ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

ВИШНЯКОВ ОЛЕКСАНДР КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 346.3(477):340.137+347.2(477):340.137

АПРОКСИМАЦІЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЦИВІЛЬНИХ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

ДО УМОВ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

КІВАЛОВ Сергій Васильович,

академік Академії правових наук України,

голова Комітету Верховної Ради України

з питань правосуддя

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ЛУЦЬ Володимир Васильович,

Академія муніципального управління

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, професор

КИСІЛЬ Василь Іванович,

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса

Шевченка, професор кафедри міжнародного

приватного та митного права;

доктор юридичних наук, професор

ВАСИЛЬЄВА Валентина Антонівна,

декан юридичного факультету Юридичного

інституту Львівського державного університету

внутрішніх справ

Міністерства внутрішніх справ України

Захист відбудеться 7 липня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 2

Автореферат розісланий 2 червня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.П. Музиченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Орієнтація на ринкову економічну модель породжує проблему наближення української правової системи, особливо тих її частин, які забезпечують економічні відносини, до західних правових систем як на рівні їх загальної типології, так й регіональних та національних систем. Протягом останніх десятиліть європейські країни демонструють значне зростання ефективності економіки за рахунок створення в рамках Європейського Союзу спільного ринку, а згодом єдиного внутрішнього ринку. Приєднання до цього ринку на загальному тлі реінтеграції до Європи стало новітнім викликом для України та нагальним практичним завданням, бо економічний потенціал країни потребує переходу від співробітництва до євроінтеграційної моделі відносин. Першим кроком в напрямку економічної інтеграції України до ЄС став План дій Україна-ЄС, заснований на пропозиції Європейської комісії країнам – «сусідам» ЄС, зокрема Україні, зайняти «частку» на внутрішньому ринку ЄС незалежно від питання членства в ЄС. Ініціатива Єврокомісії відкриває шлях до поступової інтеграції національного ринку України до внутрішнього ринку ЄС. Економічні інтеграційні процеси потребують відповідної правової інтеграції, зокрема поступового наближення правового забезпечення товарних майнових відносин в Україні до правових засад і принципів, що діють на внутрішньому ринку ЄС, з метою досягнення сполучності з нормами права ЄС та країн — членів, а згодом - гармонізації, а також уніфікації у деяких правових галузях. Відкривається перспектива функціонування в Україні поряд з національною правовою системою системи права ЄС в частині регулювання ринку та перспектива розподілу функцій регулювання між обома системами на зразок розподілу компетенції між ЄС та країнами — членами ЄС.

Положеннями Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС (УПС) на Україну покладено обов'язок прикласти зусиль для забезпечення того, щоб її законодавство стало сумісним із законодавством Співтовариства. Серйозним кроком у напрямку ринкової економіки стали відповідні зміни в законодавстві (наприклад, «СОТівські» закони), вступ України до Світової організації торгівлі та початок переговорів щодо укладення нової базової угоди та угоди про зону вільної торгівлі Україна-ЄС.

Практично, євроінтеграційні дослідження потрібні не тільки з огляду на політичні, геостратегічні чинники. Поява феномену ЄС вже довела у свій час, що участь у спільному європейському ринку є економічно вигідною, причому як для держав, так й для приватних суб'єктів економічної діяльності.

Приєднання України до системи угод COT, реалізація програмних документів щодо інтеграції України до ЄС потребуватимуть остаточного переходу до ринкових методів регулювання товарних майнових відносин. Йтиметься про

роздержавлення економіки, перехід від управління до регулювання та подальшої дерегуляції у недержавному секторі. Завдяки певним крокам у цьому напрямі Україна вже набула статусу країни з ринковою економікою за законодавством ЄС. Набуття членства у COT має вивести Україну також із чорного списку ЄС «країн з державною торгівлею». У цьому зв'язку потребує реформи механізм функціонування фінансових інституцій, цінове адміністрування, система фінансових послуг, що в їх нинішньому стані заважає розвитку взаємовигідній торгівлі, припливу іноземних інвестицій в Україну, а також діяльності українських зовнішніх інвесторів. Державна підтримка галузей національної економіки має відповідати міжнародним та європейським правовим принципам. Необхідно перейти від управління ринком до європейської системи ринкового нагляду.

З приєднанням України до COT виникають нові теоретичні і практичні проблеми застосування принципів та норм СОТ до приватних відносин, що здійснюються у правовому полі України. Не можна не звернути уваги на нову стратегію Єврокомісії щодо доступу європейського бізнесу на ринки третіх країн, згідно з якою у сучасний період бар'єри на шляху бізнесу - це, як правило, бар'єри нетарифного характеру, що пов'язуються скоріше з рівнем нормативно-правового забезпечення та регуляторним кліматом всередині тієї чи іншої країни, ніж з режимом на її зовнішніх кордонах.

