Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій
імені С.З. Ґжицького
Терпай Василь Петрович
УДК 636.3.082:637.62
Характеристика господарсько-біологічних особливостей овець різних генотипів
в умовах Закарпаття
06.02.01 – розведення та селекція тварин
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Львів – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України
Науковий керівник: |
доктор сільськогосподарських наук, професор, член кор. УААН Кирилів Ярослав Іванович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, кафедра технології виробництва продукції дрібних тварин, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор сільськогосподарських наук, професор Шаловило Степан Григорович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, кафедра технології виробництва молока та яловичини, завідувач
доктор сільськогосподарських наук, професор Нежлукченко Тетяна Іванівна, Херсонський державний аграрний університет, декан біолого-технологічного факультету
Захист відбудеться “ 19 ” червня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.826.02. у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.
Автореферат розісланий “ 14 ” травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Слобода
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Для забезпечення зростаючих потреб населення високоякісними продуктами харчування, особливо білками, а промисловість сировиною, необхідний динамічний розвиток як тваринництва в цілому, так і галузі вівчарства зокрема (Кравців Р.Й., Кирилів Я.І., 2005; Буркат В.П., 2006; Шаловило С.Г., 2006). Цю проблему можна розв’язувати, підвищуючи м’ясну продуктивність, спираючись на удосконалення і покращення племінних якостей овець (Дяченко Л.С. та ін., 1987; Кулик В.В., 1990; Топіха І.Н., 1994; Ульянов А.Н., 2003; Нежлукченко Т.І., 2004).
В результаті ефективного наукового забезпечення процесу селекції, за останні роки створено і апробовано новий український тип м’ясо-вовнових овець – асканійські чорноголові з настригом чистої вовни у вівцематок 5,1 кг, баранів – 8,3 кг, виробництво м’яса на вівцематку – 78 кг, таврійський внутріпородний тип асканійської тонкорунної породи овець, внутріпородний тип овець у породі прекос “харківський”. На Закарпатті створено та апробовано новий внутріпородний тип овець породи прекос із живою масою вівцематок 57-58 кг, настригом чистої вовни 2,6-3,0 кг вовново-м'ясного напряму продуктивності (Даниленко Г.К., Болотова Т. Г., Помітун І.А. та ін., 1997; Сулима Я.Ф., Макар І.А., Гульчій М.Н., Терек В.І. та ін., 1997; Штомпель М.В., Вовченко Б.О., 2005; Польська П.І., Калащук Г.П., Туринський В.М. та ін., 2007).
Поряд з поліпшенням господарських умов основна увага повинна приділятися максимальному використанню генетичного потенціалу. Проведений нами аналіз дозволив зробити висновок, що за рахунок поглибленого використання внутрішнього резерву існуючої популяції шляхом індивідуального добору і підбору інтенсифікувати галузь не можливо. Практичний досвід показує, що коли з породою не ведеться постійна, цілеспрямована селекційно-племінна робота, через певний проміжок часу вона стає неконкурентоспроможною. Тому предметом селекції повинні бути як окремі тварини, стада, так і вся порода. Тому, враховуючи ситуацію, що склалася в галузі, запити ринку, ми вирішили покращити м’ясні показники овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос шляхом використання помісних баранів-плідників породи прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1) та зберегти якість вовни. Саме ці питання на даний час є актуальними для тонкорунного вівчарства.
Мета і завдання дослідження. Метою нашої роботи було: проаналізувати генетично-селекційні якості закарпатського внутріпородного типу овець породи прекос (ЗВТОПП) і розробити ефективні методи покращення популяції шляхом використання помісних баранів м’ясо-вовнової породи для отримання потомства, добре пристосованого до сучасних умов виробництва з відповідним генетичним потенціалом, здатного в конкретному регіоні забезпечити максимальну конверсію поживних речовин корму в м’ясо при високій життєздатності і плодючості. Поліпшення господарсько-корисних ознак цілком залежить від рівня племінної роботи, яка в першу чергу повинна спрямовуватись на використання генетичного потенціалу породи та створення нових типів тварин для її поповнення цінним племінним молодняком.
Для досягнення цієї мети було поставлено наступні завдання:–
дослідити ефективність ввідного схрещування овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос з помісними баранами породи прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1) на баранчиках і ярочках 1-го покоління від народження до 18-місячного віку;–
порівняти динаміку росту та розвитку одержаного помісного молодняку з чистопородними аналогами;–
вивчити морфологічні та фізіолого-біохімічні особливості інтер’єру і показників крові різних статево-вікових груп овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос і їх помісей, баранів породи прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1);–
дослідити вміст деяких важких металів у крові та можливість виробництва екологічно безпечної продукції;–
провести порівняльну оцінку м’ясної та вовнової продуктивності нащадків, дослідити можливість покращення продуктивних показників шляхом використання нової мінерально-вітамінно-амінокислотної добавки (МВАД);–
підвищити господарські та економічні показники ведення галузі вівчарства, використовуючи селекційні прийоми.
Об’єкт дослідження: помісні барани (прекос Ч суффольк F1), чистопородні барани, матки закарпатського внутріпородного типу породи прекос, помісний молодняк (ПЧСЧЗВТОПП).
