознавчих працях, присвячених порівняльному вивченню літератур, І.Франка, О.Білецького, Ю.Булаховської, Г.Вервеса, В.Жирмунського, М.Конрада, Д.Лихачова, В.Матвіїшина, Д.Наливайка, М.Храпченка, К.Шахової та ін. Психолого-педагогічними засадами нашого дослідження про контакти між навчальними предметами є праці П.Блонського, І.Лернера, В.Максимової, Н.Менчинської, В.Онищука, Ю.Самаріна, В.Сухомлинського та ін. У зарубіжжі міжпредметні зв’язки в процесі навчання досліджували Л.Вейкер, Д.Камінс, А.Керін, К.Колвін, П.Росс, В.Соул, М.Турнер та ін.
У методичній науці значну увагу обґрунтуванню взаємозв’язаного вивчення літератур надавали вчені ХIХ ст.: Х.Алчевська, Б.Грінченко, В.Острогорський, С.Русова, Ю.Стоюнін та ін., методисти ХХ ст. О.Бандура, Н.Волошина, Л.Мірошниченко, Є.Пасічник, Б.Степанишин та ін.
Окремі аспекти взаємозв’язаного вивчення української та зарубіжної літератур розглядалися в дисертаційних дослідженнях А.Градовського, Ж.Клименко, Ю.Горідько, української літератури та музики, театру, кіно, образотворчого мистецтва – С.Жили та ін. Аналіз джерельної бази засвідчує, що більшість науковців розглядають вивчення зарубіжної літератури у зв’язку з рідною літературою, не порушуючи питання взаємозв’язків з іноземними мовами.
Отже, можна констатувати, що ціла низка аспектів цієї проблеми ще недостатньо досліджена. Їх розв’язання забезпечить глибше розуміння учнями іномовного тексту, закономірностей розвитку всесвітнього художнього процесу, формування вмінь аналізувати художні твори зарубіжних письменників у їх інонаціональній специфіці, сприймати естетичну красу оригіналу, перекладу, переспіву взірців світової класики.
Таким чином, вибір теми дослідження зумовлений вимогами часу, соціальною значущістю і недостатньою розробленістю проблеми аналізу іномовних творів в оригіналі на уроках зарубіжної літератури в теоретичному й практичному аспектах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри методики філологічних дисциплін ВДПУ імені Михайла Коцюбинського з теми “Проблеми оновлення змісту й удосконалення методів вивчення філологічних дисциплін у середніх і вищих навчальних закладах”. Тема дослідження затверджена вченою радою ВДПУ імені М.Коцюбинського (протокол № 2 від 28 жовтня 2004 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук АПН України (протокол № 5 від 24 травня 2005 р.).
Об’єкт дослідження – процес вивчення творів зарубіжної літератури у взаємозв’язку з англійською мовою в школах гуманітарного профілю.
Предмет дослідження – зміст, методи, прийоми і форми навчальної діяльності в умовах реалізації міжпредметних зв’язків двох предметів.
Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методичної системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю.
Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:
1. Проаналізувати теорію і практику взаємозв’язаного навчання шкільного курсу зарубіжної літератури та інших предметів, визначити й науково обґрунтувати основні напрями дослідження проблеми.
2. З’ясувати дидактичні умови й методичну спрямованість діяльності вчителя й учнів на основі взаємозв’язаного підходу під час навчання зарубіжної літератури та іноземної мови.
3. Сформувати принципи взаємозв’язаного навчання шкільного курсу зарубіжної літератури й англійської мови, встановити їх зв’язок із загально-дидактичними принципами.
4. Виявити психолого-педагогічні умови механізму сприйняття та осмислення інокультурного твору в оригіналі й перекладі.
5. Розробити та експериментально перевірити ефективність методики вивчення іномовних творів у взаємозв’язку навчання зарубіжної літератури та англійської мови.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять концептуальні положення діалектичної теорії пізнання про взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ дійсності, теорія міжсуб’єктної взаємодії в організації навчального процесу; методологічні засади сучасної літературної освіти; психолого-педагогічні розвідки про механізми засвоєння знань та особливості іншомовної навчальної діяльності учнів старших класів; розуміння іномовного твору як явища мистецтва інокультурної країни; системно-цілісне уявлення про аналіз іномовного твору й перекладу як вторинного джерела.
