НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

БОБРОВСЬКА Оксана Вікторовна

УДК 903.2.25: 391

НАМИСТО ТА ПІДВІСКИ

У ВБРАННІ

НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Історичні науки - 07.00.04 - археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КИЇВ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології НАН України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор,

БАРАН Володимир Данилович,

Інститут археології НАН України

зав.відділом слов'янської археології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник,

МАКСИМОВ Євген Володимирович.

кандидат історичних наук, доцент,

ШИШКІН Руслан Германович,

Національний педагогічний університет

ім.М. Драгоманова,

кафедра історії слов'янських народів,

доцент.

Провідна установа - Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

кафедра археології та музеєзнавства,

Міністерство освіти та науки України.

Захист відбудеться 13.11.2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, Україна, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Інституту

археології НАН України.

Автореферат розісланий 12.10.2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О.Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Черняхівська археологічна культура - яскраве самобутнє явище. Її проблематика протягом сторіччя привертає пильну увагу багатьох генерацій дослідників і вважається добре розробленою. Проте, в ній явно бракує джерелознавчих досліджень, створення яких на сучасному етапі розвитку науки є нагальним завданням.

Однією з найбільш масових категорій джерел черняхівської культури є прикраси (намисто та підвіски) з різноманітних матеріалів. Як вид ремісничої продукції, вони несуть інформацію про місце, час та технічний рівень виробництва (склоробного, ювелірного, камене- та кісткорізного); як товар - мають мінову вартість; як предмет власності - характеризують соціальний стан їх власника; як елемент вбрання - демонструють його етнографічну своєрідність; як культові атрибути - сповнені особливого сакрального змісту; нарешті, як предмети, що виконують декоративні функції, - відображають естетичні норми доби. До цього часу черняхівські прикраси не було систематизовано: не складено каталог знахідок, не розроблено класифікацію, хронологію та періодизацію, не визначено функції намиста та підвісок у поховальному одязі, вбранні. Малодослідженим явищем залишається, власне, і сам поховальний убір. Зокрема, не виявлено відмінностей поміж чоловічими та жіночими його моделями, а також в комплектації вбрання різних соціальних верств та етнічних груп населення. Все це визначає актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася як складова частина комплексної планової наукової теми відділу слов'янської археології Інституту археології НАН України "Слов'яни і неслов'янські племена на території України від рубежу н. е. до раннього середньовіччя", № держреєстрації 0197V013610.

Метою дослідження є всебічне розкриття інформаційного потенціалу такої категорії старожитностей, як намисто та підвіски, створення фундаментального джерелознавчого дослідження - надійної основи палеоекономічних, палеосоціальних, палеоетнографічних реконструкцій. Завдання роботи, зумовлені її метою, складаються з: 1) класифікації намиста і підвісок; 2) періодизації прикрас; 3) визначення функцій намиста та підвісок у структурі поховального вбрання, а також певних модифікацій прикрас: діагностів статі, соціального статусу, етнічного походження похованих. Для вирішення цих завдань було застосовано археологічні (порівняльно-типологічний, картографічний) та статистичні методи.

Об'єктом дослідження є черняхівська археологічна культура, яка в III - IV ст. займала територію півдня Східної Європи (більшої частини України та Молдови, румунських Молдови, Мунтенії і Трансільванії). Предметом дослідження є намисто, підвіски як складові черняхівського поховального вбрання.

Джерелами роботи є близько 10 тисяч прикрас, більшість з яких досліджувалася в оригіналах у фондах 15 музеїв, наукових та навчальних закладів України, Росії та Молдови, а також дані про 2 283 поховання черняхівської культури.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше систематизовано таку категорію археологічних джерел, як намисто та підвіски черняхівської культури: складено каталог знахідок, розроблено класифікацію та періодизацію прикрас. Визначено стійкі поєднання певних їх модифікацій, які можуть бути самостійними хронологічними показниками. Запропоновано власні реконструкції моделей убору різних статево-вікових, соціальних та етнічних груп черняхівської культури. Визначено функції намиста та підвісок у черняхівському вбранні, зокрема, типи прикрас - діагностів статі, соціального статусу та етнічного походження похованих.

Практичне значення одержаних результатів. Каталог черняхівського намиста та підвісок доповнить існуючий "Каталог давнього скла Східної Європи та Кавказу", а також відомості про античне та середньовічне намисто з території Центральної Європи. Класифікація прикрас може застосовуватися при розробці проблем хронології пізньоримського періоду, а запропонована їх періодизація - враховуватися при датуванні намиста суміжних регіонів Європи. Дані про походження та поширення окремих типів прикрас можуть бути залучені при визначенні напрямків та характеру торгівельних зв'язків східноєвропейського населення в пізньоримський період. Дослідження вбрання населення черняхівської культури може увійти до лекційного курсу "Історія костюма". Основні положення дисертації можуть використовуватися при написанні узагальнюючих наукових, науково-популярних праць, підручників з давньої історії, створенні музейних експозицій та тематичних виставок.

