Дніпропетровський державний університет

ВЛАСЮК ВАЛЕРІЙ ЄВГЕНОВИЧ

УДК 338.981: 382.812

Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків

в аспекті розвитку пропозиції товаровиробників України

Спеціальність 08.02.03 «Організація управління,

планування і регулювання економікою»

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті Міністерства освіти України (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник: | доктор технічних наук, професор

Бойцун Наталія Євгенівна, Дніпропетровський державний університет, завідувач кафедри Міжнародних фінансів.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Багрова Інна Василівна, Український державний хіміко-технологічний університет, професор кафедри економіки промисловості і організації виробництва

кандидат економічних наук, доцент

Щавинський Вадим Володимирович, начальник Дніпропетровського обласного відділення Агентства з питань банкрутства України

Провідна організація: Київський державний торговельно-економічний університет

Захист відбудеться «21» вересня 1999 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.03 у Дніпропетровському державному університеті Міністерства освіти України за адресою: 320600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 35, корп.5, ауд.85.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного університету за адресою: 320050 ДСП, м.Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий «18» серпня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 08.051.03

А.К. Василевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Міжнародні економічні відносини в Україні знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв’язків, (коли вони здійснювались лише спеціалізованими зовнішньоторгівельними організаціями), яка була орієнтована головним чином на експорт сировини до нової, пов’язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту, сталих торговельних зв’язків з іншими країнами, підвищення ролі міжурядових організацій у досягненні колективної безпеки і, звичайно, надійного захисту своїх національних інтересів в умовах швидко змінюємого оточення. Потреби держави у наукових засадах планування міжнародних політичних та економічних акцій і прийняття відповідних рішень з питань регулювання міжнародних економічних відносин становлять актуальним подальший науковий пошук і аналітичні дослідження шляхів вирішення інтеграції у міжнародне співтовариство, які б сприяли вирішенню проблем розвитку вітчизняної економіки.

Нині в країні існують інститути, центри, які проводять дослідження міжнародних зв’язків, але їх відокремлені зусилля направлені на виконання термінових замовлень і прогнозів і, у більшості, віддалені від розробок фундаментальних проблем регулювання зовнішньоекономічних відносин, їх теоретичного узагальнення.

Теоретичні засади розробки проблеми ефективності міжнародних зовнішньоекономічних відносин закладені у роботах зарубіжних економістів: Х. Веріана; П. Дранкера; Р. Коуза; Ж. Ламбена; П. Менк’ю; П. Самуельсена; К. Шмітгоффа та ін. Висвітлення проблем розв’язання практичних завдань розвитку зовнішньоекономічних зв’язків через застосування регулюючих механізмів маркетингової діяльності, розвитку регіонів, використання галузевого потенціалу промисловості має місце у працях вітчизняних вчених: В. Андрійчука; І. Багрової; Н. Бойцун; Ю. Василенко; В. Геєця; І. Гнатишина; Ю. Гончарова; О. Денисюка; М. Куденко; Д. Лук’яненка; В. Маштабея; Ю. Пахомова; А. Поручника, О. Воронкова та ін.

Разом з тим проблеми, які пов’язані із регулюванням сучасних зовнішньоекономічних зв’язків через розвиток пропозиції товаровиробників України не достатньо досліджені. У науковій літературі відсутні праці, в яких би комплексно розглядалось проникнення українськими товаровиробниками в світ через новітні підходи до виставкової діяльності та активної маркетингової політики при виході країни із раніше закритої командно-адміністративної економіки на світовий ринок. Тому, для забезпечення економічного зростання в країні виникає необхідність подальшої розробки теорії пропозиції в аспекті доповнення кола факторів пропозиції значимих для країн з перехідною економікою, та виявлення шляхів інтенсифікації економіки.

Актуальність подальшої розробки цієї проблеми і пошук шляхів її вирішення в умовах переходу до ринкової економіки України, внаслідок недостатньої розробки ряду її важливих зовнішньоекономічних аспектів, і обумовило вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами досліджень. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності із науковими розробками, які проводяться згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про розроблення проекту Державної програми соціально-економічного розвитку Придніпровського регіону», Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1999 рік (розділ VIIІ зовнішньополітична діяльність), та Указу президента України «Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки», а також держбюджетної наукової теми кафедри міжнародних фінансів факультету міжнародної економіки Дніпропетровського державного університету «Проблеми визначення і підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності України», в розробці яких дисертант приймав особисту участь.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у подальшій розробці методичних основ і організаційно-економічних форм підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності, як стимулюючого заходу у відтворенні національної економіки у перехідний період і виявлення нових регулюючих підходів до розвитку пропозиції товаровиробників України у зовнішньоекономічній діяльності.

Для досягнення мети необхідно було вирішити слідуючі завдання:

- розглянути в теорії пропозиції аспект пропозиції для країн з перехідною економікою;

- дослідити етапність проникнення пропозиції українських товаровиробників в світ через новітні підходи до виставкової діяльності;

- сформулювати і проаналізувати новітні тенденції і підходи до розвитку зовнішніх відносин між товаровиробниками України і світовим співтовариством;

-впровадити системний підхід до оцінки чинників у просуванні товару, удосконалення моделі перспективних торговельних відносин, інтенсифікації маркетингової і виставкової діяльності з урахуванням закордонних виставок;

-розглянути засоби стратегії поглиблення регіональних зовнішніх торговельних зв’язків в системі зовнішньоекономічної пропозиції країни;

-розробити методику економічної оцінки реалізації експортного потенціалу через інтенсифікацію виставкової діяльності.

