ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

АКАДЕМІЇ ПСИХОЛОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ТИЩУК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 373.211.24.015.3

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗАПОБІГАННЯ

СИНДРОМУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГА

ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

19.00.07 – педагогічна і вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України,

лабораторії психології дошкільника.

Науковий керівник

доктор психологічних наук

ПІРОЖЕНКО ТАМАРА ОЛЕКСАНДРІВНА,

Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України,

лабораторія психології дошкільника,

старший науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

КАРАМУШКА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА,

Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України,

лабораторія організаційної психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент

КОЧЕРГА ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ,

Інститут післядипломної педагогічної освіти

Київського міського педагогічного університету

ім.Б.Д.Грінченка, заступник директора.

Захист відбудеться 19 червня 2008 року об 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ, вул.Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 17 травня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М.Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Потреба збереження ціннісних орієнтацій щодо суспільного виховання дитини дошкільного віку в умовах інтеграційного поступу України до європейських стандартів в освіті, скорочення мережі та залишковий принцип фінансування дитячих садків актуалізують наукове обґрунтування питань подальшого розвитку системи дошкільної освіти.

Серед актуальних проблем виступають, по-перше, протиріччя між можливостями кадрового потенціалу, підготовленого і зорієнтованого на репродуктивні форми навчально-виховної роботи з дітьми, і новими соціальними вимогами щодо індивідуалізації та гуманізації освітнього процесу. По-друге, неготовність переважної більшості педагогів до сприймання та впровадження нових підходів, невміння творчо трансформувати їх в свою педагогічну діяльність. По-третє, перенесення стереотипів авторитарного керування дошкільними навчальними закладами в системі взаємостосунків “керівник – підлеглий” у вирішення завдань впровадження особистісно орієнтованої моделі стосунків “педагог – дитина“. Ці протиріччя обумовили появу такого психічного явища, як синдром професійного вигорання педагога дошкільного закладу.

Теоретичний аналіз показав, що в психології донині не представлена проблема синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів і проблема його запобігання, хоча актуальність такого дослідження обумовлена його негативним впливом на психоемоційний стан як самого педагога, так і дітей дошкільного віку, враховуючи їх особливу чутливість до впливу оточуючого світу та потребу в психологічному захисті (О.Л. Кононко).

Як відомо, важливою потребою дитини в дошкільному віці виступає потреба в спілкуванні, за допомогою якої вона засвоює соціальний досвід. Тому дуже важливо, щоб дитина у цей період здобула правильне уявлення про етику взаємостосунків, набула позитивний досвід співробітництва і взаємодопомоги. Наслідуючи дорослих, діти мають навчатися виявляти співчуття, доброзичливість, товариськість, з їх допомогою переборювати мовчазливість, замкнутість і сором’язливість (Л.С.Виготський).

При цьому неадекватна реакція педагога, пов’язана з синдромом професійного вигорання, може призвести до засвоєння дитиною деформованих форм спілкування. А поява у педагога байдужості до дітей та ігнорування їх потреб може сформувати у малюків неадекватне уявлення про себе, свою поведінку, результати своєї діяльності. Замість позитивного досвіду дитина засвоює негативні форми комунікації і неправильні стереотипи поведінки у взаємостосунках з іншими людьми (Т.О Піроженко).

Важливу роль відіграє педагог дошкільного закладу в забезпеченні сприятливих умов для соціалізації вразливих, неврівноважених, із заниженою самооцінкою і з різними страхами дітей, що потребують посиленої уваги і постійної емоційної підтримки. Уникання ж педагогом неформального спілкування з дітьми та відсутність виявів його прихильності емоційна холодність можуть викликати у таких дітей почуття збентеженості, призвести до недорозвитку їх позитивних емоційних стосунків з ровесниками і дорослими. Перший негативний соціальний досвід становить очевидну загрозу психічному розвитку дітей дошкільного віку (О.О.Вовчик-Блакитна).

З огляду на те, що піклування про дітей - річ цілком прагматична, оскільки йдеться про наше майбутнє, одним з першочергових завдань психології мають бути конкретні кроки щодо захисту дітей і поліпшення становища педагогів, аби унеможливити чи, принаймні, запобігти розвитку синдрому професійного вигорання педагога дошкільного закладу на ранніх стадіях, піклуючись про умови, які певною мірою відповідають вимогам Конвенції превентивного (запобіжного, захисного, охоронного) виховання дітей і молоді (1998). Особливо, якщо врахувати, що дитина з середньостатистичної української родини перебуває в дошкільному закладі протягом 11000 годин свого життя.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: „Психологічні чинники запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу”

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з комплексною програмою лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психічний розвиток дошкільників в умовах інноваційних систем виховання”. Тему затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №2 від 31.01.2002р.) та погоджено з координаційною радою АПН України (протокол №4 від 26.04.2005р.). Державний реєстраційний номер 0198U000518.

Об’єкт дослідження - синдром професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.

Предмет дослідження - психологічні чинники запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.

Мета дослідження - розкрити зміст психологічних особливостей синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів та виявити психологічні чинники його запобігання.

