СВИРИДЕНКО ДЕНИС БОРИСОВИЧ

УДК 1(091) ”19-20“ + 004.946

ФЕНОМЕН ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В

ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ НА МЕЖІ ХХ-ХХІ СТ.

(ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 09.00.05 – історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Дніпропетровськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і політології державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Науковий керівник: |

доктор філософських наук, доцент

Базалук Олег Олександрович,

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»,

професор кафедри філософії і політології

Офіційні опоненти: | доктор філософських наук, професор

Корх Олександр Миколайович, Академія митної служби України,

завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

кандидат філософських наук, доцент

Чичков Анатолій Георгійович, Український державний хіміко-технологічного університет,

завідувач кафедри філософії

Захист відбудеться 20 червня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, пл.Т.Г.Шевченка,1, Палац студентів ДНУ, к.30.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий 19 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук, професор В.Б.Окороков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В процесі інтеграції сучасної української філософської думки до світового інтелектуального простору виникає потреба осмислення низки сучасних явищ та фундаментально-категоріальних понять, одним з яких є віртуальна реальність. На сьогодні ми можемо констатувати факт того, що цей термін за кілька десятиріч отримав широку сферу використання. Комп’ютерні науки, квантова механіка, психологія, медицина – ось далеко не повний перелік наукових галузей, де він використовується.

Кожна технологія – це втілення ідеології суспільства або, скоріше, - ідеологічні інвестиції суспільства в своє власне майбутнє. Тому віртуальну реальність можна розглядати не тільки як фактор масштабних культурних та світоглядних тенденцій та змін: віртуальна реальність примушує нас по-новому підійти по проблеми співвідношення символу та образу, конкретно-чуттєвого та абстрактно-розумового пізнання, формуючи нову «культурну розмітку» людського тіла, комунікативні практики тощо. В ХХІ ст. постіндустріальне людство продовжить свій розвиток завдяки революції, що зараз розгортається в сфері комп’ютерних взагалі та віртуальних технологій зокрема. Сучасне суспільство під впливом засобів мас-медіа, комп’ютерів та Інтернету перебуває у стані радикальної трансформації, коли змінюється людське сприйняття світу, повсякденне соціальне середовище, географія, політичні практики тощо. Слід підкреслити, що визначення цілей та задач інформатизації суспільства потребує існування розвиненої теорії феномену віртуальної реальності, що ґрунтується на дослідженні проникнення до життя суспільства віртуальної реальності та її впливі на індивіда. Популярність понять «віртуальний» та «віртуальна реальність», їх широке використання як в науковому, так и у буденному дискурсах, актуалізує пошук їх глибокого філософського обґрунтування та дослідження. Тому виникає необхідність в історико-філософському дослідженні існуючих сучасних концепцій віртуальної реальності. І якщо проблематика віртуальної реальності виступає об’єктом дослідження багатьох наукових галузей – комп’ютерних наук, психології, соціології тощо, методи яких обмежені, то саме філософія покликана слугувати фундаментом до фундаментального пізнання суті феномену віртуальної реальності.

Кінець ХХ ст. не тільки повернув до філософського дискурсу забуте поняття схоластики – віртуальне, - але й надав йому широкого спектру смислових навантажень в рамках феномену віртуальної реальності. Досвід феноменології та екзистенціалізму вказує на необхідність відродження онтологічно ціннісних підстав філософствування та якісного оновлення концептуального пошуку через діалектичний синтез раціонально-логічних та ірраціонально-інтуїтивних модусів свідомості. В світлі такого підходу феномен віртуальної реальності постає невід’ємною частиною цілісного мислення, а дослідження концепцій вищезгаданого феномену, історичне та типологічне дослідження його експлікацій стає вагомою та актуальною проблемою історико-філософського дискурсу.

Віртуальна реальність через свою популярність та розмиту семантику є об’єктом багатьох дискусій: досліджується її онтологічний статус, розробляються ідеї щодо ролі феномену віртуальної реальності у інформаційному суспільстві, трансформації естетичних парадигм тощо. Поряд з цим, ми можемо констатувати, що за достатньо невеликий проміжок часу філософські концепції феномену віртуальної реальності досягли певного рівня зрілості, концептуальне оформлення вищезгаданого феномену дозволяє активно включати їх до історико-філософської проблематики. При цьому існує потреба до встановлення нових критеріїв до об’єктивної історико-філософської інтерпретації концепцій феномену віртуальної реальності з використанням актуальних філософських підходів – у світлі екзистенціальних та антропологічних проблем. Експлікація концепцій феномену віртуальної реальності є вагомою та актуальною проблемою історико-філософського дискурсу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової-дослідної програми Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди «Київська філософська школа і проблема трансформації освіти в Україні» №0104U003127.

Мета й завдання дослідження. Метою роботи є проведення порівняльного аналізу концепцій феномену віртуальної реальності в європейській філософії на межі ХХ-ХХІ ст. з ціллю подолання протиріч у обґрунтуванні впливу віртуальної реальності на природу людини.

