ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ШЕРСТЮК СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК: 618.33+616-053.31]:612.017.1]-091-02:618.3-06:616.98:578.828.6
ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ПЛОДІВ ТА ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ВІД ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ МАТЕРІВ
14.03.02 – патологічна анатомія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківському національному медичному університеті МОЗ України.
Науковий керівник – доктор медичних наук, професор,
СОРОКІНА Ірина Вікторівна,
кафедра патоморфології
Харківського національного медичного
університету, професор
Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор,
ЯКІМОВА Тамара Петрівна,
кафедра клінічної лабораторної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти, професор;
доктор медичних наук, професор,
ТЕРЕЩЕНКО Валентина Павлівна,
Інститут екологічної патології людини, директор (м. Київ); Інститут сорбції та проблем ендоекології НАН України, завідувач лабораторії ендоекології та техногенно-індукованної патології (м. Київ)
Захист відбудеться «27» __березня__2008 р. о 13. 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01. при Харківському національному медичному університеті за адресою: (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).
Автореферат розісланий «18» лютого 2008 року
Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор В.В. Лазуренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. ВІЛ-інфекція відноситься до найбільш поширених і небезпечних інфекцій людини. Особливу важливість набуває проблема інфікування жінок дітонароджувального віку з наступним внутрішньоутробним інфікуванням дітей. Кількість ВІЛ-інфікованих матерів зростає в багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні. У світі на 2006 рік людей, що живуть із ВІЛ-інфекцією, 39,5 млн, а загиблих від СНІДУ – 2,9 млн. В Європі цей показник дорівнює 740 тис. і 12 тис. відповідно. З 2004 до 2006 року в світі кількість ВІЛ-інфікованих дітей та дорослих зросла на 2,6 млн, в Європі за цей самий період часу – на 40 тис. осіб. В Україні за даними Міжнародного Альянсу ВІЛ/СНІД з 1987 до 2007 року офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції 119863, серед яких 16592 складають діти. З 2004до 2006 року в Україні від СНІДУ померло 98 з 2835 зареєстрованих ВІЛ-інфікованих дітей.
Ризик інфікування плода на сьогодні складає 15-25% (M.L. Newell, G. Gray, Y.J. Bryson, 1997). Є дані, що 80-90% ВІЛ-інфікованих дітей інфікуються вертикальним шляхом (С.П. Посохова, 2005). У ВІЛ-інфікованих дітей розвиваються зміни у всіх системах організму, але перш за все в імунній системі та ЦНС (В.А. Цинзерлинг, О.Л. Красногорская, М.В. Васильева, 2005).
Клініко-морфологічні прояви ВІЛ-інфекції у дітей вельми поліморфні і залежать від шляхів її потрапляння в організм дитини та вивчені недостатньо. Перші симптоми захворювання з’являються, як правило, у 6-9 – місячному віці і характеризуються наявністю різноманітних інфекцій, лімфоаденопатією, гепатоспленомегалією, діареєю та ураженням нервової системи. (А.Ф. Яковцова, И.В. Сорокина, И.В Корнейко, 1991). Незважаючи на те, що загальноприйнятим є ураження імунної системи при ВІЛ-інфекції, у доступній літературі відсутні дані про особливості ембріо- та фетогенезу органів імунної системи плодів від ВІЛ-інфікованих матерів. Відомо, що більшість імунних органів до моменту народження дитини структурно та функціонально сформовані, хоч повне їх визрівання відбувається на ранніх етапах постнатального життя. (Э.Б. Церенова, Т.Ю. Бурдаева, Г.Г. Васильева, 2000). Вивчення морфогенезу імунної системи плодів та померлих новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів дозволе оптимізації діагностики ВІЛ-інфекції у дітей раннього віку, та дозволе педіатрам індівідуалізувати лікування хворих та попередити ускладнення.
Таким чином, обрана тема актуальна і нова, бо в сучасній перінатології ця проблема не вивчена і залишається відкритою.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Харківського національного медичного університету “Патологічна анатомія окремих систем плода та новонародженого від матерів з ускладненою вагітністю ” (державний реєстрацiйний № 01054002760), що входить до координаційного плану пріоритетних напрямків наукових досліджень, затверджених Міністерством охорони здоров’я України. Автором забезпечений збір матеріалу, проведено морфологічне, імуногістохімічне дослідження, а також був проведений аналіз морфофункціональних особливостей тканини тимусу, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів в умовах ВІЛ-інфекції матері.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження було визначення структурно-функціональних особливостей тканин тимусу, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів (МЛВ) у плодів, новонароджених і дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів на підставі результатів комплексного патоморфологічного аналізу.
Завдання дослідження:
1. Провести аналіз клінічних даних досліджуваних плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів.
2. Здійснити макроскопічне, гістологічне, гістохімічне, імуногістохімічне дослідження тимусу, селезінки та МЛВ у плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів.
3. Вивчити особливості ендотелінпродукуючої активності в імунних органах плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів.
4. Виявити морфологічні особливості тимусу, селезінки та МЛВ плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів в порівнянні з фізіологічною нормою.
5. Встановити особливості взаємозв’язку між показниками центральних та периферійних органів імунної системи плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів.
Об'єкт дослідження – ВІЛ-інфекція вагітних.
Предмет дослідження – структурно-функціональні зміни тимусу, селезінки, МЛВ, імунних клітин плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів.
Методи дослідження – для досягнення поставленої мети та вирішення завдань використано макроскопічний, органометричний, гістологічний, гістохімічний, морфометричний, імуногістохімічний та статистичний методи.
Наукова новизна одержаних результатів. На материалі аутопсій загиблих плодів, новонароджених та дітей раннього віку в результаті комплексного дослідження із застосуванням гістологічного, морфометричного, імуногістохімічного та статистичного методів вперше виявлені зміни внутрішньоутробного розвитку тимусу, селезінки та МЛВ, обумовлені наявністю у матері ВІЛ-інфекції.