В основу дослідження покладено припущення про те, що синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу запобігають психологічні чинники підтримки та розвитку творчості в професійній діяльності.

Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою було визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати психологічні особливості синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів шляхом порівняння з даними про синдром професійного вигорання вчителів.

2. Визначити фактори професійної діяльності, які спричиняють синдром професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів.

3. Розкрити характерні особливості прояву емоційної сфери педагогів, які займаються творчою діяльністю, і педагогів дошкільних закладів з ознаками синдрому професійного вигорання та виявити характер цього зв’язку.

4. Дослідити психологічні чинники запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.

5. Розробити програму підтримки і розвитку творчості педагога дошкільного закладу як комплексу психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання педагога та експериментально перевірити її результативність.

Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження склали загальні положення теорій, які стосуються причин, факторів робочого середовища, сутності, структури, психологічних особливостей особистісних реакцій і змін у поведінці працівника на різних етапах формування та розвитку синдрому професійного вигорання, висвітлені в працях Г.Й.Фройденбергера, С.Є.Джексона, М.П.Лейтера, Р.Д.Бурке, К.Маслаха, С.Кахілла, М.Річардсена, ключові положення про сутність і функції профілактики синдрому професійного вигорання, розкриті в працях Л.М.Карамушки і Т.В.Зайчикової, психологічні засади розв’язання професійних проблем в організації, висвітлені в публікаціях М.В.Войтович, Г.Л.Федосової, Н.Л.Коломінського, О.А.Філя, О.В.Винославської, О.С.Ковальчук, О.О.Тополенко та інших.

Значну роль в осмисленні специфіки діяльності педагогів дошкільних навчальних закладів відіграли роботи, які розкривають особливості дошкільного етапу формування особистості (О.В.Запорожець, Т.О.Піроженко, В.У.Кузьменко, С.Є.Кулачківська, Л.І.Божович, С.О.Ладивір, С.П.Тищенко), багатоаспектність і унікальність педагогічної діяльності (В.А.Семиченко, О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, М.М.Заброцький, В.В.Шпалінський та інші).

Важливими для усвідомлення необхідності володіння творчими вміннями, стратегіями і тактиками, як інструментарієм в професійній і повсякденній діяльності, стали ключові положення теорії С.Д.Максименка, В.О.Соловієнка, С.Ю.Степанова, Г.Ф.Похмєлкіної, Т.Ю.Колошиної, Т.В.Фролової, Б.М.Кедрова, Д.В.Колесова, М.М.Поташника, Я.О.Пономарьова, Н.Роджерс та інших.

Основу для визначення особливостей змісту та структури професійної творчості педагога та її впливу на розвиток творчості дитини склали загальні положення теорії Г.С.Костюка, В.О.Сухомлинського, Д.Б.Ельконіна, В.О.Кан-Калика, Р.О.Пономарьової-Семенової, Л.Шелєстової та інших.

В основу програми підтримки і розвитку творчості в професійній діяльності педагога дошкільного закладу покладено ключові положення про зміст, методи та форми психологічної підтримки особистості в ситуації життєвого і професійного негаразду (М.Р.Гінзбург, В.Л.Марищук, В.І.Євдокімов, С.Гремлінг, С.Ауербах), прийоми самоуправління, розроблені В.Я.Семке, І.Вагіним, організації інтерактивних методів навчання дорослих (А.Горальський, К.Блага, М.Шебек, М.Мікалко, Л.Галіцина), роль творчості в особистісному саморозвитку і збереженні нормального життєвого тонусу (В.О.Моляко, В.М.Ямчинський, В.В.Клименко, А.Г.Маслоу, К.Р.Роджерс та інші).

Організація та основні методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: теоретичний (аналіз проблеми на базі психологічної літератури та особистого професійного досвіду); емпіричний (констатувальний та формувальний експерименти).

Дослідно-експериментальна робота проводилась у три етапи протягом 2001 - 2006 рр. На першому етапі (2001р.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.

На другому етапі (2002р.) було проведено констатувальне дослідження синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних закладів і факторів професійної діяльності, що його спричиняють, порівняння результатів емпіричного дослідження з даними про синдром професійного вигорання вчителів. Особливу увагу приділено аналізу зв’язків емоційної сфери з синдромом професійного вигорання і творчою діяльністю. Проаналізовано психологічні чинники підтримки та розвитку творчості, що запобігають синдрому професійного вигорання.

Для вирішення цих завдань було використано такі методи дослідження: а) діагностика рівня „емоційного вигорання” за методикою В.В.Бойко (для дослідження синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів); б) порівняльний метод (для виявлення його психологічних особливостей); в) якісний аналіз (для визначення природи зв’язку між емоціями, синдромом професійного вигорання і творчістю); г) метод анкетування (для вивчення характеру діяльності педагогів); д) метод бесіди (для дослідження емоційних станів і здатності до копінг-поведінки); є) анкета Н.Л.Коломінського для вивчення соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі, модернізована і адаптована до умов діяльності працівників дошкільних закладів (для вивчення психологічного клімату в колективі та формування копінг-поведінки у його членів). Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювались за допомогою комп`ютерного пакету статистичних програм STATISTIKA 5:5.

