ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА І БІОЛОГІЇ ТВАРИН
ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА
УКРАЇНСЬКOЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
ШУВАР Антін Михайлович
УДК: 633.52:631.82/86
ВРОЖАЙ І ЯКІСТЬ ЛЬОНОСИРОВИНИ ЗАЛЕЖНО ВІД
РОЗДІЛЬНОГО ТА КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
БІОЛОГО-ХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ УДОБРЕННЯ В
ЗАХІДНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
Спеціальність: 06.01.09 – рослинництво
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в лабораторії агротехніки Інституту землеробства і біології тварин УААН впродовж 1996-1999 рр.
Науковий керівник: Андрушків Михайло Іванович,
доктор сільськогосподарських наук, професор,
провідний науковий співробітник Інституту
землеробства і біології тварин УААН
Офіційні опоненти: Карпець Іван Панкратович,
доктор сільськогосподарських наук, професор,
завідувач відділу льону Інституту
землеробства УААН
Рибак Микола Федорович,
кандидат сільськогосподарських наук,
доцент кафедри рослинництва
Державної агроекологічної академії України
Міністерства АП України
Провідна установа: Львівський державний аграрний університет, м. Дубляни
Захист дисертації відбудеться “ 18 ” жовтня 2000 року о годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при Інституті землеробства УААН.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН.
Відгуки на автореферат у двох примірниках, засвідчені печаткою, просимо надсилати за адресою: 08162, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської обл., вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.
Автореферат розісланий “ 16 ” вересня 2000 року
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
кандидат сільськогосподарських наук Л.О. Кравченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність обраної теми. Льон-довгунець був і надалі залишається основною технічною культурою в передкарпатській зоні, а поліській і лісостеповій знаходиться на рівні з цукровими буряками.
До недавна льоносіючі господарства західного регіону України займали майже 50 % всієї посівної площі льону в Україні. Наприклад, на Львівщині посівні площі займали 25...30 тис.га. За умов задіяння у господарствах під льоном до 10 % орних земель, ця культура забезпечувала 60...80 % грошових надходжень від усієї галузі рослинництва. За останні роки посівні площі даної культури в областях західного регіону скоротилися в 5...7 разів. Причиною такого стану є: відсутність державного замовлення на льоносировину, неприпустима цінова політика на волокно та насіння, недостатня кількість внесення добрив та засобів захисту від бур'янів, хворіб, шкідників через їх дороговизну. Перераховані причини також негативно вплинули на врожайність та якість льоносировини.
Подолання цих негативних явищ, враховуючи перехід до ринкових відносин та широкий спектр форм господарювання, можливе за умов застосування доступних і недорогих засобів поповнення грунту поживними речовинами за рахунок заробки в грунт подрібненої соломи (озимих або ярих зернових попередників льону) та зеленої маси (сидерату) однієї з капустяних культур, а також внесення під льон біогумусу та нових рідких біодобрив, багатих на мікроелементи (хунгавіт-універсал, вермистим).
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичного плану лабораторії агротехніки Інституту землеробства і біології тварин УААН і виконана відповідно до завдання: “Розробити і освоїти ефективні ресурсозберігаючі технології вирощування льону-довгунця на основі створення високопродуктивних сортів з покращеними технологічними показниками волокна, ведення насінництва”, що входить до державної науково-технічної програми “Луб`яні культури”. Номер державної реєстрації завдання 0198 U005881.
Мета і завдання досліджень. Мета роботи — встановити особливості формування високопродуктивного ценозу льону-довгунця та розробити шляхи управління продукційним процесом за допомогою створення оптимальних умов росту й розвитку рослин при нетрадиційному (альтернативному) удобренні, яке полягає у зменшенні внесення хімічних засобів до 50 % порівняно з базовим варіантом (N30-45P60-90K90-135) при врожаї волокна не менше тонни з гектара.
Для досягнення цієї мети були поставленні наступні завдання:—
визначити вплив ефективності заробки в грунт подрібненої соломи попередника льону (озимі або ярі зернові), післяжнивної зеленої маси редьки олійної (сидерат), біогумусу, мінеральних добрив, а також комплексного їх застосування на характер змін біометричних показників рослин, величину та якість урожаю;—
встановити вплив доз і строків внесення нових рідких біологічних добрив хунгавіту-універсалу та вермистиму на ріст і розвиток рослин, ступінь ураження їх хворобами; врожай та його якість; визначити найбільш ефективні з них для умов виробництва;—
визначити біоенергетичну та економічну ефективність вирощування льоносировини залежно від роздільного та комплексного застосування біолого-хімічних засобів удобрення.
Наукова новизна одержаних результатів. У західному регіоні України вперше встановлено параметри дії роздільного та комплексного застосування мінеральних добрив, біогумусу, заробки в грунт подрібненої соломи зернових попередників льону та зеленої післяжнивної маси редьки олійної (сидерат), а також доз і строків внесення рідких біодобрив хунгавіту-універсалу та вермистиму на особливості росту і розвитку рослин, зокрема: на зміну їх морфологічних ознак, тривалість фенофаз і вегетаційного періоду, ураження рослин основними хворобами, врожай та якість льоносировини в товарних посівах.