Особистий внесок здобувача. Збирання, систематизація та узагальнення даних за означеною темою проводилися автором самостійно протягом багатьох років. Основні результати роботи опубліковані. У статті, опублікованій у співавторстві із І.Б.Зеленецькою особистим внеском здобувача є викладення та інтерпретація фактичного матеріалу.

Апробація результатів диссертації відбувалася на 6 наукових конференціях, в тому числі 3 міжнародних: "Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. - V в. н. э.)" (Кишинів (Молдова), грудень 1990 р.), "Проблеми вивчення та охорони пам'яток Київщини" (Білогородка (Україна), жовтень 1991 р.), "International connections of the Barbarians of the Carpathian Basin in the 1st -5th centuries A.D." (Асод/Ниредьхаза (Угорщина), серпень 1999 р.), "Культуры и традиции в III-V вв. н.э. в Юго-Восточной Европе" (Кишинів (Молдова), вересень 1999 р.), "Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья" (Запоріжжя, жовтень 1999 р.), "Сто років вивчення культур полів поховань на Україні" (Київ, грудень 1999 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у 10 публікаціях, в тому числі: у 3 статтях фахових журналів, 3 статтях, виданих у збірниках наукових праць, і 4 - у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Рукопис складається із вступу, чотирьох розділів та висновків (151 сторінка), списку використаних джерел (425 найменувань), 3 додатків та 68 ілюстрацій. Загальний обсяг роботи - 460 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ

У вступі сформульовано тему, проблему, мету, завдання роботи, визначено джерельну базу та методи дослідження, подано стислу характеристику одержаних результатів.

Розділ 1. Історія вивчення черняхівського намиста та підвісок

Необхідність вивчення таких категорій джерел, як намисто та підвіски, усвідомлювалась вченими давно. В археології римського часу Східної та Центральної Європи етап накопичення та первісної систематизації матеріалів змінився якісно новим етапом лише в 60-80 рр. XX ст., коли почалося їх спеціальне вивчення. В цей час створено роботи, які продемонстрували різні підходи, зокрема, у дослідженні скляних виробів: археологічний, технологічний та хіміко-технологічний (Щапова, 1989, с. 9). Прикладами археологічних робіт є зведення античного намиста Північного Причорномор'я та Центральної Європи, складені, відповідно, Є.М. Алєксєєвою та М. Темпельманн-Мончиньською (Алексеева, 1978; 1982; 1985; Tempelmann-Maczyсska, 1985). У розвитку технологічного та хіміко-технологічного вивчення скляного намиста важливе значення мають монографії Ю.Л. Щапової та Т. Ставярської (Щапова, 1983; Stawiarska, 1985).

Значне місце в систематизації намиста давнього населення Східної Європи посіла робота Є.М. Алєксєєвої. Продуманість класифікаційної схеми, велика джерельна база, високий рівень "володіння матеріалом" зробили її основою для ідентифікації прикрас, знайдених в різних регіонах Східної Європи, зокрема, в ареалі черняхівської культури. Так, застосування згадуваної класифікаційної схеми та термінології вигідно відрізняє аналіз прикрас могильника Каборга IV (Магомедов, 1979, с. 60-61) від досвіду систематизації намиста черняхівських пам'яток Будешти та Косанове (Рикман, 1967, с. 33-35; Кравченко, 1967, с. 113). Втім, навіть останні - виключення із правила, оскільки більшість авторів публікацій обмежувалися коротким описом прикрас чи взагалі лише згадуванням про їх знахідки.

Неодноразово увагу спеціалістів привертали підвіски-амулети черняхівської культури. Їх походженню, датуванню та поширенню присвячені сюжети окремих робіт (Сымонович, 1959, с. 88; 1963, с. 58, 59; Петров, 1964, с. 116; Щукин, Щербакова, 1986, с. 195-199; Tempelmann- Maczyсska, 1986, s. 382; Werner, 1988) та спеціальні розробки (Кропоткин, 1973; Schulze-Dцrrlamm, 1986; Бажан, Каргапольцев, 1989; Каргапольцев, Бажан, 1993; Kokowski, 1998; Бобровская, 1991, 1997, 1998, 1999). Окрім того, деякі модифікації намиста та підвісок служили хронологічними показниками (індикаторами) при кореляції черняхівських поховальних комплексів (Щукин, Щербакова, 1986; Гороховский, 1988; Шаров, 1992; Гей, Бажан, 1997).

