Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил україни

Старостенко Ганна Григорівна

УДК 911.3:312

МетоДологія і практика

досліджень відтворення населення України (регіональний аспект)

Спеціальність 08.09.01 - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ-1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Дорогунцов Сергій Іванович

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

академік НАН України,

Лукінов Іван Іларіонович

директор Інституту економіки НАН України

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України,

Долішній Марян Іванович

директор Інституту регіональних досліджень НАН України

доктор економічних наук, професор,

Куценко Віра Іванівна

завідувач відділом Ради по вивченню

продуктивних сил України НАН України

Провідна організація: Київський Національний економічний університет, кафедра статистики

Захист відбудеться « 7 » червня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

Автореферат розісланий « 29 » квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор С.І. Бандур

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Актуальність дослідження обумовлена глобальною трансформацією соціально-економічної, соціо-психологічної та екологічної ситуації, що безпосередньо відбилось на зміні характеру та основних параметрів процесу демовідтворення. Постаріння населення і деформація статево-вікової структури в більшості регіонів України в поєднанні із загальною соціально-економічною кризою та падінням реального рівня життя широких верств населення, недостатньою адаптацією до принципово нових умов життєдіяльності на фоні значного зростання життєвих стандартів, передусім молоді, неминуче призвели до порушення основних співвідношень формування і реалізації відтворювальної активності, репродуктивних настанов та самозбережувальної, так званої “вітальної” поведінки населення. І хоча коріння цих проблем простежується ще з середини 60-х років, сучасність характеризується надто швидкими зрушеннями, які потребують точного емпіричного вимірювання та теоретичного осмислення і узагальнення. Вітчизняна демографічна наука має справу із принципово новими процесами, дослідження яких потребує нових методів, а регулювання - нових концепцій. На жаль, практично не може стати в нагоді і накопичений міжнародний досвід, оскільки ще ніколи жодна країна в мирні часи не переживала такого стрімкого процесу депопуляції. обумовленого сполученням як від`ємного зовнішньоміграційного сальдо, так і природним зменшенням населення.

Для ефективного впливу на процеси демовідтворення потрібні короткотермінові та довготривалі заходи системного характеру, на базі інтеграції зусиль державних та недержавних структур з метою поєднання засобів безпосереднього впливу на планування сім’ї та самозбережувальну поведінку, формування репродуктивних настанов та їх реалізацію, міграційний рух тощо. Є всі підстави розраховувати, що результатом цих цілеспрямованих дій стане зміна демовідтворювальних процесів в Україні в цілому та в її окремих регіонах, що не тільки поліпшить сучасну ситуацію, а й забезпечить збереження демографічного потенціалу в майбутньому.

Об`єктом дослідження є населення України як територіальної системи та її окремих регіонів, контрастних за своїм природно-географічним полоненням, соціально-економічним розвитком, структурою економіки, характером та змістом урбанізаційних процесів, екологічною ситуацією, зокрема - Київської, Луганської та Вінницької областей. Дослідження проводилось також на прикладі прикордонного регіону у складі всіх прикордонних адміністративних районів, у зв`язку із своєрідністю їхнього демографічного розвитку.

Предметом дослідження виступають проблеми відтворення територіальних демографічних спільностей України.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узагальнює авторські наробки в ході підготовки Державних програм, планових тем кафедри економічної теорії Українського фінансово-економічного інституту, відділів суспільно-географічних досліджень та географії населення Інституту географії НАН України (№№ державної реєстрації 01860044808, 02910005060, 02944001932, 8104712, 1328Ук94 та інші): “Исследование промышленных, агропромышленных комплексов и систем расселения в целях совершенствования их территориальной организации и рационального природопользования (на примере Киевского Приднепровья)” (1981-1985 рр.); “Конструктивно-географические основы природопользования в Украинской ССР (проблемы теории и методики)” (1986-1988 рр.); “Разработка экономико-географических основ общественно-территориальных комплексов для совершенствования их структуры и рационального природопользования” (1986-1990 рр.); дослідження в рамках Державної програми невідкладних заходів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” (1990 р); “Разработка научных основ территориальной организации жизнедеятельности населения” (1991-1994 рр.); “Соціально-географічні закономірності розвитку процесів життєдіяльності населення в період глибокого реформування економіки” (1994-1998 рр.); Розробка економіко-географічної типології регіонів для формування та реалізації регіональної політики в Україні (замовлення Мінекономіки України за №31 від 15.01.1997 р.); “Науково-методичні основи оцінки стану середовища проживання, демографічних процесів, здоров”я населення (на прикладі столичного регіону)” (1993 р.)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ дослідження регіональних проблем відтворення населення і формування концепції та основних засад механізму їх регулювання.

Реалізація сформульованої мети обумовила постановку та вирішення таких завдань:

Ё

Ё визначення та розкриття сутності категорії “відтворювальна територіальна система”, закономірностей її формування, функціонування та розвитку в просторі і часі;

Ё розкриття характеру сутності взаємозв`язків стану навколишнього середовища, здоров`я населення та процесів демовідтворення;

Ё розробка типології регіональної диференціації процесів відтворення населення на основі визначення їх взаємозв`язку з соціально-економічним та природним середовищем;

Ё формування та аналіз компонентно-пропорційної структури відтворення населення та роль основних соціально-економічних, демографічних та суспільно-політичних процесів у функціонуванні демогеосистем;

Ё оцінка активності соціальних, економічних та екологічних чинників відтворювання населення та його здоров`я;

Ё створення нової концепції формування трудової маятникової міграції сільського населення у зв`язку із соціальними, економічними та демографічними процесами на селі;

Ё встановлення регіональних особливостей, масштабів та динаміки трудової маятникової міграції в розрізі адміністративних районів;

Ё типізація регіонів України за особливостями природного та механічного руху населення;

Ё розробка концептуальних основ регіональної демографічної політики в Україні.

Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні положення та сучасні концепції формування територіальних соціально-демографічних систем, які розробляються в рамках економічної теорії, демографії, регіональної економіки та розміщення продуктивних сил, соціології та суспільної географії.

Методичне забезпечення роботи спирається на принципи системного аналізу та програмно-цільовий підхід; конкретний методичний інструментарій поєднує традиційні та сучасні методи економічних, демографічних, соціально-географічних та соціологічних досліджень: статистико-математичного та демостатистичного аналізу і моделювання, системно-структурний, картографічний, аналоговий, типологічний тощо.

Вивчено і узагальнено результати досліджень проблем відтворення населення, представлені в наукових працях демографів, економістів та соціологів, які працюють в Україні (С.І.Бандура, Д.П.Богині, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, А.І.Доценка, Ф.Д.Заставного, Т.А.Заяць, С.М.Злупка, Є.П.Качана, П.С.Коваленка, М.О.Ковтонюка, Ю.О.Корчака-Чепурківського, В.І.Куценко, Е.М.Лібанової, Н.М.Лакізи-Сачук, І.І.Лукінова, В.І.Наулка, В.І.Нудельмана, М.І.Омелянця, В.В.Онікієнка, О.М.Паламарчука, М.М.Паламарчука, О.М.Палій, Л.А.Перковського, Л.А.Пирога, С.І.Пирожкова, В.П.Піскунова, Ю.І.Питюренка, В.А.Поповкіна, І.М.Прибиткової, М.В.Птухи, І.М.Рогожина, Л.Г.Руденка, О.П.Рудницького, В.А.Скуратівського, А.В.Степаненка, С.Г.Стеценко, В.С.Стешенко, М.Ф.Тимчука, С.А.Томіліна, М.І.Фащевського, А.М.Федорищевої, Г.С.Фтомова, А.П.Хоменка, О.У.Хомри, Л.В.Чуйко, В.Г.Швеца, Л.Т.Шевчук та ін.), ближньому зарубіжжі (А.Я.Боярського, Д.І.Валентея, А.Г.Вишневського, А.Г.Волкова, П.Егліте, Н.В.Звєрєвої, О.Я.Кваші, В.Г.Костакова, О.В.Ларміна, Ю.М.Нетьосіна, Н.В.Панкратьєвої, А.А.Ракова, Л.Л.Рибаковського, Я.І.Рубіна, В.Ц.Урланіса, Г.М.Федорова, В.С.Хорєва, О.П.Чернової, Д.К.Шелестова та ін.) і дальньому зарубіжжі (М.Бернштама, К.Геффнера, Г.Гешева, Д.Гелбрейта, О.Екерта, П.Калатбарі, А.Клінгера, Й.Коубека, М.Котера, Е.Коула, М.Мінкова, М.Мацури, К.Мільтеньї, З.Павлика, Р.Пресса, А.Романюка, Е.Россета, В.Роубічека, Е.Сабаді, А.Сові, В.Срба, Г.Фридляйна, А.Ягельского та ін.).

Інформаційну базу дослідження становлять дані державної статистичної звітності, матеріали соціологічного обстеження міжпоселенських трудових зв`язків, результати обстеження населення при переселенні із зони радіоактивного забруднення, дані управлінь охорони здоров`я обласних держадміністрацій, матеріали переписів населення.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація містить методологічні засади і поглиблення розвитку основ регіональних демографічних процесів та механізму регулювання процесів відтворення населення. Ці теоретико-методологічні та організаційно-методичні новації конкретизовані в таких розробках:

Ё

Ё поглибленні теорії компонентної структури відтворювальних процесів, зокрема встановленні їх територіальних особливостей відповідно до певних соціально-економічних та екологічних умов;

Ё розкритті сутності структурно-комплексного підходу до визначення та аналізу чинників відтворювальних процесів, створенні відповідного методичного забезпечення та його апробації на обраних територіальних системах;

Ё визначенні сутності та емпіричному визначенні взаємозв`язків стану навколишнього середовища (зокрема геоекологічної системи), здоров`я населення та процесів демовідтворення;

Ё

Ё визначенні особливостей і характеру демовідтворювальних процесів у регіонах України, тенденцій їх змін у взаємозв’язку з основними параметрами соціально-економічного та природного навколишнього середовища;

Ё розкритті змісту та встановленні масштабів трудової маятникової міграції сільського населення та її ролі в соціальних, економічних та демографічних процесах на селі, визначенні регіональних особливостей та динаміки трудової маятникової міграції в розрізі адміністративних районів;

Ё типізації регіонів України за особливостями природного та механічного руху населення;

Ё пропозиціях щодо основних напрямів поліпшення умов життєдіяльності населення як підгрунтя для збереження демографічного та трудового потенціалу країни;

Ё формуванні концептуальних основ регіональної демографічної політики в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічного дослідження регіональних проблем відтворення населення є фундаментом розробки демографічної політики держави та вирішення конкретних питань регулювання процесів демовідтворення в окремих регіонах:

Ё

Ё результати аналізу динаміки чисельності населення і ролі міграційного руху в процесах демовідтворення застосовано при підготовці рекомендацій по вдосконаленню використання трудових ресурсів Чернігівської, Житомирської, Черкаської областей та м. Києва;

Ё аналіз територіальних відмінностей демографічних процесів в адміністративних районах області та типізація районів за територіальними відмінностями відтворення населення використано в комплексній оцінці соціально-економічного розвитку Вінницької області (1989, 1990 рр.);

