Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Щербина Олена Валентинівна
УДК 347.72.031.
Правове становище акціонерів за законодавством України
Спеціальність 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України
Кузнєцова Наталія Семенівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, професор кафедри
цивільного права
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України
Луць Володимир Васильович,
завідувач кафедри цивільного права та
процесу Прикарпатського університету
ім. В.Стефаника (м. Івано-Франківськ)
кандидат юридичних наук, доцент
Семерак Олександр Созонович,
завідувач кафедри кримінального права
Ужгородського національного університету
(м. Ужгород)
Провідна установа: Українська національна юридична академія імені
Ярослава Мудрого, кафедра цивільного права (м. Харків)
Захист відбудеться “24” квітня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий “23” березня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент Боднар Т.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Інститут акціонерного права в усі часи був об'єктом наукових досліджень. Відомі російські цивілісти кінця ХІХ – початку ХХ століття у своїх роботах тією чи іншою мірою зверталися до тематики акціонерних товариств. У період з 30-х до 90-х років ХХ століття радянська цивілістика майже не займалася проблематикою акціонерних товариств через їх відсутність у межах правового поля. Окремі дослідження цієї тематики проводилися лише в контексті аналізу цивільного та господарського законодавства зарубіжних країн.
Першими кроками на шляху відновлення акціонерної справи в економічному житті української держави після проголошення її незалежності стало прийняття Законів України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”.
В цей же час у представників української юридичної науки з’являється інтерес до акціонерних товариств та акціонерів, що зумовлює появу наукових досліджень: Вінник О.М. “Господарські товариства і виробничі кооперативи”, Вінник О.М., Щербина В.С. “Акціонерне право”, Кибенко Е.Р. “Корпоративное право”, Колесник В.В. “Акціонерний ринок в Україні”, Пилипенко А.Я., Щербина В.С. “Очерки акционерного права Украины”, Спасибо-Фатєєва І.В “Акционерные общества: корпоративные правоотношения”.
Проте, як і раніше, брак фундаментальних теоретичних досліджень правового статусу учасників акціонерних товариств негативно позначається на рівні законодавчого регулювання процесу створення та діяльності акціонерних товариств, регулювання та захисту прав акціонерів.
Незважаючи на періодичні спроби законодавця вдосконалити нормативно-правову базу, що регулює правовий статус акціонерів і визначає правила створення та діяльності акціонерних товариств, акціонерне законодавство України (зокрема, окремі норми Законів “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”) потребує уточнення і приведення його у відповідність до потреб сьогодення. Вдосконалення нормативно-правової бази України щодо визначення правового статусу акціонерів, захисту їх прав та інтересів є одним із невідкладних завдань нормотворчості у галузі цивільного законодавства.
Станом на 2000 рік в Україні зареєстровано більше 35 тисяч акціонерних товариств, більше 30 млн. осіб є власниками акцій приватизованих підприємств. Розвиток акціонерної форми підприємництва внаслідок приватизації державних підприємств, збільшення кількості новостворюваних акціонерних товариств у різноманітних сферах бізнесу та зростання їх впливу на економіку держави вимагають всебічного дослідження правового забезпечення діяльності акціонерних товариств, тенденцій їх розвитку, а також правового статусу акціонерів.
Актуальність такого дослідження обумовлюється тим, що чітке закріплення в законодавстві прав та обов’язків акціонерів, механізмів їх реалізації, ефективне застосування засобів забезпечення захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання та інвесторів (акціонерів) є однією із необхідних передумов функціонування акціонерних товариств, повноцінного та всебічного розвитку економіки української держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, пов’язаної з регулюванням та захистом суб’єктивних цивільних прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб, зокрема із захистом прав інвесторів. Дисертація виконувалася в рамках теми № 97166 “Напрями і засоби підвищення ефективності цивільно-правового захисту права власності в період ринкових реформ”.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні правового статусу акціонера, з’ясуванні юридичної природи прав та обов’язків акціонерів, їх науковій класифікації, проведенні аналізу основних прав акціонерів, виявленні механізмів їх реалізації і гарантій захисту прав та інтересів акціонерів. Особлива увага приділяється розробці конкретних практичних рекомендацій щодо вдосконалення акціонерного законодавства України та практики його застосування. Також розробляються і формулюються основні положення теорії корпоративних правовідносин.
При проведенні дослідження дисертанткою було поставлено завдання проаналізувати дискусійні питання правового статусу акціонерів а також положення чинного законодавства про акціонерні товариства з метою виявлення і усунення прогалин, суперечностей і проблем в його застосуванні.
