ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОЗАК ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 415.411(014)

УКРАЇНСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

(СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 10.02.01. – українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Баранник Дмитро Харитонович,

Дніпропетровський державний університет.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,

завідувач кафедри українознавства та

мовної підготовки Кримського факуль-

тету Університету внутрішніх справ

України Прадід Юрій Федорович,

кандидат філологічних наук, доцент

Віняр Ганна Миколаївна, Криворізький

державний педагогічний університет.

Провідна установа Запорізький державний університет, кафедра української мови

Захист відбудеться “ 23 ” березня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради при Дніпропетровському

державному університеті за адресою: 49025 м. Дніпропетровськ, провулок Науковий, 13.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету

Автореферат розісланий “19” лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ковальчук М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розвиток науки та техніки в епоху НТР вимагає вирішення завдань, що пов’язані з термінологією, яка в наш час отримала статус самостійної лінгвістичної дисципліни.

Сьогодення зумовлює активізацію розвитку лексики сучасної української мови. Провідним процесом у поповненні словникового складу української технічної термінології є творення нових слів із наявних у мові елементів.

Актуальність дослідження полягає в потребі встановлення способів словотворення української електротехнічної термінології, аналізу шляхів виникнення термінів, системної організації термінолексики на рівні парадигматики, синтагматики та вироблення критеріїв унормування й стандартизації термінології.

Об’єктом дослідження обрано найбільш вживані у сфері електротехніки назви процесів, явищ та предметів. Вибір об’єкта дослідження зумовлений недостатньою кількістю ґрунтовних робіт, присвячених досліджуваній термінології.

Метою дослідження є встановлення й лінгвістична інтерпретація словотвірної структури електротехнічних термінів, визначення специфіки дериватологічних процесів у досліджуваній терміносистемі.

Поставлена мета зумовила конкретні завдання дослідження:

1) визначити основні особливості словотвірної структури електротехнічних термінів;

2) з’ясувати найбільш активні словотвірні типи і способи творення досліджуваних термінів;

3) встановити статус міжнародних терміноелементів як складових термінів електротехніки, визначити їх частотні та якісні характеристики;

4) накреслити шляхи усунення існуючих неточностей електротехнічних термінів, які функціонують у писемному та усному мовленні;

5) дослідити системні відношення в електротехнічній термінології та деякі питання нормативності й стандартизації.

Методи дослідження. Аналіз досліджуваного матеріалу здійснювався за допомогою загальнонаукових методів якісного та кількісного аналізу, спостереження, зіставлення.

Наукова новизна праці полягає в тому, що вона присвячена мало дослідженому пласту української термінології – електротехнічній терміносистемі, в дисертації вперше здійснено аналіз всіх основних способів творення електротехнічної термінологічної лексики. Розглянуті способи: морфологічний (як найбільш продуктивний), синтаксичний та спосіб переосмислення значень існуючих слів. Вперше до наукового аналізу залучений багатий новий фактичний матеріал. У дисертаційному дослідженні електротехнічні терміни вперше описані як своєрідна терміносистема з притаманною їй структурою словотвору, специфічними словотворчими ресурсами, що дає змогу прогнозувати шляхи творення термінів цієї галузі та їх систематизації у майбутньому.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати вже використовуються в навчальному процесі на спеціальних кафедрах електротехнічного факультету Криворізького технічного уніерситету при викладанні ряду електротехнічних дисциплін українською мовою, при укладанні методичних посібників зі спеціальних дисциплін, поданні методичних рекомендацій. Вони можуть бути використані при подальшому упорядкуванні сучасної української електротехнічної термінології.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації та результати дослідження обговорювались на методичних семінарах і конференціях професорсько-викладацького складу Криворізького технічного університету (1997–1999 рр.), на міжвузівській науково-методичній конференції “Шляхи удосконалення змісту, форм і методів навчання в університетах” (1999 р. м. Кривий Ріг). Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського державного університету (1999 рік).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи знайшли своє відображення у "Словнику-довіднику з електротехніки, автоматики, промислової електроніки та метрології” (1997 р.), статтях “Виникнення української електротехнічної термінології і спроби її стандартизації” (1999 р.), “Інтернаціоналізми в українській електротехнічній термінології” (1999 р.), “Морфологічні способи творення української електротехнічної термінології” (1999 р.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (169 найменувань). Повний обсяг дисертації - 170 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність дослідження, визначається його мета й завдання, основні методи аналізу, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Спеціальна лексика української мови як об’єкт лінгвістичного дослідження” висвітлені деякі питання сучасної лексики в цілому й термінологічної лексики зокрема. У першому параграфі обґрунтовується необхідність, з точки зору соціальної диференціації, вивчення сфери лексики спеціальної комунікації, до якої належать терміни, номенклатура та професіоналізми, розглянуто співвідношення між поняттями “термінологія” та “номенклатура”. У розділі відзначено здобутки мовознавців у вивченні окремих терміносистем, виявлення лінгвістичних особливостей термінологічної лексики. Природним середовищем для термінології як складової частини спеціальної лексики є самостійний функціональний різновид загальнолітературної мови, що традиційно називається мовою науки.

На початку 70-х років ХХ ст. з’явився термін “мови для спеціальних цілей” (МСЦ), яким і стали позначати сукупність різновидів національних мов. Як показують спостереження лінгвістів, у писемній формі МСЦ реалізується в текстах підручників, монографій та ін. У мові постійно відбувається двоєдиний процес: спеціальна лексика є постійним джерелом збагачення загального словникового складу української мови, а загальномовна лексика на термінологічному ґрунті набуває спеціального значення.

