українська інженерно-педагогічна академія

Тарнавська Тетяна Вердіївна

УДК 629.7.07

Методика навчання майбутніх диспетчерів керуваннЮ повітряним рухом В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ НА МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ТРАСАХ

13.00.02 – теорія та методика навчання (технічні дисципліни)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державній льотній академії України Міністерства освіти і науки України, м. Кіровоград.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Макаров Роберт Микитович,

Державна льотна академія України,

завідувач кафедри авіаційної педагогіки і психології,

м. Кіровоград

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Ягупов Василь Васильович,

Об’єднаний інститут при Національній академії

оборони України, заступник начальника з

наукової роботи, м. Київ

кандидат педагогічних наук, доцент

Ткаченко Олександр Анатолійович,

Кіровоградський інститут регіонального

управління та економіки,

професор кафедри практичної психології,

м. Кіровоград

Захист відбудеться 23 травня 2008 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108.01 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розісланий «___» квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.О. Брюханова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку цивільної авіації визначається загостренням проблеми людського чинника, нині 80-90% авіаційних подій спричинені помилкою людини. На міжнародних повітряних трасах (МПТ) мовний бар'єр дедалі частіше стає не другорядною, а однією з головних причин авіаційних подій. А зростання місткості пасажирських авіалайнерів збільшує кількість жертв так званих «мовних катастроф». На острові Тенериф внаслідок зіткнення двох літаків загинуло 583 пасажири і члени екіпажів повітряних суден, а в повітряному просторі над Індією – 312.

З метою підвищення безпеки польотів Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) висунула нові вимоги щодо рівня володіння міжнародною авіаційною мовою радіозв'язку пілотами й диспетчерами керування повітряним рухом (КПР) неангломовних країн (Doc 9835). Проте, аналіз авіаційних подій і передумов до них свідчить про те, що насправді головною причиною трагедій є не просто низький рівень володіння англійською мовою пілотами та диспетчерами, а їх нездатність застосувати сформовані для стандартних умов діяльності іншомовні знання, навички та вміння в екстремальних ситуаціях.

Дослідженнями Інституту авіаційної та космічної медицини встановлено, що в критичних умовах, коли нервово-емоційне навантаження операторів особливо складних систем керування різко зростає, 20% із них не можуть оцінити ситуацію, а тому не приймають рішення, 10% – приймають неправильні рішення, 22% – впадають у ступорозний стан і не діють, 34% – виконують непотрібні дії та тільки погіршують ситуацію. Необхідність при цьому вести радіообмін нерідною мовою викликає додаткове нервово-емоційне напруження і стає на перешкоді виконання оператором його головних професійних функцій.

Водночас існуюча професійно-кваліфікаційна характеристика диспетчера КПР вимагає від нього лише знання правил і процедур ведення радіообміну англійською мовою, але не визначає його здатність надійно керувати повітряним рухом у разі відхилення умов діяльності від стандартних процедур. Вимоги ІКАО також не містять цільових параметрів, формування яких у навчальному процесі призвело б до набуття майбутніми диспетчерами професійно важливих якостей, які забезпечують ведення іншомовного радіообміну таким чином, щоб в екстремальних ситуаціях він сприяв надійності керування повітряним рухом.

Наслідком такого стану є невідповідність якості професійної підготовки майбутніх диспетчерів сучасним вимогам, які висуваються до керування повітряним рухом на міжнародних повітряних трасах.

Дослідження показали, що найбільш достовірним джерелом пізнання мовної поведінки диспетчера КПР в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах є матеріали розслідування авіаційних подій. А провідним засобом формування міцних і систематизованих знань, стійких навичок і вмінь, а також професійно важливих якостей людини-оператора є аналіз авіаційних подій і передумов до них.

Проте виявлено, що матеріали розслідування авіаційних подій використовуються у навчальному процесі недостатньо ефективно, а їх залучення має лише пізнавальний характер. Не існує цілісної методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом на основі аналізу причин авіаційних катастроф. Внаслідок цього не розроблено мету, завдання, принципи, зміст, методи, засоби та форми організації навчання майбутніх диспетчерів; не чітко визначені знання, навички та вміння, якими вони мають володіти; не розроблені критерії оцінювання готовності майбутніх диспетчерів до надійного керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ.

Вивчення літературних джерел показало, що аналіз авіаційних подій є в працях деяких авторів (С. Кушинг, С. Мельниченко, Б. Монан та ін.), але вони мають лише інформативний характер і не вказують шляхи використання матеріалів розслідування авіаційних подій у навчальному процесі.

Існує чимало наукових досліджень, присвячених підготовці пілотів до ведення радіообміну на МПТ, наприклад, праці Є.В. Кміти, Г.С. Пащенко, В.В. Півень та інших авторів. Проте вони не стосуються проблем керування повітряним рухом в ситуаціях, для яких не передбачено стандартної фразеології радіообміну.

