МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Комяков Олександр Михайлович

УДК 330.11

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

08.01.01 — економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії факультетів управління і маркетингу Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Пахомов Юрій Миколайович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин,

директор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Рибалкін Володимир Олександрович,

Київський міжнародний університет цивільної авіації,

професор кафедри політичної економії

кандидат економічних наук,

Мельник Олексій Михайлович,

Київський національний економічний університет,

ст. викладач кафедри політичної економії

облікових факультетів

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України,

відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м.Київ

Захист відбудеться 26 квітня 2000 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 246.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 24 ” березня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стратегія переходу до сучасних ринкових відносин потребує глибокого теоретичного аналізу та осмислення як загальних закономірностей становлення та функціонування цивілізованої ринкової системи, так і нашої національної специфіки руху до повноцінного ринку. За цих умов першочергової ваги набуває проблема обгрунтування місця і ролі держави для досягнення визначеної концептуальної мети — формування соціально орієнтованої ринкової економіки. При цьому, звичайно, важливо переосмислити через призму національної специфіки державного процесу становлення ринку досвід його використання в інших країнах, в тому числі — в державах з перехідною економікою. Це, в свою чергу, передбачає теоретичний аналіз та узагальнення основних функцій держави в перехідній економіці, її роль в розробці відповідної економічної стратегії і тактики, які повинні забезпечити постановку, реалізацію адекватних сучасному станові суспільно-економічної системи України трансформаційних завдань, виділити пріоритети та визначити способи, шляхи раціонального досягнення загальної мети.

На жаль, сучасний рівень теоретичних досліджень проблем трансформації адміністративно-командної системи в ринкову не відповідає вимогам практики, зокрема і в Україні.

Відсутність цілісної теорії перехідної економіки, недосконалість методологічних підходів до реалізації ринкових трансформацій значною мірою сприяли тій глибокій комплексній кризі та безладдю, в які "поринула" національна економіка. Ставка ідеологів-реформаторів на сучасні західні економічні теорії, які спрацьовують в розвинутому ринковому господарстві, виявилась недостатньо дійовою через специфіку нашої ситуації — за 90-ті роки стару систему в економіці демонтували, а ефективних підвалин нової не створили. Цьому "сприяли" відсутність достатніх наукових узагальнень в економічній теорії, концентрація економічних досліджень переважно на прикладних аспектах реформи, недостатнє врахування специфічності трансформаційного процесу в нашій країні та інші причини. Загальним результатом їх вияву стала фрагментарність і неефективність державної економічної політики, в т.ч. її складових — стратегії та тактики, які розроблялись і втілювались протягом 1991-1999 pp.

Нині першочерговим завданням економічної теорії, передусім її складової - політичної економії, є дослідження і пізнання основних закономірностей розвитку соціально-економічної системи, особливостей трансформації, визначення місця, функцій та ролі в ній держави, а відповідно і передумов формування її економічної політики на шляху до ринкової системи. В українській економічній думці ці проблеми потребують наукового аналізу як у світлі світового досвіду, так і з урахуванням національних особливостей перехідного періоду.

Актуальність поставленої проблеми суттєво зростає і в зв'язку з курсом на радикалізацію економічних перетворень, посилення їх керованості, який проголошений нині в Україні. Це підвищує вимоги щодо опори на наукові засади, їх системність та дієвість в розробці економічної політики.

Рівень наукової розробки проблем функціонування і розвитку соціально-економічної системи є ключовим в розумінні закономірностей суспільного прогресу, визначає теоретико-ме-то-до-ло-гі-ч-ну базу дослідження особливостей формування і реалізації економічної політики держави, її функцій, ролі на тому чи іншому етапі історичного розвитку економічної системи (формації) і в сучасній перехідній економіці.

Слід наголосити, що зазначені питання завжди перебували в колі наукових інтересів представників найрізноманітніших шкіл і течій. Зокрема, вони розглядались у працях А.Сміта, К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна, Г.Плеханова, Дж.М.Кей-н-са, В.Ойкена, В.Рьопке, Ф.Хайє-ка, П.Са-му-е-ль-со-на, Я.Корнаї та інших дослідників.

Ши-ро-ке ві-до-бра-жен-ня рі-з-них сто-рін ста-но-в-лен-ня і фун-к-ці-о-ну-ван-ня рин-ко-вих від-но-син в пост-со-ці-а-лі-с-ти-ч-ній (пе-ре-хі-д-ній) еко-но-мі-ці, в то-му чи-с-лі, — ана-ліз мі-с-ця, ро-лі та ме-то-дів дер-жа-в-но-го ре-гу-лю-ван-ня цих про-це-сів, знайшло в пра-цях ві-до-мих укра-їн-сь-ких еко-но-мі-с-тів Ю.Бажала, Л.Бе-с-ча-с-но-го, О.Беляєва, В.Богині, А.Гальчинського, В.Геєця, О.Гоша, С.До-ро-гу-н-цо-ва, П.Єщенка, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, І.Лукінова, С.Мочерного, В.Па-на-сю-ка, Ю.Пахомова, А.Покритана, В.Черняка, А. Чу-х-на та ін-ших, а та-кож ві-до-мих ро-сій-сь-ких еко-но-мі-с-тів Л.Абалкіна, П.Буніча, Є.Гайдара, Л.Га-тов-сь-ко-го, В.Іноземцева, Л.Колганова, В.Ку-лі-ко-ва, А.Лівшиця, Н.Пе-т-ра-ко-ва, Б.Плишевського, В.Радаєва, С.Шаталіна, Н.Шмельова, Г.Яв-лін-сь-ко-го та ба-га-тьох ін-ших.

