МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШИЛО ЛІЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 669.013:330.322

УДОСКОНАЛЕННЯ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Маріуполь – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту та зв’язку України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Білопольський Микола Григорович,

Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Маріуполь), завідувач кафедри бухгалтерського обліку та аудиту.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Лепа Микола Миколайович,

Інститут економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк), директор Науково-дослідного центру інформаційних технологій;

кандидат економічних наук, доцент

Анісімова Ольга Миколаївна,

Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Маріуполь), завідувач кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться 23.04.008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К12.052.02 у Приазовському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою:

87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Приазовського державного технічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою:

87500, м. Маріуполь Донецької обл. , вул. Університетська, 7.

Автореферат розісланий 22.03.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. М. Колосок

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світовий досвід доводить, що поява венчурного інвестування сприяла активній структурній перебудові суспільного виробництва, випереджальному розвитку інноваційної сфери, створенню додаткових робочих місць. Поглиблене реформування української економіки потребує прискореного розвитку інноваційної сфери, що може бути забезпечено шляхом нагромадження в ній необхідної кількості капіталу, який представлений не лише фізичним капіталом, а й людським капіталом, знаннями, інформацією тощо. Це зумовлює необхідність застосування відповідних форм нагромадження капіталу в інноваційній сфері, насамперед венчурного інвестування. Актуальність становлення та розвитку венчурного інвестування для України зумовлена необхідністю реалізувати національну стратегію розвитку, спрямовану на формування його інноваційної моделі та забезпечення високих соціальних стандартів життя.

Теоретичні й практичні аспекти венчурного інвестування в процесі нагромадження капіталу досліджували зарубіжні вчені В. Бард, Р. Брейлі, А. Дагаєв, Е. Долан, П. Завлін, С. Майерс, Д. Норт та інші. Світова економічна думка вивчає цю проблему за умов розвиненої ринкової економіки, у якій інноваційна сфера відіграє провідну роль у розширеному відтворенні, а венчурний капітал складає помітну частину суспільного капіталу. Але, незважаючи на те що в Україні лише формуються умови для нагромадження капіталу з використанням венчурного інвестування, теоретико-методологічні проблеми його становлення знайшли відображення в працях українських вчених. Серед них слід відзначити роботи О. Батури, Ю. Бажала, Л. Безчасного, М. Білик, М. Білопольського, І. Бланка, І. Бойка, В. Гейця, М. Герасимчука, Б. Губського, П. Гудзя, М. Крупки, М. Лепи, В. Оболенського, В. Осецького, Ю. Пахомова, А. Пересади, Н. Редіної, О. Савчука, А. Ткаченко, О. Чубукової, М. Чумаченка, А. Чухно та інших.

Незважаючи на наукову розробленість теми, окремі її аспекти потребують подальшого опрацювання. Так, не розвинуто теоретичні засади венчурного інвестування підприємств з урахуванням інноваційного типу розвитку вітчизняної економіки. Потребує удосконалення класифікація ризиків крупних металургійних підприємств та методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів. Необхідна розробка ефективного механізму підтримки венчурних інвестиційних проектів металургійних підприємств.

Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були одержані у відповідності до плану наукових досліджень Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна за темою «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Внеском автора в розробку теми є пропозиції з удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств Дніпропетровської області.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування й розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані та вирішені такі завдання:–

розвинуто теоретичні засади венчурного інвестування підприємств з урахуванням інноваційного типу розвитку вітчизняної економіки;–

обґрунтовано систему кодування інвестицій в інновації металургійних підприємств;–

досліджено сучасний стан венчурного інвестування металургійних підприємств;–

удосконалено методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів;–

визначено напрями прямого фінансування венчурних інвестиційних проектів;–

розроблено модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств;–

виділено етапи венчурного фінансування, що передбачають залучення зовнішніх інвестицій в акції металургійних підприємств.

Об’єктом дослідження є процес венчурного інвестування в металургійні підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади управління венчурним інвестуванням металургійних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження з проблем удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств.

Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах економічної науки. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження теоретичних засад венчурного інвестування; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану венчурного інвестування металургійних підприємств; методи економіко-математичного моделювання, абстрагування, аналізу і синтезу, формалізації – для обґрунтування напрямів удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали, первинна економічна та облікова звітність металургійних підприємств Дніпропетровської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:–

розроблено модель контролю стану прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств шляхом поєднання класичної та сучасної теорій вибору портфеля інвестора, яка дає змогу венчурному інвестору здійснювати комплексне управління загальною прибутковістю портфелю цінних паперів новостворюваних та діючих інноваційних підприємств;

