КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВЕНТУРА АНДРЕ

УДК 339.56 (1–061.1ЄС:6–265)

РОЗВИТОК ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

АФРИКАНСЬКИХ КРАЇН АКТ З ЄС

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2008

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор Кравченко Ірина Семенівна

Університет банківської справи Національного банку України, проректор

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Бураковський Ігор Валентинович

Національний університет

«Києво-Могилянська Академія»

професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент

Яценко Ашхєн Борисівна

Донецький національний університет МОН України, доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться 01.07.2008 р. о 16-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 31.05.2008 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших рис сучасних міжнародних економічних відносин є зростаюча інтенсивність розвитку економічного співробітництва між країнами та регіональними угрупованнями країн. В умовах неоднорідного за темпом економічного розвитку країн світу значної актуальності набувають дослідження проблем щодо співробітництва регіональних угруповань та співтовариств з різним рівнем економічного розвитку. Класичним прикладом такого співробітництва в сучасному світі є взаємодія потужного інтеграційного угруповання Європейського Союзу та групи країн Африканського, Карибського і Тихоокеанського басейну під загальною назвою АКТ, що пройшли складний період колоніалізму, але нині розвиваються і перебувають на невисокій стадії економічного розвитку.

Актуальність теми визначається, з одного боку, перманентним формуванням нових регіональних угруповань у сучасній світовій економіці, а з іншого - необхідністю побудови оптимальної моделі співробітництва між групами країн, що знаходяться на різних щаблях економічного розвитку.

Дослідження еволюції економічного співробітництва африканських країн АКТ із Європейським Союзом дозволяє здійснити аналіз такого роду партнерства на конкретному прикладі.

Виходячи з логіки розвитку форм співробітництва, дослідження починається аналізом зовнішньоторговельних відносин, теоретичну основу вивчення яких заклали роботи економістів-класиків В.Леонтьєва, Б.Оліна, М.Портера, Д.Рікардо, А.Сміта, Г. Хекшера та ряду інших вчених.

Дослідження розвитку світогосподарських зв`язків ЄС здійснено в наукових працях відомих українських дослідників, серед яких значний внесок зробили В.Будкін, І. Бураковський, Н.Дудченко, Ю.Козак, І.Лукшов, Д.Лук`яненко, З.Луцишин, Ю.Макогон, С.Мочерний, В.Новицький, Ю.Пахомов, І.Пузанов, О.Рогач, А.Румянцев, А.Філіпенко, В.Чужиков, О.Шнирков, А.Яценко та інші.

Серед російських вчених-економістів вагомий внесок у вивчення міжнародного економічного співробітництва належить О.Бургонову, Л.Глухарьову, О.Кірєєву, П.Овчіннікову, О.Пузаковій, К.Семенову, Р.Хасбулатову, В. Шем`ятенкову, Ю. Шишкову та іншим.

Проте проблемам розвитку широкомасштабних і взаємовигідних зв'язків ЄС із країнами АКТ, зокрема з Анголою, присвячено лише кілька досліджень. Окремі положення щодо цього висвітлені в роботах таких авторів як Л.Васильєв, Р.Гусейнов, О.Колганов, А.Садовська, О.Хазанов, В.Хорос, а також Жуніор Антоніо Фернандеш і Даш Дореш Себшт`ян - одні з не багатьох африканських дослідників, котрі присвятили свої роботи проблемам соціально-економічного розвитку Анголи. В пропонованій дисертаційній роботі проведене багатоаспектне дослідження економічного співробітництва африканських країн АКТ з ЄС на прикладі Анголи як однієї з типових представниць країн - учасниць АКТ.

Відтак недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних підходів щодо проблеми розвитку рівноправного і взаємовигідного співробітництва між групами країн з різним рівнем економічного розвитку свідчить про об’єктивну необхідність подальшого дослідження даної проблеми. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи й підтверджує її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних держбюджетних тем кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 01БФ048-01) 2001-2005 рр., та «Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір »(№06БФ048-01) 2006-2010 рр. які в свою чергу є складовими комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системно-концептуальне дослідження теоретичних і практичних основ економічного співробітництва між групами країн з різним рівнем економічного розвитку (АКТ - ЄС) і розробка пропозицій щодо шляхів та способів його розширення та поглиблення для досягнення оптимального рівня партнерських відносин між ними.

Для реалізації поставленої мети було передбачено постановку та вирішення таких завдань:

- дослідити теоретико-методологічні та практичні основи економічного співробітництва між країнами, які входять до груп з різним рівнем економічного розвитку та визначити певні закономірності щодо параметрів рівня їх розвитку та ступеня регіональної інтеграції;

- визначити специфіку участі країн АКТ у процесах міжнародного поділу праці з урахуванням впливу колоніального фактора у процесу розбудови національних економік;

- дослідити сучасний торговельно-економічний механізм співробітництва країн АКТ із країнами ЄС та визначити якісні й кількісні параметри дисбалансу їх торговельних структур;

- визначити місце Анголи в структурі економічного співробітництва африканських країн АКТ із країнами ЄС;

- обґрунтувати практичні основи новітніх оптимальних форм та способів економічного співробітництва між африканськими країнами АКТ і ЄС, зокрема Анголи та ЄС для вдосконалення існуючої моделі взаємовідносин у бік її збалансованості;

- розробити концептуальні засади поглибленого економічного співробітництва між Анголою та ЄС з урахуванням диверсифікації сфер співпраці для удосконалення експортного спрямування Анголи.

