ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ

ІМЕНІ С.З.ҐЖИЦЬКОГО

сАЛЕЦЬКА

ОЛЬГА вІКТОРІВНА

УДК 619:618.2:618.19-002:636.4

ДІАГНОСТИКА, ТЕРАПІЯ І ПРОФІЛАКТИКА

СЕРОЗНОГО МАСТИТУ У СВИНОМАТОК

16.00.07 – ветеринарне акушерство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Львів-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор

Харенко Микола Іванович,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри акушерства

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Завірюха Володимир Іванович,

Львівський національний університет ветеринарної

медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького,

професор кафедри хірургії

кандидат ветеринарних наук

Панич Олександр Петрович,

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів і кормових добавок, провідний науковий співробітник лабораторії контролю ветеринарних препаратів для незаразних захворювань тварин

Захист відбудеться “28” лютого 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50, аудиторія № 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50.

Автореферат розісланий “22” січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук, доцент Салата В.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем свинарства були й залишаються розлади лактації, які виникають внаслідок маститу та інших патологічних процесів у молочній залозі, що проявляються в післяродовому періоді та призводять, у багатьох випадках, до сповільнення розвитку, захворювання й загибелі поросят, вибраковування свиноматок, що спричиняє значні економічні збитки.

Дослідженню маститу у свиноматок присвячені праці Черкасової А.В., Пономарьової М.І. (1966, 1978), Спірідонова Б.С., Бобровського В.І. (1983), Сотнікова А.В. (1987), Сорокіної Л.В. (2003). Але більше уваги в них зосереджено на субклінічному маститі та ММА-синдромі, у той час, як недостатньо висвітлені окремі питання щодо клінічного маститу, зокрема серозного.

Практично відсутні в літературі дані щодо характеру біохімічних і гормональних зрушень в організмі свиноматок, які могли б служити прогностичними ознаками розвитку запального процесу в молочних залозах та підставою застосування ефективних та екологічно безпечних методів лікування свиноматок із даною патологією, що у свою чергу сприятиме зниженню відсотка захворюваності й підвищенню збереженості підсисного молодняка до відлучення.

Нині не втрачають актуальності та потребують розробки ефективні заходи профілактики маститу у свиноматок, від яких певним чином залежить інтенсивність та строки виробничого використання маточного поголів’я.

Усі ці питання мають вагоме теоретичне та практичне значення й залишаються важливою повсякденною проблемою практикуючих лікарів ветеринарної медицини в умовах виробництва.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційної роботи є частиною науково-дослідної роботи кафедри акушерства Сумського НАУ з питань розробки системи комплексних заходів профілактики неплідності, яловості та малоплідності свиней, яка є розділом тематичного плану науково-дослідної роботи Сумського національного аграрного університету (номер державної реєстрації 0196U016335).

Мета і задачі досліджень полягали в обґрунтуванні прогностичних критеріїв для ранньої діагностики запалення молочної залози та застосуванні різних схем патогенетичної терапії і профілактики серозного маститу у свиноматок в умовах спецгоспу з виробництва свинини.

Для досягнення мети було визначено такі завдання:

вивчити поширення й причини виникнення клінічно вираженого маститу у основних і перевірюваних свиноматок з урахуванням пори року;

проаналізувати динаміку ураження пакетів молочних залоз при різних формах клінічного маститу та причини вибраковування свиноматок;

вивчити симптоматику серозного маститу, мікрофлору секрету уражених пакетів молочних залоз та багатоплідність і збереженість приплоду у свиноматок при серозному маститі;

вивчити параметри метаболічних показників крові свиноматок і співпадання основних діагностичних тестів за умов розвитку серозного маститу;

вивчити в порівняльному аспекті терапевтичну та економічну ефективність різних схем патогенетичної терапії при серозному маститі та динаміку метаболічних показників крові свиноматок під час лікування;

на основі одержаних результатів розробити заходи профілактики серозного маститу у свиноматок і пропозиції виробництву.

Об’єкт дослідження: функція молочної залози свиноматок та причини її розладів.

Предмет дослідження: клінічний стан свиноматок, метаболічні показники крові, секрет молочної залози.

Методи дослідження: клінічні (огляд, пальпація, оцінка загального стану, апетиту, спраги, температури, пульсу, дихання, рефлексу ссання поросят), біохімічні (визначення вмісту загального білка, С-реактивного білка, загальних імуноглобулінів, серомукоїдів, активності лужної фосфатази), гормональні (визначення вмісту пролактину), бактеріологічні (визначення культуральних, морфологічних і біохімічних властивостей мікроорганізмів та чутливість їх до антибіотиків), цитологічні (визначення кількості соматичних клітин у молоці), статистичні методи дослідження (визначали поширеність, причини виникнення, вікову динаміку маститу та частоту ураження пакетів молочних залоз, розвиток ускладнення маститу, причини вибраковування свиноматок, симптоматику серозного маститу). Аналізували повноцінність раціону, умови утримання й експлуатації свиноматок.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчено й з’ясовано характер метаболічних змін крові (біохімічні показники й вміст пролактину) та співпадання основних діагностичних тестів за умов розвитку серозного маститу у свиноматок.

Науково обґрунтовано симптоматику, динаміку соматичних клітин і мік-робне обсіменіння секрету уражених пакетів молочних залоз та його вплив на життєздатність і збереженість приплоду у свиноматок при серозному маститі.