У другому параграфі “Термін як складовий елемент спеціальної лексики української мови” міститься характеристика головних понянь термінознавства: термін, термінологічна дефініція, номен, номенклатура, професійна лексика.

Термін – це слово в особливій функції. Слова (як терміни, так і нетерміни) виражають поняття. Але терміни, на відміну від загальновживаних слів, які виражають загальні уявлення або побутові поняття, позначають технічні або наукові поняття. З-поміж існуючих визначень терміна найбільш слушним видається формулювання, запропоноване В.П.Даниленко: “Під терміном ми розуміємо слово (або словосполученя) спеціальної сфери вживання, що є назвою спеціального поняття й вимагає чіткої дефініції” (Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. – М.: Наука, 1988. – С.14).

У сучасній лінгвістичній літературі визначаються такі релевантні ознаки терміна: 1) поняттєва основа; 2) наявність термінологічної дефініції; 3) на-явність визначеного місця в спеціальній терміносистемі. Названі ознаки дають можливість оцінити наявні лексичні одиниці в досліджуваній нами електротехнічній сфері й відібрати ті, що задовольняють вироблені до терміна вимоги. Саме це допомагає відокремити термінологічну лексику від нетермінологічної.

У термінознавстві одним із актуальних питань є виявлення терміна з-поміж суміжних категорій спеціальної лексики. Номенклатура протиставляється термінології як сукупність найменувань предметів та понять, тобто номенклатурний знак називає конкретні предмети або клас однорідних предметів, а термін – теоретичне поняття. Номенклатура й термін повинні обслуговувати принципово різні сфери людської діяльності й мають суттєві відмінності в структурі значення та функціонування.

У третьому параграфі “Місце електротехнічної лексики в системі технічної термінології” відзначається, що технічна термінологія сучасної української мови є розвиненою й розгалудженою відповідно до існуючих знань. До її складу входить і електротехнічна підсистема, яка формувалась у залежності від потреб номінації понять, що були пов’язані як з побутовими, так і промисловими потребами суспільства Сучасний стан розвитку електротехнічних дисциплін, становлення їх термінології показує, що вона включає в себе ряд автономних підсистем, які вимагають кваліфікованого та глибокого вивчення з точки зору загальної проблеми – осмислення мов, що використовуються для спеціальних цілей.

Вивчення матеріалів ряду словників та довідників з електротехнічних дисциплін дозволили виділити основну електротехнічну лексику та близьку до неї електричну лексику в плані її належності до термінології, яку ми аналізуємо, та виділення цієї термінології як спеціальної лексики в технічній термінології мови.

Другий розділ “Способи творення електротехнічних термінів” присвячений аналізу шляхів термінологічної номінації у досліджуваній термінології.

У першому параграфі аналізуються різні думки лінгвістів про поняття словотвірної структури слова та її визначення. Поняття словотвірного типу досліджуються в роботах В.В.Виноградова, О.А.Земської, І.І.Ковалика, В.І.Кодухова, О.С.Кубрякової, Е.Ф.Скороходько, М.Д.Степанової, Т.І.Панько, І.С.Улуханова та ін. За основу беремо визначення словотвірної моделі, яке пропонує М.Д.Степанова: “…словотвірна модель – це стабільна структура, яка має лексико-категорійне (десигнативне) значення і здатна наповнюватися різним лексичним матеріалом” (Степанова М.Д. Методы синхронного анализа лексики (На материале соврем. нем. яз.). – М.: Высшая школа, 1968. – С. 149). Дослідниця під моделлю розуміє те, що традиційно вважається словотвірним типом.

Висвітлення процесу становлення системи термінів неможливе без виявлення основних способів побудови її інгредієнтів. Т.І.Панько зазначає, що нові терміни творяться за загальними законами словотвору, постійно підпорядковані тенденції термінології до чіткої системи. На її думку, ці тенденції виявляються в таких факторах: 1) використання наявних у мові елементів з їх семантичним довантаженням; 2) створення нових термінів на базі національних словотвірних ресурсів мови; 3) асиміляції дериватів, утворених на іншому національному ґрунті (інтернаціональній термінології) (Панько Т.І. Від терміна до системи: - Львів: Вища школа, 1979. – С. 109).

У наступних параграфах другого розділу ці тенденції розглядаються на матеріалі електротехнічної термінології.

Як відомо, більшість термінів-слів сучасної української мови твориться так званим морфологічним способом. У ньому чільне місце посідає деривація за допомогою афіксальних морфем: префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно. Для творення нових назв цим способом електротехнічна термінологія користується певним арсеналом словотвірних афіксів і моделей. За усталеними моделями творяться й терміни - складні слова, абревіатури.

Продуктивними префіксами та префіксоїдами при творенні досліджуваної термінології є такі: ви-, за-, на-, пере-, роз-, авто-, мікро-, пів-, напів.

Префікс ви- зустрічається в основах іменників, прикметників та дієслів і вказує на протилежний напрямок руху або звільнення від чогось. Наприклад: вимикати, вирівнювати (струм ) та ін.

Префікс за- зустрічається в основах дієслів, вказує на функціональне значення або техніко-процесуальну ознаку, наприклад: задавати, заземлювати, занулювати та ін.