Ё результати досліджень прикладного характеру реалізовано при розробці планів комплексного соціально-економічного розвитку Управлінням з праці і соціальних питань, відділами охорони здоров`я і соціального забезпечення Вінницької області (1990 р.);

Ё аналіз розміщення населення та стану природного середовища в Україні використано при складанні щорічної Національної доповіді Верховній Раді України (1993 - 1998 рр.);

Ё результати розробки науково-методичних основ оцінки стану середовища проживання, демографічних процесів і здоров`я населення (на прикладі столичного регіону) використані Управлінням охорони здоров`я обласної державної адміністрації при аналізі соціально-економічних та екологічних факторів здоров’я населення Київської області (1993 р.);

Ё аналіз трудоресурсної демографічної ситуації в прикордонних районах України використано Мінекономіки України при здійсненні економіко-географічної типології регіонів, застосованої для формування регіональної політики в Україні (1998 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою, а одержані результати особистим внеском автора в науку. В дисертаційній роботі використано тільки особисті ідеї, викладені в одноосібних та спільних наукових працях. Сукупний внесок автора відображений в результатах досліджень складається з таких компонентів:

·

· встановлення структу---ри загальнонаукових і спеціальних прийомів дослідження відтворення населення у територіальних системах;

· розробка науково-методичної схеми визначення регіональних особливостей та тенденцій демографічних процесів;

· формування системи кількісних та якісних показників, що характеризують обумовленість демографічних процесів територіальними особливостями умов життя;

· ти---пізація та виявлення закономірностей динаміки основних демографіч---них процесів, а також співвідношень параметрів відтворен---ня;

· розкриття сутності та принципів формування відтворювальної терито---ріальної системи населення, визначення її структури, зокрема, впливу соціально-економічних та екологічних чинників;

· розробка наукових основ типізації відтворення населення;

· обгрунтування методики регіональних досліджень відтворювальних систем та побудова ієрархічної теоретико-методологічної схеми дослід---ження;

· виявлення особливостей розвитку та розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості самих відтворювальних процесів з соці---ально-економічним та екологічним середовищем у державі в цілому, а також на прикладі принципово різних територіальних систем нижчого рівня, прикордонних районів та районів Київської, Вінниць---кої, Луганської областей.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки і резуль---тати роботи доповідались та публікувалися в матері---алах наукових конференцій, нарад, з'їздів.

Ё

а

а "Тенденції та проблеми розвитку великих міст - як центрів соці---ально-економічних комплексів" (Ленінград, 1988),

а "Актуальні проб---леми комплексного економічного і соціального розвитку регіонів" (Саранськ, 1988),

а "Самоорганізація в природі і суспільстві" (Ле---нінград, 1988),

а "Екологія народонаселення-розселення: теорія і політика" (Ленінград, 1989);

а наукових сесіях Ради по територіаль---ній організації суспільства (Алма-Ата, 1989, Архангельськ, 1993);

а "Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення при---родно-ресурсного потенціалу УРСР" (Чернівці, 1991),

а "Здоров'я та відтворення народу України" (Київ, 1991),

а "Проблеми сільськогосподарської радіоекології - п'ять років після аварії на ЧАЕС" (Житомир, 1991),

а "Демографічна ситуація в Україні" (Київ, 1993),

а "Сучасні проблеми географії населення в Україні" (Луцьк, 1993),

а "Проблеми територіальної організації суспільства" (Перм, 1993),

а

а "Карпати - Укра---їнський міст в Європу: проблеми і перспективи (Львів, 1993),

а "Фундаментальні географічні дослідження, стан проблеми і напрямки" (Київ, 1994),

а "Велика Волинь: минуле і сучасне" (Хмель---ницький, 1994),

а "Соціальні процеси в регіонах України" (Харків, 1994),

а "Розвиток руху за продуктивність в Україні" (Краматорськ, 1995),

а "Проблеми раціонального використання природно-ресурсного потенціалу Українського Приазов'я і суміжних територій" (Меліто---поль, 1995),

а "Ре---гіон і географія" (Перм, 1995),

а "Проблеми економіки оплати та нормування праці в умовах формування ринкових механізмів" (Хмель---ницький 1995),

а "Єврорегіон Буг: проблеми транскордонного співро---бітництва" (Луцьк, 1995),

а "Нові підходи до організації і прове---дення лікування, реабілітації та рекреації в умовах курорту" (Трускавець, 1995),

а "Су---часний стан та шлях вирішення економічних проблем Чернігівської області" (Ніжин, 1996),

а "Теоретичні та прикладні аспекти соціое---кології" (Львів, 1996),

а "Приграничні терито---рії або трансграничні регіони - географічні, соціальні, політичні проблеми" (Вісла, 1996 р.),

а "Науково-практичні підходи до узгодження рі---шень соціально-економічних проблем Чорнобильської катастрофи" (Київ, 1996),

а "Чорнобиль та здоров'я населення (10 років після аварії)" (Київ, 1996);

а "Демог---рафічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на XXI століття" (Чернівці, 1996),

а "Житомирщина крізь призму століть" (Житомир, 1997),

а "Соціально-економічні та екологічні проб---леми розвитку адміністративних районів (Тернопіль, 1997),

а "КОНГЕО'97" (Ледниця, 1997),

а "Трудовий по---тенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки" (Львів, 1997),

а "Трансформаційні процеси в структурі економіки і соціальної сфери в Україні та державах Центральної і Східної Європи (регіональні відміни, результати і напрями розвит---ку)" (Ірпінь, 1997),

а "Управління трудовими ресурсами та інформа---ційними системами у менеджменті" (Хмельницький, 1997),

а "Етнонаціо---нальний розвиток в Україні та стан української етнічності в діас---порі: сутність, реалії, конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття" (Київ, 1997),

а "Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: досвід, проблеми і перспективи" (Луцьк, 1998),

а "Проблеми економічної теорії і практики в сучасних умовах" (Хмельницький, 1998),

а "Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми" (Львів, 1998).

