ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВАЩИК Мар’яна Сергіївна

УДК 336.77:338.3:631.11

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Черевко Георгій Владиславович,

Львівський національний аграрний університет,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри економіки підприємства і міжнародної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Слав’юк Ростислав Анатолійович,

Львівський банківський інститут Університету банківської справи Національного банку України,

професор кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук, доцент

Бабаніна Наталія Валеріївна,

Подільський державний аграрно-технічний університет, доцент кафедри фінансів і кредиту.

Захист відбудеться "16" липня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському національному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий "13" червня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А. Біттер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Безперебійність сільськогосподарського виробництва, як і будь-якої іншої галузі, забезпечується завдяки фінансовій системі. На сучасному етапі розвитку аграрних відносин в Україні найслабшим елементом цієї системи є капітал, а найбільшою проблемою – брак зовнішнього фінансування. Низька кредитоспроможність більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств знижує їхню адаптивність до ринкових умов господарювання і породжує проблему: малий капітал – низька продуктивність – низький дохід – малий капітал. Чинником, який може розірвати це коло і започаткувати новий етап розвитку галузі, є кредит.

Через виняткову зношеність основних фондів та значну частину морально і фізично застарілої техніки сільськогосподарські підприємства особливо потребують довгострокових кредитів. Але отримати їх проблематично, зважаючи на низьку якість і ліквідність застави, яку підприємства можуть надати комерційним банкам (основним кредиторам села на сьогоднішній день), а також відсутність механізмів іпотечного кредитування в галузі.

Формування адекватного ринковим умовам механізму кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств значною мірою визначає рівень державної підтримки, що передбачає комплекс заходів, спрямованих на реалізацію пільгового кредитування, запровадження гарантування кредитів, розвиток нетрадиційних форм кредитування тощо.

Питання кредиту знайшло відображення у працях класиків світової економічної думки: А. Гана, Д. Кейнса, Д. Ло, Д. Мілля, Д. Рікардо, М. Туган-Барановського, І. Франка, І. Шумпетера та ін. Сучасні проблеми кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств у своїх працях розглядають В. Алексійчук, В. Андрійчук, Н. Бабаніна, А. Борщ, Н. Внукова, П. Гайдуцький, О. Гудзь, І. Гуцал, М. Дем’яненко, О. Євтух, Ш. Ібатуллін, С. Кручок, В. Лагутін, П. Лайко, М. Малік, В. Месель-Веселяк, П. Саблук, М. Савлук, Р. Слав’юк, А. Стельмащук, І. Чапко, Г. Черевко, А. Чухно та ін.

Однак не всі теоретичні і прикладні аспекти кредитного забезпечення вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників знайшли відображення в сучасних дослідженнях, зокрема форми кредитування, що в Україні й досі вважаються нетрадиційними, вимагають переоцінки та доповнення. Удосконалення потребує чинний механізм часткової компенсації з бюджету процентної ставки за кредитами банків для сільськогосподарських підприємств. Важливість вирішення цих проблем, а також розробки заходів щодо підвищення ефективності кредитного забезпечення виробників сільськогосподарської продукції зумовили вибір теми дисертаційної роботи і визначили її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету на 2001-2005 рр. "Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК" (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006-2010 рр. "Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України" (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у дослідженні кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств та обґрунтуванні пропозицій щодо підвищення його ефективності.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка і наукове обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності кредитного забезпечення вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:

- здійснити теоретичний аналіз сутності кредитних відносин і особливостей їх теперішнього функціонування у сільському господарстві;

- дослідити зарубіжний досвід кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників з метою виявлення можливостей його застосування у вітчизняній практиці;

- оцінити кредитну політику комерційних банків стосовно агросфери, а також досвід кредитування сільськогосподарських підприємств;

- провести аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, їхнього фінансового стану і кредитоспроможності;

- узагальнити способи державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників в частині їхніх взаємовідносин з кредиторами;

- визначити організаційні підходи щодо можливостей застосування нетрадиційних форм кредитування в сільському господарстві;

- розробити методику оцінки ефективності кредитного інвестиційного проекту для виробників сільськогосподарської продукції;

- обґрунтувати доцільність створення і механізми функціонування державної організації з гарантування кредитів сільськогосподарських підприємств в Україні.

Об'єктом дослідження є кредитні відносини, які формуються в процесі кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти кредитного забезпечення вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу фінансово-економічних взаємозв’язків між сторонами кредитних відносин. Зі спеціальних методів дослідження в дисертації використані: метод зіставлення фактичних економічних показників з аналогічними за попередні періоди – для визначення тенденцій кредитного забезпечення сільгосппідприємств, системно-структурний, абстрактно-логічний – при аналізі ефективності господарської діяльності підприємств різних організаційно-правових форм, а також структури кредитного забезпечення сільського господарства; порівняльний і балансовий та метод відносних величин, на основі яких здійснювалися аналіз і оцінка фінансового стану підприємств; графічний – для аналізу показників у динаміці, експертних оцінок – при прогнозуванні подальшого розвитку кредитних відносин; метод опитування – при визначенні деяких аспектів кредитування сільськогосподарських підприємств.

