МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВОРОНІН СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 658.5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Маріуполь – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому університеті економіки та права (м.Донецьк).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Берсуцький Яків Григорович

Донецький університет економіки та права (м. Донецьк), Ректор Донецького університету економіки та права.

Офіційні опоненти: |

Доктор економічних наук, професор

Семенов Григорій Антонович

Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), завідувач кафедри економіки підприємства;

Кандидат економічних наук, доцент

Толпежніков Роман Олексійович Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Маріуполь), декан економічного факультету.

Захист відбудеться «24» квітня 2008 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 12.052.02 у Приазовському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою:

87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул.. Університетська, 7.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Приазовського державного технічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою:

87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул.. Університетська, 7.

Автореферат розісланий «22» березня 2008 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради М.В. Верескун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з найважливіших напрямів наукових досліджень в галузі економіки та управління є виведення загальних принципів організації складних динамічних систем на основі зовнішньої і внутрішньої синергії, яка включає принципи нелінійності, біфуркації і самоорганізації, що обумовлює відвертість економічних систем, асинхронність та нерівноважність економічних процесів, різноманіття економічних еволюцій. Це вимагає від підприємств забезпечення різноманіття реакцій, адекватного різноманіттю зовнішніх дій, при яких підприємство зможе проводити усвідомлену політику. При цьому зростання внутрішньої ефективності забезпечується використовуванням ефекту масштабу і внутрішнім взаємозв'язком видів діяльності, за рахунок чого знижуються витрати ресурсів на досягнення необхідного результату.

Найзначущішими роботами в теорії і практиці менеджменту і побудови організаційних структур управління є праці Друкера П., Данієла Р. Деніссона, Анієла К. Мішра, Майера М., Мінцберга Р. і інших авторів. Ними сформульовані основоположні принципи побудови організаційних структур і управлінських механізмів на підприємстві. Проблемам організації взаємодії різних організаційних одиниць велике значення уділяють і вітчизняні автори, серед яких можна виділити Амошу О.І., Базилевича Л.А., Берсуцького Я.Г., Білопольського М.Г., Геєця В.М., Конокова Д.Г., Ларіна Р.Р., Рожкова К.Л., Савчука О.В., Ткаченко А.М., Ткаченко В.А., Чумаченка М.Г. і інших.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості робіт вказаних авторів, необхідно відзначити, що специфічні умови розвитку сучасних господарських одиниць вимагають уточнення, подальшого розвитку теоретичних і практичних основ побудови і функціонування організаційних структур управління корпораціями. Через це дослідження, що проводяться, є актуальними і своєчасними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в Донецькому університеті економіки і права відповідно до планів науково-дослідних робіт з тем: «Організаційно-економічні основи розвитку технологічного і методичного забезпечення систем управління промисловими підприємствами в умовах ринкових відносин» (державний реєстраційний номер 0100U00948) у рамках якої автором досліджені методи оцінки технологічного і методичного забезпечення систем управління корпоративними об`єднаннями та їх окремими підприємствами та «Проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкового середовища» (державний реєстраційний номер 01040008832), за договором №1 від 10 листопаду 2005 року у рамках якої здобувачем проведені маркетингові дослідження, проведена оцінка конкурентоспроможності щодо потенційної ємності ринку та розроблено концепцію більш прогресивного типу інвестиційно-інноваційної діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка організаційно-економічного механізму управління ефективністю виробничо-господарської діяльності корпорацій. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність рішення наступних задач:

- розглянути стратегічне управління в контексті корпоративного розвитку, виділити та проаналізувати структурні аспекти розвитку корпорації;

- сформулювати основні принципи формування організаційного адаптивного механізму корпорації як базового елементу концепції управління сучасними виробничими системами;

- обґрунтувати необхідність і основні напрями змін організаційної структури корпорації;

- сформувати систему внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності функціонування корпорації, а також виділити основні принципи в розробці стратегічної концепції розвитку;

- визначити загальні основи використання процесного підходу у формуванні організаційної структури корпоративного об`єднання;

- розробити механізм структуризації діяльності корпорації і формування організаційної структури управління корпоративним потенціалом;

- розробити механізм формування організаційної структури корпорації та оцінити ефективність економічних перетворень корпоративного потенціалу.

Об'єктом дослідження є процеси управління корпоративним об`єднанням та їх складові елементи.

Предметом дослідження визначений організаційно-економічний механізм управління потенціалом корпорації, як складною соціально-економічною системою.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційних досліджень є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення теорії організаційного управління, сучасні концепції побудови організаційних структур управління підприємствами в умовах сучасних ринкових відносин.

