Загальна характеристика роботи
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
Скулімовський Руслан Леонідович
УДК 351.82:658.589
ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СТРАТЕГІЇ НА ІНФОРМАЦІЙНОМУ РИНКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління
АВТОРЕФЕРАТ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Донецьк – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор Петенко Ірина Валентинівна, Донецький державний університет управління Міністерство освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Орлов Василь Миколайович, Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова Міністерства транспорту та зв’язку України (м. Одеса), завідувач кафедри економіки підприємства та корпоративного управління
кандидат наук з державного управління Полякова Лариса Петрівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри інформаційних технологій
Захист відбудеться 15 квітня 2008 р. о 14 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління? Міністерства освіти і науки України за?адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, 108.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління? Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 163 а.
Автореферат розісланий березня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Соціально-політичні зміни, які відбуваються у найбільш розвинених країнах світу характеризуються як перехід до якісно нового етапу суспільного прогресу, який отримав назву постіндустріального або постекономічного суспільства. Цей етап зв’язуються з інформатизацією суспільства, перетворенням інформації на найважливіший ресурс розвитку сучасно і економіки, суспільства та цивілізації в цілому. Зростання географії ринків, створення національних, регіональних та світового ринків також викликали процеси усуспільнення та інтернаціоналізації в даному сегменті інформаційної діяльності та ринка інформаційних послуг та продуктів. Інформаційній діяльності, як ніякій іншій, властивий інтернаціональний характер та високий рівень глобалізації.
Процеси побудови інформаційного суспільства в Україні вимагають безперервного, зваженого і всебічного державного управління. Разом з тим, процеси державного управління сферою інформаційних послуг, підвищення їх ролі в суспільному виробництві, визначення державної стратегії на ринку вивчені недостатньо, що призводить до уповільнення економічного росту, темпів науково-технічного прогресу.
Комплексний розгляд процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, вивчення сучасних методів її державного регулювання актуальне для України, оскільки в цій області держава не має стратегії. У зв'язку з цим, завдання дослідження і розвитку сучасного стану інформаційної діяльності і ринку інформаційних послуг в Україні, його місця в світових інтеграційних процесах і глобалізації в умовах інформатизації суспільства, що розвертається, стають актуальними з точки зору державного управління.
Підготовка України до вступу в СОТ зробила також актуальною завдання аналізу можливих позицій України на ринку інформаційних послуг, виходячи із національних інтересів і державної політики в області інформатизації, характеристики сегментів ринку з точки зору готовності до вступу в СОТ з урахуванням угод і правил, а також механізмів державного регулювання даного ринку і обмеження конкуренції.
Актуальність проблеми, недостатнє її вивчення зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки по науковій темі "Державні механізми регулювання ринку послуг в трансформаційній економіці" (номер державної реєстрації 0104U009991, 2004-2007 рр.).
В межах теми автором обґрунтована необхідність державного регулювання інформаційного ринку, розроблена стратегія держави та інформаційна політика на ринку інформаційних послуг. З метою реалізації наукової гіпотези розроблений комплекс нових інструментів щодо механізмів державного регулювання інфраструктурних складових інформаційного ринку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування інформаційного ринка шляхом розробки стратегії держави і удосконалення механізмів управління інформаційним ринком в умовах глобалізаційних економічних процесів.
Для досягнення поставленої мети вирішені наступні завдання:
проведено діагностику механізмів державного управління ринком інформаційних послуг, продуктів, технологій;
узагальнено теоретичні підходи та конкретизовано суть поняття “інформаційний ринок”, “інформаційна послуга”;
проведено аналіз стану галузей інфраструктури інформаційного ринку з визначенням тенденцій їх розвитку.;
зазначено сфери державної участі в регулюванні інформатизації суспільства;
здійснено аналіз стану сегментів ринку інформаційних послуг;
проаналізовано світовий досвід щодо стратегій и механізмів державного регулювання ринку інформації;
обґрунтовано принципи інформаційного розвитку держави відповідно до вимог СОТ.
Об'єктом дослідження є процес державного управління інформаційним ринком в умовах розвитку процесів глобалізації економіки.
Предметом дослідження є теоретико-методичні основи формування стратегії державного управління розвитком інформаційного ринку.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є наукові концепції і теоретичні положення закордонних та вітчизняних учених з державного управління; законодавчі та нормативні акти України у сфері інформаційного розвитку. При обґрунтуванні теоретичних положень використано метод логічного узагальнення. При вивченні тенденцій розвитку галузі телекомунікацій використано методи статистичного та економічного аналізу, графічний метод - для наочного відображення статистичного матеріалу, метод PEST-аналізу – щодо моніторингу інформаційного забезпечення суспільства і визначення стратегії інтеграції у СОТ.
Інформаційну базу дослідження склали наукові дослідження, публікації вітчизняних та закордонних науковців, законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали державної статистики, звітні дані галузевих та регіональних органів виконавчої влади, пов’язані з формуванням і розвитком інформаційного простору.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні актуальної науково-прикладної проблеми обґрунтування державної стратегії розвитку ринку інформаційних технологій і послуг в умовах глобалізації шляхом удосконалення механізмів її реалізації.
