Університет цивільного захисту України

Склень Олексій Іванович

УДК 159.9: 159.94

Психологічні Особливості поведінкових стратегій подолання стресу в професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС УКраїни

Спеціальність 19.00.09 “

Психологія діяльності в особливих умовах”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Університеті цивільного захисту України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Садковий Володимир Петрович,

Університет цивільного захисту України,

ректор.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор САФІН Олександр Джамільович, Національна академія Служби безпеки України, кафедра психології, професор кафедри;

кандидат психологічних наук Паранянц Тігран Павлович, ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, управління боротьби з організованою злочинністю, перший заступник начальника.

Захист відбудеться 14.03.2008 р. о 10 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.707.02 Університету цивільного захисту України за адресою: вул. Чернишевська, 94, м. Харків, 61023, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету цивільного захисту України за адресою: вул. Чернишевська, 94, м. Харків, 61023.

Автореферат розіслано 07.02. 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент В.Є. Христенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні лише протягом 2006 року було зареєстровано 48082 пожежі, що завдали прямих матеріальних збитків на 200 млн. 535 тис. грн. Внаслідок пожеж загинуло 4027 осіб, у тому числі 126 дітей; отримали травми - 1901 особа, у тому числі 121 дитина. Таким чином, у 2006 році, щоденно, в Україні виникала в середньому 131 пожежа. Кожного дня внаслідок пожеж гинуло 11 і отримувало травми 5 осіб, вогнем знищувалось 55 будівель та 6 одиниць техніки.

Екстремальний характер професійної діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які безпосередню беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, викликаних подіями техногенного, природного або соціального походження, обумовлює високий рівень професійного стресу, що, у свою чергу, призводить до зниження ефективності професійної діяльності персоналу МНС і визначає необхідність оцінки й формування адаптивних поведінкових стратегій подолання стресу.

Проблема психологічної стійкості працівників пожежно-рятувальних підрозділів до стресу є професійно значущою для МНС України, - від неї залежить не тільки ефективність діяльності пожежних-рятувальників, але й порятунок постраждалого населення. Оцінка й формування психологічної стійкості до стресу відносяться до числа пріоритетних завдань психологічного супроводу діяльності персоналу МНС України.

Одним із продуктивних, теоретично обґрунтованих, підходів до оцінки й формування стресоусталеності у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України може стати трансакціональна когнітивна теорія стресу й копінгу Р. Лазаруса. Однак це вимагає проведення комплексних досліджень проблеми копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, виявлення особливостей їх базисних копінг-стратегій у різних стресових ситуаціях, оцінки провідних особистісно-середовищних ресурсів і психологічних факторів копінг-поведінки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Університету цивільного захисту України й пов'язане з реалізацією Концепції реформування системи підготовки кадрів МНС України на 2003-2008 рр., схваленої рішенням колегії МНС України від 22.05.2003 р. № , а також Програми розвитку системи освіти й наукової діяльності навчальних закладів й навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008 рр., затвердженої наказом МНС України від 11.09.2003 р. № .

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Академії цивільного захисту України (протокол № 11 від 24 березня 2006 р.) та скоригована на засіданні Вченої ради Університету цивільного захисту України (протокол № 5 від 25 грудня 2007 р.).

Об'єкт дослідження – копінг-поведінка працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

Предмет дослідження – базові копінг-стратегії та особистісні копінг-ресурси працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

Мета дослідження полягає у визначенні індивідуально-психологічних детермінант поведінкових стратегій подолання стресу працівниками пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

У якості основної робочої гіпотези висунуте припущення про те, що копінг-поведінка працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України детермінується особливостями структури їх базових копінг-стратегій та особистісних копінг-ресурсів, які визначають ефективність професійної діяльності у складних, напружених, екстремальних та надзвичайних ситуаціях.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

ь здійснити теоретичний аналіз проблеми копінг-поведінки як наукової категорії, що використовується в межах загальної концепції стресу;

ь визначити основні стрес-фактори професійної діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України;

ь дослідити вплив стажу професійної діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України на обрання ними певного типу копінг-стратегій подолання стресу;

ь вивчити взаємозв’язок індивідуально-психологічних особливостей фахівців-пожежних (копінг-ресурсів) з ефективністю подолання стресу (копінг-поведінки);

ь проаналізувати структуру особистісних компонентів ефективного типу копінг-поведінки;

ь визначити загальні психологічні характеристики фахівців-пожежних в залежності від обраного ними того чи іншого типу копінг-поведінки.

Методологічною основою даної роботи є загальні принципи психологічної науки (детермінізму, відображення, активності, системного підходу та ін.).

Теоретичною основою даного дослідження стали: положення, що пов'язані з розробленою у вітчизняній психології теорією єдності психіки й діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов й ін.); теоретичні положення загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та ін.); системно-структурний підхід щодо вивчення психологічної готовності до діяльності (О.Д. Ганушкін, М.І. Д'яченко, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін, О.Д. Сафін, М.І. Томчук та ін.); положення, що пов'язані з концепцією психологічного стресу (Г. Сельє, C.D. Spielberger, R. Lazarus; В.В. Суворова, Н.І. Наєнко; Л.О. Китаєв-Смик; В.О. Бодров, А.Б. Леонова та ін.).

