Академія муніципального управління

СІМОНЕНКО Віктор Володимирович

УДК 353.2:314

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕМОГРАФІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

25.00.02 – механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Київ - 2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – | доктор наук з державного управління, доцент

Хаджирадєва Світлана Костянтинівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет, завідувач кафедри управління освітніми закладами.

Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор

Білинська Марина Миколаївна,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри державного управління;

доктор наук з державного управління, доцент

Сенюшкіна Тетяна Олександрівна,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, професор кафедри політичних наук.

Захист відбудеться 09 квітня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалі-зо--ваної вченої ради Д 26.129.01 в Академії муніципального управління за адресою: 01601, МСП, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Академії муніципального управління за адресою: 01601, МСП, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Автореферат розісланий 05 березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Становлення та розвиток суверенної української держави відкриває нову сторінку в її демографічній історії, але водночас вимагає підвищеної відповідальності за демографічне сучасне і майбутнє народу України, відтворення здорових поколінь, що вимагає посиленої уваги на державному рівні до проблем демографічного розвитку та формування ефективної національної демографічної політики.

Труднощі в соціально-економічному розвитку нашої країни сприяють сьогодні пріоритетності та зростанню активізації дій державної демографічної політики, тобто цілеспрямованої діяльності у сфері регулювання демографічних процесів. Українське суспільство опинилося перед загрозою перейти критичний поріг, за яким його чекає демографічна катастрофа. Така ситуація вимагає формування концептуально нової національної демографічної політики, яка б передбачала впровадження цілісної системи заходів спрямованих на підвищення демографічного потенціалу держави.

Несприятливу динаміку якісних і кількісних демографічних показників в Україні спричиняє руйнація глибинних, фундаментальних механізмів відтворення населення, при якому нормальне буття-відтворення, розвиток населення зведені до його елементарного виживання. Демографічна ситуація в Україні характеризується появою та посиленням дії процесів, які викликають глибоке занепокоєння не тільки демографів та спеціалістів суміжних із демографією наук, але і фахівців галузі державного управління. Демографічна криза в тому стані, в якому перебуває наша країна, не може бути регульована виключно суспільними або об’єктивними природними методами з відновлення чисельності населення, потрібне активне втручання держави, розробка і впровадження ефективних механізмів державного управління подоланням наслідків критичних демографічних тенденцій.

Надбанням сучасної науки є дослідження різних аспектів демографічних проблем: демографічна криза (Е. Лібанова, О. Лойко, О. Захарова, Л. Рибаковський В. Переведєнцева, О. Хомра); форми і напрямки розвитку кризових явищ (В. Стешенко, А. Судоплатов, О. Хорєва); перспективи демографічного розвитку (І. Курас, С. Пирожков, С. Цапок, Л. Ножак); проблеми демографічного відтворення (І. Прибиткова, М. Романюк, В. Стешенко, Л. Чуйко); демографічні процеси (С. Біляцький, С. Омельянець, А. Хахлюк); особливості депопуляції (О. Кваша, О. Лойко, О. Перхач, Г. Старостенко).

У галузі державного управління досліджувалися проблеми урахування етнічної складової у процесі вироблення демографічної політики (Е. Лібанова, В. Піскунов та ін.); питання демографічного районування України як необхідної складової регіонального демографічного прогнозу (Н. Левчук, П. Шевчук); демографічний прогноз чисельності (Т. Кравченко, О. Осауленко); збереження потенціалу розвитку українського населення як конкретно-історичної сутності (І. Рябов, Н. Фойгт, Д. Шелєстов); чинники, що зумовлюють демографічні процеси (С. Вовканич, І. Курило, С. Цапок, В. Юзефович); медико-демографічні аспекти (Г. Баторшина, С. Мокієнко, О. Рудницький, Л. Чепелевська) тощо.

Актуальність дослідження посилюється не лише важливістю для України геополітичних процесів, що відбуваються в Автономній республіці Крим (АРК), але і економічних, етносоціокультурних та інших аспектів розвитку півострова. Незважаючи на достатньо широкий спектр досліджень в цій галузі, демографічна ситуація в АРК більшістю науковців досліджується в контексті порівняльного аналізу з іншими регіонами України. Науково-теоретичні засади управління демографічними процесами в АРК в сучасних умовах розроблені недостатньо, їх використання органами державної влади потребує удосконалення. Це суттєво поглиблює існуючі негативні тенденції у сфері відтворення народонаселення нашої держави, ускладнює вирішення інших соціальних проблем суспільства. З огляду на це, обрана тема дисертації є актуальною, а результати досліджень вчасними і практично значимими для їх комплексного застосування в практиці державного управління.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах тематики науково-дослідної роботи Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема, за темою „Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті проведення політичної та адміністративної реформ” (державний реєстраційний номер 01070004695), а також у рамках міжнародної програми “Розробка механізмів децентралізації управління на регіональному та місцевому рівнях” (NISPAcee NASPAA, 2004 р.). Участь у вищеназваних програмах дозволили дисертанту поетапно та комплексно досліджувати проблему удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове та практичне обґрунтування механізмів державного управління демографічними процесами в АРК. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати сучасні вітчизняні та зарубіжні наукові джерела на предмет виявлення доцільних напрямів досліджень щодо механізмів державного управління демографічними процесами в АРК;

