ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Завадський Віталій Миколайович
УДК 94 (474):327.7 “1991/2004”
ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ КРАЇН БАЛТІЇ (1991-2004 рр.)
Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Донецьк 2008
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі всесвітньої історії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
Дингес Олександр Артурович,
доцент кафедри всесвітньої історії
Донецького національного університету
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Яковенко Наталя Леонідівна,
професор кафедри міжнародних
організацій та дипломатичної служби
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
кандидат історичних наук, доцент
Тодоров Ігор Ярославович,
доцент кафедри міжнародних відносин та
зовнішньої політики
Донецького національного університету
Захист відбудеться “22” лютого 2008 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).
Автореферат розіслано “17” січня 2008 року
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Початок 90-х років XX століття, з одного боку характеризується поглибленням інтеграції країн Європи в межах Європейського Співтовариства, з іншого дезінтеграційними процесами на теренах СРСР, що в свою чергу стимулювало країни колишнього соцтабору до спрямування своїх зовнішньополітичних інтересів на налагодження тісних відносин з набираючим силу ЄС. Європейська інтеграція одна з найважливіших складових частин новітньої історії Європи, вона відіграє роль не лише рушійної сили перетворень у державах, а й стає головною запорукою стабільності, створюючи при цьому нове обличчя регіону, який робить заявку на лідерство у Світі та концентрує в собі всі позитивні здобутки цивілізації. Саме Європейський Союз, об’єднуючи у собі 27 держав, задає темп життя планети. Багаторівнева інтеграція всередині Євросоюзу не означає нівелювання національної складової кожної з країн-членів, вона навпаки стимулює їхній розвиток та всебічно йому сприяє.
Найбільше розширення Європейського Союзу, що відбулось у 2004 році за рахунок вступу 10 держав Центральної та Східної Європи, в тому числі й країн Балтії, стало визначальною подією процесу економічної та політичної інтеграції на Європейському континенті, який триває вже півстоліття. Членство в ЄС вперше набули три колишні радянські республіки – Латвія, Литва та Естонія. За короткі строки їм вдалося втілити в життя складні перетворення, які торкнулися економічної, політичної та соціальної сфер. Реформи та їх успішне проведення дозволили цим країнами досягти найвищого рівня розвитку на теренах колишнього СРСР. Дослідження історичного перебігу подій євроінтеграції країн Балтії дозволяє всебічно розглянути зазначену проблему, вивчивши при цьому, як соціально-економічну, так і політичну складову.
Для України європейська інтеграція виступає одним із пріоритетних напрямків зовнішньої політики, що в свою чергу, спонукає до здійснення цілої низки перетворень всередині самої країни. Як позитивний, так і негативний досвід європейської інтеграції країн Балтії є корисним для нашої держави та інших країн, що мають наміри вступу до ЄС.
Зв’язок дисертації з науково-дослідницькими програмами та планами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з науковою програмою кафедри всесвітньої історії “Історія соціальних та національно-визвольних рухів країн Європи та Америки у XVII-XX ст.” (№ держреєстрації 01.86.00990791) і комплексною темою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики “Міжетнічні і міжнаціональні відносини України, країн СНД та Балтії. 1990-2010 рр.” (№ держреєстрації 0104U002162) історичного факультету Донецького національного університету.
Мета роботи – дослідити історію та досвід вступу Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу у 1991 – 2004 рр., зокрема передумови європейського вибору цих країн, основні результати набуття повноправного членства у ЄС.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні передбачалося розв’язати такі завдання:
§ дати характеристику історіографії проблеми, теоретико-методологічній базі та джерелам дослідження;
§ з’ясувати економічні, соціальні, політичні передумови та особливості європейської інтеграції країн Балтії;
§ розглянути участь Латвії, Литви та Естонії в організаціях регіонального та міжнародного співробітництва;
§ вивчити еволюцію відносин між державами Балтії та Європейським Союзом;
§ розробити періодизацію процесу європейської інтеграції Латвії, Литви, Естонії;
§ дослідити основні напрямки адаптації законодавчої бази у колишніх прибалтійських республіках СРСР;
§ проаналізувати основні результати вступу до Європейського Союзу Латвії, Литви та Естонії;
§ виявити ставлення мешканців вищезазначених країн до вступу у ЄС;
§ визначити перспективи розвитку країн Балтії у рамках ЄС;
§ порівняти еволюцію співробітництва Україна – ЄС та співпрацю країн Балтії з Євросоюзом;
§ окреслити можливості для нашої держави у використанні євроінтеграційного досвіду Латвії, Литви та Естонії.
Об’єктом дослідження виступає новітня історія країн Балтії та Європейського Союзу у 1991-2004 рр.
Предметом дослідження є історія інтеграції Латвії, Литви та Естонії у Європейський Союз.