Уперше, у порівняльному аспекті, вивчено терапевтичну й економічну ефективність різних схем патогенетичної терапії свиноматок при серозному маститі та динаміку змін метаболічних показників крові під час їх застосування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні ефективних схем патогенетичної терапії свиноматок при серозному маститі та методиці його профілактики в умовах спецгоспу з інтенсивною технологією виробництва свинини.

Науково обґрунтовані зміни біохімічних показників крові свиноматок під час їх лікування дозволять практичним ветеринарним спеціалістам в умовах конкретних господарств використати їх при оцінці ефективності лікування і досягти високих результатів інтенсивного використання маточного поголів’я свиней та збільшити збереженість приплоду до відлучення, що позитивно вплине на економічні показники галузі свинарства.

Матеріали дисертаційної роботи використовуються під час викладання курсу „Ветеринарне акушерство” на факультеті ветеринарної медицини Сумського та Луганського НАУ, а також включені до навчального плану щорічної перепідготовки спеціалістів ветеринарного профілю Сумської області. Результати досліджень впроваджені й впроваджуються у господарствах Сумської, Чернігівської та інших областей України.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто виконано весь обсяг клініко-експериментальних досліджень, огляд та аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації й статистичну обробку отриманих результатів.

Біохімічні, гормональні та бактеріологічні дослідження за темою дисертації виконані при консультативній допомозі працівників Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини та обласної лабораторії клінічної лікарні м. Суми.

Наукова інтерпретація та узагальнення отриманих результатів у висновках та пропозиціях, підготовка та написання дисертації й автореферату здійснено особисто дисертантом за консультаційною допомогою наукового керівника.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та були схвалені на 7-ми науково-практичних конференціях:

- міжнародній науково-практичній конференції “Стан і перспективи розвитку біотехнології відтворення тварин”, присвяченій 75-річчю від дня народження та 60-річчю науково-практичної діяльності доктора біологічних наук, професора О.Д.Бугрова (29 березня 2005 року, м. Харків);

- науково-практичній конференції з міжнародною участю “Ветеринарне забезпечення свинарства: сучасний стан і шляхи розвитку” (15-18 листопада 2005 року, м. Харків);

- науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (4-20 квітня 2006 року);

- міжнародній науково-практичній конференції “Сучасність і майбутнє аграрної науки та виробництва” присвяченій 50-річчю від дня заснування факультету заочної освіти (19-20 жовтня 2006 року, м. Львів);

- міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 30-й річниці заснування Сумського національного аграрного університету (4-6 квітня 2007 року, м. Суми);

- V-му Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини в Україні (3-5 жовтня, 2007 року., м. Київ, НАУ);

- міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва” (18-19 жовтня 2007 року, м. Львів);

- дані дисертаційної роботи включені до методичних рекомендацій для лікарів ветеринарної медицини “Застосування біологічно активних речовин у регуляції функції розмноження свиней”. Підрозділ 9.3. “Патологія молочної залози”. Методичні рекомендації розглянуті й схвалені Колегією управління ветеринарної медицини в Сумській області, протокол № 6 від 27 грудня 2006 року.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 10 наукових працях, із яких одноосібних 4, у співавторстві 6. У фахових виданнях України опубліковано 6 наукових статей (із них 2 одноосібно і 4 в співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 148 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 26 таблицями, 6 рисунками. Список використаних джерел включає 227 найменувань, у тому числі – 49 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Роботу виконано на кафедрі акушерства Сумського національного аграрного університету протягом 2005-2007 років. Базовим господарством для проведення досліджень був спецгосп ТОВ “Ряснянське” Краснопільського району Сумської області.

Поширення й причини виникнення клінічного маститу у свиноматок вивчали із урахуванням пори року та віку тварин.

Особливості перебігу серозного маститу вивчали на 20 свиноматках (по кожній окремо), при цьому враховували такі показники: загальний стан, апетит, спрага, характер рефлексу ссання поросятами, температура, пульс, дихання, дослідження молочної залози та її секрету, враховували клінічні ознаки місцевого запального процесу.

Багатоплідність і збереженість приплоду вивчали в порівняльному аспекті з урахуванням пори року на 80 свиноматках першого і другого опоросу (40 клінічно здорових та 40 хворих на серозний мастит).

Реакцію (рН) секрету молочних залоз визначали за допомогою універсального індикаторного паперу та 2% розчину мастидину. Використовували непрямі методи визначення підвищеної кількості соматичних клітин у молоці: пробу Уайтсайда з 4% їдким натрієм та пробу з 2% розчином мастидину. Загальну кількість соматичних клітин визначали за методикою Прескотта-Бріда.

Для бактеріологічного дослідження відбирали по 1-й пробі секрету із уражених пакетів у 10 свиноматок, проводили посіви матеріалу на поживні середовища і визначали культуральні, морфологічні, біохімічні властивості та чутливість виділеної мікрофлори до антибіотиків.

У сироватці крові визначали вміст загальних протеїнів (біуретовим методом), С-реактивного білка (реакцією преципітації в капілярі), загальних імуноглобулінів (цинк-сульфатним експрес-методом за Костиною М.О., (1983)), пролактину (методом твердофазного імуноферментного аналізу), вміст серомукоїдів та активність лужної фосфатази – із використанням діагностичних наборів фірми “Simko LTD м. Львів.

