Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

УДК 331.5

Волківська Алла Миколаївна

РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

(на матеріалах Житомирської області)

Спеціальність 08.00.07 – Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі управління персоналом і економіки праці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник – | кандидат економічних наук, доцент

Керб Лариса Петрівна,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри управління персоналом і економіки праці

Офіційні опоненти – | доктор економічних наук, професор

Лісогор Лариса Сергіївна,

Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України,

завідувач відділу досліджень людського розвитку

кандидат економічних наук, доцент

Мельничук Дмитро Петрович,

Житомирський державний технологічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці

Захист відбудеться “ 12 ” червня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська 49-г, ауд. 601.

Автореферат розіслано “ 12” травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми процесу регулювання та прогнозування зайнятості населення достатньо складні. У них виявляються як загальні закономірності, що притаманні різним країнам, так і специфічні для нашої держави процеси і явища. Розв’язання суперечностей, що нагромадились у сфері регулювання та прогнозування зайнятості населення, слід віднести до актуальних завдань управління економікою, і пов’язані ці суперечності з посиленням соціальної спрямованості управління та гуманізації проблеми зайнятості. У сучасних соціально-економічних умовах важливого значення набуває створення системи формування ефективної зайнятості населення як одного з найважливіших чинників соціально-економічного прогресу. Адже орієнтація реформ переважно на макроекономічні перетворення без урахування регіональних особливостей економіки призвела до того, що більшість регіонів України перебувають у критичному стані й мають потребу в спеціальних програмах протидії зростанню безробіття. У питаннях формування регіональних ринків праці у сфері регулювання та прогнозування зайнятості населення необхідно враховувати особливості регіонів, а саме: структуру сфер економіки та територіальну структуру господарства; рівень розвитку системи загальної та професійної освіти і системи перепідготовки й підвищення кваліфікації; традиції в системі соціального захисту; рівень розвитку соціального партнерства; якість робочої сили тощо. Регулювання саме регіональних ринків праці є особливо важливим, позаяк саме тут формується кон’юнктура ринку праці, система зайнятості населення та безробіття, структура зайнятості населення за видами і формами, ціна робочої сили та рівень доходів. Удосконалення процесу регулювання та прогнозування зайнятості насе-лення з метою реалізації регіональних цілей соціально-економічного розвитку має актуальне значення в умовах ринкової економіки та обумовлюється необхідністю розв’язання конкретних завдань становлення регіональних ринків праці та вдосконалення механізму регулювання та прогнозування зайнятості населення.

Дослідження питань зайнятості залишається важливою науково-методичною проблемою, вагомий внесок у розв’язанні якої належить таким зарубіжним науковцям, як Дж. Акерлоф, М. Вайцман, Е. Даунс, Дж. Кейнс, Я. Корнаї, У. Нісканен, В. Ойкен, Л. Уоткер, С. Уоткер, Ф. Хайек, М. Фрідмен. Свій внесок у дослідження цього питання зробили такі відомі вітчизняні вчені, як Антонюк В.В., Богиня Д.П., Бандур С.І., Бондар І.К., Васильченко В.С., Герасимчук В.І., Гнибіденко І.Ф., Гриненко А.М, Грішнова О.А., Долішній М.І., Доронгунцов С.І., Заглинський А.О., Злупко С.М., Колот А.М., Кравченко І.С., Краснов Ю.М., Лібанова Е.М., Лісогор Л.С., Маршавін Ю.М., Мельник С.В., Онищенко В.Ф., Онікієнко В.В., Петрова І.Л., Петюх В.М., Савченко В.А., Соколенко Н.А., Трубич С.Ю., а також молоді науковці – Ачкасов А.Н., Гармідер Л.Д., Згат-Лозинська Л.О., Зоіде В.Г., Мелехов А.А., Мортіков В.В., Слівінська Н.М., Хромов М.І., Щетиніна Л.В.

Разом з тим у наукових працях цих авторів, по-перше, не повною мірою враховано специфіку змін на регіональних ринках праці; по-друге, не завжди ефективність рішень ґрунтується на комплексному врахуванні особливостей ринку праці; по-третє, недостатньо уваги приділено проблемі обґрунтованості прогнозних даних та оцінювання ефективності заходів у сфері регулювання зайнятості населення на рівні регіону. Зокрема, глибшого дослідження потребують проблеми розвитку ринку праці на рівні регіону в цілому та в розрізі окремих категорій населення; визначення параметрів структурних зрушень в економіці регіонів і, відповідно, у сфері зайнятості населення; визначення ефективності процесу регулювання та прогнозування зайнятості; удосконалення регіональної політики зайнятості населення. Недостатня кількість теоретичних розробок, методичних і науково-практичних рекомендацій, безумовно, негативно впливає на соціально-економічну політику, призводить до нестабільності в державі, ускладнює рух України до європейських структур. Використання різними суб’єктами процесу регулювання зайнятості практичних рекомендації наукових розвідок сприятиме вдосконаленню механізму регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону. Тож усе це обумовило вибір теми дисертації, мету та зміст дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до держбюджетної теми “Механізм регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці” (номер держреєстрації 0102U000125), що передбачено планом кафедри управління персоналом і економіки праці ДВНЗ “Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана”. Особиста участь автора в цій роботі полягає в одержанні наукових результатів щодо вдосконалення концептуальних засад регулювання й прогнозування зайнятості населення та розробки методики регулювання й прогнозування зайнятості населення на рівні регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичного обґрунтування процесу регулювання та прогнозування зайнятості населення на прикладі регіону та розробка практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цих процесів.