Методи дослідження. Історію європейської інтеграції країн Балтії автор досліджував за допомогою загальнонаукових, історичних методів дослідження, а також методів, запозичених із суміжних з історією наук. Зокрема, були використані такі методи: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, структурного аналізу, компаративного аналізу, системного аналізу, проблемно-історичний, типологічний, контент-аналізу, кластерного аналізу, побудови комбінаційних таблиць даних. Залучення усього комплексу вищезазначених методів зумовлювалося потребами нашого дослідження та необхідністю вивчення значного кола джерел. Усі ці методи дозволили у повному обсязі вирішити поставлені завдання.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1991-2004 рр. Тобто період від проголошення країнами Балтії незалежності та початку активного розвитку відносин з Європейськими Співтовариствами до офіційного набуття повноправного членства Латвією, Литвою, Естонією у Європейському Союзі 1 травня 2004 року.
Географія дослідження – територія Латвії, Литви, Естонії та Європейського Союзу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному дослідженні проблеми європейської інтеграції колишніх радянських республік Латвії, Литви та Естонії з урахуванням сучасних зовнішньоекономічних та політичних потреб для України. Спираючись на джерела та літературу автором у дисертації:
· досліджено історичний хід євроінтеграційних процесів у державах Балтії;
· визначено комплекс передумов європейського вибору для вказаних країн, крім того, з метою окреслення найбільш цілісної картини, досліджено фактори, які зумовили мотивацію з боку ЄС щодо інтеграції колишніх радянських республік;
· вивчено діяльність Латвії, Литви та Естонії у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва (Балтійській Асамблеї, Балтійській Раді міністрів, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з безпеки та співробітництва у Європі), яка стала однією з найважливіших передумов європейської інтеграції цих республік;
· розглянуто процес розвитку відносин між ЄС та Латвією, Литвою, Естонією;
· розроблено авторську періодизацію історії європейської інтеграції цих республік;
· вдосконалено аналіз основних результатів вступу Балтійських республік до ЄС та вплив на громадську думку цієї події;
· досліджено економічну складову євроінтеграції держав Балтії;
· отримало подальший розвиток дослідження наслідків розширення ЄС для Росії та її найзахіднішого регіону – Калінінградської області;
· визначено можливості для України у залученні досвіду євроінтеграції країн Балтії;
· оприлюднено великий об’єм фактичного матеріалу щодо економічного розвитку країн Балтії у порівнянні з державами СНД;
· до наукового обігу введено значну кількість документів, які раніше були доступні лише у ЄС та країнах Балтії.
Практичне значення дисертаційного дослідження визначається можливістю використання його матеріалів державними органами України та інших держав, засобами масової інформації, громадськими організаціями, які працюють в сфері європейської інтеграції в якості важливого аналітичного матеріалу. Результати роботи можуть стати частиною узагальнюючих праць, навчально-методичних посібників, довідників з проблем європейської інтеграції як в Україні, так і за її межами. Автор бачить широкі перспективи використання дослідження в якості складової частини курсів гуманітарного циклу, які викладаються у вищих та середніх навчальних закладах. Результати наукових пошуків мають шанс стати важливим історіографічним матеріалом для подальших досліджень європейської інтеграції, як для вітчизняних дослідників, так і зарубіжних.
Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному її вирішенні, що дозволяє більш глибоко та всебічно розглянути розвиток процесу європейської інтеграції країн Балтії. Усі результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем повністю самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були представлені на засіданнях кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету, доповідях на міжнародних наукових конференціях: V міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Історія і політика у кількісних вимірах”, 14-15 травня 2004 р., м. Донецьк; Науковій конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи з період 2003-2004 рр. (секція історичних наук), 15 березня 2005 р., м. Донецьк; Міжнародному науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми вивчення історії та етнології у німецьких громадських організаціях України”, 21-22 липня 2005 року, смт. Юріївка; Міжнародному науково-практичному семінарі “Україна – держава між Заходом та Сходом”, 20-25 листопада 2005 р., м. Бад-Кіссінген (ФРН); IV Всеукраїнському семінарі з історії міжнародного співробітництва у галузі гармонізації міжетнічних відносин, 16-18 грудня 2005 р., м. Донецьк; II всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Україна та Європейський Союз. Перспективи поглиблення партнерства”, 19-21 березня 2006 р., м. Донецьк; Науково-методичній конференції Донецького Національного університету “Тенденції та перспективи сучасної університетської освіти”, 12 квітня 2006 р., м. Донецьк; ІІ науково-практичній конференції “Розвиток Європейських студій в Україні. Проблеми та перспективи”, 20-21 квітня 2006 р., м. Донецьк; Міжнародному науковому семінарі “Проблеми європейської безпеки у XXI столітті”, 9-15 липня 2006 р., м. Телч (Чехія); Науково-практичному семінарі “Дослідження Європи з середини”, 18-22 вересня 2006 р., м. Бад-Урах (ФРН); Міжнародному науковому семінарі “Побудова громадянського суспільства в країнах Центральної та Східної Європи”, 8-12 листопада 2006 р., мм. Білосток-Варшава (Польща); Науковій конференції викладачів та аспірантів присвяченій 70-річчю Донецького національного університету, 24-26 квітня 2007 р., м. Донецьк; VII міжнародній науковій конференції студентів, аспіратів та молодих вчених “Історія і сучасність: погляд крізь віки”, присвяченій 70-річчю Донецького національного університету, 17 - 18 травня 2007 р., м. Донецьк, за підсумками якої автор отримав диплом Донецького міського голови за найкращу наукову доповідь; Міжнародній науковій конференції “Синергія Чорного моря”, 21-23 жовтня 2007 р., мм. Одеса-Стамбул; Міжнародному науково-практичному семінарі “Етнічні німці у кроскультурному просторі країн СНД та Балтії. 1991-2007рр.”, 24-25 листопада 2007 р., м. Луганськ.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 11 статтях, 7 з яких було надруковано в провідних фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 10 підрозділів, висновків, списку джерел та літератури (253 найменування), 26 додатків, з яких 6 розміщено в основному тексті роботи та 20 – у додатках. Загальний обсяг роботи 225 сторінок, з них основна частина – 175 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, окреслено його хронологічні та географічні межі, аргументовано наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію здобутих результатів.