Наукову новизну результатів дослідження викладено у таких положеннях:
уперше:
обґрунтовано стратегію держави на національному інформаційному ринку суттю якої є реструктуризація системи механізмів державного управління інформаційним сектором економіки, впровадження новітніх напрямків щодо розвитку інформаційного ринку в економіці, науці, законодавстві та національній безпеці;
удосконалено:
функції держави в системі управління інформаційним ринком шляхом удосконалення інформаційної політики, яку адаптовано до типу власності організацій, що надають інформаційні послуги та вимог СОТ;
класифікацію інформаційних послуг на засадах обґрунтування додаткових критеріїв, що притаманні саме ним;
методичні підходи до управління інформаційним ринком, які базуються на системній побудові, що враховує зовнішнє та внутрішнє середовище, механізм взаємодії органів державного управління з контрагентами інформаційного ринку;
дістало подальшого розвитку:
принципи, методи та форми участі держави в розвитку телекомунікаційної галузі на підґрунті заходів спрямованих на комплексне використання наукового, людського, виробничого потенціалу галузі;
сутність і зміст поняття “інформаційний продукт” як категорії державного управління в ринкової економіці шляхом встановлення загальних і особливих закономірностей його реалізації на ринку послуг;
зміст поняття “інформаційний ринок”, яке запропоновано розглядати як інформаційний сектор суспільного виробництва нової постіндустріальної формації.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, які отримано в результаті дослідження, використано на державних підприємствах, які діють на ринку інформаційних послуг. Пропозиції, отримані в процесі дослідження, дозволяють державним органам формувати ефективний ринок інформаційних ресурсів та ефективний механізм розвитку телекомунікаційної галузі.
Основні результати роботи використано як дієвий механізм в практиці державного регулювання, а саме у Головному управлінні промисловості обладміністрації Донецької області ( довідка № 17/ 147-1539 від 07.06.2007); у ВАТ “Укртелеком” Одеської області (акт впровадження від 21.12.2006) та Волинської області (акт від 11.01.2007), Центральному бюро науково-технічної інформації Мінвуглепрому України при формуванні механізму і інфраструктури інформатизації галузі (довідка № 73 від 18.04.2007).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в який викладено авторський підхід щодо розробки державної стратегії на ринку інформаційних технологій. Автором у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї, методологічні положення та методичні розробки, які є результатом особистого наукового внеску. Конкретний внесок автора в роботи, виконані у співавторстві, вказаний у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та прикладні результати дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування” (2003 р., м. Дніпропетровськ); “Динаміка наукових досліджень 2004”, (2004 р., м. Дніпропетровськ); “Державна стратегія управління місцевим регіональний розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (2004 р., м. Одеса), “Сучасні проблеми управління” (2005 р., м. Київ).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, з них: 7 статей у фахових наукових виданнях, 2 - у матеріалах конференцій. Загальний обсяг друкованих праць складає 4,7 д.а., у тому числі особисто автору дисертації належить 4,0 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 4 додатків. Її загальний обсяг – 208 сторінок, у тому числі основний текст – 163 сторінок, 10 таблиць і 9 рисунків на 21 сторінках. Список використаних джерел із 171 найменувань наведено на 15 сторінках, 4 додатки на 4 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділ 1. Теоретико-методичні засади державного регулювання інформаційного ринка. Дослідження передумов формування ринку інформації дало можливість констатувати, що розвиток бізнесу зумовив нові потреби в діловій і комерційній інформації. Встановлено, що необхідність комплексного задоволення потреб бізнесу в інформації призвела до появи служб, які інтегрують надання спеціалізованої інформації. Ці організації для збереження і забезпечення незалежності отримують пряму і непряму підтримку з боку держави яка розглядає їх як необхідний елемент державної машини, оскільки з її застосуванням вирішувалися безпосередньо завдання держави.
В основі процесу усуспільнення та інтернаціоналізації в інформаційній діяльності, ініційованого державою, покладено зростання значення статистичної та демографічної інформації. Центри статистичної інформації надавали інформаційні послуги в національному, а потім і в міжнародному масштабах. Даний вид інформації та послуг став першим об'єктом широкої міжнародної кооперації на міждержавному рівні спочатку усередині колоніальної системи окремої країни, потім груп країн, а потім континентів і світу в цілому. Доведено, що загострення проблеми реалізації, глобальні економічні кризи та перехід до організації бізнесу на принципах маркетингової концепції, що почався в першій половині XX століття, підсилили роль спеціальної статистичної і демографічної інформації як основного джерела об'єктивної інформації про ринок. Обгрунтовано, що еволюція інформаційних потреб бізнесу викликала зміни в секторах ринку інформаційних послуг і продуктів, пов'язаних з інформацією для фахівців, де традиційно домінувала держава. Зародження ринку інформації сприяло зміні державної політики в області інформації і зростанню державних витрат в цій сфері.