Предмет дослідження: біологічні особливості і господарські показники нащадків одержаних шляхом ввідного схрещування маток закарпатського внутріпородного типу породи прекос з помісними баранами, ріст і розвиток чистопородного та помісного молодняку, м'ясна і вовнова продуктивність, якість вовни, біохімічні показники крові, парування ярок у ранньому віці, використання у годівлі молодняку мінерально-вітамінно-амінокислотної добавки.
Методи дослідження. Застосовано зоотехнічні, фізіологічні, біохімічні (електрофорез, спектрофотометрія) та статистичні (біометрична обробка результатів) методи досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася як частина тематики Національного селекційно-генетичного центру з вівчарства – Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” УААН, Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН (НТП “Вівчарство”, № держреєстрації 010ІU004025), Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН (Проблема: 032-01/016 “Селекційно-технологічна система розвитку галузі вівчарства України”), кафедри технології виробництва продукції дрібних тварин Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Ґжицького “Покращити породність і підвищити продуктивність овець західного регіону України.”
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на матках закарпатського внутріпородного типу породи прекос використано помісних баранів-плідників породи прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1) для покращення м’ясних та відтворювальних якостей і проведено оцінку одержаного молодняку. вивчено ефективність використання помісних баранів породи прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1) для підвищення генетичного потенціалу закарпатського внутріпородного типу овець породи прекос, зокрема м'ясних якостей та інтенсивності росту і розвитку отриманих нащадків. Встановлено, що використання помісних баранів-плідників сприяє підвищенню м’ясної і вовнової продуктивності нащадків, плодючості і може забезпечити формування високопродуктивних отар овець. Розроблено і захищено патентом України ефективну мінерально-вітамінно-амінокислотну кормову добавку з метою підвищення продуктивності молодняку овець та покращення якості баранини (Патент №24556 від 10.07.2007р.). Отримано нові дані про загальні закономірності росту і розвитку чистопородного і помісного молодняку.
Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів досліджень розроблено рекомендації з покращення м’ясних якостей тонкорунних овець і економічних показників галузі в Закарпатській області. Одержані дані можуть бути використані племпідприємствами та іншими науковими і господарськими структурами, племінними заводами і племрепродукторами при розробці оптимальних планів племінної роботи, методичних рекомендацій щодо розведення і використання овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос. Розроблена і захищена патентом України мінерально-вітамінно-амінокислотна кормова добавка для підвищення продуктивності молодняку овець та покращення якості баранини може бути з успіхом використана у господарствах, де розводять овець м’ясо-вовнового напрямку продуктивності.
Матеріали дисертаційної роботи увійшли до “Методичних рекомендацій з переведення вівчарства збиткового у прибуткове” (Львів, 2007.– 48 с.), в яких наведено технологічну схему виробництва ягнятини і молодої баранини. апробовано і впроваджено систему раннього парування ярок в рік їх народження з метою інтенсифікації галузі та зниження собівартості виробництва продукції вівчарства у практичних умовах з мінімальними фінансовими затратами.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто розроблено загальну схему досліджень та методику постановки експериментів у лабораторних і виробничих умовах, опрацьовано першоджерела за темою дисертаційної роботи, теоретично обґрунтовано і здійснено практичні заходи з ввідного схрещування згідно з нижченаведеною схемою, проведено контроль за ростом і розвитком дослідних тварин у відповідні вікові періоди, відбір матеріалу для фізіолого-біохімічних досліджень і їх виконання, статистичну обробку одержаних матеріалів. систематизовано і описано результати досліджень у вигляді тез, статей і методичних рекомендацій, патенту на винахід на основі
економічного аналізу отриманих даних, сформульовано пропозиції виробництву. Результати досліджень обговорено за участю наукового керівника.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на щорічних звітних сесіях засідань Закарпатського інституту АПВ УААН та Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН в 2005 і 2006 рр., міжнародних наукових конференціях „Актуальні проблеми та інновації у ветеринарній медицині і харчових технологіях” (Львів, ЛНАВМ ім.С.З.Ґжицького, 21-22.10.2004 р.), „Перспективність екологічних /органічних/ технологій виробництва продукції землеробства і тваринництва” (Львів, ЛНАВМ ім.С.З.Ґжицького, 5-6.05.2005 р.), „Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики” (Львів, ЛНАВМ ім.С.З. Ґжицького, 9-10.06.2005 р.), „Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва” (Львів, ЛНАВМ ім.С.З. Ґжицького, 20-21.10.2005р.); круглому столі „Актуальні напрямки розвитку аграрної науки і застосування її досягнень у виробництві” (В.Бакта, ЗакІАПВ, 19.11.2004 р.), семінарі-навчанні „Селекційно-племінна робота у тваринництві та шляхи підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин” (В.Бакта, ЗакІАПВ, 16.02.2005 р.), конференції „Технології лучного і польового кормовиробництва в умовах сучасних соціально-економічних відносин на селі” (Нижні Ворота, ЗакІАПВ, Гірсько-карпатська дослідна станція, 28-29.07.2005 р.), семінарі-навчанні „Сучасний стан та перспективи розвитку тваринництва в регіоні” (В.Бакта, ЗакІАПВ, 15.03.2007 р.), семінарі-навчанні „Сучасний стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу гірської зони Закарпаття” (Н.Ворота, ЗакІАПВ, 19.04.2007 р.).
