Весь комплекс права ЄС, який країни-кандидати мають прийняти, складається з 31 розділу, він охоплює економічну, політичну та соціальну сфери. В свою чергу ці розділи містять законодавчі акті у тій чи іншій галузі. Весь правовий доробок Європейського Союзу має майже п’ятдесятирічну історію розвитку, тому його імплементація у кожній з країн представляє собою довготривалий процес, який продовжується навіть після набуття повноправного членства.

Другий підрозділ “Вступ Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу” розкриває складний шлях набуття повноправного членства країнами Балтії у Євросоюзі. Аналіз процесу вступу Латвії, Литви та Естонії до ЄС, на думку автора, доцільно умовно розділити на 3 етапи розвитку співробітництва. Кожний з цих етапів яскраво відображає як еволюцію політики ЄС щодо країн-кандидатів на вступ, так і зусилля урядів вищезазначених країн з реалізації основних положень узгоджених інтеграційних стратегій. Перший етап починається у 1991 році – з моменту встановлення дипломатичних відносин країн Балтії з Європейськими Співтовариствами, закінчується він підписанням угод про вільну торгівлю між Латвією, Литвою, Естонією та ЄС у 1994 році, які стали підґрунтям економічної співпраці на довгі роки. Цей етап характеризується початком діалогу та включенням у орбіту економічної політики ЄС країн Балтії. Важливою подією цього періоду був самміт Європейської Ради у Ессені (9-10 грудня 1994 р.), де на найвищому офіційному рівні було проголошено, що країни Балтії мають перспективи набути повноправного членства у Євросоюзі.

Розгляд другого етапу пропонується починати з 1995 року, а саме з підписання угод про асоційоване членство (Європейських угод) у ЄС трьох Балтійських республік, в цей час відбувається перехід до нового рівня відносин, коли сторони вже чітко визначають цілі та завдання на шляху до більш глибокої інтеграції. Саме у цей період були закладені підвалини політичної співпраці сторін. Вже наприкінці 1995 р. Латвія, Литва та Естонія подали заявки на вступ. Зазначимо, що подання заявок не означало стовідсоткової гарантії майбутнього повноправного членства. Туреччина, наприклад, подала таку аплікацію ще у 1987 р. й досі не отримала ухвалення рішення про прийом.

Останній, третій етап розпочинається у 1998 році з представлення Рішень Ради Європейського Союзу, де містилися чіткі вимоги до країн-кандидатів. Він представляє собою перехід до більш тісних та продуктивних відносин між ЄС та країнами Балтії не лише у економічній, а й у політичній сфері. Основними його характеристиками було висунення чітких вимог з боку ЄС та початок їх виконання Латвією, Литвою та Естонією. Завершальною подією виступає самміт ЄС у Афінах, під час якого 16 квітня 2003 року були підписані угоди про вступ з десятьма країнами: Болгарією, Чехією, Естонією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Словенією. Зазначимо, що кінцевим терміном вступу країн Балтії до ЄС ми вважаємо 1 травня 2004 року, коли вони разом з сімома іншими державами офіційно набули повноправного членства.

Референдуми, проведені у країнах Балтії, демонстрували високий рівень підтримки населенням євроінтеграції.

Третій підрозділ “Основні наслідки набуття країнами Балтії повноправного членства у ЄС” висвітлює перші здобутки входження до об’єднаної Європи нових країн-членів. Інтеграція Латвії, Литви та Естонії у Європейський Союз мала значний вплив на політичну, економічну та соціальну сфери життя цих держав. Безумовно, існують як позитивні, так і негативні результати приєднання країн Балтії до ЄС.

До позитивних здобутків можна віднести: збільшення політичної ваги трьох Балтійських країн на міжнародній арені, за роки підготовки до членства у ЄС в країнах проведена низка важливих реформ, що сприяли розвитку інфраструктури, відмічається також зростання економічних показників (у середньому по країнах Балтії ВВП на душу населення зріс на 2500 євро за 2004-2006 рр.). Підвищилися можливості для громадян в сфері культури, освіти та науки. Аналіз результатів соціологічних опитувань 2005 р., проведених у країнах Балтії службою Євробарометр, свідчить про позитивне ставлення мешканців до членства у ЄС (в середньому 60% громадян).

Негативними наслідками вступу стали: зростання темпів інфляції (у 2004 році в середньому вона становила 3%, у 2005 – вже 6%), масовий відтік кваліфікованих кадрів.

