НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
національний аграрний університет
Тимошевський Владислав Вікторович
УДК [631.15:631.95]:332.3(477)
Економіко-екологічні аспекти раціонального використання сільськогосподарських угідь
У степовій зоні України
08.00.06 – | економіка природокористування та
охорони навколишнього середовища
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті
ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України
Наукові керівники: |
кандидат економічних наук, професор
Статівка Іван Михайлович,
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
кандидат економічних наук, доцент
Лозовий Олександр Тимофійович,
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри землевпорядного проектування
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,
старший науковий співробітник
Калінчик Микола Володимирович,
Національний науковий центр “Інститут землеробства УААН”, завідувач відділу економіки
кандидат економічних наук
Кілочко Валентин Михайлович,
ДП ''Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'', директор
Захист відбудеться "18" квітня 2008 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.17 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28
Автореферат розісланий "6" березня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради | Л.В. Паламарчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасне використання сільськогосподарських угідь не повною мірою відповідає вимогам раціонального природокористування: збереження та відтворення родючості ґрунтів, призупинення ерозійних процесів, поліпшення агроландшафтів тощо. За роки здійснення земельної реформи склалося загрозливе становище в сільському господарстві: зруйновано систему сівозмін, значно скоротилося застосування органічних і мінеральних добрив, практично припинено роботи із захисту земель від ерозії та впровадження екологозберігаючих технологій. За таких умов проблема раціонального використання сільськогосподарських угідь набуває особливого значення.
Теоретико-методологічні та методичні аспекти раціонального використання й охорони земель, збереження та поліпшення ландшафтів досліджувалися багатьма вченими, серед яких Д.Л. Арманд, С.Ю. Булигін, Д.І. Бабміндра, А.П. Вервейко, Г.І. Горохов, М.А. Гендельман, Д.С. Добряк, О.П. Канаш, В.М. Кривов, В.О. Леонець, О.Т. Лозовий, М.І. Лопирєв, М.В. Медведєв, Л.Я. Новаковський, С.О. Осипчук, П.Т. Саблук, А.Я. Сохнич, А.М. Третяк, В.Й. Шиян та ін.
Науково-методичні підходи до висвітлення проблеми раціонального використання угідь у поєднанні з оптимізацією галузевої структури сільсько-господарського підприємства за допомогою методів математичного програмування відображені в наукових працях Л.М. Анічина, М.Є. Браславця, З. Бадевіца, С.М. Волкова, І.М. Статівки та ін.
Результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених мають важливе народногосподарське та природоохоронне значення. Проблему ж використання й організації території орних земель в агроландшафтах в умовах інтенсивного розвитку ерозійних процесів досліджено недостатньо. Тому існує потреба в розробці пропозицій і рекомендацій щодо впровадження природо-зберігаючих технологій і пристосування сільськогосподарського виробництва до еколого-ландшафтних умов з метою організації екологічно безпечного й економічно ефективного ведення сільського господарства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з планом науково-дослідної роботи кафедри землевпорядного проектування Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва: "Розробити нові методики прогнозування і проектування раціонального і ефективного використання земель в схемах і проектах землевпоряд-кування в умовах земельної реформи в Україні" (номер державної реєстрації 0101U008366).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних, методичних і практичних засад організації раціональ-ного використання й охорони сільськогосподарських угідь в агроформуваннях степової зони України на основі комплексної економіко-екологічної оцінки. Відповідно до цієї мети в дисертаційному дослідженні вирішувалися такі завдання:
вивчення сучасного стану та перспектив використання сільськогоспо-дарських угідь у степовій зоні України та регіоні, що досліджується;
аналіз методик проектування й обґрунтування системи використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях;
аналіз та обґрунтування зв’язків між економічними та екологічними факто-рами, які впливають на ефективність використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях;
наукове обґрунтування необхідності ведення екологічно безпечного та економічно ефективного сільськогосподарського виробництва;
аналіз методичних підходів до ведення грунтовідтворювального сільсько-господарського виробництва в умовах розвитку ерозійних процесів;
висвітлення аспектів розробки програм і концепцій з економіко-екологічного обґрунтування подальшого використання земель і необхідності виведення з інтенсивного обробітку земель, використання яких є екологічно небезпечним та економічно недоцільним;
визначення науково-методичних підходів до комплексного економіко-екологічного обґрунтування використання сільськогосподарських угідь в агро-формуваннях з урахуванням впливу екологічних факторів на економічні показники діяльності сільськогосподарського підприємства;
обґрунтування положень щодо оптимального поєднання галузей та виробничих структур сільськогосподарського підприємства з вимогами поліпшення агроландшафту, збереження та відтворення родючості ґрунтів.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні й економіко-екологічні засади раціонального використання сільськогосподарських угідь у господарствах степової зони України.
Об’єктом дослідження є економічний механізм, який забезпечує екологічно збалансоване використання землі в агроформуваннях Степової зони України.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектична теорія пізнання, комплексний, системний підхід до вивчення досліджуваної проблеми, основні закони та положення економічної теорії тощо.