Об'єкт дослідження – процес торговельно-економічного співробітництва між групами країн з різним рівнем економічного розвитку.

Предмет дослідження – специфіка економічного процесу, що проявляється у торговельно-економічному співробітництві африканських країн АКТ з ЄС, зокрема Анголи та ЄС.

Методи дослідження. Методичною й теоретичною основою дослідження є наукове й творче осмислення досягнень зарубіжних та вітчизняних вчених у сфері теорії й практики міжнародних економічних відносин. В роботі використані такі методи дослідження, як: аналіз та узагальнення теоретичних джерел і наукової літератури (для дослідження теоретичних основ економічного співробітництва між групами країн, що відрізняються ступенем економічного розвитку), статистичний метод (для дослідження динаміки розвитку торговельно-економічного співробітництва у напрямі АКТ – ЄС африканські країни АКТ – ЄС і Ангола – ЄС, а також при аналізі конкурентоспроможності основних статей експорту Анголи в першому і в другому розділах), історичний (для здійснення ретроспективного аналізу розвитку торговельно-економічного співробітництва між АКТ і ЄС у першому розділі), а також методи елементарної математики та методи математичної статистики для оцінки динаміки використаних показників у другому і третьому розділах.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо оптимального вирішення проблеми рівноправного та взаємовигідного співробітництва між країнами та угрупованнями країн з різним рівнем їх економічного розвитку. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта є такі:

вперше:

- досліджено динаміку взаємодії між групами країн з різним рівнем економічного розвитку з урахуванням мікро- і макро- показників та ступеня розвитку міжнародних економічних відносин; обґрунтовано положення щодо прямого взаємозв’язку між ступенем інтегрованості угруповання та рівнем економічного розвитку країн, які входять до нього, що дало можливість дійти висновку, що найвищого ступеня інтеграції досягли групи країн, які мають незначні відхилення у показнику національного доходу на душу населення і мають різну структури попиту, і навпаки. Запропоновано оригінальне трактування різнорівневої співпраці означених держав як системи відносин між державами з різними умовами та рівнем економічного розвитку, структурна конфігурація якої визначається відмінностями в економіках, культурах, релігіях, національним менталітетом, історичними та політичними традиціями;

- обґрунтовано необхідність та доцільність змін формату економічного співробітництва між африканськими країнами АКТ і країнами ЄС, зокрема у сфері торгівлі, оскільки з колоніального періоду часів розвитку зазначених країн не відбулося істотних зрушень; виявлено тенденцію щодо нерівноправних умов торгівлі між Європейським Союзом і африканськими країнами АКТ, що відображено у моделі торговельно-економічного співробітництва;

удосконалено:

- існуючу модель зовнішньоторговельного співробітництва Анголи з Португалією (головним партнером Анголи в ЄС), яка базується на асиметричності товарної та вартісної структури ангольського експорту, в напрямі подолання його моноспрямованності, шляхом поетапного розвитку національного виробництва, що враховує як внутрішні потреби країни, так і загальносвітові тенденції у бік вартісної збалансованості товарообміну, в тому числі завдяки реекспорту ангольської продукції; визначено стратегічні засади підвищення конкурентоспроможності та технологічності експортних секторів економіки Анголи для подальшого поглиблення й розширення співробітництва країни з ЄС за напрямами: міжнародна допомога, торгівля товарами і послугами, інвестиції та науково-технічне співробітництво;

- концептуальний алгоритм новітніх оптимальних форм та способів економічного розвитку країни, що базується на створенні «ефекту прориву», з метою досягнення якісних змін у економіці Анголи, перетворення її зі продавця сировини й покупця готової продукції на виробника й продавця готової продукції. Пропонована концепція обґрунтовує та передбачає необхідність докорінної зміни філософії формування стратегічних засад як розвитку економіки країни в цілому, так і політики співробітництва з інтеграційними угрупованнями з різним рівнем розвитку;

набуло подальшого розвитку:

- розкриття специфіки характеру і якості економічного співробітництва між АКТ і ЄС як групами країн з різним рівнем економічного розвитку; виявлено, що домінуючою формою їх співпраці є торгівля, а частка африканських країн АКТ є вагомішою в структурі взаємних торговельно-економічних відносин з ЄС; дослідження торговельної структури африканських країн АКТ і ЄС дозволило виділити французькі, американські і британські зони впливу й встановити, що серед них французька зона потужніша. Запропоновано класифікацію за рівнем інтенсивності товаропотоків африканських країн АКТ до ЄС, серед яких на Кот-д'Івуар, Анголу, Нігерію припадає значна питома вага;

