У підрозділі 3.3 “Гуманітарна сільська інтелігенція” крізь призму соціально-психологічної методології аналізуються специфіка життя й основні напрями діяльності зазначеної групи інтелігенції на Наддніпрянщині. Серед професій, які зосереджуються на людині, на її духовному і фізичному стані, у тогочасних наддніпрянських селах виділяються педагогічні, наукові (гуманітарні), мистецькі, літературні й медичні.

Загальна чисельність гуманітарної сільської інтелігенції Наддніпрянської України на 1897 р., становила 33678 осіб: із них 25141 чоловік і 8537 жінок. Гуманітарії – найдемократичніша за соціальним походженням група сільської інтелігенції. Здобувши педагогічну, вищу або середню медичну освіту, освоївши мистецьку професію, вихідці із селянства, збіднілого сільського духовенства, міських кіл намагалися реалізувати себе в новій спеціальності, в якій при першому ж спілкуванні без “людяного підходу” їхня діяльність була приречена на провал. Саме ця група сільської інтелігенції була найбільш освічена (точніше, перманентно прагнула бути освіченішою). Невідповідність теорії та практики виховання і навчання, державної ідеології та суспільних реалій, владних та соціальних стосунків, економічних та культурних процесів була для цієї верстви найбільш очевидною.

Професійне коло обов’язків (навчання, виховання, лікування, профілактика захворювань, позашкільна освіта, організація дозвілля тощо) і реалії життя формували у гуманітаріїв думку про необхідність радикальної перебудови суспільства. Традиційний спосіб господарювання, на їхній погляд, уже не задовольняв соціальні запити суспільства. Більшість гуманітарної сільської інтелігенції щиро вірила у прогрес, інтелект, можливість просвітити народ і т.п.

Проблеми матеріальної та правової незахищеності витиснули гуманітаріїв до маргінальної частини наддніпрянського суспільства. Верства з таким низьким рівнем забезпеченості не могла мати великих важелів впливу, хоча на рівні села і вважалася елітою.

Втручання бюрократичних елементів у діяльність педагогічної, медичної, творчої інтелігенції села, спроба втримати гуманітаріїв у рамках станово-ієрархічного суспільства наштовхувалися на опозиційні настрої. Напружені стосунки із системою, яку нерідко уособлювали адміністрація й духовенство, виробили у соціальній психології гуманітарної сільської інтелігенції, з одного боку, сублімовану нав’язливу необхідність позбутися цієї системи, а з другого, призводили до реальних конфліктів із владою і людьми, які її репрезентували.

У загальних підсумках до третього розділу робиться висновок, що внаслідок змін у діяльності сільської інтелігенції пореформеного періоду похитнулися всі “три стовпи” державної ідеології Російської імперії – самодержавство, православ’я і народність. Управлінська інтелігенція села (яка відповідала за першу ідеологічну складову), сільське духовенство (що відповідало другій) і гуманітарна інтелігенція (котра формувала образ “народності”), уже не були надійною підтримкою режиму. Зауважмо, що не всі ці ділянки імперської ідеології були підважені однаково: меншою мірою це спостерігалося серед управлінської сільської інтелігенції, більшою – у релігійній сфері села, а найбільше у питаннях формування “народності”, де малочисельна і несвідома попервах педагогічна, творча і медична сільська інтелігенція, переймаючи досвід у своїх міських колег, творила образ уже не імперського “єдиного народу”, а складала проект нової (як їм здавалося, “відродження старої”) нації. Проектів таких було декілька (український, польський, російський), але найвиразнішим й найбільш аргументованим видавався в аграрній, селянській Україні український національний проект, який, з усіма своїми позитивами і недоліками, у ХІХ ст. мав переважно академічний характер, а на початку ХХ ст. набув масової соціально-політичної підтримки.

