КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯРОЩУК Лілія Григорівна

УДК 371.3:373.543

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ УЧНІВ

ГІМНАЗІЇ

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент                                     

Пріма Раїса Миколаївна,                                   

Волинський національний університет ім. Лесі Українки,

доцент кафедри дошкільної педагогіки та початкової освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Малафіїк Іван Васильович,

Рівненський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент,

член-кореспондент АПН України

Сологуб Анатолій Іванович,

Криворізький державний педагогічний університет,

завідувач лабораторії освіти творчо обдарованої молоді.

Захист відбудеться  7 травня 2008 р. о 12-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради  К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького держав-ного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розісланий 4 квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                 Г.Б. Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Національна доктрина розвитку освіти націлює наше суспільство на прискорений інноваційний розвиток освіти. На зламі століть потрібні нові теоретико-методологічні засади для системного осмислення особистості педагога та його діяльності, об’єктивна оцінка його місця в українському суспільстві.

Відомо, що мови є важливим засобом комунікації між народами, вони допомагають пізнати культуру країни, мова якої вивчається, дають змогу зміцнювати міжнародну співпрацю.

Інтенсифікація навчально-виховного процесу, врахування новітніх педагогічних технологій у навчально-пізнавальній діяльності учнів гімназії сприяє розвиткові їхніх освітніх інтересів та творчих задатків. Пошук шляхів інтенсифікації навчального процесу проходить у декількох напрямах: застосування нових педагогічних технологій (А.М. Алексюк, В.І. Бондар, В.І. Євдокимов, В.І. Лозова, І.В. Малафіїк, І.П. Підласий, І.Ф. Прокопенко та ін.); розробка теорії модульно-рейтингової технології навчання (В.П. Беспалько, А.В. Фурман, Л.М. Романишина); теоретичних проблем контролю і оцінювання знань, умінь і навичок учнів (Ю.К. Бабанський, В.А. Козаков, С.В. Майборода, О.М. Матюшкін, Н.Ф. Тализіна та ін.) тощо.

Аналіз наукових досліджень переконує в тому, що вони спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності школяра. У процесі дослідження ми враховували те, що загальноосвітня підготовка учнів гімназії забезпечується діалектичною зумовленістю поєднання контролю за знаннями, уміннями та навичками гімназистів і новітніх технологій навчання, які спрямовані на розвиток їх інтелектуального розвитку у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Головним завданням сучасної української школи сьогодні є поліпшення ефективності навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному й пізнавальному зростанню. Особливо актуального значення набуває проблема формування розвиненої творчої особистості в соціально-педагогічних умовах її життєдіяльності в гімназії.

Одним із сучасних напрямів української освіти є те, що необхідно враховувати розвитк пізнавального інтересу, здібностей, нахилів та навичок учнів гімназії в процесі вивчення навчальних предметів. Провідні орієнтири визначено законами України „Про освіту” та „Про загальну середню освіту”. Є потреба у створенні сприятливих умов для пізнавальної діяльності учнів гімназії, які б допомагали їм самореалізуватися в складній багатогранній соціокультурній ситуації, формували потребу особистості в здобутті наукових знань та розвитку їхніх пізнавальних інтересів.

Слід зазначити, що систематичні прагнення учнів гімназії, які спрямовані на пізнання навколишнього середовища, мають стати своєрідним епіцентром розвитку їхніх пізнавальних інтересів, самостійності, формування позитивного ставлення до результатів власної розумової праці. Інтелектуальний розвиток впливає на поведінку учня, на становлення його духовної й інтелектуальної сфери, на розумові, етичні та комунікативні здібності. Це, у свою чергу, забезпечує формування творчої особистості учня гімназії, інтереси якого до пізнання дійсності суттєво впливають на його становлення; зумовлює ефективність уваги, пам'яті, свідомості, прояв позитивних емоцій, волі; сприяє творчій самореалізації та духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної активності та інтересів.

Викликають зацікавлення роботи, у яких висвітлюються основні аспекти формування й розвитку пізнавальних інтересів особистості, що завжди привертали увагу психологів, педагогів, учителів-практиків.

На сьогодні у педагогіці вже є великий досвід дослідження педагогічних технологій. Цю проблему розглядали російські психологи та педагоги А.Б. Ананьєв, Ю.К. Бабанський, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, М.О. Данилов, Б.П. Єсіпов, В.І. Загвязинський, О.Г. Кова-льов, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, Н.Г. Морозова, С.Л. Рубінштейн, М.М. Скаткін, Г.І. Щукіна та ін.

Поряд розглядаються питання, пов’язані з вивченням проблем розвитку педагогічних технологій. Цим питанням присвятили свої дослідження представники далекого зарубіжжя: Р. Бенуа, Дж. Д. Брунер, Х. Васильєв, У. Джеймс, М. Дональдсон, К. Ізард, С. Карлссон, І. Лінгард, А. Маслоу, Ж. Піаже, В. Оконь, Я. Рейковський, М. Сміт, Дж. Д .Філіпс, І. Холандр, І. Хофман та ін.

