ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК 94 : 323.15 (477.54) «192/193»

Шарібжанов Рінат Вялійович

НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ ХАРКОВА В 20-30-ТІ РР. ХХ СТ.

Спеціальність 07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор

Кравченко Володимир Васильович,

Харківський національний університет

імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри

українознавства.

Офіційні опоненти – доктор історичних наук, професор

Руденко Ростислав Гаврилович,

Харківський національний економічний

університет, професор кафедри

українознавства. –

кандидат історичних наук, доцент

Гончарова Ольга Сергіївна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

доцент кафедри історії України.

Захист відбудеться 25 квітня 2008 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (м. Харків, пл. Свободи, 4), ауд. 5-58.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий 24 березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є. П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вільний розвиток усіх етносів у будь-якій державі перш за все пов’язаний із побудовою демократичного громадянського суспільства. У цьому процесі важливого значення набуває самоорганізація етносів, створення ними товариств, спілок та інших національно-культурних інституцій, спрямованих на збереження власної ідентичності. Подібні процеси помітно впливають на суспільно-політичний розвиток країни. Глибоке і всебічне осмислення проблеми історії етносів, що мешкають на теренах України, обумовлене необхідністю розробки практичних рекомендацій з формування національно-культурних програм, підготовки відповідних законодавчих і нормативних актів, створення сприятливих умов для існування всіх етносів в українському суспільстві. При цьому особливого значення набуває історичний досвід вітчизняної етнополітичної теорії та практики 20-30-х років ХХ ст.

У період 1920-1930-х років в українському суспільстві відбувалися великі зміни. Урбанізація, активне переміщення населення з села до міста, з аграрних регіонів до промислових, а також з малих міст до великих, індустріалізація, примусова колективізація докорінно змінили соціальну структуру суспільства. Саме у цей час створювалися форми, розроблялися методи діяльності органів влади, державних установ, наукових закладів і системи освіти національних меншин.

Інтенсивні процеси урбанізації, які стали наслідком докорінних змін у засобах суспільного виробництва, зростання питомої ваги індустріальних методів господарювання та зміни традиційного способу життя мали свої відповідні етнодемографічні та етнокультурні наслідки, які потребували регулювання міжетнічних відносин.

У цьому контексті надзвичайно важливою є історія Харкова, одного з найбільших індустріальних міст Радянської України та СРСР, столиці УСРР у 1919-1934 рр. Поліетнічне за складом населення столичного міста переживало важливі зміни в своїй демографічній, етносоціальній структурі, викликані, зокрема, політичними та економічними факторами. Вивчення цих змін і їхніх наслідків дає можливість дослідити історію і встановити закономірності регулювання міжетнічних відносин, притаманних не лише Харкову, а й іншим великим містам країни.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі українознавства філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в межах планової наукової теми кафедри: «Національно-культурна ідентичність в контексті культури Порубіжжя» (номер державної реєстрації 0106U002232).

Об’єктом дослідження є демографічні, суспільно-політичні, громадські, соціально-економічні, етносоціальні, культурно-освітні процеси серед національних меншин у великому індустріальному місті Харкові 20-30-х рр. ХХ ст.

Предметом дослідження є національні меншини Харкова в 20-30-ті рр. ХХ ст.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – вивчення життєдіяльності національних меншин у місті Харкові в умовах здійснення національної політики радянської влади 20-30-х рр. ХХ ст.

Для досягнення поставленої мети автор поставив перед собою завдання:

- провести історико-демографічний аналіз різних етнічних груп міста Харкова;

- розглянути особливості радянської політики регулювання міжетнічних відносин у місті, зокрема в порівнянні з національними адміністративно-територіальними одиницями, створеними в місцях компактного розселення національних меншин серед українського етносу;

- визначити основні етапи реалізації національної політики радянської влади щодо національних меншин Харкова;

- дослідити впровадження радянської національної політики в партійному та державному апаратах, промислових підприємствах та освітніх закладах міста;

- дослідити особливості співжиття представників різних національностей у міському середовищі в умовах політики коренізації 20__х років ХХ ст.;

- проаналізувати процеси адаптації національних меншин у чужоетнічному середовищі великого індустріального міста.

Методологія та методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають принципи історизму та об’єктивності, реалізовані із застосуванням низки методів: загальнологічного (аналізу та синтезу), історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, статистико-аналітичного, проблемно-хронологічного. Поєднання зазначених методів дало можливість ґрунтовно систематизувати та дослідити історію національних меншин Харкова 20-30-х рр. ХХ ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період початку 1920-х – кінця 1930-х рр. ХХ ст. Початок 20-х років – це період впровадження політики коренізації в країні. Активне розгортання й реалізація цієї політики, її вплив на розвиток національних меншин в умовах великого індустріального міста продовжувалися до початку 30-х рр. ХХ ст. У 30-х роках, без офіційного оголошення про припинення курсу коренізації, почалося її поступове згортання, яке остаточно було завершене наприкінці 30_х рр. ХХ ст. Тому визначені хронологічні рамки дають змогу дослідити усі етапи міжетнічної взаємодії національних меншин у місті Харкові в умовах проведення національної політики радянської влади 20-30-х рр. ХХ ст.