У світлі розгортання об'єктивних процесів глобальної та регіональної інтеграції правове регулювання економічної діяльності потребує нових наукових підходів. У зарубіжній літературі проблеми правового регулювання в сфері економічних відносин в умовах інтеграції ґрунтовно досліджені (Д. Джексон, Р. Бхала, П. Драхос, Ю. Плате та ін.). Значним внеском стали праці з порівняльного приватного права, хоча інтеграційний або глобальний контекст міг при цьому залишатися за дужками (У. Магнус, К. Цвайгерт, К. Осакве та ін.). Вийшли спеціалізовані в рамках права ЄС праці західноєвропейських авторів з питань гармонізації певних приватноправових відносин (Т. Бургуані, Ф. Маніє, Р. Сімпсон, А. Санта Марія та ін.), уніфікації європейського приватного права (Г. Альпа, X. Биль, О. Ландё, X. Кетц, А.С. Харткампф, К. Жустра, К. фон Бар, М.В. Хесселінк, X. Шепель та ін.). За часів СРСР подібні проблеми досліджувалися здебільшого у контексті «соціалістичної економічної інтеграції» в рамках Ради Економічного Співробітництва (М.М. Богуславський, Т.Є. Абова та ін.). У науковій літературі РФ проблема досліджувалася М.І. Кулагіним, Ю.М. Юмашевим, Н.А. Ушаковим, Є.Т. Усенком, І.І. Лукашуком, В.В. Безбахом, Є.В. Скурко та ін.). В Україні інтеграційні дослідження правових питань майнових відносин розпочалися фактично ще працями В.М. Корецького 20-х -30-х років. В умовах незалежної України у розробку цієї проблеми внесли значний внесок В.Н. Денисов, А.С. Довгерт, В.І. Кисіль, В.М. Коссак, Н.С. Кузнецова, В.Ф. Опришко, В.І. Муравйов, Є.О. Харитонов, O.I. Харитонова,

О.О. Мережко, О.О. Чувпило, М.М. Мікиєвич, Г.С. Фединяк, Р.А. Петров, Д.В. Задихайло, О.М. Бірюков, О.М. Вінник, Ю.М. Капіца, О.Р. Кібенко, З.М. Мозіль та ін. Останнім часом кількість досліджень з права ЄС стрімко зростає. Нового поштовху вони набувають після підписання Лісабонського договору ЄС, що відобразив найсучасніші інтеграційно-правові концепції.

На сучасному етапі, коли тривають складні процеси відродження українського права, а також в умовах значного підвищення інтенсивності інтеграційних процесів та поширення цих процесів за межі міждержавних відносин зросла потреба в подальших теоретичних та практичних інтеграційно-правових розробках у сфері правового забезпечення товарних майнових відносин суб'єктів приватного права. Інтереси економічної євроінтеграції потребують ревізії усієї правової системи України, і в першу чергу - в частині, що має забезпечувати ринковий характер цивільних майнових відносин. Оскільки цей характер визначається принципами юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності їх учасників, засобами правового забезпечення цих відносин виступають в українській правовій системі цивільне законодавство та «обслуговуюча» галузь господарсько-підприємницького законодавства. Разом з тим, відокремленість останньої від цивільного законодавства не завжди є сумісним із зазначеними ринковими принципами, а отже - з європейською правовою моделлю.

Окремою проблемою є охорона права власності, включаючи підприємницьку та корпоративну власність, за європейським зразком. Вже зараз, на рівні звичайної торгівлі з ЄС виникають нагальні питання гармонізації регулювання права промислової власності, фінансових послуг. Разом з посиленням ринкових важелів правового регулювання майнових відносин, є необхідність приведення соціальної складової цього регулювання до рівня стандартів ЄС, - це стосується якості та безпеки товарів та послуг, захисту прав споживачів, акціонерів тощо. В перспективі виникають проблеми приєднання до процесу уніфікації європейського цивільного права.

У вітчизняній правовій науці докладно досліджені питання розв'язання торговельних суперечностей на міждержавному рівні і на рівні відносин між приватними сторонами торговельного контракту. У той же час виявляються практично обійденою увагою проблеми правових колізій на рівні відносин приватних (юридичних чи фізичних) осіб, резидентів чи нерезидентів, з державою. Практично, залишаються маловивченими проблеми використання приватними суб'єктами транскордонних майнових відносин адміністративних і судових процедур для розв'язання таких колізій. Хоча вже з'явилися роботи з аналізом окремих положень права СОТ, проблема застосування принципів СОТ у відносинах «підприємець - держава» є новою у вітчизняній юридичній літературі.