Науково доведено позитивний вплив заробки в грунт подрібненої соломи попередника льону (зернових) та сидерату (редьки олійної), біогумусу; позакореневого внесення нових рідких біодобрив вермистиму та хунгавіту-універсалу. Останні отримані на основі біоконверсії органічних відходів і містять групи біологічно активних інградієнтів природнього походження.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні якісно нових агротехнічних заходів та удосконаленні технології вирощування льону-довгунця на альтернативній (біологічній) основі удобрення із мінімальним використанням хімічних засобів, яка дозволяє, порівняно з базовим варіантом (N30-45P60-90K90-135), скоротити внесення під цю культуру до 50 % мінеральних добрив при одночасному збагаченні грунту органічною масою та отриманні на рівні базового варіанту удобрення такого ж, а то й дещо вищого врожаю льоносировини високої якості
Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено польові досліди, виконано біометрію, лабораторні аналізи та статистичну обробку результатів досліджень. На основі даних експерименту, синтезу та аналізу отриманого матеріалу, даних літератури зроблено відповідні висновки та пропозиції для виробництва. Впродовж трьох років підготовлялися наукові звіти, велась пропаганда та наукове супроводження результатів у виробництво.
Апробація роботи. Результати наукових досліджень доповідались на семінарах керівників обласних управлінь сільського господарства та продовольства України (Оброшино, червень 1998 р.), керівників районних управлінь сільського господарства та продовольства, працівників льонооб’єднання та директорів льонозаводів Львівської області (Оброшино, липень 1998 р.); курсах підвищення кваліфікації заступників начальників управлінь агропромислового комплексу райдержадміністрацій з питань рослинництва, керівників обласних та районних агрослужб у Львівській області (м. Дубляни, ЛДАУ, грудень 1999 р.); методичних комісіях і вчених радах ІЗіБТ УААН впродовж 1997-1999 рр.
Публікації, обсяг та структура роботи. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових праць.
Дисертаційна робота викладена на 153 сторінках машинописного тексту, з них власне текст – на 128 сторінках, складається із вступу, семи розділів, висновків, пропозицій для виробництва, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 32 таблиці, 7 діаграм. Список використаних джерел налічує 287 авторів, в т. ч. 57 іноземних.
ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі узагальнено результати багаторічних досліджень вітчизняної та світової науки і практики щодо впливу основних макро- та мікроелементів, доз мінеральних добрив і співвідношення в них азоту, фосфору і калію, а також різних видів органічних добрив, таких як солома зернового попередника, сидерат, біогумус та нових рідких біологічних добрив на основні сільськогосподарські культури та, зокрема, на врожай і якість льоносировини. На основі проведеного аналізу визначено питання, які недостатньо вивчені, обгрунтовано необхідність проведення нових досліджень.
У другому розділі описані програма, методика та умови проведення досліджень.
Дослiдження проведено на полях вiддiлу технологiї вирощування сiльськогосподарських культур Iнституту землеробства i бiологiї тварин УААН в с. Оброшино Пустомитiвського району Львiвської областi (зона захiдного Лiсостепу) впродовж 1996-1999 рр. на сірому лісовому опідзоленому середньосуглинковому грунті з наступними агрохімічними показниками: вміст гу-мусу (за Тюріним) 1,15...1,33 %, рН сольової витяжки 5,7...5,9, легкогідролізований азот (за Тюріним-Кононовою) - 6,44...7,28, рухомий фосфор (за Кірсановим) - 10,0...10,6, oбмінний калій (за Кірсановим) 7,5...9,8 мг на 100 г грунту.
Клімат зони західного Лісостепу помірно теплий з достатньою кількістю опадів. Метеорологічні умови за роки проведення досліджень були в основному сприятливими для вирощування льону-довгунця.
Польовий дослiд з вивчення впливу мiнерального, бiологiчного та комбiнованого удобрення льону-довгунця на врожай i якiсть льоносировини проводили з 1996 по 1998 рiк у чотирикратнiй повторності, а з вивчення впливу нових рідких біологічних добрив вермистиму та хунгавіту-універсалу – з 1997 по 1999 роки у шестикратній.
Польовi дослiди закладали за методикою колишнього Всесоюзного НДІ льону-довгунця (м. Торжок, 1978), лабораторнi аналiзи проводили за загальноприйнятими методиками.
Перед закладанням дослідів проведено агрохімічну характеристику грунту, визначено вмiст NPK у соломi попередника льону, зеленiй масi сидерату (редька олiйна), соломi та насiннi льону.
Сорт льону-довгунця – Могильовський 2. Норма висiву насiння – 22,5...23,0 млн. шт/га схожих насiнин. Сiвбу проводили в оптимальнi строки. Попередник – зерновi колосовi (озимі пшениця, жито). Пiсля збирання попередника льону щорiчно приорювали у грунт подрiбнену солому на глибину 14...16 см з додаванням 10 кг/т соломи азотних добрив (для її кращої мiнералiзацiї), проводили культивацiю i сiвбу редьки олiйної (норма висiву - 20 кг/га), а при її цвiтiннi зелену масу приорювали у грунт на глибину 20...22 см.
