Київський університет імені Тараса Шевченка

Хорошун Борис Іванович

УДК 947.084.5/6 (477)

Продовольча політика в Українів 1920-1930-х роках

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства та філософії Українського транспортного університету Міністерства освіти України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Бойко Микола Корнійович, завідувач кафедри історії слов’ян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка;

доктор історичних наук, професор Гордієнко Леонід Митрофанович,
завідувач кафедри міжнародних відносин Міжнародного інституту лінгвістики і права;

доктор історичних наук, професор Кульчицький Станіслав Владиславович, заступник директора Інституту історії України НАН України

Провідна установа - Донецький державний університет,
кафедра історії України

Захист відбудеться “_20___” __вересня________ 1999 року о _10__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий “_17__” __серпня__ 1999 року

Вчений секретар

спеціалізованоївченої ради,

кандидат історичних наук,доцент Божко О.І.

Загальна характеристика дисертації

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 392 сторінки. Робота складається з вступу, шести розділів, які містять 12 підрозділів, посилань (506 посилань), списку джерел та літератури (38 сторінок, 426 назви).

Вступ. Актуальність дослідження. Звернення до історичного досвіду в умовах розбудови незалежної, демократичної Української держави має особливий смисл і значення. Об‘єктивне вивчення минулого, врахування його досвіду та уроків сприятиме вирішенню складних соціально-економічних проблем сьогодення, допоможе уникнути багатьох помилок на сучасному етапі і в майбутньому.

Однією з проблем історії, що потребує переосмислення, правдивого, позбавленого догматичних стереотипів висвітлення, є продовольча політика радянського тоталітарного режиму, методи та наслідки її здійснення в Україні в 1920-1930-х роках - в одному з головних хлібовиробничих регіонів колишнього СРСР.

Актуальність теми дисертації визначається, по-перше, тим, що продовольча політика більшовицької партії і Радянської держави в зазначений період не була предметом самостійного вивчення, по цій темі до цього часу не було окремого дисертаційного дослідження. Без наукової розробки даної проблеми знання і уявлення про природу радянського тоталітарного режиму, аналіз і оцінка політики центрального партійно-державного керівництва щодо України в 1920-1930-ті роки будуть неповними. По-друге, вибір теми зумовлений прагненням глибше зрозуміти й усвідомити витоки нинішньої продовольчої проблеми в державі, корені якої поряд з сучасними причинами лежать і в минулому. По-третє, ретельне вивчення й аналіз як позитивного, так і негативного досвіду вирішення продовольчої проблеми в названий період, творче використання всього повчального, врахування уроків минулого сприятиме розробці більш раціональної продовольчої політики, допоможе владним структурам молодої Української держави виробити правильний курс на повне забезпечення населення продовольством.

Зв‘язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення суті продовольчої політики більшовицького режиму в Україні в 1920-1930-х роках є одним з головних напрямків науково-дослідної роботи кафедри українознавства та філософії Українського транспортного університету. Тема дисертації є складовою частиною кафедрального та загальноуніверситетського планів науково-дослідної роботи.

Об‘єктом дослідження є Радянська Україна 1920-1930-х років, її владні структури, зокрема центральні та місцеві партійно-державні органи, які активно втілювали в життя політичний і економічний курс комуністичної партії і Радянської держави.

Предметом дисертаційного дослідження є продовольча політика більшовицького режиму, механізм та наслідки її реалізації в Україні в 1920-1930-х роках. Це передусім рішення вищих партійно-державних органів з питань відбудови і розвитку сільського господарства, скасування продрозверстки і запровадження продподатку, здійснення насильницької колективізації, непомірних примусово-репресивних хлібозаготівель, посилення оподаткування сільських товаровиробників, що спричинили голодомор і деградацію сільськогосподарського виробництва на початку 1930-х років, рішення з питань запровадження нормованого розподілу продовольства, подальшого одержавлення колгоспів в умовах командно-адміністративної системи. Всі ці та інші рішення і заходи по їх практичній реалізації в сукупності складають сутність більшовицької продовольчої політики 1920-1930-х років.

Територіальні межі дослідження визначаються кордонами УСРР 1920-х років. При цьому враховувалось, що процес національно-територіального розмежування між Україною і сусідніми радянськими республіками та іншими державами, який розпочався після жовтня 1917 р., продовжувався по суті до кінця 1930-х років і тому цілий ряд українських етнічних земель в ці роки не входив до складу УСРР. Для цих територій не були характерними ті соціально-економічні і політичні процеси, що відбувалися в той час в Радянській Україні.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1921 р. до кінця 1930-х років. Нижня межа визначається зміною продовольчої політики більшовиків, пов’язаною з переходом від “воєнного комунізму” до непу. Верхня – обумовлена дослідженням суті та механізму реалізації комуно-радянської продовольчої політики в умовах командно-адміністративної системи 1930-х років, у мирний період, до втягнення СРСР у збройні конфлікти початку другої світової війни.