В Україні ж цю тематику, безпосередньо чи опосередковано, вивчали І.Д. Бех, О.В. Бугрій, В.К. Буряк, Н.М. Бібік, В.В. Вербицький, О.В. Глузман, С.У. Гончаренко, Л.А. Гордон, В.І. Євдокимов О.І. Киричук, Б.С. Кобзар, Л.В. Кондрашова, Г.С. Костюк, В.П. Корнєєв, В.Г. Кремень, В.І. Лозова, В.М. Мадзігон, І.В. Малафіїк, Р.А. Науменко, В.О. Онищук, В.М. Орже-ховська, В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласий, О.Я. Савченко, O.I. Синиця, С.О. Скидан, А.А. Слободянюк, А.І. Сологуб, С.П. Сонько, В.О. Сухом-линський, О.В. Сухомлинська, Т.І. Сущенко, В.О. Шайкан, В.О. Шипунова, М.Д. Ярмаченко та ін.

Зокрема, дослідженнями В.Г. Кременя, І.В. Малафіїка, А.С. Нісімчука, О.М. Пєхоти, О.В. Сухомлинської, М.Д. Ярмаченка доведено, що технологія навчання має провідне значення в задоволенні та розвитку інтересів учнів. Саме тому одним із основних аспектів педагогічних досліджень у цьому напрямі є вивчення проблеми ролі педагогічних технологій у навчальному процесі, тобто проблеми забезпечення технологічності навчального процесу. Акцентується увага на самостійній роботі, яка є провідною ланкою між навчанням у гімназії та позашкільною освітою, має певні переваги в цьому процесі: широке охоплення учнів різноманітними й цікавими формами організації дозвілля, добровільність виявлення зацікавленості щодо навчальних предметів або наукової діяльності, вплив на свідомість та реалізацію інтересів учнів у галузях знань, які виходять за межі шкільної програми.

У нашому дослідженні використання педагогічних технологій у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу учнями гімназії розглядається як система, проте можливості системного підходу до аналізу та вивчення педагогічних явищ і процесів залишаються недостатньо використаними. Сучасна шкільна практика стимулює дидактику до глибоких зв’язків між чинниками процесу навчання, дослідження механізму його перебігу.

Кожна технологія призначена для забезпечення реалізації певних цілей навчання. Розуміння їх як конкретного результату, на який учитель має вивести учнів, є необхідною умовою побудови такого циклу навчання, який би з необхідністю призводив до найвищого їх досягнення. Отже, теорія освіти і навчання та шкільна практика вимагає розроблення таких способів конкретизації цілей навчання, які б слугували надійним інструментом планування та реалізації процесу навчання для кожного вчителя.

Окреслений стан проблеми та неоднозначність її визначення зумовили вибір теми дослідження: „Педагогічні технології навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною комплексної теми «Сучасні педагогічні технології», яка досліджується кафедрою педагогіки Волинського національного університету імені Лесі Українки. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради ВДУ ім. Лесі Українки (протокол № від 29 листопада 2007 р.) і погоджено в Раді з координації наукових досліджень в Україні у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № від 25.10.2005 p.).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні умов забезпечення техно-логічності навчального процесу в гімназії з дисциплін гуманітарного циклу.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1.

2.

3.

4.

Об'єкт дослідження – організація навчально-пізнавальної діяльності учнів гімназії.

Предмет дослідження – проектування та реалізація педагогічних технологій навчання учнів гімназії предметам гуманітарного циклу.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, згідно з яким підвищення ефективності застосування педагогічних технологій навчання учнів предметам гуманітарного циклу можна забезпечити, якщо:

– у навчальному процесі використовувати систему технологій;

– ця система буде охоплювати технології цілетворення, цілереалізації, отримання інформації та корекції навчального процесу.

Методи дослідження. У дисертації застосовано такий комплекс методів дослідження: теоретичні (вивчення і аналіз літератури з філософії, психології, педагогіки та методичної літератури з визначеної проблеми; системно-структурний, історичний, порівняльний аналіз педагогічного досвіду; статистичний і математичний методи обробки результатів дослідження, метод моделювання; аналіз і синтез результатів експерименту для визначення критеріїв і рівнів розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії); емпіричні: діагностичні (бесіди, анкетування, тестування); обсерваційні (пряме і непряме педагогічне спостереження, вивчення змісту матеріальних носіїв інформації (учнівських робіт, шкільної документації); педагогічний експеримент; аналіз його результатів та доведення ефективності запропонованої моделі.

Експериментальна  база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася впродовж 4-х років (2004 – 2007 рр.) на базі гімназій № , 14, 18 м. Луцька. В експерименті брали участь 630 учнів та понад 60 учителів м. Луцька.

Експериментальне дослідження проводилось на матеріалах української, польської, англійської мови та літератури, які становлять блок предметів гуманітарного циклу.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження проводилося в три етапи впродовж 2004 – 2007 років.

На І етапі (2004 p.) вивчалася філософська, психологічна, педагогічна та методична література, теорія і практика навчальної роботи, передовий досвід учителів з досліджуваної проблеми; визначалися мета, предмет і завдання дисертаційної роботи, формулювалася її гіпотеза. На цьому етапі аналізувалися історико-педагогічні аспекти розвитку освітніх технологій, еволюція поняття «педагогічна технологія», особливості організації навчально-виховного процесу гімназистів та прояву освітніх інтересів учнями гімназії.

На II етапі (2004 – 2005 pp.) на основі аналізу можливостей навчального процесу в гімназії та рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів був проведений констатувальний експеримент, під час якого перевірялася постановка діагностичних цілей у процесі навчально-пізнавальної діяльності в сучасній гімназії, засобів проектування цілей, таксономії мети, формувальний експеримент проводився в природних умовах організації навчального процесу, де здійснювалась апробація і перевірялась ефективність розробленої нами моделі технології навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії.