удосконалено:–

систему кодування інвестицій в інновації металургійних підприємств на основі їх інтенсивності і класифікації ризиків за такими порядками: зміна первинних властивостей, зміна кількості, перегруповування або організаційна зміна, адаптаційні зміни, новий варіант, нове "покоління", новий "вигляд", новий "рід". Це виступає основою прийняття ефективних управлінських рішень щодо інвестування та проведення моніторингу інноваційної діяльності металургійних підприємств і її результатів;

набули подальшого розвитку:–

теоретичні засади венчурного інвестування металургійних підприємств шляхом уточнення взаємозв’язку та взаємозалежності понять венчурний капітал та венчурні інвестиції, що стало основою для виокремлення внутрішнього та зовнішнього напрямків венчурного фінансування металургійних підприємств та спрямовано на здійснення прискореної комерціалізації найперспективніших інноваційних розробок;–

методичні підходи до оцінки ризику венчурних інвестиційних проектів шляхом застосування мультиплікативної моделі, яка враховує систему факторів металургійного виробництва через показники матеріаловіддачі, рентабельності фондів, рентабельності капіталу, продуктивності праці, що дозволяє отримати комплексний показник ризику проекту;–

виділення етапів венчурного фінансування металургійних підприємств відповідно до залучення зовнішніх інвестицій в цінні папери новостворюваних чи діючих підприємств з урахуванням перспективності вкладень: ризиковані, перспективні на 10-15 років, до 5-10 років, до 1-5 років, поточні. Це надає змогу отримати зразкову структуру портфеля венчурних інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані в практичній діяльності металургійних підприємств Дніпропетровської області для оцінки венчурних інвестиційних проектів: ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» (дов. № /1421 від 17.10.2007 р.), ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (дов. № 52-01/9170 від 05.11.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна при викладанні дисциплін: «Менеджмент», «Стратегічний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Економіка підприємства» (дов. № 17-04/1516-21/3 від 10.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході досліджень, розроблено здобувачем самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача зазначено у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку – 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Проблеми економіки транспорту» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінанси України» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 9 наукових працях загальним обсягом 2,91 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить
1,58 друк. арк. З них у наукових фахових виданнях – 5 робіт загальним обсягом 2,72 друк.арк., з яких 1,14 друк. арк. належать особисто здобувачеві.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 182 сторінках, 8 додатків на
8 сторінках, списку використаних джерел із 192 найменувань на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації 222 сторінки, включаючи 12 таблиць на 7 сторінках та 12 рисунків на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи венчурного інвестування підприємств» розвинуто теоретичні засади венчурного інвестування підприємств з урахуванням інноваційного типу розвитку вітчизняної економіки, обґрунтовано систему кодування інвестицій в інновації металургійних підприємств.

Визначено, що сутність венчурного інвестування полягає в удосконаленні структури й прирості капіталу, результатом чого є збільшення ефективності відтворювальних процесів у суспільному виробництві, економія суспільно необхідної праці, а також у формуванні та вдосконаленні соціально-інституційних умов його функціонування.

У сучасній економіці, в основі яких лежить інноваційний тип розвитку, традиційний механізм формування прибутку, що базується на використанні фізичної праці та неоплаченій додатковій праці, значною мірою заміщується економією на постійному капіталі та ефектом від використання людського капіталу та інтелектуальної власності. Зарубіжні методики аналізу ефективності сучасного інвестиційного процесу побудовані на розрахунках терміну окупності капіталовкладень за рахунок економії витрат внаслідок впровадження інновацій та динаміки обсягів чистої приведеної вартості, яка враховує коефіцієнти введення та вибуття виробничих потужностей та їх оновлення. Безумовно, це активізує процес венчурного інвестування, одночасно посилює внутрішні суперечності, які полягають у тому, що інвестування інноваційних заходів з метою швидкого оновлення функціонуючого капіталу може не забезпечити адекватне повернення авансованих коштів.

З венчурним інвестуванням пов’язані практично всі напрямки прикладних наукових досліджень незалежно від того, як вони реалізуються. Витрати на НДДКР в одній ланці виробничого комплексу викликають певну ланцюгову реакцію змін в інноваційному процесі у споріднених сферах виробництва. Особливо чітко проявляється ця залежність у ході виробничої реалізації того чи іншого інноваційного проекту.

Венчурне інвестування стимулює інноваційний процес не лише шляхом впровадження у виробництво нових видів техніки й технології. Велике значення має підвищення ефективності інноваційної сфери й здешевлення на цій основі основного капіталу в порівнянні з іншими видами виробничих ресурсів. Таким чином, є постійна можливість пошуку оптимального співвідношення уречевленого й живого капіталу, застосування енерго- і матеріалозберігаючих технологій, створюються об’єктивні економічні умови для відносного скорочення витрат виробництва.

