ЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Старостенко Ольга Валеріївна

УДК 811.161.1:371.333

РОЗВИТОК АУДИТИВНИХ УМІНЬ

РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В АНГЛОМОВНИХ СТУДЕНТІВ

НЕГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

13.00.02 – теорія та методика навчання (російська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Голобородько Євдокія Петрівна,

Херсонський державний університет, професор

кафедри слов’янських мов та методик їх викладання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Іваненко Валентин Кузьмич,

Запорізький національний університет,

професор кафедри російської мови;

кандидат педагогічних наук, доцент

Ушакова Наталя Ігорівна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри мовної підготовки іноземних громадян.

Захист відбудеться “14” лютого 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м.Херсон, вул.40 років Жовтня, 27, ауд. №256 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м.Херсон, вул.40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий “5” січня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається концептуальними положеннями та
державними вимогами щодо реформування мовної освіти в Україні,
спрямованими на необхідність розвитку особистості, яка характеризується
свідомим ставленням до мови, активністю на всіх етапах оволодіння мовою як
засобом спілкування, пізнання і впливу, високим рівнем мовленнєвих умінь і
навичок, серед яких значне місце посідають аудитивні вміння і навички. Ці
положення знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти і
науки в Україні, Концепції практичної спрямованості викладання російської мови як іноземної (РМІ).

Основною метою навчання російської мови як однієї із світових мов
іноземних студентів ВНЗ нефілологічного профілю України є комунікативна, яка досягається шляхом формування в студентів необхідних мовних і мовленнєвих умінь в усіх видах
мовленнєвої діяльності (МД) (аудіювання, читання, говоріння та письмо) і забезпечує їм
спілкування в мовному середовищі (навчальне, повсякденне, культурне) та оволодіння
спеціальністю.

Дослідження мовленнєвого розвитку особистості спирається на здобутки лінгвістики, психології, психолінгвістики, лінгводидактики, педагогіки (О.М.Біляєв, Л.С.Виготський, М.М.Вятютнєв, П.Я.Гальперін, Є.П.Голобородько, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, В.К.Іваненко, Г.В.Колшанський, В.Г.Костомаров, О.Ю.Купалова, Т.О.Ладиженська, О.О.Лаптєва, О.О.Леонтьєв, О.Д.Митрофанова, Г.О.Михайловська, М.І.Пентилюк, Н.І.Ушакова та ін.).

У методиці викладання РМІ на сучасному етапі характерним є інтерес до навчання
аудіювання. Це обумовлюється чільним місцем, яке займає сприймання та розуміння в МД
людини. Дослідження процесів комунікації свідчать про те, що 70% активного часу людина проводить у спілкуванні. Серед чотирьох видів МД цей час розподілено таким чином:
аудіювання – 42%, говоріння – 32%, читання – 15%, письмо – 11%. Окрім своєї основної,
власне комунікативної ролі, аудіювання виконує низку допоміжних функцій. Воно стимулює навчальну та МД студентів, забезпечує керування процесом навчання, використовується для
ознайомлення студентів з новим матеріалом, є засобом формування вмінь
та навичок в інших видах МД, підвищує ефективність зворотного зв’язку та
самоконтролю.

Широке коло питань, пов’язаних зі специфікою аудіювання, розкривається в
дослідженнях спеціалістів різних галузей науки.

Лінгвістичні особливості цього виду МД знаходимо в роботах М.Г.Гоцкіна, Н.В.Єлухіної, С.П.Злотницької, Г.В.Колоснициної, Дж.Міллера, В.Ф.Сатінової та ін.

Психологічні та психолінгвістичні засади розвитку різних аспектів усного мовлення
висвітлюються в працях В.О.Артемова, Б.В.Бєляєва, Л.В.Бондарко, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, П.І.Зінченка, І.О.Зимньої, Г.С.Костюка, З.А.Кочкіної, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурія та ін.

Лінгводидактичні аспекти навчання аудіювання в школі та ВНЗ розглядаються у
дослідженнях Л.І.Апатової, М.Л.Вайсбурд, М.Г.Гоцкіна, І.П.Ґудзик, Н.В.Єлухіної, Н.Є.Жеренко, Л.Ю.Куліш, Т.О.Ладиженської, О.Б.Мєтьолкіної, Б.П.Слєдникова, Н.С.Харламової, Г.Т.Шелехової та ін. У методиці навчання РМІ цьому виду МД присвячено
роботи Н.А.Висотської, В.В.Єрьоміної, М.М.Коношонок, О.С.Кузіної, Н.І.Соболєвої, Т.Д.Чиликіної.

Численні праці свідчать, що питання розвитку умінь слухати і розуміти усне мовлення належить до пріоритетних у методиці викладання мови. Проте теорія і практика навчання
аудіювання потребує вдосконалення. Недостатнє теоретико-практичне опрацювання порушеної теми обумовлюється тим, що довгий час аудіювання не розглядалося методистами як
специфічний вид МД, якого необхідно цілеспрямовано навчати.

Таким чином, важлива роль аудіювання, одного із засобів спілкування, отримання
інформації, навчання інших видів МД, недостатня розробленість цього питання визначили
вибір теми наукового дослідження „Розвиток аудитивних умінь російської мови в
англомовних студентів негуманітарних спеціальностей”.

У науковому дослідженні наведено теоретичне узагальнення та вирішення проблеми
організації навчання англомовних студентів негуманітарних спеціальностей аудіювання
російського мовлення, що виявляється у визначенні теоретичних передумов цього навчання та розробці методики його організації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове
дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри слов’янських мов та методик їх викладання Херсонського державного університету “Теорія та практика вивчення слов’янських мов”. Тему дисертації затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол №5 від 09.01.2006), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі
педагогіки та психології АПН в Україні (протокол №6 від 27.06.2006).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, створенні та
експериментальній перевірці методики роботи над розвитком в англомовних
студентів-нефілологів умінь слухати і розуміти російське мовлення.