Суттєве значення для дослідження мали дані про особливі психічні стани й реакції, що спостерігаються в ризиконебезпечних ситуаціях (Г.О. Балл, М.Д. Левітов, Л.Ф. Шестопалова, С.І. Яковенко), у тому числі - службової діяльності пожежно-рятувальних підрозділів МНС України (В.П. Садковий, О.О. Назаров, З.Р. Шайхлісламов, А.С. Куфлієвський, С.М. Миронець та ін.).

Методи дослідження. У процесі теоретичного вивчення проблеми та науково-експериментальної роботи використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:

а) теоретичного характеру: аналіз наукової літератури та керівних документів, що стосуються організації діяльності МНС України, узагальнення отриманої інформації, системний аналіз та інтерпретація емпіричних даних, класифікація, побудова аналогій, структурно-функціональне моделювання;

б) емпіричного характеру: психодіагностичні методи дослідження (“Діагностика типологій психологічного захисту” (Р. Плутчик, адаптація Л.І. Васермана та О.Ф. Єришева) – для вивчення особливостей неусвідомленого компонента поведінки вогнеборців у стресових ситуаціях, а також для визначення типу его-захисту особистості; “Копінг-поведінка у стресових ситуаціях” (С. Норман, Д.Ф. Ендлер, Д.А. Джеймс, М.І. Паркер, адаптація Т.О. Крюкової) - для вивчення особливостей поведінки особистості в ситуації стресу; “Копінг тест” (Р. Лазарус) – для визначення домінуючих копінг-стратегій, які використовуються особистістю з метою подолання негативного впливу стрес-факторів; “Стратегії подолання стресових ситуацій” (C. Хобфолл) - для вивчення індивідуальних поведінкових моделей вирішення ситуацій, що можуть призвести до розвитку професійного стресу серед пожежних-рятувальників; Психогеометричний тест (С. Делінгер, адаптація О.О. Олексієвої та Л.О. Громової) - для вивчення особливостей поведінки фахівців-пожежних у стресових ситуаціях (адже механізми психологічного захисту є своєрідними неусвідомленими формами копінг-поведінки); “Методика діагностики соціально-психологічної адаптації” (К. Роджерс, Р. Даймонд) – для вивчення особливостей соціально-психологічної адаптації та пов’язаних з нею рис особистості; 16-ти факторний опитувальник особистості Р. Кеттелла - для дослідження індивідуально-психологічних властивостей працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС); діагностичні методи (анкетування); обсерваційні методи; прогностичні методи (узагальнення незалежних характеристик, моделювання, шкалування).

З метою встановлення причинно-наслідкових зв'язків використовувалися методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

Вперше:

ь виявлено психологічні особливості базових копінг-стратегій та особистісних копінг-ресурсів працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України в реалізації різних типів їхньої копінг-поведінки;

ь обґрунтована структура й особливості прояву базових копінг-стратегій у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різним стажем професійної діяльності;

ь визначено значущість індивідуально-психологічних властивостей особистості в детермінації адаптивного, псевдоадаптивного й дезадаптивного типів копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

Уточнені уявлення про умови ефективності копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

Дістали подальшого розвитку сучасні підходи щодо психологічного супроводу діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати сприяють підвищенню ефективності процесу оцінки, прогнозування й формування копінг-поведінки пожежних-рятувальників.

Дане дослідження не тільки окреслює коло першочергових завдань, що потребують свого вирішення в межах питання зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, а й надає обґрунтовані рекомендації для цілеспрямованої діяльності служби психологічного забезпечення органів та підрозділів МНС України. Так, за результатами дослідження:

ь визначено комплекс інформативних психодіагностичних тестів для оцінки копінг-стратегій й особистісних копінг-ресурсів пожежних-рятувальників й на їхній основі розроблено й апробовано психодіагностичний алгоритм прогнозу копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України;

ь встановлено провідні індивідуально-психологічні властивості особистості працівника пожежно-рятувального підрозділу МНС України, що характеризують мотиваційні, емоційно-вольові, когнітивні, патопсихологічні й типологічні особливості, які визначають адаптивний тип його копінг-поведінки в умовах надзвичайної ситуації;

ь обґрунтовано рекомендації з оцінки й прогнозу копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України на етапі проведення професійно-психологічного відбору.

Особистий внесок автора. Наведені в роботі наукові матеріали та дані є самостійним внеском автора у вирішення проблеми, яка досліджується.

У підручнику “Екстремальна психологія”, написаному у співавторстві з О.П. Євсюковим, А.С. Куфлієвським, Д.В. Лєбєдєвим, С.М. Миронцем, О.О. Наза-ровим, Л.А. Перелигіною, В.П. Садковим, О.В. Тімченком, В.Є. Христенком та І.О. Шевченком, особистим внеском автора є частина ІІ: “Екстремальні ситуації у діяльності персоналу МНС України та їх психологічні наслідки”.

У тезах науково-практичної конференції “Гендерний аспект копінг-поведінки”, написаних у співавторстві з Н.В. Оніщенко, автором обґрунтовані достовірні розходження у виразності реакції на дію стрес-чинників серед жінок та чоловіків.