Предметом дослідження є особливості регулювання зовнішньоекономічних відносин в умовах трансформації економіки України.

Об’єктом дослідження виступає сфера зовнішніх торговельних зв’язків і регулюючі процеси взаємодії із світовим співтовариством.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є економічна теорія, теорія державного управління, наукові розробки зарубіжних і вітчизняних вчених - економістів, законодавчі акти і державні соціально-економічні нормативні документи з питань розвитку і регулювання зовнішньоекономічних відносин.

У дослідженні використані: системний підхід і комплексний аналіз проблем, прийоми і засоби техніко-економічного аналізу, логічний, статистичний та хронологічно-аналітичний методи, аналітичні методи ранжування за певними ознаками і порівняльними співставленнями. Джерела інформації - праці видатних вчених і спеціалістів з проблем зовнішніх відносин та їх регулюючих механізмів, статистичні і методичні матеріали Держкомстату України, вітчизняна і зарубіжна практики.

Наукова новизна результатів дослідження. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у подальшій розробці процесів регулювання зовнішньоекономічних торговельних зв’язків в аспекті розвитку пропозиції товаровиробників на етапі трансформації економіки України у ринкові відносини, які полягають у слідуючому:

-збагачено теорію пропозиції факторами, притаманними для країн з перехідною економікою, які трансформують її в ринкову;

-розкриті економічні і політичні передумови зовнішньоекономічної торговельної діяльності та сформульовані і проаналізовані новітні тенденції і підходи до регулювання пропозиції товаровиробниками України у світове співтовариство;

-виявлено соціально-економічні підходи до виставкової діяльності та сформульовані моделі і варіанти принципово нових відносин пропозиції в аспекті розвитку перспектив інтенсифікації маркетингової і виставкової діяльності;

-вперше сформульована наукова категорія рейтингу виставок і розроблена методика його кількісного вимірювання;

-запропоновані засоби стратегії поглиблення регіональних зовнішніх відносин в системі зовнішньоекономічних зв’язків країни;

-здійснено системний підхід до оцінки конкурентоспроможності товару при просуванні його від нижчого управлінського-ієрархічного рівня (підприємство) по ступенях (місто, область, регіон, країна) до глобального (світового), що сприяє інтеграції України у світову ринкову спільноту;

-розроблені науково-методичні рекомендації щодо оцінки ефективності виставкової діяльності у загальній зовнішньоекономічній діяльності країни із застосуванням системного підходу, з урахуванням рейтингової оцінки значимості рівней виставок і представницькості участі в ній експонента;

-на підставі одержаних результатів розроблені і запропоновані конкретні організаційні і правові заходи щодо підвищення економічної оцінки ефективності реалізації експортного потенціалу взагалі і через інтенсифікацію виставкової діяльності зокрема:

-введено у науковий обіг поняття рейтингу виставки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обгрунтуванні подальшого розвитку і поглиблення зовнішньоекономічної діяльності через новітні регулюючі підходи до зовнішньої пропозиції у виході із раніше закритої економіки на світовий економічний ринок та інтенсифікації маркетингової і виставкової діяльності, використовуючі галузеві і регіональні важелі системи управління ієрархічними рівнями (починаючи з підприємств до країни в цілому). Концептуальне обгрунтування дозволяє використовувати їх як теоретичну базу для практичного розв’язування сучасних актуальних завдань входження вітчизняних товаровиробників у світове співтовариство.

Особистим внеском дисертанта є запропоновані вперше: науково-методичні рекомендації щодо оцінки інтенсивності виставкової діяльності у загальній зовнішньоекономічній діяльності країни (із застосуванням системного підходу, з урахуванням рейтингової оцінки значимостей рівнів виставок і представницькості участі в ній експонента): методика економічної оцінки ефективності виставкової діяльності підприємств, що доповнюють деякі мало досліджені аспекти теорії і створюють методологічну основу для подальшого поглиблення вивчення питань удосконалення ринкових зовнішньоекономічних відносин.

Ряд теоретичних положень дисертаційного дослідження може бути використано при викладанні курсів зовнішньоекономічних відносин і маркетингу у вищих навчальних закладах та у науково-дослідних роботах; практичні оцінки і результати мають бути впроваджені на всіх рівнях управління економікою України, від господарських структур, торгово-промислової палати до Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України.

Окремі із наведених результатів доведені до практичного використання, науково-методичні розробки - до впровадження в практичну діяльність підприємств Дніпропетровської області, а методологічна частина використана при викладенні курсу міжнародного маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності у Дніпропетровському державному університеті.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати обговорені на науково-методичному семінарі «Проблеми трансформації економіки і формування соціально-економічної моделі України» (1996 р. м.Дніпропетровськ, ДДУ), на трьох міжнародних науково-практичних конференціях «Фінанси України» (1997, 1998 і 1999 рр. м. Дніпропетровськ, ДДУ) і третій міжвузівській науково-практичній конференції “Організація економіки і соціальні засади управління” (1999 р. м.Дніпропетровськ, ДАУБП). Особисто здобувачем розроблені методики оцінки ефективності і конкурентоспроможності просування товару (з урахуванням управлінсько-ієрархічних рівнів, форм представлення експортної продукції світовому співтовариству у зовнішньоекономічній пропозиції підприємств), новітні тенденції і підходи до регулювання зовнішніх відносин господарюючих структур. Вони доведені до рівня робочих документів і дають змогу користуватись ними обласним органам виконавчої влади, керівництву підприємств, їх маркетинговим службам та іншим структурам. Їх перевага полягає у принципово нових підходах до регулюючих механізмів інтенсифікації маркетингової і виставкової діяльності, що не потребує втручання саме органів виконавчої влади.