Метою дисертаційного дослідження є аналіз суті продовольчої політики більшовицької партії і Радянської держави, як складової частини політики центрального керівництва щодо України та механізму і наслідків її реалізації в республіці в 1920-1930-х роках; обгрунтування практичних пропозицій щодо врахування історичного досвіду, уроків історії в розв‘язанні сучасної продовольчої проблеми в державі.

Для досягнення мети ставились такі наукові завдання:

- визначити сучасний рівень наукової розробки досліджуваної проблеми;

- розкрити теоретичні аспекти предмета дослідження: обгрунтувати авторське трактування основних понять дисертаційної роботи - “продовольча політика”, “аграрна політика”, “продовольча проблема”, “продовольчий комплекс”; показати діапазони прояву продовольчої проблеми на глобальному рівні, на рівні країн певної категорії та окремо взятої країни; з‘ясувати зміст терміну “вирішення продовольчої проблеми” стосовно досліджуваного та наступних періодів радянської історії;

- виявити сутність та основні принципи продовольчої політики більшовиків періоду “воєнного комунізму”, непу та командно-адміністративної системи кінця 1920-1930-х років;

- дослідити і висвітлити такі маловивчені події і процеси в розвитку сільського господарства України 1920-1930-х років, які не одержали достатньої розробки в роботах попередніх дослідників: практика проведення продподаткових кампаній в умовах непу; досвід організації прямого (безгрошового) товарообміну між містом і селом у 1921 р. та причини його зриву; сутність подальшого реформування податкової системи на селі в період непу; здійснення контрактації сільськогосподарської продукції в 1920-х роках; реальні причини хлібозаготівельної кризи 1927-1928 рр.; запровадження карткової системи розподілу продовольства, її скасування і розгортання державної, колгоспної та кооперативної торгівлі продовольчими товарами;

- вивчити й узагальнити досвід розв’язання продовольчої проблеми в умовах непу: заміна продрозверстки натуральним податком; розвиток різних видів кооперації на селі; запровадження добровільної контрактації, товарно-грошових відносин між містом і селом та матеріальної заінтересованості сільських товаровиробників у розширенні виробництва;

- проаналізувати трагічні наслідки антиселянської, антиукраїнської політики московського керівництва: демографічні втрати від насильницької колективізації та голодоморів 1921-1923 і 1932-1933 рр.; деградація сільського господарства; розселянювання країни, невирішеність сучасної продовольчої проблеми;

- з урахуванням досвіду та уроків здійснення радянської продовольчої політики в Україні в 1920-1930-ті роки окреслити можливі напрямки розв’язання продовольчої проблеми в державі на основі глибоких соціально-економічних перетворень в агропромисловому комплексі насамперед шляхом реформування відносин власності на селі.

Наукова новизна дисертації визначається перш за все предметом дослідження. В ній вперше в українській історіографії комплексно досліджується продовольча політика радянського режиму 1920-1930-х років та методи і наслідки її здійснення в Україні. Це перша дисертаційна робота на дану тему, адже до цього термін “продовольча політика” стосовно 1920-1930-х і наступних періодів радянської історії не вживався, а продовольча політика не була предметом самостійного вивчення.

В роботі вперше розкриті теоретичні аспекти продовольчої проблеми, визначені діапазони її прояву на глобальному рівні; на рівні країн певної категорії; на рівні окремих країн. Запропоновано і обгрунтовано авторське трактування таких понять, як “продовольча політика”, “аграрна політика”, “продовольча проблема”, “продовольчий комплекс”, з’ясовано зміст терміну “вирішення продовольчої проблеми” стосовно досліджуваного та наступних періодів радянської історії.

Проаналізовано і висвітлено такі маловивчені події і процеси в розвитку сільського господарства України 1920-1930-х років, які не одержали достатньої розробки в роботах попередніх дослідників: практика проведення продподаткових кампаній після скасування продрозверстки; організація прямого (безгрошового) товарообміну між містом і селом у 1921 р. та причини його зриву; сутність подальшого реформування податкової системи на селі в умовах непу; здійснення контрактації сільськогосподарської продукції в 1920-х роках; реальні причини хлібозаготівельної кризи 1927-1928 рр.; запровадження карткової системи розподілу продовольства, її скасування і розгортання державної, колгоспної та кооперативної торгівлі продовольчими товарами.

В роботі переважна більшість архівних документів і матеріалів уперше аналізуються і вводяться до наукового обігу, внаслідок чого в значній мірі розширені уявлення про предмет дослідження.

Наукову новизну дисертації також визначають її основні положення і висновки.

Методологічну основу дисертації складають принципи історизму та об‘єктивності. При написанні роботи використовувалися традиційні методи дослідження: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, порівняльний, ретроспективний, системно-структурний та ін.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при подальшій розробці курсу історії України, аграрної історії, при підготовці узагальнюючих праць з історії українського селянства, розвитку сільського господарства республіки за радянських часів, при розробці непівської тематики, в роботах, присвячених розкриттю суті радянського тоталітарного режиму, злочинів сталінізму. Фактичні дані й узагальнення дисертації можуть стати в нагоді викладачам вузів, технікумів, учителям середніх загальноосвітніх шкіл у процесі викладання вітчизняної історії, а також при виробленні сучасної продовольчої політики в державі.