Апробація та реалізація роботи. Основні результати роботи та її окремі фрагменти викладались автором на 4 міжнародних, міжвузівських і регіональних науково-практичних конференціях та наукових семінарах, зокрема: “Актуальні проблеми наглядово-профілактичної діяльності МНС України” (Харків, 2006), “Сучасні психолого-педагогічні тенденції розвитку освіти у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2007), “Актуальні проблеми наглядово-профілактичної діяльності МНС України” (Харків, 2007) та “Проблеми розвитку екстремальної та кризової психології” (Харків, 2007).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Університету цивільного захисту України при підготовці фахівців-психологів за спеціалізацією “екстремальна та кризова психологія”, а також у процесі моніторингу психічного стану працівників пожежно-рятувальних підрозділів ГУ МНС України в Харківській області.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 10 наукових працях, з них: 1 підручник, 4 статті опубліковані у наукових фахових виданнях з психологічних наук, 2 статті – у спеціалізованому журналі служби психологічного забезпечення МНС України, 3 - тези доповідей на наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Рукопис дисертації містить 198 сторінок комп’ютерного тексту. Ілюстративний матеріал подано у 19 таблицях та 20 рисунках. Три додатки оформлені на 11 сторінках. 24 сторінки займає список використаних джерел (241 найменування, з них 74 – іноземною мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, головну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності МНС України.

Перший розділ “Теоретичні передумови психологічних механізмів та стратегій подолання стресу” містить стислий огляд концептуальних поглядів на природу стресу, психологічних механізмів та стратегій його подолання.

Відзначено, що на сьогодні існує декілька типів визначень або моделей стресу. Більшість дослідників розглядають стрес або як реакцію (чи як цілісний паттерн реакцій) людини, або як зовнішній стимул, або як динамічний психофізіологічний процес впливу певного стимулу й відповіді на нього. Особливої уваги, на думку автора, заслуговує модель розгляду стресу з урахуванням перцептивних та когнітивних процесів.

Копінг-поведінка у сучасній психологічній науці визначається як поведінка, що спрямована на усунення або зменшення сили впливу стресогенного фактора на особистість. Це поняття, як здатність до подолання стресу, було введене Р. Лазарусом. Автор неодноразово підкреслював, що здатність переборювати стрес, у багатьох випадках, є більш важливою, ніж природа, величина й частота стресового впливу.

Принципова схема реагування на стресор у копінг-поведінці містить у собі когнітивні оцінки (первинні й вторинні), а також емоційно-оцінні реакції. Первинна оцінка стресора приписує йому спочатку певний знак, тобто подія оцінюється або як позитивна, або як негативна (шкідлива, небезпечна), або як нейтральна. Потім, виходячи з первинної когнітивної оцінки події, відбувається неусвідомлюване включення емоційно-оцінних реакцій, які є підконтрольними когнітивній оцінці. Після включення емоційної оцінки формується певний керований психічний стан (в умовах якого протікає відповідна поведінка). На третьому етапі реагування на стресор включається вторинна когнітивна оцінка, яка, за механізмом організації зворотного зв'язку, або схвалює первинну оцінку й діяльність на його основі (при цьому можливе деяке корегування психічного стану й поведінки), або, якщо діяльність і психічний стан оцінюються як неправильні, виконує функції психологічного захисту.

Доведено, що на сьогодні копінг-поведінка розглядається як результат взаємодії копінг-стратегій (способи управління стресовим фактором, що виникають як відповідь особистості на сприйняту загрозу) та копінг-ресурсів (відносно стабільні характеристики людей і стресу, які сприяють розвитку способів подолання його).

Більшість авторів поведінкові копінг-стратегії підрозділяє на активні й пасивні. До активних стратегій відносять стратегію “вирішення проблем”, як базисну копінг-стратегію, що включає всі варіанти поведінки людини, спрямовані на вирішення проблемної й/або стресової ситуації та стратегію “пошук соціальної підтримки”, що включає поведінку, спрямовану на одержання соціальної підтримки від середовища. До пасивної копінг-поведінки відносяться варіанти поведінки, які включають базисну копінг-стратегію “уникання”.

Серед основних видів копінг-ресурсів виділяються: фізичні (здоров'я, витривалість і т.д.), психологічні (переконання, самооцінка, локус контролю, мораль і т.д.) та соціальні (індивідуальна соціальна мережа й інші види соціально-підтримуючої системи).

Більшість сучасних дослідників підрозділяють копінг-ресурси на 2 види: особистісні та середовищні.

До копінг-ресурсів особистості відносять: розвиненість когнітивної сфери, що дозволяє оцінювати вплив соціального середовища, яке оточує людину; уявлення людини про себе (Я-концепція); уміння контролювати своє життя, брати на себе відповідальність за неї (інтернальний локус контролю); уміння спілкуватися з оточуючими, певну соціальну компетентність, прагнення бути разом з людьми (аффіліація); уміння співпереживати іншим людям, проживати разом з ними якийсь відрізок їхнього життя, накопичуючи при цьому свій власний досвід (емпатія); позицію людини стосовно життя, смерті, любові, самотності, вірі.

