Запорізький державний університет

Стадніченко Ольга Олександрівна

УДК:883Р-1.081

Творчість Петра Ребра в контексті розвитку

української літератури 50-90-х рр. ХХ ст.

Спеціальність 10.01.01 - українська література

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Запоріжжя – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури Запорізького державного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, в.о. професора Шевченко Віталій Федорович,

завідувач кафедри української літератури

Запорізького державного університету.

Офіційні опоненти: академік НАН України, доктор філологічних

наук, професор Дзеверін Ігор Олександрович,

радник при дирекції Інституту

літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України

кандидат філологічних наук,

Галацька Валентина Леонідівна, доцент

кафедри української літератури

Дніпропетровського державного університету

Провідна установа: Сімферопольський державний університет,

кафедра української літератури,

м. Сімферополь

Захист відбудеться 17 вересня 1999 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 при Запорізькому державному університеті (330600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського,66, корпус 2, філологічний факультет, аудиторія 230).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького державного університету (330600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського,66, корпус 2).

Автореферат розіслано 13 серпня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Хом'як Т.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Українська література другої половини XX століття надзвичайно багата оригінальними талантами, але далеко не всі вони відомі читачеві. Літературний процес цього періоду став своєрідним віддзеркаленням складних і часом драматичних подій у житті нашого суспільства, а творять його письменники, які є представниками найрізноманітніших течій і напрямків (принаймні з кінця 1980-х): від прихильників традиціоналістського письма, яке виросло з соцреалізму, до новітніх модерністcьких тенденцій, як-от, “Нова дегенерація” чи Бу-Ба-Бу. Сучасне уявлення про складність і розмаїття українського літературного процесу другої половини XX століття було б неповним без всебічного осмислення художнього доробку письменника і громадського діяча Петра Ребра (нар. 1932р.), який справедливо названий критиками “співцем запорозького краю” і “художнім літописцем доби”.

П.Ребро – автор понад 70 книг, до яких увійшли лірика, гумор і сатира, вірші для дітей, драматичні твори, документальна проза, публіцистичні, літературно-краєзнавчі та літературно-критичні дослідження. Деяка частина його мистецького набутку (публіцистичні статті, літературно-критичні нариси) залишилася тільки на сторінках газет і журналів. На тлі пошуків українських літераторів аналізованого періоду творча діяльність П.Ребра відзначається своєрідністю художньої манери, широтою жанрово-тематичних обріїв.

Хоча критика не залишала поза увагою творчість П.Ребра, вивчення його доробку зводилось до портретно-оглядових статей (М.Нагнибіда, В.Чабаненко, Б.Чалий та ін.) та рецензій на окремі книги (І.Адамець, Ю.Барабаш, М.Кобзєв, С.Крижанівський, І.Купріянов, І.Рижий, М.Сердюк, В.Шевченко, Т.Хом'як). Тільки нещодавно побачив світ нарис В.Чабаненка “Петро Ребро. Літературний портрет”, який можна назвати спробою стислого огляду всього дотеперішнього доробку П.Ребра.

Стислий огляд публікацій (150 статей, рецензій, відгуків) присвячених творчості П.Ребра, дозволяє зробити висновок, що вона привертала досить пильну увагу літературознавців. Водночас варто відзначити, що в цих дослідженнях основний акцент зроблено на витлумаченні ідейних моментів, притаманних літературній творчості П.Ребра, і майже зовсім відсутній аналіз поетики його творів; об'єктом спеціального системного дослідження творчість П.Ребра ще не була, хоча вона дає цікавий матеріал для виявлення певних тенденцій розвитку художнього мислення майстрів слова другої половини XX століття.

Дисертація є першою спробою здійснення цілісного – системного і синтетичного – аналізу художніх творів, публіцистики, літературно-краєзнавчих та літературно-критичних публікацій П.Ребра, які стали помітним явищем у літературному процесі другої половини XX ст.

Дисертація має зв'язок з новими науковими програмами і планами Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, вона виконана в руслі наукового напрямку “Література й історія”, включеного до комплексного плану науково-дослідних робіт Запорізького державного університету.

Мета роботи визначається необхідністю провести аналітико-синтетичне дослідження письменницького доробку Петра Ребра як складової частини українського красного письменства другої половини XX століття, здійснити його типологічне зіставлення з творчістю інших митців, а, отже, й окреслити місце письменника у літературному процесі з позиції історизму та з погляду сьогодення. При цьому в дисертації наголошено на національно-патріотичній орієнтації П.Ребра.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань:

·

·

·

·

·

·

Об'єктом аналізу були лірика, гумор і сатира, драматичні поеми, твори для дітей, художньо-документальна проза, літературно-краєзнавчі дослідження, літературно-критичні публікації письменника; осмислюються його літературно-естетичні погляди, особливості їх творчого вияву, простежуються факти літературного спілкування та оточення, в якому формувалися світоглядні позиції та особливості творчого обдарування П.Ребра як митця з широким спектром самовираження.

Джерельну базу роботи, крім творів і праць П.Ребра, склали рецензії та відгуки на його окремі збірки М.Кобзєва, І.Купріянова, М.Нагнибіди, В.Чабаненка, Б.Чалого, В.Шевченка та ін., матеріали письменницьких зборів і з'їздів, збірники літературної критики, огляди й праці з історії української літератури XX століття.