Останнім часом в економічній літературі велика увага приділяється проблемі розвитку венчурного інвестування на основі венчурного капіталу. Визначення природи венчурного інвестування як економічної категорії потребує його дослідження разом із венчурним капіталом. Дослідження показали, що ототожнення венчурного капіталу та венчурного інвестування є неправомірним. Венчурний капітал як складова промислового капіталу за функціональним призначенням є широкою категорією, оскільки відображає існування капіталу в кількох функціональних формах, а венчурне інвестування являє собою рух грошей, показує їх перехід із рук в руки, перетворення заощаджень в інвестиції. Венчурний капітал як економічна категорія виражає соціально-економічні відносини суспільного виробництва з приводу створення та реалізації додаткової вартості, у той час як венчурне інвестування відбиває відносини з приводу ефективного розміщення грошових коштів.

Визначено, що однією з найважливіших функцій венчурного інвестування в економіці є підтримка підприємств, які розвиваються й приносять великі прибутки як своїм власникам, так і економіці країни в цілому. Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє стверджувати, що венчурне інвестування полягає в довгострокових інвестиціях в акціонерний капітал новостворюваних або діючих інноваційних підприємств. Усі такі операції мають високий ступінь ризику, тому інвестори ретельно відбирають об’єкти для венчурного інвестування і проводять одночасно декілька венчурних операцій, створюючи нові компанії і працюючи з уже існуючими. Вирішальна роль в успіху венчурного підприємства належить як оригінальності конструктивної і технологічної ідеї нового продукту, так і якості управління підприємством. От чому інвестор завжди проводить ретельний відбір інноваційних ідей щодо можливостей їх подальшої капіталізації і детально оцінює стан підприємства-реципієнта й потенціал його управлінської ланки.

Для вітчизняних металургійних підприємств необхідність прискореної комерціалізації найперспективніших інноваційних розробок виникає у зв’язку з постійним загостренням конкуренції на світових ринках, в умовах бурхливого розвитку науки і техніки, що супроводжується величезною кількістю нових ідей, винаходів і відкриттів. Процес комерціалізації інновацій вимагає залучення значних інвестицій, що пов’язано з безліччю ризиків (фінансових, технічних, організаційних, ринкових та ін.).

При цьому існуюча система управління ризиками металургійних підприємств потребує удосконалення в напрямі доповнення підвидів: фінансовий ризик ризиком неякісного типу, обсягу, форми інформації; природний – ризиком екологічної диверсії на підприємстві; майновий – ризиком перенапруження технічної і технологічної систем (табл. 1). В дисертації на основі запропонованої класифікації методом експертних оцінок проведено ранжування ризиків за значущістю їх впливу на результати виробничо-господарської діяльності металургійних підприємств. Результати свідчать про те, що найбільш впливовими є виробничий та інвестиційний ризики, найменш впливовим – соціальний ризик.

Складність прийняття рішень щодо інвестування в інновації може бути вирішена шляхом проведення моніторингу інноваційної діяльності металургійних підприємств і її результатів. Він повинен ґрунтуватися на системі кодування інвестицій в інновації. В основі такої системи лежить запропонована класифікація ризиків. Система включає так звані порядки інвестицій в інновації. Інвестиції в інновації нульового порядку (зміна первинних властивостей) передбачає цільову інвестицію, що зберігає або оновлює наявні функції виробничої системи. Інвестиції в інновації першого порядку (зміна кількості) торкаються простого цільового пристосування до кількісних змін при збереженні функцій виробничої системи. Інвестиції в інновації другого порядку (перегруповування або організаційна зміна) передбачають невеликі організаційні зміни для кращої організації виробничої системи. Інвестиції в інновації третього порядку (адаптаційні зміни) викликають зміни через взаємне пристосування елементів виробничої системи. Наприклад, це інвестиції в оснащенні виробництва досконалішими інструментами і пристосуваннями, зміни конструкції при збереженні властивостей кінцевої продукції і ін.

Таблиця 1

Класифікація крупних ризиків металургійних підприємств

Види ризиків | Підвиди ризиків

12. Фінансовий ризик | Ризик неплатоспроможності покупців. Ризик втрати інвестицій. Ризик неякісного типу, обсягу, форми інформації

11. Комерційний ризик | Ризик нестійкості попиту. Ризик недооцінки можливостей конкурента. Ризик появи кращої продукції. Ризик неадекватної поведінки партнера

10. Інвестиційний ризик | Ризик недоотримання прибутку в результаті нездійснення певного заходу (страхування, хеджування, інвестування). Ризик зменшення розміру відсотків і дивідендів за портфельними інвестиціями, за вкладами і кредитами. Процентний ризик (зміна дивідендів за акціями, процентних ставок на ринку за облігаціями, сертифікатами та іншими цінними паперами)

9. Кредитний ризик | Ризик неплатежу за комерційними операціями. Ризик неправильного вибору вкладення капіталу. Ризик нездатності розраховуватися за узятими на себе зобов’язаннями. Ризик втрати керівником власного капіталу