У відповідності до поставленої мети дисертаційного дослідження вважалося необхідним вирішити такі основні завдання:

· виявити головні теоретичні та методологічні проблеми історико-філософського дослідження феномену віртуальної реальності;

· провести аналіз застосування і смислового навантаження поняття «віртуальне» в історії філософії;

· розкрити екзистенціально-психологічні аспекти феномену віртуальної реальності та провести типологізацію форм її об’єктивації у культурі;

· визначити базові парадигмальні підходи щодо оцінки впливу віртуальної реальності як чинника виникнення нового типу людини;

· провести історико-філософський аналіз сучасних концепцій віртуальної реальності, запропонувавши оцінку (прогресистську, негативістську, нейтральну) антропологічного впливу феномену віртуальної реальності як критерій до їх систематизації;

· обґрунтувати можливість подолання протиріч, що існують між цими концептуальними парадигмами (підходами).

Об’єктом дисертаційного дослідження виступає феномен віртуальної реальності у історико-філософському контексті.

Предметом дослідження є антропологічний зміст феномену віртуальної в сучасній європейській філософії.

Джерельна база дослідження включає роботи філософів-постмодерністів (Р.Барт, Ж.Бодрійяр, П.Вірильо, Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі, С.Жижек та ін.) та дослідників їх творчості (Г.Заїченко, І.Ільїн, С.Куцепал, В.Окороков, В.Подорога, О.Соболь, О.Хома, В.Ярошовець тощо), представників школи віртуалістики (С.Борчіков, О.Генісаретський, М.Носов, С.Хоружий та ін.), низки теоретиків феномену віртуальної реальності (І.Акчурін, І.Бурлаков, О.Войскунський, Д.Галкін, О.Каракозова, М.Кунафін, В.Ладов, Н.Маньковська, О.Пудікова, В.Тарасенко, Р.Ярцев та ін.).

Теоретико-методологічними засадами дослідження виступають:

· по-перше, праці, в яких досліджуються загальнотеоретичні та методологічні проблеми історико-філософської науки (Г.Аляєв, І.Бичко, П.Гайденко, Л.Гармаш, П.Гнатенко, В.Горський, С.Крилова, С.Кримський, О.Корх, В.Лекторський, К.Любутін, М.Мамардашвілі, Т.Ойзерман, В.Пронякін, М.Попович, В.Табачковський, О.Токовенко, Н.Хамітов, В.Шинкарук, В.Ярошовець та ін.). Серед спектру теоретичних і методологічних ідей, що були розроблені сучасною історико-філософською наукою, автором була задіяні важливі ідеї не абсолютності, а відносності «зняття» в історико-філософському поступі, самоцінності й безкінечності геніальних класичних вчень минулого, включеності сучасної філософії до контексту історії філософії;

· по-друге, теоретичні й методологічні підходи вітчизняних дослідників феномену віртуальної реальності (Н.Багдасарян, П.Браславський, С.Дацюк, О.Каріна, В.Ладов, Л.Мікешина, М.Опенков, С.Смеричівський, О.Сотнікова, В.Силаєва та ін.), в яких окреслені контури проблематики віртуального та віртуальної реальності;

· по-третє, дослідження становлення феномену віртуальної реальності у історії філософії (Дж.П. Барлоу, О.Каракозова, М.Носов, Ф. Хемміт, С.Хоружий, М.Хейм та ін.), в яких обґрунтоване антично-середньовічне походження вищезгаданого феномену;

· по-четверте, методологічні розробки, присвячені аналізу філософії постмодерну (Н.Маньковська, В.Ємелін, С.Куцепал, В.Ярошовець та ін.), в контексті яких чіткіше окреслюються парадигмальні установки постмодерну як передумови до теоретичного обґрунтування феномену віртуальної реальності у сучасній філософії;

· по-п’яте, теоретико-методологічний апарат проекту метаантропології, який запропонував Н.Хамітов, зокрема його концепцію трьох вимірів людського буття (буденного, граничного, метаграничного), що можна використати для аналізу впливу віртуальної реальності на природу людини та розв’язання суперечностей, що існують в сучасних концепціях віртуальної реальності.

Методологічною основою дисертації є принципи наукового аналізу: історизму, системності, цілісності. В процесі дослідження автором був задіяний діалектичний метод з його принципи конкретності істини, сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного та історичного, а також компаративістський, герменевтичний, екзистенціальний, психоаналітичний підходи.

Виходячи з принципу єдності філософії та історії філософії, дисертант будував роботу на принципах історизму, поліметодичності, об’єктивності та системності.

Наукова новизна дослідження полягає у проведені цілісної історико-філософської реконструкції сучасних концепцій віртуальної реальності, в результаті чого доведено, що за критерій їх класифікації доцільно обрати аналіз впливу феномену віртуальної реальності на природу людини.