Територіальні межі. Дослідження охоплює місто Харків в його адміністративно-територіальних кордонах 20-30-х рр. ХХ ст.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше із залученням широкого кола джерел, було проведено комплексне і всебічне дослідження історії національних меншин Харкова впродовж 20-30-х рр. ХХ ст., проаналізовані зміни у середовищі національних меншин у чужоетнічному міському середовищі в умовах національної політики радянської влади.

У результаті проведеного дослідження:

- простежено кількісні зміни в національному складі населення Харкова;

- вперше комплексно досліджено еволюцію етносоціальної структури національних меншин Харкова;

- визначено основні етапи впровадження національної політики радянської влади щодо національних меншин Харкова, зокрема досліджено статус росіян у Харкові в період 20-30-х рр. ХХ ст.

- проаналізовано впровадження національної політики в партійному та

державному апаратах, промислових підприємствах та освітніх закладах міста, здійснено її порівняльний аналіз при регулюванні міжетнічних відносин у столиці УСРР;

- вперше простежено процеси адаптації національних меншин у чужоетнічному середовищі в умовах здійснення національної політики радянської влади у місті.

Практичне значення здобутих результатів. Результати роботи можуть бути використані при читанні загальних та спеціальних курсів лекцій, написанні наукових та науково-популярних праць з історії Харкова й України, при аналізі сучасної міжетнічної ситуації в країні, зокрема в її східних регіонах. Матеріали та висновки даної роботи дозволяють розширити уявлення про національні меншини, національне життя та процеси, які відбувалися у великих містах, промислових регіонах України в 20-30-ті рр. ХХ ст.

Апробація результатів наукового дослідження. Основні висновки дисертаційної роботи доповідались і обговорювалися на наукових семінарах кафедри українознавства Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Положення і висновки проведеного дослідження знайшли відображення у доповідях на міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних наукових конференціях: Міжрегіональній конференції «Молодь – філософія – світ – ХХІ століття» (26-27 березня 2004 р., м. Харків), «Особистість у системі соціальних зв’язків» (18-19 квітня 2005 р., м. Харків), 58-ій конференції молодих вчених «Каразінські читання» (22 квітня 2005 р., м. Харків), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічні аспекти в умовах Півдня України» (6-8 жовтня 2005 р., м. Запоріжжя), ХІІІ Краєзнавчій конференції молодих учених, присвячена 150-річчю з дня народження академіка Д.І. Яворницького (16-17 грудня 2005 р., м. Харків), 59_ій конференції молодих вчених «Каразінські читання» (14 квітня 2006 р., м. Харків), ХХІV Краєзнавчій конференції молодих вчених, присвяченої 70_річчю Студентського наукового товариства Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (15 грудня 2006 р., м. Харків), Міжнародній науковій конференції «Десяті наукові читання» (21-22 вересня 2006 р., м. Харків).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і 3 матеріалах та тезах конференцій.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які, в свою чергу, поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи складає 211 сторінок, з них 180 сторінок основного тексту, 30 сторінок - список використаних джерел та літератури (339 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв’язок із науковими програмами, визначено хронологічні межі та територіальні рамки, мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, аргументовано наукову новизну та практичне значення роботи, вказано на особистий внесок здобувача в розробку наукової проблеми й апробація результатів її дослідження.

Перший розділ «Історіографія проблеми та джерела дослідження» і складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано літературу та джерела за темою

дисертаційного дослідження.

Підрозділ 1.1. присвячений аналізу історіографії проблеми.

Історія вивчення національних меншин Харкова 20-30-х рр. ХХ ст. нерозривно пов’язана з історією України. Тому історіографію питання можна розглядати лише у контексті вивчення історії національних меншин України в цілому на різних етапах соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку країни. Історіографічний аналіз праць з досліджуваної проблеми можна умовно поділити на п’ять хронологічних етапів, що відображають основні періоди розвитку української історіографії в цілому: перший – 1920-ті – початок 30-х років ХХ ст., другий – середина 30-х років – середина 50-х років ХХ ст., третій – друга половина 50-х – середина 80-х років ХХ ст., четвертий – друга половина 80-х років – початок 90-х років ХХ ст., п’ятий – початок 90-х років ХХ ст. – початок ХХІ ст. Калакура Я. Українська історіографія: Курс лекцій. – К.: Генеза, 2004. – 496 с. – С. 40-41.