8. Виробничий ризик | Ризик віддалення від інженерних мереж. Ризик відсутності альтернативних джерел сировини й матеріалів. Ризик зростання цін на енергоносії. Ризик невідповідності сировини й матеріалів існуючим стандартам або ТУ. Ризик зниження цін конкурентами. Ризик цінової політики. Ризик прогнозування обсягу продажів. Ризик вивчення попиту. Ризик неплатоспроможності споживача. Ризик неефективності реклами. Ризик конкурентоспроможності продукції

7. Соціальний ризик | Ризик відсутності соціальної інфраструктури. Ризик виробничих відносин з персоналом

6. Торговий ризик | Ризик відмови від платежів у період транспортування продукції. Ризик зниженої виручки від реалізації продукції

5. Ризик, пов’язаний з купівельною спроможністю | Інфляційний ризик. Валютний ризик. Дефляційний ризик. Ризик ліквідності

4. Політичний ризик | Ризик зміни системи оподаткування. Ризик зміни законодавчої бази

3. Транспортний ризик | Ризик транспортування вантажів. Ризик підвищення транспортних тарифів. Ризик дорожньо-транспортної пригоди під час транспортування сировини, товару

2. Природний ризик | Ризик складування відходів. Ризик виникнення пожежі. Ризик землетрусу. Ризик повені. Ризик, пов’язаний з вірогідністю втрати унаслідок крадіжки. Ризик екологічної диверсії на підприємстві

1. Майновий ризик | Ризик допущеної халатності на робочому місці, можливість перенапруження технічної і технологічної систем

Інвестиції в інновації четвертого порядку (новий варіант) пов'язані з невеликими якісними змінами, що виражається в появі нових корисних властивостей або змінених параметрів, причому первинні ознаки виробничої системи не змінюються. Інвестиції в інновації п'ятого порядку (нове "покоління") виражаються в більш істотних якісних змінах функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається. е інвестиції в нове покоління продукції, новий вид матеріалу. Інвестиції в інновації шостого порядку (новий "вигляд") передбачає якісну зміну функціональних властивостей виробничої системи, коли змінюється її первинна концепція, проте функціональні принципи залишаються колишніми. Інвестиції в інновації сьомого порядку (новий "рід") передбачають корену зміну функціональних властивостей виробничої системи, яка міняє її основні функціональні принципи.

Новими результатами для теорії є те, що інвестиції в інновації більш низьких порядків (кількісні зміни) можуть реалізовуватися в існуючій системі управління ризиками металургійних підприємств, без її істотної зміни, а інновації вищих порядків (якісні зміни) вимагають формування ефективної системи стратегічного і тактичного управління ризиками підприємств, забезпечення виробництва необхідними ресурсами і засобами для успішної реалізації цих інновацій. Відповідно цьому в приведеній схемі класифікації в дужках вказані цифрові коди видів крупних ризиків, що служить базою для їх кодування. Код ризику інвестиції в інновації містить 12 цифр (від 1 до 12), які позначають класифікаційні ознаки окремих видів крупних ризиків. Кожна цифра коду указує конкретну ознаку інвестиції в інновації (рис.1).

Рис. 1. Схема кодування ризиків інвестицій в інновації металургійних підприємств

Наприклад, якщо інвестиції в інновації, пов’язані зі здісненням екологічних проектів, мають код 2.2.1.1.3.4.7.8.9.12.11.10, то цифри позначають відповідно вид крупного ризику по ранжуванню конкретних ознак: 2 – один з природних ризиків; 2 – всі природні ризики; 1 – майновий; 1 – всі підвиди майнового ризику; 3 – транспортний; 4 – політичний; 7 – соціальний; 8 – виробничий; 9 – кредитний; 12 – фінансовий; 11 – комерційний; 10 – інвестиційний.

Слід зазначити, що використовування системи кодування забезпечує створення банку даних, в якому міститимуться відомості про конкретні підвиди ризиків і можливі інвестиції в інновації.

У другому розділі «Аналіз венчурного інвестування металургійних підприємств» досліджено сучасний стан венчурного інвестування металургійних підприємств, удосконалено методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів.

З ряду причин сучасний стан венчурного інвестування металургійних підприємств є незадовільним. У 2006 р. близько половини металургійних підприємств були збитковими, 13 % з них практично зупинили свою діяльність. Втрачено ряд галузей, серед яких наукоємні: мікроелектроніка, галузь високочистих матеріалів, комп’ютерна техніка та інші. Відбулося посилення деформованості структури виробництва внаслідок зменшення глибини переробки матеріалів. Переважна більшість продукції має низький інноваційний рівень.

Однак, з іншого боку, нарощування обсягів виробництва і зростання ВВП в останні роки сприяли деякому пожвавленню активності в інноваційній сфері.