Вперше з`ясовано характер порушень морфо-функціональної активності тимусу, селезінки та МЛВ залежно від часу інфікування плода ВІЛ.
Показано, що ВІЛ-інфекція матері під час вагітності реалізується порушеннями внутрішньоутробного розвитку тимусу, селезінки та МЛВ, що проявляється атрофією, дисплазією та гіперплазією лімфоїдного й епітеліального їх компонентів.
Встановлено, що раннє інфікування плоду ВІЛ призводить до розвитку простої дисплазії тимусу з різким зменшенням лімфоїдної популяції у периферійних органах імунної системи плода, а при більш пізньому – можливі два варіанти трансформації структури тимусу, селезінки та МЛВ: гіперплазія або дисплазія з атрофією цих імунних органів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати поглибленого морфологічного дослідження тимусу, селезінки та МЛВ померлих плодів і дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів уможливлюють підвищення якості патологоанатомічної діагностики.
Лікарі-клініцисти, використовуючи отримані дані, зможуть прогнозувати перебіг хвороби та удосконалювати методи лікування з урахуванням виявлених змін імунної системи.
Доцільне впровадження результатів дослідження у навчальний процес медичних вузів при підготовці педіатрів, інфекціоністів, патологоанатомів та лікарів загальної практики.
Особистий внесок дисертанта. Авторові належить ідея розробки і визначення пріоритетів. Дисертантом проаналізовано профільну наукову літературу, самостійно зібрано матеріал, проведено гістологічне дослідження особливостей морфологічної будови тимуса, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів, також автором проведено вивчення лімфоідної та епітеліальної популяції тимуса, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів плодів новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів з використанням морфометричного та імуногістохімічного методів досліджень. Дисертантом виконано статистичну обробку одержаних результатів. Самостійно написані та проілюстровані всі розділи дисертації, сформульовані її положення і висновки.
Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені, обговорені та схвалені на науково-практичній конференції молодих вчених Харківського національного медичного університету «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2007 – 2008), на науковому товаристві патологоанатомів (Харків, 2007 – 2008), на сумісному засіданні кафедри патоморфології Харківського національного медичного університету та кафедри загальної та клінічної патології Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Результати роботи відображені в матеріалах Української науково-практичної конференції «Патологоанатомічна діагностика хвороб людини: здобутки, проблеми, перспективи», присвяченої 100-річчю з дня народження профессора М.М. Шинкермана (Чернівці, 2007р). Апробацію роботи проведено на спільному засіданні кафедр патоморфології, акушерства та гінекології № 1, дитячих інфекційних хвороб, центральної науково-дослідницької лабораторії Харківського національного медичного університету, прозектури Харківської обласної клінічної лікарні і Харківського центру перінатальної патології (Харків, 2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових робіт: 7 робіт опубліковано у виданнях, які затверджені ВАК України, 3 – в матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація загальним обсягом 159 сторінок машинопису. Складається із вступу, огляду літератури, семи розділів власних досліджень, їх обговорення, висновків, списку літератури, який містить 200 джерел: вітчизняних – 66, іноземних – 134 (обсягом 22 сторінки) і додатків. Робота ілюстрована 42 таблицями та 81 малюнками (обсягом 30 сторінок), в тому чіслі 61 мікрофотографією.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал та методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань даної роботи було вивчено 84 випадки загибелі плодів та дітей раннього віку.
Весь досліджений матеріал був розділений на групи. До першої увійшло 11 плодів на новонароджених, де, залежно від морфології тимусу, виділено три підгрупи: І – плоди та новонароджені від ВІЛ-інфікованих матерів з простою дисплазією тимусу (група А1ПД), ІІ – плоди та новонароджені від ВІЛ-інфікованих матерів з дисплазією та атрофією тимусу (група А1ДА); ІІІ – плоди та новонароджені від ВІЛ-інфікованих матерів з гіперплазією тимусу (група А1ГП).
Другу групу склали 25 дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, які померлі у віці від 1 до 6 місяців. В залежності від структури тимусу ця група розділилась на дві підгрупи: І – померлі діти у віці від 1 до 6 міс від ВІЛ-інфікованих матерів з простою дисплазією тимусу (группа А2ПД); ІІ – померлі діти у віці від 1 до 6 міс від ВІЛ-інфікованих матерів з дисплазією та атрофією тимусу (група А2ДА).
Третя група представлена 11 випадками аутопсій дітей, померлих у віці від 6 до 12 міс, від ВІЛ-інфікованих матерів. У всіх представників цієї групи морфологічна картина тимусу відповідала дисплазії з атрофією (група А3ДА).
Четверту групу склали померлі діти у віці старше 1 року від ВІЛ-інфікованих матерів – 17 випадків. Морфологічна картина тимусу у цих дітей відповідала дисплазії з атрофією (група А4ДА).
Групу контролю склали 20 мертвонароджених дітей від здорових матерів (група К).
Матеріал був зібраний за період 1998 – 2006 р.р. в обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні м. Харкова, в Одеському обласному патологоанатомічному бюро та Дніпропетровському обласному патологоанатомічному бюро.
Для морфологічного дослідження із тимуса, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів (МЛВ) вирізались шматочки, які фіксувались в 10% розчині нейтрального формаліну. Потім матеріал піддавався стандартній проводці крізь спирти зростаючої концентрації, рідину Нікіфорова (96% спирт та діетіловий ефір у співвідношенні 1:1), хлороформ, після чого заливався парафіном. Із приготовлених блоків робились серійні зрізи товщиною 4-5 мкм.
