МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

БЕРЕЗАНСЬКА Надія Дмитрівна

УДК 616.89-008.441.33-08

КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У РАННЬОМУ ПІСЛЯАБСТИНЕНТНОМУ ПЕРІОДІ

ОПІЙНОЇ НАРКОМАНІЇ

14.01.17 - Наркологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Н а у к о в и й к е р і в н и к

доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський

державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою психіатрії та медичної психології

О ф і ц і й н і о п о н е н т и:

доктор медичних наук Мінко Олександр Іванович, Український НДІ клінічної та експериментальної неврології і психіатрії МОЗ України, завідувач відділом клінічної та соціальної наркології;

доктор медичних наук, професор Казакова Светлана Євгеньєвна, Луганський медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою психіатрії, наркології та медичної психології

П р о в і д н а у с т а н о в а:

Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “_14”_грудня_____ 2000 р. о _10.00 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.609.01 при Харківський медичній академії післядипломної освіти за адресою: 61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці академії: м.Харків, вул.

Корчагінців 58.

Автореферат розісланий “06_”__11______ 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Марченко В.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Епідеміологічні дані останніх років вказують на зростання зловживання психоактивними речовинами в усіх країнах світу, особливо в країнах з затяжною соціально-економічною кризою [О.К.Напреєнко, 1993; І.І.Кутько, 1993, 1995; А.И.Минко, 1997; П. В. Волошин, Н. П. Волошина, 1998; Б. В. Михайлов, 1998; Johanson, 2000]. Несприятлива ситуація у пострадянських країнах посилюється домінуванням серед речовин, які використовуються, кустарно виготовлених препаратів опію, що викликають найбільш важкий перебіг захворювання [Л.А.Стукалова з співавт., 1991; M. Л.; В. Н. Кузьмінов, 1996].

Сьогодні досягнуті значні успіхи у вивченні етіології, патогенезу, терапії синдрому залежності від опіатів [И. К. Сосин з співавт., 1990; Т. М. Воробьева з співавт., 1993; О. З. Голубков, 1996; A. Bonci, J. T. Williams, 1997; M. Fodor, 2000]. Однак основні зусилля дослідників зосереджені на вивченні психопатологічних розладів у хворих в періодах інтоксикації, відміни, ремісії, в той час як стан пацієнтів у перехідні періоди, які в значній мірі визначають характеристики наступних етапів захворювання, вивчені недостатньо [А.Б.Карачевський, 1996; В.В.Кульков, О.О.Зайцев, 1996; В.С.Битенский, 2000]. Ефективність існуючих засобів лікування залишається невисокою, часті рецидиви захворювання [І.В.Лінський, В.Н.Кузмінов, 1996; С.Є.Казакова із співавт., 1999; Л.Н.Юрьева із співавт., 1999; B. Sommer, 2000].

Рішення проблеми ефективного лікування синдрому залежності від опіатів у значній мірі зв'язується з пошуком нових фармакологічних засобів терапії цього важкого захворювання, що базується на виявленні молекулярно-біологічних механізмів, які є основою зловживання опіатами [В.С.Битенский с соавт., 1998; J.T.Haskins,1998; I.AKutsenok,1998; A.Seoane, et al., 1999].

Необхідність вирішення перерахованих задач, їх соціальна значущість зумовлюють актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася у відповідності з Національною програмою протидії зловживанню наркотичними речовинами та їх незаконному оберту 1994-1997 рр., науковими планами Одеського державного медичного університету (№ держреєстрації 0194U019979, шифр 01.12. 03/014-94, інв. № 02964004537 “Розробити комплексну програму терапії наркоманій на основі виявлення нових патогенетичних механізмів патологічної залежності від наркотиків”).

Мета і задачі дослідження. Підвищення ефективності лікування синдрому залежності від опіатів на основі визначення клінічних, нейрофізіологічних, біохімічних особливостей раннього післяабстинентного періоду та розробці засобу корекції виявлених розладів.

