До ПН, мотивованих апелятивами, зараховуємо похідні від назв осіб за спорідненістю чи свояцтвом: Якуба и Гришка Бате(ч)ковъ (1630), пна Стефана Се(с)трына (1605), Лазара Сына (1606); за статтю та віком: Я(ц)ко Молоде(ц) (1585), Сымона Старичича (1606).

Окремо розглянуто апелятивні назви за територіальною й етнічною ознакою, які відбито в основах прізвищевих назв. Для ідентифікації шляхти використано 930 ПН із суфіксами -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий), що становить 72, від усіх ПН шляхти, а для називання простолюдинів 220, що дорівнює 8, 9від усіх ПН простолюдинів, пор.: па(н) Филонъ Виго(в)ски(и) – “селе Выгове” (1618) (суч. с. Вигів, Крн., Жт.); п-на Ивана Петровича Де(д)ко(в)ского – “в (и)ме(н)ю пано(в) Де(д)ко(в)ски(х) в селе Де(д)ковича(х)” (1606) (суч. с. Дідковичі, Крн., Жт.).

В ідентифікації простолюдинів поширені ПН, утворені від етнонімів: литвинъ (20 носіїв), волошинъ (13), москаль (12), ляхъ (8); похідні від німець, русин, циганъ, чехъ, чемерисъ, навпаки, належать до одиничних. Ці дані свідчать, як антропонімія реагувала на безпосередні міжетнічні контакти, і розкривають їхній характер. Крім того, у складі ПН наявні різні варіанти етнонімів: венкгринъ – угринъ, ляхъ – полуляхъ – мазуръ – полякъ, турокъ – турчинъ. У системі іменувань шляхти виявлено 5 ПН, мотивованих етнонімами: п-на Григо(р)# Басараба (1598); пана Ивана Че(р)каса (1630), с пано(м) Федоро(м) Чеховичо(м) (1609).

ПН Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. відображають давню українську лексику, фіксують особливості матеріальної та духовної культури поліщуків.

Результати дослідження узагальнено у висновках:

Для ідентифікації особи важливу роль відіграє її соціальний статус (табл. ).

Таблиця 3.

Продуктивність іменувань в ідентифікації чоловіків на Житомирщині ХVІ–ХVІІ ст.

№

п / п | Іменування | Просто-

людини | Шляхта | Усього

Кіл-сть | % | Кіл-

сть | % | Кіл-

сть | %

1. | Власне антропо-німійні | Одночленні | 2070 | 32,  | 230 | 8,  | 2300 | 25, 

2. | Двочленні | 4000 | 62,  | 2150 | 77,  | 6150 | 67, 

3. | Тричленні | 60 | 0,  | 320 | 11,  | 380 | 4, 

4. | Чотиричленні–– | 15 | 0,  | 15 | 0, 

5. | Антропонімійно-апелятивні | 260 | 4,  | 55 | 2 | 315 | 3, 

Усього | 6390 | 100 | 2770 | 100 | 9160 | 100

Двочленний спосіб називання – панівний для всіх верств населення. Однак і двочленні іменування розрізняються продуктивністю в називанні простолюдинів та шляхти. Значну відмінність спостережено в поширенні формули “ім’я носія + ПН – ойконім на -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)”, яка в ідентифікації шляхти становить 71, 7 %, а в іменуванні простолюдинів – 7,  %.

В антропоніміконі Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. – 96, 15 % чоловічих християнських імен, аналіз фонетичних варіантів яких дав змогу виділити низку змін голосних і приголосних звуків, пов’язаних із пристосуванням чужих слів до фонетичної системи української мови. У підсистемі вокалізму змінилися початкові голосні: заміна [а], [jе] > [о], втрата [а], [и], спрощення сполучень двох або трьох голосних. Усередині імен відбулося стягнення однакових голосних [аа], [ии]; зміна груп нетотожних голосних: [аи], [ео], [иа], [ио]; випадіння ненаголошеного голосного; асимілятивні й дисимілятивні зміни голосних. У підсистемі приголосних відбулася субституція [ф] звуками [в], [п], [х], [хв], [хф]; [н] змінився на [м] і навпаки тощо. Для називання шляхти характерне використання запозичених варіантів імен, які не зазнали деяких із вищевказаних фонетичних змін.

