АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
АкадеміЯ педагогічних наук України
Інститут педагогІЧНОЇ ОСВІТИ і ОСВІТИ ДОРОСЛИХ
СОТСЬКА ГАЛИНА ІВАНІВНА
УДК: 371.134:75:7.012
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ДО НАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ХУДОЖНЬОГО КОНСТРУЮВАННЯ
13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих
АПН України.
Науковий керівник - | кандидат педагогічних наук, старший науковий
співробітник Отич Олена Миколаївна, завідувач
відділу педагогічної естетики та етики Інституту
педагогічної освіти і освіти дорослих АПН
України, м. Київ.
Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор
Лещенко Марія Петрівна, завідувач кафедри педагогіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка;
кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Масол Людмила Михайлівна, завідувач лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України.
Захист відбудеться “27” травня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий “26” квітня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Зміни в соціально-економічному, науково-технічному та культурному житті країни зумовлюють необхідність реформування загальної та мистецької освіти України на засадах гуманізації та культуровідповідності. Сьогодні постала проблема естетизації життя суспільства та більш активного використання впливу прекрасного в усіх сферах життєдіяльності людини. Це спонукає освітян до пошуку її розв’язання, шляхом оновлення змісту, форм, методів і прийомів організації навчально-виховного процесу на засадах єдності краси та доцільності.
У зв’язку із цим одним із основних завдань педагогічної науки в Україні є вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, зокрема, вчителя образотворчого мистецтва. На це спрямована і державна освітня політика, що знайшло своє відображення в Законах України ”Про освіту” (1996 р.), ”Про вищу освіту” (2003 р.), Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Державній програмі ”Вчитель” (2004 р.), Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України (2002 р.) та інших державних документах у галузі освіти.
Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва має бути зорієнтована на активний пошук інноваційних форм, методів, що сприяють не тільки навчанню учнів художньо відображати дійсність у яскравих образах, з відтворенням об’єктивно існуючих властивостей реального світу, а й формуванню в них здатності до емоційно-почуттєвого сприйняття предметної дійсності.
У даному контексті вагомого значення набуває художнє конструювання як вид художньо-творчої діяльності, засобами якої вирішуються естетичні, функціональні, експлуатаційні, технолого-економічні завдання формотворення та закладаються основи естетичного ставлення людини до світу, завдяки чому досягається цілісність і гармонійність її розвитку.
Завданням вчителя образотворчого мистецтва є використання художнього конструювання як засобу актуалізації інтелектуальних і творчих можливостей учнів; розвитку їхнього прагнення до творчої самореалізації й самовиявлення в різних видах художньо-конструкторської діяльності; формування художньо-конструкторських умінь та навичок (художніх, проектних, технологічних).
Естетичний характер художньо-конструкторської діяльності та її зв’язок з образотворчістю робить доцільним введення основ художнього конструювання до змісту уроків образотворчого мистецтва, що уможливлює досягнення належного рівня естетичного, художнього, інтелектуального і морального розвитку учнів та формування у них художньо-конструкторських вмінь та навичок
щодо створення гармонійного середовища. Адже в ході художньо-конструкторської діяльності на уроках образотворчого мистецтва учні самостійно вносять певні зміни, як у художній, так і в технологічний процеси, пов’язані з виготовленням майбутнього виробу, кінцевим результатом якого є вироби, в котрих вже присутній художній образ, як своєрідний емоційно-почуттєвий відгук на дійсність.
Для навчання учнів художнього конструювання майбутньому вчителю образотворчого мистецтва необхідно мати відповідну художньо-конструкторську підготовку, що передбачає набуття компетентності стосовно розробки та застосування сучасних художньо-конструкторських технологій, а також наявність досвіду художньо-педагогічної діяльності, що зможе забезпечити ефективне викладання художнього конструювання в основній школі з урахуванням індивідуально-типологічних та вікових особливостей учнів. Тому особлива відповідальність у підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання покладається на вищі педагогічні навчальні заклади.
Узагальнення результатів вивчення наукових джерел і практичного педагогічного досвіду підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання дало змогу виявити суперечності:–
між суспільно-економічною потребою в ефективній професійній підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до здійснення художньо-конструкторської діяльності та недостатнім рівнем організації цього процесу у вищих навчальних закладах України;
– між педагогічною необхідністю оновлення змісту навчального предмета ”Образотворче мистецтво” та чинними програмами для загальноосвітніх шкіл, в яких не враховано важливі напрями художньо-творчої діяльності учнів, зокрема, художньо-конструкторський; –
між сучасними вимогами до науково-методичного забезпечення підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання і недостатньо якісним рівнем його розробки в вищих навчальних закладах.