У відповідності з метою роботи були визначені задачі дослідження:

- на основі вивчення динаміки психопатологічних симптомів після ліквідації синдрому відміни опіатів обгрунтувати правомірність виділення раннього післяабстинентного періоду;

- визначити особливості клінічної картини синдрому залежності від опіатів в ранньому післяабстинентному періоді;

- встановити електрографічні показники функціонування мозку хворих з синдромом залежності від опіатів у ранньому післяабстинентному періоді;

- визначити клініко-нейрофізіологічні кореляції у хворих;

- вивчити характеристики рецепторів дофамінергічної й серотонінер-гічної нейромедіаторних систем на тромбоцитах крові хворих;

- розробити патогенетично обгрунтований спосіб медикаментозної корекції виявлених порушень в ранньому післяабстинентному періоді;

- впровадити та оцінити ефективність розробленого способу.

Об'єкт дослідження - психічні порушення у хворих на опійну наркоманію.

Предмет дослідження - особливості перебігу та корекція психопатологічних розладів у хворих в ранньому післяабстинентному періоді опійної наркоманії.

Методи дослідження. Для досягнення мети та задач дослідження використовувались клініко-психопатологічний, експериментально-психологічні (для вивчення особистості хворих - Міннесотський багатопрофільний особистісний опитувальник - MMPI, тривоги - шкала Тейлор, депресії - шкала депресії Гамільтону, динамічних інтегративних характеристик психічного стану хворих - методика самооцінки самопочуття, активності, настрою - САН), інструментальні (комп'ютерна електроенцефалографія для визначення характеристик біоелектричної активності мозку; радіолігандний аналіз для вивчення специфічних та неспецифічних змін нейрорецепторів тромбоцитів крові) методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше обгрунтована правомірність виділення раннього післяабстинентного періоду у перебігу синдрому залежності від опіатів. Описані клінічні особливості психопатологічних симптомів та синдромів на даному етапі. На основі вивчення клініко-нейрофізіологічних кореляцій визначена нейрофізіологічна база домінуючих синдромів. Встановлені характеристики рецепторів дофамінергічної та серотонінергічної нейромедіаторних систем на тромбоцитах крові хворих.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані дані дозволили розробити спосіб патогенетичної корекції психопатологічних розладів у хворих з синдромом залежності від опіатів у ранньому післяабстинентному періоді. Вибір терапевтичної тактики проводився у напрямку підвищення мозкового метаболізму та нормалізації стану клітинних мембран з рецепторами за допомогою актопротектору, антиоксиданту ізотіобарбаміну. Розроблений спосіб дозволяє досягти більш повної редукції психопатологічних розладів, підвищити ефективність госпітального етапу лікування, збільшити тривалість ремісії у порівнянні з традиційною терапією, яка включає застосування ноотропу пірацетаму.

Розроблений засіб лікування впроваджено в діяльність наркологічних відділень Одеської обласної клінічної психіатрічної лікарні № 1, Одеського обласного наркологічного диспансеру, Одеської обласної психіатрічної лікарні №2.

Основні положення роботи використовуються в навчальному процесі та лекційному курсі при навчанні на кафедрі психіатрії та медичної психології Одеського державного медичного університету студентів, лікарів-інтернів, лікарів-курсантів.

Особистий вклад співшукача. Автором самостійно обстежені всі хворі, проаналізовані клінічні та інструментальні показники, проведена статистична обробка отриманих результатів. Розроблено і впроваджено спосіб терапії психопатологічних розладів в ранньому післяабстинентному періоді синдрому залежності від опіатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені й обговорені на Міжнародному конгресі “Соціальні аспекти психічного здоров'я дітей і підлітків”, м. Одеса (1994); Міжнародній конференції “Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні”, м.Львів (1995); науково-практичній конференції, присвяченій сторіччю Одеської обласної клінічної психіатрічної лікарні № 1, м.Одеса (1993), засіданнях Одеського наукового товариства наркологів і психіатрів (1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000).