Методологічно-теоретичну основу дисертації становить насамперед принцип історизму. Вихідні положення дослідження полягають у тому, що вивчення будь-якого мистецького явища, особливо – творчості письменника в контексті літературного процесу повинно здійснюватися з урахуванням конкретних суспільних умов при історично змінюваному розумінні специфіки і функціонування художньої літератури. У процесі роботи брались до уваги наукові розробки істориків і теоретиків літератури М.Бахтіна, В.Брюховецького, І.Дзеверіна, І.Зуба, М.Ільницького, Г.Клочека, М.Кодака, В.Косяченка, С.Крижанівського, В.Моренця, М.Наєнка, Є.Прісовського, А.Ткаченка, К.Фролової та ін.

Методи дослідження. У дисертації застосовано діалектико-еволюційний, системно-функціональний і хронологічний підходи до вивчення літературних явищ, використовувалися порівняльно-типологічний та біографічний методи.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що автором уперше зібрано, систематизовано та проаналізовано дотеперішній творчий доробок Петра Ребра. Творчість письменника розглядається із сучасних позицій у літературному контексті його часу та у зв'язку з традиціями класичної літератури й фольклору, що дало змогу виразно окреслити оригінальність творчої індивідуальності митця, визначити його місце і значення в розвитку української літератури. У роботі комплексно досліджені лірика, гумор і сатира, проза, драматургія, твори для дітей, публіцистичні, літературно-краєзнавчі та літературно-критичні публікації П.Ребра. У дисертації систематизовано відповідний літературно-критичний матеріал, проаналізовано оцінки художнього набутку письменника.

Теоретична цінність дослідження. Аналіз творчості П.Ребра становить певний внесок у вивчення аксіологічних аспектів літературного процесу, дає уявлення про іманентні особливості його розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при викладанні певних тем вузівських курсів історії української літератури, спецкурсів і спецсемінарів, при написанні курсових і дипломних робіт на філологічних факультетах університетів, педінститутів, а також у шкільній практиці на уроках літератури рідного краю, зокрема, Запоріжжя і області, де народився і працює поет П.Ребро. Наукові результати дослідження можуть скласти й основу літературного портрета письменника.

Апробація дослідження. Дисертація окремими розділами і в повному обсязі обговорювалася на засіданнях кафедри української літератури Запорізького державного університету. Основні положення і висновки дисертації знайшли відбиття в доповідях “Козацька тематика у ліриці П.Ребра (на матеріалі збірки “Зозулин цвіт”)” на республіканській науковій конференції “Запорожжя в історії та культурі” (Запоріжжя,1991), “Запорозьке козацтво у творчості П.Ребра” на міжнародній науковій конференції “Запорозьке козацтво в пам'ятках і культурі” (Запоріжжя,1997), “Запорозьке козацтво в гумористиці П.Ребра” (на матеріалі збірок “Козацькі жарти”) на міжнародній науковій конференції “Література й історія” (Запоріжжя,1998), “Героїка війни у прозі і драматургії П.Ребра” на міжнародній науковій конференції “Література й історія” (Запоріжжя,1996), на щорічних наукових конференціях Запорізького державного університету (1996, 1997, 1998, 1999). Матеріали і висновки дисертації апробовані на заняттях зі спецкурсу і спецсемінару “Шляхи розвитку української літератури на Запоріжжі” у Запорізькому державному університеті.

Особистий внесок здобувача полягає:

1. У дослідженні витоків літературно-естетичних позицій П.Ребра з погляду сьогодення.

2. У з'ясуванні впливу українського фольклору на творчість П.Ребра, зокрема на гумор і сатиру.

3. У здійсненні системного аналізу жанрового та тематичного розмаїття творів П.Ребра, у виявленні їх досягнень і недоліків.

4. У з'ясуванні особливостей художньої манери П.Ребра в нерозривному зв'язку з літературним процесом, а також суспільно-політичним життям.

5. В оцінці внеску П.Ребра у розвиток літературного краєзнавства (серія книг “Українська Мекка”) і аналізі літературно-критичних та інших публікацій письменника, які певною мірою висвітлюють історію розвитку української літератури на Запоріжжі і в Україні в цілому.

6. У висвітленні зв'язків П.Ребра з його наставниками і вчителями, колегами по перу – попередниками і сучасниками, у визначенні їх взаємовпливів.

7. У визначенні місця дотеперішнього доробку Петра Ребра в літературному процесі другої половини XX ст.

Публікації. Основний зміст роботи відображений у восьми публікаціях, з них 6 – у провідних фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи - 196 сторінок, з них 175 сторінок основного тексту; бібліографія включає 341 найменування і подана на двадцять одній сторінці.

основний зміст дисертації

У "Вступі" обгрунтовано доцільність вибору теми, окреслено її актуальність, наукову новизну і практичну цінність, визначено мету і завдання, предмет, джерельну базу дослідження, його методологічну основу і методику. Подано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію та публікації результатів досліджень.