До копінг-ресурсів соціального середовища відноситься система соціальної підтримки або соціально-підтримуюча мережа – це оточення, в якому живе людина (родина, суспільство).

Відзначено, що виконані на сьогодні дослідження особливостей копінг-поведінки людини, її психологічних механізмів і змістовних компонентів фактично не розкривають механізмів і поведінкових стратегій подолання стресу працівниками МНС України, діяльність яких, у більшості випадків, протікає у складних, напружених, екстремальних та надзвичайних ситуаціях.

У другому розділі "Організація роботи та методи емпіричного дослідження" наводиться схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження.

Вивчення та аналіз особливостей копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України проводилося у 3 етапи:

ь у межах першого етапу дослідження було проведено: виявлення наукової проблеми та стану її розв’язання у науково-теоретичній літературі; окреслено підходи щодо її емпіричного вирішення; сформульовано основну гіпотезу дослідження;

ь другий етап включав: добір методів та методик дослідження та проведення емпіричного дослідження серед працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України;

ь у межах третього етапу дослідження було здійснено: аналіз, систематизацію та узагальнення результатів дослідження; інтерпретацію одержаних даних та зроблено основні висновки.

Дослідження проводилося на базі трьох пожежно-рятувальних підрозділів Головного управління МНС України в Харківській області. Всього дослідженням було охоплено 317 працівників віком від 21 до 49 років. Така вибірка досліджуваних дозволила нам визначити структуру й особливості базових копінг-стратегій у фахівців з різним досвідом служби в системі МНС, виявити особливості й значущість провідних індивідуально-психологічних якостей працівників у детермінації різних типів їх копінг-поведінки.

Досліджувані були розподілені на три групи в залежності від стажу служби в МНС: до першої групи увійшли працівники, які мають невеликий стаж служби в МНС (до 5 років), кількість – 65 осіб віком від 21 до 30 років; до другої групи увійшли фахівці, стаж служби яких в МНС склав від 5 до 10 років, кількість – 114 осіб віком від 31 до 40 років; третю групу склали працівники, що прослужили в МНС більше 10 років, кількість – 138 осіб віком від 41 до 49 років.

У третьому розділі “Індивідуально-психологічні особливості працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України як детермінанти поведінкових стратегій подолання стресу” наведені результати проведених досліджень.

Доведено, що професійна діяльність працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відрізняється підвищеним рівнем складності та ризиконебезпечності. Майже постійно фахівці знаходяться у стані напруги через необхідність бути завжди готовими до виконання задач в непередбачуваних умовах. Окрім цього, під час виконання професійних обов’язків пожежні-рятувальники потерпають від дії стрес-факторів, що супроводжують їх професійну діяльність.

Головними стрес-факторами для працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України є: “неможливість урятувати постраждалих” (0,870; R=l); “загибель (поранення) дітей” (0,854; R=2); “загибель (поранення) колег” (0,847; R=3); “загибель (поранення) населення” (0,807; R=4); “зовнішній вигляд постраждалих” (0,735; R=5). Відмічені фактори відрізняються гостротою впливу на особистість, адже їх наслідки, зазвичай, неможливо виправити. Вони можуть провокувати виникнення у фахівця почуття провини, розгубленості, безпорадності та знижувати загальну активність. У таких випадках пожежні схильні брати відповідальність за наслідки надзвичайних подій на себе. Можливо, саме цей факт обумовлює значущість даних факторів у загальній ієрархії.

Окрім зазначених факторів, пожежними, як стресові, були відмічені: “велика відповідальність” (0,710; R=6); “небезпека (здоров'ю, життю”) (0,685; R=7); “дефіцит часу, необхідність діяти швидко”; “несподіванка, раптовість”, а також “вплив незвичайних умов (вогонь, дим, шкідливі домішки, шум, гуркіт)”. Відносна значущість цих стрес-факторів, що займають 6-10 рангові місця, становить від 0,710 до 0,606. Ці фактори можна віднести до звичних умов діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України. Можливо, саме тому вони зазначені як менш значущі професійні стрес-фактори.

Доведено, що сприйняття професійних стрес-факторів вогнеборцями певною мірою визначається категорією стажу служби фахівця. Відмічено, що фахівці, професійний досвід яких є більше 5 років, як найбільш важкі стрес-фактори відмічають загибель (поранення) дітей, неможливість врятувати постраждалих та загибель (поранення) колег. Недосвідчені працівники як головні стрес-фактори, що супроводжують їх професійну діяльність, відмічають велику відповідальність, а потім вже неможливість врятувати постраждалих та загибель людей.

Наступним кроком нашого дослідження стало вивчення особливостей реакцій особистості на стресові ситуації та визначення домінуючих поведінкових копінг-стратегій пожежного-рятувальника. Виходячи з тези про те, що чим частіше людина опиняється в ситуації стресу, тим більш вірогідним є вироблення найбільш прийнятної для неї реакції на стресову ситуацію, ми припустили, що у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які практично постійно стикаються з дією стрес-факторів у силу особливостей їх професійної діяльності, сформовані загальні поведінкові особливості, що проявляються як реакції на дію стресора.