В УПС та Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства ЄС визначено пріоритетні сфери наближення до права ЄС, серед

яких право компаній, банківське право, інтелектуальна власність, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупівлі, захист здоров'я та життя людини, захист споживачів, транспорт. Специфіка вказаних сфер визначає необхідність інтеграційно-правових розробок не тільки в руслі міжнародного економічного права, а й у широкому комплексному спектрі проблем регулювання економіки засобами різних галузей національного права, у першу чергу цивільного, підприємницького, аграрного, а також міжнародного приватного права. Нових підходів потребують концепції конституційного права, оскільки інтеграція до ЄС неможлива без добровільної відмови від частини компетенції держави на користь наднаціональних структур ЄС. Тому дисертація є спробою віддзеркалення інтеграційних проблем не тільки у цивільноправовому, а й у міжгалузевому правовому розрізі. Так, зовнішньоекономічні питання досліджуються не тільки в аспекті міждержавних відносин, а й відносин між державою та людиною (або юридичною особою), так званих «діагональних» відносин, їх правової природи та впливу на цивільні майнові відносини «горизонтального» типу.

Альфою і омегою дисертації є розробка основних підходів у правовому регулюванні економічної діяльності на основі загальновизнаних у світі принципів з метою вирішення правових питань у процесі інтеграції України до європейського та глобального економічного простору, зокрема - питань регулювання економічної діяльності суб'єктів приватного права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з програмою Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми побудови демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України», загальною темою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006-2010 роки. Тема дисертації відповідає плану наукових досліджень кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства ОНЮА «Діалог сучасних правових систем. Адаптація правової системи України до європейського права».

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення закономірностей, які слід враховувати в процесі наближення до правових принципів внутрішнього ринку ЄС. Загальні завдання дисертації - по-перше, дати оцінку правової системи України відносно європейської, визначити принципові шляхи виходу з правових колізій на «нижньому поверсі», тобто, на рівні правових майнових відносин приватних суб'єктів, в тому числі - нерезидентів, у комплексі з відносинами цих суб'єктів з державою, її органами чи посадовцями (деривативні «приватно-публічні» правовідносини). По-друге, - це опрацювання правових принципів, на яких має бути здійснене долучення України як держави

та її суб'єктів економічної діяльності до європейського інтеграційного об'єднання, яке працює на загальновизнаних глобальних ринкових принципах.

Цим визначаються наступні конкретні завдання дослідження:

виявити особливості розвитку українського права порівняно з правом розвинутих західних країн;

визначити поняття правової інтеграції, її рівнів і методів, визначити інтеграційне правове регулювання та його сферу;

визначити мету євроінтеграційних процесів у правовій царині;

визначити наявність пріоритетних сфер правової інтеграції, зокрема дослідити питання правового забезпечення цивільних майнових відносин товарного характеру як аксіоматичного пріоритету для України на сучасному етапі;

визначити ознаки інтегративності правових галузей;

визначити в інтеграційному аспекті інструменти правового забезпечення цивільних майнових відносин товарного характеру, співвідношення приватноправового та публічно-правового підходів у регулюванні цивільних майнових відносин товарного характеру, співвідношення цивільного законодавства з іншими галузями законодавства України як інструментами не тільки правового забезпечення майнових відносин товарного характеру, а й втручання держави у відносини приватних осіб;

визначити можливість використання законодавства ЄС та судової практики ЄС у сфері товарних майнових відносин у залежності від можливих рівнів (етапів) інтегрованості України до внутрішнього ринку ЄС та масштабів, зокрема регіонального;

визначити основні риси трансформації господарсько-підприємницького законодавства України у зв'язку з входженням України до світової торговельної системи та перспективами входження до внутрішнього ринку ЄС;

визначити основні риси (параметри) умовного «взірця», що має використовуватися в процесі наближення до правових кондицій внутрішнього ринку ЄС.

Об'єктом дослідження є цивільне законодавство у взаємодії з іншими галузями законодавства України як база правового забезпечення майнових відносин товарного характеру.

Предметом дослідження є наближення української правової моделі забезпечення майнових відносин товарного характеру до правових принципів, які діють в умовах внутрішнього ринку Європейського Союзу.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувалися загальнонаукові методи та спеціальні методи юридичної науки.

В основу дослідження покладено метод порівняльно-правового аналізу, оскільки такий аналіз випливає з самої формули дисертації — апроксимація до умов внутрішнього ринку ЄС передбачає заміну стану «віддиференційованості»

правової системи України відносно правової системи ЄС та правових систем країн членів, а також відносно глобальної правової системи СОТ на стан сполучності, гармонізованості або у деяких галузях – уніфікованості. Оскільки аналізу піддаються цивільні майнові відносини товарного характеру та відносини, з ними пов'язані, а їх регулювання відзначається конвергенцією двох класичних правових систем світу – романо - германської системи (системи цивільного права), до якої входить українська правова система, та англо-американської, розглядаються питання впливу цього процесу в українському правовому полі.

Герменевтичний метод в комплексі з формально-логічним підходом застосовується в багатьох фрагментах дослідження при тлумаченні правових норм Конституції, Цивільного, Господарського кодексів та інших актів.

