МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

ЧУМАНСЬКА ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 616.89 – 008.447 + 616.85:615.851

ДИНАМІКА НЕВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
У ХВОРИХ НА НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ
В ПРОЦЕСІ ГРУПОВОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ

14.01.16 – психіатрія

Автореферат на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Кримському державному медичному університеті ім. С. І. Георгієвського, м. Сімферополь, Міністерство охорони здоров'я України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Коробов Олександр Олександрович, кафедра психіатрії післядипломної освіти Кримського державного медичного університету

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сироп'ятов Олег Генадійович, кафедра військової терапії Української військової медичної академії

доктор медичних наук, професор Фільц Олександр Орестович, завідувач кафедрою психіатрії та психотерапії ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького

Провідна установа Дніпропетровська Державна медична академія МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології

Захист відбудеться "9"жовтня 2000 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.620.01 при Українському науково-дослідному інституті соціальної та судової психіатрії (254072, м. Київ, вул. Фрунзе, 103).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інститута соціальної та судової психіатрії МОЗ України (254072, м. Київ, вул. Фрунзе, 103).

Автореферат розісланий "6" вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Ю. В. Онишко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасній психіатрії проблема діагностики і лікування граничних психічних розладів привертає все більше уваги з боку психіатрів (А.Т.Филатов, 1982, А.М.Свядощ, 1982, Б.Д.Карвасарский, 1988, П.В.Волошин, 1990, С.И.Табачников, 1993, Б.В.Михайлов, 1995, Zou Y., Shen Y., Shu L., Wang Y., Feng F., Xu K., Ou Y., Song Y., Zhong Y., 1996, Muris P., Merckelbach P., Clavan M., 1997, furnam A, 1997). Розробляються і впроваджуються нові методики комплексного лікування невротичних розладів, однак, зростає і резистентність до терапії окремих форм цих захворювань (Н.А. Марута, Д.И.Теренковский, И.А.Явдак, Е.Е.Семикина, С.П.Колядко, 1998). Також виникають дискусії у поглядах на критерії класифікації невротичних розладів (А.Б.Смулевич у співавт., 1991, О.О.Фильц, Р.В. Кечур, 1999, Р.В.Кечур, 1999). Вивчення етологічних аспектів в клініці непсихотичних психічних розладів залишається однією з важливих задач психіатричної науки (О.О.Коробов, 1991, В.П.Самохвалов у співавт., 1996).

Актуальність теми. За даними вітчизняних і зарубіжних досліджень (Ю.А.Александровский, 1992, О.О.Фільц, 1992, І.І.Кутько,1993, Н.А.Марута, 1994, С.Н.Мосолов, 1995) в останні роки відзначається значне зростання невротичних розладів в загальній структурі психічних розладів. Клінічні спостереження показують, що патоморфоз і терапевтична динаміка невротичних розладів в цей час зазнають змін (В.И.Сухоруков, 1989, В.Я.Семке, 1992, В.С.Подкоритов, А.А.Коробов, 1991, А.А.Мартиненко, 1995). У зв'язку з цим потрібно відмітити, що відсутність досить повних літературних даних відносно даного питання гостро ставить проблему діагностичних критеріїв невротичних розладів, їх клініки і ефективності терапії. У клінічному описові психічних розладів, в тому числі граничних, пріоритет належить клінічній феноменології, яка в значній мірі складається з опису поведінки людини (R.Kraft-Ebing, R.Pitman ,1987).