Гіпотеза дослідження. Рівень розвитку аудитивних умінь студентів-іноземців
підвищиться за умови застосування в навчальному процесі пропонованої експериментальної методики навчання аудіювання російського мовлення, що передбачає:

· формування й розвиток психофізіологічних механізмів аудіювання
(осмислення, довготривалої та короткотривалої пам’яті, вірогідне прогнозування та ін.);

· урахування лінгвістичних труднощів сприймання повідомлень на слух і випадків
інтерференції англійської мови під час аудіювання російського мовлення;

· оптимальний добір принципів, методів, прийомів та засобів навчання аудіювання;

· цілеспрямований відбір текстів для слухового сприймання;

· раціональне використання інноваційних технологій навчання.

Мета й гіпотеза дослідження потребують розв’язання таких завдань:

1) визначити лінгводидактичні, лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні засади
аудіювання як виду МД;

2) проаналізувати чинні програми, підручники, посібники, науково-методичну літературу в аспекті досліджуваної проблеми;

3) виявити рівень сформованості в іноземних студентів умінь слухати і розуміти
повідомлення, що звучать російською мовою;

4) розробити й апробувати експериментально-дослідну методику навчання англомовних студентів негуманітарних спеціальностей аудіювання російського мовлення;

5) здійснити експериментальну перевірку ефективності запропонованої методики.

Об’єктом дослідження є аудіювання іноземними студентами російського мовлення.

Предмет – методика розвитку аудитивних умінь російської мови в англомовних
студентів негуманітарних спеціальностей.

Для перевірки гіпотези та розв’язання поставлених завдань використано такі методи
дослідження:

1) теоретичні (аналіз і синтез державних документів з актуальних проблем освіти,
лінгвістичної, психолого-педагогічної, психолінгвістичної, лінгводидактичної літератури з теми дослідження, чинних програм, підручників, навчальних посібників; вивчення та узагальнення перспективного педагогічного досвіду; моделювання навчального процесу) з метою визначення теоретичних засад експериментальної методики розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів-нефілологів;

2) емпіричні (цілеспрямоване спостереження за навчальним процесом;
анкетування; бесіди; аналіз усних та письмових висловлювань іноземних студентів) для
вивчення реальних умов навчання РМІ, перевірки рівня розвитку в іноземних студентів умінь
слухати та розуміти усне російське мовлення;

3) педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний) з метою виявлення стану роботи з розвитку аудитивних умінь російської мови в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей і перевірки ефективності запропонованої методики навчання аудіювання;

4) статистичні (кількісний і якісний аналіз) для здобуття вірогідних результатів
експериментально-дослідного навчання.

Методологічною основою дослідження є філософські праці з теорії пізнання, вчення про мову як засіб спілкування; загальнотеоретичні концепції про взаємозв’язок мови, мовлення, мислення й свідомості; теоретичне положення про сутність понять „аудіювання”, „аудитивне уміння”; здобутки психолінгвістики та лінгводидактики в галузі МД; педагогічний досвід
використання методик навчання іноземних студентів аудіювання; законодавчі документи з
проблеми реформування вищої школи в Україні.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці, у яких
охарактеризовано параметри МД та проаналізовано проблеми співвідношення мислення та
мовлення в координатах об’єктивної тріади: дійсність – мислення – мова (Є.М.Верещагін, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, С.Д.Кацнельсон, Г.В.Колшанський, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія); досліджено психофізіологічні механізми мовлення (В.О.Артемов, Б.В.Бєляєв, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Н.І.Жинкін, І.О.Зимня, П.І.Зінченко, О.Р.Лурія, В.Л.Скалкін та ін.); розглянуто проблеми формування та розвитку знань, умінь та навичок видів МД, зокрема,
аудіювання, у навчанні іноземних мов (М.І.Гез, Н.В.Єлухіна, І.О.Зимня, З.І.Кличникова, З.А.Кочкіна, О.Р.Лурія, Є.І.Пассов та ін.); досліджено питання викладання РМІ (А.Р.Арутюнов, І.К.Гапочка, В.Г.Костомаров, Н.А.Метс, О.Д.Митрофанова, Н.І.Соболєва, Н.І.Ушакова, Л.В.Щерба та ін.); розроблено актуальні проблеми порівняльної методики викладання мов (А.О.Акішина, А.М.Богуш, В.М.Вагнер, Т.О.Вишнякова, Л.В.Вознюк, Є.П.Голобородько, В.Г.Костомаров, Г.О.Михайловська, С.Ю.Ніколаєва, Н.А.Пашковська, М.І.Пентилюк, О.Н.Хорошковська та ін.).

Експериментальною базою дослідження виступили Миколаївський
національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,
Харківський національний автомобільно-дорожний університет, Херсонський національний технічний університет.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому етапі (2004 – 2005 рр.) визначено вихідні позиції наукового пошуку (об’єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи); вивчено питання теорії і практики навчання аудіювання в лінгвістичній, психологічній, психолінгвістичній та лінгводидактичній літературі, стан роботи над розвитком аудитивних умінь та навичок студентів, перспективний педагогічний досвід; проаналізовано навчальні програми, підручники, посібники; проведено анкетування та бесіди з викладачами та іноземними студентами; визначено матеріали для
експерименту; розроблено та проведено діагностико-констатувальний зріз.

На другому етапі (2005 – 2007 рр.) оброблено й описано результати
діагностико-констатувального зрізу; створено та впроваджено в навчальний процес
експериментальну програму та методику розвитку аудитивних умінь англомовних студентів негуманітарних спеціальностей; розроблено модель навчання аудіювання; узагальнено і
систематизовано типологію аудитивних вправ (І курс); проведено формувальний експеримент, у ході якого перевірено вплив запропонованої методики на досягнення високого рівня розвитку аудитивних умінь в англомовних студентів-нефілологів.