С.В. Щербиною розроблено методику аналізу авіаційних катастроф у процесі науково-дослідної роботи майбутніх авіадиспетчерів, але її дослідження не торкається проблем навчання керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях як педагогічного процесу.

Результати аналізу авіаційних подій і передумов до них дали змогу визначити головне протиріччя: між зростаючою роллю диспетчерів керування повітряним рухом у підвищенні безпеки польотів і відсутністю науково обґрунтованої методики навчання їх на основі аналізу авіаційних подій на міжнародних повітряних трасах.

Таким чином, проблема навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом на основі аналізу авіаційних подій на міжнародних повітряних трасах набула особливого значення в неангломовних країнах, у тому числі в Україні. Водночас сучасні психолого-педагогічні концепції розроблені до такого рівня, що вони можуть бути творчо використані при обґрунтуванні методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ.

Є підстави стверджувати, що така експериментальна методика сприятиме подоланню ними психологічного бар’єру, зменшенню психофізіологічних витрат на ведення радіообміну нерідною мовою і вивільненню резервів часу для прийняття і реалізації правильних рішень у вигляді команд екіпажам повітряних суден. Вона сприятиме формуванню у майбутніх диспетчерів надійних знань, навичок, умінь і професійно важливих якостей, які у разі виникнення екстремальної ситуації забезпечуватимуть ведення безпомилкового нестандартного радіообміну, як суміщеної діяльності на фоні основної.

Все сказане дає змогу зробити висновок, що наукове обґрунтування, розробка та реалізація у навчальному процесі експериментально перевіреної методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ сприятиме вирішенню головного завдання цивільної авіації – підвищенню безпеки польотів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Державній льотній академії України в межах науково-дослідної теми «Дослідження, розробка та впровадження організаційно-технологічних і дидактичних основ льотного навчання на літаки ХХІ сторіччя» (13Б57.05 РК 0105U000221 від 01.01.2005). Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Державної льотній академії України у частині формування надійності професійної діяльності операторів особливо складних систем керування в екстремальних умовах.

Тему дисертаційного дослідження затверджено (протокол № 3 від 29.10.2007) вченою радою Державної льотної академії України, узгоджено з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2007).

Мета дослідження: науково обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати причини авіаційних подій як проблему професійної підготовки майбутніх диспетчерів керування повітряним рухом; вивчити стан досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці.

2. Науково обґрунтувати та розробити мету, завдання, принципи, зміст, методи, засоби та форми організації навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах; визначити критерії та методи його оцінювання.

3. Експериментально перевірити ефективність методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах.

4. Розробити методичні рекомендації для науково-педагогічних працівників щодо навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах методом аналізу авіаційних подій.

Об’єкт дослідження – процес навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом у вищому авіаційному навчальному закладі.

Предмет дослідження – методика навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:

– теоретичні: аналіз наукової літератури по темі дослідження у галузі загальної та авіаційної педагогіки і психології, документів Міжнародної організації цивільної авіації, які стосуються проблем керування повітряним рухом і безпеки польотів, матеріалів розслідування авіаційних подій і передумов до них, методичної документації тощо;

– емпіричні: методи збору інформації (анкетування з метою аналізу проблеми та визначення напрямків дослідження; тестування майбутніх диспетчерів та спостереження за їх поведінкою під час проведення експериментальних досліджень тощо); педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності науково обґрунтованої та розробленої методики у порівнянні з традиційною методикою навчання;

– методи математичної статистики для обробки результатів експерименту. Інформацію, отриману під час експериментальних досліджень, математично оброблено до рівня достовірності за Стьюдентом.

Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження стали сучасні досягнення педагогічної та психологічної наук, зокрема: системний підхід (П.К. Анохін, І.В. Блауберг, В.М. Садовський, А.І. Уємов, Е.Г. Юдін та ін.); теорія діяльності (Б.Ф. Ломов, Р.М. Макаров, В.О. Пономаренко та ін.); теорія особистості (О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн та ін.); теорія поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна та ін.); теорія ігор (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін та ін.); теорія проблемного навчання (Т.В. Кудрявцев, І.Я. Лернер, О.М. Матюшкін, М.І. Махмутов та ін.); концепція конструювання моделі оператора особливо складних систем керування (Р.М. Макаров, Л.В. Герасименко та ін.).