В цілому ж інтеграція до Європейського Союзу була позитивним явищем, після вступу країни Балтії зберегли достатньо високі темпи розвитку, за оцінками фахівців за 7-10 років вони зможуть наздогнати найбільш розвинені країни Європи.

Четвертий підрозділ “Балтійський досвід європейської інтеграції для України” містить аналіз можливостей використання нашою державою надбання прибалтійських республік. Україна та держави Балтії мають багато спільних рис, по-перше, їх об’єднує радянське минуле, по-друге, це країни, що у 1991 році почали будівництво самостійної та демократичної держави, проголосивши курс на співпрацю з Євросоюзом. Досвід колишніх прибалтійських республік Радянського Союзу може бути в значній мірі корисним для України. На думку автора, головна запорука успіху у відносинах з ЄС - це перехід від декларування намірів стати повноправним членом Співтовариств до конкретних дій. Ці кроки мають бути спрямовані в першу чергу на зменшення ролі держави в управлінні економікою, боротьбу з корупцією, тіньовою економікою. Про успішність такого підходу та доцільність вивчення досвіду Латвії, Литві та Естонії свідчить той факт, що країни Балтії набули повноправного членства у ЄС за достатньо короткі строки. Україна ж с 1994 року практично стоїть на місці. Наступним кроком у відносинах України з ЄС має стати Угода про вільну торгівлю, але її укладання є не можливим без проведення економічних реформ, які б відповідали рекомендаціям з боку ЄС. В першу чергу це: зменшення участі держави у ціноутворенні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціонування економіки; посилення незалежності Національного банку України; зміцнення фіскальної системи та підвищення прозорості процесу приватизації. Подібний етап довелося пройти і прибалтійським державам, але у них це зайняло значно менше часу.

Досвід адаптації законодавства також можна запозичити у Латвії, Литви та Естонії. Тут нашій державі варто було б працювати на випередження. Не чекаючи від Європи перших кроків до поглиблення інтеграції, власноруч починати послідовний процес імплементації бази національного законодавства до норм ЄС, при цьому варто збільшити фінансування цього процесу. Особлива увага має приділятись законодавству, що наблизить Україну стандартів СОТ. Також неабияку цінність має досвід функціонування інституцій, що координують європейську політику держави. Країни Балтії вже набули майже десятирічний досвід роботи таких установ.

Політична стабільність у будь-якій країні, що має наміри стати членом ЄС відіграє важливу роль. Наприклад, переговори щодо вступу у ЄС Мальти були зупинені на два роки у 1995-1996 рр. Це стало результатом приходу до влади політичних сил, які виступали проти європейської інтеграції. Українські євроінтеграційні інтереси, звичайно, залишаються незмінними, але, звісно, нестабільна політична ситуація в нашій державі створює негативний імідж, який стає перепоною для налагодження більш продуктивного діалогу з ЄС. У державах Балтії в середині 1990-х років хоча й спостерігалася часта зміна урядів та політичних сил, що формували зовнішню політику держав, все ж таки проводилися заходи, необхідні для успішної інтеграції у ЄС.

Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких висновках.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розв’язання наукового завдання, суть якого полягає в комплексному дослідженні історії європейської інтеграції країн Балтії у 1991-2004 рр. Аналіз наявної на сьогодні історіографії дозволив зробити висновок про актуальність цієї теми, констатувати великий інтерес до неї з боку зарубіжних вчених та відсутність комплексних досліджень з історії євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії у вітчизняній історичній науці. Зазначену проблему автор досліджував на основі залучення широкого кола джерел, багато з яких введено до наукового обігу вперше (законодавчі акти Європарламенту, звіти Європейської комісії, статистичні дані, матеріали соціологічних опитувань, матеріали інтерв’ю). Методологічною основою дослідження стали загальновідомі принципи та методи історичної науки.

Головними передумовами європейської інтеграції країн Балтії виступили політичні, економічні та соціальні, а також діяльність зазначених країн у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва. Результати дослідження довели, що Латвія, Литва та Естонія були прийняті до ЄС в першу чергу з політичних міркувань. Хоча ми не відкидаємо й економічної зацікавленості Євросоюзу у цьому регіоні. Для країн Балтії політичні мотиви грали важливу роль, але поруч із цим економічна складова євроінтеграції також виступала однією з найголовніших причин вступу до ЄС.

