КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Буханець Дмитро Григорович

УДК 657

Облік та звітність в страхових компаніях

(методологічні та організаційні аспекти)

Спеціальність 08.06.04. – бухгалтерський облік, аналіз та аудит

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2000

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано на кафедрі обліку та аудиту в промисловості Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Ловінська Людмила Геннадіївна, доцент кафедри обліку та аудиту в промисловості Київського національного економічного університету.

Офіційний опонент: доктор економічних наук, професор Рудницький Василь Степанович, завідувач кафедри аудиту Львівської комерційної академії.

Офіційний опонент: кандидат економічних наук, доцент Коцупатрий Михайло Миколайович, заступник декана факультету аграрного менеджменту Київського національного економічного університету.

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки, обліку і контролю в невиробничій сфері, м. Тернопіль.

Захист дисертації відбудеться “_21_” _вересня_ 2000 року о _14.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.006.02 Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. _317_.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий “_21_” __серпня___ 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові перетворення в Україні призвели до розвитку такого виду підприємницької діяльності як страхування на комерційній основі. Рівень розвитку страхування в країні характеризується співвідношенням між обсягом страхових премій та валовим внутрішнім продуктом. В Україні цей показник складає 0,76%. І хоча він значно менший, ніж в країнах з розвинутою економікою (8-10%), постсоціалістичних країнах (3-5,5%) та Росії (1,5%), темпи розвитку страхового ринку України залишаються високими. В 1998 році страховиками України було отримано 789,2 млн. грн. страхових платежів, що на 52% більше, ніж в попередньому році, та в 2,5 рази більше, ніж в 1996 році. Страхування є однією з небагатьох галузей економіки України, де в останні роки спостерігається постійне зростання обсягів наданих послуг. На сьогодні в Україні налічується близько 270 страхових компаній.

Водночас фактором, що стримує розвиток страхового ринку в Україні, залишається неналежний рівень нормативно-правового забезпечення страхової діяльності. Потребують першочергового вирішення такі питання, як узгодження законодавчих актів зі страхування, упорядкування механізму державного регулювання страхового ринку, підвищення платоспроможності страховиків, розробка системи поступової адаптації національного законодавства до вимог міжнародного права в галузі страхування.

Вдосконалення страхового законодавства і забезпечення суворого його дотримання – одні з головних завдань Програми розвитку вітчизняного страхового ринку, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 14 вересня 1998 року №1428. Пріоритетним її напрямком є удосконалення нормативної бази з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності в страхуванні.

З переходом страхування на комерційні засади бухгалтери страхових компаній, за відсутності законодавчого забезпечення бухгалтерського обліку страхових операцій, здійснювали облік за методикою колишнього Держстраху або виходячи з власного практичного досвіду. Але в будь-якому випадку застосовувався єдиний підхід - пристосування діючої методології та плану рахунків, прийнятого за часів Радянського Союзу, до потреб страхової діяльності.

В такому ж напрямку органом державного нагляду за страховою діяльністю періодично розроблялись рекомендації та інструкції з бухгалтерського обліку операцій страхування. Це в певній мірі сприяло врегулюванню порядку ведення бухгалтерського обліку в страховій діяльності. Однак єдина методологія обліку страхових операцій була відсутня. Не враховувалися особливості страхової діяльності, пов’язані з операціями з перестрахування, формуванням технічних резервів.

Важлива роль в теоретичних розробках проблем методології, методики та організації обліку в страхових компаніях належить російським вченим, зокрема Харитонову С.В., Дубровіній Т.А., Рябікіну В.І., Вещуновій Н.Л., Фоміній Л.Ф. та іншим.

Проблеми методології та організації обліку страхових операцій залишалися поза увагою і були предметом досліджень лише окремих вітчизняних економістів, зокрема Приходька В.С., Гаманкової О. О. та інших, що вивчали їх, виходячи з практичних потреб ведення обліку в страхуванні відповідно до чинного законодавства.

Рівень теоретичної розробки зазначених проблем сьогодні не в повній мірі відповідає вимогам практики проведення страхових операцій, умовам, пов’язаним з переходом національної системи обліку та звітності на міжнародні стандарти. Потребують наукового обгрунтування теоретичні питання визначення структури активів, капіталу та зобов’язань страховика, процесів страхової діяльності, що впливають на методологію бухгалтерського обліку та порядок формування показників фінансової звітності в страхуванні.