Усунення цих суперечностей, на наш погляд, можливе за умов розробки науково обґрунтованої методики підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Дослідженню проблеми професійної підготовки вчителя у вищих навчальних закладах присвячена значна кількість наукових праць з педагогіки та психології (О. Абдулліна, С. Архангельський, Є. Барбіна, Г. Васянович, С. Гончаренко, Н. Дем'яненко, О. Дубасенюк, І. Зязюн, Н. Кузьміна, В. Моляко, О. Пєхота, В. Рибалка, В. Сластьонін, В. Семиченко, С. Сисоєва, Л. Хомич, О. Цокур, О. Щербаков).
Положення теорії мистецької освіти та художньо-педагогічної підготовки викладачів мистецьких дисциплін обґрунтовано в працях вітчизняних вчених В. Бутенка, С. Коновець, М. Лещенко, Н. Миропольської, О. Олексюк, В. Орлова, О. Отич, Г. Падалки, В. Радкевич, О. Рудницької, С. Соломахи, О. Щолокової та інших.
Варто зазначити, що, в цілому, дослідженню проблеми професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва завжди приділялась належна увага. Так, теоретичні і методичні аспекти цієї підготовки представлено у доробку вітчизняних учених, педагогів, мистецтвознавців: Є. Ігнатьєва, Д. Кардовського, В. Козлова, Б. Ломова, Б. Нєменського, Г. Орловського, М. Ростовцева, П. Чистякова. Засоби оптимізації художньо-педагогічної підготовки студентів вищих навчальних закладів вивчали дослідники: Н. Анісімов, Г. Бєда, М. Кириченко, В. Кузін, М. Маслов, Т. Міхова, М. Резниченко, Г. Смирнов, А. Терентьєв. Шляхи і засоби розвитку творчого потенціалу студентів художньо-графічних факультетів у процесі вивчення художніх дисциплін досліджували А. Бондарева, В. Зінченко, О. Кайдановська, О. Ткачук, Є. Шорохов. Проблемою формування творчої спрямованості учителів образотворчого мистецтва та удосконалення їх методичної підготовки займалися С. Дембинський, Т. Комарова, В. Лазарєв, Л. Любарська, О. Мілюкова.
Особливе значення для нашого дослідження мають науково-методичні роботи, в яких розглядаються: питання використання кольорознавства у підготовці вчителя образотворчого мистецтва (Л. Бичкова, І. Волкотруб, І. Глінська та ін.); основи композиції та композиційної діяльності вчителів образотворчого мистецтва (М. Пічкур, В. Щербина, М. Яремків та ін.); художні техніки та конструктивні види роботи з папером (Є. Антонович, Т. Ковальчук, В. Копцов, О. Максименко, В. Проців, М. Резниченко, С. Свид та ін.).
Проте, дослідження проблеми підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання, науково-теоретичні підходи до побудови змісту, застосування інноваційних форм і методів навчання учнів основної школи художнього конструювання на уроках образотворчого мистецтва не були об’єктом спеціального наукового пошуку.
Актуальність означеної проблеми, її недостатня наукова розробленість і потреби освітньої практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження ”Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, як складова колективної теми “Творчий розвиток особистості засобами мистецтва в системі професійної освіти”
(РК № 014U010513).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 березня 2003 р. (протокол № ) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 17 червня 2003 р. (протокол № 6).
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у вищому педагогічному навчальному закладі.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи підготовки студентів педагогічних університетів до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на положенні щодо необхідності забезпечення випереджувального характеру та культуровідповідності професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в умовах динамічних соціально-економічних, науково-технічних та технологічних змін в сучасному інформаційному суспільстві. Останнє передбачає гармонізацію технологічної та естетичної складових цієї підготовки, наслідком чого стає готовність вчителя до навчання учнів основної школи художнього конструювання на засадах єдності краси й утилітарності.
У зв’язку із цим художнє конструювання розглядається в дослідженні як багатоаспектна специфічна форма навчальної діяльності учнів основної школи на уроках образотворчого мистецтва, що реалізується в естетичному, образотворчому та конструкторсько-технологічному напрямах, має свої особливості і дозволяє учням самореалізуватися у колірному, графічному, модульному, скульптурному та архітектурному видах формотворення.
Успішне розв’язання проблеми підготовки студентів художніх спеціальностей педагогічних університетів до навчання учнів основної школи художнього конструювання уможливлюється на основі цілеспрямованого впровадження у навчально-виховний процес авторської методики, яка становить собою єдність принципів, цілей, змісту, форм, методів, засобів, прийомів і способів навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва, що забезпечує формування їхньої готовності до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що професійна підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання у вищому навчальному закладі набуде більшої ефективності за умов: –
усвідомлення студентами педагогічних можливостей художнього конструювання у цілісному, гармонійному розвитку учнів та формування в них позитивної мотивації щодо використання його на уроках образотворчого мистецтва;–
наукового обґрунтування змісту, форм і методів підготовки майбутніх фахівців до навчання учнів основної школи художнього конструювання шляхом впровадження авторської методики навчання студентів.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети і гіпотези дослідження визначені такі завдання:
1. Вивчити стан дослідженості проблеми у науковій теорії та практиці.