У першому розділі - "Структурно-художні особливості поезії" який об'єднує три підрозділи – “Ліричні та епічні твори”, “Вірші для дітей”, “Драматичні поеми”, розглядається поетична творчість П.Ребра у тісному зв'язку із суспільним життям, визначається його вплив на можливість реалізації творчої особистості в конкретних суспільно-політичних умовах, простежується еволюція світогляду митця. Він вийшов з глибини запорозького козацького краю, його корінь у ньому, і тому в його творчості спостерігається постійний зв'язок поета із землею прадідів, дідів, батьків. У становленні П.Ребра як особистості і, пізніше, як митця визначальну роль відіграли багаті фольклорні традиції, обрядова поезія, пісенна творчість краю, перекази і легенди, сатиричні і жартівливі казки, анекдоти і частівки, приказки і прислів'я - нев'янучі перлини козацького фольклору Запорожжя.

На письменницькій ниві митець працює вже близько півстоліття. Його поетичний доробок, що починається збіркою лірики "Заспів"(1955), після якої світ побачили "Вітер з Дніпра"(1957), "Родичі сонця"(1961), "Людяність"(1965), "Запорізька веселка"(1967), "Криця"(1975), "Листи до земляків" (1976), "Побратимство" (1979), "Дружбоград" (1985), "Вибране"(1982), "Зозулин цвіт"(1989) та ін., досліджується на фоні розвитку української поезії 50-90-х років ХХ століття, яскравими представниками якої були Д.Павличко, Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський, Б.Олійник, В.Коломієць, а також М.Братан, В.Бровченко, В.Корж, М.Клименко, С.Стриженюк, В.Діденко, Нат.Кащук, М.Нагнибіда та ін.

Індивідуальна творча манера поета - це насамперед його вміння обирати саме свою проблематику, тематику, свої жанри, той емоційний темпоритм, ті образи, ті тропи, ту лексику, в яких по-справжньому художньо реалізуються його духовні ідеали. Домінуючі риси поетики П.Ребра – це взаємопроникнення публіцистичності та ліричності, філософічності та епічності, своєрідна дифузія основних начал лірики, пафосність висловлення своїх думок, емоційна заглибленість та інтелектуальність, образний поліфонізм, кольористика словесного живопису. Ці риси особливою мірою характерні для поезій, написаних у 80-90-х роках.

У ліричних творах П.Ребра простежується взаємодія зовнішніх жанротворчих чинників – таких, як життєвий матеріал, художньо трансформований поетом, художній напрям, фольклорні й літературні традиції і новаторство, – з внутрішніми факторами: вибором теми і системи образів, продумуванням композиції і сюжету, засобами поетичної мови - тропами, художньою фонікою, фігурами поетичного синтаксису, ритмомелодикою, емоційним темпоритмом, які впливають на жанрово-стильові особливості кожного твору.

Кожен період творчості П.Ребра вирізняється художніми критеріями і принципами, відчуттям часу і простору, духовними покликами, стильовими ознаками, смисловими інтонаціями. Творчий голос поета еволюціонує під впливом нових, вищих ступенів свободи, забарвлюючись то громадянськими, то філософськими, то етичними, то інтимними мотивами, з часом трансформувавшись, набувши національно-патріотичного звучання. Осмислення буття, образна уява у творах П.Ребра є виразно особистісними. Незалежно від тематики, крізь призму душі героїв, він розглядає складові комплексу екзистенційних проблем: добро і зло, життя і смерть, пам'ять і сенс буття, честь і слава, щастя і свобода, обов'язок і сумління, людські взаємини в екстремальних ситуаціях. Звідси і розмаїття тематичних обріїв автора. Це - батьківщина "велика" і "мала", пам'ять як необхідна основа морально-філософського стану народу, честь, совість, слава, щастя, роль і призначення поета, героїка воєнних подій та естетика праці, минуле, сьогоднішнє і майбутнє в багатстві їх виявів. Помітні пошуки ліричного руху й динаміки, прагнення зміни інтонаційного ладу творів – від піднесеного до роздумливого. У більшості творів пейзажної лірики проглядається пантеїстичне одухотворення природи через безпосереднє спостереження, через своєрідне злиття (а не порівняння чи зіставлення) стану душі людини та стану довкілля, чуттєве нюансування, розмаїтість барв.

Жанрово-тематичний аналіз творів показує складність формування і розвитку світогляду, синкретизму художнього мислення П.Ребра, багатоаспектності структурної системи творів – від першої збірки лірики "Заспів" і до хронологічно останніх "Зозулин цвіт" та “Острів Байди”, які є кульмінаційним моментом у його духовно-мистецькій еволюції.

Ліричному герою до болю дорогі ідеали людства, нашої землі, заповіти "роду і народу". Він органічно поєднує науково-гуманістичні знання і душевну дотичність до радощів та тривог світу. І відкриває нам запах хліба, ціну сталі й невмирущість людського буття. Він близький до самого П.Ребра, втілює думки, осяяння, переживання, відкрите вираження позиції автора. Поет постійно шукає сутності індивідуального стилю. Проблема творчих пошуків тісно пов'язана зі збагаченням життєвих спостережень і думок, загостренням уваги до духовного, морального світу людини, вдумливим авторським психологізмом. У поезії П.Ребра органічно поєднуються ліричний та епічний струмені, які позначені потужним впливом публіцистичності.

П.Ребро прагне до яскравої образності при змалюванні естетики праці, людини-трудівника. У творах, що входять до збірок "Вітер з Дніпра", "Людяність", "Запорізька веселка", поет, наприклад, романтизує сталеваріння, називаючи його “крицецвітом”, а для емоційно-експресивної оцінки його творців знаходить такі яскраві епітети-новотвори до агентива “сталевари”, як "огнепоклонники", "крицетворці", "приборкувачі криць та блискавиць", "громовержці дніпровського краю", "вогнярі", "родичі сонця", "чаклуни" та ін. Місто сталеварів (мається на увазі Запоріжжя) наречено "Крицеградом". Кожен із цих виразів додає віршу високого, урочисто піднесеного звучання, окреслює ставлення автора до зображуваного. Хоча інколи тут спостерігається і перенасичення новотворами.