Історіографія першого періоду має декілька характерних рис. По-перше, саме в цей період визначалася та впроваджувалася в життя національна політика радянської влади, і тому роботи в цей час писалися безпосередніми учасниками подій. По-друге, надмірна заідеологізованість та заполітизованість досліджень знаходила відображення в перебільшеннях досягнень при вирішенні національного питання. Серед публікацій 20-х – початку 30-х років ХХ ст. окреме місце посіли ті, які популяризували політику партії та уряду Намитоков А. Национальная политика и задачи советов. – М.: Издательство «Власть Советов» при президиуме ВЦИК, 1930. – 48 с. й «викривали» український націоналізм, намагаючись продемонструвати на цьому фоні зразкову роботу партії більшовиків. Гірчак Є.Ф. Проти націоналістичної пропаганди та ліберального ставлення до неї. – К.: ВУАН, 1932. – 74 с.; Щусь О. Українське національне питання на історичному зламі / За ред. і передмовою М. Барана. – Харків-Київ: Держвидав, 1930. – 94 с.

Серед проблем, які порушувалися авторами 1920-х років – принципи, практика проведення переписів населення Осинский Н. Принципы и практика всесоюзной переписи населения // Советское строительство. – 1926. – №3-4. – С.36-52., їх результати Авдієнко М. Попередні підсумки всенародного перепису 1926 р. // Знання. – 1927. – №15-16. – С.24-25; Мінаєв С.В. Наслідки вселюдного перепису 1926 р. на Україні. – Харків: Держвидав, 1928. – 92 с., динаміка міграційних процесів Гіршфельд А. Міграційні процеси в Україні (в світлі перепису 1926 р.). – Харків: Держвидав , 1930. – 87 с., національний склад населення Черлюнчакевич Н.А. Национальный состав Советской Украины. – Харьков: НКВД УССР, 1925. – 130 с.; Хоменко А. Національний склад людності УСРР. – Харків: Держвидав, 1929. – 71 с.; Хоменко А. Сучасне українське місто в класовому відношенні. – Харків: Держвидав, 1925. – 45 с. .

Першу спробу проаналізувати етнічний склад населення Харкова, здійснити його порівняльний аналіз за матеріалами перепису 1920 р. зробив Смілянський Смілянський Населення Харкова в числах перепису 1920 р. // Вісті ВУЦВК. – 1922. – 27 жовтня.. Соціальний склад населення Харкова за матеріалами перепису 1920 р. проаналізував П. Ступішин Ступішин П.П. Соціальний склад людності Харківщини // Статистичний бюлетень. – Харків, 1929. – Кн. VІІІ. – С.3-33..

Окрема група робіт присвячена розгляду формування пролетаріату України, його національного складу, безробіттю. Серед них особливе місце належить роботі І. Вейбліта та С. Лівшиця Вейбліт І., Лівшиць С. Індустріальний пролетаріят м. Харкова. За матеріалами обслідування 19 найбільших підприємств м. Харкова. – Харків: Пролетарий, 1930. – 75 с., у якій на прикладі 19 найбільших підприємств Харкова розглянуто соціальний склад, місця проживання робітників, їх виробничий стаж, етнічну приналежність, рівень писемності робітників міста.

У період 1920 – початку 1930 рр. з’явилися роботи, у яких висвітлюється культурно-освітня діяльність радянської влади, зокрема і серед національних меншин Фурер В. Підсумки і завдання національно-культурного будівництва на Харківщині. Скорочена й перероблена доповідь на VII пленумі ОПК з доданням резолюції. – Харків: Пролетарий, 1930. – 48 с.; Гофман Л. Загальне навчання серед нацменшостей // Комуністична освіта. – 1931. – №2. – С.28-34; Левітан М. Освіта національних меншостей // Шлях освіти. – 1927. – №10. – С.15-23; Скрипник М. Нариси підсумків українізації та обслуговування культурних потреб нацменшостей УСРР, зокрема російської. Промова на засіданні колегії НКО УСРР з 14 лютого 1933 р. – Харків: Радянська школа, 1933. – 36 с.; Ряппо Я. Що дала Жовтнева революція в галузі освіти на Україні. – Харків: Книгаспілка, 1928. – 113 с.. Автори робіт акцентують свою увагу переважно на досягненнях радянської влади у галузі економіки та культури Сідоров О. Нариси з економіки Харківщини. – Харків: Пролетарий, 1930. – 152 с.; Соціалістична Харківщина за 20 років радянської влади. – Харків : «Соціалістична Харківщина», 1937. – 56 с.; Тугушев С.С. Местное хозяйство и финансы Харьковщины. 1924 – 1925. – Харьков: Пролетарий, 1925. – 88 с.. Але заклади освіти національних меншин у Харкові не досліджувалися Кас’янів та Мамиконов Будуємо соціалістичний Харків // Будуємо соціалістичний Харків. – Харків: ДВУ «Молодий більшовик», 1932. – С.22_; Востров М. Харківський тракторний напередодні пуску // Україна будує. – Харків: Видавництво «Шляхи індустріалізації», 1931. – С.46-53; Горбань М. Відгук разіновщини в Харкові // Червоний шлях . – 1931. – №1-2. – С.153-154; Иволгин В. Подземный Харьков // Пламя. – 1924. – №12. – С.6-7; Іволгін В. Старий Харків. – Харків: ДВУ, 1929. – 30 с..