2. Проаналізувати особливості художнього конструювання як виду навчальної діяльності учнів основної школи та його можливості у розвитку їхніх художньо-конструкторських знань, умінь, навичок та формуванні досвіду організації художньо-конструкторської діяльності на основі єдності краси й доцільності.
3. Визначити зміст і структуру підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
4. Обґрунтувати критерії, показники та рівні готовності студентів художньо-педагогічних спеціальностей до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
5. Розробити та експериментально перевірити зміст, форми і методи підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення філософії, естетики, культурології та психології мистецтва щодо естетичного освоєння дійсності людиною; системний, особистісно зорієнтований та особистісно-діяльнісний підходи до професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва; положення теорії мистецької освіти щодо врахування феномена художньої інтеграції у навчально-виховному процесі; концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України (Н. Миропольська, Л. Масол).
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові положення щодо теорії і методики професійної підготовки фахівців (Є. Барбіна, С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Лещенко, С. Сисоєва); специфіки і структури педагогічної діяльності (О. Абдулліна, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, В. Семиченко, О. Щербаков та ін.); полікультурного та художньо-естетичного виховання учнів і студентів (В. Бутенко Л. Масол, Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Орлов, О. Отич, О. Рудницька, В. Радкевич, С. Соломаха, О. Щолокова, та ін.); розвитку творчої особистості (Л. Виготський, В. Моляко, О. Кульчицька, Л. Рубінштейн, В. Рибалка та ін.); закономірностей та специфіки підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва (Г. Бєда,
С. Коновець, В. Кузін, М. Кириченко, Б. Неменський, М. Ростовцев, М. Резниченко, Е. Шорохов та ін.); використання елементів дизайну у змісті професійної підготовки студентів у педагогічних навчальних закладах (Є. Антонович, О. Максименко, В. Тименко, А. Устинов, В. Шпільчак).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використано такі методи: 1) теоретичні – вивчення та аналіз філософської, психологічної, педагогічної, мистецтвознавчої, методичної літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація, моделювання, аналіз та узагальнення теоретичних й експериментальних даних; 2) емпіричні – анкетування, педагогічне спостереження, бесіди, тестування, інтерв’ювання для визначення рівня сформованості готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання; вивчення навчальних програм та планів; констатувальний та формувальний експерименти; 3) статистичні методи аналізу результатів, якісна обробка експериментальних даних для забезпечення достовірності дослідно-експериментальної роботи.
Організація дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 2002 – 2007 рр. у три етапи.
На першому етапі дослідження (2002 – 2003 рр.) – проаналізовано філософську, психологічну, педагогічну, мистецтвознавчу літературу з проблеми дослідження; визначено методологічні та теоретичні основи дослідження, його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання; розроблено програму й методику експериментальної роботи.
На другому етапі дослідження (2003 – 2004 рр.) – визначено критерії та рівні готовності студентів до означеної діяльності; проведено констатувальний експеримент, обґрунтовано та розроблено методику підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
На третьому етапі дослідження (2004 – 2007 рр.) проведено формувальний експеримент, здійснено обробку, аналіз і узагальнення отриманих експериментальних даних, сформульовано загальні висновки дослідження; завершено оформлення рукопису дисертаційного дослідження.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Житомирського державного університету
імені Івана Франка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини; Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; середньої загальноосвітньої школи № 219 Оболонського району м. Києва. На різних етапах дослідження експериментальною роботою було охоплено 896 осіб: 96 учителів образотворчого мистецтва, 100 учнів загальноосвітніх шкіл і 702 студенти вищих навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:–
уперше виявлено особливості художнього конструювання учнів основної школи як навчальної діяльності, що сприяє гармонійному, цілісному розвитку особистості; –
удосконалено зміст і структуру підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у вищих педагогічних закладах, шляхом впровадження до навчально-виховного процесу художнього конструювання; –
подальшого розвитку набуло положення щодо підготовки вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання на основі інтегративного підходу.
Теоретичне значення дослідження полягає у педагогічній конкретизації поняття ”художнє конструювання”, розкритті особливостей художнього конструювання учнів основної школи; обґрунтуванні педагогічних можливостей художнього конструювання в удосконаленні професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; визначенні критеріїв та рівнів готовності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до означеної діяльності; розробці методики підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у розробці й впровадженні спецкурсу ”Основи художнього конструювання”; збагаченні змісту навчального матеріалу дисциплін методичного, спеціального та природничо-математичного циклів елементами художнього конструювання; створенні системи творчих вправ-клаузур, спрямованих на розвиток художньо-конструкторських умінь у студентів художньо-графічних і педагогічних факультетів; розробці методичних рекомендацій з курсу ”Основи художнього конструювання” для педагогів, студентів художніх спеціальностей педагогічних закладів освіти.
Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах, покладені в основу створення авторських програм, навчальних посібників, а також можуть застосовуватися в системі післядипломної педагогічної освіти.
Основні концептуальні положення щодо підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання, викладені в дисертаційному дослідженні, було впроваджено у навчальний процес Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 569 від 27.04.2007 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1043 03 від 09.07.2007 р.), Житомирського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 1-224 від 03.05.2007 р.); загальноосвітньої школи № 219 м. Києва (довідка № 44 від 14.04. 2008 р.).
Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних положень; відповідністю комплексу методів, адекватних об’єкту,
предмету, меті і завданням дослідження; тривалістю і широтою експериментальної роботи; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів; експериментальною перевіркою авторської методики у навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів; застосуванням методів математичної статистики; позитивними наслідками впровадження результатів дослідження в освітню практику.
На захист виносяться:–
положення, щодо сутності художнього конструювання як специфічної форми навчальної діяльності учнів основної школи, що сприяє їх цілісному й гармонійному розвитку, формуванню в них досвіду організації художньо-конструкторської діяльності на засадах єдності технічних та художніх начал;–
зміст і структура підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання, компонентами якої є психолого-педагогічна, естетико-культурологічна, методична, художньо-конструкторська спеціальна, виставково-експозиційна діяльність та науково-дослідна робота; –
авторська методика підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання та етапи її реалізації (ціннісно-орієнтаційний, процесуально-операційний та творчо-реалізуючий);
Апробація результатів дослідження.
Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних наукових конференціях: ”Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейського інтеграції” (30 червня – 2 липня 2004 р., м. Суми); ”Формування професійної компетентності вчителя в умовах європейської інтеграції” (28 – 29 листопада 2005р., Київ-Житомир); ”Треті міжнародні педагогічні читання пам’яті О.П. Рудницької” (1 – 2 грудня 2005 р., м. Київ); ”Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти” (21 – 22 квітні 2005 р., м. Полтава); ”Полікультурна діяльність” (6-7 лютого 2006 р., м. Київ); ”Сучасна освіта в Україні 2006” (15 – 17 лютого 2006 р., м. Київ); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: ”Творча особистість учителя як передумова інноваційних процесів у початковій школі” (26 – 29 квітня 2004 р., м. Житомир); ”Другі педагогічні читання пам’яті О.П. Рудницької” (2 грудня 2004 р., м. Київ); ІV педагогічні читання пам’яті О.П. Рудницької” (30 листопада 2006 р., м. Київ); на регіональних науково-практичних конференціях ”Проблема наступності освіти та розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів”(23 – 24 квітня 2003 р., м. Житомир); ”Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції” (13 – 14 березня 2006 р., м. Київ); ”Теорія і практика неперервної професійної освіти: науковий пошук, результати, перспективи” (20 – 21 лютого 2007 р., м. Київ); на регіональних науково-практичних та методичних
семінарах: ”Методологічні основи сучасної мистецької освіти” (24 квітня 2003 р., м. Київ);”Методологічні засади мистецької освіти” (26 квітня 2004 р., м. Київ); “Мистецький компонент у змісті професійної освіти” (5 – 6 жовтня 2005 р., м. Чернівці); “Інтеграція мистецтв у циклі загальноосвітніх предметів” (30січня 2006 р., м. Київ); “Новітні технології мистецької освіти в роботі з учнями навчально-виховних закладів” (2 березня 2006 р., м. Київ); “Методологічні та методичні засади мистецької освіти” (18 травня 2006 р., м. Умань); “Інновації в освітньому просторі гімназії” (3 жовтня 2006 р., м. Київ); “Методика роботи з новими підручниками художньо-естетичного циклу для 6 класу ЗНЗ” (18 жовтня 2006 р., м. Києва). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях відділу педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України; кафедри математики та образотворчого мистецтва з методикою початкової освіти ЖДПУ імені Івана Франка та використовувалися в курсі читання лекцій для слухачів курсів кафедри естетичного виховання Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Публікації. Результати дослідження опубліковано у 15 наукових статтях, у тому числі: 8 публікацій у фахових виданнях, що затверджені ВАК України, 7 статей у збірниках наукових праць.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел з 302 найменувань, додатків на 29 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 250 сторінок, основна частина 195 сторінок. Робота містить 12 таблиць, 3 рисунки та 2 схеми.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; висвітлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності вищих навчальних закладів.
