КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВАН ПЕН

УДК 339.5.012.23

ТРАСНФОРМАЦІЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З КНР

В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

08.00.02. – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Румянцев Анатолій Павлович,

професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Пахомов Юрій Миколайович,

професор, академік НАН України,

директор Інституту світової економіки і

міжнародних відносин НАН України

кандидат економічних наук, доцент

Фомічова Наталя Вікторівна,

доцент кафедри міжнародної економіки

Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться "31" березня 2008 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий "28" лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Л.С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин характеризуються динамічним розширенням економічних зв’язків, що проявляються перш за все у збільшенні зовнішньоторговельного обороту країн світу. Швидкі темпи розвитку виробничої спеціалізації держав як суб’єктів міжнародних економічних відносин, розвиток сфери послуг транспорту і зв’язку приводять до збільшення обсягу міжнародної торгівлі не тільки в абсолютних, а й у відносних розмірах. Спостерігається зростання частки національного продукту держав, призначеної для реалізації на зовнішніх ринках. Участь у міжнародному поділі праці стає однією із обов’язкових умов швидкого зростання кожної національної держави незалежно від ступеня її економічної зрілості.

Розвиток зовнішньої торгівлі неминуче супроводжується посиленням її впливу на всю економічну структуру національного господарства. Перетворюючись в одну із важливих функцій господарського організму країни, зовнішня торгівля все більшою мірою визначає характер і темпи господарського зростання, впливає на процес нагромадження капіталу, інвестиційну активність, визначає напрями розвитку валютно-фінансової системи, перетворюється на інструмент стимулювання соціального розвитку. Сфера зовнішньої торгівлі завжди перебувала у колі інтересів економістів різних країн світу, що пояснюється її особливим місцем у загальній системі світогосподарських зв’язків та ролі посередника, яку вона відіграє практично у всіх напрямах міжнародного співробітництва.

Питанням розвитку і функціонування системи зовнішньоторговельних зв’язків присвячені праці таких визнаних учених-економістів, як А.Сміт, Д.Рікардо, Ф. Еджуорт, В. Леонтьєв, Б. Олін, М. Портер, П. Самуельсон, Е. Хекшер, Д. Х’юм та ін. У сучасній економічній літературі проблеми зовнішньої торгівлі досліджуються в роботах українських економістів, зокрема, В.Г. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, В. Вергуна, В. Геєця, О. Гребельника, М. Дудченка, Г. Климка, А. Кредісова, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Ю. Макогона, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, І. Пузанова, О. Рогача, А. Румянцева, В. Сіденка, В. Федосова, А. Філіпенка, Т. Циганкової, О. Шниркова та ін.

Кількісні і якісні показники, що відображають розвиток сучасних світогосподарських зв’язків, вказують на суттєве посилення взаємовідносин і взаємозалежності національних економік, підвищення їхньої ролі у розвитку національних господарств. Не є винятком участь у цих процесах національних господарських комплексів Китаю і України, які також зорієнтовані на використання переваг міжнародного поділу праці. Трансформація систем господарювання у напрямі розвитку ринкових відносин, яка сьогодні відбувається в КНР і Україні, зумовлює необхідність розширення взаємного співробітництва і насамперед у сфері зовнішньої торгівлі.

Проблеми українсько-китайських економічних відносин, розвитку зовнішньої торгівлі між двома державами знайшли відображення у працях як українських, так і китайських вчених – А. Гончарука, Н.Королюка, А.Куна, О. Лукаш, Ю. Пахомова, А.Румянцева, В. Урусова, О. Шевчука, Цзян Чанбіня, Хе Вея, Лю Дун, Лі Син Ханя, Чжу Хунь Женя, Лі Феня, Жень Фея та ін.

Разом з тим в науковій літературі немає комплексного дослідження сучасного етапу зовнішньо-торговельних відносин між КНР і Україною. Недостатньо вивченими залишаються також питання щодо подальшого розвитку взаємної торгівлі, трансформації торговельних відносин України з КНР в умовах глобалізації світової економіки. Об’єктивна необхідність подальшого поглибленого дослідження теоретичних засад та обґрунтування методологічних і практичних підходів з метою підвищення ефективності, оптимізації зовнішньоторговельних відносин між двома країнами зумовили вибір теми дисертації, її структуру та зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до програми наукових досліджень кафедри “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою теми Інституту міжнародних відносин (номер державної реєстрації 01 БФО 48-01) “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (2001-2005 рр.) і теми підрозділу 3 "Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір", що виконується в межах загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин "Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи" (№06БФО48-01) у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми сталого державного розвитку України" (2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: узагальнення теоретичних, методологічних і методичних аспектів зовнішньоторговельних зв’язків між державами світу, виявлення основних тенденцій і проблем трансформації зовнішньоторговельних відносин між КНР і Україною та розробка методико-практичних рекомендацій щодо їх подальшого поглиблення, обґрунтування перспективних напрямів взаємовигідних зовнішньоторговельних відносин між двома країнами в умовах глобалізації світової економіки.