Опис поведінки відомий в загальній психології, так званій психології намірів, однак вони не можуть бути використані для порівняльних досліджень у зв'язку з їх антропоцентризмом (А.Stangl, 1974). Принципово інші можливості і перспективи містить загальна етологія і етологія людини. Предметом дослідження етологічними методами поведінки людини є так звана невербальна поведінка (НП). Клініко-етологічна діагностика має велике значення для прогнозу ефекту терапії, виявлення симулятивних і диссимулятивних форм поведінки, для діагностики психозів дитячого віку, діагностики в умовах мовного бар'єра. Однак звертає на себе увагу той факт, що особливості НП при невротичних розладах представляють в цей час малодосліджену область. Як зазаначає ряд авторів (Б.Д.Карвасарский, 1990, К.Рудестам, 1990, Л.С.Петровская, 1991), групова психотерапія (ГП) є одним з дійових методів лікування невротичних розладів. До цього часу недостатньо з'ясовано механізми лікувального впливу при проведенні ГП. У вивченні принципів функціонування лікувальної групи можуть допомогти дослідження в області НП лікаря і пацієнтів, учасників групи між собою.

За гіпотезу цього дослідження виступає положення про те, що аналіз етологічних патернів внаслідок їх універсальності дозволяє об’єктивізувати уявлення про динаміку психопатологічних синдромів при невротичних розладах, механізмах і мішенях корекційного впливу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є частиною планових наукових досліджень кафедри психіатрії і психотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету імені С.І.Георгієвського, які виконувалися в 1992 -1997 рр. Номер державної реєстрації 0950015779.

Метою даного дослідження є вивчення клініко-етологічних особливостей різних форм невротичних розладів і можливості застосування етологічного підходу як диференціально-діагностичного методу і оцінки ефективності проводимої групової психотерапії.

Oб'экт дослiдження - невротичнi розлади.

Предмет дослiдження - невербальна поведiнка хворих на невротичнi розлади.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені такі задачі:

1.

2.

3.

4. Оцінити можливість етологічного підходу як об'єктивного інструмента для оцінки ефективності різних видів корекційного впливу.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше вивчено взаємозв'язок невербальної поведінки людини і групового психотерапевтичного процесу. Описані кількісні і якісні характеристики НП, патогномонічні для різних форм невротичних розладів. Просліджено динаміку НП в процесі ГП у хворих невротичними розладами. Оскільки оцінка ефективності будь-якого корекційного впливу взагалі і психотерапевтичного зокрема є однією з центральних і, в той же час, недостатньо розроблених проблем, в цьому дослідженні запропоновано оригінальну модель визначення валідності корекційного процесу, що спирається на етологічну парадигму. При порівнянні між собою ряду нозологічних груп завжди виникає питання про вибір початкового для порівняння критерію. Очевидно, що найбільш правомірно шукати його не всередині кожного з утворень, що зіставляються, а зовні, тобто використовуючи деяку незалежну систему як відносно феноменології, так і відносно парадигми, рівновіддалену від кожного з порівнюваних утворень. Вибір за таку систему концепції етологічних патернів дає широкі можливості для зіставлення психопатологічних виявів між собою і з нормою.

Практичне значення одержаних результатiв. Запропонований методичний підхід при вивченні хворих з неврозами розширює і доповнює диференціально-діагностичні можливості лікаря-психіатра і психотерапевта. Включення клініко-етологічного методу в проведення групової психотерапії ефективне для оцінки динаміки роботи. Отримані дані про етологічні патерни можуть служити основою для індивідуалізації психотерапевтичної програми.

Результати дослiдження впроваджено в практичну роботу Кримської республіканської психіатричної клінічної лікарні № 5, в навчальну роботу кафедри психіатрії і психотерапії ФПО Кримського державного університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто виконано відбір хворих для дослідження, проведено обстеження 170 пацієнтів з невротичними розладами. Всі пацієнти були обстежені здобувачем клініко-психопатологічним, етологічним, експериментально- психологічним методами і методом тілесної конгруентності. Здобувачем описані особливості НП у хворих невротичними розладами. Дисертантом особисто проведено лікування методом ГП 120 пацієнтам, дана оцінка отриманих результатів і їх теоретичне обгрунтування. Розроблено і впроваджено етологічний метод оцінки ефективності ГП.