Об'єктом дослідження є відносини, що складаються між акціонерним товариством та акціонером з приводу реалізації останнім своїх прав та виконання обов’язків.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють зазначені відносини та практика їх застосування.
Методологічну основу дослідження складають сучасні методи наукового пізнання, закони і принципи матеріалістичної діалектики та формальної логіки, об’єктивно існуючі закономірності суспільно-економічного розвитку. В процесі дисертаційного дослідження застосовувалися методи системного аналізу, порівняльно-правовий, соціологічний, статистичний та історичний методи.
Науково-теоретична основа дослідження. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки грунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, в тому числі на працях вчених-юристів дореволюційного періоду: М.М. Агаркова, А.І.Камінки, І.Тарасова, Г.Ф.Шершеневича, та радянського періоду: С.С. Алексєєва, О.С. Іоффе, М.І.Кулагіна, Р.О. Халфіної.
Істотне значення для підготовки дисертації мали сучасні наукові дослідження А.Ю.Бушева, О.М.Вінник, Н.С.Глусь, В.В.Долінської, Т.В. Кашаніної, О.Р.Кибенко, В.В.Колесника, В.К.Мамутова, С.Д.Могилевського, О.І. Онуфрієнка, А.Я.Пилипенка, О.Н.Сиродоєвої, О.Ю.Скворцова, І.В.Спасибо-Фатеєвої, В.С.Щербини та інших авторів, що стосуються теми дисертації.
Нормативну основу дослідження склали нормативно-правові джерела, в першу чергу чинне законодавство України: Конституція України, Цивільний кодекс, Закони України “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, а також нормативно-правові акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших державних органів.
З метою порівняльного аналізу та додаткової аргументації на підтримку окремих результатів дослідження дисертанткою використано зарубіжне законодавство про акціонерні товариства, зокрема, Цивільний кодекс Російської Федерації та Федеральний закон “Про акціонерні товариства”, Закон Республіки Бєларусь “Про акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю”, Акціонерний закон Федеративної Республіки Німеччини а також акціонерне законодавство Сполучених Штатів Америки, Угорщини, Франції, Чехії та інших держав.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним дослідженням проблем правового регулювання статусу акціонерів, в якому визначені та теоретично обгрунтовані основні напрямки вдосконалення чинного законодавства України, що регулює права та обов’язки акціонерів.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема в науково-теоретичних положеннях, найважливішими з яких є наступні:
1. Всі права, обов’язки та потенційні можливості, надані правовим статусом акціонера, можуть бути реалізовані особою шляхом участі у корпоративних правовідносинах, які дисертантка визначає як індивідуалізований суспільний правовий зв’язок між особами, що є результатом впливу норм корпоративного (акціонерного) права на фактичне суспільне відношення. Матеріальним змістом корпоративних правовідносин є фактична поведінка їх учасників з приводу здійснення ними майнових та особистих немайнових прав, а вольовий зміст корпоративних правовідносин полягає у взаємодії державної волі, вираженої у корпоративних нормах, та індивідуальної волі учасників корпоративних відносин, вираженої як в локальних корпоративних нормах, так і в діях учасників.
2. Корпоративні відносини, об’єктом яких є тільки матеріальні блага (речі, дії, послуги), а суб’єктами – акціонерне товариство та акціонер (акціонери), виникають на підставі договору купівлі-продажу або іншої угоди, предметом якої є акції.
3. Право участі у формуванні статутного капіталу товариства (засновницьке право) та право розпоряджатися своїми корпоративними правами, що витікають із права власності на акцію, не відносяться до корпоративних прав, оскільки вони виникають з інших правових підстав, не пов’язаних із членством у товаристві.
4. Теоретична класифікація прав акціонера має відповідати наступним основним вимогам:
- врахування особливостей правового статусу засновників (дисертантка пропонує визнавати ними тих осіб, які виявили волю до заснування акціонерного товариства, тобто підписали установчий договір) і учасників (підписчиків) при створенні акціонерного товариства за умов відсутності права власності на акцію;
- розмежування прав, що випливають із права власності на акцію, та прав, що випливають із членства в акціонерному товаристві;
- врахування ступеня значимості при виділенні основних (визначають правовий статус акціонера як власника цінних паперів та члена господарського товариства) і допоміжних (передбачають гарантії реалізації та способи захисту основних прав) прав;
- необхідність окремо визначати безумовні права, реалізація яких не залежить від інших обставин, та умовні, що виникають і можуть бути реалізовані за умови та у зв’язку із настанням певних обставин.