Виконання основних критеріїв членства виявилося достатньо складним завданням для країн Балтії. Але все ж таки необхідно відзначити успішність проведення багатьох змін на шляху до Європейського Союзу. Відносини з Європейським Союзом постійно розвивалися у бік поглиблення інтеграції.

З точки зору автора, основними результатами європейської інтеграції країн Балтії стали: покращення їхнього міжнародного іміджу та політичної ваги, економічне зростання, збільшення можливостей для мешканців в плані працевлаштування та освіти в країнах Євросоюзу. Одним із ключових моментів у цьому питанні виступає роль, яку зіграв процес євроінтеграції, він став свого роду рушійною силою перетворень у державах Балтії. Саме намагання відповідати критеріям членства у ЄС стало потужним поштовхом для розвитку Латвії, Литви та Естонії, як у політичній та економічній, так і соціальній сферах життя країн. Це, на нашу думку, є однією з найголовніших преференцій від процесу європейської інтеграції. До негативів можна віднести: масовий відтік працездатного населення, зростання інфляції.

У Латвії, Литві та Естонії в останні роки спостерігається висока динаміка економічного розвитку, у грудні 2007 р. країни приєдналися до Шенгенської угоди, а за прогнозами фахівців у найближчі роки ці держави увійдуть до зони готівкового обігу євро. Якщо зберігатимуться високі темпи економічного зростання, то вже через 7-10 років прибалтійські республіки зможуть досягти рівня розвинених країн ЄС. Запорука сталого розвитку країн Балтії – використання вигідного географічного розташування між Росією та Європою.

Мешканці Латвії, Литви та Естонії в цілому позитивно оцінювали європейський вибір їхніх країн, про що свідчать результати національних референдумів. Дослідження, проведені через рік після набуття повноправного членства у Співтовариствах показали, що ставлення населення дещо погіршилося, така ситуація зумовлена переважно зростанням цін, але в середньому 60 % громадян висловлювали позитивні оцінки.

Досвід, набутий країнами Балтії на шляху європейської інтеграції може бути у значній мірі корисним, як для України так і для інших держав, які проголосили наміри вступу до ЄС. Головним чинником успішності реалізації стратегії інтеграції до ЄС є перехід від декларування намірів стати повноправним членом Співтовариств до конкретних дій. Дієві кроки мають бути спрямовані в першу чергу на зменшення ролі держави в управлінні економікою, боротьбу з корупцією, тіньовою економікою. Актуальним є також використання досвіду Латвії, Литви та Естонії у сфері адаптації законодавства до норм ЄС, шляхом втілення програм розроблених у цих країнах.

Проведене автором дослідження дозволило сформулювати наступні практичні рекомендації:

1. Органами державної влади, які працюють в сфері європейської інтеграції, можливе запозичення позитивних та врахування негативних здобутків країн Балтії;

2. Проведення політики, спрямованої на європейську інтеграцію України потребує належного фінансування;

3. Доцільним є вивчення євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії у межах спецкурсів для студентів гуманітарного циклу;

4. Існують значні перспективи проведення подальших досліджень, присвячених сучасному розвитку держав Балтії після набуття повноправного членства у ЄС.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Завадский В.Н. Контент-анализ “немецкого фактора” калининградской проблемы (1991-2001 гг.) // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров.– Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2004. – №1(19). – С.159-164.

2. Завадский В.Н. Вторая мировая война и политическая трансформация Восточной Пруссии // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров. – Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2005. – №1(23).– С.200-206.

3. Завадський В.М. Вступ країн Балтії у ЄС та основні напрямки адаптації законодавчої бази (1991-2004 рр.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць / Гол. ред. Р.М.Постоловський. – Рівне: РДГУ, 2007. – Вип. 12. – С.109-120.

4. Завадський В.М. Передумови вступу країн Балтії у ЄС // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров. – Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. –№1/2 (31-32). – С.367-372.

5. Завадський В.М. Процес інтеграції країн Балтії у Європейський Союз (1991 – 2004гг.) // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров.– Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. – №3/4 (33-34). – С. 452-457.

6. Завадський В.М. Балтійський досвід європейської інтеграції для України // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров. – Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. – № 5 (35). – С. 105-111.

7. Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.) у вітчизняній та зарубіжній історіографії // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля / Гол. ред. О.Л. Голубенко. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. – № 2. – С. 65-71.