Інформаційною базою дослідження є теоретичні та прикладні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правові акти, інформаційні матеріали Національного банку України, Державного комітету статистики України, Львівського обласного управління статистики, Головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації, Львівського обласного управління Національно банку України, Асоціації банків Львівщини, Рахункової палати, Державного комітету з регулювання ринків фінансових послуг, річні звіти сільськогосподарських підприємств Львівської області, результати проведеного анкетного опитування й особисті спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано методику поетапної розробки кредитного інвестиційного проекту для сільськогосподарських підприємств з урахуванням необхідної оцінки можливостей мінімізації ризиків різних видів, що виникають у процесі кредитування, що забезпечує можливість підвищення ефективності використання кредитних коштів підприємством;

- сформульовано поняття кредитної асимілятивної спроможності сільськогосподарських товаровиробників як здатності до раціонального та ефективного використання кредитних ресурсів на підставі розрахунку оптимального розміру і строку їх залучення з урахуванням фінансового стану, виробничих потужностей підприємства та інших макро- і мікроекономічних чинників, що можуть впливати на його виробничо-господарську діяльність;

одержали подальший розвиток:

- науково-методичні підходи до вдосконалення методів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників шляхом спрямування частини коштів, які виділяються щорічно на здешевлення частини процентної ставки банківських кредитів, для створення спеціалізованої установи із гарантування кредитів – Державного агентства кредитних гарантій як організаційної форми державної кредитної допомоги сільськогосподарським підприємствам;

доповнено:

- тлумачення кредитних відносин у частині трактування їх як суспільно-економічних, оскільки реалізація стосунків між кредиторами і позичальниками на сьогодні має безліч економічних, а також соціальних аспектів формального і неформального характеру;

- систему оцінок можливого впливу використання земель сільськогосподарського призначення як банківської застави на поліпшення кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств шляхом врахування в ній конкретних умов функціонування сільськогосподарської іпотеки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування одержаних результатів для вдосконалення кредитних відносин у сільському господарстві, розробки стратегічних програм фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, в обґрунтуванні методичних підходів до оцінки кредитної асимілятивної спроможності товаровиробників, що повинно підвищити ефективність їхнього кредитного забезпечення.

Окремі результати дисертації знайшли практичне відображення у діяльності Головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації і територіального відділення Методичної ради з питань бухгалтерського обліку Міністерства аграрної політики України (довідка №10-01/7-107 від 02.04.2008 р.), Управління агропромислового розвитку Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (довідка №135 від 02.06.2008 р.), а також використовуються у навчальному процесі Львівського національного аграрного університету (довідка №01-35-01/2 від 22.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні теоретико-методологічних підходів до дослідження ефективності кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств і пошуку шляхів його вдосконалення. Наукові положення, висновки і рекомендації сформовані особисто автором і відображають конкретний особистий внесок здобувача у вирішення поставлених завдань.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та результати проведених досліджень доповідались на науково-практичних конференціях і семінарах: міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель" (м. Харків, 2005 р.), "Круглому столі-2005" на тему "Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки" (м. Львів, 2005 р.), міжнародних науково-практичних конференціях "Economics: Current and Development Prospects" (м. Київ, 2006 р.), "Теоретичні і практичні досягнення молодих вчених аграріїв" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), IX Warsztaty Ekonomistуw Rolnych (м. Красноброд, Польща, 2006 р.), "Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Львів, 2006 р.), "Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (м. Київ, 2006 р.), "Організаційно-економічні проблеми функціонування регіонального АПК" (м. Кам’янець-Подільський, 2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 13 наукових праць, 12 з яких підготовлені самостійно (у тому числі 7 праць – у наукових фахових виданнях, 3 – у матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій, 3 – в інших виданнях) загальним обсягом 4,22 друк. арк., частка дисертанта становить 2,86 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладені на 223 сторінках комп’ютерного тексту, основна частина – на 159 сторінках. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел зі 199 найменувань. Дисертація містить 24 таблиці, 35 рисунків і 13 додатків на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі – "Теоретичні основи і організаційні аспекти кредитування сільськогосподарських підприємств" – узагальнено теоретичні основи сутності кредиту та обґрунтовано необхідність кредитування сільськогосподарських підприємств, досліджено у ретроспективі розвиток кредитних відносин в Україні. Проведено оцінку ефективності заходів державного регулювання і підтримки кредитного забезпечення, в тому числі програми часткової компенсації з державного бюджету процентної ставки за кредитами банків для сільськогосподарських та інших підприємств АПК.