За суттю розробленого способу лікування отримано позитивне рішення на видачу патенту на винахід.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 13 наукових роботах, в тому числі 6 статтях у наукових фахових виданнях, з них 1 одноособовій.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 115 сторінках машинописного тексту і містить вступ, огляд літератури, 4 розділи власних спостережень, покажчик літератури (248 джерел, у тому числі 100 - латиницею). Робота ілюстрована 24 таблицями та 13 малюнками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та засоби дослідження. У відповідності з метою та задачами дослідження в 1994-1997 рр. проведено комплексне обстеження 112 чоловіків з синдромом залежності від опіатів, що проходили обстеження та лікування у наркологічних відділеннях Одеської обласної клінічної психіатрічної лікарні № 1. Ефективність розробленого способу оцінювалася у 63 хворих (основна група), що отримували у курсі традиційної терапії актопротектор ізотіобарбамін та 50 хворих (контрольна група), що отримували в курсі терапії пірацетам.

В процесі комплексного обстеження хворих (у періоді синдрому відміни, ранньому післяабстинентному періоді, періоді ремісії) застосовувались клініко-психопатологічний, експериментально-психологічні (ММРІ зі шкалою Тейлору, шкала депресії Гамільтону, методика самооцінки самопочуття, активності, настрою - САН), комп'ютерна електроенцефалографія на базі комп'ютеру “Pentium-133”, програма DX-3000 (КЕЕГ), радіолігандний метод.

Проводився цифровий аналіз КЕЕГ 50 хворих, записаних: 1) в стані розслабленого неспання з закритими очами; 2) при функціональній пробі з відкриванням очей. Аналізувалися наступні характеристики: 1) індекс хвиль всіх частотних діапазонів поканально (в %%); 2) амплітуда хвиль усіх частотних діапазонів поканально (в мкВ). Коефіціент активації (КА) розраховувався як відношення індексу хвиль бета- до індексу хвиль альфа-діапазонів.

Для вивчення характеристик дофамінових та серотонінових нейрорецепторів тромбоцитів крові були обстежені 100 здорових донорів-добровольців та 100 хворих з синдромом залежності від опіатів.

Статистична обробка даних проводилася за допомогою кореляційного аналізу, визначення вірогідності відмінності середніх величин (параметричними - критерій Стьюденту та непараметричними - критерій Вілкоксону, методами).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В процесі дослідження встановлено зміни ряду клінічних, електрофізіологічних, біохімічних характеристик при зміні етапів захворювання, що дозволило виділити ранній післяабстинентний період, тривалість течії якого склала 3,8 + 0,9 днів. У клінічній картині виділеного періоду домінував астенічний синдром. Астенічні розлади у обстежених виявлялися вираженою втомлюваністю, неспроможністю концентрувати увагу, пониженням дієздатності, рясними вегетативними симптомами. Відзначалось виражене зниження потягів, обмеження контактів з навколишніми. Був відсутнім потяг до прийому опіатів. У той же час спостерігалося зменшення вираженості тривоги й депресії.

За шкалою Тейлору кількість осіб з високим рівнем тривоги зменшилася з 58,9 + 4,6 % у періоді відміни до 12,5 + 4,6 % в ранньому післяабстинентному періоді з подальшим збільшенням до 33,1 + 4,6 % у періоді ремісії. Відмінності між означеними даними вірогідні.

Частота зустрічаємості хворих з депресивними синдромами за шкалою Гамільтону в періоді відміни склала 58,0 + 4,7 %, в періоді ремісії - 36,6 + 4,6 %, в ранньому післяабстинентному періоді вірогідно менше - 23,2 + 4,0 %.

На відмінність від показників самопочуття та настрою, що рівномірно збільшувались від періоду відміни до періоду ремісії, рівень активності був вірогідно зниженим в ранньому післяабстинентному періоді (1,6 + 0,1 бали) у порівнянні з періодами відміни (2,0 + 0,1 бали) та ремісії (4,0 + 0,1 бали).

У хворих з синдромом залежності від опіатів спостерігалась певна динаміка функціонального стану мозку в залежності від періоду захворювання з підвищеним відносно норми (КА норма = 0,79 + 0,02) рівнем активації у періоді розгорнутих проявів відміни (КА = 1,4 + 0,02), зниженням рівня активації в ранньому післяабстинентному періоді (КА = 0,67 + 0,02) та поступовим його підвищенням в періоді ремісії (КА = 0,97 + 0,02).