На III етапі (2005 – 2007 pp.) узагальнювалися результати формувального та контрольного експерименту, аналізувався здобутий експериментальний матеріал, обґрунтовувалися теоретичні і практичні висновки дослідження, здійснювалося літературне оформлення дисертації, були написані та опубліковані статті з проблеми дослідження.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження:

– дістала подальшого розвитку на науково-прикладному рівні дефініція «педагогічна технологія навчання»;

– теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено спроектовану систему педагогічних технологій навчання, які забезпечують надання навчальному процесові з дисциплін гуманітарного циклу рис технологічності, що ґрунтуються на так званому кібернетичному циклі, який включає в себе цілі діяльності, способи досягнення їх та практичну реалізацію, отримання інформації про ступінь досягнення цілей, корекцію способів діяльності та цілей;

– вперше обґрунтовано цілетворення, що базується на таксономії мети (матриця цілей) як важливій умові проектування педагогічних технологій навчання учнів гімназії;

– розроблено та апробовано діагностичний комплекс критеріїв оцінювання ефективності педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу.

Практичне значення отриманих результатів дослідження:

– розроблено і впроваджено систему педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу, що забезпечує технологічність цього процесу через кібернетичний цикл (факультативний курс вивчення польської мови, 9 – 11 класи);

– апробовано методику діагностичного цілетворення через постановку предметних запитань, які ґрунтуються на таксономії педагогічних цілей, на техніці відношень запитань і відповідей (ВЗВ), переведення цілі в тестове завдання;

– розроблено методичні рекомендації щодо проектування технології запитань.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджувалися під час експериментальної роботи, яка здійснювалася особисто дослідником на основі розроблених ним методичних рекомендацій під час викладання курсів української мови й літератури, англійської та польської мов у навчально-виховному процесі гімназій № (довідка про впровадження № від 7 листопада 2007 р.), № (довідка про впровадження № 260 від 7 листопада 2007 р.), № (довідка про впровадження № 250 від 6 листопада 2007 р.) м. Луцька.

Результати виконаної роботи та матеріали експериментальних досліджень доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри іноземної та української мови гімназії № м. Луцька, засіданнях кафедр педагогіки, української мови, видавничої справи та редагування Волинського державного університету імені Лесі Українки, висвітлювалися на звітних науково-практичних конференціях викладачів Волинського державного університету імені Лесі Українки (2004 – 2006 рр.), на п’ятій Міжнародній науковій конференції ”Міжкультурні комунікації: проблеми російсько-українського білінгвізму” (Алушта, Крим, 2006), шостій Міжнародній науковій конференції ”Міжкультурні комунікації: стратегії освіти і методика навчання мовам” (Алушта, Крим, 2007).

Отримані результати дослідження можуть бути використані безпосередньо вчителями шкіл, викладачами малих академій, методистами під час організації та проведення навчальних занять із предметів гуманітарного циклу.

Особистий внесок автора. У наукових працях проаналізовано теоретичні основи педагогічної технології, дидактичні умови формування знань у гімназистів, шляхи розв’язання цієї проблеми через акцентування уваги на реченнєвих конструкціях із локативними субстанціальними компонентами, дидактичних можливостях навчальної гри (стаття польською мовою ”Gra dydaktyczna jako metoda nauczania”), розробці таксономії педагогічних цілей як технологічного компоненту в навчальному процесі гімназистів.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях, з них 5 опубліковані у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. 5 написано без співавторів.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (201 джерело, з них 19 іноземними мовами) та додатків. Основний текст подано на 191 сторінці. Робота містить 12 таблиць та 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано його гіпотезу, викладено теоретико-методологічні основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів експериментального дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади застосування педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної гімназії» вирішено перші два завдання дослідження, проаналізовано історико-педагогічні аспекти розвитку освітніх технологій; визначено змістову сутність поняття «педагогічна технологія»; досліджено концептуально-технологічні підходи щодо організації освітньо-виховного процесу гімназії, обґрунтовано вплив педагогічних технологій на формування творчої особистості гімназиста, конкретизовано і диференційовано змістову сутність понять «технологія» і «педагогічна технологія». Аналіз наукової літератури підтверджує той факт, що педагогічна діяльність виникла задовго до того, як більшість педагогів, учених і практиків усвідомили об’єктивність процесів, що відбувалися. Це дає змогу зробити висновок, що перші педагоги-технологи були в Давньому Єгипті й Вавилоні (Демокріт, Сократ, Платон, Квінтіліан та ін.), оскільки саме вони виявили закономірності повторюваності операцій у педагогічному процесі, передбачили окремі технологічні прийоми. Реальністю є взаємодія різних педагогічних систем (Ян Амос Коменський, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський, А.С. Макаренко та ін.) та освітніх технологій, які своїм походженням зобов’язані реалізації педотехнічних ідей, що поширилися на межі XX століття представниками «прагматичної» психології, педагогіки та «індустріальної» педагогіки (І. Джеймс, Д. Дьюї, Р. Торндайк, Ф. Гілберт та ін.), апробування на практиці як нових, так і прадавніх педагогічних систем. На підставі досліджень В.П. Беспалька, М.В. Кларіна, Б.Т. Лихачова, В.І. Лозової та ін. проаналізовано тлумачення понять «технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання», ознаки технології (доцільність, результативність, алгоритмічність, відтворюваність, керованість, проектування); показано різні аспекти розробок цієї проблеми, еволюцію сутності досліджуваного поняття.