В процесі дослідження були використані такі загальнонаукові і спеціальні методи: теоретичного узагальнення - для виявлення сучасних теорій конкурентних переваг і галузевого лідерства; загальної теорії систем - для формування основних принципів розробки і функціонування організаційного адаптивного механізму підприємства в сучасних ринкових умовах; економіко-математичний метод - для розробки механізму оцінки економічної ефективності структурних перетворень; системно-структурний - для розробки системи внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності функціонування підприємства, а так само виділення основних принципів стратегічної концепції розвитку підприємства в контексті організаційних змін; графічного і аналітичного моделювання - для розробки механізму структуризації діяльності підприємства і інші.

Інформаційну базу досліджень склали законодавчі і нормативні документи, сучасні методики проектування і аналізу організаційних структур, офіційні статистичні дані, звіти підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці організаційно-економічного механізму підвищення ефективності управління підприємствами і зводиться до наступного:

вперше:

- запропоновано механізм формування організаційної структури промислових корпорацій на основі принципів адаптивності сучасних бізнес-систем і використання процесного підходу в управлінні, що дозволяє підвищити ефективність управління як окремими елементами структури, так і корпорацією в цілому. Його реалізація створює засади для проектування систем управління щодо підвищення конкурентоспроможності за рахунок ефективного використання корпоративного потенціалу;

- запропонований методичний підхід щодо побудови бізнес-моделі корпорації шляхом поетапної технологічної, економічної і організаційної структуризації внутрішнього механізму, сутність якого полягає в систематизації внутрішніх факторів та їх адаптації до зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Розроблена концепція дозволяє провести декомпозицію елементів організаційної структури підприємств корпорації та відокремити найбільш вагомі з позицій виробничої діяльності;

отримали подальший розвиток:

- система внутрішніх організаційних, технологічних і структурно-технічних чинників, які визначають ефективність функціонування структурних підрозділів корпорації, а також підходи з їх адаптації під впливом зовнішніх збурювань ринкового середовища (споживачів, постачальників та контрагентів);

- методика оцінки економічної ефективності перетворень, сутність яких полягає в обліку техніко-економічних чинників, ефекту спеціалізації, витрат виділення або приєднання організаційних елементів, що дозволяють отримувати додаткові доходи та забезпечити рентабельність виробництва;

вдосконалено:

- систему принципів стратегічної концепції розвитку корпорації в контексті організаційного розвитку, що орієнтовані на перехід до диверсифікації виробництва, при збереженні сінергії, забезпеченні ступеня гнучкості технології і забезпечення додаткових джерел підвищення ефективності;

- принципи і параметри оцінки необхідності виділення підрозділів промислових підприємств засновані на обліку конкурентних позицій підрозділу, технологічної зв'язаності і їх корисності для підприємства в цілому;

- методичні підходи виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності на основі дослідження переваг і недоліків, формалізації їх вибору, умовам, що адекватно склалися.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи є рекомендаціями, які дозволяють проектувати організаційні структури промислових корпорацій на основі принципів процесного підходу в управлінні шляхом проведення технологічної, економічної і організаційної структуризації.

Підтвердженням практичного значення отриманих результатів є використання основних розробок і рекомендацій дисертаційного дослідження на ВАТ «Завод «Дніпропрес» (акт впровадження від 10.01.2008 №12), при вдосконаленні організаційної структури і системи управління; на ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (акт впровадження від 25.02.2008 №001.3/3) при впровадженні системи управління інноваційними проектами; на ЗАТ «Елста» (акт впровадження від 30.01.2008 №47.1/5) при розробці проекту активізації інноваційної діяльності.

Крім того, теоретичні положення дисертації використовуються в учбовому процесі Донецького університету економіки і права (довідка 01-135/27 від 10.01.2008) при викладанні курсів "Менеджмент", "Інвестиційна діяльність", "Управління потенціалом підприємства".

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтовуванні нових підходів і теоретичних положень щодо підвищення ефективності функціонування організаційно-економічного механізму корпорацій за рахунок формування якісно нових організаційних зв'язків між його окремими елементами.

Особистий внесок здобувача представлений в наукових роботах, опублікованих в співавторстві, приводиться в списку наукових робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи докладалися і отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: V науково-практичній конференції «Системність на полі невизначеності» (Дніпропетровськ, 2004 р.); міжвузівської науково-практичної конференції «Проблеми побудови і функціонування операційних систем в умовах невизначеності і динамічності зовнішнього середовища» (Дніпропетровськ, 2005 р.); VI науково-практичній конференції «Проблеми ефективного регіонального та корпоративного управління в умовах невизначеності та динамічності зовнішнього середовища» (Дніпропетровськ, 2006 р.); на постійно діючому Міжвузівському науково-практичному семінарі при Дніпропетровському університеті економіки та права (2006-2007 р.).