- визначити пріоритети та напрями розвитку державної соціальної політики України в умовах демографічної кризи, а також розкрити сутність і зміст механізмів державного управління демогра-фічними процесами;

- виявити чинники та тенденції їх змін, що впливають на демографічну ситуацію в АРК, а також шляхи її поліпшення, зокрема з урахуванням світового досвіду щодо державного управління демографіч-ними процесами;

- визначити напрями та розробити пропозиції і рекомендації щодо удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК;

- розробити перспективну модель державного управління демографічними процесами в АРК та обґрунтувати умови її ефективного функціонування.

Об’єкт дослідження – державна демографічна політика України.

Предмет дослідження – механізми державного управління демографічними процесами в АРК.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що механізми державного управління демографічними процесами в АРК будуть ефективнішими, якщо запровадити особистісно-орієнтовану модель державного управління демографічними процесами, в основу якої покладено принцип розвитку людини в усі періоди її життя, а також в якій передбачено цілеспрямований вплив на формування особистісних цілей, мотивів і стратегій людини, готовності до прийняття стандартів суспільної поведінки.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, насамперед: ретроспективного аналізу – для визначення етапів становлення та розвитку державної демографічної політики в Україні; методів ідентифікації, екстраполяції – при вивченні можливостей і доцільності імплементації зарубіжного досвіду в систему державного управління України; методів порівняльного аналізу та математичної статистики – з метою характеристики рівня демографічної кризи в АРК; системно-аналітичного методу – при визначенні сутнісних характеристик ключових понять дослідження, а також при обґрунтуванні шляхів удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові положення, які найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що в дисертаційній роботі

уперше:

­ запропоновано особистісно-орієнтовану модель державного управління демографічними процесами в АРК, в основу якої покладено принцип розвитку людини в усі періоди її життя, а також передбачено цілеспрямований вплив на формування її особистісних цілей, мотивів і стратегій, готовності до прийняття стандартів суспільної поведінки;

­ виявлено інтенсивність депопуляції населення АРК та встановлено чинники, що впливають на поглиблення демографічної кризи в АРК, зокрема, незабезпеченість повної зайнятості, низький рівень здоров’я та високий рівень старіння населення, відсутність ефективних соціальних програм розвитку людського потенціалу, а також тенденції їх змін за останнє десятиріччя;

удосконалено:

­ інструментарій і методи аналізу та оцінки демографічних проце-сів шляхом застосування математичного апарату численних методів для виявлення рівня демографічної кризи в АРК;

­ змістовне наповнення державних програм соціально-економіч-ного розвитку регіону завдяки введенню розділу щодо розвитку людського потенціалу на засадах формування наскрізних соціальних компетенцій;

дістали подальшого розвитку:

- понятійний апарат теорії державного управління, зокрема, уточнено сутність понять „державна демографічна політика”, „демографічні процеси”;

- процес впровадження та реалізації на регіональному та місцевому рівнях програм соціально-демографічного спрямування з урахуванням соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Практичне значення одержаних результатів визначається науково-практичним характером дослідження і полягає в обґрунтуванні дієвих механізмів державного управління демографічними процесами в АРК, зокрема, запропоновано методику діагностики демографічної кризи, яка дозволяє прогнозувати подальший розвиток демографічної ситуації.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження в практику діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування підтверджено відповідними довідками: Одеської обласної ради (№ 57-з від 12.06.07 р.); управління охороною здоров’я Феодосійської міської ради АРК (№ 143 від 24.04.07 р.); Центру підвищення кваліфікації кадрів Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України (№ 37 від 12.10.07 р.); Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин (№ 121 від 14.09.07 р.).

Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані: в діяльності органів державної влади при підготовці й прийнятті законодавчих та нормативно-правових актів щодо демографічної політики держави; у процесі діагностики рівня демографічної кризи в інших регіонах України; як дидактичний матеріал у навчальному процесі підчас підготовки фахівців у галузі державного управління.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї й положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на VI Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве само-вря-дування” (Харків, ), міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати” (Донецьк, ); науково-практичних конференціях „Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (Одеса, ) і „Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007).

Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри філософських та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 3 від 25 жовтня 2007 р.), а також на міжкафедральному семінарі кафедр державного управління та місцевого самоврядування і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності (протокол № 1 від 14 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено автором у 8загальним обсягом 2,8 ум. др. арк.) публікаціях, серед яких 5 – у наукових фахових виданнях за спеціальністю „Державне управління”, 3 – у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 220 сторінок, з них 178 сторінок основного тексту. Дисертація містить 14 рисунків, 12 таблиць, 4 додатки, 1 СD- диск. Список використаних літературних джерел складається з 257 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розглянуто її зв’язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методологічну основу дослідження, елементи наукової новизни, особистий внесок здобувача, практичну і теоретичну значимість дослідження, надано інформацію щодо апробації результатів дисертаційної роботи, її структури та кількості наукових публікацій.

У першому розділі – „Науково-теоретичні засади державного управління демографічними процесами” – подано аналіз літератури за темою дисертації, визначено ступінь досліджуваності проблеми та її джерельну базу. З’ясовано, що питання державного управління демографічними процесами та пов’язаними з ними явищами є доволі дискусійними. Існуючі демографічні концепції (демографічний максималізм, утопізм, фаталізм, детермінізм, біологізм, алармізм, фіналізм та ін.) не завжди конструктивно впливають на визначення стратегій та пріоритетів державної демографічної політики.

Особливу увагу автор приділяє феномену демографічної кризи. Надається широкий аналіз існуючих у сучасній науці підходів щодо визначення сутності поняття „демографічна криза”. Акцент зроблено на наступних визначеннях: глибоке порушення відтворення населення, яке загрожує існуванню самих себе (Д. Валентєя), результат саморуйнування нежиттєздатного в сучасних історичних умовах соціального організму (В. Стешенко), різке погіршення розвитку народонаселення, яке обумовлене, в тому числі, процесом депопуляції (А. Судоплатов, О. Хорєва та ін.), безпрецедентно низька народжуваність, високий рівень розлучень й смертності, зниження тривалості життя населення, особливо чоловічого і сільського (Н. Волгін та ін.). Наша точка зору, в цілому, співпадає з поглядами відомих науковців А. Кваші та В. Іонцевої. Під демографічною кризою слід розуміти різке погіршення розвитку народонаселення, обумовлене, зокрема, процесом депопуляції, тобто систематичним зменшенням абсолютної чисельності населення як наслідок звуженого відтворення населення, коли наступні покоління кількісно менше попередніх, смертність перевищує народжуваність, дуже висока еміграція.

Показано, що Україна належить до неблагополучних у демографічному відношенні країн світу. Демографічна криза проходить в Україні у надзвичайно гострій, болючій формі, демографічний процес економічно не забезпе-чується. Найважливішою складовою й проявом сучасної кризи демогра-фічної реальності є криза здоров’я населення. Депопуляція набула спонтанно-сталого характеру і, поки що, немає ознак її поліпшення. За висновками відомих науковців С. Піскунова та В. Тешенка, чим довше продовжуватиметься тотальний соціально-економічний занепад, чим довше не проводитиметься реальне ефективне реформування, яке буде відповіддю на неспроможність суспільства подолати дезорганізацію та підвищити рівень своєї організації до об’єктивно необхідного, тим важче буде протидіяти демографічній кризі на державному рівні.

У даному розділі також розкрито сутність і зміст основних механізмів державного управління демографічними процесами, а саме: політичних, правових, економічних, соціальних та організаційних.

Зроблено висновок про можливість імплементації зарубіжного досвіду щодо удосконалення державного управління демографічними процесами в Україні. Вивчення найбільш ефективних державних механізмів управління демографічними процесами дає змогу стверджувати, що в кожній країні існують певні соціально-економічні, політичні й природні чинники, які визначають специфіку змін демографічної ситуації. Це стає підґрунтям формування та удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в державі. Так, на сучасному етапі для більшості європейських країн зразковою стала, так звана „пронаталістка” демографічна політика Франції, набувають популярності демографічні політики Швеції (модель гендерної політики Північних держав) та США (створення умов для значного імміграційного приросту населення). Політика на зменшення кількості населення домінує в Китаї, де акцент зроблено на зниженні народжуваності та чіткому плануванні сім’ї. На визначення пріоритетів демографічної політики інших держав (Індія, Афганістан, Іран, Пакистан та ін.) значно впливають національні традиції та релігійний стан.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що вагомий вплив на такі демографічні процеси як народження, смертність, шлюбність, міграція, розселення, зміна соціальної структури, здоров’я населення і т. ін. можна здійснювати завдяки запровадженню ефективних механізмів державного управління. Це дає можливість на державному рівні передбачати розвиток демографічних процесів не тільки в майбутньому, але й розв’язувати проблеми сьогодення.

У другому розділі – „Зміни демографічної ситуації в Автономній Республіці Крим в період з 1996 по 2006 рр.” – подано результати діагностики інтенсивності депопуляції населення АРК на матеріалах 1996-2006 рр., встановлено чинники, що впливають на її поглиблення, та виявлено специфіку змін демографічної ситуації в АРК.

Для дослідження рівня інтенсивності депопуляції населення АРК були складені рівняння, що описують процеси народжуваності, смертності, міграції тощо. Ці рівняння також дають змогу прогнозувати зміни в означених демографічних процесах.