Зіставлення КА у пацієнтів на вивчаємих етапах синдрому залежності від опіатів та даних обстеження методиками САН, Тейлору, результатів клінічного спостереження за хворими показало, що є прямий кореляційний зв'язок між динамікою КА та 1) рівнем активності за методикою САН (r = 0,79, р < 0,05); 2) динамікою високого рівня тривоги, що виявляється за шкалою Тейлору (r = 0,82, р < 0,05); 3) динамікою частоти зустрічаємості депресивних синдромів за шкалою Гамільтону (r = 0,59, р < 0,05). Або, зниження рівня активації мозку у хворих з синдромом залежності від опіатів в ранньому післяабстинентному періоді супроводжується зниженням психічної активності зі зменшенням вираженості депресії, тривоги, але з підсиленням астенічних проявів.

У обстежених поступово змінювалася чутливість серотонінових рецепторів у напрямку зменшення від періоду відміни до періоду ремісії, з прагненням до показника, відповідного нормі (вірогідність відмінності за критерієм Вілкоксону). В той же час кількість місць специфічного зв'язування змінювалася більш різко, вірогідно зменшуючись в ранньому післяабстинентному періоді (Bmax = 202 + 4 фмоль/108кл в періоді відміни та 184 + 2 фмоль/108кл в ранньому післяабстинентному періоді - р < 0,05), що супроводжувалось збільшенням коефіціенту Kd/Bmax на 18,4 %. Означений коефіціент мав те ж значення в періоді ремісії і не відрізнявся від норми, що свідчить про якісну зміну процесів рецепції в серотонінергічній системі при завершенні періоду відміни. Враховуючи відомі факти про зменшення нейрональної активності серотонінергічної системи при активації 5НТ1А рецепторів, можна припустити, що виявлене зниження активності рецепторів супроводжується підсиленням функціональної активності серотонінергічної системи.

Константа дисоціації дофамінових рецепторів при нормі 3,5 + 0,1 нмоль/л зменшується від 5,0 + 0,1 нмоль/л в періоді відміни до 4,6 + 0,1 нмоль/л в ранньому післяабстинентному періоді та 4,0 + 0,1 нмоль/л в періоді ремісії (р < 0,05). Чутливість рецепторів або константа асоціації (величина, зворотна константі дисоціації), відповідно збільшилася, вірогідно зростаючи від періоду до періоду, однак залишаючись пониженою на всіх етапах у порівнянні з нормою. Також відбувалося збільшення кількості активних рецепторів від періоду відміни (67,6 + 4,7 % від норми) до раннього післяабстинентного періоду (83,8 + 3,7 % від норми) (р < 0,05). Обидва показники прагнули до норми з відповідним зменшенням коефіціенту Kd/Bmax. В цілому спостерігалося підсилення загальної активності дофамінових рецепторів. Зважаючи на реципрокність взаємовідносин між кількістю виділеного нейромедіатору та активністю рецепторів, направлену на підтримання стабільності в функціонуванні нейромедіаторної системи, можна прийти до висновку про те, що підвищення загальної активності дофамінових рецепторів свідчить про зменшення викиду дофаміну у обстежених хворих при купіруванні синдрому відміни.

Таким чином, аналіз динаміки психопатологічних симптомів залежності від опіатів свідчить про правомірність виділення раннього післяабстинентного періоду, що характеризується вираженими проявами астенії, апатії, відносним зниженням рівня тривоги, депресії. Виявлена зміна активності нейрорецепторів з високим ступенем імовірності свідчить про зміну характеру функціонування нейромедіаторних систем в ранньому післяабстинентному періоді у порівнянні з періодом відміни у напрямку збільшення активності серотонінергічної та зниження - дофамінергічної системи. У зв'язку з тим, що дофамінергічна система розглядається як базова для неспецифічної активуючої системи мозку, зменшення її функціональної активності супроводжувалося зниженням рівня активованості мозку, що виявлялось у вигляді синхронізації біоелектричних процесів мозку та зниженні коефіціенту активації. Описані процеси знаходили своє відображення у клінічних проявах захворювання: підсиленні астенічних симптомів, зниженні рівня тривоги та частоти діагностики депресій.