Теоретико-методологічне та практичне значення проблеми, недостатня її наукова розробка обумовили вибір теми дисертації, її логіко-структурну побудову, мету, завдання та напрямки дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження тісно пов’язане з науково-дослідними роботами, що проводяться в Київському національному економічному університеті на кафедрі бухгалтерського обліку та аудиту в промисловості, та є складовою теми “Організація та методологія обліку, аналізу і контролю в галузях народного господарства”, державний реєстраційний номер 0198 U 000785. Особисто автором були розроблені пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення страхової діяльності, бухгалтерського обліку страхових операцій, складу спеціалізованої звітності страховиків.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обгрунтування концептуальних засад побудови бухгалтерського обліку страхової діяльності, методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення діючої методики обліку страхових операцій та реалізації функцій фінансового контролю за діяльністю суб’єктів страхового ринку України на основі спеціалізованої фінансової звітності страховиків.

Для досягнення мети поставлені та розв’язані наступні завдання:

- проаналізувати процес становлення страхування в Україні на комерційній основі, визначити причини та проблеми, що перешкоджають його динамічному розвитку;

- з’ясувати особливості страхової діяльності, що впливають на побудову обліку, та уточнити об’єкти бухгалтерського обліку в страхуванні;

- здійснити оцінку діючої методології обліку страхових операцій та обгрунтувати необхідність її удосконалення;

- удосконалити методику бухгалтерського обліку страхової діяльності, виходячи з особливостей і потреб страхування та вимог фінансової звітності;

- проаналізувати систему звітності в страхуванні, обгрунтувати необхідність вдосконалення складу та форм спеціалізованої фінансової звітності для забезпечення реалізації функцій держави щодо контролю страхового ринку.

Об’єктом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми удосконалення бухгалтерського обліку і звітності в страхуванні.

Предметом дисертаційного дослідження є діяльність страхових компаній, що проводять ризикові види страхування, в аспекті відображення її в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося із застосуванням методів історико-логічного та економіко-статистичного аналізу, вибіркового обстеження та групування, схематичного та графічного моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних засад і прикладних рекомендацій щодо вдосконалення методики обліку страхових операцій та спеціалізованої фінансової звітності страховиків.

Найбільш вагомі результати, які характеризують науково-практичну новизну дисертаційного дослідження, такі:

- проведено критичний аналіз системи обліку страхової діяльності в Україні у порівнянні з досвідом країн з розвиненою ринковою економікою та Росії;

- проаналізовано вплив галузевої специфіки страхування на методологію бухгалтерського обліку страхових компаній;

- уточнені об’єкти бухгалтерського обліку в страхуванні, визначені напрямки реформування обліку в сучасних умовах господарювання;

- запропоновано методику розрахунку резервів незароблених премій на основі узагальнення міжнародного досвіду та порівняльного аналізу методів їх оцінки;

- внесено пропозиції щодо удосконалення діючих методик бухгалтерського обліку операцій з перестрахування, виплат страхових сум і страхових відшкодувань, виходячи з єдиних методологічних засад обліку страхових операцій, а також порядку та умов їх проведення;

- розроблено рекомендації щодо застосування субрахунків обліку страхової діяльності до рахунків, передбачених Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 з урахуванням потреб страховиків;

- сформульовано основні функції державного фінансового контролю в сфері страхування, реалізація яких забезпечується, зокрема, шляхом перевірки фінансової звітності страховиків,

- обгрунтовано необхідність удосконалення спеціалізованої звітності в страхуванні, виходячи з потреб державного фінансового контролю;

- запропоновано форми спеціалізованої звітності страховика відповідно до вимог страхового законодавства України, національних положень бухгалтерського обліку та зарубіжного досвіду.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у визначенні основних напрямків удосконалення нормативно-правового середовища страхового ринку України та методологічної бази обліку страхової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи стосовно вдосконалення методики бухгалтерського обліку страхових операцій, складу та форм спеціалізованої фінансової звітності страховика доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Результати дослідження, пропозиції та рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, враховані при розробці законопроекту “Про фінансовий контроль в Україні” (довідка від 10 січня 2000 року № 26/3) та нормативних документів Укрстрахнагляду з питань організації обліку та звітності страхової діяльності (довідка від 2 березня 2000 року № 260/1-10), а також використовуються в обліковій практиці окремих страхових компаній України (довідка від 29 лютого 2000 року № 150).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати, висновки та пропозиції проведеного дослідження знайшли відображення у наукових статтях, опублікованих у фахових та інших виданнях, доповідалися на науково-практичній конференції “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” (м. Ірпінь, травень 1998 року) та на науково-практичному семінарі “Організація бухгалтерського обліку в страхових компаніях”, який проводився на базі Міжнародного центру приватизації, інвестицій та менеджменту (м. Київ, 25-26 вересня 1998 року).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,7 друкованих аркушів, з них 4 публікації - в фахових наукових виданнях.

Структура, зміст та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, 11 додатків. Повний обсяг дисертації складає 211 сторінок машинописного тексту, включає 33 таблиці на 33 сторінках, 16 рисунків на 16 сторінках, 11 додатків на 23 сторінках, список використаних джерел з 126 найменуваннями. Загальний обсяг дисертації складає 166 сторінок.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, мету, завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.