- виявлення на основі регресійного аналізу ідентичності кореляційних залежностей у моделях торговельно-економічного співробітництва у межах «АКТ – ЄС», «африканські країни АКТ – ЄС» та «Ангола – ЄС», яким притаманний вузький експорт і широкий імпорт за номенклатурою товарних груп з боку АКТ; доведено непродуктивність подальшого збереження такого формату співпраці та необхідність його трансформації у бік структурної переорієнтації експорту до ЄС; здійснено прогнозну оцінку розвитку зовнішньої торгівлі на середньо- й довгостроковий період, яка підтверджує сталий характер співпраці та інертність щодо запровадження змін, що гальмує як інтеграційні процеси, так і двосторонню взаємодію між ними.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки, отримані результати і практичні рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані міністерствами та відомствами, а також іншими структурами, пов'язаними із зовнішньоторговельною діяльністю, у тому числі Посольствами Анголи в країнах ЄС та Представництвом Комісії ЄС в Анголі, оскільки містять комплексний науково-практичний підхід до аналізу і прогнозування розвитку торговельних відносин як основи для розвитку інших форм міжнародного економічного співробітництва. Особливу цінність являє собою запропонована концепція якісної зміни зовнішньоекономічного співробітництва Анголи з ЄС, що надасть можливості іншим країнам АКТ з урахуванням їх міжнародної спеціалізації визначити власну ефективну стратегію співробітництва з інтеграційними угрупованнями, що досягли найбільш високого рівня економічного розвитку.

Отримані висновки та пропозиції дисертанта впроваджені Посольством Анголи в Республіки Словакії (довідка № 35/15 від 12.10.2007р.) в ході реалізації торговельних відносин між Анголою і ЄС.

Матеріали дисертаційної роботи включено до держбюджетній теми Інституту світової економіки і міжнародних відносин «Глобальні пріоритети розвитку в регіональних і національних інтерпретаціях країн Азії і Африки» (номер державної реєстрації 0105U002589) (2005-2007 р.) ( довідка № 235 від 28.12.2007р.). Основні наукові положення та отримані результати даного дисертаційного дослідження використовуються в педагогічній діяльності при викладанні навчальних курсів «Економіка регіонів», „Конкурентна політика Європейського Союзу” та «Торговельна політика ЄС» для студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю “світова економіка і міжнародні економічні відносини” (довідка №048/11-013 від 5.11.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо комплексного теоретичного й практичного аналізу економічного співробітництва між групами країн з різним рівнем економічного розвитку (АКТ - ЄС); концептуальних засад реалізації шляхів і способів вдосконалення існуючої моделі взаємовідносин між Анголою і ЄС у бік збалансованості, що надасть можливості іншим країнам АКТ визначити власну стратегію співробітництва з інтеграційними угрупованнями, що досягли найбільш високого рівня економічного розвитку, зокрема ЄС.

Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченко. Основні теоретичні й методологічні положення, а також результати дисертаційної роботи доповідались автором та отримали позитивну оцінку на міжнародних та загальнонаціональних науково-практичних семінарах і конференціях, а саме: міжнародній науково-практичній конференції «Україна в пост-біполярній системі міжнародних відносин» (18-19 листопада 2004р., м. Київ); міжвідомчій науково-теоретичній конференції «Глобальні пріоритети розвитку в регіональних і національних інтерпретаціях країн Азії й Африки: перспективи й умови консенсусу» (10-11 листопада 2004р., м. Київ); Х конференції африканістів «Безпека Африки: внутрішні і зовнішні аспекти» (24-26 травня 2005 р., м. Москва), ХII міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (28-30 січня 2006 р. м. Донецьк – Св`ятогорск), XIV міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграційна стратегія України: реалії і перспективи» (19-20 жовтня 2006 р. м. Київ), студентській науковій конференції «Актуальні проблеми міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу» (23 грудня 2006 р. м. Харків)

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у 7 наукових працях, загальним обсягом публікацій 2, 33 др.арк., належать особисто авторові 2, 33 др.арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Основний обсяг роботи становить 164 сторінок тексту. Робота містить 22 рисунка на 20 сторінках, 38 таблиць на 39 сторінках та 3 додатків на 13 сторінках, список використаних джерел налічує 147 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційного дослідження обґрунтовано актуальність проблеми розвитку рівноправного і взаємовигідного співробітництва між групами країн з різним рівнем економічного розвитку, обґрунтовано об’єктивну необхідність дослідження даної теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення та зв’язок роботи з науковими програмами, наведено дані про апробацію одержаних наукових результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи дослідження співробітництва між групами країн з різним рівнем економічного розвитку» - проаналізовано концептуальні підходи до виникнення і подальшої еволюції інтеграційних процесів як форми економічного співробітництва країн з різним рівнем економічного розвитку, виявлено визначальну роль колонізації у встановленні економічних зв'язків країн АКТ із ЄС, а також специфіку різнорівневої співпраці, що відбувається як усередині групи країн АКТ, так і в масштабах світового господарства.

