НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПІВДЕННИЙ ФІЛІАЛ

«КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Соболь Людмила Валентинівна

УДК 339.187.6:631.11.

РОЗВИТОК ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Сімферополь-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному

університеті Міністерства аграрної політики

України

Науковий керівник – кандидат економічних наук,

доцент Макаренко Юлія Петрівна Дніпропетровський державний аграрний університет

Офіційні опоненти – доктор економічних наук,

професор Мармуль Лариса Олександрівна

Херсонський державний аграрний університет

Міністерство аграрної політики України,

проректор з міжнародних зв’язків, завідувач

кафедри обліку і аудиту;

- кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Саблук Ростислав Петрович ННЦ, «Інститут аграрної економіки» УААН, м. Київ, докторант відділення ціноутворення та інфраструктури ринку.

Захист відбудеться 26.06.2008р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.52.805.01 у Південному філіалі «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету за адресою: 95492, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп.1, ауд.501.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південного філіалу «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету за адресою: 95492, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп.1

Автореферат розісланий 26.05.2008р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.Я.Дементьєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стан аграрного сектору економіки України останні роки характеризується низьким рівнем забезпеченості основними видами техніки. У 9 випадках з 10 технічні засоби відпрацювали один і більше нормативних строків експлуатації. При цьому процес заміни старої техніки на нову відбувається повільно, що негативно впливає на ефективність сільського господарства. Основними причинами є відсутність належного інвестування, низька прибутковість агарних підприємств різних форм власності та організації виробництва, низька привабливість аграрного сектору економіки для кредитування, слабкий розвиток фондового ринку.

Одним із ефективних інструментів забезпечення модернізації матеріально-технічної бази аграрного виробництва, застосування сучасних енерго- та ресурсоощадних систем і прогресивних технологій є лізинг. Як своєрідний та гнучкий спосіб фінансування аграрних підприємств, лізинг втілює в собі позитивні елементи таких складових ринкових відносин, як інвестування, оренда, посередництво, купівля, продаж, кредит в єдиному фінансово-виробничому комплексі. Це дає підстави стверджувати про зростаючу роль лізингу у технічному забезпеченні аграрних підприємств у перспективі. Про вказане свідчить і зростаюче соціальне значення лізингу, в результаті якого індивідуальні аграрні підприємці реально з'єднуються із засобами праці не як наймані працівники, а як ініціативні, підприємці-власники, тобто значно розширюється соціальна база мотивації управлінської та трудової, а також інноваційної діяльності.

Розвиток лізингових відносин у технічному переозброєнні та забезпеченні аграрних підприємств стримують наступні причини: монопольне становище лізингодавців на ринку сільськогосподарської техніки, висока вартість лізингових послуг, слабке фінансово-економічне становище аграрних підприємств та їх неспроможність у повному обсязі і у визначені строки сплачувати платежі по лізингу, недосконалість нормативно-правового та облікового забезпечення лізингу в цілому.

Значний внесок у розробку проблем розвитку лізингу у технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств внесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: Андрійчук В.Г., Артиш В.І., Внукова Н., Газман В.Д., Григоренко Є., Гудима О.В., Дудник А., Златкін Б., Іванишин В.В., Кабатова Е.В., Казімірський В.В., Коваленко Н., Човнюк Ю., Кочетков В.Н., Ларіонова Л., Левкович А.О., Лещенко М.І., Капроні Р., Рязанова Н., Лозовая Т., Кергет В., Ляхова О.О., Мармуль Л.О., Міщенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г., Онищук Я.В., Пасека Л.В., Ніколаєв В.П., Павлюк О., Прилуцький Л., Різник В., Римарєва Л.М., Саблук Р.П., Сосюрко Ю.В., Холодний Г.А., Шевченко О., Шевчук Ю., Шрамко Є., Яновський О. та інші.

Проте всебічна роль лізингу, особливо фінансового, у розвитку матеріально-технічної бази аграрного виробництва, висвітлена недостатньо. Потребують подальшої розробки питання щодо сутності, форм і функцій лізингу, принципів його здійснення, уникнення ризиків, взаємозв'язку із найбільш близькими сферами підприємницької діяльності - орендою і кредитом. Важливе значення має аналіз та оцінка ефективності лізингової діяльності у технічному забезпеченні аграрних підприємств у різних регіонах країни, обґрунтування методичних засад оцінки лізингового та банківського кредитування, створення механізму стимулювання розвитку лізингу в забезпеченні сільськогосподарською технікою.

Актуальність, теоретична і практична значимість вирішення вказаних проблем в умовах необхідності забезпечення та зміцнення продовольчої безпеки країни та її регіонів, підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств та вступ України в COT визначили актуальність та необхідність вибору теми, предмету і об'єкту дослідження даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету і є складовою теми "Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень". Номер державної реєстрації 0102U005022.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад та практичних напрямів розвитку фінансового лізингу в технічному забезпеченні аграрних підприємств регіону.