Характерно, що універсальний аксіологічний метод знайшов безпосереднє правове забарвлення у нормах ЄС, які визначають «європейські цінності» (Хартія про основоположні права ЄС, яка після набрання чинності Лісабонським договором прирівнюватиметься до засновницьких документів ЄС). Саме ними визначаються привабливість перспективи євроінтеграційних перетворень, в тому числі в правовій сфері, та інтенсивність перетворень в правовій системі країни - суб'єкта інтеграції. Аксіологічний метод застосовується в дисертації також при оцінці тих чи інших правових категорій, наприклад, цінності правового інституту підприємництва як віддзеркалення самостійної ініціативної ризикової діяльності в економічній сфері на тлі таких цінностей як державні інтереси, загальносоціальні цілі тощо.

Конкретно-історичний метод наукового пізнання покладено в основу дослідження в дисертації генезису та розвитку інтеграційного правового регулювання в Україні.

За допомогою індуктивного методу сформульовано концепцію «універсального бізнесового права», тезу щодо «приватно-публічних» відносин та інші положення Системно-функцюнальний метод широко застосовується в процесі аналізу української національної правової системи, системи права COT, наднаціональної системи права ЄС.

Комплексний підхід застосовано при визначенні відносин, тісно пов'язаних з цивільними майновими відносинами, при визначенні співвідношення цивільного та підприємницького законодавства, співвідношення галузей законодавства, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших досліджень нової актуальної теоретичної проблеми функціонування української держави у спільному з іншими державами правовому просторі Цей простір є масштабом для інтеграційно-правових процесів в українському праві.

Науковою новизною результатів дослідження є те, що в ньому уперше:

визначено, що правова зовнішня інтегрованість є суттєвою ознакою при оцінці економічного правопорядку в сучасній правовій державі,

визначено особливість процесу «інтернаціоналізації» та універсалізації українського права - з набуттям державної незалежності він поєднується з особливим вектором самоідентифікації, «націоналізації», національної реставрації;

визначено, що процес «європеїзації» права України не завжди відповідає реальним відносинам, отже останні штучно «підтягуються» до європейських та світових правових зразків;

визначено, що метою євроінтеграційних економічних процесів є забезпечення недискримінації нерезидентських осіб в українському правовому полі, що, у свою чергу, є запорукою недискримінації українських суб'єктів у правовому полі ЄС, а у кінцевому рахунку - позитивного економічного ефекту внаслідок прискорення обігу товарів, послуг, об'єктів інтелектуальної власності, капіталів тощо;

висловлено гіпотезу, що виділення на практиці пріоритетних правових галузей є проявом тенденції прискорення процесу втілення економічного лібералізму як складової української національної ідеї, а штучний характер прискорення - віддзеркаленням маргінального характеру діючої моделі української економіки;

висунуто тезу про виділення з числа галузей права України «космополітичних» галузей, які розглядаються як більш відкриті до глобальної та регіональної адаптації, та відповідну концепцію диференціації правових галузей в системі права України на «інтегративні» галузі та інші, а на цій основі - положення про вибірковий, не — фронтальний характер правової інтеграції для України;

обґрунтовано виділення у якості інтегративних галузей законодавства України цивільного та підприємницького законодавства, що регулюють безпосередньо або опосередковано майнові відносини товарного характеру та мають достатні інтегративні властивості, є найбільш «космополітичними», при цьому інтегрується не уся галузь одночасно, а лише окремі частини, підгалузі, блоки та окремі норми, що відповідає поступовому фрагментарному характеру інтеграції національних законодавств в рамках ЄС;

висунуто тезу щодо деривативного характеру діючого господарського законодавства України та недоцільності його функціонування незалежно від цивільного законодавства, зокрема, паралельного регулювання договірних майнових відносин та спроб поставити договірно-правові відносини приватних осіб в залежність від публічно-правових відносин через надання останнім пріоритетного та самодостатнього характеру та функції пріоритетного обслуговування владної «вертикалі» на шкоду «горизонтальним» майновим відносинам, на цій основі обґрунтовано тезу щодо діючого господарського законодавства як частини цивільного законодавства України;

на розвиток існуючої концепції «приватно-публічних» відносин сформульовано відмінну ознаку «приватно-публічних» відносин як відносин деривативного характеру, де фізична особа або юридична особа приватного права

виступає їх ініціатором та бенефіціаром, а самі відносини мають взаємний збалансований характер на відміну від схожих відносин («публічно-приватних»), які характерні ініціативою з боку суб'єкта публічного права, незбалансованістю та імперативним характером приписів, втручанням держави у бізнесові стосунки приватних осіб, обґрунтовано тезу щодо ознак їх галузевого розмежування;

обґрунтовано тезу, що зовнішньоекономічні відносини належать у широкому їх розумінні до цивільно-правової галузі, зокрема, до міжнародного приватного права, а також до підприємницького права як частини приватного права та як деривативної частини цивільного права України;

висунуто тезу, що в умовах інтеграції до внутрішнього ринку ЄС акти законодавства ЄС, включаючи акти Суду ЄС, мають незалежно від членства України в ЄС використовуватися як джерело права України;

визначено правові режими співпраці суб'єктів підприємництва в рамках «єврорегіонів»;