Для реалізації мети і завдань дисертаційної роботи застосовувалися такі методи дослідження:
– теоретичні: аналіз філософської, літературознавчої, психолого-педагогічної, лінгвістичної літератури для виявлення стану теоретичної розробки досліджуваної проблеми; аналіз програмно-методичного забезпечення шкільного курсу зарубіжної літератури для визначення теоретико-методичних засад дослідження;
– емпіричні: анкетування, бесіди з учителями, учнями шкіл, цілеспрямоване спостереження, письмові й усні опитування, написання творчих робіт з метою визначення рівня готовності учнів до взаємозв’язаного навчання; моделювання експериментальної методики вивчення зарубіжної літератури у взаємозв’язках з англійською мовою, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) для впровадження та з’ясування ефективності розробленої методичної моделі; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних для статистичної обробки результатів дослідження.
Експериментальна база дослідження. Експериментальне навчання здійснювалося в загальноосвітніх навчальних закладах м. Вінниці (ЗОШ № 1, № 3, № 12), м. Хмельницького (ЗОШ № 12), Вінницької (Барська ЗОШ № 2, Немирівська ЗОШ № 1), Житомирської (Бердичівська ЗОШ № 1) та Київської (Фастівська ЗОШ № 4) областей. На різних етапах експериментом було охоплено 559 учнів 9-11 класів гуманітарного профілю.
Відповідно до поставлених завдань, дослідження здійснювалося протягом трьох етапів.
На першому етапі (2004 – 2005 рр.) визначались об’єкт, предмет, мета, основні завдання, гіпотеза та методологічні основи дослідження, вивчалась психолого-педагогічна, методична, літературознавча й культурологічна література з означеної проблеми.
На другому етапі (2005 – 2006 рр.) проводився констатувальний зріз, аналізувались його результати, збирались матеріали до здійснення експериментального навчання, створювалась методична система взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови, визначались ефективні методи вивчення інонаціонального твору.
На третьому етапі (2005 – 2007 рр.) здійснювалось експериментальне навчання з метою перевірки ефективності запропонованої методичної системи, аналізувались отримані результати, підводились підсумки роботи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в теорії і методиці зарубіжної літератури створено, теоретично обґрунтовано й апробовано методику взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури й іноземної мови; теорію вивчення іномовного тексту, яка охоплює різноманітні методи, прийоми, засоби й форми навчальної діяльності; з’ясовано теоретичні, методичні аспекти інтегрованого підходу до вивчення зарубіжної літератури та іноземної мови в ЗНЗ. Окреслено етапи вивчення інонаціонального твору, психологічні особливості сприйняття оригіналу, аналіз перекладів у порівнянні з першоджерелом, запропоновано й розроблено найрізноманітніші завдання, які полегшують сприйняття твору в його інонаціональній специфіці, набули подальшого розвитку методичні підходи до здійснення міжпредметних зв’язків у навчальній діяльності учнів шкіл гуманітарного профілю.
Практичне значення дослідження. Змодельовано етапи, методи і форми роботи вивчення інокультурного твору. Ця система розширює сферу мисленнєвої діяльності учнів на уроках зарубіжної літератури, збагачує їхні знання й уміння, сприяє літературному полілінгвальному й загальному розвитку. Дослідження відкриває нові можливості істотного коригування, удосконалення шкільних програм, підручників із зарубіжної літератури, інтегрування зусиль учителів світової літератури й іноземної мови для підвищення рівня освіти. У роботі теоретично і методично обґрунтовано взаємозв’язане навчання під час вивчення англомовної класики, що уможливлює екстраполювання проблеми взаємозв’язку в інші методики.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Development of Civil Society through American Studies” (“Розвиток громадянської самоусвідомленості крізь призму американської освіти”) (м. Ялта, 2006 р.), “British Global Role for the 21th Century” (“Глобальна роль британської-англійської мови для 21 століття”) (м. Севастополь, 2007 р.); міжнародних науково-методичних семінарах: “Актуальні проблеми художнього і галузевого перекладу” (м. Горлівка, 2007 р.), “Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (м. Хмельницький, 2007 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Михайло Коцюбинський – митець, педагог, громадянин” (м. Вінниця, 2004 р.), “Діалог літературознавства і методики навчання: шляхи аналізу художнього твору” (м. Переяслав-Хмельницький, 2006 р.), “Тенденції розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні і за кордоном” (м. Житомир, 2006 р.), “Прикладна лінгвістика: проблеми і рішення” (м. Миколаїв, 2007 р.); звітних конференціях Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського (2004 – 2006 рр.).
Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 11 одноосібних публікаціях. З них – 7 у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота містить вступ, два розділи, загальні висновки, список використаних джерел (362 найменування). Повний обсяг дисертації – 249 сторінок, у тому числі основного тексту – 169 сторінок, включаючи додатки, 4 таблиці, 13 рисунків, 1 діаграму.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, відображено апробацію одержаних результатів.
