ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Сидяга Богдан Володимирович
УДК 338.246.89:338.435
УПРАВЛІННЯ АНТИКРИЗОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
Гудзинський Олексій Дмитрович,
Національний аграрний університет,
професор кафедри менеджменту
ім. проф. Й.С. Завадського
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
академік УААН
Малік Микола Йосипович,
Національний науковий центр
„Інститут аграрної економіки” УААН,
завідувач відділу підприємництва
кандидат економічних наук, доцент
Дорофєєв Олександр Вікторович,
Полтавська державна аграрна академія,
завідувач кафедри менеджменту і права
Захист відбудеться „20” лютого 2008р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою:
03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28
Автореферат розісланий „ 19 ” січня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В умовах несистемного і некомплексного підходу до реформування аграрного сектора економіки намітилася негативна тенденція в розвитку економіки сільськогосподарських підприємств. Порівняно з 1990 роком різко зменшилося виробництво сільськогосподарської продукції, виникла проблема продовольчої безпеки. Понад п’ятдесят відсотків сільськогосподарських підприємств знаходяться в стані катастрофічної і руйнівної кризи та кризи банкрутства. Причинами такого стану є сукупність об’єктивно-суб’єктивних факторів. Першопричиною системної кризи є відсутність теоретико-методологічних підходів обґрунтування концепції розвитку аграрного сектора економіки та системи управління розвитком в цілому і антикризовою діяльністю сільськогосподарських підприємств зокрема.
Головні теоретичні засади антикризового управління підприємством висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: І. Ансоффа, І.О. Бланка, В.П. Галушко, О.П. Градова, А.Г. Грязнової, О.Д. Гудзинського, О.В. Дорофєєва, С.М. Іванюти, С.М. Кваші, Є.М. Короткова, М.Й. Маліка, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, В.К. Терещенка, О.О. Терещенка, В.К. Савчука, Г. Саймона, Н.М. Сіренко, О.Ю. Єрмакова та інших.
Однак багато проблем, пов’язаних з антикризовим управлінням сільсько- господарським підприємством, не знайшли належного відображення в літературі і потребують розвитку. Управління антикризовою діяльністю сільськогосподарських підприємств як система не сформоване; недостатньо вивчені особливості вибору стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану; на низькому рівні досліджені підходи до формування та реалізації антикризових програм.
Усе це потребує проведення як теоретичних, так і емпіричних досліджень антикризової діяльності підприємств, що і підтверджує актуальність обраної теми дисертації, її зв’язок з необхідністю удосконалювання антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до науково-дослідної тематики кафедри менеджменту ім. проф. Й.С. Завадського Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету: “Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК” (номер державної реєстрації: 0101U003739).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка наукових пропозицій щодо вдосконалення системи антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:–
узагальнити теоретичні положення антикризової діяльності сільсько-господарських підприємств для формування результативної системи управління антикризовими процесами;
– обґрунтувати методичні підходи дослідження кризових явищ в сільсько-господарських підприємствах із врахуванням положення, що дасть можливість встановити причини економічної кризи;
– проаналізувати існуючі методики щодо оцінки фінансового стану сільсько-господарського підприємства та критеріїв його банкрутства, а також виявлення особливостей та можливостей їх застосування в умовах трансформаційної економіки України;
– обгрунтувати інтегральний показник рівня кризового стану для сільсько-господарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання на основі фінансових показників;
– систематизувати існуючі підходи до концепції антикризового управління і стратегії виходу сільськогосподарського підприємства з кризового стану;–
сформувати моделі управління щодо підвищення рентабельності господа-рюючих структур;
– обґрунтувати стратегії антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами, а також вибору ефективних антикризових програм, спрямованих на підвищення платоспроможності та фінансової стійкості.
Об’єктом дослідження є система управління антикризовою діяльністю сільськогосподарських підприємств, що функціонують в умовах трансформаційної економіки.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні питання, що визначають зміст антикризової діяльності сільськогосподарських підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених в сфері антикризового управління сільськогосподарським підприємством.
Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які грунтуються на сучасних засадах економічних і споріднених з ними наук. У роботі застосовувалися такі методи: аналітичний – для дослідження антикризового управління і визначення основних його етапів; діалектичний – при вивченні наукової літератури; динамічний, системний – при оцінці сучасного стану системи антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами регіону; графічний – для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження; групування – для виявлення взаємозв'яку показників, які характеризують сучасний організаційно-економічний механізм управління антикризовою діяльністю сільськогосподарських підприємств; діагностики – для виявлення упереджувальних дій щодо можливостей реалізації стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств; кластерний – при встановленні межі кризових зон по кожній групі сільськогосподарських господарств; логічного узагальнення – для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертаційного дослідження; порівняльний – при порівнянні показників; метод SWOT-аналізу – для система-тизації слабких і сильних сторін, можливостей та загроз навколишнього середовища при використанні антикризового управління в практиці функціонування підприємств.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності сільськогосподарських підприємств Тернопільського регіону, Головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, наукові видання вітчизняних та зарубіжних учених, матеріали власного спостереження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що поставлено і досліджено сукупність теоретичних, концептуальних і методичних питань вдосконалення і розвитку системи антикризового управління. Найвагоміші результати, що мають наукову новизну і виносяться автором на захист, полягають в наступному:
вперше–
розроблено методологічний підхід на основі інтегрального показника до оцінки рівня кризового стану сільськогосподарських підприємств з урахуванням їх організаційно-правової форми господарювання, що дає можливість встановити межі кризових зон (С.13 – 16);
удосконалено:–
основні параметри, покладені в основу виділення стадії кризи, з метою виявлення слабких сигналів і проведення своєчасних запобіжних заходів кризовим явищам (С. 8 – 10);–
методологічні підходи щодо моделі складової платоспроможності, яка дає змогу сформувати величину і структуру оборотних, власних і позикових коштів (С.14, 15 );–
принципи формування інтегрального показника з метою вдосконалення оцінки кризового стану підприємств регіону, що дозволяє здійснювати діагностику функціонування господарства для випереджаючого управління у виявленні кризи та встановити її рівень (С. 7, 8 );
набули подальшого розвитку:
– принципи формування системи антикризового управління, які адаптовані до його цільової спрямованості, що дозволить дослідити та врахувати окремі елементи керуючої та керованої підсистем підприємства (С. 14 – 16);–
визначення антикризового управління, в основу якого покладено упереджувальну спрямованість на забезпечення динамічного розвитку сільсько-господарських підприємств в перспективі (С. 5 – 7);–
комплексний підхід щодо розробки заходів реалізації стратегії на принципах збалансованості спрямованого на забезпечення синергічного ефекту, що дозволить визначити можливі дії і напрямки виходу із кризової ситуації (С. 8 – 10 ).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дозволить своєчасно виявляти рівень кризового стану на сільськогосподарському підприємстві, визначати його причини, обирати ціль та стратегію господарства в цих умовах, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням рівня кризового стану та можливостей сільськогосподарського підприємства, що у підсумку сприятиме підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані на сільськогосподарських підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення, впровадженні Управлінням сільського господарства і продовольства Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області (акт №198 від17.11.2006 р.), ТОВ Агропромисловою фірмою “Калина” Збаразького району Тернопільської області (акт № 102 від 14.12.2006 р.), фермерським господарством “Колосок” Збаразького району Тернопільської області (акт № 87 від 07.11.2006 р.). Теоретичні та практичні результати, одержані в процесі дисертаційного дослідження, використовуються науково-педагогічними працівниками в навчальному процесі на кафедрі загально-економічних дисциплін Тернопільського інституту економіки і підприємництва при викладанні курсів “Економіка підприємства”, “Планування діяльності підприєм-ства” та “Антикризова поведінка підприємств”, що підтверджується відповідною довідкою від 26 грудня 2006 року.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до вирішення актуального науково-практичного завдання, що полягає в управлінні антикризовою діяльністю сільськогосподарських підприємств і повязаних з ним теоретичних і методичних рішень щодо визначення, оцінки та вибору пріоритетних варіантів з основних проблемних питань.
В дисертації використано лише ті положення опублікованих в співавторстві робіт, які складають особисті результати здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (м. Тернопіль, Інститут економіки і підприємництва, 24 березня 2003 р.); ІІ Міжна-родній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія і сьогодення” (м. Тернопіль, Інститут економіки і підприємництва, 10-11 червня 2004 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, Інститут економіки і підприєм-ництва, 30 березня 2006 р.); V Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, Інститут економіки і підприємництва, 17 квітня 2007 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 1,71 друк. арк., у тому числі 5 статей у фахових виданнях (обсягом 1,12), та 4 матеріали конференцій обсягом 0,59 друк. аркушів.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 181 сторінка друкованого тексту, в тому числі основний зміст викладений на 157 сторінках. Дисертаційна робота містить 13 додатків на 13 сторінках. Робота містить в основному тексті 30 таблиць на 32 сторінках, 19 рисунків на 19 сторінках, список використаних джерел із 152 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульовані мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, відображені наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача та апробація результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі “Теоретичні засади антикризового управління підприємством, його особливості” висвітлені теоретичні основи антикризового управління сільськогосподарським підприємством і його особливості в умовах ринку.
Функції антикризового управління є функціями управління, однак вони постійно змінюються. Підвищується роль проведення діагностики кризового стану сільськогосподарського підприємства, що дозволяє виявити симптоми кризи для своєчасної та відповідної реакції.
Систему антикризового управління сільськогосподарських підприємств потрібно реалізовувати комплексним підходом і розглядати як сукупність організаційних методів регулювання суспільно-економічними процесами госпо- дарських одиниць, що направлені на упереджену дію та подолання кризових явищ адекватно стратегічним завданням сільськогосподарського підприємства. І тут необхідно звертати увагу на врегулювання вищезгаданого інструментарію організаційно-економічної системи антикризового управління сільськогосподарсь- ким підприємством.