а "Полікультурні регіони та міста" (Криниця Морська, 1998)

Ё

а

а "Кар---тографічне забезпечення основних напрямків економічного і соці---ального розвитку УРСР та її районів" (Чернівці, 1987),

а "Національна еліта та інте---лектуальний потенціал України" (Львів, 1996).

Ё

а

а "Активізація ролі людського фактора" (Вінниця, 1989),

а "Проблеми охорони природи і відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля" (Тернопіль, 1990),

а "Туризм в Україні: економіка та культура" (Луцьк, 1998),

а "Проблеми та шляхи вдосконалення податкової системи в Україні" (Ірпінь, 1998).

Ретроспективний аналіз доповідей, виступів на наукових конфе---ренціях, симпозіумах, сесіях, семінарах, з'їздах, нарадах та пуб---лікацій дає можливість підтвердити логічну завершеність вивчення даної проблеми.

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертації опубліковані в 142 наукових працях загальним обсягом 134 друк. аркуші, 88,8 друк. арк. належать особисто автору (у т.ч. в одній особистій і семи колективних моног---рафіях та словнику, 83 статтях в наукових журналах та 48 матеріалах і тезах конференцій).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 7 розділів, висновків; загальний обсяг - 380 сторінок друкованого тексту, 39 рисунків, 12 таблиць; список використаної літератури налічує 300 джерел.

ВСТУП.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ 1.1. Сутність, принципи, закономірності формування відтворювальних територіальних систем; 1.2. Методологія дослідження відтворення населення та його територіальної організації; 1.3. Методичні основи оцінки характеру, особливостей і тенденцій відтворення населення; 1.4. Здоров'я населення як фактор його відтворення.

Розділ 2. ДЕМОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК І ФАКТОРИ ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ. 2.1. Розвиток соціальної сфери та її вплив на процеси відтворення і здоров'я населення; 2.2. Екологічний стан навколишнього середовища, його вплив на особливості відтворювальної активності та здоров'я населен---ня України; 2.3. Динаміка, тенденції, характер та специфіка відтворення населення України, типи територіальної диференціації; 2.4. Регіональні особливості маятникової міграції сільсько--го населення України, її масштаби і динаміка; 2.5. Аналіз змін здоров'я населення та їх впливу на відтворювальні процеси.

Розділ 3. ДЕМОЕКОНОМІЧНА СПЕЦИФІКА ПРИКОРДОННИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Демографічні проблеми розвитку прикордонних районів України; 3.2. Територіальна організація відтворення населення прикордонних районів України; 3.3. Регіональні особливості трудових зв'язків сільського населення прикордоння; 3.4. Ринок праці прикордонних регіонів.

Розділ 4. ТЕНДЕНЦІЇ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ І ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕН---НЯ В УРБАНІЗОВАНОМУ СТОЛИЧНОМУ РЕГІОНІ З ЕКСТРЕМАЛЬНОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ. 4.1. Визначення та оцінка територіальних особливостей окремих компонентів природного середовища та соціально-побутових умов життя населення; 4.2. Територіальні особливості природного та міграційного руху населення столичного регіону; 4.3. Рівень здоров'я населення і його зміни в територіальних суспіль---них системах столичного регіону; 4.4. Вплив чорнобильської катастрофи на здоров'я населення Київської області; 4.5. Взаємозв’язок де-мографічних процесів і показників здо---ров'я населення.

Розділ 5. ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ЖИТТЯ, ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ І ЗДО---РОВ'Я ЛЮДЕЙ У СЛАБОУРБАНІЗОВАНИХ РЕГІОНАХ ІЗ ЗАДОВІЛЬНОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ. 5.1. Регіональні особливості розвитку соці---альної інфраструктури; 5.2. Особливості демографічних процесів у локальних системах розселення; 5.3. Регіональні відмінності рівнів розвитку охорони здоров'я та здоров'я населення Вінницької області як типового регіону із задовільною екологічною ситуацією; 5.4. Типізація взаємозв'язків соціально-економічного та демографічного розвитку тери---торії.

Розділ 6 ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У ВИСОКОУРБАНІЗОВАНИХ РЕГІОНАХ З НАПРУЖЕНОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ. 6.1. Демографічні передумови розробки територіальної комплексної схеми охорони природи. 6.2. Особливості відтворювальних процесів населення у різних урбоекологічних умовах. ---

Розділ 7 РЕГІОНАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА: СУЧАСНІ І ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ. 7.1. Особливості соціально-де---мографічних процесів у регіонах можливих екстремальних ситуацій; 7.2. Регіональний підхід у со---ціально-демографічній політиці; 7.3. Основні напрями вирішення соціально-демографічних проблем в регіонах.

ВИСНОВКИ.

ЛІТЕРАТУРА.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

В дисертацiї розроблено концептуальнi положення щодо методологiї та практики регiонального дослiдження вiдтворення населення України, суть якого полягає у наступному:

1. Людину формує середовище її проживання (зовнiшнє середовище). Воно складається з багатьох компонентiв, що визначають особливостi способу життя, демографiчної поведiнки i т.д.:

Вiдтворення населення - це насамперед основна складова його життєдiяльностi. У цiй якостi воно є не лише ресурсом, а й динамiчним чинником. Основним i визначальним у процесi демовiдтворення є фiзичне вiдновлення населення, тобто змiна поколiнь, вiдновлення якiсних характеристик населення, а також перемiщення по територiї. У широкому розумiннi демовiдтворення охоплює всi процеси руху населення - природний, мiграцiйний та соціальний.

