Донецький національний університет

Васік Юлія Анатоліївна

Удк 811.111(342.9+42)

Ритмічна організація англомовного політичного дискурсу

(експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі промов сучасних політиків Великої Британії)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі практики мовлення та інформаційних технологій Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Штакіна Людмила Олександрівна

доцент кафедри практики мовлення та

інформаційних технологій

Горлівського державного педагогічного

інституту іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Петренко Олександр Дем’янович

завідувач кафедри теорії і практики перекладу

та соціолінгвістики,

декан факультету іноземної філології

Таврійського національного університету

ім. В.І.Вернадського

кандидат філологічних наук, доцент

Лисичкіна Ірина Олексіївна ,

завідувач кафедри філології та перекладу

Академії внутрішніх військ МВС України (м. Харків)

Захист відбудеться “06” березня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради к.11.051.04 Донецького національного університету (83055,
м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “05” березня 2008 р.

Вчений секретар канд. філол. наук,

спеціалізованої вченої ради доцент Н.В.Пирлік

Загальна характеристика роботи

Дослідження ритму як лінгвістичної категорії зумовлено тим фактом, що ритмічна організація дискурсу стала предметом багатьох різновекторних наукових пошуків (Г.М.Гумовська; Е.Жак-Далькроз; Г.О.Карцева; Т.В.Колчєва; М.Г.Маріанашвілі; В.В.Потапов; М.М.Чернова), які віддзеркалюють специфіку сучасної наукової парадигми. Як багатоаспектне поняття мовленнєвий ритм, що визначає адресантно–адресатну конфігурацію жанрових моделей дискурсу, відбиває глибину членування мовного цілого та ступінь взаємозв’язку різнорівневих функціонально вагомих одиниць.

Дослідження механізму реалізації політичної риторики спонукає, насамперед, до вивчення особливостей функціонування політичної промови як значущого соціально пріоритетного жанру, заглибленого в певну семіотичну сферу, що відображає різні способи концептуалізації дійсності співвідношенням сталості та мінливості, закономірно відтворюючи ритм просторово-часового континууму.

Сучасна політична лінгвістика активно вирішує проблеми ефективної комунікації (А.М.Баранов; Р.Водак; В.З.Демьянков; Ж.В.Зігманн; М.В.Ільїн; М.В.Карнаухова; Н.Б.Мечковська; Г.Г.Почепцов; В.Є.Чернявська; О.Й.Шейгал; A.Beard; M.Edelman; N.Fairclough; J.Grunert; J.Humes; R.Oliver; Th.O.Sloane; S.Thorne), вивчає проблеми жанрів політичного мовлення й особливості їхнього функціонування на матеріалі англійської (А.Д.Бєлова; Д.О.Бокмельдер; Н.В.Веселова; О.В.Гайкова; М.П.Дворжецька; М.П.Д’якова; Г.Л.Жуковець; П.Г.Крючкова; К.В.піщікова; О.Є.Рожкова; Г.Л.Рябоконь; Л.Л.Славова; В.А.Ущина; О.С.Фоменко; Л.О.Штакіна; О.Т.Юданова; R.Denton; B.Franklin; G.Seidel); французької (М.Д.гулей), німецької (М.О.Діденко; О.Д.Петренко; Д.О.Петренко; J.Bock; H.J.Giegerich), російської (Г.О.Намінова; О.Л.Михальова; Т.Г.Федотовських; А.П.Чудінов; О.В.Шевчук), української (С.Т.Онуфрів; К.С.Серажим; І.В.Стецула), іспанської (М.Н.Коваль; Н.М.Попова) та італійської (О.В.Пономаренко) мов. Ряд робіт частково торкається розгляду фонетичної специфіки англомовної політичної промови, де увагу зосереджено на аналізі індивідуального стилю політиків (О.І.Голошумова; Л.В.Постнікова), просодичного ритму (В.В.Даніліна), на ролі просодії в відтворенні риторичної орієнтованості політичної промови (М.Ю.Сайранян), на просодичній реалізації функції впливу (О.М.Красильнікова). Водночас актуальним залишається комплексне вивчення політичного дискурсу в площині взаємодії семантичного, прагматичного і просодичного рівнів його будови.

Ритмічна організація політичної промови як базовий риторичний фактор полягає у комунікативній доцільності сполучуваності й зміні інформаційної ємності складових вербалізованого контексту, якому притаманна специфічна конфігурація семантичних ресурсів, стереотипізація ментальних образів та певний рівень співвідношення семантичного й просодичного мовних рівнів, що обумовлюють ефективну риторичну модель ораторської промови. Саме тому актуальним залишається вивчення ритмічної організації англомовного політичного дискурсу в аспекті інтеграції семантики та просодії як вагомих складових рецептивної схеми політичної комунікації.

Актуальність обраної теми зумовлена спрямованістю сучасних мовознавчих студій на комплексний когнітивно-дискурсивний аналіз з активним включенням просодії як рівноправного засобу формування дискурсу. Вивчення ритму як складової плану вираження, нерозривно пов’язаної з семантикою і прагматикою дискурсу, сприяє дослідженню механізму текстотворення в плані його породження та смислосприйняття.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми “Просодія та семантика дискурсу. Проблеми міжрівневої інтеграції” кафедри практики мовлення та інформаційних технологій Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Тема затверджена вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, протокол №5 від 28 січня 2004 року. Шифр теми – 230407F21518.

Мета дослідження полягає у визначенні інваріантної ритмічної моделі англомовного політичного дискурсу.