На третьому етапі (2006 – 2007 рр.) здійснено перевірку результатів
педагогічного експерименту та ефективності експериментально-дослідного навчання;
проаналізовано та узагальнено статистичні дані наукового дослідження; теоретично о
бґрунтовано висновки; оформлено текст дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у дисертації вперше
науково обґрунтовано, запропоновано й експериментально перевірено методику розвитку
аудитивних умінь російської мови в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей; визначено етапи роботи з аудіотекстом і систему аудитивних вправ; уточнено поняття
„аудіювання”, „аудитивне уміння” та конкретизовано критерії відбору текстового матеріалу для організації навчання аудіювання; набули подальшого розвитку основні методичні
концептуальні положення, що складають теоретичну базу дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що визначено комплекс ефективних методів, прийомів і засобів розвитку в англомовних студентів-нефілологів умінь слухати та розуміти усне російське мовлення; створено та впроваджено в навчальний процес типологію вправ, спрямованих на розвиток аудитивних умінь.

Результати дослідження можуть бути використані в роботі з іноземними студентами на підготовчих та молодших курсах ВНЗ, а також для створення навчально-методичних посібників з РМІ.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується науковою
обґрунтованістю його вихідних теоретичних положень; використанням комплексу методів,
адекватних меті й завданням дисертації; достатньою кількістю інформантів;
експериментальною перевіркою сформульованої гіпотези; кількісним і якісним аналізом
результатів експериментально-дослідного навчання.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні
положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри слов’янських мов та методик їх викладання Херсонського державного університету (2005-2007 рр.), міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: „Міжкультурні комунікації: проблеми російсько-українського білінгвізму” (Алушта, 2006), „Викладання мов у вищих навчальних закладах
освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки” (Харків, 2006, 2007), „Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи” (Херсон, 2006); усеукраїнських наукових
конференціях: „Текст і методика його аналізу” (Херсон, 2006), „Культурологічні та філологічні аспекти формування особистості ХХІ століття” (Херсон, 2007); регіональних науково-практичних конференціях: „Упровадження нових технологій навчання” (Херсон, 2005),
„Актуальні проблеми навчання слов’янських мов у школі та ВНЗ” (Херсон, 2006).

Матеріали наукового дослідження впроваджено в навчальний процес Миколаївського національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (акт №159 від 16.11.07), Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (акт №396-31 від 27.11.07), Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (акт №148 від 06.12.07), Харківського національного автомобільно-дорожного університету (акт №102 від 12.12.07) та Херсонського національного технічного університету (акт №109 від 14.11.07).

Публікації. Основний зміст та результати дослідження розкрито у 8 одноосібних
наукових працях. Із них 5 статей надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел (295 найменувань). Загальний
обсяг дисертації – 250 сторінок, із них – 180 сторінок основного тексту, 40 сторінок додатків, 9 таблиць, 1 схема, 6 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, сформульовано мету, гіпотезу, завдання, схарактеризовано методологічні та
теоретичні основи, описано методи й етапи роботи, висвітлено наукову новизну,
практичне значення, вірогідність здобутих результатів, подано відомості про апробування та впровадження результатів дослідного навчання в практику роботи ВНЗ.

У першому розділі „Теоретичні основи розвитку аудитивних умінь
російської мови в англомовних студентів-нефілологів” проаналізовано
характерні особливості аудіювання як виду МД; уточнено поняття „аудіювання”,
„аудитивне уміння”; розкрито лінгводидактичні засади формування аудитивних умінь; з’ясовано вплив лінгвістичних труднощів смислового сприймання повідомлень на слух;
визначено психологічні основи аудіювання; розглянуто випадки інтерференції англійської мови в процесі сприймання студентами-іноземцями російського мовлення.

Концепція нашого дослідження ґрунтується на визначенні аудіювання як складного
розумового процесу сприймання, розпізнавання та розуміння мовлення, який супроводжується активною переробкою отриманої інформації в її зв’язку з лінгвістичним і практичним досвідом аудитора й оцінюванням сприйнятої інформації у внутрішньому мовленні (З.А.Кочкіна).
Суттєвою є характеристика аудіювання не як пасивного відбиття дійсності, а як активної
діяльності людини (І.О.Зимня, Г.В.Колосницина, О.О.Леонтьєв, Є.І.Пасов, В.Ф.Сатінова та ін.).

Відомо, що змістом навчання будь-якого виду МД є вміння. Для нашого дослідження важливим є визначення вміння як оптимального рівня досконалості певної діяльності (О.О.Леонтьєв). Аудитивне вміння слід розглядати як багатокомпонентне вміння, склад якого обумовлюється структурою аудіодіяльності, видами інформації, смисловою структурою
тексту. Це здатність реципієнта свідомо, з певною метою сприймати інформацію на слух з
подальшим відтворенням, обговоренням та інтерпретацією почутого.

Аналіз досягнень сучасної методики викладання іноземних мов, а саме:
характеристика функцій та видів аудіювання (Ф.С.Бацевич, Є.М.Березенкова, Л.Ю.Куліш, Т.О.Ладиженська та ін.), етапів становлення цього складного виду МД (Н.В.Єлухіна),
аудитивних умінь (Т.О.Ладиженська, О.Д.Митрофанова, Б.П.Слєдников, Л.П.Смирнова та ін.) та вправ, спрямованих на формування цих умінь (М.Л.Вайсбурд, І.П.Ґудзик, В.І.Ільїна, Н.В.Єлухіна, С.Ю.Ніколаєва, Є.І.Пасов та ін.), – дозволяє узагальнити здобуту інформацію і
використати її основні положення для створення експериментальної моделі розвитку
аудитивних умінь в англомовних студентів нефілологічних спеціальностей.