В розділі І “Теоретико-методологічні основи побудови бухгалтерського обліку та звітності страховиків в умовах ринку” розглянуто економічну сутність страхування як складової ринкового механізму, роль комерційного страхування у захисті страхових інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, населення та держави, а також специфіку страхових відносин, яка визначає особливості бухгалтерського обліку в страхуванні.

Формуючи власну модель економічного розвитку, Україна намагається надати страхуванню таку роль, яку воно виконує в країнах ринкової орієнтації. Сучасний страховий ринок набув якісного розвитку і є досить привабливим з точки зору його перспективності. Але належний розвиток страхового ринку України та його інтеграція у світовий стримуються цілою низкою причин, серед яких – нестабільність економіки, низький рівень фінансових можливостей страховиків, недосконалість та неузгодженість законодавства, невизначеність теоретичних питань щодо необхідності створення страхового фонду.

Нерозуміння особливостей та змісту страхування, його природи і умов розвитку особливо відчувається сьогодні при визначенні бази оподаткування страхової діяльності та джерела сплати страхових платежів. В роботі доведено доцільність визнання плати за страхування як суспільно-необхідних витрат, які забезпечують безперервність виробництва та економічну і соціальну стабільність суспільства.

Проведений аналіз об’єктів обліку в страховій діяльності дає можливість зробити висновок, що суттєвий вплив на методологію бухгалтерського обліку в страхуванні мають його галузеві особливості.

Специфіка діяльності страхових компаній пов’язана з характером надання страхової послуги. Страхування, на відміну від інших видів підприємницької діяльності, передбачає сплату наперед страхових платежів, формування страхового фонду (страхових резервів) з цих коштів та використання його надалі для покриття збитків від страхових випадків. Це вимагає ведення обліку валових надходжень страхових платежів, сум утворених резервів страхових зобов’язань, доходів від страхової діяльності та виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Притаманними лише страхуванню об’єктами бухгалтерського обліку виступають зокрема страхові резерви. Незважаючи на те, що вони фактично утворюються із страхових платежів, які виступають платою страхувальника за надану страхову послугу, резерви не є доходами страховика. Формування страхових резервів пов’язане з розподілом грошових потоків страховика та відокремленням частини коштів від його доходу для надання їй цільового призначення - забезпечення виконання страхових зобов’язань. Правильність розподілу сум, які направляються в доходи та резерви страховика, залежить від застосування точних методів оцінки резервів страхових зобов’язань.

Обсяг переданих зобов’язань у страховика розглядається як частка перестраховиків в загальній сумі зобов’язань. Окремий порядок її обліку дає можливість визначити так звані права вимоги до перестраховиків, що виконують роль контрпасивної, або регулюючої статті до страхових резервів.

Характер надання страхового захисту обумовлює доцільність розгляду страхової послуги як комплексу процесів, що її супроводжують, а саме: аквізицію (пошук потенційних клієнтів та укладення договору страхування), супровід договору страхування (безпосереднє обслуговування договору страхування від початку його дії) та урегулювання збитків (заходи щодо урегулювання збитків в результаті настання страхового випадку).

Особливості процесів в страхуванні пов’язані також з операціями, що виникають при перестрахуванні страховиком ризику виконання всіх чи частини своїх зобов’язань в іншого страховика. Перестрахування передбачає перерозподіл між страховиком та перестраховиком страхових зобов’язань та грошових коштів. Це обумовлює необхідність ведення аналітичного обліку страхових платежів та часток страхових відшкодувань за договорами перестрахування, часток перестраховика в страхових резервах.

Галузеві особливості страхування впливають не тільки на методологію бухгалтерського обліку, а й на порядок формування показників фінансової звітності в страхуванні. Специфічний характер діяльності страховика, що передбачає залучення шляхом страхування коштів фізичних та юридичних осіб, обумовлює необхідність державного фінансового контролю за страховою діяльністю. Контроль держави щодо перевірки умов платоспроможності страховика, наявності страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат відшкодувань, виконання умов їх розміщення забезпечується, зокрема, шляхом аналізу фінансової звітності страховика. Це обумовлює певні вимоги до форми представлення в ній активів, капіталу, зобов’язань страховика та показників страхової діяльності.

Діюча система обліку та звітності страховика, пристосована до вимог чинного законодавства, не в повній мірі враховує особливості сучасного розвитку даного виду підприємницької діяльності, а тому не забезпечує виконання завдань, покладених на неї, не сприяє ефективному державному нагляду за страховою діяльністю.

Розділ ІІ “Удосконалення бухгалтерського обліку страхової діяльності” присвячений вивченню практики бухгалтерського обліку страхових компаній України відповідно до теоретико-методологічних засад, визначених в попередньому розділі.