Публікації. За даними дисертації опубліковано 11 наукових праць, 9 з них у фахових виданнях, в яких викладено основний зміст наукових досліджень, отримано один патент на винахід. Матеріали дисертаційної роботи увійшли до „Методичних рекомендацій з переведення вівчарства збиткового у прибуткове”.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертацією є рукопис. Він включає наступні розділи: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати досліджень, обговорення та узагальнення отриманих результатів, висновки, пропозиції виробництву, список використаної літератури. дисертація викладена на 152 сторінках комп’ютерного тексту, містить 51 таблицю, 4 рисунки та 2 схеми. Список використаної літератури включає 238 джерел, в тому числі 51 – іноземними мовами.
Матеріали І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна частина досліджень виконана в 2002-2007 рр. на базі племрепродуктора ВАТ “Закарпатське племпідприємство”.
Об’єктом досліджень слугували вівці закарпатського внутріпородного типу породи прекос та їх помісі, барани прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1). Загальна схема досліджень представлена на рис. 1.
Порівняльна оцінка господарсько-корисних ознак
овець різних генотипів
Закарпатський внутріпородний Помісі прекос х суффольк х
тип овець породи прекос закарпатський ВТОПП
чистопородне розведення ввідне схрещування
Ріст, розвиток і біологічні особливості тварин
Жива маса новонароджених | Динаміка живої маси | Лінійні проміри та індекси будови тіла | Відтворювальна здатність | Фізіолого-біохімічна характеристика крові
Вовнова і м’ясна продуктивність
Приріст вовни | Довжина вовни | Якість вовни | Середньодобові, абсолютні та відносні прирости | Морфологічний і сортовий склад м’яса | Якість м’яса | вивчення м’ясної продуктивності при згодовуванні МВАД
Виробнича перевірка і ефективність використання помісних тварин
Підвищення генетичного потенціалу продуктивності
овець закарпатського ВТОПП
Рис. 1. Загальна схема досліджень
Підбирали досліджуваних тварин за принципом аналогів; відтворювальну здатність вівцематок оцінювали за їх кількістю на початок окотів, обліку тих, що фактично окотилися, абортували і кількістю ягнят: живих, мертвонароджених та визначення відсотка народжених ягнят до маток, які окотилися.
Живу масу досліджуваного молодняку вивчали індивідуально, зважуючи в такі періоди: при народженні, у віці 2; 100 днів, 4,5; 6; 8,5; 10,5; 12; 15 і 18 місяців; визначали середньодобовий, абсолютний і відносний прирости та витрати корму на 1 кг приросту до 100-денного, 4,5 та 8,5-місячного віку. Проводили обмір статей тіла тварин. Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла. Молодняк дослідних груп ставили на вирощування, дорощування та відгодівлю згідно з прийнятою технологією в господарстві. З метою вивчення відгодівельних та м’ясних якостей молодняку різних генотипів у віці 4,5 та 8,5 місяців оцінювали прижиттєву м’ясну продуктивність та проводили контрольний забій по 10 і 5 голів баранчиків з кожної групи, визначали масу парної та охолодженої туші, площу “м’язевого вічка”, сортовий розруб туші (тазо-стегнова частина, поперекова частина, спинно-лопаткова частина, заріз, передпліччя, гомілка), м’якотна частина, окіст, коефіцієнт м’ясності. Оцінювали морфологічні властивості і якість м’яса за такими показниками: зовнішній вигляд, колір, аромат, соковитість, ніжність, смак. У пробах із найдовшого м’яза спини визначали: вміст вологи, сухої речовини, білків, жиру і золи відповідно до методики Петухової і співавторів (1981).
Визначали абсолютну і відносну масу частин туші (передні і задні кінцівки, голова, шкура) та внутрішніх органів баранчиків у віці 4,5 і 8,5 місяців (серце, легені, трахея, печінка, селезінка, нирки, шлунок, кишківник).
Для вивчення фізіолого-біохімічної характеристики крові досліджуваних тварин її відбирали з яремної вени до ранкової годівлі, використовуючи в якості антикоагулянта гепарин. У крові визначали загальний білок рефрактометричним методом, вміст еритроцитів і лейкоцитів, ШОЕ, гематокрит, гемоглобін та співвідношення білкових фракцій з метою порівняльного вивчення біологічних особливостей різних генотипів овець (Альтгаузен А.Я., 1962).
Вивчали вплив ввідного схрещування на основі результатів зоотехнічної оцінки продуктивності тварин. Оцінку фізико-механічних параметрів вовни та темпів її приросту визначали шляхом періодичного вистригання з облікової площі 5х5 см в ділянці лівої лопатки. Вовну річного росту відбирали під час стриження поруч з обліковою площею. Вивчали: вихід чистого волокна, масовий і у довжину добовий приріст вовни, діаметр (товщину) волокон і їх вирівняність за довжиною і товщиною, природну та істинну довжину і міцність (Макар І.А., 1977); вплив розробленої мінерально-вітамінно-амінокислотної добавки на інтенсивність росту та якість м’яса помісних баранчиків. Парування ярок у ранньому віці (10-10,5 місяців).
Економічну ефективність вирощування молодняку овець визначали шляхом аналізу отриманих фінансових результатів, затрат на виробництво баранини та реалізаційних цін на цю продукцію.