Наукова новизна отриманих результатів:

– вперше обґрунтовано та експериментально перевірено методику навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах на основі використання методу аналізу авіаційних подій і катастроф;

– удосконалено структурні компоненти методики, а саме мету, завдання, принципи, зміст, методи, засоби та форми організації навчання; визначено критерії оцінювання навчання методом рольових ігор, які розроблені на основі матеріалів розслідування авіаційних подій на міжнародних повітряних трасах;

– дістала подальшого розвитку теорія конструювання моделей суміщеної діяльності операторів особливо складних систем керування в екстремальних умовах, а саме положення про прийняття та реалізацію рішень, а також створення концептуальної моделі образу обстановки в умовах дефіциту часу та інформації, що передається міжнародною авіаційною мовою радіозв’язку;

– дістала подальшого розвитку технологія проектування цільової моделі оператора особливо складних систем керування, яка дала змогу уточнити професіографічний профіль диспетчера керування повітряним рухом на міжнародних повітряних трасах в частині знань, навичок, умінь та професійно важливих якостей, які необхідні майбутньому диспетчеру для ведення безпомилкового радіообміну в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці та впроваджені у навчальний процес методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах і методичних рекомендацій для науково-педагогічних працівників щодо навчання керуванню повітряним рухом методом аналізу авіаційних подій та організації самостійної роботи майбутніх диспетчерів з матеріалами розслідування авіакатастроф, що сприяє підвищенню якості їх професійної підготовки.

Науково обґрунтовану та експериментально перевірену методику упроваджено в практику роботи факультету інформаційних технологій Інституту інформаційно-діагностичних систем Національного авіаційного університету (акт № ICAO-23 від 27 грудня 2006 року). Основні положення дисертаційного дослідження реалізовано в програмі курсів підвищення кваліфікації педагогів в Інституті ІКАО Національного авіаційного університету.

Методику навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах може бути використано для курсантів інших спеціальностей авіаційних навчальних закладів з метою удосконалення якості їх навчальної та самостійної діяльності.

Особистий внесок здобувача. У монографії «Надійність професійної діяльності льотного та диспетчерського складу на міжнародних повітряних трасах», опублікованій у співавторстві, здобувачем особисто розроблено методику навчання спеціальній англійській мові майбутніх авіадиспетчерів на основі аналізу авіаційних катастроф.

У навчально-методичному посібнику «Англійська мова. ІКАО» здобувачем підготовлено до друку інформацію про роботу Міжнародної організації цивільної авіації для використання під час проведення ділових ігор і розроблено вправи, спрямовані на розвиток усного мовлення та вміння безпомилково використовувати термінологію авіації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, рекомендації та результати дослідження обговорювалися на I Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія та перспективи розвитку» (Дніпропетровськ, 23-31 травня 2006 року); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження» (Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 року); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія і практика» (Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 року); VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 29-30 березня 2006 року); VIІI Міжнародній науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 22-23 березня 2007 року).

Основні положення дисертаційного дослідження було тричі викладено в Інституті ІКАО Національного авіаційного університету на курсах «Авіаційна англійська мова» для педагогів із різних регіонів України.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 1 монографії (у співавторстві), 5 наукових статтях, із яких 4 – у спеціалізованих виданнях ВАК України, 5 тезах доповідей у збірниках матеріалів конференцій, 1 науково-методичному посібнику та 2 методичних розробках.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, чотирьох додатків на 29 сторінках, списку використаної літератури, який нараховує 172 найменування, із них 13 англійською мовою. Повний обсяг дисертації складає 240 сторінок. Робота містить в основному тексті 20 таблиць на 15 сторінках і 25 рисунків на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке стосується розробки методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах методом аналізу авіаційних подій.

У вступі обґрунтовано актуальність теми і викладено ступінь дослідженості проблеми; сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; визначено методи дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, практичне значення одержаних результатів та особистий внесок автора.

У першому розділі – «Проблеми людського чинника під час керування повітряним рухом на міжнародних повітряних трасах і шляхи їх вирішення» – наведено результати аналізу причин авіаційних подій на МПТ та аналізу традиційної системи навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом, сформульовано проблему дисертаційного дослідження.

На сучасному етапі розвитку авіаційної техніки розкриваються реальні можливості для підвищення безпеки польотів, проте загострюється проблема людського чинника (Doc 9683 – AN/950 ICAO.). Аналізом причин авіаційних подій шляхом вивчення великої кількості записів останніх хвилин радіообміну між диспетчерами КПР та екіпажами повітряних суден виявлено головну проблему аварійності, яка полягає у неспроможності використовувати сформовані для стандартних умов діяльності знання, навички та вміння в екстремальних ситуаціях, коли рівень емоційного напруження оператора різко зростає.