Для ліквідації виявлених порушень, що стали наслідками зниження мозкового метаболізму, а також для нормалізації стану біологічних мембран з рецепторами, застосовувався актопротектор, антиоксидант ізотіобарбамін. Изотіобарбамін призначався всередину після їжі по 0,125 г два рази на день (вранці після сніданку, удень після обіду). Добова доза складала 0,25 г. Терапія ізотіобарбаміном тривала на протязі всього післяабстинентного періоду і на протязі 1 місяця в періоді ремісії.

Ізотіобарбамін застосовувався поряд з традиційною терапією (дезінтоксикація, симптоматична терапія, психотерапія) у 63 хворих. Контрольну групу склали 50 хворих з аналогічними віковими та клінічними показниками. В контрольній групі в курс лікування включався пероральний прийом пірацетаму (в добовій дозі 240-320 мг).

Ізотіобарбамін та пірацетам виявляли різноманітну дію на вивчаємі психопатологічні синдроми. Так, в ряді випадків в дії пірацетаму виявлялася тенденція до зростання вираженості таких симптомів як тривога, дратівливість, порушення сну. Застосування ізотіобарбаміну в усіх випадках сприяло редукції психопатологічної симптоматики. В найбільшій мірі були виражені відмінності між дією пірацетаму та ізотіобарбаміну стосовно тривоги, дратівливості, стомлюваності, порушень сну (р < 0,05). Так, за даними шкали Тейлору в періоді ремісії кількість хворих з високим рівнем тривоги була вірогідно вище в контрольній групі (30,0 + 6,3 %), ніж в основній (14,4 + 4,4 %). За даними шкали Гамільтону загальна кількість депресивних синдромів у обстежених була нижче в основній групі (9,5 + 3,5 %), ніж в контрольній (22,0 + 5,4 %) - р < 0,05.

В результаті терапії ізотіобарбаміном та пірацетамом вірогідно збільшуються середні бали самопочуття, активності та настрою на всіх етапах обстеження, однак до періоду ремісії в основній групі показники активності (4,6 + 0,2 балу) вірогідно вище, ніж в контрольній (3,9 + 0,2 балу).

Нормалізація стану хворих знайшла відображення в показниках біоелектричної активності мозку, у тому числі в динаміці коефіцієнту активації, який більш інтенсивно наближається до нормативних показників в основній групі (КА = 0,82 + 0,04 в основній та 1,03 + 0,04 в контрольній групах - р < 0,05).

Відмінності в характеристиках рецепторів у пацієнтів основної та контрольної груп практично були відсутні, що, можливо, пов'язано зі схожістю механізмів впливу ноотропів та актопротекторів на процеси нейромедіації при синдромі залежності від опіатів.

Ефективність запропонованого способу лікування визначалася при катамнестичному обстеженні у 58 (92,1 %) хворих з основної групи та 44 (88,0 %) - з контрольної. Тривалість катамнезу - від 1 до 3 років. Встановлено, що кількість рецидивів вірогідно вище у хворих, що одержували пірацетам (50,0 + 6,6 % проти 68,2 + 7,0 % в контрольній групі - р < 0,05), на протязі першого року катамнестичного спостереження. На протязі 2 та 3 року спостереження перевага прийому ізотіобарбаміну для стабілізації ремісії носить лише характер тенденції, що припускає доцільність повторних щорічних курсів підтримуючої терапії з використанням ізотіобарбаміну.

Більш повна редукція психопатологічних розладів у хворих при включенні до терапевтичного комплексу актопротектору зумовлювала більш високу ефективність лікування хворих основної групи в цілому. Так, загальне число хворих з поліпшенням стану (сумарна кількість хворих з “вираженим покращанням” та “покращанням”) вірогідно вище в основній групі і складає 87,3 + 4,2 %, в той час як в контрольній групі це число не перевищує 72,0 + 6,3 % (р < 0,05). Таким чином, використання запропонованого препарату дозволяє збільшити кількість хворих з “вираженим покращанням” та “покращанням” стану на госпітальному етапі на 15,3 % (табл.1).