Скляні вироби черняхівської культури, в тому числі й прикраси, вивчалися у технологічному аспекті як продукція склоробного виробництва (Лихтер, 1988).

Не зважаючи на багаточисельність та потенційну інформаційну ємкість цієї категорії старожитностей, досі не були вирішені основні археологічні завдання щодо її вивчення, зокрема, не визначено: якісний склад, кількісний розподіл, час побутування і географія окремих типів, їх походження, роль намиста та підвісок у поховальному вбранні черняхівського населення.

Розділ 2. Класифікація черняхівського намиста та підвісок

Характеристика джерел. Джерелами роботи є близько 10 тисяч прикрас, що походять із 78 черняхівських могильників, більшість з яких вивчалася в оригіналах у фондах 15 музеїв, наукових та навчальних закладів України, Росії та Молдови: в обласних та районних краєзнавчих музеях Кременця, Тернополя, Вінниці, Білгород-Дністровського, Черкас, археологічних музеях Одеси, Києва, Кишинева, історичних музеях Києва, Кишинева, Ізмаїльському музеї Придунав'я, Кам'янець-Подільскому педінституті, музеї історії міста Києва, Інститутах археології НАНУ і РАН. З метою розширення порівняльної бази, а також для ідентифікації кольору скла за зведенням Є.М. Алєксєєвої, залучено прикраси деяких античних пам'яток. За публікаціями та звітами вивчалися колекції, втрачені під час Другої Світової війни, матеріали пам'яток Черняхів/Синтана-де-Муреш, розташованих на території Румунії, та інші, що з об'єктивних причин не були доступні для безпосереднього ознайомлення. Обмеження джерельної бази роботи матеріалами поховальних комплексів викликане такими міркуваннями. Матеріали могильників надають можливість працювати переважно з закритими комплексами. Намисто в похованнях "законсервоване" з речами інших категорій, що значно спрощує їх датування. Лише поховальні комплекси дають змогу спостерігати комбінації прикрас у намисті. Нарешті, тільки за матеріалами поховальних пам'яток можна дослідити характер поховального вбрання та роль у ньому прикрас.

Схема класифікації черняхівського намиста. Для початкового опису прикрас використано нормовану систему, розроблену колективом авторів на кафедрі археології МДУ під керівництвом Ю.Л. Щапової. Категорію "прикраси" диференційовано на групи за матеріалом: монохромне скло, скло з металевою вкладкою, поліхромне скло, єгипетський фаянс, золото, сплави кольорових металів та залізо, бурштин, корал, напівкоштовні камені (гірський кришталь, моріон, халцедон, сердолік), інші матеріали (кальцит, мушлі молюсків, кістка, глина). Підгрупи вирізняються для моно- та поліхромного намиста і підвісок. Монохромне намисто поділяється на підгрупи за формою: округлі, гвинтоподібні, реберчасті, бугристі, пласкі, гранчасті, фігурні; поліхромне - за декором: прості (плямисті, очкоподібні, поперечно-лінійні, повздовжно-лінійні, спіралевидні, фестоноподібні, повздовжно-хвилясті, вісімкоподібні, поперечно-хвилясті), комбіновані (хвилясто-поперечно-лінійні, очкоподібно-поперечно-лінійні, вісімкоподібні з очками) та складні (з рослинним, війчастим та іншими орнаментами). Типи визначені за сполученням форми, кольору та параметрів прикрас. Критерієм для виділення варіантів є ознаки, що характеризують технологію виготовлення (для монохромних скляних виробів), колір декору (для поліхромних скляних прикрас), параметри (для бурштинових).

Класифікація черняхівського намиста та підвісок. Підрозділ містить короткі відомості про фізичні властивості матеріалів, з яких виготовлено прикраси та анотацію результатів класифікації.

Монохромне скло. Найчисленнішу групу (73 %) черняхівських прикрас складають скляні вироби. За формою вони розподіляються таким чином: 81 % - округлі, 14 % - гранчасті, 1 % - реберчасті, 0,6 % - пласкі. За кольором: 85 % - синьо-фіолетові, 4 % - зелені, 4 % - чорні, 2 % - пурпурні, 1 % - оливкові, 4 % - інші. За розміром: діаметром до 0,9 см - 94,5 %, від 0,9 до 1,8 см - 5 %, від 1,8 до 3,0 см - 0,5 %. Визначено 153 типи скляних прикрас.