Навеснi проводили культивацiю, внесення мiнеральних добрив та бiогумусу (за схемою дослiду), заробляли їх у грунт агрегатом РВК-3, що й було передпосівним обробітком грунту.
Догляд за посiвами льону-довгунця полягав у боротьбi з льоновою блохою шляхом застосування інсектициду Бі-58 (0.7 л/га) або карате (100 мл/га). Для боротьби з бур`янами застосовували сумiшi гербiцидiв 2М-4Х (0.6 л/га) + зелек (1 л/га) або агрітокс 0.6 л/га + 10 мг/га хармоні. На мiкродiлянкових дослiдах у фазу "ялинка" та в період швидкого росту рослин льону вносили бiодобрива хунгавiт-універсал i вермистим за схемою дослiдів.
В період росту i розвитку рослин льону вiдмiчали наступні фази: початок i повнi сходи, "ялинка", бутонiзацiя, цвiтiння, рання жовта стиглiсть. Визначали густоту рослин пiсля повних сходiв та перед збиранням врожаю, прирiст повiтряно-сухої маси рослин, їх висоту (загальну, технiчну), кiлькiсть коробочок на рослинi, дiаметр стебла. Ступiнь вилягання рослин льону визначали органолептично у фазу цвiтiння за п`ятибальною шкалою, а також вплив рівнів органо-мінерального живлення на ураження рослин основними хворобами. Ураження антракнозом та фузарiозним в`яненням визначали при настанні повних сходiв, бутонiзацiї та на початку ранньої жовтої стиглостi згідно "Методическим указаниям по фитопатологическим работам со льном-долгунцом" (Москва, 1969). Для насiння визначали енергію проростання, схожість та масу 1000 насiнин, а для волокна такі показники технологiчного аналiзу, як вмiст волокна в трестi, вихiд волокна, його мiцнiсть та гнучкiсть. Обробку врожайних даних проведено за методикою Б.О. Доспехова (1985). Бiоенергетичну ефективнiсть дослiджуваних факторiв визначали за методикою "Енергетическая эффективность выращивания сельськохозяйственных культур" (Волгоград, 1985).
У третьому розділі висвітлено вплив загортання у грунт соломи зернових культур, післяжнивної зеленої маси редьки олійної, біогумусу, мінеральних добрив та їх комплексного
застосування на ріст і розвиток рослин, урожай та якість льоносировини.
Найвищий ступінь виживання рослин (92,1 %) відмічено на варіанті використання комбінованого удобрення рослин льону-довгунця, зокрема застосування повної дози фосфорно-калійного удобрення (Р60К90) разом із загортанням в грунт соломи попередника льону з додаванням компенсаційної дози азоту (N10) для кращої мінералізації останньої та післяжнивної зеленої маси редьки олійної (сидерату). Приріст до контролю складав 3,6 %, до варіанту з повним мінеральним удобренням (N30P60K90) – 1,9 % (табл. 1). Високий показник (91,5 %) одержано від внесення половинної дози повного мінерального удобрення (N15P30K45) + 1,5 т/га біогумусу та компенсаційної дози фосфорно-калійних добрив (Р15К25) з метою вирівнювання дози добрив до базового варіанту. На даному варіанті приріст до контрольного та базового варіантів складав відповідно 3,1 та 1,3 %.
При використанні половинної норми мінеральних добрив (N15P30K45) сумісно із загортанням у грунт соломи попередника льону з додаванням компенсаційної дози азоту (N10), післяжнивного сидерату та біогумусу 1т/га ступінь виживання становив 90,2 % (приріст – 1,8 %), а при використанні даних компонентів удобрення без біогумусу – 89,5 % (1,1 %).
Таблиця 1
Густота стеблостою, виживання та вилягання рослин льону залежно від різних
рівнів органо-мінерального живлення
№
п/п | Варіант досліду | Густота стеблостою (середнє за 1996-1998 рр.), шт/м2 | Вижи-вання, % | Вилягання рослин, бал
cходи | перед збиранням | серед-нє за 1997-1998рр | +;- до
базового варіанту
1 | * Контроль (без добрив) | 1501 | 1331 | 88,5 | 4,0 | - 0,6
2 | N30P60K90 | 1663 | 1419 | 90,2 | 3,4–
3 | Солома + N10 кг/т + редька
олiйна + Р20 | 1397 | 1278 | 88,8 | 3,6 | + 0,2
4 | Бiогумус 3 т/га + Р35К55 | 1682 | 1426 | 86,2 | 4,1 | + 0,7
5 | Солома + N10 кг/т + редька
олійна + бiогумус 1т/га +Р10 | 1358 | 1201 | 86,7 | 3,7 | + 0,3
6 | N15P30K45 | 1547 | 1423 | 87,8 | 3,6 | + 0,2
7 | N15P30K45 + солома + N10
кг/т + редька олiйна | 1580 | 1389 | 89,5 | 3,5 | + 0,1
8 | N15P30K45 + бiогумус 1.5 т/га
+ Р15К25 | 1430 | 1250 | 91,5 | 3,3 | - 0,1
9 | N15P30K45 + солома + N10 кг/т + редька олійна + бiогумус 1 т/га | 1503 | 1345 | 90,2 | 3,4 | 0,0
10 | P60K90 | 1371 | 1182 | 86,4 | 4,2 | + 0,8
11 | P60K90 + солома + N10 кг/т +
редька олiйна | 1548 | 1400 | 92,1 | 3,8 | + 0,4
12 | P60K90 + бiогумус 1т/га | 1409 | 1312 | 88,8 | 4,2 | + 0,8
13 | P60K90 + солома + N10 кг/т +
редька олійна + бiогумус 1т/га | 1569 | 1416 | 89,7 | 3,9 | + 0,5
Примітка: * – середнє з трьох контролів
Вагомий приріст повітряно-сухої маси рослин льону (70,6 г) отримано на варіанті внесення повної дози мінерального добрива (N30P60K90). Ця тенденція спостерігалась у всіх фазах росту та розвитку рослин. Дещо нижчим цей показник був на варіантах із частковою заміною мінерального живлення різними формами органічних добрив. Значно відрізнявся варіант із застосуванням половинної дози повного мінерального удобрення разом із загортанням у грунт соломи злакового попередника льону, зеленої маси редьки олійної і біогумусу нормою 1 т/га. На варіанті внесення половинної дози (N15P30K45) мінерального удобрення разом із 1.5 т/га біогумусу приріст у фази “ялинка” і цвітіння перевищував варіант із повним мінеральним добривом – N30P60K90.