Відтворювальна територіальна система - це просторове утворення, що складається з територiальних спiльнот людей, а також тих компонентiв навколишнього середовища (житла, робочих мiсць, мiсць вiдпочинку, отримання послуг), якi забезпечують життєдiяльнiсть i вiдтворення населення та його здоров'я. При цьому життєдiяльнiсть розглядається як органiзуюча територiю, а населенi пункти - як iнтегральнi елементи демогеосистеми. Демогеосистему можна розглядати в статицi (як демогеоситуацiю) та в динамiцi (як демогеопроцес).

Особливiстю всiх демографiчних процесiв є парнiсть, протилежна спрямованiсть, взаємозумовленiсть та залежнiсть (народження - смерть, вибуття - прибуття, шлюб - розлучення та iн.) (Рис.1). Цi властивостi є системоутворюючими чинниками, що формують населення як систему з усiма його якостями. Кожний розглянутий компонент пов'язаний iз численними iншими як структурно, так i функцiонально.

Дослiдженнями доведено, що кiлькiснi та якiснi показники вiдтворення населення

визначаються чинниками зовнiшнього середовища, насамперед умовами життя. Для нашої держави властивий дуже великий дiапазон коливання цих умов i вiдповiдно iстотнi територiальнi вiдмiнностi в рiвнях та динамiцi показникiв вiдтворення.

З метою уникнення впливу суб'єктивних чинникiв, це завдання було розв'язане не для кожної окремої людини, а для сукупностi людей, тобто населення певних населених пунктiв, або територiй. Щоб отримати об'єктивну картину, логiчно об'єднати населенi пункти або територiї з близькими соцiально-економiчними та екологiчними умовами проживання в групи, а потiм для кожної групи визначити сезоннi значення чинникових ознак (тобто перелiчених соцiально-економiчних та екологiчних умов) i результативних (тобто показникiв народжуваностi, смертностi, прибуття, вибування, здоров'я та iн.).

Одним з найголовнiших методологiчних прийомiв є врахування постiйної змiни та розвитку явищ i процесiв, що визначають характер вiдтворення. У ходi поступального розвитку суспiльства змiнюються економiчна база, суспiльнi вiдносини та всi чинники, що складають об'єктивнi умови вiдтворення населення, а також змiнюють тенденцiю його розвитку.

2. Для вiдтворення населення як однiєї з форм життєдiяльностi, такими необхiдними положеннями є вiднесення вiдповiдних процесiв до суспiльних явищ та зумовленiсть рiвнем економiчного розвитку. Основоположне значення має змiст поняття "вiдтворення населення". Ми дотримуємося розширеного його трактування - включаємо в це поняття не лише чисельне вiдтворення суб'єктiв життєдiяльностi, а й вiдтворення всiєї сукупностi їх соцiальних якостей, якi б вiдповiдали потребам суспiльства. На основi цих положень з дотриманням принципів системного підходу сформульовано загальнонауковi прийоми дослiдження територiальної органiзацiї життєдiяльностi населення щодо його вiдтворення.

Полiкомпонентнiсть. Вiдтворення населення - це складна система з компонентами або пiдсистемами нижчого рiвня. Такими складовими є процеси природного, механiчного та соцiального руху населення - народжуванiсть, смертнiсть, шлюбнiсть, розлучуванiсть, мiграцiя, а також формування соцiальних якостей (рiвня здоров'я, освiти, квалiфiкацiї та iн.) та структурних характеристик (демографiчного, соцiального, нацiонального складу та iн.). Кожний iз перелiчених компонентiв, у свою чергу, включає ряд складових ще нижчого рангу. Отже, для вiдтворення населення характерна полiкомпонентнiсть зi складною iєрархiчною структурою кожного з компонентiв.

Цiлiснiсть. Кожний розглянутий компонент пов'язаний iз численними iншими як структурно, так i функцiонально, й тому в аналiзi не може знаходитись iзольовано. Так, процеси природного та механiчного руху населення залежать вiд його демографiчної структури, соцiального складу, потенцiалу здоров'я, нацiонального складу, освiтнього рiвня тощо; у свою чергу, формування соцiальних якостей, зокрема потенцiалу здоров'я та освiтнього потенцiалу, тiсно пов'язане з процесами природного та механiчного руху населення, його складом за статтю i вiком, соцiальними групами та iн.

Ієрархiчнiсть. Основоположним чинником вiдтворення населення є економiчна база суспiльства: економiчна дiяльнiсть вiдiграє вирiшальну роль у вiдтворювальному процесi, а економiчнi вiдносини є провiдним чинником суспiльного розвитку, складаючи основу всiх iнших соцiальних вiдносин. Опускаючись на наступний рiвень конкретизацiї причинно-наслiдкових зв'язкiв у галузi вiдтворення населення, визначаємо, що провiдним його чинником є праця, яка формує соцiальнi якостi учасникiв трудового процесу.

Динамiчнiсть. Урахування постiйної змiни та розвитку явищ i процесiв, що становлять змiст демовiдтворення, є одним з найважливiших методологiчних принципiв. У ходi поступального розвитку суспiльства змiнюються економiчна база, суспiльнi вiдносини та всi чинники, що складають об'єктивнi умови вiдтворення населення.