Словотворчий та формотворчий префікс на- вказує на додатковість чогось. Прикладами можуть служити такі терміни: наелектризовувати, намагнічувати, насичувати та ряд інших.

Префікс пере- вказує на повторюваність дії або явища, вияв дії, більшої на норму ознаки, позначеної мотивуючим словом, наприклад: перезарядити, перемикати, перепад тощо.

Словотворчий і формотворчий префікс роз- передає значення “роз’єднати”. За його допомогою творяться переважно дієслова, наприклад: розгалуджувати, роз’єднувати, розмикати, розщеплювати.

Префіксоїд авто- (грец. autos – сам) утворює терміни-іменники та терміни-прикметники, які означають предмет або пристрій, що працює без допомоги людини, а також вказують на процес, що відбувається без участі людини: автодин, автосин, автомодуляція, автотрансформатор та ряд інших. Префіксоїд мікро-(грец. mikros – малий) – означає назви дуже малих приладів, наприклад: мікроампер, мікровимикач, мікродин, мікроіндикатор та ін. Цей префіксоїд служить також для утворення назв десяткових дольних одиниць: мікровольт, мікрокулон, мікропаскаль та ін. Префіксоїди пів- та напів- означають неповну дію або ознаку : напівавтомат, напівізольований, напівпровідник, півват, піввольт, півзмінний тощо.

Порівняно з префіксацією, суфіксація є більш поширеним способом творення електротехнічних термінів. У їх творенні беруть участь суфікси: -ач, -ість, -ія (-ція, -ація), -к(а), -н (-ння) та –тор (-атор).

Більшість українських девербативних електротехнічних термінів на позначення предметних понять (назви приладів, установок, їх складових частин, ламп тощо) утворена за допомогою суфікса –ач: давач, заземлювач, затискач, збуджувач, обмежувач, розмикач та ін. Типовим для досліджуваної термінології є суфікс –ість, за допомогою якого утворюються іменники жіночого роду, що позначають процеси, предмети, властивості, величини, наприклад: електропровідність, ємність, індуктивність, напруженість та ін.

За допомогою суфікса –к(а) від дієслівних префіксальних і безпрефіксних основ утворюються терміни-іменники жіночого роду на позначення процесів, предметів та деталей, наприклад: перезаряд, перезарядка, обкладка, обмотка, прокладка тощо. На думку Г.О.Винокура, абстрактні іменники на –н(-ння) є ідеальними термінами для визначення технічних процесів. З їх допомогою творяться терміни-іменники на позначення процесу або дії, наприклад: гетеродинування, детектування, ізолювання, самозбудження тощо.

Нерідко засобом творення термінологічної назви є іншомовна суфіксація. Для вираження різноманітних процесів в українській електротехнічній термінології використовується інтернаціональний словотвірний тип із суфіксом –ія (-ція, -ація), наприклад: генерація,, ізоляція, індукція та ін. Твірними для таких дериватів з погляду синхронної системи словотвору є дієслівні основи на –ува. Другим продуктивним інтернаціональним словотвірним типом є віддієслівний словотвірний тип із загальним значенням предмет – носій процесуальної ознаки з суфіксом –тор (-атор). В українській електротехнічній термінології відбувається конкретизація цього значення в двох часткових: а) прилад, пристрій, установка чи їх частина, які служать для виконання дії, названої мотивуючим словом, наприклад: акумулятор, генератор, індикатор, модулятор; б) назва матеріалу: (ізолятор), для якого характерна категорійна багатозначність: матеріал і прилад (лінійний ізолятор, електричний ізолятор, натяжний ізолятор тощо).

У складі української електротехнічної термінології є значна кількість термінів, що утворилися внаслідок одночасного приєднання до твірної основи префіксів і суфіксів, які виконують у словах різну функцію. Префіксально-суфіксальний спосіб термінотворення відзначається відносною продуктивністю при творенні досліджуваної термінології. Продуктивними можна назвати такі префікси: без-, ви-, на-, пере-, роз- та суфікси –ач(-яч), -атор, -ація, -ен(-ення, -яння), -ість, -к, -н, -ник, -нн(я), -ов, -чик, -ян.

Українські електротехнічні терміни, що утворені за допомогою префікса без-, вказують на відсутність того, що названо мотивуючою іменниковою основою, наприклад: безантенний, безаварійний, безватний, безгістерезисний, безреостатний. Слід зазначити, що найпродуктивнішою є словотворча пара префікс без- та суфікс –н. Крім цього суфікса, продуктивними можна назвати суфікси –ість та –ов, за допомогою яких творяться терміни-іменники та терміни-прикметники: наприклад: безаварійність, безвідмовність, безіндуктивність, безвихровий (безвихрове поле), безвузловий.

Велику групу термінів складають слова, що мають у своїй структурі дві й більше твірні основи. Деривати з двома й більше твірними основами об’єднують кілька класів структурних одиниць. Традиційно в українській дериватології ця група способів творення включає основоскладання (композицію), словоскладання (юкстапозицію) і скорочення (абревіацію).

Терміни-композити в електротехнічній термінології посідають досить важливе місце і є найпродуктивнішим способом словотворення після афіксації. Г.О.Винокур вказував, що поява термінів цієї структурної будови пояснюється потребою виразити дві ідеї в одному слові (Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии.// Труды Моск. ин-та истории, философии и лит. Сборник статей по языкознанию. – М.: 1939. – Т. 5. – С. 46).