Апробацiя результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження були представлені на щорічних засіданнях Кримського науково-медичного товариства психіатрів і наркологів (Сімферополь, 1997, 1998), міжнародних етологічних колоквіумах (Крим, 1995, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 друкарських робіт, 3 з них - у наукових виданнях Украiiни, якi входять до перелiку рейтингових видань ВАК Украiiни.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 147 сторінках машинописного тексту. Основний зміст дисертації викладений на 121 стор. і складається з вступу, огляду літератури, методики дослідження, розділа власних досліджень, заключення, висновків. Список використаної літератури містить 288 найменувань (159 російськомовних і 129 іншомовних джерел). Додатки складають 3 сторiнки. Матеріали дисертації проілюстровані 11 таблицями й 15 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ.

В результаті амбулаторної консультативної роботи кафедри за темою дисертації було оглянуто та пройшли курс ГП 95 пацієнтів ( 37 чоловіків, 58 жінок). В рамках діагностично-лікувальної роботи в базовому клініко-діагностичному відділенні кафедри психіатрії та психотерапії ФПО КДМУ за темою дисертації було оглянуто та проліковано методом ГП 75 пацієнтів ( 39 чоловіків, 36 жінок).

Таким чином, матеріали дослідження склали 170 пацієнтів віком від 23 до 43 років. З них 94 жінки, 76 чоловіків. Всі пацієнти були розділені на 3 групи.

Першу групу становили 70 пацієнтів з неврастенією (F48. 0), з них 38 жінок і 32 чоловіки у віці від 24 до 43 років. У 52 пацієнтів відмічалося періодичне запаморочення голови, 25 пацієнтів скаржилися на тупі м’язові болі в кінцівках, в 37 випадках відмічалися емоційні порушення у вигляді зниженого настрою. 62 людини пред'являли скарги на головні болі, розлади сну у вигляді важкого засинання або нічного пробудження відмічали у себе 65 чоловік. На дратівливість і нездатність до розслаблення скаржилися всі пацієнти. У 17 пацієнтів були скарги на болі в області серця, 18 чоловік відмічали в себе періодичну дисфункцію шлунково-кишкового тракту.

До другої групи увійшли хворі з обсесивно-компульсивними (F42) і тривожно-фобічними (F40) розладами кількістю 50 чоловік (30 чоловіків і 20 жінок у віці від 25 до 42 років). Переважно обсесивні думки і розумова жуйка (F42. 0) відмічалися у 7 пацієнтів, у 10 чоловік був діагноз агорафобії (F40. 0), у 5 чоловік відмічалися соціальні фобії (F40. 1), в 23 випадках були діагностовані змішані обсесивні думки і дії (F42. 2), 5 чоловік мали діагноз специфічні фобії (F40. 0).

Третю клінічну групу становили 50 пацієнтів з соматоформними (F45) розладами. З них 36 жінок і 14 чоловіків у віці від 27 до 40 років. Соматоформна вегетативна дисфункція (F45. 3) була діагностована в 32 випадках, у 15 пацієнтів був діагноз соматизований розлад (F45. 0), інші соматоформні розлади (F45. 3) відмічалися в 3 випадках. При відборі пацієнтів при дослідженні застосовувались критерії невротичних розладів за МКХ-10.

Статистичні розрахунки проводили методом оцінки нормального розподілу за допомогою критерія Стьюдента. Об’єктом даної роботи була одна з груп непсихотичних психічних розладів – невротичні розлади. Методологія проведеного дослідження може бути представлена таким чином:

1)

2)

3)

У хворих на неврастенiю після лікування методом ГП запаморочення голови відмічалося у 7 пацієнтів, м’язові болі залишалися у 4 чоловік, на головний біль скаржилися 10 чоловік, в 12 випадках фіксувалася швидка стомлюваність, 8 пацієнтів відмічали у себе безсоння, 4 чоловіка пред'являли скарги на болі в області серця, 5 чоловік продовжували скаржитися на дисфункції шлунково-кишкового тракту.

Повна редукція симптоматики і видужання зафіксовано у 58 чоловік. Найбільшого регресу зазнали такі симптоми: головний біль (з 100% до 14%) (р<0,01), дратівливість (з 100% до 13%) (р<0,01), швидка стомлюваність (з 100% до 16%) (р<0,01), нездатність до розслаблення (100% до 14%) (р<0,01). Інша симптоматика також значно поменшала.