Водночас за наявності великої кількості слушних думок, пропозицій та узагальнень, висловлених у нашій літературі, поки що відсутні комплексні глибокі розробки, які б поставили аналіз закономірностей наукового формування й реалізації державної економічної політики (в тому числі - державного регулювання ринкових трансформацій) на міцний теоретичний грунт і сформулювали методологічні засади розробки державної економічної стратегії та її першочергові напрями, оцінку їх ефективності (дієвості) тощо.

Об'єктивна необхідність вдосконалення механізму формування та реалізації економічної політики держави перехідної економіки, недостатня наукова розробка зазначеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії факультетів управління і маркетингу Київського національного економічного університету (тема “Соціально-еко-но-мі-ч-ні функції держави перехідної економіки”, № державної реєстрації 0197V004166).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є методологічне, теоретичне і практичне обгрунтування змісту, функцій та зростаючої ролі державного регулювання в перехідній економіці як структуроутворюючого чинника становлення і розвитку цивілізованих ринкових відносин.

Відповідно до означеної мети в дисертації поставлені і вирішувались такі завдання:

- розкрити теоретико-методологічні засади формування державної економічної політики та еволюцію її функцій;

- здійснити аналіз складових економічної політики і з’ясувати взаємозв'язок між ними;

- визначити основні суперечності перехідної економіки та місце і роль держави в їх розв'язанні;

- обгрунтувати зростаючу регулюючо-створювальну економічну роль держави в ринкових трансформаційних процесах;

- розкрити об'єктивні тенденції структурних зрушень в економіці;

- уточнити зміст структурної політики та проаналізувати її як умову і фактор раціоналізації процесу становлення ринкових відносин;

- визначити і провести макроекономічний аналіз основних напрямів структурної політики в Україні при переході до ринку;

- проаналізувати взаємозв'язок структурної політики і державної політики зайнятості населення як головного засобу регулювання ринку праці;

- визначити проблеми становлення і формування ринку праці в Україні та визначити можливі шляхи їх розв'язання.

Предметом дослідження є механізм формування та основні напрями і методи державного регулювання ринкових трансформацій в перехідній економіці.

Об'єктом дослідження виступає конструктивна (утворююча) економічна роль держави при переході від адміністративно-командної економіки до ринкової.

Теоретичною та методологічною базою дисертації є праці класиків економічної теорії, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів з питань державного регулювання соціально-економічних процесів на різних етапах еволюції економічних систем, в т.ч. й перехідної економіки. Дослідження проводилось на основі методів наукової абстракції, аналізу та синтезу, єдності історичного і логічного, системного підходу; порівняльного аналізу, наукового передбачення (наукової гіпотези).

Інформаційною базою дослідження є вітчизняна та інших країн СНД монографічна література та періодичні видання, законодавчі акти України, статистичні та аналітичні матеріали Кабінету Міністрів України і відповідних міністерств, результати Всеукраїнських соціологічних опитувань, а також наукові дослідження ряду західних економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження та особистий внесок автора полягають у наступному:

розроблено авторську концепцію державного регулювання як органічної складової сучасної економічної політики, де аргументована конституюча роль об"єктивного суспільного інтересу в раціоналізації економічної стратегії і тактики держави;

обгрунтовано, що неминучий конфлікт економічних інтересів різних господарюючих суб'єктів, який виникає в процесі їх узгодження та реалізації, тим менший, чим ближче державна економічна політика до об'єктивно обумовленого суспільного інтересу;

аргументовано концепцію щодо зростання регулюючо-ство-рю-валь-ної економічної ролі держави в перехідній економіці на основі виділення пріоритетності конструктивних заходів держави на рівні інституціональних ринкових трансформацій в суспільстві;

доказано місце і роль державної структурної політики як органічної єдності умови та фактору раціоналізації процесів становлення ринкових відносин в Україні, згідно уточнення автором сутності такої політики як механізму управління, насамперед, матеріальними й фінансовими ресурсами та їх взаємопов'язаним рухом у межах макроекономічного відтворювального процесу;

показано непослідовність та суперечливий характер державної політики зайнятості в Україні — головного засобу регулювання ринку праці. В роботі обгрунтовано специфіку і основні напрямки активної політики зайнятості на сучасному етапі;

досліджено необхідність корекції ринкової трансформації економіки країни в напрямі дієвої реалізації глобальних економічних функцій державного регулювання на засадах оптимізації співвідношення між кількістю пріоритетних стратегічних цілей і кількістю реальних інструментів їх досягнення.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і рекомендації роботи можуть сприяти раціоналізації процесів становлення ринкових відносин в Україні, а також бути використані для оцінки ефективності державної політики та при розробці цілісної довгострокової програми ринкової трансформації економіки країни та обгрунтуванні її пріоритетів. Ряд теоретичних положень дисертації використовується в навчальних курсах "Політична економія" та "Економічна політика" в КНЕУ, а також були використані в процесі розробки та підготовки проектів Українським центром ділових зв’язків.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались і були схвалені: на методологічних семінарах кафедри політекономії факультетів управління і маркетингу КНЕУ; Республіканській конференції “Розвиток економічної теорії та посилення її практичної функції” (м.Київ, 1980р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми викладання економічної теорії” (м.Київ, 26-28 квітня 1999 р.); семінарах Міжнародного центру перспективних досліджень.