Скло з металевою вкладкою. Лише 2 % черняхівського намиста виготовлено зі скла з металевою вкладкою. Виробництво таких прикрас, ймовірно, було пов'язане з діяльністю високоспеціалізованих ювелірних майстерень на території римських провінцій (Алексеева, 1978, с. 27; Stawiarska, 1985, s. 127). Знайдені на черняхівських пам'ятках намистини з металевою вкладкою за кольором скляної трубки згруповані у 2 типи.

Поліхромне скло. Нечисленну (1,5 % від загальної кількості відомих прикрас), але дуже різноманітну групу утворюють намисто та підвіски з поліхромного скла. Вони поділені на 60 типів.

Єгипетський фаянс. Вироби з єгипетського фаянсу, представлені поодинокими екземплярами, знайдені в похованнях раннього етапу та характеризують найдавніший пласт черняхівського намиста. Відомо всього 2 різновиди таких прикрас.

Золото, сплави кольорових металів та залізо. З цих матеріалів виготовлялися підвіски різних модифікацій. Вони налічують лише 3 % від загальної кількості прикрас черняхівської культури, але майже половину від кількості підвісок. Золоті прикраси представлені рідкісними знахідками у вигляді лунниць і мініатюрних "відерець". Найбільш репрезентативну групу черняхівських амулетів складають підвіски, виготовлені зі сплавів кольорових металів та заліза. Це пласкі підвіски: лунниці, прямокутні, "сокирки"; підвіски-ємкості: відерцеподібні, кошикоподібні, розеткоподібні, трикутні, видовжено-конічні, капсулоподібні, трубки-амулетниці, дзвоники. Окрему групу металевих прикрас складають перетворені на підвіски монети.

Бурштин. Приблизно 3 % черняхівських прикрас виготовлено з бурштину. Переважна більшість з них вивчалася в оригіналах. Ці дані, якщо не вичерпні, то достатньо повні, щоб уявити собі наявний склад бурштинових виробів. Вони поділяються на 15 типів.

Коралове намисто - досить численне (8 %) та одноманітне. За характером виробів можна припустити, що всі вони виготовлялися в одному центрі, який, очевидно, був розташований на місці видобування коралів на узбережжі Червоного чи Середземного морів.

Напівкоштовні камені. Намисто з напівкоштовних каменів складає 6 % від загальної кількості намиста та підвісок черняхівської культури. До її ареалу потрапляли вироби з різновидів кремнеземів: кварцу (гірський кришталь, моріон) та халцедону (халцедон, сердолік (карнеол, сардер)). Намисто з гірського кришталю та моріону представлене поодинокими екземплярами. Найбільш популярним було призматичне зі зрізаними кутами сердолікове намисто. Його серійність, масовість та рівномірне поширення по всьому черняхівському ареалу свідчить про наявність довготривалого попиту на цей вид прикрас, а також, вірогідно, про їх прийнятну ціну. Сердолікове намисто поділено на 6 типів.

Інші матеріали. На амулети перетворювали мушлі молюсків Cypraea panterina, Cypraea moneta, Bolinus brandaris, Hexaplex trunculus, Brephilopsis cylindrica, Cardium, Potomididae Ballitaria, а також кістки та зуби тварин. Великою популярністю користувалися пірамідальні підвіски з оленячого рогу. Поодинокі намистини з кальцитів доповнювали нашийні прикраси. Прикраси з цих матеріалів складають всього 2%.

Розділ 3. Хронологія і поширення намиста та підвісок черняхівської культури

Вирішення проблем хронології є одним із головних завдань археології. Без посилання на дати пам'яток та їх співвідношення будь-які реконструкції не є достатньо повними. Втім, методи одержання достовірних дат в археології, на жаль, дуже обмежені. Один із шляхів уточнення археологічного датування - розширення діапазону використаних джерел.

