Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського

Боделан Ольга Русланівна

УДК: 37.015.3

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.07. - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південному науковому центрі АПН України.

Науковий керівник: дійсний член АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Чебикін Олексій Якович,

Південний науковий центр

АПН України, директор

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України,

доктор психологічний наук, професор

Максименко Сергій Дмитрович

Інститут психології ім.Г.С.Костюка

АПН України, директор

кандидат психологічний наук, доцент

Хміль Наталія Дмитрівна

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (М.Одеса) ім. К.Д. Ушинського,

доцент кафедри педагогіки та психології

початкового навчання

Провідна установа - Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, кафедра психології, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться "11" грудня 2000р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

Автореферат розісланий “11” листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. С. Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Психологічна адаптація до навчальної діяльності, як і будь-який новий, ще не засвоєний вид діяльності вимагає мобілізації всіх психічних і психофізіологічних сил дитини задля того, щоб опанувати необхідні вміння, навички, пристосуватися до нового режиму дня, знайти своє місце серед групи своїх нових товаришів, установити сприятливі взаємовідносини з учителем (Ш. А. Амонашвілі, М. В. Антропова, С. О. Бодаєва, М. М. Безруких, Л. А. Венгер, В. К. Котирло та інші). Зміни, що відбуваються у психіці дитини в початковий період засвоєння навчальної діяльності відбивають процес її психологічної адаптації (А. Г. Хрипкова, В. К. Котирло). Створення належних психолого-педагогічних умов для адаптації дитини до навчальної діяльності допомагає запобігти негативним явищам у їхній психіці, тобто порушенню психічної рівноваги, виникненню емоційної нестійкості, втраті інтересу до навчання тощо (С. О. Бодаєва, К. В. Бардін, К. Бютнер, Л. М. Винокуров). Успішність психологічної адаптації обумовлюється психологічною готовністю дитини до систематичного подолання труднощів, які є невід'ємною частиною навчально-виховного процесу. Психологічна адаптація дитини до школи обумовлюється багатьма факторами, як-от: умовами виховання дитини в родині, методами організації навчально-виховної роботи вчителя, особливостями психічного розвитку дитини, сформованістю необхідних умінь і навичок, емоційно-вольовим станом тощо. Як свідчать наші багаторічні спостереження та результати інших дослідників (Т.І. Доцевич, О. Г. Хрипкова), проблема психологічної адаптації дітей до школи є досить актуальною. Вона є предметом досліджень у багатьох галузях сучасної психологічної науки (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, В. П. Зінченко, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, Д. Б. Ельконін та інші). Актуальність її розробки обумовлюється різними факторами як зовнішніми соціально-психологічними, так і внутрішніми, що пов'язані з індивідуальними особливостями розвитку особистості дитини.

Слід відзначити, що явище психологічної адаптації, незважаючи на широке коло дослідження на рівні психологічних, фізіологічних, біологічних його механізмів залишається недостатньо розкритим (З. І. Барбашова, Ф. Б. Березін, М. В. Антропова та інші), як у плані змісту так і профілактичних умов її корекції.

Характерною ознакою прояву психологічного механізму адаптації є те, що в ньому задіяні різні мотиваційні, емоційно-вольові та пізнавальні процеси. Саме ці процеси при взаємодії з іншими особливостями суттєво ускладнюють дослідження цього феномена в дитини, яка залучається до навчальної діяльності.

Як засвідчують результати наукових досліджень у сучасній загальній та педагогічній психології (І. І. Ліхницька, О. В. Новикова, С. С. Полтирев та інші), при вивченні проблеми психологічної адаптації перевага віддається окремим її ознакам. Наприклад, втомі (О. Г. Хрипкова, М. В. Антропова), емоційному стану (Л. Г. Дикая, Б. І. Додонов, О. Я. Чебикін та інші), працездатності (Л. М. Аболін, Б. І. Кочубей) без достатнього врахування всіх психологічних механізмів, що залучаються, а часом і визначають зміст адаптаційного прояву.

Відтак, надзвичайно актуальною в сучасних умовах постає питання комплексного вивчення психологічної адаптації до різних умов навчальної діяльності учнів (В. М. Петрунек, Л. М. Таран, Н. І. Гуткіна, В. В. Давидов та інші). Дані фізіологів, психологів та педагогів засвідчують, що факт адаптації дитини до навчальної діяльності може по-різному впливати на стан її здоров'я, психічний розвиток та відношення до організованого процесу навчання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Південного наукового центру АПН України (м. Одеса) "Психолого-педагогічне забезпечення розвитку та діяльності особистості" (№01940062237). Автором визначені особливості залежності психологічної адаптації дітей від розвитку їхніх пізнавальних процесів.

Об'єкт дослідження - процес адаптації дітей до навчальної діяльності.

Предмет дослідження - мотиваційні, емоційно-вольові, інтелектуальні та комунікативні фактори адаптації дітей.

Мета дослідження: полягає у визначенні впливу різних мотиваційних, емоційно-вольових, інтелектуальних і комунікативних факторів на процес адаптації дітей до навчання та створення системи психолого-педагогічних заходів, які б його покращували.