Головними висновками дисертаційного дослідження, які містять елементи наукової новизни і виносяться на захист, є такі:

· встановлено, що віртуальну реальність можна розуміти в широкому та строгому сенсах: віртуальна реальність в широкому сенсі є результатом переживання людиною низки екзистенціально-психологічних станів (уява, фантазія, сон тощо) в умовах, коли вони сприймаються як реальність; віртуальна реальність у строгому сенсі – це комп’ютерна віртуальна реальність;

· з’ясовано, що поняття «віртуальне» зародилося та активно розроблялося у античній та середньовічній філософії для визначення зв’язку сутнісного з формами його існування, коли сутнісне не може бути представленим субстанціально;

· виявлено, що природа віртуальної реальності виявляється в екзистенціально-психологічних станах уяви, фантазії, мрії, сугестії, сну, галюцинації, які на рівні культури об’єктивуються у міфі, образотворчому мистецтві, театрі, літературі, радіо, фотографії, кінематографі, комп’ютерній віртуальній реальності;

· з’ясовано, що в сучасній філософії феномен віртуальної реальності досліджується у широкому філософсько-теоретичному спектрі, але більшість концепцій містять оцінку впливу віртуальної реальності на природу людини. З’ясовано, що існує три антропологічних парадигми феномену віртуальної реальності (прогресистська, негативістська та нейтральна), які можуть слугувати критерієм до систематизації концепцій;

· встановлено, що у концепціях, які однозначно негативно чи позитивно трактують феномен віртуальної реальності, абсолютизуються ті чи інші риси цього феномену, що заважає всебічній розробці теоретичних засад віртуальності. Концепції, що трактують віртуальну реальність, як нейтральну щодо людської природи, дистанціюються від аналізу антропологічного впливу, спричиненого сучасними інформаційними технологіями, а тому також не дають цілісної теорії цього феномену;

· доведено, що суперечності між прогресистською, негативістською та нейтральною парадигмами та концепціями, що існують у межах вищезгаданих парадигм, можуть бути подолані в рамках вірогіднісної парадигми, сутність якої полягає в наступному: зміна людської природи під впливом віртуальної реальності залежить від вольових імпульсів, якими керується людина у стосунках з віртуальною реальностю. Вірогіднісна парадигма розвитку людини під впливом віртуальної реальності є спробою діалектичного зняття суперечностей, які закономірно виникають в межах прогресистської, негативістської та нейтральної парадигм.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані положення і висновки дисертації сприятимуть поглибленню розуміння такого явища, як віртуальна реальність, розширюючи простір для його подальшого теоретичного дослідження. Результати дослідження феномену віртуальної реальності в європейській філософії на межі ХХ-ХХІ ст. можуть актуалізувати нові тенденції в історії філософії та філософській антропології як метаантропології. Висновки дисертації можуть бути використані для поглиблення досліджень меж людської природи у сучасному світі та пов’язаних з цим філософських концепцій та напрямків, насамперед метаантропології.

Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів з історії філософії, філософської антропології, соціальної філософії, культурології, етики, естетики, психології.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались на науково-практичних семінарах та засіданнях кафедри філософії і політології державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», оприлюднені у формі доповідей на наукових конференціях: ІІІ Міжнародна наукова конференція «Філософія космізму і сучасна авіація» (12-13 квітня 2007р., м.Київ), 5-ї Міжнародна наукова конференція «Творча спадщина В.І.Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості (Вернадські читання)» (26-27 квітня 2007р., м.Донецьк), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Гуманістичний вимір інформаційного суспільства» (1 лютого – 17 травня 2008р., м.Полтава), Дні науки філософського факультету – 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008, м.Київ).

Публікації. Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалось у формі наукових публікацій: шести статтях, з яких п’ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає логіці та меті дослідження і відображає послідовність поставлених завдань. Робота містить вступ, три розділи (десять підрозділів), висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 190 сторінок, із них 165 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 271 найменування і складає 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, окреслені ступінь розробки проблеми і база її теоретичних джерел, визначені мета і завдання дослідження, теоретико-методологічні засади дисертаційної роботи, сформульовані елементи наукової новизни, визначена можливість теоретичного і практичного використання результатів, наводяться дані про публікації та апробацію результатів наукового дослідження.

Перший розділ дисертаційного дослідження «Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження», що включає три підрозділи, присвячений проблемам дослідження феномену віртуальної реальності в історії філософії, огляду джерельної бази та визначенню природи віртуальної реальності через екзистенціально-психологічні виміри. В ньому формулюються проблема та стан її наукової розробки, здійснюється аналіз понять, що її структурують, обґрунтовується обрана методологія дослідження та окреслюється його джерельна база.

У першому підрозділі першого розділу «Огляд літератури за темою дослідження» проводиться аналіз джерельної бази дослідження. В сучасній філософській думці віртуальна реальність розглядається в декількох площинах. Як концептуалізація сучасного рівня розвитку інформаційних та комп’ютерних технологій, що відкриває нові виміри культури та суспільства, вона розглядається в роботах Н.Маньковської, Є.Маєвського, Ю.Легенького, В.Тарасенка. Постмодерністська інтерпретація феномену віртуальної реальності розроблена Ж.Бодрійяром, П.Віріліо, Ж.Дельозом, Ж.Дерріда, Ж.-Ф.Ліотаром, Ф.Гваттарі. Поліонтичний підхід, який розглядає реальність як багатошаровий конструкт, розкритий в працях представників школи віртуалістики (С.Борчіков, О.Генісаретський, М.Носов, С.Хоружий). В рамках ідеї множинності світів та невизначеності «реального» світу, феномен віртуальної реальності концептуалізується в працях А.Акчуріна, О.Родіна, Л.Мікешиної, М.Опенкова. Але в усіх з перелічених концепцій в тій чи іншій мірі присутня розробка проблеми антропологічного впливу феномену віртуальної реальності на природу людини (прогрес або регрес людства, а також нейтральна оцінка). В концепціях постулюється можливість переходу homo sapience на інший щабель, використовуючи метафору homo virtualis, homo interneticus, homo gamer тощо. Три виявлених парадигми можуть слугувати критеріями для розробки систематизації великої кількості концепцій феномену віртуальної реальності у сучасній філософській думці.