У мімічному каналі комунікацій нами виділено мімічний комплекс депресії, характерний для даної групи хворих. Цей мімічний комплекс складають такі елементарні одиниці міміки, як опущені кути рота, сумні очі, часті погляди вниз, у вікно, розглядання рук. Пацієнти старалися уникати погляду на лікаря і учасників групи. Мова хворих, які страждають на неврастенію, повільна за темпом, з уривчастими фразами, голос тихий, пригнічений.

У позовому каналі переважають ознаки поведінки підкорення, в основному в формі нахилів, поворотів, підведених і напружених плечей. Показник статичності пози в даній групі досить високий. У сфері жесту переважали жести задумливості, покірності. Жестовий канал представлений досить бідно в якісному відношенні. З елементарних одиниць моторики рук треба виділити часте маніпулювання пальцями, предметами, що вказує на поведінку зміщеної активності і аутоагресивний контекст. Нерідко руки були фіксовані на грудях або животі. Дане розташування рук вказує на певну закритість пацієнта під час контакту.

Елементарні одиниці моторики ніг представлені положенням “нога на ногу”, колінний кут в більшості випадків становив 900. В каналах міміки і пози кількість субмісивних елементів достовірно перевищує кількість агресивних елементів поведінки (р<0,05 і р<0,05 відповідно). У жестовому каналі достовірно переважають елементи поведінки, які вказують на зміщену активність.

Таким чином, провідною типологією невербальної поведінки при неврастенії є субмісивна поведінка з елементами зміщеної активності і аутоагресії.

Починаючи з 3-4 заняття в групі у хворих неврастенією фіксувалися зміни по всіх каналах комунікацій. До особливостей пози можна віднести поступове розслаблення плечового пояса, з'являються кивки головою, частіше відбувається зміна пози. Зустрічається відведення руки за спинку стільця, що є елементом розширення суб'єктивного простору і має контекст агресивної поведінки. У мімічному каналі комунікацій з'являються рухи бровами.

При завершенні курсу лікування чітко фіксувалася кількісна і якісна зміна типології НП хворих, які страждають неврастенією. Мова стає впевненою, підвищується гучність голосу. Зміна пози характеризується відсутністю напруженості, спина спирається ліктем на спинку стільця, стопи спираються на підлогу, руки лежать на підлокітниках або фіксовані на стегнах. Часто відбувається зміна пози. У жінок відмічається зхрещування ніг "нога на ногу" з частою зміною ніг. Ці зміни свідчать про розширення меж власного тіла пацієнтів і вказує на агресивний контекст поведінки.

У міміці хворих даної групи з'являється сміх, частий флаш, усмішка з оскалом. Тривалість погляду на лікаря збільшується, зменшується кількість поглядів у вікно. Якісно нові елементи в мімічному каналі мають явно агресивний контекст і практично повністю замінюють елементи субмісивної поведінки в цьому каналі комунікацій. З'являються мімічні комплекси рішучості, уваги.

Жестовий репертуар включає жест-звертання, жест-схвалення. Зменшується кількість елементів маніпулювання. У жестовому каналі також відбувається зменшення поведінкових маркерів, що мають ауто-агресивний і субмісивний контекст, в ньому чітко фіксуються жести агресивного репертуару.

Кількість агресивних елементів міміки значно перевищує кількість елементів субмісії (р<0,01). У каналі пози зафіксована сполучувана поведінка агресія-субмісія, а в каналі жесту відмічалася поведінка агресія-зміщена активність.

Таким чином, в даній групі хворих після лікування методом ГП переважає агресивна поведінка. Якщо зіставити дані клінічної динаміки і НП хворих неврастенією, то звертає на себе увагу той факт, що поява агресивних елементів в поведінці співпадає з початком поліпшення самопочуття цих пацієнтів. Таким чином, можна зробити висновок про те, що поява агресивних елементів в НП є хорошою прогностичною ознакою в клінічній динаміці неврастенії.

