ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

ТВЕРДОХЛІБ Лариса Валеріївна

УДК 373.035

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НОВОГО ТИПУ

13.00.01 – теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті

імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник -

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна, завідувач кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти

Заслужений працівник народної освіти України, доктор педагогічних наук, професор АЛФІМОВ Валентин Миколайович, директор ліцею при Донецькому державному університеті, декан факультету підвищення кваліфікації ДонДУ;

кандидат педагогічних наук, доцент

ПЕДИСКО Олександр Григорович,

заступник начальника навчального відділу

Луганського інституту внутрішніх справ

МВС України.

Провідна установа Інститут проблем виховання АПН України.

Захист відбудеться 29 жовтня 1999 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

348011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий 28 вересня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Процес державотворення в Україні органічно пов’язаний з утвердженням нової системи духовних цінностей, серед яких найвищою є Людина, Права Людини, куди входять – індивідуальна свобода особистості, соціально-економічні права, право на життя і на сприятливе середовище перебування. Гідне існування людства забезпечується взаємодією всіх прав, хоча кожна культура є носієм певних культурно-історичних традицій, що визначають пріоритет прав, ставлення до них суспільства, особистості, держави.

Зважаючи на те, що сучасному етапу цивілізації притаманні прояви нетерпимості, агресивності, тероризму, економічної нестабільності, особливого значення набуває процес формування особистості високої духовності, планетарної свідомості, готовності й вміння жити в мирі й злагоді, почуття високої моральної відповідальності за долю Людини на нашій планеті.

Своєрідним регулятором цивілізованих стосунків у суспільстві та міжнародного спілкування є правова культура держави й кожної особистості.

Правова культура – складова й вияв духовної культури особистості – базується на ідеї гармонійності, цілісності сучасного світу, єдності природного, соціального й духовного середовища проживання людини, історико-культурних традиціях.

Перехід до ринкової економіки, подальший розвиток підприємництва та приватизації породжує, на жаль, такі негативні явища, як втрата моральних ідеалів, світоглядна обмеженість, бездуховність, що супроводжується зловживаннями, злочинністю, грубими правопорушеннями, загостреною криміногенною ситуацією. Стає очевидною об’єктивна потреба цілеспрямованої діяльності всіх соціальних інститутів держави в галузі правового виховання й правової культури всіх без виключення громадян. Це значно актуалізує психолого-педагогічні дослідження проблем виховання правової культури учнівської молоді, і, особливо, старшокласників.

Саме в цей віковий період визначаються ціннісні орієнтації особистості, вибір смислу життя, формуються ідеали й прагнення до самовизначеності, самодетермінації, йде активний процес становлення соціальної зрілості. Проте старшокласникам притаманні також і такі вікові особливості, як індивідуалізм, вузький практицизм, діляцтво, відкритість негативним впливам (І.Д.Бех). Тому виховання правосвідомості, правової відповідальності, соціально значущої поведінки в цьому віці набуває особливого значення.

Правова культура старшокласників є необхідною передумовою громадянського становлення особистості, її гуманістичної спрямованості, моральної саморегуляції поведінки в системі "людина і право", “людина і закон”.

Одним із першочергових завдань сучасної педагогічної науки й практики є посилення уваги до спеціальних досліджень, присвячених проблемам виховання в підростаючих поколінь ціннісного ставлення до права на основі прийняття усвідомлення й утвердження ними Права й Закону як загальнолюдської моральної цінності.

Проблематика, яка пов’язана з вихованням правової культури, здавна привертала до себе увагу філософів, юристів, педагогів, психологів. Вона знайшла відображення у філософському, культурологічному та юридичному аспектах у працях Арістотеля, Платона, І.Канта, Г.С.Сковороди, М.М.Бахтіна, В.С.Соловйова, П.О.Флоренського, С.І.Головатого, О.В.Скрипнюка, С.Б.Кримського, Л.Є.Шкляра, А.Швейцера, Т.О.Чайки та інших. Психологічне обґрунтування проблеми висвітлено в роботах Б.Г.Ананьєва, І.Д.Беха, Л.С.Ви-готського, Г.С.Костюка, І.С.Кона, С.Д.Максименка, С.Л.Рубінштейна, О.С.Чебикіна, Т.А.Флоренської та інших.

Питання правового виховання, правової культури досліджувались і досліджуються В.Ф.Дубровським, Г.П.Давидовим, В.М.Оржеховською, М.К.Подберезським, Н.О.Ткачовою, М.М.Фіцулою та іншими. Дослідники акцентують увагу на проблемах виховання правосвідомості, гуманістичної високоморальної поведінки, превентивному вихованні, розглядають у гармонійній єдності право й мораль, підводять до висновку про правосвідомість як духовну цінність.

Однак, сучасні соціальні реалії обумовлюють потребу в розв’язанні питань, які залишилися поза увагою дослідників:

- сутність правової культури як компонента духовної культури особистості старшокласників;

- система формування правової культури старшокласників у загальноосвітніх закладах нового типу (особливості й специфіка);

- педагогічні умови й виховні технології, які є вирішальними для формування в старшокласників особистісних цінностей, правосвідомості й правомірної поведінки.