На третьому етапі (2003-2006 рр.) було проведено формувальний експеримент, спрямований на експериментальну перевірку програми підтримки та розвитку творчості як комплексу психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.

Завдання даного етапу дослідження були реалізовані шляхом використання таких методик: а) діагностика рівня креативності за малюнковим і вербальним тестами П.Торренса (для виявлення динаміки розвитку креативних якостей педагогів); б) оцінка рівня комунікабельності за тестом В.Ф.Ряховського (для спостереження за динамікою розвитку комунікабельності); в) діагностика рівня „емоційного вигорання” за методикою В.В.Бойка (для дослідження результатів формувального експерименту); г) порівняльний метод (для вивчення результатів впливу психологічних чинників підтримки і розвитку творчості на синдром професійного вигорання); д) метод вивчення продуктів діяльності (для визначення рівня індивідуальної та колективної творчості педагога); є) спостереження за динамікою розвитку творчих умінь педагога в професійній діяльності.

Вибірка включала 99 педагогів дошкільної ланки освіти різних спеціалізацій і категорій Житомирської області з числа слухачів курсів підвищення кваліфікації при Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, з яких 57 взяли участь в емпіричному дослідженні. Зокрема педагоги дошкільних навчальних закладів м.м.Житомира, Бердичева, р-нів Коростенського, Новоград-Волинського, Володарсько-Волинського, Андрушівського, Радомишльського, Чуднівського, Любарського, Овруцького, Ружинського.

Основну експериментальну групу склали 21 педагог Житомирського центру розвитку дитини №53 „АБВГДЕЙКА” (правонаступник експериментального дошкільного закладу №53 „АБВГДейка” м.Житомира).

Репрезентативність вибірки забезпечувалася реальними умовами, за яких склад педагогів протягом шести років природно змінювався. Кожен педагог експериментальної групи залучався до інноваційно-творчої діяльності, незалежно від віку, рівня освіти, спеціалізації, категорії чи досвіду педагогічної роботи. Участь в експериментальному дослідженні всіх членів педагогічного колективу дозволила побачити цілісну картину змін у світоглядних, професійних, особистісних установках і системі відношень „педагог - дитина - батьки - керівник”.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки експериментальних даних.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження визначається тим, що вперше: а) виявлено наявність синдрому професійного вигорання у педагогів дошкільних закладів, його психологічні особливості і специфічні фактори професійної діяльності, які їх спричиняють; б) визначено психологічні чинники, які запобігають синдрому професійного вигорання; в) встановлено характерні особливості прояву емоційної сфери педагогів дошкільного закладу, які займаються творчою діяльністю і мають ознаки синдрому професійного вигорання; г) розкрито роль психологічних чинників підтримки та розвитку творчості в запобіганні синдрому професійного вигорання педагога дошкільного закладу; д) розроблено програму підтримки і розвитку творчості в професійній діяльності як комплексу психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання педагогів дошкільного навчального закладу.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що дані, отримані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані в системі професійної підготовки та післядипломної освіти педагогів, практичних психологів і керівників дошкільних навчальних закладів.

Результати дослідження знайшли практичне втілення протягом 2005-2007рр. в таких освітніх організаціях: а) в дошкільному навчальному закладі № 69 м. Житомира (див. Довідку про впровадження № 22 від 04.04.2007р.); б) в дошкільному навчальному закладі «Казка» смт. Нова Борова Володарсько-Волинського району Житомирської області (див. Довідку про впровадження № 6 від 10.04.2007р.); в) в дошкільному навчальному закладі № 9 „Барвінок” м.Шепетівка Хмельницької області (див. Довідку про впровадження № 21 від 04.04.2007р.); г) в дошкільному навчальному закладі №3 ”Дзвіночок” м.Ладижин Вінницької області (див. Довідку про впровадження № 98 від 17.04.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми виявлення специфіки синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів, факторів професійної діяльності, які його спричиняють та проблеми психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації знайшли відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України, міжрегіональній науково–практичній конференції „Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (Житомир-Київ, 2005), міжнародній науково - практичній конференції „Трансформація українського суспільства до демократії і проблеми конфліктності” (Київ, 2005), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика” (Полтава, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення, дослідження відображено в 6 статтях у збірниках наукових праць, включених до списку ВАК України та 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, 13 додатків (20 стор.). Повний обсяг дисертації містить 215 сторінок. Робота включає 3 таблиці (2 стор.), 5 малюнків (3 стор.), список використаних джерел (183 найменування, 18 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи. Розкриває її об’єкт, предмет, основну мету, гіпотезу, завдання, методологічні та методичні підходи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх в практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи “Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми синдрому професійного вигорання і психологічних чинників його запобігання” висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до визначення сутності синдрому професійного вигорання і психологічних чинників його запобігання. Виділено творчу діяльність педагога як головний психологічний чинник запобігання синдрому професійного вигорання.