Гіпотеза дослідження – грунтується на тому, що процес адаптації дитини до навчальної діяльності обумовлюється багатьма факторами. Серед яких особливості пізнавальних процесів, мотиваційної та емоційно-вольової сфери займають провідне місце. Визначивши механізми прояву та взаємодії вказаних особливостей в умовах адаптації можна розробити більш ефективну систему попередження та нівелювання дезадаптаційних проявів у дітей, що залучаються до організованої навчальної діяльності.

Завдання дослідження

1. Визначити теоретично-методологічні підходи, щодо психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності.

2. Розкрити психологічні особливості адаптації дітей шестирічного віку до навчальної діяльності.

3. Розробити та апробувати систему психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності.

Методологічними та теоретичними засадами дослідження виступили основні положення системного підходу (Б. Ф. Ломов) до комплексного аналізу психічних явищ; закономірності психічного розвитку особистості (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко), теоретичні уявлення про функції, механізми та умови прояву адаптації як психологічного явища, основні положення теорії емоційної регуляції навчальної діяльності (О. Я. Чебикін)

Методи дослідження. У роботі був використаний комплексний підхід до вивчення психологічних факторів адаптації дітей. Провідними методами дослідження були емпіричні: бесіда, спостереження, метод експертних оцінок, опитування, тестування і психолого-педагогічний формуючий експеримент.

Для дослідження особливостей інтелектуального розвитку використовувались адаптовані тестові завдання (В. К. Котирло, О. В. Проскура, Л. А. Венгер, І. С. Бугріменко, В. І. Слободчиков, М. Р. Гінзбург, Д. Б. Ельконін); емоційно-вольової сфери - адаптовані тестові завдання (В. К. Котирло, О. В. Проскура, Л. А. Венгер); мотиваційної сфери - тестові завдання (В. К. Котирло, О. В. Проскура, Л. А. Венгер, І. С. Бугріменко, В. І. Слободчиков); комунікативних особливостей - тестові завдання (В. К. Котирло, О. В. Проскура); уваги - адаптованої методики К. К. Платонова; особливості адаптації досліджувалися спеціально розробленою методикою на основі самооцінки та експертної оцінки.

Експериментальною базою дослідження були: середня школа № 122 та школа вільного творчого розвитку особистості м. Одеси. Всього дослідженням було охоплено 148 дітей шестирічного віку та 130 батьків.

Наукова новизна та теоретична значущість роботи полягає в комплексному теоретично-експериментальному дослідженні психологічних особливостей процесу адаптації, визначенні її рівнів прояву у дітей з урахуванням статевих відмінностей залежно від розвитку пізнавальних, мотиваційних, емоційно-вольових та комунікативних особливостей; розкритті гуманістичного підходу вальдорфської педагогіки та психолого-педагогічних умов емоційного забезпечення процесу адаптації дітей до навчальної діяльності. Уперше одержано дані про те, що рівень адаптації (високий, середній, низький) детермінується різними співвідношеннями розвитку інтелектуальних, емоційно-вольових і мотиваційних особливостей.

Дістало подальший розвиток уявлення про психологічні механізми адаптації дитини до навчальної діяльності як складного процесу, у якому внутрішні особливості психічного розвитку на рівні пізнавальних, мотиваційних, інтелектуальних, емоційно-вольових та комунікативних, виступають провідними.

Удосконалено умови ефективності психологічної адаптації дітей до пізнавальної діяльності, що забезпечується системою цілеспрямованих методів емоційної регуляції на рівні створення комфортного режиму дня, зняття функціональної втоми, емоційним насиченням процесу введення дидактичного матеріалу.

Особистий внесок автора в роботах у співавторстві полягає в розробці цілеспрямованої системи попередження та корекції дазаптаційних проявів у дітей у навчальній діяльності.

Практичне значення дослідження полягає: у розробці методів оцінки рівня адаптації дітей до навчальної діяльності; авторської системи психолого-педагогічних умов і методів попередження та корекції небажаних проявів адаптації дітей, які можуть бути використані практичними психологами, учителями, а також викладачами педагогічних факультетів в системі професійної підготовки студентів, в розкритті суттєвих психологічних факторів, що детермінують процес адаптації дітей до навчальної діяльності.

Достовірність наукових результатів і обгрунтованість висновків забезпечувалася: теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів меті і завданням дослідження, використанням стандартизованих методик, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних, використанням сучасних методів статистичної обробки матеріалу.

Апробація дослідження. Матеріали дисертації доповідались на міжнародних (м. Київ, 1999; м. Одеса, 1996, 2000) науково-практичних конференціях, методичних семінарах завідувачів та методистів дошкільних виховних закладів та початкової школи М.Одеси.

Основні положення та результати дослідження відображено в 7 публікаціях автора, з них три – у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, загального висновку, додатків. Повний обсяг дисертації - 200 сторінок машинописного тексту, з них 163 сторінок основного тексту. В роботі вміщено 21 таблиця, 5 малюнків, які розташовані на 24 сторінках. У списку використаних джерел 256 найменувань, обсяг додатків становить 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, визначається його об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза.