Узагальнюючи історико-педагогічні напрацювання із зазначеної проблеми, ми констатуємо, що розвиток педагогічних технологій у світовому освітньому просторі умовно поділяється на п’ять етапів: перший етап – 1920–1960 роки, другий етап – 1960 – 1970 роки, третій – 1970 – 1980 роки, четвертий – – 1990 роки, п’ятий етап – кінець 90-х років ХХ століття – початок ХХІ століття.

Під «педагогічною технологією» розуміється змістово-операційна діяльність щодо забезпечення педагогічного процесу; систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу; сукупність взаємопов'язаних засобів, методів і процесів, необхідних для організації цілеспрямованої дії на формування особи із заданими якостями; діяльність, спрямована на створення умов для формування особистості (особистісно орієнтована взаємодія); раціонально організована діяльність щодо забезпечення досягнення мети педагогічного процесу.

Аналіз наукової літератури показав, що поняття «педагогічна технологія» хоча й широко використовується у психолого-педагогічній літературі, проте не має однозначного тлумачення, що визначається тенденціями певного історичного етапу та уявленнями авторів про структуру й компоненти освітнього процесу. При всіх наявних відмінностях у змістовій сутності трактування «педагогічна технологія» вчені А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.М. Пєхота, С.О. Сисоєва, І.О. Смолюк та ін. відзначають головну його рису – спрямованість на створення оптимальних умов для розв’язання практичних педагогічних завдань. Педагогічна технологія передбачає проект (модель) обґрунтованої в логічній послідовності педагогічної системи, яка реалізується в навчальній діяльності. Під поняттям «педагогічна технологія» розуміють взаємозв’язок певних засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого, наперед заданого впливу на учнів для досягнення визначеної навчальної мети (А.С. Нісімчук, О.С. Падалка).

У контексті дослідження ми пропонуємо таке визначення педагогічних технологій: систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу, в основі якого – раціонально організована діяльність щодо забезпечення досягнення мети на основі особистісно орієнтованої взаємодії вчителя та учнів.

Педагогічна технологія наближає педагогіку до точних наук, а педагогічну практику, що включає творчість учителів, робить цілком організованим, керованим процесом із передбаченим позитивним результатом. При цьому значна увага приділяється організації навчально-виховного процесу на засадах гуманізації та гуманітаризації освіти.

Вивчення навчально-виховного процесу гімназії показало, що практична реалізація цієї проблеми не є пріоритетною. Діяльність школи спрямована на підвищення ефективності навчально-виховного процесу з одночасним урахуванням особистісної вартості навчання та повним розкриттям творчого потенціалу кожного учня. Цьому сприяє застосування нових досягнень науки, використання інноваційних технологій навчання, комп’ютеризація навчально-виховного процесу, який спрямований на формування особистості випускника гімназії, ґрунтуючись на особистісно орієнтованому, розвивальному, системно-структурному, особистісно діяльнісному підходах.

Незважаючи на безумовне спрямування навчальних програм на формування особистості, реальний процес практики їхнього формування є недостатньо ефективним. Це зумовлено й недостатнім розумінням цінності цього процесу в плані формування цілісної системи знань учнів, а звідси пасивністю позицій учителя й учнів щодо нього, відсутністю необхідних рекомендацій щодо його організації, що призводить до недоліків у забезпеченні технологічності навчального процесу.

У другому розділі «Дидактичні умови і система реалізації технологій навчання предметам гуманітарного циклу учнів гімназії» теоретично обґрунтовано та розроблено систему педагогічних технологій, які забезпечують технологічність процесу навчання предметів гуманітарного циклу, зокрема через таксономію педагогічних цілей як технологічного компоненту в навчальному процесі гімназистів; діагностику оцінки ефективності педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії.

Поняття «таксономія» взято з біології (від грецьких слів taxis – розміщення в певному порядку і nomos – закон), визначає таку класифікацію і систематизацію об’єктів, яка побудована на основі їх природного взаємозв'язку і використовує для опису об’єктів категорії, які розташовані послідовно з наростанням їх складності, тобто з урахуванням певної ієрархії.

Ще в 1956 р. вийшла друком «Таксономія» під керівництвом Б. Блума, у якій було описано цілі пізнавальної (когнітивної) сфери. До цілей першої, когнітивної, групи входять такі, які передбачають запам’ятовування і відтворення вивченого матеріалу, вміння переосмислювати набуті знання. Цілі цієї групи в основному представлені в навчальних програмах, підручниках.

Другу групу (афективна, емоційно-ціннісна сфера) становлять цілі формування емоційно-особистісного ставлення до навколишнього світу. Вони виражаються через сприймання, інтереси, нахили, здібності, формування ставлення, його осмислення та вияв у діяльності.

Цілі навчання психомоторної сфери становлять третю групу. Вони включають ті чи інші види моторної (рухливої) маніпулятивної діяльності нервово-м’язової координації. Це – навички письма, мовні навички, фізичні та трудові навички.