Лінгводидактичний аспект дослідження передбачав усебічний аналіз принципів, методів та прийомів навчання іноземних студентів аудіювання російського мовлення. На основі аналізу праць Ю.К.Бабанського, М.М.Вятютнєва, Є.П.Голобородько, О.М.Горошкіної, Т.І.Капітонової, В.Г.Костомарова, О.Д.Митрофанової, Г.О.Михайловської, М.І.Пентилюк, А.М.Щукіна,
присвячених дидактичним основам навчання, виявлено специфіку застосування принципів, спрямованих на успішний розвиток аудитивних умінь – науковості, системності, послідовності та концентризму, наочності та безперекладної семантизації, урахування рідної мови студентів, свідомості та активності, комунікативної спрямованості, взаємопов’язаного навчання видів МД, професійного спрямування, доступності, діалогу культур, жанрово-стильової диференціації,
інтенсифікації процесу навчання.

Результативність навчання аудіювання залежить від застосування ефективних методів і прийомів (М.М.Вятютнєв, Н.І.Гез, Г.Г.Городілова, Г.А.Крампітц, С.Ю.Ніколаєва, Є.І.Пасов, Г.В.Рогова та ін.). Найбільш ефективними в роботі з розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів є свідомо-практичний, комунікативний, аудіовізуальний та
інтегральний методи навчання. Характерними методичними прийомами виступають аналіз,
синтез, порівняння, конкретизація, імітація, зіставлення, узагальнення, зовнішня та внутрішня наочність, використання позитивного досвіду студентів у рідній мові, розвиток слухового сприймання та слухової пам’яті, бесіда, повідомлення, рольова гра тощо.

Важливим у процесі навчання РМІ є використання інноваційних освітніх технологій (Ф.С.Бацевич, О.І.Пометун, Г.К.Селевко та ін.), що сприяє підвищенню пізнавальної активності студентів, умотивованості їх МД, готовності до сприймання та розуміння навчального
матеріалу і т. ін.

Істотне значення для теоретичного обґрунтування методики розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів має з’ясування лінгвістичних, екстралінгвістичних та
соціокультурних труднощів смислового сприймання висловлювань на слух.

Аналіз науково-методичної літератури дозволяє виділити чинники, що ускладнюють процес аудіювання. Це характер мовного матеріалу (фонетичний, лексичний, граматичний); композиційно-смислова структура аудіоповідомлення, спосіб викладу думок, предмет
мовлення; форми спілкування (монологічне чи діалогічне мовлення); умови сприймання
мовлення (кількість пред’явлень та тривалість звучання, індивідуальні особливості голосу та мовлення, темп, різноманітність ритміко-інтонаційних відтінків, необоротність слухової
реакції, різні джерела інформації); особливості цивілізації країни, мова якої вивчається, та
оволодіння соціолінгвістичним і соціокультурним компонентами комунікативної компетенції.

Слід зазначити, що оптимальним шляхом роботи над труднощами є не усунення, а
поступове і послідовне їх подолання в процесі навчання (Н.В.Єлухіна, Б.А.Лапідус).

Сприймання усного мовлення в психології – багаторівневий процес. Опрацювання
наукових праць із психології та психолінгвістики (В.О.Артемов, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, В.І.Ільїна, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія та ін.) дозволило з’ясувати такі психологічні
властивості аудіювання: єдність перцептивної та смислової ланок, особливий характер об’єкта, предмета та результату діяльності, активний характер отримання та переробки інформації.

Особливість об’єкта, предмета та результату аудіювання як виду МД виявляється в тому, що об’єктом є мовленнєве повідомлення, предметом – смисловий зміст аудіоматеріалу, а
результатом – уявлення, умовиводи та висновки реципієнта.

Важливою для нашого дослідження є концепція І.О.Зимньої, яка характеризує структуру аудіювання трьома рівнями: мотиваційно-спонукальним, що визначає готовність реципієнта осмислити мовленнєве повідомлення; аналітико-синтетичним, де відбувається основна робота слухача з прийому та декодування аудіотексту, та виконавчим, основною функцією якого є
розуміння повідомлення.

Розуміння можна визначити як здатність реципієнта адекватно розшифровувати
повідомлення та переводити сприйняту думку в план власної свідомості без суттєвих утрат смислу повідомлення, закладеного в неї автором (Л.П.Смирнова). Як результат рецепції
іншомовного мовлення воно має ступеневий характер, що сприяє виділенню ієрархії рівнів
розуміння. Найбільш повно та ґрунтовно рівні розуміння аудіоповідомлень представлено в
дослідженнях М.І.Гез, О.Р.Лурія, Л.П.Смирнової (фрагментарне, глобальне, детальне та
критичне).

Вивчення психологічних та психолого-педагогічних праць В.О.Артемова, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, І.О.Зимньої, П.І.Зінченка, В.І.Ільїної, Н.С.Ожегової, Г.В.Рєпкіної, О.М.Соколова та ін. дозволяє з’ясувати основні психофізіологічні механізми, що забезпечують цілісність та динамічність процесу аудіювання. Це механізми довготривалої та короткотривалої пам’яті, внутрішнього промовляння, сегментації мовленнєвого потоку,
ідентифікації понять, вірогідного прогнозування, селекціонування корисного звукового
сигналу, адаптації, осмислення. Важливість аналізу зазначених механізмів полягає в
необхідності врахвання особливостей їх функціонування з метою розробки системи аудитивних вправ.

Для створення ефективної методики розвитку аудитивних умінь в англомовних
студентів необхідно враховувати інтерференцію англійської мови під час аудіювання
російського мовлення.

Методика викладання РМІ передбачає високий ступінь розвитку порівняльних
досліджень. Опора на рідну мову (мову-посередницю) є одним із основних принципів навчання іноземних студентів. Це принцип відбору та організації матеріалу, виділення найбільш
складних під час вивчення російської мови і необхідних для студентів явищ (прогнозування
інтерференції мовних систем) (Н.З.Бакєєва, І.В.Баранников, В.Г.Костомаров, О.Д.Митрофанова, Є.Д.Поливанов, Д.Т.Турсунов, Л.В.Щерба та ін.).