Аналіз діючої практики бухгалтерського обліку в страхуванні свідчить, що на сьогодні не розроблена єдина система обліку господарської діяльності страхових компаній. Існуючі нормативно-інструктивні документи з обліку не враховують всіх аспектів страхової діяльності. В сучасних умовах одні й ті самі господарські операції в страхуванні відображаються страховиками України за різними методиками. Таким чином, невпорядкованість бухгалтерського обліку в страхуванні призводить до неможливості зваженої оцінки діяльності страхових компаній, знижує ефективність контролю за дотриманням ними вимог страхового законодавства.

Результати дослідження свідчать про необхідність удосконалення обліку операцій з перестрахування в частині передачі ризиків в перестрахування, що на практиці здійснюється страховиками двома методами - методом нарахування і касовим методом. Касовий метод обліку операцій з передачі ризиків в перестрахування спрямований на пристосування методики обліку до вимог страхового законодавства. Непослідовність ведення обліку операцій зі страхування та перестрахування призводить до порушення принципу нарахування та відповідності доходів і витрат та неузгодженості між результатами обліку у страховика та перестраховика. Дані таблиці 1 підтверджують, що застосування різних методів обліку цих операцій впливає на загальні показники страхової діяльності, які складаються на основі даних бухгалтерського обліку.

При значних обсягах операцій з перестрахування розбіжність між моментом укладення договору та моментом перерахування грошових коштів може суттєво вплинути на достовірність фінансової звітності.

Таблиця 1

Вплив методу обліку на загальні показники страхової діяльності

(дані за окремою угодою, що укладена в 1998 році)

Назва страхо-вика | За касовим методом | За методом нарахування

Отримано страхових платежів, грн. | Спла-чено пере-стра-хови-кам , грн. | Сформовано резерви незароблених премій, грн. | Належні до отримання страхові платежі, грн. | Нале-жні до сплати пере-стра-хови-кам, грн. | Сформовано резерви незароблених премій, грн.

всього | в т.ч.

в пере-страху-вання | нетто-резерви | частка пере-страхо-вика | всього | в т.ч.

в пере-страху-вання | нетто-резерви | частка пере-страхо-вика

ВАТ СК “Алькона” (Київ) |

4638,38 |

- |

- |

3478,79 |

- |

4638,38 |

- |

673,46 |

2973,69 |

505,10

АСК “Остра-Київ” (Київ) |

673,46 |

673,46 |

- |

505,10 |

- |

673,46 |

673,46 |

- |

505,10 |

-

Отже, облік операцій з передачі ризиків в перестрахування доцільно здійснювати за належними до сплати частками страхових платежів, належними до отримання частками страхових відшкодувань, за комісійними винагородами за перестрахування на основі принципів обліку, визначених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Запропонована методика обліку цих операцій ліквідує недоліки касового методу, підвищує контрольні функції обліку, забезпечує достовірність фінансової звітності.

Формальний підхід до оцінки обсягу технічних резервів не сприяє визначенню величини реальної відповідальності страховика, вірному формуванню його фінансових результатів, породжує окремі проблеми методологічного характеру. Існуючий алгоритм розрахунку резервів незароблених премій, пристосований до потреб контролюючих органів, не відповідає характеру надання страхової послуги, оскільки нехтує особливостями та умовами дії договору страхування. Тому доцільно запровадити методику, яка передбачала б розрахунок резервів незароблених премій за кожним договором страхування окремо, та узгодити її з особливостями проведення певних видів страхування. Визнаний в міжнародній практиці метод розрахунку резервів незароблених премій (метод 1/365 або pro rata temporis) забезпечує формування технічних резервів в обсязі, який найбільш точно відповідає величині прийнятих страховиком зобов’язань.

Відсутність законодавчого регулювання порядку утворення резервів збитків дає підстави страховику взагалі уникати його формування. Виплати страхових сум та страхових відшкодувань здійснюються такими страховими компаніями за актами про настання страхового випадку без попереднього резервування цих сум в технічних резервах. Це негативно впливає на фінансовий стан страховика та рівень його платоспроможності, сприяє неналежному виконанню ним вимог страхового законодавства. Таким чином, необхідно законодавчо визначити форму та порядок розрахунку резервів збитків та забезпечити дотримання цих вимог страховиками. На думку автора, об’єктом перевірки правильності відображення в обліку формування резервів збитків з боку контролюючих органів може стати Звіт про страхові випадки, що складається за підсумками звітного періоду на основі неврегульованих заяв страхувальників.