Методика датування черняхівського намиста та підвісок. Початкове датування визначених типів проводилося за аналогіями та шляхом співставлення з іншими датуючими предметами. Для датування прикрас черняхівської культури використовувалися дані з хронології намиста античних центрів Північного Причорномор'я (Алексеева, 1975; 1978; 1982), Центральної Європи (Tempelmann-M№czyсska, 1985), окремих регіонів Євразії римського часу (Гросу 1990; Гущина, Засецкая 1994; Симоненко 1993; Скрипкин 1984; 1990; Хайрединова 1995; Kokowski 1993; Petre 1987; Vaday 1989). Спроби перенести датування намиста та підвісок, поширених в суміжних регіонах, на їх черняхівські аналогії виявилися неефективними. Іноді взагалі дуже складно ідентифікувати тип намиста чи підібрати аналогії за публікаціями. Часто запропоновані авторами датування дуже широкі. Здебільшого їх "розпливчастість" зумовлена некоректним групуванням матеріалу. Окрім того, слід зважати на можливий хронологічний розрив між датами появи тієї чи іншої серії прикрас у різних регіонах Європи. Таким чином, датування намиста та підвісок лише за аналогіями не є ефективним. Тому попереднє датування типів намиста та підвісок базувалося на датах інших категорій поховального інвентарю. Для цього використовувалися типології кістяних гребенів за Г.Ф. Нікітіною (Никитина, 1969), скляних келихів за Г. Рау (Rau, 1972), застібок та пряжок за Є.Л. Гороховським (Гороховский, 1988). Також для датування прикрас враховувались хронологічні позиції конкретних поховальних комплексів в періодизаціях, запропонованих Є.Л. Гороховським, Я. Тейралом, O.В. Шаровим, О.О. Гей та І.А.Бажаном (Гороховский, 1988; Шаров, 1992; Гей, Бажан, 1997; Tejral, 1997).

На підставі одержаних даних визначилися різні за інформативністю типи намиста та підвісок. Перші з них – діагностичні, судячи з їх стійких поєднань з індикаторами окремих фаз відносної хронології черняхівської культури, побутували досить короткий проміжок часу. Вони представлені серіями та поодинокими екземплярами. Інші, побутування яких обіймає більш широкий часовий діапазон, є малоінформативними, - визначають лише terminus post quem їх появи у черняхівському ареалі. Нарешті, останні - "наскрізні" - у хронологічному розумінні неінформативні, географічно і хронологічно найбільш широко розповсюджені.

Намисто та підвіски раннього етапу. Список комплексів раннього етапу (1-2 фази відносної хронології черняхівської культури за Є.Л. Гороховським) визначився за наявністю таких хронологічних індикаторів: римських імпортів, скляних посудин 189 та 216 за Х.Ю. Егерсом, фібул "південно-східної" підгрупи VII групи за О. Альмгреном, прогнутих підв'язних - серій А та Б 1 за Є.Л. Гороховським, кістяних гребенів I/2а, I/1 и II/1,2 за Г.Ф. Нікітіною (Гороховский, 1987; 1988, c. 42, 43; Баран, Гороховский, Магомедов, 1990, с. 49-52; Шаров, 1992, табл. II, IV, VI; Гей, Бажан, 1997, с. 41-43, табл. 66-67). Діагностами раннього етапу визначено такі типи намиста: лінзоподібне з пурпурного прозорого скла (тип 112), гвинтоподібне біконічне з оливкового прозорого скла (тип 88), гранчасте призматичне зі зрізаними кутами з пурпурного прозорого скла (тип 135), поліхромне з декором у вигляді квітки (тип 60) та бурштинове (варіант 4 б)(Бобровская, 1999). За результатами кореляції поховальних комплексів у межах раннього етапу визначаються дві діахронні групи. Для першої характерна комбінація скляного намиста 112 типу з прогнутими підв'язними фібулами серії А, для другої - намиста 135 типу та фібул варіанта Б 1 (за Є.Л. Гороховським). Ареал поширення намиста 112 типу обмежується Західним Поділлям. Знахідки намистин 135 типу займають більш широкий ареал, потрапляють у Середнє Подніпров'я, Північне Причорномор'я. Важливого значення для з'ясування генезису черняхівської культури набувають проблеми походження конкретних типів прикрас. Хронологічно значущі нечисленні типи намиста належать до групи загальноєвропейських, - визначити джерело їх появи у черняхівському ареалі за географічним та часовим співвідношеннями можна лише приблизно. Намисто та підвіски раннього етапу черняхівської культури представлені: 1) прикрасами, типовими для культур "готського кола", 2) загальноєвропейськими типами, 3) речами дунайського походження, 4) виготовленими, вірогідно, безпосередньо в черняхівському ареалі.

