ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ТІУНОВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ

ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО МАТЕРИНСТВА

У ДІВЧАТ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Радчук Галина Кіндратівна,

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка,

завідувач кафедри практичної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент

Власова Олена Іванівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

в.о завідувача кафедри соціальної психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Хомич Галина Олексіївна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди,

професор кафедри загальної та практичної психології.

Захист відбудеться „14” травня 2008 року о_______годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано „14” квітня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Д. Белей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасний етап суспільного розвитку в Україні характеризується трансформацією традиційних стереотипів репродуктивної поведінки, загостренням демографічних проблем, зміною моделей сімейних стосунків. Сьогодні суспільство зіткнулося з протиріччям: з одного боку депривоване дитинство, зростання кількості осиротілих дітей при живих батьках, а з іншого, – інфантильні матері, не готові до виконання материнських функцій. Відтак, вивчення феномену материнства та його відображення у самосвідомості жінки ХХІ століття є актуальною соціальною та психологічною проблемою. Водночас сучасні тенденції, які відображають шляхи самореалізації жінки все частіше пов’язані з її професійними та соціально значущими аспектами, без аналізу материнства як базової життєвої цінності. Бажання бути матір’ю також вступає в суперечність з цінностями соціально-комфортної, статевої сфер і призводить до психологічного конфлікту, який не завжди вирішується на користь дитини. Складність вибору, що вимагає співпідпорядкування особистісно значущих мотивів, кожен з яких володіє спонукальною силою, може бути подолана тільки при досягненні суб’єктом певної особистісної зрілості. Тому сьогодні набуває особливого значення дослідження тих психологічних умов, котрі б сприяли розвитку материнської сфери жінки з огляду становлення її особистісної зрілості, а саме, включення материнства як самостійної цінності у її мотиваційно-смислову сферу.

Закономірно, що серед пріоритетних цілей третього тисячоліття, які визначила ООН, більшість зорієнтовані на вирішення проблем материнства. В Україні, як засвідчують останні рішення уряду, даний аспект соціального життя країни є одним із найбільш актуальних, оскільки проблема материнства розглядається не лише як суто медико-соціальна, але й як така, що потребує більш глобального вирішення. Зокрема, у розпорядженні Кабінету міністрів України №161-р від 29.03.2002р. „Про затвердження Концепції безпечного материнства” одними з основних завдань визначено підвищення статевого виховання населення та створення системи інформаційного забезпечення з питань безпечного материнства, відповідального батьківства, здорового способу життя; сприяння народженню бажаних дітей в оптимальний віковий період жінки; виховання у молоді належного ставлення до сім’ї та підготовки до виконання батьківської ролі.

Водночас психологія материнства залишається однією з найбільш складних та малорозроблених галузей психологічної науки. І це в той час, коли більшість наукових досліджень (Н. Кедрова, С. Мещерякова, С. Мінюрова, О. Смірнова, Є. Тетерлєва, Г. Філіппова та ін.) вважають за необхідне розглядати материнство як самостійну психологічну категорію, яка розкриває специфіку життєвої та особистісної сфер жінки. Особливо актуалізується проблема засвоєння материнством ціннісно-смислових значень на більш ранніх стадіях особистісного розвитку представниць жіночої статі, створення особливих психологічних умов для формування усвідомленого та позитивного ставлення до майбутньої соціальної ролі на основі цілеспрямованої планомірної виховної діяльності, а також врахування сензитивності вікових періодів у розвитку психологічної готовності до материнства (ПГМ). Саме ранній юнацький вік вважається одним з найбільш сприятливих для розвитку цього утворення, оскільки саме цей період характеризується становленням ціннісної сфери, зорієнтованістю особистості на майбутнє, прагненням її до життєвого самовизначення, встановленням інтимно-особистісних стосунків з протилежною статтю.

Однак, незважаючи на деякі наукові розвідки (І. Братусь, Т. Говорун, О. Ісеніна, О.Кізь, О.Кікінежді, В. Кравець, Р. Овчарова, Ю. Шмурак, Г. Філіппова та ін.), проблема становлення материнської сфери у ранньому юнацькому віці вивчена недостатньо, а також не досліджені особливості розвитку суб’єктивного ставлення старшокласниць до материнської ролі, майбутньої дитини і материнства загалом. Відсутні дослідження, які б виявляли взаємозв’язок між рівнем зрілості ставлення до материнства і розвитком системи самоставлення, батьківських установок і передбачуваних майбутніх взаємостосунків з дитиною. У сучасних умовах шкільна програма не передбачає впровадження дисциплін, спрямованих на розвиток ПГМ. Зважаючи на це, важливим і необхідним є вивчення процесу усвідомлення дівчатами старшого шкільного віку ролі майбутньої матері та створення розвивальних програм, які б сприяли формуванню відповідального ставлення до майбутнього материнства.

Очевидна актуальність, недостатня розробленість та перспективність даної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Психологічні умови формування відповідального ставлення до материнства у дівчат старшого шкільного віку”.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану розробки колективної наукової теми кафедри практичної психології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка „Психолого-педагогічні засади становлення культури життєвого самовизначення сучасної молоді” (протокол № 6 від 17 лютого 2005 року).

Тему дисертації затверджено вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 7 від 02 березня 2004 року) та уточнено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 2 від 27 лютого 2007 року).