Аналіз історії зародження кредитних відносин та узагальнення характеристик, притаманних сучасному кредитуванню в галузі, дозволяють стверджувати, що кредитні відносини, однією зі сторін яких виступає сільськогосподарське підприємство, доцільно тлумачити, перш за все, як суспільно-економічні, оскільки в теперішній час вступ кредитора і позичальника в кредитні відносини зумовлює безліч не лише економічних (в плані суто матеріального аспекту одержання позики, оцінки кредитоспроможності позичальника тощо), а й формальних та неформальних суспільних відносин між ними. У свою чергу кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств як чинник, що виражає рівень задоволення потреби в кредитних коштах у період її настання, перебуває в прямій залежності від ефективності реалізації кредитних відносин між кредитором і позичальником.

Основний попит на банківські кредити впродовж останніх 10-15 років формують суб’єкти господарювання галузей з порівняно високою рентабельністю (підприємства роздрібної торгівлі, обробної промисловості, торгівлі транспортними засобами). Підприємства ж низькорентабельних і капіталомістких галузей (у тому числі сільськогосподарські) залишаються поза межами кола потенційних позичальників. Адже орієнтація кредитної політики комерційних банків спрямована, передусім, на галузі з високою швидкістю освоювання кредитів і платоспроможністю підприємств.

У роботі відзначено, що для більшості сільгосппідприємств основним джерелом фінансового забезпечення залишається самофінансування, при цьому нерідко – за рахунок простроченої кредиторської заборгованості, наявність якої є однією з причин відмови банків у наданні кредиту.

Існує цілий комплекс узагальнюючих показників оцінки фінансового стану потенційного позичальника з урахуванням ефективності використання фінансових ресурсів підприємством. Було б неправильно стверджувати, що одна група показників має більший вплив на винесення банком рішення про кредитування сільськогосподарського підприємства, ніж інша, тому кожен кредитор розглядає і враховує усі їх комплексно. Чільне місце посідають коефіцієнти фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, дебіторської і кредиторської заборгованості й довгостроково-поточних зобов’язань.

Дослідження сучасного стану кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників виявили, що комерційні банки, попри різноманітність методів і показників визначення кредитоспроможності, дуже часто відмовлять їм у кредитуванні лише на основі недостатності застави, тобто ще на етапі розгляду заявки, навіть не заглиблюючись у їхні фінансові результати, не оцінюючи ефективність їхньої господарської діяльності.

Зроблено наголос на необхідності формування стабільної нормативної бази щодо фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств як важливої передумови розвитку галузі. На державному рівні певні заходи у напрямку вдосконалення кредитування товаровиробників уже здійснено. Зокрема, запровадження механізму часткової компенсації процентної ставки за кредитами комерційних банків з державного бюджету – стратегічно важливий крок уряду для поліпшення зовнішнього фінансування сільського господарства і формування нової аграрної політики, який в перший же рік функціонування показав свою ефективність. Це дало змогу активізувати процеси кредитування сільськогосподарських підприємств та підвищити взаємну довіру комерційних банків і виробників сільськогосподарської продукції. При цьому щороку законодавчо розширювалось коло потенційних позичальників, напрямів цільового призначення кредитів та кількість банків, які брали участь у програмі. У 2003 р. до можливих кредиторів було включено і кредитні спілки. Щорічно зростала сума виділених на пільгове кредитування бюджетних коштів (у 2007 р. майже учетверо більше від рівня 2000 р.).

Попри позитивні результати, чинний механізм державної кредитної підтримки сільськогосподарських підприємств має низку суттєвих недоліків, це, зокрема, досить жорсткі умови конкурсного відбору на отримання компенсації, тривалі затримки в перерахуванні бюджетних коштів, а також їх одержання не безпосередньо товаровиробниками, а комерційними банками. Крім того, у 2007 р. більшість здешевлених кредитів надавалась за наявності додаткових угод з банками (про оплату консультаційних послуг, комісійні платежі тощо). Кошти, які щорічно виділяються з бюджетів на здешевлення кредитів, назад не повертаються, а підприємствами споживаються, по суті одномоментно. Отже, усі ці об’єктивні причини зумовлюють зростаючу необхідність пошуку нових форм державної підтримки галузі.

У другому розділі – "Аналіз сучасної системи кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств в Україні" – здійснено оцінку результатів господарювання і фінансового стану сільськогосподарських підприємств Львівської області, проведено аналіз основних тенденцій організації та ефективності їх кредитного забезпечення, реалізовано соціологічне дослідження деяких аспектів кредитування сільськогосподарських підприємств регіону.

Реформування відносин власності у сільському господарстві України зумовило радикальні зміни всієї системи економічних зв’язків між суб’єктами господарювання. Однак, попри створення нових організаційно-правових форм, склалася тенденція до зниження обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва, а левова частка виробництва змістилась у господарства населення. Загалом у 2006 р. в сільському господарстві України вдалося досягнути лише 63,5% рівня 1990 р., тоді як у промисловості – 100,7%.