Соцiальна прiоритетнiсть. При дослiдженнi треба враховувати пiдвищення ролi соцiальних умов та чинникiв у процесах вiдтворення населення. Це зумовлюється не лише зростанням значення соцiальної сфери у формуваннi умов як фiзичного вiдновлення життя iндивiдiв та цiлих людських спiльнот, а й вiдтворення їх соцiальних якостей на рiвнi, що вiдповiдає потребам суспiльства.

Диференцiйованiсть. Цей методологiчний прийом стосовно до вiдтворення населення означає, що на базi навiть однотипних суспiльних вiдносин вiдтворювальнi процеси iстотно рiзняться в рiзних територiальних, соцiальних, нацiональних та iнших спiльнотах людей.

Об'єктнiсть. Для визначення закономiрностей ходу демографiчних процесiв виключно важливо правильно вибрати об'єкт дослiдження. Тут першорядне значення мають ознаки та критерiї вiдокремлення спiльнот. За допомогою цих ознак можна встановити типи спiльнот, вiдмiннi за особливостями демовiдтворення.

Системнiсть. Цей прийом означає, що вiдтворення населення в кiлькiсному та якiсному аспектах вiдбувається в системних формах, об'єднує систему рiзноманiтних соцiальних вiдносин, якi прямо чи посередньо впливають на вiдтворення життя або сутнiсних властивостей людей. Водночас кiлькiснi параметри та якiснi характеристики демовiдтворювальних процесiв є одним з iстотних критерiїв вiдокремлення рiзних суспiльних систем.

Просторово-часова єднiсть. Вiдтворення населення не можна розглядати абстрактно, поза часом чи мiсцем здiйснення. Час i мiсце - це два вектори, що обмежують поле протiкання процесiв у системi соцiально-економiчних координат й надають їм визначеностi в розумiннi врахування як регiональних особливостей суспiльних систем, так i етапiв їх розвитку.

Єднiсть аналiзу та синтезу. Цей принцип дає змогу перейти вiд виявлених окремих часткових явищ та тенденцiй до узагальнень i виявлення на цiй основi стiйких взаємозв'язкiв, стабiльних спiввiдношень та закономiрних процесiв у галузi природного, механiчного та соцiального руху населення.

Соцiоекологiчний пiдхiд. Екологiчнi умови життя населення iстотно впливають на показники його руху та життєдiяльнiсть. Забруднення навколишнього середовища негативно вiдбивається на здоров'ї не лише сучасного, а й майбутнiх поколiнь. Соцiологiчнi обстеження свiдчать, що екологiчна ситуацiя виходить у розряд найважливiших чинникiв мiграцiї. Зниження потенцiалу здоров'я призводить до прямих економiчних втрат суспiльства. Урахування екологiчної ситуацiї є обов'язковою умовою всебiчного аналiзу демовiдтворювальних проблем.

Крiм розглянутих .загальнонаукових прийомiв дослiдження територiальної органiзацiї всiх форм життєдiяльностi населення вiдокремлюються й специфiчнi прийоми, якi лежать в основi аналiзу лише вiдтворювальної дiяльностi. Найголовнiшими з них є такi:

- поєднання бiологiчних та соцiальних чинників; самі процеси народження людини, старiння та вмирання є бiологiчними, а рiвнi народжуваностi, середньої тривалостi життя, смертностi - детермiнованими соцiально-економiчними умовами, тобто межi бiологiчним процесам ставлять суспiльнi вiдносини;

- системнiсть чинникiв вiдтворення населення; вiдтворення населення в широкому розумiннi слова з усiма кiлькiсними та якiсними характеристиками, передбачає видiлення на новому рiвнi також усiєї системи суспiльних вiдносин, що є прямо чи опосередковано чинниками демографiчного розвитку.

- вiдповiднiсть кiлькiсних та якiсних параметрiв вiдтворення населення рiвню соцiально-економiчного розвитку суспiльства; у зв'язку зi змiнами вимог суспiльства до кiлькiсних та якiсних характеристик населення змiнюються не лише параметри демографiчних процесiв, а й критерiї їх оптимальностi.

Сформульованi науковi прийоми послужили вiдправним пунктом дослiдження та необхiдною передумовою виявлення регiональних особливостей, закономiрностей та тенденцiй протiкання демовiдтворювальних процесiв, та його здоров'я.

3. Навколишнє середовище трактується як поєднання його природної, економiчної та соцiальної складових, визначається як складна система фiзичних, хiмiчних, бiологiчних та соцiальних чинникiв, що справляють на органiзм комбiнований, сполучний ефект при комплексному впливi. Отже, поняття "навколишнє середовище" охоплює все оточення людини, усi елементи зовнiшнього свiту, якi впливають на неї прямо чи опосередковано.

Поняття "екологiчна ситуацiя" вiдбиває стан навколишнього природного середовища i характеризується, по-перше, ландшафтно-географiчними умовами життя людей (середньорiчною температурою, вологiстю повiтря, атмосферним тиском тощо та iснуванням ендемiчних осередкiв захворювань), i, по-друге, фiзико-хiмiчними властивостями елементiв природного середовища - повiтря, води та землi. Цi властивостi подiляються на природнi та антропогеннi, що зумовлюються виробничою, розселенською та рекреацiйною дiяльнiстю населення. Отже, якщо термiн "навколишнє середовище" відбиває стан усього середовища існування людини (природного та соціального), то термін "екологічна ситуація" характеризує стан лише природної складової цього середовища. Іншими словами, екологічна ситуація є складовою частиною характеристики стану навколишнього середовища.