8. Завадский В.Н. Калининградская проблема: основные тенденции развития в 1945-2003 гг. // Немцы Приазовья и Причерноморья: история и современность (к 200-летию переселения): Материалы международной научной конференции, г. Донецк, 27-28 сентября 2003 г. / Под ред. Н.Е.Беспалова, П.В.Доброва, Г.П.Ерхова и др. – Донецк: 2003. – С. 266-273.

9. Завадский В.Н. Калининградский ексклав в системе балтийской евроинтеграции // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2003-2004 рр. / Секція істор. наук. – Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2005. – С. 131-132.

10. Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії – крок за кроком // Этнические сообщества Украины: история, современность, будущее: Сб. ст./ Под ред. А.А.Дынгеса, С.Ю.Кузнецовой. – Донецк: Апекс, 2006. – С. 389-403.

11. Завадський В.М. Європейський досвід освіти: Балтійський варіант // Тенденції та перспективи сучасної університетської освіти: Матеріали науково-методичної конференції Донецького національного університету / За ред. акад. НАН України В.П.Шевченка. – Донецьк: Юго-Восток, 2006. – С. 199-201.

АНОТАЦІЇ

Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.).– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Донецький національний університет, Донецьк, 2008.

У дисертації здійснено комплексне дослідження європейської інтеграції країн Балтії у 1991-2004 рр. На основі вивчення різноманітних джерел досліджені економічні, соціальні та політичні передумови вступу Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу. Розглянута діяльність цих республік у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва (Балтійській Асамблеї, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з Безпеки та Співробітництва у Європі, Раді Європи), яка стала важливою передумовою євроінтеграції. Під час дослідження доведено, що при прийомі країн Балтії у ЄС, керівництво цієї організації керувалося переважно політичними мотивами. Ці ж мотиви відігравали важливу роль і для держав Балтії, але разом із тим для них значну роль зіграла економічна зацікавленість у Євросоюзі. У роботі висвітлено процес адаптації законодавчої бази держав Балтії до правового доробку ЄС та розроблена авторська періодизація історії європейської інтеграції трьох прибалтійських республік. Визначено, що виконання усіх критеріїв членства у ЄС виявилося досить складним завданням.

Однією з найважливіших складових частин дослідження став аналіз основних результатів набуття повноправного членства країнами Балтії у ЄС та ставлення мешканців. В цілому європейська інтеграція для зазначених країн виступила важливим стимулом для розвитку, позитивно вплинула на розвиток інфраструктури. Відношення мешканців до цього процесу було переважно схвальним.

Розширення ЄС за рахунок прийому Латвії, Литви та Естонії мало безпосередній вплив і на Росію, в першу чергу на її Калінінградську область, проблема якої залишається повністю нерозв’язаною і дотепер.

Досвід, набутий Латвією, Литвою та Естонією, багато в чому може бути корисним для України, яка в свою чергу неодноразово проголошувала про наміри вступу до ЄС.

Ключові слова: європейська інтеграція, країни Балтії, Європейський Союз, правовий доробок, Європейська Комісія, країни-члени, передумови, адаптація, Україна, досвід.

Завадский В.Н. Европейская интеграция стран Балтии (1991-2004 гг.).– Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Донецкий национальный университет. – Донецк, 2008.

В диссертации комплексно исследована европейская интеграция стран Балтии в 1991-2004 гг. Анализ широкого круга источников, а именно документов международных организаций, законодательных актов, документов политических партий, материалов статистики, работ участников событий, интервью, периодики, сборников документов и справочных изданий, позволил сделать следующие выводы.

Основными предпосылками европейской интеграции стран Балтии выступили: экономические, социальные и политические. Участие Латвии, Литвы и Эстонии в организациях международного и регионального сотрудничества (Балтийском Совете, Совете государств Балтийского моря, Северном Совете, Организации Безопасности и Сотрудничества в Европе, Совете Европы) также выступило одной из важнейших предпосылок евроинтеграции. В результате исследования установлено, что руководство ЄС принимало решение о приеме стран Балтии, в первую очередь руководствуясь политическими мотивами, которые были так же определяющими и для Латвии, Литвы и Эстонии. Для балтийских республик значение имела и их экономическая заинтересованность в ЕС, в первую очередь как крупном доноре и рынке сбыта продукции.

