КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БРЕУСЕНКО Олександр Анатолійович

УДК 159.923 (048)

ДИНАМІКА ЦІННІСНО-СМИСЛОВОЇ

СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ

В УМОВАХ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ

Спеціальність 19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціальної та

політичної психології АПН України (м. Київ).

Науковий керівник: кандидат психологічних наук,

старший науковий

співробітник МАНОХА Ірина Петрівна, Київський

національний університет імені Тараса Шевченка, докторант

кафедри загальної та інженерної психології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук,

професор ЛЕВЧУК Лариса Тимофіївна,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, кафедра етики,

естетики та культурології, завідувач.

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

РОЖДЕСТВЕНСЬКИЙ Юрій Тихонович, Інститут психології

ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія історії

психології ім. В.А. Роменця, провідний

науковий співробітник.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки

України, кафедра психології та педагогіки (м. Київ)

Захист відбудеться “ 27 ” жовтня 2000 року о 14 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.26 у Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою

01033, м. Київ-33, Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Автореферат розіслано “ 27 ” вересня 2000 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Системна криза пострадянського суспільства утруднює соціальну адаптацію особистості й утворює несприятливий фон для творчого переживання нею життєвих криз (у тому числі екзистенціальних). У таких умовах проблема допомоги кризовій особистості конкретизується і постає як необхідність виявлення внутрішніх детермінант, які визначають продуктивність наслідків кризи. Специфіка екзистенціальної кризи, пов’язана з феноменами смисловтрати, “метафізичного відчаю” (С.А.К’єркегор), “екзистенціального вакууму” (В.Франкл), “руйнування ціннісного цілого” (Ф.Ю.Василюк) передбачає адекватність звернення до ціннісно-смислової сфери особистості як до такої, що містить головні її суперечності. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості є процесом, який презентує визначальні моменти ширшої динаміки екзистенціальної кризи як такої.

Ціннісно-смислова сфера особистості належить до маловивчених сторін предметної області психології. Вживання терміну “цінність” у психологічній науці ще не набуло загальновизнаної конкретності і є можливим по відношенню до різних класів психічних явищ. Позитивістська методологічна орієнтація західної академічної психології призвела до соціологізаторського тлумачення цінностей її представниками (М.Рокич, Д.Супер, Ш.Х.Шварц), застосування якого у практиці суспільного діяння є плідним, проте неадекватним потребам практики консультування людей, які переживають стан смисловтрати. Екзистенціально-феноменологічна методологія, що традиційно застосовується дослідниками-клініцистами (Р.Ассаджіоли, Л.Бінсвангер, М.Босс, Р.Лейнг, А.Маслоу, Р.Мей, Ф.Перлз, К.Роджерс, Ж.-П.Сартр, В.Франкл, К.Г.Юнг, І.Ялом, К.Ясперс), дозволяє здійснити більш індивідуалізоване визначення цінностей особистості. Разом з тим, розгорнутого вчення про ціннісно-смислову сферу особистості, яке б інтегрувало її феномени в структуровану цілісність, у клінічній традиції створено не було.

Увага вітчизняної психології до явищ ціннісно-смислової сфери особистості була звернена у 70-ті роки нашого століття у зв’язку з розробкою на базі діяльнісного підходу системно-направленої концепції особистості, у якій інструментом аналізу була категорія “особистісного смислу” (О.М.Леонтьєв), історично пов’язана з уявленнями Л.С.Виготського про “динамічні смислові системи”. Школою О.М.Леонтьєва були введені до актуального словнику психології терміни: “смислоутворювальний мотив” (О.М.Леонтьєв); “смислове утворення” (Є.В.Субботський); “смислова цінність”, “смислова сфера особистості” (Б.С.Братусь); “смислове поле” (Г.В.Біренбаум, Б.В.Зейгарник); “особистісно-смисловий аспект мотивації” (О.Є. Насиновська); “смислове настановлення” (О.Г.Асмолов); “конфліктний смисл” і “смисловий конструкт” (В.В.Столін); Ідея внутрішньої детермінації психіки людини, вперше запропонована С.Л.Рубінштейном, була застосована до ціннісних явищ К.О.Абульхановою-Славською, І.П.Манохою, В.А.Роменцем, О.Б.Старовойтенко, В.О.Татенком. У дослідженнях життєвих криз особистості, феноменології життєвих світів, а також процесів перевершення критичної ситуації (Л.І.Анциферова, Ф.Ю.Василюк, О.А.Донченко, Т.М.Титаренко) проблема динаміки індивідуальних цінностей і смислів постає однією з ключових. Проблема смислу життя, в останні роки актуалізована в працях Г.А.Вайзер, В.П.Казміренка, Н.Л.Карпової, І.П.Манохи, В.А.Роменця, В.Е.Чудновського, та ін., визнана перспективним напрямом психологічного дослідження.

Загальна тенденція до гуманітаризації психологічної науки, практична важливість вивчення загострюваних у суспільних умовах сьогодення кризових явищ ціннісно-смислової сфери особистості для запобігання регресивним формам екзистенціального вибору широких верств населення, а також їх недостатнє вивчення зумовлює актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами: роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України у зв’язку з розробкою теми НДР “Механізми гармонізації особистісного розвитку людини та методи психологічної допомоги в критичних життєвих ситуаціях” (1995-1997 рр., держ. реєстр. № 097U006292).

Об’єктом дослідження виступила ціннісно-смислова сфера особистості як цілісне психічне утворення.

Предметом дослідження обрано динаміку ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи.

Мета дослідження: конкретизувати аспекти динаміки ціннісно-смислової сфери особистості, пов’язані з переживанням нею ситуації екзистенціальної кризи; визначити функціональну специфіку окремих моментів цієї кризової динаміки й сутнісні її детермінанти; обгрунтувати шляхи направленого розвиваючого впливу на ціннісно-смислову сферу особистості, яка перебуває у ситуації екзистенціальної кризи.