Найбільшу технiчну довжину стебла (78,5 см) в перiод ранньої жовтої стиглостi досягнуто від застосування N15P30K45 + загортання у грунт соломи озимих зернових, зеленої маси редьки олiйної i 1 т/га біогумусу (на контролі 75,1 см і на базовому варіанті 77,1 см). Показник технічної довжини стебла, на варіанті внесення N15P30K45 + 1,5 т/га біогумусу становив 78,0 см.
На варіанті внесення повної дози тільки фосфорно-калійних добрив (P60K90) разом з біогумусом 1.0 т/га приріст технічної висоти до контролю і базового варіанту становив відповідно 2.3 см і 0.3 см.
Найвищий приріст кількості коробочок на рослині, порівняно з контрольним варіантом, (1,2 шт./росл.) одержано на варіанті внесення повної дози фосфорно-калійних добрив (P60K90) разом із використанням соломи та зеленої маси редьки оліної. На інших варіантах досліду середня кількість коробочок зростала незначно - від 0.7 шт./росл. на фоні повного мінерального удобрення до 0.1 шт./росл. при внесенні тільки біогумусу в поєднанні з компенсаційною дозою фосфорно-калійних добрив.
На всіх варіантах досліду верхній, середній і нижній діаметр стебла істотно не відрізнявся. На фоні повного мінерального удобрення (N30P60K90) діаметр у верхній, середній і нижній частинах стебла був дещо більший порiвняно до контролю і складав відповідно 1,0; 1,3 і 1,5 мм. На інших варіантах товщина нижньої і середньої частин стебла коливалась у межах 1,3...1,5 мм, а верхньої – в межах 1,0...1,2 мм.
Щодо морфологічних показників стебла, то кращими вони були на варіанті внесення половинної дози повного мінерального удобрення (N15P30K45) разом із загортанням у грунт соломи, сидерату та біогумусу.
На варіантах із застосуванням твердого органічного добрива біогумусу відмічено тенденцію до зниження ступеня ураження рослин антракнозом усього періоду росту та розвитку рослин. Найнижчий відсоток ураження під час ранньої жовтої стиглості відмічено на варіанті застосування біогумусу в нормі 3 т/га + Р35К55 (28,3 %), що нижче контролю на 7,3 % і базового варіанту (N30P60K90) – на 4,0 %. Значним є також зниження рівня ураження рослин антракнозом на варіантах застосування половинної дози (N15P30K45) сумісно з 1,5 т/га біогумусу (6,1 % порівняно до контролю і 2,8 % до базового варіанту). Аналогічною була тенденція щодо визначення рівня ураження рослин фузаріозним в'яненням. Найнижчий показник ураження рослин відмічено на варіанті внесення біогумусу 3 т/га + Р35К55. Відсоток уражених рослин становив у середньому за роки досліджень 17,7 %, тоді як на контролі він був на рівні 20,7 %, а на базовому варіанті (повне мінеральне удобрення N30P60K90) - 19,3 %.
Достовірно найвищий врожай льоносоломи (56,2 ц/га) в середньому за три роки одержано від внесення половинної дози повного мінерального удобрення (N15P30K45) разом із загортанням у грунт соломи злакових культур та внесенням азоту (N10) та зеленої маси редьки олійної і біогумусу 1 т/га, а також від внесення N15P30K45 + солома + N10 + сидерат (54,9 ц/га).