Таблиця 1

Ефективність запропонованого способу терапії

Ефектив - Групи хворих Вірогідність

ність основна (n = 63) контрольна (n = 50) різниці

терапії абс. % абс. % (р)

Виражене покращання 24 38,1 + 6,1 13 26,0 + 6,0 Р > 0,05

Покращання 31 49,2 + 6,3 23 46,0 + 7,0 Р > 0,05

Без змін 8 12,7 + 4,2 14 28,0 + 6,0 Р < 0,05

Погіршення - - - - -

Аналізуючи наведені дані, можна прийти до висновку, що за вираженістю редукції психопатологічних розладів в ранньому післяабстинентному періоді, ефективності терапії, тривалості ремісії включення до терапевтичного комплексу ізотіобарбаміну більш доцільно, ніж пірацетаму.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності лікування опійної наркоманії, що виявляється в розробці нового патогенетично обгрунтованого методу терапії психічних порушень у хворих в ранньому післяабстинентному періоді опійної наркоманії.

2. Динаміка клінічних проявів синдрому залежності від опіатів в післяабстинентному періоді свідчить про правомірність виділення раннього післяабстинентного періоду, що характеризується зниженням психічної активності зі зменшенням вираженості депресії, тривоги, але з домінуванням астенічного синдрому. Тривалість клінічних проявів раннього післяабстинентного періоду в середньому не перевищувала 3,8 + 0,9 днів.

3. Нейрофізіологічною основою раннього післяабстинентного періоду є зниження рівня активації мозку (коефіцієнт активації мозку = 0,67 + 0,02, що вірогідно нижче, ніж в нормі).

4. Між клінічними проявами та біоелектричною активністю мозку у хворих з синдромом залежності від опіатів у ранньому післяабстинентному періоді існує прямий кореляційний зв'язок: між динамікою коефіцієнту активації мозку та а) динамікою рівня активності за методикою САН (r = 0,79, р < 0,05); б) динамікою високого рівня тривоги за шкалою Тейлору (r = 0,82, р < 0,05); в) динамікою частоти зустрічаємості депресивних синдромів за шкалою Гамільтону (r = 0,59, р < 0,05).

5. В ранньому післяабстинентному періоді у порівнянні з періодом відміни спостерігається зміна характеру функціонування нейромедіаторних систем у напрямку збільшення активності серотонінергічної та зниження - дофамінергічної системи.

6. Включення до лікувального комплексу в післяабстинентному періоді ізотіобарбаміну виявляє більш високий терапевтичний ефект, ніж використання пірацетаму. Запропонований спосіб лікування дозволяє збільшити кількість осіб з “вираженим покращанням” та “покращанням” стану на госпітальному етапі терапії на 15,3 % у порівнянні з традиційною терапією з включенням пірацетаму.

7. Для підвищення стійкості ремісії доцільно проводити щорічні підтримуючі курси лікування з використанням ізотіобарбаміну.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКУВАЛИСЯ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

1. Березанська Н.Д. Ранній післяабстинентний період у хворих на опійну наркоманію // Вісник морської медицини.- 1999.- № 1 (5).- С.117-118.

2. Мельник Е.В., Березанська Н.Д. Терапія післяабстинентного астенічного синдрому у хворих на опійну наркоманію // Одеський медичний журнал.- 1999.- 2 (52).- С.36-37.

3. Клініко-нейрорецепторні співвідношення за наявності хронічного алкоголізму й опійної наркоманії / Бітенський В.С., Мельник Е.В., Березанська Н.Д., Сушко В.В. // Одеський медичний журнал.- 1999.- 4 (54).- С.34-36.

4. Коррекция нарушения психической активности у больных хроническим алкоголизмом и опийной наркоманией / Битенский В.С., Романский Н.А., Мельник Э.В., Березанская Н.Д., Сушко В.В. // Таврический журнал психиатрии.- 1999.- № 1 (8).- С.46-48.