визначено відмінність конвергенції законодавства від адаптації та «вирівнювання» - останні передбачають одностороннє добровільне пристосовування законодавства країни до зарубіжного законодавства, тоді як конвергенція є переходом законодавства від первинного, підготовчого етапу правової інтеграції до більш високого ступеня - до етапів власне правової інтеграції - гармонізації та уніфікації, від добровільного одностороннього «наближення» національного законодавства щодо транснаціонального «зразка» до етапу взаємного «зближення» законодавств різних країн через спільний «зразок» за узгодженою процедурою та за допомогою наднаціональних владних структур;

визначено роль підприємницького права як засобу забезпечення захисту суб'єктів підприємництва у їх відносинах з державою та взагалі захисту підприємництва як конституційно-правової цінності, а також потребу преференційного режиму охорони прав та правового захисту (особливо для малого бізнесу), зважаючи на ризиковий характер діяльності підприємця та його ключове місце у структурі сучасного ринкового суспільства;

сформульовано умовно-теоретичний взірець для вдосконалення «деривативного» правового забезпечення цивільних майнових відносин, який формулюється як «універсальне» (або «універсально-регіональне») бізнесове право, визначено його предмет та систему;

дано загальну характеристику інтеграційного законодавства України, що забезпечує майнові відносини, як частини регіонального та глобального інтеграційного права.

Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації можуть використовуватися у нормотворчому процесі, в першу чергу при вирішенні питань гармонізації законодавства України щодо законодавства ЄС, в процесі приведення законодавства України у відповідність до норм і принципів

COT, а також при укладенні нових «поглиблених» угод між Україною та ЄС, зокрема, при розробці правової моделі «поглибленої та всесторонньої» зони вільної торгівлі, розробці правових умов вільного руху товарів, послуг, капіталів та людей між Україною та країнами ЄС, участі українських суб'єктів цивільного права у внутрішньому ринку ЄС та їх діяльності у спільному правовому полі.

Ці положення можуть використовуватися також при підготовці навчальної літератури, методичних матеріалів, у навчальному процесі для викладання у вищих юридичних навчальних закладах таких дисциплін як «Право Європейського Союзу», «Цивільне право», «Міжнародне торгове право», «Міжнародне інвестиційне право», «Міжнародне приватне право», «Порівняльне цивільне і бізнесове право».

Положення дисертації використано дисертантом при викладанні ним в Одеській національній юридичній академії курсів «Право Європейського Союзу», «Порівняльне цивільне і комерційне право», «Міжнародне підприємницьке і торгове право», «Зовнішньоекономічне право», «Інвестиційне право».

Дисертант використав положення дисертації працюючи у складі експертної групи при Міністерстві закордонних справ України (Проект «Консультування з юридичних питань делегації України на переговорах з ЄС щодо укладання нового базового договору» Жовтень 2007 р. - січень 2008 р. Міжнародний фонд «Відродження», реєстраційний номер 37704).

Особистий внесок здобувача. Серед 53 публікацій за темою дисертації у співавторстві написано 12. Особистий внесок здобувача у написання монографії, навчальних посібників та коментарів зазначається у списку опублікованих праць відповідними номерами розділів та глав. У підготовці 4 статей він полягає у розробленні по кожній статті основної ідеї та викладенні тексту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано у виступах автора на конференціях, симпозіумах, семінарах, круглих столах, зокрема круглому столі з питань імплементації Плану дій ЄС - Україна (Представництво Європейської комісії в Україні Київ, 28 січня 2008 р.), круглому столі «Європейська та євроатлантична інтеграція стан та перспективи співробітництва» (Одеська облдержадміністрація Одеса, 11 липня 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС правові та економічні аспекти» (Британська рада, Українська асоціація європейських досліджень, ОНЮА Одеса, 8 червня 2007 р.), науково-практичному семінарі «Європейський Союз 50 років після Римських договорів Євроінтеграційні перспективи України нові моделі» (Інститут євроатлантичного співробітництва, м. Київ, Одеський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, ОНЮА та ін. Одеса, 12 травня 2007 р.), 10-й звітній науковій конференції ОНЮА «Правове життя сучасної України» (Одеса, 27-28 квітня 2007 р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реалізації Плану дій Україна - ЄС» (Одеський регіональний інститут