Наглядним прикладом неадекватної мовної поведінки диспетчера КПР в екстремальних умовах є авіаційна подія над аеропортом Загреб (Югославія), коли в повітряному просторі склалася катастрофічна ситуація: повітряні судна Трайдент (Велика Британія) і Дуглас-9 (Югославія) швидко наближалися на зустрічних курсах. А коли диспетчер КПР усвідомив ступінь критичності положення, він почав істерично викрикувати команди рідною хорватською мовою, незважаючи на те, що мав доступ до керування повітряним рухом на МПТ і успішно здійснював його в стандартних умовах.

З метою з’ясування причин недостатньої якості професійної підготовки операторів особливо складних систем керування було проведено аналіз наукової літератури (І.В. Агапов, Р.М. Макаров, В.Л. Маріщук, С. Мельниченко, Е. Метьюс, В.О. Пономаренко та ін.), дисертаційних досліджень (Є.В. Кміта, Г.С. Пащенко, В.В. Півень, С.В. Щербина та ін.) і традиційної форми навчання майбутніх диспетчерів КПР; було проведено опитування фахівців даного профілю і науково-педагогічних працівників вищих авіаційних навчальних закладів.

Виявлено, що у навчальному процесі недостатньо враховуються визначені Р.М. Макаровим та Л.В. Герасименко евристичні компоненти професійної діяльності та чинники ризику, які впливають на диспетчера КПР: інформаційна перевантаженість; велике навантаження на увагу, пам'ять, оперативне мислення та мову; висока щільність, різноманітність і швидкоплинність потоку інформації, яка поступає з різних каналів зв’язку; висока відповідальність за рішення, що приймаються, та висока значущість мовної помилки; постійна готовність до діяльності в нештатних ситуаціях і екстремальних режимах; робота в умовах обмеження часу та впливу різних перешкод.

Недостатньо уваги приділяється формуванню професійно важливих якостей, від яких, за визначенням І.В. Агапова, залежить надійність діяльності в екстремальних ситуаціях, а саме логічного мислення; вміння аналізувати; здатності виявляти закономірності, швидко і правильно приймати рішення в складних ситуаціях, концентрувати, розподіляти та перемикати увагу, мислити нетрадиційно та приймати нестандартні рішення.

Встановлено, що найбільш достовірним джерелом пізнання мовної поведінки диспетчерів КПР в екстремальних умовах професійної діяльності є матеріали розслідування авіаційних подій, які недостатньо ефективно використовується в процесі їх підготовки. Не існує цілісної методики навчання на основі творчого аналізу причин авіаційних подій, як найбільш ефективного методу формування не тільки міцних знань, навичок і вмінь, а й професійно важливих якостей диспетчера КПР.

Таким чином, проблема наукового обґрунтування та розробки методики навчання майбутніх диспетчерів надійному керуванню повітряним рухом в екстремальних умовах на МПТ набула особливої актуальності в неангломовних країнах, у тому числі й в Україні.

У другому розділі – «Наукове обґрунтування і розробка методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах» – дано теоретичне обґрунтування структурних компонентів методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом на основі аналізу авіаційних подій на МПТ та представлено її дидактичне наповнення.

Методологічною основою експериментальної методики є системний підхід, з позицій якого процес навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом розглядається як цілісна система, точніше, як підсистема в системі професійної підготовки авіаційних фахівців.

Системотворчим чинником методики виступає уточнений нами фрагмент професіограми диспетчера КПР на міжнародних повітряних трасах. Методику орієнтовано на максимальне використання взаємозв’язків з іншими підсистемами професійної підготовки майбутніх диспетчерів з метою отримання єдиного запланованого результату – надійності людини-оператора в стандартних і екстремальних режимах діяльності.

Методика навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ базується на таких сучасних психолого-педагогічних теоріях: теорії діяльності; теорії особистості; теорії поетапного формування розумових дій; теорії ігор та теорії проблемного навчання. Метою названої методики є формування у майбутніх диспетчерів надійності керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ.

Завдання методики полягають у формуванні у майбутніх диспетчерів високої мотивації до професійної діяльності; емоційної стійкості щодо діяльності в екстремальних ситуаціях; іншомовних знань, навичок і вмінь, необхідних для прийняття й реалізації нестандартних рішень у вигляді команд екіпажам повітряних суден та професійно важливих якостей диспетчера керування повітряним рухом на МПТ, необхідних для надійного застосування знань, навичок і вмінь на практиці.

Обґрунтовано використання дидактичних принципів навчання. Особливу увагу приділено застосуванню специфічних процесуальних принципів дидактики професійної підготовки операторів особливо складних систем керування: суворої регламентації та часового обмеження дій, що засвоюються; додаткового психологічного навантаження на фоні основної діяльності; ритмічного зростання психологічного навантаження на фоні основної діяльності; комплексного формування психофізіологічних якостей і механізмів адаптації.