Діючий порядок обліку виплат страхових сум та страхових відшкодувань передбачає їх відображення на основі тільки фактичного руху грошових коштів, що пов’язано з процедурою формування резервів збитків. Але організація обліку розрахунків за страховими виплатами, що випливає із введення методу нарахування, для страховика є важливим доповненням методики обліку технічних резервів та обумовлена необхідністю застосування єдиної методології обліку страхових операцій відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Відсутність уніфікованої системи регістрів бухгалтерського обліку в страхуванні, яка б відображала галузеву специфіку узагальнення облікової інформації, пояснюється відсутністю практики комерційного страхування. Тому запропоновані автором варіант організації обліку надходжень страхових платежів за договорами страхування та перестрахування, страхових платежів, належних до сплати перестраховикам, форми розрахунку резервів незароблених премій та резервів збитків сприяють впорядкованості бухгалтерського обліку в страховій діяльності, підсиленню його контрольних функцій.

Таким чином, в роботі автором акцентовано увагу на таких напрямках удосконалення системи обліку в страхуванні, як:

- впровадження принципу нарахування і відповідності доходів та витрат;

- застосування методів оцінки страхових резервів, що відповідають характеру надання страхової послуги;

- розробка системи регістрів обліку, що надасть можливість перевірити дотримання вимог страхового законодавства.

В розділі ІІІ “Cпеціалізована звітність страховика та напрямки її реформування” досліджено діючу систему спеціалізованої звітності страховика, обгрунтовано необхідність перегляду її складу та форм для забезпечення реалізації функцій держави щодо контролю страхового ринку.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку встановлені єдині для всіх підприємств форми звітності, які мають певні переваги, але не враховують інтересів окремих користувачів такої інформації, а також потреб особливих видів підприємницької діяльності, зокрема страхування.

Україна, як майбутній член Європейського співтовариства, в перспективі має забезпечити впровадження в країні міжнародних норм, в тому числі й таких, що стосуються складання фінансової звітності страхових компаній. Отже, можна очикувати, що інтеграційні процеси в страхуванні призведуть до необхідності складання страховиками України звітності у тому вигляді, якого вимагає Директива Ради Європейського Співтовариства від 19 грудня 1991 року про річну звітність та консолідовані рахунки страхових підприємств (91/674/ЄЕС).

Виходячи з необхідності пристосування балансу до потреб страхової діяльності, автор пропонує його форму, що поєднує в собі національні стандарти та вимоги Директиви ЄС щодо фінансової звітності страховиків. На відміну від діючої форми балансу, в ній розгорнуто представлені такі показники, як фінансові інвестиції, страхові резерви, дебіторська та кредиторська заборгованості за операціями страхування і перестрахування. Враховуючи особливості страхової діяльності – залучення коштів страхувальників – така форма представлення активів та зобов’язань страховика робить звітність прозорою для користувачів. Для перевірки виконання страховиками вимог страхового законодавства форма балансу доповнюється додатком, в якому розкриваються об’єкти фінансових інвестицій страховика.

Звіт про прибутки та збитки західних страхових компаній, на відміну від вітчизняної форми, направлений на повне висвітлення показників, які характеризують доходи та витрати, що виникають виключно в страхуванні.

Враховуючи зазначені переваги звіту страховиків країн Європи та невідповідність “Звіту про фінансові результати” вимогам страхування, “Звіту щодо доходів та витрат страховика” вимогам міжнародних стандартів, доцільне запровадження нової форми звіту, яка б характеризувала фінансові результати діяльності страховика з урахуванням його особливостей. Запропонований автором “Звіт про фінансові результати страховика”, що зберігає структуру уніфікованого звіту з розкриттям статей доходів та витрат страховика, збільшує наочність представлених даних, дає можливість користувачам детально оцінити результати діяльності страхової компанії, визначити прибутковість та рентабельність кожного її виду.

На відміну від діючого звіту, запропонована автором форма “Забезпечення платоспроможності страховика, розміщення технічних резервів” обмежена лише показниками з ризикових видів страхування, оскільки резерви зі страхування життя мають окрему методику розрахунку, їх розміщення здійснюється без будь-яких обмежень щодо об’єктів інвестицій. В формі представлено всі активи страховика, які дозволені законодавством для розміщення страхових резервів. Головним критерієм аналізу таких показників повинна бути достатність активів, а не їх структура, бо оптимальна схема розміщення технічних резервів повинна забезпечуватись саме страховиком. В сьогоднішніх економічних умовах важко визначити, наскільки точно відповідають встановлені страховим законодавством вимоги щодо виконання структурних співвідношень активів та резервів порівняльній оцінці надійності таких активів. Прикладом є державні облігації, які, вважаючись фактично найризикованішими фінансовими інвестиціями, приймаються в якості розміщення технічних резервів без обмежень.

Запропонована автором форма “Пояснення щодо операцій перестраховування” доповнена даними, що дають можливість комплексно оцінити прибутковість цих операцій та здійснити аналіз обсягів надходжень та виплат грошових коштів в результаті надання - отримання послуг з перестрахування за показниками, які представлені в таблиці 2.