Для створення яскравих образів своїх земляків П.Ребро залучає засоби фоніки. Для прикладу розглянуто таку строфу, в якій знаходимо алітерацію:

Сталевари мої, громовержці дніпровського краю,

Чия криця годиться на крила прийдешньому дню.

П.Ребро. "Вибране", с.44

Слова із звуком -р- виділяються з-поміж інших, допомагаючи з більшою силою та експресивністю виразити думку. Тут наявні алітерації у вигляді повторення шиплячих та свистячих звуків - -с-/щ[шч]ш-ч-з-, інтонаційне виділення слів із цими звуками, що надає їм емоційного напруження, підкреслює їх значущість. Засоби звукопису поет використовує і для створення звукових образів. Наприклад:

Наче велетень кресалом

Ударяє в чудо-кремінь.

Чи кіннота мчиться чвалом -

І втікає з міста темінь.

П.Ребро. "Запорізька веселка", с.82

Звуковий ряд перших двох рядків -кр-р-кр-, який підсилюється ще й звуковою парою -уда-, -удо-, забезпечує створення слухового образу.

Перша алітерація побудована на контрасті сонорних і дзвінких звуків та звукосполучень (крім -к-), а друга -ч-ч-ч- та -т-т-т- – глухих. Якщо алітерація -кр-р-кр- створює звуконаслідування, близьке до різких ударів, то повтор глухих, навпаки, – монотонний шум. Ці звуки різної якості і служать для гармонійного забарвлення звукового образу.

Часто П.Ребро вдається до прямого опису подій, при цьому менше звертаючись до засобів образності. Публіцистичність його творів - це не просто данина часу та ідеології, але й особливість його творчої манери, яка надає їй оригінальності й самобутності.

Пам'ять про Велику Вітчизняну війну примушувала поетів Р.Братуня, В.Бровченка, М.Вінграновського, В.Забаштанського, Л.Горлача, В.Коржа, П.Ребра раз у раз повертатися до цієї теми. Цикли "Хвилина мовчання" /зб."Листи до земляків"/ і "Під стіною смерті" /зб."Зозулин цвіт"/ знаходяться один від одного на відстані 13 років. У поетичній тканині цих творів переважають прямі виражальні засоби, оскільки самі вірші більшою мірою публіцистичні та епічні, аніж ліричні. П.Ребро прагне до свіжої, точної метафори, порівняння, епітета, які сприяють увиразненню зображуваного явища чи предмета. Підсилення звучань предметного /зримого/ образу досягається за рахунок нагромадження в одній строфі цілої низки епітетів. Напруженню психофізичного стану читача, нагнітанню переживань ліричного героя сприяє вживання метафор у поєднанні з гіперболою або порівнянням:

Ця думка раз у раз, мов шашіль точить,

За що ж тоді загинули вони,

Якщо земля і досі кровоточить?

П.Ребро. "Зозулин цвіт", с.44

Ще більшого експресивного ефекту досягає автор, коли гіпербола стоїть на початку вірша:

Цей Еверест із кіс…Він потряса:

Фашисти всю Європу обкарнали..?

П.Ребро. "Зозулин цвіт", с.44

Крім названих засобів художньої мови, важливу роль відіграє так званий "емоційний темпоритм" (К.Фролова) - поєднання темпу, ритму і емоційного їх забарвлення, яке постає з інтонації, з образів і, нарешті, із темпу та ритму. Наприклад, у вірші "Тут вся земля..." схвильовано-прискорений, деякою мірою, сказати б, гнівний темпоритм передає трагедію людства:

Тут вся земля кричить, неначе рана,

І кулаки здіймає в небеса,

Зойк у душі то гасне, то скреса,

Розпачливий, мов музика органна.

П.Ребро. "Зозулин цвіт", с.44

Кожна картина - нова ритмічна одиниця в емоційному темпоритмі. А далі перехід від драматичного сприймання дійсності до обурення, гніву:

Того ж, хто війнам розчищає путь,

Іще не раз народи приведуть

Судить до цього кратера прокляття.

П.Ребро. "Зозулин цвіт", с.44

Вся структура образно-смислових і темпоритмічних протилежностей поєднується спільним емоційним забарвленням - драматизму і трагічності. Емоційний темпоритм - одна з ознак індивідуального стилю лірики поета - залежить від настрою і може трансформуватись у межах одного твору: схвильовано-прискорений у спокійно-розважливий.

Варто відзначити, що у збірці "Зозулин цвіт", до якої належить і розглянутий цикл "Прозріння", відчувається вища майстерність поета у володінні словом, уже майже не зустрічаються ті лексичні недоречності, які траплялись раніше. Психологізм досягається ще і завдяки тому, що автору близьке те, про що він пише. Всі проблеми він пропускає через своє світовідчуття, показує особисте сприймання зображуваного. Цей цикл дихає життям, і дійсно відчувається "прозріння" - кульмінаційний момент в еволюції світогляду П.Ребра.