Наукові публікації. За темою дисертації опубліковано чотири наукові праці загальним обсягом 1,2 друкованих аркуші, з них 3 — в наукових фахових виданнях, 1 — як тези доповіді на конференції.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи 169 стор. машинописного тексту, включаючи 13 таблиць і 2 рисунки. Список використаних джерел містить 179 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проведено аналіз стану наукової розробки проблеми, що досліджується, сформульовано мету і основні задачі дисертації, викладено методологічну основу і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади і необхідність державного регулювання економіки” розглядаються державне регулювання як органічна складова сучасної економічної політики, а також регулюючо-створювальна економічна роль держави при переході до ринку.

У роботі визначається, що становлення і зміцнення держави як суспільного інституту супроводжувалась розвитком численних її функцій, в тому числі й економічних, наголошується, що історія розвитку економічних функцій — невід'ємна складова еволюції суспільства в його організованих формах.

Виникнення та розвиток економічних функцій держави — це результат розвитку продуктивних сил та її об'єктивних суспільних потреб.

Економічні функції держави знаходяться в постійній динаміці, спостерігається їх зростання та формування в органічному взаємозв'язку з суспільним прогресом.

Економічна політика держави, її економічні функції формуються нині в результаті складного механізму взаємодії та боротьби інтересів різних верств населення. Така політика — результат певного консенсусу цих інтересів, їх рівнодіюча сила. Функції держави як інструмента реалізації класових економічних інтересів обмежуються, все більше поступаючись її загальноекономічним і загальносоціальним функціям.

Досить поширеним в спеціальній літературі є визначення економічної політики держави як діяльності її органів влади й управління з окресленням стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів, а також засобів для їх досягнення заради забезпечення стабільного економічного зростання. Складовими економічної політики є діалектичні взаємозв'язки економічної стратегії та економічної тактики.

Економічна стратегія — це всебічний комплексний план (програма), спрямований на досягнення довгострокової мети, що органічно включає напрямки, завдання та пріоритети економічного розвитку.

Економічна тактика — система форм і методів реалізації економічної стратегії, тобто комплекс заходів впливу держави на перебіг конкретних економічних процесів з метою надання їм параметрів, які визначені завданнями економічної стратегії. Базовою метою економічної стратегії держави виступають: гармонійний стабільний розвиток соціально-еко-но-мі-ч-ної системи; досягнення загального добробуту суспільства. В цьому держава, як суб'єкт стратегії, ототожнює себе з цілим суспільством.

На нашу думку, завдання державної економічної стратегії визначаються особливостями соціально-економічної системи і являють собою досить гнучкий набір цілей, пріоритетів, які мають бути досягнуті в результаті реалізації економічної політики держави. В сучасній ринковій економці до таких цілей належать: створення економіко-правового середовища та умов економічного зростання; сформована ефективна структура виробничого потенціалу; забезпечення повної зайнятості, справедливого розподілу (перерозподілу) доходів, грошової системи та зовнішньоекономічного балансу (рівноваги). Слід підкреслити, що набір пріоритетів державної економічної стратегії формується залежно від конкретного стану соціально-економічної системи.

Нині в науковій літературі має місце концептуальний підхід стосовно виділення дій щодо реалізації економічної політики в окремий термін державного регулювання економіки. Під цим поняттям розуміється система законодавчих, регулюючо-виконавчих та контрольних заходів, що здійснюються відповідними державними та громадськими інститутами з метою дійового впливу на функціонування та розвиток соціально-економічної системи.

Наукове обгрунтування економічної політики сприяє глибокому оновленню соціально-економічного життя, більш повному розкриттю ресурсів суспільства. Для вироблення економічної політики (рис. 1), що грунтується на всебічному врахуванні вимог об'єктивних економічних законів, першочергове значення, з одного боку, має забезпечення реалістичної, об'єктивної оцінки досягнень у вирішенні соціально-економічних завдань, виявленні труднощів і недоліків, їх причин, а з іншого - такої самої реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшого соціально-економічного розвитку.

Рис. 1. Складові економічної політики

У роботі підкреслюється, що механізм державного регулювання необхідно розглядати як сукупність організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких виконуються взаємозв'язані функції для забезпечення безперервної, ефективної дії відповідної системи (держави) на підвищення функціонування економіки.