Творення українських електротехнічних термінів відбувається як за допомогою сполучних морфем –о-, –е-, так і без них. Наприклад: хвилемір, вогнезахист, частотомір, шумомір, варметр, генріметр, фарадметр. Буває чисте основоскладання, тобто поєднання лише основ, наприклад: відеосигнал, радіоелектроніка, радіометр та ін. Але часто зустрічається й основоскладання, що супроводжується суфіксацією, наприклад: автотрансформаторний, високочастотний, телесигналізація.

За структурно-морфологічними ознаками та способом і характером сполучення основ іменникові композити можна поділити на такі типи.

Складні електротехнічні терміни, першою частиною яких є прикметникова основа, а другою іменникова безсуфіксна та ускладнена суфіксом: автогенератор, автодин, електроавтоматика, електродвигун, електролічильник.

Складні терміни, перша основа яких числівникова, а друга – іменникова. Наприклад: двоелектродний, двожильний, двоканальний двофазний, першоелемент, трифазний, чотириелектродний, чотириполюсний.

Складні терміни, першою частиною яких є займенникова основа сам, а другою дієслівна або відіменна: самоблокування, самовипромінювач, самодвигун, самоіндукція, самосинхронізація.

Складні терміни з першою прислівниковою і другою іменниковою основами, наприклад: багатоватний, багатожильний, багатокаскадний, багатофазова (іонізація) та ін. Утворюються переважно електротехнічні терміни-прикметники.

Окремою групою серед складних термінів виділяються слова з іншомовними елементами …граф, …метр, відео…, гідро…, електро…, магніто…, радіо…, теле…, термо…, фото…( вживаються або в препозиції, або в постпозиції).

Міжнародні терміноелементи вносять в електротехнічні терміни певну спеціалізацію. Постпозитивні виконують систематизуючу функцію, наприклад: гістеризограф – прилад, що служить для запису гістерезисних петель; клідонограф – прилад, в якому запис тихих або китичних розрядів дозволяє виявити перенапругу та отримати уявлення про їх природу, напрямок і величину. Таке ж значення має і блок метр-, наприклад: акселерометр, веберметр, дилатометр, електрометр, тензометр.

Препозитивні терміноелементи мають загальнішу орієнтацію, наприклад: відеопідсилювач, відеотрансформатор; гідрогенератор, гідроізоляція; електроенергетика, електромагнетизм; магнітоопір, магнітопровід; радіоелектроніка, радіохвиля; телевимірювання, телесигналізація; термоопір, терморезистор; фотопровідність.

Аналіз електротехнічних термінів-композитів свідчить, що вони утворюються переважно з двох основ. Однак є цілий ряд таких, які мають і більше основ. Виникають вони найчастіше завдяки приєднанню до вже існуючого складного терміна з двох основ ще однієї основи, наприклад: гідроенергоресурси, двопівперіодний, малорідкофазний, термо-електрогенератор.

У порівнянні з основоскладанням юкстапозитна модель є менш продуктивною при творенні електротехнічних термінів. Як засвідчує зібраний матеріал, терміни-юкстапозити - це утворення, де переважають міжнародні або запозичені елементи з різним ступенем їх адаптації в українській мові. Електротехнічні терміни, що являють собою складені слова – це іменники, які означають назви приладів, одиниць вимірювання, процесів, назви спеціальності. Наприклад: ампервольтметр, вольтампер, грам-молекула. Особливої інтенсивності набуло малопродуктивне раніше в українській мові словоскладання типу: блокінг-генератор, двигун-генератор, пік-вольтметр, інженер-електрик. Незначну частину досліджуваних термінів становлять складні прикметники, наприклад: акумуляторно-заряджувальна (станція), інтегро-диференцююче (коло), фазово-модульований (сигнал).

Серед словотворчих засобів поповнення лексичного складу української електротехнічної термінології важливе місце належить абревіації. У досліджуваній термінології можна виділити такі структурні типи абревіатур: а) ініціальні, б) комбіновані (змішані), в) графічні (умовні) скорочення.

Ініціальні електротехнічні абревіатури можна, в свою чергу, поділити на а) ініціально-літерні, наприклад: АМ – амплітуда модульна, АРП – автоматичне регулювання потужності, ВН – висока напруга ДП – діелектричний підсилювач, ЕМ – електромагніт, ФМ – фазова модуляція, ШГ – шумовий генератор; б) ініціально-звукові: ГЕС(гес) – гідроелектростанція, ДІД – двофазовий індукційний двигун, МЕК – міжнародна електротехнічна комісія, РЕ – реле електромагнітне; в) літерні і звуко-цифрові, наприклад: АЗДС-20М – акумуляторно-зарядна дизельна електростанція, ГЗ-36 – генератор звуковий, ЕМ-7 – електромагніт, ТГ-150 – теплогенератор.

В електротехнічній термінології комбіновані абревіатури малопоширені. Прикладами можуть служити такі терміни:, мікрогес, АМ сигнал, геоТЕС.

Графічні скорочення, за допомогою яких творяться електротехнічні терміни, поділяються на: а) утворені вичленовуванням першої літери слова (графічні позначення), наприклад: А – ампер, Б – батарея, Г – генрі; б) утворені з перших літер складного слова або слів сполучення: ав – ампер-виток, а.г. – ампер-година, пА – пікоампер; в) утворені з перших двох і більше літер з обов’язковим закінченням на приголосний, наприклад: авометр – ампервольтметр, бетел – бетон електротехнічний, вар – вольтампер реактивний, гпз – гектоп’єза; г) утворені з перших двох або трьох літер: ВТ – ват, ГОм – гігаом, еВ – електрон-вольт, пВт –піковат.