У другому підрозділі першого розділу «Теоретичні та методологічні засади дослідження» аналізуються теоретичні засади дослідження феномену віртуальної реальності, обґрунтовується обрана методологія дослідження. В межах цього підрозділу розкривається специфіка філософсько-теоретичного навантаження на поняття «віртуальне» та «віртуальна реальність». Також обґрунтовується можливість використання низки теоретико-філософських та історико-філософських методів. Основним методологічним інструментарієм слугують прийоми, методики, принципи, методи, розроблені як вітчизняною, так і зарубіжною літературою. Специфіка предмету дослідження призводить до необхідності додатково задіяти методологічний апарат метаантропології у проекті Н.Хамітова, який спирається на засади Київської філософської школи.

У третьому підрозділі першого розділу «Феномен віртуальної реальності в його екзистенціально-психологічних вимірах» аналізується природа феномену віртуальної реальності. Аналіз смислових навантажень понять «віртуальний» і «віртуальна реальність» в історії філософії і науковому знанні дає підстави стверджувати, що труднощі у визначенні його дефініцій та широкий спектр проблем, який здатний охопити це явище, пов’язані з багатою і неоднозначною семантикою понять. Задіявши методологічний апарат метаантропології для розкриття екзистенціально-психологічних характеристик вищезгаданого феномену, автором виявлено, що віртуальна реальність може виникати лише в граничному та метаграничному екзистенціальних вимірах буття людини. Аргументами на корись цієї тези слугує те, що необхідною умовою до виникнення віртуальної реальності є переживання групи екзистенціалів, властивих граничному та метаграничному буттю: відчай, туга, воля до влади, воля до пізнання та творчості, любов та свобода. Керуючись глибиною проникнення у позасвідоме та цілісністю і зв’язністю як критеріями, у підрозділі робиться висновок, що, віртуальна реальність може проявляти себе у групі екзистенціально-психологічних станів, до яких слід віднести уяву, фантазію, мрію, сугестію, сон, галюцинацію та міф. Ці стани виражають та оформлюють окреслені вище екзистенціали граничного та метаграничного буття.

У другому розділі дисертаційного дослідження «Проблема становлення феномену віртуальної реальності в історії філософії та культурі», який композиційно складається із трьох підрозділів, обґрунтовується можливість аналізу віртуальної реальності у широкому смислі як явища, яке об’єктивується в міфі, образотворчому мистецтві, театрі, літературі, фотографії, кінематографі, телебаченні, та у строгому смислі як комп’ютерної віртуальної реальності. При цьому комп’ютерна віртуальна реальність, тобто віртуальна реальність в строгому розумінні, має низку специфічних якісних ознак, що дозволяють відокремити її від вищезгаданого феномену у широкому смислі (інтерактивність, трансформація темпорально-каузальних зв’язків). Попередньо проводиться аналіз проблематики поняття «віртуальне» у історії європейської філософії від Античності до другої половини ХХ ст.

У першому підрозділі другого розділу «Проблематика віртуального в історії європейської філософії від Античності до другої половини ХХ ст.» досліджуються смислові навантаження та сфери вживання поняття «віртуальне» у історії філософії. Звернення до контекстів вживання і семантики поняття «віртуальний» (латинське virtus) дозволяє визначити проблемну область, з якою воно найчастіше пов’язується. Ця область охоплюється двома споконвічними філософськими питаннями: 1) питанням про вирішення протиріччя між абсолютним становленням і незмінним Буттям; 2) питанням про зв’язок унікального й універсального, що фіксується й осягається в афективних і трансцендентних станах людини, у станах гармонії з навколишнім світом, і роль різного роду людських здібностей, насамперед, інтелектуальних і вольових, у досягненні і виявленні цього зв’язку.

Важливу роль поняття «віртуальний» відіграє в середні віки. У схоластичній натурфілософії об’єктом вивчення стає не тільки буття, але і способи його прояву. Вважається, що абсолютне буття не виявляється у своєму чистому вигляді, але залишається особливим чином присутнім в усьому. Поняття virtus вживається тут для позначення несубстанціального способу присутності абсолютного в одиничному, унікальному, і для позначення несутнісної наявності індивідуального у першосущому. Іншими словами, за допомогою цього поняття артикулюється взаємозв’язок сущого з усіма формами його існування, який не може бути представленим актуально. Завдяки використанню поняття virtus Фомою Аквінським, Іоанном Дунстом Скотом переосмислюються аристотелівські категорії «можливість» і «дійсність», «форма» і «матерія», «субстанція» та «акциденція», а також переосмислюються проблеми індивідуації, зв’язку універсального та унікального. Крім того, поняття virtus використовують для позначення вищої духовної здібності і здібності до пізнання, для позначення сили, дієвості, креативності, можливості понятійного вираження випадкових і розділяючих властивостей індивідуальної речі (Сігер Брабантський, Фома Аквінський, Іоанн Дунс Скот). Віртуальним, спираючись на середньовічне розуміння, можна назвати і створений світ (Микола Кузанський).