Перший розділ “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Історіографія проблеми” проаналізовано науковий доробок вітчизняної та зарубіжної історичної науки з історії європейської інтеграції країн Балтії. З метою з’ясування недосліджених аспектів поставленої проблеми, історіографічний огляд було зроблено за тематичним принципом. Обрання цього принципу обумовлене багатовекторністю теми роботи та складною структурою самого дослідження. Задля зручності проведення історіографічного аналізу усі роботи були умовно поділені на 2 великі групи. Перша – наукові дослідження присвячені загальним питанням євроінтеграції та основам функціонування Європейського Союзу, без вивчення яких неможливе формування цілісного уявлення про інтеграційні процеси у Європі. До другої групи віднесені дослідження присвячені питанням інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу.
У вітчизняній історичній науці проблема євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії майже не знайшла відображення у комплексному дослідженні. Разом із тим необхідно зазначити, що в Україні вже сформувалася когорта дослідників Європейського Союзу. В першу чергу варто відзначити таких київських вчених як професор В.В.Копійка та доцент Т.І.Шинкаренко Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К.: Ін Юре, 2001.– 447 с.; Копійка В. В. Теоретичний та практичний виміри розширення Європейського Союзу: Дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004.– 420c.; Копiйка В. В. Європейський Союз: досвід розширення та Україна. - К.: Юрид. думка, 2005. – 448с.. У колективній монографії “Європейський Союз: заснування і етапи становлення” викладена історія розвитку інтеграційних процесів у Європі, створення ЄС та аналіз його стосунків з Україною. Роль та місце Великої Британії у Європейському Союзі досліджували професори Н.Л.Яковенко, В.Ю.Крушинський Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на Європейське лідерство.– К.: Наук. Світ, 2003. – 227 с.; Крушинський В. Британська Європа чи європейська Британія. Великобританія в європейських інтеграційних процесах. – К.: Видавничо-полігафічний центр “Київський університет”, 2003. – 214с.. Праці зазначених авторів були корисними під час наших наукових пошуків, зокрема вони стали у нагоді при визначенні позицій провідних держав стосовно прийому нових членів до ЄС. Ґрунтовні наукові розвідки в напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції України зробив донецький вчений І.Я.Тодоров Тодоров І.Я. Міжнародно-правове співробітництво України з країнами Євросоюзу та НАТО: кількісний вимір // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В. Добров. – Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2004. - № 2 (20).– С.161-166; Тодоров І.Я. Європейське покликання України в контексті глобалізації // Вісник Львівського університету. Серія міжнародних відносин. – 2004. – Вип. 12 . – С. 20-27..
У самостійний напрям історія європейської інтеграції відокремилась ще у 60-
70-ті рр. ХХ ст. Представлена вона переважно роботами зарубіжних дослідників. Але найбільш активно розроблятися ця проблема почала вже у 90-х рр. минулого століття. Серед численних робіт західних дослідників варто виділити монографії таких вчених: Э. Хааса, Л. Хантарайса, К. Маріз, К. Фрейзера, М. Грін - Ковлес, Д. Дінана Haas E.B. The Uniting of Europe, Political, Social and Economical forces 1950 – 1957.- London: McMillan, 1998.– 156p.; Hantarais L. Social Policy in the European Union. – London: Royal Institute of the International Affairs, 1995. – 245 p.; Marise C. The enlargement of the European Union. – New-York: Oxford University Press, 2005. – 256 p. Frazer C. The future of Europe. Integration and enlargement. – London: Rutledge, 2005. – 170 p.; Dinan D. Europe recast. A history of European Union. – London: Lynne Reiner, 2004. – 165 p..