Із метою визначення прогностичних критеріїв розвитку серозного маститу в зимово-весняний і літньо-осінній періоди 2006 року було сформовано 4-и групи свиноматок першого та другого опоросу загальною кількістю 60 голів (по 15 тварин в кожній групі), у яких відбирали кров на 113-ту добу поросності, через 3-и та 24-и години після опоросу, досліджували динаміку біохімічних показників та клініку серозного маститу. Всього досліджено 180 проб сироватки крові. Після появи перших клінічних ознак маститу вивчали клітинний склад секрету уражених молочних залоз.

Терапевтичну ефективність різних схем патогенетичної терапії вивчали на 180 свиноматках першого й другого опоросу (по кожній окремо) із урахуванням пори року. У зимово-весняний та літньо-осінній періоди формували по дві дослідні й одній контрольній групі (по 15 голів у кожній) свиноматок підібраних за принципом аналогів із діагнозом – серозний мастит.

У всіх групах застосовували коротку новокаїнову блокаду нервів хворої молочної залози за Д.Д. Логвіновим із використанням 0,25% розчину новокаїну в дозі 40 мл на кожний уражений пакет, триразово, з інтервалом 24 години. Але у перших дослідних групах до розчину новокаїну додавали 1 мл 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату, а в других дослідних – 1%-й розчин тіотриазоліну (із розрахунку 1 мл на 10 кг живої маси). В контрольних групах застосовували лише 0,25% розчин новокаїну.

У всіх групах свиноматок враховували: відсоток одужання, середні строки одужання, розвиток ускладнень і хронічної форми, відсоток збереження поросят до відлучення та вибраковування свиноматок.

У п’яти свиноматок із кожної дослідної і контрольної групи перед лікуванням та через 24 години після кожного застосування блокади відбирали проби крові для визначення основних біохімічних й гормональних показників. Загальна кількість свиноматок в досліді – 60 голів, досліджено 240 проб крові.

На підставі отриманих найефективніших результатів терапії свиноматок хворих на серозний мастит, із метою його профілактики протягом року провели виробничий дослід на свиноматках першого та другого опоросу в загальній кількості 800 голів: по 400 голів в контрольних (препарат не вводився) і дослідних групах (на 113-ту добу поросності та після родів (через годину після виведення останнього посліду) вводили внутрішньомязово 2 мл 2,5% розчину гідрокортизону ацетату).

Отриманий цифровий матеріал оброблено методом варіаційної статистики за критерієм Стьюдента на комп’ютері Pentium 4.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширення, причини, вікова динаміка клінічного маститу у свиноматок та частота ураження пакетів молочних залоз при різних його формах

Клінічно виражений мастит виявляли у 13,2% основних свиноматок та у 14,0% перевірюваних, від загальної кількості досліджених тварин. Найбільш поширеною була серозна форма, її відсоток від загальної кількості свиноматок із клінічно вираженим маститом складав 90,1% у основних та 88,4% у перевірюваних.

Зимово-весняний період відзначався найвищою захворюваністю на клінічний мастит, який реєстрували переважно серед свиноматок першого – четвертого опоросу. Виникненню й розвитку маститу в спецгоспі сприяло порушення санітарно-гігієнічних умов утримання поросних й підсисних свиноматок, а також лактостаз, травмування сосків, недостатня увага обслуговуючого персоналу на розвиток запалення в молочних залозах та несвоєчасно надане лікування.

Для серозної форми характерним було те, що запальний процес практично у 92,6% основних та 87,7% перевірюваних свиноматок охоплював одночасно більше трьох пакетів, тобто спостерігали або одностороннє ураження практично всіх молочних залоз, або суміжних правих і лівих (в середньому 5-6 пакетів). При катаральному та гнійно-катаральному маститі запалення частіше охоплювало від трьох до шести пакетів, при абсцедуючому і флегмонозному – один-два. При гнійному маститі, практично у 100% тварин, розвивалися атрофічні процеси молочних залоз.

Особливості перебігу серозного маститу у свиноматок

Перші клінічні ознаки серозного маститу у свиноматок реєструються вже на 18-24-у годину після опоросу й характеризуються пригніченням загального стану, зниженням або відсутністю апетиту, помірно вираженою спрагою, підвищенням температури тіла до 400С та місцевої температури уражених пакетів молочних залоз, а також ознаками їх гіперемії, болючості, збільшенням розміру, щільною консистенцією й лужною реакцією секрету залози.

Хвора на мастит свиноматка неспокійною реагує на процес ссання поросятами, особливо, коли запалення охоплює більшу частину пакетів молочних залоз. Із причини відчуття болю вона або не підпускає поросят взагалі, або підпускає рідше, ніж звичайно,

Однією з характерних ознак розвитку маститу у свиноматки є зовнішній стан і вигляд поросят – шкіра у них набуває сіруватого відтінку. Крім того, спостерігали кволість, схуднення, проноси. Найбільший відсоток загибелі поросят відзначали протягом перших 3-7-ми днів їх життя, що співпадало з перебігом маститу у свиноматок.