Застосування такого підходу підтверджується результатами наших досліджень і вітчизняних науковців. Проведені нами дослідження показали, що близько 60% респондентів у регіонах держави не підтримують земельний ринок і не здатні реагувати на зміни, що відбуваються. Є підстави стверджувати, що завчасно і не розрахована на позитивний результат проведена реформа в сільсько- господарському секторі економіки Тернопільської області проходить не враховуючи особливостей соціальних та економічних перетворень галузі, готовності суб'єктів господарської діяльності всіх прав власності, що в загальному стали причиною системної кризи в сільському господарстві.
У дисертаційній роботі уточнено сутність кризових явищ та антикризового управління. Кризові явища українських підприємств формується під дією зовнішніх і внутрішніх причин, що полягають у високих податках, зростанні цін на паливно-мастильні матеріали, нестачі обігових коштів, відсутності досвіду роботи в ринкових умовах, невмінні керівництва приймати самостійні оперативні рішення, зростанні обсягів заборгованості, нездатності отримувати достатній прибуток. У наслідок цього виділяються дві основні особливості кризового стану вітчизняних сільськогосподарських підприємств – низька рентабельність або навіть збитковість, а також їх неплатоспроможність. Антикризове управління – це складовий елемент системи управління підприємством, що дає можливість оперативно діагностувати кризовий стан підприємства і упереджено діяти на проблеми, що виникають у вигляді різного роду криз.
Діагностика кризового стану повинна включати постійний моніторинг фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення симптомів кризи. Для цього існують методики, засновані на використанні формалізованих і неформалізованих показників. Недоліком більшості з них є відсутність інтегрального критерію, на підставі якого можна судити про рівень кризового стану в господарстві. Це призводить до необхідності розрахунку великої кількості показників, на основі яких важко робити однозначні висновки. І звичайно важливо мати критерій, що дозволяє швидко і впевнено судити про наявність „слабких” місць у роботі господарства і рівні його кризового стану, щоб вчасно забезпечити проведення антикризових заходів. Крім того, до недоліків згаданих методик варто врахувати збирання великої кількості релевантної інформації.
На основі проведених досліджень обгрунтовано методичний підхід до механізму виникнення кризи у сільськогосподарських підприємствах, що поділяє кризовий процес на такі стадії: кризу результатів, кризу ліквідності та банкрутства. В даному випадку, нами було використано таку систему показників: абсолютна та поточна ліквідность, коефіцієнт забезпечення власними засобами, коефіцієнт автономії, чиста виручка, оборотність основних засобів, величину збитків, кредиторської заборгованості, рентабельність та платоспроможність. Такий підхід створює умови для виявлення стадії кризи і встановити основні причини її виникнення.
Використовуючи системність для ефективного використання можливих ресурсів антикризової діяльності практика вимагає фундаментальної діагностики кризового процесу, де аналіз та оцінка економічного потенціалу підприємства є основою результативності господарської діяльності, системи антикризового управління у паралелі з аналізом зовнішнього середовища. Використання методики фундаментальної діагностики дає можливість поєднати різні характеристики фінансового стану сільськогосподарських підприємств та дати оцінку їх рента- бельності і платоспроможності.
Сільськогосподарські підприємства знаходяться в умовах перехідної ринкової економіки зі своєю специфікою розвитку, що відбивається на структурі і співвідношенні статей балансу, а отже, призводить до неточних результатів при використанні описаних методик і потребує розробки інтегрального критерію, адекватного до сформованих умов. Склад показників, що входять у даний критерій повинні бути встановлені відповідно до специфіки сформованої економічної ситуації в державі та диференційовані з урахуванням особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств.
В другому розділі “Аналіз результативності управління діяльністю сільськогосподарських підприємств” проведено дослідження і дана оцінка діяльності сільськогосподарських господарств Тернопільської області, наведено показники розвитку і занепаду певних видів виробництва їхньої продукції за останні роки, визначено стадії кризового стану і чинники, що їх зумовили; встановлено стан організаційно-економічного механізму антикризового управління сільськогосподар-ськими підприємствами області.
З метою вдосконалення оцінки рівня кризового стану підприємств регіону обґрунтовано принципи формування інтегрального показника. По-перше, оцінка кризового стану проводилася на основі розрахунку запропонованого інтегрального критерію Z, що містить оптимальне число кількісних фінансових показників. А це дозволяє здійснювати діагностику стану господарства для упередженого управління у виявленні кризи та встановити її рівень.
По-друге, нами проведена фундаментальна діагностика рівня і причин кризи сільськогосподарських підприємств області в матриці станів (табл. 1).