Російські науковці не залишились осторонь вивчення питань європейської інтеграції, з другої половини 1990-х рр. вони досліджували як загальні питання функціонування ЄС, так і соціально-економічну, політичну та юридичну складову цієї тематики. Найбільший внесок, на думку автора, зробили такі російські вчені, як Ю.А.Борко, М.В.Карагалова, В.Л.Іноземцев, О.В.Буторіна Борко Ю.А. От европейской идеи к единой Европе. – М.: Деловая литература, 2004. – 464с.; Карагалова М.В. От социальной идеи к социальной интеграции. Становление социальной политики Европейского союза. – М.: Вагриус, 1999.– 317 с.; Иноземцев В.Л. Возвращение Европы. В авангарде процесса: социальная политика в ЕС // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – №2. – С. 3 -14.; Буторина О.В. Экономический и валютный союз ЕС в мире. Теория и практика. – М.: Ин-т Европы РАН, 2001. – 245 с..
Друга група представлена дослідженнями німецьких, фінських, датських, російських дослідників й, звичайно, авторів з Латвії, Литви та Естонії. У ній поданий огляд історіографії за тематичним принципом.
Питання передумов європейського вибору Латвії, Литви та Естонії як самостійне у вітчизняній історіографії не ставилося. За кордоном сучасні дослідження розглядають цю проблему у контексті євроінтеграції країн Балтії. Серед робіт у цьому напрямку слід відзначити колективну монографію фінського науковця М.Джопа, та німецького історика С. Арнсфальда The European Union and the Baltic States: Visions, Interests and Strategies for the Baltic Sea Region / ed. by Jopp M. and Arnswald S.– Helsinki: The Finnish Institute of International Affairs, 1998. – 269 p.. У ній розглядаються відносини країн Балтії з Європейським Союзом, при цьому паралельно визначаються деякі передумови інтеграції. Діяльність зазначених країн на міжнародній арені вивчали фінські дослідники Р. Бенгтссон, С.Гензле. Bengtsson R. Towards a Stable Peace in the Baltic Sea Region? // Cooperation and Conflict. – 2000.– Vol. 35, №4. – Р. 355-388.; Gдnzle S. The Soft Security Agenda at the Sub-Regional level: Policy Responses of the Council of the Baltic States // European Soft Security Policies: The Northern Dimension / Moroff H. (ed.)– Helsinki: The Finnish Institute of International Affairs, 2002. – P. 251-280.; Окремі аспекти європейського вектору досліджувалися також у державах Балтії. Латвійська історіографія цього питання представлена науковими працями А.Лейніс та Ж.Озоліні, естонська – М.Лаурістін та П.Віхалем Small States in Turbulent Environment: The Baltic Perspective / edited by Atis Lejins, Zaneta Ozolina. – Riga: Latvian Institute of International Affairs, 1997. – 253 p.; Return to the Western World: Cultural and Political Perspectives on the Estonian Post-Communist Transition / ed. by M. Lauristin, P. Vihalemm et al. – Tartu: Tartu University Press, 1997. – 387p.. Значний інтерес до цього питання спостерігається й у російських вчених колах, такі дослідники як К.В. Воронов, В.В.Сіміндей, Д.В.Тренін, Р.Х.Симонян у своїх роботах торкалися причин європейського вибору Латвії, Литви та Естонії, при цьому вони наголошували, що західний вектор зовнішньої політики цих держав був обумовлений намаганнями знайти підтримку на Заході та вберегтися від поширення впливу РосіїВоронов К.В. Пятое расширение ЕС: судьбоносный выбор // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – №9– С. 59 – 69; Cиминдей В.В. Латвийский внешнеполитический курс: период становления // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №6. – С. 25 – 29; Тренин Д.В. Балтийский шанс. Страны Балтии, Россия и Запад в складывающейся Большой Европе. – М.: Московский центр Карнеги, 1997. – 60 с.; Симонян Р.Х. Страны Балтии в Евросоюзе // Вопросы экономики. – 2006. – №11. – С. 118– 132..
Власне історичний хід інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу майже не знайшов відображення у спеціальних комплексних дослідженнях. Існуючі розробки західних дослідників не дають змоги цілісно простежити історію цього явища (з 1991 по 2004 рр.). Роботи німецьких науковців К.Малфієт та В.Кейгнаерта, фінського історика К.Ліухто, дають уяву лише про начальний етап євроінтеграції держав Балтії Malfiet K., Keygnaert W. Baltic States in an Enlarging European Union.– Berlin: Coronet, 1999. – 187 p.; The Baltic States and the European Union integration / edited by Kari Liuhto.– Turku: Turku School of Economics and Business Administration, 1997. – 148 p..