Досягнення означеної мети передбачає вирішення таких завдань:

проаналізувати наявну теоретико-методологічну базу дослідження передумов та особливостей розвитку зовнішньоторговельних відносин в глобальному економічному просторі;

розкрити механізм реалізації міжнародних торговельних відносин КНР і України;

визначити основні напрями трансформації міжнародних торговельних відносин КНР та України;

узагальнити методику розрахунку економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій;

визначити основні моделі та пріоритети розвитку китайсько-українських торговельних відносин в умовах глобалізації світового господарства;

розробити рекомендації щодо основних напрямів подальшого розвитку зовнішньоторговельних відносин між КНР і Україною.

Об’єктом дослідження є процес, структура і динаміка розвитку сучасних китайсько-українських торговельних зв’язків.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспекти трансформації зовнішньоторговельних відносин між КНР і Україною в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження є фундаментальні положення теорії міжнародних економічних відносин, міжнародної торгівлі, з допомогою яких розкриті передумови та особливості розвитку зовнішньоторговельних зв’язків у глобальному економічному просторі, генезис та специфіка формування взаємних торговельних відносин України з КНР (розділ І). У дисертації використано широке коло методів наукового аналізу: системний метод (при дослідженні теоретичних основ розвитку міжнародних торговельних відносин), історико-логічний метод (при аналізі розвитку двосторонніх зовнішньоторговельних українсько-китайських відносин); методи аналізу, синтезу, кількісного та якісного порівняння (для розкриття особливостей зовнішньоторговельних зв’язків КНР і України); методи економічного моделювання (для прогнозування пріоритетних напрямів розвитку зовнішньоторговельних українсько-китайських відносин).

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами дослідження є розвиток теоретичних положень та розробка методико-прикладних рекомендацій щодо вдосконалення економіко-інституційного механізму активізації китайсько-українських зовнішньоторговельних зв’язків в умовах глобалізації, зокрема:

Вперше:

обґрунтовано концептуальні засади формування трансформаційної стратегії розвитку торговельних відносин між КНР та Україною. До них зачислено, по-перше, дослідження міжнародних торговельних відносин зазначених країн як організаційної складової системи світової торгівлі. По-друге, врахування на національному рівні тенденції до створення глобальних ринків товарів і послуг, капіталу, робочої сили. По-третє, виважене використання можливостей, що з'явились внаслідок ринкових перетворень в економіці КНР і України, для розширення та інтенсифікації їх взаємних торговельних стосунків. По-четверте, врахування багатовекторності торговельних зв'язків указаних країн та визначення їх місця і ролі в цьому процесі як потенційних суб'єктів двостороннього торговельного співробітництва. По-п'яте, надання переваги у програмах, планах торговельної взаємодії КНР та України інноваційним орієнтирам, параметрам, що характеризують пріоритетні напрями розвитку міжнародних торговельних відносин;

визначено основні напрями трансформації міжнародних торговельних відносин КНР і України, а саме: 1) формування раціонального нормативно-правового забезпечення регулювання взаємних торговельних зв'язків; 2) впровадження адаптованих до національних умов елементів міжнародного маркетингу; 3) налагодження довгострокових двосторонніх торгових відносин на основі договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва; 4) використання переваг спільної підприємницької діяльності, можливостей вільних спеціальних економічних зон; 5) орієнтація на проведення заходів щодо прогресивної структуризації взаємного експорту та імпорту; 6) створення сприятливих умов для залучення іноземних інвесторів, кредиторів у сферу китайсько-українського торговельного бізнесу; 7) спрямування спільних господарських зусиль на підвищення конкурентоспроможності товарів та послуг у зовнішньоторговельних стосунках КНР і України;

виокремлено специфіку використання організаційно-економічних форм та вартісних важелів регулювання торговельних відносин між КНР та Україною, розкрито сутність, конкретні напрями прояву виробничої та соціальної ефективності останніх, визначено перспективи розвитку китайсько-українських торговельних зв'язків в умовах глобалізації;

удосконалено:

систематизацію напрямів формування відкритості економіки КНР. Серед них визначено заходи щодо нарощування темпів розвитку зовнішньоторговельних операцій; орієнтацію на імпорт новітніх товарів, технологій, послуг, що сприяють інноваційному розвитку національної економіки; формування умов створення сучасного клімату для ефективного іноземного інвестування та міжнародного кредитування; проведення виваженої регіональної та галузевої зовнішньоторговельної політики; оперативного впровадження в практику заходів щодо оптимізації механізму регулювання міжнародних торговельних відносин КНР на багатосторонній та двосторонній основі;