Наукова апробація результатів дослідження. Основні результати, положення і висновки доповідались на трьох всеукраїнських, одній міжнародній науково-теоретичних, науково-практичних та науково-методичних конференціях; наукових конференціях в Інституті підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському університеті імені Тараса Шевченка (1984, 1990 рр.); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Українського транспортного університету, апробувалися в навчальному процесі цього ж вузу при читанні нормативного курсу та спецкурсів з політичної історії, історії України, українського народознавства, української та зарубіжної культури.

Дисертація обговорювалась на кафедрі новітньої історії України Київського університету імені Тараса Шевченка.

Фактичний матеріал, висновки і теоретичні узагальнення відображені в одній індивідуальній монографії та 20 наукових публікаціях загальним обсягом 25,5 друк. арк.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Історіографічна та джерельна база дослідження” визначається сучасний стан наукової розробки обраної для дослідження проблеми, аналізується вітчизняна і зарубіжна література, джерела, використані для виконання поставлених завдань.

Історіографію теми дисертації умовно можна розділити на чотири етапи: перший - 1920-ті роки; другий - 1930-ті - перша половина 1950-х років; третій - друга половина 1950 - перша половина 1980-х років; четвертий етап розпочався з другої половини 1980-х років і триває до теперішнього часу.

Література 1920-х років, у якій знайшли своє відображення окремі аспекти досліджуваної теми, стосувалася насамперед загальної характеристики стану тогочасного сільського господарства, аграрної політики більшовицької партії, розвитку кооперативного руху на селі та причин і шляхів подолання голоду 1921-1923 рр. Вольф М.М. Сільське господарство України. - Х., 1927; Гуревич М.Б. Голод і сільське господарство України. - Х., 1923; Луценко С.К. Сільське господарство України та політика партії. - Х., 1927; Шліхтер А.Г. Аграрный вопрос и продовольственная политика в первые в годы Советской власти. - М., 1975; Качинський В. Партія і сільське господарство. - Х., 1928; Батюк І. Сільськогосподарська кооперація на Україні. - Х., 1925; Височанський П. Коротка історія кооперативного руху в Україні. - Х., 1925; Итоги борьбы с голодом в 1921-1922 гг. - М., 1922; Арнаутов В.А. Голод и дети на Украине: По данным секции помощи голодающим при Центральном совете защиты детей на Украине и по другим материалам. - Х., 1922 та ін. Видання 1920-х років насичені багатим фактичним матеріалом, без урахування якого сучасному досліднику не обійтись. Проте, як правило, дослідження цих років не охоплюють весь період непу, територіально обмежені окремими регіонами, мають недостатню джерельну базу, цифрові дані, наведені в цих роботах, вимагають уточнення, висновки й узагальнення несуть на собі відбиток епохи.

Зміна партійно-державної політики наприкінці 1920 - початку 1930-х років відбилася і на розробці та відображенні в літературі питань теми дисертації. Із скасуванням непу і початком сталінської колективізації сільського господарства кількість праць, присвячених історії доколгоспного селянства, розвитку кооперативного руху на селі різко зменшилась. Увага вчених-аграрників була переключена на теоретичне обгрунтування об‘єктивної необхідності масової колективізації та практику колгоспно-радгоспного будівництва. Найбільш повне і точне уявлення про аграрну і продовольчу політику партії і держави кінця 1920 - початку 1930-х років дають статті і опубліковані доповіді та промови керівників центральних і республіканських партійно-державних органів - М.І.Калініна, Г.І.Петровського, А.І.Мікояна, М.М.Хатаєвича, С.В.Косіора. Калинин М.И. Пути подъема сельского хозяйства и налоговое обложение середняка. - М. - Л., 1929; Петровський Г.І. Доповідь про роботу на селі // Десятий з‘їзд Комуністичної партії (більшовиків) України. 20-29 листопада 1927 р.: Стенограф. звіт. - Х., 1928. - С. 388-406; Микоян А.И. Хлебная кооперация - коллективный организатор подъема и реконструкции зернового хозяйства. - М., 1929; Хатаєвич М. Завдання більшовиків України в боротьбі за хліб, за організаційно-господарське зміцнення колгоспів та піднесення сільського господарства // Більшовик України. - 1932. - № 21-22. - С. 1-20; Косіор С. Підсумки хлібозаготівель і завдання КП(б)У в боротьбі за піднесення сільського господарства // Більшовик України. - 1933. - № 3. - С. 21-66. Ці видання в переважній більшості мали популярно-пропагандистський характер, відображали офіційну точку зору і не були в повному розумінні науковими дослідженнями.