У процесі дослідження застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); діалектичний (розвиток об'єкта дослідження протягом останніх років і пропозиції щодо подальшого його розвитку); монографічний (аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми, вивчення досвіду організації раціонального використання земель); статистико-економічний (аналіз сучасного стану сільськогосподарського виробництва); розра-хунково-конструктивний (дослідження й аналіз особливостей використання сіль-ськогосподарських угідь); порівнянний (дані звітного року у порівнянні з даними попередніх років); графічний (наочне відображення результатів дослідження); економіко-математичне моделювання з широким застосуванням ПЕОМ (оптимізація галузевої структури підприємства та використання сільськогосподарських угідь).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні й інші інформаційні матеріали органів державного управління, сільськогосподарських структур, а також спеціалізовані видання, довідкова та періодична література з теми досліджень.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному:
уперше розроблено:
- методичні підходи до комплексного вирішення взаємовпливу економічних та екологічних факторів при організації раціонального використання сільськогоспо-дарських угідь в умовах Степової зони України, які базуються на економіко-математичному моделюванні, що дозволить оптимізувати галузеву структуру сільськогосподарського підприємства із визначенням шляхів підвищення ефектив-ності використання орних земель та забезпечення ведення розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва при досягненні бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті та зменшенні змиву ґрунту;
удосконалено:
- методичні підходи до обґрунтування проектних рішень в умовах контурно-меліоративної організації території агроформувань, в частині врахування комплек-сної дії економічних та екологічних факторів на кінцеві результати;
- методичні підходи до встановлення раціональної структури земельних угідь, виходячи із необхідності забезпечення екологічної стабільності території та економічної ефективності агроформувань;
доповнено:
- теоретичні засади організації території сільськогосподарських підприємств на агроландшафтній основі з урахуванням екологічних і економічних передумов впли-ву різних факторів на родючість ґрунтів;
- методичні розробки до обґрунтування структури посівних площ, яка ув’я-зана з грунтово-рельєфною характеристикою території господарства, диферен-ційована за еколого-технологічними групами ґрунтів;
- методику оцінки проектних рішень щодо організації раціонального викорис-тання сільськогосподарських угідь з визначенням економічного й екологічного ефекту;
набули подальшого розвитку:
- питання обґрунтування необхідності вилучення із інтенсивного обробітку малопродуктивних та деградованих угідь, використання яких економічно недоцільне та екологічно небезпечне.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які можуть бути використані при організації раціонального використання сільськогосподарських угідь в агроформу-ваннях. Це дозволить сільськогосподарським підприємствам підвищити екологічну стабільність території шляхом упровадження відповідної структури угідь, диференціації орних земель за еколого-технологічними групами ґрунтів і призупи-нення ерозійних процесів, поліпшити економічні показники на основі збалансу-вання галузей рослинництва та тваринництва.
Результати дослідження та пропозиції щодо формування системи раціональ-ного використання сільськогосподарських угідь схвалено та прийнято до впровадження Донецьким обласним Головним Управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-92-057-04 від 14.09.2007 р.), ДП ''Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'' (довідка №851 від 14.09.2007 р.), філією "Донбас" агрофірми "Шахтар" Слов'янського району Донецької області (довідка № 1068 від 14.09.2007 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі на факультеті інженерів землевпорядкування Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (довідка №886 від 17.09.2007 р.) при викладанні окремих навчальних дисциплін, розробці курсових і дипломних проектів.
Особистий внесок здобувача. Результати дослідження одержані автором особисто. Викладено авторський підхід до розв’язання важливого наукового завдання – організації раціонального використання сільськогосподарських угідь. У спільних публікаціях дисертанту належить матеріал, який стосується збору та систематизації даних, розробки методики, узагальнення висновків. Із спільних публікацій для дисертації використані лише власні результати.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження, їх практичне застосування доповідалися й обговорювалися на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (м. Харків, 2003-2007 рр.); на міжнародних науково-практичних конференціях: "Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених" (м. Київ, 2003 р.), "Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель" (м. Харків, 2005 р.), “Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвит-ку” (м. Київ, 2005 р.), "Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний грунто-генез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства" (м. Харків, 2006 р.), "Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, 2007 р.), "Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения" (г. Белгород, 2007 г.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 11 наукових працях загальним обсягом 2,07 друк. арк., із них 7 наукових праць загальним обсягом 1,47 друк. арк. належать безпосередньо автору. У фахових виданнях надруковано 5 наукових праць обсягом 1,28 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 248 найменувань, містить 40 таблиць, 59 рисунків, 29 додатків. Повний обсяг дисертації - 282 сторінки, у тому числі основної частини - 165 сторінок.
Основний зміст роботи
У першому розділі "Теоретичні основи раціонального використання земельних угідь в реформованих сільськогосподарських підприємствах" досліджено економічну природу земельних відносин в Україні, умови їх становлення, роль землі в сучасному механізмі господарського використання, викладено теоретичні аспекти організації сільськогосподарського виробництва на еколого-ландшафтній основі.
Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Ліквідація негативних економічних та екологічних наслідків господарювання є надзвичайно актуальною проблемою.
Економічне зростання держави має базуватись на раціональному використанні земельних ресурсів. Досягнення економічного ефекту від використання земель слід пов'язувати із забезпеченням екологічної рівноваги. У процесі дослідження з’ясовано, що на екологічну ситуацію в країні негативно впливають природні, економічні, технологічні, економіко-правові та нормативно-правові фактори.