Для досягнення цієї мети у роботі сформульовано і розв’язано такі завдання:

· уточнено і поглиблено сутність соціально-економічної категорії “зайнятість” на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду;

· проаналізовано соціально-економічні фактори впливу на трансформацію зайнятості регіону;

· розроблено систему оцінки для визначення рівня впливу регіональних соціально-економічних факторів на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення;

· запропоновано систему додаткових показників для оцінювання процесів на ринку праці регіону щодо працевлаштування незайнятого населення;

· сформульовано методику визначення ефективності функціонування державної служби зайнятості (ДСЗ) регіону;

· науково обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення регіону;

· розроблено прогноз забезпечення продуктивної зайнятості на рівні регіону та обґрунтовано моделі розподілу і працевлаштування незайнятого населення.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси забезпечення продуктивної зайнятості населення в регіоні в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти процесу регулювання і прогнозування зайнятості населення в регіоні.

Методи дослідження. Теоретичними засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються питань регулювання та прогнозування зайнятості населення. Спостереження та порівняння, застосування статистико-економічних і графічних методів дозволило охарактеризувати сучасну практику оцінки стану зайнятості населення та її регулювання в регіоні. У роботі використано такі методи дослідження: системний підхід (для обґрунтування сутності категорії “зайнятість”, розробки діяльнісного підходу до оцінювання ефективності регулювання та прогнозування зайнятості населення, методики оцінювання впливу регіональних соціально-економічних факторів на процес регулю-вання й прогнозування зайнятості та визначення ефективності функціонування ДСЗ); історико-логічний підхід (для виявлення особливостей розвитку досліджень з проблем регулювання та прогнозування зайнятості населення, розробки класифікації факторів соціально-економічного впливу); системно-структурний аналіз (для дослідження і моделювання механізму регулювання та прогнозування зайнятості населення); метод оптимізації і прийняття рішень (для узгодження результатів прогнозування зайнятості населення із планами стратегічного розвитку регіону).

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів наукової роботи, які визначають її новизну та виносяться на захист, належать такі:

уперше:

· запропоновано алгоритм рейтингової оцінки впливу соціально-економічних факторів на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення, що, на відміну від наявних підходів, дозволяє визначити рівні їх регульованості для конкретизації заходів щодо забезпечення продуктивної зайнятості на рівні регіону;

· розроблено та апробовано додаткову систему показників, що дозволяє оцінити ефективність процесу працевлаштування незайнятого населення на ринку праці регіону, яка складається: з рівня збалансування зареєстрованого ринку праці; рівня активності працевлаштування; рівня стійкості працевлаштування; рівня професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропозиції на зареєстрованому ринку праці.

удосконалено:

· методологію, яка ґрунтується на засадах моніторингу, що дозволяє узгодити прогнозний показник чисельності зайнятих із планом стратегічного соціально-економічного розвитку регіону, програмами розвитку сфер економіки та територіального розвитку на основі використання коефіцієнтів розподілу прогнозної оцінки;

· методику прогнозування планових показників роботи державної служби зайнятості з метою підвищення ефективності її функціонування, що сприятиме поліпшенню ситуації на ринку праці регіону.

набули подальшого розвитку:

· процес визначення рівня ефективності діяльності державних районних центрів зайнятості регіону на основі використання порівняльних показників, який дозволяє виявити резерви зростання ефективності функціонування;

· складові механізму взаємозв’язку процесу регулювання та прогнозування зайнятості населення з регіональними програмами демографічного розвитку, подолання бідності й зростання добробуту населення, забезпечення балансу попиту та пропозиції на ринку праці, удосконалення політики зайнятості, зростання ефективності функціонування ДСЗ, що позитивно впливають на розвиток трудового потенціалу регіону та забезпечуються подальшим інноваційним розвитком виробництва, реформуванням власності, інвестиційною активністю підприємства та розвитком малого і середнього підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дослідження формують необхідний базис для теоретичного та методичного забезпечення методології регулювання й прогнозування зайнятості населення відповідно до класифікації сфер економіки та господарської структури районів регіону за рівнями впливу соціально-економічних факторів на цей процес на засадах моніторингу.