Підприємствами металургії та обробки металу в 2006 р. вироблено 2,2 млрд грн інноваційної продукції, що склало 19,6 % від її загального обсягу. Вдалося досягти певних результатів у відродженні власного виробництва та розвитку високих наукоємних конкурентоспроможних технологій. Важливу роль у цьому процесі відіграє участь металургійних підприємств у технопарках, де зараз виконується 26 проектів. Так, у 2006 р. НВК «Київський інститут автоматики» впроваджено у виробництво автоматизовану систему гідророзбивання окалини на стані «2800». У ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» введено в дію безперервний стан холодної прокатки й обробки кольорових металів.

Проте низка негативних тенденцій у здійсненні інноваційної діяльності ще не подолана. Низький рівень фінансування науки та інноваційних процесів поряд із організаційними факторами істотно гальмує розвиток інноваційної діяльності. З урахуванням усіх джерел фінансування витрати на інноваційну діяльність у 2006 р. склали лише 1,31 % ВВП (у 2005 р. – 1,37 %). Залишається низькою інноваційна активність українських підприємств. У 2006 р. інноваційну діяльність у промисловості здійснювали 12,3 % підприємств у порівнянні з 25–60 % в постіндустріальних країнах.

У результаті проведених досліджень одержано чинники, які становлять комплексний показник венчурного інвестування. В основі лежить така мультиплікативна модель:

(1)

де – результативний показник (вихідна факторна система); – фактори (факторні показники).

У результаті математичних перетворень, що проведені в дисертації, одержано модель комплексного показника ризику, що складається із чотирьох показників (кожний показник відповідає конкретному фактору виробництва). Розглянувши вплив збільшення або зменшення кожного фактора на ризик, можна зробити такий висновок: в даному комплексному показнику повинна бути односпрямованість впливу факторів, тобто при збільшенні показників факторів ризику, комплексний показник ризику знижується (обернена залежність).

Виходячи з того, що крупні ризики виникають здебільшого на стадії реалізації інвестицій у дисертації пропонується визначати систему факторів ризику інноваційного проекту, що утворюють наступну модель комплексного показника ризику:

(2)

де /МВ – показник матеріаловіддачі (МВ – матеріальні витрати, – планова (паспортна) годинна потужність, – плановий ефективний фонд часу); – показник рентабельності фондів ( – балансовий прибуток, – середньорічна вартість основних фондів), – показник рентабельності капіталу (ВБ – валюта балансу), – показник продуктивності праці ( – обсяг товарної продукції, СКП – середньостатистична кількість працівників).

Аналіз складових комплексного показника дозволив доповнити базові методичні підходи оцінки ризику венчурних інвестиційних проектів такими показниками рентабельності як показник рентабельності фондів, показник рентабельності капіталу у взаємозв’язку з показниками матеріаловіддачі, продуктивності праці.

Реалізація моделі комплексного показника здійснена при оцінці венчурного інвестиційного проекту «Модернізація цеху глибокої переробки металу» ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського». На основі аналізу й виконаних розрахунків за запропонованою економіко-математичною моделлю складений масив множини ризикових подій для венчурного проекту.

Відповідно до наведеного масиву ризикових подій проведено коректування параметрів бізнес-плану проекту модернізації цеху глибокої переробки металу на металургійному підприємстві, а також виконаний аналіз результатів отриманих значень по кожній з подій. Визначена емпірична вірогідність ризику недоотримання реального доходу й отримання збитків від інвестиційного проекту модернізації цеху глибокої переробки металу на металургійному підприємстві.

Визначено, що в чотирьох ризикових подіях з п’ятнадцяти проект залишиться економічно ефективним, але при цьому буде втрачена частина реального доходу. Емпірична вірогідність втрати частини доходу становить
21 %. Оскільки інвестиційний проект модернізації цеху глибокої переробки металу на металургійному підприємстві має великий ризиковий потенціал, максимально можливий збиток від проекту може скласти 240,51 млн грн. Доведено, що перш ніж ухвалювати рішення про реалізацію проекту, слід рекомендувати провести експертизу розділів бізнес-плану інвестиційного проекту «Калькуляція витрат на виробництво реалізованої продукції» «Виручка від реалізації продукції», і виконати перерахунок їх показників, що дозволить знизити можливий збиток від проекту мінімум на 10 %, що складе 24,05 млн грн.

У третьому розділі «Шляхи удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств» встановлено, що завершальним етапом вечурного інвестування металургійних підприємств є визначення напрямів фінансування інноваційної діяльності.

Виходячи з цього, запропоновано напрями удосконалення прямого фінансування металургійних підприємств: збільшення обсягів державного фінансування фундаментальних і прикладних досліджень і розробок; комерціалізація винаходів, ноу-хау; розширення спектра банківських послуг; розвиток лізингу, проектного фінансування, здійснення ф’ючерсних операцій з продажу результатів НДДКР.