Встановлено, що крім стандартної фразеології та міжнародної авіаційної мови радіообміну на рівні не нижчому, ніж четвертий робочий рівень ІКАО, диспетчер КПР має знати, які проблеми виникають під час керування повітряним рухом на міжнародних повітряних трасах.

Сучасний диспетчер керування повітряним рухом повинен мати стійкі навички ведення нестандартного радіообміну в особливих умовах професійної діяльності: підвищеній емоційній напруженості та напруженості розумової діяльності; частому зверненні до довготривалої та хронічному перевантаженні оперативної пам’яті; інтенсивному навантаженні на функцію уваги; в умовах перешкод та обмеження часу, надзвичайно високої відповідальності за рішення, що приймаються, та високої значущості мовної помилки.

Диспетчер повинен уміти аналізувати критичні ситуації та знаходити альтернативні моделі прийняття і реалізації нестандартних рішень у вигляді команд екіпажам повітряних суден, а також розпізнавати помилки радіообміну та усувати непорозуміння, прогнозувати розвиток подій і передбачувати результат як своєї діяльності, так і діяльності пілотів повітряного судна.

Він повинен мати високий рівень мотивації до професійної діяльності, бути емоційно стійкім в екстремальних ситуаціях і володіти професійно важливими якостями, які забезпечують надійне застосування знань, навичок і вмінь на практиці.

Науково обґрунтовано і розроблено зміст методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом на МПТ. Методика включає аналіз авіаційних подій; аналіз конкретних ситуацій з постановкою проблемних завдань; ділові та рольові ігри; вправи, спрямовані на розвиток оперативності мислення, короткочасної та довготривалої пам’яті, формування логічного мислення та вміння аналізувати, навичок розпізнавання помилок радіообміну та уникнення непорозуміння, здатності точно і стисло викладати думки, перефразовувати, сприймати іноземну мову на слух в умовах відсутності візуального контакту; творчі завдання для самостійної роботи тощо.

Аналіз авіаційних подій є найбільш ефективним методом формування здатності вести безпомилковий радіообмін міжнародною авіаційною мовою в екстремальних ситуаціях, виявляти причини помилкових дій, прогнозувати розвиток подій і передбачувати результат діяльності. Він передбачає вивчення інформації про подію, прослуховування та аналіз запису останніх хвилин радіообміну, самостійне виявлення та аналіз причин трагедії, пошук та обговорення правильних рішень, завдяки яким можна було б оптимально уникнути катастрофи.

Аналіз конкретних ситуацій з постановкою проблемних завдань має на меті формування вміння аналізувати та творчо мислити.

Оскільки знання, навички та вміння найкраще діють в умовах, в яких вони були сформовані, проведення рольових ігор має особливе значення. Рольові ігри – це фрагменти керування повітряним рухом, які на етапі теоретичної підготовки дають змогу максимально наблизити процес навчання до умов реальної професійної діяльності майбутніх диспетчерів КПР. Їх метою є формування у майбутніх диспетчерів здатності виконувати професійну діяльність таким чином, щоб вона сприяла безпеці повітряного руху на МПТ. Основою для них є матеріали розслідування реальних авіаційних подій.

Моделювання екстремальних ситуацій на основі матеріалів розслідування авіаційних подій, з точки зору теорії діяльності, забезпечує майбутніх диспетчерів КПР ідеальним предметом та ідеальним планом діяльності для удосконалення знань, навичок і вмінь у процесі навчання, а не під час реального керування повітряним рухом, коли помилка може коштувати сотні людських життів.

Систематичне проведення рольових ігор сприяє подоланню мовного бар’єру, зменшенню емоційних і фізіологічних витрат диспетчера на ведення радіообміну іноземною мовою та вивільненню резервів часу для прийняття та реалізації оптимальних рішень щодо керування повітряним рухом.

З метою формування у майбутніх диспетчерів КПР мотивації до навчання, пізнавальної активності, культури наукового аналізу, вміння висловлювати свою точку зору та аргументовано її відстоювати англійською мовою проводяться ділові ігри. Під час їх проведення обговорюються проблеми безпеки польотів і керування повітряним рухом, аналізуються авіаційні події та передумови до них.

Переважне застосування проблемних методів навчання зумовлено тим, що професійна діяльність диспетчера КПР пов’язана з необхідністю постійно розв’язувати складні проблеми та надзвичайно високою значущістю помилкових дій. Дотримання принципу проблемності сприяє розвитку у майбутніх диспетчерів творчого мислення, активізує пізнавальну діяльність і водночас забезпечує формування міцних знань, навичок, умінь і психофізіологічних механізмів адаптації до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях на фоні необхідності ведення радіообміну нерідною мовою. Ефективна адаптація майбутніх диспетчерів до професійної діяльності в екстремальних умовах сприятиме збереженню їх здоров’я та працездатності.