Таблиця 1
Оцінка рівня фінансового стану сільськогосподарського підприємства
Значення | Рівень стану
Z Zгран | Стійка робота
Z2-3 Z < Zгран | Легка криза
Z1-2 Z < Z2-3 | Глибока криза
Z < Z1-2 | Катастрофа
Даючи аналіз причин, що призвели до кризового стану, найбільшу увагу привертають дослідження діяльності підприємства по періодах. Для здійснення діагностики треба на основі розрахункових значень інтегрального показника Z на відповідні моменти часу t у системі координат побудувати його траєкторію (рис. 1). Ця траєкторія відображає кількісні зміни у фінансовому стані господарства за визначений проміжок часу. Із наведеного рисунка видно, що у початковий момент часу t0 підприємство знаходилось у зоні стійкої роботи (Z ? Zгран), потім стан погіршився і воно опинилось у зоні легкої кризи (Z2-3 ? Z < Zгран). В наступний момент часу t2 підприємство також знаходилось у зоні легкої кризи, а потім потрапило у зону глибокої кризи (Z1-2 Z < Z2-3).
Рис. 1. Кількісні зміни у фінансовому стані господарства
Дослідження показало, що інтегральні показники рівня кризового стану у кожній досліджуваній групі господарств відрізняються як кількістю фінансових показників, так і їх важливістю. Різними є і граничні значення окремих фінансових показників для кожної групи сільськогосподарських підприємств, а також граничні значення інтегральних показників.
Оцінку рівня кризового стану у сільськогосподарському підприємстві нами пропонується здійснювати в такому порядку (рис. 2).
Рис. 2. Рівень кризового стану господарства
Така пропозиція складається з двох блоків: виявлення інтегрального показника Z і оцінки рівня кризового стану конкретного господарства. Розроблена методика сприяє своєчасному діагностуванню кризи і виявленню основних її причин.
В процесі аналізу стану сільськогосподарських підприємств встановлено, що низькі значення показників платоспроможності не завжди свідчать про існування кризи в сільськогосподарському підприємстві, тому що вони повністю можуть компенсуватися високими темпами прибутку та ефективністю використання коштів. Також ми пропонуємо брати до уваги і високі значення показників платоспро-можності, так як вони можуть впливати на проблеми, що пов'язані зі збутом продукції, необґрунтованим збільшенням дебіторської заборгованості.
Так само і низька платоспроможність, говорить про ненадійність сільсько-господарського підприємства, повинна супроводжуватися додатковим аналізом її причин.
Для детального дослідження стану підприємств, що перебувають у кризі, та бачення можливостей для застосування заходів щодо її подолання, нами на основі розробленої методики було проведено діагностику кризового стану 40 сільсько-господарських господарств Тернопільської області.
У кожному господарстві було визначено стадію кризи із врахуванням того, що початковою та найбільш легкою за своїми наслідками є стратегічна криза, а кінцевою - стадія можливого банкрутства. Проведена діагностика досліджуваної сукупності сільськогосподарських підприємств, дала наступні результати:
- спостерігається поглиблення кризових процесів, що призвело до ситуації, коли підприємства втратили можливості ефективного, а головне, швидкого впровадження оздоровчих заходів;
- у кризі результатів знаходиться 38,6% сільськогосподарських підприємств, розмір прибутку в яких недостатній для забезпечення ефективної діяльності. При цьому проблеми майже непов'язані із ресурсним забезпеченням, а несприятливим співвідношенням між цінами і собівартістю;
- сільськогосподарські підприємства, які перебувають у кризі ліквідності (35%), характеризуються істотними втратами у виробництві, постійною нестачею оборотних засобів, підвищенням простроченої кредиторської заборгованості і кредитними обмеженнями;
- найвища питома вага у досліджуваній сукупності належить господарствам на стадії можливого банкрутства (39,8%), виробництво в яких збиткове, при чому збитки перевищують допустимі межі, а збитковість використання активів в середньому наближається до 20%.
Для впровадження заходів щодо зниження негативних наслідків економічної кризи та її подолання, реалізації антикризової стратегії господарствам необхідне використання усіх наявних ресурсів: виробничого, інтелектуального, інноваційного та управлінського потенціалів. Це потребує формування ефективної системи менеджменту. Найбільш сприятливий стан ресурсів у господарствах, що знаходяться в кризі результатів. Вони характеризуються відносно високим рівнем ресурсного потенціалу, який забезпечує ефективність ведення господарювання (табл. 2).
Таблиця 2
Вплив стадії кризи на величину результатів господарювання
сільськогосподарських підприємств Тернопільської області
Показники | Групи підприємств за коефіцієнтом рівня ресурсного потенціалу | В середньому та за сукупністю
банкрутство | криза ліквідності | криза результатів
Кількість підприємств в групі | 15 | 10 | 15 | 40
В середньому у групі рівень ресурсного потенціалу, коеф. | 0,64 | 1,54 | 2,42 | 1,53
В середньому у групі рентабельність активів, % | -12.9 | 3,0 | 1,88 | -2,68
Валова продукція сільського господарства (в порівнянних цінах 2000 року), тис.грн.