Доведено, що така копінг-стратегія, як “вирішення завдання”, є найбільш раціональною та адекватною у стресовій ситуації. Вирішення завдання припускає певну логічну завершеність ситуації та при цьому вимагає неабияких зусиль зі сторони особистості. Така реакція на дію стресора вимагає від фахівця виконання мінімум двох дій: по-перше, оцінки ситуації та, по-друге, усунення або зменшення джерела стресу. Раціональність даної реакції набуває ефективності зі стажем роботи фахівця. Іншими словами, направити всі свої зусилля на вирішення завдання в екстремальній ситуації здатен тільки досвідчений та підготовлений фахівець.

Відзначено, що стресова ситуація провокує високу емоційну напругу особистості. Наслідком дії стресових факторів також може бути емоційний розлад або сильне емоційне переживання. Отже, цілком передбачуваним є занурення людини у свої почуття, емоційні прояви тощо.

Виразність такого типу реакції у стресовій ситуації як “орієнтація на емоції” у групах досліджуваних дозволила зробити висновок про те, що з часом у пожежних формується так званий стійкий “імунітет” до гострих ситуацій, які провокують сильні емоційні потрясіння. Зі збільшенням строку служби фахівець навчається більш спокійно та стримано реагувати на прояви стрес-факторів. Протилежну картину можна спостерігати у групі працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби менше п’яти років. Ці фахівці, навпаки, схильні занурюватись у свої емоційні переживання і почуття та аналізувати особливості професійної ситуації, що стала причиною стресу.

Ще однією реакцією на стрес, яка доволі часто використовується особистістю, є “уникнення”. Така реакція є практично неусвідомленою та не завжди ефективною у професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів, адже уникати стресів для фахівця, з одного боку, означає уникати виконання своїх прямих функціональних обов’язків, а з іншого - робити все, щоб не допустити травматичності ситуації. За виразністю даної реакції між групами досліджуваних знайдене достовірне розходження на рівні р?0,05. Самий високий показник за даним типом поведінки зафіксовано у групі найменш досвідчених пожежних.

Наступне достовірне розходження було зафіксоване за показником “соціальне відволікання” між 1 та 3 групами досліджуваних (t=2,45, р?0,05). Ці дані свідчать про те, що у разі виникнення складної та емоційно важкої професійної ситуації фахівці, які мають досвід роботи в МНС більше 10 років, схильні шукати підтримки у найближчого оточення, у своїх колег.

Таким чином, найбільш досвідчені фахівці пожежно-рятувальних підрозділів МНС України схильні демонструвати більш конструктивні та раціональні реакції на дію професійних стрес-факторів. Фахівці з найменшим досвідом служби відрізняються схильністю у складних ситуаціях занурюватись у свої емоційні переживання.

Подальше дослідження особливостей поведінки пожежних з різним стажем професійної діяльності стосувалося вивчення специфіки поведінкових реакцій на дію стрес-факторів. Отримані результати дозволили нам знайти ряд достовірних відмінностей.

Перші достовірні розходження було відмічено між 2 та 3 групами досліджуваних (t=2,02, р?0,05) за шкалою “конфронтаційний копінг”. Доведено, що фахівці, які увійшли до 3 групи, відрізняються готовністю до ризику, до непередбачуваних змін. Вони можуть проявляти певну агресивність та ворожість на шляху змінення ситуації. Таку копінг-поведінку можна віднести до типу асоціальних. Окрім цього така копінг-поведінка не завжди є ефективною.

Також було відмічено, що фахівці з найбільшим стажем служби в пожежно-рятувальному підрозділі демонструють найнижчий, у порівнянні з 1 та 2 групами досліджуваних, показник виразності такого типу копінгу як “дистанціювання”. Результати є достовірними на рівні р?0,05 та р?0,01. Найвищий показник за даною шкалою зафіксовано у фахівців, досвід роботи яких складає менше 5 років. Можна сказати, що ці фахівці воліють за допомогою певних зусиль зменшити значущість травмуючої ситуації, відокремитись від неї. Такий спосіб подолання стресу не завжди є ефективним. Його дію можна порівняти з такою копінг-поведінкою як уникнення, що також припускає віддалення особистості від проблеми.

За шкалою “самоконтроль” було відмічено достовірні розходження поміж усіма групами досліджуваних. Так, найвищий показник виразності даного типу копінгу зафіксовано у групі пожежних, строк служби яких перевищує 10 років (t,3) = 2,04 р?0,05; t (2,3) = 2,18, р?0,05). Даний тип копінгу можна віднести до активних та адаптивних моделей копінг-поведінки.

Аналогічний тип копінг-поведінки, а саме “прийняття відповідальності”, також є більш характерним для найдосвідченіших працівників пожежно-рятувальних підрозділів. Результати є достовірними на рівні р?0,05 у порівнянні з 1 групою досліджуваних. Отже, можна констатувати, що фахівці, досвід роботи яких не перевищує 5 років, не схильні визнавати своє місце та роль у процесі вирішення складних ситуацій. Такий тип копінгу вимагає від особистості високого рівня розвиненості вольових та моральних якостей, а також адекватного рівня самооцінки.

Наступний ряд достовірних розходжень було відмічено у виразності такої копінг-поведінки як “планування” – найвищий показник зафіксовано в 3 групі досліджуваних (р?0,01 у порівнянні з 1 групою та р?0,05 у порівнянні з 2 групою).