З другої половини 30-х рр. ХХ ст., що становить другий етап у історіографії проблеми, науковий пошук поза межами концепції «Короткого курсу» Історії ВКП(б) стає небезпечним для дослідників. В умовах репресій, політичного тиску, пошуку «ворожих елементів» розвивалася історична наука в СРСР до середини 50-х років ХХ ст.

З другої половини 50-х рр. ХХ ст., відбувається відновлення досліджень історії національних меншин 20-30-х рр. ХХ ст. На відміну від попереднього періоду, в цей час написання історії меншин вже не було виключною прерогативою діячів різних партійних та владних структур, а стало також справою фахівців. Дослідники спиралися на більш широку джерельну базу, але питання історії національних меншин і національної політики влади залишалися під пильною увагою компартійних органів. У роботах цього періоду при висвітленні національного питання в країні, підкреслювалися досягнення комуністичної партії у даній сфері, успіхи в інтернаціональному вихованні трудящих тощо Бачинський П.П. Здійснення ленінської національної політики на Україні у відбудовний період (1921-1925) // Укр. іст. журнал. – 1966. – №1. – С.97-107; Куліченко М.І., Маланчук В.Ю. В.І. Ленін і розв’язання національного питання а Україні. – К.: Політвидав України, 1971. – 320 с.; Маланчук В.Е. Исторический опыт КПСС по решению национального вопроса и развитию национальных отношений в СССР. – М.: Высшая школа, 1972. – 294 с.; Наулко В. Культурно-побутове зближення радянських народів (на прикладі УРСР) // Комунізм і побут. – К., 1963. – С.41-56; Духопельников В.М. Деятельность советов Харьковщины в восстановительный период (1921-1925): Дисс... канд. ист. наук. – Харьков, 1979. – 241 с..

Особлива увага приділялася робітничому класу. Ця тема знайшла відображення у роботах А.З. Міщенко та К.К. Шиян Мищенко А.З., Шиян К.К. Боротьба робітників Харківщини за підвищення продуктивної праці у відбудовний період (1921-1925) // Трудящі Харківщини в боротьбі за побудову комунізму. – Харків, 1958. – С.78-110. , А.Ф. Сергєєва та Є.П. Шаталін Сергєєв А.Ф., Шаталіна Є.П. Робітники Харківщини в боротьбі за завершення технічної реконструкції промисловості в роки другої п’ятирічки (1933-1937) // Трудящі Харківщини в боротьбі за побудову комунізму. – Харків, 1958. – С.204-215. , А.І. Епштейн Епштейн А.І. Участь робітників Харківщини у здійсненні першого п’ятирічного плану (1928-1932) // Трудящі Харківщини в боротьбі за побудову комунізму. – Харків, 1958. – С.132-170. , І.Л. Шерман Шерман І.Л. З історії боротьби робітників Харкова за соціалістичну індустріалізацію (1926-1928) // Трудящі Харківщини в боротьбі за побудову комунізму. – Харків, 1958. – С.110-132.. Вони дослідили внесок робітників Харкова у побудову соціалістичної промисловості, не аналізуючи, однак, їх чисельність, національний склад, русифікація замовчувалася Лобурец В.Е. Изменение национального состава рабочего класса Украинской ССР в 1921-1932 гг. // Вопросы истории СССР. – 1982. – Вып.27. – С.25-32..

Серед досліджень етнічної структури населення України окреме місце належить роботам В.І. Наулка. У наукових працях цього автора, присвячених вивченню етносів в Україні, знайшла відображення й історія національних меншин Харкова 20-30-х років ХХ ст. Наулко В.И. Национальный состав населения Украинской СРСР по материалам переписей населения. – М.: Наука, 1964. – 8 с.; Наулко В.И. Развитие межэтнических связей на Украине. – К.: Наукова думка, 1975. – 276 с.; Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР. Статистико-картографічне дослідження. – К.: Наукова думка, 1965. – 135с.; Наулко В.І. Етнічний склад населення УРСР. – К.: Наукова думка, 1965. – 135 с.