Теоретико-методологічний аналіз показав відсутність загальновживаного терміну, що певною мірою ускладнює розуміння позиції дослідників: «психічне вигорання» (В.Е.Орел, Г.В.Ложкін, А.Видай), синдром «емоційного вигорання» (В.В.Бойко, Т.В Форманюк), синдром «професійного вигорання» (Л.М.Карамушка, Т.В.Зайчикова), «синдром згорання» (О.В.Кочерга, О.Васильєв), «вигорання» (В.Е.Орел, Л.Малец) тощо. Тому обґрунтовано доцільність вживання терміну синдром професійного вигорання (СПВ), як такого, що відповідає основним вимогам сукупності нюансів психічних і емоційних станів людини, викликаних специфікою її професійної діяльності. Він зручний у широкому користуванні та практично спрямований.

До найбільш суттєвих ознак особистісних реакцій і змін у поведінці педагогів дошкільних навчальних закладів на різних фазах синдрому професійного вигорання ( далі СПВ ) слід, на нашу думку, віднести такі:

«напруження» - тривожність, дискомфорт, швидка втомлюваність, бажання побути на самоті, відчуття неспроможності охопити весь обсяг роботи і виконати всі поставлені завдання, емоційна спустошеність, зниження самоповаги, незадоволення дітьми та результатами їх діяльності, поява емоційних зривів і дратівливості та ін.;

«резистенція» - притупленість емоційних проявів, стала тривожність, відчуття незахищеності, страх нововведень, пригнічений психічний стан, скарги на стан здоров’я, дозування своїх контактів з вихованцями та їх батьками, зниження пильності та неуважність до дитячих проблем, відсутність виявів вербальної і невербальної прихильності до дітей, обмеження змісту роботи з дітьми виконанням програмових вимог і методичних стандартів, песимізм, звинувачення у своїх професійних невдачах дітей і їх батьків та ін.;

«виснаження» - почування себе розбитим і самотнім, відчуття непотрібності, зневажливість до своєї роботи, зниження самоповаги, хворобливе переживання невдач, психологічний злам, апатія, депресивний і невротичний стани, зосередження на негативних самопочуттях, болісна реакція і неприйняття критики, пасивність і підвищена образливість, байдужість до дітей, часта відсутність на роботі через хвороби, емоційна холодність, ігнорування дитячих потреб, скептичне ставлення до перспектив деяких вихованців, прояви неповаги до них і їх батьків, регрес педагогічної діяльності, за якого зміст роботи з дітьми зводиться до формального виконання посадових обов’язків, а спілкування – до дозволів і заборон, прояви агресивності, неадекватна реакція у конфліктних ситуаціях та інші.

Аналіз психологічної літератури з проблеми СПВ педагога дошкільного закладу вказав на важливість психоемоційної сфери людини як індикатора її психологічного благополуччя. Вона зазнає деформації у випадку тривалої дії будь-яких негативних факторів. Емоції, які виконують сигнальну і регулятивну функцію, здатні мотивувати до здійснення дії, мобілізувати вищі відділи мозку, керувати розумовою і фізичною активністю індивіда (К.Е.Ізард, Ч.-С.Шеррінгтон, К.-Г.Юнг, У.Джеймс-Ланге, М.Фокс), направляти її в певне русло.

У роботі визначено, що немає чіткої дефініції поняття терміну запобігання СПВ, а натомість досить часто його редукують до терміну профілактика. В результаті цього відзначено, що термін профілактика тлумачиться „як система заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення хвороб та охорону здоров’я”, а запобігання - як дії зі значенням „запобігти, запобігати чомусь, не допускати, відвертати щось неприємне й небажане, захист когось чи чого-небудь від небезпеки”. Оскільки психологія передбачає позамедичні види роботи з практично здоровими людьми, визнано за доцільне використання поняття запобігання.

Серед цільових психологічних досліджень творчості педагогів системи дошкільної освіти нам вдалося виявити лише одне дослідження, яке стосується проблеми впливу творчості керівників на ефективність управлінської діяльності (Ю.С.Манилюк).

Тому на підставі існуючих в літературі підходів та особистого професійного досвіду у роботі дано наше визначення поняття творчості педагога дошкільного закладу як здатності створювати в процесі повсякденної професійної діяльності щось нове, комбінувати й видозмінювати, адаптувати відоме до вікових та індивідуальних особливостей конкретної дитини з метою задоволення її потреби в спілкуванні та творчій діяльності, гнучкість у виборі адекватних засобів впливу на дитину, пошук нестандартних способів розв’язання навчально-виховних завдань і конкретної психолого-педагогічної задачі, оригінальне використання засобів стимуляції творчої ініціативи вихованців та їх пізнавальної активності.

Виходячи з даного визначення сконструйовано робочу модель впливу творчості на СПВ, психологічним механізмом якого виступає інтеграція позитивних почуттів і емоцій у напрямку активізації енергетичного потенціалу особистості. Педагогічна діяльність, направлена на реалізацію творчого задуму, стимулює творчу активність, наповнює її новою суттю найвищого, суб’єктного рівня, свідомої реалізації цільового або змістового аспекту цілісної професійної діяльності. Позитивні почуття і емоції, що сповнюють людину в процесі творчості, не лише підтримують, зберігають та обумовлюють подальшу творчу активність, а й запобігають концентрації уваги і думок на негативних почуттях, переживаннях та психічних станах, викликаних несприятливими факторами професійної діяльності, уповільнюючи тим самим розвиток СПВ.