5. Право акціонера на отримання дивідендів є основним безумовним правом, яке не залежить від наявності прибутку товариства або прийняття загальними зборами товариства рішення про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів. Проте, за певних умов, акціонер набуває додаткове право – право вимагати виплати оголошених дивідендів. З наступного дня після закінчення встановленого для виплати дивідендів строку у акціонера виникає право на позов про стягнення оголошених, але не виплачених у встановлений строк дивідендів. Підставою для подання акціонером позову про стягнення з товариства оголошених дивідендів у примусовому порядку є норма статті 161 Цивільного кодексу України, згідно з якою “зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк”.
6. Підставами визнання рішення загальних зборів недійсним мають бути, зокрема, наступні:
- прийняття рішення на зборах, скликаних з порушенням порядку скликання;
- прийняття рішення з питань, не включених до порядку денного зборів;
- відсутність належним чином оформленого протоколу загальних зборів;
- невідповідність рішення інтересам товариства в цілому або інтересам його акціонерів чи кредиторів та інші підстави.
На підставі цих та інших висновків обгрунтовується доцільність закріплення в законодавстві України (Законі України “Про господарські товариства” або в розроблюваному Законі “Про акціонерні товариства”), зокрема, таких положень:
а) щодо обов’язку засновників публікувати повідомлення про проведення установчих зборів в офіційних друкованих виданнях;
б) щодо обмеження права осіб, які не виконали вимоги про оплату акцій, на участь в установчих зборах або шляхом закріплення у законі прямої заборони або шляхом обмеження кола учасників установчих зборів тими особами, права яких підтверджуються тимчасовими свідоцтвами, виданими засновниками;
в) щодо можливості проведення повторних загальних зборів незалежно від кількості присутніх на них акціонерів;
г) щодо права акціонера звертатися до суду з заявою про визнання недійсним рішення загальних зборів (так само, як і рішення інших органів товариства) із застосуванням загального строку позовної давності – 3 роки;
ґ) щодо права акціонера на ознайомлення з інформацією за всіма встановленими формами державної звітності;
д) щодо порядку оприлюднення акціонерним товариством корпоративних нормативних документів;
е) щодо єдиного переліку друкованих видань, в яких публікується інформація про діяльність товариств акціонерних та інша інформація, призначена для акціонерів.
Наукову новизну складають також обгрунтовані дисертанткою конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного Закону України “Про господарські товариства”, зокрема, шляхом доповнення:
а) статті 41 Закону частинами наступного змісту:
“Присутність на загальних зборах акціонерів посадових осіб органів управління акціонерного товариства є обов’язковою. У разі відсутності зазначених осіб без поважних причин вони можуть бути притягнені до майнової відповідальності відповідно до установчих документів товариства.”
“Довіреність на право участі у загальних зборах акціонерів, видана юридичною особою, підписується керівником з прикладенням печатки юридичної особи. Видана фізичною особою довіреність може бути посвідчена нотаріусом або іншою особою, яка має право на вчинення нотаріальних дій відповідно до законодавства України. Довіреність акціонера може бути посвідчена реєстратором, який веде систему реєстру емітента, або головою правління акціонерного товариства. За рішенням правління право посвідчення довіреностей може бути надано члену (членам) правління”;
б) статті 43 Закону частиною такого змісту:
“У випадку зміни часу або місця проведення загальних зборів, а також у випадку внесення змін до порядку денного зборів повинно бути зроблено повторне повідомлення не пізніш як за 10 днів до призначеної дати проведення зборів. Повторне повідомлення публікується в тих же друкованих виданнях, в яких було опубліковане загальне повідомлення”;
в) статті 48 Закону частиною такого змісту:
“Угоди, ціна яких перевищує вказану в статуті товариства суму, укладаються під відкладальною умовою, якою є наступне затвердження цієї угоди загальними зборами товариства”;
Також пропонується доповнити Закон України “Про господарські товариства” наступними нормами:
а) “Вихід учасника із акціонерного товариства здійснюється шляхом вільного відчуження належних йому акцій”;
б) “Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату (оголошення) дивідендів по акціях до повної сплати статутного фонду”;
в) “Акціонерне товариство зобов’язане виплатити оголошені до виплати дивіденди в термін не більше двох місяців з дня оголошення, якщо менший термін не встановлений зборами акціонерів, що прийняли рішення про виплату дивідендів. За прострочення виплати дивідендів акціонерне товариство сплачує акціонерам дивіденди з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних з простроченої суми”.