Усвідомлення проблем, які пов'язані з недостатнім рівнем правової культури особистості сучасної молоді, передбачає виховання нової ментальності та культури, які не можуть виникнути в умовах існуючої системи освіти.

У школах нового типу процес формування правової культури має свою специфіку, оскільки виховні системи зазначених навчальних закладів орієнтовані перш за все на духовне становлення особистості учнів, створення умов для самореалізації талановитої учнівської молоді в різних видах творчої діяльності. Аналіз змісту навчання старшокласників у школах нового типу, а також соціально-педагогічного середовища цих навчальних закладів дозволяє встановити суттєву перевагу останніх з точки зору розвитку правової культури в порівнянні з традиційними загальноосвітніми навчальними закладами.

Проте вивчення джерел з цієї проблеми показує, що пошук ефективних шляхів формування правової культури переважно пов’язується з її раціонально-логічними компонентами: відбувається абсолютизація значення теоретичних правових знань, до того ж, як правило, їх політичного, філософського, соціального та економічного аспектів. На наш погляд, при такому підході правосвідомість не може бути засвоєна особистістю, а, отже, неможливе й формування правової культури. Крім того, недостатня увага в школах нового типу до виховання правової культури учнів з високим творчим потенціалом може призвести до своєрідної “інтелектуалізації” порушень правових норм та вимог законності.

Таким чином, протиріччя між соціальною значимістю правової культури особистості для гармонізації взаємовідносин у системі "людина-суспільство" й недостатньою розробкою її в науково-теоретичному й методичному плані, відсутність системи правового виховання учнів старших класів в навчальних закладах нового типу зумовили вибір теми дослідження: “Формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу”.

Основна концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що ми розглядаємо правову культуру як складову духовної культури особистості, як морально-духовну цінність, яка формується в гармонійній єдності емоційної культури, морально-естетичних переживань, морально-правових знань та високоморальної соціокультурної поведінки. Особливого зна-чення в цьому контексті набуває мистецтво як могутній засіб духовного розвитку особисто-сті.

Об’єкт дослідження - процес формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Предмет дослідження – педагогічні умови та засоби впливу навчально-виховного процесу на формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Мета дослідження – визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати засоби формування правової культури старшокласників у навчальному закладі нового типу.

Гіпотеза дослідження

полягає в припущенні, що процес формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу буде ефективним за умов розробки моделі випускника з високим рівнем правової свідомості й правоповедінки; реалізації педагогічної системи виховання старшокласників на основі зазначеної моделі, яка спирається на гармонійну єдність емоційної культури, морально-естетичних переживань, правових знань і високоморальної соціокультурної поведінки.

Згідно з метою та гіпотезою дослідження були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати стан розробленості проблеми на підставі вивчення філософської, психолого-педагогічної, правової літератури.

2. Теоретично обґрунтувати сутність і зміст поняття “правова культура”.

3. Розробити та теоретично обґрунтувати модель особистості випускника навчального закладу нового типу з високим рівнем правової культури.

4. Визначити й сформулювати критерії, показники й рівні сформованості правової культури для випускника навчального закладу нового типу.

5. Виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити оптимальні умови формування правової культури старшокласників навчального закладу нового типу.

Методологічну основу дослідження становлять сучасні наукові підходи до формування духовної культури особистості (цивілізаційний, антропологічний, культурологічний), наукові теорії про діалектичну взаємодію людини й суспільства, розвиток правосвідомості особистості як моральної цінності.

Методи дослідження:

Для перевірки гіпотези та розв’язання поставлених завдань використано такі методи:

теоретичні методи дослідження - аналіз філософської, культурологічної, правової, педагогічної, психологічної й етико-естетичної літератури з теми дослідження; метод теоретичного моделювання при визначенні предмета, об'єкта й гіпотези дослідження; емпіричні методи - анкетне опитування, бесіда, інтерв'ю, тривале спостереження (в тому числі й включене), аналіз документації, педагогічний експеримент (у природних умовах роботи навчальних закладів), метод експертних оцінок, самооцінка, система діагностуючих і формуючих завдань.

Етапи дослідження

Перший етап (1993-1995 р.р.) – аналіз методологічних, теоретичних джерел і досвіду формування правової культури в масовій практиці та в навчальних закладах нового типу; здійснення діагностуючого експерименту.

Другий етап (1996-1997 р.р.) - розробка концепції формування правової культури старшокласників у навчальному закладі нового типу; визначення кри-теріїв для оцінки рівня сформованості правової культури; проектування експериментальної системи та апробація деяких її компонентів (згідно з логікою дослідження).

Третій етап (1997-1998 р.р.) – проведення формуючого експерименту: реалізація експериментальної програми виховання правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу; визначення рівня сформованості правової культури старшокласників на проміжних і кінцевому етапах експерименту.