Характеристика перестрахування в такому вигляді за видами страхування дає можливість проаналізувати даний напрямок страхової діяльності, визначити основні тенденції та перспективи його розвитку, простежити обсяги експорту-імпорту страхових послуг (операцій з перестраховиками-нерезидентами).

Інші форми звітності, що складаються страховиком для аналізу тенденцій розвитку страхування як галузі, в роботі не розглядалися, виходячи з суто статистичного їх призначення. Вдосконалення таких форм може бути обумовлено лише новими потребами в інформації в розрізі видів страхування.

Таблиця 2

Показники операцій з перестрахування окремих страховиків України

за результатами фінансової звітності за 1998 рік

№ з/п |

Назва показника | ВАТ СК “Алькона”

(Київ) | УАСК “АСКА”

(Донецьк) | УСК “Гарант-АВТО” (Київ) | АСК “ОСТРА-Київ” (Київ) | ЗАТ СК “Інтер-поліс” (Київ)

1 | Отримані страхові платежі за договорами перестрахування, тис.грн., в т.ч.: | 122,0 | 256,6 | 601,5 | 465,0 | 23,0

1.1 | від резидентів | 122,0 | 256,6 | 601,5 | 465,0 | 23,0

1.2 | від нерезидентів | - | - | - | - | -

2 | Сплачені частки страхових відшкодувань за договорами перестрахування, тис.грн.* | - | - | - | - | -

3 | Страхові платежі, сплачені перестраховикам, тис.грн., в т.ч.: |

284,3 |

2468,0 |

1190,8 |

6160,3 |

56,0

3.1 | резидентам | 189,6 | 585,2 | 569,7 | 1972,4 | 23,0

3.2 | нерезидентам | 94,7 | 1882,8 | 621,1 | 4187,9 | 33,0

4 | Отримані частки страхових відшкодувань від перестраховиків, тис.грн., в т.ч.: |

1,9 |

164,9 |

297,1 |

21,5 |

-

4.1 | від резидентів | - | 164,9 | 297,1 | 21,5 | -

4.2 | від нерезидентів | - | - | - | - | -

5 | Сальдо за операціями з пере-страхування(р.1 - р.2 - р.3 + р.4) | -160,4 | -2046,5 | -292,2 | -5673,8 | -33,0

5.1 | в т.ч. з резидентами

(р.1.1 - р.3.1 + р.4.1) | -65,7 | -163,7 | +328,9 | -1485,9 | -

5.2 | з нерезидентами

(р.1.2 - р.3.2 + р.4.2) | -94,7 | -1882,8 | -621,1 | -4187,9 | -33,0

* немає даних .

Запропонований склад спеціалізованої фінансової звітності забезпечує повну та якісну оцінку діяльності страхових компаній, що здійснюють ризикові види страхування. Він враховує вимоги страхового законодавства, національних та міжнародних стандартів фінансової звітності, сприяє виконанню завдань, покладених на державний нагляд за страховою діяльністю.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки теоретично-методологічного і науково-практичного характеру.

1. В ринкових умовах господарювання зростає роль страхування як форми захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, до яких можуть призвести різні ризикові обставини. Але розвиток страхового ринку та його інтеграція у світовий стримуються цілою низкою причин, серед яких – відсутність належного теоретичного обгрунтування та нормативно-правового забезпечення страхової діяльності. Заходи щодо подолання негативних процесів в страхуванні мають бути направлені на вдосконалення страхового законодавства, способів та форм державного регулювання страхового ринку, законодавства з питань оподаткування, нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності в страховій діяльності та приведення їх у відповідність з міжнародними нормами.

2. Бухгалтерський облік страховика включає облік господарських операцій, характерних для кожного суб’єкта підприємництва, та облік операцій, пов’язаних зі страхуванням, перестрахуванням, інвестиційною діяльністю. Саме операції, пов’язані зі страховою діяльністю, складають основу діяльності страховика, формують його доходи і витрати, а тому є важливим елементом його облікової політики. Діюча система обліку страховика, пристосована до вимог чинного законодавства, не в повній мірі враховує особливості сучасного розвитку даного виду підприємницької діяльності. Відсутність єдиної методології ведення обліку в страхуванні не забезпечує виконання завдань, покладених на нього, знижує ефективність нагляду за страховою діяльністю.

3. Діяльність страховика має специфічний характер – залучення коштів шляхом страхування фізичних та юридичних осіб, а тому вимагає державного нагляду. Контроль держави за страховою діяльністю забезпечується, зокрема, шляхом перевірки фінансової звітності страхової компанії на предмет відповідності діяльності вимогам страхового законодавства, забезпечення її платоспроможності відповідно до взятих страхових зобов’язань та виконання умов розміщення коштів страхових резервів. Існуюча система звітності в страхуванні не відповідає сучасним вимогам, обумовленим переходом бухгалтерського обліку на міжнародні стандарти та інтеграцією національного страхового ринку в світовий.