Для досягнення вказаної мети в дисертаційній роботі були поставлені та вирішені наступні завдання:

· узагальнити сутність, види, принципи та функції лізингу як важливої форми підприємництва в технічному забезпеченні сільського господарства;

· виявити методики оцінки лізингу та його кредитних ризиків в сільськогосподарських підприємствах;

· провести аналіз ефективності лізингу і лізингових відносин в технічному забезпеченні аграрних підприємств регіону;

· обґрунтувати механізм та фактори розвитку лізингу у технічному забезпеченні агарних підприємств;

· визначити заходи вдосконалення лізингових відносин та фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств;

Об'єктом дослідження є процеси розвитку лізингу в технічному забезпеченні аграрних підприємств регіону.

Предметом дослідження є аспекти лізингової діяльності щодо технічного забезпечення аграрних підприємств на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною базою дослідження дисертаційної роботи були фундаментальні положення аграрної економіки, а також діалектичний, історичний та системний наукові підходи. При обґрунтуванні сутності лізингу як особливої форми підприємницької діяльності та його ролі в технічному забезпеченні агарних підприємств застосовувалися методи: монографічний, аналізу і синтезу, порівняння. Характеристику лізингової діяльності та визначення тенденцій її розвитку в регіоні визначено на основі статистико-економічних методів: статистичного групування, експертних оцінок, вибіркового спостереження, кореляційного та факторного аналізу. Прогнозування розвитку та ефективності лізингу в технічному забезпеченні агарних підприємств ґрунтувалося на застосуванні методу математичного моделювання.

В якості джерел інформації використані: нормативно-законодавчі акти країни щодо розвитку лізингу, технічного забезпечення та функціонування аграрних підприємств; статистична інформація Державного комітету статистики України, Херсонських обласних управлінь статистики та агропромислового розвитку, НАК «Украгролізинг» та її Херсонського обласного відділення; дані річних звітів підприємств і організацій аграрного сектору економіки регіону.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами досліджень, що характеризують їх новизну, є наступні:

вперше: обґрунтована система формування лізингових операцій з врахуванням поєднаних ознак: складом учасників, обсягом обслуговування, окупністю вартості лізингового майна, відношенням до податкових пільг, формою розрахунків, складом елементів платежу, методах розрахунків платежів, за типом фінансування, формою страхування майна, рівнем ризику та джерелами фінансування;

удосконалено (доповнено): -- визначення лізингу в авторській трактовці як гнучкий інструмент середньострокового фінансування підприємств, що втілює в собі елементи оренди, посередництва, купівлі в розстрочку і кредитні зобов’язання, де фінансові і матеріальні потоки з’єднані в єдиний комплекс фінансово-майнових відносин;

- оцінку операцій з фінансового лізингу, що показує умови його взаємовигідності як для лізингодавця так і лізингоодержувача через визначення зв’язку між ставками постійних та змінних лізингових платежів з урахуванням ставок податку на прибуток для лізингоодержувача і лізингодавця; сукупних ставок прямих і непрямих податків з доходу лізингодавця; ставки податку на прибуток за депозитами; річної ставки страхових платежів; річної ставки депозитного банківського відсотка; річних ставок відсотків за лізинг та кредит відповідно для лізингоодержувача і лізингодавця.

набуло подальшого розвитку: - трактування подвійної природи лізингу як вкладення коштів в основний капітал на зворотній основі та інвестицій капіталу у формі основних виробничих фондів, що зумовлює розвиток його принципів терміновості, зворотності, платності та підвищення господарської значимості;

- методичні підходи визначення фактичної вартості майна за умови використання на його придбання банківського кредиту і залучення грошових коштів для фінансового лізингу та можливості аграрного підприємства зрівноважувати у відповідному податковому періоді виплату частини вартості об’єкта лізингу з сумою амортизаційних відрахувань.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження були використані Цюрупинським районним управлінням сільського господарства Херсонської області (довідка №1-22/2710 від 08.11.2007р.) при розробці заходів щодо поліпшення фінансового забезпечення ефективного розвитку сільськогосподарської галузі району. Основні положення і пропозиції досліджень автора доведено до методичних та практичних розробок, які використовувались в діяльності СТОВ “Надія” (довідка №82-С від 25.07.07р.) та СТОВ “Таврида” (довідка №64 від 01.06.07р.). Рекомендації щодо моніторингу оцінки платоспроможності аграрних підприємств використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського ДАУ (довідка №15-08-128 від 09.04.08р.).