Для літератури 1930 - першої половини 1950-х років характерні були догматизм, захоплення цитатно-ілюстративним методом викладення матеріалу, надмірне вихваляння колгоспно-радгоспної системи Нариси розвитку народного господарства Української РСР. - К., 1949; Лаптев И.Д. Советское крестьянство. - М., 1939; Кочетовская Е.Н. Национализация земли в СССР. - М., 1952; Генкина Э.Б. Переход Советского государства к новой экономической политике. - М., 1954 та ін.. Ніякої згадки про негативні соціально-економічні наслідки колективізації, голодомор 1932-1933 рр. в Україні в ній звичайно не було. Ця штучно організована сталінським керівництвом трагедія, що забрала мільйони людських життів, називалася не інакше як “тимчасові продовольчі труднощі”. У порівнянні з літературними джерелами 1920-х років у висвітленні окремих аспектів досліджуваної проблеми в 1930-х - першій половині 1950-х років спостерігався значний спад.

З другої половини 1950-х років розпочався новий етап у розвитку історичної науки, в тому числі й в дослідженні окремих питань обраної теми. Після ХХ з‘їзду КПРС у дослідників з‘явилися деякі можливості для більш об‘єктивного аналізу подій радянської історії. У 1960 - першій половині 1980-х років були опубліковані праці з історії українського селянства, колгоспно-радгоспного будівництва в республіці, розвитку сільськогосподарської кооперації, здійснення аграрної політики в Україні, в яких в тій чи іншій мірі висвітлювалися деякі аспекти теми дисертації. Оскільки продовольче питання тісно перепліталося з іншими соціально-економічними проблемами, було занадто політизованим, його розв‘язання пов‘язувалось з безпосередньою діяльністю КП(б)У та уряду республіки, із здійсненням ними аграрної політики, створенням колгоспного ладу, то ряд важливих питань теми розглядається в монографіях З.П.Шульги, Ф.Д.Піджарого, І.І.Слинька, П.М.Денисовця, М.Т.Куц, О.М.Крикуненка, Б.К.Мигаля, Р.Д.Ляха, Г.Ф.Чмиги, П.П.Панченка, А.П.Євтушенка, присвячених колгоспно-радгоспному будівництву в республіці, а також у фундаментальних колективних працях з історії українського селянства, колективізації сільського господарства, історії України та її народного господарства.

Наприкінці 1950 - першій половині 1980-х років відродився інтерес дослідників до історії кооперативного руху в Україні в 1920-х роках. Особливістю робіт по розвитку кооперації на селі було те, що вона неодмінно оцінювалася як одна з найважливіших передумов колективізації сільського господарства, становлення радянського способу життя українського селянства.

У роботах з історії колективізації сільського господарства, історії комуністичної партії України, опублікованих до другої половини 1980-х років, відображені суперечливі тенденції. З одного боку, в них закріплені позитивні зрушення, які обумовлені подоланням після ХХ з‘їзду КПРС догматичних стереотипів в історичній науці, в тому числі і намагання критичного аналізу ряду основних положень концепції колективізації, що існувала до цього, зокрема, більш широке висвітлення труднощів і помилок, допущених у ході суцільної колективізації і ліквідації куркульства як класу, з іншого - проявилась тенденція гальмування процесу об‘єктивного і всебічного пізнання досвіду колективізації. це пояснюється тим, що до другої половини 1980-х років в історичній науці по суті домінувала концепція колективізації, яка склалася ще в 1930-ті роки, коли осмислення історичної практики докорінних перетворень на селі та їх наслідків відбувалось по гарячих слідах процесу, який ще не закінчився, в умовах культу особи Сталіна, коли авторитарні оцінки і міркування перетворювались у догми, що довгі роки гальмували розвиток історичної науки. Ось чому в роботах з історії ліквідації приватновласницьких і запровадження колективістських методів господарювання на селі, які вийшли з друку до другої половини 1980-х років, тенденція прикрашання історії колективізації як у цілому в колишньому СРСР, так і в Україні, не була подолана повністю, а небезпека “очорнительства” явно перебільшена.

Період гласності та плюралізму думок, що розпочався з другої половини 1980-х років, зумовив відступ від догматичних стереотипів, що панували в історичній науці в попередній період, і започаткував наукову розробку тих проблем історії, які тривалий час були забороненою зоною для дослідників. Наприкінці 1980 - початку 1990-х років вийшли з друку праці українських істориків, у яких аналізуються причини голодомору 1932-1933 рр. в Україні та його демографічні наслідки. Це перш за все роботи С.В.Кульчицького, В.І.Марочка, Є.П.Шаталіної, М.І.Панчука та ін. Кульчицький С.В. 1933: трагедія голодомору. - К., 1989; Його ж. Демографічні наслідки голоду 1933 р. на Україні // Препр. АН УРСР. Ін-т історії. - № 4. - К., 1989; Його ж. Ціна “великого перелому”. - К., 1991; Кульчицький С.В., Шаталіна Є.П. Становище дітей на Україні у 1931-1933 рр.: документальна розповідь // Препр. АН УРСР. Ін-т історії. - № 9. - К., 1989; Марочко В.І. Голод на Україні (1931-1933 рр.): причини та наслідки // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Респ. міжвід. зб. наук. пр. - К., 1991. - Вип. 1. - С. 59-68; Панчук М.І. Злочин Сталіна та його оточення // Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. - К., 1990. - С. 35-66. Так, у фундаментальній, добре документованій монографії С.В.Кульчицького “Ціна “великого перелому” трагедія 1932-1933 рр. розкривається в широкому контексті здійснення в Україні аграрної політики комуністичного тоталітарного режиму.