5. Нейрофізіологічний критерій оцінки стану хворих на наркологічні захворювання / Бітенський В.С., Мельник Е.В., Березанська Н.Д., Сушко В.В. // Одеський медичний журнал.- 1999.- 5 (55).- С.64-65.

6. К вопросу об этиопатогенетических механизмах алкоголизма и наркоманий / Битенский В.С., Мельник Э.В., Сушко В.В., Березанская Н.Д. // Вісник морської медицини.- 1999.- № 1 (5).- С.147-149.

7. Возможности компьютерной электроэнцефалографии при изучении наркологических заболеваний / Битенский В.С., Мельник Э.В., Сушко В.В., Березанская Н.Д., Романский Н.А. // Вісник морської медицини- 1999.- № 4 (8).- С. 14-16.

8. Березанська Н.Д., Мельник Е.В., Бітенський В.С. Застосування методики диференційованої самооцінки самопочуття, активності, настрою у хворих на опійну наркоманію // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- 1998.- № 3.- С.38-42.

9. Новые подходы к терапии аффективных расстройств в клинике девиантного поведения и наркоманий / Романский Н.А., Битенская А.В., Битенский В.С., Высоцкий В.Д., Березанская Н.Д. // Мат.научно-практической конф., посв. столетию Одесской областной психиатрической больницы №1.- Одесса,1993.- С.57.

10. Новые пути в исследовании патогенеза наркоманий - клиническая наркологическая рецепторология / Битенский В.С., Андронати С.А., Шандра А.А., Романский Н.А., Сава В.М., Мельник Э.В., Березанская Н.Д. // Мат. научно-практической конф., посвященной столетию Одесской областной психиатрической больницы № 1.- Одесса, 1993.- С.57.

11. Битенский В.С., Романский Н.А., Березанская Н.Д. Стрессовые и постстрессовые состояния в клинике наркомании у подростков // Мат. междунар. конгресса “Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков”.- Одесса, 1994.- С.121.

12. Психогенная декомпенсация тревожных расстройств в условиях “приостановки” девиантной и аддиктивной деятельности у подростков/ Битенский В.С., Романский Н.А., Битенская А.В., Березанская Н.Д. // Мат. міжнародної конф. “Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні”.- Київ, 1995.- С.175-176.

13. Позитивне рішення на видачу патенту на винахід МПК 6А 61М 21/00 № 18609 від 27.08.99. Спосіб терапії постабстинентних неврозоподібних розладів у хворих на опійну наркоманію / Мельник Е.В., Березанська Н.Д., Бітенський В.С. - Реєстраційний номер заявки 98084480, дата подання 18.08.1998.

АНОТАЦІЯ

Березанська Н. Д. Клініка та лікування психічних розладів у ранньому післяабстинентному періоді опійної наркоманії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальностю 14.01. 17 - наркологія. - Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2000.

Дисертація присвячена вивченню психопатологічних проявів та патогенетичного базису раннього післяабстинентного періоду опійної наркоманії. У роботі обгрунтована правомірність виділення раннього післяабстинентного періоду. Встановлений домінуючий психопатологічний синдром - астенічний. Виявлена зміна активності нейрорецепторів свідчить про зміну характеру функціонування нейромедіаторних систем у ранньому післяабстинентному періоді у порівнянні з періодом абстиненції у направленні збільшення активності серотонінергічної та зниження - дофамінергічної системи. Зменшення функціональної активності дофамінергічної системи супроводжувалося зниженням рівня активованості мозку, що виявляється у вигляді синхронізації біоелектричних процесів мозку та зниження коефіціенту активації.

Для корекції виявлених порушень запропонований засіб терапії із застосуванням актопротектору, антиоксиданту ізотіобарбаміну. Порівняльне вивчення ефективності ізотіобарбаміну та пірацетаму показало перевагу ізотіобарбаміну.

Ключові слова: опійна наркоманія, ранній післяабстинентний період, лікування, актопротектор, ноотроп пірацетам.