Особистий внесок здобувача – усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ідеї та положення, які отримані в результаті особистої роботи автора і становлять індивідуальний внесок. В роботі, що надрукована в співавторстві, автору належить аналіз та узагальнення підходів до визначення складових лізингових платежів, що є основою побудови математичної моделі ефективності операцій фінансового лізингу.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях:

Обласної науково-практичної конференції “Напрямки соціально-економічного розвитку територіальних громад” м. Нова Каховка, 2002р., Науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” м. Дніпропетровськ, 2002р., Міжвузівської науково-практичної конференції “Організація, аналіз і привабливість інвестицій для малого і середнього бізнесу в Україні” м. Херсон, 2005р., Міжнародної науково-практичної конференції “Умение и нововъведения – 2007” Болгарія, м. Софія, 2007р.; Міжнародної науково-практичної конференції “Perspektywiczne opracowania nauki i techniki - 2007”, Польща, м. Пшемисль, 2007р.; Міжнародної науково-практичної конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти.” - Європейський університет м. Київ, 2007р.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 13 робіт загальним обсягом 3,12 др.а. , з них 7 надруковані у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 150 найменувань і додатків. Загальний обсяг роботи 209 сторінок комп'ютерного тексту. Вона містить 32 таблиці, 20 рисунків і 24 формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовані мета, задачі досліджень, наукове і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади розвитку лізингу в аграрних підприємствах” - досліджені теоретичні аспекти сутності лізингу, його природи і змістовного потенціалу, принципів й організаційних форм.

Дослідження показують, що лізинг - це досить складне і багатогранне економічне явище, оскільки поєднує в собі операції купівлі-продажу, оренди, кредитування та інвестування, фінансової й підприємницької діяльності.

В лізингових операціях у тій чи іншій мірі можуть застосовуватися елементи кредитного фінансування під заставу майна, розрахунки по договірних зобов'язаннях, інвестування засобів в основний капітал і інші фінансові механізми.

З фінансової точки зору лізинг являє собою інвестування коштів в основний капітал на зворотній основі, але не в грошовій, а в продуктивній (речовій) формі, тобто у формі переданого в користування майна. Власник майна (лізингодавець) по суті надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність, передає його на певний час користувачу і відшкодовує затрати за рахунок періодичних лізингових платежів лізингоодержувача. Таким чином, угода здійснюється на умовах терміновості, зворотності і платності у виді комісійних за надану послугу, як це має місце при кредитуванні. При цьому в якості позикодавця виступає лізингодавець, позичальником - лізингоодержувач, а об'єктом позички - предмет лізингу.

Аналіз різних точок зору на природу й економічну сутність лізингу, дозволив виробити власну позицію з цього приводу. Вона полягає в тому, що, лізинг - гнучкий інструмент середньострокового фінансування підприємств, що втілює у собі елементи оренди, посередництва, купівлі в розстрочку і кредитні зобов'язання, де фінансовий і матеріальний потоки з'єднані в єдиний комплекс фінансово - майнових відносин.

Існує об'єктивна необхідність розвитку і застосування лізингу в ефективному управлінні відтворювальним процесом в економіці України. З однієї сторони:

1) прийнятий Закон «Про лізинг» створив нормативну базу для здійснення такої форми управління інвестиційним процесом, як фінансовий лізинг;

2) створено економічну основу лізингу - введено єдині норми амортизаційних відрахувань, застосовується прискорена амортизація;

3) скорочуються ліквідні засоби у підприємств, що дадуть можливість інвестувати інвестиційні проекти за рахунок внутрішніх джерел.

З іншої сторони:

1) конкурентна боротьба серед банків за клієнта, за вплив на ринку банківського капіталу веде до розширення сфери банківських послуг, зростання масштабів довгострокового інвестування;

2) банки бажають використати фінансовий лізинг тому, що цей інвестиційний інструмент більш гнучкий у порівнянні з кредитом;

3) фінансовий лізинг має переваги: проблеми із завдатком будуть відсутні, ризик втрат від неплатоспроможності клієнта знижується – право власності на обладнання у банку залишається до моменту закінчення виплати за лізинговою угодою.

Встановлено, що соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності й спільною економічною діяльністю по вертикалі й горизонталі (із власником, суспільством і т.д.), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, найманням усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна й умовами кредитування.

Лізинг у широкому розумінні є організаційною формою підприємницької діяльності, що виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і всяке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст і різні форми прояву.

На основі узагальнення характерних особливостей різних видів лізингу, обґрунтована система формування лізингових операцій з врахуванням поєднаних ознак: складом учасників, обсягом обслуговування, окупності вартості лізингового майна, відношенням до податкових пільг, формою розрахунків, складом елементів платежу, методах розрахунків платежів, за типом фінансування, формою страхування майна, рівнем ризику та джерелами фінансування. (рис. 1.).

В роботі визначено, що методики досліджень фінансового лізингу включають насамперед його ідентифікацію; виявлення відмінностей від кредитування; оцінку особливостей та аналізу забезпеченості. Порівняння суми лізингового і кредитного фінансування за умови рівності потоків лізингової і кредитної заборгованостей у кожен момент часу показує, що ефект лізингу залежить від: величини оподатковування безпосередньо лізингових платежів; ставки податків, що сплачуються з прибутків лізингодавця й лізингоодержувача; наявності достатнього прибутку, як у лізингодавця, так і у підприємства; величини ставки відсотків по кредиту; норми амортизаційних відрахувань на лізинговий актив; терміну лізингу і величини платежів у кожен момент часу.