Сільське господарство, разом із промисловістю, створює антропогенні ландшафти, які суттєво відрізняються від природних значним погіршенням функціональних властивостей. Надмірне розорювання порушує екологічно допустиме співвідношення ріллі, природних луків і пасовищ, лісових і водних ресурсів.
У країні практично відсутнє єдине та цілеспрямоване управління природо-охоронною діяльністю, недосконалим є економічне стимулювання раціонального природокористування. Підвищення економічної ефективності використання землі в сільському господарстві має забезпечуватися науково обґрунтованою структурою земельних угідь у сільськогосподарських агроформуваннях. Особливо гостро ця проблема постала після реформування відносин власності, формування приватної власності на землю та засоби виробництва. Підвищення продуктивності сільського господарства значною мірою залежить від оптимального співвідношення та розта-шування компонентів агроландшафтів, їх взаємодії та взаємовпливу. За командно-адміністративної системи державної влади й управління сільськогосподарським виробництвом одним із критеріїв раціонального використання земель у сільському господарстві було розширення площ орних земель. Це призвело до екстенсивних способів землеробства, тобто до розширення посівних площ за рахунок мало-продуктивних і деградованих угідь.
Постійне збільшення площі орних земель не підвищило продуктивності галузі, на теперішній час частина орних земель не обробляється. Переведення ріллі під культурні кормові угіддя дозволить покращати економічні показники викорис-тання малопродуктивних орних земель, на яких недоцільно вирощувати сільськогосподарські культури через низьку їх урожайність. Економічно й екологічно доцільним є використання ріллі в системі сівозмін, що дозволяє уникнути перевтоми ґрунту, забезпечує його насичення органічною речовиною та підвищення біологічної активності. Тому в господарському використанні землі необхідно застосувати систему скорочення площ орних земель, використання яких є екологічно небезпечним та економічно недоцільним. Науково обґрунтована структура земельних угідь забезпечить екологічну стабільність території та максимальну біологічну продуктивність агроландшафтів.
При встановленні раціональної структури земельних угідь потрібно комплексно вирішувати два завдання: по-перше, забезпечення високої продуктив-ності й економічної ефективності використання земель; по-друге, створення екологічно сприятливого середовища для проживання людей.
Науковці-аграрники переконані в тому, що процес розвитку сільськогоспо-дарського виробництва неможливо оцінити тільки соціальними й економічними параметрами. Початковою теоретичною концепцією при аналізі результатів сільськогосподарського виробництва має бути модель такої системи, яка разом із соціальними й економічними показниками враховувала б і екологічні показники, а саме стан і динаміку потенційної родючості ґрунту.
У другому розділі "Аналіз сучасного стану використання сільськогосподарських угідь Донецької області" проаналізовано особливості розподілу земельних ресурсів за власниками землі та землекористувачами, діяль-ність сільськогосподарських підприємств області, економічні тенденції реформуван-ня сільського господарства.
У Донецькому регіоні при реформуванні аграрного сектора економіки відбулися значні зміни у структурі власників землі та землекористувачів. Приватна власність на землю обумовила впровадження нових організаційно-господарських форм ведення сільськогосподарського виробництва - ринкових. Значне антропогенне навантаження на земельні ресурси області вносить корективи у структуру земель, які активно використовуються в народногосподарському комплексі.
У структурі земельних угідь Донецької області питома вага сільськогоспо-дарських угідь становить 77,3%, у тому числі ріллі - 62,5%. Екологостабілізуючі угіддя мають незначну питому вагу у структурі земельних угідь: багаторічні насадження - 2,2%, сіножаті - 1,6, пасовища - 11,0, лісовкриті території - 7,7%, що є екологічно критичним. Високий рівень розораності території створює умови для розвитку негативних процесів, зокрема водної та вітрової ерозії.
Сприятливі природні та територіальні умови, якісний стан сільськогоспо-дарських земель, наявність працездатного сільського населення, нові форми власності та користування землею, можливості великих промислових підприємств області щодо інвестування в сільське господарство є підставою для організації високопродуктивного сільськогосподарського виробництва. Незважаючи на високу питому вагу промисловості у досліджуваному регіоні, Донецька область залишається значним виробником сільськогосподарської продукції (5,6% від загального обсягу її виробництва в Україні).
У процесі реформування аграрного сектора області значно скоротилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, особливо постраждала галузь тваринництва. Різке скорочення поголів’я худоби та спад її продуктивності негативно позначилися, насамперед, на споживанні населенням тваринницької продукції. Рослинництво постраждало менше, але знижується урожайність сільсько-господарських культур і зменшуються валові збори. Збільшення виробництва окремих культур, наприклад, соняшнику, пов’язане з розширенням посівних площ, що призводить до перевтоми ґрунтів.
У діяльності сільськогосподарських товаровиробників поширюється тенденція перевищення витрат над грошовою виручкою, що перешкоджає процесу відтворення в сільськогосподарському виробництві. На початок 1990 р. сільськогосподарські підприємства Донецької області мали прибуток 622,0 млн. крб. при рівні рентабельності 39,1 %. У період реформування аграрного сектора ці показники значно погіршилися: у 1995 р. прибуток становить лише 48,9 млн. грн., а рівень рентабельності знизився до 15,3%. У 2000 і 2003 рр. рівень збитковості сільськогосподарського виробництва склав відповідно -3,8 і -9,7%. Упродовж 2004 і 2005 рр. рентабельність сільськогосподарського виробництва зростала і досягла відповідно 6,2 та 5,4%.