Отриманий цифровий матеріал статистично оброблений за програмою комп’ютера IBM PC PENTIUM IV Windowsхр. Вираховували статистичні показники: середнє арифметичне (), його стандартну похибку (S), достовірність різниці (Р), використовуючи критерій Стьюдента-Фішера (t) за таблицями; достовірною вважали різницю між середніми значеннями при ** - Р<0,05; *** - Р<0,01; **** - Р<0,001 (Сопін Є.Ф., Виноградова Р.П., 1975).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Динаміка росту дослідних груп тварин. Вивчався ріст молодняку на всіх етапах постнатального розвитку, починаючи від дня народження до 18 місяців. Для визначення м’ясної продуктивності проводили прижиттєву оцінку та контрольні забої баранчиків у віці 4,5 та 8,5 місяців (категорії “надмолода баранина” і “молода баранина”). Їх інтенсивний ріст зумовлений, в основному, за рахунок кісткової і м’язевої тканин. Порівняльні дані росту чистопородних і помісних баранчиків наведені в табл. 1, а ярочок – у табл. 2.
Таблиця 1
Динаміка росту баранчиків, кг ±S
Генотип | В і к т в а р и н, міс.
Ново- народ-жені | 2 | 100
днів | 4,5 | 6 | 8,5 | 12 | 15 | 18
n | 30 | 20 | 15
Чисто-породні | 4,37
±0,10 | 13,02
± 0,26 | 17,98
± 0,31 | 22,05
± 0,31 | 26,59
± 0,34 | 33,45
± 0,33 | 42,24
± 0,57 | 49,12
± 0,67 | 54,72
± 0,67
Помісні | 4,76
±0,08 | 14,37
± 0,17
** | 20,09
± 0,28
*** | 23,84
± 0,27
** | 29,92
± 0,29
*** | 37,89
± 0,45
*** | 48,57
± 0,45
**** | 55,98
± 0,75
*** | 61,83
± 0,74
****
± %, до ч/п | +8,9 | +10,4 | +11,7 | +8,1 | +12,5 | +13,3 | +15,0 | +14,0 | +13,0
На всіх вікових етапах постнатального розвитку помісні баранчики випереджали за живою масою своїх чистопородних ровесників, причому в окремі періоди особливо суттєво. Вже при народженні жива маса цих тварин є більшою майже на 9%. Надалі в процесі росту і розвитку помісні баранчики переважали чистопородних (різниця статистично вірогідна Р < 0,05-0,001), крім новонароджених. Таким чином, помісі виявилися більш продуктивними, ніж чистопородні тварини.
Важливо підкреслити, що в час забоїв чи реалізації на м’ясо баранчиків за категоріями “надмолода баранина” (4,5 міс.) та “молода баранина” (8,5 міс.) помісні баранчики переважали чистопородних за живою масою на 1,79–4,44 кг або 8,1–13,3%, та енергією росту.
Аналогічні відмінності зафіксовано і стосовно особливостей росту чистопородних та помісних ярочок (табл. 2). Як випливає з одержаних результатів, помісні ярочки переважали своїх чистопородних ровесниць вже при народженні (різниця статистично вірогідна). До 4,5-місячного віку різниця в темпах приросту дещо нівелюється, але після відбивки знову стрімко зростає, досягаючи максимуму в 6-місячному віці. Це означає, що помісні ярочки скоріше адаптувалися до зміни раціону і ефективніше використовували пасовищний корм.
Таблиця 2
Динаміка росту ярочок, кг, ± S
Генотип | В і к т в а р и н, міс
Ново-народ-жені | 2 |
100
днів | 4,5 |
6 |
8,5 |
10,5 |
12 |
15 |
18
n | 20 | 19
Чисто-породні | 4,03
±0,12 | 12,58
±0,25 | 17,12
±0,67 | 20,74
±0,25 | 24,19
±0,39 | 29,51
±0,39 | 33,84
±0,38 | 36,95
±0,43 | 42,75
±0,49 | 48,14
±0,46
n | 20 | 19
Помісні | 4,39
±0,10
** | 13,21
±0,11 | 17,97
±0,19 | 22,54
±0,26
** | 27,76
±0,32
**** | 33,79
±0,57
**** | 38,57
±0,64
**** | 41,94
±0,65
*** | 48,31
±0,65
*** | 53,92
±0,73
***
±%, до ч/п | + 8,9 | + 5,0 | + 5,0 | + 8,7 | + 14,8 | + 14,5 | + 14,0 | + 13,5 | + 13,0 | + 12,0
Вони значно швидше, ніж чистопородні, досягають кондицій, необхідних для раннього парування. Цей захід, як відомо, рекомендований для інтенсифікації відтворення (Чистяков Н.Д., 2005), тому досягнення ними потрібної живої маси, але не пізніше, як у жовтні (з розрахунку, аби окоти відбувалися не пізніше березня) є господарським показником, який є важливою складовою технології виробництва продукції вівчарства і сприяє підвищенню рентабельності.
Лінійний ріст дослідних груп тварин. Вивчення лінійного росту чистопородних і помісних тварин у наших дослідах дозволило виявити особливості будови тіла кращих конституційних типів, характер продуктивності, умови вирощування та принципи формування м’ясних якостей. Зокрема встановлено, що підвищення темпів росту живої маси супроводжується більш суттєвими змінами осьового скелету, тоді як периферичний практично залишається без змін.