Щодо непрямого фінансування металургійних підприємств, то воно має базуватися на використанні системи податкових, кредитних і амортизаційних пільг та відповідати таким вимогам: приєднання податкових пільг до єдиного платежу до державного бюджету – податку на прибуток (інші податки, наприклад ПДВ, не повинні брати участь у стимулюванні НТП); диференціація пільг за галузями і видами діяльності; гнучкість пільг за часом дії і метою; чіткий цільовий характер пільг.

У дисертації запропоновано модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств на основі поєднання класичної та сучасної теорій вибору портфеля інвестора.

Класична теорія вибору портфеля дозволяє визначити, як окремі інвестори розпоряджаються своїми засобами, яке співвідношення акцій різних видів, інших активів вони хотіли б мати у своєму портфелі. Сучасна теорія вибору портфеля включає методи обґрунтування оптимального портфеля інвестора, що містить ризикові й безризикові активи. Вона є однією з основних концепцій планування венчурної інвестиційної діяльності й відіграє важливу роль у розробці теорії ринку капіталу.

Тому для оперативного контролю стану портфеля венчурного інвестора як незамкнутої інвестиційної системи пропонується така модель:

(4)

де – загальна прибутковість портфеля; – прибутковість активу j; – частка активу j у портфелі.

(5)

де – ціна активу j у момент часу t; – ціна активу j на момент покупки; – коефіцієнт переведення дохідності (за день, місяць і т.ін.) в річну прибутковість.

(6)

де – час знаходження активу j у портфелі.

(7)

де – кількість одиниць активу j.

В основу моделі покладені проміжні ітерації класичної теорії задачі оптимізації портфеля. Модель дає змогу інвестору вирішувати такі завдання: контролювати прибутковість портфеля; отримувати значення прибутковості портфеля у будь-який момент часу; вести облік вартості свого портфеля; у будь-який момент часу отримувати значення абсолютного прибутку або збитків; дисконтувати одержаний прибуток або збитки відповідно до заданого коефіцієнта дисконтування.

Основою моделі є стандартне правило розрахунку прибутковості як відношення приросту до бази. У даному випадку прибутковість портфеля визначається як середньозважена сума дохідності цінних паперів кожного виду, що входять до складу портфеля, а ваговими коефіцієнтами є показники структури даного портфеля (інакше кажучи, частки цінних паперів).

За допомогою моделі інвестор може проводити кореляційний аналіз, виявляючи «найвужчі» місця портфеля. Відповідно до нового підходу змінюються основні параметри, відповідно до яких формуються портфелі й здійснюється оцінка ризикових активів.

Як і в теорії оптимізації портфеля цінних паперів, у теорії, що розробляється, приймається правило, відповідно до якого загальний ризик портфеля не може перевищувати окремого ризику кожного включеного в портфель цінного папера. Тому кінцеві прогнозовані стани розраховуються тільки для всього портфеля, а не для окремих його елементів. Тому колишній підхід полягає у визначенні внутрішніх напрямів венчурного фінансування на металургійних підприємствах. Новий підхід передбачає зовнішні напрями фінансування металургійних підприємств шляхом вкладення в цінні папери новостворюваних чи діючих підприємств.

Апробація запропонованих підходів на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» дозволила виділити ніші ризикового фінансування (табл. 2).

Таблиця 2

Етапи венчурного фінансування на ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» відповідно до авторської моделі

Ніша | Колишній підхід | Новий підхід

Початок | Невеликі інвестиції в утворювану компанію, мета яких – довести заявлену концепцію |

Ризикові вкладення в акції компаній

Перша ніша | Фінансування «недостатності» власного капіталу фірми, необхідного для організації комерційного виробництва й початку продажу продукту | Вкладення в акції компаній, перспективи яких у стратегічному плані реалізуються не раніше, ніж через 10–15 років

Друга ніша | Фінансування оборотного капіталу, необхідного для виконання збільшеного обсягу замовлень | Вкладення в акції компаній, перспективи яких відповідно до планів розвитку НТР реалізуються в найближчі 5–10 років

Третя ніша | Фінансування капітальних вкладень, необхідних для будівництва нових виробничих потужностей | Вкладення в акції компаній, перспективи яких згідно з маркетинговими дослідженнями реалізуються протягом 1–5 років

Остання ніша | Завершальна стадія фінансування, може бути викликана необхідністю зміни власника, виходу компанії на фондовий ринок або ліквідацією бізнесу | Вкладення в акції компанії, які вже довели свою здатність приносити прибуток інвесторам, проте діяльність яких все одно значно більш ризикована, ніж компаній традиційної економіки

За вказаним підходом до ніш фінансування прогнозована структура портфеля венчурного інвестора набуває такого вигляду (табл. 3).