Протягом досліджуваного терміну, як засвідчили результати кількісного аналізу співвідношення „смертність – народжуваність”, смерт-ність перевищує народжуваність досить суттєво. Найнижча різниця спосте-рігається у 1998 році й становить за абсолютним показником 10973 осіб або 39,7%; найбільша різниця спостерігається у 2002 році – 13706 осіб або 47,5%.

Використовуючи відповідні рівняння та аналіз одержаних статистичних даних за період 2001–2006 рр., складено прогноз щодо народжуваності й смертності. Результати представлені на рис. , яка свідчить про наступне: максимальну народжуваність слід очікувати у 2013 році, максимальну смертність – у 2015 році. Найменше зменшення населення можливе у 2010 році й складе близько 12236 осіб (зараз це становить 0,6% всього населення Криму). При цьому темпи перевищення смертності над народжуваністю досить високі, а саме, найнижчий показник слід очікувати у 2012 році й він складе 158,3% (тобто смертність майже в 1,6 рази вища за народжуваність), найвищий – був у 2001 році, він складав 177,1% (тобто померло майже у 1,8 разів більше за народжених).

Рис. 1. Прогноз співвідношення народжуваності й смертності

на 2007 – 2018 рр.

Проаналізовано особливості міграційних процесів в АРК за кількістю вибулих і прибулих осіб. В основу аналізу було покладено критерії оціню-вання за різними видами міграції, а саме: внутрішньорегіональної, міжрегіо-наль-ної, зовнішньої, до країн СНД, до країн дальнього зарубіжжя. Виявлено, що найменший показник зменшення населення за рахунок міграції припадає на 1998 і 2000 рр. (див. рис. 2).

Рис. 2. Міграція в АРК 1996- 2006 рр.

Додатний показник міграції спостерігається лише у 2003, 2005 та 2006 рр. Починаючи з 2001 р., показник міграції починає зростати й, за даними Головного відділу статистики в АРК, з великою ймовірністю (0,925) можна сказати, що він змінюється за логарифмічною кривою певного виду. Відтак, слід очікувати зростання показника міграції, хоча воно й не буде інтен--сив-ним. У дисертаційній роботі показано наявність зв’язків між мігра-цією, народжу-ваністю та смертністю. Виявлено, що основними факто-рами, які впливають на рівень поглиблення демографічної кризи в АРК є: диференціація населення за величиною доходів, низька зайнятість населення, високі рівні безробіття, трудової міграції, захворювань та старіння населення, низький рівень індексу людського розвитку.

Специфіка змін демографічної ситуації в АРК пов’язана із особливо-стями реінтеграції кримських татар та представників інших етнічних груп, депортованих із Криму. По-перше, йдеться про рідкий у світовій практиці випадок. Як правило, проблема етнічної інтеграції виникає там, де з’являють-ся етнічні громади, відірвані від основної частини нації і занурені в абсолютно нове мовне, соціокультурне і ціннісне середовище. В той же час, уніфікованість етносоціального життя в колишньому СРСР, яка проявляється в ситуації повернення депортованих громадян, виконує позитивну функцію. У них немає складностей з мовою міжнаціонального спілкування, немає необ-хід-ності додатково підтверджувати професійну кваліфікацію, немає потреби освоювати нові стандарти міжособистісного спілкування тощо. По-друге, у даному випадку ми маємо справу з унікальною ситуацією не втрати, а знаходження батьківщини, що створює зовсім інше психологічне підґрунтя проблеми. Однак, якщо перші два фактори виконують позитивну функцію і полегшують процес реінтеграції, то в якості третього виступає негативний фактор періоду соціально-економічної кризи та реформування економіки, в який відбувається повернення кримських татар.

У третьому розділі – „Шляхи удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в Автономній Республіці Крим” – запро-поновано підходи щодо удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК, а саме: впровадження особистісно-орієн-то-ваної моделі державного управління демографічними процесами; підви-щення ефективності функціонування сім’ї як соціального інституту; роз-виток людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору в контек-сті вирішення демографічних проблем, а також формування життєвої стра-тегії молоді в умовах девальвації морально-етичних норм суспільної поведінки.

Виявлено, що на демографічні процеси в суспільстві держава може впливати як природним, так і штучним шляхом. Як свідчить практика, найбільший вплив здійснюється штучно, завдяки прийнятим законам, соціально-економічним програмам тощо. У такому контексті людина розглядається лише як біологічна істота, а не як особистість, що призводить до негативних явищ морально-етичного ґатунку (порушення норм закону, асоціальна, девіантна поведінка тощо). Природний вплив пов’язаний з процесом розвитку людини в усі періоди її життя, формуванням її особистісних цілей, мотивів та стратегій, готовністю до прийняття нових стандартів суспільної поведінки, наприклад, престижу здорового способу життя, перебування в шлюбі, народження дітей та ін. На базі цих загальних положень побудовано особистісно-орієнтовану модель державного управління демографічними процесами. Цілісність вищезазначеної моделі залежить від ефективності функціонування політичних, правових, економічних, соціальних та організаційних механізмів державного управління. Зазначено, що в АРК на новому етапі соціально-економічного реформування необхідно сформувати таку особистісно-орієнтовану модель, яка відповідає сучасним умовам розвитку ринкових відношень в Україні та міжнародним стандартам у галузі захисту праці, соціальної безпеки та охорони здоров’я.