Крім цього, пропонується скасувати у зв’язку з невідповідністю чинному законодавству:
Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 18 від 24 вересня 1999 року (про порядок застосування частини 1 статті 41 Закону України “Про господарські товариства”) в частині визнання за акціонерами, які володіють в сукупності більш як 10% акцій, права самостійно провести реєстрацію акціонерів, які прибули на загальні збори, утворивши для цього реєстраційну комісію, та в частині обов’язку Реєстратора надати в день проведення зборів акціонерам, які володіють в сукупності більш як 10% голосів, Реєстр власників іменних цінних паперів для проведення реєстрації акціонерів;
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в подальших наукових дослідженнях акціонерних відносин. Окремі сформульовані в дисертації положення мають дискусійний характер і можуть слугувати основою для подальших наукових досліджень правових аспектів захисту прав та інтересів інвесторів.
Прикладне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в законотворчій діяльності, зокрема, при вдосконаленні Законів України “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, при підготовці проектів нового Цивільного кодексу та Закону “Про акціонерні товариства”.
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників а також при викладанні курсів цивільного права та акціонерного (корпоративного) права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні спеціальним дослідженням правового статусу акціонерів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, узагальненні практики застосування законодавства України про акціонерні товариства.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, а також практичні рекомендації та пропозиції по вдосконаленню законодавства України, що містяться в дисертації, були викладені у доповідях та наукових повідомленнях на Науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, березень 2000 р.), Міжнародній науковій конференції “Україна: поступ у майбутнє” (Київ, квітень 2000 р.), круглому столі “Корпоративне управління як шлях до підвищення ефективності бізнесу, залучення інвестицій і захисту інтересів акціонерів” (Київ, жовтень 2000 р.), Міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, лютий 2001 р.).
Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на засіданні кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні висновки та результати дисертації опубліковані у навчальному посібнику, 5 наукових статтях та матеріалах конференції (загальний обсяг публікацій – 4 д.а.).
Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, 2 розділів, 7 підрозділів, висновків, 1 додатку та списку використаних джерел, що включає 237 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки, із них 24 сторінки займає список використаних джерел та 1 сторінку – додаток.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі розкривається сутність і стан проблеми визначення правового становища акціонерів за законодавством України, обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і задачі, подається коротка анотація нових наукових положень, практичне значення одержаних результатів.
У Розділі 1 “Загальна характеристика корпоративних відносин”, який містить три підрозділи, основна увага приділяється дослідженню теоретичних аспектів правового статусу акціонера, розкривається зміст корпоративних правовідносин, підстави їх виникнення та припинення, дається характеристика акції як одного з об’єктів корпоративних правовідносин.
У підрозділі 1 Розділу 1 “Поняття та зміст корпоративних правовідносин” досліджується категорія правового статусу, аналізуються поняття та зміст корпоративних відносин як різновиду цивільних правовідносин, класифікуються закріплені в законодавстві України права акціонерів.
Правовий статус акціонерів об’єктивно відображає як переваги, так і недоліки чинного законодавства та юридичної системи. Дисертаційним дослідженням встановлено такі характерні для сучасного правового статусу акціонера в Україні особливості як недосконалість та нестабільність акціонерного законодавства, слабка соціально-правова захищеність прав та інтересів акціонера, відсутність надійних гарантійних механізмів тощо.
В ході дослідження дисертанткою розглянуто специфіку корпоративних правовідносин в акціонерному товаристві, зумовлену акціонерною власністю. Суб’єктами корпоративних правовідносин є акціонерне товариство та акціонер (акціонери) – окремий акціонер є самостійним учасником правовідносин, проте в деяких випадках учасником корпоративних правовідносин поряд з акціонерним товариством є всі акціонери цього товариства як єдиний суб’єкт.
Особливе місце серед учасників корпоративних правовідносин посідає держава як акціонер. В ході приватизації в Україні була створена велика кількість відкритих акціонерних товариств, у статутному капіталі яких збереглася частка державного майна. Такі товариства мають певні особливості, зумовлені як наявністю у складі акціонерів держави, так і розміром державної частки.
Дисертанткою встановлено, що акціонери між собою не вступають в корпоративні відносини, більш того, між ними відсутній будь-який юридичний зв’язок. Можна говорити про наявність правовідносин лише між засновниками акціонерного товариства, але ці правовідносини носять не корпоративний, а зобов’язальний характер, оскільки виникають на підставі укладеної засновниками цивільно-правової угоди про заснування акціонерного товариства.
Особа набуває статусу суб’єкта корпоративних правовідносин з моменту хоча б часткової оплати емітованих товариством акцій – з цього моменту у неї з’являється обов’язок повної їх оплати, що входить до змісту корпоративних правовідносин. При безоплатній передачі акцій, наприклад, при успадкуванні, правонаступництві тощо підставою виникнення корпоративних правовідносин є набуття особою права на акції.