Гіпотеза дослідження: припускається, що ситуація екзистенціальної кризи актуалізує процес самодетермінації ціннісно-смислової сфери особистості, який здійснюється шляхом трансформуючого проживання в індивідуальному досвіді загальнолюдських ціннісних універсалій. Цей процес можна ініціювати шляхом моделювання ситуації подолання екзистенціальної кризи.

Гіпотеза дослідження має кілька змістових наслідків:

припускається, що переживання людиною екзистенціальної кризи є внутрішньо (сутнісно) зумовленим процесом, який з необхідністю опосередковує розвиток особистості та динаміку її ціннісно-смислової сфери;

функція екзистенціальної кризи в житті людини полягає у спрямуванні її життєдіяльності на повноцінне індивідуальне втілення буття як людського способу існування.

спрямування життєдіяльності особистості на реалізацію людського способу існування відбувається через розвиток ціннісно-смислової сфери особистості, у якому ціннісні феномени (і сфера загалом) акумулюють “досвід екзистенціального діяння” особистості і набувають якостей зрілості й довершеності;

розвиток ціннісно-смислової сфери особистості під час кризи стає результатом її випробування на “суб’єктивну готовність” до переживання екзистенціальної кризи, на здатність до дійового протистояння внутрішнім (глибинним) і зовнішнім (соціальним) регресивним тенденціям буття;

моделювання ситуації подолання екзистенціальної кризи, яке сприяє розвитку “досвіду екзистенціального діяння”, дозволяє ініціювати зрушення в ціннісно-смисловій сфері особистості, пов’язані з надбанням нею “суб’єктивної готовності” до переживання кризи навіть за умови “неактуальності” загострення її екзистенціальної ситуації.

Під час дослідження було поставлено такі завдання:

Обгрунтувати теоретичний та методичний підходи до розуміння ціннісно-смислової сфери особистості, знайти такий її змістовий аналог, який буде моделювати саме ті сторони даної психічної реальності, динаміка котрих відповідає змінам в екзистенціальній ситуації людини.

Визначити сутнісні причини екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості, конкретизувати вплив на її розвиток екзистенціальних криз життя особистості та їх окремих динамічних моментів.

Розробити й обрати методичні засоби емпіричного вивчення ситуації подолання особистістю екзистенціальної кризи.

Виявити закономірності динаміки продуктивності переживання особистістю екзистенціальної кризи та її змістові детермінанти.

Накреслити перспективи застосування знань про екзистенціальну динаміку ціннісно-смислової сфери особистості в практиці індивідуального психологічного консультування.

До результатів дослідження належать:

Обгрунтування застосування у дослідженні ціннісно-смислової сфери особистості онтологічно-орієнтованого підходу, розробка змістового аналогу (моделі) ціннісно-смислової сфери особистості, яким постав “досвід екзистенціального діяння”.

Побудова теорії екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості, яка містить рівневу модель організації та генезису ціннісно-смислової сфери особистості і стадіальну модель динаміки екзистенціальної кризи.

Розробка процедури та методичних засобів експериментального дослідження динаміки ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи. Запропоновано метод “Створення чарівної казки”, який дозволяє здійснити символічне моделювання ситуації подолання особистістю екзистенціальної кризи.

Виявлення феноменологічних закономірностей і сутнісних детермінант переживання особистістю екзистенціальної кризи.

Рекомендації до створення програм перетворюючого впливу на ціннісно-смислову сферу особистості в індивідуальному психологічному консультуванні та психотерапії станів екзистенціальної кризи.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній знаходить обгрунтування й конкретно-психологічне тлумачення ідея про самодетермінацію ціннісно-смислової сфери особистості. Запропоновано змістовий аналог ціннісно-смислової сфери особистості (“досвід екзистенціального діяння”), який адекватно відбиває ті її сторони, що актуалізуються в умовах екзистенціальної кризи. Конкретизовано проблему продуктивності екзистенціальної кризи в житті особистості, визначено деякі детермінанти “суб’єктивної готовності” до екзистенціальної кризи (як властивості ціннісно-смислової сфери особистості), накреслено можливості її емпіричної фіксації, запропоновано критеріальні ознаки й емпіричні індикатори.

Практичне значення роботи полягає в визначених перспективах створення комплексних програм впливу на ціннісно-смислову сферу особистості з метою попередження регресивних варіантів перебігу кризи, зміцнення екзистенціально корисних сил и здатностей людини, підтримки конструктивних тенденцій особистісного зростання. Результати дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрі психології й педагогіки НТУУ “Київський політехнічний інститут”, зокрема в розроблену робочу програму навчального курсу “Конфліктологія” для студентів факультету менеджменту та маркетингу.

Достовірність результатів дослідження забезпечується застосуванням методів математичної статистики для обробки отриманих первинних даних.

Особистий внесок дисертанта виявився у розробці теорії екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості, у розробці методичного інструментарію його дослідження, у проведенні емпіричного дослідження і аналізі результатів.

Апробація результатів відбулася на науковому семінарі “Політико-психологічні та соціально-педагогічні проблеми освіти і виховання” (Київ, 14 травня 1996 р.), на звітній науковій конференції Інституту соціальної та політичної психології АПН України (Київ, 23-24 квітня 1998 р.), на V Костюківських читаннях “Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 28-29 січня 1999 р.), на VI Європейському конгресі психології “Європейська трансформація задачі психології” (Рим, 4-9 липня 1999 р.), на І Міжнародній науково-методичній конференції “Викладання психолого-педагогічних дисциплін в технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (Київ, 26-27 жовтня 1999 р.).

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація має загальний обсяг 198 сторінок (додатки - 171), містить 5 ілюстрацій, 29 таблиць; список використаних джерел складається з 441 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ. У ньому обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначається об’єкт, предмет, мета і завдання, вказана наукова новизна й практична значущість результатів.