У першому розділі – ”Теоретичні засади підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання” – представлено результати теоретичного аналізу сутності поняття ”художнє конструювання”; розкрито особливості художнього конструювання як виду навчальної діяльності учнів основної школи та з’ясовано його педагогічні можливості у розвитку особистості; визначено зміст та структуру підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
На основі наукового аналізу літератури з проблеми дослідження з’ясовано, що у сучасній науці існують різні визначення сутності та змісту поняття ”художнє конструювання”: в мистецтвознавстві – це творчий метод промислового мистецтва (В. Аронов, В. Глазичев, Л. Гнейнер, І. Масєєв, В. Рачек); синонім до поняття “дизайн” (А. Безмоздін, І. Волкотруб, О. Єрмолаєв, А. Фольта, Б. Шумов); його творчий метод; вид і складова (А. Барташевич, Г. Мінервін і В. Муніпов, А. Мельников, Г. Невзоров, П. Наумов, Л. Новикова, С. Соломонов, П. Шпара і І. Шпара); в психології – синтез інженерної та художньої творчості (М. Бобнєва, Є. Григор’єв, Н. Левітов, В. Моляко); в естетиці – специфічна форма естетичної діяльності (М. Кантор, М. Коськов, Ю. Плотнікова, І. Стронцової, Л. Столович, М. Федоров); у педагогіці – засіб формування творчої особистості (Н. Желтомирська, Є. Серпіонова, В. Тименко, М. Фішер); розвитку її естетичної культури (Н. Макарова); комплексна практична і навчально-творча діяльність (Н. Конишева); невід’ємна складова художньо-технічної творчості учнів (І. Кримська, О. Максименко, С. Нікулін, А. Смірнов); елемент навчальної діяльності учнів на уроках трудового навчання (В. Трофімчук).
Осмислення проаналізованих наукових підходів до визначення сутності поняття “художнє конструювання” дозволило обґрунтувати його авторську дефініцію як багатоаспектної специфічної форми навчальної діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва, яка реалізується в естетичному, образотворчому та конструкторсько-технологічному напрямах цієї діяльності. Художнє конструювання учнів основної школи має свої особливості: це є не підготовка професійних художників-конструкторів, а процес засвоєння школярами проектних понять, художньої мови площинних та об’ємних форм, що дозволяє учням самореалізуватися у колірному, графічному, модульному, скульптурному та архітектурному видах формотворення. Художнє конструювання є засобом активного впливу на емоційно-почуттєву сферу вихованців з метою формування їхніх естетичних потреб і смаків, воно сприяє забезпеченню цілісного, гармонійного, інтелектуального, естетичного, художнього та творчого розвитку учнів, активізації їхньої пізнавальної й творчої діяльності; створює умови для їхньої творчої самореалізації, сприяє набуттю ними художньо-конструкторських практичних умінь та навичок для вирішення проблем естетичного формотворення на засадах краси і доцільності. Етапами художньо-конструкторської діяльності учнів є: художньо-конструкторська пропозиція, художньо-конструкторський проект, моделювання та макетування.
Ґрунтуючись на основі аналізу літератури з проблеми художньо-педагогічної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва (Г. Бєда, Л. Бичкова, В. Григор'єва, Т. Комарова,
С.В. Коновець, М. Кириченко, В. Кузін, Л. Любарська, В. Лазарев, М. Маслов, Т. Міхова, Б. Нєменський, М. Пічкур, М. Резниченко, М. Ростовцев, Є. Шорохова, М. Щербина ін.), ми розглядаємо спеціальну художньо-конструкторську підготовку як складову загальної художньо-педагогічної підготовки.
У ході дослідження доведено, що підготовка майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання базується на стійких зв’язках між її головними компонентами, що є напрямами підготовки: психолого-педагогічний (підструктурами якого є педагогічна, психологічна підготовки, педагогічна практика), естетико-культурологічний (естетична, культурологічна підготовки), методичний (загальнометодична підготовка, методична підготовка до навчання учнів художнього конструювання), художньо-конструкторський спеціальний (художня, технологічна, проектна підготовки, пленерна практика), науково-дослідницька робота та виставково-експозиційна діяльність. Відповідно, кожна структурна складова виконує спеціальні функції та впливає одна на одну, що забезпечує системність, наступність, неперервність, взаємодію загального та особливого, єдність теорії та практики у системі професійної педагогічної підготовки вчителів образотворчого мистецтва.
У другому розділі – ”Емпіричне дослідження стану підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання” – викладено критеріальні характеристики рівнів готовності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання”; з’ясовано стан готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до цієї діяльності.
Визначено, що готовність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання є складною інтегрованою особистісною якістю, що характеризує активно-позитивне ставлення вчителя до художньо-конструкторської діяльності, стійку професійну спрямованість на її здійснення, наявність необхідних художньо-конструкторських спеціальних, художньо-педагогічних та фахово-методичних знань, умінь і навичок, досвід художньо-педагогічної діяльності. Визначені критерії оцінки готовності студентів до навчання учнів основної школи художнього конструювання (мотиваційна готовність, теоретична підготовленість, практична підготовленість) дозволили з’ясувати їх показники та рівні: високий (творчий), середній (конструктивний), низький (репродуктивний).
