ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 

ВОЛИНЕЦЬ ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА 

УДК [342.951:351.778](477)  

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ   

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право   

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2008  

Дисертацією є рукопис. 

Робота виконана на кафедрі цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.. 

Науковий керівник: | кандидат юридичних наук, доцент
ЯВОРСЬКА Олександра Степанівна,

доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка

Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

ЛУЦЬ Володимир Васильович,

завідуючий кафедри цивільно-правових дисциплін

Академії муніципального управління.   

кандидат юридичних наук, доцент

ПОСПОЛІТАК Володимир Володимирович,

доцент кафедри бізнес-адміністрування

Міжнародного інституту менеджменту.        

Захист відбудеться « 13 » червня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14 

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Львів, вул.Драгоманова, 5. 

Автореферат розісланий «12» травня 2008 року. 

Учений секретар В.О. Семків

спеціалізованої вченої ради                                                      

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ 

Актуальність теми. У ст. 3 Конституції України життя людини визнано однією з найвищих соціальних цінностей Української держави. Тому цілком логічним та послідовним є проголошення у ст. 49 Конституції України права людини на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Проблема особистих немайнових прав особи, громадянина на даний час є однією з найважливіших у цивілістиці, а реальне забезпечення таких прав є ознакою правової держави, результатом побудови демократичних відносин. Зміни, що сталися останніми роками в Україні, дали можливість нам побачити й оцінити себе в загальноєвропейському, загальносвітовому контексті й одночасно спричинилися до ламання стереотипів як щодо кількісного складу особистих немайнових прав, так і щодо їх якісного цивілістичного наповнення та способів захисту.

В системі особистих немайнових прав важливе місце посідає право на медичну допомогу як особисте немайнове право, що забезпечує природне існування особи. Слід зазначити, що саме цивільне законодавство (ст. 284 ЦКУ) розкриває зміст та засоби здійснення права на медичну допомогу. Право на медичну допомогу у сучасному світі відіграє виняткову роль у житті людини і суспільства.

Ст. 284 ЦКУ визначено загальний зміст права на медичну допомогу, особливості його здійснення малолітніми та неповнолітніми особами. Потребують доповнення норми стосовно змісту права на медичну допомогу та цивільно-правові засоби його здійснення. В наукових працях різних вчених, зокрема О. О. Прасова, О. І. Смотрова, О. В. Крилової досліджується проблематика договору про надання медичної допомоги, зміст даного права, в роботі С. В. Антонова досліджувалося питання цивільної відповідальності за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу договірних форм здійснення права на медичну допомогу. В роботі проаналізовано особливості договірного правовідношення з надання медичних послуг, зміст договору, правовий статус його сторін, специфіка його виконання та особливості цивільно-правової відповідальністі у разі неналежного виконання договору. Досліджуються питання медичного страхування в механізмі здійснення права на медичну допомогу.

Розвиток медичного страхування в Україні пов’язаний зі створенням відповідної інфраструктури. Враховуючи це, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04.12.1998 р. “Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги “Асистанс - Україна”. Вважається, що її створення може сприяти збільшенню кількості страхових компаній, які пропонують послуги з медичного страхування. “Асистанс - Україна” повинна не тільки взяти на себе функцію щодо укладання договорів з медичними установами, а й координувати роботу з обслуговування страхувальників.

Вагоме місце в механізмі здійснення права на медичну допомогу займають договір страхування медичних витрат, який опосередковано спрямований на здійснення права фізичної особи на медичну допомогу. Тому дослідження цієї проблематики є актуальним в контексті теми дисертації.