При бактеріологічному дослідженні в 60% пробах секрету із уражених молочних залоз було виділено змішану мікрофлору, представлену стрептококами та стафілококами, гемолітична активність яких свідчила про їх патогенні властивості. Позитивний САМР-тест виявляв приналежність виділених мікроорганізмів до Str. agalactiae. Патогенну властивість стафілококів підтверджувала позитивна реакція плазмокоагуляції з плазмою кроля й здатність ферментувати маніт, що є характерним для Staph. aureus.

Виділена мікрофлора виявилася слабо- та нечутливою до антибіотиків цефалексину, лінкоміцину та ампіциліну, які найчастіше використовуються в господарстві для етіотропної терапії.

Встановлено, що мастит обумовлює значне зниження показника збереженості поросят до відлучення в середньому на 27,3%, у порівнянні зі здоровими свиноматками. Це пов’язано із тим, що при запаленні не тільки зменшується кількість молока, а й погіршуються його властивості, поживність і засвоєння, що стає причиною ослаблення, захворювання й загибелі підсисного молодняка.

Динаміка біохімічних та гормональних показників сироватки крові свиноматок за умов розвитку серозного маститу

До появи клінічних ознак серозного маститу в крові у свиноматок відбуваються певні зрушення біохімічних показників, визначення яких можна використовувати з метою ранньої діагностики маститу.

За нашими даними (табл.1), свиноматки, у яких після опоросу спостерігали розвиток серозного маститу, вже на 113-ту добу поросності мали у сироватці крові достовірно вищий (р0,001) вміст загального білку, лужної

Таблиця 1

Біохімічні показники крові свиноматок за розвитку

серозного маститу

Свиноматки І-го опоросу | З ознаками серозного маститу (n=8)

Показник | До родів (на 113 добу) | Через 3 год. після родів | Через 24 год. після родів

Загальний білок, г/л | 75,5±1,83 | 68,8±1,47 | 75,1±1,69

реактивний білок, мм- | 1,25±0,16 | 1,5±0,18

Серомукоїди, ммоль/л1,96±0,04 | 2,12±0,04 | 2,25±0,04

Загальні імуноглобуліни, мг/мл | 15,6±0,43 | 12,5±0,29 | 12,7±0,52

Лужна фосфатаза, Од/л | 81,80±2,78 | 83,19±2,23 | 85,29±2,04

Пролактин, нг/мл | 44,01±2,45 | 77,40±3,19 | 43,72±4,27

Свиноматки ІІ-го опоросу | З ознаками серозного маститу (n=10)

Загальний білок, г/л | 75,7±1,58 | 68,3±1,66 | 75,1±1,85

реактивний білок, мм | - | 1,2±0,13 | 1,4±0,16

Серомукоїди, ммоль/л2,07±0,04 | 2,17±0,03 | 2,29±0,03

Загальні імуноглобуліни, мг/мл | 16,7±0,40 | 14,4±0,39 | 14,8±0,36

Лужна фосфатаза, Од/л | 72,71±1,86 | 75,50±2,40 | 78,30±2,36

Пролактин, нг/мл | 44,10±2,57 | 69,13±2,99 | 41,39±2,99

фосфатази, серомукоїдів, але знижений – загальних імуноглобулінів й пролактину у порівнянні з аналогічними показниками здорових тварин у цей термін (табл. 2). Через 3-и години після родів реєстрували появу С-реактивного білку, що свідчить про активацію запального процесу.

Таблиця 2

Біохімічні показники крові здорових свиноматок

Свиноматки І-го опоросу | Здорові (n=22)

Показник | До родів (на 113 добу) | Через 3 год. після родів | Через 24 год. після родів

Загальний білок, г/л | 64,2±0,98 | 54,7±1,02 | 58,3±1,04

реактивний білок, мм | - | - | -

Серомукоїди, ммоль/л1,73±0,03 | 1,78±0,03 | 1,75±0,03

Загальні імуноглобуліни, мг/мл | 17,2±0,36 | 16,0±0,37 | 15,9±0,39

Лужна фосфатаза, Од/л | 69,9±2,01 | 63,05±1,81 | 62,54±1,93

Пролактин, нг/мл | 48,44±2,93 | 98,13±2,59 | 96,72±1,94

Свиноматки ІІ-го опоросу | Здорові (n=20)

Загальний білок, г/л | 65,2±1,08 | 57,9±1,16 | 62,2±1,21

реактивний білок, мм | - | - | -

Серомукоїди, ммоль/л1,74±0,04 | 1,82±0,04 | 1,79±0,03

Загальні імуноглобуліни, мг/мл | 18,3±0,40 | 17,2±0,46 | 17,8±0,43

Лужна фосфатаза, Од/л | 68,23±1,44 | 64,60±1,54 | 63,20±1,63

Пролактин, нг/мл | 52,20±2,31 | 97,46±2,53 | 86,42±3,28

Фізико-хімічні властивості, клітинний склад секрету молочної залози свиноматок за умов розвитку серозного маститу

Секрет всіх пакетів молочних залоз із ознаками запалення мав лужну реакцію. Це підтверджувала проба з 2%-м розчином мастидину, яка також свідчила про підвищену кількість соматичних клітин, оцінювалась в три й два хрести та співпадала із пробою Уайтсайда, що характерно для запального процесу в молочній залозі.