обґрунтування доцільності застосування окремих організаційно-економічних, нормативно-правових, адміністративних, фінансових заходів, спрямованих на розвиток національних виробництв експортного профілю, насамперед у межах торговельного співробітництва КНР та України. З-поміж них виділено розширення сфер торгівлі у галузевому, регіональному, інституціональному аспектах; надання податкових, митних пільг; спрощення документальних формальностей; дотримання екологічних вимог до товарів, що підлягають експорту та імпорту, та відповідних видів виробництв;

моделі міжнародних торговельних відносин: а) гравітаційні моделі, адаптовані для аналізу товарних потоків між обома країнами; б) моделі погоджування показників зовнішньої торгівлі зазначених країн, які забезпечують збалансованість їхніх зовнішньоторговельних зв’язків; в) модель міжнародної торгівлі в проекті ЛІНК, яка об’єднує різноманітні моделі зовнішньоторговельних відносин між країнами;

набули подальшого розвитку:

методичні аспекти дослідження міжнародних торговельних зв’язків та особливостей їхнього розвитку між КНР і Україною в глобальному економічному просторі. Зокрема, поглиблено: а) системний аналіз теоретичних основ розвитку та регулювання торговельних відносин між КНР та Україною; б) ретроспективний аналіз зовнішньоекономічних зв'язків двох держав;

обгрунтування економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій на мікро- та макроекономічному рівнях; етапи аналізу оцінки рівня розвитку зовнішньоторговельної діяльності країн. Зокрема: а) коефіцієнти збалансованості зовнішньої торгівлі; б) макроекономічну ефективність експорту; в) граничну беззбитковість зовнішньоторговельної ціни експортного та імпортного товару;

комплексний підхід до аналізу негативних чинників, що гальмують розвиток взаємних торговельних відносин КНР і України. До них віднесені: 1) залишки методів централізованого управління зовнішньоторговельними операціями; 2) неефективне використання діючих ринкових методів міжнародних торговельних зв’язків; 3) недостатнє використання можливостей світового торговельного потенціалу; 4) нестабільність обсягів експорту та імпорту; 5) часткова орієнтація на нерелевантну структуру взаємного зовнішньоторговельного обороту;

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці та вдосконаленні механізму зовнішньоторговельної політики двох країн, обґрунтуванні стратегічних заходів підвищення ефективності китайсько-українських зовнішньоторговельних відносин, розвитку експортного потенціалу двох країн, в економічно-аналітичній та прогностичній роботі Міністерств економіки КНР і України, у роботі китайських та українських підприємств при плануванні та організації зовнішньоторговельної діяльності. Рекомендації та пропозиції стосовно розширення та підвищення ефективності зовнішньоторговельних зв’язків двох країн використані у практичній роботі Міністерства Комерції Китайської Народної Республіки (довідка № 010-266-9), відділу у справах освіти Посольства Китайської Народної Республіки в Україні (довідка № 038-189 ).

Матеріали дисертації можуть бути використані відповідними органами управління на загальнодержавному та регіональному рівнях, суб’єктами господарювання для подальшого ефективного розвитку китайсько-українських зовнішньоторговельних зв’язків. Основні положення та висновки дисертації можуть знайти застосування у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Економіка АТР", "Методологія кон'юнктурних досліджень", "Економіка та зовнішньоекономічні зв'язки України" в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 8184 ).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, виданих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом індивідуальної роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 10 науково-практичних конференціях, зокрема: “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, жовтень 2004 р.); “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, листопад 2004 р.); “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, березень 2005 р.); “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, жовтень 2005 р.); “Євроінтеграція стратегія України: реалії та перспективи” (Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, Академія наук Вищої школи України, жовтень 2006 р.); “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, Наукове товариство студентів та аспірантів, березень 2007 р.); “Фінансові ресурси геоекономічного розвитку” (“Круглий стіл”, Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, Академія наук вищої школи України, квітень 2007 р.); “Китайське економічне диво: вчора, сьогодні, завтра” (“Круглий стіл”, Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, Академія наук вищої школи України, Українська асоціація економістів-міжнародників, вересень 2007 р.); “Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика” (Київ, Міністерство освіти та науки України , жовтень 2007 р.); “Японія – один із основних центрів економічної сили: третє відкриття країни” (“Круглий стіл”, Київ, ІМВ ім. Т. Шевченка, Академія наук вищої школи України, Українська асоціація економістів-міжнародників, Українсько-японський центр , жовтень 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 5 наукових статтях загальним обсягом 2,1 д.а. у наукових фахових виданнях та в 3 тезах доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст дисертації викладено на 187 сторінках, він має 16 таблиць, 4 малюнки та 10 додатків. Список використаної літератури містить 252 позиції на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки у працях українських і китайських вчених, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, зазначено мету і завдання дослідження, сформульовано об'єкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів і їх практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи аналізу міжнародних торговельних відносин" узагальнено теоретико-методологічні підходи до аналізу міжнародних торговельних відносин, досліджено передумови та особливості розвитку зовнішньоторговельних зв'язків у глобальному економічному просторі, генезис та специфіку формування взаємних торговельних відносин України з КНР.