Дослідженню особистих немайнових прав фізичної особи і серед них права на медичну допомогу присвячені окремі праці українських та зарубіжних вчених В. І. Акопова, A. Руссо, А. М. Балло, А. А. Балло, Н. Б. Болотіної, В. С. Владек , Л. А. Габуєвої, З. С. Гладуна, Н. В. Косолапової, О. В., Крилова О. В. Леонтьева, І. В. Лінькової, А. Лішевської, Ю. П. Лісіцина, Г. Лопатенко, Е. А. Моссіалос, В. Л. Попова, Н. П. Попова, О. О. Прасова, А. М. Савицької, І.Я. Сенюти, Смотрова, С. Г. Стеценка, С. О. Томпсона, М. Ю. Федорова, К. А. Флейшиц. Особистим немайновим правам присвячені праці Л. Д. Воєводіна, Н. Н. Давидової, В. А. Жакенова, Ю. Х. Калмикова, Л. О. Красавчікової, Н. І. Матузова, М. Н. Малеіної, М. С. Малеіна, З. В. Ромовської, Р. О. Стефанчука, Р. О. Ярошенка та інших вчених.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної проблематики кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка “Проблеми вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового цивільного кодексу України” (номер державної реєстрації 0105U004945). Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження змісту та засобів здійснення права на медичну допомогу.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні завдання:

1. з’ясувати суть поняття право на медичну допомогу,

2. дослідити цивільно-правові засоби реалізації права на медичну допомогу,

3. проаналізувати нормативно-правове забезпечення права на медичну допомогу,

4. визначити поняття та правову природу договору про надання медичних послуг, порядок його укладення та розірвання, визначити права та обов’язки пацієнта та медичного закладу (лікаря),

5. встановити поняття та правову природу договору страхування медичних витрат.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права і пов’язані із здійсненням права людини на медичну допомогу через призму цивільно-правових договорів про надання медичних послуг та страхування медичних витрат.

Предметом дослідження є норми та правові інститути ЦКУ як чинні, так і ті, що діяли раніше, нормативно-правові акти цивільного законодавства, доктринальні погляди на питання, що є об’єктом дослідження, судова практика.

Методи дослідження. Ними є загальнонаукові і спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання використовувався протягом усього процесу дисертаційного дослідження і дозволив проаналізувати тенденції розвитку права фізичної особи на медичну допомогу та медичне страхування. Методи аналізу і синтезу використовувались у зв’язку із формулюванням понять, пов’язаних із здійсненням права фізичної особи на медичну допомогу, медичне страхування. Системно-структурний метод дозволив виявити місце права фізичної особи на медичну допомогу серед інших особистих немайнових прав. У дисертаційному дослідженні використовувались й такі методи, як порівняльно-правовий (порівняння нормативно-правових актів України і інших держав при з’ясуванні властивостей медичного страхування), конкретно-соціологічний (розкриття договірного характеру відносин щодо надання медичних послуг та страхування медичних витрат).

Безпосередньою змістовно-методологічною основою даного дослідження слугувала концепція права фізичної особи на медичну допомогу та цивільно-правові засоби його здійснення.

Нормативну базу дослідження складають міжнародно-правові акти, які регулюють суспільні відносини щодо забезпечення права на медичну допомогу, Конституція України, національне цивільне законодавство.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на дисертаційному рівні вперше здійснено аналіз цивільно-правових засобів здійснення права на медичну допомогу через призму договорів, які безпосередньо та опосередковано спрямовані на здійснення права на медичну допомогу. Крім того, з’ясована правова природа і способи реалізації права на медичну допомогу в цивільному праві і вироблено пропозиції щодо застосування досягнутих в дисертаційному дослідженні результатів у практичній діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях:

уперше:

- пропонується власне визначення договору про надання медичної послуги, згідно з яким одна сторона (медичний заклад, лікар) зобов’язується надати послугу, яка полягає в медикаментозному, маніпуляційному, оперативному та інших видах лікування і спрямована на усунення загрози здоров’ю, життю або на оздоровлення фізичної особи (пацієнта), а пацієнт зобов’язується оплатити зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

- обґрунтовується та пропонується власне визначення договору страхування медичних витрат, як такого, що опосередковано спрямований на здійснення права на медичну допомогу, - це письмова домовленість між страховиком та страхувальником, згідно з якою страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити оплату медичних послуг, які надавались страхувальнику медичним закладом, а страхувальник зобов’язаний своєчасно сплачувати страхові платежі;

- обґрунтовується висновок про те, що договір страхування медичних витрат є договором про приєднання, і офертою в договорі страхування медичних витрат - є правила страхування медичних витрат, що розроблені самим страховиком, і які виступають в якості публічної оферти, яка містить вказівку на всі істотні умови договору; явно виражає намір страховика вважати себе зв’язаним договором у випадку згоди страхувальника; адресована до кожного, хто виявить бажання укласти договір, а акцептом – укладення страхувальником договору, на умовах запропонованих страховиком.