Розділ 1. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості як екзистенціально детермінований процес. У розділі викладено історію філософських та психологічних досліджень проблеми цінностей, а також проблем, стосовних визначеного автором змістового аналога ціннісно-смислової сфери особистості; подано головні підходи до визначення психологічної реальності ціннісно-смислової сфери та загальні її властивості, запропоновано авторську теорію екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості.

Висвітлення природи цінностей у філософії М.О.Бердяєва, Е.Гуссерля, А.Камю, І.Канта, М.О.Лосського, Р.Нібура, Ф.Ніцше, Г.Ріккерта, Ж.-П.Сартра, Є.М.Трубецького, С.Л.Франка, Е.Шпрангера, К.Ясперса та ін. створює широку варіативність методологій, які можуть бути застосовані у психологічній науці щодо вивчення ціннісних феноменів. Суто психологічні тлумачення цінностей особистості зводять їх до психодинаміки потягів (З.Фрейд, певною мірою К.Г.Юнг), ототожнюють із потребами (А.Маслоу), особистісним смислом (Г.Оллпорт), похідними від мотивів діяльності утвореннями (Д.О.Леонтьєв), характеристикою усього, що підтримує людські здатності та життя (Е.Фромм), переконаннями (М.Рокич), соціальними настановленнями (В.А.Ядов), регуляторами потоків інформації (когнітивісти), значущістю для людини чогось у світі (С.Л.Рубінштейн), одухотвореними явищами людського буття (І.П.Маноха), утвореннями свідомості й самосвідомості людини, в яких віддзеркалені актуальні життєві потреби, інтереси, погляди і ставлення до дійсності й себе (М.Й.Боришевський). До питань дослідницького вимірювання та психодіагностики феноменів ціннісно-смислової сфери особистості зверталися О.Г.Асмолов, Б.С.Братусь, Л.Ф.Бурлачук, В.Ю.Дмитрієв, Б.І.Додонов, Д.О.Леонтьєв, Дж.Крамбо, Л.Махолік, С.М.Морозов, О.Є.Насиновська, Г.Оллпорт, М.Рокич, В.В.Столін, Є.В.Субботський, Д.Супер, В.Е.Чудновський, В.А.Ядов. Самодетермінація цінностей особистості можлива за умови їх формування у її індивідуальному досвіді, який презентує загальнолюдський сутнісно зумовлений зміст. Різні аспекти проблеми апріорних чинників досвіду розглянуті в працях Л.Бінсвангера, І.Канта, Платона, Г.І.Челпанова, К.Г.Юнга та ін. До проблеми метафізичного й містичного різновидів досвіду, які є змістовно найближчими до ціннісно-смислової сфери особистості, звертались Р.Ассаджіолі, М.О.Бердяєв, Г.В.Ф.Гегель, У.Джемс, І.А.Ільїн, М.О.Лосський, К.Г.Юнг, представники трансперсональної психології. Місце досвіду у структурі особистості та його роль у здійсненні творчої діяльності висвітлили І.П.Маноха, В.А.Моляко, К.К.Платонов, В.А.Татенко. Широкий шар досліджень міфу та казки, до якого увійшли філософські (Е.Кассірер, О.Ф.Лосєв, Є.М.Трубецькой, К.Хюбнер, Ф.В.Й.Шеллінг), антропологічні (М.Еліаде, Дж.Кемпбелл, К.Леві-Стросс, Б.Маліновський, Е.Б.Тайлор, Дж.Фрезер), філологічні (О.М.Афанасьєв, Ф.І.Буслаєв, О.М.Веселовський, Є.М.Мелетинський, О.О.Потебня, В.Я.Пропп, О.М.Фрейденберг), психологічні (Б. Беттельгейм, В.Вундт, Р.Джонсон, Л.Леві-Брюль, Л.Т.Левчук, К.Наранхо, Е.Нойманн, О.Ранк, М.-Л. фон Франц, З.Фрейд, К.Г.Юнг), дозволяє наблизитись до розуміння апріорних чинників індивідуального досвіду. Зв’язок категорій “цінність”, “досвід” та “міф” вбачається нами у єдності процесу творчості цінностей в індивідуальному досвіді, який базується на апріорних міфологічних підставах.

У нашому розумінні ціннісно-смислової сфери особистості провідну роль відіграв методологічний принцип “творчої самодіяльності” (С.Л.Рубінштейн), згідно якого буття людини і світу твориться у єдиному акті самодіяльності. Якщо ціннісні феномени розглядати в ширшому контексті, ніж система “особистість-суспільство”, то соціалізація, засвоєння індивідом суспільного досвіду, стає лише одним з можливих шляхів утворення ціннісних феноменів, а головним шляхом постає індивідуальна “ціннісна творчість” (І.П.Маноха). Розглянута в контексті опозиції категорій “індивідуальне-універсальне” цінність опиняється носієм не суто-соціального, а передусім духовного (сутнісного) в особистості. Цінності формуються у внутрішньому (духовному) досвіді особистості, головною передумовою їх утворення є трансцендіювання як перехід від світу феноменів до світу сутностей. Необхідність цього переходу зумовлює духовні кризи людини.

Змістовим аналогом ціннісно-смислової сфери (об’єкту дослідження) обрано “досвід екзистенціального діяння”, тобто граничну форму досвіду діяння, який є передумовою, процесом та результатом “психологічного впливу” - механізму реалізації онтологічних відношень людини (І.П.Маноха). Досвід екзистенціального діяння виражає міру зрілості людини у виборі стратегічної моделі власного буття. Він є умовою (як архетипи та вже сформовані індивідуальні ціннісні феномени), процесом (як акт вибору, самодіяльності) і результатом (як створені ціннісні феномени) таких видів екзистенціальної активності як: 1) орієнтація людини у трансцендентному (сутнісному, духовному) вимірі власного життя; 2) пошук глибинних причин можливих відхилень від реалізації в житті власної сутності; 3) вибір стратегії та міри пошукової активності особистості; 4) надбання екзистенціально-корисних (та шкідливих) засобів екзистенціального діяння, внутрішніх ресурсів, здібностей, способів діяння; 5) запобігання деструкції, 6) протистояння й 7) подолання деструктивних тенденцій зовнішньої та внутрішньої природи, які чинять опір повноті буття; 8) глибинна (сутнісна) інтеграція людини; 9) самотрансформація людини, надбання феноменальних новоутворень, що характеризують міру її зрілості в реалізації людського буття; 10) випробування і 11) збереження новоутворень; 12) подальший їх розвиток, 13) відмирання. Найпростішою формою існування екзистенціального досвіду є досвід безпосереднього сприймання трансцендентного, який виявляє себе у простому враженні самоцінності чогось; складні форми пов’язані із рефлексією та сутнісним перетворенням предмету ціннісного відношення. Окремі ціннісні феномени трактуються як одиниці “досвіду екзистенціального діяння”.