Четвертий етап (1998-1999 р.р.) – науковий аналіз, узагальнення, інтерпретація результатів емпіричних і експериментальних досліджень; розробка методичних рекомендацій щодо практичної реалізації програми формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Вірогідність і об’єктивність висновків дослідження зумовлені методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних параметрів, використанням сукупності методів, адекватних завданням і логіці дослідження, репрезентативністю й статистичною значущістю вибірки, поєднанням якісного та кількісного аналізу даних експерименту, впровадженням результатів дослідження в практику роботи шкіл нового типу.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає у визначенні на основі культурологічного підходу сутності правової культури старшокласників; у розробці моделі випускника навчального закладу нового типу з високим рівнем правової культури; обґрунтуванні доцільності використання культурологічного підходу до формування правової культури старшокласників у школах нового типу; розробці та обґрунтуванні принципів створення педагогічної системи формування правової культури особистості в навчальному закладі нового типу; використанні з цією метою засобів мистецтва.

Практичне значення дослідження пов’язане з розробкою:

- авторської програми формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу;

- програми спецкурсу “Соціалізація особистості з правознавчою спрямованістю”, а також методичних вказівок щодо його засвоєння учнями 10-11 класів шкіл нового типу;

- методичних рекомендацій щодо практичної реалізації системи формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Особистий внесок автора: визначення й обґрунтування структурних і змістовних компонентів моделі особистості випускника навчального закладу нового типу з високим рівнем правової культури; проектування програми соціально-особистісного розвитку ліцеїста; створення дидактичних, виховних та управлінських технологій формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Апробація та впровадження результатів дослідження проводилися в процесі експериментальної роботи в навчальних закладах нового типу, серед яких – ліцеї та ґімназії історико-правового та гуманітарного профілю, а також шляхом публікації статей із проблем дослідження ( всього 8 публікацій, із них 4 - у фахових виданнях ).

Матеріали дослідження обговорені й схвалені на науково-практичних конференціях у м.Запоріжжі (1998 р.), м.Харкові (1997 р.), м.Одесі (1999 р.), Луганському інституті післядипломної освіти (1998 р.), Луганському інституті внутрішніх справ МВС України (1999 р.), Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (1998, 1999 рр.), Слов’янському державному педагогічному інституті (1999 р.).

На захист винесено:

- визначення сутності правової культури старшокласників та її компонентів;

- теоретично обґрунтовану й експериментально перевірену модель випускника навчального закладу нового типу з високим рівнем правової культури;

- критерії сформованості правової культури старшокласників навчального закладу нового типу;

- педагогічні умови та технологічне забезпечення процесу формування правової культури старшокласників навчальних закладів нового типу.

Структура дисертації . Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографії (з 212 найменувань), додатків. Основний зміст роботи викладено на 158 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступній частині обґрунтовується актуальність проблеми та вибір теми дослідження; формулюються гіпотеза, мета й завдання, визначені основні етапи дослідження, викладені його наукова новизна, теоретичне й практичне значення, особистий внесок автора. Подана інформація про апробацію та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи формування правової культури старшокласників” присвячений аналізу стану наукової розробленості проблеми на підставі вивчення філософської, соціальної, психологічної, педагогічної, правової літератури; досліджуються теоретичні підходи до вивчення проблеми з позицій філософії, історії, правознавства, історії педагогіки, педагогічної психології, соціальної педагогіки; простежується генезис поняття “правова культура”, розглядаються історична та національна особливості виховання правової культури молоді.

Основним результатом теоретичного дослідження було уточнення поняття “правова культура старшокласника” з визначенням її сутнісної характеристики; обґрунтування моделі випускника навчального закладу нового типу, системоутворюючим компонентом якої є правова культура особистості; розробка на цій підставі критеріїв, показників і визначення рівнів сформованості правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Більшість авторів єдині в думці, що основним показником правової культури є рівень засвоєння членами суспільства правових цінностей (правових норм, принципів; навичок правомірної поведінки; поваги до права тощо), ступінь оволодіння ними й практичного їх впровадження в правову діяльність.

У більш узагальненому вигляді правова культура особистості може бути розглянута як рівень розвитку останньої у сфері суспільно-правової діяльності.

Вивчення історії розвитку правової культури показує, що розуміння правової культури почало викристалізовуватися ще у світогляді древніх єгиптян та греків у 18 ст. до н.е.: погляди на мораль і право як на одне ціле були пов’язані з міфологією, з богами, що, на думку древніх, освячували будь-які дії. Оскільки міфічне мислення неминуче виявляло свою двоїсту природу, тому древні греки шукали нові витоки, на яких могла б ґрунтуватися правова культура.

Вагомий внесок у формування правової культури та традицій людства зробили Сократ, Платон та Арістотель – мислителі “золотого віку” афінської демократії. Головним орієнтиром культури для Сократа був людський розум. Платон, Арістотель також виробляли – кожний “свій” – виховний ідеал людини; більш того, вони надали своїм ідеям практичного втілення: Платон заснував “Академію”, Арістотель – “Лікей”.

Отже, Древня Греція й еллінський період європейської історії були відправною точкою в подоланні міфічної, племінної свідомості й розгортанні ціннісного відношення до світу нової людини – людини культурної або моральної. Звідси починається зародження й розвиток правової культури.