удосконалено:

- класифікацію договорів у сфері надання медичної допомоги на договори, які безпосередньо спрямовані на здійснення права на медичну допомогу, зокрема договір про надання медичних послуг, та договори, які опосередковано спрямовані на здійснення права на медичну допомогу (договір страхування медичних витрат).

дістали подальшого розвитку:

- аргументація висловленої в науковій літературі позиції про необхідність створення типових правил добровільного страхування медичних витрат;

- особливості укладення договору про надання медичних послуг у загальному порядку та шляхом приєднання пацієнта до умов, визначених медичним закладом у формулярах чи інших стандартних формах. Обґрунтовується висновок про те, що оферентом, за загальним правилом, в обох випадках виступає медичний заклад, а акцептантом – фізична особа, яка звертається за медичними послугами.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки дослідження можуть бути використані: в законопроектній роботі при розробці відповідних нормативних актів, при викладанні курсів “Цивільне право”, спецкурсу “Медичне право”, при підготовці підручників з курсу “Цивільне право”, написання навчальних посібників з медичного права та медичного страхування, при укладенні договорів про надання медичних послуг, договорів страхування медичних витрат.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Положення дисертації висвітлювались у доповідях та повідомленнях здобувача на наукових конференціях: “Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина у кримінальному судочинстві” (м.Львів, 2008), “Проблеми здійснення корпоративних прав” (м.Львів, 2008 ).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в п’яти статтях у наукових виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.

Структура дисертації зумовлена метою, завданням і логікою дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел Загальний обсяг дисертації становить 175 сторінок друкованого тексту, а список використаних джерел (199 найменувань) - 13 сторінок. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробки, визначаються предмет, об’єкт, мета та завдання дослідження, висвітлюється наукова новизна та формулюються основні положення, що виносяться на захист, зазначається практичне значення одержаних результатів, їх апробація, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1. “Загальнотеоретичні проблеми здійснення права на медичну допомогу” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Право на медичну допомогу як особисте немайнове право фізичної особи” здобувач надає загальну правову характеристику праву на медичну допомогу в системі особистих немайнових прав фізичної особи, закріплених у Цивільному кодексі України.

У ст. 284 Цивільного кодексу України проголошено право фізичної особи на надання їй медичної допомоги незалежно від будь-яких обставин і визначено загальний зміст права на медичну допомогу, особливості його здійснення малолітніми та неповнолітніми особами, право на вибір лікаря та методів лікування.

Будучи тісно пов’язаним із особою носія, воно повинно здійснюватися ним самостійно, тобто він сам має вчиняти юридично значущі дії, спрямовані на здійснення цього особистого немайнового права.

Право на медичну допомогу включає в себе право на отримання кваліфікованої медичної допомоги, на вільний вибір лікаря, якщо він може запропонувати свої послуги, право на заміну лікаря та вибір методів лікування, на вибір медичного закладу. Кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному та комунальному закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування, тобто має працівників з відповідною медичною освітою, медичне обладнання, яке б відповідало світовим стандартам, ліки, лікуючі препарати, реалізувати зазначене право шляхом укладення цивільно-правових договорів на медичне страхування і отримання медичних послуг тощо.

У підрозділі 1.2. “Реалізація права на медичну допомогу” визначено, що реалізація права на медичну допомогу може бути в рамках відносин соціального страхування, гарантованого Конституцією України права на безоплатну медичну допомогу, яка здійснюється державними і комунальними закладами охорони здоров’я. Водночас реалізація права на медичну допомогу може відбуватися в цивільно-правових формах шляхом укладення договорів.

Визначено, що реалізація права на медичну допомогу передбачає як одноразові дії (наприклад, звернення за разовою стоматологічною допомогою), так і повторювані (сеанс лікувальних процедур).