Методом теоретичного дослідження екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості обрано “онтологічне моделювання” (І.П.Маноха), яке було здійснене на таких рівнях:

Теоретизація ціннісно-смислової сфери особистості (об’єкту дослідження) як багаторівневої психічної реальності.

Теоретизація змістової сторони ціннісно-смислової сфери особистості та окремих ціннісних феноменів як носіїв екзистенціального змісту.

Теоретизація динаміки екзистенціальної кризи як процесу, який включає екзистенціальну динаміку ціннісно-смислової сфери особистості.

Запропонована рівнева модель організації ціннісно-смислової сфери особистості складається з таких рівнів, поєднаних спільною суб’єктною віссю (рис.1):“

глибинна універсальність” - рівень апріорних структур екзистенціального досвіду, “архетипів” (К.Г.Юнг), узятих в аспекті загальнолюдської єдності;“

первинна колективність” - рівень архетипів, узятих в аспекті множинності, колективності, конфліктності;“

індивідуальність” - рівень індивідуальних ціннісних феноменів, - одиниць досвіду екзистенціального діяння індивіда (продуктів індивідуального переживання архетипів);“

вторинна колективність” - рівень соціально опосередкованих ціннісних феноменів, утворених шляхом стереотипізації індивідуальних і призначених для полегшення адаптації особистості до соціальних спільностей;

5) “вершинна універсальність” - рівень “канонів” (В.А.Роменець), продуктів ціннісної творчості людини, які становлять поновлену єдність уселюдського в індивідуальному.

Моменти переходу між рівнями створюють можливість екзистенціальних криз. Генетичні зв’язки між конкретними феноменами різних рівнів можуть: а) відбуватися як пряма трансляція; б) не відбуватися взагалі; в) відбуватися через суб’єктне опосередкування, трансформацію феномену. Тільки третій шлях сприяє справжній інтеграції рівнів ціннісно-смислової сфери особистості.

Ціннісно-смислова сфера особистості має сторони:

змістову - ціннісний простір та конкретні феномени: архетипи, індивідуальні ціннісні структури (ціннісні орієнтири, ціннісні норми, ідеали, ціннісні враження, ціннісні уявлення, ціннісні позиції або орієнтації, ціннісні інтроекти й паттерни, смисли, смислові настановлення, цінності та смисл життя), соціальні ціннісні структури;

динамічну (до якої належить макродинаміка сфери в цілому та мікродинаміка окремих феноменів). Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості із необхідністю має екзистенціальний аспект (обрання людиною певної моделі буття), який досягає повного виявлення в актуальності екзистенціальної кризи, але не є відсутнім також у некризові періоди життєвого шляху.

Рис.1. Рівнева модель ціннісно-смислової сфери особистості

Стадіальна модель динаміки екзистенціальної кризи відбиває логіку становлення екзистенціально-виправданої цілісності ціннісно-смислової сфери:

Висхідна стадія (передкризова) супроводжується переважною активністю феноменів рівня глибинної універсальності. На ній відбувається латентне визрівання кризової ситуації. Феномени ціннісно-смислової сфери ще не випробувані на стійкість, сфера в цілому має ознаки інфантильності.

Стадія маніфестації кризи супроводжується проявами глибинних деструктивних сил (феноменів рівня первинної колективності), дезорганізацією повсякденного життя особистості; її ціннісно-смислова сфера набуває характеру проблемності.

Стадія реакції на кризу (стадія вибору) містить відповідь суб’єкта на кризову ситуацію - це або активний опір кризі й пошук її сутнісних причин, або підкорення.

Стадії знаходження ресурсу протидії (пошуку прихованих резервів) відповідає надбання особистістю екзистенціально-корисних здібностей (інструментальних ціннісних феноменів), які сприяють таким видам екзистенціального діяння як подолання дезорієнтації у кризі, пошук її витоків, протистояння деструкції, відновлення вітального ресурсу, проходження випробувань тощо.

Стадія трансценденції та боротьби (пік кризи) є вирішальною у визначенні продуктивності кризи (особистісний розвиток чи деградація) і вимагає граничної мобілізації екзистенціальних здібностей людини у вирішенні глибинної проблеми.

Стадія подолання залишкових явищ супроводжується конфліктом сил меншої інтенсивності, який розгортається на глибинному рівні (як намагання внутрішніх деструктивних сил відтворити другу стадію кризи) та на поверхневому (як актуалізація хибних цінностей - паттернів, - які прагнуть повернути особистість до першої стадії).

Стадія випробування новоутворень кризи стосується досягнень оновленої у кризі особистості в суспільно-значущій діяльності повсякдення, у культурно-історичній творчості. Її ефективність як суб’єкта різних діяльностей верифікує ціннісні надбання.

Стадія досягнення екзистенціальної цілі (посткризова) полягає у закріпленні людини на досягнутому шляхом кризи рівні буття, ціннісно-смислова сфера набуває певної гармонії, інтегрована вершинним феноменом смислу індивідуального життя.