Основні результати вступу країн Балтії до ЄС досліджували: литовські вчені Р. Вілпісаускас та А. Гразуліс, а також датський дослідник, що працював в університеті Маямі, Ф.Лаурсен Vilpisauskas R. Baltic States Membership in the WEU and NATO: Links, Problems and Perspectives. – Vilnus: Institute of International Relations and Political Science, 2005.– 45 p.; Vilpisauskas R. The political economy of Baltic States. Accession into the EU: the impact on the role of the state // Jean Monnet/Robert Schuman Paper Series. – 2005. – Vol.5, №21. – P.4-27.; Гразулис А. Семь месяцев членства Литвы в ЕС: разоблачение мифов и страхов и осуществление надежд // Европа. – 2005. – №1(14).– С. 81-100.; Laursen F. The Eastern Enlargements of the EU: Why and How Far? – Miami: University of Miami, 2005. – 42..
Аналіз історіографії дозволив зробити висновок про те, що попри існуючу кількість досліджень, присвячених окремим аспектам євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії, на сьогодні як в Україні, так і за її межами, практично відсутні роботи, в яких би комплексно й ґрунтовно вивчалась проблема вступу країн Балтії до ЄС. Також зазначимо, що існує лише обмежена кількість публікацій, у яких розглядалися б можливості використання Україною євроінтеграційного досвіду вищезазначених країн.
У Другому підрозділі “Джерельна база” подається характеристика джерел дисертаційного дослідження. Для їх класифікації доречним є застосування принципу розподілу за видовою ознакою.
До першої групи належать законодавчі акти. Під час проведення дослідження ми використовували законодавство ЄС та держав Балтії Agreement on free trade and trade-related matters between the European Community, the European Atomic Energy Community and the European Coal and Steel Community, of the one part, and the Republic of Latvia, of the other part // Official Journal of the European Communities L. – 1994, Vol. 37. – №374.– P.2–218.; Europe Agreement establishing an Association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Lithuania, of the other part. // Official Journal of the European Communities L. – 1998. – Vol. 41, № 51. – P. 3-242.; Конституция Литовской республіки. – Режим доступу: http://www3.lrs.lt/cgi-bin/getfmt?C1=e&C2=242064. – Заголовок з екрану; The Constitution of the Republic of Estonia Amendment Act. – Режим доступу: http://www.riigikogu.ee/?rep_id=450377. – Заголовок з екрану.. Цей вид джерел має важливе значення, оскільки вони є документами офіційного походження та відображають сутність інтеграційних процесів, дозволяють дослідити їх у динаміці.
Друга група джерел – це актові документи, переважна більшість яких належала міжнародним організаціям, зокрема Європейському Союзу, Балтійській Асамблеї, Балтійській Раді Міністрів, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з Безпеки та Співробітництва у Європі Presidency Conclusions / Copenhagen European Council (21-22 June 1993) // Bulletin of the European Communities. – 1993.– № 6. – P. 7-23; Relations with Central and East European Countries / Essen European Council (9-10 December 1994) // Bulletin of the European Commutes. – 1994. – №12. – P. 7-27; Implementation of the strategy, in the first half of 1995, to prepare for accession / Cannes European Council (26-27 June 1995). // Bulletin of the European Communities.– 1995. – №6. – P. 9-32; The Organization for Security and Co-operation in Europe Handbook. / 3rd Edition. – Vienna: The Secretariat of the Organization for Security and Co-operation in Europe, 1999. – 112 p.; Agenda 2000 – Commission Opinion on Lithuania’s Application for Membership of the European Union. – Brussels: European Commission, 1997. – 122 p.. Аналіз джерел цієї групи дозволив розглянути еволюцію відносин країн Балтії з ЄС, темпи проведення реформ в зазначених країнах, діяльність Латвії, Литви та Естонії на міжнародній арені.
Третю групу джерел для нашого дослідження склали матеріали політичних партій країн Балтії. Ми аналізували політичні програми партій, які були представлені у парламентах країн Балтії на момент подання цими державами заявок на вступ до ЄС. Джерелами стали програмні документи партій: латвійських–
“Латвійський шлях”, “Новий час”; литовських – “Трудова партія”, “Саюдіс”; естонської партії “Вітчизна”.