Автор вважає, що цивільно-правовими засобами здійснення права на медичну допомогу є цивільно-правові договори. Цивільно-правовий договір у більшості випадків укладають особи, які звертаються за медичною послугою. Тому особисте немайнове право реалізується шляхом укладення договору особисто носієм цього права. Але реалізація особистого права на медичну допомогу можлива і через представника. Так, в інтересах малолітньої особи договір про надання медичних послуг можуть укласти законні представники малолітнього: батьки (усиновлювачі), опікуни.

Проаналізовано, що здійснення особистого немайнового права на медичну допомогу пов’язане серед іншого з вчиненням певних правочинів. Серед них важливе місце займають цивільно-правові договори, які безпосередньо (договори про надання медичних послуг) та опосередковано (договори страхування медичних витрат) спрямовані на здійснення права на медичну допомогу. В рамках цих договорів здійснюється реалізація права на медичну допомогу.

Розділ 2. “Договір про надання медичних послуг” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Поняття договору про надання медичних послуг” пропонується власне визначення даного договору та аналіз його особливостей.

Зроблено висновок, що договір про надання медичних послуг повинен відповідати наступним вимогам: встановлювати об’єм і якість медичної послуги, термін її надання і ціну, права, обов’язки, відповідальність і реквізити сторін договору, порядок вирішення спорів між сторонами, повинен бути добровільним волевиявленням сторін, усвідомленим сторонами і відповідати нормам законодавства, виражати наступні моменти: акт волі пацієнта (його згоду на медичне втручання, отриману в результаті роз’яснення йому його прав і обов’язків, стан його здоров’я, спосіб лікування, можливі наслідки тощо).

Автором визначені такі особливості договору про надання медичних послуг: двосторонній характер правовідносин; даний договір є консенсуальним; публічним, за яким медичний заклад або лікар бере на себе обов’язок забезпечити належне медичне обслуговування кожному, хто звертається за такою допомогою. Однак, автором зауважено, що не у всіх випадках договір про надання медичних послуг є публічним, оскільки трапляються випадки, коли медичний заклад може відмовити фізичній особі, яка звернулася за наданням медичної послуги, в укладенні договору у зв’язку з неможливістю надання такої послуги. Договір про надання медичних послуг є договором про приєднання, особливість його полягає в тому, що його умови встановлюються однією стороною, і друга сторона не може запропонувати свої умови договору

Автором сформульовано власне визначення поняття договору про надання медичних послуг, а саме: за договором про надання медичних послуг одна сторона (медичний заклад, лікар) зобов’язується надати послугу, яка полягає в медикаментозному, маніпуляційному, оперативному та інших видах лікування і спрямована на усунення загрози здоров’ю, життю або на оздоровлення фізичної особи (пацієнта), а пацієнт зобов’язується оплатити зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підрозділ 2.2. “Зміст договору про надання медичних послуг” присвячено встановленню істотних умов договору, порядку його укладення, зміні та розірванню, відповідальності за неналежне виконання договору про надання медичних послуг.

Визначено, що істотними умовами договору про надання медичних послуг є: умови про предмет, ціну, умови надання медичної послуги, відповідальність сторін, передбачена як договором, так і чинним законодавством, випадки розірвання договору як за згодою сторін, так і з ініціативи однієї сторони, та його наслідки, термін дії договору, а також інші умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також ті умови, на включенні яких наполягає одна із сторін (медичний заклад або пацієнт).

Зроблено висновок про те, що процес укладення договору про надання медичних послуг починається зі стадії вираження стороною волі укласти договір, яка відповідає поняттю оферти. Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента.

Автором визначено, що моментом укладення договору про надання медичної послуги є момент досягнення згоди сторін (медичного закладу і пацієнта). Однак, слід розмежовувати момент укладення договору в усній та письмовій формі. Якщо договір укладений в усній формі, то моментом його укладення буде звернення особи до медичного закладу (лікаря) за наданням їй медичної допомоги та її надання, а при письмовій формі договору – з моменту оформлення домовленості сторін в такій формі.