Правовий статус акціонера має подвійну юридичну природу: як власник цінного паперу акціонер наділений повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження належними йому акціями; як учасник товариства акціонер наділений правами, що виникають на підставі членства у товаристві (право на управління, на одержання інформації тощо). В законодавстві України права акціонерів врегульовані двома основними законами: а) Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, в якому наводиться визначення поняття акції як цінного паперу та прав, які вона підтверджує; б) Законом України “Про господарські товариства”, в якому визначаються права учасника господарського товариства, в тому числі, права акціонера.
Дисертанткою сформульовано вимоги до теоретичної класифікації прав акціонерів та запропоновано власну класифікацію їхніх основних прав, викладену у вигляді таблиці.
У підрозділі 2 Розділу 1 “Правові підстави виникнення та припинення корпоративних правовідносин” основну увагу приділено заснуванню акціонерного товариства як первинній підставі виникнення корпоративних відносин та процедурі виходу з акціонерного товариства як підставі їх припинення.
Як свідчить аналіз практики діяльності акціонерних товариств в Україні, акціонери часто не обізнані у своїх правах та обов’язках, що призводить не лише до порушення їхніх прав товариством або іншими особами, але й до порушення вимог законодавства самими акціонерами. Зазначені порушення можуть мати місце вже на етапі створення акціонерного товариства, якщо участь у його заснуванні беруть неуповноважені особи.
У роботі запропоновано визнавати засновниками акціонерного товариства тих осіб, які виявили волю до його заснування і підписали установчий договір, а також визначено коло осіб, позбавлених права на заснування акціонерного товариства.
З метою недопущення втручання органів управління акціонерного товариства у повноваження акціонера щодо розпорядження належними йому акціями та примушування його до виходу із товариства дисертанткою запропоновано закріпити в Законі України “Про господарські товариства” наступну норму: “Вихід учасника із акціонерного товариства здійснюється шляхом вільного відчуження належних йому акцій”.
Дисертантка підтримує висловлені деякими вітчизняними авторами пропозиції щодо необхідності закріплення в законодавстві України права на незгоду, яке є одним із основних прав акціонера в країнах з розвиненим акціонерним законодавством і полягає у співвідношенні права акціонера на незгоду з рішеннями корпорації та обов’язку корпорації викупити належні акціонеру акції за ринковою ціною.
У підрозділі 3 Розділу 1 “Акція як об’єкт корпоративних правовідносин” аналізуються деякі аспекти правового режиму акції, визначаються специфічні ознаки акції як корпоративного цінного паперу, розглядається порядок оплати акцій при формуванні статутного фонду акціонерного товариства.
Проаналізувавши переваги та недоліки іменних акцій та акцій на пред’явника, дисертантка дійшла висновку, що з метою захисту прав акціонерів доцільно дозволити в Україні обіг тільки іменних акцій.
Дисертанткою виявлено недосконалість законодавчого регулювання порядку оплати акцій за рахунок нематеріальних активів, цінних паперів, майна та відсутність механізмів реалізації такого порядку. В результаті зроблено висновок про те, що до статутного фонду акціонерного товариства можуть бути внесені права на інтелектуальну власність, об’єкти яких передбачені статтею 41 Закону України “Про власність”, в той час, як інтелектуальні цінності, зазначені в Законі України “Про інвестиційну діяльність”, внеском до статутного фонду акціонерного товариства бути не можуть.
Дисертанткою запропоновано запровадити заходи контролю за заснуванням акціонерних товариств та критерії оцінки внесків їх учасників, для чого:
встановити мінімальний відсоток грошових коштів, необхідний для оплати акції одним акціонером, і відповідно, мінімальний відсоток грошових коштів у статутному капіталі товариства;
обмежити коло об’єктів та передбачити конкретні майнові права, що можуть бути внесені до статутного фонду акціонерного товариства;
в Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” визначити, які саме цінні папери можуть бути внесені в рахунок оплати акцій;
при формуванні статутного фонду дотримувати вимог статті 10 Другої Директиви ЄС щодо обов’язковості висновку одного або кількох незалежних експертів про будь-яке інше, крім готівкового, зустрічне задоволення при оплаті акцій первинної емісії;
створити певну систему сертифікації та оцінки об’єктів інтелектуальної власності, права на які вносяться до статутного фонду господарського товариства;
при оцінці вартості прав на промислову власність учасникам товариства, крім економічних критеріїв, враховувати наявність правової охорони.