У першому розділі - "Теоретико-методологічне дослідження феномена психологічної адаптації дітей" - на основі вивчення літературних джерел узагальнюються науково-теоретичні підходи до вивчення процесу адаптації та дезадаптації особистості; аналізуються дослідження феномена психологічної готовності дітей до навчальної діяльності як передумови психологічної адаптації дітей до школи.

Феномен "адаптація" є предметом дослідження не тільки психології, але й інших галузей наукових знань. Як свідчить аналіз сучасної літератури (З. І. Барбатова, Ф. Б. Березін, І. І. Ліхницька, О. В. Новикова, С. С. Полтирев та інші), особливий пріоритет у цьому напрямку поряд з психологією посідають роботи біологів та фізіологів (М. М. Безруких, Т. А. Володенкова, І. А. Лаптєва, Ф. Б. Березін, Д. В. Колесов, І. А. Кулак, А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова та інші).

Аналізуючи понятійну сутність категорії психологічної адаптації можна виділити декілька напрямків в описі цього феномена з урахуванням фактора виду психічної діяльності. Це зокрема, соціально-психологічна адаптація (Г. М. Андреєва, С. А. Бадоєва, І. С. Булах та інші); пізнавальна адаптація, що пов'язана з діяльністю і функціонуванням психічних процесів (Н. А. Бастун, Б. П. Нікітін, Н. Ф. Тализіна та інші), та емоційно-вольова адаптація (Л. М. Аболін, В. К. Вілюнас, К. Ізард, Б. І. Кочубей, О. Я. Чебикін та інші). Психологічна адаптація має в деяких випадках різноспрямоване тлумачення. Наприклад, адаптивність, неадаптивність, дезадаптація, дезадаптивність (А. В. Петровський).

Щодо визначення поняття психологічної адаптації особистості до навчальної діяльності, то в сучасній літературі (В. Г. Асеєв, Н. І. Гуткіна, В. В. Давидов, Л. С. Здункевич, О. В. Новикова, А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова та інші), ми виявили кілька підходів. По-перше, вчені розглядають її як адаптацію до соціально-психологічних умов організованого шкільного навчання; по-друге, певних умов засвоєння засобів самостійного навчання.

Результати дослідження проблеми адаптації у школярів також можна згрупувати за кількома напрямками. По-перше, це роботи (М. В. Антропова, М. М. Безруких, Т. А. Володенкова та інші), в яких вивчаються переважно фізіологічні ознаки адаптації до умов навчальної діяльності учнів. По-друге, роботи (А. Г. Хрипкова, Л. С. Здункевич, І. А. Кулак та інші), в яких ілюструється функціональний підхід, що поєднує поряд з фізіологічними, біологічними, ще й психологічні показники. По-третє, це низка праць (Л.А.Венгер, К.М.Поліванова, Г.Г.Кривцов, Є.Є.Кривцова та ін.), в яких розглядаються суто психологічні характеристики адаптації дітей. Узагальнення рівнів прояву шкільної дезадаптації розглядаються в дослідженнях В. Є. Кагана. Він визначив сутнісні параметри понять "шкільних неврозів", "шкільна дезадаптація" та ін.

Актуальною проблемою серед фахівців, які вивчають особливості адаптації дітей до школи, вважається визначення детермінуючих її факторів. Так, Н.Шипковенські провідну роль у порушенні шкільної адаптації відводить дидаскологенії, тобто порушенням психогенного характеру, які зумовлюються непедагогічними вчинками вчителя. Низка авторів (К. В. Бардін, В. М. Петрунек, Л. М. Таран та інші) вважає, що успішність процесу адаптації школяра до навчальної діяльності залежить від особливостей відношення до учня в родині.

Вчені (В. І. Войтко, Ю. З. Гільбух) відзначають, що процес адаптації школяра залежить від рівня опанування ним навчальною діяльністю.

Особливу увагу фахівці приділяють факторам, що пов'язані з затримкою психічного розвитку та розладами у психічному здоров'ї дітей (Т. А. Власова, М. С. Певзнер, І. В. Ульєнкова, Т. П. Вісковатова та ін.)

Вчені (Л. М. Винокуров, М. Г. Карлсен, Г. М. Мисько та ін.) досліджували залежність процесу адаптації дитини до школи від комплексу нервово-психічних розладів, що мають спадкову природу і зумовлюють біологічну схильність дитини до школи. Окремі вчені ( М.І. Буянов, Л. С. Виготський, М. Роттер та інші) до категорії дезадаптованих учнів відносять дітей з порушенням поведінки. Інші фахівці (Я. Л. Коломийський, Т. Є. Конникова, Л. І. Божович, Л. С. Славіна та інші) вважають, що важливе значення для успішності адаптації до школи мають риси характеру особистості школяра, несформованість яких ускладнює учню входження до шкільного колективу однолітків.

Спроба узагальнити різноманітні дослідні матеріали з проблеми шкільної адаптації зроблена О. В. Новиковою. У своїй роботі вона аналізує природу шкільної дезадаптації, виявляє її причини. Автор зосереджує увагу на різних формах порушення адаптації до школи в молодшому шкільному віці. Щодо підлітка, то одним з головних чинників психогенної шкільної дезадаптації, на думку О. В. Новикової, виступають труднощі в спілкуванні школяра з однолітками та дорослими.