Встановлено компонентну структуру навколишнього середовища, що визначає умови фізичного існування людини та формування всiх її соцiальних якостей, включаючи здоров'я. Насамперед навколишнє середовище в прийнятому в роботі тлумаченнi подiляється на два великих блоки - природно-географiчнi та соцiально-економiчнi умови iснування людини (Рис.2). Першi включають ландшафтнi особливостi територiї (рельєф, температуру, вологiсть, атмосферний тиск, бiоту та iн.), а також фiзико-екологiчнi властивостi елементiв природного середовища (повiтря, води та землi). Що ж до соцiально-економiчних умов, то серед них видiляються умови iснування людини: матерiальнi (продукти харчування, одяг, взуття, житло, предмети тривалого користування та iн.), нематерiальнi (рiзноманiтнi послуги соцiально- iнфраструктурної сфери - охорони здоров'я, освiти, культури, торгiвлi, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку та iн.) та суспiльнi вiдносини (форми власностi, характер розподiлу, трудова дiяльнiсть, сiм'я та iн.).

Встановлено систему чинникiв здоров'я. Здоров'я належить до головних прiоритетiв серед усiх життєвих цiнностей.. Це той синтетичний показник, котрий в найбiльш концентрованому виглядi характеризує якiсть життя. Здоров'я окремої людини вiдображають її iндивiдуальнi умови життя, а також придатна тiльки їй якiсть iндивiда як бiологiчної iстоти. Здоров'я всього населення є головним показником орiєнтованостi соцiально-економiчного та екологiчного розвитку суспiльства на користь людини i водночас важливим чинником такого розвитку.

Із рiвнем соцiально-економiчного розвитку суспiльства пов'язанi, з одного боку, конкретнi технiко-технологiчнi параметри виробничо-господарської дiяльностi, з iншого - її економiчнi результати. І тi й iншi в одних випадках прямо, в iнших - опосередковано впливають на здоров'я населення.

Вiд ступеня досконалостi та безпеки впроваджуваних у виробництво технiки, сировини та технологiї, ефективностi умов захисту й охорони працi залежать умови, в яких перебуває людина пiд час трудового процесу (якiсть середовища виробничих примiщень). У даному випадку технiко-технологiчнi параметри виробництва прямо визначають рiвнi професiйних захворювань та виробничого травматизму. Цi самi параметри прямо впливають також на здоров'я всього населення (включаючи виробничий травматизм), оскiльки вiд рiвня досконалостi iснуючої технiки та технологiї, складу сировини, ефективностi очисних споруд залежить кiлькiсть шкiдливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище i впливають уже на все населення. В iнших випадках виробничо-господарської дiяльностi людина сама по собi не чинить прямого впливу на здоров'я iнших людей. Але в таких випадках часто можна виявити вплив ряду промiжних ланок: деякi види виробничої дiяльностi (будiвництво гiдроелектростанцiй, осушення та зволоження земель, вирубування лiсiв та iн.) призводять до змiни природи, ландшафту, клiмату, бiоти (у тому числi) i через цi промiжнi ланки впливають на здоров'я людей.

На вiдмiну вiд технiко-технологiчної спрямованостi виробничо-господарської дiяльностi, пов'язаної зi здоров'ям людей як прямо, так i опосередковано, економiчна її сторона впливає на здоров'я тiльки зумовлено, через ланцюжок промiжних ланок.

Економiчнi результати виробничо-господарської дiяльностi обумовлюють рiвень матерiального добробуту населення, а також натурально-речовинний склад фонду споживання. Конкретний рiвень (обсяг) споживання населення залежить вiд рiвня та структури його потреб, матерiального добробуту та насиченостi ринку споживчих товарiв i послуг. Серед матерiальних благ - це насамперед продукти харчування та житло, а також iншi предмети споживання (одяг, взуття, медикаменти, паливо та iн.); серед послуг, що надаються охороною здоров'я, сферою органiзованого вiдпочинку, побутовим обслуговуванням, народною освiтою, культурою тощо.

Рiвень споживання матерiального добробуту та послуг визначає умови життя, побуту та вiдпочинку; впливає на кiлькiсть вiльного часу; на рiвень гiгiєнiчної грамотностi населення, формування в людей свiдомого ставлення до свого здоров'я; у кiнцевому пiдсумку зумовлює вплив на весь спосiб життя.

Отже, в об'єднаному угрупуванні можна виділити такі чинники здоров'я: становище природного середовища, рiвень споживання та пов'язаний з ним спосiб життя. На рiвнi iндивiда впливають також бiологiчнi чинники, включаючи спадковiсть.

Видiлено роль екологiчної ситуацiї серед чинникiв здоров'я. Як пiдкреслювалося, на здоров'я людини впливає все навколишнє середовище, тобто й природнi, й соцiальнi його компоненти. Але їх спiввiдношення у формуваннi потенцiалу здоров'я населення в рiзнi перiоди життя суспiльства неоднакове. Протягом багатьох столiть на долю природного середовища припадали лише такi чинники як природний геохiмiчний склад води та грунту, а також iснування осередкiв поширення збудникiв iнфекцiйних та паразитарних хвороб. Проте з розвитком процесу iндустрiалiзацiї, особливо в перiод прискорення науково-технiчного прогресу, природне середовище зазнає значних змiн i стає, по сутi, природно-техногенним. Його вплив на соцiальне середовище посилюється. Це стосується економiки, традицiйних сфер прикладання працi: умов життя та чинникiв здоров'я населення, демографiчних процесiв.

Трансформація суспільно-демографічної системи в Україні, особ---ливо в період здобуття нею державної незалежності і самостійного управління соціально-економічним та екологічним розвитком, вимагає всебічного аналізу та розробки глибоких наукових засад вдосконалення соціальної та демографічної політики загальнодержавного та регіо---нального розвитку, макро- та мікрооснови конкретних перет---ворень, прогнозів і політики реформування суспільства на коротко- та довгострокову перспективу.