У хворих з обсесивно-компульсивними i тривожно-фобiчними розладами після проведеного лікування методом ГП значне поліпшення в своєму стані відмічали 27 чоловік,13 чоловік говорили про поліпшення самопочуття, у 10 разах динаміки клінічної симптоматики не спостерігалося.

Найбільший регрес зазнали такі симптоми: почервоніння обличчя (з 36% до 10%), запаморочення голови (з 40% до 18%) (р<0,05).

У каналі пози відмічається напруження плечового пояса, спина пряма, частота зміни пози висока. У даній групі переважають ознаки агресивної поведінки, такі, як розгорнений паховий кут, паралельні одна одній стопи або розгорнені стопи. Колінний кут прямий, або більше 900. У мімічному каналі комунікацій переважають часті погляди вниз і по сторонах, так само характерний обшарюючий погляд. Пацієнти цієї групи при усмішці оголяли зуби і демонстрували при цьому асиметрію у верху і низу обличчя, що належить до агресивного контексту поведінки. З елементарних одиниць міміки до цієї групи ознак можна віднести і напіввідкритий рот. Руки частіше фіксувалися на грудях або стегнах.

Мова хворих досить гучна, темп її трохи уповільнений, відмічається ускладнення в побудові фраз.

У сфері жесту фіксувалися жести-акценти, жести-звертання, направлені зовні, що є невербальними маркерами агресивної поведінки. Елементарні одиниці моторики рук представлені маніпулюванням пальцями, що вказує на поведінку зміщеної активності.

Достовірно переважають моторні комплекси агресивної поведінки в мімічному каналі, в каналі пози спостерігається сполучуваний вияв агресивних і субмісивних елементів моторики, в каналі жесту відмічалася рівна представленість елементарних моторних комплексів агресії і зміщеної активності.

Отже, можна зробити висновок про переважання в даній групі поведінки агресивного контексту.

Починаючи з 3-4 заняття в цій групі чітко фіксувалися кількісні і якісні зміни у всіх комунікативних каналах. У мімічному каналі відмічаються більш тривалі і часті погляди на лікаря і на співрозмовників в групі, усмішка стає дружелюбною, без оголення зубів. Пацієнти рідше дивляться вниз. З мімічних комплексів часто з'являється комплекс очікування, в комплексі усмішки зникає асиметрія в верху і низу обличчя. Мова стає більш плавною. Позовий канал представлений менш напруженою позою, відмічаються розгойдування тулуба, похитування ногами, часто гомілки схрещені і заведені під стілець. Дані елементи поведінки в каналі пози мають контекст агресивної поведінки з елементами субмісії. Руки частіше фіксовані на стегнах. Жестовий канал комунікацій представлений жестами-акцентами, жестами-звертаннями зовні. Відмічається поява в цьому каналі жестів аутогрумінга, що, як відомо, представляє форму зміщеної активності. По закінченні лікування, 9-10 заняття, в мімічному каналі комунікацій збільшується тривалість поглядів на лікаря і учасників групи, зростає частота поглядів на співрозмовника. Виділяються мімічні комплекси інтересу, усмішки з симетричністю верха і низа обличчя, усмішка без оскалу. Жестовий репертуар включає елементи маніпулювання кистями, пальцями, жести задумливості, меншає кількість жестів, направлених зовні. Ці зміни свідчать про зниження рівня агресивної поведінки в жестовому каналі комунікацій.

Темп мови нормальний, відсутня напруженість. До особливостей пози можна віднести релаксацію плечового пояса, м'язів спини. У позовому каналі часто зустрічається поза кучера, поза роздуму. З елементарних одиниць моторики ніг виділені похитування ногами, колінний кут наближається до прямого.

Після проведеного лікування методом ГП достовірних відмінностей в переважанні якісних характеристик НП в даній групі хворих не виявлено .

Отже, у пацієнтів даної групи після проведеного лікування спостерігається сполучувана поведінка агресія-субмісія-зміщена активність.