Для підвищення показників ефективності сільськогосподарського виробни-цтва в Донецькій області необхідно ураховувати всі фактори, які безпосередньо впливають на кінцеві результати виробничої діяльності агроформувань. Забезпечення раціонального та невиснажливого використання землі, урахування її якісних характеристик дозволить вивільнити кошти на землі з більш високими економічними й екологічними показниками. Урахування природно-кліматичних особливостей регіону є також важливою умовою ефективного ведення сільськогос-подарського виробництва.
Значна частина сільськогосподарських угідь в адміністративних районах області (1533,4 тис. га або 83%) розташована на схилах крутістю до 30, але вагома площа сільськогосподарських угідь (318,5 тис. га – 17%) розміщується на схилах крутістю більше 30. Площі орних земель, розташованих на схилах крутістю до 30, становлять 1387,6 тис. га (90,4%), від 3 0 до 70 – 147,2 тис. га (9,6%). Розміщення сільськогосподарських угідь на схилових землях створює небезпеку розвитку ерозійних процесів. Для запобігання цьому негативному явищу потрібні спеціальні організаційно-господарські, агротехнічні, лісо- та лукомеліоративні заходи, які б визначили подальше використання таких земель у процесі виробництва. У загальній структурі угідь питома вага еродованих земель у кожному адміністративному районі перевищує 50%. Найбільшою вона є у Старобешівському районі – 82,9%; Тельманівському – 77,4%; Волноваському – 76,2%; Слов'янському районі – 69,1%. Наші дослідження показали, що в усіх адміністративних районах Донецької області сільськогосподарські угіддя зазнають істотного впливу процесів дефляції. Питома вага дефляційно небезпечних земель у деяких районах перевищує 90%, що поглиблює екологічну кризу в регіоні. Так, у Тельманівському районі вона становить 93,8%; Володарському - 93,9% тощо.
Розрахунки коефіцієнта екологічної стабільності показали, що у більшості районів області екологічну ситуацію можна класифікувати як екологічно нестійку: коефіцієнт екологічної стабільності (К) значно менше 0,30. Екологічно стабільно-нестійкою є ситуація у Краснолиманському (К=0,47), Слов’янському (К=0,39), Артемівському та Шахтарському районах (К=0,31). Для виходу з екологічної кризи необхідно значно розширити площі під сіножаті, пасовища, лісові насадження тощо, які сприяють екологічній рівновазі, припинити використання екологічно небезпеч-них ділянок ріллі, а економічні показники підвищувати шляхом інтенсифікації сільського господарства.
У третьому розділі "Формування оптимальних напрямків використання орних земель на основі економічних і екологічних критеріїв" вирішено завдання щодо створення умов раціонального використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях, забезпечення ефективного та екологічно безпечного ведення сільськогосподарського виробництва.
Використання земель в Україні характеризується значними диспропорціями, зокрема: надзвичайно високий, економічно та екологічно необґрунтований рівень господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території; мала частка територій природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення; високий рівень забруднення навколишнього природного середовища багатьох регіонів; недостатній розвиток екологічної інфраструктури тощо.
Надмірна розораність сільськогосподарських угідь призвела до порушення науково обґрунтованого співвідношення між орними землями і природними біоценозами, що спричинило активний розвиток ерозійних процесів та порушення екологічної рівноваги. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у розробці нових економіко-екологічних підходів до аграрного природокористування і всебічного обґрунтування тих пріоритетів, які б визначали принципово нові шляхи раціональ-ного землекористування.
Організація раціонального землекористування в умовах докорінних земель-них перетворень вимагає науково обґрунтованого вибору найбільш ефективних напрямів використання земельного ресурсу та розміщення виробництва. Найбільш важливо оцінити ефективність і наслідки будь-якого способу землекористування в умовах екологічно нестійких агроландшафтів і вибрати оптимальний варіант організації території та виробництва.
У зв’язку зі змінами в системі землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств у процесі переходу до ринкових відносин спостерігається, на жаль, прогресуюче погіршення якісного стану угідь, умов господарювання й інші негативні наслідки. Виникає необхідність у виявленні угідь, які потребують організації спеціального використання (схилові й ерозійно небезпеч-ні землі тощо), оптимізації структури угідь новоутворених землекористувань шляхом вилучення малопродуктивних і деградованих земель, встановлення спеціального режиму господарського використання земель з потенційною небезпекою розвитку водної та вітрової ерозії грунтів. Подібні заходи можна здійснити шляхом розробки проектів землеустрою на основі агроландшафтної організації використання земель з подальшим комплексним економіко-екологічним обґрунтуванням. При обґрунтуванні таких проектів важливе значення має оптимізація структури посівних площ. Необхідно вибрати такий варіант, який забезпечить найбільш ефективне функціонування галузі рослинництва.