Публікації результатів дослідження. За результатами досліджень автором опубліковано 10 робіт, які відбивають основний зміст дисертації обсягом 14,0 ум.-друк. арк., які виконані особисто автором.

Структура і обсяги роботи.

Дисертація має вступ, три розділи, висновки, які викладено на 193 сторінках машинописного тексту, містить 16 таблиць, 5 рисунків, список літератури з 301 найменування, 6 додатків.

Основні положення дисертаційної роботи.

У першому розділі – “Теоретичні засади розвитку зовнішньоекономічних зв’язків на етапі трансформації економіки України у ринкову” - показано, що регулювання зовнішніх відносин призведе до значної інтенсифікації зовнішньоекономічних зв’язків і сприяє розвитку економіки України. В новітніх умовах зовнішньоекономічна діяльність України має бути направленою на розширення пропозиції товаровиробників.

Огляд зарубіжних і вітчизняних наукових джерел показує різні фактори пропозиції (Таблиця 1). О.Волковим, Б. Заблоцьким та ін. розглядаються фактори, у сучасній і у перехідній економіці, але не загострюється увага на особливостях входу у зовнішньоекономічні зв’язки нині незалежних країн, які раніше були у складі єдиної великої держави (Росія, Білорусь, Україна). Країни, які більше часу були у командно-адміністративній системі, нині стикаються з більшими труднощами, і навпаки (наприклад Угорщина, Чехія, Словакія, Польща). Входження України у відкриту ринкову економіку є важливішим чинником інтеграції підприємств країни у зовнішньоекономічне середовище, як переходу із закритої економічної системи у відкриту. Процес глобалізації зовнішньоторговельних зв’язків українськими підприємствами може відбуватись лише на підвалинах урахування усіх факторів пропозиції до світового ринку вітчизняними товаровиробниками, не тільки просто факторів входу-виходу фірм у світовий економічний простір, а і нових факторів інтеграції у макроекономічний простір для колишніх соціалістичних республік, що належали раніше до закритої економіки.

Таблиця 1. Основні підходи до складу факторів пропозиції.

Підходи до групування факторів пропозиції | Склад факторів

І. Стабільна економіка

1) Макрорівневий узагальнений підхід [К.Макконел, С. Брю] |

ціни на ресурси; технологія; податки і дотації; ціни на інші товари; очікування; кількість продавців.

2)

а) з урахуванням спеціальних

факторів

[П.Самуелсон, В.Нордгауз]

б) такі ж фактори, але з

урахуванням активності фірм

[Х. Веріан] |

ціна товару; технологія; ціна на фактори виробництва; ціни споріднених товарів; організація ринку; інші спеціальні фактори.

+

пропозиції галузі (з урахуванням входу-виходу фірм).

2)

[Ф. Шерер, Д.Росс] | сировина; технологія; наявність і ступінь впливу профспілок; тривалість використання продукту; правова система.

ІІ. Перехідна економіка

4)

а) з урахуванням базових умов

вивільненої зовнішньоекономічної

пропозиції

[О. Волков та ін.]

б) такіж фактори, але з урахуванням якісних властивостей товарів

[Б. Заблоцький та ін.] |

відміна монополії держави на зовнішню торгівлю; перехід до економічних методів регулювання зовнішньої торгівлі; забезпечення постійної конвертації національної грошової одиниці, зближення структури внутрішніх і світових цін; послідовне зближення ставок експортного тарифу; введення імпортного тарифу; підтримка експорту; розширення ринків збуту вітчизняної продукції.

+

якісні властивості товарної пропозиції: кількість; якість; раціональність; пропорційність; ефективність.

+

4)

[А. Киреєв] | наявність якісного переходу від закритої до відкритої економіки; тривалість періоду функціонування у закритій економіці;

оволодіння товаровиробниками світового досвіду виходу на зовнішні ринки; оволодіння маркетингом.

В Україні процес ринкових перетворень нещодавно розпочався і має не аби які труднощі. Створення структури розв’язання маркетингових проблем відбувається досить інтенсивно. Вона складається із кафедр маркетингу у наукових закладах (які крім підготовки спеціалістів, займаються науковою методичною роботою і здійсненням маркетингових досліджень); підрозділів у підприємницьких структурах і спеціалізованих консалтингових фірмах; служб маркетингу на промислових підприємствах. У їх діяльності є два типи маркетингу: внутрішній та міжнародний. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків у даній роботі зорієнтовано на міжнародний маркетинг.