Зазначені теоретико-психологічні підходи до розуміння сутності СПВ педагога дошкільного закладу та психологічних чинників його запобігання було реалізовано на подальших етапах емпіричного дослідження.

У другому розділі “Емпіричне дослідження синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів і психологічних чинників його запобігання” сформульовано методологічні принципи програми підтримки та розвитку творчості педагога дошкільного навчального закладу як комплексу психологічних чинників запобігання СПВ: принципу розвитку; поєднання запитів особистості і організації; комплексного підходу; системного учіння творчості в діяльності; аналізу продуктів педагогічної діяльності. Викладено загальну стратегію експериментального дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів і діагностичних методик.

Відсутність даних про наявність СПВ у педагогів дошкільних закладів ускладнювала розробку програми по його запобіганню. Неможливо також штучно створювати умови для розвитку СПВ, а після цього запобігати йому. Враховуючи ці етичні особливості, констатувальне дослідження було проведено серед педагогів різних дошкільних закладів Житомирської області, що проходять курси підвищення кваліфікації при Житомирському інституті післядипломної освіти.

Результати констатувального етапу дослідження дозволили поглибити та конкретизувати існуючі уявлення про СПВ педагогічних працівників. Зокрема виявлено, що наявність проблеми СПВ є об’єктивною реальністю в професійній діяльності педагогів дошкільних навчальних закладів, за якого першими з’являються тривожність, дискомфорт, збентеженість, втомлюваність, бажання побути на самоті, відчуття неспроможності охопити весь обсяг роботи і виконати всі поставлені завдання.

Тривожність і пригнічений психічний стан, зниження настрою і душевна замкненість набувають сталого характеру. Посилюються відчуття незахищеності і страх нововведень. З’являється неуважність до дитячих проблем і уникання тісних контактів з вихованцями. А на стадії „виснаження” відмічено емоційну холодність педагога, регрес педагогічної діяльності, за якого зміст роботи з дітьми зводиться до формального виконання посадових обов’язків, а спілкування – до дозволів і заборон.

Методом порівняння результатів констатувального етапу дослідження з даними про СПВ вчителів виявлено психологічні характеристики, спільні з СПВ вчителів, і своєрідні особливості СПВ педагогів дошкільних закладів, зумовлені специфікою їх професійної діяльності.

Зокрема, більше педагогів дошкільних закладів, ніж вчителів, із сформованим компонентом „резистенція” СПВ. Така ж кількість із компонентом „виснаження”. В два рази менше з компонентом „напруження”. Більше із сформованим симптомом (р<0,05) „редукція професійних обов’язків” (1місце) і „розширення сфери економії емоцій” (2 місце). За частотою виникнення третє місце займає симптом „неадекватне вибіркове емоційне реагування”. На відміну від вчителів, у педагогів дошкільних закладів не зафіксовано симптому „незадоволеність собою”. Цю особливість СПВ педагогів дошкільних закладів можна пояснити можливістю спостерігати реальні результати своєї праці у вигляді знань, вмінь і навичок дітей, здатних до інтенсивного розвитку в період дошкільного віку та високим рівнем самооцінки на фоні їх можливостей.

Своєрідні психологічні особливості СПВ педагогів дошкільних закладів визначає сукупність таких специфічних факторів їх професійної діяльності, як тісний емоційний зв’язок і контактування з дітьми, часті комунікації з їх батьками, і підвищена відповідальність за життя вихованців, обумовлені віковими можливостями дітей дошкільного віку.

Сприятливе тло для розвитку СПВ створюють: низький статус педагогів дошкільних закладів; підвищені вимоги суспільства до педагогів, за яких сам педагог відчуває себе найменш захищеним; психологічні і фізичні перевантаження, пов’язані з особливостями його режиму роботи; фемінізація сфери дошкільної освіти; несприятливий психологічний клімат в трудовому колективі; авторитарний стиль керівництва; репродуктивний характер педагогічної діяльності; неготовність до роботи за новими підходами; безперспективність професійної кар’єри; неадекватне реагування дітей та батьків з родин, які знаходяться на початковій стадії розлучення.

Розвиток СПВ педагогів дошкільних закладів зумовлюють також такі фактори: незадоволеність своєю професією; низький рівень знань, професійних навичок, авторитету в колективі; відсутність мотивації та інтересу до роботи; прагнення бути, як всі, не виділятися серед загалу; недооцінювання власних педагогічних знахідок і успіхів; недостатній рівень мовленнєвої компетентності; обмеження свободи особистості педагога і сувора регламентація його діяльності; індивідуально-психологічні особливості; низький рівень обізнаності про причини виникнення і засоби запобігання СПВ.

В процесі дослідження виявлено систему таких психологічних чинників запобігання СПВ: сприятливий соціально-психологічний клімат; гуманізація взаємовідносин дорослих і дітей; підвищення рівня комунікативно-мовленнєвих навичок і психологічної культури; формування проблемно-центрованої копінг-поведінки педагога.