За результатами дослідження встановлено, що лише з 2003 р. у сільськогосподарських підприємствах Львівської області почалося поліпшення основних показників виробничо-господарської діяльності. У 2006 р. рівень рентабельності продукції підприємств (22,6%) майже досяг аналогічного показника 1990 р. (24%), а прибуток склав 164 млн. грн. При цьому співвідношення прибуткових і збиткових господарств у їхній загальній кількості суттєво не змінилось з 2000 р. і у 2006 р. становило відповідно 68,3% та 31,7%. Сума прибутку на 1 прибуткове підприємство лише за останній рік зросла удвічі. Позитивні зрушення в результатах господарської діяльності товаровиробників певною мірою були спричинені покращанням їхнього кредитного забезпечення.

Попри поліпшення результатів господарювання, аналіз основних показників фінансового стану товаровиробників дозволяє зробити висновок, що за більшістю коефіцієнтів підприємства не можуть вважатися фінансово стійкими (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка зміни окремих показників фінансового стану сільськогосподарських підприємств Львівської області

Коефіцієнт | Рік | Норма-тивне значення | Відхи-лення

2007 р.

від 2003 р. (+/-)

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007

Фінансової стійкості | 0,3 | 0,34 | 0,37 | 0,45 | 0,51 | > 0,6 | 0,21

Ділової активності | 0,25 | 0,34 | 0,36 | 0,40 | 0,43 | > 0,7 | 0,18

Маневреності капіталу | 0,05 | 0,08 | 0,11 | 0,29 | 0,44 | > 0,5 | 0,39

Концентрації залученого капіталу |

0,28 |

0,32 |

0,34 |

0,36 |

0,35 |

< 0,5 |

0,07

Забезпечення власними оборотними коштами |

0,04 |

0,05 |

0,05 |

0,19 |

0,3 |

> 0,1 |

0,26

Поточної ліквідності (покриття балансу) |

1,14 |

1,19 |

1,27 |

1,66 |

2,28 |

> 2 |

1,14

Абсолютної (термінової) ліквідності |

0,07 |

0,06 |

0,07 |

0,08 |

0,15 |

> 0,2 |

0,08

Швидкої ліквідності | 0,44 | 0,49 | 0,56 | 0,94 | 1,49 | > 1 | 1,05

Фінансової незалежності (автономності) |

0,71 |

0,67 |

0,65 |

0,63 |

0,64 |

> 0,5 |

-0,07

Так, у 2007 р. коефіцієнти фінансової стійкості (0,51) і ділової активності (0,43) були меншими від свого нормативного значення. Коефіцієнт маневреності капіталу вказує на нестачу абсолютно ліквідних коштів, відповідно, низький показник абсолютної ліквідності сигналізує про неможливість покрити свої найбільш термінові зобов’язання в найкоротші строки.

З іншого боку, коефіцієнт автономності свідчить про спроможність підприємств регіону виконувати фінансові зобов’язання, у тому числі перед кредиторами, за рахунок власних активів. На це вказує і рівень заборгованості сільськогосподарських підприємств Львівської області за одержаними кредитами. Попри те, що їхня частка за останні сім років склала лише 4,2% від заборгованості всіх суб’єктів господарювання, одразу після запровадження системи пільгового кредитування загальна сума одержаних кредитів зросла в 3,6 рази порівняно з попереднім роком і становила 55,9 млн. грн. За результатами 2006 р. майже 57% кредитів були довгостроковими (проти 7% у 2001 р.), що, поза сумнівом, є позитивним зрушенням у бік зростання можливостей оновлення основних фондів сільськогосподарських підприємств.

Значна питома вага пільгових кредитів (96,4% у 2006 р.) у структурі кредитної заборгованості сільгосппідприємств за час дії програми, а також зрос-тання кількості банків, які беруть участь у програмі, свідчить про підвищення довіри у комерційних банків як до підприємств галузі, так і до держави (рис. 1).

Рис. 1. Залучення кредитів комерційних банків сільськогосподарськими підприємствами Львівської області на загальних і пільгових умовах

Загалом у пільговому кредитуванні сільськогосподарських підприємств області в різні роки брали участь 24 комерційні банки (з них 7 – щороку), а з 2003 р. – дві кредитні спілки. За рівня процентних ставок кредитних спілок у межах 25-27% і бюджетного відшкодування 10%, підприємства фактично сплачували 15% – удвічі більше, ніж у банку. Високі процентні ставки та нормативно-правові обмеження є вагомими перепонами розвитку даної форми кредитування товаровиробників, що й зумовило незначні обсяги кредитів, залучених через кредитні спілки.

Серед 18 комерційних банків, які у 2006 р. брали участь у пільговому довго- і короткостроковому кредитуванні сільськогосподарських підприємств, найбільшу питому вагу мали ВАТ "Райффайзен банк Аваль" (28%) і ВАТ "Надра" (25%) (рис. 2).

Рис. 2. Структура кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам Львівської області комерційними банками на пільгових умовах у 2006 р., %.