У зовнішньоекономічній діяльності вітчизняні підприємства потребують регулювання, законодавчого забезпечення та організаційного оформлення виходу на зовнішній ринок, обсягів експортно-імпортних поставок товарів, послуг, валютно-фінансових операцій, міжнародного маркетингу, моніторингу внутрішньої економічної політики і світогосподарських економічних зв’язків. Це стримується великою часткою випуску неякісної продукції, що обумовлено недостатньою підготовкою і організацією виробництва, застарілим і виснаженим устаткуванням, низькою якістю сировини і матеріалів, недостатнім контролем кінцевих операцій. В умовах відкритої економічної системи кожне підприємство повинно підвищити і довести конкурентоспроможність своїх виробів до внутрішніх і зовнішніх споживачів, що потребує регулювання стратегії, напрямів діяльності і можливостей.

Регулювання представляє собою застосування управляючого впливу держави, місцевих органів влади до товаровиробників експортоспроможної продукції з метою максимізації їх пропозиції на зовнішніх ринках. Об’єктом регулювання виступають вітчизняні товаровиробники. Метою управляючого впливу є максимізація в країні сумарного експорту товарів, як кінцевого матеріального результату діяльності підприємств. Для досягнення максимальних результатів (Э) пропонується функція управлінського регулювання: досягнення максимуму забезпечується при підвищенні якості вітчизняних товарів (К), збільшенні числа товаровиробників-експортерів (j), кількості регіонів-експортерів (g) та нарощуванні обсягів індивідуальної пропозиціїиції кожного товаровиробника товарів своєї номенклатурної групи (gij). Згідно цьому цільова функція регулювання набуває виду підсумування за трьома вказаними векторами:

Механізм регулювання включає послідовне подолання товаровиробниками нижчих ієрархічних рівней пропозиції товарів з недостатніми якісними характеристиками до пропозиції на більш вищих ієрархічних щабелях за рахунок апробації і визнання та підвищення якості товару на все більш представницьких виставках і ярмарках.

Участь підприємств у виставках повинна прагнути до максимуму

Теоретичний аналіз і застосування системного підходу до виходу українських товаровиробників на зовнішні ринки дозволили сформулювати щабелі ієрархічних рівней маркетингової стратегії з яких випливає, що підприємство може послідовно виходити на декілька ієрархічних рівней пропозицій своєї продукції (Таблиця 2), виходячи із якісних властивостей. Кожен рівень має притаманні йому властивості і переваги, найменші - на власному рівні підприємства, найбільші - на глобальному рівні.

Таблиця 2. Ієрархічні рівні пропозиції товарів підприємствами.

№ | Ієрархічний рівень пропозиції товару у економічних зв’язках | Характеристика відповідності конкурентоспроможності товару | Співвідношення конкуренто-спроможностей товару

6 | Глобальний (всесвітний) рівень | Відповідає світовим вимогам | K6>K5>…K0

5 | В своєму континенті | Відповідає світовим вимогам | K5>K4

4 | В своїй країні | Має переваги над вітчизняними виробниками | K4>K3

3 | В своєму регіоні | Має переваги перед підприємствами свого регіону | K3>K2

2 | В своїй області | Має переваги перед підприємствами своєї області | K2>K1

1 | В своєму населеному пункті | Має переваги перед підприємствами свого населеного пункту | K1>K0

0 | Замкнуто у своєму господарському циклі | Випадає із системи народно-господарських зв’язків (продукція не має збуту) | K0

Системність підходу до підвищення ієрархічного рівня пропозиції складається у взаємній обумовленості рівней: не можливо очікувати успішної реалізації на більш вищому рівні, якщо продукція не витримує конкуренції на попередніх рівнях. Це спостерігається на внутрішньому ринку споживчих товарів у сучасній Україні, де вітчизняні товари не витримують конкуренції з закордонними через недостатню якість, поганий дизайн, відсутність у підприємств маркетингової системи просування товарів до споживача.

Виходячи із логіки процесу просування пропозиції на все більш престижні ринки, із більш вищими вимогами , в системі відображено: по-перше, неможливість (при інших рівних умовах) успішної пропозиції товарів низьких рівней конкурентоспроможності на рівнях, які пред’являють до них вищі вимоги; звідси – необхідність значного підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів для виходу на зовнішні ринки; по-друге, закономірність проникнення порівняно більш високоякісних, більш конкурентних товарів із зовнішньоекономічного простору у всі ієрархічні рівні вітчизняного ринку. Це вимагає від підприємств не тільки забезпечення підвищення якості товарів, а й посилення дій маркетингових служб та зміни їх збуто-постачальницької функції на управління пропозицією товарів підприємства.

Тому в ринковій економіці великого значення набувають виставки-ярмарки. Якщо раніше виставка була лише демонстрацією досягнень будь-якої галузі господарства та купівлі-продажу обмежених видів товарів, то нині вони набули багато споріднених рис і діють як періодичний ринок, де зустрічаються покупець і продавець, попит і пропозиція. Таким чином, виставкова діяльність здатна відігравати роль зустрічі попиту і пропозиції у ієрархічній системі «товаровиробник – пропозиція», «ціна і якість - попит». Виставково-ярмаркова діяльність в Україні ще не знайшла свого постійного і гідного місця в нових умовах. Мало хто ще може оцінити і контролювати власне положення на ринку і проаналізувати його в цілому, включаючи стратегії конкурентів.