Аналіз еволюції інформаційного ринку дозволив виділити роль держави в розвитку інформаційних служб і систем патентної інформації. При цьому, у зв'язку із початковою комерційною суттю патентного методу захисту інтелектуальної власності, державна система патентування відразу ж працювала частково на комерційних засадах, стягуючи мита з патентователів та власників (утримувачів або володарів) патентів. Держава взяла на себе функцію захисту споживачів, сформувавши систему стандартизації. Тому на даному сегменті ринку інформаційних послуг і продуктів роль держави була істотно нижча, ніж в сегменті патентної, ділової і комерційної інформації, але вище, ніж в секторі інформації для фахівців.
У більшості розвинених країн на ринку представлені інформаційні організації всіх трьох типів власності - державний, суспільний, приватний. Співвідношення часток ринку, освоєних інформаційними організаціями, що базуються на цих трьох типах власності, істотно розрізняється в залежності від країни та області інформаційного ринку. У роботі виділені основні типи інформаційних організацій державної форми власності. Форми власності, що домінують, в інформаційній діяльності визначають не лише особливості її організації, але і пріоритети в основних напрямах роботи з точки зору охоплюваних видів інформації та інформаційних послуг. Дуалізм комерційної і некомерційної інформаційної діяльності зумовив особливості процесів усуспільнення та інтернаціоналізації в даному секторі ринку.
Аналіз досвіду розвинених країн показує, що виключно на ринкових принципах не працює інформаційна інфраструктура в жодній країні. Причини полягають в тому, що на сьогодні платоспроможний попит на інформаційні послуги не лише не забезпечує ресурси, необхідні для саморозвитку інформаційної інфраструктури в цілому, але і не покриває повністю витрати на її функціонування. У роботі запропоновані пріоритетні напрями вирішення завдань інформаційного забезпечення держави. Ці напрями покликані забезпечити умови гармонійного, збалансованого та пропорційного розвитку інформаційної діяльності за рахунок раціонального використання ресурсів, виділених з державного бюджету, і залучення інвестицій із недержавного сектора економіки шляхом створення для них режиму найбільшого сприяння.
Аналіз сучасних підходів свідчить про відсутність єдиної думки про те, які продукти і послуги слід відносити до інформаційних. Однією з особливостей всіх визначень інформаційних продуктів та послуг є відсутність чіткої межі, що їх розділяє. Поняття інформаційної послуги дуже широке. Доцільно доповнити загальноприйняту для послуг класифікацію наступними ознаками: диференціація продуктів і послуг за видами потреб, що задовольняються за особливостями виробництва, споживання, формах власності та соціальної значущості і за підтримуючими технологіями.
Найбільш коректно було б відносити до інформаційних продуктів ті, які засновані на інформаційних ресурсах, а до послуг відносити всі дії, які призначені для безпосереднього задоволення інформаційних потреб. Враховуючи те, що інформаційні послуги та продукти доповнюють та заміняють один одного, а також їх тісний зв'язок в процесі виробництва і споживання, інформаційні послуги нераціонально відокремлювати від розгляду інформаційних продуктів.
Встановлено, що ринок інформації - товарний ринок, оскільки інформація, що обертається на ринку, є товаром, але дуже специфічним товаром. Ця специфічність полягає у способі “виробництва”, обробки, передачі, зберігання і продажу інформації. Термін “виробництво” для інформації не завжди точний, оскільки часто вона є “побічним продуктом”, що супроводжує які-небудь дії, зміни зовні і усередині суб'єктів ринкової економіки. Про виробництво інформації можна говорити, якщо мова йде про технології, ноу-хау та ін. Оскільки між цими двома видами інформації є істотна різниця, інформаційний ринок можна розділити на дві частини: ринок інформаційних продуктів і послуг та ринок технологій і ноу-хау.
Зростання використання Інтернет сприяло зміні підходів до ведення інформаційного бізнесу. Мережа Інтернет вчинила вплив на ринок інформаційних послуг та продуктів, зробила інформаційний ринок дійсно глобальним; доповнила існуючу структуру ринку інформаційних послуг і продуктів; запропонувала інформаційній діяльності нову модель бізнесу, засновану на безкоштовних послугах; створила умови для розвитку сектора ділової і комерційної інформації, надала ринку характер масового; відкрила нові напрями розвитку ринку інформаційних послуг і продуктів.
Глобалізація зв'язку в світовому масштабі ставить Україну в особливе положення. Знаходячись на стику цивілізацій, між Заходом та Сходом, Україна стає найбільшим транзитним телекомунікаційним вузлом між найважливішими економічними регіонами Європи, Азії, Північної Америки. Доведено, що український ринок інформації розвивається в тому ж напрямі, що і світовий ринок.