Проаналізовано підстави зміни або розірвання договору, зокрема, істотної зміни обставин.

Автором досліджено наступні підстави розірвання договору про надання медичних послуг:

- невиконання умов перебування у медичному закладі, передбачених договором,

- непередбаченого в договорі збільшення тарифів на окремі медичні послуги,

- інші підстави, встановлені домовленістю сторін.

Визначено, що цивільно-правова відповідальність медичних закладів (лікарів) за заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта може мати як договірний, так і деліктний характер.

Українське цивільне законодавство дозволяє сторонам договору про надання медичних послуг значно збільшувати розмір відповідальності за заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта, а також встановлювати окрему відповідальність за порушення договірних зобов’язань, наприклад, відповідальність пацієнта за порушення внутрішнього стаціонарного режиму медичного закладу.

Головним критерієм розмежування деліктної та договірної відповідальності у медичній сфері є факт заподіяння шкоди здоров’ю, яке є абсолютно захищеним благом особи. Тому умови укладеного договору про надання медичних послуг не можуть зменшити відповідальність медичного закладу (лікаря) за завдану шкоду здоров’ю пацієнта.

Підрозділ 2.3. “Права та обов’язки сторін за договором про надання медичних послуг” присвячено детальному аналізу прав та обов’язків сторін за договором про надання медичних послуг.

Автором зроблено класифікацію і аналіз прав і обов’язків лікаря: обов’язок надати медичну допомогу особі, яка її потребує, зберігати лікарську таємницю, відмовитись від лікування пацієнта, який не виконує приписів лікаря, виконувати вимоги законодавства про охорону здоров’я та про працю, дотримуватись передбаченого законодавством внутрішнього трудового розпорядку, вести медичну документацію тощо.

Виділено та охарактеризовано такі права пацієнта при зверненні його у медичний заклад: право на вибір лікаря, а також право на заміну лікаря, право на вибір методів лікування, на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, які можуть слугувати для подальшого лікування, а також на таємницю про стан свого здоров’я.

Розділ 3. “Договір страхування медичних витрат в сфері здійснення права на медичну допомогу” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Види та форми медичного страхування” визначено види та форми медичного страхування, що здійснюється в Україні.

Визначено, що медичне страхування – це сукупність видів страхування, які передбачають обов’язки страховика по здійсненню страхових виплат в розмірі часткової чи повної компенсації видатків застрахованого, викликаних у зв’язку із зверненням застрахованого до медичного закладу за наданням медичних послуг, включених в програму медичного страхування.

Медичне страхування може здійснюватись як в обов’язковій, так і добровільній формі. В Україні медичне страхування здійснюється тільки у добровільній формі. Правовою підставою виникнення правовідносин сторін є договір страхування медичних витрат. Зроблено аналіз таких видів добровільного медичного страхування, які найчастіше зустрічаються на страховому ринку України:

- в залежності від строку: короткострокове та довгострокове,

- від кількості учасників: індивідуальне і колективне.

У підрозділі 3.2. “Елементи страхового правовідношення в сфері медичного страхування” зроблено аналіз основних понять страхового правовідношення.

Сторонами в договорі страхування медичних витрат є страховик і страхувальник. Страховиком може бути тільки юридична особа, створена у визначених організаційно-правових формах: акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю.

Визначено, що страховик здійснює свою діяльність тільки після отримання ліцензії. Страховик виступає посередником між страхувальником та медичним закладом. Він бере на себе зобов’язання не лише оплатити, а й організувати застрахованому одержання гарантованої договором медичної послуги.

Автором зроблено аналіз спеціальних прав страховика, що випливають з договору: змінити за згодою страхувальника страхову суму при зміні цін на медичні послуги, право на обстеження страхувальника для оцінки фактичного стану його здоров’я (право страховика зробити вищезазначені дії не означає, що страховик може вимагати їхнього примусового проведення, але він може відмовитися від укладання договору), право відмовити в виплаті страхової суми.