державного управління НАДУ при Президентові України Одеса, 9 лютого 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правові й економічні аспекти вступу України до Світової організації торгівлі» (Британська рада, Інститут економіко — правових досліджень НАН України та ін. Донецьк, 2 березня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток європейських студій в Україні Проблеми та перспективи» (Донецький національний університет Донецьк, 20-21 квітня 2006 р.), 9-й звітній науковій конференції ОНЮА (Одеса, 26 квітня 2006 р.), міжнародній конференції «Ширша Європа» (Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Британська Рада Київ, 5-7 жовтня 2006 р.), Четвертій міжнародній конференції з серії «Європейське право сьогодні наука, освіта, практика» - «Моделі розвитку України в контексті євроатлантичної інтеграції» (Британська Рада, Польський інститут в Києві, Львівський національний університет Львів, 2 листопада 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні питання Плану дій Україна-ЄС» (Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Британська Рада Київ, 10 листопада 2006 р.), міжнародній конференції випускників програм наукового стажування у США «15 років пострадянських трансформацій висновки, уроки та перспективи» (Інститут Кеннана Міжнародного наукового центру їм. Вудро Вільсона, США Полтава, 16-18 вересня 2005 р.), міжнародній конференції «Ширша Європа» (Європейський інститут Сассекського університету, Велика Британія, Європейський коледж Варшава, 30 червня - 2 липня 2005 р.), міжнародному семінарі «Європейський Союз створення та етапи розвитку Інституційна основа Європейського Союзу Україна та Європейський Союз» (Інститут євроатлантичного співробітництва, м. Київ, Одеський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, та ін. Одеса, 15 травня 2005 р.), 8-й звітній науковій конференції ОНЮА (Одеса, 22-23 квітня 2005 р.), Третій міжнародній конференції з серн «Європейське право сьогодні наука, освіта, практика» - «Україна та ЄС до нового виміру відносин» (Британська Рада, Львівський національний університет Львів, 11 березня 2005, Форумі Партнерств в рамках міжнародного IV Економічного форуму (Львівська облдержадміністрація Львів, 7-8 жовтня 2004 р.), науково-практичній конференції «Господарське законодавство України практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору» (Інститут економіко — правових досліджень НАН України, Донецький національний університет Донецьк, 30 вересня - 1 жовтня 2004 р.), міжнародній конференції випускників програм наукового стажування у США «Національна безпека України» (Інститут Кеннана Міжнародного наукового центру їм. Вудро Вільсона, США Чернігів, 16-19 вересня 2004 р.), семінарі Термінологічної комісії Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України «Договір про Конституцію для Європи»

(Міжнародний фонд «Відродження» Київ, 17 липня 2004 р.), міжнародній конференції «Судовий захист права власності національний та європейський досвід» (Координаційна рада юстиції України та Російської Федерації, ОНЮА Одеса, 25 червня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Реформування правової системи України проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів» (Національна академія управління, Інститут держави і права НАН України, Інститут законодавства Верховної Ради України та ін. Київ, 28-29 квітня 2004 р.), конференції українських випускників програм наукового стажування у США «Україна - проблема ідентичності людина, економіка, суспільство» (Інститут Кеннана Міжнародного наукового центру їм Вудро Вільсона, США Львів, 18-21 вересня 2003 р.), міжнародній конференції «Практичні проблеми юридичної освіти України в контексті європейської інтеграції» (Міністерство у справах міжнародного розвитку Великої Британії, Національний університет «Києво-Могилянська академія» Київ, 20 вересня 2001 р.), міжнародній конференції «Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть» (Відділ з питань освіти та культури Державного департаменту США, Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX)), Київ, 2001, Днях науки в НаУКМА Підсекція «Правове регулювання економічних та інформаційних відносин» (Національний університет «Києво-Могилянська академія» Київ, 24-26 січня 2001 р.), конференції «Запобігання та протидія легалізації («відмиванню») доходів, отриманих злочинним шляхом» (Центр правової реформи і законопроектних робіт Міністерства юстиції України, Посольство США в Україні Київ, 22-23 січня 2001 р.), конференції випускників програм, спонсорованих урядом США «Культурологічні студії в сучасній Україні» (Відділ освітніх та культурних програм Державного департаменту США, Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) Киш, 20 грудня 2000 р.), Круглому столі з обговорення проекту Закону України «Про запобігання відмиванню коштів, здобутих злочинним шляхом» (Міністерство юстиції України, Посольство США в Україні, ОДЮА Одеса, 1-2 грудня 1999 р.), симпозіумі «Боротьба з міжнародною організованою злочинністю» (Міністерство юстиції України, Міжнародна правова академія Будапешт, 24-29 жовтня 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Систематизація законодавства в Україні проблеми теорії і практики» (Інститут законодавства Верховної Ради України Київ, 6-7 жовтня 1999 р.), міжнародній конференції «Права людини у сучасній Україні» (Корпус миру США, ОДЮА Одеса, 17-19 вересня 1999 р.), науково-практичній конференції «Інтеграція України в світове співтовариство» (Інформаційне агентство США (USIA), Рада міжнародних досліджень та обмінів (IREX) Київ, 19-20 грудня 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Вільні економічні зони України проблеми створення та розвитку» (Верховна Рада України, Адміністрація

Президента України, Міністерство економіки України, Міністерство закордонних справ України, Інститут держави і права НАН України та ін. Київ, 26-28 жовтня 1995 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у двох монографіях жодну монографію «Правове забезпечення зовнішньоекономічної інтеграції України» (2007 р.) написано одноосібно, другу - у співавторстві (одноосібно написано главу), у шістьох навчальних посібниках - один посібник написано одноосібно, решта - у співавторстві (одноосібно написано по одному розділу у кожному посібнику), у двох коментарях до Господарського кодексу України (одноосібно написано коментарі до шести глав кодексу), в інших публікаціях (43), з яких статей у наукових виданнях, затверджених ВАК України, - 26, в тому числі 22 статті написано одноосібно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на 18 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (542 найменування) Загальний обсяг роботи 459 сторінок, з яких 30 сторінок - список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, наукову новизну, практичне значення дослідження, дано інформацію щодо апробації положень дослідження.