В економічному розумінні державне регулювання виступає як відокремлена функція, яка здійснюється відповідним апаратом. Хоча його природа і характер обумовлені так само природою і характером власне виробництва, функція державного регулювання здійснюється через свідому організаторську діяльність державного управлінського апарату.

У роботі обгрунтовано, що свідомий початок в розвитку перехідної економіки стає внутрішньо присутнім моментом об'єктивності. Економічні відносини поза свідомими діями держави вже не можуть динамічно розвиватися в напрямі, який визначається історичною необхідністю.

Також є й більш конкретні обставини, які генерують необхідність посилення свідомого начала та регулюючої ролі держави в трансформаційних процесах переходу від адміністративно-командної системи до ринкової. Це поява різних форм господарювання, ускладнення економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, а також перманентна всеохоплююча криза в країні.

Аналіз сучасної економічної літератури свідчить, що неоліберальна МВФівська модель розрахована на країни з традиціями ринкової економіки. Її головна ідея — не в створенні, а у вдосконаленні ринкового середовища та формуванні умов (в т.ч. і політичних) для припливу іноземного капіталу з метою подальшої інтеграції в світове господарство. Вона не призводить до вирішення "на старті" термінових завдань ринкових трансформацій, а для країн, які неінтегровані в світовий ринок індустріальних виробництв та їх стратегічних науково-технічних, культурно-освітянських сфер дає пагубні результати. Все це ми маємо нині в Україні.

У плані узагальнення і використання досвіду країн Центральної Європи в роботі виділяються такі моменти.

По-перше, активне проведення "політики рівноправності" приватного і державного секторів з метою подолання ідеології про "другосортність" державного сектору та переведення його функціонування на ринкові засади.

По-друге, системна і комплексна розробка та здійснення соціальної політики. В її основі лежить програма формування соціально орієнтованої економіки із зростаючим попитом. Адже відомо, що сучасний ринок — це ринок споживача. Там, де має місце масове зубожіння населення цивілізованих ринкових відносин бути не може.

По-третє, дійове і багатоаспектне регулювання експортної діяльності шляхом її стимулювання, цілеспрямованого "накачування" інвестицій в експортні виробництва, надання державних гарантій на експортні кредити, просування вітчизняних товарів на зовнішні ринки та ін.

По-четверте, по іншому складається співвідношення процесів економічного зростання та стабілізації в більшості країн Центральної Європи. Уряди цих країн також приділяють увагу монетарній макроекономічній стабілізації, в тому числі боротьбі з інфляцією та бюджетним дефіцитом. Але стабілізаційні процеси в більшості випадків носять підпорядкований характер, розглядаються як складова більш загального процесу — процесу ринкової рівноваги та зростання виробництва.

В роботі показано, що як монетарна, так і фінансова стабілізація — це лише окремий (хоч і важливий) аспект загальної економічної стабілізації, лише момент динамічної системи відтворення.

Однією з вихідних причин негативних наслідків ринкових трансформацій в Україні є нерозробленість до цього часу національною наукою теоретичної моделі реформування адміністративно-командної економіки в ринкову.

В роботі обгрунтовано, що така парадигма повинна відповідати наступним критеріям.

По-перше, трансформаційна модель переходу економіки України до ринкових відносин має носити чітко відтворювальний характер і забезпечувати стабільність реальних економічних процесів. Тобто, реформування слід проводити не заради самих реформ, а для їх здійснення за чіткими критеріальними оцінками приросту економічного і соціального ефекту.

По-друге, головною невирішеною проблемою нині є забезпечення функціонування економіки України у режимі стабільного соціально-економічного розвитку на базі послідовної структурної перебудови економіки та якісного зростання.

У другому розділі “Структурна політика як умова і фактор раціоналізації процесу становлення ринкових відносин” розкривається сутність структурної політики як одного з важливих елементів економічної стратегії та повсякденної практики країн, що стали на шлях ринкових трансформацій.

Структурна політика, яка є складною й багатоаспектною проблемою, що і визначено в роботі, в своїй сутнісній основі зводиться до управління ресурсами, насамперед, матеріальними й фінансовими, та їх взаємопов'язаним рухом у межах макроекономічного відтворювального процесу. Необхідно мати на увазі, що раціональне здійснення цієї політики передбачає наявність відповідних соціально-економічних відносин, які дають змогу ефективно використовувати ресурси, оскільки в таких відносинах відбувається їх рух. Про це свідчить і практика розвинутих країн.

У дисертації доведено, що ті країни, де ринкові трансформації не супроводжувались структурною перебудовою, не змогли створити ефективне ринкове господарство і увійти до групи високорозвинутих країн. Це зумовлено тим, що світовий ринок являє собою сферу жорсткої конкурентної боротьби, а без підвищення конкурентоспроможності національних товарів, спроби пробитися до нього приречені на провал.

Глибока структурна перебудова перехідної економіки — обов'язкова умова використання переваг міжнародного поділу праці, і в тому числі — науково-технічних досягнень більш розвинутих країн.