Важливою подією в суспільно-політичному житті України, наукової громадськості стала міжнародна наукова конференція з нагоди 60-річчя голодомору 1932-1933 рр., яка відбулася в Києві у вересні 1993 р. За її підсумками опубліковані матеріали. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки: Міжнародна наук. конференція (1993: Київ): Матеріали… Кульчицький С. (відп. ред.): НАН України. Ін-т історії України. - К., 1995., які мають важливе наукове і політичне значення. В них дана політична оцінка народної драми, названі її причини та винуватці.

Не був обійдений увагою дослідників у цей період і голод 1921-1923 рр. в Україні. Помітним вкладом у розробку даної теми є праці О.М.Мовчан, Мовчан О.Н. Трудящиеся УССР в борьбе с продовольственным кризисом при переходе к непу. - К., 1988; Її ж. Голод 1921-1923 рр. на Україні // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Респ. міжвід. зб. наук. пр. - К., 1991. - Вип. 1. - С. 24-35; Її ж. Іноземна допомога голодуючим України в 1921-1923 рр.// Укр.іст.журн. - 1989 - № 10. - С. 77-84. у яких започатковано новий підхід до трактування причин цього лиха. Автор, зокрема, вказала на такі визначальні причини народної трагедії, як військово-адміністративні методи господарювання більшовиків в Україні та зверхцентралізовані міжреспубліканські відносини, які здійснювались за планами Москви. З подібних позицій розглядаються проблеми голоду 1921-1923 рр. в Україні і в кандидатській дисертації Б.Б.Драмарецького Драмарецький Б.Б. Голод 1921-1923 років в Україні: Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 // Київ. ун-т. - К., 1997. .

Наприкінці 1980 - початку 1990-х років з‘явився ряд монографій, публікацій, присвячених історії розвитку сільського господарства, колективізації в Україні, котрі якісно відрізняються від її звичних стереотипних оцінок. Тривале домінування в офіційній історіографії спрощених, однобічних і недіалектичних поглядів на історію колективізації по суті виводило за рамки наукового аналізу цілий ряд принципових для розуміння проблеми питань, “закривало” для дослідження ті її аспекти, що не вкладалися у благополучну схему, основні риси якої були визначені ще в сталінські часи. В новітніх працях українських істориків, передусім С.В.Кульчицького, І.К.Рибалки, Г.І.Сургая, В.В.Калініченка, С.С.Діброви,  Є.П.Шаталіної та ін. Кульчицький С.В. До оцінки становища в сільському господарстві УСРР у 1931-1933 рр. // Укр. іст. журн. - 1988. - № 3. - С. 15-27; Його ж. Ціна “великого перелому”. - К., 1991; Рибалка І.І. Сталінщина й розселянювання країни // Укр. іст. журн. - 1989. - № . - С. 12-21; № 11. - С. 3-12; Сургай Г.І. Сільське господарство України: уроки минулого і сучасний аграрний курс. - К., 1991; Калініченко В.В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929). - Х., 1991; Його ж. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження. - Х., 1997; Діброва С.С. Сталінська колективізація: погляд крізь час // Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. - С. 12-35; Шаталіна Є.П. Експропріація селянських господарств у 1929-1933 рр. // Укр. іст. журн. - 1992. - № 3. - С. 109-123. , написаних з нових науково-теоретичних позицій, зроблено чимало для того, щоб дати правдиве висвітлення обраних у 1920-1930-ті роки шляхів вирішення аграрно-селянського питання, вироблення нових історичних уявлень про ці драматичні процеси.

Опір селян становленню радянського режиму в українському селі висвітлюється в роботах Я.Й.Малика, В.Ф.Верстюка, О.І.Ганжі Малик Я.Й. Впровадження радянського режиму в українському селі (1919-1920). - Львів, 1996; Верстюк В.Ф. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918-1920). - К., 1992; Ганжа О.І. Селянський рух на Україні при переході до непу: бандитизм чи повстанство? // Проблеми історії України: факти, судження пошуки: Респ. міжвід. зб. наук. пр. - К., 1992. - Вип. 2 - С. 30-35; Її ж. Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР // НАН України, Ін-т історії України. - К., 1996., діяльність спеціалізованої кооперації в республіці в доколгоспний період - у статті А.Г.Морозова. Морозов А.Г. Діяльність спеціалізованої сільськогосподарської кооперації на Україні (1923-1928 рр.) // Укр. іст. журн. - 1989. - № 8. - С. 76-87. Нищенню українського селянства під час, так званої, “ліквідації куркульства як класу” присвячені праці Є.П.Шаталіної, О.П.Єрмака. Шаталіна Є.П. Селянські висилки під час колективізації в Україні 1928-1932 рр. Історичні зошити. - К., 1997; Єрмак О.П. “Ліквідація куркульства як класу” // Проблеми історії України: факти, судження пошуки: Респ. міжвід. зб. наук. пр. - К., 1991. - Вип. 1 - С. 46-58. Матеріальне становище, в тому числі й продовольче забезпечення, робітничого класу республіки в досліджуваний період детально розкриваються в монографіях М.К.Бойка, В.Є.Лобурця, у працях Л.М.Гордієнка про ліквідацію безробіття в Україні в 1921-1930 рр. Бойко Н.К. Рабочий класс Украины в период социалистического строительства (Анализ массовых статистических источников 20-30-х годов). - К., 1990; Лобурець В.Є. Формування кадрів радянського робітничого класу України (1921-1932 рр.). - Х., 1974; Гордієнко Л.М. Про ліквідацію безробіття в Українській РСР (1921-1930 рр.)Укр.іст.журн. - 1973. - № 9. - С. 92-97 та ін.