Найбільшу частку від загальної кількості соматичних клітин у молоці здорових свиноматок складали лейкоцити (64,0%), основна чисельність яких була представлена сегментоядерними нейтрофілами. Виявляли помірну кількістю епітеліальних клітин (10,9%) та окремі фрагменти клітин (12,2%).

Моноцити та гістіоцити відмічали в незначній кількості – в середньому відповідно 2,2±0,22 та 1,9±0,23 на мазок.

Мікроскопічна картина секрету молочних залоз, охоплених запальним процесом, через добу після опоросу відрізнялась від здорових. В ньому значно збільшувалась загальна кількість клітин за рахунок зростання кількості нейтрофільних лейкоцитів (до 70,8%), які в окремих полях зору були майже основною клітинною формою. Більша їх частина мала звичайну незмінену структуру, що свідчить про наростання запального процесу, значно менша – в стані початкового розпаду. Також характерним було збільшення відсотку моноцитів (до 9,2%), гістіоцитів (до 7,6%). При цьому кількість епітеліальних клітин помітно зменшувалась (до 3,8%), вони мали менш чітку морфологічну структуру у порівнянні із аналогічними клітинами неуражених залоз, що характеризує гальмування лактогенезу.

Також у морфологічному складі секрету уражених пакетів молочних залоз виявляли помірну кількістю жирових кульок переважно дрібної форми, які були розташовані скупченнями, відмічали наявність деформованих кульок.

Прогностично-діагностичні показники розвитку серозного маститу

До клінічних показників виникнення або початку розвитку маститу, при яких необхідне ретельне спостереження за свиноматкою можна віднести: пригнічення її загального стану та зниження або відсутність апетиту; підвищення загальної температури тіла; виражений набряк і гіперемія пакетів молочних залоз після опоросу; неспокійна реакція свиноматки на процес ссання поросятами; зовнішній стан і вигляд поросят (кволість, схуднення, сіруватий відтінок шкіри); малоплідність, народження слабких поросят або загибель значної частини приплоду; травмування сосків.

В таблиці 3 представлені показники, які можуть слугувати прогностично-діагностичними критеріями розвитку запального процесу в молочній залозі протягом першої доби післяродового періоду.

Таблиця 3

Прогностично-діагностичні показники крові свиноматок за умов розвитку серозного маститу

Показники крові | 113 доба вагітності | Через 3-и години після родів | Через 24-и години після родів

Загальний білок, г/л | вище 70,0 | вище 60,0 | вище 70,0

С-реактивний білок, мм преципітату | - | 1 мм і вище

Серомукоїди, ммоль/л | вище 1,90

Лужна фосфатаза, Од./л | вище 70,0

Загальні імуноглобуліни, мг/мл | нижче 17,0 | нижче 15,5

Вміст пролактину, нг/мл | нижче 50,0 | нижче 95,0 | нижче 90,0

В таблиці 4 представлені показники секрету молочних залоз, які характеризують розвиток серозного маститу і можуть бути використані для підтвердження діагнозу на серозний мастит.

Таблиця 4

Діагностичні показники секрету молочних залоз при

серозному маститі

Показник | Ознаки

Характер секрету | переважно без змін, але може бути дещо розрідженим

Зсув рН секрету в лужний бік | +

Проба з 2% мастидином | +++

Проба Уайтсайда | +++

Загальна кількість соматичних клітин в 1 см3 | більше 400 тис.

у т.ч.: лейкоцити | більше 70%

моноцити | більше 9%

гістіоцити | більше 7%

епітеліальні клітини | менше 10%

Характеристика жирових кульок | переважно дрібні, кількість помірна

Терапевтична ефективність різних схем патогенетичної терапії свиноматок при серозному маститі

Результати наших досліджень показали, що ефективним методом лікування свиноматок, хворих на серозний мастит, є коротка новокаїнова блокада нервів молочних залоз за Д.Д. Логвіновим із введенням у простір між черевною стінкою й запаленим пакетом молочної залози 0,25% розчину новокаїну у дозі 40 мл із додаванням до нього 1 мл 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату, триразово, з інтервалом 24 години. Цю схему застосовували у першій дослідній групі.

Вже через добу після першого застосування блокади було помітне покращення загального стану, зменшувався набряк і гіперемія уражених залоз, свиноматки спокійніше реагували на процес ссання поросятами. Це можна пояснити, по-перше, впливом новокаїну, який діє безпосередньо на судинні рецептори, забезпечує відновлення провідності нервів, трофіки тканин, нормалізує тонус і зменшує порозність кровоносних судин. По-друге – механізмом дії гідрокортизону, який гальмує реакції гіперчутливості, проліферативні та ексудативні процеси у вогнищі запалення, зменшує звільнення медіаторів запалення, а також порівняно повільно всмоктується, що забезпечує пролонговану дію препарату.

Через добу після третьої блокади клінічних ознак маститу не виявляли. Відсоток свиноматок, які одужали при цьому був найбільшим і склав від 86 до 97%; строк одужання був найкоротшим – від 3,3 до 3,5 доби; збереження поросят до відлучення – від 75 до 80%.

У другій дослідній групі, де методика терапії передбачала коротку новокаїнову блокаду із додаванням до 0,25% розчину новокаїну 1% розчину тіотриазоліну, триразово, з інтервалом 24-и години, відсоток свиноматок, які одужали склав від 70 до 77%; строк одужання 4,7-5 діб, що відповідно позначилося на збережені поросят – від 59 до 71%. Як видно з отриманих результатів, застосування тіотриазоліну при гострому серозному маститі значно поступається за терапевтичною ефективністю гідрокортизону.