Різноманітність й особливості структурних зрушень у тій чи іншій країні визначаються такими факторами. По-перше, конкретними формами реалізації універсальних принципів функціонування відповідного типу економіки. По-друге, специфічними для кожної країни умовами і формами становлення та розвитку народного господарства. По-третє, етапом, на якому перебуває країна при здійсненні структурної політики, зокрема ступенем завершеності технологічної перебудови.

Найбільший ефект від використання наявного в руках держави інструментарію здійснення структурної політики може бути досягнутий тоді, коли вдається спрогнозувати об'єктивні тенденції змін в економіці, зокрема зрушення в поділі праці, а також виробити комплексну програму просування до поставленої мети й мобілізувати для цього весь арсенал засобів.

Таким чином, на структурну політику покладається функція координації усіх інструментів впливу на економіку, які використовуються державою в процесі регулювання ринкової системи.

У роботі показано, що макроструктура економіки України погіршується, віддаляючись від соціальної спрямованості.

Для виходу з цього становища слід активізувати інвестиційну та інноваційну діяльність держави у структуротворенні з визначенням макроструктурних пріоритетів.

Глибока структурна перебудова має охопити не лише макрорівень (зміну галузевої структури економіки), але й мікрорівень (модернізацію підприємств та їх реструктуризацію). Остання, як відомо містить раціоналізацію організації виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій, підвищення якості продукції та зниження її собівартості, а також оптимізацію чисельності виробничого персоналу, забезпечення умов для постійного підвищення рівня його кваліфікації.

У дисертації доведено, що розробляючи і здійснюючи структурну політику, слід виходити, насамперед, з того, що функціональна структура народного господарства України має відати параметрам і вимогам незалежної держави. При цьому вона повинна забезпечувати:*

раціональне використання національних ресурсів;*

розширене відтворення суспільного виробництва та піднесення його ефективності;*

постійне підвищення життєвого рівня населення.

Разом з тим, сучасна концепція розвитку народного господарства України має враховувати соціально-економічну, демографічну та екологічну ситуацію. Вона також повинна передбачати вдосконалення не лише функціональної, а й територіальної структури народного господарства.

У третьому розділі “Державна політика зайнятості як засіб регулювання ринку праці” розкривається сутність державної політики зайнятості в умовах становлення та функціонування ринку праці в перехідній економіці України.

У дисертації зазначається, що ринок праці, як складова всієї ринкової системи господарювання має принципову особливість. Вона полягає в тому, що його елементом є люди, які окрім освітньої та професійно-кваліфікаційної підготовки, наділені специфічними рисами: психофізіологічними, соціальними, культурними, релігійними і політичними. Всі вони впливають на кон'юнктуру ринку праці та специфіку механізму його регулювання. На даному ринку виникає багато соціально-економічних проблем, розв'язання яких не під силу чисто ринковому механізму і вимагає державного втручання. А саме:

·

· слід враховувати, що на нерегульованому ринку праці може встановитись "рівноважна заробітна плата" деяких категорій працівників, на яку вони просто не мають змоги прожити;

· внутрішній механізм ринку праці, формуючи у працівників свідому необхідність підвищувати свій освітньо-кваліфікаційний рівень, сам по собі не може забезпечити ефективну професійно-кваліфікаційну підготовку робочої сили;

· під дією лише ринкових сил неможливе розв'язання багатьох регіональних трудових проблем, які періодично виникають.

У роботі показано, що держава створює сприятливі умови для забезпечення раціональної зайнятості працездатного населення. Досягається це в процесі здійснення державної політики зайнятості, яка є важливою складовою загальної системи державного регулювання ринку праці. Разом з тим, така політика становить невід'ємну компоненту всієї соціальної політики держави в ринковій економіці.

Наукова обгрунтованість державної політики зайнятості повинна базуватися на врахуванні механізму дії економічних законів та особливостей конкретно-історичних умов розвитку країни.

Основні зусилля держави в регулюванні зайнятості націлені на використання різноманітних засобів впливу на ринок праці. Політика регулювання останнього становить своєрідне відображення співвідношення головних діючих суб'єктів на цьому ринку - продавців і покупців робочої сили та держави і профспілок як посередників у трудових відносинах.

У роботі аналізуються негативні тенденції, які рельєфно проявляються на ринку праці України.

По-перше, спостерігається, порівняно з попередніми роками, зниження темпів зростання зайнятості й чисельності робочої сили у виробничій сфері.

По-друге, темпи зростання зайнятості сповільнюються швидше, ніж знижується чисельність робочої сили, про що свідчить наявність значного прихованого безробіття.

По-третє, скорочення чисельності зайнятих істотно відстає від зниження обсягів виробництва. Це означає накопичення надлишкової чисельності зайнятих, що зумовлено цілою низкою чинників: існуванням та державною підтримкою окремих збиткових підприємств, виробництв і навіть галузей; недієвістю системи банкрутств; своєрідністю проведення роздержавлення та приватизації в перші роки незалежності української держави.

Сучасний механізм регулювання зайнятості розглядається в роботі як поєднання системи заходів державного сприяння зайнятості та ринкового механізму саморегулювання економічних процесів, в т.ч. і на ринку праці. Така субординація елементів регулювання ринку праці принципово важлива, оскільки в Україні на перше місце був поставлений "ринковий механізм саморегулювання", який і "до-ре-гу-лю-ва-в-ся" до соціального колапсу.