Виявлено ті інструментальні можливості таксономії (на основі таксономії Б. Блума), які практично реалізуються в навчальному процесі гімназії в когнітивній, психомоторній та афективній сферах пізнавальної діяльності учнів: визначення можливих способів і форм пізнавальної діяльності учнів (когнітивна сфера), рівні самостійної діяльності школярів у процесі навчання (психомоторна сфера), визначення можливого (такого, що досягається) ставлення учнів до освітнього процесу (афективна сфера).

Розроблена структура таксономії педагогічних цілей (когнітивний (пізнавальний), афективний (емоційно-ціннісний), психомоторний ком-поненти) забезпечила виявлення ставлення учнів гімназії до їх втілення в навчально-пізнавальній діяльності на відповідних рівнях: домагання, чуттєво-емоційному, мотиваційно-логічному, системно-структурному, загально-освітньому.

Базуючись на таксономії педагогічних цілей як системному технологічному утворенні (когнітивний, афективний, психомоторний компоненти), дослідно-експериментальна робота на етапі констатувального експерименту була спрямована на обґрунтування критеріїв і показників оцінки ефективності педагогічних технологій навчання учнів з предметів гуманітарного циклу. При цьому ми керувалися тим, що вихідною повинна бути технологія педагогічного цілетворення як найважливіша умова результативності навчання. Суть цієї технології полягає в тому, щоб, спираючись на зворотний зв'язок, гарантувати досягнення чітко поставлених цілей, суттєве поліпшення ефективності та якості навчання учнів. Це, у свою чергу, вимагає адекватних комплексних дидактичних засобів.

До системи психолого-дидактичних засобів належать такі три групи, сформовані за ознакою цілей:

1) засоби реалізації принципів мотивації та свідомості – формування пізнавальної потреби в навчальній діяльності, виховання пізнавального інтересу, формування навичок аналізу навчального завдання, їх поєднання;

2) засоби формування раціональних розумових дій – формування навичок засвоєння матеріалу програми за мінімальною чисельністю факторів і вмінь наступного генерування (засвоєння) нових знань, формування вмінь здійснювати планування, самоорганізацію, самоконтроль як складових частин технології навчання;

3) засоби активізації технології навчання – організація технології навчання на основі принципу його нелінійного структурування (синергетики), використання різноманітних форм організації самостійної роботи, реалізація індивідуального підходу в умовах колективного навчання.

Структурно-системний підхід щодо технології засвоєння знань учнями з предметів гуманітарного циклу дав нам змогу визначити критерії та показники оцінки ефективності технологій навчання:

1) когнітивні (пізнавальні);

2) стимуляційно-мотиваційні (внутрішні спонукання);

3) предметно-діяльнісні.

При цьому показниками вияву означених критеріїв є:–

сформованість навичок аналізу отриманої інформації (сприймання і розуміння, осмислення і запам’ятовування, застосування знань); –

засвоєння матеріалу програми;

– формування в учнів потреби в навчально-пізнавальній діяльності виховання пізнавального інтересу, ціннісних установок;

– сформованість навичок здійснювати планування, самоорганізацію та самоконтроль як показників продуктивності самостійної пізнавальної діяльності учнів, реалізація індивідуального підходу в умовах особистісно орієнтованого розвивального середовища.

Система педагогічних технологій, яка забезпечує таку якість навчального процесу, як технологічність, описується так званим кібернетичним циклом, що містить у собі цілі діяльності, способи досягнення цілей діяльності та їх практичну реалізацію, отримання інформації про ступінь досягнення цілей діяльності, корекцію способів діяльності й цілей. Отже, систему педагогічних технологій, які визначають технологічність процесу навчання, утворюють технології проектування цілей навчання, технології реалізації способів діяльності, технології отримання інформації, технології корекції.

Результати оцінювалися за дванадцятибальною системою, запро-понованою І.В. Малафіїком, що охоплює такі рівні: ознайомлювальний, відтворювальний, перетворювальний і творчий, максимально у три бали кожен.

Тобто тільки комплексно, через зміст навчального матеріалу, діяльність учителя й учнів, внутрішні процеси та позитивні зміни в розвитку гімназистів, особливо через зовнішньо виражену навчальну діяльність, можна однозначно виявити, якими вміннями та навичками повинен володіти школяр, які вміння, навички й пізнавальні досягнення він може реально продемонструвати. Це не тільки забезпечує технологізацію педагогічного процесу, а й надає цілям (у контексті технології педагогічного цілетворення) визначеності, яку можна перевірити.

Роль педагогічних технологій полягає в тому, щоб, правильно визначивши послідовність дій, прийти до заздалегідь запланованого, передбачуваного результату. При цьому враховується інструментальність у визначенні цілей загальноосвітньої діяльності вчителя, цілі навчально-пізнавальної діяльності реалізуються через результати навчання, через уміння учня гімназії розв'язати конкретне завдання, яке не викликає сумніву в будь-якого незалежного експерта. Організація такого підходу передбачає врахування і двох основних аспектів: побудови чіткої системи цілей, всередині якої виділені її категорії та послідовні рівні (ієрархія), – такі системи одержали назву педагогічних таксономій; створення максимально ясної, конкретної мови для опису цілі навчально-пізнавальної діяльності, за допомогою якої педагог може здійснити її реальне формулювання.

Використовуючи вищезазначені рівні засвоєння навчальної інформації, ми проаналізували вивчення їхнього об'єктивного прояву в реальній навчально-пізнавальній діяльності учнів гімназії.