Об’єктом нашого дослідження є відповідальне ставлення до материнства.

Предмет дослідження – психологічні умови формування відповідального ставлення до материнства у старшокласниць.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити оптимальні психологічні умови формування у дівчат старшого шкільного віку відповідального ставлення до материнства.

В основу нашого дослідження покладено наступне припущення: психологічними умовами формування відповідального ставлення до материнства у дівчат старшого шкільного віку є створення засобами просвітницького тренінгу емоційного, сенсорно насиченого, діалогічного освітнього простору, що сприяє особистісному самовизначенню старшокласниць як майбутніх матерів.

Для реалізації поставленої мети і перевірки робочої гіпотези нами визначено наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми психологічної готовності до материнства, її структури, особливостей становлення у контексті особистісного самовизначення в ранній юності.

2. Виявити сутність відповідального ставлення старшокласниць до материнства як системотвірного компоненту у цілісній структурі психологічної готовності до виконання материнських функцій.

3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити критерії сформованості психологічної готовності до материнства у дівчат старшого шкільного віку.

4. Визначити психологічні умови формування відповідального ставлення до материнства у процесі впровадження просвітницького тренінгу „Я – майбутня мама” для старшокласниць.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали сучасні філософські, культурологічні та психолого-педагогічні концепції про соціальну сутність особистості, принципи особистісного та діяльнісного підходів до створення оптимальних умов розгортання суб’єкт-суб’єктної взаємодії, аксеологічний підхід, у межах якого людина розглядається як найвища цінність суспільства; міждисциплінарний підхід, який зумовлює необхідність використання теоретичних положень інших гуманітарних наук – філософії, педагогіки, соціальної роботи; наукові засади становлення особистості в онтогенезі, процес її самовизначення (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Бодальов, Л. Виготсь-кий, М. Гінзбург, О. Лєонтьєв, Д. Лєонтьєв, Б. Ломов, С. Максименко, А. Петров-ський, С. Рубінштейн, та ін.), концепції діалогічного спілкування, особистості в гуманістичній психології, цілісності та ціннісно-смислової природи людини (О. Асмолов, М. Бахтін, В. Біблер, Б. Братусь, С. Братченко, М. Бубер, А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Еріксон та ін.), теорія психології ставлень (В. Мясищев), теоретичні концепції виховання та гуманізації освіти (І. Бех, С. Кульневич, В. Сєріков, В. Слободчиков), положення про концептуальні моделі материнства (В. Брутман, О. Ісеніна, О. Копил, С. Мещерякова, Р. Мухамедрахімов, Г. Філіппова, та ін.), а також теоретичні положення щодо батьківського ставлення як основи соціалізації особистості дитини (Р. Белл, Дж. Болдуін, С. Броуді, А. Варга, Д. Віннікотт, О. Захаров, Е. Маккобі, А. Співаковська, Е. Шеффер та ін.).

На різних етапах наукового пошуку використовувались такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення для з’ясування змісту базових понять дослідження; теоретичне моделювання та систематизація для концептуалізації основних положень дослідження;

емпіричні: опитувальник „Вимірювання батьківських установок та реакцій” (PARI) Е. Шеффера та Р. Белла, модифікований тест батьківських ставлень (ОРО) А. Варги - В. Століна, модифікований тест „Батьківський твір” В. Століна, кольоровий тест ставлень (ЦТО) А. Еткінда, ціннісний опитувальник (ЦО) С. Шварца, тест-опитувальник самоставлення (ОСО) В. Пантєлєєва - В. Століна, включене та опосередковане спостереження, анкетування, інтерв’ю, експертна оцінка;

статистичні: методи описової статистики та вирахування коефіцієнта статистичної значущості між емпіричними змінними К. Пірсона, кореляційний аналіз, контент-аналіз.

Статистичні розрахунки виконані з використанням пакету прикладних комп’ютерних програм універсальної обробки табличних даних Microsoft Excel XP.

Експериментальна база дослідження. Експериментально-психологічна робота проводилася у Тернопільських загальноосвітніх навчальних закладах №№ 9, 10, 15, 27, Тернопільському обласному відділенні Малої академії наук (секція „Психологія”). Дослідженням було охоплено 235 учениць 10-11 класів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше:

уточнено зміст понять „материнство”, „психологічна готовність до материнства”, „відповідальне ставлення до материнства”;конкретизовано структуру психологічної готовності до материнства як особливим чином організовану особистісну сферу жінки;

емпірично визначено критерії сформованості психологічної готовності до материнства у дівчат старшого шкільного віку;встановлено зв’язок між показниками психологічної готовності до материнства та самоставленням, цінностями, пов’язаними із особистісною зрілістю;

визначено психологічні умови формування відповідального ставлення до материнства у старшокласниць.

Практичне значення роботи полягає у експериментальній перевірці та адаптації комплексу взаємодоповнювальних методик, які дозволяють діагностувати сформованість психологічної готовності до материнства у дівчат старшого шкільного віку. Розроблено та експериментально впроваджено авторський просвітницький тренінг „Я – майбутня мама”.