Найвищий врожай насіння льону (5,2 ц/га) отримано на варіанті внесення повної дози фосфорно-калійних добрив (P60K90) сумісно із загортанням у грунт соломи злакового попередника льону + N10 кг/т соломи + зелена маса сидерату. Приріст до абсолютного контролю становив 1,2 ц/га та базового варіанту (N30P60K90) – 0,8 ц/га. Врожай насіння льону 5,0 ц/га також забезпечує застосування попередніх компонентів удобрення разом із біогумусом 1 т/га. Внесення половинної дози мінеральних добрив (N15P30K45) разом із загортанням у грунт соломи + N10 + зелена маса редьки олійної забезпечує врожай насіння 4,9 ц/га (на контролі 4,0 і на базовому варіанті 4,5 ц/га).
Таблиця 2
Врожайність льону-довгунця залежно від роздільного і комплексного застосування мінеральних та органічних компонентів удобрення (1996-1998 рр.), ц/га
№
п/п | Солома | Насіння
cереднє за 3 роки | +;- до базового варіанту | cереднє за 3 роки | +;- до базового варіанту
1* | 47,3 | - 5,8 | 4,0 | - 0,5
2 | 53,1— | 4,5—
3 | 50,0 | - 3,1 | 4,8 | 0,3
4 | 48,1 | - 5,0 | 4,6 | 0,1
5 | 49,0 | - 4,1 | 4,8 | 0,4
6 | 51,7 | - 1,4 | 4,5 | 0,0
7 | 54,9 | +1,8 | 4,9 | 0,4
8 | 53,1 | 0,0 | 4,8 | 0,3
9 | 56,2 | + 3,1 | 4,9 | 0,4
10 | 50,3 | - 2,8 | 5,0 | 0,5
11 | 50,8 | - 2,3 | 5,2 | 0,8
12 | 49,3 | - 3,8 | 4,6 | 0,1
13 | 53,4 | + 0,3 | 5,0 | 0,5
НіР 0,95 4,4 0,8
Примітка: * – середнє з трьох контролів
Результати досліджень, наведені в табл. 3, засвідчують, що найвищий врожай всього льоноволокна (20,8 ц/га) забезпечує застосування половинної дози повного мінерального удобрення (N15P30K45) + загортання у грунт соломи озимих зернових культур (3,0...3,5 т/га) з додаванням N10 + післяжнивна зелена маса редьки олійної + біогумус у дозі 1,0 т/га. Даний показник вищий ніж на контролі на 3,0 ц/га і на 0,9 ц/га порівняно до базового варіанту (N30P60K90).
Гнучкість льоноволокна на варіантах із одним лише органічним удобренням коливалась за роки досліджень у межах 24,6...28,3 мм, або була близькою до даних на базовому варіанті (N30P60K90) і на 1,7...5,5 мм перевищувала показник абсолютного контролю (без добрив). Найвищого показника гнучкості досягнуто від внесення половинної дози повного мінерального удобрення (N15P30K45) + загортання у грунт соломи попередника льону + N10 + сидерат – 29,3 мм.
Внесення повного мінерального добрива (N30P60K90) підвищило міцність льоноволокна на 0,5 кгс порівняно до контролю. Значно вища міцність волокна (33,4 кгс) за умов використання органічних компонентів удобрення: солома попередника льону + сидерат та компенсаційна доза фосфору (Р20). Найміцнішим льоноволокно було при застосуванні повної дози фосфорно-калійних добрив (Р60К90) сумісно із загортанням у грунт соломи злакового попередника льону та післяжнивного сидерату – 33,7 кгс (приріст до контролю – 3,9, до базового варіанту – 3,4 кгс) .
Таблиця 3
Врожайність та якість льоноволокна залежно від різних рівнів
органо-мінерального живлення (1996-1998 рр.)
№
п/п | Варіант досліду | Врожайність всього волокна, ц/га | Якісні показники волокна
гнучкість, мм | міцність, кгс
серед-нє за 3 р. | +;- до базового варіанту | серед-нє за 3 р. | +;- до базового варіанту | серед-нє за 3 р. | +;- до базового варіанту
1 | * Контроль (без добрив) | 17,8– | 2,2 | 22,9 | -2,0 | 29,8 | -0,5
2 | N30P60K90 | 20,0– | 24,9– | 30,3–
3 | Солома + N10 кг/т + редька олiйна + Р20 | 18,3 | -1,7 | 24,6 | -0,3 | 33,4 | +3,1
4 | Солома + N10 кг/т + редька олійна + бiогумус 1т/га +Р10 | 18,4 | -1,6 | 28,3 | +3,4 | 31,7 | +1,4
5 | N15P30K45 | 19,4 | -0,6 | 23,8 | -1,1 | 29,6 | -0,7
6 | N15P30K45 + солома + N10 кг/т + редька олiйна | 19,9 | -0,1 | 29,3 | +4,4 | 27,4 | -2,9
7 | N15P30K45 + солома + N10 кг/т + редька олійна + бiогумус 1т/га | 20,8 | +0,8 | 22,7 | -2,2 | 30,2 | -0,1
8 | P60K90 | 18,4 | -1,6 | 23,7 | -1,2 | 30,8 | +0,5
9 | P60K90 + солома + N10 кг/т + редька олiйна | 19,1 | -0,9 | 22,4 | -2,5 | 33,7 | +3,4
10 | P60K90 + солома + N10 кг/т + редька олійна + бiогумус 1т/га | 20,0 | 0,0 | 26,3 | +1,4 | 30,9 | +0,6
Примітка: * – середнє з трьох контролів
У четвертому розділі розглянуто вплив доз та строків внесення нового рідкого біодобрива хунгавіт-універсал на ріст і розвиток рослин, ураження їх хворобами, величину та якість врожаю.