Розділ 2. Дослідження проблем формування стратегії держави на інформаційному ринку. На основі аналізу світового досвіду встановлено, що в умовах переходу до ринкової моделі розвитку інформаційної діяльності пряме державне бюджетне фінансування повинне скорочуватися і одночасно повинна збільшуватися частка фінансування з недержавних джерел. Це, одночасно, скорочує роль державного адміністративного управління інформаційною інфраструктурою і вимагає реформування державної політики в області інформації. Разом з тим в руках держави в особі органів державної влади і управління, як і раніше, залишаються законодавчі важелі, які можуть цілеспрямовано формувати правові і економічні умови функціонування інформаційної інфраструктури, що забезпечують її рух і розвиток в необхідному напрямі. Комплексний розгляд цих процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, сучасних методів її державного регулювання вельми актуально для України, оскільки в цій області держава не має стратегії. Наявні спроби написання концепцій інформаційного простору лише частково вирішують проблему, оскільки власне простір формується вже не стільки державою, скільки ринком і новими комерційним структурами. Нормативна база, що діє зараз у сфері інформаційно-комп'ютерних технологій в Україні, на жаль, не повністю відповідає запитам суспільства і вимагає подальшої розробки і реформування. У чинному законодавстві практично не зачіпаються питання захисту інформації. В той же час наявна необхідність подібних засобів захисту і важливість законодавчого закріплення загальних правил роботи з інформаційними засобами.
Встановлено, що формування національної інформаційної інфраструктури, що працює на ринкових принципах, багато в чому залежить від регулюючої діяльності держави у напрямі збереження як державного сектора найбільш критичної з погляду національної безпеки частки національних інформаційних ресурсів, а також у напрямі створення правових і організаційно-економічних механізмів, які в найбільшій мірі сприяють залученню недержавних інвестицій до інформаційної інфраструктури. Відмічено, що, не дивлячись на те, що роль держави в становленні комерційних інформаційних мереж була мінімальною, власне цей розвиток став можливим, перш за все, завдяки залученню до комерційного обігу державних інформаційних ресурсів, а також за рахунок того, що телекомунікаційна інфраструктура, яка створена за рахунок бюджетних коштів, була відкрита для комерційного використання.
Виявлені суперечності, що виникають при використанні державної інформації. Вирішення виявлених протиріч стало можливим завдяки обґрунтуванню принципів, що стосуються формування цін, розширення доступу до інформації, урахування інтересів держави і громадян.
Доведено, державна інформаційна політика повинна сприяти залученню недержавних організацій-виробників інформаційних ресурсів до єдиного інформаційного простору як суб'єктів інформаційних стосунків. До її функцій належить надання можливості недержавним структурам діставати санкціонований доступ до державних інформаційних ресурсів у встановленому порядку. Ще одне завдання політики полягає у розширенні сфери платних інформаційних послуг.
Як показав аналіз, механізм інформатизації на різних ієрархічних рівнях (державному, галузевому, регіональному, окремого господарюючого суб'єкта, індивідуальному) управління має відмінності. Однією з причин цього є проблема різного рівня розвитку інформаційної інфраструктури в різних регіонах країни (табл.1).
Таблиця 1
Розподіл аудиторії користувачів Интернет по регіонах України (2005р.)
Город | Тижнева аудиторія користувачів (тис.) |
Частка від загальної кількості, %
Київ | 275,8 | 45,6
Дніпропетровськ | 50,0 | 8,3
Одеса | 48,9 | 8,1
Донецьк | 30,8 | 5,1
Харків | 22,7 | 3,8
Запоріжжя | 14,7 | 2,4
Львів | 13,9 | 2,3
Луганськ | 5,4 | 0,9
Ніколаєв | 5,1 | 0,8
Тернопіль | 3,8 | 0,6
Херсон | 3,6 | 0,6
Кривий Ріг | 3,4 | 0,6
Івано-Франківськ | 3,2 | 0,5
Хмельницький | 3,1 | 0,5
Ужгород | 2,5 | 0,4
Черновці | 2,4 | 0,4
Кіровоград | 2,2 | 0,4
Полтава | 2,1 | 0,4
Луцьк | 1,4 | 0,2
Чернігів | 0,6 | 0,2 .
Вінниця | 0,8 | 0,1
Черкаси | 0,7 | 0,1
Житомір | 0,7 | 0,1
ЗАГАЛОМ | 605,2 | 100,0
Окрім стратегічної цілі інформатизації доцільно виділити підцілі - забезпечення сумісності і взаємодії систем інформатизації на базі сучасних інформаційних технологій, впровадження міжнародних стандартів і загальноукраїнської системи класифікації і кодування інформації; визначення державних замовників, відповідальних за створення інформаційних систем і ресурсів, та за їх ефективне функціонування в єдиному інформаційному просторі; визначення державних органів, відповідальних за ведення окремих інформаційних ресурсів; ефективне використання державними і недержавними організаціями, а також громадянами інформаційних ресурсів; створення ефективної системи сертифікації та ліцензування інформаційної діяльності для забезпечення необхідної якості інформаційних ресурсів.