В усі періоди постнатального розвитку помісні тварини переважали чистопородних, однак не завжди ці відмінності статистично вірогідні.
За висотою в холці помісні баранчики переважали чистопородних (це пояснюється впливом прояву ефекту гетерозису), у віці 4,5, 6 та 15 місяців різниця статистично вірогідна.
Згідно з дослідженнями деяких вчених вікова мінливість промірів статей тіла ярочок вказує на наявність в їх лінійному рості певної закономірності. Наприклад, якщо у 6-місячному віці ярочки досягли 50,9% своєї 18-місячної живої маси, то за лінійним ростом в цьому ж віці вони мали такі значення – 77,68-85,61%. У наступні вікові періоди інтенсивність лінійного росту тіла помісних ярочок істотно знизилась, але цей спад був рівномірним і тривалим. Другий важливий показник – обхват грудей за лопатками – засвідчує більш стійку закономірність вікових змін. Починаючи з 4,5-місячного віку в усі наступні періоди помісні баранчики переважали чистопородних. На цій підставі можна стверджувати, що отримані в результаті ввідного схрещування нащадки характеризувалися здатністю до інтенсивного росту грудної клітки та відповідно м’язів, які пов’язані з плечовим поясом, це у значній мірі обумовлює вищі темпи приросту живої маси. Названа закономірність зберігається до 18-місячного віку.
Аналогічні дані можуть бути наведені щодо косої довжини тулуба і ширини грудей, в дещо меншій мірі глибини грудей. Як і з обхватом грудей, статистично достовірні відмінності між баранчиками двох груп зафіксовані починаючи з 4,5-місячного віку і зберігаються до 18 місяців. Таким чином, помісні баранчики переважають чистопородних, в основному, за рахунок кращого розвитку тулуба.
Оскільки наші досліди ставили за мету покращення продуктивних якостей овець, насамперед м’ясних, то ми вважаємо, що стійкі тенденції до міжгрупових різниць за найважливішими показниками будови тіла засвідчують обґрунтованість вибраного нами принципу породного поліпшення закарпатського внутріпородного типу овець породи прекос.
Індекси будови тіла молодняку досліджуваних генотипів. Індекси будови тіла досліджуваних тварин в окремі вікові періоди наведені на рис. 2. Характерні зміни будови тіла спостерігаються головним чином з боку тих показників, які визначають м’ясну продуктивність (індекси грудний і збитості).
Стосовно індексу розтягнутості, як важливого показника загального розвитку, можемо констатувати, що незалежно від генотипу і статі у досліджуваних тварин спостерігається поступове незначне його зменшення з віком, що повністю узгоджується з даними літератури про закономірності росту і розвитку осьового і периферичного скелету. Відомо, що протягом певного періоду переважає ріст тварин у довжину і висоту, пізніше – в ширину і глибину. Так, у чистопородних ярочок у віці 2 місяці індекс розтягнутості становить 100,66%, а 18 місяців – 95,58; помісних ярочок – 101,08 і 96,00; чистопородних баранчиків 101,08 і 96,44 та помісних баранчиків – 101,79 і 97,40%.
Значення індексу збитості у чистопородних ярочок змінюється від 109,12% у 2-місячному віці до 125,41 в 100 днів, 132,72 в 6 місяців, 140,10 в 10,5 місяців, 144,82 в 12 місяців та 149,25% у 18 місяців. Тобто спостерігається систематичне збільшення даного показника, що пов’язано з ростом і розвитком та формуванням продуктивних якостей тварини. У помісних ярочок в усі зазначені періоди спостерігаємо збільшення значень цього важливого індексу будови тіла відповідно на 6,02, 3,80, 3,56, 3,89, 0,13 та 0,61% в порівнянні до чистопородних ровесниць.
Даний індекс у баранчиків має значно вищі показники порівняно з ярочками, що обумовлено, на нашу думку, статевим деморфізмом.
Морфологічні особливості і комплекція сільськогосподарських тварин тісно пов’язані з видом, породністю, типом конституції і напрямом продуктивності, віком, статтю, адаптацією тварин до нових умов та цілим рядом інших факторів. Вівці різного напряму продуктивності відрізняються між собою не тільки за екстер’єром, але і за розвитком як в цілому, так і окремих частин тіла. Це підтверджується і нашими дослідженнями (табл. 3).
Таблиця 3
Маса туші та деяких частин баранчиків, забитих у віці 4,5 місяців
( ± S, n = 5)
Показники | Чистопородні | Помісні
г | % | г | %
Маса охолодженої туші | 7,98 ± 0,17 | 94,55 | 9,54 ± 039** | 95,59
М’яса І сорту | 7,18 ± 0,14 | 89,97 | 8,78 ± 0,35** | 92,03
Коефіцієнт м’ясності | 2,66 ± 0,05– | 3,37 ± 0,07**–
Передні кінцівки | 305,00 ± 3,31 | 1,49 | 312,00 ± 3,06 | 1,39
Задні кінцівки | 290,20 ± 3,71 | 1,42 | 307,00 ± 2,00 | 1,37
Голова | 1116,10 ± 2,78 | 5,47 | 1154,00 ± 4,56** | 5,15
Шкура | 3624,10 ± 3,33 | 17,79 | 3773,00 ± 5,61** | 16,85
У відсотковому відношенні до передзабійної маси, маса передніх і задніх кінцівок, голови і шкури у чистопородних тварин є більша, що пов’язано з меншим забійним виходом порівняно з помісними. Це означає, що за м’ясною продуктивністю останні істотно переважають аналогів овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос.