У розділі представлено випадки інтерференції англійської мови в процесі сприймання російського мовлення на різних мовних рівнях, а також на рівні екстралінгвістичного
контексту.

У другому розділі „Стан проблеми аудіювання російського мовлення в теорії і
практиці” проаналізовано чинні програми, підручники, навчально-методичні посібники з теми дослідження; охарактеризовано та уточнено критерії відбору аудіотекстів; описано результати діагностико-констатувального зрізу рівня сформованості аудитивних умінь студентів-іноземців.

Аналіз науково-методичного забезпечення навчання РМІ доводить недостатню
спрямованість навчального матеріалу на розвиток в іноземних студентів умінь сприймати та розуміти повідомлення, що звучать російською мовою.

У підручниках з РМІ наявні тексти для слухового сприймання, а також вправи,
спрямовані на формування умінь і навичок аудіювання. Але, як показує аналіз, недостатньо уваги
приділяється завданням, які моделюють пізнавальні процеси (критична оцінка інформації, опис, порівняння, узагальнення, інтерпретація, висловлювання особистого ставлення тощо).
Більшість матеріалу для навчання аудіювання – це монологічні тексти описового характеру, що дає можливість стверджувати про недостатній ступінь реалізації принципів комунікативності, діалогу культур та цивілізацій, жанрово-стильової диференціації.

Результати спостережень за навчальним процесом, анкетування дозволили зробити
висновки про те, що необхідність системи навчання студентів-іноземців аудіювання
російського мовлення усвідомлюється викладачами, але роботі над розвитком аудитивних умінь усе ще приділяється недостатньо уваги; відсутня система вправ, спрямованих на
формування умінь цього складного виду МД.

Важливим аспектом у розробці ефективної методики навчання аудіювання є підбір
текстів для слухового сприймання, якість яких є одним із головних факторів, що обумовлюють успіх усієї роботи.

Якщо аудитивні навички можна відпрацьовувати на матеріалі окремих речень, а іноді навіть слів та словосполучень, то у роботі з розвитку аудитивних умінь основною одиницею навчання є аудіотекст, так як мовленнєве спілкування відбувається саме на текстовому рівні (Л.П.Ткаченко).

Ураховуючи досягнення лінгвістики, психології, психолінгвістики та лінгводидактики, ми конкретизували критерії відбору текстів для аудіювання, а саме: змістово-інформативний, структурно-композиційний, мовний, соціокультурний, критерії форми та функціонально-семантичного типу тексту, професійної спрямованості, об’єму та тривалості звучання
повідомлення.

Такий вибір створює необхідні передумови для успішного навчання аудіювання, сприяє інтенсифікації та оптимізації навчального процесу.

Для того щоб розробити експериментально-дослідну методику розвитку в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей умінь аудіювання російського мовлення та визначити показники її ефективності, проведено діагностико-констатувальний зріз, мета якого – з’ясування рівня сформованості в іноземних студентів перших-других курсів аудитивних умінь російської мови.

На констатувальному етапі дослідного навчання ми визначили критерії оцінювання
правильності виконання студентами запропонованих завдань: повнота, точність та глибина сприймання змісту тексту монологічного та діалогічного характеру; адекватність сприймання теми, ідеї, основної інформації смислових частин повідомлення; відповідність інтерпретації
характеру відносин (соціальні, вікові, психологічні ролі, факт і ступінь знайомства) та
комунікативні наміри (порада, згода, повідомлення і т. ін.) учасників діалогу. Згідно з
критеріями виділено рівні сформованості в іноземних студентів умінь аудіювати усне російське мовлення.

Високого рівня досягають студенти, які володіють уміннями максимально повно
розуміти зміст аудіотекстів, адекватно сприймаючи соціально-культурні та емоційно-експресивні особливості мовлення, інтерпретувати імпліцитно виражений зміст.

Достатній рівень характеризує вміння студентів сприймати тексти в межах глобального, детального та критичного розуміння (сприймання тексту як цілого, розуміння деталей,
оцінювання почутого та ін.).

Середній рівень виявляють студенти, які вміють виділяти основну інформацію (тема, час, характеристика об’єктів і т. ін.), але відчувають труднощі у встановленні окремих деталей та в оцінюванні повідомлення.

Низький рівень характеризує студентів, які допускають помилки у визначенні основної інформації, не володіють уміннями детального розуміння, компресії, інтерпретації та
критичного аналізу почутого.

На підставі кількісного та якісного аналізу результатів діагностико-констатувального зрізу з’ясовано, що високий та достатній рівень розвитку аудитивних умінь мають 36,4%
студентів, а середній та низький – 63,6%.

Таким чином, характеристика стану навчання аудіювання в теорії, результати
констатувального зрізу підтвердили необхідність створення експериментально-дослідної
методики розвитку аудитивних умінь російської мови в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей.

У третьому розділі „Експериментальна методика розвитку вмінь англомовних
студентів аудіювати російське мовлення” розкрито мету та завдання дослідного навчання; описано зміст та структуру експериментальної програми; розроблено лінгводидактичну модель розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів (табл.1); проаналізовано
систему вправ, спрямованих на формування у студентів-іноземців умінь слухати і розуміти усне російське мовлення; описано хід і результати формувального та контрольного етапів
педагогічного експерименту.

Таблиця 1

Лінгводидактична модель розвитку аудитивних умінь російської мови в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей

Етап навчання | Мета | Функціональна

лінія (зміст) | Принципи | Методи й прийоми | Вправи | Технології |

Орієнтування

та мотивація | Створення

ситуації

та мотиву

спілкування,

першого

уявлення

про можливий

зміст тексту. | Розвиток

аудитивних

умінь

орієнтування в ситуації

спілкування. | Свідомості та активності,

комунікативної спрямованості,

взаємопов’язаного навчання видів

МД, діалогу культур. |

Свідомо-практичний,

комунікативний, інтегральний.