У спеціальній літературі описуються різні напрямки навчально-виховної і корекційної роботи щодо усунення шкільних труднощів і поліпшенню процесу адаптації дитини до навчальної діяльності. Так, пропонується спрямовувати роботу на родину учня (А. І. Захаров, С.В.Ковальов, В. В. Столін та інші); лікування та профілактику соматичних розладів (М. І. Буянов, В. Е. Каган, Н. Г. Карлсен та інші); корекцію інтелектуальних, емоційних і особистісних порушень (М. К. Акімова, Г. М. Бреслав, К. Бютнер та інші); психологічне консультування вчителів (Л. А. Венгер, А. Б. Добрович, Н. В. Жутикова та інші); створення належного психологічного клімату в учнівських колективах, за рахунок добрих міжособистісних стосунків учнів (Я. Л. Коломийський, Т. С. Конникова, А. М. Лутошкін та інші).

Важливим фактором успішної адаптації дитини до школи є емоційне забезпечення навчально-виховного процесу (Л. І. Божович, В. В. Давидов).

Існують дослідження, спрямовані на забезпечення процесу адаптації до навчальної діяльності адекватними умовами емоційної регуляції (М. П. Фетіскін, О. Я. Чебикін). Інші дослідження також засвідчують, що психологічні особливості адаптації дітей до навчальної діяльності тісно пов'язані з розвитком пізнавальних процесів, комунікативних, мотиваційних та вольових якостей учнів.

У другому розділі - "Експериментальне дослідження адаптації дітей до навчальної діяльності залежно від їхнього психічного розвитку" - описано психологічні особливості дітей під час адаптації до навчальної діяльності. Вивчено рівні змін у мотиваційній, емоційно-вольовій, інтелектуальній, комунікативній сферах у процесі адаптації до школи.

Аналіз одержаних експериментальних даних дозволив констатувати, що 21% дітей зазнають труднощі адаптації до навчальної діяльності і понад 50% учнів хоча й адаптуються до навчальної діяльності, але мають резерв її підвищити.

Визначення особливостей мотиваційної сфери дітей відбувалося з оглядом на такі показники їх спрямованості, як бажання вчитися, пізнавальна активність, ставлення дітей до школи. Рівень розвитку мотиваційної сфери дітей в період їхньої адаптації до школи має певну варіативність, тобто є діти, у яких ознаки мотиваційної сфери, що мають пряме відношення до навчальної діяльності, знаходяться на високому рівні (50%), на середньому (43 %) і на низькому (7%). Розглядаючи особливості розвитку мотиваційної сфери у зв'язку з адаптацією дітей до школи, було встановлено, що чим нижче рівень адаптації, тим менші ознаки показників, які характеризують особливості прояву пізнавальної мотивації учнів.

Рівень розвитку емоційно-вольової сфери дітей визначався за допомогою спеціальних тестових завдань, у яких випробуваним доводилося долати певні перешкоди на рівні специфічних навчальних дій. Аналіз одержаних даних дозволив виявити досить значну варіативність їх прояву в дітей. За узагальненими середніми даними можна стверджувати, що характер розвитку емоційно-вольової сфери у обстежених дітей наближається до високого рівня, тобто розвиток емоційно-вольових якостей у більшості дітей є достатнім. Разом із тим, є певна частина (25%) дітей, у яких відмічається недостатній рівень розвитку цих якостей. Одержані наслідки досліджень, як і попередні, засвідчують, що успішність психологічної адаптації дітей до школи може детермінуватися розвитком їх емоційно-вольової сфери.

Особливості пізнавальних процесів у дослідженні вивчалися за допомогою тестових завдань, спрямованих на оцінку розвитку в дітей розумової сфери та уваги. Результати дослідження засвідчили, що за винятком показників "уміння читати", "додавання", "визначення форми слова", "письмо за зразком" розвиток інтелектуальної сфери є таким, що перевищує рівень на 0,1 - 0,4 умовних балів. Тобто, виходячи з середніх даних, можна стверджувати, що прояв пізнавальних процесів у обстеженої вибірки дітей переважно знаходиться на достатньому рівні. Водночас є певна кількість дітей, яким притаманні невисокі значення даних, що характеризує розвиток окремих пізнавальних процесів. Якщо розглянути показники розвитку інтелекту в дітей з високим і низьким рівнями адаптації до школи, то є суттєва різниця між ними, що складає від 0,5 до 0,9 умовних балів.

Також спостерігалася різниця в розвитку пізнавальних процесів, але з більш низькими ознаками між дітьми, які мають високий і середній рівень адаптації. Тобто, відносно мотиваційної і емоціональної сфери, де ми спостерігали значну варіативність, показники, що характеризують розумову сферу, більш чітко співвідносяться з особливостями психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності у школі. Такі дані пояснюються тим, що пізнавальні процеси насамперед пов'язані з умовами навчальної діяльності у школі. Саме вони обумовлюють характер сформованості певних навчальних дій під час вирішення навчальної задачі. Це дозволило стверджувати нам, що розвиток пізнавальних процесів є провідним у системі психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності.