У першому розділі – “Науково-теоретичні засади проблеми взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та іноземної мови” – визначено теоретичні основи дослідження: висвітлено філософський, літературознавчий аспекти проблеми, проаналізовано психолого-педагогічні й методичні засади взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю, розглянуто поняття “інтеграція” як один з напрямів взаємозв’язаного навчання.
Філософськими основами нашого дослідження є культурно-історичний релятивізм (О.Шпенглер, А.Тойнбі, П.Сорокін), принципи світоглядного плюралізму (Х.Вольф, А.Кожаров), діалогізму (М.Бахтін, В.Біблер, Г.Буш, М.Бумер). Вивчення “Зарубіжної літератури” на таких засадах своїм аксіологічним аспектом дає можливість пізнати інші народи і їхню культуру, простежуючи зв’язки між епохами, типами культур, способом мислення людей тієї чи іншої епохи, адже якраз завдяки цьому відбувається входження України до світового співтовариства.
У літературознавстві накопичено значний досвід з проблеми компаративного вивчення літератур, його принципів і теорії. Праці Ю.Айхенвальда, М.Алєксєєва, Д.Гачева, В.Жирмунського, Ю.Манна, Д.Наливайка, І.Неупокоєвої, М.Храпченка, К.Шахової та ін. засвідчують, що прийом порівняння відіграє значну роль у сприйнятті й розумінні твору, сприяє літературному розвитку школярів.
На основі психологічних досліджень Б.Ананьєва, Є.Кабанової-Меллер, І.Павлова й І.Сєченова, Ю.Самаріна розкрито процеси формування знань, умінь і навичок, особливостей розвитку мислення людини, а також вплив взаємозв’язаного вивчення окремих предметів на ці процеси. Учені наголошують на важливості впровадження взаємозв’язаного навчання для кращого сприйняття і запам’ятовування матеріалу, удосконалення асоціативного мислення, що в цілому сприяє утворенню нової цілісності, складовими якої є елементи знань різних предметів. Потреба у впровадженні взаємозв’язаного навчання в шкільну практику була давно визнана передовими педагогами (А.Дистерверг, Я.Коменський, Д.Локк, Й.Песталоцці, К.Ушинський та інші), які вважали, що таке навчання двох взаємозв’язаних предметів веде до розширення і поглиблення знань, а посилення міжпредметних зв’язків є необхідною вимогою для формування цілісної, чіткої системи знань, що створює умови для повного і глибокого висвітлення об’єкта вивчення, забезпечує усвідомленість, міцність і мобільність знань учнів.
Прогресивні методисти минулого вважали, що показником широкої освіченості вчителя є його здатність об’єднати й охопити зв’язки між різними науками, готовність навчати, проводити паралелі з розділами суміжного навчального предмета, спорідненими змістом з тим, який він викладає.
У 70-і роки питання міжсистемних зв’язків у викладанні різних предметів привернуло увагу відомих дидактів Л.Клінберга, І.Лернера, В.Онищука, М.Поташника, М.Сказкіна, Ю.Чабанського. Завдяки їхнім працям у дидактиці обґрунтовується погляд на міжпредметні зв’язки як умову систематизації навчального процесу.
Відомі методисти ХХ ст. (О.Богданова, Т.Бугайко, Ф.Бугайко, В.Маранцман, З.Смєлкова, А.Шерман та інші) наголошували на необхідності впровадження взаємозв’язаного навчання в школі, зробили перші спроби розробки системи методів і прийомів здійснення міжпредметних зв’язків на уроках літератури. Ґрунтовніше розкриває систему взаємозв’язків О.Бандура в посібнику “Міжпредметні зв’язки в процесі вивчення української літератури”. С.Никонова наголошує на необхідності взаємозв’язків між предметами для того, щоб деякі загальні логічні операції, методи і прийоми пізнавальної роботи, здобуті під час вивчення одного предмета, переносились на вивчення інших.
У сучасній методиці проблема взаємозв’язку російської і зарубіжної літератур досліджувалась К.Нартовим, С.Тураєвим, Л.Мірошниченко та ін.
Науково-методичними витоками ідеї взаємозближення вивчення рідної і зарубіжної літератур є основні положення методичної теорії А.Градовського, Ж.Клименко, Л.Воловець, Ю.Горідько та ін.
Так, слід підкреслити, що проблема взаємозв’язаного навчання в методиці викладання зарубіжної літератури не нова. Однак у полі зору вчених знаходиться питання взаємозв’язаного вивчення української та зарубіжної літератур, специфіка вивчення перекладних творів на уроках зарубіжної літератури. Донині не створено монографічної праці, яка репрезентувала б технологію взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю, зокрема не з’ясовано специфіку роботи з оригінальним твором, не зазначено етапів упровадження взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та іноземної мови, не розроблено питання оптимальних методів, прийомів і видів навчальної діяльності під час взаємозв’язаного навчання. Водночас учителі-практики виявляють значний інтерес до впровадження взаємозв’язаного навчання, яке ґрунтується на врахуванні особливостей вивчення оригіналу іномовного твору. Усе це підтверджує, що досліджувана проблема є актуальною, має теоретичне і практичне значення.