Перша серія досліджень на констатувальному етапі педагогічного експерименту відбувалася у вигляді опитування учнів і вчителів, тестування, анкетування з метою з’ясування наявності технологічних підходів у навчанні

гімназистів і реальної практики застосування педагогічних технологій. Було встановлено, що провідною є технологія пояснювально-ілюстративного навчання, що засвідчується перевагою вербальних методів, мало підкріплених самостійною навчально-пізнавальною діяльністю школярів, низьким рівнем навичок спілкування, неможливістю розгорнутих, умотивованих, оцінних відповідей учнів по суті питань, що вивчаються, недостатнім «включенням» у загальне обговорення. Вчителі віддають перевагу при цьому фронтальним формам роботи, але тут недостатньо враховуються індивідуальні особливості учнів. Дії учнів на уроках мають, в основному, репродуктивний характер. Відсутня орієнтація усіх навчальних процедур уроку на досягнення навчальних цілей, вони є «розмитими», страждають невизначеністю, оскільки основними функціями вчителя є інформаційна (розповісти); контролююча (змусити вивчити); оцінювальна (оцінити старанність).

Вищезазначене дає підстави стверджувати, що такі цілі не конкретизують результати навчання учнів, їх досягнення важко перевірити, а значна частина цілей не досягається взагалі. Тому в проектуванні власної системи педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу провідна роль надавалася технології цілетворення, цілереалізації, отримання інформації та корекції навчального процесу.

На основі вивчення діючих навчальних планів, аналізу реального стану організації навчального процесу в сучасних гімназіях, результатів констатувального експерименту нами розроблено систему педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу гімназистів (рис. 1).

Метою проектування авторської системи педагогічних технологій є вибір оптимальної для цих умов системи педагогічних технологій; вона вимагає вивчення індивідуальних особливостей особистості учнів і вибір діяльності, адекватної вихідному рівню їх підготовленості.

Оптимальною моделлю системи педагогічних технологій є:

· постановка діагностичних цілей навчання;

· планування в просторі та часі ієрархічної послідовності технологічних операцій освітнього процесу;

· розробка критеріїв оцінки якості навчання, ефективності управління через комплексний опис стану об'єкта й регульовані параметри;

· передбачення корекційних заходів.

Структурними складовими авторської системи педагогічних технологій, які забезпечують якість (технологічність) навчального процесу навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії, є технології проектування цілей навчання, технології реалізації способів діяльності, технології отримання інформації, технології корекції в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу та доведення їх ефективності, діагностично-корекційна технологія.

У третьому розділі «Організація та методика проведення дослідницько-експериментальної роботи» здійснено експериментальну перевірку сформульованої гіпотези, узагальнено організаційні аспекти науково-пошукової роботи, доведено ефективність функціонування розробленої системи педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу гімназистів.

На різних етапах дослідження педагогічним експериментом було охоплено 630 учнів та понад 60 учителів м. Луцька.

Доведення ефективності авторської системи педагогічних технологій та умов її реалізації в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу здійснювалося при розробці та апробації серії уроків з української мови на тему «Лінгвістика тексту», технології проектування цілей навчання, технології реалізації способів діяльності, технології отримання інформації, технології корекції (використанні тренінгових технологій (постановки запитань, ВЗВ, відкритих і закритих запитань, переведення мети в тестове завдання), імітаційно-ігрової рольової взаємодії, які забезпечували формування уміння учнів визначати дидактичні цілі навчально-пізнавальних завдань, складати завдання відповідно до поставленої дидактичної мети, виконувати різнопланові завдання (репродуктивні, творчі, творчо-репродуктивні), складати та ставити варіативні творчі завдання тощо).

Результативність авторського проекту системи педагогічних технологій оцінювалася в письмовому вигляді під час виконання контрольної роботи, що складалася з чотирьох тестових завдань: із вибором однієї правильної відповіді на встановлення відповідності, з вибором кількох правильних відповідей, відкриті завдання з короткою та розгорнутою відповіддю на інтерпретацію прочитаного тексту. Оцінка результативності дифе-ренціювалася за трьома рівнями: перший рівень (достатній) – задовільно, другий (середній) – добре, третій (високий) – відмінно. Це дало змогу перевірити компоненти програмових вимог та процесуальні складові мовної предметної компетентності учнів.

Проведення формувального експерименту ґрунтувалося також на використанні тренінгових технологій під час проведення інтерактивного практичного заняття на тему «Цінності у моєму житті», імітаційно-ігрової взаємодії на уроках української мови при вивченні основ ділового мовлення.

Реалізація авторської системи технології навчання предметів гуманітарного циклу, що базується на технологіях постановки запитань (запитання, які ґрунтуються на техніці відношень запитань і відповідей, відкриті й закриті запитання), технології переведення мети в тестове завдання, технології тренувальних вправ позитивно вплинули на формування пізнавальних інтересів учнів гімназії, мотивацію й активізацію їх навчально- пізнавальної діяльності.

Порівняльний аналіз рівнів розвитку пізнавальної активності учнів гім-назії в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз рівнів розвитку пізнавальної активності учнів гімназії в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу, %

Гімназії | Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень

м. Луцька, кількість учнів |

Конст. зріз |

Контр.

зріз | Підс. зріз | Конст. зріз |

Контр.

зріз | Підс. зріз | Конст. зріз |

Контр.