У класичній філософії і науці внаслідок становлення механістичної картини світу зникає потреба у понятті «віртуальний». Воно не узгоджується з механістичною картиною світу, де знімається питання про становлення, про ступінь і спосіб буття і, відповідно, про різні рівні реальності. Проблема віртуального надовго випадає з філософського розгляду.

У сферу філософського вживання дефініція «віртуальний» потрапляє знову лише на початку ХХ століття. Через значну перерву в її використанні у метафізичному знанні вона в більшості випадків втрачає той багатий зміст, яким наділялась у середні віки. Відбувається зміна семантичного простору поняття, пов’язана зі становленням некласичної філософії і, зокрема, таких її напрямків, як феноменологія, психоаналіз, екзистенціалізм. Як наслідок, змінюється смислове наповнення поняття «віртуальний» ? воно розглядається у контекстах діяльності свідомості і несвідомого, пов’язується зі світом уявлень (А. Бергсон), можливим стає розгляд віртуального як особливого роду реальності (наприклад, Двійника театру), буття і пояснення причин його існування (А. Арто). З огляду на все це не слід забувати, що аж до кінця ХХ століття поняття «віртуальний» для філософського дискурсу залишається маргінальним. Вибух його використання обумовлюється винятково розвитком технологій віртуальної реальності – засобів імітації, за допомогою яких людина може одержати відчуття псевдореальності штучно створеного середовища.

В другому підрозділі другого розділу «Віртуальна реальність в широкому смислі: від міфу до кінематографу» розробляється типологізація об’єктів культури, в яких об’єктивується феномен віртуальної реальності. Вищезгадана типологізація розвиває ідеї типологізації продуцентів віртуальної реальності, викладені у працях дослідників Н.Багдасарян та О.Силаєвої, В.Ладова. До феноменів, в яких об’єктивується віртуальна реальність в широкому смислі, віднесений міф, образотворче мистецтво, театр, література, фотографія, кінематограф, телебачення. Всі ці культурні явища є інструментами для переходу людини до стану віртуальної реальності через переживання низки екзистенціально-психологічних станів, описаних в третьому підрозділі першого розділу. Типологізація продуцентів віртуальної реальності, що розроблена, у своїй побудові спирається на ідеї представників школи постмодерну (Р.Барт, Ж.Бодрійяр, П.Вірильо тощо).

В третьому підрозділі другого розділу «Комп’ютерна віртуальна реальність: екзистенціальні та психоаналітичні аспекти» аналізується віртуальна реальність у строгому смислі. В рамках цього підрозділу дослідником проводиться аналіз феномену віртуальної реальності в контексті низки екзистенціальних та психологічних аспектів. До них віднесена специфіка ігрової залежності, Інтернет-комунікації, гендерний аспект, проблема тілесності. Досліджені низка підходів, які дозволяють зробити висновок, щодо специфічних характеристик феномену віртуальної реальності: для комп’ютерної віртуальної реальності, окрім базових характеристик цього явища у широкому смислі, має такі характеристики, як інтерактивність (саме ця властивість якісно відрізняє комп’ютерну віртуальну реальність від більшості традиційних жанрів мистецтва та культурних явищ (віртуальної реальності у широкому смислі), які можна розглядати як техніку створення та трансляції ілюзорних світів) та трансформація каузально-темпоральних зв’язків (комп’ютери не тільки прискорюють темп, але й знищують термінальні точки – початок та кінець – відсуваючи їх у невизначену нескінченність). Комп’ютерна віртуальна реальність має здебільшого ігровий, варіативний характер, який супроводжується взаємним проникненням полів реального, символічного, вигаданого, каузальні та темпоральні зв’язки отримують відносно вільний характер.

Третій розділ «Осягнення феномену «віртуальна реальність» в європейській філософії на межі ХХ-ХХІ ст.» присвячений історико-філософському аналізу сучасних філософських концепцій віртуальної реальності крізь призму оцінки ними впливу вищезгаданого феномену на природу людини. Даний розділ складається з чотирьох підрозділів, які розглядають негативістскі концепції, прогресистські концепції, безоціночні (нейтральні) концепції, а у четвертому підрозділі автором робиться спроба теоретичного обґрунтування можливості подолання протиріч між існуючими парадигмами феномену віртуальної реальності шляхом розробки вірогіднісної парадигми впливу віртуальної реальності на природу людини.

Перший підрозділ третього розділу «Прогресистська парадигма: прогрес людського буття у віртуальній реальності» присвячений історико-філософському аналізові сучасних концепцій віртуальної реальності, в яких, вона постає чинником розвитку людства. До цих концепцій слід віднести праці І.Акчуріна, С.Борчікова, І.Бурлакова, М.Носова, В.Тарасенка. Так, М.Носов, постулює приход ери віртуальних технологій та, спираючись на антично-схоластичну філософію та поліонтичну парадигму, розробляє онтологічні засади феномену віртуальної реальності та його ролі для людини майбутнього. Інший представник віртуалістики С.Борчіков, розглядає віртуальну реальність у її зв’язку з творчою уявою, можливостями людини у віртуальній реальності. Для В.Тарасенка ключовою ідеєю його концепції є проголошення приходу на зміну homo sapiens нового типу людини, яку він називає «людина кликаюча», яка продовжує прогрес людства, коли «людина кликаюча» приходить на зміну «людині читаючій та пишучій». Цікавою прогресисткою концепцією є підхід до віртуальної реальності, розроблений І.Акчуріним, яка аналізує віртуальну реальність у контексті теорій множинних (віртуальних) світів. У ній філософ обґрунтовує потенціал «віртуальних світів» як сучасної онтологічної та пізнавальної парадигм людства.