Результати досліджень (табл. 4), засвідчують, що застосування рідкого біодобрива хунгавіт-універсал на посівах льону-довгунця мало деякий вплив на формування густоти стояння рослин.
Таблиця 4
Вплив позакореневого внесення біодобрива хунгавіт-універсал на ступінь виживання, приріст рослин
льону у висоту та ураження їх основними хворобами (1997-1999 рр.)
№ п/п | Варіант досліду | Густота рослин перед збиранням (середнє за 3 р.), шт./м2 | Середнє вижи-вання рослин за 3 р.,
% | Загальна висота рослин, см | Ураження рослин хворобами, %
антракноз | фузаріозне в’янення
середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю
1 | Контроль (без обприскування) | 1462 | 86,0 | 85,0– | 39,0– | 22,1–
2 | Хунгавіт 3 л/га у фазу “ялинка” | 1545 | 89,3 | 88,3 | +3,3 | 34,7 | -4,3 | 19,2 | -2,9
3 | Хунгавіт 3 л/га у період
швидкого росту | 1633 | 88,5 | 87,5 | +2,5 | 34,8 | -4,2 | 18,8 | -3,3
4 | Хунгавіт 3 л/га у фазу “ялинка” +3 л/га у період швидкого росту | 1620 | 89,5 | 88,0 | +3,0 | 33,9 | -5,1 | 17,3 | -4,8
5 | Хунгавіт 5 л/га у фазу “ялинка” | 1573 | 89,3 | 88,5 | +3,5 | 33,7 | -5,3 | 18,1 | -4,0
6 | Хунгавіт 5 л/га у період
швидкого росту | 1551 | 88,7 | 88,8 | +3,8 | 34,3 | -4,7 | 17,7 | -4,4
7 | Хунгавіт 5 л/га у фазу “ялинка” + 5 л/га у період швидкого росту | 1558 | 89,3 | 88,6 | +3,6 | 33,6 | -5,4 | 16,9 | -5,2
8 | Хунгавіт 7 л/га у фазу “ялинка” | 1523 | 89,3 | 88,8 | +3,8 | 34,5 | -4,5 | 18,2 | -3,9
9 | Хунгавіт 7 л/га у період
швидкого росту | 1562 | 88,8 | 88,5 | +3,5 | 34,0 | -5,0 | 17,7 | -4,4
10 | Хунгавіт 7 л/га у фазу “ялинка” + 7 л/га у період швидкого росту | 1590 | 89,5 | 87,9 | +2,9 | 33,4 | -5,6 | 17,2 | -4,9
НіР 0,95 2,1 1,2
Так, перед збиранням врожаю вона була вищою на усіх варіантах на 62...171 шт./м2 порівняно до контролю (без застосування біодобрива). Найвищий ступінь виживання рослин в середньому за три роки (89,5 %) відмічено на варіантах обприскування рослин льону біодобривом хунгавіт-універсал у дозі 3 л/га у фазу “ялинка” + 3 л/га у період швидкого росту та 7 л/га у фазу “ялинка” + 7 л/га у період швидкого росту на фоні повного мінерального удобрення (N30P60K90). На контролі (N30P60K90 без обприскування) даний показник становив 86,0 %.
Найвищими (88,8 см) рослини льону-довгунця були на варіантах однократного застосування біодобрива хунгавіт-універсал у фазу “ялинка” в дозах 5 та 7 л/га. Приріст до контролю становив 3,8 см. Збільшення кратності внесення біодобрива не забезпечує подальшого приросту висоти рослин льону.
Обприскування рослин льону у фазу “ялинка” та у період швидкого росту в дозі по 5 л/га забезпечує найнижчий відсоток ураження рослин антракнозом та фузаріозним в’яненням (зниження до контролю відповідно на 5,4 і 5,2 %).
Найвищий врожай насіння льону (табл. 6) отримано на варіанті застосування біодобрива хунгавіт-універсал у дозі 7 л/га у фазу “ялинка” + 7 л/га в період швидкого росту – 9,8 ц/га (приріст до контролю – 1,4 ц/га). Дещо нижчим був урожай насіння при обприскуванні рослин льону в дозі 7 л/га у фазу “ялинка” та 7 л/га в період швидкого росту – 9,7 ц/га (на контрольному варіанті – 8,5 ц/га). Доцільно відмітити варіант внесення добрива в дозі 3 л/га у фазу “ялинка” + 3 л/га в період швидкого росту, де врожай насіння склав 9,5 ц/га, що на 1,1 ц/га вище, ніж на контролі.
Таблиця 5
Вплив застосування біодобрива хунгавіт-універсал на врожайність льоносировини та показники якості льоноволокна (1997-1999 рр.)