У хворих з соматоформними розладами значне поліпшення після проведеного лікування відмічали 14 чоловік, про поліпшення в самопочутті говорили 22 людини, без зміни клінічної симптоматики зафіксовано 14 пацієнтів.

Найбільший регрес в даній групі хворих зазнали симптоми зі сторони серцевосудинної і дихальної систем (р<0,01), а також підвищена стомлюваність (р<0,01). Найбільш стійкими до терапії виявилися симптоми з боку шлунково-кишкового тракту і урогенітальної системи . Отримані дані корелюють із твердженням тілесноорієнтованих терапевтів про те, що останнє коло м’язових затисків, до якого належать нижній відділ кишечника і урогенітальна система, найбільш резистентний до терапії і потребує ретельного і тривалого лікування.

У мімічному каналі комунікацій фіксувалася усмішка, що поєднується з високою рухливістю брів. Часті пильні погляди на лікаря і учасників групи. Як відомо, ці ознаки належать до агресивного контексту поведінки. Хворих цієї групи відрізняє висока лабільність пози, тулуб прямий, спина спирається ліктем на крісло, нога закинута на ногу. У сфері жеста переважали жести-акценти, часто одна рука була фіксована на спинці крісла.

З елементарних одиниць моторики рук виділені стереотипні рухи, пов'язані з маніпулюванням пальцями, що вказує на поведінку зміщеної активності.

Кількість елементарних моторних комплексів агресивного репертуару достовірно перевищує кількість субмісивних комплексів в каналах міміки і жесту (р<0,01). У позовому каналі достовірних відмінностей між кількістю агресивних і субмісивних моторних комплексів не виявлено. Таким чином, провідною типологією поведінки у хворих соматоформними розладами є агресивна поведінка, яка поєднується з поведінкою субмісії в каналі пози.

Починаючи з 4-5 заняття у пацієнтів в каналі пози з'явилися елементи позовому каналі залишається висока лабільність, ноги або зхрещені за типом "нога на ногу", або заведені під стілець з коліннним кутом менше 90. У жестовому каналі з'являються жести-звертання, меншає маніпулювання пальцями, з'являється фіксація рук на стегнах.

В каналі пози достовірних відмінностей за якісними характеристиками НП не виявлено. У мімічному каналі моторні комплекси агресії достовірно перевищують кількість субмісивних комплексів. У каналі жесту достовірних відмінностей між кількістю моторних комплексів агресії і зміщеної активності не виявлено. Таким чином, провідною типологією поведінки у хворих з соматоформними розладами залишається агресивна поведінка, що поєднується з субмісивною поведінкою в каналі пози і зміщеною активністю в каналі жесту.

У хворих неврастенією на початку лікування ВР рухових жестових компонентів значно перевищувала (р<0,01) відносну рухливість позових і мімічних компонентів, відповідно в співвідношеннях 50%, 21% і 29%. У процесі ГП відносна рухливість жестових рухів достовірно знизилася до 28% (р<0,01), відносна рухливість позових рухових компонентів зросла до 40%, що є достовірним показником (р<0,01). ВР мімічних рухів зросла до 32%, що не є достовірним результатом (р>0,05) в порівнянні з початком роботи. Всередині даної групи після ГП достовірних відмінностей по каналах комунікацій не визначається.

Відносна рухливість мімічних рухових компонентів у хворих з тривожно-фобічними і обсесивно-компульсивними розладами достовірно перевищувала ВР позових рухів (р<0,05), достовірних відмінностей між показником ВР мімічних і жестових, а також позових і жестових рухових компонентів не виявлено. Співвідношення показника ВР між мімічними, позовими і жестовими руховими компонентами відповідно 37%, 28% і 35%. Після закінчення ГП показники всередині даної клінічної групи достовірно не розрізнювалися (р>0,05). Співвідношення даного показника відповідно 32%, 33% і 35%. В порівнянні з початком лікування достовірних відмінностей між показниками ВР не виявлено.