У Розділі 2 “Правові форми реалізації прав та обов’язків акціонерів”, який містить чотири підрозділи, дається характеристика основних прав акціонерів, зокрема, права на участь в управлінні товариством, на отримання частини прибутку, на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, а також аналізуються обов’язки акціонерів.
У підрозділі 1 Розділу 2 “Право на участь в управлінні акціонерним товариством” досліджуються, зокрема, проблеми реалізації права акціонера на участь у загальних зборах товариства і вносяться пропозиції, спрямовані на встановлення додаткових гарантій реалізації зазначеного права.
Однією із проблем управління акціонерним товариством є надто велика кількість акціонерів, особливо в акціонерних товариствах, створених в процесі приватизації, що не дозволяє забезпечити реалізацію права кожного акціонера на участь у загальних зборах а також стає перешкодою в ефективній роботі загальних зборів. За таких умов одним із шляхів удосконалення порядку управління акціонерним товариством є посилення ролі інших органів товариства. Дисертанткою обгрунтовується положення про те, що акціонери можуть реалізувати право на управління лише через органи товариства, до складу яких вони входять, і лише в межах компетенції цих органів, визначеної законодавством та установчими документами товариства.
В результаті дисертаційного дослідження виявлена необхідність законодавчого встановлення обов’язкової колегіальності виконавчого органу акціонерного товариства, оскільки нечіткість редакції частини 1 статті 47 Закону України “Про господарські товариства” призводить до того, що деякі акціонерні товариства замість колективного виконавчого органу (правління або іншого органу) обирають, виходячи з положень своїх статутів, одноособового керівника – президента або голову товариства, генерального директора (директора) тощо. З метою уникнення різного тлумачення положення пункту 1 статті 47 Закону України “Про господарські товариства” доцільно викласти її в такій редакції: “Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший колективний орган, передбачений статутом”.
Дисертантка не погоджується із спробами провести паралель між спостережною радою акціонерного товариства та радою трудового колективу підприємства при вирішенні питання про відкликання членів спостережної ради.
Реєстрація акціонерів, які прибули на загальні збори, має проводитись лише один раз перед початком проведення зборів у той день, на який призначено збори.
Проаналізувавши правовий статус осіб, які підписалися на додатково випущені акції товариства, дисертантка дійшла висновку про те, що наділення їх правом брати участь у голосуванні про затвердження результатів підписки позбавляє попередніх “повноправних” акціонерів товариства можливості захистити свої права при додатковій емісії, а також суперечить принципам корпоративного управління, які не допускають участі сторонніх осіб – не акціонерів в управлінні товариством, тим більше у вирішенні одного з найважливіших питань діяльності товариства.
На думку дисертантки, законодавчо встановлений обов’язок посадових осіб органів управління акціонерного товариства бути присутніми на загальних зборах акціонерів дасть змогу акціонерам товариства для спілкування з його посадовими особами та забезпечить отримання останніми оперативної і достовірної інформації з питань, що розглядаються на загальних зборах акціонерів.
Доцільність законодавчого закріплення права акціонерів-власників привілейованих акцій бути присутніми на загальних зборах товариства без права голосу дисертантка обгрунтовує тим, що оскільки такі акціонери не є сторонніми особами і зобов’язані не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства, то їх присутність на загальних зборах без права голосу не може завдати шкоди інтересам інших акціонерів або акціонерного товариства.
Звертається увага на доцільність усунення певних акціонерів від участі у голосування в ряді випадків, що мають бути чітко передбачені на рівні закону, оскільки закріплення подібної норми у локальних документах товариства є порушенням прав акціонера, передбачених чинним законодавством.
Оскільки законодавство України не містить підстав визнання недійсними актів (рішень) органів управління акціонерного товариства, цю прогалину в законодавстві пропонується заповнити шляхом доповнення статті 10 Закону України “Про господарські товариства” нормою такого змісту: “У разі прийняття органом управління товариства акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства чи установчих документів товариства, учасник товариства має право звернутися до суду чи арбітражного суду з заявою про визнання такого акта недійсним”.
Серед підстав для визнання рішення загальних зборів недійсним мають бути, зокрема, наступні:
прийняття рішення на зборах, скликаних з порушенням встановленого порядку;
прийняття рішення з питань, не включених до порядку денного зборів;
відсутність належним чином оформленого протоколу загальних зборів;
невідповідність рішення інтересам товариства, інтересам його акціонерів чи кредиторів.