Серед досліджень другої половини 50_х, присвячених Харкову, можна виділити наукову роботу Г.М. Окладного Окладной Г.М. Очерки истории развития Советского Харькова. – Харьков: Харьковское областное издательство, 1956. – 358 с.. У межах розділу, присвяченому 20__м рр. ХХ ст., автор ретельно дослідив розвиток промисловості, демонструючи провідну роль харківських робітників, але не досліджуючи їх чисельність та національний склад. Автор не оминув увагою розвиток Харкова як освітнього центру, дослідив кількість освітніх закладів та зміни у їх складі протягом зазначеного періоду. Недоліком цієї роботи є те, що Г.М. Окладной зовсім не розглянув процес українізацію 1920-х років у Харкові.

Аналіз чисельності населення, етнічного складу, соціальної структури, їх змін, міграційних процесів здійснили М. Курман та І. Лебединський Курман М.В., Лебединский И.В. Население большого социалистического города. – М.: Статистика, 1968. – 200 с.. Недоліком цієї роботи є її великі хронологічні межі, що охоплюють період з кінця ХІХ ст. до кінця 50-х років ХХ ст., і якщо 1920-м рокам приділена значна увага, то 30-ті роки ХХ ст. майже не були ними досліджені.

У історіографії другої половини 50-х – середини 80-х років ХХ ст. не залишилися без уваги і питання культурно-освітньої політики серед національних меншин України в 20-30-і роки ХХ ст. Афанасьєв В.В., Ветров В.О., Коновенко С.А. Нариси історії культурно-освітньої роботи на Україні (1917-1941). – Харків: ДДІК, 1968. – 218 с.; Вовк В.П., Яненко В.И. Культурно-просветительная работа среди меньшинств Украины в годы восстановительного периода (1921-1925 гг.) // Вопросы общественных наук. – К., 1974. – Вып. 19. – С.91-101; Горний В.А., Луконцева И.И. Из опыта истории деятельности РКП(б) по вовлечению польских трудящихся СССР и социалистическое строительство (1921-1929) // СССР и Польша: Интернациональные связи. История и современность. – М., 1977. – С.431-474; Бачинський П.П. Керівництво КП(б)У процесом українізації народної освіти в 1917-1927 рр. // Наукові праці з історії КПРС. – К., 1965. – Вип. 5. – С. 44-54; Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965 рр.). – К.: Радянська школа, 1966. – 260 с.; Гутянський С.К. Здійснення ленінських принципів народної освіти на Україні. – К.: Вид-во АН УРСР, 1960. – 108 с.; Мороз А.В. Ліквідація неписемності і розвиток загальної освіти трудящих на Україні у 1921-1925 рр. // Укр. іст. журнал. – 1976. – №8. – С.111-116; Паніотов І.І. Комуністична партія України в боротьбі за розвиток народної освіти (1931-1941). – Харків: Вид-во Харків. ун-ту, 1973. – 186 с.; Ясницький Г.І. Розвиток народної освіти на Україні (1921-1932). – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. – 256 с.

Серед наукових робіт, присвячених розвитку освіти на Харківщині та у місті Харкові, можна виділити монографію О.А. Завадської та В.В. Корнілова Завадська О.А., Корнілов В.В. Розвиток народної освіти на Харківщині. – Харків: Харків. кн. вид-во, 1959. – 215 с.. У ній частково розглядається міжвоєнний період, аналізується чисельність освітніх закладів, кількість учнів та вчителів у них. Поза увагою авторів залишилися, однак, освітні заклади національних меншин.

Історії культурного будівництва на Харківщині в 1917 – 1941 рр. присвячена стаття Ф.О. Миславської та В.І. Рябко Мілославська Ф.О., Рябко В.І. З історії культурного будівництва на Харківщині (1917-1941) // Трудящі Харківщини в боротьбі за побудову комунізму. – Харків, 1958. – С.245-292. . Автори зосередили свою увагу на початковій освіти, школах лікнепу, випуску літератури національними мовами та забезпечення нею учбових закладів регіону. Політика українізації у цій роботі оминається, але автори підкреслюють, що українські діти у 20-х рр. ХХ ст. вже мали змогу отримувати освіту рідною мовою. Розвиток освіти серед національних меншин не аналізувався.

З другої половини 80-х років ХХ ст., в умовах політики перебудови, у радянському суспільстві відбувалися значні зміни, які позначилися і на історіографії питання цього періоду. Введений раніше

Вовк В.П. Деятельность коммунистической партии по вовлечению трудящихся национальных меньшинств Украины в социалистическое строительство (1921-1925 гг.): Автореф. дисс... канд. ист. наук. – Одесса, 1977. – 20 с. до наукового обігу термін «національна меншина» набув у цей період широкого використання, особливо у дослідженнях Б.В. Чирка Чирко Б.В. Робота парторганізацій з національними меншинами на Україні (1923-1930) // Укр. іст. журнал. – 1988. – № 6. – С.68-77; Чирко Б.В. Національні меншості на Україні в 20-30-х рр. // Укр. іст. журнал. – 1990. – № 1. – С.51-64.. Хоча автору і не вдалося повністю позбутися застарілих стереотипів та ідеологічних догм, він звернувся до вивчення гострих проблем історії міжнаціональних взаємин міжвоєнного періоду, що й стало основою для переосмислення радянської національної політики 20-30-х рр. ХХ ст. Зотов В. Национальный вопрос: деформации прошлого // Коммунист. – 1989. – №3. – С. 79-89; Ненароков А.П. Догматическая канонизация сталинских подходов к решению национального вопроса и потере советской истории объединенного движения // История СССР. – 1988. – № 6. – С.58-74; Ненароков А.П. Из опыта национально-языковой политики первых лет советской власти // История СССР. – 1990. – №2. – С.3-14.