Соответствие экономическому и правовому критериям членства оказалось довольно сложной задачей для бывших советских республик, не успевших совершить комплекс необходимых трансформаций. Однако, старания государств Балтии были позитивно отмечены в ЕС. В Латвии, Литве и Эстонии в сжатые сроки происходила адаптация законодательства к правовой базе Европейского Союза (acquis communautaire), данный процесс, хотя и вызвал много трудностей, его проведение может быть образцом для государств, которые стремятся также стать членами данной организации.

Автором разработана периодизация истории европейской интеграции стран Балтии. Выделены три основных периода, которые достаточно ярко отражают эволюцию отношений Латвии, Литвы и Эстонии с ЕС. 1 период: 1991-1994 гг., с момента установления дипломатических отношений между сторонами до подписания соглашений о свободной торговле. 2 период: 1995-1998 гг., начальным событием данного этапа является подписание Латвией, Литвой и Эстонией соглашений об ассоциированном членстве в ЕС. 3 период: 1998-2004 гг. В 1998 году были представлены Решения Совета Европейского Союза относительно дальнейшего расширения, в них значились и страны Балтии, которые, как отмечалось, при условии выполнения требований могут стать полноправными членами. Завершающим данный период событием было официальное вступление Латвии, Литвы и Эстонии в ЕС 1 мая 2004 г.

Процесс европейской интеграции и членство в ЕС имели как позитивное, так и негативное влияние на страны Балтии. В первую очередь стоит отметить возросший политический вес республик на мировой арене. В экономическом плане евроинтеграция стала своего рода стимулом развития этих стран, хотя их макроэкономические показатели находятся на одном из последних мест среди стран-членов ЕС, наблюдается положительная динамика развития всей инфраструктуры государств. Среди бывших советских республик, показатели ВВП стран Балтии самые высокие. Возросли возможности в сфере образования, туризма, трудоустройства за границей. К негативным моментам следует отнести рост цен, наметившийся сразу после вступления, увеличение показателей инфляции, однако в течении нескольких лет ситуация стабилизировалась.

Население стран Балтии в целом демонстрировало позитивное отношение к членству в ЕС, о чем свидетельствуют результаты референдумов и социологических опросов.

Расширение ЕС на Восток за счет принятия стран Балтии оказало значительный эффект и на Россию, как в экономическом, так и политическом плане. Неразрешенной остается проблема Калининградской области, которая с декабря 2007 года стала окруженной странами, присоединившимися к Шенгенскому соглашению.

Для Украины, как государства провозгласившего членство в ЕС одной из приоритетных задач внешней политики, во многом может быть полезен евроинтеграционный опыт Латвии, Литвы и Эстонии. Разумеется, речь не идет о слепом копировании, имеется ввиду возможность использования позитивных наработок стран Балтии, но лишь после их детального анализа и возможности применения в Украине. Опыт стран Балтии может быть использован в проведении реформ, адаптации законодательства, ведении переговоров с ЕС.

Ключевые слова: европейская интеграция, страны Балтии, Европейский Союз, правовой комплекс, Европейская Комиссия, страны-члены, предпосылки, адаптация, Украина, опыт.

Zavadskyy V.N. The European integration of the Baltic States (1991-2004).– Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree in history on specialty 07.00.02 – World History.– Donetsk National University. – Donetsk, 2008.

The thesis is devoted to the European integration of the Baltic States in 1991 – 2004. This scientific work contains completely studied and analyzed state of subject scientific research, significant quantity of never used before documents are researched in it. The part of the thesis is dedicated to the analysis of the prerequisites of Latvia’s, Lithuania’s and Estonia’s entrance to the European Union. Author emphasizes the following basic prerequisites: economic, social and political. To the economic ones were attributed market developments opportunities as a result of a grant of favourable trade conditions, capital investment, access to assistance programs carried out by the EU for its candidate-states. EU integration has given the opportunity for the Baltic States to improve the level of social sphere development. It is the author's opinion that the key prerequisites are political. The latter lay in the EU enlargement idea itself as a political imperative, influence of the leading European states position, USSR disintegration, coming into power of new political forces in Baltic States after 1991. The conditional partition of process of the integration to three stages is proposed. These stages are illustrating the evolution of the relationships of the Baltic States with the EU. The first stage: 1991-1994 is characterized by the beginning of the dialogue and by involving of these countries to the economical policy of the EU. The second stage: 1995-1998 have marked the transition to closely political relations. The third stage: 1998-2004 is a negotiation process between the EU and the governments of the Baltic States.

Key words: European integration, Baltic states, European Union, acquis communautaire, European Commission, member states, prerequisites, adoption, Ukraine, experience.