Як робоча гіпотеза перевіряється припущення про те, що організація дискурсу відбувається за законом ритму. Політична промова – риторичний акт, який забезпечується інтеграцією семантичного і просодичного ритмів, що зумовлюють механізм зчеплення смислових квантів у мовленнєвому континуумі.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- встановлення специфіки ритмізації мовленнєвого континууму англомовного політичного дискурсу шляхом висвітлення особливостей семантики вербального контексту, вияву ритмометричних ознак, які обумовлюють риторичну динаміку рецептивної моделі англомовної політичної промови;

- обґрунтування ролі антропометричного фактору жанру англомовної політичної промови;

- вияв експериментальним шляхом специфіки функціонування ознакових параметрів тональної підсистеми в контексті англомовної політичної промови;

- виокремлення функціональної ролі динамічної підсистеми у створенні ефективної риторичної моделі англомовного політичного дискурсу;

- висвітлення часової регламентованості англомовного політичного дискурсу;

- розкриття механізму інтеграції просодичних підсистем у семантичному просторі англомовної політичної промови.

Об’єктом дослідження постає усна реалізація англомовного політичного дискурсу.

Предметом дослідження є ритмічна організація англомовної політичної промови в аспекті інтеграції семантичного і просодичного мовних рівнів.

Матеріалом дослідження слугували політичні промови прем’єр-міністра Великої Британії Ентоні Чарльза Лінтона Блера (1997-2007 рр.), міністрів кабінету міністрів (2001-2005 рр.), записані з мережі Інтернет протягом 2002-2006 рр. Індивідуальні особливості мовців (фізичні, соціальні, ґендерні) до уваги не бралися, саме тому експериментальному дослідженню підлягали політичні промови, виголошені чоловіками. Загальна тривалість звучання проаналізованого матеріалу дослідження (40 політичних промов) становить 4 години. Корпус експериментального матеріалу тривалістю 1,5 години (18 промов) підлягав аудитивному й електроакустичному аналізу.

Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дисертаційного дослідження, що ґрунтується на загальних положеннях системного аналізу, в роботі застосовуються такі методи та прийоми дослідження: метод лінгвістичного спостереження для встановлення жанрових особливостей англомовного політичного дискурсу; метод семантичного аналізу задля визначення динаміки смислового розгортання досліджуваного дискурсу; експериментально-фонетичний метод, що полягає у проведенні комплексного аудитивного й електроакустичного аналізу, останній з яких передбачає використання новітніх комп’ютерних технологій, а саме спеціальних програм: Sonic Foundry Sound Forge 5.0; Wavesurfer 1.8.3; Speech Filing System WASP v 1.2 University College London; Speech Analyzer 2.7; статистичний метод для опрацювання одержаних результатів експериментально-фонетичного дослідження та їх репрезентації й інтерпретації за допомогою комп’ютерних програм Mathcad 2001i Professional та Microsoft Excel Office XP.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на матеріалі англомовного політичного дискурсу визначено ритм як базову комплексну складову політичного дискурсу, що сприяє актуалізації інтенцій мовця. У дослідженні обґрунтовується зумовленість просодичних характеристик риторичною орієнтованістю політичної промови, комунікативно-прагматичним навантаженням конституентів інформаційно-смислового поля дискурсу; визначається роль антропометричних параметрів у реалізації рецептивної схеми політичної промови.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в розробці питань ритмотекстології, пов’язаних із визначенням адекватної ритмічної організації дискурсу та встановленням специфіки ритмічної організації англомовної політичної промови у взаємодії семантичного та просодичного стратів ритму. Дослідницький доробок може стати основою для опису ритмоутворювальних рис різножанрового англомовного дискурсу з притаманним йому комунікативним тембром. Результати проведеного дослідження сприятимуть подальшій розробці проблем риторики, фоностилістики, ритмічної текстології, інтонології та політичної лінгвістики.

Практичне значення роботи визначається можливістю застосування її основних положень і висновків у курсі практичної й теоретичної фонетики англійської мови (розділи “Ритм”, “Просодія дискурсу”, “Фоностилістика”, “Риторична фонетика”, “Інтонологія”), стилістики англійської мови (розділи “Функціональна стилістика”, “Лінгвістика тексту”), теорії мовленнєвої комунікації (розділ “Політичний дискурс”), а також у суміжних з мовознавством дисциплінах: риторики (розділ “Ораторська промова”) й політології (розділ “Політичні технології”). Отримані результати можуть бути використані при укладанні посібників і практичних рекомендацій з риторичної фонетики та фоностилістики англійської мови, для розробки лінгвістичних курсів з проблем експериментально-фонетичного дослідження англійського мовлення з використанням новітніх інформаційних технологій, а також у науково-дослідній діяльності студентів вищих навчальних закладів.

Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на 17 конференціях, у тому числі чотирнадцяті міжнародних: Міжнародній науково-методичній конференції “Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, 2003), Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003), Міжнародній науковій конференції “Лінгводидактика та лінгвостилістика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004), Міжнародній науково-методичній конференції “Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету” (Харків, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники” (Бєлгород – Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науковій конференції “Сучасні мовленнєві технології” (Одеса, 2005), Міжнародній науковій конференції “Теоретичні проблеми сучасної лінгвістики” (Сімферополь, 2006),
XV Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. С. Бураго (Київ, 2006), Міжнародній науковій конференції “Семантика мови та тексту” (Івано-Франківськ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної компетенції” (Київ, 2006), VI міжнародній науковій конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007), III міжнародній науково-практичній конференції “проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, 2007), XVI Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. С. Бураго (Київ, 2007), XIV Міжнародній лінгвістичній конференції “Язык и мир” (Ялта, 2007); двох всеукраїнських: Всеукраїнській науковій конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Комп’ютерні технології у навчанні іноземних мов” (Горлівка, 2006); регіональній: V регіональній науково-практичній конференції “Мови у відкритому суспільстві” (Чернігів, 2004). Результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях викладачів Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2004, 2005, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 14 публікаціях автора, а саме 4 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях ВАК України (2,2 др. арк), і матеріалах наукових конференцій (2 статті і 8 тез). Загальний обсяг публікацій становить 3,73 др. арк.