У дисертації зазначено, що міжнародна торгівля є центральною ланкою у складній системі світогосподарських зв'язків, опосередковуючи практично усі види міжнародного поділу праці і поєднуючи всі країни світу в єдину міжнародну економічну систему. Сучасний же розвиток міжнародної торгівлі тісно пов’язаний з глобалізацією світової економіки, за якої міжнародні товарні потоки набувають величезних масштабів і охоплюють всі регіони світу. Істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі має і діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК), які формують свої власні внутрішні (“інтернальні”) ринки, визначаючи в їх межах кон’юнктуру ринку, масштаби і напрями товарних потоків, ціни на товари і загальну стратегію розвитку таких ринків.

У дослідженні доведено, що суттєві зміни, які відбулися у всій системі міжнародних відносин, в тому числі і торговельних, є результатом глобалізації, характерною рисою якої стали значні масштаби міжнародних товарних потоків та їх регіональна диверсифікованість. Динамічний розвиток глобалізаційних процесів порушує цілу низку нових питань в галузі міжнародних відносин, в тому числі торговельних, їх подальшої еволюції.

Вплив глобалізації на зовнішньоторговельні відносини має два напрями – глобалізацію ринків і глобалізацію товарів. Глобалізація ринків означає об’єднання історично віддалених і незалежних один від одного національних ринків в один величезний світовий ринок. Глобалізація продукції полягає в намаганні фірм купувати товари і послуги з різних точок світу з метою використання переваг, що виникають із національних відмінностей у вартості і якості факторів виробництва.

Представлений у дисертаційній роботі аналіз свідчить, що міжнародну торгівлю в умовах глобалізації можна уявити як багаторівневу мережеву систему – гнучку і відкриту. Залежно від світогосподарського суб’єкта і об’єкта зовнішньоторговельних відносин, від конкретної моделі взаємодії і від виду світогосподарського середовища міжнародна економічна взаємодія розгортається у цілу низку самостійних блоків. Значний, до того ж суперечливий, вплив на світову торгівлю мають структурні зрушення в економіці розвинутих країн на користь сфери послуг, у тому числі інформаційних і високих технологій. У зв’язку з цим постає необхідність докладнішого і змістовнішого аналізу ролі світової торгівлі у глобалізації економіки, а також зворотного впливу глобалізації на зовнішньоторговельні відносини.

У роботі відзначається, що зовнішньоторговельні зв’язки КНР і України мають довготривалу історію, яка розпочинається ще з 50-х років минулого століття, коли підприємства України виготовляли на замовлення Китаю технологічне устаткування для заводів металургії, машинобудування, хімічної, енергетичної та інших галузей промисловості, які споруджувалися в Китайській Народній Республіці.

Сучасний стан українсько-китайських відносин – це поле діяльності і взаємного докладання зусиль, яке при дотриманні певних умов, може успішно розвиватися і дати суттєві результати. Українсько-китайські відносини характеризуються перспективним торгово-економічним і науково-технічним потенціалом, і є своєрідним містком між Сходом та Заходом.

Другий розділ "Основні напрями трансформації міжнародних торговельних відносин КНР і України" розкриває процес реструктуризації зовнішньої торгівлі двох країн внаслідок здіснення ринкових реформ, специфіку використання організаційно-економічних форм удосконалення взаємної торгівлі КНР і України, роль вартісних інструментів регулювання торговельних зв'язків між двома країнами.

Доведено, що однією з основних умов ефективного функціонування міжнародних торговельних відносин КНР і України є створення законодавчої та нормативної бази, яка відповідно і збалансовано відображала б інтереси обох держав, а також інтереси суб’єктів зовнішньоторговельних відносин. В основі цієї правової бази лежать загальні міжнародно-правові документи, нормативні акти Китаю і України, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність в цілому і спеціальні нормативно-правові документи, безпосередньо спрямовані на регулювання зовнішньоторговельних відносин двох країн. Стосовно особливостей зазначеної правової бази, то, По-перше, нормативне регулювання зовнішньоторговельних зв'язків КНР і України базується на тих загальних принципах, що і співробітництво з іншими країнами. Ці основні принципи дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах, і насамперед у документах Конференції ООН з торгівлі і розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.).

По-друге, правове регулювання здійснення зовнішньо-торговельної діяльності має певну специфіку у порівнянні з регулюванням внутрішньоторговельних угод. Це пов'язано, зокрема, з безпосереднім впливом на правове регулювання зовнішньо-економічної політики держави. Остання, балансуючи між принципами і тенденціями свободи світової торгівлі (відкритої економіки), з одного боку, і принципами протекціонізму, захисту власного товаровиробника – з другого, призводить до впровадження у правову діяльність таких інструментів, як тарифи (мито) та їхні різновиди; індикативні ціни; квотування і ліцензування експорту й імпорту; обов'язкове застосування певних форм і строків розрахунків тощо.