Результати дослідження можуть використовуватись у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів різного типу; підготовці психологів у вищих навчальних закладах, післядипломній освіті та системі підвищення кваліфікації фахівців (викладання курсів „Психологічна корекція”, „Вікова психологія”, „Психологія сім’ї”, „Психологія материнства”).

Результати дослідження впроваджені у вищих навчальних закладах: Кам’янець-Подільський національний університет (довідка № 6 від 08.02.2008 р.); Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка (довідка № 116-33/03 від 11.02.2008 р.); загальноосвітніх навчальних закладах: Тернопільська ЗОШ І-ІІІ ст. № 10 (довідка № 25 від 08.02.2008), Кременецька ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 у Тернопільській обл. (довідка № 69 від 28.01.2008 р.).

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалася методологічною обґрунтованістю теоретичних засад, використанням взаємо-доповнювальних методів, адекватних меті та завданням дослідження, перевіркою статистичної достовірності отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження було представлено у доповідях та повідомленнях на наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях: „Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості” (Херсон, 2006р.), „Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти” (Київ, 2007р.), „Методологічні засади практичної психології” (Переяслав-Хмельницький, 2008р.). Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри практичної психології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національ-ного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 11 публікаціях автора (з них 2 у співавторстві), 4 надруковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (268 найменувань), 20 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 183 сторінках. Робота містить 12 таблиць та 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи; основні теоретико-методологічні засади, наукову новизну; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження; наведено відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Проблема дослідження материнства в психології” розглядаються різні концепції вивчення материнства, зокрема, - біологічні, культурологічні, психоаналітичні, гуманістичні; узагальнено особливості батьківських ставлень та їх вплив на становлення особистості дитини; описана структура психологічної готовності до материнства та особливості її становлення у ранній юності. У психологічній літературі материнство розглядається як соціально-культурний феномен, сутність якого полягає у виношуванні, народженні, догляді, захисті дитини, забезпеченні умов для її повноцінного розвитку (Б. Брутман, Г. Філіппова). Культурологічні концепції розглядають інститут материнства як історично зумовлений, котрий може змінювати свій зміст від епохи до епохи (Е. Бадінтер, К. Бонне, І. Кон, М. Мід, Л. Стоун), не є статичним, а розвивається разом із суспільством. У роботі материнство розглядається у багатомірному контексті – філософському, культурно-антропологічному, оскільки вплив образу матері на кожну людину відбувається через засвоєння культурних зразків народу, нації, людства загалом. Етнокультурні архетипи матері визначають індивідуальні моделі материнської поведінки та є визначальними у процесі індивідуації (К. Юнг). Представники особистісно орієнтованого підходу вивчають материнство як частину особистісної сфери жінки, пов’язують формування модальності ставлення до майбутньої дитини з власною психічною історією, особистісною зрілістю та психологічною готовністю до виконання даної соціальної ролі (О. Агнаєва, В. Брутман, Ж. Зав’ялова, Т. Леус, М. Радіонова, Г. Філіппова та ін.).

На основі цих концептуальних підходів нами визначено материнство як частину особистісної сфери жінки, представлену системою образів світу, себе, майбутнього, що набуває ціннісно-смислової значущості, визначаючи програму поведінки у формі материнської позиції. У результаті аналізу різних підходів щодо класифікації типів батьківського ставлення, представленого в установках, поведінці, стилях батьківського виховання, виокремлено два визначальні вектори, які притаманні більшості з них – рівень емоційної близькості та рівень контролю. Адекватне ставлення батьків до дитини характеризується оптимальним рівнем емоційного прийняття та контролю, оскільки надмірно низький чи високий їх прояв є шкідливим для розвитку особистості дитини.

У дисертації розглядається поняття „психологічна готовність до материнства” (ПГМ) як передумова успішного виконання материнської ролі в майбутньому. У більшості досліджень даний феномен визначається як здатність матері забезпечувати адекватні умови для розвитку дитини, що проявляється в певному виді ставлення, який, в свою чергу, пов’язаний з цінністю дитини для матері. Обґрунтовуються основні чинники становлення ПГМ. Розглядається, що це утворення формується під впливом взаємопов’язаних біологічних та соціальних передумов. Серед останніх, які найчастіше описують у психологічній літературі, слід вказати на досвід взаємостосунків у сім’ї, зокрема з матір’ю, бажання мати дітей та установку на них ще до вагітності, прийняття себе в ролі матері, а також позитивний образ дитини під час вагітності, встановлення контакту з нею до і після народження (Д. Віннікотт, О. Захаров, М. Кляйн, О. Копил, С. Мещерякова, Р. Мухамедрахімов, С. Фанті, Г. Філіппова). Водночас провідним чинником становлення материнства є повноцінне проходження різних вікових стадій, в процесі яких і закладаються його мотиваційні основи. Зокрема, у ранній юності, яка є одним із сензитивних періодів становлення мотиваційних основ материнської сфери, відбувається розвиток жіночої самоідентичності, емоційної зрілості та психологічного дорослішання.

На основі узагальнення теоретичних даних, було виокремлено наступні структурні компоненти ПГМ: когнітивний, що включає уявлення про себе як майбутню матір та материнство загалом; емоційно-ціннісний, основою якого є позитивне ставлення до себе як майбутньої матері, включення материнства в ціннісно-смислову сферу; операціональний, що передбачає сформованість навичок материнської компетентності (рис. 1.).