Рис. 1. Система формування лізингових операцій

У другому розділі - “ Стан та ефективність лізингових операцій в технічному озброєнні сільгоспвиробників” – визначені особливості аграрного виробництва та забезпеченість сільгосппідприємств регіону технікою. Незважаючи на всі позитивні зрушення останніх років стан аграрного виробництва області залишається досить проблемним. Кризові явища у функціонуванні сільського господарства, які призупинилися лише у 2004 р. були викликані цілим рядом внутрішньогосподарських і зовнішніх факторів.

Попри існуючі проблеми макроекономічного характеру, які негативно вплинули на весь агропромисловий комплекс, існує багато труднощів і на рівні окремо взятих аграрних підприємств.

Найбільш глобальні, притаманні переважній більшості господарств, - це катастрофічний стан щодо наявності, спрацьованості, структурної відповідності основних фондів та відсутність дешевих кредитних ресурсів, особливо тих, що надаються на довгостроковій основі.

Особливо важливо це на даному етапі функціонування вітчизняного АПК, оскільки уповільнення і навіть призупинення інвестиційної діяльності в сільському господарстві України на початку дев'яностих років минулого століття зумовило катастрофічне зменшення обсягів його основних засобів. Проведений аналіз стану наявної виробничої бази аграрних підприємств області показав, що для неї характерні скорочення вартості основних засобів; нерівномірне їх розміщення по підприємствам та адміністративних районах; зменшення наявності сільськогосподарської техніки за останні 10-12 років у 3,5-7 разів; постійне збільшення рівня її навантаження; зменшення енергетичних потужностей у 2,7-3,2 разів. Так, до початку 2006 р. енергетичні потужності зменшилися до 1,9 млн. к.с., і в розрахунку на 100 гектарів ріллі склали - 195 к.с. проти 375 к.с. у 1990 р. Катастрофічного скорочення зазнав парк тракторів -. на 71,3% (відносно рівня 1990 р.) та зернозбиральних комбайнів - на 71,5%.

На сьогоднішній день на підприємствах аграрного сектору економіки України і Херсонської області зокрема, темпи оновлення основних фондів шляхом модернізації та заміни фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці не забезпечують оптимальних строків експлуатації. Тому істотне прискорення темпів оновлення машинно-тракторного парку більшості сільськогосподарських підприємств залишається основним завданням відродження сільськогосподарського виробництва області.

Основною проблемою оновлення технічних засобів в аграрних підприємствах є відсутність необхідних фінансових ресурсів. Таким чином, особливо гострої уваги набуває проблема пошуку джерел оновлення основних засобів. В останні роки частка капітальних вкладень у розвиток сільського господарства України і Херсонської області зокрема, коливається в межах 5,0-7,0 % (у 1991 р. вона становила 18,1 %). Це, у першу чергу, пов'язано зі специфікою сучасної інвестиційної діяльності в сільському господарстві, яка полягає в зміні механізму її реалізації, заміні централізованого розподілу інвестиційних ресурсів ринковими формами інвестування.

Визначено, що внутрішнє фінансування в сучасному українському аграрному секторі, можна розглядати скоріше як теоретично можливу форму фінансування інвестиційних проектів, однак практично не діючу. У зв'язку з цим, в існуючих умовах функціонування сільськогосподарського виробництва найбільшого розповсюдження набуває фінансування інвестиційних проектів за рахунок зовнішніх джерел. Але через відсутність відповідної застави, важкий фінансовий стан, сезонність і ризикованість сільськогосподарського виробництва комерційні банки не можуть забезпечити сільськогосподарські підприємства середньо- та довгостроковими кредитами. За такої ситуації лізинг надає можливість виходу з цього становища і є одним з доступних та ефективних способів фінансування придбання сільськогосподарської техніки й обладнання. Завдяки лізингу вітчизняні заводи сільськогосподарського машинобудування одержали шанс для фінансового оздоровлення. Таким чином, закладається основа державної політики щодо підтримки вітчизняного товаровиробника.

За інформацією про обсяги здійснюваних лізингових операцій Всеукраїнської асоціації лізингу "Укрлізинг" лізингові операції усе ще не є поширеним інструментом фінансування (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяг лізингових операцій в Україні *

Показник | Роки

1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Обсяг лізингових операцій, млн. грн. | 380 | 1812 | 1750 | 1500 | 1348 | 504 | 2650 | 3836 | 6183

Обсяг лізингових операцій в складі ВВП, % | 0,37 | 1,39 | 1,26 | 0,82 | 0,66 | 0,21 | 0,76 | 0,90 | 1,15

Обсяг лізингових операцій у валових інвестиціях, % | 1,79 | 7,98 | 7,41 | 4,61 | 3,62 | 0,98 | 3,50 | 4,12 | 6,37

* Джерело: Всеукраїнська асоціація лізингу "Укрлізинг". Держкомстат

За останні 2-3 роки в Україні зросла зацікавленість до лізингових операцій і в 2006 р. їх доля склала 6,4% від загальної вартості валових інвестицій в економіку. Однак, договорів лізингу в Україні укладається у 20 разів менше, ніж у Європі, і в 70 разів менше, ніж в США.