Морфологічна обробка включала в себе комплекс гістологічних, морфометричних та імуногістохімічних методів. У всіх випадках використовувались рутинні методи фарбування гематоксиліном та еозином, пікрофуксином по Ван Гізон. Імуногістохімічне дослідження проводили з моноклональними антителами фірми Novocastra Laboratories Ltd uk. до ендотеліну-1, CD1, CD3, CD4, CD8, CD7, CD38, CD22, CD10, CD16, CD95, Thy-1 и HLA-Dr-антигену непрямим методом Кунса за методикою М. Brosman (1979). В якості люмінісцентної мітки використали F (ab)-2 – фрагменти ФІТЦ, кон’югованого з кролячими антитілами проти імуноглобулінів миші. Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі ЛЮМАМ И2 з використанням світлофільтрів ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3.
Комплекс імуногістологічних та морфометричних досліджень проводився на мікроскопі Olympus BX-41 з використанням програм Olympus DP-Soft (Version 3:1) и Microsoft Excel (С.К. Лапач, 2001).
Числові дані оброблені за методом варіаційної статистики з обчисленням середньої арифметичної (М), середньоквадратичного відхилення (д), середньої помилки різниці (m), імовірності різниці (p). Остання між двома середніми при малих вибірках вивчалась за таблицею Стьюдента з дотриманням умови (n1+n2 -2). При визначенні ступеня вірогідності припускалась точність p<0,05. Також було проведено кореляційний та альтернативний аналіз отриманих цифрових даних (Г.Ф. Лакин, 1990).
Результати дослідження та їх обговорення. Результати аналізу клінічних даних плодів та дітей раннього віку від ВІЛ – інфікованих матерів підтвердили раніше виявлену залежність маси плода від наявності ВІЛ – інфекції у матері (Н.В. Котова, 2006). У всех випадках новонароджені від ВІЛ – інфікованих матерів мали дефіцит маси тіла.
Проаналізувавши клінічні дані, виявлено, що у новонароджених та дітей раннього віку вже є опортуністичні інфекції (пневмоцистна пневмонія, серозно-десквамативна бронхопневмонія), які стали причиною розвитку легенево-серцевої недостатності, що призвела до смерті.
Аналізуючи органометричні показники тимусу плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів, було виявлено достовірне зменшення маси тимусу в групах А1ПД и А1ДА, а в групі А1ГП спостерігалось навпаки збільшення. Маса тимусу дітей більш старшого віку проявляла незначну тенденцію до збільшення, в порівнянні з плодами та новонародженими, а також групою контролю.
Макроскопічна картина тимусу плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів мала свої відмінності. Тимус в групі А1ПД мав щільну консистенцію, що обумовлене надмірним розростанням сполучної тканини. В групі А1ДА и А1ГП тимус макроскопічних особливостей не мав.
Об’єми стромально-судинного та паренхіматозного компонентів тимусу плодів і новонарождених представлені в таблиці 1. В тимусі плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів груп А1ПД и А1ДА відносний об’єм кори і мозкової речовини зменшений порівняно з групою контролю. Відносний об’єм тілець Гасаля в тимусі групи А1ДА більший, ніж в групі контролю, а в тимусі групи А1ПД вони повністю відсутні. Стромальний компонент в тимусі груп А1ПД і А1ДА представлений в більшому об’ємі, ніж в групі контролю.
Показники щільності клітин тимусу плодів, новонарождених та дітей, померлих в раньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів представлені в таблиці 2.
В групі А1ПД тимус мав значне зниження щільності тимоцитів за рахунок дефіциту зрілих форм Т-лимфоцитів (СD3, CD4+, и CD8+), а основна популяція тимоцитів була представлена молодими та визріваючими формами (CD7, CD38, Thy-1). Також було порушено визрівання молодих форм тимоцитів (табл. 3). На підставі цих даних можна припустити, що інфікування плоду відбулось до 7-го тижня ембріогенезу, коли тимус ще не сформувався (З.С.Хлыстова, 1991), і у зв’язку з цим спостерігалось порушення його нормальної структури з розвитком простої дисплазії (Т.Е. Ивановская, О.В. Зайратьянц 1996), а описані зміни є проявом декомпенсації імунної системи плода.
У группі плодів та новонарождених з дисплазією та атрофією тимусу щільність тимоцитів, розташованих як в корі, так і в мозковій речовині, виявилась зменшеною, а основний об’єм клітин склали молоді форми тимоцитів. Зменшення популяції CD4+ – тимоцитів призвело до зменшення кількості ІЛ-4 – продуцентів. Зниження відносного об’єму ІЛ-7-продуцентів призведе до порушення проліферації тимоцитів та повного спустошення зон тимуса (табл. 3). Із вищеописаних морфологічних змін можна припустити, що інфікування плоду відбулось після 11-12 тижня ембріогенезу, коли тимус вже сформувався (З.С. Хлыстова, 1991), а антигенне навантаження було дуже велике, що призвело до швидкого виснаження компенсаційних реакцій імунної системи плода.