Продуктивність переживання особистістю ситуації екзистенціальної кризи визначає взаємодія таких властивостей, як:“

об’єктивна кризовість” ціннісно-смислової сфери особистості, змістовими ознаками якої виступають згорнутість ціннісного простору на одному (чи більше) рівнях та відчуженість ціннісних відношень (та феноменів) від “я”; а динамічною - інтенсивність актуалізації відчужених відношень (та феноменів);“

суб’єктивна готовність” особистості до екзистенціальної кризи, динамічними ознаками якої є об’єктивне благополуччя перебігу кожної зі стадій кризи та суб’єктна активність на цих стадіях; а змістовою - функціональна специфіка актуалізованих засобів переборення кризи (екзистенціальних здібностей).

Розширювальний підхід до розуміння екзистенціальної кризи базується на твердженні, що “критичність” є онтологічною характеристикою людського буття (І.П.Маноха), і вимагає: 1) визнання його присутності у житті кожної людини як носія людського способу існування - незалежно від усвідомлення; 2) ствердження первісної архетипічної заданості кризової ситуації - при всій різноманітності життєвих форм її виявлення; 3) розуміння ситуації переживання особистістю екзистенціальної кризи як підготованої усім накопиченим нею “досвідом екзистенціального діяння”; 4) визнання відношення ситуації екзистенціальної кризи не до певного життєвого періоду, а до життєвого шляху в цілому; 5) співвіднесення всіх екзистенціально-важливих подій у житті особистості з єдиним перманентним процесом переживання нею екзистенціальної ситуації.

Розширювальний підхід до розуміння екзистенціальної кризи дає певну свободу в організації емпіричного дослідження динаміки ціннісно-смислової сфери особистості, оскільки актуальність кризової ситуації, вік та індивідуальні особливості досліджуваних можуть бути різними.

Розділ 2. Експериментальне дослідження екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості: організація і методичне забезпечення. У розділі подається логіка та методичне забезпечення емпіричного дослідження екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості, яке було побудоване як експеримент. Експериментальна ситуація моделювала умови, в яких була доступна саме екзистенціальна динаміка досліджуваної реальності. Мета дослідження, конкретизована щодо емпіричного його рівня, постала як визначення закономірностей між певними ознаками “суб’єктивної готовності” особистості до екзистенціальної кризи та “об’єктивної кризовості” її ціннісно-смислової сфери.

Методичне забезпечення дослідження: “

Методика дослідження ціннісних орієнтацій” М.Рокича належить до групи методик, спрямованих на вивчення особистісних диспозицій. Нами вона застосована (у класичному варіанті, адаптованому А.Гоштаутасом, А.А.Семеновим, В.А.Ядовим у 1979 р.) з метою об’єктивації факту експериментального впливу на “об’єктивну кризовість” ціннісно-смислової сфери, оскільки він відбивається системою ціннісних орієнтацій.

Авторський метод “Створення чарівної казки” призначений для дослідження динамічних особливостей переживання особистістю екзистенціальної кризи через символічне моделювання ситуації її подолання. Дослідницька методика “Створення чарівної казки” спрямована на виявлення “суб’єктивної готовності” ціннісно-смислової сфери досліджуваного до екзистенціальної кризи. Метод спирається на визнання казкового тексту, морфологічно близького чарівній казці та героїчному міфу, таким, що відображує архетипічно задану ситуацію екзистенціальної кризи. Схема аналізу даних за методом “Створення чарівної казки” будується згідно з теоретичними поглядами на стадіальність екзистенціальної кризи. Крім інтерпретованої морфологічної схеми чарівної казки В.Я.Проппа, у процедуру аналізу включено елементи контент-аналізу. Якісними його одиницями стали аспекти казкових тем, кількісними - частотність їх актуалізації упродовж казки. Досліджуваною властивістю є “суб’єктивна готовність” особистості (як досвіду екзистенціального діяння) до екзистенціальної кризи, її ознаками обрані об’єктивне благополуччя перебігу кожної стадії кризи, суб’єктна активність на кожній із стадій і специфіка актуалізованих у кризі екзистенціальних здібностей, а систему індикаторів складають виділені змістовні аспекти кожної теми (теми отримані через укрупнення споріднених функцій - одиниць морфологічного аналізу чарівної казки за В.Я.Проппом). Екзистенціальне тлумачення тем дозволяє розподілити їх за стадіями екзистенціальної кризи, до яких вони функціонально належать (табл. 1). Аспекти тем стають індикаторами ознак “суб’єктивної готовності” ціннісно-смислової сфери особистості до екзистенціальної кризи. В аналітичній схемі застосовано моменти контент-аналізу. Процедура аналізу казки складається з етапів: 1) попередньої оцінки тексту; 2) формалізації (створення казкової формули); 3) розгорнутого аналізу екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості; 4) кількісного аналізу. Показники вияву ознак об’єктивного благополуччя й суб’єктної активності на стадіях кризи виражені у п’ятичленних порядкових шкалах, де “+” - максимальний вияв благополуччя (активності), “+;-” - переважання, “=” - рівність аспектів благополуччя й неблагополуччя (активності й пасивності), “-;+” - переважання й “-” - максимальний вияв неблагополуччя (пасивності). У разі відсутності в тексті даної теми застосовано також якісний показник “0” - повна відсутність вияву ознаки. Показниками специфіки актуалізованих екзистенціальних здібностей є фактичний і кількісний показники актуалізації тієї чи іншої здібності, а також комплексний показник “траєкторії” актуалізації здібностей різних класів (відбитої у тексті послідовності їх реалізації).

Таблиця 1.