На захист виносяться такі положення:

1. ритм забезпечує стабільний режим функціонування дискурсу як суперсистеми, в основі якої лежить багаторівнева ритмічна стратифікація, що задається двома планами ритму – глибинним семантичним ритмом та просодичним ритмом, взаємодія яких створює загальний баланс риторичної динаміки, гармонізацію форми й змісту.

2. Просодичний ритм – ієрархічно впорядкований комплекс, що виражає специфічні особливості перцептивної й акустичної структурованості мовленнєвого висловлювання в різних формах мовної творчості. Базовою одиницею делімітації мовленнєвого континууму в англомовному політичному дискурсі є синтагма як інтонаційно-смислова єдність. Ураховуючи семантичну вагу квантів інформаційного простору дискурсу, синтагми розподіляються на домінувальні, що складають ядро інформаційно-смислового поля, та рецесивні, що витворюють його периферію. Різні за рангом синтагми об’єднуються у ступені, утворюючи певні смислові єдності, що спричиняє регламентоване ступінчасте розгортання смислу.

3. Політична промова – риторичний акт, який забезпечується інтеграцією семантичного і просодичного ритмів, що обумовлюють механізм зчеплення смислових квантів у мовленнєвому континуумі. Специфіка ритмічної організації політичної промови задається взаємодією двох антропоцентрів, що сприяють створенню адекватної риторичної стратегії англомовного політичного дискурсу.

4. Комунікативний тембр дискурсу, що представляє собою синтез взаємодії й варіювання найважливіших компонентів просодичного рівня мови, має певний ритмометричний вимір, який відповідає ступеню експресивності жанру та висвітлює специфіку його логіко-смислового квантування. Існує специфічний акцентний рельєф, що корелює з комунікативно-релевантними зонами інформаційного простору цього жанру, де ритмометрична схема сигналізує складну міжрівневу ієрархічну впорядкованість, яка прогнозує ефективну риторичну модель спілкування.

5. Просодичною домінантою англомовного політичного дискурсу є частота основного тону, зміни якої відповідають комунікативно-прагматичному навантаженню трьох дискурсивних смислових конституентів, з яких складається політична промова. Ступінчасте розташування піків ЧОТ у синтагмах, фразах, ступенях та НФЄ складає певний ритмічний каркас дискурсу, завдяки чому утворюється відносно стабільний режим сприйняття, що формується напруженим структурним розгортанням тексту.

6. параметр інтенсивності, корелюючи з акцентною динамікою повідомлення відповідно до його змісту, підкреслює характер динамічності й енергійності, чому сприяє високий рівень інтенсивності й широкий діапазон її флуктуації.

7. функціонування часової підсистеми зумовлюється тенденцією до ізохронності. смислове квантування англомовного політичного дискурсу відбувається за допомогою пауз, що виконують риторичну функцію – виокремлення фокусу інформації. Специфічна паузальна організація забезпечує регламентованість й ефективність реалізації авторського задуму у площині політичної промови.

8. семантико-просодична кореляція дискурсивних смислових конституентів англомовної політичної промови виявляється у варіюванні діапазонів тривалості, ЧОТ, амплітуди звукового тиску базових ритмоодиниць, частотності дистрибуції максимальних значень параметрів, мелодійних контурів і структури синтагм. співвідношення просодичних маркерів та одиниць ритму (синтагм, фраз, ступенів та НФЄ) в інформаційному просторі політичної промови створює макроступінь, що є одиницею певної ієрархічної організації.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається з переліку умовних скорочень та позначень, вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У переліку умовних скорочень та позначень наведено використані в дисертації термінологічні скорочення й позначення з їх поясненням.

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, розкрито сутність і стан обраної наукової проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет роботи, описано матеріал і методи дослідження, викладено його новизну, теоретичне й практичне значення, подано відомості про публікації й апробацію результатів дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

Перший розділ – “Ритм як риторичний засіб актуалізації англомовного політичного дискурсу” – містить аналіз особливостей вербалізації політичної промови як найвиразнішого прототипу жанру політичного дискурсу. Розглядається питання багаторівневої ритмічної стратифікації дискурсу, що передає комунікативно-риторичну динаміку, яка зумовлена антропометричним співвідношенням адресант – адресат. Особлива увага приділяється взаємодії просодичного та семантичного ритму, висвітлюється ритмометричний вимір політичної промови.

У другому розділі – “Перцептивні характеристики рецептивної моделі англомовного політичного дискурсу” – викладено програму й методику експериментально-фонетичного аналізу на аудитивному рівні; подано основні результати перцептивного аналізу для розкриття перцептивних ознак ритмічної організації англомовної політичної промови.

У третьому розділі – “Акустичні кореляти смислового квантування англомовного політичного дискурсу” – наведено методику проведення електроакустичного аналізу ритмічної організації англомовного політичного дискурсу; подано основні результати інструментального аналізу з їх лінгвістичною інтерпретацією для встановлення акустичних параметрів одиниць ритму; зіставлені дані аудитивного та електроакустичного аналізів для розробки інваріантної ритмічної моделі англомовної політичної промови.