У навчальному процесі широко використовуються технічні засоби навчання: Інтернет як джерело інформації, відеозаписи про авіаційні події, аудіозаписи останніх хвилин радіообміну, диктофон.

Провідним методом оцінювання готовності майбутніх диспетчерів КПР до керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ є підсумкові рольові ігри. На етапі теоретичної підготовки рольові ігри є єдиною можливістю в умовах, які максимально наближені до умов реальної професійної діяльності, оцінити рівень підготовленості майбутніх диспетчерів за такими параметрами, як мотивація до професійної діяльності; емоційна стійкість у нештатних ситуаціях; уміння відтворювати образ польоту і модель повітряної обстановки за інформацією, що передається професійною англійською мовою; здатність розподіляти інформацію за ступенем екстремальності, прогнозувати розвиток ситуації та передбачувати результат діяльності. Розроблено критерії оцінювання готовності майбутніх диспетчерів до надійного керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ за названими показниками. Визначено три рівні оцінювання – високий, середній і низький.

У третьому розділі – «Експериментальна оцінка ефективності методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах» – наведено організацію та методи експериментальних досліджень, їх результати та висновки щодо ефективності методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ.

З метою перевірки ефективності методики й відповідно до мети і завдань дисертаційної роботи було проведено педагогічний експеримент, для чого було сформовано експериментальну і контрольну групи з майбутніх диспетчерів КПР. Для коректності досліджень і вірогідності результатів до початку проведення експерименту за допомогою тестування, співбесіди й анкетування експериментальна і контрольна групи були зрівняні за такими найбільш значущими показниками: успішності з основних професійних дисциплін; успішності із загальної англійської мови; володіння авіаційною англійською мовою; рівнем загального інтелекту.

Системний характер наукової праці зумовив застосування комплексу методів дослідження – психолого-педагогічні (вивчення літературних джерел; анкетування; спостереження; тестування), методи оцінки загального інтелекту, формувальний експеримент. Всю інформацію, отриману під час експерименту, було оброблено математично до рівня достовірності за Стьюдентом.

З метою вивчення різних аспектів досліджуваної проблеми було проведено анкетування, під час якого було опитано 270 чоловік. Результати анкетування було використано під час досліджень, що дало змогу зробити висновок про доцільність використання матеріалів розслідування авіаційних подій та інцидентів під час навчання керуванню повітряним рухом на МПТ; визначити знання, навички, вміння та професійно важливі якості, якими має володіти сучасний диспетчер КПР; визначити найбільш ефективні методи оцінювання його готовності до керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях.

Отриману інформацію подано у вигляді переліку знань, навичок, умінь і професійно важливих якостей у змісті експериментальної методики. Аналізом встановлено, що 93% опитаних визнали рольові ігри найбільш ефективним методом оцінювання знань, навичок і вмінь у процесі теоретичної підготовки майбутніх диспетчерів КПР.

Після проведення формувального експерименту було проведено обробку його результатів і зроблено висновки щодо ефективності нашої методики.

По закінченні експерименту в експериментальній групі, на відміну від контрольної, значно підвищились показники середнього значення успішності із загальної англійської мови (ЕГ = 4,63; КГ = 4,27; t = 7,35; Р > 99,9%) і рівня володіння авіаційною англійською мовою (за результатами співбесіди: ЕГ = 4,39; КГ = 3,98; t = 2,93%; Р > 95%). Це свідчить про те, що методика навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ сприятиме виконанню вимог ІКАО, які стосуються рівня володіння диспетчерами КПР міжнародною авіаційною мовою радіозвязку.

Однак найважливішим етапом оцінки ефективності методики виявилися підсумкові рольові ігри, проведені в контрольній та експериментальній групах по закінченні формувального експерименту. Аналіз результатів підсумкових рольових ігор свідчить про те, що 86% випробуваних експериментальної групи і 49% випробуваних контрольної групи успішно виконали завдання і змогли умовно досягти безпеки польотів під час керування повітряним рухом в нештатній ситуації. З цього числа 49% випробуваних в експериментальній групі і 27% випробуваних в контрольній виконали завдання безпомилково. Аналіз показав, що 37% випробуваних експериментальної і 22% випробуваних контрольної групи допустилися незначних помилок, які далі не призвели б до розвитку аварійної ситуації.

Підсумкові рольові ігри дали змогу оцінити ступінь підготовленості майбутніх диспетчерів до надійного керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ за багатьма значущими показниками (рис. 1). Особливу увагу під час оцінювання підсумкової рольової гри було приділено спостереженням за рівнем мотивації, оскільки саме вона є головним компонентом досягнення бажаного результату і визначає готовність майбутніх диспетчерів КПР до надійного виконання професійної діяльності в екстремальних умовах. Критерієм оцінювання мотивації є досягнення поставленої мети.