На основі словотвірного аналізу в пам’ятках досліджуваної території виявлено, крім повних, усічені, усічено-суфіксальні й суфіксальні варіанти чоловічих християнських імен.

Імена, утворені за допомогою суфіксів, найпоширеніші та найуживаніші. Найпродуктивніший суфікс -к(о) наявний у 140 чоловічих іменах християнського походження, носії яких – простолюдини (23,  % від усіх варіантів імен простолюдинів); і в 25 – шляхта (9, 1 % від усіх варіантів імен шляхти). Форманти -ець, -икъ, -укъ (-’укъ), -к(а) виступають переважно в іменах, які ідентифікують простолюдинів. У досліджуваних пам’ятках Житомирщини не зафіксовано імен із суфіксами -уг(а), -ил(о), -енъ, -ахъ, -охъ, -ицъ, -ищ(е).

Популярні імена відзначаються великою кількістю варіантів, причому в іменуванні представників вищих верств населення їх значно менше.

Аналіз слов’янських автохтонних імен (майже 3 % в іменуванні простолюдинів і більше 10– шляхти) дав змову виділити: імена-композити, відкомпозитні й відапелятивні утворення. Серед представників нижчих верств населення найпоширеніші такі САІ: Богданъ, Стас(ь), Борисъ, Жданъ, Ярошъ, Щасний, Станиславъ, Войтехъ, з-поміж шляхти – Станиславъ, Войтехъ, Богданъ, Ярошъ, Вацлавъ, Жданъ, Щасний.

Прізвищеві назви Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. виникли на ґрунті онімної та апелятивної лексики: антропонімів, апелятивно-антропонімних та апелятивних назв. Ці лексеми по-різному репрезентовані в основах ПН простолюдинів та шляхти. Найпомітнішу роль у творенні ПН нижчих верств населення відіграли назви “nomina impersonalia” та чоловічі християнські імена, від яких утворилося майже 58ПН; у творенні ПН феодальної верхівки – апелятивні назви за місцем походження чи проживання (72, 53.

Імена представлені у складі ПН неоднаково: одні утворювали більше десятка ПН; інші – лише одну, що пов’язано з частотою фіксацій імені в церковному календарі та його здатністю утворювати варіанти. Жіночі імена наявні переважно в основі ПН простолюдинів.

Прізвищеві назви відтворюють різні групи апелятивної лексики: назви осіб за професією чи заняттям, місцем походження чи проживання, етнонімні назви – це цінний матеріал для вивчення етнографії краю, його минулого – суспільно-економічного життя, етнічного складу населення та міжетнічних контактів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Литвинчук Л.В. Спостереження над антропонімією Житомирщини першої половини XVII ст. // Записки з ономастики: Зб. наук. праць / Відп. ред. Ю.О. Карпенко. – Одеса: Астропринт, 2002. – Вип. 6. – С. 20-26.

2. Литвинчук Л.В. Жіночі імена в актових книгах Житомирського гродського уряду XVI–XVII ст. // Волинь-Житомирщина. – Житомир, 2002. – № . – С. 162-165.

3. Литвинчук Л.В. Чоловічі двочленні іменування “Актової книги Житомирського гродського уряду 1611 року” // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2004. – Вип. 14. – С. 200-202.

4. Литвинчук Л.В. Спостереження над словотвором чоловічих прізвищевих назв, похідних від антропонімів (Житомирщина ХVI–XVII століття) // Діалектологічні студії: Фонетика, морфологія, словотвір. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2005. – С. 197-207.