Рання творчість П.Ребра була позначена деякою художньою вторинністю, неуважністю до використаного слова чи створеного образу, недоглядами чи недоречностями, коли при соціальній значущості теми і пафосі знижувалася художньо-естетична вартість поезії. Але в результаті набутого досвіду з виходом кожної збірки простежується більш виважене ставлення до добору лексики, гармонійніше вплітаються у поетичну тканину засоби художньої фоніки та фігури поетичного синтаксису.

П.Ребро сміливо оперує словниковими скарбами української мови, створюючи при цьому неологізми або такі сполучення слів, які яскраво виділяються з-поміж інших і сприяють увиразненню стилю і поетичної деталі зокрема. Щоб реалізувати творчий задум, створити атмосферу певного часу і особливий колорит, зокрема, у творах історичної тематики, митець застосовує архаїзми та історизми, професіоналізми, жаргонізми, термінологічну та суспільно-політичну лексику, які надають художній манері П.Ребра відчуття правди, істинності. Щодо віршобудови у ліриці П.Ребро прямує в традиційному напрямку, як і більшість поетів його покоління, спираючись на здобутки своїх попередників.

Отже, заглиблення у поетику лірики П.Ребра показує, що виявом його майстерності є гармонійне вплітання у структуру конкретного твору тропів, фігур поетичного синтаксису, лексичних засобів, що залежить від обраної теми, зображуваного предмета чи явища. Аналізуючи його поетику, можна помітити, що чим глибші переживання автора чи ліричного героя, чим ближче йому те, про що він пише, тим більше нагромадження образотворчих засобів, особливо фігур поетичного синтаксису, для увиразнення, підкреслення зображуваного. Для створення гармонійного, яскраво виписаного образу поет вправно користується не тільки засобами, що підсилюють його реальність чи зримість, а й прийомами звукопису, які сприяють створенню звукового образу, увиразнюють його, надають певного звучання. Тут П.Ребро у постійному пошуку, він прагне свіжого слова, впевнено опановує експресивними та евфонічними скарбами, як і В.Коломієць, Л.Талалай, В.Базилевський, П.Засенко, Л.Скирда та ін.

Творчий доробок П.Ребра для дітей не такий осяжний, але шлях його у дитячій поезії – досить продуктивний. Це актуалізація загальнолюдських цінностей, зіткнення сил добра і зла, любові й ненависті, зв'язок дитини й природи, переплетення фантастики з дійсністю, подорож у світ слова, розкриття його первісного змісту й вічної краси. Тематично поезія П.Ребра для дітей вражає своїм розмаїттям, у ній мовиться про речі питомі, суттєві, вартісні, конкретно пов'язані з реаліями життя, що є особливо важливим для сучасної дитини. Його вірші свідчать про наявність в них справді потужних традицій (фольклор, класична література), на яких базуються нова якість, нові твори. Особливо вартісним у набутку П.Ребра для дітей, як і у П.Воронька, Д.Білоуса, Т.Коломієць, А.М'ястківського, Г.Чубач, є розмаїття вигадок, уміння дохідливо говорити з малюками про серйозне, прагнення відверто або шляхом метафоризації протистояти загальній тенденції до пригнічення особистості, нівелювання людського в людині.

Найбільш яскраві з його віршів увійшли до шкільних підручників та збірників для позакласного читання. Варто зауважити, що синдром “оспіванізму”, здрібнення проблем, притаманні літературному процесу другої половини XX століття, позначилися і на творах П.Ребра для дітей. Проведений аналіз творчого набутку П.Ребра для юного читача (а це близько 20 збірок) засвідчує, що він гідно увійшов у цю галузь літератури.

Погляд на драматичні поеми П.Ребра з часової відстані, із застосуванням проблемно-аналітичного й інтерпретаційного спрямувань дослідження дав змогу по-сучасному прочитати їх і осмислити побудовану митцем концепцію людини, її психології, розвитку почуттів і поведінки в екстремальних умовах. У драматичній поемі ”Заграва над Хортицею” письменник порушує проблему підсвідомого патріотизму, при цьому поведінка героїв сюжетно мотивується, органічно виникає з їх дій і перебуває в єдності з розвитком фабули. У дисертації з'ясовується, що за основу сюжету зазначених творів митець бере виняткові документальні ситуації і вчинки, викликані зіткненням характерних морально-психологічних чи соціальних суперечностей, що герої його поем волею долі вступають у гостру сутичку з об'єктивними обставинами, з діями інших людей.

Основним змістовим компонентом цих творів є хронотоп - зв'язок часових і просторових відношень. Екстремальні події сприймаються як переломні моральні моменти у часовому потоці. Час і простір виступають як стрижневі елементи композиції згаданих творів.

У другому розділі "Еволюція гумору і сатири поета" висвітлюється одна з найважливіших граней творчості П.Ребра, чий талант гумориста-сатирика яскраво розкривається у тих творах, які безпосередньо пов'язані з живою дійсністю і зросли на плідному грунті фольклорних традицій та класичної літератури. При аналізі сатирично-гумористичної поезії П.Ребра доведена її суголосність з основними тенденціями розвитку гумору і сатири у другій половині XX століття: освоєння нею різних жанрів фольклору, а саме анекдоту, бувальщини, оповідки, притчі, казки, загадки, жартівливої пісні, прислів'я і приказки. Саме фольклор і досвід класиків стали тим міцним підгрунтям, на якому сформувалися сміхова культура українського народу, сатирико-гумористична поезія С.Олійника, С.Воскрекасенка, Д.Білоуса, В.Івановича, П.Глазового, В.Лагоди, І.Немировича, Ю.Кругляка, М.Карпенка, П.Шабатина і самого П.Ребра.