Динаміка розвитку окремих частин тіла, яка була зафіксована у досліджуваних тварин 4,5-місячного віку, притаманна і для тварин старшого віку, тобто 8,5 місяців. Вони мають більшу масу м’яса І сорту та вищий коефіцієнт м’ясності (табл. 4).
Таблиця 4
Маса туші та деяких частин баранчиків, забитих у віці 8,5 місяців
( ± S, n = 5)
Показники | Чистопородні | Помісні
г | % | г | %
Маса охолодженої туші | 12,86 ± 0,17 | 95,40 | 15,32 ± 0,17** | 95,87
М’яса І сорту | 11,78 ± 0,14 | 91,60 | 14,18 ± 0,16*** | 92,56
Коефіцієнт м’ясності | 3,59 ± 0,03– | 3,94 ± 0,01**–
Передні кінцівки | 529,20 ± 2,57 | 1,69 | 567,00 ± 2,19 | 1,60
Задні кінцівки | 507,00 ± 4,87 | 1,62 | 546,00 ± 3,54 | 1,54
Голова | 1859,40 ± 4,09 | 5,94 | 1872,00 ± 4,56 | 5,28
Шкура | 6156,00 ± 3,16 | 19,67 | 6352,00 ± 5,61** | 17,92
Вовнова продуктивність і технічна характеристика вовни. З метою оцінки впливу застосованої нами схеми схрещування на кількісні та якісні показники вовни у помісей, проведено порівняльне вивчення основних параметрів вовни річного росту баранчиків і ярочок (табл. 5).
Таблиця 5
Результати дослідження вовни, ( ± S, n = 5)
Стать,
пород-ність | Маса
зразка,
г | Маса митого зразка,
г | Вихід чистого волокна, % | Природ-на довжи-на волок-на, мм | Істинна довжина волокна, мм | Діаметр волокна, мкм | Міц-ність, р.км | Приріст за добу
масовий, мг/дм2 | у дов-жину,
мкм
Баран-чики ч/п | 8,903
± 0,138 | 4,536
± 0,075 | 50,94
± 0,24 | 91,80
± 0,77 | 115,00
±1,57 | 25,40
± 0,21 | 8,24
± 0,09 | 49,68 ± 0,83 | 315,06 ± 4,32
Баран-чики
помісні | 9,779
± 0,245 | 5,103
± 0,121
** | 52,20
± 0,39 | 96,20
± 1,25
** | 128,00
± 1,98
** | 27,24
± 0,28 | 8,98
± 0,10 | 55,86
± 1,30
** | 350,66
± 5,43
**
Ярочки
ч/п | 8,792
± 0,184 | 4,401
± 0,093 | 50,05
± 0,23 | 84,20
± 2,32 | 113,00
± 1,60 | 24,60
± 0,47 | 8,08
±0,15 | 48,24
± 1,02 | 309,60
± 4,38
Ярочки
помісні | 9,480
± 0,157 | 5,035
± 0,057
** | 53,13± 0,36
** | 96,00
± 0,85
** | 122,40
± 0,83
** | 26,40
± 0,22 | 8,87
± 0,05 | 55,18
± 0,63
** | 335,34
± 2,27
**
Природна довжина штапелю коливається в межах 90-100 мм, істинна – 110-115 мм, що характеризує вовну як достатньо звивисту, вирівняну за довжиною і товщиною. Вихід чистого волокна становить близько 50%, притаманний тонкорунній вовні. Фізичні параметри вовни баранчиків (діаметр, природна та істинна довжина, міцність) є дещо вищими, ніж у ярочок. За темпами приросту маси вовни з одиниці площі (48-50 мг/дм2 за добу) та її росту в довжину (308-320мкм за добу) чистопородні тварини можуть бути віднесені до вовново-м’ясних згідно з класифікацією, розробленою професором І.А.Макаром (1977). Міцність вовни у баранчиків та ярочок (розривна довжина 8,08-8,98 р.км) також задовільна і таким чином можна вважати, що вовна річного росту чистопородних і помісних тварин обох статей є високої якості та відповідає стандарту на тонку вовну.
Реалізація розробленої нами селекційної програми покращення місцевих овець мала на меті підвищити, насамперед, м’ясні характеристики помісних тварин при максимальному збереженні фізичних і технологічних параметрів вовни, як важливої продукції вівчарства.
Характеристика білкових фракцій крові баранчиків
Роботи з поліпшення продуктивних якостей овець різних порід, як правило, знаходять фізіолого-біохімічне обґрунтування у вигляді вивчення особливостей обміну речовин в організмі. Чільне місце при цьому займає дослідження білкових спектрів плазми крові – важливого показника резистентності та оцінки генеалогічного походження тварин. В останні роки ці роботи доповнені вивченням груп крові, імунологічними дослідженнями, з’ясуванням особливостей поліморфізму ферментів та іншими питаннями, зокрема можливості прогнозування продуктивності у молодому віці, що підтверджує необхідність таких досліджень при міжпородному схрещуванні (Карножицький В.В. та ін., 1993; Іовенко В.М., 2005; Люцканов П.И., 2005 та ін.).