На сьогоднішній момент Національна Акціонерна Компанія "Украгролізинг" охоплює найбільший обсяг ринку лізингових послуг як в Україні, так і Херсонській області зокрема. Така потужна монопольна позиція даної компанії, як і інших державних лізингових компаній, зумовлена використанням безпроцентних бюджетних коштів. Це дає змогу знижувати розмір лізингових платежів на ставку банківського кредитування.

Фінансові результати функціонування Херсонської філії НАК "Украгролізинг" характеризують ефективність ведення економічної діяльності компанії та динаміку розвитку ринку державних лізингових послуг в цілому(табл. 2). Достатньо довгий період збитковості у роботі підприємства був в першу чергу пов'язаний з недостатньо ефективною роботою з власними дебіторами (рівень розрахунків з лізингоодержувачами до 2005 р. не підіймався вище 85%).

За період 2001-2006 pp. аграріям Херсонській області НАК "Украгролізинг" надано у лізинг 208 одиниць техніки загальною вартістю 26,9 млн. гривень. При цьому, якщо протягом 2000 - 2003 р. обсяг лізингових операцій становив лише близько 5 млн. грн., то в 2004-2006р. вже більше 21 млн. гривень або в 4 рази більше, що, безумовно, є позитивним моментом як у діяльності компанії, так і у розвитку ринку лізингових послуг. Він свідчить як про збільшення попиту на лізингові послуги, так і про збільшення обсягів фінансово-інвестиційних ресурсів держави, що спрямовуються в аграрний сектор. Проте із заявленої потреби у 274 одиниці техніки у 2005–2006рр. було поставлено тільки 88 одиниць або 32,0%. Це характеризує розвиток лізингу як вкрай недостатній.

Таблиця 2.

Аналіз фінансових результатів діяльності Херсонської філії НАК "Украгролізинг"*

Показники | Роки

2003 | 2004 | 2005 | 2006

Виручка від реалізації, тис. грн. | 864,0 | 1537,1 | 2295,3 | 906,2

Валовий прибуток, тис. грн. | 185,0 | 177,1 | 222,3 | 134,2

Прибуток від операційної діяльності, тис. грн. | -223,8 | -247,2 | -323,6 | -358,6

Інші доходи, тис. грн. | 227,4 | 319,2 | 1174,2 | 774,9

Чистий прибуток, тис. грн. | -30,9 | -20,0 | 2,2 | 1,4

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу | -1,25 | 0,51 | 0,07 | 0,04

Коефіцієнт рентабельності виробничих фондів (загальна рентабельність) | -0,27 | -0,14 | 0,02 | 0,03

Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності | -0,26 | -0,16 | -0,14 | -0,4

Коефіцієнт реінвестування | -0,60 | -0,26 | 1,00 | 24,00

Коефіцієнт стійкості економічного зростання | 0,75 | -0,13 | 0,07 | 1,00

*За даними Херсонської філії НАК «Украгролізинг», 2007

У третьому розділі – “Розвиток фінансового лізингу і удосконалення лізингових відносин в аграрних підприємствах” – висвітлені основні напрямки розвитку фінансового лізингу, проведена оцінка форм кредитування лізингоодержувачів та обґрунтована ефективність лізингових операцій.

Встановлено, що фінансова неспроможність сільськогосподарських товаровиробників на початку 90-х років минулого століття обумовила різкий спад інвестиційного процесу та обвальне (у 15 разів) зменшення основних виробничих засобів. Питома вага основного капіталу сільського господарства в економіці України зменшилась з 24,6% у 1990 р. до 7,4% у 2006 р. Забезпеченість галузі технічними засобами знизилась до критичної межі. Потреба сільського господарства у придбанні технічних засобів механізації праці - 15-20 млрд. грн., а купівельна спроможність - 2,5 млрд. грн., виробничі потужності сільськогосподарського машинобудування - 9-10 млрд. грн., а фактичне завантаження виробничих потужностей, обумовлене купівельною спроможністю селян – 2,5 млрд. грн. Тобто, у аграрних підприємств немає можливостей збільшити купівельну спроможність, а у машинобудівників - завантажити свої потужності. Відповідно розрахунків завдяки фінансовому лізингу зросте можливість наповнити ринок техніки для селян із одночасним збільшенням завантаження потужностей машинобудівників. Для державного бюджету фінансовий лізинг є необтяжливим заходом, бо з кожних 100 млн. грн. видатків на фінансовий лізинг держава отримує надходжень: у перший рік видатків - 54,45 млн. грн.; у наступні 4 роки - 75 млн. грн. Разом -129,45 млн. грн. Крім того, до соціальних фондів надійде - 5,7 млн. грн.

Для машинобудівників фінансовий лізинг - захід, що сприяє нарощуванню обсягів виробництва, бо дозволяє на кожні 100 млн. грн., наявних у сільськогосподарських товаровиробників коштів, придбати техніки на суму 260 млн. грн., тобто збільшити валове виробництво підприємств сільгоспмашинобудування на 160 млн. грн.