Когнітивна складова представлена системою уявних образів майбутього материнства, яка формується ще задовго до його реалізації. Емоційно-ціннісний компонент як ставлення, установки щодо виконання материнської ролі є центральним та системотвірним у структурі ПГМ, оскільки він пов’язаний із усвідомленим вибором бути матір’ю. Гармонійне поєднання пріоритетного ставлення до материнства з іншими особистісно-значущими ставленнями в структурі особистості можна розглядати як її цілісність та максимальне задоволення жінки своєю соціальною роллю. Найсуттєвішими характеристиками ПГМ є емоційно-позитивне ставлення до материнства, переважання мотиву народження дитини, прийняття її як самостійної цінності та набуття материнством життєвого сенсу. Операціональний компонент у роботі розглядається як материнська компетентність, тобто здатність до встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодії з дитиною, наявність умінь і навичок спілкування з нею на основі співробітництва та взаєморозуміння. Цей компонент передбачає не лише набір конкретних операціональних дій по догляду за дитиною, а набагато глибші психологічні процеси, в основі яких лежить емоційне її прийняття, учування емоційного стану, інтуїтивне розуміння дитячих потреб та адекватне на них реагування.

Рис. 1. Зміст структурних компонентів психологічної готовності до материнства

Отже, структуру ПГМ представлено як цілісний конструкт, де всі компоненти взаємопов’язані: образ материнства визначає емоційно-ціннісне до нього ставленя, що в свою чергу є передумовою материнської поведінки. На основі теоретичного аналізу структурних компонентів ПГМ дане поняття визначається як особливим чином організована особистісна сфера жінки, що визначає систему стосунків з майбутньою дитиною.

Відповідальне ставлення є передумовою усвідомленого вибору життєво важливих рішень, у тому числі - бути матір’ю. Воно є результатом внутрішньої роботи, особистісного розвитку, а тому його слід вважати незалежним від зовнішніх спонукань, тиску й впливів, якщо вони не відповідають внутрішнім переконанням особистості. Розвиток такого ставлення можливий лише в умовах розгортання суб’єктності, самоусвідомлення, прийняття власних переконань та цінностей. Позитивне ставлення до самого себе дозволяє приймати рішення у відповідності із внутрішньою переконаністю про їх необхідність та важливість для власної життєдіяльності. Таким чином, у контексті проведеного дослідження відповідальне ставлення до материнства розглядається як інтегральна психологічна властивість особистості жінки, що базується на самоповазі, усвідомленні власного життєвого вибору та готовності брати на себе відповідальність за виконання материнських функцій.

Рання юність характеризується виникненням особистісного новоутворення – самовизначення, яке пов’язане з вибором світоглядних зразків та цінностей, конструюванням життєвих планів. У старшокласників провідне місце в структурі мотиваційної сфери займають мотиви пошуку сенсу власного життя, а тому вони зорієнтовані не тільки на найближчу перспективу, але і на віддалену. Тому материнство як життєва перспектива може у цей період набувати ціннісно-смислового значення.

У другому розділі - „Емпіричне дослідження психологічної готовності до материнства у старшокласниць” – висвітлюються методологічні засади психолого-педагогічного експерименту, досліджуються структурні особливості ПГМ у дівчат старшого шкільного віку, визначаються критерії сформованості особистісної готовності до виконання материнських функцій.

Емпіричне дослідження включало чотири етапи: І етап, підготовчий (2003-2005р.р.), який передбачав збір інформації щодо актуальності досліджуваної проблеми для старшокласниць, змістовних особливостей уявлень про материнство, визначення емоційно-ціннісного ставлення дівчат до материнства та потреби у спеціальній просвітницькій роботі щодо поглиблення цих знань; ІІ етап, констатувальний (2005-2006 р.р.), – полягав у вивченні особливостей ПГМ, визначенні критеріїв та рівнів її сформованості; на ІІІ-му етапі, формувальному (2006-2007 р.р.) – була впроваджена програма просвітницького тренінгу „Я – майбутня мама” для дівчат старшого шкільного віку, зміст якої становили інтерактивні та арт-терапевтичні методи, спрямовані на розвиток материнської компетентності через розгортання суб’єкт-суб’єктної взаємодії у групі та конструювання ціннісно-смислового образу майбутнього материнства; ІV етап, підсумковий (2007-2008 р.р.), – аналізувалися емпіричні дані та підсумовувалися результати дослідження.

На підготовчому етапі дослідження за результатами анкетування встановлено, що переважна більшість старшокласниць (91%) вважає материнство одним із найважливіших шляхів самореалізації жінки. При цьому 71% дівчат вже задумувалися над цією майбутньою роллю, 16% розмірковує над цим досить часто, хоча 13% респондентів ця тема ще досі не цікавила. Думки про материнство найчастіше пов’язують з почуттям прихильності (55%) та відповідальності (43%). Щодо аспектів підготовки до майбутньої материнської ролі виявлено наступні тенденції: 89% досліджуваних вважають, що така підготовка, безперечно, потрібна, зокрема, вже в юнацькому віці (50%), хоча 41% респондентів переконані про доцільність даної підготовки в період вагітності. Також виявлено, що 42% досліджуваних мають знання про підготовку до материнства, в той час як у 58% таких знань не виявлено, або вони є нечіткими, поверховими. Найбільшу поінформованість з даного питання дівчата отримують від матері (62%), з літературних джерел, ЗМІ (28%), інколи через спілкування з подругами (8%); від вчителів (2%). 68% опитаних дівчат висловлюють думку щодо важливості впровадження занять з метою підготовки до майбутнього материнства через просвітницькі програми у загальноосвітніх школах. Водночас, результати дослідження за допомогою тесту ЦТО А. Еткінда показали, що емоційно-позитивними є образи „Я” (+77%), „майбутнє” (+67%), „дитина” (+65%), „моя майбутня сім’я” (+62%), „материнство” (+60%), „любов” (+60%); як менш позитивні сприймаються образи: „відповідальність” (+31%), „підліток”(+29%), „дівчата”(+23%), „батько”(+21%).