У загальних висновках сформульовано підсумки проведеного дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальшого наукового пошуку з обраної проблематики.

Список використаних джерел нараховує 315 джерел українською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами.

У списку джерел ілюстративного матеріалу наведено Інтернет-сайти, з яких записувалися політичні промови.

Додатки містять таблиці, діаграми, осцилограми, інтонограми, що ілюструють результати проведеного дослідження.

Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінок, обсяг основного тексту дисертації складає 168 сторінок.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Ритм як риторичний засіб актуалізації політичного дискурсу” здійснено огляд теоретичних підходів до тлумачення та вивчення ритму. Лінгвістичний ритм як багатоаспектний феномен мовленнєвого континууму у сучасних дослідженнях (А.Є.Бочкарьов, В.В.Потапов, Р.К.Потапова, С.В.Прокопенко) полягає в квазірегулярній повторюваності найчастотніших для даного хронологічного стану мови ритмічних структур. Ритм – явище досконале, унікальне й почасти автономне, оскільки розуміється, у найширшому смислі, як особлива організація мовленнєвого континууму, де в центрі уваги стоїть регулярність, специфіка міжрівневої інтеграції всіх мовних одиниць. Ритм виокремлює адекватне використання мовних засобів, що сприяє породженню риторично ефективного дискурсу.

Проведений нами аналіз феномена ритму дозволив встановити специфіку делімітації мовленнєвого континууму, що відтворює ієрархію ритмічних одиниць, де базовою одиницею є синтагма, яка відображає особливості смислового квантування дискурсу (М.П.Дворжецька). Враховуючи семантичну вагу квантів інформаційного простору дискурсу, синтагми набувають статусу домінувальних, що складають ядро інформаційно-смислового поля, та рецесивних, що витворюють його периферію. Утворюється ланцюжок “ритмогрупа – синтагма – фраза – ступінь – надфразна єдність”, який віддзеркалює специфіку функціонування ритмічної матриці політичного дискурсу.

ритм є основоположним риторичним засобом політичної промови (Аристотель). Політична промова – багатомірна структура, в якій усі засоби, що використовуються оратором, спрямовані на розкриття задуму в експресивній формі, й саме тому, у нашому розумінні, ритм дискурсу як динамічний комплекс взаємодії мовних рівнів здатен активізувати сприйняття слухача, передати йому авторський задум. загальна тональність промови, розуміння її семантики найбільше залежать від ритмічної (регламентованої) взаємодії мовних рівнів. ритм забезпечує ораторську доцільність, чіткість, і є складним ораторським механізмом.

На підставі розгляду комунікативних особливостей політичної промови та її прагматичного навантаження з’ясовано, що ефективна риторична модель політичної промови зумовлюється взаємодією двох антропоцентрів – адресант/ адресат, що задає певну модель ритмічної організації політичної промови й слугує семантичною базою текстової рецепції (О.П.Воробйова).

На підставі здійсненого аналізу, нами було визначено, що адресованість політичного дискурсу може задаватися характером членування тексту, особливостями його зв’язності та сталою композицією. саме ритм забезпечує стабільний режим функціонування дискурсу як суперсистеми, об’єднуючи весь поверхневий ярус мовлення, тим самим перетворюючи звичайну послідовність зовнішньо доступних зору й слуху мовленнєвих елементів у послідовність значущу (М.М.Гіршман).

Шляхом систематизації даних попередніх студій (Р.К.Потапова, С.В.Прокопенко, А.І.Скробот) й аналізу специфіки ритмічної організації політичного дискурсу встановлено, що особливості семантичного ритму політичного дискурсу зумовлюються явищем ізотопії, яке полягає в рекурентній представленості семантичних компонентів глибинної структури тексту, що експліцитно реалізується в повторенні одиниць різних рівнів. Феномен ізотопії, що актуалізує семантичний ритм, забезпечує загальний баланс контекстуальної динаміки й гармонізації дискурсу.

Ізотопія плану змісту має свої кореляти на просодичному рівні. просодична актуалізація семантичних зв’язків забезпечує смислову стратифікацію дискурсу (О.Р Валігура, Л.О.Штакіна), що дає учасникам комунікації оперативну орієнтацію в розумінні комунікативного змісту англомовного дискурсу в смисловій програмі тексту (А.А.Калита). Розподіл синтагм на домінувальні та рецесивні смислові кванти (синтагми) створюють контраст просодичної ізотопії, що відтворює градуальність виділення ритмо-ізотопних ланцюжків усього дискурсу.

як показало наше дослідження, контраст просодичної ізотопії має свої прояви, навіть на рівні складового ритму, що виявляється у компактності метричних сполучуваностей (ямб, хорей, дактиль, анапест, амфібрахій) домінувальних синтагм і дифузності рецесивних, наприклад:

~ they *fear the *possi*bility of *weapons of *mass dest*ruction (домінувальна синтагма)

_ _’ _ ¦ _’ _¦ _’ _ _ ¦ _ _’ _ ¦ _ _’ ¦ _ _’ _ (амфібрахій + хорей + дактиль + амфібрахій + ямб + амфібрахій)

~ *what it *shows I think is that *sometimes that the art of *statesmanship is *not (рецесивна синтагма)

_’ _ ¦ _’ _ _ ¦ _ _ _’ _ ¦ _ _ _ _ _ ’_ _ _ _’ (хорей + дактиль) (Speech by UK Prime Minister Tony Blair at the Meeting of the NATO-Russia Council, Rome, Italy [28/06/2002]).