зріз | Підс. зріз

2004 | 2005 | 2006 | 2004 | 2005 | 2006 | 2004 | 2005 | 2006

№4 (92учні)

ЕГ (46 учнів)

КГ (46 учнів) |

19,2

19,3 |

19,5

19,6 |

20,3

20,4 |

29,3

29,4 |

31,3

31,4 |

31,5

31,6 |

48,7

48,6 |

49,2

49,1 |

48,3

48,2

№14 (84 учні)

ЕГ (42 учні)

КГ (42 учні) |

19,4

19,5 |

20,4

20,5 |

20,7

20,8 |

29,4

29,5 |

29,5

29,6 |

31,8

31,9 |

49,1

49,0 |

50,0

49,8 |

48,0

47,8

№18 (94 учні)

ЕГ (47 учнів)

КГ (47 учнів) |

21,3

21,4 |

21,9

22,0 |

21,4

21,5 |

30,6

30,7 |

30,8

30,9 |

30,9

31,0 |

47,5

47,4 |

47,7

47,5 |

46,4

46,0

Як видно з таблиці, в результаті впровадження запропонованої системи педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу в експериментальній групі відбулися позитивні зрушення щодо розвитку пізнавальної активності учнів базових гімназій. Так, якщо на конста-тувальному етапі високий рівень був характерний для 19,3–21,4 % учнів експериментальних груп (гімназій № , 14, 18), то на підсумковому зрізі (на завершальному етапі) – 20,5–21,5відповідно. Середній рівень після експерименту показали 31,6учнів гімназій (на констатувальному зрізі було 29,4Суттєво зменшилася кількість учнів із низьким рівнем пізнавальної активності з 48,6на констатувальному зрізі до 46 % на підсумковому зрізі. У контрольній групі відчутних змін не відбулося.

Аналіз результатів дає змогу стверджувати, що процес навчання предметів гуманітарного циклу, побудований на основі впровадженої системи педагогічних технологій проектування цілей навчання (цілетворення), способів досягнення цілей (цілереалізації), технології отримання інформації (імітаційно-ігрова взаємодія), технології корекції при дотриманні сукупності педагогічних умов (постановка діагностичних цілей на основі діяльнісного підходу і таксономії мети; наявність оперативного зворотного зв’язку; використання технологічних прийомів у процесі навчання), виявився значно успішнішим за традиційне навчання, що забезпечує ефективність такої технології.

Нами практично доведено необхідність запровадження кібернетичного циклу управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, що передбачає розробку матриці цілей навчання, за якою організація процесу навчання найперше пов'язана з чітким визначенням його цілей, а також усвідомленням і прийняттям їх учнями. Цільові установки навчання спричиняють розуміння школярами суті і способів організації навчально-пізнавальної діяльності, істотно впливаючи на її активізацію.

Під час проведення дослідницько-експериментальної роботи ми довели, що авторська система педагогічних технологій забезпечує результативність навчання, яка підтверджується статистичними даними якісних зрушень у рівнях загальноосвітньої підготовки учнів гімназії при вивченні гуманітарних дисциплін (рівень домагання, чуттєво-емоційний, мотиваційно-логічний, системно-структурний, загальноосвітній рівні), у рівнях розвитку пізна-вальної активності учнів гімназії в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

У висновках викладено узагальнені результати дослідження та розкрито основні його положення.

Проведене дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Сучасні освітні технології своїм походженням зобов’язані реалізації педотехнічних ідей «прагматичної» та «індустріальної» педагогіки, що поширилися на межі ХХ століття. Поняття «педагогічні технології» хоча й широко використовується в психолого-педагогічній літературі, проте немає однозначного тлумачення. При всіх відмінностях у змістовій сутності трактування цього поняття головною його рисою є зорієнтованість на створення практичних педагогічних завдань. Педагогічна технологія передбачає проект обґрунтованої в логічній послідовності педагогічної системи, яка реалізовується в навчальній діяльності.

У дослідженні «педагогічні технології» розглядаються як систематичне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу, в основі якого – раціонально організована діяльність щодо забез-печення досягнення мети на основі особистісно орієнтованої взаємодії вчителя та учнів.

2. Організація навчально-виховного процесу гімназії ґрунтується на особистісно орієнтованому, системно-структурному, особистісно діяль-нісному, змістовно-процесуальному підходах. Дидактичні умови реалізації технології навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії визначаються з урахуванням комплексно-системного та таксономічного підходів до цілей навчання й базуються на технології педагогічного цілетворення як найважливішої умови результативності навчання: акцентуючи увагу на зворотному зв'язку, гарантувати досягнення поставлених цілей, ефективність та якість навчання учнів. 

Конкретно-предметні цілі навчання гуманітарним дисциплінам зумовлюють упровадження матриці, в структурі якої відображені елементи предметної галузі й процесу засвоєння (знання, уміння, навички, способи творчої діяльності, емоційно-оцінні норми). Тільки комплексно, через зміст навчального матеріалу, діяльність учителя та учнів, внутрішні процеси й позитивні зміни в розвитку гімназистів, і особливо через зовнішньо виражену навчальну діяльність можна однозначно виявити, якими вміннями і навичками повинен володіти школяр, які вміння, навички і пізнавальні досягнення він може реально продемонструвати. Це не тільки забезпечує технологізацію педагогічного процесу, а й надає цілям визначеності, яку можна перевірити.