Дослідження теоретичних основ і подальше обґрунтування практичної необхідності міжнародної економічної інтеграції між групами країн з різним рівнем розвитку дисертант починає з розгляду положень класичних економічних теорій таких закордонних учених як К.Д. Борхард, Р. Шуман, Ж. Монне, М. Дюватріпон і ін., за визначенням яких домінуючими факторами інтеграції є геоекономічні й геополітичні переваги, що одержує країна, об'єднуючись з іншими країнами. Дисертантом проаналізовано також неокласичні економічні теорії «федералізму» A.Спінеллі, «функціоналізму» Д.Мітрані, «неофункціоналізму» Е. Хааса, Л. Ліндберга, A. Езоні, суть яких полягає у створенні системи потужних центральних інститутів і поступовому переданні державами-учасницями їм частини свого суверенітету на рівень інтеграційного співтовариства в цілому.

Критичний аналіз теоретико-методологічних підходів дозволив дисертанту у своєму дослідженні зосередитись на двох основних моментах: по-перше, існує достатня розмаїтість теорій інтеграції, кожній з яких притаманний як позитив, так і негатив. А єдиної теорії інтеграції як такої не існує. На сучасному етапі не подано однозначної відповіді на питання, у чому полягають конкретні переваги країни, що входить до інтеграційного угруповання порівняно з країною, що перебуває поза ним; по-друге, практично у всіх теоретичних дослідженнях не враховується часовий фактор. Відтак залежно від структурних змін у національній економіці країни формуються мотивації й аргументи «за» і «проти» процесу інтеграції.

У межах даного дослідження розглядаються особливості, проблеми й перспективи різнорівневої співпраці груп країн, що перебувають на діаметрально протилежних рівнях економічного розвитку, а саме, країн ЄС і АКТ.

Країни АКТ (Африки, Карибського та Тихоокеанського басейнів) є угрупованням держав, що не відповідає класичним критеріям інтеграційного об`єднання. За геоекономічним і геополітичним критеріями група АКТ охоплює чотири континенти, до якої входять країни, що значно відрізняються за економічним, соціальним і культурним рівнями. Головним фактором об`єднання слугує особливе партнерство з ЄС, історично сформоване внаслідок реалізованої зовнішньополітичної стратегії Європейського Союзу, яка полягає у залученні до зазначеного угруповання усе більшого числа країн, що розвиваються за формальним критерієм їх приналежності до країн так званого Третього світу.

Дослідження теоретичних підходів до співробітництва країн АКТ з ЄС, визначаються дисертантом як групи країн з різним рівнем економічного розвитку поглиблене аналізом теорії просторового розвитку Дж.Фрідмана, який запропонував модель якісних змін в економіці країни й поширення інновацій від „Центру” до „Периферії” й світ-системного підходу І.Валлерстайна, який розвинув ідею асиметричної взаємозалежності економік розвинутих країн й решти країн, включених до світового господарства на ролі нерівноправного партнера.

Розглядаючи теоретичні підходи до питань економічного розвитку, дисертант дійшов висновку, що африканські країни споконвічно були інтегровані в загальносвітовий процес модернізації через систему колоніалізму і залежності як світова Периферія й сировинний додаток. У сучасному світовому співтоваристві африканські країни АКТ перетворилися на складову глобальної господарської структури, проте на даному етапі їх розвитку процес глобалізації конструктивно не сприяє суспільній еволюції країн, що розвиваються. Відтак периферійні країни змушені форсувати розвиток національної економіки з метою включення їх до ефективно діючого світового господарство. Основою розвитку африканських країн АКТ повинні стати одночасне створення економічного фундаменту й формування людини нового типу, що усвідомлює права власної особистості й володіє політичною волею.

Під впливом глобалізації світової економіки й зростання взаємозалежності окремих країн і блоків країн від цього процесу змінився характер відносин між ЄС та країнами АКТ. Зусилля ЄС, спрямовані на подолання бідності й нерівномірності економічного розвитку в країнах АКТ , зумовлені необхідністю створення умов для стабільного розвитку в цих країнах, без чого неможливе ефективне функціонування світового співтовариства в цілому. Незважаючи на досягнуті певні позитивні зміни, обсяги фінансової допомоги наданої Євросоюзом країнам АКТ за спеціальною програмою є недостатніми для реалізації національних проектів у цих країнах. Проте, необхідність більш чіткої координації дій у цій сфері усвідомлюється не лише державами ЄС, але і країнами АКТ.

У ході аналізу економічних відносин між ЄС та країнами АКТ дисертант дійшов висновку, що результати нового етапу співробітництва між країнами АКТ і ЄС багато в чому залежимуть від того, наскільки успішно країни, що розвиваються зможуть просунутись у своєму розвитку. Відомий постулат про неминучість поширення в африканських країнах західних ліберальних економічних принципів і інститутів виявився для них неприйнятним. Сфера пошуку ефективних методів розвитку африканських країн АКТ і співробітництва зі світовим співтовариством, і ЄС зокрема, перебуває на перетині прагнень зберегти національну самодостатність і адаптуватись до вимог постіндустріального світу. Лише на цій основі є можливим досягнення якісних позитивних змін характеру співробітництва країн АКТ з ЄС.