Дослідження структури цілей довго- і короткострокового кредитів показало, що більшість господарств (81%) у 2006 р. використали їх на купівлю сільськогосподарської техніки, хоча у 2004-2006 рр. жодне господарство не скористалось пільговим кредитом для купівлі техніки у лізинг. Безумовно, позитивною є тенденція до збільшення довгострокового кредитування серед товаровиробників. Якщо у 2005 р. їхня частка становила 58,3%, то у 2006 р. виробники залучили 93,8% коштів. Загалом 88,8% від суми наданих сільськогосподарським підприємствам Львівської області пільгових кредитів у 2006 р. були довгостроковими.

Групування сільськогосподарських підприємств за обсягами залучення пільгових кредитів засвідчило, що, як і в попередні роки, виробники залучають порівняно невеликі суми коштів: найбільша питома вага довгострокових креди-тів була розміром до 100 тис. грн. у розрахунку на 1 господарство (33%), корот-кострокових – порівну до 50 тис. грн. і 100-300 тис. грн. (33%) (табл. 2). При цьому на 1 грн. компенсаційних коштів залучено 25,5 грн. короткострокових кредитів. У 2006 р. 95% адресатів бюджетної компенсації були сільськогоспо-дарські підприємства, що є найвищим показником останні років.

Загалом програма здійснення фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників Львівської області через механізм здешевлення кредитів комерційних банків дала позитивні результати і покращила кредитне забезпечення підприємств. Проте для більшості з них пільгове кредитування не зробило кошти комерційних банків відчутно доступнішими і, як результат, не зняло проблему браку зовнішнього фінансування, особливо для довгострокових цілей. Адже сільськогосподарські підприємства потребують коштів на оновлення і модернізацію виробництва, а це можливе лише за одержання дешевих кредитів строком до 10 років із відстроченням сплати відсотків.

Таблиця 2

Групування сільськогосподарських підприємств Львівської області за обсягами залучених довго- і короткострокових пільгових кредитів у 2006 р.

Довгострокові кредити | Короткострокові кредити

градація обсягів отриманих кредитів | кількість підпри-ємств |

градація обсягів отриманих кредитів | кількість підпри-ємств

категорії підпри-ємств | розмір кредитів на 1 підпри-ємство, тис. грн. | категорії підприє-мств | розмір кредитів на 1 підпри-ємство, тис. грн.

I | до 100 | 76 | I | до 50 | 17

II | 100-300 | 58 | II | 50-100 | 9

III | 300-500 | 43 | III | 100-300 | 17

IV | 500-1000 | 23 | IV | 300-500 | 2

V | 1000-3000 | 19 | V | 500-1000 | 5

VI | 3000-5000 | 5 | VI | 1000-3000 | 2

VIІ | 5000-10000 | 4

Всього | 228 | Всього | 52

На ефективність кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств значний вплив має організація кредитних відносин між позичальником і кредитором, важливою стороною яких, попри фінансово-економічний аспект, є суспільна. З метою аналізу суспільної (соціальної) складової кредитного забезпечення дисертантом здійснено соціологічне дослідження найбільш суттєвих аспектів кредитування сільськогосподарських товаровиробників вибраних районів Львівської області, яке мало місце як на підприємствах, так і в комерційних банках.

Так, переважна більшість підприємців (79%) вважає кредит, особливо довгостроковий, необхідною передумовою розвитку своїх господарств, понад 77% мають кредитну історію. Труднощі з виплатою кредиту виникали майже у половини респондентів. Пропозиції щодо поліпшення доступу до кредиту стосувались зниження процентної ставки (54%) і можливостей застосування сільськогосподарської іпотеки (29%). Частка підприємств агросфери в кредитному портфелі банків складає менше 3%. Майже всі опитані банкіри вважають, що сільськогосподарські підприємства об’єктивно потребують пільгового режиму кредитування. Однак не всі вони вбачають у майбутньому у сільськогосподарських землях однозначно прийнятний вид кредитної застави.

З іншого боку, можливість одержання пільгового кредиту, є одним із сприятливих чинників збільшення кількості отриманих кредитів, у тому числі довгострокових. Дослідження також показали, що оцінка власного фінансового стану, кредитоспроможності, а також чітке визначення напрямку (цілей) кредитування на етапі, що передує залученню кредиту, підвищують ефективність його використання.

У третьому розділі – "Удосконалення механізму кредитування сільськогосподарських підприємств" – проаналізовано можливості застосування в Україні нетрадиційних форм кредитування, а також запропоновано методику поетапної розробки кредитного інвестиційного проекту для сільськогосподарських товаровиробників. Обґрунтовано перспективи створення спеціалізованої установи кредитного гарантування для вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників як форми державної кредитної підтримки на основі оцінки зарубіжного досвіду кредитного забезпечення підприємств агросектору.

Попри зростання масштабів кредитування сільського господарства останніх років, існує значна потреба у збільшенні обсягів залучення кредитних коштів. Обмеженість довгострокових ресурсів – одна з найбільших проблем підприємств галузі, зважаючи на той факт, що сьогодні довгостроковими в Україні вважаються кредити, строк яких зазвичай не перевищує трьох років.