У цей хронологічний період у наукових роботах розглядалися питання розвитку етнічних груп як складової соціалістичного суспільства Агаев А.Г. Социалистическая народность: сущность и особенности развития // Философские науки. – 1988. – №1. – С.16-24.; Баграмов Э. Живой вопрос живой жизни: Актуальные проблемы национальных отношений. К дню образования СССР // Агитатор. – 1987. – №23. – С.7-11., етносоціальних відносин та їх історії Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. – М.: Наука, 1987. – 333 с. . Проводилися також ґрунтовні дослідження співіснування етнічних груп у межах міста Этносоциальные проблемы города / Под. ред. О.И. Шкаратана. – М.: Наука, 1986. – 285с. , ролі мови в етнокультурному розвитку суспільства Арутюнов С.А. Роль и место языка в этнокультурном развитии общества // Этнические процессы в современном мире. – М., 1987. – С. 44-68..

У хронологічний період початку 90-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст., відбулася трансформація суспільного ладу, що зумовило нові підходи до вивчення історії національних меншин України та Харкова.

Національна політика більшовиків в Україні в означений період досліджувалася в численних наукових роботах, статтях, кандидатських та докторських дисертаціях. Спираючись на широку джерельну базу, невідомі раніше документи і матеріали архівів, В.М. Даниленко, Г.В. Касьянов, С.В. Кульчицький своєю роботою «Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки» Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. – К.: Либідь, 1991. – 344 с. сприяли науковому переосмисленню історії 20-30-х років ХХ ст. У подальшому з’явилися наукові дослідження О.Ю. Борисьонка Борисьонок О.Ю. Обговорення проблем українізації вищим партійним керівництвом у 1922-1923 рр. // Укр. іст. журнал. – 2000. – №4. – С.90-99., В.М. Букача Букач В.М. Національна політика в Україні (1921-1925 рр.): Автореф. дис... канд іст. наук. – Одеса, 1994. – 23 с., В.А. Греченка Греченко В.А., Ярмиш О.Н. Україна у добу «раннього» тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.). – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 276 с.; Греченко В.А. Апогей сталінського тоталітаризму в Україні (30-ті роки ХХ ст.). – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 352 с., В.М. Даниленка Даниленко В.М. До витоків політики «українізації» // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. – К., 1993. – Вип. 1. – С.53-56. , Я.В. Верменич Верменич Я.В. Політичні наслідки та уроки політики українізації 20-30-х рр. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. – К., 2001. – Вип. 4. – С.288-308; Верменич Я. Національна реформа 20-30-х рр. в Україні: Підсумки, політичні наслідки, уроки // Проблеми історії України: Факт, судження, пошуки. – К., 2004. – Вип. 11. – С.210-224. , Г.Г. Єфіменка Єфіменко Г.Г. Національні аспекти у формуванні компартійно-радянського апарату в УРСР (1932-1938) // Укр. іст. журнал. – 2000. – № 5. – С. 3-17; Єфіменко Г.Г. Національні аспекти у формуванні компартійно-радянського апарату в УРСР (1932-1938) (закінчення) // Укр. іст. журнал. – 2000. – № 6. – С.51-66; Єфіменко Г.Г. Радянська модернізація 1920-30-х рр. (До постановки проблеми у світі аналізу досліджень сучасних російських істориків) // Укр. іст. журнал. – 2002. – № 5. – С. 3 - 24., Л.М. Новохатька Новохатько Л.М. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку України в контексті національної політики (20-30-ті рр. ХХ ст.). – К.: Стилос, 1998. – 320 с., Л.Д. Якубової Якубова Л. Центральна комісія національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК та її місцеві органи. 1924-1934 рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – 2004. – №14. – С.329-365.. У дослідженнях цього періоду знайшло відображення й проведення політики українізації на Харківщині, в тому числі й у місті

Харкові Колісник К.Е. Проведення українізації на Харківщині і 1923- 1932 рр. Автореф. дис... канд. іст. наук. – Харків, 2001. – 24 с..