Публикации. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць (у тому числі 7 у фахових виданнях) загальним об`ємом 3,8 д.а., з яких 1,97 належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 219 сторінках, списку використаних літературних джерел із 191 найменування на 15 сторінках і 9 додатків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації 244 сторінок, включаючи 24 таблиць на 22 сторінках та 51 рисунка на 47 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі «Теоретичні основи й методологічні аспекти організаційного управління конкурентоспроможністю підприємств» розглядаються сучасні теорії конкурентних переваг і галузевого лідирування, структурні аспекти розвитку як основа підвищення корпоративного потенціалу та забезпечення конкурентоспроможності, визначені аспекти стратегічного управління в контексті організаційного розвитку корпорації.

Сучасний етап розвитку вітчизняної теорії ринкових відносин породив безліч видів суб'єктів господарювання. Найбільш акцентованим у наші дні стають господарські об'єднання. Одна з метаморфоз, що виникла на практиці, але не вивчена під новою призмою - це зміна безпосередньої сутності корпорації й корпоративного управління відповідно, з погляду сучасного менеджменту щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємств корпорації.

На сьогоднішній день у світовій науці як об'єкт управління розглядається лише одне об'єднання - організація, що визначається, як група осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення єдиної мети. На жаль, на сьогоднішній день поняття організаційне управління й корпоративне управління ототожнюється. Внаслідок цього, поняття корпорації запозичиться в акціонерних товариств. Однак - це тільки відношення до корпорації, як до комерційної організації, позбавленої здійснення соціальних або схожих функцій. Набагато більше актуальним бачиться проблема визначення сутності таких понять як «корпорація» і як слідство - «корпоративного управління з вектором конкурентоспроможності».

У наявності конфлікт порівняння практичного використання й теоретичного підходу до поняття корпорації й корпоративного управління, що понижує вектор конкурентоспроможності. Тому, сьогодні у відособленій групі суспільних відносин, виник інформаційний вакуум, що вимагає як абстрактно-теоретичного наповнення, так і практичного перегляду використання існуючих думок.

Теоретична база, на якій ґрунтується підхід до поняття корпорації, припускає її як організаційну структуру об'єднання двох і більше підприємств на основі їхнього загального рішення (договору), які діють на основі об'єднання майна й / або підприємницької або трудової діяльності учасників, їхнього загального управління справами, а так само на основі корпоративних прав і участі в розподілі доходів і ризиків підприємства. особливо з позицій конкурентоспроможності. Але, на наш погляд дане трактування оптимальне для правового поля, але воно не повне для сучасної теорії управління.

Корпорація - це об'єднання двох і більше суб'єктів, заради досягнення індивідуальних для кожного з них соціальних, економічних і ін. стратегічних і тактичних цілей у межах вектора єдиної для всього об'єднання мети, на основі початкової договірної або статутної координації їхньої діяльності по забезпеченню конкурентоспроможності.

Відповідно до законодавства України корпорація є синонімічним поняттям акціонерного товариства. Фактично ж корпорація – велике об'єднання декількох підприємств, об'єднаних єдністю технологічного процесу. Корпорація містить у собі підприємства, які до того ж об'єднані загальним власником, тобто зв'язані не тільки технологічно, але і юридично. Такі суб'єкти господарювання мають складну організаційну структуру й механізми управління, як технологіями виробництва, так і іншими елементами конкурентоспроможності в цілому.

Корпорації або корпоративні об'єднання - це господарюючі системи зі складним механізмом вироблення й узгодження інтересів і цілей. Оскільки кожна з корпорацій містить у собі як мінімум два досить великих підприємства, то масштаби діяльності таких об'єднань надзвичайно великі. Складна багаторівнева мережа внутрішніх взаємин не тільки між підрозділами, але й між підприємствами та елементами конкурентоспроможності вимагає дещо інших підходів у формуванні структур управління.

У міру розвитку суспільного виробництва класична індустріальна корпорація міняла звичні форми і удосконалювала свою внутрішню структуру. З часом склалися якісно відмінні один від одного їх типи. Ця відмінність стає особливо виразною, якщо розглядати її в залежності від цілей: чи задаються вони власне корпоративною логікою боротьби за ринки; чи обумовлюються зовнішніми обставинами та конкурентними перевагами; чи визначаються творцями і власниками корпорації.