Показано, що в АРК в останні десятиріччя спостерігається руйнація сім’ї як соціального інституту, зміна її провідних функцій, девальвація морально-етичних цінностей подружнього життя, що погіршує демогра-фічну ситуацію в державі. Доведено, що розв’язання демографічних проблем неможливо без урахування етнокультурних та соціально-психологічних аспектів функціонування сім’ї у суспільстві. Якщо етнокультурні традиції народу виконують зовнішньо-регуляторну функцію, забезпечуючи соціально-ро-льо-ву поведінку людини, то соціально-психологічні механізми особистісного буття дозволяють визначити більш глибинні проблеми та причини кризових явищ сучасної української сім’ї. Соціально-психоло-гіч-ний підхід до вивчення сім’ї включає дослідження її стабільності, задово-ле-нос-ті шлюбом, сприйняття дітьми батьківської сім’ї та відносин у ній, сімей-них цінностей, образів та уявлень підлітків про майбутнє сімейне життя.

Визначено, що перспективною для АРК стає політика активізації формування у суспільстві моделі сім’ї “середнього класу”, характерними ознаками якої є матеріальне благополуччя, інвестування в розвиток родини, наявність дітей як стимул та об’єкт таких інвестицій. Важливим є не тільки вдосконалення житлової та податкової політики з метою посилення їх демографічної спрямованості, але й реформування системи соціального захисту найбільш вразливих категорій сімей з метою гарантування рівня життя не нижче за встановлені соціальні стандарти, посилення адресності надання соціальних пільг. Потребує модернізації та подальшого розвитку система суспільних інституцій по вихованню підростаючого покоління.

Наголошено, що для забезпечення реалізації державних, галузевих, регіональних та місцевих програм в АРК, метою яких є вирішення демографічних проблем, слід і подальше розвивати законодавчу та нормативно-правову базу у сфері державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій. Важливим є створення системи моніторингу соціально-демографічної ситуації, стану реалізації стратегії демографічного розвитку, відповідних державних цільових програм, їх впливу на демографічну ситуацію не тільки в АРК, але і в державі. Віддзеркалення в українському законодавстві принципів і норм міжнародного права дозволить зробити ці програми привабливими для інвесторів, спонсорів і т. ін.

Розглянуто основні проблеми і завдання соціальної політики щодо розвитку людського потенціалу та формування її сучасної інфраструктури, яка має антропологічний каркас, інноваційних проектів і стратегій регіонального і національного розвитку. Для формування так званих “наскрізних” соціальних компетенцій автором запропоновано, по-перше, розробити компетентністну структуру (матрицю) населення АРК, яка визначатиме соціальну політику розвитку людського потенціалу, по-друге, розробити пакет соціальних програм розвитку людського потенціалу і методичні рекомендації для запуску програм із консолідованим бюджетом, по-третє, засвоїти досвід і удосконалити форми соціального партнерства в рамках нових програм у соціальній політиці.

Дисертант наголошує на тому, що життєва стратегія молоді сьогодні має формуватися відповідно до морально-етичних норм суспільної поведінки та особливостей менталітету українського народу. Це особливо принципово в умовах сучасного українського суспільства, якому характерні всі ознаки перехідного періоду, а саме: радикальна переоцінка цінностей, неясність перспектив, поширеність катастрофічного світосприймання, порушення спадкоємності у відносинах між поколіннями, відсутність чітких і прозорих „правил гри” або соціально визнаних способів реалізації індивідуальних життєвих стратегій. За даними проведених досліджень, останнім часом, у батьківських настановах переважає орієнтація на конформістські цінності (уміння поводитися на людях, чесність, акуратність, хороші оцінки і поведінка в школі) і, в значно меншому ступені, орієнтація на розвиток внутрішніх регуляторів поведінки дітей таких, як відповідальність, чуйність і уважність до людей, допитливість, самоконтроль. У наслідок цього підлітки надзвичайно залежні від оточення, в яке вони потрапляють, що в умовах нестабільного суспільства підвищує вірогідність їх девіантної поведінки.

Одержані результати дисертаційного дослідження, на думку автора, дозволяють більш обґрунтовано та цілеспрямовано впливати на стан демографічної ситуації в АРК.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному та практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування механізмів державного управління демографічними процесами в АРК. Результати, отримані у процесі дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й запропонувати рекомендації.

1. Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з проблем формування державної демографічної політики, державного управління демографічними процесами, соціально-економічного розвитку держави в умовах демографічної кризи, демографічного районування як необхідної складової регіонального демографічного прогнозу свідчить, що спеціальних досліджень щодо визначення найбільш ефективних механізмів державного управління демографічними процесами в АРК не проводилося. Дослідження цього питання потребує застосування комплексного підходу, валідного добору статистичних і математичних методів, а також уточнення понятійного апарату з питань вироблення державної демографічної політики.

2. Виявлено, що обрані пріоритети та напрями розвитку державної соціальної політики визначають певну її модель. На сьогодні в Україні реалізується модель соціальної політики, яка характери-зується: за типом базової дії як соціальне допоміжництво і соціальне опікування з елементами соціального страху-вання; за типом суб’єкта соціальної відповідальності як патерналістська модель з елементами суспільної моделі; за типом участі держави як адміністративна модель. Показано, що така модель сприяє поглибленню кризових явищ у суспільстві, особливо стосовно демографічної ситуації. Запропоновано перейти на таку модель соціальної політики, яка характеризується: за типом базової дії як соціальний розвиток з елементами соціального страхування; за типом суб’єкта соціальної відповідальності як ліберальна модель з елементами суспільної та корпоративної моделей; за типом участі держави як стимулююча модель з елементами добродійної моделі. При цьому слід виходити з того, що демографічні процеси в АРК мають специфічні особливості, врахування яких є обов’язковим при визначенні пріоритетів державної демографічної політики. Нехтування цим фактом впливатиме не лише на рівень національної безпеки України, але й може спричинити катастрофу національного масштабу.

3. Визначено сутність і зміст політичних, правових, економічних, соціальних та організаційних механізмів державного управління демографіч-ними процесами в АРК, виходячи із розуміння під механізмами державного управління практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей. Основними функціями політичних механізмів державного управління демографічними процесами в АРК є визначення цілей та планування заходів щодо подолання демографічної кризи й сприяння соціально-демографічному розвитку держави в контексті реалізації державної демографічної політики України. Правові механізми передбачають нормативно-правове врегулювання відно-син суб’єктів і об’єктів державного управління, соціальних, сімейних відносин; економічні механізми спрямовані на фінансову підтримку державних, міжгалузевих, регіональних і місцевих програм соціально-демо-графіч-ного спрямування, а також соціальні виплати та трудову зайнятість дорос-лого населення; соціальні механізми забезпечують етнокультурні та психоло-гічні впливи на формування різних видів соціальних політик та моде-лей соціаль-ної поведінки; організаційні механізми спрямовані на реалізацію державних, міжгалузевих, регіональних та місцевих соціально-демогра-фічного програм, створення інформаційно-консультаційних центрів тощо.

4. Виявлено чинники (показники народжуваності, смертності, міграції та ін.) й тенденції їх змін, що визначають рівень інтенсивності депопуляції населення АРК та впливають на демографічну ситуацію в АРК. За результатами діагностики інтенсивності депопуляції населення АРК за статис-тикою 1996-2006 рр. встановлено, що чисельність населення АРК за останні чотири роки зменшилася на 49,9 тис. осіб або на 2,5%. Це зменшення обумовлене як глобальними тенденціями скорочення народжуваності та переходу до моделі однодітної сім’ї, так і погіршенням економічної ситуації та падінням рівня життя населення, що є характерним для всіх регіонів України. Продовжується процес старіння населення. Статистичні дані свід-чать, що демографічна ситуація в АРК має ознаки кризової та дедалі погіршується.

Науково підтверджено необхідність більш ефективної реалізації в АРК стратегій, спрямованих на поліпшення демографічної ситуації, а саме: підви-щення рівня народжуваності та розвиток сім’ї; поліпшення стану здоров’я, зниження смертності та продовження тривалості життя; регулю-вання міграційних процесів; подолання негативних наслідків старіння населення; врахування специфіки регіональних пріоритетів демографічного розвитку.

Вбачається науково та практично виправданим імплементація найкращого світового досвіду щодо державного управління демографіч-ними процесами як в Україні, так і в АРК. Зокрема, це стосується доцільності впровадження в АРК моделі пронаталісткої демогра-фічної політики, поширеної у Франції й спрямованої на значну державну підтримку матеріального стану сім’ї з дитиною, яка поділяється на три основні групи: сімейні допомоги та надбавки, допомоги при пологах, житлові пільги.

5. Доведено важливість удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в АРК за такими основними напрямами: підвищення ефектив-ності функціонування сім’ї як соціального інституту; розвиток людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору; формування перспективно-орієнтованої життєвої стратегії молоді в умовах девальвації морально-етичних норм суспільної поведінки.

Обґрунтовано необхідність концентрації зусиль на економічному забезпеченні відтворення населення АРК, стимулюванні попиту на робочу силу, насамперед за рахунок розширення малого підприємства, розвитку самозайнятості населення, поліпшення екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового травматизму, популяризації здорового способу життя.