Останнім часом з’являються дослідження, присвячені роботі місцевих органів влади на Харківщині в цілому і у Харкові зокрема. Серед таких робіт заслуговує на увагу стаття В. Духопельникова Духопельников В.М. Деятельность местных органов власти Харьковщины среди национальных меньшинств в 20-30-е годы ХХ столетия // Эпоха. Культуры. Люди (история повседневности и культурная история Германии и Советского Союза. 1920-1950-е годы) / Материалы международной научной конференции (Харьков, сентябрь 2003 г.). – Харьков, 2004. – С.88-100..

Невід’ємною частиною політики коренізації було забезпечення прав національних меншин, яке розглядається у дослідженнях В. Гончаренка Гончаренко В.Д. Законодательное обеспечение прав национальных меньшинств в Украине в 1920-х годах // Матеріали Круглого столу: Висвітлення історії національних меншин в курсах історії України та Росії. – Харків, 2006. – С.8-16. , Л. Рябошапки Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000). – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 484 с.; Рябошапко Л. Вплив радянських і партійних органів в УСРР на діяльність релігійних громад національних меншин (середина 1920-х років) // Право України. – № 9. – С.112-114; Рябошапко Л. Позбавлення представників національних меншин виборчих прав в УСРР (1920 – середині 1930-х років) // Право України. – 2000. – №5. – С.101-103. та колективних наукових працях Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект / М.Панчук, В.Войналович, О. Галенко та ін. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2000. – 358 с..

Етносоціальну структуру населення України досліджували Д. Гринь Гринь Д. К. Динаміка чисельності та зміни у складі міського населення України у 20-30-х рр. ХХ ст. // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К.М. Ячменіхіна. – Чернігів, 1998. – С.294-300; Гринь Д.К. Соціально-демографічні процеси в містах України (1920-1930-і рр.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2000. – 19 с. , О. Воронко Воронко О.Г. Чисельність, розміщення і демографічна структура основних етнічних груп на території України у середині 20-х рр. ХХ ст. // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К.М. Ячменіхіна. – Чернігів, 1998. – С.287-294. , Л. Низова Низова Л.В. Промислова кооперація на Україні (З історії українського малого бізнесу). – К.: Інститут історії України НАН України, 1993. – 112 с. . Комплексне дослідження соціально-економічного становища етнічних меншин в УСРР у 20_х – на початку 30_х років ХХ ст. здійснила Л. Якубова Якубова Л. Соціально-економічне становище етнічних меншин в УСРР (20-і – початок 30-х років ХХ ст.). – К.: Інститут історії України НАН України, 2004. – 455с.. В її монографії висвітлено участь етнічних меншин УСРР в господарському та соціальному житті у 20-і та на початку 30-х рр. ХХ ст. Авторка висвітлила особливості суспільно-політичного та культурного розвитку етнічних меншин УСРР у контексті національної політики радянської держави 1920-х – середини 1930-х років Якубова Л. Етнічні меншини в суспільно-політичному та культурному житті УСРР. 20-і – перша половина 30-х рр. ХХ ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2006. – 507 с.. Л. Якубова сконцентрувала свою увагу на національних адміністративно-територіальних одиницях, що, цілком зрозуміло, оскільки саме у компактно розселених етнічних групах і відбувалося безпосереднє впровадження національної політики радянського уряду. Однак при цьому майже не приділяється увага містам у цілому та великому індустріальному Харкові зокрема.

Історіографію та джерела дослідження етнічних меншин України 20-х – першої половини 30-х років ХХ ст. авторка аналізує у іншій своїй монографії Якубова Л. Етнічні меншини УСРР у 20-і – першій половині 30-х років ХХ ст.: Історіографія та джерела дослідження. – К. Інститут історії НАН України, 2006. – 170 с..

А. Скоробогатов дослідив співвідношення українців та росіян за переписами 1920 р., 1926 та 1939 років. Недослідженими автором залишились інші етноси Скоробогатов А. Територія та населення Харківщини у 20-30-х роках ХХ століття // Березіль. – 1997. – №11-12. – С.132-147. . Окремий напрямок у історіографії національних меншин 20-30-х ХХ ст. становлять дослідження, які висвітлюють проблеми розвитку культурно-освітньої політики радянської влади в Україні. Науковці перш за все розглядали питання мотивів, стратегії, загальної, ідеологічної спрямованості політики щодо національних меншин, розкриваючи не тільки успіхи, але і прорахунки у її впровадженні Єфіменко Г.Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо радянської України (1932-1938): Автореф. дис...канд іст. наук – К., 2001. – 18 с.; Новохатько Л.М. Національній аспект доктрини «соціалістичної реконструкції» (спроба історико-теоретичного переосмислення). – К.: Інститут історії України НАН України, 1997. – 110 с.; Новохатько Л.М. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку України в контексті національної політики (20-30-ті рр. ХХ ст.). – К.: Стилос, 1998. – 320 с.; Якубова Л.Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України (20-30-ті роки): коренізація і денаціоналізація // Укр. іст. журнал. – 1998. – №6. – С.22-37; Якубова Л.Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України (20-30-ті роки): коренізація і денаціоналізація (закінчення) // Укр. іст. журнал. – 1999. – № 1. – С.41-56; Якубова Л.Д. Тенденції етнокультурного життя УСРР у контексті коренізації (1924-1935 рр.) // Укр. іст. журнал. – 2006. – № 2. – С. 74-89; Бистрицька О.Б. Створення та розвиток системи освіти національних меншин в Україні (1917-1939 рр.). – Харків: Військовий інститут національної гвардії України, 1999. – 187 с.; Войналович О. Організація шкільної освіти для національних меншин в Україні: 20-30 рр. – К.; Полтава: Рідний край, 1992. – 149 с. .