ВР мімічних рухів у хворих соматоформними розладами достовірно перевищувала аналогічні показники позових і жестових рухів (р<0,01), при співвідношеннях 40%, 31% і 29% відповідно. Відсутня достовірна відмінність в ВР позових і жестових рухів. Після закінчення лікування ВР мімічних компонентів знизилася до 37%. У порівнянні з початком роботи цей показник достовірно не змінився . ВР позових рухів підвищилася до 38%, а ВР жестових рухів знизилася до 25%, достовірних відмінностей за даними характеристиками порівняно з початком ГП не виявлено. Всередині даної клінічної групи після закінчення лікування виявлено перевищення показника ВР мімічних рухів над жестовими (р<0,01), а також ВР позових компонентів над жестовими (р<0,01).

Як показують отримані результати, найбільша динаміка показника відносної рухливості НП характерна для хворих першої групи (неврастенія), що дає нам право зробити припущення про більш глибокі і стійкі поведінкові зміни, ніж в двох інших клінічних групах. Показники ВР у даній групі достовірно не відрізняются.

Відносна рівномірність розподілу показників ВР по каналах комунікацій у пацієнтів з тривожно-фобічними і обсесивно-компульсивними розладами приблизно говорить про рівномірну реалізацію тривоги у всіх компонентах НП. Відсутність достовірної різниці в показниках ВР НП до і після лікування методом ГП може бути ще одним підтвердженням факту резистентності таких станів до психотерапії.

Після лікування достовірно (р<0,05) розрізнюються показники відносної рухливості жестових рухів пацієнтів з тривожно-фобічними і обсесивно-компульсивними розладами з показником ВР жесту у пацієнтів з соматоформними розладами. По інших каналах комунікацій у всіх клінічних групах відмінностей не виявлено . Це свідчить про те, що в процесі ГП сталося уніфікування невербальної мови у хворих з різними невротичними розладами завдяки імітативним механізмам внутрішньогрупової взаємодії.

Визначени фази розвитку групової психотерапевтичної динаміки. Четверта, остання фаза, відзначилася найбільш позитивними змінами у психичному стані хворих на невротичні розлади і на цим єтапі відбулося уніфікання невербальної поведінки.

Таким чином, можна говорити про те, що НП є тим самим об'єктивним критерієм оцінки ефективності групового спілкування, який відображає міру розвитку міжособистосних відносин, емпатії і взаєморозуміння, необхідних для терапевтичного впливу при проведенні ГП.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для ранньої діагностики невротичних розладів рекомендовано застосування комплексного клініко-психопатологічного та клініко-тологічного обстеження у хворих на невротичні розлади.

2. Для оптимізації психотерапевтичної роботи у хворих на невротичні розлади рекомендовано влаштовувати методи тілесноорієнтованої психотерапії в лікувальному комплексі.

3. Для оцінки єфективності групової психотерапії рекомендовано використовувати єтологічний метод.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чуманская Е.Л. Сравнительные исследования невербального поведения больных невротическими расстройствами в групповой психотерапии // Український вісник психоневрології.– 1999.– Т. 7, № 20.– С. 119-121.

2. Чуманская Е.Л. Роль агрессии в формировании коммуникаций у больных неврозами // Таврический журнал психиатрии.– 1997.– Т. 1, № 1.– С. 95-97.

3. Чуманская Е.Л. Телесно-ориентированная психотерапия как метод лечения невротических расстройств // Таврический журнал психиатрии.– 1999.– Т. 3, № 3.– С. 94-96.

4. Чуманская Е.Л. О возможностях психокоррекционной работы с больными психосоматическими заболеваниями // Acta psychiatrica, psychologia, psychotherapeutica et ethologia Tavrica.– 1994.– V. 1, № 1-2.– Р. 48-49.

5. Чуманская Е.Л. Особенности невербального поведения больных неврастенией и неврозом навязчивых состояний при проведении групповой психотерапии // Acta psychiatrica, psychologia, psychoterapeutica et ethologia Tavrica.– 1995.– № 4.– Р. 35-36.