У першому розділі «Сфера, механізми, рівні та методи європейської ринкової апроксимації правового забезпечення цивільних майнових відносин» визначено сферу правопорядку внутрішнього ринку ЄС, правові механізми, що забезпечують наближення правової системи України до цього правопорядку, диференційовано рівні та методи наближення.

У підрозділі 1.1. «Правова сфера внутрішнього ринку ЄС» висвітлюються загальні питання євроінтеграційного ринкового регулювання з точки зору «європеїзації» права України. Остання є відображенням сучасної тенденції до поєднання процесів глобалізації та регіоналізаії, національних пріоритетів та бізнесових інтересів. Для України шлях до ЄС — напрямок природного руху в рамках глобальних об'єктивних законів економічного і соціального розвитку і конкретної історичної ситуації. Але процес «європеїзації» права України є значною мірою штучним, оскільки не завжди відповідає реальним економічним і соціальним умовам. Для України цей процес є в першу чергу процесом десовєтізаціі і деетатізаціі законодавства і правового регулювання взагалі, поступового гарантованого обмеження втручання держави у регулювання суспільних відносин, обмеження публічно-правової сфери регулювання, а там, де потрібно, - дерегуляціі,

і у першу чергу - майнових відносин. Сучасні євроінтеграційні процеси в Україні визначаються тенденцією просування за рамки співробітництва до рівня інтеграції, у тому числі інтеграції через частку України у внутрішньому ринку ЄС та через можливість брати участь у ключових аспектах «політик» та програм ЄС. Процеси правової інтеграції в Україні мають розвиватися не стільки як виконання умов європейських чи глобальних структур або як реакція на скарги зарубіжних інвесторів та інших партнерів, скільки як ініціативні заходи, самостійні кроки «на випередження». Інтеграція щодо права ЄС є органічною складовою правової реформи в Україні і саме з останніх позицій має координуватися.

Структура та динаміка економічного правопорядку як наслідку правового регулювання економічних відносин в рамках сучасної правової держави, має оцінюватися за органічною ознакою глобальної та регіональної правової інтегрованості. Ознакою правової інтеграції є наявність наднаціонального органу, який створено на основі міжнародної угоди, але який набуває наднаціонального характеру, коли суверенні держави — учасниці передають йому частину своєї компетенції та повноваження щодо ії реалізації. Відтак, наднаціональний орган (органи) набуває можливості видавати в рамках наданої йому компетенції нормативні акти, що є обов'язковими для країн — учасниць, і, таким чином, створюється «наднаціональне» право у вигляді актів, що мають пряму дію в інтегрованих країнах. Першочерговими завданням і метою інтеграційно-правових заходів у країнах, які прагнуть перейти до власне європейської інтеграції, є усунення правовими засобами фізичних, технічних та фіскальних бар'єрів, забезпечення права вільного руху осіб, капіталів, товарів та послуг («чотири свободи» ЄС). Передбачена Європейською політикою сусідства можливість для України не маючи статусу члена ЄС увійти до внутрішнього ринку ЄС означає пропозицію створення спільного ринку ЄС та України на теренах їх внутрішніх ринків, а отже спільного наддержавного простору для «економічного законодавства» Цю пропозицію можна сформулювати як концепцію обмеженої інтеграції до європейського економічного правопорядку.

Наводиться характеристика об'єкту апроксимації - acquis communautaire, правового надбання Європейських Співтовариств, як нормативно-правового та судово-прецедентного, так й «м'яких» регулюючих інструментів, зокрема цивільно-правових, таких як Common Frame of Reference. Докладно характеризується інтеграційне законодавство України як система нормативних актів, що формується, та направлена на досягнення законодавством України сполучності та відповідності acquis та міжнародним нормам, імплементованим у законодавстві ЄС.

У підрозділі 1.2. «Механізми європейської правової апроксимації, що забезпечують ринкові майнові відносини» охарактеризовано документи ЄС, які запроваджують механізми забезпечення руху правової системи України в напрямку ринкової інтеграції Так, «сусідська» концепція не виключає можливості

укладення угоди, головним елементом якої є асоціативні договірні стосунки, тобто, стосунки з певною організаційною складовою та обов'язковим характером консенсусних рішень органів асоціації. Але для входження до внутрішнього ринку ЄС, тобто, створення спільного ринку, таких рішень недостатньо, отже потребуватиметься конвергенція законодавств, що регулюють обидва ринки Важливішим чинником тут мають бути характер та рівень державного нормування, ступінь державного втручання у приватні майнові відносини.