- на 1 підприємство
- на 100 га сільськогосподарських угідь |
598,123
21,543 |
654,965
21,665 |
451,17
17,500 |
567,843
20,200
Виручка від реалізації, тис.грн.
- на 1 підприємство
- на 100 га сільськогосподарських угідь |
1165,645
49,994 |
1934,765
69,325 |
1,1060
25,654 |
1033,666
48,266
Прибуток (збиток), тис.грн.
на 1 підприємство
на 100 га сільськогосподарських угідь | -288,438
-12,221 | 97,565
3,244 | 255,233
7,422 | 12,654
0,597
З досліджень видно, що у підприємств значно знизились показники результатів господарювання. Є господарства, які мають достатній рівень ресурсного потенціалу, а є і такі, що мають рівень збиткового виробництва з коефіцієнтом –12,9 та збитки на одне господарство у розмірі –288,4 тис. грн..
У досліджуваних сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області збитковість спостерігається лише в тих, які знаходяться на межі банкрутства і їх частка складає 39,8% .
Дані табл. 2 дають змогу зробити висновок, що стадія можливого банкрутства сільськогосподарських господарств характеризується низьким рівнем ресурсного потенціалу, який відповідно зменшує результати господарювання.
Проведений аналіз господарств Тернопільської області дозволяє визначити причини економічної кризи та можливості її подолання. У свою чергу, це сприяє здійсненню ефективного менеджменту, підходів до здійснення інноваційної діяльності, що дозволить підсилити конкурентоспроможність господарства і забезпечити більш швидкий його вихід із кризового стану.
Нами було здійснено дослідження кореляційних зв'язків між результативними ознаками, які безпосередньо пов'язані з фінансово-господарським станом підприємств, та факторними ознаками, які згідно з проведеними дослідженнями спричиняють значну зміну результативних. Кореляційно-регресійний аналіз проводився із застосуванням пакету аналізу табличного процесора М8 ЕХСЕL, а саме опції "Кореляція" та "Регресія". Пакет аналізу дозволив обчислити коефіцієнти кореляції, що вказують на щільність та напрямок факторно-результативного зв'язку; провести дослідження методами лінійної регресії; обчислити коефіцієнти лінійних рівнянь.
Проведений кореляційно-регресійний аналіз дозволив визначити щільність зв'язків між обсягом валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь та факторними ознаками, а також величиною грошових надходжень у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та факторними ознаками.
За результатами дослідження було побудовано регресійні моделі, з яких видно, що сільськогосподарські підприємства не використовують повністю власних можливостей (формули (1) і (2)):
Y1 =59,230 + 0,114Х1 - 0,254Х2 - 0,179Х3 - 0,691Х4 + 0,012Х5, (1)
де Y1 – обсяг валової продукції сільського господарства на 100 га угідь, тис.грн.; Х1 - основні виробничі засоби на 100 га угідь, тис.грн.; Х2 - розмір угідь в розрахунку на 1 середньорічного працівника, га; Х3 - питома вага продукції рослинництва в структурі валової продукції, %; Х4 - питома вага продукції тваринництва в структурі валової продукції, %; Х5 - розмір сільськогосподарських угідь, га.
Y2=116,651+0,262Х1–0,465Х2–1,098Х3+0,103Х4+3,348Х5–0,017Х6, (2)
де Y2 - величина грошових надходжень на 100 га угідь, тис.грн.; Х1 - основні виробничі засоби на 100 га угідь, тис.грн.; Х2 - розмір угідь в розрахунку на одного середньорічного працівника, га; Х3 - питома вага виручки від реалізації продукції рослинництва в структурі грошових надходжень господарства, %; Х4 - питома вага виручки від реалізації продукції тваринництва в структурі грошових надходжень господарства, %; Х5 - питома вага виручки від реалізації продукції власної переробки в структурі грошових надходжень господарства, Х6 - розмір угідь, га.
Визначено використання можливостей одержання валової продукції та грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь залежно від груп господарств за можливими величинами грошовими надходженнями на 100 га сільськогосподарських угідь (табл.3).
Таблиця 3
Групування сільськогосподарських підприємств Тернопільської області за можливими грошовими надходженнями на 100 га сільськогосподарських угідь
Показники | Групи підприємств за розміром можливих грошових надходжень на 100 га с.-г. угідь, тис.грн. | В середньому за сукупністю
І
до 50 | II
50-150 | III
більше 150
Кількість підприємств в групі | 10 | 5 | 3 | 18
Обсяг валової продукції (фактичний) на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 17,6 | 39,8 | 78,7 | 38,8
Обсяг валової продукції (розрахунковий) на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 24,8 | 28,1 | 67,1 | 31,3
Коефіцієнт використання можливостей | 0,563 | 1,376 | 1,208 | 1,034
Величина грошових надходжень (фактична) на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 39,0 | 78,1 | 323,2 | 50,0
Величина грошових надходжень (розрахункова) на 100 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. | 20,4 | 112,1 | 259,8 | 50,0
Коефіцієнт використання можливостей | 2,041 | 0,634 | 0,943 | 1,065
Дані табл. 3 показують, що із збільшенням розміру можливих грошових надходжень на 100 га сільськогосподарських угідь коефіцієнт використання можливостей зменшується, тобто проявляється тісний зв'язок між результативністю та факторними ознаками в залежності від розміру результативності.