АНОТАЦІЯ

Чуманська О.Л. Динаміка невербальної поведінки у хворих на невротичні розлади у групової психотерапії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Український НДІ соціальної та судової психіатрі,Київ,2000.

Дисертацію присвячено питанням клініки, типології невербальної поведінки та психотерапевтичного лікування хворих на невротичні розлади.Проведено обстеження 170 пациєнтів з неврастенією, тривожно-фобічними та соматоформними розладами. Якісні та кількісні показники невербальної поведінки відрізнялись у всіх групах хворих. В процесі лікування методом групової психотерапіїсталося уніфікування невербальної поведінки завдяки імітативним механізмам внутрішньої групової взаємодії. Ці зміни відбувалися разом з психотерапевтичною динамікою групового процесу. Параметри невербальної поведінки є об'єктивним крітерієм оцінки ефективності групової псиотерапії.

Ключові слова: неаербальна поведінка, невротичні розлади, групова психотерапія.

АННОТАЦИЯ

Чуманская Е.Л. Динамика невербального поведения у больных невротическими расстройствами в групповой психотерапии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Украинский НИИ социальной и судебной психиатрии. - Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам изучения клиники, типологии невербального поведения и психотерапевтического лечения невротических расстройств.

Исследуемые пациенты (170 человек: 94 женщины, 76 мужчин) были разделены на три группы. Первую группу составили больные с неврастенией, во вторую вошли пациенты с тревожно-фобическими расстройствами, а в третью - с соматоформными расстройствами. Результаты исследования показали, что невербальное поведение больных с разными формами невротических расстройств различаются в количественном и качественном отношении.

У больных с неврастенией канал позы был наименее подвижен, в сфере жеста двигательная активность была высокая. Биологический контекст поведения определялся как субмиссия. Пациенты второй группы демонстрировали сочетанное поведение агрессия-субмиссия с преобладанием агрессивных элементов моторики. Количественно единицы невербального поведения распределялись равномерно по всем каналам коммуникаций. В группе больных с соматоформными расстройствами ведущей типологией поведения была агрессия и повышенная двигательная активность в мимическом канале.

После проведенного лечения методом групповой психотерапии у больных первой группы повысилось число агрессивных единиц моторики, а у больных второй и третьей группы снизилось количество агрессивных и увеличилось количество элементов субмиссии и смещенной активности.

В результате проведенной групповой психотерапии произошло унифицирование невербального поведения у больных с различными формами невротических расстройств. Этот процесс является одним из механизмов, лежащих в основе психокоррекционных эффектов групповой динамики.

Основным критерием формирования межличностных коммуникаций было соотношение агрессивных, субмиссивных и элементов смещенной активности в невербальном поведении.

Наилучший терапевтический эффект был отмечен у больных с неврастенией.

Этологический метод дает возможность объективного наблюдения за процессом психотерапевтической работы в группе.

Ключевые слова: невербальное поведение, невротические расстройства, групповая психотерапия.

SUMMARY

Chumanskaya E.L. Dynamics of nonverbal behevior of patients with neurotics disorders in group psychotherapy. – Мanuscript.

Thesis for a candidate of medical science degree by speciality 14.01.16 – Psychiatry. – Ukrainian Scientific Research Institute of Social and Forensic Psychiatry. – Kyiv, 2000.

The Dissertation is dedicated to the issues of clinics, typology of nonverbal behavior and psychotherapeutic treatment of neurotic disorders. 170 patients with neurasthenia, anxious-phobic and somatic-formed disorders were examined. Quantitative and qualitative indexes differed in all groups of patients. In the process of group psychotherapy treatment nonverbal behavior was standardized thanks to imitative mechanisms of inner group interaction. These changes took place together with psychotherapeutic dynamics of the group process. Parameters of non-verbal behavior are an objective criteria of effectiveness evaluation of group psychotherapy.

Ethological method allows objective observation after the process of psychotherapeutic work in a group.

Key words: nonverbal behavior, neurotic disorders, group psychotherapy.