В другому розділі - «Торговельно-економічний механізм співробітництва африканських країн АКТ з Європейським Союзом » - з урахуванням показовості тенденцій співробітництва ЄС із країнами Африки проведена оцінка економічного потенціалу африканських країн АКТ в площині їх участі в системі міжнародного поділу праці, на основі чого проаналізовані існуючі й альтернативні напрями розширення співробітництва між групами країн, а також визначені бар'єри, що заважають інтеграції африканських країн АКТ у світове господарство на регіональному і глобальному рівнях.

У результаті дослідження економічного й експортного потенціалу африканських країн АКТ виявлено, що в більшості країн Африки зберігається така ж структура економіки, яка сформувалася ще за часів колоніального періоду й не зазнала істотних змін у другій половині ХХ століття, незважаючи на значні інституційні перетворення в системі побудови взаємовідносин між європейськими державами і державами АКТ відповідно до Ломейських конвенцій. Ці угоди, формально спрямовані на створення сприятливих умов для країн АКТ у єдиному європейському економічному просторі, фактично сприяли закріпленню за ними ресурсно-сировинної спеціалізації та формуванню відповідної галузевої структури. Експортний потенціал у сформованих умовах склався залежно від обсягів розвіданих ресурсів, а також технічних, політичних і природно-кліматичних факторів доступу до них. Імпортні можливості кожної країни обмежені експортним потенціалом, оскільки експорт – це єдине (окрім міжнародної економічної допомоги) джерело валютних надходжень на тлі нерозвиненості інших, крім торгівлі, форм міжнародних економічних відносин.

Запропонована дисертантом класифікація за рівнем інтенсивності товаропотоків африканських країн АКТ до ЄС надає можливість виділити три країни (Кот-д'Івуар, Ангола, Нігерія), що мають високий рівень зовнішньоторговельного потенціалу. У результаті аналізу географічної структури експорту виділені французька, американська і британська зони впливу, причому через американський вектор торгово-економічного співробітництва реалізується в основному експортний потенціал країн зазначеної групи, а на європейському напрямі спостерігається як експортна спеціалізація так і імпортна залежність.

Здійснений у дисертації аналіз товарної структури свідчить про виражену ресурсно-сировинну орієнтацію африканських країн АКТ за винятком Маврикію, де вдалося досягти диверсифікованості виробничої структури й експорту на користь збільшення випуску товарів з більш високим рівнем доданої вартості на основі запровадження спеціального режиму економічної діяльності. Оцінка товарної і географічної структур дозволила дисертантові дійти висновку про зовнішньоторговельну орієнтацію цих країн на промислово розвинені країни з постачанням до них первинної сировини з низькою доданою вартістю й одержанням в обмін товарів з високою доданою вартістю.

Деталізація експортного профілю за комплексним індексом торговельного виконання (Trade Performance Index), розробленого Міжнародним торговим центром при СОТ засвідчила, що найбільш значними торговельними партнерами ЄС в АКТ є африканські країни. За товарною спеціалізацією, продуктовою й географічною диверсифікованістю експорту, трендовими характеристиками експорту африканські країни АКТ поділені на такі групи:

1) мінеральна сировина: Ангола, Ботсвана, Конго (ДР), Екваторіальна Гвінея, Нігерія, Судан;

2) свіжі продукти харчування: Кот-д'Івуар, Гана;

3) свіжі продукти харчування і мінеральна сировина: Камерун, Кенія;

4) свіжі продукти харчування й одяг: Мадагаскар;

5) перероблені продукти харчування й одяг: Маврикій;

6) свіжі продукти харчування, мінеральна сировина і хімічна продукція: Сенегал.

З 13 зазначених африканських країн, найбільш інтегрованими до ЄС є Маврикій, Кенія, Сенегал і Нігерія, що мають істотний технологічноємний експорт за чотирма укрупненими товарними позиціями: продукція не електротехнічного машинобудування, електронні компоненти, засоби зв'язку і побутова електротехніка, транспортне устаткування. Усі чотири країни демонструють позитивні тренди щодо експорту технологічноємної продукції, хоча їх частка в загальнонаціональному експорті не перевищує 2%. У побудованих дисертантом профілях товарної експортно-імпортної спеціалізації показано, що найбільш диверсифікований експорт у ЄС-25 мають Сенегал і Мадагаскар.