Як вирішальні віхи в подальшому розвитку правової культури авторами визначаються формування римського права, виникнення й поширення християнства, перегляд правових норм в епоху Просвітництва, морально-правова концепція Ж.– Ж.Руссо, вироблення І.Кантом поняття морального закону.

Аналіз розвитку української правосвідомості дозволяє зробити такі висновки:

- упродовж тих історичних періодів, коли в Україні існувала самостійна держава (Київська Русь, козаччина, доба Центральної Ради), правова культура українського народу мала цілком сформовану структуру й високий рівень розвитку. Знаходячись в умовах так званої “прикордонної” цивілізації, Україна не могла не запозичати тих чи інших (а відтак – і правових) ознак культури. В той же час українці вносили до них свої традиції та стиль;

- українська правова культура в наведені періоди відзначалася природним демократизмом, гуманністю й лібералізмом;

- усвідомлення саме національних традицій права дозволяє на історичному фундаменті української культури відбудовувати правове виховання, формувати правові пріоритети, правосвідомість.

Таким чином, історико-культурологічний аналіз генетичних коренів феномену правової культури уможливлює визначення сутнісних характеристик останньої, а також її структурного складу.

Правова культура безперечно відбиває рівень духовності особистості, її загальної культури, ціннісних орієнтацій і соціальної зрілості. Правова культура особистості в культурологічному контексті є інтегрованою якістю, в якій сфокусована гармонія правосвідомості, морально-естетичних переживань, правових знань і морально-правової поведінки.

Згідно психологічної теорії діяльності, можна виділити такі етапи правової діяльності: вироблення мотивів; усвідомлення цілей; планування (прийняття рішення та вироблення програми діяльності); реалізація рішення; аналіз та оцінка результатів; корекція. Очевидно, що означені компоненти правової діяльності мають бути включені й до структурного складу правової культури, яка виявляє рівень розвитку цієї діяльності.

Аналіз змісту складових правової діяльності, а отже, й правової культури, дозволяє визначити відповідні функціональні параметри: в блоку мотивів – правосвідомість, інтерес до права, потребу в засвоєнні досвіду правової діяльності, сприйняття правових цілей; в блоку цілепокладання й планування – правові знання та правові розумові вміння, чи правове мислення (логічні вміння – аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації, класифікації, аргументування, обґрунтовування; прогностичні, оцінні; здатність до дивергентних операцій); в блоку реалізації рішення - суспільно-правову активність (здатність до усвідомлення й реалізації громадських прав, обов’язків; оволодіння практичними навичками правової поведінки, засвоєння правового досвіду); в блоку аналізу, оцінки та корекції чи блоку зворотного зв’язку – правовий самоконтроль (здатність до правової самооцінки, рефлексії – контролю за власними правовими судженнями, оцінками, послідовністю в правових діях).

Отже, забезпечення всіх дієвих актів правової діяльності, що виконується на високому якісному рівні, потребує формування в суб’єкта правової діяльності актуальних параметрів особистості.

На підставі вивчення психолого-педагогічних підходів до моделювання особистості (В.І.Андреєв, Н.В.Кузьміна, К.К.Платонов), вважаємо за доцільне включити до складу особистісної моделі випускника навчального закладу нового типу, що має високий рівень правової культури, такі функціональні компоненти: цілемотиваційний, змістовний (категоріальний), практично-дійовий, індивідуально-типологічний.

Цілемотиваційний компонент мислення є актуалізуючим чинником правової діяльності; призначення його полягає в тому, щоб надавати діяльності суб’єктивно-значущого характеру, визначити соціальні функції суб’єкта, пов’язані з цією діяльністю, й готувати його до наступних етапів, під час яких мають реалізовуватися змістовний (знання) й практично-дійовий (уміння) компоненти. Зазначимо, що відбір фонду знань та умінь має зумовлюватись, перш за все, правовою спрямованістю підготовки. У той же час, вважаємо доцільним диференціювати в практично-дійовому компоненті такі сукупності умінь як інтелектуальні, творчі, соціальні, - у залежності від завдань, що зумовлені різними аспектами правової діяльності.

Індивідуально-типологічний компонент відбиває психологічні якості особистості, що є значущими для формування в неї правової культури.

Аналіз сутнісних, структурних і функціональних характеристик правової діяльності, та, відповідно, правової культури, а також врахування їх при розробці відповідної моделі випускника навчального закладу нового типу надали можливість визначити систему критеріїв, показників та рівнів сформованості правової культури.

При відборі сукупності показників, що уможливлюють діагностування ступеня розвитку правової культури старшокласника, ми виходили, по-перше, з позиції їхньої практичної пристосованості й дослідницької зручності, та, по-друге, намагалися одержати якісний вимірювальний інструмент, що забезпечує достовірні та надійні результати.

Отже, як оптимальну з усіх точок зору ми розглядаємо розроблену нами шкалу оцінки рівня сформованості правової культури старшокласника. До особливостей цієї шкали треба віднести дрібний “крок” – у динамічних показниках (що саме і є рівнем сформованості вимірюваного параметра) та досить різнобічний змістовний характер у структурних показниках.