У наступних параграфах другого розділу аналізуються неморфологічні способи творення електротехнічних термінів: лексико-семантичний та синтаксичний.

Між термінологією і загальновживаною лексикою відбувається постійна взаємодія. На думку Т.І.Панько, І.М.Кочан, Г.М.Мацюк, зміну семантики загальновживаних слів у терміносистемах відбивають такі аспекти значення: сигніфікативний, денотативний, парадигматичний і синтагматичний (Пань- ко Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – С.197).

Матеріали лексикографічних досліджень дозволяють, зіставивши денотативно-сигніфікативні значення слова й терміна, зробити висновок, що це явища одного плану, котрі відрізняються глибиною зображення. Наприклад: збудник – 1) те, що викликає появу певних настроїв, почуттів, думок, відношень та ін.; 2) те, що викликає якийсь процес, підвищення активності дії електричного струму. Нас цікавлять мовні одиниці електротехнічної термінології, лексико-семантична структура яких має вихідне загальновживане значення й похідне – термінологічне. Це слова на зразок: вал(електричний), жила (жила кабелю, жила ізольована), панель (електрична) та ін. Подібні двопланові одиниці виникають як наслідок позначення нових реалій, вичленованих теоретичним рівнем мислення, взаємодії об’єктивного та суб’єктивного моментів термінологізації. Творяться переважно іменники.

Практика показує, що реально існуючу термінологію не можна обмежувати однослівними термінами. Вивчення професійних підсистем свідчить про те, що понад 70% спеціальних понять передаються не окремими словами-термінами, а різного типу словосполученнями.

Терміни-словосполучення творяться за законами синтаксису української термінології. Як пише В.П.Даниленко, “термінам-словосполученням віддається перевага тому, що вони здатні з найбільшою повнотою відобразити необхідні відмітні риси поняття, яке називається” (Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. – М.: Наука, 1987. – С. 132). Терміни-словосполучення класифікуються відповідно до типу їх структури. До найбільш типових для електротехнічної термінології слід віднести дво-, три- та багатокомпонентні терміносполуки.

Двокомпонентні терміносполуки за структурою можна поділити на:

1. Прикметник + іменник, які в свою чергу поділяються на: а) складені терміни, в котрих обидва слова мають термінологічний характер, наприклад: амплітудний дискримінатор, вакуумний вимикач, електричний вимикач, реостатне гальмування, фазний дискримінатор, циклотронний резонанс; б) складені терміни, в яких іменник є терміном – виразником родового електротехнічного поняття, прикметник – нетермінологічного характеру, наприклад: активна потужність, вхідна ємність, паперовий конденсатор, ударна іонізація, холодний катод; в) складені терміни, в яких іменник – загальновживане слово, а прикметник є терміном, наприклад, вольт-амперна характеристика, лейденська банка, штепсельна вилка, частотна характеристика.

Більш продуктивними є двокомпонентні складені терміни, в яких обидва слова мають термінологічний характер. Д.С.Лотте зазначав, що в термінології «сполучення прикметників з іменником зручніше, ніж сполучення двох іменників» (Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии // Вопросы теории и методики. – М.: АН СССР, 1961. – С. 14).

2. Друге місце серед двокомпонентних термінів-словосполучень посідають терміни моделі іменник + іменник. Серед них виділяються такі моделі: а) іменник + іменник у род.в., наприклад: блок живлення, вакуум опору, вимірювання струму, зсув фаз, обмотка збудження, сила струму, чергування фаз; б) конструкція іменник + іменник включає також і так звані «фамільні терміни», наприклад: закон Ома, лавина Таундсена, місток Уістона, постійна Фарадея,струми Фуко, тесламетр Холла тощо.

Терміни моделі іменник + іменник можуть бути як безприйменникової, так і прийменникової структури. У творенні таких термінів беруть участь прийменники в(у), відносно, для, за, зі, із, на, наприклад: вплив по навантаженню, генератор зі самозбудженням, генератор на опорах, модуль в електротехніці, модуляція за швидкістю, напруга відносно землі, прилад із наводкою, пристрій для перемикання.

Широко представлені в українській електротехнічній термінології трикомпонентні терміни, серед яких модель іменник + прикметник + іменник займає одне з перших місць. Ці терміни можна поділити на дві групи: а) терміни, в яких основне термінологічне значення виражене групою “прикметник + іменник у формі род.в. однини”, наприклад: використання електричної енергії, гасіння магнітного поля, охолодження електричних машин, чутливість вимірювальних приладів; б) складені терміни, в яких всі три слова мають термінологічний характер: вектор електричної індукції, імпульс електромагнітного поля, підсилювач електричних сигналів, щільність електричного струму.

Складовими компонентами термінологічних сполучень, побудованих за моделлю іменник у наз.в. + іменник у род.в., як і в атрибутивних словосполученнях, є слова і термінологічного, і нетермінологічного характеру, причому носієм основного термінологічного значення виступає переважно іменник у формі Р.в.: лінія електропередачі, характеристика генератора тощо. Шляхом додавання до цих термінів прикметників утворюються тричленні термінологічні конструкції за моделлю прикметник + іменник + іменник, наприклад: габаритна потужність двигуна, граничний струм самопогасання, динамічне гальмування електропривода, номінальна напруга ізоляції, середнє значення струму.