Державне економічне регулювання ринку інформації повинне здійснюватися шляхом обґрунтування і проведення комплексу цілеспрямованих рішень і заходів, що спираються на фінансову, інвестиційну, податкову, амортизаційну і цінову політику і враховують хід розвитку і результати ринкових стосунків. У роботі запропоновані заходи підвищення
ефективності ринку інформаційних продуктів на основі розширення і вдосконалення функцій держави за цими напрямами.
Обґрунтовано необхідність розвитку державою кооперативних зв'язків, як по горизонталі, так і по вертикалі. Під “горизонтальною кооперацією” слід розуміти створення єдиної методології комплексного збору первинної інформації органами державної влади про різні об'єкти, яка повинна надаватися в державні органи відповідно до законодавства. “Вертикальна кооперація” заснована на тому, що на всіх рівнях управління використовується інформація, створена на місцях, а також що міститься в міжгалузевих банках даних, які враховують потреби декількох відомств. На цій основі розроблені вимоги до програм інформатизації різних рівнів і обґрунтовані завдання держави для більш швидкої та стабільної інтеграції країни до інформаційного суспільства.
Аналіз методів управління ринком інформації показав, що держава більшою мірою діє прямими методами, беручи на себе витрати по підготовці і наданню тих видів інформаційних послуг і продуктів, які є політично або соціально важливими, але на даному етапі не є привабливими для приватного бізнесу; розробляючи національні і міжнародні програми державної підтримки для окремих, що вважаються пріоритетними, секторів і видів послуг, а також вкладаючи бюджетні кошти в розширення видів і кількість джерел інформації. Непрямі методи регулювання також використовуються і є не заборонними або обмежуючими, а навпаки стимулюючими.
Виділено основні шляхи реалізації стратегії: надання приватним підприємствам, вищим учбовим закладам, науковим центрам і лабораторіям можливості участі в державних програмах; на основі досвіду багаторічної практики розвинених країн Інтернет-технології пропонується концентрувати головним чином в університетах, з одного боку, а з іншого - серед дрібних фірм; удосконалення системи стандартизації і сертифікації. Доведено, що істотна складність, що виникає при оцінці якості інформаційних продуктів і послуг їх сертифікації, пов'язана із недостатнім забезпеченням цього виду продукції нормативами.
Виявлено причини, що стримують трансформацію інформаційної інфраструктури України, обумовлену відмовою від системи управління галузями і посиленням тенденцій децентралізації територіальної влади.
Обґрунтовано, інфраструктурний характер інформаційного ринку і перетворення інформатизації на один з нових елементів суспільного процесу виробництва і необхідність відокремлення індустрії інформації в самостійну сферу діяльності.
Дослідження тенденцій розвитку інформаційного ринку свідчить про зростання доходів інформаційних послуг (табл.2).
Таблиця 2
Динаміка доходів від надання послуг міжнародного зв'язку в (млн. грн.)
Послуги | Доходи
2002 | 2004 | 2006
Загалом | 1534,2 | 1569,2 | 1927,4
Поштовий | 32,6 | 40,5 | 53,2
Телеграфний | 8,7 | 15,3 | 50,1
Телефоний | 1356,4 | 1235,0 | 1357,3
Супутниковий | 0,6 | 1,3 | 1,7
Комп'ютерний | 22,7 | 133,2 | 176,0
Мобільний | 113,2 | 143,9 | 289,7
Доведено, головними причинами відставання Інтернет-ринку України є низька платоспроможність потенційних користувачів Інтернет; застаріла телекомунікаційна інфраструктура країни, яка належить операторам зв'язку і обумовлює високу вартість оренди первинних каналів зв'язку; дефіцит інвестиційних ресурсів в економіці країни; значна різниця рівня інформатизації окремих регіонів України; низький рівень інформатизації більшості галузей економіки і бюджетних організацій; загальне зниження суспільної цінності інформаційного і інтелектуального продукту; недостатня нормативно-правова база інформатизації суспільства.
Телекомунікаційні послуги відіграють особливу роль в розвитку ринку інформаційних продуктів і послуг. На основі аналізу стану і перспектив розвитку національної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, встановлена необхідність її вдосконалення. Для цього передбачені організаційні і економічні рішення.
Зберігається тенденція зростання об'ємів прямих іноземних інвестицій, залучених до галузі зв'язку і сфери інформатизації. Обсяги цих інвестицій в 2005 році склав 146,4 млн. доларів США (1,5% до обсягів іноземних інвестицій, що надійшли в економіку України). Аналіз процесів усуспільнення і розвитку міжнародного розподілу праці у сфері індустрії інформації свідчить, що разом із підвищенням ролі міжнародного розподілу праці в розвитку індустрії інформації, інтенсифікації процесів інтернаціоналізації індустрії інформації відбувається якісне перетворення характеру економічної взаємодії національних індустрій інформації. З'явилися тенденції того, що національна індустрія інформації може оптимально розвиватися лише в межах глобальної структури. Для стабільного просування країни в інформаційний простір запропоновано напрями державної політики, які співвіднесені до визначених в роботі пріоритетів розвитку інформаційного ринку.