Матриця імпортної залежності ЄС-25 від постачань провідних африканських країн АКТ, побудована для всіх укрупнених товарних груп за умови наявності вагомої частки (понад 0,5%) від загального імпорту країн ЄС за даною товарною групою, дозволила виділити такі стратегічні позиції африканського експорту в ЄС, як алмази й дорогоцінні каміння, нафта, продукти харчування, напої та тютюн, деревина й мінерали. Аналіз динаміки експорту країн АКТ у ЄС за останнє десятиліття дає підстави дійти висновку про незначні позитивні зрушення в структурі виробництва й експорту продукції убік зменшення частки експорту сільськогосподарської продукції за рахунок диверсифікації виробництва.

Зіставлення показників зовнішньоторговельного обороту ЄС з усіма країнами АКТ й окремо африканськими країнами АКТ виявило синхронність у динаміці експорту, імпорту та торговельного сальдо, що дозволяє визначити співробітництво африканських країн АКТ з ЄС реальним прикладом зовнішньоторговельного співробітництва АКТ з ЄС в цілому.

Аналіз щодо бар'єрів у торгівлі африканських країн АКТ із огляду ефективності національних економік свідчить про наявність як зовнішніх, так і внутрішніх факторів гальмування ефективності експорту африканських країн АКТ, індикатором якого дисертант вважає величину доданої вартості експортних товарів, що у свою чергу свідчить про рівень їх технологічності (рис. 1).

Рис. 1. Фактори стримування росту ефективності експорту африканських країн АКТ.

Отже, в умовах посилення неоднорідності світового господарства й нерівномірності темпів зростання окремих груп країн світу формуються об'єктивні умови закріплення за африканськими країнами ролі постачальників природних ресурсів, що інституціонально підтримується в межах Ломейських конвенцій шляхом створення вигідних преференційних умов на ринках розвинених країн.

У третьому розділі - «Оптимізація моделі розвитку економічного співробітництва Анголи і ЄС» - на основі сегментарного аналізу конкурентоспроможності основних статей експорту Анголи за допомогою математичного моделювання торговельно-економічних відносин Анголи з Європейським Союзом дисертантом запропоновані прогнозні оцінки й визначені шляхи оптимізації економічного співробітництва Анголи з ЄС.

У торговельних відносинах Анголи з ЄС певного розвитку набула тільки торгівля товарами. Понад 90% усіх споживчих товарів Ангола імпортує з ЄС. Виробництву власних товарів стає на заваді зруйнована інфраструктура й відсутність доступу до сучасних технологій. Торгівля послугами розвинена не достатньо, а розвиток інших форм економічного співробітництва, таких як інвестування, науково-технічне співробітництво, кооперація виробництва планується лише на перспективу.

Структура експорту Анголи в ЄС протягом тривалого часу зберігає сировинний характер, і на сучасному етапі істотно не змінювалась: більш 95% експорту Анголи до ЄС складається з нафти й алмазів, що є стратегічними товарами на світовому ринку, а інші 5% припадають на граніт, какао-боби, морепродукти та іншу продукцію, що є найціннішою сировиною. Динаміка експорту Анголи в ЄС перебуває у прямій залежності від кількості експортованої нафти й алмазів, що фактично є індикаторами інтенсивності товарообігу між ними.

Розширена номенклатура імпорту Анголи з ЄС, а також обсяги імпортованих товарів вказують на те, що Ангола відчуває дефіцит найрізноманітніших товарів, більшість з яких, можна виробляти усередині країни, використовуючи внутрішню робочу силу й інфраструктуру країни (рис.2).

Рис. 2. Головні статті імпорту Анголи з ЄС в 2006 р.

Складено автором за матерілами European Commission - External Trade

Нині основний принцип, за яким здійснюється торговельне співробітництво між Анголою та країнами ЄС, відображується в вартісній незбалансованості у товарообміні, коли експорт Анголи складають товари вузької номенклатури товари з низкою доданою вартістю, а імпорт - широка група товарів з більш вагомою доданою вартістю. Причому у структурі ангольського експорту до ЄС відслідковується щорічне варіювання за товарними групами на відміну від імпорту Анголи з ЄС. При цьому спостерігаються зустрічні товаропотоки з аналогічними товарами (кава, чай, спеції, алмази) з негативним для Анголи сальдо, що пояснюється експортом первинної сировини й імпортом готової продукції.

Рис. 3. Географічна структура імпорту Анголи з країн ЄС.

Складено автором за матерілами European Commission - External Trade

За результатами аналізу географічної структури торгівлі Анголи і ЄС (рис. 3) найпоказовішим партнером є Португалія. Її частка в загальному обсязі взаємної торгівлі є найбільшою (40%), а структура експорту й імпорту відображує типову товарну структуру обміну між Анголою та ЄС, тоді як кожна з інших європейських країн має більш вузьку спеціалізацію у торгівлі з Анголою.

Рис.4. Динаміка імпорту Анголи з Португалії в 2001-2006 рр.

Модель лінійної регресії (y = 88329 x + 386910, R2 = 0,93), що характеризує динаміку імпорту Анголи з Португалії дозволяє спрогнозувати збереження таких же тенденцій у товарообміні як і в зовнішній торгівлі між Анголою і ЄС, про що свідчить високий показник коефіцієнта детермінації R2 = 0,93 (рис.4).