Першим офіційним документом, який стосувався багатьох сторін зовнішньої торгівлі КНР і України була, зокрема, Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво, підписана в серпні 1992 р. в м. Пекіні. З метою подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва між КНР і Україною, що ґрунтується на принципах дружби, рівноправ’я та взаємної вигоди, 31 жовтня 1992 р. в м. Пекіні була підписана Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про створення Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.

Результатом впровадження цього документа можна вважати те, що вже в перший рік незалежності України (1992 р.) експорт України до Китаю становив 732,0 млн. Доларів США, тобто 22,8% від загального обсягу експорту товарів України в інші країни світу. В той же час імпорт з Китаю становив лише 92,1 млн. дол., або 4,7% від загального обсягу імпорту. При цьому Україна мала позитивне сальдо в 639,9 млн. дол. (Таблиця 1.). Однак торгівля товарами між нашими країнами не мала стабільного характеру – вже в 1993 році експорт в Китай становив 270,8 млн. дол., тобто за рік зменшився майже в 2,7 рази, а в 1994 році збільшився у порівнянні з 1993 роком в 1,9 рази (506,1 млн. дол.). В 1997 році експорт в Китай становив – 1100,9 млн. дол., а в 1998 році знову зменшився в 1,5 рази (становив 737,4 млн. дол.). В 1999 році у порівнянні з 1998 роком експорт практично не змінився, а в 2000 і 2001 році в порівнянні з попереднім роком (1999) знову зменшився. В подальші роки експорт з України до Китаю був також нестабільним.

Таблиця 1.

Динаміка товарообороту між Україною і КНР (млн. дол.)*

Роки | Загальний обсяг товарообороту | Експорт з України до Китаю | Імпорт з Китаю до України | Сальдо

1992 | 824,1 | 732,0 | 92,1 | 639,9

1993 | 323,1 | 270,8 | 52,9 | 217,9

1994 | 539,1 | 506,1 | 33,0 | 473,1

1995 | 428,4 | 393,6 | 34,8 | 358,8

1996 | 858,3 | 768,1 | 90,2 | 677,9

1997 | 1113,5 | 1100,9 | 125,6 | 975,3

1998 | 860,5 | 737,4 | 123,1 | 614,3

1999 | 840,8 | 730,4 | 110,4 | 620,0

2000 | 642,8 | 628,9 | 131,9 | 497,0

2001 | 737,7 | 542,1 | 195,6 | 346,5

2002 | 959,6 | 699,9 | 259,7 | 440,2

2003 | 1521,9 | 1002,7 | 519,2 | 483,5

2004 | 1570,4 | 829,2 | 741,2 | 88,0

2005 | 2554,5 | 735,2 | 1819,3 | -1084,1

2006 | 4159,8 | 437,2 | 3722,6 | -3285,4

*Розраховано за даними Держкомстату України.

У роботі обґрунтовано положення про те, що трансформаційні перетворення в економіці Китаю і України створили необхідні соціально-економічні, правові умови для становлення та розвитку взаємної торгівлі на нових ринкових засадах. За короткий проміжок часу в обох країнах були ліквідовані – централізоване директивне планування й управління господарством, централізований розподіл товарних ресурсів, державна монополія зовнішньої торгівлі. Еволюція цих процесів в Китаї і Україні відбувається по-різному, що характеризує національні особливості розвитку економіки і проведення зовнішньоекономічної політики.

У дисертації з'ясовано, що торговельні відносини КНР і України в основному розвиваються на основі товарообміну. Китай є одним із важливих партнерів України в торгівлі товарами і входить в першу десятку її найбільших торговельних партнерів, хоча обсяг товарообороту у порівнянні з іншими країнами (наприклад Німеччиною) не можна назвати стабільним: він коливається від третього місця до дев’ятого (Рис. 1.). Торгівля послугами між КНР і Україною також є нестабільною, що не може задовольняти ні українську, ні китайську сторони.

Активний розвиток економіки Китаю, нарощування власного виробництва багатьох видів товарів, які раніше імпортувалися, дає можливість уряду КНР проводити політику скорочення імпортних закупівель окремих товарів, що негативно впливає, в останні роки, на структуру експорту України. Особливо це стосується ринку металопродукції, який практично майже втрачений для українських виробників. Якщо ще на початку 2000 років питома вага чорних металів та виробів з них сягала 60-80% від загального обсягу екпорту України до Китаю, то у 2006 році ця група товарів зменшилася до 8,8%. Така ситуація спостерігається і з іншою експортною продукцією України (Рис.2, Рис. 3).