Четверту групу становлять статистичні джерела. Аналіз цих документів дозволив дослідити стан розвитку інфраструктури країн Балтії у порівнянні з державами-членами ЄС та країнами СНД, вивчити вплив європейської інтеграції на стан економічного розвитку Латвії, Литви та Естонії. Крім того завдяки джерелам цього виду стало можливим співставлення рівня життя населення країн-членів ЄС та держав Балтії. Задля отримання найбільш повної та достовірної інформації ми залучили статистику Європейського Союзу, країн Балтії, Світового Банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, країн СНД Eurostat yearbook 2004. The statistical guide to Europe (Data 1992 – 2002).– Luxembourg: Office for official publications of the European Communities, 2004. – 261 p.; Eurostat Yearbook – Europe in figures 2006 – 2007. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2007. – 357 p.; Living conditions in Europe 2002 – 2005. – Luxembourg: Office for official publications of the European Communities, 2007. – 107p.; Agricultural statistics in the European Union (data 1995-2005).– Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2007. – 66 p.; Eurobarometer 64 (Autumn 2005). Public opinion in the European Union/ National report Estonia. – Brussels: European Commission, 2006.– 7 p.; The Baltic States: Comparative Statistics, 1992-2001. – Riga: Central Statistical Bureau of Latvia, 2002. – 170 p.; Estonia, Latvia and Lithuania in Figures, 2002. – Tallinn: Statistical Office of Estonia, 2003. – 202 p.; Основные макроэкономические показатели стран СНГ (1995 – 2005 ).– М.: Межгосударственный статистический комитет СНГ, 2006. – 102 с. .
Роботи учасників євроінтеграційного процесу увійшли до п’ятої групи. Джерелами для нашого дослідження стали в першу чергу твори ідеологів заснування Європейського Союзу – Ж.Моне та Р.Шумана. Під час проведення дисертаційного дослідження інтерес викликали публікації членів Європейської Комісії – Ф.Камерона, П.Ламі, президентів Литви А.Бразаускаса та В.Адамкуса, посла Литви у ЄС – К.Манекаса.
Шоста група джерел – матеріали інтерв’ю. Зокрема, з президентами Латвії, Литви, Естонії та комісарами Єврокомісії. Вивчення цього виду джерел допомогло визначити офіційне бачення на найвищому рівні місця та ролі зазначених країн у розширенні ЄС.
Матеріали періодичних видань становлять сьому групу джерел нашого дослідження. Нами використовувались такі англомовні періодичні видання Європейського Союзу: “Офіційний журнал Європейських Співтовариств”, “Бюлетень Європейських Співтовариств” (з 1997 року – “Бюлетень Європейського Союзу”). Періодика Російської Федерації також стала частиною джерельної бази це, зокрема, “Міжнародна економіка та міжнародні відносини”, “Питання економіки”, “Сучасна Європа”, “Праця за кордоном”, “Світ змін”. Нами були використані й такі вітчизняні видання: “Розширення ЄС” (аналітичний щоквартальник), “Відомості Верховної Ради України”, “Дзеркало тижня”.
До восьмої групи джерел відноситься довідкова література. Важливі для нашого дослідження дані стосовно економічного та політичного розвитку країн Балтії та держав Європи на початку 1990-х років, були отримані із видання “Країни світу: політичний та економічний довідник” Страны мира: Краткий полит.- экон. Справочник / Под общ. ред. И.С.Иванова. – М.: Республика, 1997. – 412 с.. Тлумаченню термінів, пов’язаних з європейською інтеграцією, та поясненню функцій інституцій ЄС присвячений “Європейський Союз. Словник-довідник”, інформація з цього джерела була використана на початковому етапі нашого дослідження Європейський Союз. Словник-довідник / Ред. М.Марченко. – К.: К.І.С., 2005. – 142 с.. З 2005 року у мережі Інтернет доступний електронний “Довідник з європейської інтеграції”, в ньому міститься не лише інформація про ЄС, а й зібрана велика кількість документів стосовно європейської інтеграції України, створена база дослідників цієї проблематики Довідник з європейської інтеграції. – Режим доступу: http://eu-directory.ea-ua.info/. – Заголовок з екрану. .
Дев’яту групу джерел складають збірки документів: “Європейський союз: консолідовані договори”, “Збірка договорів Ради Європи: Українська версія”, “Конституційні акти Європейського Союзу”, які містять важливі офіційні документи інституцій Євросоюзу, перекладені українською мовою Європейський союз: консолідовані договори / Під ред. В. Муравйова. – К.: Port-Royal, 1999. – 206 с.; Збірка договорів Ради Європи: Українська версія / Під ред. Є.М. Вишневського. – К.: Парламентське видавництво, 2000.– 654 с.; Конституційні акти Європейського Союзу. Частина I / Під ред. Т. Качки. – К.: Юстиніан, 2005. – 512 с. .
Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження представлена достатньою кількістю джерел. Вона є репрезентативною та дає змогу з великою мірою вірогідності досліджувати європейську інтеграцію країн Балтії у 1991-2004 рр.