При цьому найвищий еталонний рівень досить повно охоплює найсуттєвіші характеристики правової культури особистості.

Показниками цього рівня є:

1. Усвідомлення необхідності існування правових норм (у суспільстві, школі, класі); усвідомлення своїх прав і свобод у їх нерозривному зв’язку з обов’язками перед суспільством; усвідомлення необхідності правомірної поведінки, дотримання правових норм, законів.

2. Володіння знаннями (впевнено і в повному обсязі) про правовий устрій України, його історію, правовий устрій інших країн; самостійність у поширенні знань та спонукання до цього інших; наполегливе й постійне прагнення до оволодіння національною духовною спадщиною України, прилучення до цього інших осіб з найближчого оточення; досконале володіння українською мовою, прагнення до подальшого вдосконалення цих умінь, залучення до цього інших.

3. Активне опанування правового досвіду.

4. Прагнення до правового самоконтролю; співставлення власного способу життя з нормами життя суспільства (правова самооцінка); вміння контролювати об’єктивність власних правових міркувань, оцінок (самоконтроль правового мислення); висока соціальна рефлексія.

5. Досягнення узгодженості принципів, що оголошуються на словах, та своєї реальної діяльності та поведінки (правова принциповість, що виключає правове лицемірство).

6. Виражений інтерес до правознавчих наук, прагнення до творчого опанування ними поза межами шкільної програми; відчуття бажання присвятити себе правознавчій або правоохоронній діяльності.

Очевидно, що перший критерій означає правосвідомість, другий – правову освіченість, і наступні, відповідно, соціально-правову активність, соціально-правову рефлексію, правову принциповість, мотивацію креативного (творчого) підходу до реалізації правової діяльності.

У другому розділі “Психолого-педагогічні особливості формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу” інтерпретуються результати емпіричних і експериментальних досліджень; описані завдання й технологія діагностуючого й формуючого експериментів, процедура кількісного аналізу проміжних та кінцевих результатів дослідження.

У створенні експериментальної педагогічної системи ми виходили з принципів, які можна розглядати як ґрунтуючі для новостворених загальноосвітніх закладів, а також для навчальних закладів нового типу (В.М.Алфімов, В.Ф.Паламарчук, Г.П.Шевченко та інші). Отже, вони передбачають: гуманізацію системи освіти; єдність загальнолюдського й національного; розвиваючий характер навчання; співробітництво й співтворчість у діяльності вчителя й учня щодо оволодіння всіма компонентами культури; індивідуалізацію та диференціацію навчання з метою творчої самореалізації кожного учня; оптимізацію навчально-виховного процесу (з урахуванням його внутрішніх і зовнішніх резервів); відкритість і динамічність альтернативної освіти.

Зазначимо, що ці положення були враховані при виробленні вихідної гіпотези нашого дослідження, тобто, вони є для нас концептуально значущими.

У педагогічній системі, що має на меті формування правової культури старшокласника, визначення оптимальних умов цього процесу ми розглядаємо як завдання всебічного забезпечення на практичному рівні кожного з вищезазначених принципів.

У той же час ми враховуємо й ту обставину, що експериментальна сукупність психолого-педагогічних умов має розглядатися як система, якщо є об’єктивна потреба в цій сукупності на кожному етапі процесу формування правової культури (тобто, у наскрізному використанні).

Отже, до умов реалізації педагогічної системи, яка має сформувати особистість старшокласника з високою правовою культурою, слід віднести:

1) гуманістичну спрямованість навчально-виховного процесу, що дозволяє об’єднати загальнокультурну та правову підготовку учнів шкіл нового типу;

2) використання в процесі навчання особистісно-діяльнісного підходу;

3) діалогізацію процесу навчання;

4) використання індивідуально-творчого підходу;

5) збагачення змісту навчання поняттями, ідеями, теоріями, засвоєння яких сприяє формуванню правової культури учнів;

6) систематичне використання виховного потенціалу мистецтва;

7) включення учнів у різні форми науково-дослідної роботи з правових проблем.

Є очевидним, що наведені умови виявляються актуальними на кожному з визначених нами етапів впровадження експериментальної педагогічної системи:

І - етап формування позитивної мотивації до виховання правової культури;

ІІ - етап формування сукупності знань;

ІІІ – етап формування функціональних та соціальних умінь.

Треба зазначити, що логіка розгортання цих етапів є цілком виправданою з точки зору психологічної теорії діяльності, теорії психічного відображення, психології навчання, оскільки відтворює стадійний характер процесу пізнання: спочатку вибудовується позитивне ставлення до предмету пізнання, далі формуються необхідні знання та вміння, а вже потім – новоутворення в найвищому “поверсі” структури особистості – переконання, ідеали, моральні імперативи, ціннісні орієнтації тощо.