Визначено, що страхувальником може бути як юридична, так і фізична особа (дієздатні громадяни). Неповнолітні у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років не вправі виступати страхувальником. Виняток становлять неповнолітні, які працюють за трудовим договором або займаються підприємницькою діяльністю. Страхувальник – юридична особа, укладає договір на користь своїх працівників.

Зроблено аналіз прав страхувальника, що випливають з договору: на встановлення розміру страхової суми за погодженням з страховиком; отримувати кошти, витрачені на отримання медичної послуги; розширити перелік медичних послуг, за які будуть покриватися витрати.

Третьою особою в договорі страхування медичних витрат є застрахована особа. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування медичних витрат. Застрахований – це особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоров’я та працездатність є об’єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує свої страхові внески, то він одночасно і є страхувальником.

У дисертації проаналізовані страхові випадки, з настанням яких страховик здійснює виплату страхового відшкодування за договором страхування медичних витрат: надання застрахованій особі під час дії договору медичним закладом платних медичних послуг і лікувальних засобів за переліком, що охоплюються страховим ризиком, (зокрема, медикаментів та матеріалів, лікування, реабілітації, діагностичного обстеження тощо) у межах та в обсязі, передбачених договором. Основним змістом страхового правовідношення у відповідності з умовами медичного страхування є обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику.

Проаналізовано спеціальні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування: не вжиття заходів із заподіяння чи зменшення шкоди або груба необережність страхувальника (застрахованої особи), що сприяють настанню страхового випадку, наприклад, надмірне вживання алкоголю; компетентні органи не підтвердили факт настання страхового випадку; повідомлення страхувальником страховикові свідомо неправдивої інформації про об’єкт страхування (наприклад, приховання хронічної хвороби); одержання і приховання страхувальником відшкодування шкоди за рахунок винної особи.

У підрозділі 3.3. “Договір страхування медичних витрат” визначено поняття та ознаки договору страхування медичних витрат.

Визначено, що договір страхування медичних витрат є самостійним різновидом договору страхування, який поєднує як загальні ознаки, властиві договору страхування, так і особливі. Договір страхування медичних витрат слід розглядати як такий, що опосередковано спрямований на здійснення права на медичну допомогу.

Автором пропонується власне визначення договору страхування медичних витрат – це письмова домовленість між страховиком та страхувальником, згідно з якою страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку (певного захворювання) здійснити оплату медичних послуг, які надавались страхувальнику медичним закладом, а страхувальник зобов’язаний своєчасно сплачувати страхові платежі.

Зроблено аналіз таких ознак договору страхування медичних витрат: договір страхування медичних витрат є реальним, оскільки набирає чинності з моменту внесення першого страхового внеску; є двостороннім, оскільки права однієї сторони співвідносяться з обов’язками іншої сторони таким чином, що відповідному праву страховика кореспондується відповідний обов’язок страхувальника і навпаки; оплатним. Договір страхування медичних витрат має ознаки договору приєднання, оскільки вироблення його умов належить страховику, а від страхувальника тільки залежить виявити свою згоду на ці умови або ні. Даний договір відноситься до ризикованих договорів. Елемент ризику, який бере на себе кожна із сторін у даному договорі, полягає у вірогідності того, що чи один, чи другий контрагент фактично отримає зустрічне задоволення меншого обсягу, ніж ним самим надано. Так, страховик не знає, чи буде він платити за договором чи ні, не знає також ні суми, ні часу платежу.

Визначено, що факт укладення договору страхування медичних витрат може посвідчуватись страховим полісом. Медичний поліс є формою договору страхування медичних витрат. Розрізняють такі види полісів: універсальний і спеціалізований. Універсальний - передбачає страхові випадки, медична допомога при яких не потребує спеціального лікування, а спеціалізований – дає змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціальностей.

Динаміка договірного правовідношення з медичного страхування проявляється в особливостях його припинення. Автором зроблено аналіз спеціальних підстав припинення договору страхування медичних витрат: порушення страхувальником приписів медичного закладу (лікаря), що призвело до погіршення стану здоров’я страхувальника; відмова від запропонованого медичним закладом лікування.