Аналіз чинних шкільних підручників, хрестоматій, посібників і періодичних видань для учнів 9-11 класів засвідчив доцільність удосконалення навчальних матеріалів щодо застосування знань з англійської мови на уроках зарубіжної літератури.
Проведені під час констатувального зрізу анкетування і бесіди з учителями зарубіжної літератури та іноземної мови засвідчили, що значна кількість респондентів усвідомлює необхідність використання знань з іноземної мови на уроках зарубіжної літератури, важливість країнознавчого і культурологічного компонентів під час вивчення інонаціональних творів. 70% опитуваних зазначили, що вивчення автентичних текстів дасть змогу учням порівняти твір в оригіналі й перекладах, підвищить рівень літературної освіти школяра. Але більшість респондентів засвідчили, що використовують знання англійської мови на уроках зарубіжної літератури епізодично, лише на окремих відкритих уроках, здебільшого на якомусь окремому етапі вивчення художнього твору, віддаючи перевагу лекції вчителя та реферативним повідомленням учнів. З-поміж причин, які зумовили прийняття такого рішення, називають: перевантаженість програми, брак вільного часу для підготовки, недостатню розробленість питання в методичній науці, слабку обізнаність зі специфікою вивчення інокультурного твору, особливостями сприйняття оригіналу й перекладу, етапами роботи з оригіналами.
Аналіз результатів опитування, учнівських робіт виявив розбіжність між готовністю і бажанням учнів 9-11 класів долучатись до взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та іноземної мови, вивчати твори в оригіналі, ураховуючи їх інонаціональну специфіку. Вони виявляють значний інтерес до взаємозв’язаного навчання. Насамперед їх приваблює перспектива аналізу відомих перекладів, підвищення рівня знань з іноземної мови й можливість перекладати вірші самостійно. Проте результати творчих робіт засвідчили, що школярі 9-11 класів відчувають певні труднощі в роботі з інонаціональним твором, вони не мають певних навичок самостійної роботи з оригіналом та перекладом на уроках зарубіжної літератури. Труднощі, які виникають в учнів під час виконання завдань, пояснюються тим, що вчителі не практикують уроки взаємозв’язаного навчання з англійською мовою на уроках зарубіжної літератури, не виконують завдань компаративного характеру з оригіналом і перекладом. Хоча старші підлітки і юнаки мають стійкий інтерес до взаємозв’язаного навчання, досі не надавалось належної уваги вивченню іномовних творів з урахуванням їх специфіки. Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень засвідчує необхідність створення методичної системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в 9-11 класах з метою вдосконалення загальноосвітнього рівня школярів, їхнього літературного розвитку і підвищення рівня комунікативних вмінь і навичок іноземною мовою.
У другому розділі – “Експериментальна методика взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю” – репрезентовано основні компоненти напрацьованої системи, розглянуто проблему цілісного підходу до впровадження взаємозв’язаного навчання на всіх етапах вивчення твору; розкрито методику експериментального навчання, хід формувального експерименту, проведено аналіз його результатів.
Таким чином, у процесі дослідження з’ясовано, що методична система взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю – це цілісне, багаторівневе утворення, яке містить провідну ідею, функції, принципи, етапи, методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності під час вивчення інонаціонального твору, що спрямоване на підвищення й удосконалення рівня літературної освіти школярів, сприяє розвитку їхніх творчих умінь під час взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови.
Мета зазначеної системи – на всіх етапах вивчення інонаціонального твору визначити пріоритетні методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності, спрямовані на глибоке усвідомлення учнями концепції текстів оригіналу й перекладів, підвищення рівня літературної освіти школярів і навичок спілкування англійською мовою.
Система виконує такі функції:
- пізнавальну (глибоке осмислення творів світової літератури, визначення авторської позиції, поглиблення знань із зарубіжної літератури та іноземної мови);
- розвивальну (підвищення самостійності й розвитку творчих здібностей під час зіставлення оригіналу й перекладів, написання творчих робіт й оцінки перекладу, удосконалення навичок кваліфікованого читання інонаціональних творів);
- мотиваційну (розвиток інтересу до вивчення літератури інших країн, мотиваційне пояснення вибору одного з перекладів, який найадекватніше передає оригінал, і прояв ініціативи під час написання власного перекладу);
- діалогічну (здійснення діалогу між автором першоджерела й перекладачем, діалогу різних літератур, культур, країн та епох);
- виховну (створюється фундамент більш глибокого світобачення учнів, розвитку естетичних почуттів, толерантності (мультикультуралізму), професійної орієнтації та ін.);
- коригуючу (перевірка й коригування знань із зарубіжної літератури й англійської мови).