Організаційна структура управління корпорацією, як правило, розглядається як пасивна з статичною характеристикою внутрішнього середовища, яке складається в результаті її розвитку. При цьому процес модернізації оргструктури (реструктуризація) зв'язується або з упровадженням нових інформаційних технологій, або з реакцією на зміни зовнішнього середовища, що призводить до падіння конкурентоспроможності. Внутрішня структура є одним з основних параметрів підприємства, оскільки вона включає технології управління виробничими процесами і людьми, процеси ухвалення рішень, розв`язання конфліктних ситуацій і соціалізації. Проте, не дивлячись на таку велику роль структури, як правило, її розглядають в дещо обмеженому вигляді.

Керованість або стихійність формування структури корпорації – це процеси оборотні, але кількість ресурсів, необхідних для переходу від однієї системи до іншої, різні. Відсутність єдиної думки серед власників фірми або втрата контролю над оперативною діяльністю організації приводить до порушення процесу координації і, природно, до падіння конкурентоспроможності. Перехід від складної (контрольованої) системи розвитку до більш простої достатньо простий. Навпаки, перехід до керованого розвитку складніший, оскільки вимагає серйозних зусиль по зміні силових відносин, що склалися, реструктуризації організаційних елементів і структури системи управління.

В другому розділі «Концептуальні підходи до формування адаптивного механізму системи управління корпоративним потенціалом» обґрунтовуються необхідність проведення змін організаційної структури корпорації під впливом навколишнього середовища, визначається адаптивний механізм як основний елемент концепції управління корпоративним потенціалом, розглядаються підходи щодо формування організаційної структури системи управління потенціалом корпорації як запорука її конкурентоспроможності.

Будь-яке підприємство як складна соціально-економічна система (СЕС) в кожний конкретний проміжок часу змінює своє положення щодо попереднього стану та еволюціонує нові характеристики функціональних взаємозалежностей. І від того наскільки якісно будуть встановлені взаємозв'язки такої системи з різними елементами зовнішнього середовища, від того наскільки сама система зможе адаптуватися під своє оточення буде залежати потенціал корпорації, її здатність виживати і розвиватися в просторі і в часі.

Загальна задача побудови оптимальної траєкторії керованого об'єкту на сьогоднішній день є дуже популярною у вчених-математиків. Проте, аналіз ряду результатів цих досліджень показує, що математична формалізація даної проблеми не несе в собі практичної значущості. Обґрунтованість даного твердження підтверджується тим фактом, що будь-яка спроба здійснити цілеспрямовану трансформацію об'єкту з початкового стану в бажаний упирається в принципову неможливість математично точного визначення всієї сукупності чинників навіть початкових умов об'єкту. Такі моделі не дають адекватного опису, перш за все, якісним характеристикам, замінюючи їх деякою сукупністю схожих параметрів. З подібною проблемою пов'язана також необхідність формалізації дії зовнішніх впливів на об'єкт в процесі його функціонування.

Теоретична й практична неможливість формалізації функціонування СЕС обґрунтовують необхідність застосування в системах даного типу адаптивного механізму управління. Даний механізм являє собою живий організм, що орієнтований на зміни структури й параметрів моделі процесів, що виникають усередині СЕС, відповідно до зміни характеристик самих процесів.

Реальні координати підприємства в процесі його руху до мети уздовж планової траєкторії визначається не конкретною крапкою на кривій, а певною областю відносно цієї крапки.

В умовах, коли чітко визначити й формалізувати обмеження або цільову функцію неможливо, застосовуються ітераційні методи проектування процесів. При цьому при управлінні процесами розглядаються параметри не на всій плановій траєкторії, а в певних інтервалах часу.

Відхилення СЕС викликані сукупністю причин, що приводить до неможливості визначення дійсних координат і неможливістю руху чітко по плановій траєкторії. Рух СЕС по траєкторії, що як завгодно близька до планової, але не повторює її є скоріше нормою, чим відхиленням.

Основне призначення регуляторного механізму - гасіння зовнішніх імпульсів, що виникають при русі підприємства до цільового стану в кожний конкретний момент часу. Більш детальна схема роботи регуляторного механізму представлена на рис.1.

В світовій практиці звичайно виділяють два принципові підходи до формування і розвитку корпоративних організаційних структур:

1. Вертикальна інтеграція.

2. Диверсифікація.

Багато крупних вузькоспеціалізованих підприємств вдаються до вертикальної інтеграції, в результаті якої в структуру включаються підприємства, здійснюючі послідовні стадії виробничого циклу, а також закупівельні і розподільно-збутові операції.

Перехід крупних промислових фірм до диверсифікації виробництва і збуту створює додаткові можливості підвищення ефективності, реалізація яких вимагає докорінних змін в організаційно-управлінських параметрах таких корпорацій. Особливо важливе значення в порівнянні з вузькоспеціалізованими фірмами мають два додаткові джерела підвищення ефективності.