Підставою, що зумовлює потреби розробки теорії суспільно-де---мографічного розвитку стосовно умов перехідного періоду в Україні, є тривала і всеосяжна економічна та соціально-політична криза, що призвела до погіршення всіх процесів життєдіяльності людей ---рівня зайнятості населення, режиму його кількісного та якісного пе---ретворення, рівня споживання товарів та послуг, розселення, взаємо---дії з природним середовищем тощо.

Складна економічна ситуація та зниження рівня життя населення негативно впливають на демографічні процеси в країні, стан ринку праці, спричиняють соціально-психологічне напруження в суспільстві. У свою чергу, на рівень життя населення істотно впливають зменшення ---обсягів виробництва, особливо товарів народного споживання, подаль---ше підвищення споживчих цін та неадекватне йому зростання заробіт---ної плати трудящих, що працюють у державному секторі економіки, пен---сій, допомог і стипендій.

Останніми роками загальна економічна криза в усіх регіонах Ук---раїни призвела до повсюдного різкого погіршення демографічної ситу---ації. Крім суто економічних та екологічних чинників, причинами по---гіршення демографічної ситуації є безсистемний підхід до керування адміністративними територіями та регіонами; відсутність методології стратегічного керування майбутньою поведінкою організаційних систем регіонів; відсутність гармонізації в матеріальному виробництві та духовній сфері, відсутність обгрунтованих параметрів обмежень, че---рез які система втрачає контроль над своїм внутрішнім і зовнішнім середовищами, що приводить до її розпаду; значною мірою невідповід---ність функцій, що їх виконують територіальні органи керування, дійсному призначенню цих функцій у системі. Територія як соціальна, економічна, демографічна та екологічна система не розглядається як цілісність зі своїми загально- та внутрішньосистемними завданнями, потребами і інтересами. З позицій цілісності територія як система на діагностується. Відсутні також відповідні служби. Не використо---вуються й спеціалісти даного профілю. Усе наведене в сукупності й призводить до погіршення і без того складної демографічної ситуації в кожному регіоні та в країні в цілому.

Суспільно-територіальні дослідження відтворення населення з усієї сукупності процесів відтворення людей виділяють територіальну організацію відтворення власного та суспільного життя , тобто соці---альне функціонування територіальної спільності людей у часі і прос---торі, територіальні особливості єдиного процесу відтворення життя, еволюції соціально-демографічних процесів, умов і закономірностей ---їх трансформації. Взаємодія умов життя і демогеографічної системи здійснюється через демографічну поведінку, тобто через інтенсив---ність демографічних процесів. Зміна демографічних процесів прискорилась і сьогодні всі демографічні процеси характеризуються швидкою зміною як на національному, так і на регіональному рівні. В 90-х роках на Україні розгорнулась глибока демографічна криза, яка назрівала впродовж останніх тридцяти років, як за рахунок природного, так і міграційного руху, а також погіршення якісних характеристик насе---лення. В умовах глибокого спаду виробництва та дестабілізації сус---пільства негативні тенденції відтворення населення дуже швидко по---силюються.

За останні десятиріччя на Україні знижувалась народжуваність, особливо помітно протягом останніх років (зниження відбулося з 1.8 - 1990 р. до 1.3 - 1997 р.), у тому числі у великих містах сумарний коефіцієнт народжуваності знизився до 1 дитини; у міських поселеннях - до 1,1; у сільській місцевості - до 1,7. Але депопуляція, яка дістала в Ук---раїні широкого розповсюдження, є не тільки результатом всеохоплюючої кризи, але і наслідком трансформації вікової структури населення. В Україні більшість сімей мають одну дитину, або відкладають її народження. Тільки офіційно зафіксованих абортів майже вдвічі більше кількості народжених ді---тей. Збільшується кількість абортів у неповнолітніх. Значну частину новонароджених становлять діти, народжені поза шлюбом (1996 р. - ---.6%).

Тривале зниження народжуваності, розширення масштабів бездітності та однодітності створили демог---рафічні умови депопуляції. Сім’ї з однією дитиною стано---влять 29,4% загальної кількості сімей. Рівень сімейності в Україні становить 3,2 чол. У таких умовах демографічна ситуація в Україні є ---вкрай негативною. Скорочення чисельності населення України - явище негативне не лише з огляду на демографічну ситуацію, воно небезпеч---не також і з огляду на становище в економіці, оскільки зміни в стате---во-віковій структурі населення впливають на ресурсні можливості розвитку країни. В умовах загострення демографічної ситуації в Ук---раїні вкрай необхідно розробити та провадити в життя Національну програму демовідтворення, в якій варто передбачити комп---лекс заходів щодо соціальної підтримки різних вікових груп населен---ня, охороні здоров'я, захищеності населення, створення соціаль---но-економічних умов для підвищення рівня сімейності.

Формування деструктивних, здебільшого руйнівних явищ і проце---сів у сучасній демографічній ситуації України дає підстави стверд---жувати, що ми стали сучасниками справді унікального, екстраординар---ного феномену новітньої демографічної історії України: вперше в мирний час з'явилися та набувають сили явища, які раніше зви---чайно спостерігалися тільки у відносно короткочасні періоди війн. Стан сучасної демографічної ситуа---ції можна кваліфікувати як демографічну катастрофу, тому що депопуляція поєднується зі зниженням якості населення.

Зростали як абсолютні, так і відносні показники смертності, відбулося безпрецедентне підвищення її загального рівня. Значне підвищення рівня смертності населення відбулося за рахунок зростання її інтенсивності серед всіх вікових груп чоло---віків та серед жінок старших