У контрольних групах хворим на серозний мастит свиноматкам у простір між ураженим пакетом молочної залози і черевною стінкою вводили триразово, з інтервалом 24 години лише 0,25% розчин новокаїну, що також обумовлювало певний терапевтичний ефект. Відсоток свиноматок, які одужали становив від 67 до 70%, строк одужання – від 5,6 до 6,2 доби; збереження поросят до відлучення – від 56 до 63%. Після курсу лікування клінічні ознаки гострого запалення зникали, але у від 26,7% до 33,3% свиноматок набував розвитку хронічний перебіг, який обумовлював розлад лактації. Подібну тенденцію спостерігали також у другій дослідній групі.

Застосовані схеми патогенетичної терапії в цілому проявляли кращий терапевтичний ефект у свиноматок другого опоросу, особливо в літньо-осінню пору року.

Динаміка біохімічних показників сироватки крові свиноматок під час лікування

Під впливом патогенетичної терапії відбувалися відповідні зміни біохімічних показників крові в процесі лікування.

Реакція організму свиноматок усіх дослідних і контрольних груп на перше застосування короткої новокаїнової блокади проявлялась активацією метаболічних процесів. Про це свідчило недостовірне підвищення у сироватці крові рівня загального білку в середньому на 5%; серомукоїдів – на 4%; активності лужної фосфатази у межах від 76,60±3,01 до 83,89±2,50 Од/л у всіх дослідних і контрольних групах; загальних імуноглобулінів – у перших і других дослідних групах на 10%, а у контрольних на 3,5%. Але, з другої доби лікування спостерігали тенденцію до поступового зниження вказаних вище показників, за винятком загальних імуноглобулінів.

Через добу після третього застосування блокади найнижчий рівень загального білка реєстрували у перших дослідних групах – до 68,4 г/л в зимово-весняну пору і до 73,2 г/л у літньо-осінню року, що можна пояснити, окрім протизапальної дії, певним впливом гідрокортизону на білковий обмін, адже відомо, що глюкокортикоїди здатні уповільнювати синтез білків і посилювати їх розпад.

На згасання запального процесу вказує зменшення рівня серомукоїдів у сироватці крові. До лікування цей показник знаходився у межах від 2,21±0,05 до 2,27±0,10 ммоль/л. Після лікування у перших дослідних групах, де застосовували новокаїнову блокаду з гідрокортизоном він максимально знижувався до межі фізіологічної норми: у зимово-весняний період у першоопоросок до 1,75±0,07 ммоль/л, у свиноматок другого опоросу до 1,89±0,06 ммоль/л (р<0,001), а у літньо-осінній відповідно до 1,86±0,08 та до 1,94±0,06 ммоль/л (р<0,01). У дослідних групах, де застосовували новокаїнову блокаду з тіотриазоліном, рівень серомукоїдів після лікування не перевищував 2,08±0,04 ммоль/л (р<0,01) у першоопоросок та 2,04±0,06 ммоль/л (р<0,05) у свиноматок другого опоросу, при цьому чіткої залежності від пори року не простежувалось. У контрольних групах цей показник був недостовірним і знаходився у межах від 2,22±0,07 до 2,12±0,05 ммоль/л.

Застосування патогенетичної терапії сприяло посиленню аутоімунних процесів, про що свідчило підвищення рівня загальних імуноглобулінів через добу після останньої КНБ. Достовірно вищий показник (р0,05) мали свиноматки перших дослідних груп: у літньо-осінню пору року він становив 16,8±0,76 мг/мл у першоопоросок та 17,2±0,54 мг/мл у свиноматок другого опоросу, а в зимово-весняний період 16,4±0,54 мг/мл (р0,01) та 16,6±0,61 мг/мл (р0,02) відповідно.

З другої до третьої доби лікування відбувалося недостовірне зниження активності лужної фосфатази в сироватці крові свиноматок всіх дослідних і контрольних груп.

Про відновлення нормальної лактації після застосованого лікування свідчить достовірне (р<0,001) зростання рівня пролактину (ПРЛ) в сироватці крові свиноматок (табл.5).

Таблиця 5

Динаміка вмісту пролактину (нг/мл) в сироватці крові свиноматок

до і після лікування

Опорос | Пора року | Групи | До лікування | Після лікування |

І |

зима-

весна | І | 37,14±3,55 | 63,13±2,69 | ІІ | 40,32±0,76 | 68,83±1,35 | контроль | 38,86±2,4267,66±2,04 |

літо-

осінь | І | 38,73±1,6865,48±3,72 | ІІ | 37,68±2,2668,79±3,17 | контроль | 35,55±5,8769,54±2,95 |

ІІ |

зима-

весна | І | 38,27±2,95 | 64,60±3,42 | ІІ | 37,18±3,92 | 71,47±3,07

контроль | 39,95±5,5769,92±3,56 |

літо-

осінь | І | 39,57±4,35 | 66,9±3,77 | ІІ | 38,78±5,4470,76±3,65 | контроль | 38,44±1,59 | 71,01±3,58 |

Збільшення секреції ПРЛ пов’язано із пригніченням запальної реакції, нормалізацією рефлекторної стимуляції залоз під час ссання поросятами. Крім того, секреція цього гормону збільшується при активації імунітету, що підтверджують наші дослідження рівня загальних імуноглобулінів.