Ефективність управління сільськогосподарських господарств знаходиться на досить низькому рівні і має тенденцію до спаду.
Коефіцієнт прибутковості у частини підприємств біля нуля, а в інших менше нуля, при критичному значенні 2. Все це говорить про відсутність або ж збитковість фінансової діяльності більшості сільськогосподарських підприємств.
В дисертаційній роботі визначено рейтинг фінансового стану сільськогосподарських суб'єктів Тернопільського регіону.
Третій розділ “Стратегічне антикризове управління діяльністю сільсько-господарських підприємств” присвячений розробці методичних основ реалізації антикризового управління для сільськогосподарських підприємств. Запропонований підхід враховує загальні закономірності антикризового управління та особливості його здійснення в регіоні. Він також заснований на результатах, отриманих при використанні методики оцінки рівня кризи.
Нами пропонується виділити два основних напрямки антикризових програм відповідно до установлених цілей сільськогосподарського підприємства і рівня кризи: програми, спрямовані на підвищення складової платоспроможності, і програми, спрямовані на підвищення складової рентабельності.
Антикризові заходи на нашу думку потрібно розділяти на оперативні і стратегічні, захисні і наступальні та показати послідовність використання антикризових заходів (рис. 3).
Рис. 3. Взаємозв'язок оперативних і стратегічних антикризових заходів
Особливостями такого уявлення і перевагами можуть бути:
- можливість наочного уявлення черговості виконання антикризових заходів;
- наявність взаємозалежності антикризових заходів з рівнем кризового стану сільськогосподарського підприємства і ресурсами, необхідними на їх реалізацію, які дозволяють обирати найбільш ефективні заходи, що зможуть у найкоротший термін допомогти господарству вийти з кризи.
Основу запропонованих нами етапів реалізації антикризового управління сільськогосподарським підприємством складають такі антикризові програми, для вибору яких були здійснені наступні кроки:
1. Розроблено моделі формування складових платоспроможності Zп і рента-бельності Zр для господарств різних форм власності та виявлено внутрішні фактори, що безпосередньо впливають на їх рівень.
2. Розроблено антикризові програми, спрямовані на зменшення негативного впливу даних факторів.
3. Визначено важливість кожної антикризової програми, тобто рівень впливу її зміни на збільшення складових Zп чи Zр та інтегрального показника на рівень кризи. Найбільш ефективними є програми, що мають найбільший рівень впливу.
Оцінка організаційно-правової форми сільськогосподарського підприємства дозволяє виявити, до якої групи об'єктів належить досліджуване підприємство, визначити рівень кризового стану і вибір антикризових заходів.
Для врахування виявлених особливостей господарств різних організаційно-правових форм встановлено коефіцієнти показника оцінки рівня кризи для трьох груп підприємств. На основі аналізу діяльності сукупності сільськогосподарських підприємств регіону встановлено граничні значення для кожного з інтегральних показників, що являють собою межі кризових зон. Використання інтегрального показника є діагностикою наявності і рівня кризового стану.
Відповідно до розрахунку показників загального коефіцієнта покриття, поточного коефіцієнта покриття, абсолютної ліквідності і автономії можна виділити такі основні фактори, що безпосередньо впливають на формування складової Zп (рис. 4): величина і структура оборотних, власних і позикових коштів.
Рис. 4. Модель формування складової платоспроможності Zп
Антикризові програми управління позиковими коштами можуть здійснюва-тися по управлінню короткостроковими та довгостроковими зобов'язаннями. Результати проведеного аналізу показали, що остання антикризова програма є неефективною для досліджуваних підприємств. Це викликано слабким використанням даними господарствами довгострокових позикових коштів.
Результати аналізу діяльності сукупності сільськогосподарських господарств регіону дозволили виявити, що ефективні антикризові програми управління обіговими коштами для державних і колективних підприємств повинні бути спрямовані на оптимізацію обсягу і прискорення оборотності дебіторської заборгованості (табл. 4). Управління оборотними коштами досліджуваної сукупності фермерських господарств є менш ефективним.