Вивчення показників розвитку комунікативної сфери дітей засвідчило, що переважна більшість дітей (85%) виявила середній і високий рівні. Якщо говорити про узагальнені дані в обстеженої вибірки учнів, то вони є такими, що наближаються до вище середнього рівня в більшості випадків.

Вивчення особливостей комунікативної сфери дітей у зв'язку з їх адаптацією до школи дозволив відзначити, що простежується чітка тенденція погіршення рівня адаптації залежно від зниження розвитку комунікативної сфери. Також є певні розбіжності в цьому процесі між хлопчиками і дівчатками. Визначена тенденція до кращої адаптації в дівчаток порівняно з хлопчиками, хоча вона не є суттєвою.

Аналіз одержаних даних дозволив стверджувати, що особливості комунікативної сфери відносно особливостей пізнавальних процесів меншою мірою можуть обумовлювати процес психологічної адаптації дітей до школи.

Водночас аналіз та узагальнення одержаних результатів у цьому розділі роботи, дозволяє стверджувати наявність проблем з психологічною адаптацією дітей до школи. Так, майже 21% учнів недостатньо адаптуються до навчальної діяльності, що виявляється їхнім незадовільним ставленням до школи, "виключенням" з активної пізнавальної діяльності, формуванням компенсаторних механізмів особистісної переорієнтації діяльності, причиною виникнення педагогічне занедбаних дітей.

Можна також стверджувати, що в дітей з низьким рівнем психологічної адаптації до школи розвиток мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної та інтелектуальних сфер переважно знаходився на низькому або середньому рівні. У дітей з високим рівнем психологічної адаптації зазначені особливості мають переважно середній і високий рівень розвитку.

Отже, недостатній розвиток мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної і, особливо, інтелектуальної сфери є одним з факторів, що детермінують процес психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності.

Дані експерименту дозволяють дійти висновку щодо необхідності внесення певних змін в організацію навчально-виховного процесу дітей, що сприяли б нівелюванню особливостей психічного розвитку дітей, які залучаються до навчальної діяльності у школі. Розв'язання цієї проблеми потребує спеціального дослідження.

У третьому розділі - "Науково-методичне дослідження адаптації дітей на прикладі школи вільного творчого розвитку" - визначено шляхи, методи та прийоми подолання дітьми труднощів періоду адаптації до навчальної діяльності у школі. Викладено методику і результати формуючого експерименту по перевірці ефективності запропонованих психолого-педагогічних заходів, створенню сприятливих умов адаптації дітей до навчальної діяльності. Доведено, що система психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності обіймає декілька етапів.

Перший етап пов'язаний з визначенням особливостей психічного розвитку дітей з метою створення уявлення щодо їхніх можливостей та визначення індивідуального підходу до роботи з учнем. Цей період передбачає проведення комплексного обстеження дітей перед вступом до школи із визначенням особливостей психічного розвитку.

Другий етап був зорієнтований на визначення та розробку конкретних психолого-педагогічних методів і прийомів, які б на етапі підготовки дітей до школи дозволили максимально використовувати провідну діяльність (ігрову) як засіб розвитку необхідних особливостей мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної та інтелектуальної сфери. До таких заходів ми віднесли насамперед розроблений комплекс різних психомоторних вправ ігрового характеру, що реалізувався на уроках, з-поміж них, рухливі вправи на увагу і суто рухливі. Моделювання умов для прояву діяльності, що дає можливість у індивідуальному та оптимальному темпі кожному учню реалізувати творчі дії, спрямовані на нівелювання розбіжностей психічного розвитку.

Третій етап - зорієнтований на системне цілеспрямоване підкріплення розвитку мотиваційних, емоційно-вольових, комунікативних і інтелектуальних особливостей, що досягається завдяки нетрадиційного засобу проведення різних занять протягом дня як в умовах класу, так і за умов реальної навчально-виховної діяльності, зокрема проведення занять за спеціальним сценарієм на природі, у шкільному зоопарку, виробничій майстерні тощо.

Вирішення завдань експерименту передбачало застосування певних методичних підходів реалізації навчально-виховного процесу згідно з вальдорфською педагогікою. Це насамперед: організація дня в певному ритмі; викладання навчального матеріалу великими циклами ("епохами"); виховання волі за допомогою художньо-естетичних вправ; використання ритмічно-мовленнєвих вправ для впливу на почуття дитини.

Апробація запропонованих умов для психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності здійснювалася нами в експериментальному класі (22 учні) у вільній школі з елементами вальдорфського виховання впродовж 34 тижнів у 1997 році.

Перед початком формуючого експерименту діти проходили комплексне психологічне обстеження. Всі заняття з означеним контингентом дітей проводив учитель-вихователь, який реалізував у своїй діяльності основні положення запропонованої системи. Для порівняльного аналізу використовувалися дані, що були одержані нами в контрольному класі, де навчання здійснювалося за традиційною системою.