Одним з найважливіших параметрів оцінювання був також рівень емоційної стійкості в умовах непередбаченого розвитку подій, оскільки від нього залежить адаптація майбутніх диспетчерів КПР до стресових ситуацій і надійність виконання ними професійної діяльності.

Рис. 1. Порівняння професійно важливих показників в експериментальній (ЕГ) і контрольній (КГ) групах (у відсотках)

А – мотивація на виконання поставленого завдання;

Б – емоційна стійкість під час виконання завдання в нештатній ситуації, в умовах перешкод і обмеження часу;

В – уміння відтворювати образ польоту за інформацією, що передається «пілотами повітряних суден» професійною англійською мовою;

Г – здатність розподіляти інформацію за ступенем екстремальності;

Д – здатність вести безпомилковий радіообмін міжнародною авіаційною мовою радіозв’язку в ситуації, для якої не передбачено стандартну фразеологію;

Е – здатність прогнозувати розвиток подій і передбачувати результат діяльності;

Є – здатність аналізувати нештатні ситуації з керування повітряним рухом і оцінювати правильність своїх рішень і рішень, прийнятих іншими випробуваними.

Завдяки тому, що майбутні диспетчери КПР експериментальної групи були підготовлені до труднощів, які можуть виникнути у процесі керування повітряним рухом на МПТ, вони діяли досить впевнено, були в змозі правильно оцінити обстановку та зосередитись на виконанні головного завдання.

Водночас 18% випробуваних контрольної групи відмовились брати участь у грі в ролі диспетчера КПР і виступили в ролях пілотів, які планувались заздалегідь і не викликали труднощів. Однією з причин того, що 33% випробуваних контрольної групи не справились із завданням було те, що головну увагу вони приділяли грамотності ведення радіообміну іноземною мовою. За обмежений завданням час вони не змогли зосередитись на розв’язанні проблеми з керування повітряним рухом і досягненні головної мети – безпеки повітряного руху.

Підвищений рівень емоційної напруженості було також визнано однією з головних причин невдач у 52% випробуваних контрольної групи. В експериментальній групі лише у 16% випробуваних підвищене емоційне напруження стало на перешкоді досягнення мети.

Аналіз результатів проведення рольових ігор у контрольній групі показав, що майбутні диспетчери КПР не помічали помилок радіообміну, які навмисно робили «пілоти повітряних суден»; не намагалися усунути непорозуміння шляхом перевірки, підтвердження або уточнення. Вони не змогли забезпечити повноту інформації для відтворення моделі повітряної обстановки; проаналізувати ситуацію, яка склалася, та розподілити проблеми за ступенем екстремальності, а тому приймали неправильні рішення.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке стосується розробки методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах.

2. Професійна діяльність диспетчера КПР має складний операторський характер і пов’язана з багатьма чинниками ризику, що зумовлює у нього постійну нервово-емоційну напруженість навіть у стандартних умовах, а в разі виникнення критичної ситуації вона різко зростає і викликає порушення психофізіологічних функцій і зниження працездатності. Необхідність при цьому вести радіообмін нерідною мовою в умовах обмеження часу і надзвичайно великої відповідальності за мовні помилки ще більше загострює проблему, стає на перешкоді виконання диспетчером КПР його головних професійних функцій і призводить до катастрофи.

Дослідженнями виявлено, що головною проблемою керування повітряним рухом на міжнародних повітряних трасах диспетчерами КПР неангломовних країн, у тому числі й України, є їх нездатність застосувати сформовані для стандартних умов діяльності знання, навички та вміння в екстремальних ситуаціях.

Аналіз традиційної системи навчання показав, що матеріали розслідування авіаційних подій недостатньо ефективно використовуються в професійній підготовці майбутніх диспетчерів, недостатньо уваги приділяється формуванню в них професійно важливих якостей, які б забезпечували надійність застосування знань, навичок і вмінь в екстремальних умовах діяльності.

Встановлено, що нині не існує цілісної методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ методом аналізу авіаційних подій. Науково не обґрунтовано і не розроблено структуру та зміст такої методики.

3. На основі системного підходу, теорії проблемного навчання, теорії діяльності, теорії особистості, теорії поетапного формування розумових дій і теорії ігор розроблено теоретичні та методичні основи навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ. Теоретично обґрунтовано методику навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на основі авіаційних подій на МПТ; визначено критерії його оцінювання.

Системотворчим чинником методики є розроблений нами фрагмент професіограми диспетчера керування повітряним рухом на МПТ. Враховуючи особливості його професійної діяльності обґрунтовано використання специфічних процесуальних принципів дидактики професійної підготовки операторів особливо складних систем керування.