Таблиця 3

Прогнозована структура портфеля і віддача на інвестиції венчурного інвестора ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», %

Інвестиційні ніші | Початок | Перша ніша | Друга ніша | Третя ніша | Остання ніша

Необхідна віддача на інвестиції | 60 | 50 | 40 | 30 | 20

Зразкова структура портфеля | 10 | 20 | 20 | 30 | 20

Початкова ніша у структурі має 10%, перша ніша – 20%, друга – 20%, третя – 30% і остання – 20%.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено актуальне завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування й розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств з обґрунтуванням теоретичних засад, класифікації ризиків крупних металургійних підприємств, а також розробки методичних підходів до оцінки венчурних інвестиційних проектів та практичних заходів щодо їх фінансування. Основні наукові результати полягають у такому:

1. Виходячи з того що металургійні підприємства України повинні орієнтуватися на інноваційний тип розвитку, формування прибутку здійснюється через економію постійного капіталу та використання інтелектуальної власності. Це активізує процес венчурного інвестування. Воно стимулює інноваційний процес шляхом впровадження у виробництво нових видів техніки і технології і здешевлення основного капіталу в порівнянні з іншими видами виробничих ресурсів. Інвестор завжди проводить ретельний відбір інноваційних ідей щодо можливостей їх подальшої капіталізації і детально оцінює стан підприємства-реципієнта й потенціал його управлінської ланки. Для вітчизняних металургійних підприємств необхідність прискореної комерціалізації найперспективніших інноваційних розробок виникає у зв’язку з постійним загостренням конкуренції на світових ринках.

2. Виходячи з того що на металургійних підприємствах існує складність прийняття рішень щодо інвестування в інновації в дисертації запропонована система кодування інвестицій в інновації. Зазначена система ґрунтується на відповідній класифікації ризиків і враховує інтенсивність інвестицій в інновації. Вона включає так звані порядки інвестицій в інновації. Це доповнює теорію венчурного інвестування металургійних підприємств в напрямі формування ефективної системи стратегічного і тактичного управління ризиками. У практиці господарювання це полегшить прийняття рішень щодо інвестування в інновації, проведення моніторингу інноваційної діяльності металургійних підприємств і її результатів.

3. Визначено негативні тенденції у здійсненні інноваційної діяльності металургійними підприємствами: низький рівень фінансування науки та інноваційних процесів; низька інноваційна активність підприємств; деградація внутрішнього ринку науково-технічної та інноваційної продукції; недостатня діяльність щодо комерціалізації результатів наукових досліджень і трансфер технологій. Указані недоліки у здійсненні інноваційної діяльності затримують розвиток в економіці України високотехнологічних металургійних виробництв, сприяють консервуванню технологічно недосконалої структури.

4. Діючі методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів повинні бути доповнені комплексним показником ризику, який враховує матеріалоємність, рентабельність фондів, рентабельність капіталу, продуктивність праці. Аналіз складових комплексного показника дозволив доповнити методичні підходи оцінки ризику венчурних інвестиційних проектів такими показниками рентабельності як показник рентабельності фондів, показник рентабельності капіталу.

Реалізація моделі комплексного показника здійснена при оцінці венчурного інвестиційного проекту модернізації цеху глибокої переробки металу ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського». У результаті встановлено, що у чотирьох ризикових подіях з п’ятнадцяти проект залишиться економічно ефективним, але при цьому буде втрачена частина реального доходу. Максимально можливий збиток від проекту може становити 240,51 млн грн. Проведення експертизи розділів бізнес-плану інвестиційного проекту. «Калькуляція витрат на виробництво реалізованої продукції», «Виручка від реалізації продукції» дозволить знизити можливий збиток від проекту мінімум на 10 %, що складе 24,05 млн грн.

5. У дисертації запропоновані напрями прямого фінансування венчурних інвестиційних проектів металургійних підприємств: підсилення державної підтримки фундаментальних і найбільших прикладних досліджень і розробок; підтримка інтелектуальної промислової власності на нові ідеї, винаходи, ноу-хау, втілені в знаряддях і предметах праці, щоб окупити витрати й одержати прибуток; розширення спектра банківських послуг, розвиток і поширення таких видів кредитування, як лізинг, проектне фінансування, укладання ф'ючерсних операцій з продажу результатів НДДКР. Непряме фінансування металургійних підприємств має базуватися на використанні системи податкових, кредитних і амортизаційних пільг.

6. Запропоновано модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств на основі поєднання класичної та сучасної теорій вибору портфеля інвестора. Вона дає змогу венчурному інвестору контролювати прибутковість і стан своїх інвестицій на основі розрахунку загальної прибутковості портфеля цінних паперів знову створюваного чи діючого інноваційного металургійного підприємства. За допомогою моделі інвестор може проводити кореляційний аналіз, виявляючи «найвужчі» місця портфеля.