Формуючий експеримент здійснювався в період навчання дітей експериментальної і контрольної груп у школі “АСТР" з елементами вальдорфського виховання і загальноосвітній школі № 122 м. Одеси.

Учні експериментальних і контрольних груп були поділені на три умовні підгрупи залежно від рівня розвитку мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової, комунікативної сфер їхньої особистості та рівня адаптації до навчальної діяльності. Результати експерименту оцінювалися за динамікою просування кожного члена групи від вихідного до більш високого рівня розвитку адаптації, за змінами в окремих показниках психічного розвитку дітей.

У визначенні напрямку експериментальної роботи з дітьми передбачався процес адаптації до навчальної діяльності залежно від включення їх в умови організованого навчання. Відповідно до механізмів прояву та взаємодії визначених особливостей психічного розвитку в умовах адаптації розроблялися засоби запобігання та нівелювання дезадаптаційних проявів у дітей, що залучалися до організації навчальної діяльності.

Робота по створенню умов для психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності передбачала застосування комплексу психомоторних вправ, які використовувалися залежно від навчальних предметів, особливостей положення учнів тощо.

Система цих вправ розроблялася нами на основі елементів евритмії, ритмічно-мовних вправ, що мали психогігієнічний та терапевтичний вплив на дітей. Крім того, використовувався методичний матеріал з психомоторної регуляції пізнавальної активності молодших школярів. Психомоторні вправи виступали як один із засобів емоційної регуляції навчально-пізнавальної діяльності дітей, що вправи поділялися на суто рухливі, рухливі з коментарем, рухливі (танцювальні) з музичним супроводженням, психорелаксуючі.

Другим напрямком серед умов цілеспрямованого процесу психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності були умови спеціально організованої творчої діяльності, що передбачала залучення дітей до художньої, образотворчої, конструктивної роботи, де важливим фактором виступала свобода у виборі дій. Живопис, малюнок, ліплення, музика органічно входили у зміст навчання першокласників з усіх предметів. Рахунок, граматика, краєзнавство розігрувалися у вигляді невеличких сценок.

Третім напрямком процесу психологічної адаптації дітей до школи виступала побудова певної системи в організації режиму знаходження учнів у школі, що передбачала низку нетрадиційних психологічних вимог до організації та проведення навчально-виховного процесу. Ця система базувалася на положеннях вальдорфської педагогіки з розвитку особистості.

Порівняльний аналіз даних констатуючого і формуючого експериментів засвідчив позитивні зміни в рівнях психологічної адаптації дітей до школи. Бажаний ефект експериментальної навчально-виховної роботи простежувався за окремими показниками психічного розвитку дітей. Відчутно зріс рівень бажання дітей вчитися у школі. У результаті формування розумових здібностей у дітей експериментального класу підвищився рівень розвитку пізнавальних процесів, зокрема, мислення. Можливості емоційно-вольової сфери дітей також зросли. Експериментальна виховна робота сприяла формуванню у школярів уміння спілкуватися з однолітками і вчителем.

В експериментальному класі з 22 учнів було виявлено 4 (18%), в яких особливості мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної та інтелектуальної сфери були на низькому рівні. Лише у 3 дітей (14%), всі зазначені показники знаходилися на високому рівні.

Після проведення дослідження в експериментальному класі ситуація змінилася. Характеристика психічного розвитку дітей суттєво покращилася. Лише у двох учнів (5%), були зафіксовані низькі показники розвитку особливостей, що діагностувалися.

Збільшилася кількість дітей з високим рівнем їхнього розвитку до 12 осіб (55%).

Кількісна характеристика змін у рівнях психологічної адаптації до навчальної діяльності учнів експериментального і контрольного класів подано в таблиці.

Таблиця

Рівні психологічної адаптації учнів до навчальної діяльності експериментального і контрольного класів

Рівні | Експериментальний клас | Контрольний клас

До експерименту | Після експерименту | До експерименту | Після експерименту

Абсолютне число учнів | У % до загального складу класу | Абсолютне число учнів | У % до загального складу класу | Абсолютне число учнів | У % до загального складу класу | Абсолютне число учнів | У % до загального складу класу

Високий | 6 | 27,3 | 19 | 86,5 | 8 | 27,5 | 8 | 27,5

Середній | 11 | 50 | 2 | 9 | 13 | 45 | 14 | 48,4

Низький | 5 | 22,7 | 1 | 4,5 | 8 | 27,5 | 7 | 24,!

Як засвідчують наведені дані таблиці, до початку формуючого експерименту в експериментальному класі високий рівень психологічної адаптації до навчальної діяльності виявили 6 учнів (27,3%), середній - 11 дітей (50%), низький - 5 учнів (22,7%). Після експерименту відповідно: 19 учнів (86,5%), 2 (9%), 1 (4,5%). В контрольному класі до початку формуючого експерименту високий рівень психологічної адаптації до навчальної діяльності виявили 8 учнів (27,5%), середній - 13 дітей (45%), низький - 8 учнів (27,5%). Після експерименту відповідно: 8 учнів (27,5%), 14 (48,4%), 7 (24,1%).