Рис. 2. Структура експорту товарів Рис. 3. Структура експорту товарів

з України до КНР у 2001 році з України до КНР у 2006 році

У роботі доведено, що для подальшого розвитку взаємних торговельних відносин України і Китаю необхідно зважати не тільки на світовий досвід стимулювання розширення експорту, а й активно розробляти загальнонаціональні концепції довгострокової експортної стратегії. При цьому необхідно взяти до уваги, що стратегічна роль експорту полягає, по-перше, в тому, що він є інструментом активізації наявних і потенційних переваг національної економіки у світовому господарстві. По-друге, виступає засобом сприяння виходу країни на шлях стабільного і прискореного якісного економічного зростання з метою подолання соціально-економічного розриву з розвинутими державами.

Проведене дослідження ролі вартісних інструментів регулювання торговельних зв'язків КНР з Україною свідчить про те, що інтенсивний розвиток зовнішньоторговельних зв’язків КНР і України, їх активна інтеграція до світової економіки неминуче потребують формування механізму торгової політики, який спирається на виважене врахування динаміки світових цін, коливання валютних курсів, ставок оподаткування, експортно-імпортних операцій, митних пільг, кредитування експорту, валютних обмежень тощо. Розширення міжнародних торговельно-економічних відносин КНР і України, поява нових форм і методів торгівлі між ними, об’єктивно потребує формування такої системи регулювання обміну товарами та послугами, яка включала б сукупність взаємозв’язаних принципів, норм, правил і процедур впливу на формування товарних структур експорту та імпорту за допомогою політичних, економічних, правових та адміністративних інструментів.

У третьому розділі "Ефективність та оптимізація міжнародних торговельних відносин КНР і України в умовах глобалізації" розкрито методику розрахунку економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, проведено аналіз виробничої і соціальної ефективності взаємної торгівлі КНР і України, визначено основні моделі та пріоритети розвитку китайсько-українських торговельних відносин у процесі глобалізації світового господарства.

У дисертації наголошується, що на сучасному етапі економічного розвитку України і Китаю важливим завданням є формулювання не лише ефективної моделі економічного розвитку, але й ефективної стратегічної моделі зовнішньоторговельної діяльності. Модель економічного розвитку розглядається в роботі у політико-економічному аспекті. Її сутність розкривається у сукупності базових особливостей соціально-економічного буття країн. Воно визначається їхнім економічним минулим і сучасним; рівнем соціально-економічного розвитку; масштабами і структурою народного господарства; природними, трудовими, фінансовими ресурсами; регіональними цілями розвитку; глибиною і формами взаємодії національної економіки зі світовим господарством.

У дослідженні виокремлено три групи моделей розвитку міжнародних торговельних відносин: а) гравітаційні моделі, які використовуються для аналізу товарних потоків між двома країнами, що мають форму мультиплікативних степеневих функцій типу виробничої функції Кобба-Дугласа; б) моделі погодження між державами показників зовнішньої торгівлі окремих країн, що призначені головним чином для забезпечення збалансованості міжкраїнових матриць світової торгівлі; в) модель міжнародної торгівлі в проекті ЛІНК (Проект Міжнародного об'єднання національних економічних моделей).

У процесі аналізу різноманітних методик розрахунку економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій доведено, що на сучасному етапі розвитку економіки КНР та України проблема оцінки ефективності зовнішньої торгівлі набула багатовекторного характеру. При цьому багатовекторний характер оцінки ефективності зовнішньої торгівлі характеризується диференційованими підходами залежно від ситуації, що складається на зовнішньому ринку.

В основу методики визначення рівня розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни може бути покладена оцінка збалансованості експортно-імпортних операцій. Збалансованість є сутнісним показником результативності зовнішньоторговельної діяльності. Як економічна категорія, вона відображає поняття рівності і поєднує в собі чотири основні критерії розвитку зовнішньоторговельних зв’язків: взаємовигідність, двосторонність, необхідність і тривалість.

Збалансованість є тим фундаментом, на якому базується зовнішньоекономічна діяльність на будь-якому рівні господарювання. В основі поняття “збалансованість” вкладається поняття “двосторонність”. Односторонні відносини між країнами недовговічні хоча б тому, що практично неможливо тільки продавати або тільки купувати, повністю враховуючи інтереси кожної сторони. Тим більше, що експорт однієї країни є одночасно імпортом в іншу країну. Отже, якщо одна країна отримує грошові кошти від експортної операції, то інша витрачає їх, купуючи імпортні товарно-матеріальні цінності тощо. Принцип взаємовигідності при зовнішньоторговельних угодах повинен постійно дотримуватися у стосунках обох країн партнерів. Це є домінантою взаємних торговельних відносин між КНР і Україною.