Рис. 1. Регуляторний механізм гасіння впливу зовнішнього середовища

Перший - так звана сінергія. У разі ефективної взаємодії різних продуктових відділень підприємство дістає можливість створювати якісно нові види продукції і технології з мінімальними матеріальними витратами. Значний ефект дає і збутова сінергія.

Друге найважливіше джерело динамічного розвитку диверсифікованої корпорації і підвищення ефективності її діяльності полягає в здатності підприємства формувати таку матрицю «продукція / ринки», яка враховує фази життєвого циклу технологій, продукції і галузей, а також особливості динаміки попиту на різні види виробів, що випускаються. Це важливо не тільки з погляду протистояння фірми коливанням попиту, але і можливості, одержуючи великі прибутки на розвинених ринках, направляти частину їх на розробку нової продукції і освоєння ринків, що зароджуються.

В сучасних умовах динамічності зовнішнього середовища менеджмент підприємства постійно стикається з проблемами реструктуризації підприємства. На відміну від звичайних підприємств реструктуризація корпорації веде до появи або виключення з її структури цілих підприємств. На рис. 2 приводиться узагальнена схема внутрішніх чинників ефективності функціонування підрозділів крупного підприємства.

Рис.2. Узагальнена схема внутрішніх чинників ефективності функціонування підрозділів корпорації

Звідси можна зробити висновок, що:

1. Підрозділи з високим потенціалом і конкурентоспроможністю і високим ступенем відповідності стратегічним цілям підприємства розглядаються як ядро організаційної структури корпорації.

2. Рішення про долю підрозділів, не відповідних загальному стратегічному задуму, але конкурентноздатних приймаються на основі детального аналізу ступеня взаємозалежності з іншими підрозділами, перш за все, з підрозділами основного виробництва.

На остаточне рішення про вибір оптимальної моделі підприємства роблять вплив три основні елементи:

I. технологічні особливості і технологічна оптимальність;

II. економічна ефективність;

III. маркетингова необхідність (необхідність розпиленості організаційних підсистем у зв'язку з розпиленістю певних показників (споживачів)).

Організаційна структура повинна реагувати на всі зміни, що відбуваються як в зовнішньому середовищі, так і усередині нього. Всі зміни, що відбувалися в Україні останніми роками, так чи інакше повинні знаходити своє віддзеркалення в змінах організаційної структури підприємств.

В третьому розділі «Організаційні моделі проектування соціально-економічного механізму управління корпоративним потенціалом» розглядаються питання використання процесного підходу у формуванні організаційної структури корпорації, проблеми структуризації діяльності підприємства і формування структури управління, механізми реструктуризації підприємств корпорації й оцінка економічної ефективності перетворень

Сучасна теорія організації діяльності підприємств вимагає нових підходів до рішення принципово нового класу задач. Процесний підхід як одна з найсучасніших і популярних управлінських методологій є інструментом, який полегшує опис взаємодій різних елементів системи, націлених на досягнення єдиної мети. Він дає можливість знайти додаткову ефективність там, де з погляду класичного функціонального підходу її бути вже не може. В цьому одна з основних причин нинішньої популярності процесного підходу.

В межах сучасного підприємства як єдиного цілого виникають суперечності між необхідністю функціональної спеціалізації і інтеграцією виробничої системи - проблема відображення конкретного об'єкту в інтегруючому процесі управління. Це породжує спеціалізацію в самій системі управління, так само як і в будь-якій управлінській системі формуються ланки по деякому критерію функціонального відособлення відповідно до специфічної структури самого управлінського процесу.

Рис.3. Загальний алгоритм побудови бізнес моделі підприємства

Тому існує необхідність інтегрувати дві підсистеми (виробнича і управління) підприємства в єдине ціле за допомогою удосконалення і розповсюдження процесно-системного підходу в управлінні на адміністративно-управлінську надбудову підприємства. На наш погляд, основний алгоритм побудови бізнес моделі підприємства може бути представлений в наступному вигляді (рис.3).

Структуризацію підприємства і його діяльності з подальшою побудовою системи управління найбільш доцільно здійснювати в наступній послідовності (рис.4.).

Рис.4. Етапи структуризації підприємства

1.

2.

3.

Необхідно відзначити, що головний принцип побудови моделі управлінських бізнес процесів - це простота і керованість системи. Саме тому найдоцільнішим пропонується угрупування процесів в організаційно-технологічному аспекті, тобто по технологічній близькості. Такий підхід дозволяє істотно зменшити проблему розподілу робіт, повноважень, відповідальності і взаємозв'язку елементів адміністративно-управлінської надбудови.