У Висновках підсумовано результати дослідження. Основні з них такі:

1. Право на медичну допомогу є одним з найважливіших прав, що забезпечують природне існування фізичної особи і вперше на законодавчому рівні закріплено у ст. 284 ЦК України.

2. Право на медичну допомогу реалізується в цивільному праві через призму цивільних договорів. Такі договори пропонується класифікувати на такі, що безпосередньо (договори про надання медичних послуг) та опосередковано (договори страхування медичних витрат) спрямовані на здійснення права на медичну допомогу.

3. Запропоновано власне визначення поняття договору про надання медичних послуг, а саме: за договором про надання медичних послуг одна сторона (медичний заклад, лікар) зобов’язується надати послугу, яка полягає в медикаментозному, маніпуляційному, оперативному та інших видах лікування і спрямована на усунення загрози здоров’ю, життю або на оздоровлення фізичної особи (пацієнта), а пацієнт зобов’язується оплатити зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

4. Сформульовано власне визначення медичного страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, які передбачають обов’язки страховика із здійснення страхових виплат в розмірі часткової чи повної компенсації видатків застрахованого, викликаних у зв’язку із зверненням застрахованого до лікувального закладу за наданням медичних послуг, включених в програму медичного страхування. Подана детальна характеристика добровільного медичного страхування в Україні і за кордоном.

5. У дисертаційному дослідженні запропоновано наступне визначення договору страхування медичних витрат – це письмова домовленість між страховиком та страхувальником, згідно з якою страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку (певного захворювання) здійснити оплату медичних послуг, які надавались страхувальнику лікувальним закладом, а страхувальник зобов’язаний своєчасно сплачувати страхові платежі.

6. Доповнити ст. 8 Закону України “Про страхування” такого змісту: “Страховими випадками, з настанням яких страховик здійснює виплату страхового відшкодування за договором страхування медичних витрат є : випадки звернення застрахованої особи під час дії договору до медичного закладу, у зв’язку з раптовим захворюванням, загостренням хронічного захворювання або травмою, отруєнням, наслідками нещасного випадку, та в інших випадках, що охоплюються страховим ризиком, з метою одержання медичних послуг (зокрема, медикаментів та матеріалів, лікування, реабілітації, діагностичного обстеження тощо) у межах та в обсязі певних Програм медичного страхування”.

7. Викласти ст. 28 Закону України “Про страхування” з врахуванням змісту додаткового пункту: “Спеціальними випадками припинення договору страхування медичних витрат є порушення страхувальником (застрахованим) приписів медичного закладу (лікаря), що призвело до погіршення стану здоров’я страхувальника, відмова від запропонованого медичним закладом лікування”. 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 

1. Воробйова Т. В. Право на медичну допомогу в системі особистих немайнових прав фізичної особи // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка. – 2006. – Вип. 42. – С. 184 – 190.

2. Воробйова Т. В. Договір добровільного страхування медичних витрат як новий інструмент страхового ринку // Підприємництво, господарство і право. - 2007 . - №3 - С. 48 – 51.

3. Волинець Т. В. Загальна характеристика цивільно-правових засобів здійснення права на медичну допомогу // Право України. - 2007 . - №9 – С. 100 – 103.

4. Волинець Т. В.Особливості прав та обов’язків пацієнта за договором про надання медичної допомоги // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №12. – С. 33 – 38.

5. Волинець Т. В. Правовий статус сторін за договором добровільного страхування медичних витрат // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ. – 2008. - Вип.. 1. - С. 75 - 82.

АНОТАЦІЯ 

Волинець Т.В. Цивільно-правові засоби здійснення права на медичну допомогу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2008.

Дисертація є завершеним науковим дослідженням, у якому розглядаються цивільно-правові засоби здійснення права на медичну допомогу. Розкрито зміст права на медичну допомогу. В роботі проаналізовано особливості договірного правовідношення з надання медичних послуг, його зміст, правовий статус сторін, цивільно-правова відповідальність за неналежне виконання договору. Досліджуються особливості медичного страхування в механізмі здійснення права на медичну допомогу.

Досліджено правову природу договору страхування медичних витрат, його поняття та ознаки. Здійснено правову характеристику елементів страхового правовідношення.