У дисертації зазначено, що збалансованість зовнішньоторговельних зв’язків країни, можна визначити за допомогою інтегрального коефіцієнта зовнішньої торгівлі. Цей показник може показати ступінь різниці між експортом і імпортом. Поряд з цим він фіксує у процентному відношенні параметри розриву між експортом та імпортом.

Інтегральний коефіцієнт зовнішньої торгівлі позначається як Кінт і розраховується як відношення частки експорту до частки імпорту у ВВП країни за такою формулою:

Кінт = Експорт у ВВП, % / Імпорт у ВВП, %

Якщо Кінт більше одиниці, то це показує ступінь перевищення експортних поставок над імпортними у зовнішній торгівлі. Якщо Кінт менше одиниці, то навпаки, імпортні поставки перевищують експорт. Оптимальне значення цього показника: Кінт > або = 1. У випадку, якщо інтегральний показник зовнішньої торгівлі дорівнює 1, можна говорити про рівність обсягів експорту імпорту або про збалансованість обсягів зовнішньоторговельних зв’язків держави.

Порівняння витрат на вітчизняне виробництво товарів, що імпортуються і експортуються, є основним принципом визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекономічної діяльності. За практичних розрахунків економічної ефективності поряд із затратами на виробництво товарів необхідно враховувати і витрати на їх транспортування, а також додаткові витрати на виробництво товарів-замінників (при вивезенні з країни дефіцитних товарів), втрату ефекту вітчизняних споживачів (для товарів, споживання яких всередині країни високоефективне). В той же час у вартісній оцінці імпорту необхідно, окрім витрат на їх вітчизняне виробництво, якомога повніше враховувати фактори, що додатково відображають народногосподарську корисність і ефективність машин, устаткування, матеріалів та інших товарів, що закуповуються.

В цілому ж синтезуючим показником, що відображає взаємовигідність і ефективність зовнішньоторговельних відносин між Китаєм і Україною є зростання взаємних експортних-імпортних операцій цих країн за п'ятнадцятирічний період (1992-2006 рр.) більше ніж в п'ять разів.

Всебічний аналіз наявних урядових документів, підписаних між Україною і КНР, фактичних даних про економічне та науково-технічне співробітництво між нашими країнами, набутий п’ятнадцятирічний досвід взаємних відносин, уможливили в дисертації запропонувати практичні рекомендації. Вони зорієнтовані на сприяння збільшенню обсягу та оптимізації структури двосторонньої зовнішньої торгівлі між Україною і КНР.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі дослідження проблем трансформації торговельних відносин України з КНР в умовах глобалізації світової економіки дало змогу авторові сформулювати такі висновки і пропозиції:

Міжнародна торгівля – одна із найважливіших складових частин міжнародних економічних відносин. Активна участь країн у міжнародних торговельних відносинах дозволяє ефективніше використовувати національний експортний потенціал, прилучатися до світових досягнень науки і техніки, здійснювати структурну перебудову економіки, більш повно і різноманітно задовольняти потреби населення країн. У цьому зв’язку значний інтерес представляє аналіз як теорій, що розкривають методологічні принципи оптимальної участі національних економік у міжнародному товарообороті, так і об’єктивних закономірностей розвитку світової торгівлі. Особливу значимість ці питання мають як для України, так і для Китаю, які стали на шлях створення ринкової економіки, зорієнтованої на активну участь у світовій торгівлі.

Зовнішньоторговельні зв’язки КНР і України мають довготривалу історію. Вони розпочалися ще в 50-х роках минулого століття. Вже в той час підприємства Української РСР виготовляли на замовлення Китаю технологічне устаткування для заводів металургії, машинобудування, хімічної, енергетичної та інших галузей промисловості, які споруджувалися в Китайській Народній Республіці. Сучасний стан українсько-китайських відносин зумовлюється трансформаційними процесами, що відбуваються в обох країнах і детермінують необхідність переходу на ринкову парадигму при розробці внутрішньої і зовнішньої економічної політики.

Трансформаційні перетворення в економіці Китаю і України створили необхідні соціально-економічні, інституціональні умови для становлення та розвитку взаємної торгівлі на нових ринкових засадах. Їх підґрунтям в обох країнах є ліквідація централізованого директивного планування й управління господарством, централізованого розподілу товарних ресурсів, державної монополії зовнішньої торгівлі. Генезис цих процесів відбувається в Китаї і Україні по-різному, що характеризує національні особливості розвитку економіки і проведення зовнішньоекономічної політики.

За роки розвитку зовнішньоторговельних відносин між КНР і Україною відбулися значні структурні зміни в експортній та імпортній номенклатурі товарів двох країн. Динаміка цих змін відбулася не на користь галузей високотехнологічної продукції, що вимагає необхідність більш ефективної співпраці створених двосторонніх комісій в галузі космічних досліджень, науково-технічному співробітництві, військово-промисловому комплексу. Це дасть можливість не тільки поліпшити експортно-імпортну номенклатуру, а й достатньо повно використовувати науково-технічний потенціал двох країн.