Система державного регулювання має передбачати нормативно-правове (законодавче), інформаційне забезпечення політики зайнятості, а також економічні, соціально-політичні та організаційні важелі їх реалізації.

В аналізі сучасного етапу формування ринку праці в Україні в дисертації розглядаються такі негативні явища, як приховане безробіття і нерегламентована діяльність.

В роботі підкреслено, що ак-ти-в-на дер-жа-в-на по-лі-ти-ка за-йня-то-с-ті, зокрема, містить роз-ро-б-лен-ня і ре-а-лі-за-цію ефе-к-ти-в-них на-ці-о-наль-них і ре-гі-о-наль-них про-грам спри-ян-ня са-мо-зай-ня-то-с-ті, під-при-є-м-ни-ц-т-ву та кон-ку-рен-т-но-з-да-т-но-с-ті ма-лих фірм.

Ефе-к-ти-в-на дер-жа-в-на по-лі-ти-ка за-йня-то-с-ті має охо-п-лю-ва-ти як ма-к-ро-(в т.ч. й ре-гі-о-наль-ний), так і мі-к-роеко-но-мі-ч-ний -рі-вень. При цьо-му по-трі-б-но осми-с-ли-ти про-це-си фор-му-ван-ня рин-ку ро-бо-чої си-ли, з’ясувати про-фе-сій-но--ква-лі-фі-ка-цій-ний склад і рі-вень під-го-тов-ки зві-ль-не-них пра-ців-ни-ків, ви-зна-чи-ти всі дже-ре-ла, які по-но-в-лю-ють ри-нок пра-ці.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації дослідження щодо еволюції місця і ролі держави в регулюванні загальних соціально-економічних тенденцій перехідної економіки різних країн, в тому числі України, дозволяє зробити такі висновки і пропозиції:

1. Розвиток ринкових відносин на основі усуспільнення виробництва призводить до того, що внутрішні суперечності ринкової системи не можуть бути розв'язані без участі держави, оскільки економіка як система суспільних відносин функціонує одночасно з розвитком держави. Остання стає суб'єктом організації раціонального відтворення всього господарського життя та узгодження і реалізації різноманітних економічних інтересів суспільства в цілому. Держава, як верховний власник, реалізує свої потенційні можливості через відповідні функції, які є стрижнем економічної політики і "матеріалізуються" через механізм державного регулювання. Останнє становить органічну складову економічної політики. При цьому розкрито діалектику взаємозв'язку між державним регулюванням економіки та її ринковим саморегулюванням.

2. Для перехідної економіки (надзвичайно динамічної системи) регулюючо-створювальна політика держави стає об'єктивною необхідністю і має здійснюватись постійно та конструктивно. Це зумовлено тим, що свідоме начало в ринкових трансформаційних процесах стає внутрішньо присутнім моментом об'єктивності, оскільки економічні відносини поза свідомими діями держави не можуть динамічно розвиватись в напрямі, який визначається історичною необхідністю.

3. В комплексі трансформаційних проблем виділені та проаналізовані об'єктивні суперечності перехідного періоду до ринку:*

конфлікт між необхідністю підвищення економічної ефективності та функціонуючими господарськими структурами;*

необхідність підвищення економічної ефективності та потреба прискорення у масовій свідомості принципів соціальної справедливості;*

розрив у часі між демонтажем адміністративних методів управління (регулювання) економічними процесами та становленням (формуванням) ринкових інструментів регулювання;*

об'єктивна несприйнятність наших висхідних умов реформування економіки на основі монетаристської моделі. При цьому обгрунтовано необхідність та напрями: корегування її в сучасній ситуації; проведення політики рівноправності приватного і державного секторів; здійснення конструктивної соціальної політики на основі розробки і реалізації відповідних комплексних національних програм.

4. Для виходу України із глибокої системної соціально-економічної кризи необхідно.

Перше. Надати стратегічно чітко відтворювальний характер трансформаційній моделі переходу економіки до ринкових відносин і забезпечити стабільність реальних економічних процесів;

Друге. Забезпечити функціонування економіки у режимі стабільного соціально-економічного розвитку на базі термінового вирішення проблем тактичного характеру, серед яких виділено:*

захист населення на державному рівні від інфляційних процесів за допомогою своєчасної індексації і регулярної виплати на інших соціальних виплат;*

введення державних реальних гарантій збереження грошових вкладів населення у різних банках та виплати дотацій на житлово-комунальні послуги для неплатоспроможних прошарків громадян.

Стратегічно-тактичною проблемою в країні при виході з кризи залишається необхідність введення більш жорсткого режиму економії всіх видів ресурсів в усіх господарських ланках, незалежно від форм господарювання.

5. Структурна політика для країн, які стали на шлях ринкових трансформацій, є одним із важливих елементів економічної стратегії та повсякденної практики. До того ця політика виступає одночасно як умова і фактор раціоналізації процесу становлення ринкових відносин. В своїй сутнісній основі структурна політика зводиться до управління ресурсами, насамперед, матеріальними й фінансовими, та їх взаємопов'язаним рухом у межах макроекономічного відтворювального процесу. Серед найістотніших її ознак виділено довгостроковий характер, а також спрямованість на досягнення якісних перетворень економіки в галузевому розрізі та в територіальному розміщенні продуктивних сил.