Співвідношення між стадіями екзистенціальної кризи та казковими темами

3. Метод “Простір психологічних впливів особистості” (І.П.Маноха) спрямований на дослідження реальних сфер життя особистості, в яких вона реалізує перетворююче ставлення до світу як сутність свого буття (процедура А). У нашому дослідженні його застосовано для вивчення змістової характеристики “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери особистості як досвіду екзистенціального діяння. Таке застосування обгрунтоване єдністю форм досвіду (екзистенціального та перетворюючого діяння). “Простір психологічних впливів” (І.П.Маноха) особистості дає уявлення про її “ціннісний простір”, тобто простір відношень між її ціннісними феноменами. Крім моделюючих матриць, що їх заповнюють досліджувані, а також диференціюючих та підсумкових, які будуються дослідником відносно кожного з них, спеціально для нашого дослідження створено аксіоматрицю, яка поєднує дані по групі, виражені в термінах ціннісного простору та ціннісних феноменів (тобто ціннісних орієнтирів, ідеалів, ціннісних вражень, ціннісних паттернів, архетипів, ціннісних орієнтацій, ціннісних уявлень, ціннісних норм та цінностей).

Загальна логіка емпіричного дослідження постає у послідовності пізнавальних дій:

констатація факту експериментально спричинених змін у ціннісно-смисловій сфері (через фіксацію зсуву значущості певних соціальних цінностей між двома пред’явленнями методики М.Рокича в експериментальній групі порівняно з контрольною);

виявлення індивідуальних якісних форм її екзистенціальної динаміки (через порівняння емпіричних характеристик перебігу стадій екзистенціальної кризи, виявлених у казкових текстах, створених учасниками експериментальної групи згідно з методом “Створення чарівної казки”);

виявлення сутнісних причин саме таких якісних форм (через розкриття змістових особливостей ціннісно-смислової сфери учасників за методом “Простір психологічних впливів особистості”).

Динаміка значення ціннісних орієнтацій трактується як зріз динаміки “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери особистості, обумовлений актуалізованим у модельованій ситуації змістом “суб’єктивної готовності” особистості до екзистенціальної кризи; динаміка “суб’єктивної готовності” визначається змістовими особливостями “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери. Експерименту передувало пілотажне дослідження з метою відпрацювання процедури реалізації методу “Створення чарівної казки” й уточнення схеми аналізу казкових текстів.

Процедура реалізації експерименту:

Етап попереднього заміру показників. На ньому в експериментальній та контрольній групах досліджується ієрархія ціннісних орієнтацій.

Етап моделювання ситуації подолання екзистенціальної кризи. 2.1. Власне моделювання. Експериментальній групі пропонується творче завдання із створення тексту, належного до жанру чарівної казки (бланк 1 методики “Створення чарівної казки”). Інструкція містить детальний опис функціональної структури тексту чарівної казки, функціональних типів казкових героїв, жанрових можливостей та обмежень. 2.2. Самооцінка об’єктивованого результату. Після закінчення роботи над текстом створена казка оцінюється автором за критеріями задоволеності, завершеності, змістової єдності із життєвою ситуацією та часової локалізації казкових подій (бланк 1а методики). 2.3. Експертна оцінка тексту. Експертній групі (студентам-психологам) пропонуються бланки 2 методики “Створення чарівної казки” й по 5 казок, створених досліджуваними, підібраних так, щоб забезпечувалась їх змістова неоднорідність; оцінюється наявність у кожній казці характерних казкових тем, міра відповідності текстів жанру, знак динаміки екзистенціальної кризи (+;-) та моменти включення захисних механізмів у досліджуваного. 2.4. Змістовна презентація досліджуваним результатів аналізу.

Етап вторинного заміру показників. В експериментальній та контрольній групах вдруге вимірюється ієрархія ціннісних орієнтацій.

Етап вияву сутнісних детермінант перебігу кризи. Досліджуваним з експериментальної групи пропонується метод “Простір психологічних впливів особистості”, вони працюють з моделюючими матрицями, які виражають 1) простір реалізації їх перетворюючого ставлення в цілому, 2) простір реалізації ставлення до предметного світу, 3) до соціального світу, 4) до світу власного “я”.

Вимоги до вибірки витікають з розширювального підходу до екзистенціальної кризи. Оскільки ситуацію подолання екзистенціальної кризи, яка веде до інтенсифікації процесів індивідуальної ціннісної творчості, моделює сам експериментальний вплив, відпадає необхідність у пошуку специфічної вибірки, яка задовольняє вимогу актуальності кризового стану. Замість цього на перший план виступає вимога однорідності вибірки, максимальної рівності між експериментальною і контрольною групами сторонніх обставин, здатних стати експериментальними артефактами.

В дослідженні брали участь досліджувані 17-27 років, які навчаються на 1-4 курсах НТУУ “Київський політехнічний інститут” (на факультетах прикладної математики, електроніки, менеджменту та маркетингу, зварювальному, хіміко-технологічному, радіотехнічному, приладобудівному, інженерно-фізичному, в інституті економіки та енергетики), а також на 2 курсі Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціальність “психологія”). Вибірка охоплює студентську молодь різної статі, широкого спектру спеціальностей. Вікова характеристика вибірки передбачає можливість наявності у ній як досліджуваних, які перебувають у фазі актуалізації екзистенціальної кризи, так і тих, які вже пережили, або не мали реального досвіду екзистенціального діяння в кризових умовах.

Загальна кількість учасників дослідження - 608, з них 167 склали експериментальну групу, 176 - контрольну, 105 - попередню пілотажну, 100 - допоміжну пілотажну, 60 - експертну. Основний експеримент відбувся восени 1998 р. - весною 1999 р., допоміжні (пілотажні) дослідження відбувались з весни 1998 р. по осінь 1999 р.

Розділ 3. Аналіз результатів дослідження екзистенціальної динаміки ціннісно-смислової сфери особистості. У розділі подано аналітичну модель дослідження, застосовані методи кількісного аналізу, сам аналіз та інтерпретацію отриманих даних.