Намисто та підвіски середнього (перехідного) етапу. Поховання цього етапу (3 фази за Є.Л. Гороховським) визначені за наявністю в інвентарі поховань таких хронологічних індикаторів: фібул варіанта Б 2, воїнських та "бюгелькнопффібельн", "калачеподібних" пряжок, різних модифікацій гребенів I та II типів, скляних келихів типу Ковалк, так званих інкерманських амфор (Гороховский, 1988, с. 44). Складність чіткої дефініції намиста-діагностів цього періоду полягає в розпливчастості контурів фази (як нижніх, так і верхніх її рубежів). Практично всі її індикатори побутують і пізніше, тому зафіксувати момент їх появи чи відокремити найбільш ранні випадки надзвичайно складно. Накопичення нових матеріалів, що належать переважно до пізніх стадій черняхівської культури, змушує переглянути ряд положень прийнятої періодизації. Важливим критерієм цього етапу є відсутність гребенів III типу, які поширюються трохи пізніше, та окремих типів поясної гарнітури. В похованнях середнього (перехідного) етапу, наявним є намисто з оливкового скла (тип 48), циліндричне намисто-бісер із зеленого непрозорого скла (тип 127), пласкі прямокутні підвіски зі срібла та бронзи (тип 4). В цей період з'являється багато нових типів прикрас, фіксуються стійкі комбінації певних модифікацій, а також поширюється їх ареал: вони потрапляють до мешканців Дніпровського Лівобережжя, Мунтенії і Трансільванії.

Намисто та підвіски пізнього етапу. Показниками наступного етапу (4 і 5 фаз за Є.Л. Гороховським) є прогнуті підв'язні фібули варіанта Б 3 та двопластинчасті застібки, гребені III типу. Продовжують побутувати пряжки серій В та Г – "калачеподібні", фібули варіанта Б 2, пізні модифікації скляних келихів. Базуючись на співзнахідках з цими предметами, можна зафіксувати появу в черняхівському середовищі великої кількості прикрас, а також спостерігати розвиток процесу уніфікації намиста. Діагностують цей період такі типи намиста та підвісок: еліпсоподібні, зрізані двічі, із рожево-коричневого непрозорого скла (тип 29), чечевицеподібне намисто з конічним каналом (варіант 64 б), гвинтоподібне намисто з синьо-фіолетового прозорого скла (тип 76) та непрозорого чорного скла (тип 77), реберчасте з рожево-коричневого непрозорого скла (тип 99), поліхромне з чорного непрозорого скла з декором жовтого або блакитного кольору у вигляді спіралеподібних ліній навколо отворів та зигзагу по центру (тип 51), залізні "відерця" з діаметром денця не менше 1,5 см (варіант 8 б), підвіски-мушлі (типи 1-4), пронизки із "замків" мушлів (тип 7), пірамідальні підвіски з оленячого рогу (тип 3). В цей час переважають намиста в синьо-фіолетовій кольоровій гамі. Частіше зустрічаються скляні підвіски різноманітних форм (у вигляді амфорок, глечика, медальйона, сплощені грушеподібні). Серед поліхромного намиста з'являються прикраси з плямистим (у вигляді симетричних плямок), поперечно-хвилястим, поперечно-хвилясто-лінійним декором. Серед бурштинових виробів найчастіше трапляється намисто з трохи обробленої бурштинової гальки. Звичайними залишаються знахідки коралового та сердолікового намиста. Подальший розвиток отримує процес уніфікації намиста.

Картографування намиста і підвісок пізнього етапу черняхівської культури показало локалізацію окремих модифікацій в зоні Північно-Західного Причорномор'я, зокрема, в Дністро-Дунайському межиріччі. В цьому ж регіоні концентруються знахідки діагностичних типів. Наведені факти свідчать, очевидно, про використання причорноморських портів та гаваней у гирлах Дністра та Дунаю для постачання, принаймні, частини прикрас імпортного виробництва до носіїв черняхівської культури.

Розділ 4. Реконструкція основних моделей черняхівського поховального вбрання. Функції намиста та підвісок у вбранні черняхівської культури

Одним із завдань даного дисертаційного дослідження є визначення функцій намиста та підвісок у черняхівському вбранні, реконструкції якого досі не приділялося достатньо уваги. Археологічний аспект цієї проблематики зумовлюється, здебільшого, вивченням поховального інвентарю та фіксацією розташування на кістяках предметів особистого вжитку: фібул, пряжок, намиста, кілець тощо. У сукупності ці предмети характеризують вбрання. В даному розділі на базі 2 283 поховальних комплексів усіх типів з 40 черняхівських могильників, описаних за єдиною схемою, здійснюється спроба реконструкції вбрання похованих різної статі, соціального статусу та етнічного походження.