Вони благотворно впливають на психічні стани і переживання педагогів як при СПВ, так і при творчій педагогічній діяльності. Їх аналіз показав суттєвий вплив на позитивний життєвий тонус, успішне вирішення основних психологічних проблем в професійній діяльності, вміння керувати своєю свідомістю, стабілізувати психологічний стан в складних професійних і особистих життєвих ситуаціях та відкриття простору для розвитку творчої ініціативи.

Аналіз особливостей емоційних проявів при СПВ і творчості педагога дошкільного закладу в професійній діяльності дозволив виявити наявність кореляційного зв’язку емоційної сфери з СПВ і творчістю.

СПВ являє собою комплекс негативних емоцій і переживань, які спрямовують активність організму на уникнення або усунення шкідливих впливів. А творчість – комплекс позитивних емоцій та психічних станів, які виступають сполучною ланкою між актуалізованою і потенційною здатністю індивіда до творчості та енергетичними ресурсами особистості. Вивільняючись і акумулюючись, вони підвищують енергостійкість організму, ослаблюють і пом’якшують негативні впливи професійних стресогенних факторів.

У третьому розділі „Результати дослідження психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу” представлено загальну стратегію формувального експерименту. Розкрито зміст апробації розробленої програми підтримки та розвитку творчості в професійній діяльності як комплексу психологічних чинників запобігання СПВ педагога дошкільного закладу і результати її експериментального впровадження.

Формувальний експеримент було проведено в природних умовах роботи цілісного педагогічного колективу, який протягом 1994 – 2000 рр. займався інноваційною діяльністю, апробуючи новітню технологію психолого-педагогічного проектування (П3) під науковим керівництвом доктора психологічних наук Т.О.Піроженко. Отже, творча діяльність педагога була предметом постійної уваги.

Як відомо, інноваційна педагогічна діяльність вимагає додаткових зусиль в процесі реалізації творчих завдань, які супроводжуються напруженням духовних і моральних сил. Слідуючи логіці, педагоги даної дошкільної установи, займаючись інноваційною діяльністю, зазнають більшого напруження, ніж педагоги, які не займаються нею прицільно. Оскільки при узагальненні результатів дослідницької роботи таких ознак не було виявлено, нас зацікавило питання щодо впливу творчості педагога на запобігання СПВ.

Тому з 2001 року програма підтримки та розвитку творчості педагога в повсякденній професійній діяльності аналізувалася, осмислювалася і усвідомлено використовувалася як комплекс психологічних чинників запобігання СПВ.

Програма передбачала систему заходів, спрямованих на підтримку і розвиток педагогічної творчості та максимальне її наповнення позитивними емоціями, що спонукають об’єкт до їх збереження. Зміст програми включав тренінгові вправи та форми організації професійної діяльності педагогів для планомірного оволодіння творчими уміннями за системою творчого алгоритмування К.С.Станіславського, трансформованого і адаптованого нами до педагогічної діяльності.

Предметом розвитку виступали: динаміка розвитку креативних якостей, комунікабельності, копінг-поведінки, рівня індивідуальної та колективної творчості педагога, уміння створювати в процесі повсякденної професійної діяльності щось нове, комбінувати й видозмінювати, адаптувати відоме до вікових та індивідуальних особливостей конкретної дитини з метою задоволення її потреби в спілкуванні і творчій діяльності, гнучкість у виборі адекватних засобів впливу на дітей, пошук нестандартних способів розв’язання навчально-виховних завдань і конкретної психолого-педагогічної задачі, оригінальність засобів стимуляції творчої ініціативи вихованців та їх пізнавальної активності.

Міждисциплінарний характер програми максимально активізував колективну творчість загалом і творчу взаємодію окремої особистості з іншими учасниками навчально-виховного процесу зокрема. Мобілізація нереалізованих раніше можливостей сприяла розкриттю творчого потенціалу особистості, яка спонукалася до різних форм творчості, незалежно від індивідуально-психологічних особливостей, віку і тривалості роботи в дошкільному закладі. А її психічні функції постійно знаходилися в умовах оптимального навантаження, підсиленої мотивації, операційних перетворень і взаємодії.

По завершенню формувального експерименту проводився діагностичний зріз СПВ педагогів експериментальної групи. Паралельно в часі обстежувалися учасники контрольної групи - педагоги дошкільних закладів Житомирської області, які приймали участь у попередньому емпіричному дослідженні СПВ. Інтерпретацію результатів здійснено на основі порівняння результатів діагностичного зрізу педагогів експериментальної і контрольної груп.

Порівняння результатів діагностичних зрізів СПВ педагогів в експериментальній і контрольній групах показало, що існують статистично значимі відмінності в показниках компонентів СПВ педагогів експериментальної і контрольної груп.