Одним із головних елементів в організації раціонального використання сільськогосподарських угідь є здійснення класифікації земель з урахуванням природно-економiчних та інших чинників, особливо в умовах прояву ерозії ґрунтів. Відповідно до виділених класів слід диференціювати рівень господарського використання земель і різні за інтенсивністю протиерозійні ґрунтозахисні заходи. Комплекс робіт з класифікації земель при протиерозійній організації території має складатися: з визначення складу природно-кліматичних та економічних чинників, які обумовлюють розвиток ерозійних процесів на даній території; з оцінки виділених чинників за ступенем дії на розвиток ерозійних процесів; з визначення меж і площ земель, які зазнають впливу ерозійних процесів; зі встановлення класів земель за інтенсивністю прояву ерозійних процесів тощо.
Відповідно до чинного законодавства та вимог раціонального використання земель при землеустрої сільськогосподарських підприємств має бути забезпечено органічне поєднання екологічних та економічних чинників, що в подальшому сприятиме відтворенню родючості ґрунтів, природних ландшафтів, упровадженню контурно-меліоративної організації території.
Нами пропонується економіко-матиматична модель задачі, в якій ураховується вплив екологічних факторів на економічні показники діяльності сільськогосподарського підприємства. Модель базується на вимозі оптимального поєднання галузей та виробничих структур сільськогосподарського підприємства із заходами щодо поліпшення агроландшафту, збереження родючості ґрунтів.
Цільовою функцією моделі задачі вибрано максимум отримання прибутку із забезпеченням екологічних пріоритетів ведення виробництва:
(1)
При розробці економіко-математичної моделі задачі враховано різні чинники. Так, поєднання галузей рослинництва та тваринництва вирішувалося шляхом збалансування кормів в асортименті, виробництва та використання органічних добрив тощо. Структура посівів сільськогосподарських культур ув’язана з грунтово-рельєфною характеристикою території господарства, попитом на виробництво сільськогосподарської продукції, потребою у продукції для внутрішньогосподар-ських потреб, необхідністю запобігання прояву ерозійних процесів. При контурно-меліоративній організації території структура та розміщення посівів диференцію-ються за еколого-технологічними групами ґрунтів. При цьому враховується не тільки виробничий ефект (урожай, витрати праці та засобів виробництва), а й екологічний (відвернутий змив ґрунту, накопичення гумусу, фіксація біологічного азоту з атмосфери тощо).
Для визначення окремих показників економіко-екологічного характеру щодо використання і охорони земель, відповідно до запропонованого алгоритму, в модель закладались обмеження щодо:
- раціонального використання ріллі, диференційованої за еколого-технологічними групами ґрунтів та сільськогосподарських угідь:
(2)
- балансу посівів та використання окремих культур по кожній еколого-технологічній групі ґрунтів ріллі (відповідно до сівозмінних вимог):
(3)
- балансу гумусу в кожній еколого-технологічній груп ґрунтів ріллі:
(4)
- дотримання вимог допустимого змиву ґрунту та забезпечення стійкості ерозійного фону кожної еколого-технологічної групи орних земель
(5)
- обмеження щодо розподілу прибутку підприємства (в розмірі 10%) для поліпшення кожної еколого-технологічної групи ґрунтів ріллі:
(6)
де J – чисельні галузі агроформування (сільськогосподарські культури, які вирощуються для різних цілей, види тварин, виробництво різних видів продукції тощо);
j – індекс галузі підприємства;
I – чисельні види ресурсів (сільськогосподарські угіддя, поголів’я тварин, обсяги виробництва продукції тощо);
і – індекс виду ресурсів;
K – безліч еколого-технологічних груп ґрунтів ріллі;
k – індекс еколого-технологічної групи ґрунтів ріллі;
xjk – площа посіву j-ої сільськогосподарської культури на k-тій еколого технологічній групі ґрунтів ріллі;
Bk - площа k-тої еколого-технологічної групи ґрунтів сільськогосподарських угідь;
Jk – безліч галузей рослинництва;
бkj – питома вага j –ої культури, розміщеної на k -ій еколого-технологічній групі ґрунтів ріллі;
вВjki – втрати гумусу на 1 га при вирощуванні j-ої культури на k-ій еколого-технологічній групі ґрунтів ріллі за рахунок і-го процесу;
вHjki - накопичення гумусу на 1 га при вирощуванні j-ої культури на k-ій еколого-технологічній групі ґрунтів ріллі за рахунок і-го процесу;
гjki – коефіцієнт ерозійної небезпеки j-ої культури, яка вирощується на k-ій еколого-технологічній групі ґрунтів ріллі при і-му процесі ерозії;
Bkei – середньозважений коефіцієнт ерозійної небезпеки і –го процесу;
BTГk – площа k-ої еколого-технологічної групи ґрунтів ріллі;
fjki - норма змиву за період вирощування j-ої культури на k-ій еколого-технологічній групі ґрунтів ріллі;
BЗГk – об’єми змиву ґрунту;
rpjk – частка витрат прибутку на поліпшення k – ої еколого-технологічної групи ґрунтів ріллі при вирощуванні j – ої с.-г. культури;
BkpFmax – сумарні витрати прибутку на поліпшення k – ої еколого-технологічної групи ґрунтів ріллі.
Економіко-математична модель задачі дозволяє знайти шляхи створення в агроформуванні екологічної відповідності між вимогами до вирощування сільськогосподарських культур і вимогами до використання еколого-технологічних груп орних земель. Запропонований підхід при обґрунтуванні проектних рішень щодо організації території агроформувань і облаштування сівозмін дає можливість комплексної їх оцінки, з ув’язкою економіко-екологічних складових діяльності сільськогосподарського підприємства та його ефективністю.