За результатами проведеного інтерв’ю переважна більшість досліджуваних не сприймає майбутнє материнство як усвідомлений вибір, що залежить, перш за все, від них самих, оскільки вони більш орієнтуються на підтримку близького оточення, сприятливих обставин, ідеалізуючи, або ж, навпаки, пов’язуючи материнство тільки з проблемами та труднощами. Даний факт свідчить про низький рівень поінформованості або наявність викривленої інформації у старшокласниць щодо материнства та необхідності розвитку внутрішньої впевненості у майбутньому виборі. Аналіз отриманої вербальної інформації за допомогою інтерв’ю, проведеного зі старшокласницями також дозволив виявити їх достатньо велику зацікавленість питаннями майбутнього материнства та можливістю взяти участь у відповідній просвітницькій програмі.

На основі дослідження на першому етапі визначено, що одним із завдань просвітницької роботи у даному віці є створення актуальних зв’язків майбутнього з теперішнім дівчат, а саме, - психологічного підґрунтя для реалізації материнських функцій у перспективі. Це передбачає створення сприятливих умов для розвитку ціннісно-смислової сфери, позитивного ставлення до себе та власного життєвого простору, здатності до вирішення проблемних ситуацій, самостійності, асертивності, впевненості та рефлексивності.

На ІІ - ІV етапах емпіричного дослідження перевірялася гіпотеза про те, що до психологічних умов формування відповідального ставлення до материнства у дівчат старшого шкільного віку належать створення засобами просвітницького тренінгу емоційного та сенсорно насиченого, діалогічного освітнього простору. Реалізація такого плану передбачала проведення констатувального та контрольного діагностичних зрізів, між якими в експериментальній групі випробовувалася дія незалежної змінної (тренінгові заняття). Об’єм вибірки контрольної групи складав 30 чол. (учениці 10-11 класів Тернопільської ЗОШ № 10), а експериментальної – 28 чол. (слухачі Тернопільського обласного відділення Малої академії наук (секція „Психологія”)).

З метою вивчення особливостей ПГМ у дівчат старшого шкільного віку було визначено комплекс взаємодоповнювальних методик, який включав у себе: „Вимірювання батьківських установок та реакцій” (PARI) Е. Шеффера, Р. Белла, модифікована методика „Опитувальник батьківських ставлень” (ОРО) А. Варги - В. Століна, модифікована методика „Батьківський твір” В. Століна.

На основі проведеної діагностичної процедури встановлено, що згідно з результатами опитування за методикою PARI (0min - 20max), старшокласниці орієнтовані на партнерські, дружні стосунки з майбутньою дитиною, вибудовування з нею діалогічної взаємодії („Оптимальний емоційний контакт” – М=16,35). Кількісні дані за шкалою „Надлишкова емоційна дистанція з дитиною” (М=13,35) є найнижчими, що свідчить про наміри дівчат у майбутніх стосунках з дитиною проявляти емоційну чутливість, любов та емпатію. Показники за шкалою „Надлишкова концентрація на дитині” – М=14,7 відображають низький рівень ПГМ більшості дівчат, оскільки дана шкала характеризує об’єктне ставлення до дитини, орієнтацію на авторитарний підхід у вихованні, пригнічення розвитку особистості дитини заради ствердження власного авторитету. Незважаючи на зорієнтованість старшокласниць на емоційні, партнерські стосунки з дитиною, результати діагностики демонструють прагнення досліджуваних у всьому контролювати її дії, впливати на її життя, дотримуватися авторитарних підходів у вихованні, що перешкоджає вибудовуванню суб’єкт-суб’єктних стосунків.

Аналіз отриманих даних за методикою ОРО А. Варги - В. Століна показав, що високий рівень відповідає шкалам „Емоційне прийняття”(0,87) та „Кооперація”(0,84). Це свідчить про зорієнтованість дівчат на позитивне ставлення до майбутньої дитини та побудову партнерських стосунків з нею. Середній рівень за шкалами „Симбіоз”(0,67) та „Контроль”(0,54) дає можливість виявити дещо меншу, але досить яскраво виражену у досліджуваних тенденцію ставлення до материнства, яка передбачає надмірну опіку, авторитарність, прагнення впливати на життя дитини. Найнижчі середні показники за шкалою „Маленький невдаха”(0,04) відображають прагнення довіряти дитині, не прискорювати її розвиток та звинувачувати у помилках, порівнюючи з іншими дітьми.