Наукові напрацювання дисертанта щодо напрямів забезпечення і прогнозу продуктивної зайнятості населення відображені у матеріалах Головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації (ОДА) в Житомирській області (довідка № 12–09/7183 (028143) від 29.12.07); висновки щодо напрямів розвитку складових плану стратегічного соціально-економічного розвитку області, які мають суттєвий вплив на процес регіонального регулювання та прогнозування зайнятості, відображені в матеріалах Головного управління економічного розвитку ОДА в Житомирській області (довідка № 2/2062 від 29.12.07). Окремі результати дослідження використовуються в навчальному процесі у викладанні дисципліни “Економіка праці в організаціях” в Житомирському технологічному коледжі (довідка № 11 від 16.01.08), дисциплін “Економіка праці та соціально-трудові відносини” в Житомирській філії Київського інституту бізнесу і технологій (довідка № 3 від 17.01.08) та у викладанні курсу за програмою підготовки незайнятого населення при ДСЗ у Житомирській області для здійснення індивідуальної підприємницької діяльності, що здійснюється відділенням професійної та післядипломної освіти Житомирського технологічного коледжу (довідка № 514 від 27.12.07).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, здобуто автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення та практичні результати дослідження доповідались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Социально-экономические аспекты промышленной политики. Рынок труда и занятость” – м. Донецьк, квітень 2003 р.; “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” – м. Житомир, листопад 2004 р.; “Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” – м. Житомир, грудень 2004 р.; “Регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці” – м. Київ, квітень 2005 р.; “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” – м. Київ, травень 2007 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 5,75 друк. арк., з яких особисто автору належать 5,55 друк. арк., з них 10 наукових праць надруковані у наукових фахових виданнях та 4 в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи становить 185 стор. друкованого тексту, в тому числі 23 таблиці на 28 стор. і 14 рисунків на 2 стор. Дисертація містить 20 додатків на 63 стор., список використаних джерел включає 120 найменувань на 11 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів наукової роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні засади регулювання та прогнозування зайнятості населення” проаналізовано теоретичні основи зайнятості та надано характеристику напрямків і факторів впливу на її трансформацію, визначено особливості рівнів регулювання зайнятості населення, сформульовано методологічні засади регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону.

Регулювання та прогнозування зайнятості на рівні регіону має особливе значення, оскільки тут відбувається процес взаємодії багатьох структур управління (місцевої влади, профспілок, рад народних депутатів, ДСЗ) з первинною ланкою (підприємством), а також є можливість оптимально врахувати регіональні особливості і тенденції соціально-економічного розвитку (найбільш відчутно простежуються проблеми соціального, економічного, демографічного та іншого характеру, які важко регулювати методами централізованого впливу).

Дослідження свідчить, що зайнятість населення забезпечується в результаті дії ринкових механізмів і регулюється в рамках конкретних регіональних, історико-інституціональних та державних структур. У дисертації розглядається еволюція наукових поглядів на зайнятість населення. Згідно цих поглядів у якості суб’єктів виділялися трудові ресурси, робоча сила, економічно активне населення, працівники, громадяни, працездатне населення, а сферою застосування суб’єктів визначалися суспільне виробництво, суспільне господарство, особисте допоміжне господарство. Метою суб’єктів, що досягається за допомогою таких засобів як механізм або управління трудовими ресурсами через важелі формування, розподілу й використання, а також ринок праці через попит і пропозицію, були участь, діяльність, суспільно корисна праця. Отже під зайнятістю слід розуміти результат взаємодії попиту і пропозиції на ринку праці, тобто взаємовідносин між роботодавцями, які створюють робочі місця, і найманими особами, котрі мають відповідну професію, кваліфікацію, уміння і навички та претендують на ці місця за певного рівня цін на послуги їх праці.

Структурні зрушення в економіці регіону зумовили розбалансованість ринку праці та зайнятості населення (це пояснюється неефективністю державної політики щодо регулювання процесів вивільнення та перерозподілу робочої сили), а вплив інституціональних перетворень виявився багатоплановим і неоднозначним щодо його наслідків. В результаті з’явилися нові сфери, види діяльності та форми трудової активності населення; відбувається потужний розвиток та диверсифікація структури бізнесу; формуються нові структури і джерела доходів (доходи від власності, підприємницької діяльності, трансферти тощо); формуються нові засади соціально-трудових відносин та впроваджуються нові системи соціального захисту населення.

Дослідження факторів соціально-економічного впливу на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення дозволило розробити їх класифікацію за такими ознаками: з погляду рівнів впливу (макрорівень, мезорівень, мікрорівень); з погляду наслідків впливу (передбачені, не передбачені); з погляду інтенсивності впливу (прямо пропорційні, обернено пропорційні); з погляду можливості регулювання (нерегульовані, помірно регульовані; регульовані). У дисертації подано власну інтерпретацію факторів впливу за цими ознаками.