Оптимізація галузевої структури, проведеної на прикладі філії „Донбас” агрофірми „Шахтар” Слов’янського району Донецької області, дозволить підвищити ефективність використання земельних угідь в сільськогосподарському підприємстві (табл. 1).
Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зросте на 25 тис. грн., виробництво товарної продукції – на 41,4 тис. грн. Показники виробництва молока та приросту живої маси великої рогатої худоби підвищаться відповідно на 101,5 та 2,4 ц. Приріст живої маси свиней збільшиться на 36 ц з розрахунку на 100 га ріллі. Оптимальне рішення дозволить підвищити рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в цілому та відповідних галузей зокрема.
Таблиця 1
Показники ефективності використання земельних ресурсів у філії "Донбас" агрофірми "Шахтар" Слов'янського району Донецької області
Показники | Фактично (на момент розробки проекту КМОТ) | На перспективу (згідно з розрахунком)
Отримано на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:
валової продукції всього (у порівнянних цінах 2000 р.) | 178,3 | 203,3
у т.ч. рослинництва | 84,3 | 96,0
тваринництва | 94,0 | 107,3
товарної продукції, всього (у реалізаційних цінах) | 269,1 | 310,5
у т.ч. рослинництва | 147,6 | 169,3
тваринництва | 121,5 | 141,2
Отримано на 100 га с.-г. угідь, ц:
молока | 539,2 | 640,7
приросту живої маси ВРХ | 44,2 | 46,6
Отримано на 100 га ріллі:
приросту живої маси свиней, ц | 180,0 | 216,0
Рентабельність - усього % | 30,5 | 36,7
у т.ч. рослинництва | 63,8 | 70,8
тваринництва | 7,2 | 10,4
Економічні показники визначалися у тісному взаємозв’язку з екологічними проблемами ведення сільськогосподарського виробництва. При пошуку оптимального рішення враховувалися показники ерозійної небезпеки щодо структури посівних площ, змиву ґрунтів унаслідок водної ерозії, балансу гумусу в ґрунтах. За розрахунками на перспективу коефіцієнт ерозійної небезпеки дії водної ерозії зменшиться з 0,55 до 0,49, а коефіцієнт вітроерозійної небезпеки – із 0,67 до 0,63, що свідчить про підвищення протиерозійної ефективності передбаченої на перспективу структури посівних площ.
В економіко-математичну задачу закладалися обмеження зі змиву ґрунту. При цьому враховувалася протиерозійна ефективність сільськогосподарських культур, що вирощуються на орних землях відповідних еколого-технологічних груп ґрунтів. За розрахунками (табл. 2), при запровадженій структурі посівних площ змив ґрунту в польовій сівозміні, розташованій на ґрунтах І еколого-технологічної групи, становитиме 3,72 т/га.
Таблиця 2
Показники змиву ґрунту з орних земель філії "Донбас" агрофірми "Шахтар" Слов'янського району Донецької області
Показники | Фактичний (на момент розробки проекту КМОТ) | На перспективу (згідно з розрахунком)
У середньому по господарству | у тому числі
І еколого-техноло-гічна група (польова сівозміна) | ІІ еколого-техноло-гічна група (польова сівозміна) | ІІІ еколого-техноло-гічна група (ґрунтоза-хисна сівозміна) | Поза сівоз-мінами
Максимально можливий змив ґрунту, т
Змив з 1 га ріллі | 34,74 | 11,98 | 10,51 | 13,40 | 19,03 | 12,18
Змив з усієї площі ріллі господарства | 125749,72 | 36200,29 | 17765,87 | 15719,55 | 2205,56 | 509,32
Змив ґрунту з урахуванням агрофону, т
Змив з 1 га ріллі | 12,63 | 3,97 | 3,72 | 4,58 | 2,62 | 0,61
Змив з усієї площі ріллі господарства | 45712,39 | 11989,27 | 6286,81 | 5373,52 | 303,442 | 25,50
У польовій сівозміні господарства, що розташована на ґрунтах ІІ еколого-технологічної групи, змив ґрунту складе - 4,58 т/га; у ґрунтозахисній сівозміні на ґрунтах ІІІ еколого-технологічної групи – 2,62 т/га; на ділянках, розміщених поза сівозміною, – 0,61 т/га. У середньому по господарству, з урахуванням агрофону, змив ґрунту внаслідок ерозійних процесів зменшиться на 8,66 т/га і становитиме 3,97 т/га. При цьому економіко-екологічний ефект з розрахунку на 1 га становитиме 303,1 грн (при вмісті гумусу 3,5% в 1 т ґрунту), а з усієї площі земель - 915628,73 грн. Це забезпечить компенсацію втрат продукції з території, зайнятої водорегулюючими та полезахисними лісосмугами, польовими шляхами й іншими елементами контурно-меліоративної організації території.
Науково встановлено, що нормативом проявлення ерозії є значення ерозійно втраченого ґрунту за рік, що дорівнює 0,1% від глибини верхнього гумусового генетичного горизонту повнопрофільного ґрунту. Для ґрунтів дослідного господарства філії "Донбас", норматив проявлення ерозії складатиме 3,8-4,2 т/га. При застосуванні відповідної агротехніки на полях сівозміни, розміщеної на ґрунтах ІІ еколого-технологічної групи земель, фактичний змив можна буде довести до норми.