Слід також враховувати і загострення конкуренції, коли внутрішньогалузеві ярмарки проявляють конкурентоспроможність тільки для найнижчого ієрархічно-адміністративного рівня. На галузевих виставках ціни врівноважуються з якістю на ніжчому рівні, а на міжгалузевих ярмарках-виставках, де продукція цікава для багатьох галузей, ціни врівноважуються з якістю, ураховуючи заміщення продукції із різноманітних галузей. Тобто, міжгалузевий аспект виставкової діяльності є більш вищим ієрархічним рівнем. Чим вище рівень виставки, рейтинг місця її проведення, тим вищої якості потребується від продукції (товару), і тим вище повинна бути її конкурентоспроможність. Ці міркування призвели до виявлення основних факторів, які формують рейтинг виставки (Рис. 1).

Рис. 1 Складові рейтингу виставки.

У другому розділі - «Входження незалежної України в систему зовнішньоекономічної ринкової пропозиції» - аналіз статистичних матеріалів дозволив показати нестабільність розвитку зовнішньоекономічної торгівлі України. Якщо у період 1993 - 1997 рр. експорт зовнішньої торгівлі у країні постійно ріс із 8680 млн.дол. США до 18970 млн.дол. США, то у 1998 р. він зменшився і склав 16457 млн.дол. США. Сальдо зовнішньої торгівлі включно до 1996 р. було від’ємним, і тільки з 1997 р. стало позитивним (424 млн.дол. США), та у 1998 р. зменшилось на 17,5 % і склало 350 млн.дол. США. Це підкреслює необхідність активізації пропозиції українських товаровиробників на світовому ринку.

Визначення Україною власного місця в світі, формування структури національних інтересів і пріоритетів у зовнішніх відносинах протягом цих років державної незалежності - складний процес. Вона вже пройшла перший етап ідентифікації у зовнішньоекономічній сфері, і починає трансформуватися у більш різноманітний досвід стратегічного планування зовнішньої економіки. Але нині її зовнішньополітичні успіхи ще не матеріалізовані в економічному вимірі. У попередні роки простежувалось намагання деяких кіл керівництва України надати державі роль моста між Східом і Заходом, але ці спроби не мали успіху, тому, що Україна за своїм геополітичним статусом і можливостями є типовою регіональною державою. Щоб її інтереси стали реальністю в архітектоніці континентального зовнішньоекономічного простору, треба уважно аналізувати здобутки і проблеми цих років незалежності. Вагомим здобутком було своєрідне відкриття Південно-східного напряму української зовнішньої економіки, пріоритет якого буде посилюватися у процесі подальшого розвитку партнерства. Тривимірна системна модель геополітичних координат (тобто Захід-Росія-Південно-східний напрям) має для України суттєву перевагу, оскільки економічна координата є цілком самостійною і економічний прагматизм є визначальним фактором.

Неминуча інтеграція та прогресуюче надбання українськими ринками рис світового характеру змушує підприємства пристосовувати свої можливості до вимог світового ринку в умовах вільної конкуренції. Історіографія і статистичні матеріали дозволили відстежити динаміку розвитку експортно-імпортної діяльності України і Дніпропетровської області, і зокрема встановити, що активне включення підприємств і областей у зовнішньоекономічну діяльність (на прикладі Дніпропетровської області) призведе до розширення обсягів і номенклатури продукції на зовнішньоекономічний ринок, у першу чергу - у чорній металургії, сільському господарстві, хімічній промисловості, машинобудуванні і харчовій галузях.

Аналіз процесів виходу вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки дозволив виявити основні моделі цього процесу:

1) мобілізація внутрішніх джерел інвестицій для підвищення якості і конкурентоспроможності продукції (А) за рахунок власних амортизаційних відрахувань і частки прибутку; (Б) за рахунок позики коштів у вітчизняних кредиторів; (В) поєднанні власних і кредитних коштів;

2) залучення зовнішніх джерел (А) закордонних кредитів і позик вітчизняними підприємствами; (Б) залучення закордонних кредитів під створення спільних підприємств; (В) залучення іноземних інвестицій у вигляді організації в країні підприємств з цілком іноземним капіталом; (Г) завантаження потужностей, які простоюють, і в цілому підприємств для переробки сировини зарубіжних власників;

3) поєднання рис моделей 1 і 2. Незважаючи на перевагу для економічної безпеки України моделі 1 в цілому (А; Б) і першої форми моделі 2 (А), в Україні все більшого розповсюдження одержують форми моделі 2 залучення зовнішніх джерел (Б; В; Г).

Звертає на себе увагу безпорядна виставкова діяльність у ці роки як в країні, так і в регіонах, а загалом, зовнішньоекономічна діяльність в Україні і області продовжувала розвиватись і видозмінюватись, набирати нові риси і урізноманітнювати напрями діяльності.

Таким чином, розв’язання однієї із найбільш серйозних проблем в країнах з перехідною економікою, до яких відноситься Україна, є проблема зовнішньоекономічного співробітництва, а удосконалення регулюючих механізмів регіональної економічної політики, тобто опанування другого та третього ієрархічних рівнів у ринкових умовах є заходами підвищення і вирівняння обсягів пропозиції у структурі зовнішньо-економічних зв’язків та інтенсифікації їх для поглиблення міжнародного співробітництва.

У третьому розділі - «Удосконалення регулювання зовнішньоекономічних відносин у інтенсифікації пропозиції товаровиробників» - розв’язується завдання розробки наукових підходів до регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни, викликане необхідністю пошуку напрямів і моделей, здатних через окремі регіони (потенційні можливості галузей, які вже мають досвід зовнішніх відносин) та новітні підходи до інтенсифікації маркетингової і виставкової діяльності сприяти досягненню кінцевої орієнтації політики на економічне зростання. У міжнародній практиці переважного значення мають самостійні дії фірм-товаровиробників.