Механізм безпосереднього застосування права ЄС в Україні, на відміну від «імплементарного» через внутрішні законодавчі акти, потребуватиме змін у законодавстві України, зокрема, в Конституції України, оскільки вона не передбачає іноземні правові акти у якості правових джерел в Україні. Зважаючи на зміни у разі активних євроінтеграційних зрушень, треба було б також, щоби у Конституції України знайшли належне місце засадничі «цінності ЄС».

Перед Україною відкривається перспектива запровадження механізмів правової інтеграції до ЄС, зокрема імплементації частин acquis», що регулюють економічні відносини. Це означатиме принципово новий етап - перехід (поряд з гармонізацією) до уніфікації як одного з проявів конвергенції законодавства України відносно законодавства ЄС.

Через наближення до «регіонального міжнародного законодавства» здійснюється інтеграція цивільного та підприємницького права України як до європейського, так й до універсального бізнесового права, що фактично формується, та світових правових стандартів бізнесових майнових відносин.

У підрозділі 1.3. «Рівні інтеграційного правового регулювання майнових відносин у ринкових умовах» визначаються термінологія, пов'язана з інтеграційними процесами в правовій сфері, та її зміст. Автор приходить до висновку, що «адаптація законодавства» за своїм змістом має за мету не досягнення відповідності щодо acquis communautaire, а лише початкове пристосування діючої правової системи України до права ЄС, є підготовчою стадією правової інтеграції як такої. Вона характерна не входженням до правового поля ЄС, а «першим наближенням» до нього та одностороннім зняттям контроверсійних положень. Заходи з «адаптації» неспроможні забезпечити входження до внутрішнього ринку ЄС, бо це потребує не «сполучності», а більш високого ступеню наближення - «вирівнювання» щодо права ЄС та переходу до наступного етапу - створення спільного правового простору. Це, у свою чергу, потребує переходу до відповідного рівня інтеграційного регулювання – «конвергенції», правового взаємопроникнення Це означатиме гармонізаційні зміни в законодавстві з обох боків - України та країн ЄС, а також часткову уніфікацію за спільним зразком acquis.

Взаємне зняття торговельних бар'єрів означатиме перехід до реалізації режиму найбільшого сприяння та національного режиму, до реалізації спільної

економічної політики. Це є одна з спільних точок дотику, з яких може починатися правова конвергенція «Конвергенція» має розумітися вже не як односторонній, подібно «адаптації», а як двосторонній процес, змістом якого є зближення «економічних законодавств» аж до взаємопроникнення. Примітно й те, що термін approximation формулюється у Плані дій Україна - ЄС, де відтворено концепцію входження до внутрішнього рину ЄС, вже як approximation with - «зближення з» (а не «наближення до»), тобто, мовиться про апроксимацію на іі «конвергентній» стадії «Конвергенція» означатиме для України імплементацію законодавчих актів ЄС у правовому полі України, а для ЄС - урахування національної специфіки законодавства України в процесі гармонізації та уніфікації ринкового законодавства усіх країн - учасниць внутрішнього ринку ЄС.

Конвергенція «економічних законодавств» відкриватиме можливість набуття Україною особливого правового статусу учасника внутрішнього ринку ЄС, тобто, економічного учасника ЄС незалежно від перспектив повної організаційної участі в ЄС.

У підрозділі 1.4. «Методи інтеграційно-правового регулювання у сфері ринкових майнових відносин» зазначається, що в процесі правової конвергенції важливим є не стільки технічний збіг текстів норм, скільки досягнення ідентичності принципів, якими керуються законодавці. Тому найбільш плідним методом «конвергентної» гармонізації є, на думку дисертанта, метод, за яким об'єктом виступають не норми, а ключові принципи. За основу у процесі європейської гармонізації права України має бути, перш за все, покладено «глобальний» принцип недискримінаціі суб'єктів товарних майнових відносин ЄС та України як на рівні міжнародної торгівлі, так й на рівні спільного ринку. Принцип стабільності передбачає забезпечення того, щоби умови, за яких діють суб'єкти товарних майнових відносин, було збережено. До ключових принципів відносяться також принципи усунення економічних та позаекономічних бар'єрів, «належного управління», відкритості та прозорості. Нарешті, ключовим принципом є лібералізація правового регулювання руху «чотирьох чинників виробництва».

Корекційний метод апроксимації відповідає рівню адаптації та рівню «конвергентної» гармонізації, а метод рецепції - рівню «конвергентної» уніфікації. Євроінтеграційні процеси у законодавстві України, в принципі, не потребують системної рецепції. Крім того, процес не може зводитися до механічного перенесення нормативних актів у законодавство України без зміни їх якості як актів ЄС та модифікації змісту. Разом з тим, концепція Європейської політики сусідства уможливлює «запозичення частин законодавства ЄС», що означатиме системну рецепцію вже на рівні правового регулювання окремих видів відносин. Об'єктами рецепції здатні виступати макроелементи - як мінімум, починаючи від комплексу норм, що охоплюють той чи