Отже, у сучасних умовах для економіки Анголи важливо розробити концепцію економічного співробітництва з країнами ЄС на основі взаємовигідних відносин. Заcадами збалансованого зовнішньоекономічного співробітництва і соціально-економічного розвитку Анголи є переоцінка внутрішніх можливостей і більш раціональне використання їх експортного потенціалу. Дане питання відповідає проблемі диверсифікації зовнішньої торгівлі як з країнами Євросоюзу, так і з рештою країн світу.

Оновлена схема економічного співробітництва (рис. 5) з країнами ЄС передбачає розвиток інфраструктури Анголи з метою підвищення соціально-економічної безпеки держави. Перелічені вище напрями практично збігаються з політикою співробітництва й розвитку, що застосовує Європейський Союз щодо третіх країн.

Запропонована концепція являє собою оптимальну модель співробітництва між групами країн, а також між окремими країнами з різним рівнем економічного розвитку. Оскільки лише за умови застосування науково-технічного й інвестиційно-виробничого співробітництва можливе максимально ефективне використання світових ресурсів і оптимізація вигод від участі у світових господарських зв’язках для країн з різним рівнем економічного розвитку і ступенем регіональної інтеграції.

Рис. 5. Концепція розвитку економічного співробітництва Анголи з ЄС.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яка полягає в розробці теоретико-методологічних засад і практичній реалізації шляхів і способів удосконалення існуючої моделі співробітництва між групами країн, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку щодо її збалансованості. Результати авторських досліджень дозволили сформулювати висновки, пропозиції та узагальнення концептуально-теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:

1. Сучасне міжнародне співробітництво розвивається в умовах зростаючого впливу таких факторів, як посилення інтеграційних процесів і диференціація країн світу за рівнем економічного розвитку. Вивчення теоретико-методологічних підходів до процесів інтеграції засвідчило як позитивний, так і негативний ефект для інтегрованих країн, залежно від рівня економічного розвитку національної економіки. Відтак можна твердити, що у сучасній науці немає однозначного підходу щодо теоретичних підходів процесу інтеграції як форми економічного співробітництва, оскільки в динамічних і багатофакторних умовах функціонування світової економіки складно окреслити систему переваг і втрат, отриманих країною, що входить до інтеграційного угруповання.

Інтеграційні процеси різним чином позначилися на економіці, як розвинених країн, так і країн з відносно низьким рівнем соціально-економічного розвитку. Співставлення критеріїв щодо ступеня інтегрованості країни з темпами зростання її економіки дозволяє дійти висновку про те, що вищий ступінь інтеграції притаманний країнам з більш високим рівнем економічного розвитку і навпаки, оскільки динаміка зростання мотивує країну до розширення меж і форм економічного співробітництва спочатку на регіональному, а потім на міжнародному рівні, що зумовлює необхідність гармонізації зовнішньоекономічній політики до міжнародних норм і правил і створює передумови інтеграції.

2. Європейський Союз є першим і єдиним класичним інтеграційним об'єднанням, яке послідовно подолало всі етапи інтеграції й визначається в економічній науці як теоретико-практична модель, на досвіді якої робляться спроби створення концепції розвитку інших інтеграційних об'єднань. ЄС працює з групою країн АКТ (Африки, Карибського і Тихоокеанського басейнів) через проведення єдиної для всіх країн-членів АКТ зовнішньоекономічної політики. Але при цьому АКТ не можна назвати інтеграційним об`єднанням, оскільки об’єднавчим фактором для них є не економічні чи геополітичні чинники, а єдина політика Європейського Союзу щодо третіх країн, що розвиваються.

Як природне геополітичне об'єднання в групі країн АКТ можуть бути виділені африканські країни, проте низький соціально-економічний рівень їх розвитку в комплексі з іншими політичними й релігійними розбіжностями не дозволив утворити континентальне інтеграційне об'єднання із спільною зовнішньоекономічною політикою. Можливий успіх в інтегруванні їх національних економік і формуванні єдиної економічної політики залишається для африканських країн теоретичною концепцією.

3. Групу АКТ утворили країни Африканського, Карибського і Тихоокеанського басейнів, котрі поєднує зовнішньоторговельна політика ЄС, згідно якої їм надані однакові права й створені однакові умови. З 1963 року, зовнішньоторговельна політика ЄС щодо країн АКТ сформувалась на основі двох Яундських конвенціях, п'яти Ломейських і Котонуського Договору про партнерство. Основними завданнями зазначених документів є надання преференційного режиму для цих країн, поступова інтеграція країн АКТ до системи світової економіки, шляхом створення регіональних організацій економічного співробітництва країн, що розвиваються, і формування вільних економічних зон. Між країнами даного угруповання існують істотні соціально-економічні і культурні розбіжності, загальними характеристиками для країн АКТ залишаються низький рівень розвитку економіки при високих темпах приросту населення, залежність економіки від сільського господарства й експорту сировини, низький рівень розвитку промисловості.