Досвід зарубіжних (у тому числі колишніх соціалістичних) країн засвідчує, що стандартні схеми кредитування сільгосппідприємств комерційними банками можуть співіснувати з формами кредитування, які на сьогодні в Україні вважаються нетрадиційними.

Так, одним із шляхів поліпшення доступу товаровиробників до середньо- і довгострокових кредитів є використання земель сільськогосподарського призначення як об’єкта застави, тобто іпотеки. Адже відсутність ринку землі перешкоджає надходженню довгострокових інвестицій у сільське господарство. В Україні за теперішніх умов існує занадто багато проблем, які перешкоджають негайному внесенню земель сільськогосподарського призначення в торговий оборот. Їхнє подальше вирішення зможе відкрити нові горизонти застосування іпотеки за умов прийняття комплексу нормативно-правових актів з регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення, функціонування іпотечних установ, формування регіональної земельної політики.

Актуальними альтернативами банківському кредиту можуть стати фінансовий лізинг і кредитування кредитними спілками. Лізинг вигідний і сільгоспвиробникам, і виробникам техніки та переробникам, оскільки одночасно є засобом розвитку виробництва, реалізації техніки, застосування досягнень науково-технічного прогресу. Основними перевагами кредитних спілок є можливість отримання коштів підприємствами, для яких недоступні кредити комерційних банків внаслідок відсутності ліквідної застави, кредитної історії, складностей процедури оформлення тощо. Однак вітчизняні спілки не об’єднані в систему і майже не надають послуг підприємствам агросектору через законодавчі обмеження, крім цього, їхні процентні ставки за кредитами все ще залишаються занадто високими для сільгоспвиробників.

Проведені дослідження дають змогу стверджувати, що, окрім відсутності ліквідної застави і за високих кредитних ставок, однією з причин малоефективного використання та виникнення проблем зі своєчасним поверненням кредитних ресурсів є нехтування рівнем власної кредитної асимілятивної спроможності на етапі залучення кредиту.

Кредитна асимілятивна спроможність сільськогосподарських виробників – це здатність до раціонального та ефективного використання кредитних ресурсів на підставі розрахунку оптимального розміру і строку залучення з урахуванням власного фінансового стану, виробничих потужностей підприємства та інших макро- і мікроекономічних чинників, що можуть впливати на його виробничо-господарську діяльність на певному етапі функціонування.

Важливою складовою її оцінки є ідентифікація чинників кредитного ризику, з яким стикається сільськогосподарський товаровиробник, і визначення ступеня їхнього впливу на кредитоспроможність підприємства (рис.3).

Рис. 3. Структура основних видів кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств.

Необхідність оцінки ризику від залучення кредиту і встановлення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами вимагають також здійснення прогнозної оцінки ефективності від використання кредиту.

З цією метою дисертантом було сформовано кредитний інвестиційний проект для фермерського господарства "Едем" Жовківського району Львівської області як комплекс заходів із прогнозування ефективності запланованого напряму вкладання кредитних коштів відповідно до визначених критеріїв. Даний метод прогнозної оцінки дасть змогу уникнути небажаних фінансових наслідків від його залучення.

Проект передбачає формування портфеля альтернативних напрямів кредитування, ідентифікацію та розподіл чинників ризику і невизначеності за видами, формами прояву та значимості як для кредитора, так і для сільськогосподарського підприємства. У процесі його розробки здійснюється аналіз фінансової та економічної життєдіяльності проекту з урахуванням необхідності погашення вкладених коштів та рівня кредитоспроможності підприємства. Кінцевим етапом проекту вважається одержання інвестиційного кредиту у разі проходження підприємством усіх передбачених етапів аналізу.

Проведений аналіз засвідчує, що складання підприємством подібного кредитного інвестиційного проекту здатне підвищити рівень асимілятивної спроможності до освоєння кредиту і його ефективного використання, а також збільшити шанси на одержання позитивної відповіді від кредитора.

Оцінка досвіду державної кредитної підтримки сільськогосподарських підприємств окремих зарубіжних країн дозволяє зробити висновок про можливості його використання та адаптації в умовах українського сьогодення. Необхідно також враховувати, що спільною ознакою всіх країн, де реалізується допомога селу бюджетним коштом, є неминуча проблема відстеження й оцінки їх ефективного використання, а також висока вартість системи пільгового кредитування. Дисертант вважає, що варто взяти до уваги і поступово перейти до системи допомоги, що практикується в США і Угорщині (у частині, спрямованій на гарантування кредитів), а також у Чехії, де субсидії процентної ставки і гарантії застосовуються порівну.

Досвід кредитування сільськогосподарських підприємств України свідчить про те, що недостатність або відсутність у них надійного забезпечення у вигляді ліквідної застави суттєво підвищує ризик комерційного банку, а це призводить до зростання процентних ставок за кредитом чи навіть відмови у його наданні. За таких обставин сільськогосподарським товаровиробникам дуже важко конкурувати за кредитні ресурси навіть зі своїми партнерами – переробними підприємствами і постачальницько-збутовими організаціями, які, поза сумнівом, характеризуються вищим рівнем кредитоспроможності.