За методикою „Батьківський твір” В. Століна було отримано 165 вербальних описів дівчатами себе як майбутньої матері та майбутньої дитини. У 5% творів досліджуваних були відсутні дані образи, або вони містили відособлені характеристики уявлень про материнство. На основі проведеного контент-аналізу вербальних текстів кожен індикатор був оцінений за 10-бальною шкалою у відповідності з можливістю його віднесення до певної категорії (підкатегорії). Дані були проаналізовані групою експертів (11 чол.) з числа викладачів кафедри практичної психології ТНПУ імені Володимира Гнатюка з метою визначення співвіднесеності конкретних слів-індикаторів до однієї з категорій. Визначено основні категорії ставлень дівчат до майбутнього материнства та їхні кількісні показники: „Позитивне ставлення до себе як майбутньої матері” (28%), „Ставлення до майбутньої дитини як до суб’єкта діяльності та спілкування” (14%), „Інфантильне ставлення до материнства” (29%), „Негативне ставлення до майбутнього материнства” (10%), „Орієнтація на об’єктне ставлення до дитини” (19%).

На основі співставлення шкал методик PARI, ОРО А. Варги - В. Століна, контент-аналізу результатів методики „Батьківський твір” В. Століна, визначені види ставлень до майбутнього материнства у старшокласниць, які є критеріями сформованості ПГМ:

- відповідальне - характеризується позитивним ставленням до майбутньої материнської ролі, зорієнтованістю на безумовне прийняття дитини, стимулювання її активності та самостійності, сприяння її особистісному розвитку, орієнтацію на партнерські стосунки та співробітництво;

- інфантильне - як переживання власної неспроможності у материнській ролі, домінування інших життєвих пріоритетів, ідеалізування материнства, сімейних стосунків та дитини;

- амбівалентне - проявляється у налаштованості у майбутньому на підвищений рівень опіки та турботи щодо дитини, об’єктне ставлення до неї, в основі якого може бути емоційна відчуженість;

- негативне - як емоційне неприйняття майбутньої материнської ролі, небажання про це думати.

Виокремлено показники психологічної готовності до материнства у дівчат старшого шкільного віку, а саме: когнітивний компонент (уявлення про себе як майбутню матір, майбутню дитину, сімейну ситуацію), емоційно-ціннісний (ставлення до материнства), операціональний (особливості прогнозованої моделі взаємодії з дитиною, догляду за нею), і на основі цього виділено основні рівні сформованості ПГМ та їх характеристики (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристики рівнів сформованості психологічної готовності до материнства

Компоненти ПГМ

Рівень | Когнітивний | Емоційно-ціннісний | Операціональний

Характеристики

Високий | Наявний образ себе як майбутньої матері, дитини, домашньої ситуації. | Відповідальне (зріле) ставлення. |

Кооперація;

сприяння активності, вербалізації дитини; орієнтація на суб’єкт-суб’єктні стосунки.

Середній | Наявний образ себе як майбутньої матері, дитини, домашньої ситуації. | Амбівалентне ставлення (переважає позитивне ставлення). | Симбіоз, контроль;

прагнення впливати на життя дитини.

Низький | Наявний образ себе як майбутньої матері, дитини, домашньої ситуації;

відособлені характеристики образу майбутнього материнства. | Амбівалентне ставлення (переважає негативне ставлення). | Орієнтація не об’єктне ставлення у поведінці до дитини.

Інфантильне (незріле) ставлення. | Батьківська некомпетентність

Дуже низький | Неприйняття себе як майбутньої матері, відсутність образу материнства. | Негативне ставлення. | Емоційне неприйняття дитини, яке проявляється в ігноруванні її потреб, підвищеному рівні дратівливості.

Кількісний аналіз показників психологічної готовності до материнства дозволив виявити наступні рівні їх сформованості: високий (21%); середній (29%); низький (42%); дуже низький (8%).

На основі кореляційного аналізу даних за методиками PARI, ОРО та додаткових методик „Ціннісний опитувальник” (ЦО) С. Шварца, „Опитувальник самоставлення” (ОСО) С. Пантелєєва - В. Століна виявлено наявні зв’язки між структурними компонентами ПГМ, цінностями та самоставленням досліджуваних (рис. 2). Коефіцієнт кореляції між шкалами „Оптимальний емоційний контакт” та „Кооперація” становить 0,51, „Емоційне прийняття” і „Кооперація” – 0,64, що вказує на взаємозалежність показників ПГМ. Кореляційний зв’язок між шкалами „Кооперація” та „Зрілість” – 0,40, „Оптимальний емоційний контакт” і „Самовизначення” – 0,39 свідчить про взаємозалежність показників ПГМ та цінностей, пов’язаних з особистісною зрілістю. Кореляція між шкалами „Симбіоз” і „Обмежений конформізм” – 0,52, „Контроль” та „Соціальна культура” – 0,41, відображає взаємозалежність деструктивних видів ставлень до дитини та цінностей, котрі характеризують зорієнтованість на зовнішню оцінку. Даний факт підтверджує кореляційний зв’язок між шкалами „Надлишкова концентрація на дитині” та „Очікування оцінки інших” – 0,82. Кореляція між шкалами „Оптимальний емоційний контакт” та „Самоповага” – 0,58, „Оптимальний емоційний контакт” і „Самокерівництво” – 0,48 вказує на взаємозалежність емоційно-позитивного ставлення до майбутньої дитини та позитивного самоставлення.