У дослідженні продовольчої політики 1920-1930-х років значний інтерес становить література по непівській тематиці. Політизація проблеми непу в умовах панування комуністичної ідеології призвела до неминучих деформацій уявлень про нього. На рубежі 1980 - 1990-х років з‘явилися праці, в яких в узагальненому вигляді, на основі нових теоретико-концептуальних підходів розглядаються різноманітні сторони непівської моделі, запровадження нового економічного курсу на терені України. Перш за все треба виділити праці С.В.Кульчицького, що відзначаються грунтовним аналізом і виваженою оцінкою економічних заходів 1920-х років. Кульчицький с.в. Нова економічна політика: уроки для сьогодення // Маршрутами історії. - К., 1990. - С. 135-173; Його ж. Неп - наше майбутнє? // Наука і суспільство. - 1990. - № 2. - С.6-8 та ін.

Державне регулювання соціально-економічних відносин на селі в умовах непу досліджується у праці О.І.Ганжі, особливості здійснення нової економічної політики в сільському господарстві України - в роботі О.П.Бакуменка, застосування найманої праці в сільському господарстві в умовах непу - в монографії С.Р.Ляха. Ганжа О.І. Державне регулювання соціально-економічних відносин на селі в умовах непу //Укр.іст.журн. - 1990. - № 10. - С. 103-110; Бакуменко О.П. Здійснення нової економічної політики в сільському господарстві України в 1921-1928 рр. // Економіка України. - 1992. - № 3. - С. 63-68; Лях С.Р. Наймана праця в сільському господарстві України в умовах непу. - К., 1990. Наукова література 1920-х років як джерело вивчення досвіду кооперативного руху в Україні в початковий період непу аналізується у статті О.М.Атоян і Ю.А.Горбаня. Атоян О.М., Горбань Ю.А. Наукова література 20-х років як джерело вивчення досвіду кооперативного руху в Україні в початковий період непу // Наукові праці з питань політичної історії: Респ.міжвід.наук.зб. - К., 1991. - Вип. . - С. 84-94. Досліджуючи тенденції економічного і політичного розвитку України в 1920-ті роки, М.С.Дорошко та В.Ф.Колесник зробили цікавий і принципово важливий висновок про те що, незважаючи на певну лібералізацію економічного і політичного життя, в роки непу продовжував формуватися апарат тоталітарної влади, зокрема, більшовицької партійно-державної номенклатури. Дорошко М.С., Колесник В.Ф. Формування в Україні більшовицької партійно-державної номенклатури в 20-ті роки // Укр.іст.журн. - 1993. - № 9. - С. . Саме вона визначала і забезпечувала здійснення на практиці антинародної, злочинної за своєю суттю продовольчої політики.

Цінні матеріали по темі дисертації містяться в працях Ю.І.Шаповала, В.М.Даниленка, Г.В.Касьянова, С.В.Кульчицького, присвячених злочинам сталінізму в Україні. Шаповал Ю.І. У ті трагічні роки: сталінізм на Україні. - К., 1990; Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. - К., 1991.

Вагомий вклад у вивчення і висвітлення окремих питань теми дисертації внесли зарубіжні дослідники. їм, зокрема, належить пріоритет у розробці тематики голодомору 1930-х років. Зарубіжну літературу, в якій відображаються ті чи інші аспекти досліджуваної проблеми, можна поділити на дві групи. До першої належать публікації, підготовлені американськими, німецькими, англійськими, італійськими авторами, до другої - праці, написані представниками української діаспори.

Щодо західної літератури першої групи, то перехід від “воєнного комунізму” до непу та його сутність, необхідність врахування історичних уроків непу та фундаментальної трансформації радянської економічної системи показані в роботах Р.Девіса, А.Ноува, А.Уламса, Е.Карра, А.Адамса (деякі їхні праці були надруковані в колишньому Радянському Союзі). Політика комуністичного режиму щодо селянства, сталінська колективізація, голодомор 1932-1933 рр. в Україні та їх соціально-економічні і демографічні наслідки - в роботах Р.Конквеста, Дж. Мейса, А.Граціозі. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. - К., 1993; Mace J.E. Soviet Studies. Harvard University. - 1983. - Vol. 35. - P. 487-503; Mace J.E. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine 1918-1933 - Cambridge, Harvard Univ. Press, 1983; Graziosi A. The Great Soviet Peasant War. Bolsheviks and Peasants, 1917-1933. - Cambridge, Ukraine Research Institute Harvard University, 1977.