№ п/п | Врожайність, ц/га | Показники якості льоноволокна
льоноволокно | насіння | гнучкість, мм | міцність, кгс
середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю
1 | 21,0– | 8,5– | 32,8– | 23,6–
2 | 22,4 | + 1,4 | 9,2 | + 0,7 | 28,9 | - 3,9 | 26,9 | + 3,3
3 | 22,7 | + 1,8 | 9,1 | + 0,6 | 29,7 | - 3,1 | 24,4 | + 0,8
4 | 22,4 | + 1,4 | 9,5 | +1,1 | 29,8 | - 3,0 | 25,0 | + 1,4
5 | 22,9 | + 1,9 | 9,2 | + 0,7 | 28,9 | - 3,9 | 26,1 | + 2,5
6 | 21,9 | + 0,9 | 9,3 | + 0,8 | 29,3 | - 3,5 | 25,7 | + 2,1
7 | 22,9 | + 2,0 | 9,4 | + 1,0 | 30,3 | - 2,5 | 27,8 | + 4,2
8 | 22,3 | + 1,3 | 9,7 | + 1,2 | 31,3 | - 1,5 | 27,6 | + 4,0
9 | 21,7 | + 0,7 | 9,7 | + 1,2 | 31,0 | - 1,8 | 27,0 | + 3,4
10 | 22,4 | + 1,5 | 9,8 | + 1,4 | 33,5 | + 0,7 | 25,5 | + 1,9
НіР 0,95 1,7 0,6
Позакореневе обприскування рослин льону біодобривом хунгавіт-універсал на фоні повного мінерального удобрення (N30P60K90) в дозі 5 л/га у фазі “ялинка” забезпечує найвищий врожай всього льоноволокна (22,9 ц/га) (приріст становить 1,9 ц/га). Такий же врожай всього льоноволокна забезпечує внесення хунгавіту-універсалу в дозі 5 л/га у фазу “ялинка” + 5 л/га в період швидкого росту - 22,9 ц/га (на контролі – 21,0 ц/га). Збільшення дози внесення біодобрива до 7 л/га не призводить до зростання врожаю льоноволокна.
Гнучкість льоноволокна на варіантах використання біодобрива хунгавіт-універсал у різних дозах та в різні строки внесення коливалась за роки досліджень у межах 28,9...33,5 мм. Зменшення гнучкості волокна від застосування хунгавіту було у межах помилки досліду.
Внесення біодобрива хунгавіт-універсал у середньому за три роки в дозі 5 л/га у фазу “ялинка” + 5 л/га в період швидкого росту сприяло підвищенню міцності льоноволокна на 4,2 кгс, що в абсолютному виразі становить 27,8 кгс (на контролі – 23,6 кгс). Застосування хунгавіту-універсалу в дозі 7 л/га у фазу “ялинка” підвищує його міцність на 4,0 кгс порівняно до контролю.
Отже, використання нового рідкого біодобрива хунгавіт-універсал для позакореневого обприскування посівів льону-довгунця уможливлює отримання істотного приросту врожаю льоносировини з одночасним покращенням якості льоноволокна.
У п’ятому розділі розглянуто вплив доз і строків застосування нового біодобрива вермистим на ріст і розвиток рослин, ураження їх хворобами, величину та якість врожаю.
У середньому за роки досліджень (табл. 6) найвищий ступінь виживання рослин льону (89,5 %) забезпечило позакореневе обприскування рослин 2 % розчином біодобрива вермистим у фазу “ялинка”, (на контролі – 86,4 %). Відсоток виживання рослин льону на усіх варіантах досліду коливався у межах 88,9...89,2 % (2,5...2,8 % вище контролю), що свідчить про ефективність позакореневого внесення біодобрива вермистим як у фазу “ялинка”, так і в період швидкого росту.
Найвищими (89,7 см) були рослини льону-довгунця на варіантах позакореневого обприскування 2 % водним розчином біодобрива вермистим у фазу “ялинка” на фоні повного мінерального удобрення N30P60K90 (приріст до контролю складав 3,7 см). Найнижчою загальна висота рослин льону була на варіанті без обприскування біодобривом на фоні повного мінерального удобрення (N30P60K90) – 86,0 см.
Найнижчий відсоток ураження рослин льону антракнозом отримано при позакореневому обприскуванні вермистимом (розведення у воді як 1:50) у фазу “ялинка”– 29,8 % (зниження до контролю – 6,7 %) та у період швидкого росту – 30,7 % (зниження 5,8 %). При позакореневому обприскуванні вермистимом (розведення у воді як 1:100) у фазу “ялинка” та в період швидкого росту відмічено зниження відсотка ураження рослин відповідно на 4,4...5,3 % (36,5 % на контролі).
Найнижчий відсоток ураження рослин льону фузаріозним в`яненням був на варіантах внесення вермистиму (розведеного водою 1:50) у фазу “ялинка”– 17,3 % та у період швидкого росту – 17,2 % (зниження до контролю відповідно 4,1 та 4,2 %). При використанні 1 % розчину даного біодобрива в фазу “ялинка” та в період швидкого росту ураження рослин льону фузаріозним в`яненням було у межах 17,9...18,3 %, на контрольному варіанті (без обприскування) – 21,4 %.