5. Литвинчук Л.В. Ідентифікація особи на Житомирщині початку ХVІІ ст. (на матеріалі “Актової книги Житомирського гродського уряду 1609 р.”) // Актуальні питання антропоніміки: Збірник матеріалів наукових читань пам’яті Юліана Костянтиновича Редька. – К., 2005. – С. 138-146.

6. Литвинчук Л.В. Прізвищеві назви Житомирщини кінця ХVІ ст. з патронімним формантом -ов-ич / -ев-ич // Традиційне і нове у вивченні власних імен: Тези доповідей Міжнародної ономастичної конференції. Донецьк-Горлівка-Святогірськ. 13-16 жовтня 2005 р. – Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2005. – С. 97-100.

7. Литвинчук Л.В. Апелятивні назви за родом діяльності і професією в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІ–ХVІІ століть // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. Г.І. Мартинова. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – С. .

8. Литвинчук Л.В. Прізвищеві назви Житомирщини ХVІ століття з суфіксом -ов-ич / -ев-ич // Студії з ономастики та етимології. – К., 2006. – С. .

9. Литвинчук Л.В. Семантика твірних основ прізвищевих назв Житомирщини ХVІ–ХVІІ століть // Актуальные вопросы славянской ономастики. Материалы ІІІ Международной научной конференции “Славянская ономастика в этимологическом, хронологическом и ареальном аспектах” (6_ октебря 2006 года). – Гомель, 2006. – С. 163-170.

10.  Литвинчук Л.В. Відтопонімні прізвищеві назви Житомирщини ХVІ–ХVІІ століть // Студії з ономастики та етимології. – К., 2007. – С. 179-187.

Анотація

Ящук Л.В. Антропонімія Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2008.

У дисертації проаналізовано антропонімійні (одно-, дво-, три- й чотиричленні) та антропонімійно-апелятивні іменування для ідентифікації осіб чоловічої статі Житомирщини ХVI–ХVII ст., виділено продуктивні й непродуктивні антропонімні моделі, формули ідентифікації представників нижчих і вищих верств населення.

Визначено склад чоловічого антропонімікону: християнські імена, їхні фонетичні та словотвірні (повні, усічені, усічено-суфіксальні й суфіксальні) варіанти, слов’янські автохтонні (композитні, відкомпозитні) імена. Проведено кількісні підрахунки іменникa, виділено найуживаніші, поширені, маловживані й рідкісні імена.

Установлено онімну й апелятивну лексику, відображену в основах прізвищевих назв, виконано порівняння різних класів онімів та апелятивів під час творення прізвищевих назв представників соціальних низів і верхів.

Ключові слова: антропонімікон, антропонімна модель, антропонімна формула, іменни?к, християнське ім’я, слов’янське автохтонне ім’я, прізвищева назва, семантика, апелятив, онім.

Аннотация

Ящук Л.В. Антропонимия Житомирщины ХVІ–ХVІІ в. – Рукопись.

Диссертация на соискание учeной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2008.

В диссертации проанализированы антропонимные (одно-, дву-, три- и четырeхчленные), а также антропонимно-апеллятивные именования для идентификации лиц мужского пола, выделены продуктивные и непродуктивные антропонимные модели, формулы идентификации представителей низших и высших слоeв населения.

Определeн состав мужского антропонимикона: христианские имена, их фонетические и словообразовательные (полные, усечeнные, усечeнно-суффиксальные и суффиксальные) варианты, славянские автохтонные (композитные, откомпозитные) имена. Проведены количественные подсчeты онимов, выделены наиболее употребительные, распространeнные, малоупотребительные и редкие имена.

Восстановлена онимная и апеллятивная лексика, отображeнная в основах фамильных названий, выполнено сравнение разных классов онимов и апеллятивов в образовании фамильных названий представителей социальных низов и верхов.

Ключевые слова: антропонимикон, антропонимная модель, антропонимная формула, христианское имя, славянское автохтонное имя, фамильное название, семантика, апеллятив, оним.

Annotation

Yashchuk L.V. Anthroponymy of Zhytomyr Region of the 16th–17th c. – Manuscript.

The Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philological Sciences – the Speciality 10.02.01 – the Ukrainian Language. – The Institute of the Ukrainian Language of the Ukrainian Academy of Science, Kyiv, 2008.

In the first chapter the achievements in the Ukrainian anthroponymy in the sphere of name and surname study are outlined; the most important problems of onomastic science are specified; authroponymic (single, double, three and four lexeme) and common anthroponymic denominations for identification of men of Zhytomyr region of the 16th–17th c. are analysed; productive and non-productive anthroponymic models and formulae of identification of upper class and lower class representatives are marked out. In nominations of commoners single lexemes come to 32, 4 %, of gentry – 8, 3 %; three lexemes, on the contrary, predominate in identification of gentry and come to 11, 5 % (cf.: in nomination of commoners they come to only 0, 94 %), and four lexeme denominations are used only for the identification of the social top. A double lexeme way of a person nomination is dominant for all classes. Though double lexeme denominations vary in productivity of commoners and Polish gentry naming. For example, the formula “name + nomination connected with last name” – oikonym with -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий) in identification of gentry forms 71, 7 %, and in denominations of commoners – 7, 5 %. Names which contain nominations connected with last name with suffixes -енк(о) (17, -ен(я) (3-ук (-’ук) (0,  %), -ишин (0, are used only for identification of commoners.

In the second chapter the structure of men’s names is defined: Christian names, their phonetic and word-formative (full, truncated, truncated-suffixal and suffixal) variants, Slavonic autochthonic (composite, composite derived) names. On the basis of quantative calculation of names the most used, common used, rarely used and rare names are distinguished.

The analysis of phonetic variants of Christian names gave the opportunity to recognize quite a number of vowel and consonant changes connected with adaptation of strange words to the Ukrainian phonetic system. For naming of gentry the use of loan variants of names Daniel, Deonize, Theodore/Даниелъ, Деонизей, Теодоръ which underwent some of phonetic changes mentioned above is significant. Only for naming of landowners such variants as Ostafey, Ophanas, Philip/Остафей, Офанасъ, Филипъ without substitution of [f] were used. On the basis of word-formative analysis it is pointed that the most widespread names are formed with the help of suffixes, the most productive of which is formant -к(о). The most popular among commoners and gentry are Christian names Ivan, Andrey, Feodor/Іванъ, Анрей, Федоръ.

The analysis of Slavonic autochtonic names made it possible to distinguish such names: composites, composite derived and names derived form common ones. The most widespread among representatives of lower classes are Slavonic autochtonic names: Bohdan, Stas, Borys, Zhdan, Yarosh, Shchasny, Stanyslav, Voyte/Богданъ, Стас(ъ), Борисъ, Жданъ, Ярошъ, Щасний, Станиславъ, Войтехъ among gentry – Stanyslav, Voyteh, Bohdan, Yarosh, Vatslav, Zhdan, Shchasny/Станиславъ, Войтехъ, Богданъ, Ярошъ, Вацлавъ, Жданъ.

The third chapter characterizes proper and common vocabulary represented in stems of nominations connected with last name. In this chapter productivity of proper and common names of different classes in formation of nominations connected with last name of representatives of upper and lower classes is specified.

Names “nomina impersonalia” and men’s Christian names, from which almost 58 % of nominations connected with last name were formed, play the most considerable role in formation of nominations connected with last name of the lower classes; in formation of nominations connected with last name of the feudal top – common names according to the origin or domiciliary (72,  %). At the same time the basis for formation of nominations connected with last name of gentry often is the names of “nomina impersonalia” category (12,  %) and men’s Christian names (6,  %).

The dissertation contains three supplements: the vocabulary of ways of commoners and gentry identification, the index of proper personal men’s commoners and gentry names and the alphabetic index of commoners and gentry nominations connected with last name.

Key words: anthroponymicon, anthroponymical model, anthroponymical formula, Christian name, Slovonic autochthonic name, nomination connected with last name, semantics, common name, proper name.