специфічний акцентний рельєф відтворює певний ритмометричний вимір політичної промови, що корелює з комунікативно релевантними зонами інформаційного простору цього жанру, а існуюча ритмометрична схема сигналізує про складну міжрівневу ієрархічну впорядкованість, що обумовлює ефективну риторичну модель спілкування.

Адресованість дискурсу може задаватися також сталою композицією тексту (О.П.Воробйова). використання традиційної схеми політичної промови оптимізує вплив оратора на аудиторію. Аналіз наявного ілюстративного матеріалу свідчить про дотримання античної трихотомічної схеми в побудові політичної промови, яка складається з вступної, основної та заключної частини. прагматичною домінантою вступної частини є встановлення контакту з аудиторією й формування уявлення про тематичну спрямованість виступу, основної – в підтримці уваги й зацікавленості проблематикою виступу, в закріпленні політичних ідей, а функціональна специфіка заключної частини полягає в підведенні підсумків виступу та закликові до дії. Виходячи з аналізу структури політичної промови, зроблено припущення, що кожна частина має власне просодичне оформлення.

У розділі 2 “Перцептивні характеристики рецептивної моделі англомовного політичного дискурсу” викладено результати аудитивного аналізу ритмічної організації англомовної політичної промови.

Вияв особливостей ритмічної моделі англомовного політичного дискурсу проводився згідно з комплексною програмою й методикою експериментально-фонетичного дослідження. Програма дослідження містила такі етапи: підбір експериментального матеріалу; аудитивний аналіз риторичних складових інформаційно-смислового поля аудиторами-інформантами; аналіз перцептивних характеристик політичних промов; акустичний аналіз просодичних ознакових параметрів (частота основного тону (далі ЧОТ), тривалість, інтенсивність); лінгвістична інтерпретація та узагальнення результатів експерименту.

Відповідно до методики експериментально-фонетичного дослідження аудитивний аналіз задля визначення перцептивних ознак англомовного політичного дискурсу, а також відбору матеріалу для електроакустичного аналізу, здійснювався двома групами-аудиторів: шістьома носіями мови, які мають філологічну підготовку, та шістьома філологами-фонетистами.

У процесі аудитивного аналізу інформанти мали з’ясувати риторичну адекватність політичного дискурсу, виявити змістовні складові політичної промови, визначити особливості делімітації вербального контексту з метою вияву синтагм, фраз, ступенів, надфразних єдностей (далі НФЄ), а також установити семантичний потенціал синтагм як базових одиниць з урахуванням перцептивних характеристик. На наступному етапі аудиторам-фонетистам пропонувалось виконати низку завдань, а саме: визначити акцентну структуру синтагми; розкрити специфіку тонального контуру синтагми; визначити гучність презентації політичних промов; установити характер темпу та проаналізувати тривалість пауз. Кількість прослуховувань матеріалу на даному етапі не обмежувалася. Аналіз окремих параметрів інтонації мовлення було спрямовано на визначення відповідності між акустичними і перцептивними характеристиками в просодичному оформленні політичного дискурсу.

Аудитивний аналіз засвідчив, що ритмічній структурі політичних промов притаманні синтагми середньої довжини (2-3 ритмогрупи), частка яких складає 49% від загальної кількості синтагм. однією з жанрових особливостей ритму ораторської промови також можна вважати й велику кількість синтагм, що складаються з однієї ритмогрупи (39% від усього матеріалу). Така значна кількість коротких синтагм пояснюється специфікою делімітації вербального контексту персуазивного дискурсу, яка полягає в прагненні мовця забезпечити краще розуміння при слуховому сприйнятті, ефективність якого погіршується при максимальній довжині.

об’єм більшості фраз (74%) характеризується компактним діапазоном варіювання – від 2 до 6 синтагм, певне поєднання яких утворює різні типи ритму (за класифікацією Т.Н.Шишкіної – монотонний, уривчастий, перемінний, кільцевий, поступовий, некомпактний ритм). результати перцептивного аналізу показали, що для політичної промови найбільш характерним є перемінний ритм (34%), друге місце за частотою вживання посідає кільцевий ритм (27%), на третьому місці – уривчастий ритм (14%), на четвертому – монотонний (13%), що пояснюється, на нашу думку, особливостями сприйняття, яке вимагає значної активності форми цілого.

аудитивний аналіз довів існування специфічної ритмічної одиниці – ступеня, який, за нашими спостереженнями, не лише механічно об’єднує синтагми, а й сприяє створенню семантико-ритмічного каркасу дискурсу, що дозволило нам розглядати її як текстотвірну та текстооформлювальну одиницю (А.М.Антипова).

У нашому розумінні, ступінчастий характер розташування синтагм, фраз, ступенів, НФЄ в інформаційному просторі політичної промови свідчить про певний характер ступінчастого ритму дискурсу й наводить на думку про специфіку об’єднання ритмічних одиниць усіх рівнів. Ця специфіка полягає у створенні дискурсу як певного макроступеня, одиниці ієрархічної організації, що визначає жанрову своєрідність політичної промови.