В перших дослідних групах виявлено дещо нижчий рівень гормону, що обумовлено впливом гідрокортизону. Для усунення запалення в залозі, нормалізації її функції та профілактики лактостазу небажана надмірна секреція молока, що саме частково забезпечує вплив цього препарату.

Узагальнюючи результати проведених досліджень динаміки біохімічних показників під час лікування свиноматок, можна зробити висновок, що патогенетична терапія при серозному маститі має позитивний вплив, особливо при застосуванні короткої новокаїнової блокади з гідрокортизоном, яка обумовлює достатньо швидку нормалізацію функції молочних залоз й метаболічних процесів у організмі.

Апробація медикаментозного методу профілактики серозного маститу

Найкращий терапевтичний ефект, обумовлений гідрокортизоном, став підставою для апробації його використання з метою профілактики серозного маститу. Проведений виробничий дослід, із застосуванням в дослідних групах внутрішньом’язово 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату в дозі 2 мл дворазово (перше введення на 113-ту добу поросності, друге – після родів, через годину після виведення останнього посліду) довів ефективність і доцільність використання запропонованого методу. Про це свідчить зниження захворюваності на мастит в середньому на 31% у свиноматок першого опоросу та на 46,5% у свиноматок другого опоросу в порівнянні з контрольними групами, де препарат не вводили.

Крім того, про позитивний вплив застосованого профілактичного методу свідчив показник середньої живої ваги гнізда на 21-й день після опоросу, який на 4,8 кг у першоопоросок та на 5,4 кг у свиноматок другого опоросу перевищував аналогічний показник контрольної групи, що певним чином вплинуло на збереженість поросят до відлучення, яка була найвища в літньо-осінню пору року (70,1% у першоопоросок та 76,2% у свиноматок з другим опоросом) й дещо нижча в зимово-весняну (63,8% та 69,7% відповідно).

Розроблена схема застосування гідрокортизону з метою медикаментозної профілактики серозного маститу дозволить зменшити економічні збитки, спричинені даною патологією й подовжити термін експлуатації продуктивного маточного поголів’я.

Економічна ефективність методів терапії свиноматок при

серозному маститі

Достатньо високий економічний ефект при лікуванні свиноматок, хворих на серозний мастит отримано у перших дослідних групах, де застосовували триразово коротку новокаїнову блокаду нервів молочних залоз за Д.Д. Логвіновим із введенням у простір між черевною стінкою і ураженим пакетом молочної залози 0,25% розчину новокаїну із додаванням до нього 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату. Найбільшу економічну ефективність – 177,15 грн. на одну дослідну тварину отримано при лікуванні свиноматок другого опоросу, а 80,12 грн. – першоопоросок.

Схема лікування, яка передбачала поєднане використання 0,25 % розчину новокаїну та 1% тіотриазоліну з економічної точки зору себе не виправдала. При лікуванні свиноматок першого опоросу ефективність склала 27,0 грн. на одну свиноматку, а у групі свиноматок другого опоросу – отримали від’ємний показник. Крім того, при застосуванні цього методу вартість всього курсу лікування на одну свиноматку склала на 1,65 грн. більше ніж у перших дослідних групах.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проаналізовано дані щодо поширення, причин, вікової та сезонної динаміки клінічно вираженого маститу у свиноматок в умовах спецгоспу з інтенсивною технологією виробництва свинини, а також вивчено симптоматику, параметри метаболічних показників крові свиноматок та морфологічну картину секрету молочних залоз за умов розвитку серозного маститу. У порівняльному аспекті вивчено терапевтичну й економічну ефективність різних методів патогенетичної терапії при серозному маститі та динаміку метаболічних показників крові свиноматок під час лікування, а також розроблено заходи профілактики запалення молочної залози.

1. Клінічною формою маститу хворіє 13-14% маточного поголів’я, що найчастіше реєструється серед свиноматок першого – четвертого опоросу. Найбільш поширеною формою запалення є серозна, її діагностували у 88-90% свиноматок від загальної кількості хворих на клінічний мастит. У зимово-весняний період відзначали найвищу захворюваність свиноматок на мастит, що обумовлено зниженням резистентності їх організму під дією несприятливих кліматичних факторів, порушенням санітарно-гігієнічних умов утримання й годівлі поросних та підсисних свиноматок, ускладненням фізіологічного набряку, розвитком лактостазу.

2. Перші клінічні ознаки серозного маститу у свиноматок реєструються вже впродовж першої доби після опоросу і проявляються пригніченням загального стану, зниженням або відсутністю апетиту, помірно вираженою спрагою, неспокійною реакцією на процес ссання, підвищенням температури тіла до 400С та місцевої температури уражених пакетів молочних залоз, а також ознаками їх гіперемії, болючості, збільшенням розміру, щільною консистенцією і лужною реакцією секрету.

3. При серозному маститі з 60% проб секрету уражених пакетів молочних залоз було виділено змішану мікрофлору, представлену стрептококами й стафілококами, які мали гемолітичні властивості й виявились слабо- і нечутливими до антибіотиків цефалексину, лінкоміцину та ампіциліну, що використовуються в умовах господарства для етіотропної терапії.