Основними методами є такі методи активного навчання: аналіз авіаційних подій; аналіз конкретних ситуацій з постановкою проблемних завдань; ділові та рольові ігри; творчі завдання для самостійної роботи та спеціальні вправи, розроблені з урахуванням особливостей професійної діяльності диспетчера КПР. Провідним методом оцінювання готовності майбутніх диспетчерів до керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ є підсумкові рольові ігри, сюжети яких розробляються на основі матеріалів розслідування авіаційних подій.

Обґрунтовано шкали критеріїв оцінювання правильності прийняття рішення з умовного керування повітряним рухом; мотивації на виконання поставленого завдання; емоційної стійкості під час виконання завдання в нештатній ситуації, в умовах перешкод та обмеження часу; уміння відтворювати образ польоту за інформацією, що передається «пілотами повітряних суден» професійною англійською мовою; здатності розподіляти інформацію за ступенем екстремальності; здатність вести безпомилковий радіообмін міжнародною авіаційною мовою радіозв’язку в ситуації, для якої не передбачено стандартну фразеологію; прогнозувати розвиток подій і передбачувати результат діяльності; аналізувати нештатні ситуації з керування повітряним рухом і оцінювати правильність своїх рішень і рішень, прийнятих іншими випробуваними.

4. Експериментальна перевірка ефективності методики у порівнянні з традиційною методикою навчання свідчить про суттєве покращення показників середнього значення успішності із загальної англійської мови (ЕГ = 4,63; КГ = 4,27; t = 7,35; Р > 99,9%) і рівня володіння авіаційною англійською мовою (за результатами співбесіди: ЕГ = 4,39; КГ = 3,98; t = 2,93%; Р > 95%).

Підсумкові рольові ігри дали змогу оцінити рівень підготовленості майбутніх диспетчерів КПР до надійного керування повітряним рухом за багатьма важливими показниками. Під час експерименту 49% випробуваних експериментальної і 27% випробуваних контрольної групи показали високий, а 37% і 22% відповідно – середній рівень мотивації на виконання поставленого завдання та виявилися здатними умовно здійснити керування повітряним рухом таким чином, що їх дії не призвели б до авіаційної катастрофи.

Випробувані експериментальної групи показали вищій рівень здатності аналізувати проблеми і розподіляти їх за ступенем складності, розпізнавати помилки радіообміну та усувати їх, приймати та реалізовувати нестандартні рішення, забезпечуючи повноту необхідної для цього інформації. Водночас випробуваним контрольної групи було важче правильно оцінити обстановку та зосередитись на виконанні головного завдання; вони не помічали помилок, які навмисно робили «пілоти». У 52% випробуваних контрольної групи (і у 16% експериментальної) спостерігалося підвищене емоційне напруження, яке заважало виконанню завдання. Зазначенні розбіжності мають довірливий рівень значущості.

Результати проведення підсумкових рольових ігор достовірно підтверджують вищий рівень випробуваних експериментальної групи у порівнянні з контрольною за такими показниками: уміння відтворювати образ польоту за інформацією, яка передається професійною авіаційною мовою – 54,5% і 37,5%; здатність розподіляти інформацію за ступенем екстремальності – 51,5% і 29,5%; здатність ведення безпомилкового радіообміну міжнародною авіаційною мовою радіозв’язку в нештатній ситуації – 53,5% і 37,0%; здатність передбачувати розвиток ситуації та попереджувати результат діяльності – 60,0% і 27,5%; здатність оцінювати правильність прийнятих рішень – 62,0% і 36,0% відповідно. За всіма показниками Р > 95%.

Експериментальна перевірка науково обґрунтованої методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах на відміну від традиційної методики навчання показала високу ефективність формування у майбутніх диспетчерів професійної надійності. Впровадження розробленої методики у навчальний процес значно покращує якість їх професійної підготовки, що сприятиме підвищенню безпеки польотів на міжнародних повітряних трасах.

Подальший розвиток даних досліджень має бути здійснений у галузі теоретичних основ створення цілісних моделей професійної підготовки операторів особливо складних систем керування: «професійний відбір – професійне навчання – оцінка професійної компетенції».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Надежность профессиональной деятельности летного и диспетчерского состава на международных воздушных трасах / Витряк А.Н., Пащенко Г.С., Пивень В.В., Тарнавская Т.В. – Москва-Кировоград: ГЛАУ, 2008. – 398 с.

Наукові фахові видання України

2. Тарнавская Т.В. Использование видеоматериалов в процессе обучения иностранному языку в техническом вузе // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. праць. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2003. – Вип. 3–4. – С. 102-107.

3. Тарнавська Т.В. Методика іншомовного навчання авіадиспетчерів авіакатастроф із врахуванням ситуацій // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. – К.: НПУ, 2007. – Т. ХХІХ: Педагогічні науки. – С.