У висновках дисертації підведені підсумки дослідження, що виносяться на захист:

відзначено, що проблема соціальної психології сільської інтелігенції України не була предметом спеціальних історичних досліджень у галузі українознавства і належить до маловивчених й актуальних у сучасній науці;

визначено політичні та економічні обставини, етнічні й соціокультурні особливості формування сільської інтелігенції у зазначений період. Зокрема, з’ясовано, що світоглядно ця верства формувалася переважно в атмосфері загального економічного зубожіння, зростала в ситуації, коли традиційне суспільство потроху поступалося модерним впливам; що формування сільської інтелігенції відбувалося за рахунок інших верств станового суспільства. Стверджується, що інтелект і освіченість на початку другої половини ХІХ ст. уже були не менш цінними, ніж походження і матеріальна забезпеченість. Відтоді розумова праця стає не тільки витребуваною ринком, а й набуває високого престижу в суспільстві. Як наслідок, інтелектуали відчужувалися від станів. Але й станове суспільство більше не визнавало їх, і позначало “третім елементом” та “різночинцями”. Відбувалося поступове виокремлення інтелігенції (у тому числі сільської) як нової верстви;

на фоні доби подано загальну соціально-психологічну та етнопсихологічну характеристику сільської інтелігенції Наддніпрянської України, серед якої відзначено лабільність настроїв цієї верстви, неможливість визначити її “ментальність”. Стверджується, що на відміну від селянства, сільська інтелігенція більше піддавалася модернізації, хоча й не вела перед в економічних реформах, національних або революційних рухах. З’ясовано, що сільська інтелігенція не становила єдиної соціальної спільності. Найчастіше її представники не відчували корпоративної єдності й власне потреби у цьому. Це були окремі, розрізнені групи людей розумової праці, які діяли відповідно до свого соціально-професійного статусу. Для більшості тогочасних сільських інтелігентів іманентні суспільний конформізм і соціальна відчуженість. Лише найбільш активна частина сільської інтелігенції складалася з різнорідних соціальних елементів, між якими встановлювався доволі міцний зв’язок. Як засвідчує участь окремих інтелігентів села у суспільних справах (кооперативний, просвітницький, революційний рух), іноді вони становили цілком самодостатню спільність при всій різноманітності учасників. Про це промовисто свідчать факти з судових розправ над ними: по одній справі проходили студенти, волосні писарі, земські діловоди та інші категорії. Український національний рух став ще однією “сферою психології” сільської інтелігенції, всередині якої актуальною й надалі залишалася проблема “малоросійства”. Це не завадило багатьом діячам саме сільської інтелігенції стати на чолі українського національного руху. Так, до Центральної Ради та її представницьких органів входили вихідці із сімей сільських учителів (В. Бойко, Н. Григоріїв, М. Полоз), лікарів (І. Шраг), священиків (С. Єфремов, В. Королів, Ф. Крижанівський, О. Лотоцький, Ф. Матушевський, В. Чехівський та ін.);

окремо з’ясовано психологічні та етнокультурні особливості життя та діяльності управлінської сільської інтелігенції, зокрема, її привілейований статус на рівні села, невисокий рівень виконання професійних обов’язків, некритичність соціальних уявлень групи, складність стосунків з іншими верствами села, комплекси етнічної меншовартості тощо;

охарактеризовано соціально-психологічний та етнокультурний портрет сільського духовенства. Зокрема, наголошено на консервативності більшості представників цієї верстви, відчуженості від решти суспільства, залежності від російської синодальної православної церкви і релігійно-національної політики Російської імперії;

проаналізовано соціальну психологію й етнокультурну ідентичність гуманітарної сільської інтелігенції. Встановлено, що ця найдемократичніша за своїм складом соціальна група наддніпрянського села найбільше піддавалася модернізації, становила основну соціальну базу для розгортання національного руху на селі;

узагальнено досвід життєдіяльності сільської інтелігенції Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст., і визначено її важливу і самодостатню роль у суспільних трансформаціях напередодні та під час революції 1917-1921 рр.

Публікації, що відображають основні положення дисертації:

1. Соціальні колізії сільського духовенства у власному середовищі, у стосунках із місцевою владою та українським традиційним суспільством (локальне дослідження) // Зб. наук. праць. Серія “Історія та географія” / Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків: Майдан, 2006. – Вип. . – С. .

2. Місце сільської інтелігенції в українському традиційному суспільстві другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. С.В. Кульчицького, А.Г. Морозова. – Черкаси, 2006. – Вип. . – С. .

3. Участь наддніпрянської сільської інтелігенції в українському національному русі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. – Вип. . Серія: Історія: Зб. наукових праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. – Вінниця, 2006. – С. .

4. Сільська інтелігенція Наддніпрянської України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: проблеми методології дослідження // Наукові записки. – Вип. . – Серія: Історичні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2007. – С. .