Унаслідок здійсненого аналізу було визначено, що експресивність політичного дискурсу у плані мелодійного контуру синтагми досягається шляхом добору його компонентів (ядер, шкал, передшкал) таким чином, щоб їхнє значення відповідало семантичному навантаженню домінувальних і рецесивних синтагм. Індивідуальний характер інтонаційного оформлення політичних промов й емоційність політичного дискурсу пов’язані з аранжуванням контурів синтагм. Типовий контур синтагм трьох смислових конституентів “передшкала + шкала + ядро + заядерна ділянка” характеризується рівною середньою шкалою та спадним термінальним тоном неповного падіння. Однак, однією з диференційних ознак мелодичної моделі домінувальних синтагм на перцептивному рівні є використання експресивних шкал на фоні домінувального рівного напрямку тону. Оформлення комунікативно значущих синтагм за допомогою спадної з порушеною поступовістю, спадної скандентної, висхідними, складеними шкалами на фоні синтагм, оформлених рівною шкалою, створює контрастні перепади мелодики, що, в свою чергу, сприяє утриманню уваги реципієнта, актуалізує її у напрямі смислових центрів висловлення, наприклад: –But it was *only >when (1) with considerable courage (2) *President *Clinton *indicated - and it was only an indication (3) - that he |might be prepared to use ground force (4) that |suddenly Mi|losevic collapsed (5) ? and the crisis (6) was resolved (7) (основна частина, PM’s speech on Britain's foreign policy, 26 May 2006). На тлі синтагм (4, 5) з середньою рівною шкалою вживаються синтагми з більшою варіативністю інтонаційної організації. Домінувальні синтагми (2, 3) оформлені за допомогою спадної ковзної та гетерогенної шкалами, які традиційно вважаються експресивними. Таке розмаїття шкал забарвлює загальний ритмічний малюнок фрази, що дозволяє ораторові уникнути монотонності, створює певний ефект гармонії, комунікативного комфорту.

Фрази, ступені, НФЄ характеризуються ритмічним чергуванням інтонаційних контурів спадного або рівного руху з висхідним, що відтворює градаційну динаміку структури дискурсу.

Аудитивний аналіз показав, що однією з інваріантних особливостей політичного дискурсу є значна паузна насиченість, яка зумовлюється частотним уживанням риторичних пауз – риторичного засобу, що концентрує увагу реципієнтів, підкреслюють значущість висловлюваних ідей та ідейної позиції, підсилює емоційний вплив промови на аудиторію. Ознака заміщення власне структурної паузи риторичною – велика тривалість порівняно з іншими паузами, що реалізуються в аналогічній позиції в тому ж тексті, наприклад: Whatever they do, ||| it is our determination ||| that they will never succeed || in destroying | what we hold dear in this country ||| (PM’s speech on explosions in London on 7 July 2005), де позначка “|” вказує на середню паузу, позначка “||” – на довгу паузу, “|||” – на наддовгу паузу. У наведеному прикладі тривалість більшості пауз перевищує визначені норми (нормативним вважається вживання надкоротких та коротких пауз (Г.В.Бишук, А.А.Калита)), що дає нам підстави вважати такі паузи риторичними. В свою чергу, прискорення темпу та підвищення гучності надають політичним промовам динамічності й енергійності. Слід підкреслити відповідність темпу та гучності семантичному й комунікативно-прагматичному навантаженню політичних промов.

Узагальнюючи дані аудитивного аналізу, варто звернути увагу на типові особливості перцептивних характеристик політичної промови. Так, ритмоодиниці політичного дискурсу, відповідаючи його загальній тенденції, варіюють за конституентом знаходження, до того ж просодична організація відбиває комунікативно-прагматичне навантаження політичної промови. специфіка мелодійного оформлення політичного дискурсу полягає в домінуванні рівної середньої та спадної ковзної шкали з середнім спадним термінальним тоном неповного падіння та середнім рівним, що складають інваріантну структуру інтонаційного контуру всіх трьох смислових конституентів. Особливості темпоритму, паузна насиченість, підвищена гучність свідчать про релевантність часової та динамічної підсистем у реалізації політичної промови.

Результати слухового аналізу, а саме дослідження на перцептивному рівні особливостей інтонаційних параметрів (акцентної структури, мелодичного контуру, темпу, паузації та гучності) англомовного політичного дискурсу підтверджено у ході електроакустичного аналізу, який було проведено з використанням новітніх комп’ютерних технологій.

У розділі 3 “Акустичні кореляти смислового квантування англомовного політичного дискурсу” встановлено ритміко-просодичні характеристики, властиві англомовному політичному дискурсу, шляхом електроакустичного аналізу.

Під час електроакустичного аналізу зареєстрований акустичний сигнал розбивався на синтагми як базові ритмоодиниці (В.В.Даніліна, В.В.Потапов, С.В.Прокопенко), які містять ритмогрупи й мають акцентно-мелодичний рельєф, фрази, ступені, НФЄ. При цьому враховувалися параметри ЧОТ, інтенсивності та тривалості. Вияв ролі просодичних засобів оформлення англомовних політичних промов проводився комплексно, виходячи з того, що всі три акустичні підсистеми зумовлюють утворення адекватної просодичної реалізації.

Опрацювання інтонограм огинаючої кривої ЧОТ та осцилограм здійснювалося та інтерпретувалося відповідно до відомих рекомендацій та методик (М.П.Дворжецька, А.А.Калита, Ю.О.Дубовський, Л.К.Цеплітіс). Виклад результатів дослідження проводився відповідно до композиційно-смислових конституентів політичної промови – вступної, основної й заключної частин.