Для подальшого розвитку і диверсифікації взаємних торговельних відносин України і Китаю необхідно брати до уваги, по-перше, світовий досвід розширення експортно-імпортних операцій. По-друге, активно розробляти загальнонаціональні концепції довгострокової експортної стратегії. При цьому необхідно враховувати стратегічну роль експорту. Вона полягає в тому, що він є інструментом активізації наявних і потенційних переваг національної економіки у світовому господарстві; суттєвим засобом сприяння виходу країни на шлях стабільного і прискореного якісного економічного зростання з метою подолання соціально-економічного розриву з розвинутими державами.

Трансформація зовнішньоторговельних зв’язків КНР і України, їх активна інтеграція до світової економіки неминуче потребують формування механізму торгової політики на основі принципів, норм, правил, торговельних звичаїв і практики, яка існує в сучасній міжнародній торгівлі. Розширення міжнародних торговельно-економічних відносин КНР і України, поява нових форм і методів торгівлі між ними, об’єктивно потребує формування такої системи регулювання обміну товарами та послугами, яка включала б сукупність взаємозв’язаних принципів, норм, правил і процедур впливу на формування товарних структур експорту та імпорту за допомогою політичних, економічних правових та адміністративних інструментів.

З посиленням інтернаціоналізації господарського життя і взаємозалежності держав зовнішньоторговельна діяльність із другорядного, додаткового чинника перетворюється в одну із основних рушійних сил розвитку національної економіки. На її основі можуть бути вирішені окремі виробничі, технічні, технологічні, інноваційні завдання, що стоять перед економікою КНР і України; здійснена структурна перебудова економіки; повніше задовольняються потреби населення у товарах широкого вжитку, в тому числі продовольчих і промислових товарах, в медикаментах та медичному устаткуванні. Зовнішня торгівля стає реальним і все більш відчутним фактором національного відтворювального процесу обох країн.

Новітні галузі, які швидко розвиваються в Китаї (космічна, атомна, авіаційна, радіоелектроніка, інформаційна), створюють сприятливі умови для розширення зовнішньоторговельних зв’язків між КНР і Україною. В зв’язку з цим Україні на нинішньому етапі її економічного розвитку необхідно будувати зовнішньоторговельну стратегію відносно Китаю на основі максимального використання наявного науково-технічного потенціалу для просування українських технологій на китайський ринок. Експортна орієнтація економіки України потребує визначення порівняльних і конкурентних переваг українських товаровиробників, а також факторів, що їх формують та механізм реалізації цих переваг. Необхідно також враховувати те, що після вступу КНР до СОТ в 2001 році, значно змінилися позиції Китаю на світовому ринку. Китай став активно використовувати інструменти СОТ для забезпечення своїх зовнішніх та внутрішніх інтересів.

У перспективі трансформація торговельних відносин між Україною і КНР, має сприяти збільшенню обсягів, оптимізації структури двосторонньої торгівлі. Це передбачає, насамперед, здійснення ряду суттєвих заходів, серед яких важливе місце посідає поліпшення структури двосторонньої торгівлі, розширення сфери торговельно-економічного співробітництва двох країн, інтенсивне просування взаємовигідного співробітництва в галузі високих та нових технологій, підвищення його рівня та якості шляхом збільшення питомої ваги послуг та наукомісткої продукції і продукції з високою доданою вартістю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Ван Пен. Особливості розвитку торговельних відносин КНР та України в умовах глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 51: У 2 ч. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 2005. – Ч.?. – С. 108-111.

2. Ван Пен. Пріоритетні напрямки розвитку зовнішньоторговельних відносин КНР і України // Научный журнал “Культура народов Причерноморья”, — Межвузовский центр “Крым”. ISSN 1562-0808; – 2005. – № 59. – С. 89-90.

3. Ван Пен. Особливості українсько-китайської комерційної співпраці в умовах глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 66: У 2 ч. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 2007. – Ч.?. – С. 197-204.

4. Ван Пен. Теоретичні аспекти дослідження умов міжнародних торговельних відносин // Научный журнал “Культура народов Причерноморья”, – Межвузовский центр “Крым”. ISSN 1562-0808; – 2007. – № 99. – С. 24-28.

5. Румянцев А.П., Ван Пен. Моделі чинників стратегії зовнішньоторговельної діяльності та її застосування у відносинах між Україною і КНР // Економіка і управління. – 2007, – № 4. – С. 52-59.

Матеріали конференцій:

Ван Пен. Динамізм умов зовнішньоторговельних відносин України з КНР// Проблеми управління підприємництвом в сучасних умовах: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та фахівців: в 2 ч. – Сімферополь: ЧП “Кильбер”, – Ч. 2: – 2005. – С. 45-46.

Ван Пен. Стратегічні