Науковий підхід до організації, проведення та участі у виставковій діяльності в нашій країні практично ще не склався, виставкові заходи висвітлюються лише у інформаційно-рекламних виданнях. Зважаючи на те, що для збільшення експортного потенціалу країни необхідна розробка наукових засад щодо оцінки та розвитку виставкової діяльності, були досліджені такі напрямки, як: обгрунтування дієвості виставкових заходів, їх значимість для галузі, регіону, держави, міждержавних відносин, їх комплексна оцінка; об’єктивна оцінка участі у виставках-ярмарках, як домінанта діяльності підприємств, регіонів, країни для збільшення обсягів загального виробництва та реалізації експортного потенціалу країни. В науковій літературі проблема оцінки значимості виставок-ярмарок (яка з них більш престижніша, яка значиміша) майже не розглядалась, не досліджено і критерію вибору та наукових рекомендацій щодо оцінки ефективності участі виробника в тій, чи іншій виставці. Тому, при виході у світове співтовариство з пропозицією своєї продукції через виставкову діяльність підприємства не мають об’єктивних даних щодо ефективності своїх витрат для участі у тій, або іншій виставці, методики визначення порівняної корисності участі у певних виставкових заходах.

З огляду на необхідність розвитку зовнішньоекономічних відносин через виставкову діяльність, пропонується впровадження критерію оцінки значимості виставок - рейтингу виставки і методика його визначення. Числовий рівень рейтингу ( R ) виставки включає добуток з індексів: індексу країн - експонентів (Ікр), індексу представлених галузей (Ігал), індексу престижності місцерозташування виставки (Ім) та індексу фірм-експонентів (Іф). Кожен з індексів розраховується відповідно запропонованої для нього методики.

R=(Ікр) · (Ігал) · (Ім) · (Іф)

З метою порівняльної характеристики виставкових заходів визначена значимість країн світового співтовариства, що складається із бальних оцінок країн, які проводять виставкову діяльність (до 100 балів). Визначена також шкала порівняльної значимості регіонів світу (до 10 балів), оскільки, сам обсяг виставок-ярмарків може мати різні типи: всесвітні й континентальні (Північна Америка, традиційна Європа та розвинена Південно-Східна Азія), регіональні (наприклад Європейський Союз), місцеві, які пристосовуються до специфіки своїх регіонів.

Для дослідження ефективності виставкових заходів з метою збільшення експортного потенціалу регіону, рекомендується ввести показник активності дій підприємств в реалізації свого експортного потенціалу (РЕП) через кількісний вимір участі у виставках (в області, в країні, галузевих, за кордоном). Застосування показника РЕП (числове значення цього рейтингу розраховується обробкою інформації з анкет експонентів) важливе з огляду на те, що підприємствам пропонується сконцентрувати зусилля на тих виставках, де вони будуть мати найбільше представництво і результативність роботи.

Ефективність виставкової діяльності в реалізації зовнішньоекономічного потенціалу товаровиробників пропонується визначити більш узагальненими показниками річних результатів: кількістю контрактів, які заключені на протязі року на виставках; загальною сумою угод, заключених за рік; середньою вартістю однієї угоди; середньою тривалістю контрактів постачання продукції замовнику; часткою угод, укладених на конкретній виставці у загальному обсязі угод за рік. Оцінка інтенсивності представницьких демонстрацій продукції для потенційних покупців та конкурентів і залучення до співпраці та кооперації можуть грунтуватись на застосуванні розробленого коефіцієнту передпродажної інтенсивності показу продукції, як для одного з найбільш конкурентоспроможних видів продукції, так і для усієї продукції підприємства.

Оптимальний мікроклімат впровадження ринкової інфраструктури значною мірою залежить від держави, яка повинна створити в країні умови для функціонування суб’єктів у сфері виставкової діяльності. Тому необхідно впровадити комплекс заходів, що містять: звільнення експонентів від акцизів і податків на суму витрат за участь у виставках, або надання пільгових умов для демонстрації продукції; створення державного фонду підтримки експорту підприємств (які через виставкові заходи просувають свою продукцію) за кількістю заключених контрактів; залучення через державні органи інвестицій у виставкову діяльність; створення інформаційної бази даних про виставки, які проводяться як в Україні, так і закордоном із зазначенням їх рейтингу; юридичне та правове забезпечення виставкових заходів. Слід рекомендувати підприємствам введення у маркетингові служби фахівців з організації виставкової діяльності, які зможуть (за допомогою запропонованих методичних рекомендацій) визначити значимість для об’єктивного управління формуванням експортного потенціалу, через рейтинг виставок, з урахуванням якості продукції, її відповідності світовим стандартам.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності України, розвиток і розширення виставкової діяльності повинні бути включені у перелік першочергових заходів по виходу країни з глибокої кризи та реалізації завдань щодо радикальних економічних реформ.

ВИСНОВКИ

Розкриття економічних і політичних передумов започаткування Україною, як незалежною державою, зовнішньоекономічної торговельної діяльності привело до формулювання новітніх тенденцій і підходів до регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, виявлення різних моделей входу товаровиробників країни у світове співтовариство. Здійснений системний підхід до оцінки конкурентоспроможності товару при просуванні його від нижчого управлінсько-ієрархічного рівня (підприємства) по ступенях (місто, область, регіон, країна) і до глобального (світового), спрямовує увагу виробників на необхідність підвищення якості товарів, як основи їх конкурентоспроможності за однією із моделей.