Зазначена копінг-поведінка припускає активну розумову діяльність, а саме – аналіз стресової ситуації та засобів її змінення. Необхідною умовою є фокусування на проблемі та визначення шляхів її вирішення.

Узагальнюючи отримані дані, зроблено висновок про те, що найбільш раціональну, активну та ефективну копінг-поведінку демонструють найдосвідченіші фахівці. Вогнеборці з меншим професійним досвідом займають більш пасивну позицію у процесі подолання стресу.

Наступний крок нашого дослідження був присвячений розгляду типологічних особливостей та особистісних рис працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різними моделями копінг-поведінки, які є неусвідомленими. Для реалізації цього завдання був застосований “Психогеометричний тест” С. Деллінгера.

Розгляд отриманих результатів дозволив відмітити загальногрупові тенденції щодо обрання конкретної геометричної фігури, яка є втіленням ряду психологічних характеристик. Відмічено, що фахівці, які відрізняються адаптивним типом копінг-поведінки, віддають перевагу геометричній фігурі трикутник; працівники пожежно-рятувальних підрозділів з псевдоадаптивним типом подолання стресу схильні виділяти серед інших фігур зигзаг; пожежні з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки переважно обирають квадрат. Отримані результати надали можливість скласти психологічний портрет фахівців пожежно-рятувального підрозділу МНС України з різними моделями копінг-поведінки в залежності від обраної ними геометричної фігури.

Для визначення певних індивідуально-психологічних властивостей фахівців-пожежних, що обумовлюють у них домінування певного типу копінгу, було використано 16-факторний особистісний опитувальник Кеттелла (див. табл. 1).

Таблиця 1

Показники виразності основних особистісних факторів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різним типом копінг-поведінки

Фактор | Стратегії копінг-поведінки |

t

(1, 2) |

t

(1, 3) |

t

(2, 3)

1 група

адаптивна

(M ±m) | 2 група

псевдоадаптивна

(M ±m) | 3 група

дезадаптивна

(M ±m)

A - Товариськість | 6,25±0,27 | 4,82±0,21 | 3,28±0,17 | 2,01* | 2,19* | 1,52

B - Інтелект | 7,34±0,33 | 7,28±0,15 | 6,45±0,18 | 0,57 | 1,55 | 1,48

C - Емоційна стійкість | 7,35±0,34 | 5,32±0,21 | 5,17±0,23 | 2,84* | 2,59* | 0,77

E - Домінантність | 5,39±0,12 | 5,78±0,14 | 4,16±0,17 | 0,61 | 1,72 | 1,39

F - Розважливість | 5,03±0,16 | 5,46±0,26 | 5,73±0,32 | 0,59 | 0,98 | 0,49

G - Моральні якості | 6,23±0,24 | 5,96±0,33 | 6,10±0,38 | 1,05 | 0,34 | 1,08

H - Сміливість | 5,42±0,29 | 5,86±0,31 | 4,85±0,34 | 1,02 | 2,11* | 2,02*

I - Твердість | 3,12±0,25 | 3,31±0,13 | 3,45±0,24 | 1,44 | 1,64 | 1,30

L - Довірливість | 4,02±0,18 | 4,25±0,22 | 4,89±0,26 | 0,18 | 0,73 | 0,51

M - Практичність | 3,45±0,25 | 3,52±0,35 | 3,12±0,32 | 0,16 | 1,01 | 0,86

N - Наївність | 4,67±0,25 | 4,94±0,39 | 4,33±0,42 | 0,57 | 0,68 | 0,39

O - Тривожність | 3,64±0,15 | 4,12±0,23 | 4,25±0,34 | 2,06* | 2,12* | 0,94

Q1 – Консерватизм | 5,85±0,19 | 5,44±0,36 | 4,69±25 | 0,79 | 2,84* | 2,89*

Q2 – Залежність | 5,12±0,27 | 5,00±0,29 | 4,53±0,31 | 0,62 | 2,03* | 1,94

Q3 – Самоконтроль | 6,68±0,39 | 5,14±0,33 | 4,02±0,22 | 2,18* | 3,01** | 1,95

Q4 – Напруженість | 4,05±0,26 | 4,47±0,24 | 4,26±0,28 | 1,03 | 1,15 | 0,31

р??0,05 **р?0,01

Узагальнюючи отримані дані, відзначено, що фахівці-пожежні, яким є властивою адаптивна модель копінг-поведінки в ситуації стресу, відрізняються найвищими показниками виразності комунікативних, емоційно-вольових та інтелектуальних якостей. Друге місце за виразністю таких якостей займають пожежні з псевдоадаптивним типом подолання стресу, а третє місце відповідно – вогнеборці з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки.

Надалі ми розглянули особливості частоти обрання моделей копінг-поведінки фахівцями-пожежними з різним стажем служби.

Було встановлено, що адаптивна модель копінг-поведінки є більш властивою майже половині працівників зі стажем роботи більше 10 років (49,25%). Трохи меншим є показник фахівців-пожежних, що обрали даний копінг, стаж служби яких становить від 5 до 10 років (43,87%, при р?0,05). У групі найменш досвідчених пожежних показник осіб, схильних демонструвати такий тип копінгу, становить лише 31,16% (р?0,05 у порівнянні з 2 групою та р ?0,01 у порівнянні з 3 групою).