На підставі результатів електроакустичного аналізу виявлено, що домінувальним акустичним параметром усної реалізації політичного дискурсу є ЧОТ, зміни якої корелюють відповідно до комунікативно-прагматичного навантаження конституентів. З’ясовано, що вступній та заключній частинам притаманний звужений частотний діапазон (за Ю.О.Дубовським), для основної частини характерний середній діапазон. Спостерігається тенденція до ритмічного розташування синтагм різної швидкості ЧОТ та зменшення їхньої загальної швидкості. Переважній більшості синтагм усіх конституентів властива періодичність уживання високого та середньопідвищеного висотно-тонального максимуму (за А.А.Калитою), який локалізується або на ядерній ділянці, або на першому наголошеному складі шкали. Ступінчасте розташування піків ЧОТ віддзеркалює специфіку ступеня як макроритмічної одиниці дискурсу, що набуває ознак певного стильового фонотипу.

Простежимо тенденцію до локалізації максимальних значень ЧОТ у синтагмах на прикладі основної частини політичної промови, де ділянки синтагм із максимумами ЧОТ виділено напівжирним шрифтом великими літерами, а в дужках зазначено номер синтагми:

A *year *later (1) ¦ *Kosovo *happened (2) ¦ and the *spectre of *ethnic *cleansing (3) ¦ re*turned to *Europe. (4) ¦ We put *pressure on Mi*losevic (5). ¦ We *threatened diplo*matic *action (6). ¦ We e*ventually *took (7) ¦ *military *action by *air strikes. (8) ¦ But it was *only *when (9) ¦ with con*siderable *courage (10) ¦ *President *Clinton *indicated - and it was *only an indi*cation (11) ¦ - that he *might be pre*pared to *use *ground force (12) ¦ that *suddenly Mi*losevic col*lapsed (13) ¦ and the *crisis (14) ¦ was re*solved. (15) ¦ (PM’s speech on Britain's foreign policy, 26 May 2006).

З п’ятнадцяти синтагм основної частини наведеного прикладу вісім синтагм (4, 5, 6, 7, 9, 12, 14, 15) мають максимальне значення ЧОТ у ядрі, п’ять синтагм характеризується локалізацією максимуму ЧОТ на першому наголошеному складі шкали (1, 2, 3, 8, 10, 13), одна синтагма (11) має максимум ЧОТ у шкалі. Аналіз акцентної структури синтагм цього зразка вказує на певну тенденцію до локалізації максимальних значень ЧОТ, відповідно до якої більш довгим синтагмам за кількістю ритмогруп у їхньому складі притаманний максимум у шкалі, у той час коли композиційно коротшим синтагмам властивий максимум у ядрі.

специфіка функціонування динамічної підсистеми англомовного політичного дискурсу простежується завдяки тенденції щодо локалізації максимуму інтенсивності на початку синтагми в усіх смислових конституентах, а локалізація мінімумів – наприкінці, що корелює з домінуванням низхідної динаміки інтенсивності. середній діапазон інтенсивності синтагм трьох дискурсивних смислових конституентів політичного дискурсу є широким чи розширеним. Відповідно більші за синтагму одиниці також знаходяться в межах широкого діапазону реалізації промови.

реалізація часової програми конституентів має свої особливості й корелює зі ступенем комунікативно-прагматичного навантаження смислових частин. Градуальна зміна тривалості ритмоодиниць як особливий чинник реалізації часової програми вказує на тенденцію до ізохронності.

Смислове квантування англомовного політичного дискурсу відбувається за допомогою пауз, що корелює з ранговими характеристиками смислових конституентів та особливостями їхнього взаємозв’язку. Як засвідчують результати нашого дослідження, існують певні відмінності в паузній оформленості конституентів. Отримані дані показують поступове зменшення вживання коротких пауз (45,5% – для вступної частини, 34,7% – для основної, 28,9% – для заключної) і активне використання наддовгих пауз (12,8%, 21,4%, 30,7%), що свідчить про напружене смислове та структурне розгортання дискурсу, наприклад (заключна частина):

It is important however that those engaged in terrorism realise that our determination

1 2460 2 3783 3 750

to defend our values and our way of life is greater than their determination

4 600 5 3397 6 1988 7 470

to cause death and destruction to innocent people

8 228 9 1340

in a desire to impose extremism on the world. Whatever they do,

10 4515 11 1478

it is our determination that they will never succeed in destroying

12 1320 13 1157 14 588

what we hold dear in this country and in other civilised nations throughout the world.

15 1905 16

(PM’s speech on explosions in London on 7 July 2005).

Зразок вербального контексту з позначками абсолютних показників тривалості пауз (мсек) та номером синтагм (тривалість пауз наведена напівжирним шрифтом, номер синтагми – звичайним, домінувальні синтагми позначені напівжирним курсивом) ілюструє особливості паузної організації заключної частини, для якої характерним є частотне використання (60%) наддовгих пауз (більше 1200 мсек), причому у восьми випадках з дев’яти (після 10 синтагми) цей різновид пауз використовується як внутрішньофразні паузи, тоді як нормативною тривалістю цих пауз є 200-500 мсек, що свідчить про їхню риторичну природу. Найбільшої впливовості набуває подвійне обрамування домінувальних синтагм (2, 6, 10, 12) риторичними паузами, що надає заключній частині особливої емоційності, дозволяє реципієнтові психологічно налаштуватися на повідомлення, підготуватися до сприйняття вагомої за змістом інформації.

Згадана тенденція щодо збільшення паузної насиченості залежно від смислового конституента підтверджуються результатами підрахунків щодо коефіцієнта паузації. обчислений для кожної політичної промови досліджуваного матеріалу з виведенням середнього значення, цей коефіцієнт становить 2,6 з варіюванням цього параметру від 2,3 до 3,0. Причому спостерігається збільшення цього показника (1,7 – для вступної частині, 1,8 – для основної, 1,9 – для заключної), що відповідає комунікативно-прагматичному навантаженню заключної частини – закріпити вподобання мовця у свідомості аудиторії.