Результати дисертаційного дослідження оформлено у вигляді науково-практичних пропозицій, які можуть бути використані для усунення прогалин і суперечностей у чинному законодавстві.

Ключові слова: цивільно-правові засоби здійснення права на медичну допомогу, договір про надання медичних послуг, договір страхування медичних витрат. 

АННОТАЦИЯ

Волинец Т.В. Гражданско-правовые средства осуществления права на медицинскую помощь. – Рукопис.

Диссертация на соискание научной ступени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Львовский национальный университет им. Ивана Франко. - Львов, 2008.

Диссертация является научным исследованием, которое рассматривает гражданско-правовые средства осуществления права на медицинскую помощь. Раскрыт смысл права на медицинскую помощь, особенности его осуществления малолетними и несовершеннолетними физическими лицами. Исследованы гражданско-правовые средства осуществления права на медицинскую помощь через спектр договоров, которые непосредственно (договор о предоставлении медицинских услуг) и косвенно направлены на осуществление права на медицинскую помощь (договор о страховании медицинских расходов).

В работе проанализированы особенности договорного правоотношения по предоставлению медицинских услуг, его содержание, правовой статус сторон, гражданско-правовая ответственность за ненадлежащие исполнение договора. Установлено, что ответственность может быть, если в договоре имеется прямая посылка на действующее законодательство. Главным критерием размежевания деликтной и договорной ответственности в медицинской сфере является факт нанесения ущерба здоровью, которое есть абсолютно защищенным благом человека. Автор проливает свет на особенности заключения и прекращения договора о предоставлении медицинских услуг, его характерные признаки.

Исследуются вопросы медицинского страхования в механизме осуществления права на медицинскую помощь. В работе представлены те виды и формы медицинского страхования, которые наиболее часто встречаются на страховом рынке Украины.

Также исследована правовая природа договора страхования медицинских расходов, его понятие и признаки. Автором проанализированы страховые случаи, при наличии которых страховой агент осуществляет выплату страхового возмещения согласно договору страхования медицинских расходов, а также специальные основания для отказа в выплате страхового возмещения. Установлено, что формой договора страхования медицинских расходов является медицинский полис. Предоставлена правовая характеристика страхующего, застрахованного лица, а также элементы страхового правоотношения.

Результаты диссертационного исследования оформлены в виде научно-практических предложений, которые могут быть использованы для устранения пробелов и противоречий в действующим законодательстве.

Ключевые слова: гражданско-правовые средства осуществления права на медицинскую помощь, договор о предоставлении медицинских услуг, договор страхования медицинских расходов.

ANNOTATION

Volynets’ T.V. Civil and Legal Means of Exercising the Right to Medical Aid. – Manuscript.

The dissertation for completion of the Candidate of Law Science degree in Law in specialities 12.00.03 – Civil Law and Civil Proceedings; Family Law; International Private Law. – L’viv National University named after Ivan Franko, L’viv, 2008.

The dissertation is an accomplished research which considers civil and legal means of exercising the right to medical aid, provides insight into the content of this right, analyses the matter and peculiarities of legal relation in the agreement on providing medical service as well as legal status of contracting parties and civil and legal responsibility for carrying out the agreement improperly.

The dissertation also investigates features of medical insurance in the mechanism of exercising the right to medical aid. The author researches into the legal nature of the agreement on medical expenditure insurance, its notions and features, provides legal characteristics of the elements of legal relations in insurance.

The results of this research are set out as scientific practical proposals which cau be used to remove the existing gaps and contradictions in Law in Force.

Key words: civil and legal means of exercising the right to medical aid; an agreement on providing medical service; an agreement on medical expenditure insurance.

Підписано до друку 08.05.2008 р. Формат 60х90/16

Обсг 0,9 авт.арк.

Тираж 100 прим. Папір офсетний.

Друк: ПП. Кундельський Г.Л.

79000, м. Львів, вул.Дорошенка, 14.

Свідоцтво держ. реєстру: серія В02 № .

Тел..: (032) 272 78 97; 8  6287; 8  4093