На емпіричному рівні експериментальну педагогічну систему було реалізовано в умовах Луганського обласного правового ліцею, керівником якого є автор цього дослідження, а також в інших навчальних закладах нового типу, серед яких – ліцеї та ґімназії історико-правового та гуманітарного профілю. У процесі проведення педагогічного експерименту застосовувались такі методи й засоби, як вирішення творчих завдань, моделювання конфліктних ситуацій, творчі майстерні, орієнтаційно-рольові ігри, групові дискусії, педагогічні технології з використанням засобів мистецтв.

Так метод вирішення творчих завдань проблемного характеру був спрямованим на виховання в старшокласників правосвідомості та відповідних морально-етичних якостей, що характеризують високий рівень культури стосунків між особами в ситуаціях правового характеру. В процесі конструювання конфліктних ситуацій пред-метом аналізу виступають практичні ситуації, а самі учні стають на позиції дослідника, завдання якого - відшукати засо-би аналізу й перетворення конкретної ситуації, уміння запропо-нувати конструктивну схему й засоби вирішення в умовах цієї ситуації. У результаті виконання даного виду навчальної роботи в учнів виробляється творче ставлення до розв’язання типових ситуацій, що виникають у процесі правового спілкування. Навчання правильним діям у конфліктних ситуаціях не тільки активно формує вміння й навички, але й включає в процес виховання ті особистісні якості, які необхідні для формування культури правових взає-мостосунків.

На заняттях у формі творчої майстерні формуються важливі інтелектуальні уміння: бачити проблему, формулювати питання, висувати гіпотези, будувати докази, робити висновки, складати план перевірки. При організації творчої майстерні провідним методом має бути дослідницький. Сутність дослідницького методу полягає в можливості організації й самоорганізації пошукової, творчої діяльності учнів, спрямованої на вирішення “нових” проблем.

Метод орієнтаційно-рольових ігор передбачав створення моделей реальних правових стосунків, справжніх життєвих обставин, у які може потрапити людина. Ці обставини мають програватися з максимальним наближенням до дійсності. Орієнтаційно-рольові ігри передбачають активну індивідуальну й групову роботу учнів щодо опанування вмінь і навичок законослухняної поведінки, а, отже, - сприяють формуванню правосвідомості.

Метод групових дискусій застосовувався з метою обговорення реальних проблем виховання культури правових стосунків між особа-ми. При підготовці до таких занять використовувалися дані про-ведених опитувань, інтерв'ю, анкетувань тощо.

Одним із основних шляхів виховання творчої особистості є науко-во-дослідницька робота старшокласників, яка здійснюється, зокрема, шляхом участі в обласних конкурсах науково-дослідницьких та науко-во-технічних робіт учнів - членів наукових товариств та філій територіальних відділень Малої академії наук України, участі у Всеукраїнських конкурсах учнівських робіт.

Виходячи з принципу прищеплення загальної культури особис-тості через засвоєння загальнолюдських та національних цінностей, значну увагу в процесі формування правової культури особистості слід приділяти вихованню старшокласників на народних звичаях та тради-ціях.

Оскільки традиції акумулюють соціальний досвід, то вони від-повідно виступають для особистості системою соціальних установок та ціннісних орієнтацій. Формування духовних якостей забезпечується залученням особистості до цілеспрямованої діяльності через систему звичаїв, які конкретизують кожну традицію.

Звичаї переда-ють підростаючим поколінням конкретні зразки позитивної поведінки в різних життєвих ситуаціях, і таким чином сприяють формуванню правосвідомості.

Суттєвим фактором, що впливає на формування правової культу-ри особистості, є мистецтво. Мистецтво завдяки своїй поліфункціональності (пізнавальної, аксіологічної, гедоністичної, комунікативної, виховної, естетичної тощо) цілісно впливає на особистість, її розум і почуття. Саме мистецтво виховує духовну піднесеність осмислення цінності людського “Я”, ідеальні уявлення про високоморальну поведінку.

Наші дослідження свідчать, що систематичний, цілеспрямований аналіз правових сюжетів у творах мистецтва дають можливість роз-витку, з одного боку, емпатійності особистості, а з другого боку - її рефлексивності, тобто потреби й здатності до самопізнання, самоаналізу тощо.

Так, наприклад, посилення уваги при вивченні учнями літера-турних творів (або ж при самостійному читанні художньої літерату-ри, перегляді кінофільмів, телевізійних передач) до самостійного аналізу правових аспектів сюжету відповідного твору мистецтва з наступним колективним обговоренням дає змогу значно підвищити ефективність формування правової культури учнів.

Необхідно зауважити, що саме класичні твори мистецтва най-більш продуктивно формують моральний, духовний світ особистості. У тих випадках, коли твори мистецтва не мають достатньої художності, здійснюється серйозний збиток не тільки естетичним смакам, але й затверджується бездуховність, деформуються моральні крите-рії.

Наша експериментальна робота підтверджує, що результатив-ність формування в старшокласників правової культури засобами мистецт-ва, зокрема, на уроках правознавства, значною мірою залежить від адекватного методичного забезпечення, від уміння вчителя добирати відповідний за змістом матеріал уроку, а також від правильного вибору методів і форм роботи, які зумовлюють розвиток активної розумової діяльності старшокласників, емоційне сприйняття ними того навчального матеріалу, який має формувати їхню правову культуру.