Автором обгрунтована думка про те, що право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства має не лише акціонер товариства, а й будь-яка інша особа, інтереси якої зачіпає прийняте загальними зборами рішення. При поданні позову позивачем (акціонером або іншою особою) має бути доведений факт порушення його прав та/або охоронюваних законом інтересів, оскільки відсутність матеріально-правового інтересу може бути підставою для відмови у позові.
У підрозділі 2 Розділу 2 “Право акціонера на участь у розподілі прибутку акціонерного товариства” проведений аналіз та порушені проблеми реалізації одного з найважливіших прав акціонера – права на отримання дивідендів; досліджені загальнотеоретичні та практичні аспекти правовідносин, що виникають з приводу виплати дивідендів, окреслено коло суб’єктів, наділених правом на отримання дивідендів.
Проаналізувавши висловлені в літературі точки зору з приводу співвідношення виникнення у акціонера права на дивіденди та можливості реалізації цього права, дисертантка дійшла висновку, що право акціонера на отримання дивідендів є основним безумовним правом, яке не залежить від наявності прибутку товариства або прийняття загальними зборами товариства рішення про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів, проте за певних умов акціонер набуває додаткове право – право вимагати виплати оголошених дивідендів.
При дослідженні змісту правовідносин, що виникають з приводу виплати дивідендів дисертанткою виявлено прогалини в законодавстві щодо обов’язку товариства виплатити оголошені дивіденди у встановлений строк та наслідків невиконання цього обов’язку.
Дисертаційне дослідження дає підстави визначити, що волевиявлення акціонера, необхідне для придбання акцій у загальному порядку, не поширюється на випадки, коли статутом товариства передбачена виплата дивідендів акціями нової емісії, і загальними зборами прийнято рішення про таку форму виплати.
Дисертанткою обгрунтовано доцільність закріплення в законодавстві норми наступного змісту: “Дивіденди виплачуються у грошовій формі. За рішенням загальних зборів дивіденди можуть бути виплачені іншим майном в порядку, передбаченому законодавством та статутом товариства”.
Автором обгрунтовано висновок про те, що у випадку, якщо акціонер на реалізував своє право на отримання дивідендів у встановлений товариством строк для їх виплати, то відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України акціонера слід вважати таким, що прострочив. У зв'язку з цим доцільно встановити в законодавстві конкретний термін, по закінченні якого акціонер втрачає право на не отримані вчасно дивіденди.
При дослідженні особливостей виплати дивідендів, належних державі як учаснику акціонерного товариства, дисертанткою встановлено, що затверджений наказом ФДМУ від 7 квітня 1998 року № 679 Порядок контролю за нарахуванням дивідендів, одержаних від акцій (часток, паїв) господарських товариств, які є у державній власності, в частині обов’язку акціонерного товариства перерахувати у державний бюджет належні державі дивіденди протягом 5-ти днів із дня прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів суперечить положенням Закону України “Про господарські товариства”.
У підрозділі 3 Розділу 2 “Право акціонера на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства” проведений аналіз форм реалізації права акціонера на отримання інформації, розкрито зміст та значення інформації, що а) підлягає публічному оголошенню, б) підлягає повідомленню акціонерам товариства, в) може бути надана акціонерам товариства.
Інформацію про діяльність акціонерного товариства дисертанткою визначено як публічно оголошені чи документовані, виражені у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях відомості і пояснення осіб про події та явища, що відбуваються у діяльності акціонерного товариства або пов’язані з його діяльністю.
Автором запропоновано класифікувати інформацію про діяльність акціонерного товариства з урахуванням особливостей суб’єктного складу корпоративних відносин, пов’язаних з реалізацією акціонером права на отримання інформації (за суб’єктом надання – на інформацію, що повідомляється засновниками акціонерного товариства, реєстроутримувачем, акціонерним товариством; за колом осіб, яким надається інформація, – на інформацію, що підлягає публічному оголошенню, надається акціонерам товариства), та ступеню обов’язковості розголошення інформації (на інформацію, що підлягає обов’язковому повідомленню, що може бути надана акціонерам на їх вимогу).
Дисертанткою обгрунтовано висновок про те, що для реалізації передбаченої законом можливості акціонера ознайомитись з документами, пов’язаними з порядком денним зборів, не обов’язково надсилати акціонерам у персональному повідомленні весь пакет документів, пов’язаних з включеними до порядку денного питаннями. У зв’язку з цим пропонується доповнити передбачені згаданою статтею відомості, що повинні міститися у повідомленні про скликання загальних зборів, вказівкою на спосіб отримання документів, пов'язаних з порядком денним.