Важливим чинником підвищення довіри потенційних кредиторів (головним чином банків) до сільськогосподарських підприємств може стати запровадження системи гарантування повернення кредитів шляхом створення спеціалізованої установи, головною перевагою співпраці з якою є можливість залучення більшої кількості кредитів і зниження їхньої вартості для одержувачів.

З цією ж метою з 2009 року потрібно припинити нарощування обсягів бюджетних коштів, що виділяються на компенсації банківських кредитів і, навпаки, поступово скорочувати їх, переспрямовуючи на нову статтю витрат – видатки на функціонування Державного агентства кредитних гарантій, створеного у формі закритого акціонерного товариства.

Так, при щорічному середньому зростанні бюджетних витрат на пільгове кредитування на 30%, до 2013 р. прогнозна сума часткової компенсації зросте у 3,7 рази порівняно з рівнем запланованих на 2008 р. видатків. Якщо протягом наступних п’яти років зменшувати суми коштів на цю статтю витрат, можна досягнути поступового скорочення фінансування пільгового кредитування сільськогосподарських підприємств, по суті, не припиняючи його, а вивільнені кошти спрямовувати на діяльність новоствореного агентства.

Паралельно на функціонування цієї організації слід щорічно виділяти з державного бюджету 3-5% видатків усієї агросфери. Якщо протягом окресленого періоду Державне агентство кредитних гарантій виявить свою життєздатність та ефективність, можлива поступова редукція його державного фінансування. Однак ця організація повинна залишатись у державній власності.

При цьому під гарантії зможуть підпадати підприємства, які залучають довгострокові кредити і мають економічно обґрунтований бізнес-план (кредитний інвестиційний проект), але в яких відсутня прийнятна для банків застава. Гарантією не зможуть скористатись господарства, які залучають пільговий кредит. Можливість претендувати на гарантований кредит може надаватись сільськогосподарському підприємству лише один раз протягом одного календарного року.

Диференціація частини кредиту, яка підпадає під гарантію агентства, залежатиме від розміру кредиту: із збільшенням його суми відбувається зменшення гарантованої частини через підвищення ризику для гаранта (табл. 3).

Таблиця 3

Градація залежностей між розміром кредиту і гарантією, що розповсюджується на нього

Показник | Співвідношення

Сума кредиту, тис. грн. (у. о.) | 50-70* | 71-100 | 101-150 | 151-200 | 201-300 | 301-500*

Частка суми, на яку розповсюджується гарантія, % |

90* |

85 |

80 |

77 |

70 |

67*

Комісійні, що сплачує підприємство, % |

1,5 |

1,8 |

2,0 |

2,3 |

2,5 |

2,8

*Із можливістю зміни мінімальної і максимальної суми кредиту і його гарантованої частини.

Застосування системи кредитних гарантій у майбутньому спроможне стимулювати притік капіталу в сільське господарство, поступово обмежити необхідність прямих бюджетних асигнувань для кредитування сільськогосподарських підприємств (як це відбувається сьогодні в Україні), а також підвищити довіру комерційних банків до позичальників-виробників сільськогосподарської продукції. Створення такої організації може дати кращі результати в майбутньому, ніж здійснення компенсаційних доплат.

ВИСНОВКИ

1. Для забезпечення безперебійності виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації аграрного сектора України необхідне поліпшення їхнього кредитного забезпечення, тобто доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, головне джерело яких – кредит. Для цього має бути сформоване сприятливе кредитоспроможне середовище, тобто сукупність макро- і мікроекономічних чинників, які здійснюють позитивний вплив як на кредитоспроможність підприємства, так і на його відносини з кредитором.

2. Протягом останніх років спостерігаються тенденції до зростання основних показників виробничо-господарської діяльності та фінансового стану сільськогосподарських підприємств Львівської області. Однак загальний рівень ефективності виробництва і фінансової стійкості залишається низьким. Разом з тим, сільськогосподарські товаровиробники мають змогу виконувати фінансові зобов’язання за рахунок власних коштів. Це також стосується можливостей розрахунків з кредиторами. З іншого боку, разом із зростанням групи показників ефективності і прибутковості, коефіцієнти фінансової стійкості усе ще залишаються низькими, що свідчить про непривабливість сільськогосподарських підприємств для потенційних кредиторів.

3. Вітчизняна банківська система розвивається швидкими темпами, що виявляється у збільшенні кількості іноземних банків і розмірів їх сукупного статутного капіталу. Важливим гальмівним чинником кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств є, з-поміж іншого, незавершеність процесів формування та об’єктивна обмеженість реальних можливостей банківського сектора. Поряд з нарощуванням капіталу та ресурсної бази комерційних банків, невідкладного розв’язання потребує вдосконалення структури банківської системи. Відсутність у ній таких елементів, як кооперативний банківський сектор, спеціалізовані банки (іпотечний, аграрний тощо), створює диспропорції у кредитуванні окремих галузей, у тому числі сільського господарства.