Аналітична модель дослідження налічує три змістових рівні:

реально-практичний, на якому аналізується динаміка значущості ціннісних орієнтацій особистості (вторинно-колективних феноменів) як прояв у діяльності оцінювання загальної динаміки “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери особистості;

феноменологічний, на якому піддається аналізу проективний матеріал, який виявляє в символічній формі внутрішню (феноменальну) динаміку подолання особистістю ситуації екзистенціальної кризи та специфіку актуалізованих засобів подолання (екзистенціальних здібностей), - що дає змогу вивчати динамічні та змістові ознаки “суб’єктивної готовності” особистості до екзистенціальної кризи;

сутнісний, на якому аналізуються дані, які моделюють структурований онтологічний простір індивідуального буття особистості, у котрому виявляються ознаки “об’єктивної кризовості” її ціннісно-смислової сфери.

Дані реально-практичного рівня аналізу (отримані за “Методикою вивчення ціннісних орієнтацій” М.Рокича) піддано кількісній обробці за допомогою методів статистики: -критерій (кутове перетворення Фішера), який дозволяє аналізувати частотність, з якою зустрічаються ефекти зміни значущості ціннісних орієнтацій в експериментальній групі у порівнянні з контрольною, та Т-критерій Вілкоксона, використаний для аналізу інтенсивності зсувів значущості ціннісних орієнтацій у експериментальній та контрольній групах. Аналіз отриманих даних підтвердив наявність експериментального впливу на ціннісно-смислову сферу досліджуваних. Експериментальна група характеризується тенденцією до підвищення значущості (та стійкістю до пониження) тих соціальних цінностей, які в найменуваннях або змісті відтворюють інтенції людини:

пізнавальну - орієнтації на цінності “пізнання (можливості розширення кругозору, загальної культури, інтелектуального розвитку)” та “самостійності як незалежності у судженнях і оцінках”;

до творчої діяльності - орієнтації на “свободу як незалежність у вчинках і діях”, “творчість (можливість творчої діяльності)” та “незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче)”;

моральну - орієнтація на “чесність (правдивість, щирість)”;

до суб’єктної емансипації - вже згадані орієнтації на “самостійність”, “свободу”, “незалежність”, а також на “сміливість у ствердженні своєї думки, своїх поглядів”.

Також в експериментальній групі зафіксовано падіння значущості “дефіцитарних” цінностей, які теж можна об’єднати у змістові блоки:

орієнтації на добре адаптований (“гомеостатичний”) стан - на “здоров’я (фізичне і психічне)”, “матеріально забезпечене життя”;

на ригідні когнітивні схеми - на “життєву мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, які досягаються життєвим досвідом)” та “раціоналізм (вміння здраво й логічно мислити, приймати обдумані раціональні рішення)”;

на ригідні схеми вольової регуляції - на “старанність (дисциплінованість)” і “самоконтроль”.

Виявлені зміни значущості ціннісних орієнтацій тлумачаться як тенденції до зменшення “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери досліджуваних у зв’язку з експериментальним впливом на їхню “суб’єктивну готовність” до екзистенціальної кризи.

На феноменологічному рівні аналітичної моделі аналізу піддаються дані за методикою “Створення чарівної казки”; пошук динамічних тенденцій розгортання “суб’єктивної готовності” ціннісно-смислової сфери особистості до екзистенціальної кризи відбувається через статистичне зіставлення груп досліджуваних за ознаками об’єктивного благополуччя і суб’єктивної активності на різних стадіях (також задіяно -критерій). Виявлено, що група з максимальною активністю на стадії початку кризи (2 ст.) частіше решти (=0,0020,01) переживає максимальне благополуччя під час вибору стратегії відповіді (3 ст.). У той же час група з максимальним неблагополуччям початку кризи (2 ст.) частіше (=0,0010,01) виявляє максимальну або переважну активність у виборі (3 ст.). Група з максимальним та переважним благополуччям стадії пошуку ресурсу (4 ст.) з невизначеною значущістю частіше решти досягає максимальної та переважної активності (=0,0480,05) та максимального й переважного благополуччя (=0,030,05) на стадії піку кризи, боротьби (5 ст.). Максимальна активність на вирішальній 5-й стадії кризи частіше (=0,000...0,01) супроводжується максимальним благополуччям тієї стадії, яка у тексті досліджуваного є останньою; максимальне й переважне благополуччя 5-ї стадії невизначено частіше (=0,0340,05) призводить до максимальної та переважної активності на стадії подолання наслідків кризи (6 ст.). Зв’язок активності на стадії піку кризи (5 ст.) з благополуччям на стадії досягнення екзистенціальної мети (8 ст.) виявився значущим за різних умов виділення груп: максимальна активність відповідає максимальному благополуччю (=0,0010,01), а максимальна та переважна активність відповідає максимальному та переважному благополуччю (=0,000...001). Максимальне та переважне благополуччя на 5-й стадії також достовірно частіше (=0,0030,01) супроводжується максимальним та переважним благополуччям на 8-й. Максимальна й переважна активність на стадії подолання наслідків кризи (6 ст.) теж частіше (=0,000...0,01) співпадає з максимальним та переважним благополуччям досягнення екзистенціальної мети (8 ст.). Таким чином, можна вважати доведеним емпіричне існування більшості стадій, запропонованих у моделі динаміки екзистенціальної кризи.

Аналіз зв’язку “суб’єктивної готовності” особистості до екзистенціальної кризи та “об’єктивної кризовості” її ціннісно-смислової сфери на феноменологічному рівні постає як аналіз впливу “суб’єктивної готовності” (узятої в показниках за методом “Створення чарівної казки”) на динаміку об’єктивної кризовості” (яка оцінюється через динаміку ціннісних орієнтацій). Встановлено закономірності між ознакою суб’єктної активності на 8-й стадії кризової динаміки та динамікою термінальних ціннісних орієнтацій за методикою М. Рокича. В групі досліджуваних з максимальною та переважною активністю достовірно частіше (=0,0090,01) падала значущість “життєвої мудрості”, а в групі з максимальною активністю значущість “здоров’я” зростала достовірно рідше (=0,00990,01) й зменшувалась невизначено частіше (=0,0140,05). Також зафіксовані тенденції, які пов’язують зміст “суб’єктивної готовності” (функціональну специфіку актуалізованих екзистенціальних здібностей) з динамікою орієнтацій на інструментальні цінності. Серед досліджуваних, у текстах яких першою з актуалізованих екзистенціальних здібностей була орієнтаційна, невизначено рідше (=0,020,05) трапляється підвищення значущості “раціоналізму”, а в тих, хто актуалізував здібності протистояння і (або) подолання екзистенціальнії деструкції, достовірно частіше (=0,0050,01) втрачає значущість “тверда воля”. Тобто експериментальний вплив на ціннісно-смислову сферу досліджуваних за методикою “Створення чарівної казки” можна вважати вибірковим.