Розділ 3. Державна стратегія на інформаційному ринку в умовах глобалізації. Встановлено, що стратегія державного впливу має бути націлена на створення сприятливого клімату, який з одного боку, підвищує конкуренцію серед його учасників - виконавців державних замовлень, а з іншого - стимулює прискорення науково-технічного прогресу і розвиток нових інформаційних технологій в країні. Обґрунтована довгострокова стратегія України на інформаційному ринку - формування відкритого інформаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформаційного простору як простору цілісної унітарної держави, його інтеграція в світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливостей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрідержавному і міжнародному рівнях (рис.1). З метою реалізації стратегії в державному менеджменті інформаційного ринку передбачається:
в системі органів державної влади сформувати єдину структуру, функцією якої є проведення державної інформаційної політики. Ця структура повинна охоплювати всі гілки і рівні державної влади і включати як спеціалізовані органи влади, що забезпечують регулювання інформаційної сфери, так і підрозділи в інших органах влади, що відповідатимуть за інформаційні аспекти діяльності в межах їх компетенції;
забезпечити державне управління інформаційною сферою фінансовими і матеріальними ресурсами за рахунок бюджетного фінансування по статті витрат на державне управління;
координувати з єдиного центру на рівні вищого керівництва країни (за персональною відповідальністю за виконання цього завдання однієї із вищих посадових осіб держави) проведення державної інформаційної політики.
Миссия государства на информационном рынке - повышение конкурентоспособности государства на основе информатизации экономики и формирования экономики знаний
Рис. 1. Механизм формирования и структура государственной стратегии информатизации
В стратегії розвитку інформаційного ринку важливе місце займає державна інформаційна політика (ДІП) (рис.2).
Рис. 2. Державна політика інформатизації
Практична реалізація державної інформаційної політики у всіх її функціональних і тимчасових аспектах вимагає розвитку інформаційного законодавства як системи взаємопов'язаних правових норм, що базується на конституційних принципах унітарного устрою української держави, принципі розподілу влади, розмежування предметів ведення, повноважень і побудови єдиної системи українського законодавства.
Визначені завдання ДІП: створення умов для залучення інвестицій в галузі, що обслуговують інформатизацію; підтримка національних наукових шкіл; проведення відкритих конкурсів на виконання державних замовлень по створенню і модернізації інформаційно-телекомунікаційних систем; сертифікація продукції вітчизняних розробників і виробників; підтримка і розвиток державної системи підготовки наукових кадрів, кадрів розробників і виробників різних засобів інформатизації.
Доведено, інформатизація суспільства, формування ринку інформаційних послуг повинно базуватися на науково-обгрунтованій правовій основі, створення якої є функцію держави. Запропоновано три напрямки розвитку законодавства з урахуванням необхідності забезпечення безперервної адаптації нормативної основи до обставин, що швидко змінюються, в реальному і віртуальному світі.
Обґрунтована необхідність інформаційної взаємодії між центром і регіонами, між виконавчою і законодавчою гілок влади. Доцільне створення головних координаційних, науково-методичних і організаційно-технологічних центрів для реалізації державної політики у сфері регіональної інформатизації. При формуванні єдиної інформаційно-комунікаційної інфраструктури і системи національних інформаційних ресурсів основою може бути централізовано-децентралізована мережа інформаційних центрів - депозитаріїв інформації. Разом із державною владою у розвитку інформаційного ринку повинні грати недержавний сектор економіки і різноманітні інституційні структури цивільного суспільства.
Державна політика в області програмного забезпечення баз даних (БД) повинна передбачати координацію робіт відомств, відповідальних, з одного боку, за інформатизацію, а, з іншого боку, за створення і ведення загальних державних класифікаторів, за створення лінгвістичних процесорів, а також провідних розробників локальних мовних засобів і вироблення сумісної програми робіт на основі сумісного фінансування відповідних проектів.
Основним економічним напрямом у інформаційній політиці є цілеспрямоване використання податкових пільг. До складу податкових пільг віднесено: зменшення податку на прибуток при істотній економії витрат і направлення цієї економіки на розвиток або модернізацію БД; відмова від податку на додану вартість для всіх БД, віднесених до державних автоматизованих інформатизаційних ресурсів (АІР); звільнення від податків інвестицій, що направляються комерційними структурами на роботи в області інформатизації (зокрема на створення БД, що відносяться до державних АІР).
До податкових преференцій віднесені прогресивні податки з метою обмеження розмірів отримуваних прибутків, таргетування зростання необгрунтованних витрат на функціонування і актуалізацію БД.
Державного регулювання вимагають процеси ціноутворення і цінового регулювання. На окремі види найважливіших БД, перш за все, державних інформаційних центрів, що знаходяться в монопольному володінні, повинні вводитися фіксовані ціни, жорстко контрольовані з боку держави. З метою обмеження зростання цін на інформаційні послуги і продукцію може використовуватися також механізм фіксованої торгівельної знижки, яка природним чином зменшує кількість посередників при реалізації БД і послуг на їх основі. Вельми актуальною є розробка нормативних документів, що регламентують продаж інформаційних ресурсів, що створюються державними органами. Ресурси, які не підлягають роздержавленню, на зразок статистичної інформації, мають бути чітко перераховані. Необхідно визначитися, які місце і роль України в міжнародних програмах, такої як Глобальна інформаційна інфраструктура.