Що стосується досліджень представників української діаспори, то найбільш повно описані катастрофічні наслідки економічної політики більшовицького уряду в перші роки свого правління, жахливі події, що відбувалися в українському селі в цей період, масштаби голоду на початку 1920-х років у роботах І.Герасимовича. Герасимович І. Життя й відносини на Радянській Україні. - Берлін, 1922; Його ж. Голод на Україні. - Берлін, 1922. Аграрна політика українських урядів 1917-1920 рр. висвітлюється у роботі І.Витановича. Витанович І. Аграрна політика українських урядів 1917-1920. - Мюнхен; Чикаго, 1968.

В усвідомленні того, що продовольча політика сталінського керівництва була дієвим знаряддям комуністичного режиму у війні проти українського народу, важливу роль відіграють праці Г.Костюка, В.Голубничого, В.Гришка, І.Вітвицького, Т.Гунчака. Костюк Г.О. Сталінізм в Україні: (Генеза і наслідки): Дослідження і спостереження сучасника / Пер. з англ. - К., 1995; Голубничий В. причини голоду 1932-1933 рр. // Вперед. - Мюнхен, 1958. - № 10; Гришко В. Український голокост 1933 року. - Торонто, 1983; Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. - К., 1993.

Для переважної більшості представників західної української історіографії характерним є те, що вони розглядають проблему голодомору 1930-х років значно ширше і глибше, ніж просто безпосередні обставини, які викликали це страшне лихо (примусовий характер хлібозаготівель, надвисокі плани хлібоздачі тощо). Зарубіжні українознавці, особливо з української діаспори, прагнуть з‘ясувати: чи не у марксизмі-ленінізмі закладений початок тих серйозних деформацій і страшної трагедії, які спіткали український народ і весь колишній СРСР.

Таким чином, в історичній літературі в різні періоди і з різних методологічних позицій окремі питання досліджуваної проблеми вже розглядалися, хоча далеко не в однаковій мірі. І в працях вітчизняних істориків, виданих в останні роки, де з нових науково-концептуальних позицій висвітлюються важливі аспекти теми дисертації, продовольча політика правлячого режиму 1920-1930-х років предметом самостійного дослідження не стала, оскільки ці автори такої мети перед собою не ставили. В українській історіографії до цього часу не було окремої синтетичної праці, в якій би комплексно досліджувалася радянська продовольча політика періоду непу, його демонтажу і насадження командно-адміністративної системи, як важливої складової частини політики сталінського керівництва щодо України.

Джерельну базу дослідження становлять документальні матеріали та періодичні видання. використані в роботі джерела умовно можна поділити на п’ять груп. До першої відносяться архівні матеріали. Дисертантом опрацьовано 78 фондів 9 архівів. Основний масив архівних джерел почерпнуто в Центральному державному архіві громадських об‘єднань України (ЦДАГО України) та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). Це передусім документи вищих партійних і державних органів республіки. В ЦДАГО України вивчалися в основному матеріали фонду ЦК КП(б)У (Ф. 1). Протоколи політбюро, документи оргбюро ЦК КП(б)У разом з матеріалами численних нарад при ЦК КП(б)У з питань колективізації, податкових кампаній, листування ЦК з губкомами партії, огляди діяльності губкомів за певні періоди, інформаційні зведення про хід колективізації, хлібозаготівель, доповідні записки про роботу колгоспних партосередків - стали основою для розкриття суті продовольчої політики комуністичної партії, дають уявлення про діяльність місцевих партійно-державних органів по реалізації цієї політики на практиці.

В ЦДАВО України науково-інформаційну цінність мають насамперед документи ВУЦВК (Ф. 1) та РНК УСРР (Ф. 2), які дозволили простежити процес розробки й прийняття нормативних актів (постанови ВУЦВК, декрети й постанови уряду республіки), спрямованих на подальший розвиток продовольчої політики більшовицького режиму та вироблення дієвого механізму її реалізації. Документи цих фондів доповнюють численні матеріали, що надходили до центральних установ з місць, і містять первинну інформацію про становище сільського господарства, населення голодуючих губерній, хід колективізації та хлібозаготівель в Україні.

У матеріалах Вищої ради народного господарства УСРР (Ф. 34), Народного комісаріату земельних справ (Ф. 27), Укрбурякоспілки (Ф. ), Укрплодоспілки (Ф. 323), Всеукраїнської спілки скотарсько-молочної кооперації “Добробут” (Ф. 325) відображається загальний стан розвитку сільського господарства та окремих його галузей, діяльність спеціалізованої кооперації на селі в умовах непу. Матеріали Всеукраїнського центрального комітету незаможних селян (Ф. 257) висвітлюють руйнівні наслідки продрозкладкової політики більшовицької партії і радянського уряду, роль КНС у здійсненні продовольчої політики. В документах Центральної комісії допомоги голодуючим при ВУЦВК (Ф. 258), Центральної наради захисту дітей (Ф. ) міститься досить широка інформація про жахливі картини голоду 1921-1923 рр. на Півдні України та катастрофічне становище населення, особливо дітей, а також заходи радянського керівництва щодо порятунку голодуючих, надання їм допомоги.