Досить часто вживаються в досліджуваній термінології і терміни, що утворені за моделлю прикметник + прикметник + іменник, наприклад: асинхронна електрична машина, індукційний вимірювальний прилад, місцева електрична мережа, постійний електричний струм, універсальний колекторний двигун. У даній тричленній синтаксичній конструкції перший прикметник виконує уточнюючу функцію, наприклад, двочленний термін вимірювальний прилад приєднанням до нього ще одного прикметника диференціює даний вираз за певними ознаками: вимірювальний прилад може бути електродинамічний, індукційний, магнітоелектричний.

Серед трикомпонентних електротехнічних термінів незначну частину складають терміни, які містять у своїй граматичній структурі прийменники, наприклад: міст для вимірювання опору, тиратрон з тліючим розрядом, холодний катод з емісією, частота струму в опорі.

В електротехніці спостерігається тенденція до широкого використання багатокомпонентних термінів-словосполучень. Це пояснюється прагненням виразити нові диференційні ознаки поняття, надати терміну більшої семантичної точності. Чотирикомпонентні утворення складають близько 10% термінів-словосполучень. Прикладами можуть служити такі електротехнічні терміни: демпферна обмотка електричних машин, наявна потужність електроенергетичної системи, ударний струм короткого замикання; тривалість використання встановленої потужності, частота струму індукційного нагріву; лічильник активної електричної енергії, фаза синусоїдального електричного струму; регулювання частоти обертання струму, час прольоту носіїв заряду (струму); коефіцієнт використання встановленої потужності, магазин опорів електричних величин; щільність електричного струму зміщення, щільність електричного струму провідності.

Серед електротехнічних термінів наявні також п’яти- та шестикомпонентні моделі. Аналіз показав, що ці моделі отримані головним чином шляхом ускладнення термінів більш простої конструкції. У досліджуваній термінології вони не відзначаються значною продуктивністю і можна навести зовсім небагато прикладів: машина простійного струму паралельного збудження, режим роботи підсилювачів електричних коливань, струм термічної стійкості трансформатора струму, фаза багатофазної системи електричних кіл; безконтактні схеми керування електроприводами на логічних елементах, межі робочого діапазону лічильника за силою струму, номінальний струм короткого замикання трансформатора струму, трансформатор для індукційного нагріву підвищеної і високої частоти.

У термінологічних словосполученнях, які є базою для творення складеної термінологічної одиниці, в позиції опорних слів - іменників використовуються лексеми, які потрапили в електротехнічну підсистему різними шляхами: а) із загальнолітературної мови шляхом семантичного переосмислення; б) із загальнонаукової та загальнотехнічної лексики; в) з інших термінологічних систем; г) шляхом запозичень з інших мов. Багато з цих лексем функціонують у досліджуваній термінології як самостійні номінативні одиниці.

Третій розділ “Поповнення електротехнічної терміносистеми шляхом запозичення з інших мов” присвячений аналізу іншомовних термінів та шляхів їх надходження в досліджувану терміносистему. Найбільша кількість запозичень припадає на долю латинізмів та грецизмів, наприклад: детектор, ігнітрон, трансформатор, модулятор; гетеродин, магніт, п’єзоелектрика, реостат, тахогенератор.

Значна кількість запозичень припадає й на долю німецької та англійської мов: вентиль, дросель, зумер, кабель, штепсель; баретер, вариконд, діелектрик, компаундування, тиристор. Незначну частину запозичень в електротехнічній термінології складають французькі слова, наприклад: ізолятор, ондограф, резистанц (резистанс), реле.

На основі запозичень у досліджуваній терміносистемі формуються гнізда похідних слів, а також терміни-словосполучення: конденсатор – конденсаторний, конденсувати, конденсований, конденсатор електричний, конденсатор накопичувальний тощо.

Освоєння запозичених термінів українською мовою являє собою складний процес: інтернаціональний запозичений електротехнічний термін “пристосовується” до законів української фонетики, орфографії, орфоепії і акцентуації, зазнає граматичних змін, у результаті яких включається в національну парадигму відмінювання (лише окремі електротехнічні терміни типу реле, магнето не відмінюються в українській мові).

Четвертий розділ “Системні відношення в електротехнічній термінології та деякі питання нормативності й стандартизації” складається з чотирьох параграфів.

Найбільш суттєвими властивостями термінів, як позначень спеціальних понять, рядом учених визначається системність, дефінітивність і нормативність (див. роботи П.В.Веселова, В.П.Даниленко, Л.А.Капанадзе, О.О.Реформатського).

Системність лексики яскраво виявляє себе у закономірних, регулярних зв’язках одиниць. Парадигматичні та синтагматичні відношення – основні типи системних зв’язків у лексиці. Ці типи відношень мають місце між одиницями одного рівня мовної системи і в той же час є універсальним явищем для системи загалом, тобто реалізуються на всіх її рівнях. Електротехнічній термінології, складовій частині термінологічної підсистеми мови, притаманні риси парадигматичних і синтагматичних відношень. В основу парадигматичних відношень досліджуваних термінів покладено подібність цих лексичних одиниць певними компонентами своєї структури. Антонімічні та синонімічні кореляції слугують основою семантичної організації лексем у семантичному полі.