За результатами оптимального рішення задачі, 10% (359,37 тис. грн.) прибутку щорічно перерозподілятиметься між сільськогосподарськими культурами, залежно від їх ґрунтозахисних властивостей, і спрямовуватиметься на відтворення родючості ґрунту, втраченої в під час ерозійних процесів (табл. 3). Для відтворення родючості ґрунту під основними сільськогосподарськими культурами, розміщеними на різних еколого-технологічних групах ріллі, необхідно витратити 297,53 тис. грн (83% від виділених коштів), решта (61,84 тис. грн) використовуватиметься для інших заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів.
Таблиця 3
Розподіл прибутку на відновлення родючості ґрунту внаслідок протікання ерозійних процесів
Еколого- технологіч-ні групи орних земель | Сільськогосподарські культури та пари | Площа, га | Виділено коштів на відновлення родючості ґрунту згідно з оптимальним рішенням, грн.
усього | у т.ч. на 1га
І | Сидеральний пар | 241,4 | 8960,2 | 37,1
Озима пшениця | 437,3 | 32463,0 | 74,2
Кукурудза на зерно | 121,3 | 28171,9 | 232,2
Ячмінь | 92,9 | 8637,0 | 93,0
Горох | 241,4 | 22443,1 | 93,0
Соняшник | 241,4 | 56065,0 | 232,2
Разом | 1375,7 | 156740,2
ІІ | Сидеральний пар | 195,5 | 9260,6 | 47,4
Озима пшениця | 195,5 | 18521,3 | 94,7
Ячмінь | 145,4 | 17218,6 | 118,4
Овес | 20 | 2368,5 | 118,4
Гречка | 30,2 | 3576,4 | 118,4
Соя | 195,5 | 23151,6 | 118,4
Соняшник | 195,5 | 57913,6 | 296,2
Разом | 977,6 | 132010,6
ІІІ | Озиме жито | 29 | 3895,6 | 134,3
Ячмінь | 28,9 | 4883,3 | 169,0
Разом | 57,9 | 8778,9 | 37,1
УСЬОГО | 297529,7
На нашу думку, подальший розвиток будь-якого сільськогосподарського підприємства залежить саме від оптимального поєднання всіх факторів, що впливають на його діяльність. Необхідно комплексно розглядати й оцінювати економічні, екологічні, соціальні та інші умови з метою створення сприятливих умов для розвитку та стабільності підприємства.
Розроблена нами економіко-математична модель поєднує економічні й екологічні умови оптимального поєднання галузей сільськогосподарського виробництва та дозволяє планувати економічно доцільне й екологічно безпечне використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях в умовах контурно-меліоративної організації території. Запропонована нами модель апробована та відрізняється від інших комплексним економіко-екологічним підходом до оцінки проектних рішень.
ВИСНОВКИ
1. Економічна криза зумовила негативні тенденції розвитку сільського господарства: спад виробництва сільськогосподарської продукції, загострення екологічної ситуації при використанні сільськогосподарських угідь, відсутність значних капіталовкладень у розвиток галузі тощо. Порушено оптимальне співвідношення структури земельних угідь, постійно погіршується баланс гумусу в ґрунтах, поширились ерозійні явища тощо. Тому з метою покращення економіко-екологічної ситуації слід запровадити грунтоохоронну систему землеробства, створити на рівні держави економічні та правові умови для стимулювання раціонального використання земель.
2. Степова зона України у своєму складі налічує 19173,2 тис. га сільськогосподарських угідь (45,9% від загальнодержавної площі). Саме тут зосереджено 47,6% посівних площ сільськогосподарських культур та 48,9% зернових загальної площі у державі. Донецька область, яка є об’єктом дослідження, входить до Степової зони України. Незважаючи на те, що в області велику питому вагу займає промисловість, вона залишається значним виробником продукції сільського господарства (5,6% від загального обсягу її виробництва у країні). У той же час природні умови, наявність розвиненої промисловості, трудових ресурсів створюють сприятливі умови для економічного зростання галузі сільського господарства регіону, його інвестування.
3. У Донецькій області за часи реформування аграрного сектора економіки значно скоротилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції: з 5213,0 млн. грн. у 1990 р. до 3722,1 млн. грн. у 2005 р. Особливо постраждала галузь тваринництва – різко скоротилося поголів’я худоби (великої рогатої худоби - з 1066 тис. голів до 234,1 тис. голів, свиней - з 978,3 тис. голів до 108,8 тис. голів) і знизилася її продуктивність. Рослинництво постраждало менше, але і для цієї галузі характерними є зменшення урожайності сільськогосподарських культур і валових зборів.
4. Досягнення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва з мінімальною екологічною шкодою для навколишнього середовища має базуватися на комплексному підході до використання сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі. Значну питому вагу серед орних земель досліджуваного регіону займають землі з незадовільними властивостями, зокрема змиті землі по області займають 101,05 тис. га, із них слабозмиті – 69,75 тис. га, середньозмиті – 25,04 тис. га, сильнозмиті – 6,26 тис. га., у сільськогосподарський оббіг залучені потенційно водноерозійні та дефляційно небезпечні землі. Це призводить до зниження урожай-ності сільськогосподарських культур, втрати родючості ґрунтів тощо. Використання таких земель потребує проведення землеустрою сільськогосподарських підприємств на агроландшафтній основі, більш широкого впровадження контурно-меліоратив-ного землеробства.