Для дослідження у 100-денному віці відбирали кров з яремної вени п’яти баранчиків від кожної групи до ранкової годівлі, використовуючи в якості антикоагулянта гепарин.
Середня жива маса їх була 17,98 ± 0,31 (чистопородні) та 20,09 ± 0,28 (помісні) кілограм (n = 30), а вміст загального білку в плазмі крові становив відповідно 6,62 ± 0,10 та 6,76 ± 0,15% (n ). Таким чином за енергією росту помісні тварини досить відчутно переважали своїх чистопородних ровесників, незначно відрізняючись від них за рівнем загального білку плазми. При електрофоретичному розділенні останнього в обох групах виявлено 9 фракцій, а саме: альбуміни та 8 фракцій глобулінів (табл. 6).
Аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що при майже тотожних показниках вмісту загального білку в плазмі крові, співвідношення білкових фракцій у чистопородних та помісних тварин суттєво не відрізнялося.
Таблиця 6
Вміст білкових фракцій у плазмі крові баранчиків 100-денного віку
г/100 мл ( ± S, n = 5)
Білкові фракції | Чистопородні | Помісні
Альбуміни | 2,37 ± 0,06 | 2,49 ± 0,05
Глобуліни: – б1 | 0,35 ± 0,03 | 0,27 ± 0,02–
б1/1 | 0,26 ± 0,02 | 0,20 ± 0,03–
б2 | 0,21 ± 0,03 | 0,18 ± 0,04–
б1/2 | 0,26 ± 0,02 | 0,19 ± 0,03–
в1 | 0,59 ± 0,05 | 0,58 ± 0,06–
в2 | 0,65 ± 0,06 | 0,60 ± 0,05–
г1 | 1,43 ± 0,04 | 1,63 ± 0,03–
г2 | 0,50 ± 0,05 | 0,62 ± 0,04
Сума глобулінів | 4,25 ± 0,07 | 4,27 ± 0,08
Глобуліново-альбумінове
співвідношення | 1,79 : 1 | 1,71 : 1
Загальна сума глобулінів в обох групах майже ідентична (4,25 і 4,27 відповідно). Значних міжгрупових різниць не виявлено.
Проте альбуміни, як головні пластичні і транспортні білки, будучи дещо у вищій концентрації в плазмі крові помісних тварин, можуть служити одним з критеріїв фізіолого-біохімічного механізму гетерозису і обумовлювати вищу продуктивність (Таранов М.Т., 1976; Гольцблат А.И. 1988 та ін.). З іншого боку у цих же тварин виявлено підвищену концентрацію імуноглобулінів, що свідчить про вищу резистентність до зовнішніх, головним чином негативних чинників, а отже і життєздатність в цілому. Стосовно глобуліново-альбумінового співвідношення, то воно у помісей звужується за рахунок незначного зростання рівня альбумінів.
Комплексне поєднання таких показників, мабуть, і є одним із факторів, який визначає продуктивні переваги помісних баранчиків.
Отже, дослідження білків і білкових фракцій плазми крові 100-денних баранчиків закарпатського внутріпородного типу породи прекос та помісей від схрещування місцевих маток з напівкровними баранами прекос Ч суффольк виявило деякі відмінності у вмісті альбумінів та г-глобулінів, що дає підстави припускати про можливий механізм формування м’ясної продуктивності тварин. Зокрема помісі, характеризуючись дещо вищою імунореактивністю та рівнем пластичних і транспортних білків крові, переважають своїх чистопородних ровесників за темпами приросту живої маси, досягаючи стандартних забійних кондицій без додаткових затрат кормів, що вказує на правильність обраного напряму породного поліпшення овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос.
Економічна ефективність вирощування молодняку овець
Проблема підвищення ефективності галузі вівчарства в сучасних умовах є однією з головних у системі агропромислового комплексу України.
Її можливо вирішити лише на основі інтенсифікації, за рахунок впровадження нових технологій. Різкий занепад галузі зумовлений відсутністю паритету цін на продукцію та ресурси, необхідні для її виробництва. Створилося загрозливе становище у племзаводах і племрепродукторах. Через відсутність обігових коштів, економічних інтересів, виробники товарної продукції не купують племінний молодняк – і він іде на забій за цінами в межах 10% середньосвітових. Суттєво змінився і ареал розміщення поголів’я овець. Внутрішній ринок не може спожити навіть ту продукцію, яку пропонують виробники.
Маркетинговими дослідженнями ринкового середовища встановлено, що в умовах Закарпаття доцільно налагодити виробництво ягнятини. Це повинні бути тушки середньої і вищої вгодованості масою 6-8 кг, що відповідає живій масі 15-17 кг. Для цього необхідно планувати дуже ранні окоти (не пізніше першої декади січня).
Господарство отримує щороку в середньому 160-180 ягнят, з них 80-90 голів баранчиків, частина яких може бути потенційно реалізована як на місці виробництва, так і на експорт за ціною 1 кг живої маси 15-18 грн. На внутрішньому ринку реалізаційна ціна – 12 грн. При середній живій масі у віці 100 днів чистопородних баранчиків 18,0 кг виручка складає 297,0 грн (16,5 грн/кг), помісних масою в середньому 20,0 кг – 330 грн, що на 33 грн (11,11%) вище (табл. 7).