Визначення ознак поховального інвентарю, діагностуючих стать похованих; реконструкція моделей жіночого та чоловічого поховального вбрання черняхівської культури. Звичайно припускати існування різних підходів до формування жіночого та чоловічого вбрання черняхівського населення. Вирішення даної проблеми передбачає виявлення у складі поховального інвентарю ознак - діагностів статі померлого. Це потребує великої вибірки поховань із визначеними статево-віковими характеристиками. Однак, широке розповсюдження в черняхівській культурі звичаю "ритуального зруйнування могил" часто призводить до неможливості антропологічного визначення статі померлого. Втім, збереження основного набору предметів поховального інвентарю підтверджує думку про ритуальний характер руйнувань. Очевидно, що у таких випадках стать похованого може визначатися за аналізом ознак поховального інвентарю, зокрема, деталей вбрання. Не зважаючи на те, що це питання неодноразово висвітлювалося різними авторами (Петров, 1964, с. 160-162; Березовец, Петров, 1960, с. 99; Тиханова, 1957, с. 175; Федоров, 1960, с. 286; Винокур, 1979, с. 112-135; Сымонович, Кравченко, 1983, с. 38-40; Никитина, 1985, с. 60, 79-80 та інші) - воно не було остаточно вирішено. І хоча висновки попередників не викликають особливих заперечень, проте, зроблені на підставі невеликих виборок окремих могильників, вони досить далекі від вичерпної повноти, або ж навпаки, надзвичайно узагальнені у зв'язку з надмірно великим обсягом порівняльного матеріалу. Виняток складають праці М. Темпельманн-Мончиньської, які, однак, присвячені реконструкції лише жіночого вбрання (Tempelmann- M№czyсska, 1988, 1989).

Методично вирішенням цього питання є кореляція ознак інвентарю великої вибірки поховань (Вибірка 1) та контрольної вибірки - поховань з антропологічними визначеннями (Вибірка 2), порівняння та інтерпретація результатів дослідження. За основу було взято класифікацію інвентарю за його функціональним призначенням, запропоновану Н.М.Кравченко (Кравченко, 1987, с. 211-213). На підставі одержаних результатів кореляції Вибірки 1 побудовано граф зв'язків, який фіксує наявність декількох компактних груп ознак. Першу з них складають: дві фібули, намисто, підвіски-амулети, швацькі голки, так звані клюкоподібні шпильки, поодинокі та парні прясла. До іншої групи увійшли: пряжка, ніж, гребень, зброя, в тому числі, спорядження вершника, деталі збруї. Припустимо, що перша група ознак характеризує інвентар жіночих поховань, а друга - чоловічих. Справедливість цих висновків підтверджується і порівнянням одержаних результатів з даними статистичної обробки контрольної вибірки (Вибірка 2). Найбільш стійкі зв'язки спостерігаються в групі таких предметів як: дві фібули, намисто, амулети, клюкоподібна шпилька, прясло, парні прясла, голка. Такі поєднання характеризують жіночі поховання. Окрім того, парні прясла та клюкоподібні шпильки виступають самостійними діагностами жіночих поховань. Окрему групу ознак складають: пряжка, ніж, гребень, наявність яких належить до поховального спорядження чоловіків.

Для реконструкції вбрання похованих різної статі залучено 184 інгумації дорослих. Найчастіше в чоловічих похованнях знайдено одну пряжку (40 %); в жіночих - дві фібули (30 %), дві фібули та намисто (21 %), дві фібули та пряжку (4 %), дві фібули, намисто та пряжку (4 %). В інгумаціях з орієнтацією на північ предмети вбрання супроводжуються предметами домашнього виробництва. Поховання з орієнтацією на захід звичайно містять лише деталі вбрання. Зазначені моделі побутували протягом всього періоду існування черняхівської культури. Окрім того, у жіночому вбранні частіше трапляється намисто. Вбрання з поодинокою фібулою знайдено як у жінок, так і у чоловіків; у жінок воно частіше доповнюється намистом, поодинокою пряжкою або намистом та пряжкою. Переважно чоловіки використовували убір з двома пряжками. Окрім загальних моделей вбрання, визначено й специфічні типи чоловічих та жіночих амулетів. Так, наприклад, один з типів чоловічих амулетів репрезентують металеві прямокутні підвіски. Жіночі поховання з орієнтацією на північ часто супроводжуються поясними комплектами амулетів із мушлів молюсків, пірамідальних підвісок із оленячого рогу та зубів тварин.

Поховальне вбрання різних соціальних груп черняхівського суспільства. Завданням даного підрозділу є дослідження вбрання різних соціальних груп черняхівського суспільства на підставі існуючих розробок, оцінка деталей вбрання як можливого діагноста соціального статусу похованих. В літературі існує два підходи до реконструкції соціальної структури черняхівського суспільства. Перший з них базується на кількісній оцінці інвентарю поховань (Кравченко, 1987); другий - передбачає визначення якісного складу речей, що супроводжують небіжчика, та характеристик могильної споруди (Bierbrauer, 1989), зокрема, її розмірів (Магомедов, 1997).