Одержані дані засвідчили, що запропонований підхід сприяв підвищенню рівня психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності. Так, в експериментальному класі збільшилася кількість учнів з високим рівнем адаптації. Відбулися зміни кількості учнів, віднесених до середнього рівня адаптації. У контрольному класі зміни були незначними: один учень з третьої групи (низький рівень адаптації) перейшов у другу (середній рівень адаптації).

Різниця в кількісному складі груп експериментального класу до проведення експерименту і після нього є статистично значущою (?2=15,6 при ? 2 кр.=9,214; р<0,01). Подані кількісні дані свідчать про те, що спеціально організована система навчально-виховної роботи, в якій реалізувалися розроблені методи та прийоми психолого-педагогічного впливу на дітей, дозволила суттєво підвищити їх психологічну готовність до навчальної діяльності і тим самим покращити адаптацію дітей до школи.

Загалом проведене дослідження підтвердило припущення про те, що в результаті визначення механізмів прояву та взаємодії пізнавальних процесів, мотиваційної та емоційно-вольової сфери дитини можна розробити ефективну систему попередження та нівелювання дезадаптаційних проявів у дітей, які залучалися до організованої навчальної діяльності.

У висновках викладено результати дослідження:

1. Психологічна адаптація дітей до організованої навчальної діяльності має суттєве значення для розвитку учнів та їхнього психічного здоров'я. Особливу актуальність це набуває у зв'язку з залученням дітей шести років до організованої навчальної діяльності.

2. Виявлено, що адаптація дітей до навчальної діяльності може здійснюватися на фізіологічному, функціонально-психологічному і соціально-психологічному рівнях.

3. Встановлено, що незадовільні умови адаптації дітей до школи сприяють зниженню пізнавальних інтересів, виникненню небажаних, негативних емоційних станів, погіршенню працездатності на уроках.

4. Процес адаптації детермінується як зовнішніми так і внутрішніми факторами. До перших належать психолого-педагогічні умови, до других - особливості психічного розвитку дітей. Розкрито, що сприятливі умови для психологічної адаптації дітей до школи можуть бути забезпечені емоційною регуляцією процесу навчальної діяльності, а індивідуальні особливості розвитку емоційно-вольової сфери та пізнавальних процесів дітей виступають одним з важливих чинників їхньої адаптації до навчальної діяльності.

5. Доведено, що залежно від особливостей розвитку мотиваційної, емоційно-вольової сфери, комунікативних особливостей та пізнавальних процесів, дітей можна поділити на три умовні групи: 27,3 % учнів з високим рівнем психологічної адаптації до навчальної діяльності; 50 % - з середнім та 22,7 % - з низьким. При цьому, зазначено, що незадовільний рівень психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності пов'язаний з низьким рівнем розвитку особливостей їхніх пізнавальних процесів.

6. Розкрито, що є певні відмінності в прояві адаптації дітей, що залежать від їхньої статі, тобто 23% хлопчиків і 21% дівчаток виявили високий рівень адаптації до навчальної діяльності.

7. Розроблено систему психологічної адаптації дітей до організованої навчальної діяльності, яка враховує індивідуальні особливості їхнього психічного розвитку та гуманістичні умови організації навчально-виховного процесу з урахуванням основних положень теорії емоційної регуляції навчальної діяльності.

8. Апробація запропонованих методів дозволяє стверджувати, що системність у підкріпленні розвитку мотиваційних, емоційно-вольових, комунікативних та інтелектуальних особливостей, яка досягається нетрадиційними засобами проведення різних занять як в умовах класу, так і в умовах реальної навчально-виховної діяльності, поза межами класу значно, підвищує адаптацію учнів до навчальної діяльності.

Перспективу дослідження вбачаємо у визначенні характеру психологічної адаптації дітей, які мають затримку в психічному розвитку; впливу соціально-психологічних умов виховання дітей на їхню адаптацію до школи; розробці науково-методичних заходів профілактики виникнення небажаних дезадаптаційних проявів у дітей на етапі підготовки до школи.

Основні положення та результати дослідження відображено в таких публікаціях автора:

1. Боделан О.Р. Залежність психологічної адаптації дітей до школи від розвитку їхніх мотиваційних та емоційно-вольових особливостей // Наука і освіта. - Одеса, 1998. - № 1 - 2. - С. 93 - 96.

2. Боделан О.Р. Вплив інтелектуальних і комунікативних особливостей дітей на їхню психологічну адаптацію до школи // Наука і освіта. - Одеса, 1998. - № 4 - 5. - С. 32 - 34.

3. Боделан О.Р. Дослідження особливостей психологічної адаптації дітей до школи та умов її забезпечення // Наука і освіта. - Одеса, 2000.-№ 4. - С. 44 - 46.

4. Боделан О.Р., Чебикін О.Я. Дослідження психологічних особливостей адаптації дітей до навчальної діяльності // Наука і освіта. - Одеса, 1999. - № 3 - 4. - С. 54 - 57.

5. Боделан О.Р. Особенности развития творческого потенциала учащихся в условиях учебной деятельности // Визуальное мышление и творчество: проблемы и перспективы исследования. Тематический сборник статей. - Одесса, 1996. - С. 100 - 101.