6. Спроби України "включитися" в систему міжнародного поділу праці приречені на провал без глибокої структурної перебудови. При цьому обгрунтовано показано недостатню продуманість так званої "концепції термінової переорієнтації української економіки на західні ринки".

Суттєве значення має вибір інструментів структурної політики. До таких інструментів держави, з одного боку, належить захист (через тарифні та інші обмеження) окремих галузей від міжнародної конкуренції, а з іншого - це надання субвенцій окремим регіонам, кредитів та дотацій підприємствам, які забезпечують НТП і можуть виробляти конкурентноздатну продукцію. Адміністративні й правові інструменти мають використовуватися лише для окреслення "загальних рамок" діяльності господарюючих суб'єктів. При цьому такі інструменти мають бути сумісними з основами відповідної економічної системи, зокрема з перехідною економікою.

7. Структурна політика, як фактор економічного розвитку, повинна націлювати функціонування народного господарства на розв'язання таких основних завдань: вибір пріоритетних напрямів розвитку, які, з одного боку, забезпечують динамічне зростання галузей, що втілюють НТП, а з іншого - дадуть змогу модернізувати деякі успадковані від минулого застарілі виробництва. Ці дії сприятимуть якісним зрушенням в економіці, спрямовуватимуть її розвиток на задоволення різноманітних потреб кожної окремої людини і суспільства в цілому.

Важливо також органічно збалансувати державну політику структурної перебудови народного господарства країни як національною, так і регіональними програмами створення робочих місць та політикою зайнятості населення.

8. Макроекономічна стабілізація в перехідній економіці органічно передбачає гармонізацію державою макро- і мікроекономічних умов відтворення та функціонування сукупної робочої сили, тобто формування і розвитку цивілізованих трудових відносин, а також - ринку праці.

9. Державна політика зайнятості — головний засіб регулювання ринку праці. Державне регулювання ринку праці — це науково обгрунтована цілеспрямована дія держави, її відповідних інституцій на соціально-економічні процеси в сфері праці та зайнятості з використанням системи специфічних форм, методів і заходів, перш за все, опосередкованого характеру з метою сприяння щодо забезпечення економічного зростання (на основі ефективного функціонування робочої сили) та збереження соціальної стабільності в суспільстві. За формами і методами державне регулювання зайнятості виступає як активна та пасивна політика.

10. В Україні на фоні чітко виявленого структурно-тех-но-ло-гі-ч-но-го регресу народного господарства спостерігаються негативні тенденції в сфері зайнятості населення:*

зростання чисельності та рівня безробіття;*

наявність значного прихованого безробіття;*

скорочення чисельності зайнятих істотно відстає від зниження обсягів виробництва, що означає накопичення надлишкової чисельності зайнятих;*

зростання чисельності осіб, які зайняті нерегламентованою діяльністю.

Все це посилює соціальне напруження в країні, за таких умов державне регулювання зайнятості набуває особливого значення.

11. Головні напрями регулювання ринку праці в сучасних умовах в Україні:*

збільшення видатків на проведення активних заходів на ринку праці за рахунок посилення цільової кредитно-інвестиційної діяльності в регіонах;*

сприяння розвитку нових і збереження існуючих перспективних робочих місць;*

розвиток самостійної зайнятості населення та малого і середнього бізнесу;*

створення мережі навчальних центрів, що займаються якісною професійною перепідготовкою дорослого населення;*

окреме субсидування працевлаштування молоді;*

поліпшення кадрового і технічного забезпечення державних регіональних служб зайнятості;*

посилення правових норм і контролю щодо ліцензування та функціонування недержавних служб зайнятості;*

упровадження єдиної інформаційної системи обліку вільних робочих місць та обліку і розподілу трудових ресурсів.

Реалізація цих заходів сприятиме формуванню ринку праці, який відповідає сучасному стану економіки нашої держави і значною мірою зменшить соціальні втрати значної частки населення в непростих умовах реформування трудових відносин та ринкових трансформацій в цілому.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У наукових фахових виданнях:

1. Комяков О.М. Теоретичні основи державної структурної політики на сучасному етапі // Трибуна. — 1999. — №11-12. — С. 15-16 (0,5 д.а.).

2. Лациба М.В., Беляєв О.О., Комяков О.М. Інформаційне забезпечення як умова соціально-економічної трансформації // Проблеми формування ринкової економіки. Міжвідомчий наук. збірник. Вип. 7. — К.: КНЕУ, 1999. — С. 141-144 (0,15 д.а., особисто автору належить розробка питання: інформаційне забезпечення як необхідна умова економічного і соціального розвитку України — 0,1 д.а.).

3.