Досліджувана система вибудувана на таких засадничих принципах:
1. Урахування особливостей декламації творів Англії та Америки, що передбачає звернення до особливостей англійської фонетики, правильної інтонації іномовного твору для виявлення підтекстової інформації, з’ясування емоційно-вольової та граматичної функцій. Звернення до різновидів вимови (американсько-англійської та британсько-англійської) під час читання творів Англії та Америки.
2. Полікультурного навчання, що передбачає спеціально дібраний матеріал, який відображає особливості культури країн, твори яких вивчаються, враховуючи безеквівалентну фонову лексику, національні реалії та ін. Зіставлення мови й культури (Англії, Америки, України), визначення спільного й відмінного в цих націях, виховання поваги до представників інших культур.
3. Єдності загальнолюдського й національного, що має на меті сформувати високу духовну культуру людини, гуманістичне мислення категоріями “вічних” цінностей, які засвоюються крізь призму національного. Народознавчий компонент освіти розкриває багатогранність духовного досвіду народу, його традицій, фольклору, особливостей побуту, трудової діяльності тощо. Навчальні заклади мають сприяти відродженню національної культури на тлі надбань світової цивілізації, формуванню в учнів почуття громадської, національної й особистої гідності. Єдність загальнолюдського й національного в навчанні та вихованні допомагатиме виявленню й розвитку їхніх творчих здібностей.
4. Розвивального характеру навчання, спрямованого на розвиток особистості, що зумовлює переорієнтацію процесу навчання з предметного на процесуальні й мотиваційні аспекти освіти. Розвивальним стає навчання, що забезпечує якісні зміни в інтелектуальній, емоційно-вольовій і мотиваційно-практичній сферах особистості. Відоме положення психології “навчання веде за собою розвиток” треба доповнити зворотнім принципом – “повноцінний розвиток сприяє повноцінному навчанню”.
5. Гуманізації, що передбачає антропоцентричний погляд на людину, її сутність і місце в природі, суспільстві, переорієнтацію стратегії виховання на розвиток обдарувань, здібностей, інтересів, нахилів дитини. Гуманізація освіти долає відчуження вчителя й учня від навчальної діяльності, дає змогу звернутися до надбань світової культури, збагачує навчальні предмети ідеями людяності, миру, милосердя, толерантності. Реалізувати цей принцип може лише вчитель-гуманіст.
6. Диференціації та індивідуалізації навчання, що повніше забезпечує творчий розвиток кожного учня, ураховуючи особливості його інтелектуальної, емоційно-вольової та мотиваційно-практичної сфери, фізичного й психічного стану. Цей принцип реалізується найбільш повно в закладах нового типу через профільне та спеціалізоване навчання, створення альтернативних програм і підручників різної складності, зменшення наповнюваності класів і поділ їх на групи, достатнє матеріальне забезпечення, розгалуженість соціально-психологічної служби на різних рівнях навчання. Для диференціації та індивідуалізації навчання необхідне визначення рівня обдарованості дітей.
7. Співробітництва, співтворчості вчителів зарубіжної літератури та англійської мови, що полягає в координації навчально-виховної діяльності цих педагогів, людських взаєминах.
Провідною ідеєю системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю є підвищення рівня літературної освіти учнів, формування в них усвідомлення специфіки інонаціональних творів, здатності висловлювати критичні думки щодо адекватності перекладу, набуття навичок перекладацької діяльності.
Система взаємозв’язаного навчання відкриває широкі можливості модернізації літературної освіти як на уроках зарубіжної літератури, так і під час позакласних і позашкільних занять.
Методична система взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю являє собою єдність мети, змісту, принципів, функцій, методів, прийомів, видів і форм діяльності учнів на уроках взаємозв’язаного навчання.
Структура змодельованої методичної системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю наочно представлена на рис. 1 (с.13).
Процесуальна частина системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю становить собою розподіл на певні етапи із зазначенням конкретних прийомів і видів діяльності на кожному з них.
Для перевірки ефективності запропонованої системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю проведено формувальний експеримент, який складався з трьох етапів: підготовчого, експериментально-дослідного, підсумкового та аналізу його результатів.