Прискорена амортизація, що широко використовується за кордоном, має бути одним із важелів державного регулювання пріоритетних напрямів діяльності в області інформатизації.
Державне регулювання ринку інформаційної продукції і послуг повинне здійснюватися на основі заохочення добросовісної конкуренції, боротьби з монополізмом окремих виробників і збалансованого підходу до об'єднання компаній і концентрації власності і ресурсів.
Встановлено, що механізми регулювання торгівлі сучасними інформаційними технологіями, товарами і послугами, що передбачені в угодах і правилах СОТ, практично не відрізняються від загальних механізмів регулювання торгівлі товарами і послугами, проте припускають визначення статусу держави в таких питаннях, як державна інформаційна політика, субсидії і інвестиції, податкові пільги, митні і технічні бар'єри для іноземних конкурентів. З цією метою надана оцінка інформаційних продуктів і послуг з погляду стратегічної важливості для забезпечення національної безпеки, визначені напрями інформаційної діяльності і сектори ринку інформаційних послуг і продуктів, які потребують державного управління та інвестиційної підтримки
Відмічено, що український ринок інформаційних послуг і продуктів має особливості в порівнянні із закордонним ринком. Це обумовило специфіку державного регулювання національних інтересів в області основних сегментів ринку інформатизації. Оцінка інформаційних продуктів і послуг з погляду стратегічної важливості для забезпечення національної безпеки потрібна для того, щоб дійти висновку, які з напрямів інформаційній діяльності і секторів ринку інформаційних послуг і продуктів потребують захисту при вступі до СОТ, які галузі та підгалузі інформаційної діяльності, продуктів і послуг, доступних на українському ринку, необхідно розвивати, субсидувати, забезпечувати інвестиційною підтримкою.
Забезпечення з боку держави умов і заходів по захисту інформації в секторах інформаційного ринку, є одним з найважливіших національних інтересів, оскільки окрім власне захисту від шкідливих дій, що несуть можливий збиток зовні, формує у членів суспільства і економічних агентів відчуття захищеності і упевненості, які є необхідною умовою для активності в економічному і соціальному житті.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуальної задачі – теоретичне обґрунтування и розробка механізму реалізації стратегії держави на ринку інформатизації в умовах глобалізації економічних процесів. Основні наукові та прикладні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:
1. Рівень розвитку інформаційної діяльності і ринку інформаційних технологій обумовлює ступінь зрілості ринкових відносин на шляху побудови ринкової економічної системи та є чинником формування постіндустріального суспільства. Інформаційній діяльності притаманний високий рівень інтернаціоналізації та високий рівень глобалізації. Ці процеси з точки зору державного управління вивчено недостатньо і потребують формулювання стратегії держави на національному ринку і інтегрування у глобальну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру.
Національний і міжнародний аспекти усуспільнення індустрії інформації знаходяться в діалектичному взаємозв'язку. Умовою успіху на шляху захисту національного ринку є наявність чітко сформульованих національних інтересів і стратегії розвитку інформаційної діяльності і ринку інформаційних послуг і продуктів національних виробників, а також державної політики, що забезпечує захист інтересів національних споживачів.
2. Формування національної інформаційної інфраструктури, що працює на ринкових принципах, залежить від регулюючої діяльності держави у напрямі збереження як державного сектору найбільш критичної, з погляду національної безпеки, частки національних інформаційних ресурсів, а також створення правових і організаційно-економічних механізмів, які в найбільшій мірі сприяють залученню недержавних інвестицій до інформаційної інфраструктури.
3. Інстументом реалізації державної стратегії є інформаційна політика, яка повинна розроблятися і реалізуватися на п'яти рівнях: державному, галузевому, регіональному, окремо господарюючого суб'єкта, індивідуальному. При цьому рекомендується системно-ієрархічний механізм до реалізації інформаційної політики.
Основними цілями державної інформаційної політики є: забезпечення умов, що гарантують реалізацію конституційних прав громадян на інформацію, задоволення їх інформаційних потреб; створення необхідних умов для задоволення інформаційних потреб органів державної влади і господарюючих суб'єктів; встановлення порядку формування і використання інформаційних ресурсів; інтеграцію інформаційних ресурсів незалежно від їх відомчої належності і форм власності; забезпечення повноти, точності, достовірності і своєчасності представлення інформації.
4. Ринку інформаційних послуг і продуктів притаманна власна система державного регулювання, в якій присутні інформаційні служби трьох видів власності – державної, публічної та приватної, їх співвідношення в загальній структурі неоднозначне. Державна інформаційна політика повинна включати адміністративну, законодавчу, наукову, фінансову політику, а також політику стосовно інформаційної взаємодії і міжнародної співпраці; політику інформаційної освіти.