Таблиця 4
Антикризова програма управління оборотними коштами
Антикризова програма | Коеф. | Державні підприємства | Колективні господарства | Фермерські господарства
Zр, % | Z,% | Zр, % | Z,% | Zр, % | Z,%
Розпродаж запасів продукції в кредит |
-1 | +0,04 | +0,01–– | +0,13 | +0,07
Розпродаж запасів готової продукції за передплатою | -1 | +2,55 | +0,87 | +4,96 | +4,49 | +0,13 | +0,07
Управління дебітор. заборгованістю | -1 | +11,31 | +3,86 | +8,68 | +7,86––
Найбільший ефект для державних і колективних господарств буде отриманий від реалізації програми управління дебіторською заборгованістю, що дозволяє підвищити рівень складової Zп на 11,31 і 8,68% відповідно за рахунок погашення одного відсотка виданих сільськогосподарським підприємством кредитів. Дана антикризова програма повинна бути спрямована на оптимізацію загального розміру дебіторської заборгованості. Програма розпродажу запасів готової продукції за умови попередніх платежів для державних і колективних підприємств є також ефективною. Кожен відсоток розпродажу продукції від їх загального обсягу на складі дозволить підвищити рівень складової платоспроможності на 2,55% для державних підприємств і 4,96% – для колективних.
Ефективною є програма скорочення виробничих витрат (табл. 5), що повинна впроваджуватися за рахунок скорочення найбільш вагомої їх частки.
Таблиця 5
Антикризова програма по скороченню витрат
Антикризова програма | Коеф. | Державні підприємства | Колективні господарства | Фермерські господарства
Zр, % | Z, % | Zр, % | Z, % | Zр, % | Z, %
Скорочення виробничих витрат | -1 | +8,42 | +5,56 | +9,33 | +0,90 | +14,9 | +7,50
Скорочення невиробничих витрат | -1 | +0,08 | +0,05 | +0,19 | +0,02 | +0,78 | +0,39
Узагальнення існуючого досвіду з урахуванням сформованої в регіоні ситуації, дозволило виявити основні шляхи скорочення матеріальних витрат:
- економія витрат на сировину і матеріали за рахунок використання більш дешевих матеріалів при суворому дотриманні технологічних вимог, величини транспортно-заготівельних витрат, зменшення відходів і раціонального їх використання, впровадження прогресивних технологічних процесів тощо;
- економія паливно-енергетичних ресурсів за рахунок більш ефективного контролю за допомогою встановлення лічильників на опалення, водопостачання, електроенергію, уточнення потужності устаткування і його завантаження.
Розроблена система критеріїв оцінки рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств регіону, яка покладена в основу визначення: рівня антикризового управління, обгрунтування стратегій та потенціалу їхніх конкурентоспроможних можливостей. Основними критеріями є економічна активність, інноваційна діяльність, соціальний розвиток, фінансовий стан.
Антикризові програми щодо поновлення платоспроможності і фінансової стійкості для сільськогосподарських підприємств, пропонується здійснювати в послідовності, представленій у табл. 6.
Таблиця 6
Послідовність використання антикризових програм щодо підвищення складової платоспроможності
Антикризова програма | Державні підприємства | Колективні господарства | Фермерські господарства
Збільшення розміру власних коштів | 7 | 6 | 2
Розпродаж невикористовуваних і нерентабельних основних фондів |
1 |
1 |
5
Здача в оренду невикористовува-них і нерентабельних основних фондів |
3 |
3–
Скорочення обсягів короткостр. зобов'язань за рахунок скорочен. обсягів кредитор. заборгованості |
5 |
5 |
1
Скорочення обсягів коротко-строкових зобов'язань за рахунок переводу їх у довгострокові | 6 | 7 | 3
Розпродаж запасів готової продукції в кредит | 8 | - | 4
Розпродаж запасів готової продукції по передплаті | 4 | 4 | 4
Управління дебіторською заборгованістю | 2 | 2 | -
Реалізація даної послідовності для всіх груп сільськогосподарських підприємств починається з перевірки необхідності підвищення складової Zп шляхом порівняння її рівня і швидкості оборотності коштів із середніми значеннями за відповідною групою. Якщо недостатньо високий рівень Zп компенсується високою оборотністю коштів, то немає необхідності в реалізації антикризових програм щодо підвищення платоспроможності. Подальша послідовність проведення ефективних антикризових програм і їх значимість відрізняються для фермерських господарств.
Таким чином, нами отримано модель формування складової платоспроможності Zп і виявлено найбільш важливі внутрішні фактори, що впливають на її рівень. Подолання негативного впливу даних факторів необхідно здійснювати на основі реалізації відповідних антикризових програм. Вибір найбільш ефективних програм підвищення складової Zп за кожною організаційно-правовою формою підприємств здійснюється на основі рейтингу програм за ступенем їх значимості. Антикризові програми, спрямовані на підвищення складової платоспроможності, і порядок їх проведення відрізняються для фермерських господарств. Для державних і колективних господарств першочерговими антикризовими програмами є програми, спрямовані на збільшення обсягів коштів за рахунок продажу чи здачі в оренду нерентабельних основних фондів і розпродажу готової продукції на умовах попередньої оплати. Інші програми є менш ефективними чи зовсім неефективними.
Для фермерських господарств не виявлено антикризових програм, що забезпечують значний ефект, тобто тих, які можуть підвищувати рівень Zп більш ніж на один відсоток за рахунок їх однопроцентної зміни. Для таких господарств ефективними є програми управління власними і позиковими коштами.
ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати такі висновки теоретико-методологічного і практичного характеру:
1. На основі теоретико-методологічного підходу доведено, що антикризове управління - це система управління підприємством, яка має системний і упереджувальний характер та спрямована на попередження чи усунення несприятливих для бізнесу явищ шляхом використання потенціалу ефективного менеджменту, розробки та реалізації бізнес-програм, що носить стратегічний характер.
2. В дисертаційній роботі доведено необхідність обгрунтування рівнів кризи: легка криза - перелом, падіння виробництва, загострений стан; глибока криза - неконтрольована ситуація, тенденція розгортання кризи, критично-тривалий період, при якому відбувається зниження життєво-важливих параметрів та платоспромож-ності підприємства; катастрофа - абсолютна неплатоспроможність (банкрутство), що супроводжується такими умовами, коли підприємство невзмозі вийти з кризового стану.
3. В дисертаційній роботі запропонована система критеріїв оцінки стану економічного розвитку сільськогосподарських підприємств з метою виявлення рівнів кризи, слабких сторін та загроз.
4. Для удосконалення оцінки рівня кризового стану сільськогосподарського підприємства розроблена відповідна методика, яка сформована на засадах виявлення та врахування особливостей господарств області. Її суть полягає у розрахунку інтегрального показника Z, який об’єднує дві групи фінансових показників, що найбільш повно характеризують стан підприємства з позицій наявності кризи: показники рентабельності діяльності та показники поточної і довгострокової платоспроможності. В роботі обґрунтовано вибір даних показників та встановлено їх граничні значення.
5. Для врахування виявлених особливостей сільськогосподарських господарств різних організаційно-правових форм встановлено коефіцієнти показника оцінки рівня кризи для трьох груп підприємств. На основі аналізу діяльності сукупності сільськогосподарських підприємств регіону встановлено граничні значення для кожного з інтегральних показників, що являють собою межі кризових зон. Використання інтегрального показника є діагностикою наявності і рівня кризового стану.
6. Для полегшення діагностики, нами розроблено матриці кризових станів у кожній з груп сільськогосподарських господарств. Вони дозволяють позиціювати сільськогосподарське підприємство в координатах “рентабельність – платоспромож-ність”, що полегшує виявити внутрішні фактори, які призвели до кризи і відповідно вибрати ефективні антикризові програми.
7. На основі аналізу існуючих підходів, нами запропоновано методичні рекомендації щодо формування і реалізації антикризового управління сільсько-господарським підприємством. Особливістю даного підходу є те, що він базується на використанні показника рівня кризового стану, розкриває сутність і функції антикризового управління як складової процесу управління сільськогосподарським підприємством.
8. В дисертаційній роботі обґрунтовано вибір ефективних антикризових програм, які є основою реалізації антикризового управління сільськогосподарським підприємством. Також визначено значимість кожної із програм, тобто ступінь впливу їх зміни на приріст інтегрального показника.
9. Нами доведено, що системний підхід до оцінки рівня кризового стану базується на всесторонній діагностиці кризового процесу, основою якої є аналіз та оцінка економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства, ефективність фінансово-господарської діяльності, системи антикризового управління у поєднанні з аналізом зовнішнього середовища.
10. На основі отриманих результатів дано рекомендації щодо формування плану проведення антикризових заходів з урахуванням можливостей сільсько-господарського підприємства та рівня його кризового стану.
11. Стратегії антикризового розвитку підприємств визначені за такими групами життєвого циклу сільськогосподарського підприємства: стадії кризи підприємства, ресурсного потенціалу та потенціалу управління. Такий підхід дає можливість враховувати потенційні загрози, що пов’язані з кожним фактором та використовувати для подолання кризи.
12. Подоланню негативних тенденцій виробничо-фінансової діяльності господарюючих суб’єктів сприяє налагодженню системи ранньго попередження кризи у господарствах, функціями якої є аналіз фінансового стану господарюючого суб’єкта, санація та ризик-менеджмент. Система сприяє створенню внутрішньо-господарського економічного механізму регулювання доходів і витрат та забезпечує фінансову стійкість підприємства.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Сидяга Б.В. Проблеми та перспективи фінансування малого бізнесу // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник.- Тернопіль: Збруч, 2002.- С.426-430.
2. Сидяга Б.В. Проблеми розвитку управління та підприємництва в теорії розвитку суспільства // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - Вип.6.- С.281-285.
3. Сидяга Б.В. Криза агропромислових підприємств в Україні // Галицький економічний вісник. – 2005.- №3. - С.136-140.
4. Сидяга Б.В. Особливості кризового стану підприємств АПК України // Галицький економічний вісник. – 2006.- №1.- С.167-170.
5. Сидяга Б.В. Систематизація здійснення заходів по запобіганню кризи в підприємствах // Галицький економічний вісник.