На сутнісному рівні аналітичної моделі відбувається аналіз сутнісної детермінації динаміки “суб’єктивної готовності”, яку конкретизовано як вплив на цю динаміку змісту “об’єктивної кризовості”, узятої за показниками методу “Простір психологічних впливів особистості” (І.П.Маноха). Аналіз даних згідно з цим методом будується через створення на базі моделюючих матриць, які заповнює досліджуваний, “диференціюючих” та “підсумкових” онтологічно-скерованих матриць, а також спеціально розробленої для групового дослідження ціннісного простору “аксіоматриці”. Дані останньої (ознаки ціннісних феноменів, у яких відбиваються сутнісні ознаки простору перетворюючих впливів особистості) можуть бути порівняні з даними аналітичних таблиць, створених за рештою методів. З метою простеження зв’язків між змістовими ознаками “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери та динамікою її “суб’єктивної готовності”, яку виявляє модельована ситуація подолання екзистенціальної кризи, застосовано критерій ; аналіз виявив значущі статистичні закономірності. У групі досліджуваних із згорнутим ціннісним простором на одному (або більше) рівні (тобто з вузькістю відношень до світу, яка ймовірно супроводжує актуальну кризу) максимальне благополуччя стадії досягнення екзистенціальної мети (8 ст.) модельованої екзистенціальної кризи траплялось достовірно рідше (=0,000....0,01), в цій же групі досліджуваних достовірно частіше, ніж у решти (=0,008 0,01) , була відсутня найвідповідальніша стадія кризи - трансценденції й боротьби (5 ст.) - бо казкові тексти обминали належні до неї теми. У групі з наявністю архетипів (символічних компонентів ціннісного простору без актуалізованого зв’язку з “я”, які свідчать про кризову фрагментацію простору) достовірно рідшою (=0,000....0,01) була максимальна активність на стадії пошуку екзистенціального ресурсу (4 ст.).

Аналіз засвідчив, що експериментальний вплив на ціннісно-смислову сферу досліджуваних через створення ними чарівної казки дійсно відбувся, що розрізнення стадій у її екзистенціальній динаміці є не тільки логічно обгрунтованим, але й виправданим емпірично, що на пошук сутності й вирішення екзистенціальної проблеми, а також на продуктивність кризи негативно впливає вузькість простору ціннісних відношень із світом, а на активність пошуку засобів подолання кризи - його фрагментація.

Виходячи з отриманих результатів, можна накреслити основні принципи попередження непродуктивного переживання особистістю екзистенціальних криз, які мають лягти в основу програм індивідуального психологічного консультування з екзистенціальних проблем:

Подоланню “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери особистості сприяє актуалізація її “суб’єктивної готовності” до екзистенціальної кризи через символічне моделювання ситуації переживання екзистенціальної кризи.

Ознаки “суб’єктивної готовності” до кризи, що виявляються в створених особистістю текстах, дозволяють передбачати характерні для неї можливості та труднощі в переживанні екзистенціальної кризи.

Корекція “суб’єктивної готовності” особистості до екзистенціальної кризи можлива через багаторазове створення нею казкових текстів, яке супроводжується рефлексією над їх особливостями, послідовністю та новоутвореннями.

Можливим є прямий вплив на змістову сторону “об’єктивної кризовості” ціннісно-смислової сфери особистості (тобто на ціннісні ставлення, які несуть у собі сутнісну причину кризовості).

Засобом об’єктивного контролю за актуалізованою екзистенціальною динамікою ціннісно-смислової сфери особистості може бути аналіз ієрархизації “вторинно-колективних” ціннісних феноменів (ціннісних орієнтацій).

Висновки:

1. Найбільш адекватним дослідженню динаміки ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи визнано онтологічно орієнтований підхід, згідно з яким ціннісні феномени визнаються носіями не суто “соціального”, а “духовного” (сутнісного) в особистості. Індивідуальні ціннісні феномени є передусім продуктами не соціалізації особистості, а її ціннісної творчості (індивідуального втілення “універсалій” людської духовності, опосередкованого трансцендіюванням - переходом із світу феноменів у світ сутностей). Змістовим аналогом ціннісно-смислової сфери особистості обрано “досвід екзистенціального діяння”, який розуміється як умова, процес та результат екзистенціальної активності людини (орієнтаційної, пошукової, активності протистояння деструкції, та ін.). На відміну від попередніх, цей змістовий аналог моделює ті сторони ціннісно-смислової сфери як психічної реальності, динаміка яких відповідає змінам в екзистенціальній ситуації людини. Ціннісні феномени постають одиницями “досвіду екзистенціального діяння”.

2. Запропоновано рівневу модель організації та генезису ціннісно-смислової сфери особистості, до якої увійшли поєднані спільною “суб’єктною віссю” рівні: глибинно-універсальний, первинно-колективний, індивідуальний, вторинно-колективний, вершинно-універсальний. Моменти переходів між рівнями вимагають суб’єктного опосередкування і передбачають можливість актуалізації кризових явищ у ціннісно-смисловій сфері особистості. “Об’єктивна кризовість” як властивість ціннісно-смислової сфери особистості виявляється в її динаміці й фіксується у ціннісному просторі, який складається з її відношень (опосередкованих трансцендіюванням) до різних областей сутнього: до світу, до іншого, до себе. “Суб’єктивна готовність” особистості до екзистенціальної