На першому етапі проведено попередню роботу: добір матеріалів, розробку методичних рекомендацій для філологів і пам’яток для учнів, визначення контрольних та експериментальних класів, ознайомлення вчителів з матеріалами формувального експерименту. Методичне забезпечення емпіричного дослідження передбачало використання таких матеріалів:
– експериментальна система взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови;
– методичні рекомендації для вчителів зарубіжної літератури та іноземної мови щодо організації взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови, запропоновані у вигляді авторських розробок окремих навчальних тем;
– пам’ятки для проведення компаративної роботи з оригіналом і різними перекладами одного твору;
– система контрольних завдань для перевірки ефективності й результативності розробленої методики;
– критерії оцінки адекватних перекладів;
– критерії рівня літературного розвитку учнів старших класів під час взаємозв’язаного навчання.
На другому етапі проводилось експериментально-дослідне навчання, завдання якого полягало в цілеспрямованій зміні підходів до літературної освіти учнів 9-11 класів гуманітарного профілю, відповідно до гіпотези та завдань взаємозв’язаного навчання.
Ефективність запропонованої методики перевірялася в порівнянні з традиційним навчанням без систематичного і цілеспрямованого використання взаємозв’язків з англійською мовою. Для цього аналізувались показники рівнів знань і вмінь школярів контрольних та експериментальних класів. Експериментальна робота проводилась під час вивчення творів літератури Англії та США в 9-11 класах.
Підсумки експериментально-дослідного навчання узагальнено на основі аналізу анкетування та інтерв’ювання вчителів, а також письмових відповідей на запитання і творчих робіт старшокласників.
Відповіді словесників засвідчили позитивний вплив запропонованої методики на літературний розвиток учнів, підвищення інтересу до предмета, посилення мотивації навчання, розвиток ініціативи та творчого потенціалу, підвищення активності, самостійності учнів. Респонденти також підтвердили, що система взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови сприяє формуванню іншомовних мовленнєвих умінь, збільшує інтерес до вивчення англійської мови, що в цілому підвищує ефективність навчально-виховного процесу.
Усі педагоги, які працювали за експериментальною програмою, відзначили позитивні зрушення в навчально-виховному процесі старшокласників. Оскільки учні експериментальних класів виявили толерантне ставлення до культур інших країн, вирізнялися бажанням співпрацювати один з одним, що вплинуло на характер взаємин між однолітками, почуття колективізму, здатність адекватно оцінювати власні й чужі можливості.
З-поміж найефективніших видів робіт під час взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови словесники виділили порівняння оригіналу та перекладів, написання учнями творчих робіт, читання іномовного твору в оригіналі, коментоване читання та різні види словникової роботи. Обґрунтовуючи свій вибір тим, що порівняння творів сприятиме кращому розумінню першоджерела, виробленню навичок компаративного аналізу й вмінню виокремити головне; написання власних перекладів формуватиме навички перекладацької діяльності й творче мислення учнів; словникова робота налаштовує учнів на цілісне сприйняття іномовного твору, сприяє формуванню комунікативних умінь та навичок англійською мовою.
Бесіди з учителями допомогли виявити основні труднощі, які виникають під час роботи за пропонованою методикою: обмаль навчального часу, відсутність підручників, методичних розробок і рекомендацій щодо взаємозв’язаного навчання, недостатня обізнаність з доробками перекладачів іншомовних творів, неготовність учнів до взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови.
Під час інтерв’ювання словесників встановлено значний вплив розробленої системи на професійну компетентність і співпрацю вчителів зарубіжної літератури та англійської мови. Педагоги наголосили на значенні запропонованої методики для професійної орієнтації підлітків. Більшість учнів класів філологічного профілю висловили бажання стати в майбутньому перекладачами, письменниками, співробітниками міжнародних організацій та ін. Учням контрольних та експериментальних класів пропонувались ідентичні завдання, на виконання яких відводилась однакова кількість часу.
Завдання добиралися таким чином, щоб з’ясувати рівень умінь учнів:
– порівнювати оригінал і різні переклади одного твору з метою з’ясування ідейного задуму першотвору;
– перекладати поезію світової літератури для виявлення творчого потенціалу школярів;
– встановлювати специфіку оригіналу й перекладу під час порівняльного аналізу;
– визначати провідні мотиви й образи творів;
– розуміння мовних засобів англійської мови, що передають культурологічні, країнознавчі особливості художнього твору та специфіку перекладу такої лексики українською.
Аналіз відповідей старшокласників показав значну різницю літературного розвитку учнів експериментальних та контрольних класів. Так, відповідаючи на перші три запитання, учні, котрі навчались за експериментальною методикою, продемонстрували практичні й теоретичні знання порівняльного аналізу, глибоке розуміння змісту та ідейного задуму першотвору, авторської позиції й виявили творчість у процесі написання власних перекладів. Учні контрольних класів не продемонстрували розуміння творів, не змогли виявити авторську позицію.