В експериментальній групі зафіксовано в три рази менше педагогів із сформованим компонентом „резистенція”; в чотири рази - із компонентом „виснаження”; в два рази - „напруження”. Статистично нижчий рівень СПВ у педагогів експериментальної групи дає можливість зробити висновок про те, що розвитку СПВ педагога дошкільного навчального закладу запобігають такі психологічні чинники, як підтримка та розвиток творчості, сприятливий соціально-психологічний клімат, гуманізація взаємовідносин між учасниками освітнього процесу, формування проблемно-центрованої копінг-поведінки, підвищення рівня комунікативно-мовленнєвих навичок і психологічної культури педагога.

Порівняльний аналіз результатів діагностичних зрізів сформованості симптомів СПВ педагогів в експериментальній і контрольній групах дав більш розгорнуту інформацію про деякі психологічні особливості впливу творчості на синдром професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів.

Серед педагогів експериментальної групи виявлено статистично нижчі показники сформованості восьми (з дванадцяти) симптомів СПВ, що підтверджує висунуту гіпотезу: психологічні чинники підтримки і розвитку творчості істотно запобігають розвитку синдрому професійного вигорання педагога дошкільного закладу завдяки природній властивості психіки людини до вивільнення творчого потенціалу і оновлення енергетичних резервів, що нейтралізують і пом’якшують негативний вплив професійних стресогенних факторів.

Для більш глибокого аналізу психологічних особливостей впливу творчості на СПВ було проведено порівняння результатів діагностичного зрізу СПВ серед педагогів зі стажем до 3-х років, від 4 до 10 років, від 11 до 19 років, 20 і більше років.

Показники кількості педагогів із сформованим компонентом „резистенція” в обох групах мають хвилеподібну тенденцію, але пік його розвитку в експериментальній і контрольній групах пов’язані з різним стажем роботи. Кількість молодих педагогів експериментальної групи зі сформованим компонентом „резистенція” в три рази менша, ніж педагогів контрольної групи. При стажі роботи від 4 до 10 років показник зростає в два рази, при стажі від 11 до 19 років знижується до первинного показника і залишається таким при стажі 20 і більше років.

Серед педагогів контрольної групи зі стажем роботи до 3-х років показник компоненту „резистенція” в три рази вищий, ніж серед педагогів експериментальної групи, при стажі роботи від 4 до 10 років падає в три рази, при стажі від 11 до 19 років піднімається майже в сім разів, при 20 і більше років знижується в два рази.

Що стосується компонентів „напруження” і „виснаження” СПВ, то статистично значущі показники цих компонентів зафіксовано серед педагогів експериментальної групи зі стажем роботи до 3-х років. При стажі понад три роки серед педагогів експериментальної групи статистично значущих показників компонентів „ напруження” і „виснаження” не зафіксовано.

Серед педагогів контрольної групи статистично значущі показники компонентів „ напруження” і „виснаження” СПВ у педагогів зі стажем до 10 років не зафіксовано, при стажі від 11 до 19 років зафіксовано незначну кількість педагогів із сформованим компонентом „напруження”, і в три рази більше з компонентом „виснаження”. При стажі 20 і більше років статистично значущих змін в показнику компоненту „напруження” не зафіксовано, а показники компоненту „виснаження” знизилися в три рази.

Результати діагностичних зрізів дозволяють зробити висновок, що досвід творчої професійної діяльності, набутий педагогами експериментальної групи в процесі формувального експерименту, сприяв більш успішній адаптації до мінливих умов сучасної дошкільної освіти завдяки присутності системного позитивного емоційного компоненту, що виступає природним психічним компенсаторним механізмом ослаблення і пом’якшення наслідків стресогенних факторів професійної діяльності.

Методом порівняння було виявлено статистично значущі відмінності також в результатах діагностичних зрізів симптомів СПВ педагогів експериментальної і контрольної груп з різним стажем педагогічної роботи.

Серед педагогів експериментальної, на відміну від контрольної групи зі стажем роботи до 3-х років, виявлено статистично вищі показники семи симптомів, що дозволяє зробити висновок: професійна потреба в умовах творчої роботи колективу, куди потрапили молоді педагоги, підготовлені за традиційною системою, викликала у них такий рівень напруження, який призводить до порушення компенсаційно-пристосувальних механізмів, тобто вищі показники цих симптомів викликані неготовністю молодих педагогів до творчого вирішення професійних проблем.

При стажі від 4 до 10-ти років серед педагогів експериментальної групи зафіксовано зниження показників восьми симптомів і нижчі, ніж серед педагогів контрольної групи, показники п’яти симптомів. Такі результати можна інтерпретувати як тенденцію до уповільнення розвитку СПВ з набуттям досвіду творчої професійної діяльності.

При стажі педагогічної діяльності від 11 до 19 років серед педагогів експериментальної групи в 2-5 разів нижчі показники восьми симптомів. Такі результати дають підстави зробити висновок про те, що досвід творчої діяльності сприяє більш успішній адаптації педагога до мінливих умов сучасної дошкільної освіти завдяки присутності системного позитивного емоційного компоненту, що виступає сполучною ланкою між актуалізованою творчістю, потенційними здатностями індивіда до творчості та енергетичними ресурсами особистості, які, вивільняючись і акумулюючись в процесі творчості, підвищують енергостійкість організму.