Таблиця 1
Відносний об’єм основних структурних компонентів тимусу плодів, новонароджених та дітей, померлих в ранньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів ( Х ± х? ) ( % )
Відносні об’єми основних структурних компонентів тимусу
Групи порівняння | Кора | Мозкова речовина | Тільця Гасаля | Строма
К | 49,11±0,78 | 39,42±1,03 | 3,56±0,31 | 8,46±0,21
А1ПД | 26,10±0,26* | 38,07±0,78 | 0* | 35,80±0,51*
А1ДА | 26,28±0,69* | 36,22±2,13 | 4,88±0,29* | 32,56±2,44*
А1ГП | 53,87±2,09 | 29,27±1,79* | 3,40±0,71 | 13,87±1,48*
А2ПД | 25,33±1,44* | 38,05±0,37 | 0* | 36,60±1,28*
А2ДА | 25,74±0,73* | 35,93±2,04 | 4,33±0,66* | 33,95±2,15*
А3ДА | 28,32±2,18* | 39,97±2,94 | 3,57±0,76 | 28,13±2,55*
А4ДА | 37,51±2,16* | 35,36±1,71* | 5,37±0,61* | 21,78±1,21*
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
Таблиця 2
Щільності клітин тимусу плодів, новонарождених та дітей, померлих в раньому віці від, ВІЛ -інфікованих матерів (од.в 1 мм2 )
Групи порівняння | Щільність клітин лімфоїдної популяції
Кора | Мозкова речовина
К | 12592,4± 200,1 | 7632,2± 152,3
А1ПД | 5783,2± 153,6* | 3803,4± 126,6*
А1ДА | 7082,4± 253,5* | 4592,4± 206,8*
А1ГП | 16155,5± 454,3* | 8475,3± 322,5*
А2ПД | 4906,7± 316,8* | 3362,4± 322,2*
А2ДА | 6584,5± 236,7* | 4592,6± 207,9*
А3ДА | 8718,6± 245,4* | 6011,5± 215,3*
А4ДА | 11405,5± 306,3* | 7347,5± 385,4
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
Щільність тимоцитів та епітеліоцитів всіх зон тимуса при гіперплазїї була значно вищою, ніж у групі контролю (див. табл. 2). При гіперплазії тимуса спостерігалось достовірне збільшення відносного об’єму коркової речовини і строми та зменшення відносного об’єму мозкової речовини і тілець Гасаля (див. табл. 1). Імуногістохімічне дослідження при гіперплазії тимуса виявило високий показник відносного об’єму CD38 тимоцитів, в порівнянні з групою контролю (див. табл.3). Спираючись на морфологічні зміни в тимусі можна припустити, що інфікування плоду відбулось після 11-12 тижня ембріогенезу, коли тимус вже сформувався, а описані зміни були компенсаційною реакцією на підвищення антигенної стимуляції імунної системи плода (З.С.Хлыстова, 1991).
Таблиця 3
Відносні об’єми основних клонів імунокомпетентних клітин у тимусі плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів (Х ± х) (%)
Маркери | Групи порівняння
К | А1ПД | А1ДА | А1ГП
CD3 | 49,5 ±9,3 | 19,0±2,0* | 23,0±6,0* | 30,4 ±9,5*
CD4+ | 64,0±11,0 | 14,0±3,0* | 16,0±4,0* | 44,0±3,0*
CD8+ | 22,3±7,3 | 1,2 ± 0,1* | 9,0±1,5* | 16,5±3,0*
CD4+/ CD8+| | 2,86±0,2 | 11,6±1,2* | 1,77± 0,2* | 2,66±0,2
CD7 | 72,4±8,6 | 94,0±9,0* | 90,0±8,0* | 80,8±11,0
CD38 | 70,0±6,1 | 89,0±6,0* | 86,0±6,0* | 88,0±6,0
Thy-1 | 2,5±0,9 | 11,0±1,5* | 10,0±3,0* | 7,8±0,6
HLA-Dr | 1,5±0,6 | 0,4±0,02* | 0,6±0,03* | 1,1±0,6
ІЛ- 7 | 3,1±0,9 | 0,1±0,002* | 0,9±0,01* | 4,6±0,23*
ІЛ-4 | 1,2±0,4 | 0,05±0,003* | 0,2±0,03* | 0,9±0,04*
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
В тимусі групи А2ПД спостерігалось зменшення щільності клітин за рахунок дефіциту всіх форм Т-лімфоцитів, а також ІЛ-4-продуцентів (див. табл. 2, табл. 4). Однак, імунорегуляторний індекс СD4+/CD8+ збільшується, що свідчить про домінуючий вплив на імунну систему стимулюючих факторів (П.Ф. Литвицкий, 2002) (див. табл. 4). Вищеописані зміни являють собою свідчення декомпенсації імунної системи дітей, померлих у віці від 1 до 6 місяців, від ВІЛ-інфікованих матерів і відносяться до простої дисплазії (Т.Е. Ивановская, О.В. Зайратьянц, 1996).
В тимусі групи А2ДА відмічено посилення атрофічних процесів як лімфоїдного, так й епітеліального компонентів. Основной об’єм тимоцитів всіх зон складали Т-лімфоцити різних стадій диференціювання (див. табл.4). Спираючись на це можна припустити, що в постнатальному періоді, а саме у віці від 1 до 6 місяців життя, атрофічні процеси, виявлені в тимусі плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів, посилюються під впливом ВІЛ-інфекції та опортуністичних інфекцій.
Тимус групи А3ДА та А4ДА мав ознаки посилення функціональної активності в порівнянні з групою А1ДА, про що свідчіть менший відносного об’єму строми та більший лімфоїдного компоненту (А.К. Шаршенов, 1998) (див. табл. 1, табл.2). В останньому збільшувалась популяція зрілих, незрілих та проліферуючих тимоцитів (див. табл. 4).
Таблиця 4
Відносні об’єми основних клонів імунокомпетентних клітин в тимусі дітей ранього віку від ВІЛ-інфікованих матерів (Х ± х) (%)
Маркери | Групи порівняння
А2ПД | А2ДА | А3ДА | А4ДА
CD3 | 16,0±1,5 | 19,5±4,0 | 20,0±5,0 | 29,2±4,0
CD4+ | 11,0±2,4 | 13,0±3,5 | 15,0±4,0 | 25,0±3,0*
CD8+ | 0,8±0,1* | 6,0±1,7 | 8,0±1,5 | 11,0±2,5
CD4+/ CD8+| | 13,75±1,0 | 2,16 ± 0,2 | 1,85 ± 0,1 | 3,18 ± 0,4*
CD7 | 81,0±5,0 | 90,0±8,0 | 85,0±5,0 | 75,0±5,0*
CD38 | 72,0±3,0 | 86,0±6,0 | 81,0±4,0 | 72,0±4,0*
Thy-1 | 9,5±0,7 | 8,5 ± 2,5* | 9,0 ± 3,5 | 11,0 ± 1,5
HLA-Dr | 0,25±0,01 | 0,45±0,02* | 0,5±0,04* | 0,7±0,04*
ІЛ- 7 | 0,05±0,001* | 0,49±0,01* | 0,7±0,02* | 2,8±0,1*
ІЛ-4 | 0,025±0,001* | 0,15±0,01* | 0,17±0,02* | 0,9 ±0,01*
Примітка. *Р<0,05 – в порівнянні з групою плодів та новонароджених (з простою дисплазією та дисплозією з атрофією тимусу відповідно)
Мікроскопічно селезінки вивчались згідно розподілу на підставі особливостей структури тимусу цих дітей.