З'ясувалося, що елементи вбрання можуть бути важливим показником соціальної градації черняхівського суспільства за ступенем їх концентрації в кожній умовній соціальній групі. Для вбрання аристократії характерними є рідкісні модифікації прикрас та неординарні предмети. В археологічному розумінні цій соціальній групі відповідають поховані у великих ямах зі складними поховальними конструкціями. Переважно уніфіковані моделі вбрання трапляються в похованнях III a археолого-соціального типу (далі - АСТ) за Н.М. Кравченко, тобто таких, які супроводжувалися 9 і більше посудинами-приставками. Убір поховань I-III АСТ найбільш виразно демонструє дотримання регламентації поховального ритуалу. Моделі вбрання з найбільшими кількісними показниками, фурнітура зі сплавами срібла, спостергіаються саме в цій групі. Третя, найбільш численна група, археологічно представлена похованнями без деталей вбрання. Більшість населення була вимушена носити одяг без застібок та прикрас, принаймні, з таких матеріалів, які зберігаються у ґрунті протягом тривалого часу.

Етнодіагностичні елементи в поховальному вбранні черняхівської культури. На початку підрозділу пропонується коротка історіографія питання, а також спосіб розв'язання проблеми етнокультурного складу носіїв черняхівської культури шляхом визначення різнокультурних елементів в її середовищі та їх ідентифікації з відомими старожитностями. Під час дослідження вдалося знайти вельбарські та сарматські елементи в черняхівському вбранні. За браком джерел виявилося неможливим відтворити прикраси слов'янського та гето-дакійського етнічних компонентів, наявність яких у черняхівському суспільстві вважається доведеною.

Вельбарські елементи в черняхівському вбранні. Найбільш ефективним способом відтворення будь-якого історико-культурного явища є метод ретроспекції. Ранньосередньовічний жіночий костюм готів реконструйовано за матеріалами могильників Італії, Іспанії, Криму. Вважається, що в римський період історичним готам адекватна, принаймні, частина носіїв вельбарської археологічної культури. Однак, в процесі розвитку від вбрання вельбарської культури до середньовічного "готського" костюму сталися певні зміни, які можливо зафіксувати. Ці зміни відбувалися не лише під впливом моди, але й завдяки запозиченню нових та втрачанню власних рис внаслідок безпосередніх контактів представників різноетнічних груп населення.

Аналіз вбрання черняхівських інгумацій з вельбарськими елементами підтвердив тезу про поширення двофібульної жіночої моделі та моделі з поодинокою пряжкою для чоловіків, що може бути переконливим доказом присутності, а, можливо, й політичного домінування носіїв вельбарських традицій в черняхівському суспільстві. Що стосується окремих елементів вбрання, які можна пов'язати з вельбарським компонентом в черняхівській культурі, то, на жаль, цю проблему досі фундаментально не досліджено. Специфіка черняхівських ювелірних виробів (в першу чергу, масових категорій місцевого виробництва - фібул та пряжок), їх "етнографічність" в межах Європи та відмінність від власне вельбарських спостерігаються вже на початковій стадії культури (Баран, Гороховский, Магомедов, 1990, с. 52). Трохи інша тенденція розвитку у прикрас.

На ранньому етапі черняхівської культури вельбарський компонент визначається досить чітко за наявністю в складі черняхівського намиста бурштинових грибоподібних підвісок, металевих "сокирок", "відерець" північно-західного походження (Кропоткин, 1973; Бажан, Каргапольцев, 1989). Окрім них, культуровизначальними в цей час, вірогідно, можна вважати прикраси з бурштину, зокрема, призматичне зі зрізаними кутами бурштинове намисто. Згадані прикраси потрапляли в черняхівський ареал, очевидно, безпосередньо з носіями цих культурних традицій та швидко виходили з обігу, залишившись в могилах перших поколінь переселенців.

Серед поховань пізнього етапу знайти могили нащадків вельбарців дуже складно. Лише на прикладі відносно замкнених общин, де вельбарський компонент переважав (наприклад, Косанове), можна простежити розвиток вбрання та прикрас. Аналіз пізніх поховань на таких пам'ятках свідчить, що формування складу прикрас відбувалося вибірково. До певних прикрас населення відноситься індиферентно, іншим надає перевагу.

Елементи пізньосарматської культури в черняхівському вбранні.

У пізньоримський період на терені Євразії існувало декілька зон концентрації сарматських пам'яток. Вбрання сарматів Карпатського басейну уважно вивчено і детально реконструйовано угорськими колегами (Vaday, Istvaa