3. Структурно-системний підхід щодо технології навчання учнів предметам гуманітарного циклу вмотивував необхідність розробки й впровадження кібернетичного циклу управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, який містить у собі цілі діяльності, способи досягнення таких цілей і їх практичну реалізацію, отримання інформації про ступінь досягнення цілей діяльності, корекцію способів і цілей діяльності.

Діагностування цілей навчання здійснювалося через визначення критеріїв оцінки ефективності технологій навчання: когнітивні (пізнавальні); стимуляційно-мотиваційні (внутрішні спонукання); предметно-діяльнісні. При цьому показниками вияву поданих критеріїв є формування в учнів потреби в навчально-пізнавальній діяльності виховання пізнавального інтересу, ціннісних установок; сформованість навичок здійснювати планування, самоорганізацію і самоконтроль як показників продуктивності самостійної пізнавальної діяльності учнів, реалізація індивідуального підходу в умовах особистісно орієнтованого розвивального середовища.

4. Реалізація авторської системи педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу, що ґрунтується на єдності технологій проектування цілей навчання, технології реалізації способів діяльності, технології отримання інформації, технології корекції позитивно вплинули на

формування пізнавальних інтересів учнів гімназії, мотивацію й активізацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Аналіз результатів дослідження дає змогу стверджувати, що процес навчання учнів предметам гуманітарного циклу побудований на основі впровадженої авторської системи педагогічних технологій при дотриманні сукупності педагогічних умов (постановка діагностичних цілей на основі діяльнісного підходу і таксономії мети (матриця цілей); наявність оперативного зворотного зв’язку; використання технологічних прийомів у процесі навчання (кібернетичний цикл управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів) виявилося значно успішнішим за традиційне навчання, що доводить ефективність технологічності навчального процесу.

Зібрані факти свідчать, що в процесі дослідження підтвердилася висунута гіпотеза, були вирішені поставлені завдання й досягнута мета.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне вирішення всіх аспектів проблеми, що розглядається. Виконана робота дає можливість побачити перспективи подальшого розвитку педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії в інших аспектах діяльності школи нового типу.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Ярощук Л.Г. Дидактичні умови формування знань у гімназистів / Л.Г. Ярощук // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк, 2005. – № 2. – С. – 175.

2. Ярощук Л.Г. Теоретичні основи педагогічної технології / Л.Г. ЯрощукПедагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2006. – № 7. – С. – 132.

3. Ярощук Л.Г. Роль української етнопедагогіки у формуванні гуманітарних знань учнів гімназії / Л.Г. Ярощук // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. – Серія «Педагогіка і психологія». – Вінниця, 2006. – Випуск . – С. – 114.

4. Пріма Р.М. Таксономія педагогічних цілей як технологічний компонент у навчальному процесі гімназистів / Раїса Миколаївна Пріма, Лілія Григорівна Ярощук // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2007. – № 10. – С. – 116.

5. Пріма Р.М. Технологія реалізації дидактичної мети у навчально-пізнавальній діяльності учнів гімназії / Раїса Миколаївна Пріма, Лілія Григорівна Ярощук // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2007. – № 12. – С. – 116.

6. Ярощук Л.Г. Gra dydaktyczna jako metoda nauczania / Л.Г. Ярощук // Іноземні мови в навчальних закладах. – Київ, 2006. – № . – С. 108 – 114.

7. Масицька Т.Є. Реченнєві конструкції з локативними субстанціальними компонентами / Тетяна Євгенівна Масицька, Лілія Григорівна Ярощук // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – Т. (58). № . – Серия «Филология». – Симферополь, 2006. – С. – 59.

8. Ярощук Л.Г. Діалог мов і культур у практиці навчання / Л.Г. Ярощук // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – Т. (59). № . – Серия «Филология». – Симферополь, 2007. – С. – 407.

Анотація

Ярощук Л.Г. Педагогічні технології навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 – теорія навчання. – Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2008.

У роботі розкрито проблему педагогічних технологій навчання предметів гуманітарного циклу учнів гімназії, здійснено аналіз понять «педагогічна технологія», «пізнавальний інтерес», «таксономія», «творча особистість». Виявлено зміст, форми та методи навчально-пізнавальної діяльності гімназистів залежно від закономірностей їх вікового розвитку; теоретично обґрунтовані науково-методичні та організаційно-технологічні умови формування освітніх інтересів особистості гімназистів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу. Доведено, що технологізація навчання предметів гуманітарного циклу забезпечує активізацію пізнавальної діяльності учнів гімназії через спеціальне структурування навчального матеріалу (таксономія), комплексне використання загальнодидактичних принципів, міжпредметних та інтегративних зв’язків у навчальному процесі.

Ключові слова: педагогічні технології, інтенсивні технології, таксономія, таксономія педагогічних цілей, пізнавальний інтерес, модель технології розвитку освітніх інтересів гімназиста.

Аннотация

Ярощук Л.Г. Педагогические технологии обучения предметам гуманитарного цикла учеников гимназии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Криворожский государственный университет, Кривой Рог, 2008.

В диссертации раскрыта проблема педагогических технологий обучения предметам гуманитарного цикла учеников гимназии, методологической основой изучения, конструирования и практического применения которой является системно-деятельный подход, системно-структурный, личностно ориентированный, содержательно-процессуальный, технологический; проанализированы понятия «технология», «педагогическая технология», «познавательный интерес», «таксономия», «таксономия