Розроблені науково-методичні рекомендації щодо оцінки ефективності виставкової діяльності у зовнішньоекономічній торгівлі країни (із застосуванням системного підходу, з урахуванням впровадження рейтингової оцінки значимості рівней виставок і представницькості участі в ній експонента) та запропонована методологія економічної оцінки ефективності реалізації експортного потенціалу (через інтенсифікацію виставкової діяльності), дозволять підприємствам ефективніше використовувати кошти на передпродажну демонстрацію своєї продукції в системі зовнішньоекономічної світової пропозиції.

Новітнім науковим результатом є також введення у науковий обіг нового поняття «рейтинг виставки», облік якого стане об’єктивною основою вибору конкретних із них і буде сприяти підвищенню ефективності маркетингової діяльності підприємств при просуванні продукції до споживача.

Разом з тим, для використання інтенсифікації виставкової діяльності необхідна подальша розробка таких конкретних напрямів, як:

1) удосконалення облікових засад оцінки інтенсифікації виставкової діяльності, для чого, вважаємо за необхідне введення у статистичну звітність, в областях і країні, показників ефективності участі у виставковій діяльності, як по регіонах в середині країни, так і за кордоном; обліковування кількості участі на протязі року у виставках в області, в Україні, за кордоном; враховувати кількість і суму укладених контрактів із вітчизняними і закордонними партнерами.

2) удосконалення організаційних засад проведення і участі у виставковій діяльності, що потребує впровадження рейтингових показників рівня значимості кожної виставки, як у галузевому, так і в загальноекономічному аспекті; крім того управлінням зовнішньоекономічних зв’язків, торгово-промисловій палаті, Міністерству зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України доцільно впровадити аналіз фактичного використання зовнішньоекономічного потенціалу країни на основі обліку інтенсивності зовнішньоекономічної діяльності підприємств із застосуванням розробленої системи окремих і узагальнюючих показників ефективності.

3) удосконалення організаційно-правових засад використання маркетингової і виставкової діяльності при проведенні політики відродження вітчизняного товаровиробника, враховуючи положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (розділ 4 Відродження вітчизняного виробництва) у полегшенні виходу підприємств на зовнішньоекономічний рівень мають передбачати: продовження роботи над поглибленням і реалізацією національних та державних науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; надання державної підтримки пріоритетним фундаментальним і прикладним науковим дослідженням; визначення високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів; запровадження системи заходів щодо кооперації науки і виробництва в інноваційно-інвестиційному процесі.

4) удосконалення підготовки фахівців з зовнішньоекономічної діяльності, що пов’язане з введенням в закладах Міністерства освіти України до курсу маркетингу новітніх аспектів вивчення кола факторів до подальшого розвитку теорії пропозиції для країн з перехідною економікою та підходів до оцінки рівнів конкурентоспроможності товару у системі пропозиції, а також різноманітних організаційних форм представлення експортної продукції, моделей і варіантів нових перспективних торговельних відносин.

Виконане дослідження дозволило по-новому поглянути на резерви, які маються у підвищенні ефективності державного регулювання зовнішньоекономічних торговельних зв’язків в Україні. Вони складаються у створенні умов для раціонального розвитку експортного потенціалу, залученні інвестицій, впровадженні інноваційних процесів і наукоємних технологій при більш повній реалізації виробничої і наукової складових за рахунок: активізації маркетингової політики у виході країни із закритої у відкриту економіку; інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності через новітні підходи до виставкових заходів, як у середині країни, так і за кордоном; розвитку і державної підтримки експортноспроможних галузей народного господарства (таких як легка промисловість, переробна, аерокосмічна, суднобудування і т.і.), надання певних повноважень і державної підтримки окремих потужних і розвинених областей і регіонів у розвитку їх зовнішньоекономічних зв’язків для поштовху у перетворенні всієї економіки України; забезпечення підтримки місцевими і центральними органами влади розвитку зовнішньоекономічних підходів до нарощування зовнішніх торговельних відносин на кожному ієрархічному рівні від підприємства, області, галузі і до світового (глобального) рівня.

Науково-практичне значення проведеного дослідження складається з можливостей використання наукового апарату, методичних засад і статистичного матеріалу роботи для обгрунтування необхідності впровадження новітніх тенденцій у організації регулювання зовнішньоекономічної торговельної діяльністі і здійснення практичних кроків до розширення зовнішньоекономічних зв’язків через виставкову діяльність і розвиток регіонів країни, її галузей, впровадження досягнень науки і техніки у модернізацію, технологічне переозброєння підприємств (створення наукоємних технологій), економічні перетворення в країні і підвищення конкурентоспроможності народногосподарського потенціалу.

Перелік опублікованих робіт, в яких відображені основні положення дисертації:

1. Власюк В.Є. Огляд роботи легкої промисловості Дніпропетровської області // В кн.: Проблемы трансформации экономики и формирование социально-экономической модели Украины (материалы научно-методического семинара). – Днепропетровск: ДГУ. – 1997. – с. 35-40.

2. Власюк В.Є. Ярмарки і виставкова діяльність. Минуле і сучасність: Монографія. / Рук. ДепСЦПИВИНИ № 411 ук98. – Київ: 1998. – 99 с.