При середньогосподарських затратах на утримання однієї вівцематки з приплодом, враховуючи вартість підгодівлі досліджуваних м’ясних баранчиків в загальній сумі 249,40 грн., рентабельність виробництва ягнятини у 100-денному віці при реалізації чистопородних складає 19,09%, а помісних – 32,32%.
вважаємо, що з наведених даних можна зробити правильні висновки щодо раціонального ведення вівчарства в зоні Закарпаття як за умов чистопородного розведення, так і при породному поліпшенні. Останнє забезпечує значно ширші можливості налагодження рентабельного виробництва ягнятини, надмолодої і молодої баранини.
Таблиця 7
Економічна ефективність вирощування та реалізації
баранчиків у різному віці
Показники | Од. виміру | Вік, міс.
100 днів | 4,5 | 8,5
ч/п | помісні | ч/п | помісні | ч/п | помісні
Витрати на підгодівлю 1 ягняти | грн | 25,50 | 25,50 | 31,42 | 31,42 | 87,29 | 87,29
Витрати на утримання 1 ягняти | грн | 20,00 | 20,00 | 25,00 | 25,00 | 59,99 | 59,99
Собівартість вирощування однієї голови | грн | 249,40 | 249,40 | 260,32 | 260,32 | 351,18 | 351,18
Жива маса однієї голови | кг | 18,00 | 20,00 | 22,05 | 23,84 | 33,45 | 37,89
Реалізаційна ціна 1 кг живої маси | грн | 16,50 | 16,50 | 12,00 | 12,00 | 10,00 | 10,00
Виручка від реалізації 1 голови | грн | 297,00 | 330,00 | 264,60 | 286,08 | 334,50 | 378,9
Загальна виручка від реалізації | тис грн | 23,76 | 26,40 | 21,168 | 22,886 | 26,760 | 30,31
Прибуток | тис.грн | 3,808 | 6,448 | 0,3424 | 2,061 | -1,334 | 2,218
Рентабельність | % | 19,09 | 32,32 | 1,64 | 9,89 | -4,75 | 7,89
Прибуток на одну реалізовану голову | грн | 47,60 | 80,06 | 4,28 | 25,76 | -16,68 | 27,72
Примітка. *Собівартість утримання вівцематки і одержання приплоду складала 203,90 грн; реалізовано молодняка – 80 голів.
ВИСНОВКИ
1. Помісі, отримані від ввідного схрещування баранів прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1) і маток закарпатського внутріпородного типу породи прекос успадковують форми будови тіла, характерні для батьківської основи. Порівняно з чистопородними, вони мають компактніший тулуб з добре розвинутою грудною кліткою, полегшений кістяк, ширшу холку, спину і поперек, ширшу лицеву частину голови, краще розвинуту задню частину, що позитивно впливає на їх відтворні якості і забезпечує народження крупніших ягнят, значно вищу динаміку живої маси (вірогідність Р<0,05-0,001).
2. Помісні тварини володіють вищою інтенсивністю росту і розвитку порівняно з чистопородними. Скороспілість помісних ярок дозволяє використовувати щонайменше 50% від загальної кількості для відтворення в ранньому віці (10–10,5 міс., середньою живою масою 38,57 кг, чистопородні 33,84 кг, що на 13,98% вище). У результаті цього прискорюється оборот стада, підвищується питома вага маток, збільшується вихід ягнят в розрахунку на 100 маток до 122 голів.
3. Помісні ягнята у всі вікові періоди переважають чистопородних за живою масою, середньодобовими, абсолютними і відносними приростами та забійною масою у віці 4,5 і 8,5 місяців. Тушки мають кращий товарний вигляд, добре розвинуту м’язеву частину, сортовий і морфологічний склад, вищий коефіцієнт м’ясності, в них міститься більше сухої речовини, протеїну і жиру, мають вищу калорійність, та менше води. Забійний вихід у 8,5-місячному віці помісних баранчиків становить 46,54%, чистопородних – 44,20%.
4. Основні морфологічні особливості м’ясної продуктивності, такі як розвиток кісткової і м’язевої тканин, їх співвідношення в окремих частинах туш, помісні ягнята успадковують від баранів прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1), коефіцієнт м’ясності яких у 4,5-місячному віці – 3,37±0,07 кг, Р<0,05.
5. Дослідження фізичних показників вовни засвідчили, що у помісних тварин спостерігається підвищення темпів приростів чистого волокна з одиниці площі шкіри на 12,43% (баранчики) та 14,38% (ярочки) за рахунок зростання істинної довжини волокон і незначно – їх діаметра. У технологічному плані вовна залишається тонкою (60-ї якості), і лише в окремих особин наближається до кросбредного типу, зростає міцність волокон.
6. Морфологічна картина крові чистопородних і помісних тварин відрізнялася незначно. Не виявлено статистично вірогідних відмінностей за вмістом форменних елементів (еритроцити і лейкоцити), ШОЕ і загального білка плазми, а також гематокриту і гемоглобіну. Дослідження вмісту важких металів (стронцій, кадмій, олово, сурма, свинець) у крові свідчить про їх низький рівень, тому вироблена в мікрорегіоні продукція може вважатися екологічно чистою.
7. Вивченням фракційного складу білків сироватки крові досліджуваних баранчиків виявлено, що у помісних тварин, спостерігається тенденція до підвищення вмісту альбумінів та г1 і г2-глобулінів порівняно