Таблиця 6
Вплив позакореневого внесення біодобрива вермистим на ступінь виживання, приріст рослин льону у висоту та їх ураження хворобами (1997-1999 рр.)
№ п/п | Варіант досліду | Середнє вижи-вання рослин за 3 р.,
% | Загальна висота
рослин, см | Ураження рослин хворобами, %
антракноз | фузаріозне в’янення
серед-нє за 3 р. | +; - до кон-тролю | серед-нє за 3 р. | +; - до кон-тролю | серед-нє за 3 р. | +; - до кон-тролю
1 | Контроль (без обприскування) | 86,6 | 86,0– | 36,5– | 21,4–
2 | Обприскування у фазі “ялинка” при розведенні 1:100 | 88,9 | 89,5 | +3,5 | 32,2 | -4,3 | 17,9 | -3,5
3 | Обприскування у фазі “ялинка” при розведенні 1:50 | 89,5 | 89,7 | +3,7 | 29,8 | -6,7 | 17,3 | -4,1
4 | Обприскування у період швидкого росту при розведенні 1:100 | 88,9 | 89,2 | +3,2 | 31,2 | -5,3 | 18,3 | -3,1
5 | Обприскування у період швидкого росту при розведенні 1:50 | 89,2 | 89,6 | +3,6 | 30,7 | -5,8 | 17,2 | -4,2
НіР 0,95 2,8 3,3
Найвищий врожай насіння льону (табл. 7) в середньому за роки досліджень забезпечує позакореневе обприскування рослин 2 % розчином біодобрива Вермистим у період швидкого росту – 9,1 ц/га (приріст до контролю 1,3 ц/га). Дещо нижчий врожай насіння забезпечило обприскування рослин цим біодобривом у тій же концентрації у фазу “ялинка” – 8,7 ц/га та 1 % концентрацією в період швидкого росту – 8,8 ц/га (на контролі 7,8 ц/га). При обприскуванні біодобривом у фазу “ялинка” (розведення у воді 1:100) врожай насіння складав 8,5 ц/га, або зріс порівняно до контролю на 0,7 ц/га.
Найвищий врожай всього льоноволокна (23,2 ц/га) забезпечило позакореневе обприскування рослин льону 2 % розчином біодобрива Вермистим на фоні повного мінерального удобрення (N30P60K90) у фазу “ялинка” (приріст всього льоноволокна становив 1,9 ц/га). Такий же врожай (23,0 ц/га) всього льоноволокна отримано від внесення 1 % розчину вермистиму (2,5 л/га) у період швидкого росту.
Міцність льоноволокна на варіанті обприскування одно- та двопроцентним розчином біодобрива вермистим у фазу “ялинка” було в межах 25,1...25,7 ксг, що на 3,2...3,8 кгс перевищило показник на контролі.
Таблиця 7
Вплив позакореневого застосування біодобрива вермистим на врожайність льоносировини та показники якості льоноволокна (1997-1999 рр.)
№
п/п | Врожайність, ц/га | Показники якості льоноволокна
льоноволокно | насіння | гнучкість, мм | міцність, кгс
середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до контролю | середнє
за 3 р. | +; - до кон-тролю | середнє за 3 р. | +; - до кон-тролю
1 | 21,3– | 7,8– | 36,6– | 21,9–
2 | 22,7 | + 1,4 | 8,5 | + 0,7 | 33,3 | - 3,3 | 25,1 | + 3,2
3 | 23,2 | + 1,9 | 8,7 | + 0,9 | 31,0 | - 5,6 | 25,7 | + 3,8
4 | 23,0 | + 1,7 | 8,8 | + 1,0 | 34,1 | - 2,5 | 27,3 | + 5,4
5 | 22,9 | + 1,6 | 9,1 | + 1,3 | 31,3 | - 5,3 | 27,4 | + 5,5
НіР 0,95 1,0 1,2
Гнучкість льоноволокна при використанні біодобрива вермистим у різних дозах та в різні строки коливалась, у середньому за роки досліджень у межах 31,0...34,1 см, що було нижчим показника на варіанті лише повного мінерального удобрення (N30P60K90) – 36,6 см. Застосування даного біодобрива у менш сприятливі роки для росту та розвитку рослин льону було ефективнішим, ніж у роки із сприятливими погодніми умовами.
У шостому розділі наведено результати виробничої перевірки та впровадження результатів досліджень.
Результати наших досліджень впроваджувалися у 1999 році в фермерсько-селянській спілці “Пролісок” Самбірського району Львівської області (зона Передкарпаття), зокрема: комплексне застосування мінеральних і нетрадиційних форм органічних добрив (загортання в грунт соломи зернового попередника льону, зеленої маси редьки олійної та біогумусу) на площі 30 га, а нового рідкого біологічного добрива вермистим на фоні мінерального удобрення на площі 6 га. держані результати підтвердили дані наших досліджень про те, що зменшення застосування мінеральних добрив на половину від базового (господарського) варіанту при одночасному використанні органічних компонентів (соломи злакового попередника льону, післяжнивного сидерату та біогумусу) забезпечує не нижчий врожай льоносировини порівняно до прийнятого виробництвом (традиційного) мінерального удобрення льону-довгунця. За таких же