Селезінки у представників групи А1ПД не мали чіткого розподілу на білу та червону пульпи, на відміну від групи А1ДА. В селезінках груп А1ДА та А1ПД відносний об’єм червоної пульпи достовірно збільшувався (у порівнянні з контрольною групою) за рахунок зменшення відносного об’єму білої пульпи (р<0,05) (див. табл. 5). Щільність клітин цих групп (А1ДА, А1ПД) у всіх структурно-функціональних зонах була зменшеною (р < 0,05) в порівнянні з групою контролю (див. табл. 6). Імуногістохімічно в селезенці цих груп був виявлений дефіцит всіх форм Т-лімфоцитів (зрілих та незрілих), а також у всіх В-лімфоцитів (див. табл. 7).
У групі А1ГП селезінки мали чітку зональність, незначне зменшення відносного об’єму білої пульпи та збільшення (порівняно з групою контролю) червоної пульпи (див. табл. 5), на фоні значного підвищення щільності клітинних елементів В-зони, Т-зони та червоної пульпи (у порівнянні з групою контролю) (див. табл. 6) за рахунок збільшення відносного об’єму зрілих та молодих Т-лімфоцитів (CD3, CD8+ и CD1) (див. табл. 7).
В селезінках групи А2ПД (на відміну від групи А2ДА) структура була порушена внаслідок клітинного спустошення білої та червоної пульпи за рахунок достовірного зменшення щільності клітин В-зони та збільшення Т-зони і червоної пульпи в порівнянні з групою А1ПД (див. табл. 6). В лімфоїдній популяції відбулось незначне збільшення об’єму CD3, CD8+, CD1 и ІЛ-4-ІЛ-7-продуцентів в порівнянні з групою А1ПД (див. табл. 8).
Таблиця 5
Відносні об’єми основних структурних компонентів селезінки плодів, новонароджених та дітей, померлих в ранньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів (Х ± х) (%)
Групи порівняння | Структурно-функціональні зони
Біла пульпа | Червона пульпа
К | 32,62±1,38 | 67,43±1,32
А1ПД | 25,17± 0,71* | 74,83±0,91*
А1ДА | 21,48±1,45* | 78,52±1,52*
А1ГП | 30,83±1,91 | 69,17±1,87
А2 ПД | 31,51±2,59 | 68,49±2,45
А2 ДА | 30,62±0,75 | 69,38±5,55
А3ДА | 39,14±2,42* | 60,86±2,83*
А4ДА | 33,21±0,31 | 66,79±0,33
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
Таблиця 6
Щільність клітин селезінки плодів, новонароджених та дітей, померлих в ранньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів (од. в 1 мм2 )
Групи порівняння | Структурно-функціональні зони
В-зона | Т-зона | Червона пульпа
К | 6431,5±173,4 | 6784,4±160,5 | 2583,2±146,1
А1ПД | 3507,5±138,3* | 3383,5±131,4* | 2207,4±135,1*
А1ДА | 4418,5±167,3* | 1408,5±162,5* | 2226,6±162,6*
А1ГП | 8577,6±278,5* | 9003,7±348,6* | 3313,4±173,3*
А2 ПД | 3968,5±241,6* | 5468,5±233,4* | 2435,5±167,9
А2 ДА | 3962,5±159,7* | 5505,7±244,6* | 2493,7±157,8*
А3ДА | 4903,4±281,2* | 6965,6±278,4* | 3743,4±256,5*
А4ДА | 4245,5±210,2* | 5152,5±237,4* | 2225,6±179,8*
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
В селезінках представників групи А2ДА відносний об’єм білої пульпи разом з щільністю клітин В-зони, Т-зони та червоної пульпи, за рахунок приросту популяції зрілих Т-лімфоцитів, зрілих В-лімфоцитів та молодих Т-лімфоцитів був більшим, в порівнянні з групою А1ДА (див. табл. 5, 6, 8).
Селезінки у групах А3ДА та А4ДА не мали чіткого розподілу на зони. В селезінках представників групи А3ДА щільність клітин мала тенденцію до збільшення в В-зоні (див. табл. 6), за рахунок збільшення популяції Т-лімфоцитів в порівнянні з групою А2 ДА (див. табл. 8).
В селезінах групи, А4ДА відносний об’єм білої пульпи та щільність клітин В-зони, Т-зони і червоної пульпи зменшились (в порівнянні з групою А3ДА) за рахунок дефіциту молодих Т-лімфоцитів (CD1) і Т-хелперів (CD4+) (див. табл. 5, 6, 8).