Другий підрозділ третього розділу «Негативістська парадигма: деградація природи людини під впливом віртуальної реальності» присвячений аналізу концепцій феномену віртуальної реальності як негативного чинника антропологічних змін людини. Так, С.Хоружий розробляючи теоретичні засади феномену віртуальної реальності постулює її як форму «недобуття» та занепад людської природи під впливом віртуального. М.Кунафін та Р.Ярцев розробляють онтологію віртуального, визнаючи регресивний характер сучасних суспільних та антропологічних змін, перехід суспільства до стану контрольованої «маси», дистанційованої від реальних проблем, що живе віртуальним світом. Дослідниця О.Пудікова виявляє негативний вплив віртуальної реальності на процес формування особистісного буття, наголошуючи на небезпеці втрати зв’язку з оточуючою дійсністю під впливом ілюзорної дійсності. М.Абрамов, досліджуючи соціальний аспект впливу віртуальної реальності, виявляє кризу інформаційного суспільства через десоціалізацію, редукцію емоційної сфери суб’єкту тощо, які є результатами конфлікту антропоморфізму та антропоцентризму у глибинах позасвідомого, який виникає при зануренні до віртуального комп’ютерного світу.

У третьому підрозділі третього розділу «Безоціночна (нейтральна) трактовка впливу віртуальної реальності на природу людини» проводиться аналіз концепцій феномену віртуальної реальності, в яких нівелюється (або однозначно не оцінюється) вплив вищезгаданого феномену на природу людини. Як виявив аналіз, здебільшого такий підхід у властивий концепціям представників філософії постмодерну (Ж.Бодрійяр, П.Вірильо, Ж.Дельоз, С.Жижек), для яких віртуальна реальність не є причиною сучасних культурних трансформацій, а є наслідком культурних та соціальних змін при переході до епохи постмодерну. Віртуальна реальність розглядається вищезгаданими філософами як одна з складових частин концепту симулякру, актуалізуючи філософське осмислення бінарної опозиції актуальне-віртуальне при переході до «стану постмодерну». Дослідниця Н.Маньковська, уникаючи однозначної оцінки феномену віртуальної реальності на природу людини, актуалізує ідеї щодо трансформації естетичного виміру людини епохи постмодерну під впливом вищезгаданого феномену.

У четвертому підрозділі третього розділу «Вірогіднісна парадигма впливу віртуальної реальності на людське буття та методологічний потенціал метаантропології» обґрунтовується можливість аналізу концепцій феномену віртуальної реальності з використанням методологічного апарату метаантропології у проекті Н.Хамітова. Ґрунтуючись на аналізі екзистенціально-психологічних вимірів феномену віртуальної реальності, аналізуючи попередньо пророблені концепції, доводиться, що ці концепції прогнозують людське буття під впливом віртуальної реальності без концептуального урахування вольових імпульсів суб’єкту у віртуальній реальності, нівелюючи екзистенціальну своєрідність кожної особистості при зануренні до сфери віртуального. В дискурсі метаантропології віртуальна реальність не є однозначно добро чи зло; в залежності від екзистенціального світу особистості, яка входить у простір віртуальної реальності як її споживач чи творець, змінюється й характер та вплив вищезгаданого феномену.

У висновках підсумовуються отримані у дисертаційній роботі результати та окреслюються можливі перспективи подальшої розробки дослідження.

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до таких висновків:

Феномен віртуальної реальності є предметом великої кількості філософських дискусій на межі ХХ-ХХІ ст., в рамках більшості з них теоретичної розробки отримує питання впливу віртуальної реальності на природу людини. Це дає привід для систематизації концепцій феномену віртуальної реальності, виокремивши в них низку прогресистських, в яких стверджується прогрес людського буття під впливом віртуальної реальності; негативістських (деградація природи людини у віртуальній реальності); безоціночних (нейтральних), що нівелюють вплив віртуальної реальності на природу людини. При цьому, об’єктивне та системне дослідження феномену віртуальної реальності неможливе без осягнення його екзистенціально-онтологічних вимірів.

Категорія «віртуальне» актуалізувалася у філософському дискурсі на протязі кількох періодів. «Віртуальне» має зв'язок з латинським virtus, з використанням якого у античній та середньовічній філософії артикулюється зв'язок унікального та універсального, протиріччя між абсолютним становленням та незмінним буттям, як здатність до пізнання (Фома Аквінський, Сігер Брабантський, Іоганн Дунс Скот); як присутня в сущому здатність бути зафіксованим в якості понять (Іоганн Дунс Скот); як способу присутності (не субстанціональної, але такої ж за силою дії та ефективності) згідно Фоми Аквінського та Миколи Кузанського; як якості створеного світу (Микола Кузанський). У Новий час «віртуальне» відсутнє у філософському дискурсі через його несумісність з механістичною картиною світу. На початку ХХ ст., у часи розбудови некласичної філософії, здебільшого в працях А.Арто та А.Бергсона, «віртуальне» отримує розширене семантичне наповнення: як специфічна характеристика розумової діяльності, здатність до продуктивного варіативного мислення (А.Бергсон); як почуттєвого Двійника дійсності, що виникає при пробудженні підсвідомого та ірраціонального засобами мистецтва (А.Арто).