Цінності (за методикою ЦО С.Шварца) | Види батьківських ставлень (за методикою ОРО А.Варги-В.Століна) | Самоставлення (за методикою ОСО)

| Емоційне прийняття | Кооперація | Симбіоз | Контроль

Само-визначення | Самоповага

Обмежений конформізм | Аутосимпатія

Підтримка традицій | Очікування оцінки інших

Соціальність | Само-керівництво

Безпека

Зрілість | Само-звинувачення

Соц.культура

Оптималь-

ний емоц. контакт | Надлишкова емоційна дистанція | Надлишкова концентрація на дитині

Ставлення до майбутньої дитини (за методикою PARI)

Примітка: _________________________Позитивний кореляційний зв’язок

---------------------------------------Негативний кореляційний зв’язок

Рис. 2. Значущі кореляційні зв’язки між параметрами ціннісних орієнтацій, самоставлення та характеристиками ставлення до дитини

На основі даних результатів було визначено пріоритети у виборі корекційно-розвивальних засобів на формувальному етапі дослідження, а саме, гармонізація особистісного самовизначення, розвиток самоповаги, ціннісно-смислової сфери, комунікативної компетентності, поінформованості з питань сім’ї та материства, самопроектування у майбутнє, що є передумовою ПГМ та відповідального до нього ставлення.

У третьому розділі „Експериментальна модель формування відповідального ставлення до материнства у дівчат старшого шкільного віку” розглянуто концептуальні засади та психологічні умови формування відповідального ставлення до материнства у старшокласниць; описано особливості побудови просвітницького тренінгу як форми освітньої діяльності; схарактеризовано основні методи та засоби реалізації програми тренінгу; наведено результати контрольного зрізу, які дозволили зробити висновки про ефективність дії формувального впливу на особистісне самовизначення старшокласниць як майбутніх матерів.

На ІV етапі дослідження було апробовано авторську програму просвітницького тренінгу „Я – майбутня мама”, яка спрямована на розвиток ПГМ старшокласниць та формування у них відповідального ставлення до материнства. Концептуальними засадами побудови тренінгу були наступні принципи: системності, контекстуальності, цілісності особистості, врахування вікових особливостей, створення емоційного та сенсорно насиченого простору, розгортання суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Окремими структурними одиницями виступили модулі „Внутрішній світ Я”, „Я і оточуючий світ”, „Моя майбутня сім’я”, „Я – майбутня мама”. Розвиток самосвідомості, самоповаги, емоційно-почуттєвої сфери, комунікативної компетентності, розуміння своєї жіночої сутності розглядалися як зона найближчого розвитку щодо реалізації материнської ролі дівчат старшого шкільного віку у майбутньому, тому кожен структурний елемент (вправа, заняття, модуль) у прямій та опосередкованій формах містив базові передумови розвитку материнської компетентності. Від усвідомлення себе у теперішньому часі („Я – дівчина”) у процесі тренінгової роботи учасниці поступово проектували свій образ у майбутнє на нові соціальні ролі – „Я – жінка”, „Я і моя майбутня сім’я”, „Я – майбутня мама”.

У співвіднесенні із категорією „освітній простір” (форма) розглянуто категорію „освітнє середовище” (зміст) як одне із наповнень першого, що свідомо моделюється суб’єктами освіти. Згідно з концепцією побудови експериментальної моделі формування відповідального ставлення до материнства у старшокласниць, просвітницький тренінг розглядається як освітній простір, в межах якого створені особливі психологічні умови завдяки основним складовим освітнього середовища, а саме: особистісному (феноменологічний простір як особистісний досвід, можливість його розширення та поглиблення; фасилітативне діалогічне середовище „ведучий – група”, „учасники – група”); інформаційному (обмін наявною інформацією та отримання нової завдяки інтерактивним та арт-терапевтичним методам); предметному (як насичення освітнього простору необхідними ресурсами). Саме таке розуміння освітнього середовища визначило пріоритети у використанні методів розвивальної освіти. Зокрема, застосовувались інтерактивні методи навчання (рольова гра, модельована ситуація, дискусія, мозковий штурм, інформаційне повідомлення, мозаїка) та методи арт-терапії (групове та індивідуальне малювання, колаж, робота з казкою, символічним та метафоричним матеріалом, психогімнастичні вправи). Завдяки створенню умов емоційного та сенсорно насиченого, діалогічного освітнього простору через цілісне включення учасників у творчу діяльність, суб’єкт-суб’єктну взаємодію у групі, актуалізувалися процеси особистісного самовизначення щодо самих себе, свого майбутнього, майбутньої материнської ролі, зокрема.