У Третьому підрозділі “Теоретико-методологічна база дослідження” наведено аналіз теоретичних засад обраної теми. Методологічна база дисертаційного дослідження базується на філософському розумінні європейської інтеграції країн Балтії як співвідношення цілого та частин, на синтезі методологій як закордонних дослідників, так і сучасних вітчизняних. Ми поділяємо погляди творців школи “Анналів” М.Блока та Л.Февра, “неопозитивістів” – Ф.Броделя та А.Тойнбі, англійського історика Р.Коллінгвуда. Розумінню синергітичного підходу до історичного дослідження євроінтеграції сприяли наукові доробки Г.Хакена, І.Прігожина, І.Спенгерса. Важливі методологічні засади для нашого дослідження містіться у працях вітчизняних авторів В.М. Ткаченко, Ю.В. Павленко.
В якості підходу до вивчення предмету дослідження нами був обраний цивілізаційний. Автор вважає, що саме європейська цивілізація здатна на створення такого потужного та впливового міждержавного об’єднання як ЄС, розвиток якого не припиняється і на сьогодні, при цьому спостерігається тенденція до ще більшого поглиблення інтеграції у Європі, що дає можливість казати про феномен тісної співпраці між країнами. Під час проведення дослідження ми спиралися на такі принципи: історизму, системності, об’єктивності. Нами були використані загальнонаукові методи досліджень: метод синтезу (узагальнення); метод індукції та дедукції; метод структурного аналізу; метод компаративного аналізу; метод системного аналізу. Найбільш важливими інструментами дослідження стали квантифікаційні методи, їх використання проводилося паралельно із залученням проблемно-історичного, типологічного, ідеографічного, синхронного, діахронного, ретроспективного методів. Використання усього переліку методів було зумовлене комплексним характером дослідження та необхідністю аналізу різних за структурою та змістом джерел. Методи нашого дослідження дозволили оптимально вирішити поставлені завдання.
Другий розділ дисертації “Передумови європейської інтеграції країн Балтії” складається з трьох підрозділів. У першому з них, під назвою “Економічні та соціальні передумови”, було проаналізовано комплекс економічних та соціальних причин європейської інтеграції Латвії, Литви та Естонії, представлено також особливості економічного розвитку цих держав. Весь масив передумов економічного характеру було умовно поділено на дві частини. Перша – це інтереси країн Балтії, пов’язані з експортом товарів та послуг, сільським господарством, фінансовою сферою, залученням іноземних інвестицій, можливістю отримання від ЄС значних коштів на розвиток економічної, соціальної та інших сфер. Друга – передумови власне Європейського Союзу, які включають в себе зацікавленість у нових ринках збуту, можливості вигідного інвестування капіталів, безперешкодному доступі до важливих торгівельних артерій у Балтійському регіоні.
У економічному становищі Латвії, Литви та Естонії можна виділити такі спільні риси – відсутність власної потужної сировинної бази, пріоритетність розвитку експортних галузей обробної промисловості, використання переваг географічного положення. Після проголошення незалежності у 1991 році, у Латвії, Литві та Естонії починається складний перехідний період, що характеризувався високим рівнем інфляції (у 1992 р. в середньому близько 1000%), кризовими явищами у промисловості, які були спричинені розривом економічних зв'язків з колишніми радянськими республіками.
Дослідження показало, що з другої половини 1990-х років спостерігається переорієнтація експорту країн Балтії зі Сходу на ринки ЄС. До цього слід додати, що економіка Латвії, Литви та Естонії у значній мірі залежить від зовнішньої торгівлі, прибутки від якої складають у середньому 70% від ВВП цих країн. Особливо пожвавилися торгівельні відносини з ЄС після кризи 1998 року. Головними партнерами країн Балтії стали держави-члени ЄС: Німеччина, Швеція, Велика Британія, Фінляндія.
Розвиток відносин з ЄС дав можливість країнам Балтії отримувати значні кошти за програмами допомоги. Загальна сума дотацій у 1991 – 2001 рр. з боку ЄС через інструменти підтримки країн-кандидатів (Фаре, Іспа, Інтеррег) склала: для Латвії – 319 млн. євро, Литви – 527 млн. євро, Естонії – 323 млн. євро. У ході дослідження ми виявили, що розміри допомоги країнам Балтії з боку Європейського Союзу у перерахунку на душу населення були найвищими у порівнянні до інших держав Центральної та Східної Європи. Така ж динаміка зберігалася після вступу країн Балтії у ЄС.
Позитивний ефект на економіку Латвії, Литви та Естонії справило збільшення інвестицій, які надходили з країн-членів ЄС. За результатами наших підрахунків загальний об’єм прямих інвестицій у економіку трьох прибалтійських республік за період 1992-2002 рр. склав 8761 млн. євро. Безперечно такі капіталовкладення зіграли значну роль в економічному зростанні та укріпленні зовнішньоекономічних зв’язків з країнами Євросоюзу.