Використання

позитивного

досвіду студентів у

рідній мові,

бесіда, повідомлення. | Підготовчо-

мотиваційні. | Вітагенні,

етнокультурні,

ігрові,

інтерактивні. |

Представлення та

первинний

контроль | Глобальне

сприймання повідомлення. | Розвиток умінь глобального

розуміння

повідомлення. | Науковості, наочності та

безперекладної семантизації,

урахування рідної мови студентів, професійного спрямування,

доступності, діалогу культур,

жанрово-стильової диференціації. | Комунікативний,

аудіовізуальний, інтегральний.

Відповіді на запитання, бесіда. | Змістово-

інформаційні. | Вітагенні,

етнокультурні. |

Тренування | Опрацювання

всього об’єму

матеріалу на фонетичному, лексичному та граматичному рівнях. |

Удосконалення

аудитивних умінь і навичок

перцептивно-

сенсорної бази. | Системності, послідовності та

концентризму, наочності та

безперекладної семантизації,

урахування рідної мови студентів,

активності, комунікативної

спрямованості, доступності,

інтенсифікації процесу навчання. | Свідомо-практичний,

комунікативний,

аудіовізуальний, інтегральний.

Імітація, розвиток слухової пам’яті та слухового сприймання, використання

позитивного досвіду студентів у рідній мові. | Умовно-

комунікативні. | Вітагенні,

колективного взаємонавчання. | Вторинний

контроль,

корекція

та розвиток | Повне

Засвоєння

змісту

аудіотексту

з установкою

на його

детальне та

критичне

розуміння. | Розвиток

аудитивних

умінь детального розуміння,

компресії,

інтерпретації,

критичного

оцінювання

повідомлення. | Системності, послідовності та

концентризму, свідомості та

активності, комунікативної

спрямованості, доступності,

взаємопов’язаного навчання видів МД, діалогу культур, апроксимації

іншомовної діяльності, інтенсифікації процесу навчання. |

Свідомо-практичний,

комунікативний, інтегральний.

Аналіз, синтез, порівняння, конкретизація, зіставлення,

узагальнення, бесіда, рольова гра. | Контрольно-

корегуючі

та

прагматико-

комунікативні. | Вітагенні,

етнокультурні,

ігрові,

інтерактивні,

колективного

взаємонавчання. |

Мета експериментальної методики – розвиток в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей умінь розуміти на слух як основний зміст, так і деталі монологічних,
діалогічних, діалого-монологічних висловлювань, а також критично оцінювати та
використовувати отриману інформацію в залежності від цільової установки.

Наукове дослідження вимагало розв’язання таких завдань: розробити експериментальну програму із зазначенням переліку умінь, які необхідно розвивати в іноземних студентів-нефілологів; визначити ефективні методи, прийоми та засоби навчання аудіювання; створити і впровадити систему аудитивних вправ; експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Експериментальна програма навчання англомовних студентів-нефілологів аудіювання усного російського мовлення розрахована на 42 години аудиторних занять і апробована під час роботи з іноземними студентами перших курсів фізико-математичного, геолого-географічного та медичного факультетів. Уся програма розподілена на три тематичних блоки відповідно до зазначених спеціальностей.

Протягом дослідного навчання удосконалюються вміння та навички перцептивно-сенсорної бази, а також розвиваються аудитивні уміння студентів-іноземців (інваріантні, що покладені в основу сприймання та розуміння повідомлення будь-якого стилю мовлення, а також специфічні, які за своєю природою є інтегрованими та необхідні студентам для розуміння
повідомлень на професійну тему).

На основі аналізу науково-методичної літератури та результатів діагностико-констатувального експерименту створено модель розвитку аудитивних умінь в іноземних
студентів-нефілологів, яка використовувалася в процесі розробки занять в ЕГ та включала
чотири етапи.

Перший етап „Орієнтування та мотивація” передбачав створення ситуації та мотиву мовленнєвого спілкування, першого уявлення про можливий зміст повідомлення.
Продуктивними на цьому етапі були підготовчо-мотиваційні вправи, спрямовані на розвиток аудитивних умінь орієнтуватися в ситуації спілкування (визначення теми чи змісту тексту за його назвою, за планом, ілюстраціями, резюме, респонсивні, ситуативні, дискутивні та ін.).

На другому етапі „Представлення та первинний контроль” відбувалося перше
прослуховування аудіотексту. Це, насамперед, етап формування умінь глобального розуміння повідомлення. Упродовж нього широко використовувалися змістово-інформаційні вправи
(респонсивні – відповіді на запитання, спростування тверджень тощо).

Третій етап „Тренування” орієнтований на опрацювання всього матеріалу
аудіоповідомлення. Завдання етапу – удосконалення фонетичних, лексичних, граматичних
навичок аудіювання та розвиток психофізіологічних механізмів слухового сприймання. З цією метою використовувалися умовно-комунікативні вправи (імітаційні, підстановчі, комбінаційні, трансформаційні, конструктивні).

На четвертому етапі „Вторинний контроль, корекція та розвиток” пропонувалося друге прослуховування тексту з установкою на його детальне та критичне розуміння. Важлива роль на цьому етапі відводилася контрольно-корегуючим вправам (репродуктивні, тестування та ін.) та прагматико-комунікативним (ініціативні, ігрові, ситуативні, дискутивні, дескриптивні,
композиційні), спрямованим на розвиток умінь компресії, інтерпретації, оцінювання почутого.