Термінологічна практика засвідчує, що синонімія для термінології є природним явищем. Проте визнаючи позитивну роль синонімії на початковому етапі формування терміносистеми як результату входження в термінологію загальновживаних слів, в уже сформованій галузевій системі їх слід уникати.

Поява синонімії в електротехнічній термінології зумовлена лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами і мотивується паралельним вживанням власне українських та іншомовних термінів, підбором одночасно кількох відповідників до запозиченого з іншої мови терміна. Синоніми в термінології – це терміни, що стосуються одного денотата, але різняться за будовою, етимологією, семантичною особливістю елементів, ступенем новизни. Залежно від цього фактичний матеріал української електротехнічної термінології дозволив виділити такі групи і ряди синонімів:

1. Лексичні синоніми, які поділяються на: а) запозичений термін – український термін, наприклад: інвентор – перетворювач, клема – затискач; б) сучасний термін (у тому числі словосполучення) – застарілий термін: машина постійного струму паралельного збудження – машина шунтова, 1 Гн/м – магн.

2. Морфологічні синоніми диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості: заземлення – заземлювання, перетворення - перетворювання та ін.

3. Морфолого-синтаксичні (структурні) синоніми, що утворюються в результаті різного роду скорочень: а) повний термін - абревіатура: електростанція –ЕС, лінія електропередачі –ЛЕП; б) термін-словосполучення – термін-слово, яке утворене в результаті скорочення словосполучення шляхом заміни словосполучення простим терміном (живильна лінія – фідер) або пропуску одного з компонентів, що виражає родові ознаки поняття (захисна заземлююча установка – захисне заземлення).

Варіантність електротехнічних термінів проявляється в більшості випадків на двох рівнях: фонематичному та морфологічному. Фонематичні варіанти виникли в результаті графічної передачі запозичених термінів або іншомовних морфем: бленкер – блінкер, траверса – траверза. Варіанти граматичні, або морфологічні, позначають, як правило, тотожні поняття (одне поняття), або мають певні видозміни на рівні афіксації: запізнення – запізнювання, розподіл – розподілення (електричної енергії).

Еквіполентні опозиції виникають між словами, які одночасно мають і спільні, і специфічні компоненти. Для досліджуваної терміносистеми яскравим виявом еквіполентних відношень є антоніми. Для характеристики антонімічних пар української електротехнічної термінології беремо класифікацію, яку запропонували Т.І.Панько, І.М.Кочан та Г.П.Мацюк. Досліджувані терміни поділяємо на однокореневі (словотвірні) та різнокореневі (лексичні).

Антонімічні відношення в електротехнічній термінології виражаються за допомогою використання: а) некореневих частинок слів та префікса не- (ізольований – неізольований, провідник – непровідник); б) префіксів полярного значення (недозбудження – перезбудження, недонапруженість – перенапруженість);в) численною є група антонімів з префіксами без- та проти-: батарейний – безбатарейний, контакний – безконтактний; вібраційний – противібраційний, дія – протидія); г) в інтернаціональних термінах використовуються префікси а-, анти-, де: полярність – аполярність, катод – антикатод, модуляція – демодуляція.

Крім однокореневої антонімії, в електротехнічній термінології наявні й антонімічні відношення, що побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових інших, наприклад: макросистема – мікросистема, одножильний – багатожильний(провід). Меншість досліджуваних термінів мають мотивацію в загальнолексичних синонімах: виробництво електричної енергії – споживання електричної енергії, висока напруга – низька напруга та ін. Наведені приклади свідчать про регламентований, модельований характер вираження антонімічних відношень у системі української електротехнічної термінології.

Важливість теорії в упорядкуванні термінології ні в кого не викликає сумнівів. Для її стандартизації необхідна складна й багатоаспектна робота на змістовому, логічному та лінгвістичному рівнях. Робота зі стандартизації української електротехнічної термінології повинна мати своїм кінцевим результатом затвердження ДЕСТу.

ВИСНОВКИ

Робота закінчується висновками, у яких узагальнюються основні результати проведеного дослідження. Основні положення такі:

1. Більшість термінів-слів сучасної електротехнічної термінології твориться афіксальним способом -- за допомогою префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно. Відбувається адаптація запозичених префіксів, префіксоїдів та суфіксів до системи українського словотвору.

2. Терміни-композити творяться за моделями, які історично виробилися відповідно до внутрішніх закономірностей української мови. Складні слова повніше і точніше виражають суттєві поняття науки, техніки та виробництва.

3. Терміни-юкстапозити – це утворення, де переважають міжнародні та запозичені елементи з різним ступенем їх адаптації в національній мові.

4. Складноскорочені терміни (абревіатури) утворюються внаслідок стягнення, згортання синтаксичних терміносполучень. Абревіація є одним із найпоширеніших способів творення української електротехнічної термінології.

5. Значна частина досліджуваних термінів твориться лексико-семантичним способом. Подібні двопланові одиниці виникають для позначення нових реалій.

6. Практика показує, що понад 70% електротехнічних термінів складають різного роду словосполучення, серед яких найбільш продуктивними є дво-, три- та чотирикомпонентні утворення.

7. У поповненні досліджуваної термінології важливе місце займають запозичення з грецької, латинської, німецької та англійської мов. У системі електротехнічної термінології інтернаціональні терміни підпадають під дію граматичних, словотворчих та фонетичних законів української мови.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Козак Л.В. Словник-довідник з електротехніки, автоматики, промислової електроніки і метрології. – Кривий Ріг: ВАТ Кривбасавтоматика, 1997. – 280 с.