На думку дисертантки, виявити та виправити можливі помилки та зловживання, допущені при оформленні протоколу загальних зборів, або звернутися до суду з заявою про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонеру дозволить внесення до статті 41 Закону України “Про господарські товариства” норми наступного змісту: “Протоколи загальних зборів зберігаються у правлінні товариства протягом всього часу існування товариства. На вимогу акціонера йому повинна бути надана можливість ознайомлення з протоколами зборів та видані засвідчені витяги з протоколів”.
У підрозділі 4 Розділу 2 “Обов’язки акціонерів” автором обгрунтовується думка про те, що передбачені статтею 11 Закону України “Про господарські товариства” обов’язки не є специфічними для акціонера, оскільки це загальні обов’язки, що покладаються на учасників не лише акціонерних, а й всіх інших господарських товариств; вони виникають на підставі членства в господарському товаристві і не випливають з права на акцію. Дисертанткою обгрунтовано неприпустимість встановлення установчими документами акціонерного товариства обмеження вільного розпорядження належними акціонеру акціями.
Дисертанткою встановлено, що акціонер несе обов’язки не лише учасника господарського товариства, але й обов’язки зареєстрованої особи, на нього також покладені певні обов’язки щодо дотримання антимонопольного законодавства.
У Висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню регулювання правового статусу акціонерів та внесенню змін до законодавства України. Наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні правового становища акціонерів за законодавством України з метою забезпечення захисту інтересів акціонерів (інвесторів) та суб’єктів господарювання як однієї із передумов розвитку економіки української держави.
Основні положення дисертації викладено в таких наукових працях:
Щербина О.В. Правовий статус відкритого акціонерного товариства // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск 2. / За ред. канд. юридичних наук, доцентів Безуглої Я.І., Ковальчук Т.Г. – ЧЮК: Юрист, 1998. – С.107-118.
Щербина О. Деякі питання вдосконалення законодавства про акціонерні товариства // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. Число 2 (2). – С.259-262.
Щербина О.В. Про розмежування засновників та інших учасників акціонерного товариства // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 62. Правознавство. – Чернівці: Рута, 1999. – С.11-15.
Щербина О.В Деякі проблеми реалізації права акціонера на участь у загальних зборах акціонерного товариства // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 70. Правознавство. – Чернівці: Рута, 1999. – С.31-35.
Щербина О.В. Проблеми реалізації права акціонера на отримання дивідендів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 37. – Київ, 2000. – С.57-62.
Щербина О.В. Деякі питання захисту права акціонерів на отримання дивідендів // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Україна: поступ у майбутнє. Спецвипуск до 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. – Київ, 2000. – С.330-333.
Щербина О.В. Право власності на дивіденди // Право власності в Україні: Навч. посіб. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А. Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – С. 417-431.
Щербина О.В. Правове становище акціонерів за законодавством України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право, цивільний процес, сімейне право та міжнародне приватне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.
Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов’язаних з регулюванням правового становища акціонерів в Україні. В дисертації досліджено правову природу прав та обов’язків акціонерів, розкрито зміст корпоративних правовідносин, підстави їх виникнення та припинення. Розроблені і сформульовані основні положення теорії корпоративних правовідносин. Здійснено аналіз основних прав акціонерів, зокрема, права на участь в управлінні товариством, на отримання дивідендів, на одержання інформації про діяльність акціонерного товариства. Обгрунтовано положення про те, що передбачені статтею 11 Закону України “Про господарські товариства” обов’язки не є специфічними для акціонера. В результаті аналізу чинного законодавства України виявлено механізми реалізації і гарантії захисту прав та інтересів акціонерів. Особлива увага приділена розробці конкретних практичних рекомендацій щодо вдосконалення акціонерного законодавства України та практики його застосування.
Ключові слова: акціонер, акціонерне товариство, акція, дивіденди, загальні збори, заснування акціонерного товариства, інформація про діяльність акціонерного товариства, корпоративні правовідносини.
Щербина Е.В. Правовое положение акционеров по законодательству Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. – гражданское право и гражданский процесс, семейное право и международное частное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.
Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с регулированием правового положения акционеров в Украине. Исследована категория правового статуса, правовая природа прав и обязанностей акционеров, раскрыто содержание корпоративных правоотношений как разновидности гражданских правоотношений, проанализированы основания их возникновения и прекращения. Разработаны основные положения теории корпоративных правоотношений, определены требования, предъявляемые к теоретической классификации прав акционеров, классифицированы предусмотренные законодательством Украины права акционеров.
Дана правовая характеристика акции как одного из объектов корпоративных правоотношений, рассмотрены особенности порядка оплаты акций при