Законодавчо затверджені принципи державної політики у сфері зайнятості урівноважують у правах суб’єктів процесу регулювання, серед яких покупці робочої сили; особи, що ведуть індивідуальну або сімейну трудову діяльність; особи, що продають свою здатність до праці. На даному етапі економічного розвитку до суб’єктів регулювання зайнятості доречним було б виділити і підприємців приватного бізнесу як продуктивну силу суспільства, адже вони беруть на себе ініціативу поєднання землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва; приймають рішення у процесі ведення бізнесу; виступають новаторами у сфері товарного виробництва; ризикують не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними капіталами.

Щоб досягти максимального ефекту у сфері регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону, слід уникати суперечностей з регулятивними процесами державного рівня та рівня підприємства в результаті ринкового впливу на них. Сам процес регулювання та прогнозування зайнятості полягає в підтримці відповідності попиту та пропозиції робочої сили в умовах регіону та передбачає розв’язання таких завдань: формування трудового потенціалу, що за своїми кількісними і якісними характеристиками відповідає вимогам суспільного господарства регіону та враховує менталітет населення; поповнення кадрового потенціалу за сприянням ДСЗ, кадрових агенцій, біржі праці тощо; забезпечення ефективної й динамічної зайнятості; підтримка збалансованості між професійно-кваліфікаційною структурою пропозиції робочої сили і структурою робочих місць у сферах економіки.

Аналіз процесу регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону з урахуванням соціально-економічних факторів, що визначають особливості і параметри довгострокових тенденцій, середньострокових коливань та короткострокових змін, дозволив його класифікувати таким чином: за ознакою структури господарства (сфери економіки, види економічної діяльності, форми власності); за ознакою рівня економічного розвитку (за рівнем валового внутрішнього продукту, рівнем оплати праці, рівнем доходів населення); за рівнем урбанізації; за професійно-кваліфікаційною ознакою (окремі професії, спеціальності та групи спеціальностей, рівень освіти); за ознакою джерел регулювання (заклади освіти, ДСЗ). Для вивчення взаємозв’язку якісних та кількісних характеристик процесу регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону в роботі використано методи та прийоми дослідження, а саме: застосування обґрунтованої класифікаційної системи показників, що забезпечують одержання об’єктивної характеристики стану процесу регулювання й прогнозування зайнятості; системний факторний аналіз визначення показників для оцінки його розвитку; моделювання соціально-економічних явищ.

Застосування методології класифікаційного підходу щодо дослідження процесу регулювання та прогнозування зайнятості є необхідним для його теоретичного обґрунтування й практичного вдосконалення. Цей підхід дає можливість відтворити цілісну багатоаспектну картину зайнятості як складову ринку праці; висвітлити соціально-економічне становище кожної групи на ринку праці в різних класифікаційних структурах; дає змогу визначити структурні зміни щодо зайнятості населення, передбачити її динаміку в майбутньому періоді. Опрацювання методологічних основ дозволяє регулювати пропозицію зайнятості в соціально-орієнтованому типі економіки у напрямку погодження цілей зайнятості населення з господарськими пропорціями регіону. Тож усе наведене дозволяє запропонувати методологію регулювання та прогнозування зайнятості населення відповідно до класифікації сфер економіки та господарської структури районів регіону за рівнями впливу соціально-економічних факторів на цей процес на засадах моніторингу.

У розділі 2 “Комплексна оцінка тенденцій регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону” досліджено демографічні та соціально-економічні індикатори впливу на регулювання й прогнозування зайнятості, проаналізовано структурні зрушення і зайнятість та апробовано методику оцінювання інфраструктурної забезпеченості ринку праці й ефективності роботи державної служби зайнятості, визначено рівні регульованості впливу соціально-економічних факторів на процес регулювання та прогнозування зайнятості.

У ході дослідження визначено, що більшість регіонів України, у тому числі Житомирська область, мають однакові проблеми: процес формування ринку праці непослідовний та половинчастий, у результаті чого він не справляє регулятивного впливу; нерозвиненість ринкових інститутів посилюється непослідовною політикою влади і призводить до поширення прихованих форм безробіття та становлення неформального ринку праці, який поглинає значну частину населення; стан ринку праці характеризується розбалансованою структурою попиту та пропозиції робочої сили; ДСЗ не стали тією ринковою інституцією, яка може повною мірою регулювати вивільнення робочої сили у період інтенсивних структурних зрушень. Це дозволило вибрати Житомирську область як об’єкт для апробації запропонованої нами методології регулювання та прогнозування зайнятості населення (при цьому враховано класифікацію сфер економіки та господарської структури районів регіону за рівнями впливу соціально-економічних факторів на цей процес на засадах моніторингу).