Кращу частину гумору і сатири П.Ребра становлять "Козацькі жарти" у семи книгах, присвячені 500-річчю запорозького козацтва, в яких з допомогою розмаїтих засобів передаються історія нашого народу, побут і звичаї запорозьких козаків, змальовуються риси українського національного характеру. Козацький гумор П.Ребра має широкі тематичні обрії. Показовим у цьому плані є розділ "Порохівниця" з першої книги жартів. Автор звертається до історичного минулого свого народу і намагається в гумористичній формі передати атмосферу, яка панувала серед козаків, розповідає про веселі пригоди, фантастичні бувальщини. Герої "Козацьких жартів" - здебільшого прості козаки і селяни-трударі, а також козацька старшина, державні діячі, дипломати. Творчість П.Ребра охоплює найрізноманітніші моменти з життя запорожців-січовиків. У його гуморі і сатирі приваблює вільно пульсуюча винахідливість у викладі гумористичних ситуацій, змалюванні образів-персонажів. "Козацькі жарти" можна розглядати як своєрідну спробу реалізації авторської концепції гумору і сатири.

Багато уваги приділяє П.Ребро темі рідної мови, конкретніше – ставленню козаків до української мови. Щоб найточніше передати епоху, письменник добирає і відповідну тій історичній добі лексику, як, наприклад, "сотник", "джура", "бусурман", "кошовий", "лях", "ясновельможний пан", "шляхтич", "гетьман", "оковита" та ін. Козацькі пригоди, історії змальовані засобами образно-естетичного перетворення семантики слів, що збуджує уяву читача, викликаючи відповідні емоції. Для посилення козацького колориту та емоційно-експресивного забарвлення П.Ребро використовує козацькі прізвища, як-от: Задерихвіст, Давимуха, Свербигуз, Сивуха, Непийпиво, Пришийкобиліхвіст, Тягнирядно, Голопупенко, Которийгепнувсязконя, які вже самі собою викликають посмішку.

Пильне око поета-сатирика тонко підмічає контрасти у нашому сьогоденні, з його конфліктами, протистояння, зіткнення протилежних начал у житті.

Творчий доробок митця в гуморі і сатирі приваблює розмаїттям тематики, жанрів і засобів комізму, іронії, жарту, дотепу, гротеску, шаржу, пародіювання. Свої творчі пошуки поет намагається спрямувати не тільки на художнє осмислення проблем, що в той чи інший момент набували актуальності у суспільстві, не тільки на викриття вад, осуд негараздів, а й на ефективне застосування жартівливо-усмішливої, іронічної та сатиричної тональності, на розширення жанрових рамок гумору, який у нього набуває оригінальних рис, часом полярних поглядів, думок, етичних принципів. Автор роботи приходить до висновку, що своїми злободенними фейлетонами П.Ребро підносить критичний пафос сатири, а її сила при цьому виявляється у правдивості, художній конкретності й узагальненості, потужному заряді сміху. Порушуючи типово-сучасні проблеми загальнолюдського, філософського змісту, сатира, своєрідно фокусуючи своє вістря, найбільше працює на перспективу, на майбутнє.

Розгляд жанрово-стильового арсеналу гумористично-сатиричної поезії П.Ребра показує, що в її набутку знаходимо художньо досконалі зразки гуморесок, байок, фейлетонів, анекдотів, жартів, пародій, епітафій, епіграм і навіть сатиричної поеми, які під пером митця ставали індивідуально-забарвленими, самобутніми художніми творами. Мова гумору і сатири П.Ребра експресивна, митець активно застосовує народне просторіччя, термінологію і фразеологію тих, кого він зображує, тим самим домагаючись правдивого зображення сутності їх діянь.

Заглиблення у поетику творів, які складають гумористично-сатиричний доробок П.Ребра, доводить, що в них переважають прямі зображально-виражальні засоби, хоч справжній сміх створюється тільки тоді, коли митець обирає ті теми, які знає достеменно і коли в основу гумористичного твору покладена дійсна комічна ситуація, коли йому вдається влучно дібрати форму розв'язання того чи іншого конфлікту чи проблеми. У дисертації висвітлюється пафосна специфіка гумору і сатири і зокрема, зазначається, що у більшості творів гумору і сатири П.Ребра, як і в його ліриці, переважає публіцистичний струмінь, хоч невід'ємною рисою їх є і ліризм.