Проведення комплексного аудитивного та електроакустичного аналізу дозволило визначити специфіку ритмічної організації політичного дискурсу, а також характер взаємозв’язку просодичних параметрів у дискурсивних смислових конституентах відповідно до комунікативно-прагматичного навантаження кожного з них.

Узгодженість просодичних підсистем в оформленні вступної частини відповідає її комунікативно-прагматичній домінанті – встановленні контакту зі слухачами і створенні уявлення про тематичну спрямованість виступу. Підтвердженням цьому є поширеність спадного мелодійного контуру, низхідної енергетичної динаміки, а також відповідність тривалості ритмоодиниць їхній структурі у межах діапазону ізохронності, підвищені рівні флуктуації ЧОТ та інтенсивності, що створює ефект динамічності, енергійності й збалансованості досліджуваних ознакових параметрів.

Просодичне оформлення основної частини відрізняється найбільшою варіативністю типів шкал з підвищенням тонального рівня, розширенням частотного діапазону та діапазону тривалості синтагм, збільшенням значень максимуму інтенсивності, що виокремлює цей конституент як смислову верхівку політичного дискурсу.

Взаємодія просодичних підсистем у межах заключної частини спрямована на реалізацію її основної комунікативно-прагматичної мети – підвести підсумки й закликати до дії, що просодично передається шляхом збільшення тривалості ритмоодиниць поряд зі збільшенням тривалості пауз, змін швидкості реалізації ЧОТ, діапазонів, мелодійного контуру, що посилюють рецептивну схему цього конституента.

Виявлено також, що домінувальні синтагми виділяються в мовленнєвому потоці за допомогою контрасту просодичної ізотопії: експресивні шкали, широкий діапазон ЧОТ та інтенсивності, високий широкий регістр, варіації конфігурації кривої інтенсивності й ЧОТ, риторичні паузи, варіювання темпу та гучності, що сприяє “висвітленню” семантичних домінант дискурсу й забезпечує їх максимальний впливовий ефект.

Узагальнення результатів проведеного експериментально-фонетичного дослідження свідчить, що ритмічна організація англомовного політичного дискурсу відповідає, по-перше, комунікативно-прагматичному навантаженню кожного дискурсивного смислового конституента, по-друге, комунікативно-релевантним зонам інформаційного простору, і, по-третє, характеру ритму досліджуваного дискурсу, що набуває риторичних рис макроступеня.

Висновки

1. В основі дискурсу як суперсистеми лежить багаторівнева ритмічна стратифікація, яка забезпечує стабільний режим його функціонування. Ритмічна стратифікація дискурсу задається двома планами ритму – глибинним семантичним та просодичним ритмами, взаємодія яких створює загальний баланс структурної динаміки, гармонізацію форми й змісту.

1.1. Особливості семантичного ритму дискурсу зумовлюються явищем ізотопії, що забезпечує когезію й корелює з певним її осмисленням, процесом формування актуального смислу. Співвіднесення глибинного та поверхневого рівнів вербалізації мовленнєвої події дозволяє виявити ізоморфізм тих ділянок структури, які висуваються самою матерією мови, рухом дискретно організованих одиниць як мінімальних носіїв смислу.

1.2. Просодичний ритм – ієрархічно впорядкований комплекс, що виражає специфічні особливості перцептивної й акустичної структурованості мовленнєвого висловлення в різних формах мовної творчості. Базовою одиницею делімітації мовленнєвого континууму є синтагма як інтонаційно-смислова єдність. Різні за рангом синтагми об’єднуються у ступені, утворюючи певні смислові єдності, що забезпечує регламентоване ступінчасте розгортання смислу.

2. Політична промова – риторичний акт, який забезпечується інтеграцією семантичного і просодичного ритму, що обумовлюють механізм зчеплення смислових квантів у мовленнєвому континуумі. Специфіка ритмічної організації політичної промови задається взаємодією двох антропоцентрів, що сприяють створенню адекватної риторичної стратегії політичного дискурсу. Рівень адресованості цього жанру політичної комунікації визначається характером членування тексту, особливостями його зв’язності та сталою композицією.

Аналіз структури політичної промови показав, що в ньому вирізняються три дискурсивні смислові конституенти: вступна частина, основна та заключна. При цьому прагматичною домінантою вступної частини є встановлення контакту з аудиторією й формування уявлення про тематичну спрямованість виступу, основної – в підтримці уваги й зацікавленості основною темою виступу, в закріпленні політичних ідей, а функціональна специфіка заключної частини полягає в підведенні підсумків виступу та закликові до дії.

3. Комунікативний тембр дискурсу, що являє собою синтез взаємодії й варіювання найважливіших компонентів просодичного рівня мови, має певний ритмометричний вимір, який відповідає ступеню експресивності жанру та висвітлює особливості його логіко-смислового квантування. спостерігається своєрідний акцентний рельєф, що корелює з комунікативно релевантними зонами інформаційного простору цього жанру, а існуюча ритмометрична схема сигналізує про складну міжрівневу ієрархічну впорядкованість, яка прогнозує ефективну риторичну модель спілкування.

4. Під час експериментального дослідження з’ясовано, що ритміко-просодична організація англомовного політичного дискурсу співвідноситься з комунікативно-прагматичним навантаженням дискурсивних смислових конституентів, корелює з ізотопним ритмом, а також прогнозує ефективність