Таблиця 7
Відносні об’єми основних клонів імунокомпетентних клітин у селезінці плодів і новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів (Х ± х) (%)
Маркери | Групи порівняння
К | А1ПД | А1ДА | А1ГП
CD3 | 19,0±4,3 | 8,0±3,1* | 9,0±3,9* | 21,0±5,1
CD4+ | 5,0±1,8 | 2,0±0,4* | 3,0±1,0 | 6,0±1,9
CD8+ | 11,0±2,9 | 5,0±1,1* | 7,0±2,9 | 16,0±4,0
CD4+/ CD8+ | 0,45±0,03 | 0,4±0,02 | 0,42±0,03 | 0,37±0,02*
CD1 | 21,0±5,1 | 9,0±3,5* | 13,0±3,1* | 26,0±5,1
CD10 | 11,0±3,0 | 19,0±4,1* | 17,0±3,7 | 12,0±2,9
CD22 | 35,0±61,0 | 24,0±4,3* | 26,0±3,8 | 32,0±7,2
CD16 | 10,0±3,1 | 7,0±2,1 | 9,0±4,1 | 11,0±3,8
ІЛ- 7 | 2,8±0,002 | 0,9±0,002* | 1,1±0,002* | 2,5±0,007*
ІЛ-4 | 1,1±0,001 | 0,3±,001* | 0,5±0,001* | 1,2±0,005*
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
Таблиця 8
Відносні об’єми основних клонів імунокомпетентних клітин в селезінці дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів (Х ± х) (%)
Маркери | Групи порівняння
А2ПД | А2ДА | А3ДА | А4ДА
CD3 | 11,0±2,8 | 13,0±3,2 | 15,0±3,4 | 15,0±3,0
CD4+ | 5,0±2,5* | 5,0±2,1 | 6,0±3,1 | 4,0±2,1
CD8+ | 9,0±3,9 | 10,0±3,5 | 11,0±4,1 | 11,5±3,8
CD4+/ CD8+ | 0,55±0,045* | 0,5±0,035* | 0,54±0,031* | 0,34±0,021*
CD1 | 12,0±2,9 | 14,0±3,9 | 12,0±3,2 | 9,0±2,9
CD10 | 21,0±7,5 | 14,0±4,1 | 24,0±7,0 | 28,0±8,0
CD22 | 42,0±12,0* | 47,0±9,8* | 44,0±8,2* | 40,0±12,0
CD16 | 10,0±3,4 | 11,0±4,1 | 9,0±3,1 | 10,0±3,1
ІЛ- 7 | 1,0±0,001* | 1,5±0,003* | 1,9±0,002* | 1,4±0,005*
ІЛ-4 | 0,8±0,003* | 0,9±0,007* | 1,2±0,004* | 2,0±0,004*
Примітка. *Р<0,05 – в порівнянні з групою плодів та новонароджених (з простою дисплазією та дисплозією з атрофією тимусу відповідно)
В МЛВ груп А1ПД та А1ДА спостерігалось зменшення відносного об’єму кори, паракортикальної зони та збільшення – мозкової речовини в порівнянні з групою контролю, а також зменшення щільності клітин всіх структурно-функціональних зон за рахунок різкого зменшення популяції всіх форм Т-лімфоцитів та макрофагів (див. табл. 9 – 11).
В МЛВ групи А1ГП відносний об’єм кори, паракортикальної зони збільшений за рахунок приросту щільності клітин, зумовленої збільшенням популяції зрілих Т-лімфоцитів (CD3 и CD8+) (див. табл. 9 – 11).
В МЛВ груп А2ПД та А2ДА відносний об’єм кори, мозкової речовини був більшим (в порівнянні з А1ПД та А1ДА), а паракортикальної зони меньшим (див. табл. 9). Щільність клітин в групі А2ПД була більшою лише в корі та паракортикальній зоні (р < 0,05), а в групі А2ДА у всіх зонах (у порівнянні з А1ПД та А1ДА) (р < 0,05) (табл. 10). Збільшення щільності клітин відбулось за рахунок зростання популяції молодих Т-лімфоцитів (CD1) (див. табл. 12).
В МЛВ групи А3ДА відносний об’єм кори, паракортикальної зони зменшився за рахунок дефіциту молодих Т-лімфоцитів (див. табл. 9, 10, 12).
Таблиця 9
Відносні об’єми основних структурних компонентів МЛВ плодів, новонароджених дітей, померлих в ранньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів (Х ± х) (%)
Групи порівняння | Структурно-функціональні зони
Кора | Паракортикальна
зона | Мозкова речовина
К | 33,0±0,96 | 34,5±0,71 | 32,5±0,99
А1ПД | 26,0±2,29* | 30,5±1,73* | 43,5±0,83*
А1ДА | 28,5±1,52* | 33,0±2,44 | 38,5±1,88*
А1ГП | 33,5±2,58 | 40,5±1,59* | 26,0±3,15*
А2ПД | 27,0±1,18* | 22,0±0,86* | 51,0±1,84*
А2ДА | 30,5±0,86* | 24,5±0,58* | 45,0±1,25*
А3ДА | 20,0±0,49* | 18,5±0,58* | 61,5±1,02*
А4ДА | 21,0±0,92* | 29,5±0,86* | 49,5±1,72*
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
Таблиця 10
Щільність клітин МЛВ плодів, новонароджених и дітей, померлих в ранньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів (од.в 1 мм2)
Групи порівняння | Структурно-функціональні зони
Кора | Паракортикальна
зона | Мозкова речовина
К | 6603,3±189,5 | 7554,5±101,7 | 5387,2±179,7
А1ПД | 4277,2±175,2* | 3233,4±154,4* | 3872,3±157,2*
А1ДА | 5668,4±175,6* | 6304,4±268,4* | 3512,4±187,4*
А1ГП | 8777,4±187,3* | 9346,6±244,6* | 5678,9±173,2*
А2 ПД | 5855,8±196,6* | 4785,8±218,9* | 3612,6±164,7*
А2 ДА | 7405,6±264,5* | 8375,5±368,6* | 4057,6±282,3*
А3ДА | 3544,6±257,4* | 4313,5±287,3* | 2745,4±158,4*
А4ДА | 6893,4±248,7* | 9278,5±352,4* | 5023,6±263,7*
Примітка. *Р<0,05 - в порівнянні з контрольною групою
В МЛВ групи А4ДА відносний об’єм кори, паракортикальної зони збільшився (в порівнянні з групою А3ДА) (див. табл. 9). Це обумовлено збільшенням щільності клітин всіх зон за рахунок приросту популяції зрілих Т-лімфоцитів та всіх форм В-лімфоцитів (див. табл. 10, 12).