Старшокласники, які навчались за напрацьованою методикою, значною мірою могли ввійти в іномовний простір, виокремлюючи особливості оригіналу, точніше й правильніше інтерпретувати літературний твір, краще розуміючи специфіку англомовних творів і варіанти передачі англійської лексики українською.
Учні контрольних класів не проводили аналогій з першоджерелом, обмежуючись роботою тільки з перекладним твором, виявляючи труднощі розуміння англомовного твору й специфіки його передачі засобами української мови, що сприяє лише поверховому вивченню інонаціонального твору.
Рівні літературного розвитку учнів 9-11 класів під час взаємозв'язаного навчання визначалися за такими критеріями:
- усвідомлення ідеї першотвору;
- з’ясування авторської позиції, світобачення для повнішого осмислення змісту твору;
- уміння оцінювати переклади, переспіви, визначаючи більш довершені;
- усвідомлення різниці між перекладом і підрядником;
- вияв ініціативи й зацікавленості на уроках взаємозв’язаного вивчення творів зарубіжної літератури та англійської мови;
- рівень розвитку творчих здібностей учнів;
- рівень комунікативної компетенції англійською мовою для глибшого розуміння першотвору.
На основі окреслених критеріїв було визначено умовні рівні літературного розвитку в процесі взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури й англійської мови: високий, достатній, середній і низький.
Високий рівень літературного розвитку під час взаємозв’язаного навчання характеризується тим, що школярі цієї групи дали точні, повні відповіді, показали глибокі знання й розуміння ідейно-естетичного змісту першотвору, визначили його головні мотиви й образи, своєрідність авторського світобачення. Учні цієї групи виявили інтерес до написання творчих робіт, пропонуючи власні варіанти перекладів, а також високий рівень мотивації й зацікавленості у вивченні оригіналу й порівнянні його з різними перекладами.
Достатній рівень наявний в учнів, які майже правильно, але неповно відповіли на поставлені запитання. Старшокласники цієї групи володіють навчальним матеріалом, оцінюючи оригінал й переклади інонаціонального твору, чітко розуміючи різницю між перекладом і підрядником. Підсумки робіт учнів достатнього рівня свідчать, що їх знання виявляються епізодично, лише під час виконання певних видів робіт. Більшість з них недостатньо вільно володіють лексикою англійської мови для читання й аналізу творів у оригіналі. Учні цієї групи виявляють значний рівень мотивації й зацікавленості у вивченні іномовного твору й порівняння його з перекладами.
Середній рівень характеризує учнів, які неповно й поверхово відповіли на запитання. Респонденти цієї групи здатні порівняти оригінал і переклад лише при наявності зразка, не в змозі написати власні переклади. Старшокласники з таким рівнем літературного розвитку не розуміють ідейного задуму першотвору й авторської позиції, не виявляють високого рівня мотивації під час вивчення оригіналу, оскільки головним бар’єром при цьому постає незнання значної кількості іномовних одиниць художнього твору.
Низький рівень мають учні, які не змогли відповісти на поставлені запитання, порівняти різні переклади й оригінал. Школярі цієї групи мають низький рівень знань з англійської мови й незначну мотивацію під час вивчення оригіналу й порівняння його з різними перекладами, не усвідомлюють значної різниці між літературним перекладом і підрядником, не можуть з’ясувати ідею першотвору, авторську позицію, світобачення. Вони мають низький рівень розвитку словесних творчих здібностей.
Кількісну репрезентацію рівнів літературного розвитку під час взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови наводимо в табл. 1.
Таблиця 1
Рівні літературного розвитку учнів 9-11 класів у процесі взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови
Класи
Рівні
(%) | 9 кл. | 10 кл. | 11 кл.
Кк | Ек | Кк | Ек | Кк | Ек
Високий | 7 | 15 | 8 | 20 | 10 | 18
Достатній | 20 | 41 | 22 | 35 | 18 | 45
Середній | 26 | 20 | 23 | 26 | 39 | 30
Низький | 47 | 24 | 47 | 19 | 33 | 7
Кк – контрольні класи, Ек – експериментальні класи
Показники, відображені в таблиці 1, свідчать про велику різницю між рівнями літературного розвитку учнів експериментальних та контрольних класів. Так, кількість школярів з високим та достатнім рівнями переважає в класах, де впроваджувалась методика взаємозв’язаного навчання, тоді, як кількість учнів, що склали групу із середнім і низьким рівнями літературного розвитку, перевищує в контрольних класах.