6. Боделан О.Р. Влияние эмоционального комфорта на проявление творчества у учащихся // Современное состояние и перспективы развития гуманитарных наук. - Одесса, 1997. - С. 114-115.

7. Боделан О.Р., Массанов А.В. Основные тенденции в психическом развитии старших дошкольников // Психологія на перетині тисячоліть. - К., 1999. - С. 448 - 454.

Боделан О.Р. Психологічне забезпечення адаптації дітей шестирічного віку до навчальної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія - Південнноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2000.

Дисертація присвячена питанням психологічної адаптації дітей до школи. Здійснений аналіз експериментальних даних засвідчив, що особливості адаптації дітей до навчальної діяльності тісно пов'язані з розвитком пізнавальних процесів, комунікативних, мотиваційних та емоційно-вольових якостей учнів. Встановлено, що незадовільний рівень психологічної адаптації дітей до навчальної діяльності головним чином пов'язаний з низьким рівнем розвитку їхніх пізнавальних процесів. Визначено, що процес адаптації детермінується як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. До перших належать психолого-педагогічні умови організації навчально-виховного процесу, до других - особливості психічного розвитку дітей. Запропонована система психологічної адаптації дітей до організованої навчальної діяльності враховувала індивідуальні особливості їхнього психічного розвитку та гуманістичні умови організації навчально-виховного процесу з урахуванням основних положень теорії емоційної регуляції навчальної діяльності. Система підтвердила свою ефективність в умовах експериментальної навчально-виховної роботи. Основні результати роботи знайшли своє застосування в навчально-виховному процесі початкових шкіл м. Одеси.

Ключові слова: адаптація, дезадаптація, навчальна діяльність, корекція дезадаптації.

Боделан О.Р. Психологическое обеспечение адаптации детей шестилетнего возраста к учебной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г. Одесса) им. К. Д. Ушинского, Одесса, 2000.

Диссертация посвящена вопросам психологической адаптации детей к школе.

Определено, что процесс адаптации детерминируется как внешними, так и внутренними факторами. К первым относятся психолого-педагогические условия организации учебно-воспитательного процесса, ко вторым - особенности психического развития детей.

Проведенный анализ показал, что психологические особенности адаптации детей к учебной деятельности тесно связаны с развитием познавательных процессов, коммуникативных, мотивационных и эмоционально-волевых качеств учащихся. Анализ полученных экспериментальных данных свидетельствует о наличии затруднений в психологической адаптации детей к школе. Почти 21% учащихся недостаточно адаптируются к учебной деятельности. Это проявляется в неудовлетворительном их отношении к школе, "выключением" из активной познавательной деятельности, формировании компенсаторных механизмов личности, переориентации деятельности и др. Установлено, что неудовлетворительный уровень психологической адаптации у детей к учебной деятельности в первую очередь связан с низким уровнем развития их познавательных процессов.

Предложенная система психологической адаптации детей к организованной учебной деятельности учитывала индивидуальные особенности их развития и гуманистические условия организации учебно-воспитательного процесса с учетом основных положений теории эмоциональной регуляции учебной деятельности. Показано, что система психологической адаптации детей к учебной деятельности содержит в себе несколько этапов. Первый - связан с определением особенностей психического развития детей для создания представления об их возможностях и определения индивидуального подхода к работе с учеником. Второй - направлен на определение и разработку психолого-педагогических методов и приемов, которые на этапе подготовки детей к школе позволили бы в максимальной мере использовать их ведущую деятельность (игровую) как средство развития необходимых особенностей мотивационной, эмоционально-волевой, коммуникативной и интеллектуальной сфер. К таким средствам мы относим, прежде всего, разработанный комплекс различных психомоторных упражнений игрового характера, который должен реализовываться на уроках. Третий - ориентирован на целенаправленное системное подкрепление развития мотивационных эмоционально-волевых, коммуникативных и интеллектуальных особенностей, которое достигается благодаря нетрадиционному способу проведения различных занятий. Решение задач эксперимента предполагало использование определенных методических подходов реализации учебно-воспитательного процесса согласно вальдорфской педагогике. Это, прежде всего: организация дня в определенном ритме; преподавание учебного материала большими циклами (" эпохами "); воспитание воли с помощью художественно-эстетических упражнений; использование ритмично-речевых упражнений для влияния на чувства ребенка. Система подтвердила свою эффективность в условиях экспериментальной учебно-воспитательной работы. Основные результаты работы нашли свое применение в учебно-воспитательном процессе ряда начальных школ г. Одессы.

Результаты выполненного теоретико-экспериментального исследования позволили впервые получить данные о том, что уровень адаптации (высокий, средний, низкий) детерминируется соотношением развития интелектуальных, эмоционально-волевых и мотивационных особенностей развития ребенка.

В работе получило дальнейшее развитие понимание психологической адаптации детей к учебной деятельности как сложного процесса, в котором внутренние особенности психического развития, представленные на уровне познавательных, мотивационных, эмоционально-волевых и коммуникативных, выступают ведущими. Исследования также