Попри це, зростання обсягів банківського кредитування виробників сільськогосподарської продукції Львівської області відбувається динамічними темпами. При цьому темпи росту частки довгострокових кредитів перевищують аналогічні показники короткострокових. Позитивним чинником є щорічне збільшення частки сільськогосподарських товаровиробників в частині користувачів довгостроковими пільговими кредитами.

4. Запровадження пільгового кредитування деякою мірою покращило стан кредитного забезпечення підприємств галузі, однак дана система має низку суттєвих недоліків, як-от: затримки в перерахуванні відшкодування, обмеження для учасників конкурсу, ліміт бюджетних коштів. Тому для більшості сільськогосподарських товаровиробників пільгове кредитування не зробило кошти комерційних банків відчутно доступнішими і, як результат, не вирішило проблему зовнішнього фінансування.

5. Встановлено, що вагомими перешкодами на шляху підвищення ефективності кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств є високий рівень банківських процентних ставок і відсутність прийнятної застави, а також її низька ліквідність. Ці чинники є, по суті, одними з найважливіших при визначенні загальної доступності кредитів комерційних банків для виробників сільськогосподарської продукції.

6. Безперечним є факт необхідності державного протекціонізму і підтримки сільськогосподарських підприємств при отриманні ними доступу до фінансово-кредитних ресурсів. Така підтримка виявляється у застосуванні знижених процентних ставок, відстроченні сплати відсотків і самого кредиту, створенні гарантійних установ, урядових агенцій і аграрних банків. Однак дуже важливо визначити ту межу, за якою державна підтримка перетворюється на дотації, коли кошти повністю споживаються господарством і не повертаються в бюджет, а самі доплати отримують банки, яким перераховується компенсація.

7. Обсяги довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств можна розширити завдяки розвитку нетрадиційних форм кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, головним чином, сільськогосподарської іпотеки та фінансового лізингу. Їхнє застосування стане можливим за умов удосконалення чинного законодавства з регулювання різних аспектів застосування цих фінансових інструментів, а також розширення строків користування кредитом.

8. Здійснення оцінки власної кредитної асимілятивної спроможності сільськогосподарськими виробниками здатне підвищити рівень ефективності використання кредиту і, відповідно, покращити їхнє кредитне забезпечення. З цією метою для мінімізації можливих фінансових і виробничих ризиків, які виникатимуть у процесі застосування кредитних коштів, доцільно складати кредитний інвестиційний проект, де інвестором виступає саме підприємство.

9. Запозичення досвіду зарубіжних країн у частині формування державної фінансово-кредитної підтримки сільгосппідприємств слід здійснювати з урахуванням особливостей вітчизняного агросектору. Найбільш придатним для адаптації в наших умовах є досвід США і деяких країн Центрально-Східної Європи стосовно функціонування спеціалізованих установ з гарантування кредитів, а також часткова зміна акцентів пільгового кредитування, зосередженням уваги не на адресатах кредиту, а на кредитних продуктах (цільових програмах).

Створення Державного агентства кредитних гарантій – державної організації, метою діяльності якої стане надання гарантій за кредитами комерційних банків для сільськогосподарських підприємств, сприятиме покращанню їхнього кредитного забезпечення, зниженню банківських процентних ставок, а також обмеженню необхідності зростання бюджетного фінансування системи пільгового кредитування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ващик М.С. Проблеми пільгового кредитування сільськогосподарських товаровиробників / М.С. Ващик // Економіка : проблеми теорії та практики : Зб. наук. праць. Вип. 207 : в 5 т. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – Т. 3. – С. 738-746.

2. Ващик М.С. Перспективи розширення доступу виробників сільськогосподарської продукції до ринку кредитних ресурсів / М.С. Ващик // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія "Економіка АПК і природокористування". – 2006. – №3. – С. 33-37.

3. Ващик М.С. Проблеми страхування агроризиків сільськогосподарських підприємств / М.С. Ващик // Вісник Львівського державного аграрного університету : Економіка АПК. – 2006. – № 13. – С. 370-375.

4. Ващик М.С. Система державної підтримки сільського господарства Польщі / М.С. Ващик // Економіка АПК. – 2006. – № 11. – С. 149-155.

5. Ващик М.С. Кредитне забезпечення аграрних підприємств Львівщини на сучасному етапі / М.С. Ващик // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету, 2007. – Вип. 15; т. 2. – С. 141-143.

6. Ващик М.С. Досвід країн Центрально-Східної Європи у державній кредитній підтримці аграрного сектора: можливості застосування в умовах України / М.С. Ващик // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2007. – №111. – С. 121-125.

7. Ващик М.С. Кредитування сільськогосподарських підприємств Львівської області комерційними банками / М.С. Ващик // Вісник Львівського держав-ного аграрного університету : Економіка АПК. – 2007. – №14(2). –