У цілому формуючим педагогічним експериментом було охоплено 396 учнів. У кожному навчальному закладі нового типу було визначено по 1 експериментальній групі та по 1 контрольній, різниця між якими полягала в тому, що в навчальному процесі замість традиційних форм та методів було реалізовано авторську експериментальну педагогічну систему формування правової культури.

Для того, щоб можна було користуватися кількісною мірою оцінки рівня правової культури з наступною статистичною обробкою експериментальних даних, нами було визначено 5 рівнів сформованості правової культури: дуже низький; низький; середній; високий; вищий.

Виділяємо такі показники рівня сформованості правової культури: правова свідомість та правовий самоконтроль; правові знання; правове мислення; інтерес до права; суспільно-правова активність. Для оцінювання тих чи інших показників використовувалась шкала від 0 до 2 балів.

Діагностуючий зріз у ході педагогічного експерименту пока-зав, що рівень правової культури учнів, які вступили до дев’ятих або десятих класів ліцеїв, ґімназій та інших шкіл нового типу, є незадовільним за своїми показниками (високий та вищий рівень складав сумарно 9,36%, середній рівень - 26,38%, а низький та дуже низький рівень сумарно складав 64,26%). Перш за все такий низький результат ми пов’язуємо з низьким наявним рівнем правосвідомості, правових знань та правового мислення учнів.

Проведений у ході дослідження формуючий експеримент пока-зав зростання загального рівня правової культури старшокласників експериментальних класів.

З метою отримання більш достовірних відомостей щодо ефективності експериментальної методики обробку результатів було виконано за допомогою методів математичної статистики (критерій Колмогорова-Смирнова).

З усієї сукупності аналізувалися дані щодо рівня сформованості правової культури 396 старшокласників з контрольних та експериментальних груп. Перевірка гіпотези свідчить, що рівень сформованості правової культури в експериментальних і в контрольних групах є різним внаслідок невипадкових факторів, тобто більш високі показники рівня сформованості правової культури в експериментальних групах не випадкові, а є наслідком застосування експериментальної системи формування правової культури в старшокласників.

Таблиця № 1

Результати визначення рівня правової культури

(формуючий експеримент)

Рівні сформованостi | Контрольні класи | Експериментальні класи

Кількість учнів | % | Кількість учнів | %

Вищий рівень | 5 | 1,26 | 21 | 5,31

Високий рівень | 161 | 40,66 | 208 | 52,52

Середній рівень | 171 | 43,18 | 136 | 34,34

Низький рівень | 56 | 14,14 | 31 | 7,83

Дуже низький рівень | 3 | 0,76 | 0 | 0,00

Усього: | 396 | 100 | 396 | 100

Отже, показники сформованості правової культури в старшокласників експериментальних груп стохастично більш повно й точно знаходяться у відповідності з еталонними показниками сформованості правової культури, що свідчить про ефективність експериментальної системи.

Кількісний і якісний аналіз також підтверджують зроблений нами прогноз щодо зростання показників високого й середнього рівнів правової культури учнів за умови використання експериментальної програми.

Таким чином, результати дослідження доводять, що вихідна гіпотеза нашого дослідження є цілком справедливою. Узагальнюючи все викладене вище, можна зробити такі висновки.

1. Аналіз історичної генези дослідження проблеми переконливо свідчить про те, що в різні епохи розвитку людства існували різні моделі правової культури особистості, які були зумовлені суспільно-державним устроєм та цивілізацією суспільства. З цього належним чином випливає необхідність пошуку особистісної моделі правової культури, адекватної сучасному розвитку суспільства, характерними рисами якого є його демократизація, гуманізація, державотворення, формування національної свідомості.

2. Правову культуру особистості ми визначаємо як інтегровану якість, в якій сфокусована гармонія правосвідомості, морально-естетичних переживань, правових знань і морально-правової поведінки. Зміст правової культури старшокласників включає такі компоненти: мотиви правової діяльності; правову свідомість та правовий самоконтроль; правову компетенцію (правові знання та правове мислення); суспільно-правову активність.

3. Формування правової культури старшокласників у школах нового типу має враховувати можливості збагаченого соціально-педагогічного середовища шкіл нового типу, зокрема, більш високий, ніж у звичайних загальноосвітніх школах, рівень інтелектуального розвитку старшокласників та можливості більш повного розвитку їх креативних здібностей.

4. Емпіричний рівень вирішення цього завдання передбачає створення практичної педагогічної системи з належним науково-методичним, технологічним та критеріальним забезпеченням усіх її підсистем.

5. У результаті дослідження були визначені сутнісні й структурні характеристики правової культури, компонентний склад моделі випускника навчального закладу нового типу з високим рівнем правової культури. Було визначено й апробовано систему критеріально-оцінювального забезпечення процесу формування правової культури старшокласників у навчальному закладі нового типу, виявлено й обґрунтовано сукупність психолого-педагогічних умов, що оптимізують процес формування правової культури старшокласників у досліджуваних навчальних закладах.