У дослідженні відзначено, що сатирично-гумористичний доробок П.Ребра (а це понад 20 збірок) складають твори не тільки різного ступеня художньої вартості, але і ті, які на сьогодні втратили свою актуальність, що цілком зрозуміло, оскільки П.Ребро працює в галузі гумору і сатири понад 50 років. Крім того, на певній частині творів негативно позначалися суспільно-політичні процеси в колишньому Союзі РСР у 50-80-і роки, директиви і настанови, керівні вимоги і застереження, що відбилися на регламентації у виборі життєвого матеріалу та формах його втілення, на “дозуванні” сміху. А тому були твори так званого позитивного гумору і ”беззубої” сатири, звужене коло прийомів комічного, сюжетні схеми і у С.Олійника, і у С.Воскрекасенка, і у В.Івановича, і у П.Сліпчука, і у П.Ребра. Автор дисертації вважає за потрібне зауважити, що крім, політичної заангажованості, у гуморі і сатирі П.Ребра простежуються також окремі прорахунки, які можна пояснити поспішністю, невиваженістю в опануванні митцем життєвих реалій. Але, незважаючи на це, П.Ребро все ж самобутньо реалізується у художньому оновленні сміху, опановуючи широке коло злободенних тем і проблем і насичуючи твори зображальною мальовничістю, художнім лаконізмом, іронічною парадоксальністю, пригодницькими колізіями, а його досьогоднішній доробок займає чільне місце у контексті розвитку українського гумору і сатири другої половини XX століття.

У третьому розділі "Інші грані творчого світу П.Ребра", який складається з трьох підрозділів – “Художньо-документальна проза”, “Літературно-краєзнавчі дослідження”, “Літературно-критичні публікації”, розглядається розмаїття творчого самовияву майстра, який понад 50 років не втрачає можливості випробувати свій письменницький хист не тільки в ліриці та гуморі й сатирі, але й у художньо-документальній прозі, а також у літературознавстві.

Аналіз художньо-документальної прози П.Ребра дає підстави підкреслити основну рису його творчості – художнє осмислення і висвітлення у творах яскравих сторінок історії рідного краю, створення історично правдивого образу Запоріжжя – нескореного і мужнього у час тяжких випробувань у роки Вітчизняної війни в повісті “Грім під Запоріжжям”; сучасного індустріального центру, міста сталеварів і дніпробудівців у повістях “Ніжна сталь” та “Філат Гусениця”, а також образів непересічних земляків, високі моральні якості яких розкриваються в екстремальних життєвих обставинах.

П.Ребро залишається вірним темі Запоріжжя, яка є наскрізною у його творчості. А тому саме на глибокій спорідненості з рідним краєм, на закоханості письменника в життєдаруючу, праотчу землю, на художньому осмисленні історії козацької вольниці базується концепція творчого світу П.Ребра, якого небезпідставно можна вважати співцем “малої батьківщини”. І це не є свідченням його, так би мовити, локальності, а, навпаки, тією рисою, яка вирізняє його доробок у контексті розвитку загальноукраїнських естетичних орієнтацій і тенденцій.

Характеристика творчої діяльності П.Ребра була б неповною, якби у дисертації, яка, водночас, є і спробою літературного портрету, не були висвітлені такі грані його творчості, як літературне краєзнавство, літературна критика і публіцистика. Він ретельно дослідив і оприлюднив на сторінках преси, а останнім часом у серії книг ”Українська Мекка” понад 100 різних явищ і фактів, які розкривають сторінки історії літературного руху на Запоріжжі, висвітлюють особливості взаємин запорізьких літераторів з видатними майстрами красного письменства з кінця ХІХ століття до наших днів.

При висвітленні літературно-краєзнавчих або літературно-критичних проблем П.Ребро є точним у наведенні фактів, несе відповідальність за правдивість і об'єктивність використаних матеріалів, називає конкретне джерело інформації, прагне бути лаконічним у висновках. Через те його статті, огляди, есе відрізняються динамікою думки, логікою, дієвістю, що активно впливає на формування свідомості людини, широких читацьких кіл. Громадянська й етична пристрасть, естетичне чуття, аргументованість суджень, аналітична вибагливість митця, органічна структура мовної системи, дар передбачення, прогнозу вказують на належний ступінь професійності П.Ребра як літературного краєзнавця і критика.

Аналіз літературно-критичних здобутків П.Ребра показує, що до його уваги потрапляють багато явищ літературного розвитку, на які він реагував виступами у пресі. Понад 30 років очолюючи обласну організацію Спілки письменників, він постійно презентував панораму її досягнень, виконував роль наставника літературної молоді, при цьому пишучи передмови, аналітичні огляди, рецензії, хоч і з різною мірою фаховості та об'єктивності, що властиво значній частині авторів - не професіоналів-критиків, а письменників.

У "Висновках" зазначається, що, як і кожен митець, чия творчість певний час розвивалась у тісних рамках так званого соцреалізму, П.Ребро сприймається сьогодні не однозначно. Чимала частина художнього доробку П.Ребра (особливо твори, написані у 50-70-і роки) зазнала впливів теорії безконфліктності, що вело до надмірної пафосності, декларативності, риторичності, до викорінення “вільнодумства”, деперсоніфікації людини в ліриці, заангажованості душі й думки, ілюстративності. Ці і подібні риси були притаманні великій частині української літератури другої половини XX ст., художнє обличчя якої багато в чому визначається саме тісними і жорстокими канонами соцреалістичного мистецтва, політичним тиском, адміністративним наглядом. Є в його мистецькому доробку твори, в яких він віддав данину компартійному режиму та його вождям, політичним компаніям і датам, які втратили художньо-естетичну цінність і великою мірою позначені вторинністю. Але він подолав перешкоди і невдовзі постав перед читачем у новій якості, засвідчивши самобутність і багатогранність свого таланту. Свідченням еволюції творчої індивідуальності митця і його художнього світу стали збірки лірики "Зозулин цвіт" (1989), “Острів Байди” (1999), гумористично-сатиричні твори ("Козацькі жарти" у семи книгах), публіцистичні статті на морально-етичні, політичні та інші суспільно-вартісні теми. Визначальну роль у цьому відіграли проголошення державної незалежності України, участь письменника П.Ребра у її суспільно-політичному та громадському житті.