Таблиця 11
Відносний об’єм основних клонів імунокомпетентних клітин в МЛВ плодів та новонарождених від ВІЛ – інфікованих матерів ( Х ± х ) ( % )
Маркери | Групи порівняння
К | А1ПД | А1ДА | А1ГП
CD3 | 62,0±11,0 | 12,0±1,7* | 14,0±3,0* | 68,0±13,2
CD4+ | 11,0±2,1 | 4,0±0,7* | 5,0±1,1* | 10,0±2,1
CD8+ | 29,0±5,0 | 10,0±1,7* | 11,0±1,2* | 32,0±6,0
CD1 | 49,0±8,3 | 11,0±1,9* | 13,0±1,6* | 43,0±8,2
CD10 | 7,0±1,7 | 14,0±2,1* | 16,0±2,0* | 6,0±1,8
CD22 | 30,0±7,0 | 54,0±8,0* | 56,0±7,9* | 27,0±6,2
CD16 | 14,0±4,0 | 6,0±1,8* | 8,0±2,3 | 17,0±3,3
ІЛ-4 | 0,8±,003 | 0,2±0,001* | 0,6±0,002* | 0,8±0,003
ІЛ- 7 | 0,9±0,005 | 0,4±0,002* | 0,5±0,001* | 0,9±0,002
CD4+/ CD8+| | 0,37±0,02 | 0,4±0,01 | 0,45±0,02* | 0,31±0,02*
Примітка. *Р<0,05 – в порівнянні з контрольною групою
Таблиця 12
Відносний об’єм основних клонів імунокомпетентних клітин в МЛВ дітей раннього віку від ВІЛ – інфікованих матерів ( Х ± х ) ( % )
Маркери | Групи порівняння
А2ПД | А2ДА | А3ДА | А4ДА
CD3 | 13,0±3,1 | 15,0±2,8 | 17,0±3,1 | 21,0±4,0
CD4+ | 4,0±0,9 | 4,0±1,1 | 5,0±1,9 | 6,0±2,1
CD8+ | 12,0±3,2 | 14,0±3,2 | 17,0±3,7* | 19,0±4,2*
CD1 | 14,0±4,1 | 16,0±4,0 | 10,0±3,0 | 7,0±2,5*
CD10 | 12,0±3,1 | 13,0±3,5 | 19,0±4,1 | 24,0±5,0*
CD22 | 50,0±7,6 | 52,0±10,1 | 53,0±11,2 | 58,0±13,0
CD16 | 10,0±2,0* | 12,0±2,0 | 11,0±2,9 | 13,3±4,0
ІЛ-4 | 1,2±0,001* | 1,3±0,003* | 1,0±0,003* | 0,7±0,001*
ІЛ- 7 | 1,4±0,002* | 1,6±0,002* | 1,2±0,005* | 0,8±0,002*
CD4+/ CD8+| | 0,33±0,04* | 0,28±0,03* | 0,29±0,06* | 0,31±0,05*
Примітка. *Р<0,05 – в порівнянні с групою плодів та новонароджених (з простою дисплазією та дисплазією з атрофією тимусу відповідно).
В тимусі вивчався апоптозний індекс та ендотелін-1-продукуюча активність, показники яких представлені в таблиці 13.
В групі А1ПД та А1ДА апоптозний індекс зменшений на відміну від інших груп (А1ГП, А2ПД, А2ДА, А3ДА, А4ДА) і в порівнянні з групою контролю. Це є прояв компенсаторного механізму спрямованого на збереження лімфоцитів для імунної відповіді.
В тимусі груп А1ПД, А1ДА та А1ГП достовірно збільшилась інтенсивність експресії ендотеліну-1 щодо групи контролю. Привертало увагу домінування ендотеліальної продукції в артеріях, а не у венах (див.табл. 13). Враховуючи імунотропні властивості ендотеліну-1, основним з яких є активація функції Т-лімфоцитів, це є дія спрямована на підтримку імунітету у плодів від ВІЛ-інфікованих матерів.
Таблиця 13
Апоптозний індекс та інтенсивність експресії ендотеліну-1 в тимусі плодів і новонароджених дітей, померлих в ранньому віці, від ВІЛ-інфікованих матерів
Групи порівняння | Апоптозний індекс (%) | Інтенсивність експресії ендотеліну-1 (мка)
Артерії | Вени
К | 36,4±2,35 | 9,56±0,35 | 12,85±0,78
А1ПД | 24,5±1,84* | 16,77±1,23* | 18,44±1,98*
А1ДА | 34,9±3,22 | 16,75±1,27* | 18,99±1,67*
А1ГП | 56,7±4,81* | 16,54±1,65* | 18,56±1,56*
А2ПД | 42,6±4,06 | 24,34±2,43* | 23,76±2,87*
А2ДА | 40,2±3,35 | 23,11±2,66* | 22,22±2,10*
А3ДА | 46,9±3,90* | 35,12±2,69* | 36,18±3,01*
А4ДА | 48,3±4,78* | 33,66±1,99* | 30,27±1,88*
Примітка. *Р<0,05 – в порівнянні з контрольною групою
Все вищесказане свідчить про порушення морфофункціональної будови як центрального органа імуногенезу (тимуса), так й периферійного звена імунної системи (селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів), пов’язане з впливом ВІЛ-інфекції матері на організм плоду.
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі представлене теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі – визначення структурно-функціональних особливостей тканин тимусу, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів у плодів, новонароджених і дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів на підставі результатів комплексного патоморфологічного аналізу та встановлена залежність морфогенезу від віку інфікування плода.
1. У тимусі плодів і новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів були виявлені морфологічні ознаки вираженої недостатності зі сторони як епітеліального, так і лімфоїдного компонентів залози, що проявлялися розвитком простої дисплазії (27,3 %), дисплазії з вираженою атрофією (45,4 %) і гіперплазії тимуса (27,3 %), що зв’язано із строком інфікування плода.