Під час проведення констатувального експерименту, метою якого було визначення рівнів сформованості готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання, з’ясовано, що домінуючими рівнями сформованості означеної готовності є середній (41%) та низький (43,3%).
Узагальнення результатів констатувального експерименту дозволило зробити висновок, що в навчальному процесі педагогічних університетів недостатньо уваги приділяється підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання і що існує необхідність удосконалення цього процесу, пошуку нових форм і методів його здійснення.
У третьому розділі – ”Експериментальна перевірка ефективності методики формування готовності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання” – розроблено та експериментально перевірено авторську методику підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання; висвітлено хід формувального експерименту; проаналізовано та узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи.
Авторська методика підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання розглядається нами як єдність принципів, цілей, змісту, форм, методів, засобів, прийомів і способів навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх вчителів, комплексне застосування яких забезпечує формування їхньої готовності до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Експериментальна перевірка авторської методики відбувалася протягом 2003-2007рр. До участі у формувальному експерименті були залучені студенти денної форми навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, які були об’єднанні в експериментальні (ЕГ) та контрольні (КГ) групи, загальною кількістю 338 осіб.
Реалізація методики підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання охоплювала три етапи (ціннісно-орієнтаційний, процесуально-операційний, творчо-реалізуючий).
Мета ціннісно-орієнтаційного етапу полягала у цілеспрямованому формуванні у студентів художніх спеціальностей мотиваційної готовності, інтересу, позитивного ставлення до оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками з художнього конструювання та потреби у використанні його у майбутній художньо-педагогічній діяльності. На даному етапі зміст навчальних дисциплін психолого-педагогічного, природничо-математичного, культурологічного, спеціального та методичного циклів було збагачено елементами художнього конструювання. Основними формами організації навчання стали лекційні, семінарські, практичні лабораторні заняття, робота у мікрогрупах.
На процесуально-операційному етапі висувалося завдання щодо оволодіння студентами професійними та художньо-конструкторськими знаннями, уміннями, навичками, а також формування на цій основі інтегративного знання, необхідного для успішного навчання учнів художнього конструювання у процесі вивчення спецкурсу ”Основи художнього конструювання”. Основними формами організації навчання були: лекції, лекції-дискусії, практичні заняття, індивідуальна, групова самостійна робота, ділові гри, мікровикладання, проблемно-творчі завдання, творчі вправи-клаузури та ін.
На творчо-реалізуючому етапі відбувалася творча реалізація набутого художньо-педагогічного досвіду в період проходження пленерної й педагогічних практик, також залучення студентів до науково-дослідної діяльності в науково-проблемних групах та до художньо-конструкторської самодіяльної діяльності в процесі організації, оформленні та проведенні тематичних виставок, написання сценаріїв виховних заходів, творчих вечорів.
Перевірка результативності проведеної дослідно-експериментальної роботи здійснювалась на основі порівняльного аналізу рівнів готовності студентів (ЕГ) і контрольної (КГ) груп. Узагальнення результатів аналізу на початку та після завершення формувального експерименту свідчать про наявність вираженої зміни виявлених співвідношень кількісних та якісних показників готовності студентів у контрольних та експериментальних групах (табл.1).
Таблиця 1
Динаміка рівнів готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання
Рівні | Початок експерименту | Завершення експерименту
ЕГ | КГ | ЕГ | КГ
осіб | % | осіб | % | осіб | % | осіб | %
Високий
(творчий) | 28 | 16,8 | 27 | 16,3 | 100 | 59,5 | 43 | 25,5
Середній
(конструктивний) | 69 | 41,1 | 69 | 40,4 | 65 | 38,6 | 69 | 40,4
Низький
(репродуктивний) | 71 | 42,1 | 74 | 43,3 | 3 | 1,8 | 58 | 34,1
Достовірність результатів експерименту забезпечувалася комплексом методів математичної статистики, зокрема, застосуванням статистичного t-критерія розподілу Стьюдента та методу дисперсійного аналізу Р. Фішера
Отримані результати засвідчили, що за період проведення формувальної дослідно-експериментальної роботи в експериментальній групі відбулося збільшення кількості студентів з високим рівнем готовності до навчання учнів художнього конструювання – з 16,3% до 59,5%; у контрольній групі кількість студентів, що досягли високого рівня збільшилася тільки з 16,3% до 25,5%. За час формувального експерименту в експериментальній групі значна частина студентів досягла високого й середнього рівнів готовності (відповідно 59,5% й 38,6 %), тоді як в контрольній групі переважна частина студентів залишилися на середньому (40,4%) та низькому (34,1%) рівнях сформованості готовності до навчання учнів художнього конструювання.