4. За умов розвитку серозного маститу в крові свиноматок уже на 113-у добу поросності реєструється підвищений, у порівнянні з клінічно здоровими, вміст загального білка, серомукоїдів, лужної фосфатази та знижений рівень загальних імуноглобулінів і пролактину, а через 3-и години після родів з’являється С-реактивний білок, що можна вважати діагностично-прогностичними тестами розвитку серозного маститу.

5. Зростання умісту соматичних клітин у секреті залози при серозному маститі свідчить про початок розвитку у ній запалення. Встановлено, що підвищення кількості соматичних клітин відбувається за рахунок нейтро-фільних лейкоцитів (до 70,8%), моноцитів (до 9,2%), гістіоцитів (до 7,6%). При цьому кількість епітеліальних клітин помітно зменшується (до 3,8%).

Збереженість поросят до відлучення у свиноматок, які перехворіли на серозний мастит, знижується у порівнянні з клінічно здоровими в середньому на 27,3%.

6. Найкращий терапевтичний ефект при лікуванні свиноматок хворих на серозний мастит має коротка новокаїнова блокада нервів молочної залози за Д.Д. Логвіновим із введенням у простір між черевною стінкою й запаленим пакетом молочної залози 0,25% розчину новокаїну в дозі 40 мл із додаванням до нього 1 мл 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату на кожний уражений пакет, ін’єкцію виконують триразово, з інтервалом 24 години. Середній строк одужання свиноматок при цьому складає 3,5 доби, відсоток одужання від 86 до 96%, збереженість поросят до відлучення становить від 77 до 80%. Економічна ефективність цього методу становить 177,15 грн. на одну свиноматку.

7. Проведення медикаментозної профілактики серозного маститу у свиноматок шляхом введення 2,5% емульсії гідрокортизону в дозі 2 мл внутрішньом’язово, дворазово (перше введення на 113-ту добу поросності, друге – через годину після виведення останнього посліду) сприяє зменшенню частоти розвитку маститу після опоросу від 30 до 40%.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для лікування різновікових груп свиноматок хворих на серозний мастит використовувати схему патогенетичної терапії, яка включає:–

застосування короткої новокаїнової блокади нервів молочних пакетів (окремо кожного) з введенням в проміжок між черевною стінкою й ураженим пакетом молочної залози 0,25% розчину новокаїну, у дозі 40 мл з додаванням до нього 1 мл 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату. Ін’єкцію виконувати триразово, з інтервалом 24 години (перше введення – після проявлення перших клінічних ознак, друге і третє – відповідно через добу після попереднього), що висвітлено у методичних рекомендаціях для лікарів ветеринарної медицини, у підрозділі 3.9.“Патологія молочної залози”.

2. З метою профілактики розвитку серозного маститу у свиноматок застосовувати дворазово: на 113-ту добу поросності та після родів (через годину після виведення останнього посліду), внутрішньом’язове введення 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату в дозі 2 мл.

3. Матеріали дисертаційної роботи рекомендуємо використовувати у навчальному процесі під час викладання курсів акушерства та технології відтворення сільськогосподарських тварин, під час підготовки фахівців на факультетах ветеринарної медицини та біолого-технологічних факультетах вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Салецька О.В., Вощенко І.Б., Пономаренко В.П. Ефективність методів патогенетичної терапії свиноматок з маститом // Науково-технічний бюлетень. Стан і перспективи розвитку біотехнології відтворення тварин”. – Харків, 2005. – № 91. – С. 80-82. (Дисертантом особисто проведено експериментальні дослідження, статистично опрацьовано отримані результати).

2. Харенко М.І., Пономаренко В.П., Вощенко І.Б., Салецька О.В. Поширеність клінічного маститу у основних і перевірюваних свиноматок у спецгоспі з виробництва свинини // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького. – Львів, 2006. – Т. 8, № 3 (30) Ч. І. – С. 172-175. (Дисертантом особисто, на підставі інформативних матеріалів і клінічних спостережень, вивчені, проаналізовані і узагальнені показники поширеності клінічного маститу).

3. Салецька О.В., Харенко М.І., Пономаренко В.П. Мастит, як причина вибраковування свиноматок в сучасному свиногосподарстві // Міжвідомчий тематичний збірник. – 2006. – № 86. – С. 402-404. (Дисертантом особисто, на підставі інформативних матеріалів і клінічних спостережень, вивчені, проаналізовані і узагальнені показники вибраковування свиноматок).

4. Салецька О.В., Вощенко І.Б., Харенко М.І. Причини, симптоматика, рання діагностика і терапія серозного маститу у свиноматок // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Ветеринарна медицина”. – 2006. – № 1-2 (15-16). – С. 172-174. (Дисертантом особисто, в умовах господарства випробувано методи діагностики серозного маститу та статистично опрацьовано отримані результати).

5. Салецька О.В. Вікова динаміка клінічного маститу у свиноматок в умовах спецгоспу // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Ветеринарна медицина”. – 2007. – № . 2 (18) – С. 126-129.

6. Салецька О.В. Застосування патогенетичної терапії при серозному маститі у свиноматок // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. – Львів, 2007. – Т. 9, № 3 (34), Ч. 1. – С. 134-138.

7. Салецька О.В. Мастит у свиноматок в спецгоспі з