3. Власюк В.Є. Методичні засади представлення рейтингу виставок // Придніпровський науковий вісник. Економіка. – 1998, № 117 (184). – с. 99-115.

4. Власюк В.Є. Пропозиції щодо переорієнтації зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської області // Актуальні проблеми економіки. Том 4. –Збірник наукових праць. Дніпропетровськ: ДДУ. Видавництво “Навчальна книга” -1998. -с. 16-19.

5. Власюк В.Є. Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків як вирішення проблеми пропозиції товаровиробниками. Придніпровський науковий вісник. Економіка.: №126 (193). -Дніпропетровськ, 1998. -с.84-90

6. Власюк В.Є. Організаційні форми впровадження пропозицій підприємств при інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності. Придніпровський науковий вісник. Економіка.: №128 (195). –Дніпропетровськ, 1998. -с.49-58.

7. Власюк В.Є. Огляд зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської області за 1997 рік та І квартал 1998 року. -Науково-технічний збірник. Збагачення корисних копалин. -Випуск 3 (44): Дніпропетровськ, 1999. - с.159-161.

8. Власюк В.Є. Основні засади розвитку зовнішньоекономічних зв’язків на етапі трансформації економіки України у систему ринкових відносин // - Донецьк: ІЕП НАН України.- 1999.-72 с.

9. Власюк В.Є. Щодо перспектив розвитку електрозв’язку у Дніпропетровській області. -Науково-технічний збірник. Збагачення корисних копалин. - Випуск 3 (44): Дніпропетровськ, 1999. - с. 162-164.

10. Власюк В.Є. Оцінка ефективності участі товаровиробників у виставковій діяльності // Организационно-экономические и социальные основы управленния (Научные труды молодых ученых, аспирантов и студентов (Под общей редакцией д.э.н. Холода Б.И. и научной редакцией д.э.н. Ткаченко В.А.)): - Днепропетровск; ДАУБП, 1999. – с. 150-154.

Анотація

Власюк В.Є. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків в аспекті розвитку пропозиції товаровиробників України.

-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. -Дніпропетровський державний університет, 1999.

Дисертація розглядає питання подальшої розробки методологічних основ і організаційно-економічних форм підвищення ефективності пропозиції вітчизняних товаровиробників у зовнішньоекономічній діяльності, як стимулюючого заходу у відтворенні національної економіки у перехідний період і виявлення нових важелів регулювання розвитку пропозиції товаровиробників України у зовнішньоекономічній діяльності. В роботі збагачено теорію пропозиції в аспекті доповнення кола факторів пропозиції для країн із перехідною економікою та показано місце активної маркетингової політики у виході країни із раніше закритої економіки на світовий ринок. Розкриті економічні і політичні передумови започаткування Україною, як незалежною державою, зовнішньоекономічної торговельної діяльності та сформульовані новітні тенденції і підходи до регулювання зовнішньоекономічних зв’язків товаровиробників країни із світовим співтовариством. Вперше досліджено проникнення української економіки в світ через новітні підходи до виставкової діяльності та сформульовані моделі і варіанти нових економічних відносин в аспекті розвитку товаровиробництва і перспектив інтенсифікації маркетингової та виставкової діяльності з урахуванням рейтингу виставок. Запропоновані засоби стратегії поглиблення регіональних зовнішніх відносин в зовнішньоекономічних зв’язках країни.

Ключові слова: регулювання; зовнішньоекономічні зв’язки; пропозиція; товаровиробник; ієрархічний рівень; маркетинг; рейтинг виставки; ефективність.

Аннотация

Власюк В.Е. Регулирование внешнеэкономических связей в аспекте развития предложения товаропроизводителей Украины.

-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирование и регулирование экономики. -Днепропетровский государственный университет, 1999.

Диссертация рассматривает вопросы дальнейшей разработки методологических основ и организационно-экономических форм повышения эффективности предложения отечественных товаропроизводителей во внешнеэкономической деятельности как стимулирующих мер по возрождению национальной экономики в переходном периоде и выявления новых регулирующих подходов к развитию предложения товаропроизводителей Украины во внешнеэкономической деятельности.

Значение проведенного диссертационного исследования в условиях рыночной реструктуризации экономики страны состоит в обосновании необходимости развития и углубления внешнеэкономической деятельности через новейшие регулирующие подходы к внешним торговым отношениям при выходе из раннее закрытой экономики на мировой экономический рынок с применением интенсификации маркетинговой и выставочной деятельности, включая отраслевые и региональные рычаги системы управления по иерархическим уровням, начиная с предприятий, с выходом на мировой уровень.

В современных условиях жизнедеятельности независимой Украины возникает необходимость разработки научных подходов к установлению приоритетных основ функционирования национальной экономики. Внедрение методологии регулирования внешних отношений в нынешних условиях должно привести к значительному толчку интенсификации внешнеэкономических связей и способствовать развитию экономики страны.

Регулирование представляет собой применение управляющего влияния государства, местных органов власти к товаропроизводителям экспортоспособной продукции с целью максимизации их предложений на внешних рынках. Объектом регулирования выступают отечественные товаропроизводители. Целью управляющего влияния есть максимизация в стране суммарного экспорта товаров как конечного материального результата деятельности предприятий. Для достижения максимальных результатов предлагается функция управленческого регулирования: достижение максимума обеспечивается при повышении