4. Економічне співробітництво між групами країн з різним рівнем економічного розвитку (таких як АКТ і ЄС) має певну специфіку, зокрема домінуючою формою співробітництва в них виступає торгівля, при цьому найпитоміша вага у структурі взаємних торговельно-економічних відносин з ЄС припадає на африканські країни АКТ, що дозволяє визначити їх як ключового партнера країн ЄС у співробітництві з групою країн АКТ. Однак і нині зберігаються нерівноправні умови торгівлі між ними. Європейський союз направляє до африканських країн близько третини свого експорту, представленого товарами із закінченим циклом виробництва, а в обмін імпортує сировинні ресурси в обсязі який забезпечує для Європи негативне сальдо. Матриця залежності загального імпорту країн Європейського Союзу від постачань провідних африканських країн АКТ дозволила виділити такі країни як Ботсвана й Ангола, що більш ніж на 24% забезпечують потреби ЄС в алмазах і дорогоцінному камінні. Африканським країнам АКТ належить також значний внесок у забезпеченні потреб ЄС у продуктах харчування, напоях і тютюні, овочевій продукції, деревині й мінералах.

Слід констатувати неефективність моделі економічного співробітництва, що склалася між африканськими країнами АКТ і ЄС, що ґрунтується на намаганні країн ЄС здобути необхідні сировинні ресурси на вигідних умовах, з одного боку, й прагненні африканських країн, з іншого - одержати максимально можливі валютні надходження як міжнародну допомогу, що також є специфічною формою співробітництва двох угруповань.

5. Запорукою збалансованого зовнішньоекономічного співробітництва і соціально-економічного розвитку африканських країн АКТ є переоцінка внутрішніх можливостей і більш раціональне використання їх експортного потенціалу. Ранжування африканських країн за цим показником виявило, що найбільшим зовнішньоторговельним потенціалом серед африканських країн володіють Кот-д'Івуар, Ангола, Нігерія. Вивчення експортної орієнтації й імпортної залежності африканських країн АКТ дозволило виділити французьку, американську та британську зони впливу й встановити, що французька зона є найпотужнішою серед них.

Найбільш інтегрованими з ЄС за товарною і географічною структурою експорту та його трендовими характеристиками визначено 13 африканських країн АКТ. Побудовані профілі товарної експортно-імпортної спеціалізації за чотирма укрупненими товарними позиціями показали, що найбільш диверсифікований й технологічноємний експорт з ЄС мають Кенія, Маврикій, Мадагаскар, Нігерія і Сенегал. Іншим країнам АКТ рекомендована термінова диверсифікація експортно-імпортних операцій, з метою оптимізації зовнішньої торгівлі.

6. Зовнішня торгівля між групою країн АКТ і ЄС свідчить про ідентичність щодо характеру й тенденцій співробітництва на рівні африканських країн АКТ з ЄС, а також Анголи з ЄС. Подібність моделей торговельно-економічного співробітництва «АКТ - ЄС», «африканські країни АКТ - ЄС», «Ангола - ЄС» характеризуються низькою його ефективністю внаслідок негармонійного розвитку інших форм, а також диспропорцій у експортно-імпортних операціях. Дані моделі ілюструють переважання торгівлі товарами та економічної допомоги і майже зародковий стан торгівлі послугами, інвестиційно-виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва тощо. В даному разі економічну допомогу з боку країн ЄС країнам-реципієнтам можна визначити в якості підтримуючої, а не розвиваючої форми міжнародного співробітництва.

7. Неефективність структури зовнішньої торгівлі підтверджується на прикладі зовнішньоторговельного співробітництва Анголи з країнами ЄС. Експорт Анголи до ЄС є переважно сировинним - більш ніж на 95% він складається з нафти й алмазів, близько 5% припадає на граніт, какао-боби, морепродукти й іншу сировину; з ЄС до Анголи імпортуються товари з високим ступенем переробки. На основі регресійного аналізу запропоновано прогнозна оцінка розвитку зовнішньої торгівлі на середньо- й довгостроковий період між країнами АКТ і ЄС, згідно якої й надалі зберігається існуючий характер співробітництва й гальмуватиме розвиток інших форм економічної взаємодії між країнами з різним рівнем економічного розвитку. За цих умов рекомендовано ґрунтовна трансформація засад зовнішньоторговельного співробітництва у бік структурної переорієнтації експорту до ЄС і створення передумов для розвитку інших форм співпраці.

8. Потребує удосконалення модель існуючого стану зовнішньої торгівлі між Анголою і Португалією як головним партнером Анголи в ЄС, що виявляється в асиметричності товарної й вартісної структури між ангольським експортом та імпортом. Не володіючи розвиненим промисловим виробництвом, Ангола імпортує близько 90% усіх необхідних їй споживчих товарів за світовими цінами, а експортує сировину за цінами, що сформувались в результаті конкурентної боротьби між більш розвиненими країнами. При цьому надходження від експорту Ангола практично в повному обсязі змушена направляти на придбання імпортних