Реконструкція сучасних європейських концепцій феномену віртуальної реальності підтвердила існування двох підходів при її дослідженні: частина дослідників розуміють її у вузькому смислі як комп’ютерну віртуальну реальність (І.Бурлаков, В.Тарасенко тощо), інші ж вчені (Н.Багдасарян, М.Носов, Н.Маньковська, О.Силаєва тощо) обґрунтовують можливість екстраполяції цього феномену, крім комп’ютерних технологій, на низку культурних явищ. Під продуцентами віртуальної реальності у широкому смислі можна розуміти міфи, образотворче мистецтво, театр, літературу, радіо, фотографію, кінематограф, телебачення.

В прогресистських концепціях С.Борчікова, М.Носова, феномен віртуальної реальності є фактором розвитку людини, розуміння та теоретична розробка якого у контексті поліонтичної моделі розширяє пізнавальні можливості людства. І.Бурлаков та В.Тарасенко підводять нас до розуміння того, що технології віртуальної реальності є важливим кроком людства, порівняним з відкриттям писемності тощо. Негативістські концепції віртуальної реальності відстоюють ідеї, стосовно занепаду фундаментальних людських якостей в епоху віртуальних технологій (С.Хоружий інтерпретує віртуальність як недо-буття; М.Кунафін та Р.Ярцев постулюють поширення людини-маси, занепаду навичок комунікації тощо). Представники постмодерну (Ж.Бодрійяр, П.Віриліо, Ж.Дельоз, С.Жижек) дистанціюються від однозначної оцінки впливу віртуального на людину, вважаючи віртуальну реальність не причиною культурних трансформацій епохи постмодерну, а наслідком вищезгаданих змін. Однією з таких змін є трансформація естетичних установок у контексті віртуальної реальності, розроблених Н.Маньковською.

У процесі експлікації сучасних європейських концепцій виявляється, що людське буття під впливом віртуальної реальності у них прогнозується без концептуального урахування вольових імпульсів суб’єкту, нівелюючи екзистенціальну своєрідність кожної особистості при зануренні до сфери віртуального. В дискурсі метаантропології у проекті Н.Хамітова, віртуальна реальність не є однозначно добро чи зло; в залежності від екзистенціального світу особистості, яка входить у простір віртуальної реальності, змінюється й характер та оцінка вищезгаданого феномену. Завдяки цьому, феномен віртуальної реальності отримує потенціал до аналізу в межах вірогіднісної парадигми зміни природи людини під впливом віртуальної реальності.

Наукові праці, опубліковані у фахових виданнях:

1. Свириденко Д.Б. Феномен жизни в творчестве Артура Шопенгауэра и воля как ее первооснова // Вісник Дніпропетровскьго університету. Сер. «Філософія. Соціологія. Політологія» – Д.: ДНУ, 2004. - №9. - С.91-97 (0,5 др.а.).

2. Свириденко Д. Феномен життя у філософії Анрі Бергсона // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. – Вип. 16. – К.-Полтава, 2006. – С.23-35 (0,7 др.а.).

3. Свириденко Д.Б. Віртуальна реальність та проблеми її методологічного аналізу // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. Збірник наукових праць. – Д.: ДНУ, 2007. - С.367-372 (0,4 др.а.).

4. Свириденко Д.Б. Трансформація природи людини під впливом віртуальної реальності у сучасних філософських концепціях // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Голов. ред. В.В. Лях. – Вип.67. – К.: Український Центр духовної культури, 2008. – С.129-139 (0,5 др.а.).

5. Свириденко Д.Б. Трансформація природи людини під впливом віртуальної реальності у сучасних філософських концепціях // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук.. праць / Голов. ред. В.В. Лях. – Вип.68. – К.: Український Центр духовної культури, 2008. – С.164-173 (0,6 др.а.).

Наукові публікації в інших виданнях:

6. Свириденко Д.Б. Екзістенціально-онтологічні проблеми феномену віртуальної реальності // Творча спадщина В.І.Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості (Вернадські читання): Доповіді і повідомлення 5-ї Міжнародної наукової конференції 26-27 квітня 2007р. у м. Донецьку / Під редакцією Р.О.Додонова. – Донецьк: ДонНТУ, 2007. – С.305-307 (0,2 др.а.).

7. Свириденко Д.Б. Класифікація методів дослідження феномену комп’ютерної віртуальної реальності // Гуманітарні студії. Збірник наукових праць. Вип. 2 – К.: КНУ, 2007. – С.121-126 (0,5 др.а.).

8. Свириденко Д.Б. «Віртуальне» та «віртуальна реальність» у сучасному філософському дискурсі // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – Ч.ІІІ. – С.96-97 (0,2 др.а.).

АНОТАЦІЇ

Свириденко Д.Б. Феномен віртуальної реальності у європейській філософії на межі ХХ-ХХІ ст. (історико-філософський аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2008.