5. Програми інформатизації повинні базуватися на використанні загальної термінології і класифікації; системному підході до створення інфраструктури; розвитку комунікацій між рівнями інфраструктури. У роботі запропонована точка зору автора на понятійний апарат, що використовується в дослідженні.
6. Індустрію інформації доцільно виділити в самостійну сферу діяльності, що обумовлено її інфраструктурним характером, перетворенням на один із нових елементів загальних умов суспільного процесу виробництва.
7. Процес формування ринку інформаційних послуг можна вважати завершенням, а рівень його розвитку достатнім з погляду інтеграції в систему міжнародної ринкової співпраці, як самостійної галузі економіки. Інтернет розглядається як основа реструктуризації системи комунікації інформаційних продуктів і послуг, а також формування інформаційних ресурсів.
8. Державна стратегія управління інформаційним ринком сприяє формуванню відкритого інформаційного суспільства на підґрунті розвитку єдиного інформаційного простору, інтеграції у глобальний інформаційно-комунікаційний простір з урахуванням вимог СОТ, національних особливостей та інтересів при забезпеченні безпеки на національному і міжнародному рівнях.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях
1. Скулимовский Р.Л., Петенко И.В., Бублей В.В. Методические аспекты управления на предприятиях отрасли связи // Державне управління процесами жизнедіяльності і галузевого розвитку регіону. Сер. Державне управління: Зб. наук. праць. – Т.4, вип. 25. - Донецк: ДонДАУ, 2003. - С. 4-9. Особистий внесок: запропоновано критерії оцінки ефективності роботи галузі телекомунікації.
2. Скулімовський Р.Л., Гранатуров В.М., Литовченко І.В., Орлова О.В. Науково-методичні передумови розробки моделей витрат операторів звязку на загальнодоступні послуги // Державне регулювання економічного розвитку. Сер. Державне управління: Зб. наук. праць. - Т. 4, вип. 29. - Донецк: ДонДАУ, 2003. - С. 69-75. Особистий внесок: обґрунтування методики визначення витрат на послуги зв’язку.
3. Скулимовский Р.Л. Государственное таргетирование конкуренции на внутреннем рынке электронной коммерции // Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств. Сер. Державне управління: Зб. наук. праць. - Т. 5, вип. 42. - Донецьк, ДонДУУ, 2004.- С. 146-152.
4.?Скулимовский Р.Л. Перспективы национального рынка информационных услуг и продуктов при вступлении в ВТО // Державна політика в сфері управління. Сер. Державне управління: Зб. наук. праць. - Т. 6, вип. 55. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - С. 200-208.
5. Скулимовский Р.Л. Обоснование необходимости формирования единой государственной инвестиционной политики развития электросвязи // Менеджер - 2006.- № 1 (35). - С. 21-28.
6. Петенко И. В., Скулимовский Р. Л. Формулирование задач государства на рынке информационных услуг и продуктов // Державне управління конкурентним інноваційним розвитком. Сер. Державне управління: Зб. наук. праць. - Т. 5, вип. 58: - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - С. 20-26. Особистий внесок: обґрунтування принципів державного регулювання інформаційного ринку.
7. Петенко И. В., Скулимовский Р. Л. Национальные интересы Украины в отношении защиты информации // Управління соціально-економічним розвитком територій та підприємств. Сер. “Державне управління: Зб. наук. праць - Т. 7, вип. 64. - Донецьк: ДонДУУ, 2006. - С. 20-25. Особистий внесок: обґрунтовано передумови і конкретизовано напрями захисту державою інформації.
Статті у іншіх наукових виданнях і конференції:
8. Скулимовский Р. Л., Петенко И. В. Государственный поход к информационным услугам в условиях глобализации рынка информации // Прометей. – 2007.- № 2 (20). - С. 191-195. Особистий внесок: обґрунтовано роль і функції держави в формуванні інформаційного ринку.
9. Скулимовский Р. Л. Методологические подходы к определению места информатизации в структуре экономики // Сучасні проблеми управління: 3 Міжнар. наук. - практ. конф., 29-30 листопада 2005р. - К.: ВТП ВПК “Політехніка”, 2005.- С. 84.
АНОТАЦІЯ
Скулімовський Р.Л. Формування державної стратегії на інформаційному ринку в умовах глобалізації - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління.- Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.
В роботі наведено комплексне дослідження щодо формування державної стратегії на ринку інформаційних продуктів, послуг і технологій. Проаналізовано роль держави у еволюційних етапах інформатизації суспільства. На засаді дослідження теоретичних точок зору учених з визначення стратегії, механізмів її реалізації дано узагальнене трактування сутності стратегії відносно інформаційного ринку.
Проаналізовано політику держави щодо розвитку ринку інформаційних послуг на національному ринку. Розглянуто стан інфраструктури ринку і перспективи вступу до СОТ. Запропоновано поширену класифікацію інформаційних послуг. Обґрунтовані пропозиції щодо політики держави за означеними напрямками.
Сформульовано стратегію держави на ринку інформатизації, яка включає удосконалені напрямки в політиці