4. Діюча методика обліку операцій з перестрахування є непослідовною. У разі укладання угоди безпосередньо з перестраховиком, операції відображаються за касовим методом, тоді як із страховими посередниками – за методом нарахування.

Облік виплат страхових відшкодувань по факту перерахування коштів звужує його наочність і на сьогодні не відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку щодо дотримання єдиних принципів облікової політики.

Застосування страховиком методу нарахування в бухгалтерському обліку є позитивним явищем, направленим на впорядкування обліку страхових операцій та наближення його до нормативів, прийнятих в міжнародній практиці.

5. В західних країнах формування того чи іншого виду технічних резервів спрямовано на реалізацію певного принципу облікової політики страхової компанії. Так створення резервів незароблених премій та резервів збитків пов’язане з принципом відповідності доходів та витрат. Формування таких технічних резервів, як резервів катастроф, резервів коливань збитковості, спрямоване на забезпечення принципу обачності при веденні бухгалтерського обліку.

Таким чином, важливого значення в обліку страховика набувають питання застосування точних методів оцінки страхових зобов’язань, що необхідно як для їх виконання, так і для недопущення формування надлишкових резервів, які викривляють реальні зобов’язання страховика і, відповідно, фінансові результати його діяльності. На думку автора, найбільш точним методом розрахунку резерву незароблених премій є метод 1/365, за яким зароблення премій відбувається щоденно пропорційними частинами у розрізі кожного окремого договору. Це відповідає характеру надання страхової послуги.

6. Необхідність переходу до нової системи звітності страховика обумовлена тим, що діюча в країні система не враховує особливостей страхової діяльності та інтересів окремих користувачів такої інформації, не в повній мірі забезпечує державний контроль за суб’єктами страхового ринку. Крім того, Україна в перспективі має запровадити використання міжнародних норм, в тому числі таких, що стосуються складання фінансової звітності страхових компаній.

Запропонована автором спеціалізована фінансова звітність збільшує наочність представлених даних в розрізі показників страхової діяльності, дає можливість користувачам детально оцінити результати діяльності страховика, перевірити відповідність діяльності вимогам страхового законодавства, проаналізувати фінансовий стан та платоспроможність страхової компанії.

Вважаємо, що впровадження запропонованих рекомендацій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності страховиків сприятиме реалізації функцій контролю та аналізу, підвищенню ефективності державного нагляду за страховою діяльністю.

Перелік публікацій автора за темою дисертаційного дослідження.

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

У інших виданнях:

1. Закон України “Про фінансовий контроль в Україні”: Проект. - К.: НДФІ, 1999,- 64 с. –3,72 д.а. ( особисто автору належить 0,1 д.а.)

Особистий внесок: Глава 7. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. (с.38-40)

2. Буханець Д.Г. До питання вдосконалення обліку та оподаткування страхової діяльності. / Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України”.- УФЕІ.- Ірпінь, травень, 1998.- с.54-55.- 0,1 д.а.

АНОТАЦІЯ

Буханець Д. Г. Облік та звітність в страхових компаніях (методологічні та організаційні аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04. – “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит”. – Київський національний економічний університет. Київ, 2000.

В дисертаційній роботі досліджено теоретичні питання, нові методологічні підходи та практичні рекомендації щодо вдосконалення бухгалтерського обліку та системи спеціалізованої фінансової звітності страхових компаній України.

В роботі розглянуто основні методологічні засади побудови обліку страхової діяльності. На основі узагальнення світового досвіду висловлено пропозиції щодо удосконалення методики обліку страхових операцій. Запропоновано удосконалення методик бухгалтерського обліку операцій з перестрахування, виплат страхових сум і страхових відшкодувань, виходячи з єдиних методологічних засад обліку страхових операцій, а також порядку та умов їх проведення. Висловлено рекомендації щодо застосування методів оцінки технічних резервів страхових компаній, що відповідають характеру надання страхової послуги.

Для задоволення інформаційних потреб користувачів та державного нагляду за страховою діяльністю автором запропонований склад та форми спеціалізованої фінансової звітності страховика відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку та страхового законодавства України з урахуванням зарубіжного досвіду.

Ключові слова: Облік страхових операцій, страхування, фінансова звітність страховика, перестрахування, технічні резерви, незароблені премії, страхове відшкодування.

АННОТАЦИЯ

Буханец Д.Г. Учет и отчетность в страховых компаниях (методологические и организационные аспекты). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.04. – “Бухгалтерский учет, анализ и аудит”. – Киевский национальный экономический университет. Киев, 2000.