Сформовано відповідні наступні пропозиції та рекомендації щодо удоско-налення механізмів державного управління демографічними проце-сами в АРК. У частині політичних механізмів йдеться про більш чітке визначення цілей та завдань соціальної підтримки сім’ї, планування заходів щодо розвитку людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору в АРК, розробку плану заходів щодо підвищення ефективності реалізації державної молодіжної політики в АРК. Стосовно організаційних механізмів слід: забезпечити ефективність реалізації державних програм щодо соціаль-ного захисту дітей, інвалідів, жінок, а також створення консультаційних центрів планування та розвитку сім’ї; розробити та впровадити в АРК програми розвитку людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору, а також програми формування життєвої стратегії молоді в умовах девальвації морально-етичних норм суспільної поведінки. У частині правових механізмів необхідно ввести зміни до законодавства щодо: посилення відповідальності батьків за виховання дітей, а дітей за достойну старість своїх батьків; врегулювання правового поля освітніх реформ відповідно до потреби розвитку людського потенціалу держави та регіону. Удосконалення економічних механізмів потребує забезпечити усі види соціальних виплат і фінансування державних програм, спрямованих на формування життєвої стратегії молоді, розвитку людського потенціалу та освітньо-комунікативного простору. При удосконаленні соціальних механізмів слід виходити з: цілеспрямованого впливу на розвиток сім’ї як соціального інституту, враховуючи етносоціокультурні та соціально-психологічні закономірності, умови та фактори її функціонування; розробки моделі соціальних компетенцій людини відповідно до вимог сучасності та рівня суспільного розвитку АРК; поширення психологічного супроводу процесу формування життєвої стратегії молоді.

6. Розроблено перспективну особистісно-орієн-то-вану модель державного управління демографічними процесами в АРК, в основу якої покладено природний вплив держави, пов’язаний з процесом розвитку людини в усі періоди її життя, формуванням її особистісних цілей, мотивів та стратегій, готовністю до прийняття нових стандартів суспільної поведінки, наприклад, престижу здорового способу життя, перебування в шлюбі, народження дітей та ін.

Основною умовою ефективного функціонування такої моделі є її верифікація до демографічної ситуації, яку вона відслідковує. В сучасних умовах це означає необхідність її приведення у відповідність: розвитку ринкових відношень в Україні; міжнародним стандартам у галузі захисту праці, соціальної безпеки та охорони здоров’я; потребам формування сучасної людської інфраструктури (антропологічного каркаса) інноваційних проектів і стратегій регіонального розвитку. Виходячи з останньої позиції, всі соціальні програми мають бути програмами відкритого типу, спрямованими на підвищення стартових можливостей і життєвих шансів людей, що проживають як в АРК, так і на інших територіях України, на формування їх готовності до сучасних продуктивних форм мобільності, і, перш за все, освітньої (визначення майбутнього соціального і професійного статусу), соціокультурної (визначення майбутнього способу життя) та терито-ріальної (визначення подальшого місця мешкання).

Для формування так званих “наскрізних” соціальних компетенцій автором запропоновано, по-перше, розробити компетентністну структуру (матрицю) населення АРК, яка визначатиме соціальну політику розвитку людського потенціалу, по-друге, розробити пакет соціальних програм розвитку людського потенціалу і методичні рекомендації для запуску програм із консолідованим бюджетом, по-третє, засвоїти досвід і удосконалити форми соціального партнерства в рамках нових програм у соціальній політиці.

Перспективними напрямами подальших досліджень за даною тематикою вважаємо розробку: концептуальної моделі формування людського капіталу, яка відповідатиме потребам трансформованої економіки України, методик формування соціально-демографічних програм національного, регіонального та місцевого рівнів, а також узагальнення досвіду і удосконалення форм соціального партнерства в рамках нових програм у соціальній політиці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сімоненко В.В. Соціально ефективне регіональне управління в контексті проблем “старіння населення” / Вісн. ДонДУУ Наук. журн. „Менеджер”. – № (38). – 2006. – С. 184-188.

2. Сімоненко В.В. Порівняльний аналіз державної політики провідних країн світу щодо вирішення проблем демографічної кризи // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ. Вип. (29). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. .

3. Сімоненко В.В. Ефективне управління демографічними процесами – передумова успішного розвитку держави // Інновації в державному управлінні та місцевому самоврядуванні: Зб. наук. пр. ДонДУУ. Серія „Державне управління”. Т.8. – Донецьк, 2007. – С. 211-215.

4. Сімоненко В.В. Аналіз демографічної ситуації в Автономній республіці Крим (в період з 1996-2006 рр.) / Вісн. ДонДУУ Наук. журн. „Менеджер”. – № 2 (40) – 2007. – С. 106-111.