5. Місце сільського духовенства у просвітницькій та національно-культурній роботі на теренах Наддніпрянщини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Зб. наук. праць. Серія “Історія та географія” / Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків: Майдан, 2007. – Вип. 25-26. – С. .

6. Наддніпрянський сільський учитель другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: соціально-психологічний та етнокультурний портрет // Інтелігенція і влада: Громадсько-політичний науковий збірник. – Вип. . Серія: історія. – Одеса: Астропринт, 2007. – С. .

Публікації, що додатково відображають положення дисертації:

1. Українська інтелігенція: генеза, структура та проблеми термінології // Шістнадцята наукова сесія Осередку Наукового товариства ім. Шевченка у Черкасах: Матеріали доповідей на засіданнях секцій і комісій, 12-31 березня 2005 р. / За ред. В.В. Масненка. – Черкаси: Осередок НТШ у Черкасах, 2006. – С. .

2. Духовенство в контексті досліджень з історії сільської інтелігенції Наддніпрянщини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії. Матеріали Четвертої Міжнародної наукової конференції (18-19 травня 2006 р.) / Нац. Києво-Печер. іст.-культ. заповідник, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; ред. рада: Кролевець С.П. (голова) та ін. – К.: Фенікс, 2007. – С. .

3. Інтелігенція наддніпрянського села у творах українських письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Сімнадцята наукова сесія Осередку Наукового товариства ім. Шевченка у Черкасах: Матеріали доповідей на засіданнях секцій і комісій, 14-24 березня 2006 р. / За ред. В.В. Масненка. – Черкаси: Осередок НТШ у Черкасах, 2007. – С. .

4. Проблема соціальної орієнтації та національної ідентичності інтелігенції України у працях С.О. Єфремова після революції 1905-1907 рр. // Матеріали четвертих Всеукраїнських Єфремовських читань; Черкаси, 5-6 жовт., 2006 р. / Редкол.: Поліщук В.Т. (відп. ред.) та ін. – Черкаси: Брама-Україна, 2007. – С. .

5. Українська інтелігенція у ролі “народної опозиції”: спроба реінтерпретації в контексті модерного періоду історії // Молода нація: Альманах. Матеріали конференції “Українська Гельсінська Група: 30 років героїзму (1976-2006)”. – К., 2006. – № (40). – С. . (у співавторстві з І.В. Волошиним; авторський внесок – 80

6. Социальная психология и история: “Сто лет вместе”? (из опыта современной методологии исторических исследований в Украине) // Сборник научных работ Студенческого исторического общества. Вып. ІІІ (Материалы международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых “Власть и общество в России: история и проблемы взаимоотношений”, Смоленск, 24-25 ноября 2006 г.) / Редкол.: М.В. Каиль (отв. ред.) и др.; Смолен. гос. ун-т; Студ. ист. о-во. – Смоленск: СмолГУ, 2007. – С. .

Анотація

Шамара С.О. Сільська інтелігенція Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: соціально-психологічні та етнокультурні характеристики – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 – українознавство (історичні науки). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

Дисертація присвячена соціально-психологічному та етнокультурному аналізу життя та діяльності сільської інтелігенції Наддніпрянської України у період від реформ 1860-1870-х рр. до розпаду Російської імперії у 1917 р. Спираючись на наявну історичну літературу, залучення широкого кола опублікованих джерел й матеріалів архівного збереження, використання теоретико-методологічних розробок українських і закордонних учених, надаються кількісні й якісні характеристики сільської інтелігенції в межах українських губерній Російської імперії.

У роботі з’ясовуються політичні, економічні, етнічні й соціокультурні чинники формування сільської інтелігенції як соціальної верстви в умовах трансформації традиційного суспільства у модерне.

Аналізується вплив на соціальну психологію різних груп сільської інтелігенції Наддніпрянської України таких чинників, як освіта, соціальне й етнічне походження, чисельність і соціальна репрезентативність, соціально-професійний статус, матеріальне, правове та суспільне становище. Відповідно до цього характеризуються основні напрями діяльності сільської інтелігенції Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Робиться висновок, що найбільший вплив на формування соціальної психології верстви справили її соціальна стратифікація, диференційована етнічна самосвідомість та соціально-професійне становище. Окрім того, стосунки з іншими соціальними групами, верствами та станами викликали у сільської інтелігенції усвідомлену потребу боротьби за національне та соціальне визволення.