Проведений аналіз засвідчив, що кризові явища та дестабілізація соціально-економічного й фінансового стану попереднього періоду загальмували розвиток економічної бази області та погіршили соціальне становище населення, відчутно відкинули назад рівень розвитку промисловості, сільського господарства, і в результаті це створило передумови для поглиблення диференціації між районами області та обумовило відмінності у рівнях їх соціально-економічного розвитку. Дані періоду 2000–2006 рр. дозволили зробити висновок щодо певної стабілізації в економіці.

Методологія дослідження базується на виокремленні декількох основних етапів. Відповідно до першого етапу методології здійснено оцінку ефективності функціонування ринку праці області за допомогою системи показників, яка щонайповніше характеризує ефективність процесу регулювання та прогнозування зайнятості на рівні регіону в різних сферах управління за індикаторами соціально-економічного й демографічного розвитку; зайнятості за видами економічної діяльності й районами; стану ринку праці та його інфраструктурної забезпеченості.

Результати аналізу виявили такі особливості:

· низький рівень і якість життя населення, відсутність належної оплати праці мають суттєвий негативний вплив не тільки на демографічну ситуацію області, але й на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення;

· зростання середньомісячної заробітної плати відбулося під впливом періодичного підвищення законодавчо встановленого розміру мінімальної плати, оплати праці в бюджетній сфері, зростання обсягів промислового виробництва, а також в наслідок того, що спостерігається стійка тенденція до скорочення прошарку низькооплачуваних працівників і зростання середньо- та високооплачуваних за рахунок змін співвідношення зарплати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (заробітна плата в області з 2000 по 2006 рр. зросла у 3,2 раза);

· високий і постійно зростаючий ступінь старіння робочої сили перешкоджає нормалізації відтворення трудового потенціалу регіону, запровадженню новітніх технологій і відповідної перекваліфікації кадрів (у 2006 р. в середньому по області кожна четверта економічно активна особа була старше від 50 років, а кожна десята – старше від працездатного віку (у 2005 р. – п’ята та п’ятнадцята особи відповідно);

· міграційні процеси (як за межі області, так і за кордон країни) притаманні переважно населенню працездатного віку, а офіційні дані практично не відображають глибини цього явища (у 2006 р. сальдо міграції було від’ємним – 2,4 тис. осіб);

· серйозні проблеми на ринку праці області щодо збалансування попиту та пропозиції ще більше загострилися через згортання наявних і відсутність альтернативних нових робочих місць майже в усіх сферах економіки та призвели до розбалансування ринку праці за рахунок вивільнення працівників майже всіх професійних груп. Результати дослідження засвідчили загальне поліпшення ситуації на ринку праці регіону, про що свідчать такі дані: знизився рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) з 9,8 % до 8,6 %, а рівень зареєстрованого безробіття – з 4,3 % до 3,7 %; зменшилась кількість незайнятих на 12,6 %, які зверталися до ДСЗ щодо працевлаштування; попит на робочу силу зріс на 17,6 %; навантаження незайнятих на одне вільне робоче місце знизилося на 9,1 %; обсяги працевлаштування незайнятих за допомогою ДСЗ збільшилися на 3,1 %;

· громадські роботи необхідно розглядати як вимушений засіб боротьби з безробіттям, а тимчасові робочі місця передбачають використання праці різних категорій робочої сили, яка не потребує спеціальної підготовки. Ці заходи активної політики зайнятості є кращим засобом порівняно з виплатою допомоги у зв’язку з безробіттям з позицій як окремої особи, так і держави. Кошти виплачують не безплатно, а за певну громадську користь; сфери економіки, де зазвичай застосовують ці роботи, мають високу частку заробітної плати в загальних витратах, а викорис-тання останніх призводить до вповільнення зниження купівельного попиту населення; вироблена продукція не веде до товарного надвиробництва, оскільки виробництво регламентується.

Аналіз засвідчив, що розвиток ринкових відносин є поштовхом до необхідності розширення показників оцінювання ефективності функціонування ринку праці для деталізації аналізу ситуації на ринку праці та задоволення інформаційних потреб суб’єктів процесу регулювання зайнятості. Для оцінки ефективності функціонування ринку праці, поряд з уже відомими показниками, використано додаткову систему показників: рівень збалансування зареєстрованого ринку праці; рівень активності працевлаштування; рівень професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропозиції на за реєстрованому ринку праці; рівень стійкості працевлаштування.