В цілому необхідно відзначити, що порядок проведення організаційних перетворень може бути представлений наступним алгоритмом:

1 етап - підвищення керованості, надійності і стабільності системи.

2 етап - підвищення економічної ефективності, тобто зниження собівартості умовної одиниці продукції і підвищення прибутку.

3 етап - оптимізація внутрішньогосподарчих зв'язків системи з метою досягнення ефекту синергізму.

У загальному вигляді задачу прийняття оптимальних рішень можна уявити собі у вигляді:

Y = {A,F,R}

де A – множинність можливих альтернатив, F – принцип оптимальності, R – множинність можливих умов наступної реалізації рішень.

Таблиця 1

Розрахункові показники ефективності структурних перетворень ВАТ «Завод «Дніпропрес» |

2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р.

Коефіцієнт ефективності управління активами | 0,023 | 0,022 | 0,038 | 0,055

Коефіцієнт продуктивності активів | 0,255 | 0,142 | 0,283 | 0,336

Коефіцієнт ефективності системи управління | 10,764 | 20,402 | 17,258 | 16,279

Коефіцієнт обслуговування активів | 104,769 | 119,991 | 137,814 | 144,531

Коефіцієнт керованості активів | 303,063 | 292,813 | 323,606 | 339,143

Таким чином, можна виділити основні напрями аналізу ефективності вибраних структурних рішень:

1. Стабільність і зростання основних валових показників: виручка від реалізації, чистий дохід, сума активів, розмір власного капіталу, прибуток.

2. Структура адміністративних витрат і їх частка у валових витратах.

3. Співвідношення зміни адміністративно-управлінських витрат і підсумкових показників діяльності підприємства.

4. Продуктивність праці, віддача на понесені витрати на оплату праці, мотивація (зростання заробітної плати).

5. Стабільність функціонування внутрішнього механізму.

6. Питомі витрати на од. продукції.

Відносно ВАТ «Завод «Дніпропрес» розрахункові показники свідчать про те, що дані перетворення були достатньо ефективні, оскільки практично по всіх 5 показниках спостерігається позитивна динаміка, яка до того ж має тенденцію до стрибкоподібної зміни в 2003 році. Важливо відзначити, що, не дивлячись на достатньо ефективні структурні перетворення, у підприємства залишаються проблеми техніко-економічного характеру.

ВИСНОВКИ

Підсумком виконаного дослідження, заснованого на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів, є сукупність теоретичних, аналітичних і науково-методичних положень, що визначають концептуальні основи, аналіз практики та вирішення наукової задачі формування організаційно-економічного механізму управління корпоративним потенціалом. Основні висновки полягають у такому:

1. Проведене дослідження показало, що системи підприємницького управління підприємствами формувалися в економічно розвинених країнах в ході природної їх еволюції адекватно змінам зовнішнього середовища. Більшості вітчизняних підприємств ще належить освоїти принципи збереження стійкості за допомогою активної інноваційної діяльності, ключовим чинником успіху якої стають принципово нові види бізнесу, нелінійні інновації і нестандартні рішення. Недостатньо передбачити, що може трапитися з корпорацією в майбутньому, необхідно проектувати своє майбутнє і управляти ним в процесі настання.

2. Дослідження сучасних організаційних структур управління корпорації та їх конкурентоспроможність підтвердили, що найперспективнішими в сучасних ринкових умовах є корпорації постіндустріального типу, які утілюють собою тип організації, найадекватніший потребам розвитку інтелектуального капіталу - основи економічної діяльності. Саме ці утворення є найбільш конкурентоздатними і, не дивлячись на те, що такий підхід швидше за все приведе до прискорення господарської поляризації, яка спостерігалася останніми роками ХХ сторіччя, що породжує нові міжнародні проблеми, цілком об'єктивна тенденція інтелектуалізації виробництва, зростання свободи діяльності і перехід до неекономічних цінностей навряд чи може бути замінений якими-небудь іншими в першій половині ХХI століття.

3. Проведе дослідження підтвердило що в сучасних умовах глобалізації слід дуже обережно вживати вираз «стратегічне управління», оскільки сучасні стратегії корпорацій повинні базуватися не на пізнанні зовнішніх можливостей і небезпек, розвитку сильних сторін як основи конкурентних переваг, а на пізнанні і розвитку внутрішнього потенціалу організації і прагненні так змінити своє зовнішнє оточення, щоб свій внутрішній потенціал отримав максимальний вираз.