Ключові слова: сільська інтелігенція, соціальна психологія, етнокультурна психологія (етнопсихологія), освіченість, інтелігентність, професійні обов’язки, суспільне становище, національна свідомість.

Шамара С.А. Сельская интеллигенция Надднепрянской Украины второй половины ХІХ – начала ХХ ст.: социально-психологические и этнокультурные характеристики – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12 – украиноведение (исторические науки). – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008.

Диссертация посвящена социально-психологическому и этнокультурному анализу жизнедеятельности сельской интеллигенции Надднепрянской Украины за период от реформ 1860-1870-х гг. и до распада Российской империи в 1917 г. Основываясь на анализе исторической литературы, изучении широкого круга опубликованных источников и материалов архивного сбережения, использовании теоретико-методологических разработок украинских и зарубежных ученых, в ней подаются количественные и качественные характеристики сельской интеллигенции в рамках девяти губерний Надднепрянской Украины. В частности делается акцент на социальных условиях формирования мировоззрения этого слоя, на его поведении и роли в общественных процессах изучаемого периода.

В работе выясняются политические, экономические, этнические и социокультурные предпосылки формирования сельской интеллигенции как социального слоя периода трансформации традиционного общества в модерное.

Анализируется влияние на социальную психологию разных групп сельской интеллигенции Надднепрянской Украины таких факторов, как образование, социальное и этническое происхождение, численность и социальная репрезентативность, социально-профессиональный статус, материальное, правовое и общественное положение. Соответственно подаются характеристики основных направлений деятельности сельской интеллигенции Надднепрянской Украины второй половины ХІХ – начала ХХ ст.

Делается вывод, что самое большое влияние на формирование социальной психологии этого слоя имели его социальная стратификация, дифференцируемое этническое самосознание и социально-профессиональное положение, а также аналогичные характеристики других социальных групп, слоев, станов Надднепрянщины, в результате отношений с которыми в психологии сельской интеллигенции появилась осознанная потребность борьбы за национальное и социальное освобождение.

Ключевые слова: сельская интеллигенция, социальная психология, этнокультурная психология (этнопсихология), образованность, интеллигентность, профессиональные обязанности, общественное положение, национальное сознание.

Summary

Shamara S.O. Rural intelligentsia in Naddnipryanska Ukraine of the second half of the XIX – early XX century: socio-psychological and ethno-cultural characteristics. – Manuscript.

The thesis for a candidate degree by speciality 09.00.12. – Ukrainian study (historical sciences). – Kyiv National University of Taras Shevchenko. – K., 2008.

The dissertation focuses on the socio-psychological and ethno-cultural analysis of life and work of the rural intelligentsia in Naddnipryanska Ukraine dating from the period of reforms introduced in 1860– 1870 s up to the breakup of the Russian Empire in 1917. The paper provides the qualitative and quantitative characteristics of the rural intelligentsia inhabiting nine provinces (guberniy) of the Russian Empire. The conclusions are drawn on the basis of the existing historical literature, addition of a wide range of published sources and archive materials and application of the theoretical and methodological study conducted by Ukrainian and foreign scholars.

The dissertation investigates political, economic, ethnic and socio-cultural aspects of formation of the rural intelligentsia as a social stratum under conditions of transformation of the traditional society into the modern one.

The paper explores the way such factors as education, social and ethnic origin, population and social representativeness, socio-professional status, financial position, legal and social status influenced social psychology of different groups of the rural intelligentsia in Naddnipryanska Ukraine. In accordance with this the main trends of work of the rural intelligentsia in Naddnipryanska Ukraine of the second half of the XIX – early XX century are characterized.

It’s concluded that the greatest influence on the formation of social psychology of the stratum was exerted by its social stratification, differential ethnic self-consciousness and socio-professional status. Resulting from relationships with different social groups, strata and positions, the deliberate need for fighting for the national and social liberation emerged in the consciousness of the rural intelligentsia.

Key words: rural intelligentsia, social psychology, ethno-cultural psychology (ethno-psychology), erudition, intelligence, professional duties, social status, national consciousness.

Підписано до друку 07.03.2008 р.

Формат 60х90/16. Папір типографський.

Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 0,9. Наклад 100 прим.

Замовлення № __

Друк ПП Чабаненко Ю.А. Видавництво “АНТ”

Державне реєстраційне свідоцтво ЧС № від 06.01.2000 р.

18000, м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 39

тел.: 8 (0472) 45-99-84

E-mail: office@2uppost.com