Порівняння показників констатувального та контрольного етапів дослідження у контрольній (КГ) та експериментальній (ЕГ) групах дозволило зробити достовірні висновки про ефективність формувального експерименту. Важлива роль при цьому відводилась якісному аналізу результатів включеного спостереження, підсумкової анкети, бесід з учасниками тренінгу. Результати контрольного зрізу у порівнянні з констатувальним, за методикою PARI свідчать, що у ЕГ зросли показники шкали „Оптимальний емоційний контакт”, у той час як у КГ вони майже не змінилися. Це свідчить про те, що в процесі формувального експерименту відбулися якісні зміни у показниках емоційно позитивного ставлення до майбутньої дитини. Показники шкали „Надлишкова емоційна дистанція” загалом нижчі у порівнянні з іншими шкалами у двох групах, хоча в КГ вони дещо зросли (з 15,5 до 15,9), а у ЕГ суттєво знизилися (з 16,4 до 15), що підтверджує позитивний вплив тренінгу на емоційне прийняття дитини в майбутньому. За шкалою „Надлишкова концентрація на дитині” спостерігалось зниження показників як у КГ (з 17 до 16,25), так і у ЕГ (з 17,5 до 15,25). Дана шкала відображає „Амбівалентне ставлення до материнства” і не сприяє розвитку суб’єкт-суб’єктної взаємодії, а отже, ці зміни є позитивними. Загалом можна констатувати, що у КГ також відбулися деякі (хоч і незначні) зміни в орієнтації на майбутню батьківську поведінку. Однак, статистичний аналіз засвідчив відсутність значущих відмінностей (за критерієм К. Пірсона) між показниками ПГМ на контрольному і констатувальному етапах дослідження у контрольній групі.

В ЕГ спостерігається вищий показник за шкалою „Емоційне прийняття” у порівнянні з КГ (відповідно 0,94 і 0,91); за шкалою „Кооперація” показники майже однакові. Суттєво відрізняються показники за шкалою „Симбіоз”: ЕГ (0,4), КГ (0,66). Шкала „Контроль” є дуже схожою на попередню, тому й не дивно, що дані КГ є вищими (0,48) у порівнянні з ЕГ (0,31). Даний факт підтверджує наявність сприятливих особливих умов, створених засобами просвітницького тренінгу, де через розгортання суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасники вчаться налагоджувати оптимальну емоційну дистанцію, поважаючи свій психологічний простір та простір іншої людини. Дані результати за модифікованою методикою „Батьківський твір” В. Століна відображають значні кількісні зміни в основних показниках ЕГ (на відміну від КГ) у ставленні до майбутнього материнства. Підвищився рівень позитивного ставлення до себе як до майбутньої матері і рівень ставлення до майбутньої дитини як до суб’єкта діяльності та спілкування. Даний результат знаходить підтвердження у зниженні показників категорій „Орієнтація на об’єктне ставлення до дитини” (від 43 до 10%) та „Інфантильне ставлення до материнства” (від 28 до 14%). За узагальненими результатами дослідження визначені статистично значущі відмінності між показниками констатувального і контрольного етапів дослідження (за критерієм К.Пірсона) в ЕГ (табл.2).

Таблиця 2

Статистично значущі відмінності між показниками

психологічної готовності до материнства у експериментальній групі (до і після експерименту)

(р<0,01)

Методика ОРО А.Варги, В.Століна | Методика PARI Е.Шефера, Р.Белла

Шкали | критерій Пірсона | Шкали | критерій Пірсона

Емоційне прийняття | 0,83 | Оптимальний емоційний контакт | 0,91

Кооперація | 0,68 | Надлишкова емоційна дистанція | 0,87

Симбіоз | 0,74 | Надлишкова концентрація на дитині | 0,94

Контроль | 0,90

Значущі відмінності показників у експериментальній групі підтвердили ефективність розвивальної програми щодо формування відповідального ставлення до материнства у дівчат старшого шкільного віку.

На основі узагальненого аналізу результатів дослідження за допомогою методик ОРО А. Варги-В. Століна, PARI, „Батьківський твір” В. Століна виявлено позитивну динаміку змін рівня сформованості психологічної готовності учасників до материнства, зокрема відповідального до нього ставлення у ЕГ: відсоток з дуже низьким та низьким рівнем сформованості ПГМ суттєво зменшився (від 24 до 5%), а з середнім та високим збільшився (від 12 до 37%). Це вказує на ефективність проведеної роботи. Для того, щоб додатково проаналізувати якісні особистісні зміни учасників тренінгової програми використано включене спостереження, підсумкову анкету, рефлексивні коментування. Отриману якісну інформацію систематизовано за допомогою моделі оцінки освітніх програм Д. Кіркпатріка (табл.3).

Таблиця 3

Оцінка ефективності просвітницького тренінгу „Я – майбутня мама”

на основі моделі Д. Кірпатріка

Рівень оцінки | Тип результату | Способи та методи оцінки

Реакція | Реакція учасників

Думка учасників щодо важливості та актуальності для них тренінгу, рівень зацікавленості, позитивна мотивація, активність у виконанні вправ. | „Зворотній зв’язок” від учасників протягом усього тренінгу (обговорення по завершенні вправ, підсумкова рефлексія заняття).

Засвоєння | Зміни учасників

Засвоєння учасниками

нової інформації,

сформованість нових уявлень про різні сторони свого Я, конструктивні способи побудови міжособистісної взаємодії; сексуальну культуру особистості; психологічні основи сім’ї, особливості розвитку дитини до та після народження, стилі батьківського виховання тощо.

Підвищення рівня довіри в групі.

Сформованість навичок:

- активного слухання;

- емпатійного реагування на партнера;

- передачі інформації на вербальному та невербальному рівнях;

- експресивного