Додаткове виробництво техніки на 160 млн. грн. означає для машинобудівників: збільшення робочих місць на 2 тисячі; вирішення соціальних проблем виробничих колективів; збільшення на 30-32 млн. грн. прибутків; збільшення потенційних можливостей для оновлення матеріально-технічної бази підприємств; гарантію передоплати виготовленої продукції; оптові і, навіть, несезонні форми торгівлі; можливість використання лізингодавців, як партнерів у створенні дилерської мережі; стабілізацію положення у конкурентному середовищі, тому що лізингові інвестиції спрямовуються лише на техніку вітчизняного виробництва.

На сьогоднішній день для багатьох аграрних підприємств, які вирішують проблему вибору джерела фінансування, саме фінансовий лізинг є найбільш ефективним механізмом залучення капіталу. Він розглядається як альтернатива довгостроковому кредиту.

При розрахунку ефективності кредитної операції позичальник повинен врахувати для себе те, що в податковому обліку на валові витрати можна відносити наступні платежі: проценти за користування банківським кредитом; страховий платіж на предмет майнового страхування; витрати, пов'язані з обов'язковою державною реєстрацією майна, оформлення договору застави, послуги банку при видачі кредиту; амортизаційні відрахування. Виплата основної частини кредиту проводиться позичальником з прибутку після оподаткування, що означає для останнього втрату коштів за рахунок більшої частини сплати податку на прибуток.

Економію (Епк) за рахунок віднесення на валові витрати суми процентів обрахуємо за наступною формулою:

Епк = ?П Ч Спп (1)

де ?П - сума відсотків за кредит;

Спп - ставка податку на прибуток.

Економію (Еав) за рахунок віднесення на валові витрати підприємства амортизаційних відрахувань обрахуємо за формулою:

Еав = ? АВ Ч Спп (2)

де ? АВ - сума амортизаційних відрахувань.

В формалізованому вигляді перевитрати (Пвк) аграрного підприємства через повернення кредиту можна відобразити наступним чином:

Пвк = (?К + ?ВК )Ч Спп (3)

де ?К - сума кредитних ресурсів,

?ВК - сума власного капіталу, який підприємство сплачує з прибутку після оподаткування.

Розрахувавши економію та перевитрати підприємств при використанні банківського кредиту, ми можемо визначити фактичну вартість майна (ФВМк):

ФВМк = Вкк + Пвк - Епк - Еав (4)

де Вкк – вартість техніки з урахуванням виплат по кредиту.

Як показують розрахунки, за рівності вихідних умов отримання банківського кредиту та залучення грошових коштів на умовах фінансового лізингу ми отримуємо однакову суму загальних платежів за 4 роки. Сума економії лізингоодержувача (Елм) за рахунок віднесення на валові витрати лізингових виплат обраховуються за наступною формулою:

Елм = ?ЛМ Ч Спп . (5)

де ?ЛМ - сума лізингових виплат.

Перевитрати (Плп) аграрного підприємства через виплату частини лізингового платежу з прибутку після оподаткування (обраховується як різниця між сплаченою вартістю об'єкта лізингу та сумою амортизаційних відрахувань) та сплата авансового платежу обраховуються за наступною формулою:

Плп = (6)

де ?Вол- виплата вартості об'єкта лізингу,

АП – авансований платіж.

Розрахувавши економію та перевитрати підприємств при використанні фінансового лізингу, ми можемо визначити фактичну вартість майна (ФВМл):

ФВМл = Влк + Плп – Елм - Еав (7)

де Влк - вартість трактору за умови використання фінансового лізингу.

Економія аграрного підприємства свідчить про перевагу фінансового лізингу перед банківським кредитом, адже доводиться положення, що ФВМл<ФВМк.

Виходячи з усього вище викладеного, встановлено, що для визначення фактичної вартості майна необхідно розрахувати економію за рахунок віднесення на валові витрати суми процентів та суми амортизаційних відрахувань, перевитрати аграрного підприємства через повернення кредиту та через виплату частини лізингового платежу з прибутку після оподаткування.

Аналізуючи сильні і слабкі сторони лізингу, визначено, що він, як форма інвестицій, дає можливість підприємцям швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою технікою та передовою технологією, випробувати нову техніку, покрити сезонні потреби в спеціальних технічних засобах на час фактичної їх експлуатації, вона не потребує в обов'язковому порядку негайного початку платежів за таку форму кредиту.

Для обґрунтування ефективності лізингових операцій застосовані підходи математичного моделювання. В руслі цього побудована математичну модель, що дозволяє встановлювати умови, за яких фінансовий лізинг виявляється вигідним і лізингодавцю, і лізингоодержувачу.

Згідно математичних перетворень діапазон змін ставок змінних лізингових платежів залежно від рівня ставок постійних лізингових платежів із заданих економічних нормативів та показників набуває вигляду:

. (8)

Отже, за визначених умов операції з фінансового лізингу виявляються взаємно вигідними і для лізингодавця, і для лізингоодержувача. З іншого боку, у обох суб’єктів лізингової угоди є можливість маневру при формуванні її умов.

Ефект лізингу складається з об'єктивної переваги оперативного використання досягнень науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу. Лізинг як особлива форма господарювання здійснює комплексний вплив на основні складові елементи виробничого процесу: на засоби праці і на живу працю людини, на ступінь використання техніки і робочої сили.