В інших виданнях:

4. Комяков А.М. К вопросу о связи экономической теории с хозяйственной практикой // Тез. докл. респ. науч. конф. “Развитие экономической теории и усиление ее практической функции”. Ч.1. — К.: Изд-во Ин-та экономики АН УССР, 1980. — С. 219-221 (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Комяков О.М. Державне регулювання перехідної економіки. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. — Економічна теорія. — Київський національний економічний університет, Київ, 2000.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів перехідної економіки України, розглядаються об’єктивні процеси зміцнення ролі держави в трансформаційних процесах, розкривається сутність економічної політики держави і її складових частин — економічної стратегії і тактики.

Значна увага приділяється структурній політиці держави як умові й орієнтиру раціоналізації процесу становлення ринкових відносин, що в своїй сутнісній основі зводиться до управління ресурсами, насамперед, матеріальними й фінансовими, та їх взаємопов'язаним рухом у межах макроекономічного відтворювального процесу.

Встановлено, що макроекономічна стабілізація в перехідній економіці органічно передбачає гармонізацію державою макро- і мікроекономічних умов відтворення та функціонування сукупної робочої сили, тобто формування і розвитку цивілізованих трудових відносин, а також ринку праці.

Ключові слова: державне регулювання, економічна політика, структурна політика, інструменти структурної політики, державна політика зайнятості, суперечності перехідної політики.

АННОТАЦИЯ

Комяков А.М. Государственное регулирование переходной экономики. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. — Экономическая теория — Киевский национальный экономический университет, Киев, 2000.

Диссертационная работа посвящена исследованию проблемы становления и укрепления роли государства как общественного института в трансформационных социально-экономических процессах, развитию его экономических функций как результата развития производственных сил и объективных общественных потребностей.

В работе подчеркивается, что сознательное начало в развитии переходной экономики становится внутренне присущим моментом объективности. Экономические отношения вне сознательных действий государства уже не могут динамично развиваться в направлении, которые определяются исторической необходимостью.

Также есть более конкретные условия, которые генерируют необходимость усиления сознательного начала и регулирующей роли государства в трансформационных процессах перехода от административно-ко-ман-д-ной системы до рыночной. Это появление различных форм хозяйствования, усложнения экономических связей между хозяйственными субъектами, а также всеохватывающим кризисом в стране.

В работе обосновано, что экономическая политика в стране, и ее экономические функции формируются в результате сложного механизма взаимодействия, и борьбы интересов различных слоев населения. Такая политика — это результат консенсуса этих интересов, их равнодействующая сила. Функции государства как инструмент реализации классовых экономических интересов ограничивается, все более уступая общеэкономическим и общесоциальным.

Под экономической политикой государства понимается деятельность ее органов власти и управления в определении стратегической цели, направлений, задач и приоритетов, а также способов их достижений ради обеспечения стабильного экономического роста. Составными частями экономической политики есть диалектическая взаимосвязь экономической стратегии и тактики.

Государственное регулирование экономики рассматривается в работе как органическая часть и как форма проявления современной экономической политики, а его механизм — это совокупность организационно экономических методов и инструментов, с помощью которых реализуются взаимосвязанные функции для обеспечения беспрерывного, эффективного действия государства с целью повышения эффективности функционирования экономики.

Значительное внимание уделяется структурной политике государства как условию и ориентиру рационализации процесса становления рыночных отношений, которая в своей сущностной основе сводится к управлению ресурсами, в первую очередь, материальными и финансовыми, и их взаимосвязанным движением в границах макроэкономического воспроизводственного процесса.

Обосновано, что макроэкономическая стабилизация в переходной экономике органически предполагает гармонизацию государством макро- и микроэкономических условий воспроизводства и функционирования совокупной рабочей силы, т.е. формирования и развития цивилизованных трудовых отношений, а также рынка труда.

Механизм государственного регулирования количественных и качественных параметров рынка труда включает в себя такие существенные элементы:

·

· рост значения новых сфер приложения труда (малый и средний бизнес);

· создание условий для получения образований и квалификаций населения как для начала трудовой деятельности, так и в ее период, т.е. повышение трудового потенциала страны;

· реализация госудварственной политики рациональной занятости трудоспособного населения.

В основу методов государственного регулирования занятости населения должны быть положены следующие факторы: стимулы к экономическому росту и к повышению эффективности производства; возвращение населению доверия к высокопроизводительному труду как главному фактору соответствующего уровня заработной платы.

Ключевые слова: государственное регулирование, экономическая политика, структурная политика, инструменты структурной политики, государственная политика занятости, противоречия переходной экономики.

ABSTRACT

O.M. Komjakov. State control in a transition period economy. - Manuscript.

Thesis of an applicant for a candidate degree in the economics; specialty 08.01.01. - The theory of economics. - National Economic University, Kyiv, 2000.

The Thesis is aimed at the study of the role of the state in the regulation of social and economical processes in the period of changing economics, including those in the Ukraine.

An important regard is paid to the structural policy of a state as a criterion and a guide for the rationalization of the processes of making a market system, which in essence deals with the administration of resources - physical and financial above all - and correlated re-distribution of resources within the framework of macroeconomic reproduction processes.

It is found that macroeconomic stabilization of a transition period economy naturally suggests the harmonization of macro- and microeconomic criteria for the reproduction