7. Апробація запропонованих підходів на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» дозволила виділити ніші ризикового фінансування: початок, перша ніша, друга ніша, третя ніша, остання ніша. Якщо колишній підхід полягав у визначенні внутрішніх напрямів венчурного фінансування на металургійних підприємствах, то новий авторський підхід передбачає зовнішні напрями фінансування металургійних підприємств шляхом вкладення в цінні папери новостворюваних чи діючих підприємств через оцінку їх перспективності. Використання такого підходу дало змогу розробити прогнозовану структуру портфеля і віддачу на інвестиції венчурного інвестора.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шило Л.А., Бикова А.Л. Форми нагромадження капіталу в інноваційній сфері економіки // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. – 2005. – № 2 (14). – С. 91–95. Особистий внесок здобувача: запропоновано модель контролю прибутковості венчурних інвестицій підприємств.

2.Шило Л.А. Деякі аспекти вдосконалення інструментарію механізму нагромадження капіталу в інноваційній сфері // Вісник Академії митної служби України. – 2006. – № 2 (30). – С. 33–36.

3. Шило Л.А. Економічна природа венчурного фінансування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 215: В 4 т. – Д.: ДНУ, 2006. – Т. 1. – С. 19–23.

4. Шило Л.А., Бикова А.Л. Механізм венчурного фінансування в нагромадженні капіталу інноваційної сфери // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 212. – Д.: ДНУ, 2006. – Т. 3. – С. 760–766. Особистий внесок здобувача: удосконалено механізм венчурного інвестування.

5. Білопольський М.Г., Шило Л.А. Актуальні питання побудови рейтингу інвестиційної привабливості металургійних підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 232: В 5 т. – Д.: ДНУ, 2007. – Т. . – С. 639–647. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано комплексний показник ризику інвестиційних проектів.

Статті в інших виданнях, тези конференцій

6. Шило Л.А. Критерій ефективності венчурного фінансування // Матеріали 10-ї Міжнар. науково-практ. конф. «Фінанси України» (12–13 травня 2006 р.). – Д.: ДНУ, 2006. – С. 132–133.

7. Шило Л.А. Ринок венчурного капіталу // Тези доп. 5-ї Міжнар. наук. конф. «Проблеми економіки транспорту» (27–28 квітня 2006 р.). – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2006. – С. 108.

8. Шило Л.А. Теоретичні засади дослідження виникнення венчурного капіталу // Матеріали Міжнар. науково-практ. конф. «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку – 2006» (22–31 травня 2006 р.). Т. 9: Економічні науки. – Д.: Наука і освіта, 2006. – С. 37–39.

9. Шило Л. А. Сутність та економічна природа нагромадження капіталу // Тези доп. 67-ї Міжнар. наук. конф. «Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту» (24–25 травня 2007 р.). – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2007. – С. 360-361.

АНОТАЦІЯ

Шило Л.А. Удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами. Приазовський державний технічний університет, Маріуполь, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення венчурного інвестування металургійних підприємств. Розвинуто теоретичні засади венчурного інвестування підприємств з урахуванням інноваційного типу розвитку вітчизняної економіки. Обґрунтовано систему кодування інвестицій в інновації металургійних підприємств. Досліджено сучасний стан венчурного інвестування металургійних підприємств. Удосконалено методичні підходи до оцінки венчурних інвестиційних проектів. Запропоновано напрями прямого фінансування венчурних інвестиційних проектів. Запропоновано модель контролю прибутковості венчурних інвестицій металургійних підприємств. Удосконалено механізм підтримки венчурних інвестиційних проектів металургійних підприємств.

Ключові слова: венчурне інвестування, металургійні підприємства, методичні підходи, модель, фінансування проектів.

АННОТАЦИЯ

Шило Л.А. Усовершенствование венчурного инвестирования металлургических предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности – 08.00.04 – экономика и управление предприятиями. Приазовский государственный технический университет, Мариуполь, 2008.

Диссертационная работа посвящена разработке научно-теоретических основ и практических рекомендаций относительно усовершенствования венчурного инвестирования металлургических предприятий. Исходя из того что в основе современных экономик лежит инновационный тип развития, формирование прибыли осуществляется через экономию постоянного капитала и использования интеллектуальной собственности. Это активизирует процесс венчурного инвестирования. Оно стимулирует инновационный процесс путем внедрения в производство новых видов техники и технологии и удешевления основного капитала в сравнении с другими видами производственных ресурсов. Инвестор всегда проводит тщательный отбор инновационных идей в части возможностей их последующей капитализации и детально оценивает состояние предприятия-реципиента и потенциал его управленческого звена. Для отечественных металлургических предприятий необходимость ускоренной коммерциализации самых перспективных инновационных разработок возникает в связи с постоянным обострением конкуренции на мировых рынках.

Исходя из того что на крупных металлургических предприятиях происходят