ВИСНОВКИ

Дослідження фінансового лізингу з урахуванням особливостей вітчизняного аграрного сектору, узагальнення світового досвіду формування лізингових відносин дозволило зробити наступні висновки:

1. Необхідність розвитку лізингових відносин в аграрній економіці України обумовлена насамперед незадовільним станом матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Внаслідок зниження платоспроможності товаровиробників у сільському господарстві спостерігається спад рівня технічної забезпеченості, темпів оновлення матеріально-технічної бази проте лізинг як форма залучення аграрними підприємствами додаткових фінансових ресурсів має обмежений характер і не відіграє поки що вагомої ролі у підвищенні рівня їх механічної оснащеності. До таких причин відносяться недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабке фінансово-економічне становище багатьох аграрних підприємств, їх неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується рядом лізингових компаній; ризики здійснення лізингової діяльності.

2. Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що лізинг є важливим фінансово-виробничим інструментом забезпечення господарської діяльності аграрних підприємств. Це пояснюється тим, що він дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам, що не мають достатнього обсягу власних фінансових коштів, здійснювати сучасне матеріально-технічне забезпечення виробничих процесів, в т.ч. на інноваційній основі, скорочувати втрати від фінансового та матеріального зносу.

3. З фінансової точки зору лізинг являє собою інвестування коштів в основний капітал не в грошовій, а в речовій або продуктивній формі. При цьому визначено, що факт наймання засобів виробництва веде до корінної зміни соціального статусу індивідуальних підприємців. За допомогою лізингу вони реально з'єднуються з засобами праці не як наймані робітники, а як зацікавлені підприємці-власники. У результаті значно розширюється база мотивації трудової діяльності працівників не тільки як споживачів, але і як ініціативних підприємців.

4. Нами обґрунтовано формування лізингових операцій за системою поєднаних ознак (залежно від складу учасників; залежно від сектора ринку, де проводяться лізингові операції; по типу майна; терміну дії; по обсягу обслуговування; по окупності вартості лізингового майна; стосовно податкових пільг; по формі розрахунків; в залежності від складу лізингових платежів; по методу нарахування платежів; по типу фінансування; залежно від того, хто здійснює страхування майна; залежно від рівня ризику лізингових операцій та джерел фінансування). Відповідно них існує декілька форм прояву лізингу. Це вказує на лізинг як на складне соціально-економічне явище.

5. У забезпеченні процесу відтворення в аграрній сфері економіки лізинг виконує важливі функції: фінансово-кредитну, інвестиційно-інноваційну, виробничу, збутову, соціальну. При цьому фінансово-кредитна функція має найбільше значення в умовах недостатнього її інвестування.

6. За результатами порівняння суми лізингового і кредитного фінансування за умови рівності потоків лізингової і кредитної заборгованостей у кожен момент часу ефект лізингу безпосередньо залежить від: величини оподаткування лізингових платежів; ставки податків, що сплачується з прибутків лізингодавця та лізингоодержувача; наявності достатнього прибутку, як у лізингодавця, так і у підприємства; величини ставки відсотків по кредиту; норми амортизаційних відрахувань на лізинговий актив; терміну лізингу і величини платежів у кожен момент часу.

7. Для оцінки відповідності лізингового і кредитного фінансування потрібно виділяти два основні критерії: структуру капіталу компанії та ризики, пов'язані з фінансуванням проекту. Ризики орендного і кредитного фінансування приблизно ті самі, оскільки кредитори і лізингодавці максимально наближають умови лізингу до умов кредиту. У такому розумінні база для порівняння лізингу і кредиту визначається як 1 до 1 (одна гривня орендної заборгованості заміняє одну гривню кредитного боргового зобов'язання).

8. Найбільш гострими проблемами, характерними для сільськогосподарських підприємств, є їх слабке технічне оснащення, низька фінансова підтримка держави, рівень інвестування. Це призводить до процесів деіндустріалізації галузі. Здійснений нами аналіз показав, що за останні 3 роки із 18400 одиниць сільськогосподарської техніки, що знаходяться на обліку, тільки 3,5 тис. одиниць експлуатується до 10 років (21,0%), 8,4 тис. тракторів і комбайнів (52,0%) знаходяться в експлуатації до 20 років, ще 4,5 тис. одиниць (27,0%) мають віковий стан більше 30 років. Це призводить до наднормативного збільшення навантаження на кожний працюючий агрегат, що фізично прискорює її старіння. За період 1990-2006 pp. кількість тракторів і комбайнів у господарствах Херсонської області зменшилася у 3-7 разів. Навантаження на один зернозбиральний комбайн порівняно з зарубіжними країнами в Україні більше у 3-8 рази, а в Херсонській області - у 4,5-8,8 рази. Енергетичні потужності зменшилися у 2,7-3,2 разів або - на 71,3% тракторів та зернозбиральних комбайнів - на 71,5% (відносно рівня 1990 р.).