У наукових працях знайшла відображення й роль мови у культурно-освітній політиці радянської влади щодо національних меншин Якубова Л.Д. Мовна проблема та її вплив на етнокультурне життя українських греків (сер. 20-х – 30-і рр. ХХ ст.) // Укр. іст. журнал. – 2004. – № 2. – С.121-133; Якубова Л.Д. Мовна проблема та її вплив на етнокультурне життя українських греків (сер. 20-х – 30-і рр. ХХ ст.) (закінчення) // Укр. іст. журнал. – 2004. – № 4. – С.82-90; Липинський В.В. Державна мовна політика в галузі загальної освіти та її реалізація у 20-ті роки // Збірник наукових праць Харків. держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. – 1999. – Серія: Історія та географія. – Вип. 3. – С.100-106; Верменич Я.В., Нагорна Л.П. Мовна політика і національна свідомість: уроки минулого і сьогодення // Національна культура в сучасній Україні. – К., 1995. – С.261-278. . Відмінність у впровадженні національної політики держави на Сході України досліджували В. Липинський та Ю. Філатов Липинський В.В., Філатов Ю.А. Національна політика у галузі освіти та її особливості на Сході України у 20-ті рр. ХХ ст. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2001. – Серія: Історія України. – Вип.4. – №504. – С.103-110.. Автори дійшли висновку, що реалізація в даному регіоні національної політики у галузі освіти у 20-і роки мала певні особливості в порівнянні з іншими регіонами республіки, які полягали у складності просування політики українізації внаслідок опору місцевих працівників професійних спілок, партійного і радянського апарату, частини викладачів навчальних закладів та вчителів. Але автори не розглянули особливості впровадження національної політики у Харкові – тогочасній столиці УСРР.

Розвиток освіти і науки серед національних меншин у контексті її впровадження в Харкові в 20-30-х роках ХХ ст. розглядають автори колективної наукової монографії «Історія міста Харкова ХХ століття» Історія міста Харкова ХХ століття / О.Н. Ярмиш, С.І. Посохов, А.І. Епштейн та ін. – Харків: Фоліо, 2004. – 686 с.. У роботі було досліджено створення освітніх та культурних закладів для національних меншин як загальна складова політики радянської влади у цих галузях, побіжно розглянуто кількість зазначених установ. Однак окремо заходи національної політики та їх аспекти в Харкові у цій праці не досліджуються.

Найбільшу групу наукових досліджень з історії національних меншин України 20-30-х років ХХ ст. становлять роботи, присвячені окремим етносам, але досі залишається недослідженою історія окремих національних меншин Харкова міжвоєнного періоду. На сьогодні існують лише праці присвячені вірменській Пивоварська К. Б. Вірменська національна меншина в Україні у 20-30-ті роки XX століття: Автореф. дис... канд. іст. наук. – Харків, 2004. – 18 с.; Пивоварська К. Харківська вірменська колонія: соціально-економічна та культурна діяльність // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Серія: Історія України. – 2001. – №504. – Вип.4. – С.192-195., чеській Чехи в Харькове (Из истории украинско-чешских отношений). – Харьков, 2000. – 24 с. та польській Ніколаєнко О. Польські громадські організації Харкова і політика по відношенню до них в 20-30-ті роки ХХ століття // Харків і Польща: люди і події. Матеріали наук.-прак. конф., м. Харків, 12 лист. 2005 р. – Х., 2006. – С.37-47. меншинам.

Узагальнюючу монографію з історії національних меншин України 20-30-х рр. ХХ ст. написав Б.В. Чирко Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20-30 роки ХХ ст.) – К.: Асоціація Україно, 1995. – 215 с. .

Окреме місце серед наукових робіт посідає монографія американського дослідника Т. Мартіна. У роботі на основі різнорідних джерел розглянуті питання формування й еволюції радянської національної політики у республіках СРСР з 1923 р. до другої половини 1930-х рр Martin T. The Affirmative Action Empire: Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923 – 1939. The Wilder House Series in