2. У всіх структурно-функціональних зонах часточок тимусів плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів спостерігалися як якісні, так і кількісні зміни лімфоїдного та епітеліального компонентів які свідчили про зниження функціональної активності внаслідок порушень в ембріо- і фетогенезі органа, із затримкою дозрівання тимоцитів, порушенням їх проліферативної активності, і, як наслідок, – зривом адаптаційно-пристосувальних реакцій.
3. У тимусі померлих дітей від ВІЛ- інфікованих матерів у віці від одного до шести місяців теж були верифіковані морфо-функціональні ознаки наростаючої недостатності як лімфоїдного, так і епітеліального компонентів, які проявлялися затримкою дозрівання тимоцитів, порушенням їх проліферативної активності, що реалізувалося, постнатальною декомпенсацією.
4. У тимусах померлих у віці від шести місяців до п’яти років дітей, від ВІЛ-інфікованих матерів, порівняно з ВІЛ-інфікованими мертвонародженими і новонародженими, були присутні структурні ознаки більш високої функціональної активності лімфоїдного й епітеліального компонентів – підвищення щільності клітин, посилення їх проліферативної активності й ступеню дозрівання. Незважаючи на це ступінь підвищення активності реакції імунної системи виявився недостатнім для забезпечення імунного гомеостазу, сумісного з життям.
5. Під впливом материнської ВІЛ-інфекції в селезінці і мезентеріальних лімфатичних вузлах розвивалися морфологічні зміни, що корелювали зі змінами в тимусі цих дітей. У селезінці і мезентеріальних лімфатичних вузлах плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів (у групах із простою дисплазією тимуса і дисплазією з атрофією тимуса) спостерігалося спустошення всіх структурно-функціональних зон, позв'язане зі зменшенням щільності клітинних елементів і відносного об’єму імунокомпетентних клітин. Такі зміни свідчили про порушення компенсаційних механізмів імунної системи плодів і новонароджених цих груп. У селезінці і мезентеріальних лімфатичних вузлах групи плодів та новонароджених з гіперплазією тимуса спостерігалося підвищення щільності клітин і відносного об’єму імунокомпетентних клітин, що вказує на високу стимуляцію імунної системи.
6. У плодів, новонароджених і дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів спостерігалися виражені порушення Т-клітинної ланки імунітету, що проявлялися дефіцитом усіх форм Т-лімфоцитів і менш вираженим пригніченням гуморальної ланки імунітету. Незважаючи на морфологічні ознаки більш виразного посилення функціональної активності (порівняно з данними групп плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів) в селезінці і мезентеріальних лімфатичних вузлах у групах померлих у віці від шести місяців до одного року і від одного року до п’яти років дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, ступінь зростання активності реакції імунної системи виявився недостатнім для забезпечення імунного гомеостазу.
7. У тимусі плодів, новонароджених і дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів виявлено не лише посилення експресії рецепторів до ендотеліну-1 (А1ПД (16,77±1,23), А1ДА (16,75±1,27), А1ГП (16,54±1,65) проти группи контролю (9,56±0,35)), а й порушення фізіологічної закономірності, щодо переважання ендотелін-продукуючої активності у венозній системі (в артеріях: А2ПД (24,34±2,43), А2ДА (23,11±2,66), А4ДА (33,66±1,99); в венах: А2ПД (23,76±2,87) А2ДА(22,22±2,10), А4ДА (30,27±1,88)), що є проявом максимального напруження компенсаторних механізмів імунної системи.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Лікарі-патологоанатоми слід враховувати виявлені зміни в тимусі, селезінці та МЛВ плодів і дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованних матерів в якості проявів специфічної адаптації органа, зумовлених патологічним станом матері.
2. Доцільно залучати результати кількісного та якісного аналізу тканинних, клітинних і субклітинних компонентів тимусу, селезінки та МЛВ, отримані на матеріалах аутопсій, для оптимізації патологоанатомічної діагностики й оцінки впливу ВІЛ-інфекції матері у практичній діяльності дитячої і перинатальної клінік.
3. Загроза розвитку патології імунної відповіді у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, передбачає пошук профілактичних засобів антенатального ураження плода, які дозволять знизити ризик розвитку патології імунної відповіді на будь який патологічний процес у постнатальному періоді.
4. Основні положення дисертації рекомендуються для використання у викладанні розділів “Хвороби імунних органів”, “Компенсаторно-пристосувальні процеси”, “Дитячі інфекційні хвороби”, “Перінатальна патологія” в курсі патологічної анатомії.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Сорокина И.В., Шерстюк С.А., Питенько И.Н. Морфологические особенности тимуса плодов и новорожденных от ВИЧ – инфицированных матерей (Сообщение 1) // Медицина сегодня и завтра. – 2007.–№2. – С.23-27.
Автором проведено вивчення епітеліальної популяції тимуса плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів, досліджено рівень його морфо-функціональної активності, а також виконано статистичну обробку одержаних результатів та оформлена робота до друку.
2. Шерстюк С.А., Сорокина И.В. Иммуногистохимические особенности селезенки плодов, новорожденных и детей, умерших в раннем возрасте, от ВИЧ – инфицированных матерей // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Зб. наукових статей.–2007.–Т.2.–№ 19–С.258-264.
Автором особисто проведено вивчення імуногістохімічних особливості епітеліальної та лімфоїдної популяції селезінки плодів, новонароджених та дітей раннього віку від ВІЛ-інфікованих матерів, морфометричне дослідження, статистична обробка одержаних результатів та оформлена робота до друку.
3. Шерстюк С.А., Сорокина И.В. Морфологические особенности тимусов детей раннего возраста от ВИЧ – инфицированніх матерей // Буковинський медичний вісник. – 2007. – №3. – С. 103-107.
Автором проведено гістологічне дослідження особливостей морфологічної будови тимуса у дітей різного віку народжених ВІЛ-інфікованими матерями, виконано статистичну обробку одержаних результатів та оформлена робота до друку.
4. Сорокина И.В., Шерстюк