У дисертаційному дослідженні здійснюється історико-філософський аналіз європейських концепцій феномену віртуальної реальності на межі ХХ-ХХІ ст.; виявляються головні теоретичні та методологічні проблеми історико-філософського дослідження феномену віртуальної реальності; аналізується застосування і смислове навантаження поняття «віртуальне» в історії філософії; розкриваються екзистенціально-психологічні аспекти феномену віртуальної реальності; проводиться типологізація об’єктивацій феномену віртуальної реальності в широкому смислі у формах культури; визначаються базові парадигмальні підходи (прогресистський, негативістський, безоціночний) щодо оцінки впливу віртуальної реальності на природу людини та проводиться експлікація філософських концепцій феномену віртуальної реальності, користуючись вищезгаданим критеріями до їх систематизації; використовуючи методологічний апарат метаантропології обґрунтовується можливість подолання протиріч, що існують між цими концептуальними парадигмами в межах нової вірогіднісної парадигми, що враховує вольові імпульси суб’єкту у віртуальній реальності.

Ключові слова: віртуальна реальність, людська природа, віртуалістика, постмодернізм, метаантропологія, симулякр.

Аннотация

Свириденко Д.Б. Феномен виртуальной реальности в европейской философии на границе ХХ – ХХI в.в. (историко-философский анализ). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 – история философии. – Днепропетровский национальный университет. – Днепропетровск, 2008.

В диссертационном исследовании проводится историко-философский анализ европейских концепций феномена виртуальной реальности на границе ХХ – ХХI в.в.; определяются основные теоретические и методологические проблемы историко-философского исследования феномена виртуальной реальности; анализируется сфера применения и смысловая нагрузка понятия «виртуальное» в истории философии; раскрываются екзистенциально-психологические аспекты феномена виртуальной реальности; проводиться типологизация объективаций феномена виртуальной реальности в широком смысле в формах культуры; определяются базовые парадигмальные подходы (прогрессистский, негативистский, безоценочный) в отношении оценки влияния виртуальной реальности на природу человека и проводиться экспликация философских концепций феномена виртуальной реальности, используя вышеупомянутые критерии систематизации; используя методологический аппарат метаантропологии обосновывается возможность преодоления противоречий, существующих между концептуальными парадигмами в рамках новой вероятностной парадигмы, которая учитывает волевые импульсы субъекта в виртуальной реальности.

В первом разделе «Теоретико-методологическая и литературная база исследования» посвящен анализу проблем изучения феномена виртуальной реальности в истории философии, обзору литературы и определению природы виртуальной реальности в екзистенциально-психологических измерениях. В нем формулируется проблема и состояние ее научной разработанности, производиться семантический анализ понятий, которые ее структурируют, обосновывается выбранная методология исследования.

Во втором разделе «Проблема становления феномена виртуальной реальности в истории философии и культуре» обосновывается возможность анализа виртуальной реальности в широком смысле как явления культуры, которое объективируется в мифах, изобразительном искусстве, театре, литературе, фотографии, кинематографе, телевидении, а также в строгом смысле – как компьютерной виртуальной реальности. При этом компьютерная виртуальная реальность обладает набором специфических качественных признаков, позволяющих отделить ее от виртуальной реальности в строгом смысле (интерактивность, трансформация темпорально-каузальных связей). Предварительно проводится анализ проблематики понятия «виртуальное» в истории философии от Античности до второй половины ХХ в.

Третий раздел «Постижение феномена «виртуальная реальность» в европейской философии на границе ХХ – ХХІ веков» посвящен историко-философскому анализу современных европейских концепций виртуальной реальности сквозь призму оценки ими влияния вышеупомянутого феномена на природу человека (прогрессистская, негативистская и безоценочная (нейтральная) парадигмы). У рамках этого раздела проводиться попытка теоретико-методологического обоснования вероятностной парадигмы влияния виртуальной реальности на природу человека, которая преодолевает противоречия между тремя упомянутыми выше парадигмами, задействовав методологческий аппарат метаантропологии.

Ключевые слова: виртуальная реальность, человеческая природа, виртуалистика, постмодерн, метаантропология, симулякр.

Annotation

Svyrydenko D.B. Phenomenon of virtual reality at the European philosophy at the turn of XX-XXI centuries (historic and philosophic analysis). – Manuscript.

Dissertation to receive a scientific degree of philosophical sciences candidate in speciality 09.00.05 – a history of philosophy. Dnipropetrovsk national university. - . Dnipropetrovsk, 2008.

The European concepts of phenomenon of virtual reality has been performed at the turn of XX-XXI centuries has been researched in the dissertation. The main theoretic and methodological problems of phenomenon of virtual reality in the historic and philosophic context have been discovered. The use and semantic meaning of the concept of “virtual” at the history of philosophy nave been analyzed. The existential and psychological aspects of phenomenon of virtual reality have been discovered. The typology of the wide sense phenomenon of virtual reality objectivations has been formulated. The basic paradigmatic approaches (progressive, negative, neutral) of the evaluation of the virtual reality influence on the human nature have been defined. The explication of the philosophic concepts of phenomenon of virtual reality have been performed basing on the abovementioned criteria of systematization. The potential of the contradictions overcoming has been substantiated within the new probability paradigm. This paradigm is based on the methodological apparatus of metaanthropology and it also takes into account the volitional impulses of subject at the virtual reality.

Key words: virtual reality, human nature, virtualistics, postmodernism, metaanthropology, simulacra.