5. Для зменшення екологічної шкоди навколишньому середовищу потрібно: удосконалити структуру земельного фонду, зокрема сільськогосподарських угідь, звести до мінімуму ерозійні процеси, що останнім часом набувають все більшого розвитку, забезпечити відновлення та покращення фізичного, хімічного, біологічного стану ґрунтів і т.ін. Необхідно також удосконалити законодавчу базу, узгодивши її з вимогами екологічно збалансованого ведення сільського господарства, збереження родючості ґрунтів, покращання агроландшафту, економічного стимулювання землевласників і землекористувачів за раціональне використання й охорону земель.
6. З метою організації раціонального використання і охорони сільського-подарських угідь, у досліджуваному регіоні рекомендується 204,7 тис. га. малопродуктивних і деградованих орних земель, використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, вивести з інтенсивного обробітку і змінити їх функціональне використання шляхом переведення у сіножаті, пасовища та під суцільне заліснення.
7. Оцінку проектних рішень щодо організації раціонального використання сільськогосподарських угідь та облаштування їх території в агроформуваннях слід здійснювати комплексно з урахуванням соціальних, економічних та екологічних чинників. У запропонованій нами економіко-математичній моделі задачі в умовах контурно-меліоративної організації території, де структура та розміщення посівів сільськогосподарських культур диференціюються за еколого-технологічними групами орних земель, ураховується взаємовплив екологічних та економічних факторів на кінцеві результати діяльності сільськогосподарського підприємства. При цьому враховується не тільки виробничий ефект (урожай, витрати праці й засобів виробництва), а й екологічний (відвернутий змив ґрунту, накопичення гумусу, фіксація біологічного азоту з атмосфери тощо), що дає можливість комплексно оцінити проектні рішення щодо раціонального використання й охорони земель.
8. Розрахунки, проведені за цією методикою на прикладі філії "Донбас" агрофірми "Шахтар" Слов'янського району Донецької області, показали, що виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зросте на 12,3%, виробництво товарної продукції – на 13,3%. Покращаться показники виробництва молока та приросту живої маси великої рогатої худоби відповідно на 15,8% та 5,2%. На 16,7% з розрахунку на 100 га ріллі збільшиться приріст живої маси свиней. При дотриманні закладених у задачу умов господарство отримуватиме максимум прибутку - 3593,74 тис. грн., при рівні рентабельності виробництва 36,7%.
9. Економічні показники визначені в тісному узгодженні з екологічними аспектами ведення сільськогосподарського виробництва. При пошуку оптимального рішення враховані показники ерозійної небезпеки структури посівних площ. За розрахунками на перспективу коефіцієнт водноерозійної небезпеки зменшиться з 0,55 до 0,49, а коефіцієнт вітроерозійної небезпеки – з 0,67 до 0,63. Даний коефіцієнт свідчить про збільшення протиерозійної ефективності передбаченої на перспективу структури посівних площ.
10. Диференціація посівних площ сільськогосподарських культур за еколого-технологічними групами ріллі і запровадження комплексу протиерозійних заходів дозволить зменшити змив ґрунту: у польовій сівозміні, розташованій на ґрунтах І еколого-технологічної групи, він складатиме 3,72 т/га; у польовій сівозміні на ґрунтах ІІ еколого-технологічної групи - 4,58; у ґрунтозахисній сівозміні на ґрунтах ІІІ еколого-технологічної групи – 2,62; на ділянках, розміщених поза сівозміною, – 0,61 т/га. У середньому по господарству змив ґрунту з розрахунку на 1 га ріллі зменшиться на 8,66 т і становитиме 3,97 т. При цьому економіко-екологічний ефект з розрахунку на 1 га складе 303,1 грн., а з усієї площі орних земель - 915628,7 грн. Це забезпечить компенсацію втрат продукції з території, зайнятої водорегулюючими та полезахисними лісосмугами, польовими шляхами й іншими елементами контурно-меліоративної організації території.
11. За результатами оптимального рішення задачі 10% (359,37 тис. грн.) прибутку щорічно перерозподілятиметься між сільськогосподарськими культурами, залежно від їх ґрунтозахисних властивостей і спрямовуватиметься на відтворення родючості ґрунту, втраченої в результаті ерозійних процесів. Для відтворення родючості ґрунту під основними сільськогосподарськими культурами, розміщених на різних еколого-технологічних групах ріллі, необхідно витратити 297,53 тис. грн. (83% від виділених коштів). Решта коштів (61,84 тис. грн.) використовуватиметься для інших заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ,
ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У фахових виданнях:
1. Статівка І.М., Тимошевський В.В. Задачі землевпорядкування на сучасному етапі земельної реформи в Україні // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.- 2003. - №6.- С. 87-90 (у сумісній роботі автору належить аналіз літератури, розкриття проблеми використання і охорони земель в Україні, написання статті).
2. Тимошевський В.В. Еколого-економічні