Псевдоадаптивна модель копінгу є властивою для третини фахівців зі стажем служби більше 5 років (2 та 3 груп досліджуваних) та для 36,72% фахівців 1 групи з досвідом роботи менше 5 років.

Найбільше фахівців, які обрали дезадаптивну модель копінг-поведінки, відноситься до 1 групи (32,12%), а найменшу кількість таких осіб зафіксовано серед пожежних з досвідом роботи більше 10 років (17,16%). У групі досліджуваних зі стажем від 5 до 10 років цей показник становить 23,59%. Результати є достовірними на рівнях р ?0,05 та р ?0,01 відповідно. Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що найбільш ефективні та раціональні шляхи подолання стресової ситуації обирають найдосвідченіші фахівці.

Наступним кроком нашого дослідження став розгляд стратегій подолання стресу, а саме – визначення рівня їх виразності в кожній з груп досліджуваних пожежних. Було встановлено, що активна стратегія подолання стресу, до якої відносяться асертивні дії, є більш властивою для пожежних 3 групи (досвід роботи більше 10 років). Найменшу виразність така копінг-стратегія набула в 2 групі досліджуваних. Результати є достовірними на рівні р?0,05. При цьому високий рівень виразності активної стратегії подолання стресу зафіксовано у 49,26% пожежних 3 групи, у 44,04% досліджуваних 2 групи та лише у 37,69% найменш досвідчених фахівців. Таким чином, пожежні з 1 групи достовірно рідше використовують при подоланні стресу активну копінг-стратегію (р?0,05).

Просоціальний тип стратегії є менш виразним, у порівнянні з іншими групами, у фахівців, професійний досвід яких не перевищує 5 років. Результати є достовірними на рівні р?0,05. До цієї групи копінг-стратегій відносять вступ у соціальний контакт та пошук соціальної підтримки. Пожежні з найменшим досвідом професійної діяльності достовірно рідше, у порівнянні з фахівцями-пожежними 2 та 3 груп досліджуваних (р?0,01), використовують просоціальну стратегію копінг-поведінки.

Наступні достовірні розходження було виявлено стосовно виразності пасивної прямої копінг-стратегії. Встановлено, що фахівці з 2 групи рідше, ніж їх колеги з 1 та 3 груп, воліють використовувати таку стратегію у стресових умовах (р?0,05). Цей факт підтверджено і даними стосовно рівнів виразності даних копінг-стратегій у використанні їх пожежними. Доведено, що найбільша кількість пожежних зі стажем служби від 5 до 10 років менше всього використовує пасивну пряму стратегію подолання стресу (р?0,05). Найбільш характерною така стратегія є для працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби до 5 років.

Стосовно виразності пасивної непрямої стратегії, що містить в собі такі моделі копінг-поведінки, як уникання та маніпулятивні дії, відмічається, що вона є найбільш властивою для пожежних зі стажем роботи від 5 до 10 років. В 1 та 3 групах досліджуваних результати її виразності є достовірно нижчими (р?0,05).

Асоціальний тип копінг-стратегії більш характерний для найменш досвідчених працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у порівнянні з фахівцями з 2 та 3 груп. Відмінності є достовірними на рівні р?0,01. До цієї групи копінг-стратегій відносять асоціальні та агресивні дії.

Надалі, ґрунтуючись на отриманих даних, нами було проведено перерозподіл груп досліджуваних в залежності від головної моделі копінг-поведінки: до 1 групи випробуваних – адаптивна модель копінг-поведінки – увійшло 92 працівника пожежно-рятувальних підрозділів МНС України; до 2 групи випробуваних – псевдоадаптивна модель копінгу – увійшло 147 вогнеборців; 3 групу випробуваних – дезадаптивна модель копінг-поведінки – склали 78 фахівців-пожежних.

З метою вивчення місця та ролі індивідуально-психологічних якостей особистості у забезпеченні процесу обрання фахівцем-пожежним того чи іншого типу копінг-поведінки, було проведено кореляційний аналіз за r-критерієм Пірсона. За допомогою проведеної процедури ми отримали структури компонентів, що обумовлюють особливості поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у стресових ситуаціях (див. рис. 1).

З метою визначення ролі та ваги або “внеску” кожного особистісного компонента у забезпечення ефективності поведінки фахівця-пожежного в ситуації стресу, було проведено факторний аналіз методом головних компонентів з Varimax raw обертанням. Критерієм значущості результатів виступила факторна вага 0,40. Різноманітні параметри копінг-поведінки вогнеборців об’єдналися у два найбільш інформативних фактори.

Перший фактор утворили наступні компоненти: рівень психологічної стійкості особистості (0,59), спрямованість на вирішення завдання (0,71), прийняття відповідальності (0,60), рівень інтернальності (0,57), а також особистісні фактори “С” (0,82) – емоційна стабільність; “F” (-0,53) – виразність таких рис як стриманість, спокій, розважливість особистості; “M” (-0,75) – практичність, погодження з загальноприйнятими нормами, зайва уважність до дрібниць; “Q3” (0,66) – рівень самоконтролю фахівця-пожежного. Цей фактор можна назвати “силою волі”.