9. У структурі основних засобів на їх активну частину – машини та обладнання і транспортні засоби приходиться відповідно 19,3 і 16,8%. При цьому на балансі підприємств знаходиться 2/3 відпрацьованої техніки. Майже 50,0% фермерів не мають власного трактора, а всього ними використовуються 1,9 тис. тракторів або 1 трактор на 12 господарств. Коефіцієнт готовності до роботи різних видів техніки перебуває на рівні 0,76-0,88. Навантаження на 1 трактор є дуже значним – 133,3 га, а на 1 зернозбиральний комбайн - 224 га, що в 4-10 разів більше, ніж в розвинених країнах світу. Практично повністю деіндустріалізованими виявилися зрошувально-меліоративні комплекси та системи.

10. Фондовіддача в аграрному виробництві за останні роки зросла з 0,66 до 0,91 грн., а фондомісткість скоротилася з 1,51 до 1,10 грн. Обсяги закупівлі техніки знизилися в 8-9,5 разів. Так, у 2006 р. було придбано 328 тракторів або 1 трактор на 9 підприємств. При цьому тільки кожен 4-й трактор або 25,0% було придбано з частковою компенсацією вартості державою. Найбільшим в країні виробником зернозбиральних комбайнів - ВАТ «Херсонські комбайни» у 2006 р. було вироблено їх лише 189 одиниць.

11. Частка капітальних вкладень у розвиток сільськогосподарських підприємств регіону становить 5,0-7,0% з них більше 50,0% забезпечується за рахунок прибутку. Амортизаційні відрахування недостатні навіть для простого відтворення техніки. Кредити банків є також незначними. В цих умовах важливе значення має використання техніки на умовах фінансового лізингу. У 2006 р. частка лізингових операцій склала 6,5% від вартості валових інвестицій в економіку. В Україні діє 90 лізингових компаній, з них у Києві - 72,0%. Найбільшим в агарній сфері є: ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» («УкрАгроЛіз»). Перша Західно-Українська Лізингова Компанія. ТОВ Українська Лізингова Компанія, Спільне підприємство "Українська фінансова лізингова компанія", ВАТ Національна акціонерна компанія (НАК) «Украгролізинг».

12. На умовах лізингу в 2001-2006рр. агарним підприємствам регіону було надано лише 208 одиниць сільськогосподарської техніки. Серед 260 лізингоодержувачів виділяються насамперед такі господарства як: ТОВ «Жовтневе», СТОВ "Південне", СВК "Борозенське", ТД Горностаївський райагрохім", ТОВ "Приазовський", ДГ "Асканійське", ПОСП АФ "Лана", ТОВ "Продексім ЛТД", ДП "УкрЮгАгро". Обсяг лізингових операцій коливається в межах 25-26 млн. грн. Проте із заявленої потреби у 274 одиниці техніки у 2005-2006 рр. було поставлено тільки 88 одиниць або 32,0%. Це характеризує розвиток лізингу як вкрай недостатній і свідчить про значний резерв та велику ємність ринку лізингових послуг.

13. Опираючись на проведений аналіз фінансового положення українських аграрних підприємств, у найближчому майбутньому не має сенсу розглядати варіант придбання сільськогосподарської техніки за рахунок власного капіталу. У цій ситуації значні перспективи оновлення технічного забезпечення сільгоспвиробників відкриваються за рахунок використання механізму фінансового лізингу. Однак, нажаль на сьогоднішній день, в аграрному секторі економіки України і Херсонської області зокрема, лізингові операції державних та інших лізингових компаній не мають широкого розповсюдження. Вони займають не більше 5,0% загального обсягу інвестицій, що спрямовуються у сільське господарство. Головними причинами обмеженого використання фінансового лізингу є недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище банківських структур на ринку позичкового капіталу, слабкий фінансово-економічний стан багатьох аграрних підприємств, їхня неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

14. Основними напрямами удосконалення лізингових відносин та підвищення ролі лізингу в технічному переоснащенні аграрних підприємств є: інтеграція банківського і промислового капіталу; стійкий розвиток малого і середнього бізнесу в аграрній сфері; розробка та впровадження інвестиційних лізингових проектів; обґрунтування нормативів і рекомендацій щодо необхідної наявності основних засобів з урахуванням інноваційних технологій у сільському господарстві; удосконалення амортизаційної політики аграрних підприємств; вдосконалення ринкової інфраструктури технічного сервісу; забезпечення обслуговуючих кооперативів необхідними об'єктами матеріально-технічної бази; розширення мережі лізингових компаній на ринку; додаткове виробництво техніки вітчизняними підприємствами; збільшення бюджетних асигнувань у фінансовий лізинг.

15. Дослідження показало, що аграрії Херсонщини надають перевагу оновленню машинно-тракторного парку за рахунок власних ресурсів, засобів отриманих у кредит та від інвесторів. Обсяги капіталовкладень у 2006 р. (124,9 млн. грн.) зросли у порівнянні з 2004 р. (33,2 млн. грн.) майже в 4 рази. При цьому недостатньо уваги приділяється операціям фінансового лізингу обсяг яких у 2006 р (1177 тис. грн.). у порівнянні з 2004 р. (6052 тис. грн.)