З метою перевірки ефективності експериментальної методики розвитку в англомовних студентів умінь слухати і розуміти усне російське мовлення наприкінці дослідного навчання проведено контрольний зріз, який складався із трьох частин. Кожна частина ставила за мету
перевірку розвитку аудитивних умінь на певному рівні (орієнтування в ситуації мовленнєвого спілкування, в змісті та структурі повідомлення, уміння компресії, інтерпретації, критичного аналізу почутого). Оцінювання результатів експерименту здійснювалося за тими ж
принципами, критеріями та показниками, що і результати діагностико-констатувального зрізу.

За результатами зрізових робіт на основі підрахунку середніх показників кожного з
етапів контрольного експерименту визначено рівні розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів експериментальних (ЕГ) і контрольних груп (КГ) на кінець дослідного навчання (табл.2).

Таблиця 2

Рівні розвитку аудитивних умінь російської мови

в іноземних студентів в ЕГ і КГ (у відсотках)

Групи | Рівні розвитку

Високий | Достатній | Середній | Низький

ЕГ | 21,14 | 50,64 | 22,96 | 7,81

КГ | 10,75 | 27,16 | 43,18 | 18,88

Як бачимо, відбулося значне підвищення рівня розвитку в іноземних студентів умінь слухати і розуміти усне російське мовлення. Кількісний показник сформованості аудитивних умінь студентів ЕГ у середньому на 16% вищий, ніж у студентів КГ, а саме: кількість студентів-іноземців з високим рівнем розвитку зазначених умінь збільшилася на 10,4%, з достатнім – на 23,5%, з середнім – зменшилася на 20,2%, з низьким – на 11% (діаграма ).

Діаграма 1

Порівняння рівнів розвитку аудитивних умінь російської мови в

іноземних студентів негуманітарних спеціальностей

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів дослідного навчання підтверджує ефективність та доцільність упровадження запропонованої нами методики в роботу з розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів нефілологічних спеціальностей.

ВИСНОВКИ

Наукові та практичні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Вивчення й аналіз лінгводидактичної, психологічної та педагогічної літератури,
осмислення традиційного та інноваційного підходів до навчання аудіювання, результати
діагностико-констатувального зрізу підтвердили актуальність досліджуваної проблеми,
необхідність удосконалення методики розвитку аудитивних умінь студентів-іноземців.

2. Проведене дослідження наукової літератури показує, що важливими умовами
розвитку аудитивних умінь є врахування сучасних уявлень про психофізіологічні механізми
аудіювання (довготривалої і короткотривалої пам’яті, внутрішнього промовляння, сегментації мовленнєвого потоку, ідентифікації понять, вірогідного прогнозування, селекціонування
звукового сигналу, адаптації, осмислення), взаємозв’язок мислення і мовлення. Для організації процесу навчання англомовних студентів аудіювання істотне значення має з’ясування його
лінгвістичних, екстралінгвістичних та соціокультурних труднощів, а також урахування
інтерференції рідної мови студентів під час сприймання та розуміння російського мовлення.

3. Важливою умовою створення ефективної методики навчання аудіювання є з’ясування стану цієї проблеми в теорії та практиці.

Аналіз програм, підручників, навчальних посібників з РМІ свідчить про те, що навчальні матеріали та чинні програми в недостатній мірі сприяють розвитку аудитивних умінь студентів-іноземців. Вправи, що містяться в підручниках та навчальних посібниках, є традиційними і
лише частково відображають сучасні методичні концепції навчання аудіювання. Не знаходять також у повному обсязі своєї реалізації принципи діалогу культур та цивілізацій; жанрово-стильової диференціації; інтенсифікації процесу навчання; послідовного урахування рідної
мови студентів.

Серед передумов ефективності експериментального навчання аудіювання важливе
значення має уточнення критеріїв відбору аудіотекстів з урахуванням тенденцій, характерних для сучасної вищої освіти. Під час добору тем повідомлень орієнтири визначаються на основі текстотеки, яка містить тексти, що є типовими для ситуацій реального усного спілкування.
Функціональність текстотеки забезпечується за умови, якщо вибір текстів для слухового сприйняття буде здійснюватися на підставі врахування таких критеріїв: змістово-інформативного, структурно-композиційного, мовного, соціокультурного, критеріїв форми, функціонально-семантичного типу тексту, професійної спрямованості, обсягу та тривалості звучання повідомлення.

Діагностико-констатувальний зріз, проведений на перших-других курсах нефілологічних факультетів ВНЗ України, виявив низький рівень розвитку аудитивних умінь студентів-іноземців.

4. Підвищенню ефективності роботи за експериментальною методикою сприяло
створення програми дослідного навчання із зазначенням комплексу аудитивних умінь, які
необхідно розвивати в англомовних студентів негуманітарних спеціальностей, а також добором принципів та оптимальним поєднанням різних методів і прийомів навчання.

5. Розроблена модель розвитку аудитивних умінь в іноземних студентів-нефілологів
використовувалася в процесі підготовки занять в ЕГ та включала чотири етапи (орієнтування та мотивація, представлення та первинний контроль, тренування, вторинний контроль, корекція та розвиток).

6. Реалізація запропонованої моделі навчання здійснювалася цілеспрямовано з
використанням комплексу аудитивних вправ та завдань. Типологія вправ (підготовчо-мотиваційні, змістово-інформаційні, умовно-комунікативні, контрольно-корегуючі,
прагматико-комунікативні), створена та впроваджена відповідно до етапів навчання, виявилася досить ефективним і раціональним засобом розвитку аудитивних умінь російської мови в
англомовних студентів негуманітарних спеціальностей.

7. Змодельована й розроблена методика роботи з розвитку аудитивних умінь російської мови в іноземних студентів-нефілологів спиралася не тільки на традиційні, а й інноваційні
освітні технології. Таке навчання сприяло підвищенню пізнавальної активності студентів,
розвитку їх критичного мислення та творчих здібностей, вмотивованості МД, готовності до сприймання та розуміння навчального матеріалу.