Результати розрахунків свідчать про таке:

· рівень збалансування зареєстрованого ринку праці підтвердив висновок про невідповідність попиту та пропозиції у результаті відмінностей у соціально-економічному, інвестиційному, професійно-кваліфікаційному рівнях розвитку районів (область має діапазон значень від 1,16 до 45,52 % (по Україні – 9,57 %));

· рівень професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропозиції на зареєстрованому ринку праці підтвердив висновок про потребу в більш каліфі-кованій робочій силі промислово розвинених районів, попит на яку постійно зростає (область має діапазон значень від 50,9 до 97,4 % (по Україні – 78,5 %));

· рівень активності політики у сфері працевлаштування підтвердив висновок про те, що розвиток виробничої інфраструктури районів та інноваційно-інвестиційні процеси в них є головною причиною зростання працевлаштування (область має діапазон значень від 2,16 до 22,80 % (по Україні – 6,83 %));

· рівень стійкості працевлаштування підтвердив висновок про те, що першочергову значимість у цьому процесі має оплата праці, яка у промислово розвинених районах є вищою (область має діапазон значень від 7,4 до 24,1 % (по Україні – 14,1 %)).

Другий етап методології передбачав здійснення комплексної оцінки впливу соціально-економічних факторів на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону. Для цього була використана система порівняльних показників, що сформовані на основі найбільш впливових соціально-економічних факторів у сфері регулювання та прогнозування зайнятості (виробничих, розвитку підприємництва, інвестиційних, демографічних, ринкових, професійно-кваліфікаційних, адміністративних, умов праці та техніки безпеки, екологічних, економічних, соціальних за їх групотвірними). Порівняльні показники розраховані діленням статично відомого значення відповідного соціально-економічного фактора впливу на чисельність зайнятих і-го об’єкта. Це дало можливість одержати порівнювані значення для встановлення рейтингової оцінки. Порівняльні показники проаналізовані, та залежно від значущості наведеного показника та його впливу на зайнятість установлена рейтингова оцінка у прямому або зворотному напрямках. Тобто, якщо фактор впливає на регулювання зайнятості прямо пропорційно (зростання інтенсивності впливу обумовлює зростання зайнятих), то найменшому розрахунковому значенню була присвоєна найменша рейтингова оцінка – 1 бал, а найбільшому – найбільша оцінка, що становить стільки балів, скільки є об’єктів порівняння (для видів економічної діяльності – 32, для районів – 35). Якщо фактор впливає на регулювання зайнятості обернено пропорційно (зростання інтенсивності впливу призводить до скорочення зайнятих), то найменшому розрахунковому значенню була присвоєна найвища рейтингова оцінка, а найбільшому – найменша (1 бал). Сумарне рейтингове значення визначили додаванням рейтингових оцінок за встановленими рейтингами до оцінки за кожною групою факторів впливу. Деталізований аналіз дав можливість одержати інформацію щодо напрямів регіонального розвитку окремих сфер економіки та промислового розвитку районів і, головне, перейти до третього етапу.

Третій етап методології передбачав визначення рівнів регульованості факторів соціально-економічного впливу на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення. Для цього була використана формула табл. 1 та сумарні рейтингові значення оцінки другого етапу.

Таблиця 1

Як свідчить табл. 1, величина рівня регульованості соціально-економічного фактора впливу на процес регулювання та прогнозування зайнятості населення залежить від кількості об’єктів порівняння (n), кількості соціально-економічних факторів впливу (т), оцінки соціально-економічних факторів впливу (рі) та коефіцієнтів кореляції. Як кореляційні коефіцієнти пропонується використати коефіцієнти рівня зайнятості регіону () та зайнятості по Україні (), оскільки вони відбивають середній рівень впливу соціально-економічних факторів на процес регулювання зайнятості населення.

Отримані результати підтвердили висунуту гіпотезу про те, що соціально-економічні фактори впливають на процес регулювання та прогнозування зайнятості та мають такі рівні регульованості: регульований – 36 % усіх видів економічної діяльності та 26 % усіх районів області; помірно регульований – 28 % усіх видів економічної діяльності та 17 % усіх районів; нерегульований – 36 % усіх видів економічної діяльності та 57 % усіх районів. Одержані результати дозволили зробити висновок про те, що позитивні (розвиток фінансово-кредитної сфери, значне інвестування промисловості, орієнтація на промислове виробництво) та негативні (брак чітких програм розвитку пріоритетних сфер економіки, значне зношення засобів праці, відсутність інноваційних процесів) соціально-економічні перетворення останнього десятиліття спричинили суттєві зміни й у сфері зайнятості.

Четвертий етап методології передбачав здійснення комплексної оцінки основних напрямів роботи районних державних центрів зайнятості (ДЦЗ) регіону та визначення рівнів ефективності їх функціонування. Головним критерієм оцінки ефективності діяльності ДСЗ є рівень охоплення активними заходами сприяння зайнятості населення, і, як свідчать дослідження, ці показники мають тенденцію до зростання. З метою оцінювання ефективності діяльності ДСЗ були розраховані порівняльні показники діленням статистично відомого значення даного напрямку роботи на чисельність економічно активної частини населення і-го об’єкта порівняння, що обслуговує районний ДЦЗ. Це дає можливість одержати порівнювані значення для встановлення рейтингової оцінки (пряма або обернена рейтингова оцінки залежно від значущості напряму роботи) та здійснити детальний аналіз напрямів роботи. Сумарне рейтингове значення визначається додаванням рейтингових оцінок за встановленими рейтингами до оцінки за кожною групою показників основних напрямів роботи. Рівень ефективності роботи районних ДЦЗ оцінюється на основі наведених у табл. 2 формул та розрахованих рейтингових значень оцінки.

Таблиця 2

Як свідчить табл. 2, рівень ефективності роботи залежить від кількості об’єктів порівняння (n), кількості напрямів роботи (m), оцінки напряму роботи (рі) та коефіцієнтів кореляції. На основі методу екстраполяції та експертних думок районних керівників Головного управління ДСЗ у Житомирській області межею малоефективної роботи буде величина, більша від половини (тобто 51 %) максимально можливого значення (nm), а високоефективної роботи – понад 2/3 (або 66 %).

Результати підтвердили, що проблеми оцінювання ефективності функціонування ДСЗ поки що не мають належного наукового їх розв’язання, а розроблена методика, що базується на системі порівняльних показників, для визначення рівня ефективності дозволяє зробити висновки про таке: 9 % усіх районних ДЦЗ області мають високоефективний рівень роботи, 50 % – помірно ефективний, 41 % – малоефективний. Слід зазначити, що ця методика прийнятна як засіб додатко-вого аналізу, що дозволяє виявити резерви зростання ефективності роботи кожного окремого районного ДЦЗ та розробити заходи, які дозволять поліпшити ситуацію на ринку праці регіону.

П’ятий етап методології передбачав визначення прогнозних значень меж чисельності зайнятого населення за видами економічної діяльності та районами у регіоні. На цьому етапі були встановлені межі чисельності зайнятого населення (ПЗчі) за видами економічної діяльності і районами регіону за формулою

, | (1)

де Чзі(баз) – чисельність зайнятості населення і-го об’єкта за видами економічної діяльності і районами регіону в базовому періоді, осіб;

?ЧзОі, ?ЧзПі або (?ЧзО(П)і) – прогнозний оптимістичний та песимістичний приріст чисельності зайнятості населення за видами економічної діяльності або районами регіону і-го об’єкта різних років прогнозного періоду, осіб;

Визначення прогнозного приросту чисельності зайнятих (?ЧзО(П)і – табл. 3) здійснено за допомогою коефіцієнта розподілу прогнозної оцінки зміни чисельності зайнятих (КРПОі) та показника стратегічної оцінки чисельності зайнятих (?Чзі), що враховує оптимістичний та песимістичний прогнозні варіанти розвитку ситуації на ринку праці регіону. Розрахункова формула мала такий вигляд:

, | (2)

Використання розробленої та апробованої комп’ютерної програми здійснення розрахунків за етапами даної методології суттєво скоротило трудомісткість процедури встановлення різних значень.

Таблиця 3

Результати дослідження дозволили зробити висновок про те, що управління поведінкою людини на ринку праці регіону, а особливо у сфері регулювання та прогнозування зайнятості населення, потребує впровадження науково обґрунтованих правил та механізмів здійснення інноваційної діяльності соціально-економічного спрямування. Реалізація цих механізмів повинна бути спрямована на:

· формування ефективної господарської структури районів і міст та забезпечення їх комплексного розвитку з максимальним використанням місцевого природно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та трудового потенціалу, наявної ринкової та промислової інфраструктури, історико-культурних традицій;

· забезпечення комплексного розвитку районів і міст, що належать до територій пріоритетного розвитку регіону із залученням інвестицій у пріоритетні сфери економіки з метою збереження наявних і створення нових робочих місць, подолання наслідків екологічних катастроф, запровадження нових технологій, активізації зовнішньоекономічних зв’язків, збільшення виробництва високоякісних товарів, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктур;

· формування та реалізацію ефективної системи управління інвестиційними проектами, спрямованої на підвищення привабливості регіону для іноземних і вітчизняних інвесторів, забезпечення сприятливих умов процесу інвестування;

· підвищення життєвого рівня працюючого населення та ліквідацію заборгованості з виплати заробітної плати.

У розділі 3 “Удосконалення процесу регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону” визначено концептуальні підходи щодо розробки стратегії соціально-економічного розвитку регіону та розроблено прогноз забезпечення продуктивної зайнятості, опрацьовано і науково обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості, визначено прогнозні значення ринку праці регіону (кількості зайнятого населення, кількості зареєстрованих безробітних та працевлаштованих осіб).

Результати застосування методології регулювання й прогнозування зайнятості відповідно до класифікації сфер економіки та господарської структури районів регіону за рівнями впливу соціально-економічних факторів на цей процес дозволили зробити висновок, що процес регулювання і прогнозування зайнятості повинен мати тісний зв’язок з такими напрямками соціально-економічного стратегічного розвитку, як розвиток трудового потенціалу, подолання бідності, збереження інноваційного розвитку промисловості та агропромислового комплексу, інвестиційного розвитку, стимулювання розвитку підприємництва, реформування власності, забезпечення балансу попиту й пропозиції на ринку праці, зростання ефективності роботи ДСЗ, підвищення ефективності роботи органів виконавчої влади.

Істотні розбіжності в даних офіційної та неофіційної статистичної інформації, які обумовлені недосконалістю системи збирання, обробки та співвіднесення офіційної статистики, недостовірністю відомостей про трудові відносини та вакантні робочі місця, що надаються роботодавцями, призвели до недостатньої інформованості населення та недовіри щодо можливостей ДСЗ. Створення інформаційного відділу комплексної маркетингової інформації на базі Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації регіону на основі координації та взаємодії, збирання, обробки та надання інформації дозволило б поліпшити процеси регулювання й прогнозування зайнятості та прискорило б процедуру документообігу між суб’єктами процесу регулювання щодо отримання різних довідок та погоджень, а головне, привело б до покращання іміджу та зростання довіри до суб’єктів регулювання процесу зайнятості через достовірність наданої інформації.

Практика управління процесами регулювання зайнятості населення на рівні регіону має ґрунтуватися на чіткому розмежуванні форм і методів довгострокового та короткострокового впливу, а тактичні напрями регулювання та прогнозування зайнятості населення повинні базуватися на підходах і принципах, які є характерними для ринкової системи кожного окремого регіону. Механізм регулювання та прогнозування зайнятості населення на рівні регіону передбачає наступну структурно-логічну послідовність здійснення, яка зображена на рис. 1.

Рис. 1. Структурно-логічна схема процесу регулювання та прогнозування

зайнятості населення на рівні регіону на засадах моніторингу

Об’єктивною передумовою процесу регулювання та прогнозування зайнятості є вдосконалення методів регулювання зайнятості та ринку праці: законодавчих, економічних, організаційних, адміністративних. В результаті досліджень обґрунтовано доцільність залучення до методів регулювання й ідеологічних методів (масова роз’яснювальна робота; розширення джерел роз’яснення політики зайнятості регіону через спеціальні регіональні теле- і радіопроекти, спеціалізовані регіональні видання ДСЗ тощо; формування у молоді переконання щодо необхідності та перспективності суспільно корисної праці на основі факультативних занять).

Апробація методики підтвердила доцільність поетапного її впровадження та реалізації. Результати аналізу дозволили обґрунтувати її переваги, що проявляються через можливість конкретизації методології дослідження на засадах моніторингу на основі визначення її структури та пріоритетних напрямів розвитку; визначення ефективності окремих елементів методології та її складників; забезпечення економічного обґрунтування регіонального бюджету та окремих його статей щодо процесів у сфері зайнятості населення; уможливлення мінімізації витрат у результаті використання комп’ютерної спеціальної програми. Ця методика дозволяє визначити ієрархію заходів, що забезпечують досягнення прогнозованих показників зайнятості на ринку праці регіону, та сприяє максимізації економічного ефекту від реалізації варіантів прогнозного забезпечення регіональної продуктивної зайнятості.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано розв’язання наукового завдання щодо вдосконалення методичних і практичних засад регулювання та прогнозування зайнятості населення у регіону. Дослідження, що було здійснене, дає можливість зробити такі висновки:

1. Під зайнятістю слід розуміти результат взаємодії попиту і пропозиції на ринку праці, тобто взаємовідносин між роботодавцями, які створюють робочі місця, і найманими особами, котрі мають відповідну професію, кваліфікацію, уміння і навички та претендують на ці місця за певного рівня цін на послуги їх праці.

2. Встановлено, що розмежування рівнів регулювання та прогнозування зайнятості населення сприяє підвищенню якості цього процесу, який забезпечує реальне формування трудового потенціалу, що відповідає за своїми кількісними і якісними характеристиками вимогам суспільного господарства та забезпечує ефективну і динамічну зайнятість населення. З огляду на це регулювання регіональних ринків праці є важливим тому, що саме тут формується кон’юнктура ринку праці, рівні зайнятості населення та безробіття, структура зайнятості з урахуванням місцевих особливостей і тенденцій соціально-економічного розвитку регіону.

3. Дослідження підтвердило, що фактори соціально-економічного впливу на процес регулювання та прогнозування зайнятості слід класифікувати: з позиції рівнів впливу (макрорівень – визначає загальні соціально-економічні умови та умови формування державного рівня зайнятості (розвиток форм господарювання, інвестиційна політика, удосконалення структурної перебудови, структурні зрушення, розвиток соціальної сфери тощо); мезорівень – визначає індивідуальні умови розвитку регіону та забезпечення робочою силою; мікрорівень – визначає умови розвитку окремого підприємства та його кадрову політику); з позиції наслідків впливу (передбачені – можуть бути враховані, не передбачені – не