4. Питання формування та функціонування механізму управління корпоративним потенціалом залежить від положень що будь-яке підприємство як складна соціально-економічна система в кожний конкретний проміжок часу змінюють своє положення щодо попереднього стану, тобто еволюціонує нові характеристики власного стану. І від того наскільки якісно будуть встановлені взаємозв'язки такої системи з різними елементами зовнішнього середовища, від того наскільки сама система зможе підстроїться (адаптуватися) під своє оточення відповідатимуть потенціалу підприємства і здатності виживати і розвиватимуться в просторі і в часі. Ефективність будь-якого підприємства як цілісної відкритої системи, залежить не тільки і не стільки від якості окремих елементів, скільки від їх сумісності і взаємодії. Відсутність якісних взаємозв'язків веде до зниження ефективності функціонування всієї системи як в поточному періоді, так і в перспективі. При цьому втрачається одна з найважливіших властивостей системи як загальнотеоретичної категорії - синергізм.

5. Результати досліджень підтвердили висновки, що у зв'язку з обґрунтованою необхідністю при проектуванні системи управління корпорацією як складною соціально-економічною системою використовування формалізованих підходів до моделювання, обліку їх нестаціонарності і еволюції мало прийнятне унаслідок їх складності, недостатності апріорної інформації, присутності чинників, що погано формалізуються, і нечіткості критеріям оцінки відповідності.

Для того, щоб нова організація виявилася працездатною, необхідно перейти на нові принципи відносин її структурних підрозділів між собою. Оскільки повноваження передаються в процесі децентралізації зверху вниз, то таким же шляхом повинна бути перерозподілена і відповідальність за результати діяльності. Коли скоро підрозділи мають право ухвалювати принципові рішення, що стосуються ринку збуту своєї продукції (послуг), цей ринок і повинен стати головним мірилом ефективності їх діяльності. Проте оскільки вони так чи інакше функціонують в рамках єдиної структури, використовують загальні ресурси, основний і оборотний капітал підприємства, вони повинні відповідати і перед корпоративним центром, рівно як і перед один одним.

6. Сутність структуризації підприємства і побудови організаційної структури управління полягає в розділенні основної задачі на підзадачі і контролі над тим, щоб ці підзадачі не замикалися в собі, живучи своїм власним життям, а вирішували основну управлінську задачу, не допускаючи конфлікту цілей і зберігши керованість підприємства. Розділення задачі на підзадачі - це важливий етап в управлінні, від нього залежить організаційна структура і інші управлінські рішення, прийняті на основі цього аналізу. Можна виділити два принципові підходи до такої декомпозиції управлінської задачі: вертикальна декомпозиція і горизонтальна.

7. Ефект господарської самостійності діятиме в тому ступені, в який результат господарської діяльності виробництва, що знаходиться в організаційній структурі крупного підприємства як підрозділ, виявиться менш значущим для власника підприємства, ніж результат господарської діяльності цього ж виробництва, але функціонуючого в рамках малого підприємства для власника останнього. Тобто майно, що не використалося або використалося неефективно в рамках крупного підприємства, використовуватиметься більш ефективно в рамках малого підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Воронин С.Н., Градинарова А.А. Рефлексивный подход к оценке конкурентоспособности деятельности предприятий // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. V. – Вип. 204. – С.1099-1113.

Особистий внесок здобувача: запропоновано методичний підхід щодо оцінки конкурентоспроможності на основі використання корпоративного потенціалу.

2. Близнюк І.П., Воронін С.М., Кононенко Г.М. Управління інтелектуальною власністю в умовах інноваційного оновлення виробництва // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. IV. – Вип. 205. – С.1014-1021.

Особистий внесок здобувача: методичні підходи виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності.

3. Воронін С.М., Кононенко Г.М., Терник О.А. Процеси трансформаційної економіки України як фактор розвитку // Економічний вісник Донбасу. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2006. – № 2-3 (4-5). – С. 63-71.

Особистий внесок здобувача: запропоновано принципи і параметри оцінки необхідності виділення виробничих підрозділів промислових підприємств, що засновані на обліку конкурентних позицій.

4. Воронін С.М., Кришан О.Ф. Визначення та обґрунтування ставки дисконтування для аналізу інвестиційного проекту // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Т. IV. – Вип. 213. – С.1461-1471.

Особистий внесок здобувача: запропоновано нові підходи в системі формування стратегічної концепції розвитку корпорацій в контексті удосконалення організаційних структур.

5. Воронін С.М., Кононенко Г.М., Ядранський Д.М. Концептуальні аспекти мотивації праці в Україні // Академічний огляд. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – №1. – С.129-135.

Особистий внесок здобувача: запропоновано концептуальні підходи щодо формування системи внутрішніх організаційних чинників які визначають ефективність мотивації праці на підприємстві.

6. Воронин С.Н. Экономический рост и социальное развитие в аспектах совершенствования системы оперативного управления // Академічний огляд. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – №2. – С.26-31.