8. Аналіз результатів дослідного навчання довів, що рівень розвитку аудитивних умінь іноземних студентів, які навчалися за розробленою методикою, значно підвищився.
Зменшилася кількість студентів з низьким рівнем розвитку умінь сприймати усне мовлення (в ЕГ на 11% менше, ніж в КГ). Рівень розвитку аудитивних умінь в ЕГ порівняно з КГ зріс у
середньому на 16%.

Таким чином, результати експерименту підтверджують ефективність запропонованої
методики розвитку умінь іноземних студентів-нефілологів слухати і розуміти усне російське мовлення.

Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв’язання всіх аспектів
порушеної проблеми. Перспективним залишається вивчення змісту та розробка технологій
розвитку аудитивних умінь на наступних етапах навчання студентів-іноземців у вищій школі, а також навчання аудіювання російського мовлення з використанням аудіокнижок,
відеофрагментів художніх фільмів тощо.

Основні положення та результати наукового дослідження відображено в таких
публікаціях:

1. Кострубіна О.В. Системний характер навчання аудіювання // Актуальні проблеми
викладання іноземних мов у вищій школі: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – Вип. 7. – С. 60-62.

2. Кострубина О.В. Научиться полнее и точнее понимать звучащую речь. Система
упражнений по аудированию при изучении русского языка как второго // Русская
словесность в школах Украины. – 2006. – № 5. – С. 11-13.

3. Кострубина О.В. Лингвострановедческая направленность в обучении аудированию (на занятиях по русскому языку как иностранному) // Уч. зап. Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского: Научный журнал. Серия “Филология”. – Таврический нац. ун-т, 2006. – Т. 19(58), № 3. – С. 264-268.

4. Кострубіна О.В. Навчання аудіювання та культурологічний аспект у викладанні
іноземних мов (на матеріалі російської мови як іноземної) // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні звязки: Зб. наук. праць. – Х.: Константа, 2006. – Вип. 10. – С. 159-166.

5. Кострубіна О.В. Особливості сприйняття художніх текстів у навчанні аудіювання (на матеріалі російської мови як іноземної) // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. – Вип. 42. – С. .

6. Кострубіна О.В. Аудіотекст та етапи роботи з ним у процесі розвитку аудитивних умінь і навичок студентів // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні звязки: Зб. наук. пр. – Х.: Константа, 2007. – Вип. 11. – С. 170-175.

7. Кострубіна О.В. Роль аудіювання у формуванні мовної особистості // Зміст
громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи: Міжнар. наук.-практ. конф. (Херсон, 14-15 вересня 2006 р.). – Херсон: РІПО, 2006. – С. 78-79.

8. Кострубина О.В. Роль аудирования в формировании социокультурной компетенции
студентов // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні звязки: ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 7-8 червня 2007 р.). – Х.: ЕкоПерспектива, 2007. – С. 133-135.

АНОТАЦІЇ

Старостенко О.В. Розвиток аудитивних умінь російської мови в англомовних
студентів негуманітарних спеціальностей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання (російська мова). – Херсонський державний університет. – Херсон, 2008.

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням актуальної проблеми
лінгводидактики – навчання іншомовного спілкування, а саме аудіювання. У роботі
проаналізовано характерні особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності; уточнено поняття „аудіювання”, „аудитивне уміння”; з’ясовано вплив лінгвістичних труднощів
смислового сприймання повідомлень на слух; розглянуто психологічні засади аудіювання та випадки інтерференції англійської мови в процесі сприймання студентами-іноземцями
російського мовлення; визначено зміст, оптимальні методи і прийоми навчання аудіювання; конкретизовано критерії добору аудіотекстів та описано етапи роботи з ними. Створено
лінгводидактичну модель навчання, реалізація якої здійснювалася цілеспрямовано з
використанням комплексу аудитивних вправ та завдань. Ефективність моделі обґрунтовано
теоретично та підтверджено експериментально.

Ключові слова: мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, етапи роботи з аудіотекстом, система аудитивних вправ.

Старостенко О.В. Развитие аудитивных умений русского языка у англоговорящих студентов негуманитарных специальностей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (русский язык). – Херсонский
государственный университет. – Херсон, 2008.

Диссертация посвящена исследованию проблемы развития аудитивных умений русского языка у англоговорящих студентов негуманитарных специальностей.

Во введении обосновывается выбор темы и актуальность исследования, формулируется его цель, гипотеза и задачи, определяется объект, предмет, характеризуются методы и этапы работы, освещаются научная новизна и практическая значимость.

В первом разделе охарактеризованы особенности аудирования как вида речевой
деятельности, его виды, функции; уточнены понятия „аудирование” и „аудитивное умение”; описаны принципы, методы, средства обучения; конкретизированы лингвистические трудности смыслового восприятия устных высказываний; определены психологические основы
аудирования; рассмотрены случаи интерферирующего влияния английского языка при
восприятии русской речи.

Во втором разделе проанализированы действующие программы, учебники и
учебно-методические пособия в контексте темы исследования, конкретизированы критерии
отбора текстового материала для обучения аудированию (содержательно-информативный, структурно-композиционный, жанрово-стилевой, языковой, социокультурный, критерии формы и функционально-семантического типа текста, профессиональной направленности, объема и длительности звучания аудиоматериала); описаны ход и результаты диагностико-констатирующего среза.

Анализ программ, учебников и учебных пособий по русскому языку как иностранному дает возможность говорить о том, что обучающие материалы и действующие программы в
недостаточной степени способствуют развитию аудитивных умений иностранных студентов. Диагностико-констатирующий срез, проведенный на первых-вторых курсах нефилологических факультетов высших учебных заведений Украины, показал сравнительно невысокий уровень сформированности аудитивных умений русского языка у студентов-иностранцев.

В третьем разделе определены содержание, цель,