Серед педагогів експериментальної групи зі стажем 20 і більше років, на відміну від колег з контрольної групи, не зафіксовано показників трьох симптомів СПВ, в три рази менше педагогів з двома симптомами і нижчі показники трьох симптомів. Значить, педагог, набувши досвіду творчої професійної діяльності, формується, як самодостатня особистість, яка вміє оригінально і ефективно вирішувати навчально-виховні завдання, конструктивно долати професійні випробування, залучаючи свої енергетичні резерви для підвищення стійкості організму до стресогенних факторів професійної діяльності, спроможних її невротизувати, уникаючи таким чином пасивно-захисної поведінки, яким, по суті, і є СПВ.

Отже, результати формувального експерименту підтвердили результативність розробленої програми підтримки та розвитку творчості педагога дошкільного закладу як комплексу психологічних чинників запобігання СПВ педагога.

Загалом у дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в дослідженні психологічних чинників запобігання синдрому професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу та дає підстави для таких висновків:

1. В результаті констатувального етапу дослідження виявлено, що наявність проблеми синдрому професійного вигорання педагогів є об’єктивною реальністю сучасних дошкільних навчальних закладів. Синдром професійного вигорання педагогів дошкільних закладів має психологічні характеристики, спільні з синдромом професійного вигорання вчителів і діапазон своєрідних особливостей, зумовлених специфікою їх професійної діяльності.

2. Встановлено, що своєрідні психологічні особливості синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних закладів спричиняють такі специфічні фактори їх професійної діяльності, як тісний емоційний зв’язок і контактування з дітьми, часті комунікації з їх батьками, підвищена відповідальність за життя дітей, низький професійний статус, психологічні і фізичні перевантаження, підвищені вимоги суспільства, за яких сам педагог відчуває себе найменш захищеним.

3. Виявлено кореляційний зв’язок емоційної сфери педагога дошкільного закладу з синдромом професійного вигорання і творчістю. Синдром професійного вигорання виступає як комплекс негативних емоцій і переживань, що спрямовують активність організму на уникнення або усунення шкідливих впливів. Позитивні почуття і емоції, що сповнюють людину в процесі творчості, не лише підтримують, зберігають та обумовлюють подальшу творчу активність, а й запобігають концентрації уваги і думок на негативних почуттях, переживаннях та психічних станах, викликаних несприятливими факторами професійної діяльності. Тим самим позитивні емоції уповільнюють розвиток синдрому професійного вигорання.

4. Констатовано, що розвитку синдрому професійного вигорання педагога дошкільного закладу запобігають такі психологічні чинники, як підтримка і розвиток творчості в професійній діяльності, сприятливий соціально-психологічний клімат, гуманізація взаємовідносин між учасниками навчально-виховного процесу, формування проблемно-центрованої копінг-поведінки, підвищення рівня комунікативно-мовленнєвих навичок і психологічної культури педагога.

5. Результати формувального експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити висновок про те, що психологічні чинники підтримки і розвитку творчості в професійній діяльності істотно запобігають розвитку синдрому професійного вигорання педагога дошкільного закладу завдяки природній властивості психіки людини до вивільнення творчого потенціалу і оновлення енергетичних резервів, що нейтралізують і пом’якшують негативний вплив стресогенних факторів.

6. Підтверджено результативність розробленої програми підтримки та розвитку творчості педагога дошкільного закладу як комплексу психологічних чинників запобігання розвитку синдрому професійного вигорання педагога, що може бути використана в системі професійної підготовки та післядипломної освіти педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів

Проведене дослідження відкриває перспективи подальшого дослідження проблеми запобігання і гальмування розвитку синдрому професійного вигорання. До перспективних напрямків можна віднести дослідження причинно-наслідкової природи зв’язку між синдромом професійного вигорання і негативними емоційними станами та переживаннями, творчою професійною діяльністю і позитивними емоційними станами, між синдромом професійного вигорання і стажем, умовами та характером роботи працівника.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Тищук Л.І. Емоційний аспект синдрому професійного вигорання і творчості педагога дошкільного навчального закладу / Л.І.Тищук // Зб. наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. – К.: КиМУ, 2007. – Вип. 10. – С. 114–123.

2. Тищук Л.І. Взаємозв’язок творчості педагога дошкільного закладу і синдрому професійного вигорання / Л.І.Тищук // Зб. наукових статей / За ред. С.Д.Максименка, С.О.Ладивір. – К., 2006. – Т. IV. – Вип. 3. – С. 249–274.

3. Тищук Л.І. Особливості творчої діяльності педагога дошкільного закладу в контексті синдрому професійного вигорання / Л.І.Тищук // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2006. – Т. VIII. – Вип. 3. – С. 318–328.

4. Тищук Л.І. Психологічні передумови гуманізації взаємодії педагога і дитини в дошкільному закладі / Л.І.Тищук // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. – К., 2005. – Т. VII. – Вип. 2. – С. 275–282.

5. Тищук Л.І. Психологічні засади творчої діяльності педагога і дитини в дошкільному закладі / Л.І.Тищук // Зб. наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні