В
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ
дОСЛІДЖЕНЬ
Вахович Ірина Михайлівна
УДК 332.12 (477)
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
формування та реалізації регіональної ПОЛІТИКИ Фінансового забезпечення СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил
і регіональна економіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Одеса – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Луцькому національному технічному університеті
Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Герасимчук Зоряна Вікторівна,
Луцький національний технічний університет,
перший проректор
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Туниця Юрій Юрійович,
Національний лісотехнічний університет України,
завідувач кафедри екологічної економіки, ректор
доктор економічних наук, професор
Онищенко Володимир Олександрович,
Полтавський національний технічний університет ім. Ю.Кондратюка, завідувач кафедри фінансів і банківської справи, ректор
доктор економічних наук, професор
Степанов В’ячеслав Миколайович,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, завідувач відділу економіко-екологічних проблем приморських регіонів
Захист дисертації відбудеться “23” травня 2008 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий “17” квітня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.Г.Ковальова
вступ
Актуальність теми. Кінець XX ст. ознаменував трансформацію людської свідомості в бік переосмислення необхідності руху суспільства за домінантами сталості, в основі яких лежить гіпотеза збереження балансу трьох видів ресурсів: економічних, природних та людських. При цьому зменшення до критичного рівня будь-якого з них, навіть при високих показниках інших обов’язково призведе до виникнення проблем у суспільному розвитку. Глибокі регіональні диспропорції в соціально-економічному та екологічному розвитку України зумовлюють актуальність розробки наукових засад регіональної політики сталого розвитку держави. Вагомою складовою такої політики є фінансовий інструментарій, як найбільш дієвий та ефективний засіб забезпечення збалансованого розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер регіону шляхом регулювання фінансових взаємовідносин між ними.
Тому на сучасному етапі розвитку економіки України нагальною проблемою є теоретико-методологічне обґрунтування засад регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку держави.
Широке коло питань проблематики сталого розвитку регіонів, формування та реалізації регіональної політики, механізмів фінансового забезпечення регіонального розвитку розробляють провідні вітчизняні наукові школи. Вивчення питань регіональної політики, як правило, стосується еколого-економічних засад територіальної організації факторів виробництва, механізмів регулювання просторового розвитку країни, організаційно-інституційних засад сталого розвитку регіону, застосування цільових комплексних програм як важливого інструменту реалізації регіональної політики сталого розвитку регіону. Дослідження проблем фінансового забезпечення регіонального розвитку та механізмів їх вирішення найчастіше стосуються трансформації міжбюджетних відносин, бюджетного планування та прогнозування, фінансового механізму природокористування. Проте наукові засади регіональної політики, як інструмента фінансового забезпечення реалізації цілей сталого розвитку регіону, досліджені недостатньо. Залишаються відкритими питання вивчення шляхів досягнення збалансованого розвитку регіонів та зменшення регіональних асиметрій у їх фінансовому забезпеченні, визначення фінансових потреб регіонів та аналіз загроз задоволенню цих потреб, розробки заходів, які б мінімізували ризики при їх виникненні, оптимізації розподілу фінансових потоків регіону за сферами сталого розвитку в умовах їх обмеженості, обґрунтування критеріїв оцінки результативності регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку України. Складність, недостатня вивченість та невирішеність на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях питань переходу регіонів України до сталого розвитку та фінансового забезпечення реалізації його цілей, зумовили вибір теми дослідження, підтверджують його актуальність, визначають його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційної роботи мають зв’язок із завданнями, визначеними „Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року” (Постанова Кабінету Міністрів України № 1001 від 21 липня 2006 року), „Концепцією державної регіональної політики” (Указ Президента України від 25 травня 2001 року N 341/2001), „Основними напрямами державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року), „Комплексною програмою реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку на 2003-2013 роки” (Постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 26 квітня 2003 року), Програмою соціально-економічного розвитку Волинської області “Волинь – 2010”.
Дисертаційна робота є складовою комплексних науково-дослідних держбюджетних тем і робіт: науково-дослідної теми Луцького державного технічного університету „Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U000610), у якій здобувач була відповідальним виконавцем, де особисто автором розроблено методику оцінки фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, запропоновано критерії оцінки результативності бюджетної політики сталого регіонального розвитку; держбюджетної теми Інституту регіональних досліджень НАН України „Програма раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року” (номер державної реєстрації 0105U001932). Внесок автора полягає в розробці перспективних напрямків та заходів щодо раціонального використання природних ресурсів на основі розробки інструментів фінансового механізму природокористування.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретико-методологічних засад переходу до сталого розвитку регіонів України на основі формування та реалізації регіональної політики фінансового забезпечення збалансованості розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер.
Досягнення мети дослідження зумовило необхідність визначення і розв’язання таких основних завдань:
- дослідити еволюцію підходів до екологізації та соціалізації економіки з метою формування концептуальних засадах сталого розвитку регіону;
- обґрунтувати сутність та визначити цільові орієнтири регіональної політики сталого розвитку;
- визначити зміст та принципи регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку;
- обґрунтувати змістові характеристики фінансової безпеки регіону через призму реалізації цілей сталого розвитку;
- узагальнити закордонний досвід становлення регіональної політики сталого розвитку та її фінансового інструментарію з метою використання його при формуванні регіональної політики сталого розвитку в Україні;
- розробити методику і провести оцінку рівня сталого розвитку регіону та фінансового забезпечення його сфер;
- сформувати методичні підходи та провести діагностику фінансової безпеки сталого розвитку регіону, розробити стратегічні та тактичні заходи підвищення рівня безпеки;
- розробити модель оптимізації розподілу фінансових потоків регіону за сферами сталого розвитку з метою забезпечення їх збалансованості;
- визначити інструменти удосконалення міжбюджетних відносин в Україні;
- встановити критерії оцінки результативності регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку.
Об’єктом дослідження є процес забезпечення сталого розвитку регіонів України за допомогою фінансового інструментарію регіональної політики.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні засади формування та реалізації регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку України.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний підхід до вивчення суспільних явищ та процесів, загальнонаукові та фундаментальні положення і принципи сучасної економічної теорії. У роботі для розробки теоретико-методологічних та прикладних засад регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку використано системний підхід, що враховує динамічну функціональну залежність між станом цілого та розвитком і збалансованістю його складових елементів, та сукупність методів, які забезпечують його реалізацію, а саме:
- логічного узагальнення, синтезу, аналізу та порівняння – для визначення сутності, змісту та принципів регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку, етапів її становлення, виділення структури, елементів, розробки системи показників для діагностики фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, формування пріоритетів фінансового забезпечення сфер сталого розвитку (розділи 1, п.1.1-1.3; 2, п.2.1, 2.2; 3, п.3.1; 5, п.5.1);
- економіко-статистичні методи – для обробки статистичних даних при оцінці сталого розвитку регіонів, фіскального, інвестиційного забезпечення його сфер, діагностики фінансової безпеки сталого розвитку регіону, встановленні системи коригуючих коефіцієнтів до соціальних нормативів бюджетної забезпеченості за регіонами (розділи 3, п.3.2-3.4; 4; 5, п.5.2);
- стратегічного аналізу – для позиціонування регіонів за рівнями сталого розвитку, фінансового забезпечення сталого розвитку, фінансової безпеки сфер сталого розвитку (розділи 3, п.3.2-3.4; 4. п. 4.2, 4.3);
- моделювання – для розробки моделей оцінки складових регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, оптимізації розподілу фінансових потоків регіону за сферами сталого розвитку (розділ 5, п.5.1);
- структурно-функціональний – при формуванні матриці вибору стратегій забезпечення фінансової безпеки сталого розвитку регіону, вибору типу регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку регіонів (розділи 4, п.4.3; 5, п.5.1);
- програмно-цільовий метод – при розробці системи показників результативності регіональної політики фіскального забезпечення сталого розвитку, стимулювання регіонів до реалізації цілей сталого розвитку, формуванні алгоритму вирішення проблем тінізації заробітку працюючих (розділи 4, п.4.4; 5);
- графічні та картографічні методи – при поданні наглядного зображення результатів оцінки регіональної асиметрії рівнів сталого розвитку та їх фінансового забезпечення (розділи 1 - 5).
Інформаційною базою дослідження є: законодавчі та нормативні акти України з питань переходу країни та її регіонів на модель сталого розвитку, фінансового забезпечення регіонального розвитку; аналітичні матеріали Верховної Ради, Кабінету Міністрів України; наукові праці провідних вітчизняних та законодавчих вчених у галузі регіональної політики, регіональних фінансів, фінансів природокористування; статистичні матеріали; аналітичні розрахунки автора, виконані у процесі проведення дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих в дисертації основних положень, висновків і рекомендацій є новим вирішенням важливої науково-практичної проблеми фінансового забезпечення регіонального розвитку, яке спрямоване на досягнення збалансованості соціальної, економічної та екологічної сфер регіонів. Найвагомішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок автора, є такі:
вперше:
- розроблено типологію регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку за ознаками: рівня збалансованості фінансового забезпечення сфер регіону (збалансована, незбалансована) та особливістю реалізації (агресивна, помірна, консервативна), що дозволяє диференційовано підійти до формування пріоритетних напрямків перерозподілу фінансових потоків між соціальною, економічною та екологічною сферами регіону;
- розроблено концептуальну модель формування та розподілу бюджету сталого розвитку регіону, як фінансової основи забезпечення збалансованості розвитку його сфер, що передбачає поділ бюджету сталого розвитку на дві складові: стимулюючий бюджет сталого розвитку регіону, який розподіляється між регіонами за рівнем податкоспроможності, та підтримуючий бюджет сталого розвитку, який розподіляється між регіонами за рівнем їх фінансового забезпечення, що дозволить зменшити регіональні асиметрії та забезпечити гармонійний розвиток регіону на основі задоволення фінансових потреб його сфер;
- запропоноване визначення регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку як системи стратегічних і тактичних заходів та інструментів, за допомогою яких органи управління виконують покладені на них функції із забезпечення збалансованого розвитку регіонів шляхом мобілізації фінансових ресурсів, їх оптимального розподілу та ефективного використання за пріоритетними напрямками сталого розвитку;
- розроблено підходи до розподілу бюджетних коштів між державним та місцевим бюджетами за сформованими критеріями результативності регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку, що дозволяє мотивувати регіони до ефективного витрачання бюджетних коштів та їх спрямування на реалізацію цілей сталого розвитку,
удосконалено:
- методологічний підхід до формування та реалізації регіональної політики сталого розвитку шляхом доповнення її принципів положеннями концепцій екологізації та соціалізації економіки, що дозволяє розглядати регіон у контексті соціо-еколого-економічної парадигми та системного підходу до забезпечення збалансованості розвитку його соціальної, економічної та екологічної сфер;
- методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону, які, на відміну від існуючих, дозволяють врахувати рівень збалансованості розвитку сфер регіону, співставити регіони за рівнями сталого розвитку та рівнями їх фінансового забезпечення, що дає можливість диференційовано підійти до формування заходів регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку;
- методику діагностики рівня впливу фінансових дестабілізаторів на забезпечення сталого розвитку регіону, яка, на відміну від існуючих, передбачає врахування відхилень від порогових значень внутрішніх та зовнішніх індикаторів фінансової безпеки та дозволяє здійснити оцінку і виділити зони інтенсивності впливу негативних факторів на досягнення цілей сталого розвитку регіону;
- систему коригуючих коефіцієнтів при визначенні нормативів бюджетної забезпеченості за групами суспільних послуг, яка, на відміну від існуючих, дозволяє врахувати фактори впливу на рівень фінансового забезпечення регіону та регіональні особливості у вартості та обсягах надання таких послуг відповідно до поточних та інвестиційних потреб регіонів,
дістало подальший розвиток:
- змістові визначальні характеристики фінансової безпеки регіону (захищеність, стійкість, стабільність, збалансованість, забезпеченість, ефективність), які розглядаються через призму сталого розвитку, що дозволили її визначати як стійкий стан захищеності регіону, за якого відсутній, попереджений або нейтралізований вплив дестабілізуючих факторів на забезпечення стабільності, ефективності та збалансованості розвитку економічної, соціальної та екологічної сфер регіону;
- процес легалізації доходів населення у регіоні, що передбачає певну послідовність превентивних заходів і заходів ліквідаційного характеру та дозволяє підвищити рівень внутрішніх інвестицій регіону, забезпечити збільшення дохідної бази місцевих бюджетів через зростання основного бюджетоутворюючого джерела – податку на доходи фізичних осіб.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці науково-прикладних положень, які дають можливість сформувати ефективні механізми збалансування розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер регіону на основі формування та реалізації регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку; основні положення дисертаційного дослідження доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій стосовно: оцінки рівня сталого розвитку регіону; оцінки і прогнозування фінансового забезпечення регіонального розвитку; діагностики фінансової безпеки сфер сталого розвитку регіону; розподілу бюджету сталого розвитку у складі місцевих бюджетів; стимулювання регіонів до фінансового забезпечення пріоритетів сталого розвитку на основі запровадження критеріїв результативності; визначення рівня тінізації заробітків працюючих у регіонах; встановлення коригуючих коефіцієнтів при визначенні соціальних нормативів бюджетної забезпеченості.
Одержані результати дослідження знайшли відображення у науково-дослідній темі „Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону”, де використані розробки з оцінки фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, сформовано критерії результативності фіскальної політики (акт впровадження № 2371/І-10 від 13.12.2007 р.); „Програмі раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року”, де здобувачем розроблено механізми стимулювання регіональних структур до раціонального використання природно-ресурсного потенціалу за допомогою фінансового інструментарію (акт впровадження № 12/468 від 30.11.2007 р.). Результати оцінки сталого розвитку регіонів, виявлення особливостей регіональної фіскальної та інвестиційної політики, методика типології фінансових стратегій сталого розвитку регіонів, підхід до визначення механізму формування та оптимізації розподілу фінансових ресурсів бюджету розвитку регіону відповідно до встановлених соціальних, економічних та екологічних пріоритетів використано у роботі Головного управління економіки Волинської облдержадміністрації (акт впровадження № 1441/02-11від 26.12.2007 р.); методика та результати оцінки результативності фіскальної політики сталого розвитку регіону у роботі Головного фінансового управління при Волинській облдержадміністрації (акт впровадження № 10-В/254 від 01.02.2008 р.), використання методики оцінки детінізації заробітків працюючих у роботі Управління служби безпеки України у Волинській області (лист № 504/3-6256 від 2.12.2007 р.).
Теоретичні та методичні розробки дисертації запроваджені у навчальний процес Луцького державного технічного університету (акт впровадження № 2370/І-10 від 13.12.2007 р.), Волинського національного університету ім. Лесі Українки (акт впровадження № 3/34 від 12.01.2008 р.), Волинського інституту економіки та менеджменту (акт впровадження № 560 від 21.12.2007 р.) при викладанні дисциплін „Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, „Економічна теорія”, „Фінанси природокористування”, „Державне регулювання економіки”, „Фінанси”, „Місцеві фінанси”, „Екологічний менеджмент”, „Управління регіональним розвитком”.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача, про що вказано у переліку наукових праць, представлених у авторефераті. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м.Луцьк, 2002-2007р.), VI Міжнародній науковій конференції „Фінансовий та банківський менеджмент: досвід та проблеми” (м. Донецьк, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції „Молодь України і соціально-орієнтована економіка” (м. Харків, 2004 р.), V міжнародній науковій конференції „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”( м. Донецьк, 2004 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми у розвитку банківської системи” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), v Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Регіон-2004: стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансова система України: становлення та розвиток” (м. Острог, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва” (м. Луцьк, 2005, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління регіональним та економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Особливості формування місцевих бюджетів в умовах реформування бюджетної системи України” (м. Київ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика управління у суспільстві знань” (м. Львів, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансова система України: становлення та розвиток” (м. Острог, 2005, 2006 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції „Державна стратегія регіонального розвитку: питання європейської інтеграції та транскордонної співпраці” (Луцьк, 2005 р.), ІІ Регіональній науково-практичній конференції „Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери” (м. Вінниця, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій» (м. Че рнівці, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Перспективи та пріоритети розвитку економіки України” (м. Луцьк, 2006 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблемы и перспективы становления финансовой системы Украины” (г. Севастополь, 2007 г.), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи”(м. Ялта, 2007 р.), науково-практичній конференції „Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика” (м. Трускавець, 2007р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи становлення конкурентоспроможності регіональної економіки» (м. Севастополь, 2007р.), Міжнародно-практичній конференції „Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2007), V Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2007 р.), Четвертій регіональній науково-практичній конференції „Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери” (м. Вінниця, 2008 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми, перспективи» (м.Житомир, 2008 р.), а також на наукових семінарах Луцького державного технічного університету.
Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 62 наукові праці (з них – 5 монографій (одна одноосібна), 40 статей у фахових виданнях (з них 4 – у наукових журналах, 36 – у збірниках наукових праць), 17 - у матеріалах і тезах конференцій), загальним обсягом 63,75 д.а., з яких 49,5 д.а. належать особисто автору.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 466 сторінках. Дисертація містить 103 таблиці (з них 62 на окремих сторінках), 47 рисунків (з них 16 на окремих сторінках), 56 додатків. Список використаних джерел налічує 300 найменувань.
основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, об’єкт і предмет, сформульовано основні завдання, визначено положення наукової новизни та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі „Теоретичні засади формування моделі сталого розвитку регіону” досліджено еволюцію підходів становлення концепції сталого розвитку суспільства, визначено місце цієї концепції серед концепцій соціалізації та екологізації економіки, розкрито передумови формування та цільові орієнтири регіональної політики сталого розвитку.
У дисертації проаналізовано основні тенденції розвитку суспільства на різних щаблях природно-історичного розвитку цивілізації, досліджено концепції взаємодії людини та навколишнього середовища, виділено етапи цієї взаємодії, що дало можливість визначити місце екологічної проблематики у моделях суспільного розвитку – виявити методи та інструменти, які використовувались для екологізації економіки. Результати дослідження стали передумовою формування засад регіональної політики сталого розвитку та визначення пріоритетів її фінансового забезпечення.
Проведений у дисертаційній роботі аналіз базових концепцій соціалізації економіки, визначення їх ключових положень, дозволив виділити основні принципи, які слід враховувати при формуванні концептуальних засад сталого розвитку в Україні: відповідальність, рівність, двовекторність, безпека, справедливість, розширені потреби людини, територіальне управління економікою, інноваційність, узгодженість інтересів людини з інтересами суспільства, співробітництво, інституціоналізм.
На основі теоретичного аналізу концепцій екологізації та соціалізації економіки у роботі виділено три основні підходи дослідження концепції сталого розвитку: екологоцентричний, соціоцентричний та економіко-центричний. За екологоцентричним підходом дослідження сталого розвитку увага акцентується переважно на екологічній складовій, що пов'язується з оптимізацією діяльності людини по відношенню до навколишнього середовища, пропагується збереження природних ресурсів, в тому числі за рахунок скорочення темпів економічного зростання. Недоліком даного підходу є неврахування наростаючих потреб людства, що унеможливлює призупинення економічного зростання. Прихильники економікоцентричного підходу розглядають можливості забезпечення потреб поколінь за допомогою економічного росту, допускають взаємозаміну ресурсів, не враховуючи обмеженість та вичерпність природно-ресурсного потенціалу як перешкоду подальшому росту. Прогалинами такого підходу є пріоритетність економічних інтересів над соціальними та екологічними, що порушує гармонійне співіснування людини та навколишньої дійсності у стратегічній перспективі. За соціоцентричним підходом сталий розвиток можна розглядати як збалансований за соціальною та економічною складовими, тобто ставиться завдання оптимального управління сукупністю соціокультурного багатства, яким володіє цивілізація на конкретному етапі всесвітньо-історичного розвитку на основі прискорення темпів економічного зростання задля всестороннього задоволення потреб людини. Недоліком такого підходу є опосередкованість ролі екологічної складової у забезпеченні потреб нинішнього та майбутнього поколінь.
Відповідно до запропонованих підходів, у роботі обґрунтовані засади сучасної моделі регіонального розвитку, що переходять із розгляду її у контексті еколого-економічної чи соціо-економічної парадигми до розгляду її у контексті соціо-еколого-економічної парадигми та системного підходу забезпечення збалансованості та рівноваги розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер регіону.
У роботі обґрунтовано, що збалансованість розвитку країни може бути забезпечена за умови врахування регіональних особливостей розвитку, нарощення конкурентних переваг регіонів, розширення повноважень органів регіональної влади у розвитку факторів виробництва.
На основі проведеного у роботі аналізу підходів до дослідження сутності регіональної політики сталого розвитку, автором запропоновано її розглядати як систему цілей, заходів та дій, спрямованих на взаємоузгодження загальнодержавних та регіональних інтересів щодо забезпечення збалансованості економічної, соціальної та екологічної сфер регіону. Запропоноване бачення регіональної політики сталого розвитку з врахуванням зазначених сфер дозволяє структурувати її цілі на: екологічні, спрямовані на збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життєдіяльності населення; економічні, спрямовані на активізацію факторів економічного зростання на основі виявлення та ефективного використання конкурентних переваг регіону; соціальні, спрямовані на підвищення рівня життя населення в усіх регіонах. Формування цілей регіональної політики сталого розвитку стає передумовою формування пріоритетів його фінансового забезпечення.
На основі дослідження взаємозв’язків соціальної, економічної та екологічної сфер регіону, у роботі обґрунтована основна умова забезпечення їх взаємоузгодженості, що базується на виборі виваженої моделі фінансових відносин. у роботі доведено, що, з одного боку, нераціональна політика фінансового забезпечення регіонального розвитку може спричинити розбалансування регіональної системи, однак, з іншого, саме фінанси та характер їх розподілу і є тим інструментом узгодження інтересів та протиріч, за допомогою якого здійснюється формування та перерозподіл валового внутрішнього продукту, в результаті чого досягається гармонізація його розподілу між окремими регіонами та всередині регіонів – між його сферами, що дозволяє розглядати фінанси як найбільш дієвий інструмент забезпечення збалансованості розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер регіонів.
У другому розділі роботи „Концептуальні підходи до формування регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку” на основі суб’єкт-об’єктного підходу обґрунтовано зміст, мету, завдання, складові та принципи регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку, досліджено закордонний досвід її становлення, визначено роль фінансової безпеки у реалізації цілей сталого розвитку регіону.
У роботі виділено основні підходи до формування політики фінансового забезпечення регіонального розвитку, які закладені фундаторами економічної теорії, що дозволяє відслідкувати відсутність комплексного дослідження до фінансового забезпечення збалансування потреб соціальної, економічної та екологічної сфер регіону. Це вимагає формування та реалізації регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку, під якою у роботі розуміється система стратегічних та тактичних заходів та інструментів, за допомогою яких органи управління виконують покладені на них функції із забезпечення збалансованого розвитку регіонів шляхом мобілізації фінансових ресурсів, їх оптимального розподілу та ефективного використання за пріоритетними напрямками сталого розвитку.
Структура регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку передбачає її поділ за функціональними складовими на політику фіскального забезпечення (яка у свою чергу включає бюджетну та податкову), політику інвестиційного забезпечення та політику фінансової безпеки (рис. 1).
З метою формування засад підвищення дієвості та ефективності регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку регіону у роботі визначено її принципи: чітке регламентування державного втручання у роботу територіальних органів влади; легітимність фінансового регулювання сталого розвитку регіону на основі діючих на території країни законодавчих та нормативних актів; соціальна спрямованість; гармонізація загальнодержавних та регіональних інтересів; збалансованість розподілу фінансових ресурсів регіону на соціальні, економічні та екологічні цілі; регіональна ініціативність та дієздатність у формуванні рішень та заходів політики фінансового забезпечення сталого розвитку; адресний характер при фінансовій підтримці реалізації цілей сталого розвитку, самоуправління та самофінансування через розкриття ендогенних факторів регіонального розвитку; територіальна цілісність; планомірність реалізації регіональної політики фінансового забезпечення; пріоритетність досягнення цілей регіональної політики фінансового забезпечення. Усі наведені принципи є взаємопов'язаними і тільки у комплексі дозволяють забезпечити результативність регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку.
У роботі обґрунтовані джерела фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, серед яких одним із найважливіших виділяються бюджетні ресурси регіону, як основне фінансове джерело регіонального розвитку, що підлягає регулюванню органами регіональної влади.
У роботі визначені основні завдання удосконалення бюджетного регулювання, що передбачають необхідність децентралізації бюджетної системи, сталий розвиток територіальних бюджетів, збільшення в них частки власних засобів, розширення участі підприємницьких структур у забезпеченні
населення суспільними благами та послугами, підвищення ефективності використання фінансових ресурсів регіону.
Формуючи регіональну політику фінансового забезпечення сталого розвитку через призму задоволення потреб нинішнього та прийдешнього поколінь, в основу дослідження покладено визначення та аналіз впливу факторів негативної дії на задоволення цих потреб. Захищеність же регіону від наявних та потенційних негативних факторів та здатність їх попереджати чи протистояти їх впливу характеризує категорія безпеки, що зумовлює включення у регіональну політику фінансового забезпечення сталого розвитку його функціональної складової – фінансової безпеки, для обґрунтування суті якої у роботі проведений порівняльний аналіз різноманітних підходів до дослідження цієї категорії.
Розглядаючи поняття фінансової безпеки через призму регіональних інтересів сталого розвитку, у роботі виділено змістові характеристики безпечного функціонування регіону: захищеність інтересів регіону; стійкість до впливу внутрішніх та зовнішніх негативних дій; стабільність соціально-економічної ситуації в регіоні на основі активної протидії впливу внутрішніх та зовнішніх загроз; збалансованість фінансових потоків за сферами сталого розвитку регіону; спроможність регіону до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб регіону; забезпеченість регіону достатніми для задоволення їх потреб і виконання існуючих зобов’язань фінансовими ресурсами; ефективність витрачання фінансових ресурсів на потреби функціонування регіональної економіки, соціального захисту та природоохоронних заходів.
Враховуючи виділені характеристики, під фінансовою безпекою сталого розвитку регіону у роботі розуміється стійкий стан захищеності регіону, за якого відсутній, попереджений або нейтралізований вплив дестабілізуючих факторів на забезпечення стабільності, ефективності та збалансованості розвитку економічної, соціальної та екологічної сфер регіону. У роботі визначено внутрішні та зовнішні фактори дестабілізуючої дії на рівень фінансової безпеки сталого розвитку регіону, інтенсивність впливу яких дозволяє віднести регіон до певної зони фінансової безпеки: зони фінансової безпеки з певним рівнем запасу фінансової міцності; зони фінансових ризиків; зони реальних фінансових загроз; зони передкризового стану фінансової небезпеки та зони фінансової небезпеки.
З метою моделювання сценарію подолання соціальних, економічних та екологічних проблем регіонального розвитку в Україні, у роботі досліджено закордонний досвід (країн ЄС, США, Канади, Японії, Китаю, Росії, ін) регіональної політики сталого розвитку та її фінансового забезпечення, що дозволило узагальнити висновки: вирішення питань сталого розвитку закордонних країн є пріоритетом державної політики різних країн світу; реалізація цілей сталого розвитку переноситься із державного рівня влади на регіональний, що дозволяє найбільш об’єктивно врахувати місцеві умови та особливості; фінансовими джерелами виконання заходів із забезпечення сталого розвитку є державний та місцеві бюджети, кошти підприємств, благодійні внески; у багатьох закордонних країнах запроваджена еко-трудова податкова реформа, суть якої полягає у частковому перенесенні бази оподаткування з праці (фонду заробітної плати) на споживання природних ресурсів та шкідливі викиди і відходи, що дозволяє розширити джерела фінансування потреб сталого розвитку; реалізація принципів сталого розвитку розглядається з позиції гарантування економічної, соціальної та екологічної безпеки, як механізму уникнення та нейтралізації негативних впливів на людину та навколишнє середовище; значна роль у забезпеченні сталого розвитку у закордонних країнах належить громадськості, екологічній освіті та культурі. З врахуванням закордонного досвіду, у роботі визначено завдання для України з метою реалізації принципів сталого розвитку: використання соціо-еколого-економікоцентричного підходу при встановленні цілей та завдань державної та регіональної політики; підтримка регіональних ініціатив; ефективне використання конкурентних переваг регіону; зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування; запровадження дієвих фінансових стимулів при формуванні регіональної політики; вдосконалення міжбюджетних відносин; розробка механізму оптимізації фінансових потоків за цілями сталого розвитку; вдосконалення фіскальної політики, що стимулюватиме інвестиційну та інноваційну діяльність для вирішення екологічних та соціальних завдань.
Таким чином, у другому розділі роботи розроблено новий методологічний підхід досягнення збалансованості розвитку регіонів України на основі становлення регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку.
У третьому розділі роботи „Оцінка фінансового забезпечення сталого розвитку регіонів України” розроблено методичні підходи, відповідно до яких проведено оцінку рівня сталого розвитку регіонів України, фіскального та інвестиційного забезпечення економічної, екологічної і соціальної сфер регіонів.
На основі аналізу запроваджених у світовій практиці методичних підходів, у роботі запропоновано методику оцінки рівня сталого розвитку регіонів, що передбачає формування напрямків оцінки та системи індикаторів, основними вимогами до формування яких є доступність, об’єктивність, оперативність та змістовна наповненість отриманих даних. На відміну від існуючих, запропонована у роботі методика оцінки рівня сталого розвитку регіону дозволяє визначити рівень збалансованості розвитку його сфер.
Проведена оцінка рівнів сталого розвитку регіонів дозволила виявити і узагальнити їх проблеми та показала значні регіональні диспропорції як за інтегральним рівнем сталого розвитку, так і всередині регіонів – за рівнем розвитку їх сфер. Не в усіх регіонах економічна активність регіону дозволяє забезпечити належний рівень життя його населення, сприяє ефективному здійсненню природоохоронної діяльності. Аналіз показав, що місто Київ займає лідируючу позицію за рівнем сталого розвитку, порівняно з іншими регіонами України (рис. 2), вісім регіонів (29,6 %) належать до таких, що мають середній рівень сталого розвитку та вісімнадцять регіонів (66,7 %) належать до регіонів з низьким рівнем сталого розвитку.
Найбільша кількість регіонів з низьким рівнем розвитку спостерігається за соціальним спрямуванням - сімнадцять регіонів (63 %). При цьому для частини регіонів із цієї групи характерний значний рівень економічного розвитку. До таких регіонів належать Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська області, що свідчить про їх нераціональну фінансову політику розподілу. Шістнадцять регіонів (59,3 %) мають низький рівень економічного розвитку.
Високий рівень економічного розвитку спостерігається лише для регіонів з значним рівнем забезпечення природно-ресурсним потенціалом, що характеризує економіку країни як сировинно-залежну, що суперечить будь-якій з концепцій екологізації та соціалізації економіки. На низькому рівні екологічного розвитку знаходяться, як правило, регіони-лідери промислового виробництва, за виключенням Вінницької області та м. Севастополь. Показники, що характеризують ефективність природоохоронної діяльності, свідчать про їх залежність від рівня економічного розвитку. За рівнем збалансованості розвитку кожної зі сфер регіонами-лідерами є Дніпропетровська, Полтавська та Запорізька області. Проведена оцінка рівня сталого розвитку регіонів України дозволила виявити пріоритети фінансового забезпечення кожної сфери.
Проведене дослідження фіскальної політики сталого розвитку регіонів України показало, що протягом останніх років значно зростає частка доходів зведеного бюджету, що розподіляється через державний бюджет і зменшується така, що розподіляється через місцеві бюджети, тобто в Україні відбувається перерозподіл бюджетних доходів на користь державного бюджету, що суперечить законодавству про місцеве самоврядування, місцеві органи влади мають достатні повноваження, однак вони не підкріплюються належним фінансуванням.
Майже за всіма видами місцевих бюджетів спостерігається перевищення видатків над доходами, протилежна ситуація у державного бюджету, при цьому досить мізерною протягом аналізованого періоду є частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів у регіонах України, тобто фінансування регіональних бюджетів забезпечується відрахуванням частини загальнодержавних податків та трансфертами з державного бюджету. Відсутність тісного зв’язку між обсягами податків, що збираються на території регіонів, та доходами місцевих бюджетів поглиблює проблему нестачі бюджетних ресурсів не лише на місцевих, а й на державному рівнях.
Розрахунок питомої ваги видатків зведеного бюджету за цілями сталого розвитку показує, що протягом останніх п’ятнадцяти років значно зменшились видатки бюджету на розвиток економіки (до 3,4 % ВВП у 2005 році), зросли видатки на розвиток соціальної сфери (до 20,2 % ВВП у 2005 році), досить низькими впродовж аналізованого періоду є видатки бюджету на охорону довкілля (0,3 % ВВП у 2005 році). При цьому поступово зменшується роль місцевих бюджетів у фінансуванні потреб за усіма сферами сталого розвитку: розвиток економіки забезпечується лише на 12,6 % за рахунок місцевих бюджетів, розвиток соціальної сфери – на 45,9 % у 2005 році (для порівняння – у 1995 році – на 79,5 %), забезпечення фінансування витрат на охорону довкілля – на 21,7 % за рахунок місцевих бюджетів та на 78,3 % за рахунок державного бюджету, тобто прослідковуються тенденції централізації бюджетних надходжень та витрат, втрачаються стимули та відповідно і контроль за формуванням податкових надходжень з боку місцевих органів влади.
Рівень забезпеченості місцевих бюджетів власними коштами свідчить про значну диференціацію регіонів України за рівнем самофінансування місцевих бюджетів. Регіонами-лідерами є міста Київ та Севастополь, Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Запорізька області та АР Крим; найнижчий рівень у Тернопільської області. Регіональні диспропорції за рівнем доходів місцевих бюджетів на душу населення на кінець 2005 року досягли семикратного розміру. За рівнем бюджетних витрат на душу населення регіони України досить однорідні, що зумовлено збалансуванням місцевих бюджетів на основі використання дотацій вирівнювання з державного бюджету, що стимулює економічно слаборозвинуті регіони до покриття видатків за рахунок високорозвинутих. Така ситуація не є позитивною, зумовлює зменшення економічного потенціалу, погіршення економічної ситуації у країні в цілому.
Найбільша регіональна асиметрія фіскального забезпечення спостерігається щодо екологічної сфери сталого розвитку, за якою розмір асиметрії кратний дванадцяти. Різниця у рівнях фіскального забезпечення економічного розвитку кратна майже чотирьом, соціального – рівна двом. Як і за іншими напрямками політики фінансового забезпечення сталого розвитку, бюджетними ресурсами екологічна складова забезпечена за залишковим принципом, що ще раз підтверджує відсутність належної уваги регіональних та державних органів влади до проблем екології та охорони довкілля. При цьому екологічні збори займають досить малу частку у надходженнях місцевих бюджетів, до того ж спостерігається невідповідність між отриманими коштами та їх цільовим витрачанням.
На основі аналізу існуючих методик оцінки інвестиційного забезпечення регіону, у роботі запропоновано методичний підхід, що передбачає два напрямки аналітичного дослідження: оцінку інвестиційної активності (з метою визначення дієвості регіональної політики у сфері інвестиційної діяльності) та оцінку інвестиційної привабливості (з метою виявлення можливостей регіонів нарощувати інвестиційний потенціал), співставлення результатів яких дозволило зробити висновок про результативність інвестиційної діяльності регіонів. Оцінка інвестиційної забезпеченості регіонів дозволила виявити проблеми інвестування соціальної, економічної та екологічної сфер регіонів та засвідчила про наявність значних регіональних диспропорцій інвестиційної активності та інвестиційної привабливості. За рівнем інвестиційної активності розвитку економіки, регіони диференціюються з кратністю у сім разів (найбільше значення – м. Київ, найменше – Тернопільська область), соціального – з кратністю у 10 разів (найбільше значення – м. Київ, найменше – Донецька та Кіровоградська області), екологічного – з кратністю у 12 разів (найбільше значення –Дніпропетровська область, найменше – Тернопільська та Хмельницька області).
Результати свідчать про досить низький рівень інвестиційного забезпечення регіонів у напрямку забезпечення коштами природоохоронної діяльності, на яку спрямовується у десять разів менше коштів, ніж на розвиток соціальної та майже у сто - економічної сфери сталого розвитку.
Проведений аналіз дозволяє виявити основні проблеми