Другий фактор утворили наступні компоненти: пошук соціальної підтримки (0,70), поведінка за типом “Коло” (0,49), рівень адаптивних здібностей пожежного (0,81), прийняття інших (0,87), емоційна комфортність особистості (0,69) та особистісні фактори “А” (0,55) – рівень товариськості особистості; “В” (0,76) – рівень інтелекту працівника пожежно-рятувального підрозділу й фактор “G” (0,88), який характеризує нормативність поведінки фахівця. Даний фактор компонентів, що визначають ефективність копінг-поведінки, можна назвати “соціальним інтелектом”.

Узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати, що провідну роль у забезпеченні ефективності копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відіграють емоційно-вольові якості особистості. Окрім цього, дуже важливими є комунікативні навички особистості, зокрема – вміння фахівця ефективно працювати в команді.

Примітка:–

пряма кореляція–

зворотна кореляція

Рис. 1. Структура індивідуально-психологічних особливостей адаптивної, псевдоадаптивної та дезадаптивної моделі поведінки фахівців-пожежних у стресових ситуаціях

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті сутності копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, виявленні особливостей структури їх базових копінг-стратегій та особистісних копінг-ресурсів.

І. Загальнотеоретичний та методологічний рівні розгляду даної проблеми дозволяють сформулювати ряд положень, що сприяють більш повному розумінню цього питання у сфері психологічних досліджень:

1. Копінг-поведінка в сучасній психологічній науці визначається як поведінка, що спрямована на усунення або зменшення сили впливу стресогенного фактора на особистість.

На сьогоднішній день виділяються три основних підходи в розумінні визначення “копінг”: відповідно до его-орієнтованого підходу копінг-процес розглядається як специфічний его-механізм, спрямований на продуктивну адаптацію особистості у скрутних ситуаціях, до якого людина вдається з метою порятунку від внутрішнього напруження; відповідно до другого підходу, копінг-поведінка обумовлюється відносно стійкими особистісними передумовами, що визначають реакцію людини на той або інший стресовий фактор (згідно з цією теорією, саме стійкі передумови особистості (її риси) є основним чинником, що визначає вибір людиною того або іншого способу поведінки у стресовій ситуації); відповідно до когнітивно-феноменологічної теорії Р. Лазаруса і С. Фолкмана, що відноситься до третього підходу і є на сьогоднішній день найпоширенішою теорією, копінг виступає як динамічний процес, що залежить як від специфіки ситуації, фази зіткнення зі стресовим фактором, так і від когнітивної оцінки стресора самою людиною.

2. Для совладання зі стресом кожна людина використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі наявного у неї особистісного досвіду (особистісні ресурси або копінг-ресурси). Тому копінг-поведінку необхідно розглядати як результат взаємодії копінг-стратегій (способи управління стресовим фактором, що виникають як відповідь особистості на сприйману загрозу) та копінг-ресурсів (відносно стабільні характеристики людей і стресу, які сприяють розвитку способів совладання з ним).

На сьогоднішній день виділяють три види копінгу: копінг, націлений на оцінку (розглядають як подолання стресу, що включає в себе спроби визначити значення ситуації й ввести в дію стратегії - логічний аналіз, когнітивна переоцінка й т. ін.); копінг, націлений на проблему (розглядають як совладання зі стресом, що має на меті модифікувати, зменшити або усунути джерело стресу), та копінг, націлений на емоції (визначають як подолання стресу, що включає в себе когнітивні, поведінкові зусилля, за допомогою яких особистість намагається зменшити емоційну напругу).

3. У професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України існують 4 основні типи стресових ситуацій: перший тип ситуацій пов'язаний з постійною повсякденною діяльністю пожежних і характеризується умовами діяльності, до яких працівник звик, тобто він знає, як, коли і що треба робити, у нього існує набір звичних способів поведінки в даних ситуаціях. Ці ситуації не являють собою загрозу для пожежного-рятувальника, у всякому разі вони так оцінюються ним самим; ситуації другого типу характеризуються порушенням параметрів звичності, стандартності поведінки в цілому або в якійсь конкретній дії. Ці ситуації, як і перші, не несуть у собі загрозу для життя й здоров'я працівника; ситуації третього типу відрізняються від ситуацій першого та другого типу наявністю елементів небезпеки й ризику, разом з тим діяльність в умовах цих ситуацій здійснюється за відомими працівнику канонами і стандартами; ситуації четвертого типу виникають в умовах небезпеки й ризику, а також повної або майже повної невідомості щодо алгоритмів своєї діяльності для досягнення поставленої мети.

У відповідь на вплив ситуації будь-якого типу поведінка працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України може бути: адаптивною (тобто адекватною ситуації й націленою на вирішення проблем, викликаних цією ситуацією); псевдоадаптивною (імітація діяльності без досягнення мети або з частковим її досягненням) або дезадаптивною (тобто такою, що ухиляється від вирішення проблеми).

Серед професійних стресових факторів, що справляють негативний вплив на фахівців-пожежних, найбільш травматичними є: “неможливість урятувати постраждалих”, “загибель (поранення) дітей” та “загибель