Диссертация содержит теоретические обобщения, новые методологические подходы и практические рекомендации по усовершенствованию бухгалтерского учета страховой деятельности и системы специализированной финансовой отчетности страховых компаний Украины.

В работе рассмотрена роль коммерческого страхования как общей формы страховой защиты интересов субьектов предпринимательской деятельности, населения и государства, дана оценка современному состоянию национального страхового рынка, указаны причины, препятствующие его развитию, предложены меры по преодолению негативных процессов в страховании в части нормативно-правового обеспечения страховой деятельности.

Проанализированы методологические основы построения учета страховой деятельности, определены особенности страхования, влияющие на ведение бухгалтерского учета. Проведен критический анализ действующей системы учета в сравнении с системой учета стран c развитой рыночной экономикой и России. Определены положительные и отрицательные стороны существующей методики учета страховых операций, разработаны предложения по ее улучшению с учетом специфики страхования и новых требований национальных стандартов учета.

Раскрыты недостатки кассового метода учета, применяемого на практике для определенных групп страховых операций, в частности, операций по передаче рисков в перестрахование, осуществления выплат страховых сумм и страховых возмещений. Обоснована необходимость использования метода начисления в учете страховщика, который обеспечивает контроль за своевременными расчетами между учасниками страхования и перестрахования, позволяет упорядочить учет страховых операций, привести его к нормативам, признанным в мировой практике. Определены преимущества этого метода в части обеспечения реальной оценки и сопоставимости показателей финансовой отчетности страховых компаний.

На основе обобщения мирового опыта формирования страховых резервов страховых компаний проведен сравнительный анализ отечественных и зарубежных методов оценки технических резервов страховщика, сформулированы критерии оптимизации их выбора. Обосновано применение подоговорного метода расчета резервов незаработанных премий с учетом особенностей проведения отдельных видов страхования как метода, который наиболее точно отвечает характеру предоставления страховой услуги.

Предложено использование субсчетов учета страховой деятельности к счетам, предусмотренным Планом счетов учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций, исходя из потребностей страховщика.

Сформулированы основные функции государственного финансового контроля в страховании, реализация которых осуществляется, в частности, путем проверки финансовой отчетности. Дана качественная оценка действующей системы отчетности страховых компаний Украины, раскрыты ее главные проблемы и недостатки, препятствующие эффективному контролю и анализу страховой деятельности, определены направления ее реформирования с учетом новых требований к отчетности страховщика.

Разработаны новые и усовершенствованы действующие формы специализированной финансовой отчетности страховщика в соответствии с требованиями страхового законодательства, национальных положений бухгалтерского учета с использованием международного опыта.

Обосновано детализированное отражение финансовых инвестиций, страховых резервов, дебиторской и кредиторской задолженности по операциям страхования и перестрахования в балансе страховщика, доходов и расходов от страховой деятельности в отчете о финансовых результатах. Определена необходимость характеристики операций перестрахования в разрезе полученных и оказанных услуг с целью комплексного анализа данного направления страховой деятельности, в том числе, в части анализа объемов экспорта – импорта страховых услуг.

Раскрыты преимущества предложенного отчета страховщика в части получения на его основе полной и достоверной информации о финансовом состоянии и результатах деятельности страховой компании, проведения анализа показателей страховой деятельности, осуществления контроля выполнения условий обеспечения платежеспособности, размещения страховых резервов.

Ключевые слова: Учет страховых операций, страхование, финансовая отчетность страховщика, перестрахование, технические резервы, незаработанные премии, страховое возмещение.

ANNOTATION

D.G. Bukhanets. Accounting and statement of insurance companies (methodological and organization aspects). – Manuscript.

The thesis on the competition for academic degree of a candidate in economic sciences on specialty 08.06.04. – Accounting, analysis and audit. – Kyiv National Economic University. Kyiv, 2000.

The present thesis addresses the theoretical issues, advanced methodological approaches and practical recommendations aimed at improving insurance accounting and financial statements in Ukraine.

The major methodological principles of setting insurance accounting are considered in the thesis. Based on the thorough analysis of accumulated world experience the policy of insurance operation accounting was developed. In accordance with the procedures and terms of reinsurance advanced approaches to reinsurance accounting management were proposed for review. The methods of sums insured and insurance indemnities were modified based on the principles of the unified accounting policy. The methods of evaluation of technical reserves of insurance companies depending on an insurance service were proposed to the implementation.

In order to meet users’ information needs and state supervision of insurance activity the present thesis provides a content and format of specialized forms of financial statements pursuant to national standard requirements for accounting and provisions of Ukrainian insurance legislation and taking into consideration the world experience.

Key words: Insurance accounting, insurance, financial statement of insurer, reinsurance, technical reserves, unearned premiums, sums insured and insurance indemnities.

Підписано до друку 18.08.2000 р. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Друк офсетний.

Друк. арк.