6. Дослідженням доведено, що морально-естетичні переживання правових знань, правоповедінки найбільш ефективно виникають під впливом мистецтва, через естетичне сприйняття художнього образу і оцінне ставлення до нього.

7. Проведене дослідження показало, що запропоновані експериментально перевірені психолого-педагогічні умови забезпечують процес ефективного формування правової культури учнів.

Здійснене дослідження не вичерпує проблему формування правової культури.
Зокрема можна вважати доцільним такі напрямки подальшого її опрацювання:

- культурологічні аспекти дослідження феномену правової культури на світовому, національному та регіональному рівнях;

- вивчення можливостей міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків навчальних дисциплін різних циклів у вихованні правової культури;

- специфіка виховання правової культури в старшокласників, які схильні до девіантної поведінки;

- виховання правової культури старшокласників засобами нових інформаційних технологій тощо.

Основні матеріали дисертації викладені в таких роботах автора:

1. Педагогічна система навчально-виховного закладу нового типу: досвід управління розвитком Луганського обласного правового ліцею / Науково-методичний посібник. – Луганськ: ЛДПУ, 1999. – 81 с. (у співавторстві з Докучаєвою В.В.)

2. Правоведение: Спецкурс. - Луганск: “Світлиця”, 1999. – 112 с. с ил. (у співавторстві з Барбуковим Б.О.)

3. Виховання правової культури старшокласників // Творчість в технології виховання та навчання: Зб. наук. праць. Вип.9. – Київ-Запоріжжя: Ін-т педагогіки і психології профосвіти , 1998. С.116-132.

4. Правова культура старшокласників як необхідна умова виховання поваги до прав людини // Республиканская научно-практическая конференция “Всеобщая декларация прав человека как международный стандарт правового положения личности в Украине”: Аналитические материалы, предложения научных и практических работников. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. С.346-351.

5. Педагогічні умови формування правової культури в навчальних закладах нового типу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ МВС України. – Одеса: РВВ ОІВС, 1999, № 3. С.199-201.

6. Деякі шляхи формування правової культури ліцеїстів // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 1999, № 2 (12). С.138-143.

7. Формування правової культури учнів в умовах правового ліцею // Освіта на Луганщині - 1999, № 2 (11). С.24-27.

8. Педагогічні умови формування правової культури у ліцеях правового профілю // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі. Наукові праці міжнародної науково-практичної конференції. – Слов’янськ: Слов’янський державний педінститут, 1999. С.186-188.

Твердохліб Л.В. Формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – теорія та історія педагогіки. (Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 1999).

Досліджувався процес формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу. Обґрунтовано поняття "правова культура старшокласників", розроблені концепція й методика формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу.

Експериментальна робота дозволила визначити педагогічні умови, що забезпечують формування правової культури в навчальних закладах нового типу, підтвердила доцільність включення старшокласників у різноманітні види творчої діяльності і введення в навчальний процес засобів мистецтва як засобу формування правової культури старшокласників.

Ключові слова: правова культура, правосвідомість, старшокласники, педагогічні умови, навчальні заклади нового типу.

Твердохлеб Л.В. Формирование правовой культуры старшеклассников в учебных заведениях нового типа. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – теория и история педагогики. (Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 1999).

Защищается текст диссертации, основное содержание которой изложено в 7 публикациях. Диссертация посвящена проблеме формирования правовой культуры старшеклассников в учебных заведениях нового типа. Исследуется феномен правовой культуры с позиций системного подхода к формированию личности.

В первом разделе анализируются теоретико-методологические основы формирования правовой культуры старшеклассников, прослеживается генезис понятия “воспитание правовой культуры”, рассматриваются исторические и национальные особенности воспитания правовой культуры молодежи.

Обосновано понятие "правовая культура старшеклассников", определены ее сущностные характеристики; разработана модель выпускника учебного заведения нового типа; на основе этого выработаны критерии, показатели и процедура определения уровней сформированности правовой культуры старшеклассников в учебных заведениях нового типа; разработаны концепция и методика формирования правовой культуры.

Во втором разделе рассматриваются психолого-педагогические особенности формирования правовой культуры старшеклассников в учебных заведениях нового типа, интерпретируются результаты эмпирических и экспериментальных исследований, описаны задачи и технология диагностирующего и формирующего экспериментов, анализируются промежуточные и конечные результаты исследования.

Экспериментальная педагогическая система направлена на создание личностной модели выпускника учебного заведения нового типа. Определены и экспериментально проверены факторы и условия формирования правовой культуры старшеклассников в школах нового типа, подтверждена целесообразность вовлечения старшеклассников в различные виды творческой деятельности и введения в учебный процесс средств искусства для повышения эффективности формирования правовой культуры старшеклассников. Результаты исследования обсуждены и одобрены на научно-практических конференциях.

Ключевые слова: правовая культура, правосознание, старшеклассники, педагогические условия, учебные заведения нового типа.

Tverdohleb L.V. The formation of juridical culture to senior pupils in school of a new type. – Manuscript.

The thesis for the Candidate of Science (Pedagogics), speciality 13.00.01 – Theory and history of Pedagogics. – Lugansk State Pedagogical