Цей висновок підтверджується аналізом творчих робіт, який засвідчив, що учні експериментальних класів творчо поставилися до виконання запропонованих завдань, виявили ініціативу в написанні власних перекладів, віршів і творів, використовували прийоми гронування та діаграми Вена для порівняння першоджерела і різних перекладів, з’ясували ідейно-тематичний задум першотвору. Старшокласники роблять висновок, що адекватний художній переклад передає не просто зміст першотвору, а власне його мовну інтонацію, інтенції автора оригіналу.
Написання таких робіт викликало значні труднощі в школярів, що навчалися за традиційною методикою. Так, письмові роботи учнів контрольних класів були дуже поверховими, їм бракувало знань лексики англійської мови та навичок роботи з оригіналом і перекладом.
В експериментальних класах високий і достатній рівні літературного розвитку учнів виявляються в більшої кількості учнів, ніж у відповідних групах контрольних класів, а кількість школярів із середнім і низьким рівнями у класах, де навчання відбувалось за традиційною методикою, удвічі перевищує той же показник в експериментальних класах.
Таким чином, проведений аналіз контрольних творчих робіт учнів контрольних і експериментальних класів засвідчив, що апробована методика істотно впливає на літературний і творчий розвиток школярів, на рівень іномовної компетенції. За показниками всіх виконаних під час формувального експерименту завдань визначено рівні літературного розвитку учнів 9-11 класів гуманітарного профілю в процесі взаємозв’язаного навчання, які представлені на рис.2.
Рис. 2. Рівні літературного розвитку учнів 9-11 класів гуманітарного
профілю в процесі взаємозв’язаного навчання.
Проведене дослідження та результати експериментальної перевірки дають можливість зробити висновок про доцільність упровадження системи взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури та англійської мови в школах гуманітарного профілю. Створена та апробована методика загалом сприяє літературному розвитку учнів, формуванню мовленнєвих умінь українською та англійською мовами, посиленню мотивації навчання (див. додаток А), активності, самостійності учнів, творчості, що в цілому підвищує ефективність начально-виховного процесу.
ВИСНОВКИ
Науково й експериментально обґрунтовані результати здійсненого дисертаційного дослідження дають підстави для таких висновків:
1. Взаємозв’язане навчання зарубіжної літератури й англійської мови в старших класах позитивно впливає на вдосконалення літературної освіти учнів, збагачення іномовного лексичного запасу, всебічний розвиток творчої особистості.
2. Запропонована методика сприяє формуванню гуманістичного світогляду учнів, формуванню толерантного ставлення до культури інших народів.
3. Ефективність упровадження напрацьованої методичної системи забезпечується дотриманням низки психолого-педагогічних умов:
- послідовність, систематичність упровадження взаємозв’язаного навчання;
- урахування різноманітних мотивів навчальної діяльності учнів у процесі вивчення творів зарубіжної літератури в оригіналі;
- залучення учнів до дослідницької і творчої діяльності;
- урахування психолого-вікових особливостей учнів старших класів, їхньої спрямованості на майбутню професію;
- систематичне й послідовне збагачення знань учнів про англомовні країни, їх культуру, національні особливості, їх вплив на мову інокультурного твору в процесі роботи з оригіналом;
- поступове засвоєння перекладознавчих знань про оригінал, переклад, переспів, переказ і підрядник; формування перекладознавчих умінь і навичок.
4. Сутністю запропонованої системи є провідна ідея підвищення рівня літературної освіти школярів, усвідомлення специфіки інонаціональних творів, висловлювання критичної думки щодо адекватності перекладу, формування навичок перекладацької діяльності.
5. Успішність здійснення взаємозв’язаного навчання значною мірою залежить від структурування змісту навчання з опорою на використання альтернативних джерел, додаткових матеріалів і методичних рекомендацій, а також від правильного вибору методів, прийомів, видів і форм роботи проблемно-пошукового характеру й реалізації комунікативного підходу до навчання на основі актуалізації креативних і мовних здібностей старшокласників.
6. Пріоритетне місце в запропонованій системі взаємозв’язаного навчання посідають методи творчого читання, дослідницько-пошуковий, евристичний метод, такі прийоми, як коментоване читання, постановка проблемного запитання, порівняння оригіналу й різних перекладів, написання творчих робіт.
7. У ході взаємозв’язаного навчання зарубіжної літератури й англійської мови учні одержують початкові навички порівняльного аналізу першоджерела й перекладів, оволодівають специфічними вміннями. Основними з-поміж яких є такі:
- виразно читати твори зарубіжної літератури в оригіналі;
- розмежовувати особливості оригіналу й перекладу, переказу та переспіву;
- порівнювати літературні твори в оригіналі й перекладі