5. Сімоненко В.В. Стратегії подолання демографічної кризи в Україні: регіональний аспект // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ДРІДУ. Вип. (28). – Дніпропетровськ.: ДРІДУ НАДУ, 2007. – С. 163-68.

6. Сімоненко В.В. Демографічна стабільність як фактор, що впливає на інноваційний розвиток регіону // Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (20-21 квітня 2007 р.). – Донецьк, 2007. – С. 49-51.

7. Сімоненко В.В. Регіональне управління в контексті проблем демографічної кризи в Європі. // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: Матер. щорічн. загальноінст. наук.-практ. конференції 31 жовтня 2006 р. – Одеса: Вид-во ОРІДУ, 2006. – С. .

8. Сімоненко В.В. Сучасні стратегії реалізації соціальних програм // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матер. щорічн. міжн. наук.-практ. конференції. 31 жовтня 2007 р. У 2-х томах. – Т.1. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. .

АНОТАЦІЇ

Сімоненко В.В. Механізми державного управління демографічними процесами в Автономній Республіці Крим. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління зі спеціальності 25.00.02 – механізми державного управління. – Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Одеса, 2007.

У дисертаційному дослідженні науково обґрунтовано комплексний підхід щодо удосконалення механізмів державного управління демографічними процесами в Автономній республіці Крим. Визначено пріоритети та напрями розвитку державної політики України в умовах демографічної кризи. Досліджено можливості імплементації світового досвіду щодо державного управління демографічними процесами. Розкрито сутність і зміст механізмів державного управління демографічними процесами. Проведено діагностику інтенсивності депопуляції населення АРК (статистичні матеріали 1996-2006 рр.), на базі чого виявлено  чинники та тенденції змін, що впливають на поглиблення демографічної кризи в АРК. Розроблено особистісно-орієнтовану модель державного управління демографічними процесами в АРК та обґрунтовано умови її ефективного функціонування.

Ключові слова: державна демографічна політика, механізми державного управління демографічними процесами, демографічна криза, демографічні процеси, демографічний розвиток.

Симоненко В.В. Механизмы государственного управления демографическими процессами в Автономной Республике Крым. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Одесса, 2007.

В диссертационном исследовании научно обоснован комплексный поход к усовершенствованию механизмов государственного управления демографическими процессами в Автономной республике Крым. Определены приоритеты и направления развития государственной политики в условиях демографического кризиса. Исследованы возможности имплементации мирового опыта государственного управления демографическими процессами. Показана сущность и содержание механизмов государственного управления демографическими процессами. Проведена диагностика интенсивности депопуляции населения АРК (статистические материалы 1996-2006 гг.), в результате чего выявлены факторы и тенденции изменений, влияющих на углубление демографического кризиса в АРК. Разработана личностно-ориентированная модель государственного управления демографическими процессами в АРК и обоснованы условия её эффективного функционирования.

Существующая сегодня в Украине модель социальной политики содействует углублению кризисных явлений в обществе, особенно в демографической ситуации. Предложено перейти на новую модель социальной политики, которая характеризуется: по типу базового действия как социальное развитие с элементами социального страхования; по типу субъекта социальной ответственности как либеральная модель с элементами общественной и корпоративной моделей; по типу участия государства как стимулирующая модель с элементами благотворительной модели. При этом следует выходить из того, что демографические процессы в АРК имеют специфические особенности, учет которых является обязательным при определении приоритетов государственной демографической политики.

Определено сущность и содержание политических, правовых, экономических, социальных и организационных механизмов государственного управления демографическими процессами в АРК, выходя из понимания под механизмами государственного управления практических мероприятий, средств, рычагов, стимулов, при помощи которых органы государственной власти влияют на общество, производство, любую социальную систему с целью достижения поставленных целей.

Статистические данные свидетельствуют, что демографичес-кая ситуация в АРК имеет признаки кризисной и продолжает ухудшаться. В связи с этим, подтверждена необходимость более эффективной реализации в АРК стратегий, направленных на её улучшение, а именно: повышение уровня рождаемости и развитие семьи; улучшение состояния здоровья, снижение смертности и продолжение длительности жизни; регулирование миграционных процессов; преодоление негативных последствий старения населения; учет специфики региональных приоритетов демографического развития.

Видится научно и практически оправданным имплементация наилучшего мирового опыта государственного управления демографическими процессами как в Украине, так и в АРК. В частности, показана целесообразность внедрения в АРК модели пронаталисткой демографической политики, направленной на значительную государственную поддержку материального состояния семьи с ребенком.

Доказана важность усовершенствования механизмов государственного управления демографическими процессами в АРК по такими основным направлениям как: повышение эффективности функционирования семьи как социального института; развитие человеческого потенциала и образовательно-коммуникационного пространства; формирование перспективно-ориентированной жизненной стратегии молодежи в условиях девальвации морально-этических норм общественного поведения. Сформированы соответствующие предложения и рекомендации.

Разработана перспективная личностно-ориентированная модель государственного управления демографическими