У фондах Народного комісаріату продовольства (Ф. 340), Народного комісаріату торгівлі (Ф. 423), Особливої комісії по паливу та продовольству (Ф. 3040), Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції (Ф. 539), Ради професійних спілок України (Ф. ), а також Постійної наради по боротьбі з бандитизмом при РНК УСРР (Ф. 3204) містяться матеріали, які відображають процес формування державного хлібного фонду шляхом позаекономічного примусу, проведення контрактації сільськогосподарської продукції, використання продорганами зброї проти селянства, а також виявлено документи, що свідчать про опір селянства антинародній продовольчій політиці правлячого режиму. Наявні джерела доводять неспроможність оцінок колишньої радянської історіографії про лібералізацію податкової та хлібозаготівельної політики радянського уряду після запровадження непу.

Крім матеріалів центральних архівів у дисертації використані документи державних і колишніх партійних архівів Вінницької, Донецької, Київської, Одеської, Полтавської, Харківської та Чернігівської областей. використані джерела обласних архівів поділяються на циркуляри, директиви, розпорядження, що надходили до місцевих органів влади з центру, звіти про роботу губернських, повітових, обласних та районних комітетів партії, постанови, доповідні записки та листи обкомів КП(б)У про хід колективізації, хлібозаготівель, численні листи трудящих республіки про надзвичайно складне становище і голод на місцях.

До другої групи джерел відносяться опубліковані збірники постанов, резолюцій і рішень з‘їздів, конференцій і пленумів ЦК комуністичної партії, з‘їздів Рад України, законів і розпоряджень уряду республіки КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. - Т. 2-5. - К., 1979-1980; Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. - Т. 1. - К., 1976; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам. - Т. 1. - М., 1967 та ін.. В дану групу входять також збірники документів і матеріалів місцевих партійних організацій. Ці видання дозволили проаналізувати рішення вищих партійно-державних органів з аграрно-селянського питання, колективізації, простежити процес формування продовольчої політики комуністичного режиму та діяльність місцевих партійних організацій по її реалізації.

Третю групу джерел складають документальні збірники з історії колективізації сільського господарства України, соціалістичної перебудови села окремих областей. Для цих видань характерна очевидна однобокість у добиранні документів, в основному переважають матеріали, що висвітлюють лише певні успіхи й досягнення у відбудові і розвитку сільського господарства. До цієї групи належать також збірники статистичних та довідкових матеріалів, що віддзеркалювали офіційну точку зору на стан сільського господарства, різні сторони соціально-економічного та суспільно-політичного життя України досліджуваного періоду, і опубліковані вже в 1990-ті роки збірники раніше закритих для дослідників переважно архівних документів і матеріалів про голод 1921-1923 рр. в Україні, колективізацію, “розкуркулювання” і голодомор 1932-1933 рр. Голод 1921-1923 рр. в Україні: Зб. документів і матеріалів. - К., 1993; Голод 1932-1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів. - К., 1990; Колективізація і голод на Україні. 1929-1933: Зб. документів і матеріалів. - К., 1992; Чорна книга України: Зб. документів, архів. матеріалів, листів, доп., ст., досліджень, есе / Упоряд., ред. Ф.Зубанича. - К.,1998.

Четверту групу джерел складає періодична преса 1920-1930-х років (партійно-радянські журнали, газети, відомчі видання). Періодика містить в собі багатий фактичний матеріал, відсутній в інших джерелах, послідовно відображає історичні події, зміну ставлення правлячого режиму до селянства, вироблення й втілення на практиці аграрної, продовольчої політики.

Певний інтерес для дослідження становить п’ята група джерел - мемуарна література - спогади, розповіді, свідчення безпосередніх учасників, очевидців, жертв трагічних подій 1920-1930-х років 33-й голод: Народна книга-меморіал (Упоряд.: Коваленко Л.Б., Маняк В.А.). - К., 1991; Міщенко О.В. Безкровна війна: Розповіді про голод 1933 року, записані в селах Козельщинського району на Полтавщині // Т-во “Знання” УРСР. - К., 1990; Голод 1933 року в Україні. Свідчення про винищування Москвою українського селянства (Упроряд. Семенко Ю.С.). - 2-е вид., доп. - Дніпропетровськ; Мюнхен, 1993 та ін.. Найціннішим у спогадах тих, хто вижив під час депортацій і голодоморів, особливо якщо ці свідчення походять від самих селян, - є їхня неприкрашеність, об‘єктивність та відповідність дійсним фактам.

Всі групи джерел, доповнюючи одна одну, дозволяють різнобічно висвітлити суть більшовицько-радянської продовольчої політики, механізм та наслідки здійснення