АННОТАЦИЯ

Березанская Н.Д. Клиника и лечение психических нарушений в раннем постабстинентном периоде опийной наркомании.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 - наркология.- Харьковская медицинская академия постдипломного образования МЗ Украины, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена изучению психопатологических проявлений и патогенетического базиса раннего постабстинентного периода опийной наркомании. В работе обоснована правомерность выделения раннего постабстинентного периода, длительность течения которого составила 3,8 + 0,9 дней. Установлен доминирующий психопатологический синдром - астенический.

Частота встречаемости количества лиц с высоким уровнем тревоги по шкале Тейлора и частота выявляемости депрессивных синдромов по шкале Гамильтона у больных в раннем постабстинентном периоде достоверно ниже, чем в периодах абстиненции и ремиссии. В отличие от показателей самочувствия и настроения, которые равномерно увеличивались от периода абстиненции к периоду ремиссии, уровень активности был достоверно сниженным в раннем постабстинентном периоде по сравнению с периодами абстиненции и ремиссии.

Выявлено изменение активности дофаминовых и серотониновых рецепторов на тромбоцитах крови больных опийной наркоманией, свидетельствующее о смене характера функционирования нейромедиаторных систем в раннем постабстинентном периоде по сравнению с периодом абстиненции в направлении увеличения активности серотонинергической и снижения - дофаминергической системы.

У больных опийной наркоманией наблюдается определенная динамика функционального состояния мозга в зависимости от периода заболевания с повышенным относительно нормы уровнем активации, определяемом по усилению процессов десинхронизации и повышению коэффициента активации, в периоде развернутых проявлений абстиненции, понижением уровня активации до значений, ниже нормативных, в раннем постабстинентном периоде и постепенным его повышением в периоде ремиссии. Выявлена прямая корреляционная связь между динамикой коэффициента активации и 1)уровнем активности по методике САН; 2)динамикой высокого уровня тревоги, выявляемой по шкале Тейлора; 3)динамикой частоты встречаемости депрессивных синдромов по шкале Гамильтона. Выбор терапевтической тактики проводился в направлении повышения мозгового метаболизма и нормализации состояния клеточных мембран, частью которых являются рецепторы, с помощью актопротектора, антиоксиданта изотиобарбамина. Разработанный способ позволяет достичь более полной редукции психопатологических расстройств, большей эффективности госпитального этапа лечения, большей стойкости ремиссии по сравнению с общепринятой терапией, предполагающей включение ноотропа пирацетама.

Ключевые слова: опийная наркомания, ранний постабстинентный период, лечение, актопротектор, ноотроп пирацетам.

SUMMARY

Beresanskaya N. D. Clinical displays and therapy a postwithdrawal syndrome in opiate abuse. - Manuscript.

Thesis for a candidate of medical sciences by speciality 14.01. 17 - narcology. - Kharkov medical academy of postgraduate education, Kharkov, 2000.

The dissertation is devoted to study the psychopathological displays and pathogenic basis of the early postwithdrawal period in opiate abuse. In work the legitimacy of allocation the early postwithdrawal period is reasonable. Is established dominant psychopathologic syndrome - asthenia. The change of neuroreceptors activity showing about change of character of functioning the neurotransmitter systems in the early postwithdrawal period is revealed in comparison with a withdrawal period in a direction of increase of activity the serotonine and decrease - dopamine system. The reduction of functional activity of dopamine system was accompanied by decrease of a brain activity level revealed as synchronisation of a brain bioelectrical processes and decrease of the coefficient of activation.

For correction of the revealed infringements the way of therapy with application the actoprotector, antyoxydant isotiobarbamine is offered. The comparative study of efficiency the isotiobarbamine and pyracetam has shown advantage of the isotiobarbamine.

Key words: opiate abuse, early postwithdrawal period, treatment, actoprotector, nootrop pyracetam.

Підп. до друку 15.09.2000 Формат 60х90/16

Умов. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,8. Заказ Тираж 100 прим.

______________________________________________

Надруковано в виробничо-поліграфічному відділі ОЦНТЕІ

Україна, 65026, м.Одеса, вул.Рішельєвська, 28