В дисертації підкреслено, що однією з найважливіших передумов економічного характеру для об’єднаної Європи стала привабливість країн Балтії як важливого елементу, що зв’язує Захід зі Сходом, як склалося історично. Станом на 2004 рік, 40% російського експорту до ЄС проходило через країни Балтії. Особливий інтерес для Європейського Союзу мають морські порти Риги, Лієпаї, Вентспілсу, Клайпеди, Таллінну. Останніми роками відмічається значна завантаженість європейських портів, тому морські термінали країн Балтії представляють собою привабливу альтернативу. У 2000 році майже 7% світового товарообігу припадало на долю портів країн Балтії. Латвія, Литва та Естонія мають також розгалужену мережу залізничних та автошляхів, що робить цей регіон важливим елементом структури транспортного забезпечення європейського товарообігу, спрощує доступ до російської сировини.
Соціальна сфера є спільною системою Європейського Співтовариства та країн-членів. Європейський Союз підтримує та доповнює дії держав у таких галузях як: поліпшення виробничого середовища, інформування та консультування працівників, розвиток освіти, охорона здоров’я. Соціальна політика ЄС має потужний арсенал інструментів для забезпечення гармонізації соціальної сфери та сприяння поширенню гарантій соціального захисту населення.
Передумови європейської інтеграції країн Балтії соціального характеру полягали у можливостях підвищення рівня соціального розвитку за рахунок виконання критеріїв членства у ЄС, отримання фінансової та консультативної допомоги з боку Європейського Співтовариства.
Дослідження динаміки соціальних показників країн Балтії у порівнянні з аналогічними даними держав-членів ЄС дозволило зробити висновок про позитивний розвиток соціальної сфери, що стало результатом перетворень на шляху європейської інтеграції та підтримки з боку Євросоюзу.
Другий підрозділ “Політичні передумови вступу країн Балтії до Європейського Союзу, присвячений аналізу комплексу політичних передумов як з боку країн Балтії, так і з позиції ЄС. Проведене дослідження дозволило зробити висновок про те, що головними з них для Латвії, Литви та Естонії виступали наступні. По-перше, дезінтеграція Радянського Союзу та отримання прибалтійськими республіками незалежності призвели до необхідності активних пошуків самостійної та виваженої зовнішньополітичної лінії. По-друге, проєвропейська позиція демократичних політичних сил, які знаходилися при владі у країнах Балтії та своєю більшістю підтримували європейський вектор зовнішньої політики.
Для Європейського Союзу розширення на Схід є однією з рушійних сил власного розвитку, ідея якого була сформульована ще ідеологами його створення Ж.Моне та Р.Шуманом. В ході дослідження нами показано, що держави ЄС приймали принципове рішення на користь прийняття країн Балтії, керуючись при цьому в першу чергу політичними, а не економічними чинниками.
Важливою політичною передумовою прийняття у ЄС країн Балтії стала позиція провідних держав-членів, в першу чергу Німеччини, яка є локомотивом економічного розвитку цієї організації. Саме під час головування ФРН у ЄС, в 1997 році було прийняте рішення про включення держав Балтії у стратегію підготовки до вступу. Таке лобіювання інтересів, на думку автора, обумовлене не лише зацікавленістю у економічному потенціалі країн Балтії, особливо для Німеччини, а й продиктовано їх стратегічним положенням, яке стає дедалі вагомішим. Тим більше, що ще за радянських часів Німеччина була одним з головних торгівельних партнерів прибалтійських республік. Також велике значення мають наміри ФРН укріпити свої лідируючи позиції у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи. Саме завдяки включенню нових країн до ЄС, для Німеччини відкривається перспектива розширення гарантованих ринків для експорту товарів та капіталів, а також залучення відносно дешевої робочої сили.
У Третьому підрозділі “Участь країн Балтії у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва як важлива передумова європейської інтеграції” досліджено співробітництво прибалтійських республік з іншими державами Європи в межах міждержавних організацій. Одразу після відновлення незалежності країн Балтії, починається новий етап розвитку співробітництва у регіоні Балтійського моря. На початку 1990-х років Латвія, Литва та Естонія почали виступати як самостійні держави, проводячи власну зовнішню політику, орієнтовану на налагодження тісних зв’язків з сусідніми країнами та співпрацю з міжнародними організаціями.
Діяльність країн Балтії у таких організаціях, як Балтійська Асамблея, Балтійська Рада Міністрів, Рада держав Балтійського моря, Рада Європи та співпраця з Північною Радою, Організацією Безпеки та Співробітництва у Європі виступила важливою передумовою європейської інтеграції. Співробітництво на регіональному та міжнародному рівнях дозволило Латвії, Литві та Естонії заявити про себе як самостійних гравців на міжнародній арені, сприяло координації спільної зовнішньої політики, залучило до інтеграційних процесів, які відбувалися у Європі.
Третій розділ “Процес інтеграції держав Балтії до Європейського Союзу та його основні результати” включає в себе чотири підрозділи. Перший – “Виконання головних критеріїв членства у ЄС” дає змогу оцінити ступінь відповідності Латвії, Литви та Естонії вимогам найбільшого міждержавного об’єднання