Розглядаючи твори П.Ребра різних жанрів з позицій сьогодення і зважаючи на суспільно-політичні реалії, в яких відбувалося формування його творчої особистості, варто зазначити, що письменник від самого початку намагався спрямувати своє художнє слово до пошукової активності, до орієнтації на вічні цінності, до суб'єктивованої думки й почуття. І воно долало художньо-філософську інфантильність, “сірий позитивізм” і плакатність, стильову аморфність. П.Ребро у кращих творах прагне синтезувати публіцистичні й медитативні мотиви, збагатити арсенал образних асоціацій, знайти свій індивідуальний стиль, через який простежуються його світоглядні принципи. А ці творчі пошуки найперше пов'язані з ідейним навантаженням творів, вибором теми та ставленням до неї, системою художніх засобів. Вся творчість П.Ребра пройнята сильним струменем публіцистичності, через те, що вона міцно пов'язана з життям, з утвердженням або запереченням реальних явищ.

Вказується, що розглянутий дотеперішній творчий доробок письменника Петра Ребра, лауреата численних премій в галузі літератури і мистецтва, зокрема республіканської премії ім.П.Тичини, республіканської ім.С.Олійника, премій ім.М.Нагнибіди, ім.М.Андросова, ім.В.Лісняка, міжнародної літературної премії ім.П.Сагайдачного та ін., незважаючи на певні недоліки і вади, які в основному були наслідком впливу ідеологічного фактору на літературний процес і творчу особистість, є вагомим і органічним елементом розвитку української літератури другої половини XX століття і займає в ньому помітне місце, віддзеркалюючи проблеми і складності літературної свідомості доби.

Основні результати дослідження викладено в таких публікаціях автора:

1. Лірика Петра Ребра: аспекти поетики // Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. пр.-Т.IV.-Дніпропетровськ,1999.-С.134-144.

2. Героїка Вітчизняної війни у прозі та драматургії Петра Ребра // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки – Запоріжжя, 1998.-№1.-С.150-152.

3. “Живу Дніпром” // Бористен.-1999. -№ 6.-С.6.

4. Художня майстерність Петра Ребра // Придніпровський науковий вісник. Філологія та педагогіка: Науковий журнал – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998.-№21(88).-С.24-29.

5. Запорізький край в ліриці П.Ребра // Придніпровський науковий вісник. Філологія : Науковий журнал – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998.-№59(126).-С.1-5.

6. Петро Ребро І питання літературного руху на Запоріжжі // Придніпровський науковий вісник. Філологія : Науковий журнал – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998.-№76(143).-С.1-5.

7. Запорозьке козацтво в гумористиці Петра Ребра (на матеріалі збірок “Козацькі жарти”) // Література й історія. Матеріали міжнародної наукової конфереції.-Запоріжжя:ЗДУ, 1998.-С.110-115.

8. Над сторінками історії літературного руху на Запоріжжі // Наукові праці історичного факультету. - Запоріжжя: Просвіта, ЗДУ, 1999. - С.203-207.

Стадніченко О.О. Творчість Петра Ребра в контексті розвитку української літератури 50-90-х років ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Запорізький державний університет, Запоріжжя, 1999.

Дисертація присвячена актуальній проблемі комплексного дослідження творчості Петра Ребра (нар. 1932 р.) у контексті розвитку української літератури 50-90-х років ХХ ст. Дотеперішній творчий набуток письменника становить понад 70 книг, включаючи публіцистичні, літературно-критичні та ін. матеріали.

У роботі висвітлюються джерела формування світогляду і світосприймання П.Ребра, особливості художньої манери, розкриваються проблеми творчої еволюції письменника. Аналізуються гумор і сатира, твори для дітей, документальна проза, драматичні поеми.

Розглядаються особливості композиції, образної системи, поетичної мови, висвітлюється специфіка діалектико-цілісної самосвідомості, аналізується своєрідність концепції світу, людини. Проведено типологічне зіставлення, визначено модифікаційні риси, шляхи жанрових трансформацій.

Творчість П.Ребра розглядається як самобутнє явище в українській літературі другої половини ХХ століття.

Ключові слова: творча еволюція, жанр, стиль, контекст, типологічні риси, поетика, тропи.

Стадниченко О.А. Творчество Петра Ребра в контексте развития украинской литературы 50-90-х годов ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Запорожский государственный университет, Запорожье,1999.

Диссертация посвящена актуальной проблеме комплексного исследования творчества Петра Ребра (род. в 1932 г.) в контексте развития украинской литературы 50-90-х гг. ХХ в. В работе освещаются источники формирования мировоззрения и мировосприятия П.Ребра, особенности его художественной манеры, раскрываются проблемы творческой эволюции писателя.

Анализируются: лирика, юмор и сатира, произведения для детей, документальная проза, драматургия, литературно-краеведческие очерки, литературно-критические и публицистические материалы. Проведены типологические сопоставления, определены модификационные черты, пути жанровых трансформаций. Особенное внимание уделяется анализу больше 20 книг сатиры и юмора П.Ребра.

Диссертация состоит из вступления, трех разделов, выводов