2. Козак Л.В. З досвіду роботи по вивченню електротехнічної термінології на заняттях з української мови в технічному вузі // Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції “Шляхи удосконалення змісту, форм і методів навчання в університетах”. – Кривий Ріг: Мінерал, 1999. – С. 52-53.

3. Козак Л.В. Виникнення української електротехнічної термінології та спроби її стандартизації // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць.– Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – С. 46-50.

4. Козак Л.В. Інтернаціоналізми в українській електротехнічній термінології // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць.– Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – С. 51-58.

5. Козак Л.В. Морфологічні способи творення української електротехнічної термінології // Дослідження з лексикології та граматики української мови. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1999. – С. 45-56.

АНОТАЦІЯ

Козак Л.В. Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. - Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 2000.

У дисертації досліджується словотвірна структура української електротехнічної термінології, встановлюється специфіка дериваційних процесів та найбільш активні способи словотвору. Досліджувана термінологія постійно поповнюється за рахунок дериватів та запозичень з ряду мов. Встановлено, що електротехнічна термінологія потребує уніфікації та стандартизації, котрі повинні проводитися з урахуванням як національних, так і міжнародних компонентів, а також тісного зв’язку досліджуваної термінології з відповідною галуззю. Основні результати дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні електротехнічних дисциплін українською мовою та поданні методичних рекомендацій з укладання методичних посібників на спеціальних кафедрах електротехнічного факультету Криворізького технічного університету.

Ключові слова: термін, електротехнічні терміни, терміносистема, номен, номенклатура, системні відношення, словотвір, способи словотвору, деривація.

АННОТАЦИЯ

Козак Л.В. Украинская электротехническая терминология (словообразовательный аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Днепропетровский государственный университет. Днепропетровск, 2000.

Сегодняшний день обусловливает активизацию развития лексики современного украинского языка. Объектом исследования являются названия процессов, явлений и предметов в сфере электротехники.

Диссертация посвящена анализу способов образования украинских электротехнических терминов, деривационных процессов в исследуемой терминосистеме. В работе анализируется лексика украинского языка с учетом развития технических наук в Украине. Как известно, большинство терминов-слов современного украинского языка образуется способом, традиционно называемым морфологическим. В сфере электротехнической лексики морфологическое словообразование представлено всеми его основными разновидностями (префиксация, суффиксация и префиксально-суффиксальный способ). Значительную часть электротехнических терминов в украинском языке составляют слова, образованные от двух и более основ путем осново- и словосложения, аббревиации. Наблюдения показали, что среди перечисленных способов словообразования наибольшей продуктивностью отличаются префиксальный, суффиксальный и аббревиация.

Продуктивными в исследуемой терминологии являются лексико-семантический и синтаксический способы словообразования. Установлено, что в современном украинском языке специальной лексике, обозначающей электротехнические понятия, свойственны качества, отражающие динамику процессов перехода от общеупотребительного слова к термину (лексико-семантический способ образования электротехнических терминов). Особенно продуктивным способом образования исследуемых терминов является синтаксический (в основном, двух-, трех- и четырехкомпонентные термины.)

Заимствования имеют большое значение в формировании технических терминосистем. Одним из путей пополнения электротехнической терминологии являются заимствования из других языков (в подавляющем большинстве эти заимствования имеют греко-латинское и романо-германское происхождение). Исследуемая лексика постоянно пополняется за счет дериватов и заимствований из европейских языков, которые подвергаются воздействию грамматических, словообразовательных и фонетических законов украинского языка.

В диссертации исследуются также системные отношения в данной терминологии и вопросы мотивированности-немотивированности терминов. Для электротехнической терминологии характерны как синонимические, так и антонимические отношения, которые помогают выявить ее системность.

В терминологии избежать синонимии невозможно. Исследуемый мате-риал показал, что синонимические ряды электротехнической терминологии очень многочисленны и разноообразны, их возникновение вызвано стремле-нием более точно выразить суть определенного понятия. Антонимия – необходимое и неизбежное явление в постоянно развивающейся терминосистеме, она находит свое выражение в смысловом содержании слова.

Установлено, что основной корпус терминосистемы сформирован, однако требует унификации и стандартизации, которые должны проводиться с учетом национального и международного компонентов и иметь конечным результатом создание новых украинских ГОСТов. Предложены конкретные рекомендации по нормализации и стандартизации украинской электро-технической терминологии.

Основные результаты диссертации используются в процессе препо-давания электротехнических дисциплин на украинском языке, составления методических пособий и рекомендаций на специальных кафедрах электро-технического факультета Криворожского технического университета.

Ключевые слова: термин, электротехнический термин, терминосистема, номен, номенклатура, системные отношения, словообразование, способы словообразования, деривация.

ANNOTATION

Kosak L.V. Ukrainian elektric endineering terminology (word-building aspect). – Manuscript.

Thesis for the candidate’s degree by speciality 10.02.01 – Ukrainian Language. – Dniepropetrovsk State University, Dniepropetrovsk, 2000.

This dissertation aims at concentrating on the word-formation structure of Ukrainian electrotechnical terminology, at establishing the specific nature of derivative process and at describing the most productive ways of word-building. The traditional terminology is continually extended with derivatives and borrowings from European languages. Electro-technical terms have to be standardized not only regarcling the national and foreign components, but mostly in the context of close connections withan appropriate field. The main results of