7. Воронин С.Н., Майстренко Ю.А. Управление инновационной деятельностью на предприятиях промышленного комплекса Украины // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Т. I. – Вип. 207. – С.82-89.

Особистий внесок здобувача: запропоновано методичні підходи оцінки економічної ефективності інноваційних перетворень.

Опубліковано за матеріалами наукових конференцій

8. Воронін С.М. Підвалини розвитку організаційних структур систем оперативного управління // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2006. – С.38-39.

АнотацІя

Воронін С. М. Організаційно-економічний механізм управління корпоративним потенціалом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за фахом 08.00.04 - Економіка і управління підприємствами. - Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України. – Маріуполь, 2008.

В дисертаційній роботі розглядаються нові підходи і теоретичні положення підвищення ефективності функціонування організаційно-економічного механізму промислових підприємств за рахунок формування якісно нових організаційних структур управління і встановлення взаємозв'язків між окремими елементами.

Запропоновані рекомендації, які дозволяють проектувати організаційні структури промислових підприємств на основі принципів процесного підходу в управлінні шляхом проведення технологічної, економічної і організаційної структуризації.

В роботі запропонована система показників оцінки структурних перетворень і дана оцінка ефективності багатоетапної реструктуризації ВАТ «Завод «Дніпропрес».

Ключові слова: організаційна структура управління, структуризація, корпорація, технологія управління, реструктуризація, організаційні елементи.

Аннотация

Воронин С. Н. Организационно-экономический механизм управления корпоративным потенциалом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятиями. – Приазовский государственный технический университет министерства образования и науки Украины. – Мариуполь, 2008.

В диссертационной работе рассматриваются новые подходы и теоретические положения повышения эффективности функционирования организационно-экономического механизма промышленных предприятий за счет формирования качественно новых организационных структур управления и установления взаимосвязей между отдельными элементами.

Предложены рекомендации, которые позволяют проектировать организационные структуры промышленных предприятий на основе принципов процессного подхода в управлении путем проведения технологической, экономической и организационной структуризации.

Предложен механизм формирования организационной структуры промышленных предприятий на основе принципов адаптивности современных бизнес-систем и использования процессного подхода в управлении.

Разработан механизм построения бизнес-модели предприятия путем поэтапной технологической, экономической и организационной структуризации внутреннего механизма предприятия.

Система внутренних организационных, технологических и структурно-технических факторов, которые определяют эффективность функционирования структурных подразделений промышленных предприятий.

Усовершенствована методика оценки экономической эффективности преобразований с учетом технико-экономических факторов, учетом эффекта специализации, издержек вычленения или присоединения организационных элементов и дополнительных доходов.

Предложена методика оценки экономической эффективности преобразований с учетом технико-экономических факторов, учетом эффекта специализации, издержек вычленения или присоединения организационных элементов и дополнительных доходов.

Усовершенствовано систему принципов стратегической концепции развития предприятия в контексте организационного развития, ориентированные на переход промышленных предприятий к диверсификации производства, при сохранении синергии, обеспечении степени гибкости технологии и обеспечения дополнительных источников повышения эффективности.

Предложена система принципов и параметры оценки необходимости выделения подразделений промышленных предприятий основанные на учете конкурентных позиций подразделения, технологической сопряженности и их полезности для предприятия в целом.

Разработаны методические подходы выявления резервов повышения эффективности инновационной деятельности на основе исследования преимуществ и недостатков, формализации их выбора, адекватно сложившимся условиям.

В работе дана оценка эффективности многоэтапной реструктуризации ОАО «Завод «Днепропресс».

Ключевые слова: организационная структура управления, структуризация, корпорация, технология управления, реструктуризация, организационные элементы.

Annotation

Voronin S. N. Organizational-economic mechanism of management corporate potential. – Manuscript.

Dissertation on the competition of scientific degree of candidate of economic sciences on speciality 08.00.04 – Economy and management of enterprises. Priazovsky State Technical University of Ministry of education and science of Ukraine. – Mariupol, 2008.

In dissertation work new approaches and theoretical positions of increase of efficiency of functioning of organizationally-economic mechanism of industrial enterprises are examined due to forming high-quality of new organizational structures of management and establishment of intercommunications between separate elements.

Recommendations which allow to design the organizational structures of industrial enterprises on the basis of principles of process approach in a management by conducting of technological, economic and organizational structurisation are offered.

In work the system of indexes of estimation of structural transformations and make is offered estimation of efficiency of a multistage restructuring of SH «Factory «Dnepropress».

Keywords: organizational structure of management, structurisation, corporation, management technology, restructuring, organizational elements.