Таким чином, результати дослідно-експериментальної роботи дозволяють зробити висновок про ефективність і результативність розробленої методики підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати такі загальні висновки:
1.Теоретичний аналіз мистецтвознавчої, психологічної та педагогічної літератури дозволив здійснити педагогічну конкретизацію поняття ”художнє конструювання”, що дало підстави для визначення його сутності та змісту як багатоаспектної специфічної форми навчальної діяльності учнів основної школи, яка здійснюється в результаті послідовного виконання ними художніх, конструкторських та технологічних дій у процесі естетичного формотворення на засадах краси і доцільності та сприяє цілісному, гармонійному їхньому розвитку.
2. Виявлено, що художнє конструювання як вид навчальної діяльності учнів основної школи має певні особливості, що полягають у: відмінності від професійної діяльності художника-конструктора, що виявляється не у професійній спрямованості, а у творчій самостійній діяльності, заради власного задоволення; виготовлення виробів підпорядковується завданням уроку образотворчого мистецтва в основній школі не для масового промислового виробництва, а для гри, оформлення класних приміщень, навчальної діяльності тощо; більшій складності та різноманітності порівняно із діяльністю молодших школярів; специфіці напрямів діяльності та її структури, компонентами якої є (естетичний, образотворчий та конструкторсько-технологічний), наборі видів формотворення (колірного, графічного, конструктивно-модульного, скульптурного та архітектурного), кількості етапів діяльності (художньо-конструкторської пропозиції, художньо-конструкторського проекту, моделювання та макетування).
Доведено, що художнє конструювання сприяє цілісному, гармонійному, інтелектуальному, естетичному, художньому та творчому розвитку учнів основної школи, завдяки комплексності впливу його естетичних, художніх, конструкторських та технологічних аспектів.
3. Визначено, що підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання – це складний, багатоструктурний, упорядкований, цілісний, динамічний процес, компонентами якого є: психолого-педагогічний
(підструктурами якого є педагогічна, психологічна підготовка, педагогічна практика), естетико-культурологічний (естетична, культурологічна підготовка), методичний (загальнометодична підготовка, методична підготовка до навчання учнів художнього конструювання), художньо-конструкторський спеціальний (художня, технологічна, проектна підготовка, пленерна практика), науково-дослідна робота та художньо-конструкторська самодіяльна, важливою компонентою якої є виставково-експозиційна діяльність.
4. На основі обґрунтування критеріїв: мотиваційна готовність (активно-позитивне ставлення до художньо-конструкторської діяльності; наявність потреби використовувати художнє конструювання у художньо-педагогічній діяльності; усвідомлення значущості оволодіння професійними знаннями та вміннями, необхідними для здійснення творчої художньо-педагогічної діяльності засобами художнього конструювання); теоретична підготовленість (психолого-педагогічні, художньо-педагогічні, фахово-методичні, естетико-культурологічні, художньо-конструкторські спеціальні знання); практична підготовленість (організаційно-комунікативні, педагогічні, методичні, художньо-конструкторські спеціальні, художньо-аналітичні, комбінаторно-технологічні, евристично-проектні; виставково-експлікаційні практичні вміння) визначено три рівні сформованості компонентів готовності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання: високий (творчий), середній (конструктивний) та низький (репродуктивний).
5. Розроблено та експериментально перевірено авторську методику підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання, яка ґрунтується на діяльнісному, міждисциплінарному та культурологічному підходах і охоплює зміст, форми, методи, засоби, прийоми і способи навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх вчителів. У ході проведення формувального експерименту, відповідно до трьох етапів (ціннісно-орієнтаційний, процесуально-операційний та творчо-реалізуючий), реалізувалися принципи цілісності та системності підготовки, що забезпечували органічний взаємозв’язок усіх її компонентів; єдності теоретичної й практичної підготовки на основі внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків; наступності та поетапності у формуванні вмінь та навичок на основі ускладнення художньо-конструкторських завдань і змісту діяльності, що активізувало процес художньо-педагогічної підготовки.
Результати, отримані в студентів експериментальної групи порівняно з представниками контрольної свідчать про позитивну динаміку їх готовності, а саме низький (репродуктивний) 34,1% КГ та 1,8% ЕГ, середній (конструктивний) 40,4 % КГ та 36,6% ЕГ, високий (творчий) – 25,5% КГ та 59,5% ЕГ). Перевірка їх за допомогою методів математичної статистики свідчить про
те, що запропонована методика підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання художнього конструювання є ефективною.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого дослідження потребує проблема підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання у профільних класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів.
За результатами дисертаційного дослідження нами пропонується:
- впровадити авторську методику підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання до змісту професійної підготовки студентів художньо-педагогічних спеціальностей у педагогічних університетах України;
- ввести спеціальний курс “Основи художнього конструювання” до варіативної складової навчальних планів художньо-педагогічних та художньо-графічних факультетів вищих та післядипломних закладів освіти України як дисципліну за вибором.
Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:
Розділ колективної монографії:
1. Сотська Г.І. Образотворче мистецтво як засіб розвитку особистості / Г.І. Сотська // Мистецтво у розвитку особистості: монографія / за ред., Н.Г. Ничкало. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006, – С.137-146.
Навчально-методичні матеріали:
2. Сотська Г.І. Основи художнього конструювання: метод. реком. Г.І. Сотська – Житомир: Житомир. держ. ун-т імені Івана Франка, 2005. – 68 с.
Статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України:
3. Сотська Г.І. Використання елементів дизайну під час викладання образотворчого мистецтва та художньої праці в середніх закладах освіти / Г. І. Сотська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр.: у 2-част. – К.; - Вінниця: ДОВ Вінниця, 2002. – Ч-1. – С.338 -341.
4. Сотська Г.І. Підготовка майбутніх вчителів образотворчого мистецтва
до викладання художнього конструювання / Г.І. Сотська // Педагогічний процес: теорія і практика: зб. наук. пр. – К., 2003.– Вип.2. – С.178-184.
5. Сотська Г.І. Елементи художнього конструювання на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах / Г. І. Сотська // Школа першого ступеня: теорія і практика: зб. наук. пр. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – Вип.9. – С.108-115.
6. Сотська Г.І. Художнє конструювання у змісті образотворчого мистецтва / Г. І. Сотська // Професійно-художня освіта України: зб. наук. пр./ редкол.: І.А. Зязюн (голова) та і. – К.; Черкаси: Вид-во "Черкаський ЦНТЕНГ, 2003. – Вип. ІІ. – С. 156-164.
7. Сотська Г.І. Професійна підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до вивчення художнього конструювання / Г.І. Сотська // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 5. – С.100-106.
8. Сотська Г.І. Змістовні аспекти курсу ”Основи художнього конструювання” у професійній підготовці вчителя образотворчого мистецтва / Г.І. Сотська // Педагогічний процес: теорія і практика: зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип.1. – С. 242-255.
9. Сотська Г.І. Художньо-конструкторська підготовка учителя образотворчого мистецтва у системі його професійної освіти / Г.І. Сотська // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: зб. наук. пр. – К.: Інститут Реклами, 2007. – Вип.10. – С. .
10. Сотська Г.І. Пленерна практика як складова підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання / Г.І. Сотська // Професійно-художня освіта України: зб. наук. пр. редкол.: І.А. Зязюн (голова) та і. – К.; Черкаси: Вид-во "Черкаський ЦНТЕНГ, 2007. – Вип. ІV. – С. 184-188.
Статті у збірниках матеріалів конференції:
11. Сотська Г.І. Технологія підготовки майбутніх учителів до навчання учнів художнього конструювання / Г.І. Сотська // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін / за ред. О.А. Дубасенюк: зб. наук. – метод. праць. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. 241-246.
12. Сотська Г.І. Особливості викладання курсу “Основи художнього конструювання” у вищих закладах освіти / Г.І. Сотська // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: тези міжнар. наук. конф. (30 червня – 2 липня). – К.; Суми: Сум. ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С.230- 233.
13. Сотська Г.І. Роль художнього конструювання в професійній підготовці вчителя образотворчого мистецтва / Г.І. Сотська // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти: зб. матеріалів наук.-метод. семінару. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – С.37-39.
14. Сотська Г.І. Виставково-експозиційна підготовка як компонент професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання / Г.І. Сотська // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти: зб. матеріалів наук.-метод. семінару. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – С. 64-66.
15. Сотська Г.І. Структура готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання / Г.І. Сотська // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти: зб. матеріалів наук.-метод. семінару. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007. – С. 89-91.
АНОТАЦІЇ
Сотська Г.І. Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Київ, 2008.
Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання. Здійснено педагогічну конкретизацію сутності поняття ”художнє конструювання”. Виявлено особливості художнього конструювання як навчальної діяльності учнів основної школи та обґрунтовано його можливості у розвитку їхніх художньо-конструкторських знань, умінь та навичок, досвіду організації художньо-конструкторської діяльності на основі єдності краси та доцільності. Розкрито зміст та структуру підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Обґрунтовано структурні компоненти готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання: мотиваційно-ціннісний, інформаційно-когнітивний та художньо-конструкторський спеціальний та визначено їх критеріальні характеристики. Розроблено авторську методику підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання. Ефективність методики перевірена у ході формувального експерименту.
Основні результати дослідження впроваджено у педагогічні університети.
Ключові слова: художнє конструювання учнів основної школи, підготовка до навчання учнів основної школи художнього конструювання, готовність до навчання учнів основної школи художнього конструювання, методика підготовки до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Сотская Г.И. Подготовка будущего учителя изобразительного искусства к обучению учеников основной школы
