НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Цимбалюк Світлана Ярославівна
УДК 577.4:338.66
МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ
ОЦІНКИ ВПЛИВУ ХІМІЧНОЇ ТА НАФТОХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
(НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОГО РЕГІОНУ)
Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України
Науковий керівник: член-кореспондент НАН України
доктор економічних наук, професор,
ДОРОГУНЦОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України, голова
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом регіональних проблем використання та охорони земельних ресурсів;
кандидат економічних наук Волошин Сергій Миколайович, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи, начальник відділу стратегічного розвитку та нормативно-правового забезпечення.
Провідна установа:
Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу, м. Київ
Захист відбудеться 26 жовтня 2000 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Т.Шевченка, 60
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних Сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Т.Шевченка, 60
Автореферат розісланий “13” вересня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор С.І. Бандур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Актуальність теми. В умовах становлення нового типу економічних відносин нагальним є питання про таку модель розвитку промисловості, яка б забезпечувала економічне зростання і враховувала необхідність охорони довкілля. Відсутність цілісної системи еколого-економічних оцінок, адекватних сучасним виробничим відносинам, об’єктивно підвищує увагу та збільшує потребу в методологічних розробках і конкретних пропозиціях, важливими напрямами яких є дослідження розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості при взаємодії структурних та екологічних змін, які є комплексними за своїм змістом.
Соціально-економічні наслідки процесу переходу до ринкових відносин під впливом багатьох негативних та позитивних чинників проявляються дуже суперечливо. Так, структурні зміни у промисловості України супроводжуються різким спадом виробництва й, разом з тим, високими темпами зниження обсягів шкідливих викидів, особливо хімічного і нафтохімічного виробництва. Це сталося також і в результаті згортання виробництва на деяких великих підприємствах, технічно і технологічно застарілих і тому особливо шкідливих для навколишнього середовища. Відбулася певна переорієнтація на менш “брудні” виробництва. Останнє, однак, не свідчить про технічний, технологічний та екологічний “переворот” у промисловості. В той же час економічна криза потягла за собою надзвичайне зниження витрат на компенсацію екологічних втрат. Тому екологізація виробництва на підставі ефективних механізмів, що регулюють природоохоронну діяльність, стає особливо актуальною. Такі механізми в умовах структурних змін можуть бути реалізовані на засадах впровадження основних принципів сталого розвитку.
Наукові розробки, які проводяться як в Україні, так і за її межами, стосуються визначення форм і методів господарювання на екологічно небезпечних підприємствах. Цим проблемам присвячені наукові праці О.М. Алимова, О.Ф. Балацького, П.П. Борщевського, О.О. Веклич, С.М. Волошина, Г.К. Гофмана, С.І.Дорогунцова, В.М.Трегобчука, М.А.Хвесика, Л.Г.Чернюк, В.Я.Шевчука та ін. Питання теоретичних основ екологізації і сталого розвитку, оптимізації природокористування висвітлені в працях А.С.Астахова, А.М.Бронштейна, І.К.Бистрякова, Ю.А.Злобіна, І.О.Горленко, І.П.Герасимова, Д.М.Гродзинського, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, Я.В.Коваля, В.С.Міщенка, Ю.Одума, В.І.Осипова, М.М.Паламарчука, Н.В.Пахомової, Л.Г.Руденка, Н.Ф.Реймерса, А.Н.Федорищевої, Н.В.Чепурних, Л.Б.Шостак та ін. Але питання щодо еколого-економічної оцінки впливу підприємств хімічного комплексу України та її регіонів на довкілля на етапі трансформаційних структурних зрушень ще не повною мірою досліджені та узагальнені. Це і зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у руслі виконання державних програм, спрямованих на відродження України, воно безпосередньо пов’язане з планами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу”; 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)”; 4.2.1.2.54 “Прогноз (схема) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів”, та з планами науково-дослідних робіт Академії державної податкової служби України, зокрема з темою “Теоретико-методологічні основи та шляхи оптимізації системи оподаткування у сучасних умовах соціально-економічного розвитку”, що розробляється на замовлення управління економічного аналізу ДПА України.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні впливу інституційних, структурних, регіональних та ринкових змін на розвиток хімічної і нафтохімічної промисловості та розробці методики еколого-економічної оцінки її шкідливих впливів на навколишнє середовище.
Відповідно до цієї мети в роботі поставлені такі задачі:
·
здійснити аналіз структурних змін у господарському комплексі України, стану та тенденцій розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості;
·
виявити та узагальнити сучасні еколого-економічні проблеми, пов’язані з впливом промисловості на навколишнє середовище, та їх регіональні особливості;
·
розкрити зміст зовнішніх ефектів та екологічних ризиків як вагомих ознак функціонування і розміщення екологічно небезпечних підприємств;
·
систематизувати основні напрями шкідливого впливу на навколишнє середовище хімічної і нафтохімічної промисловості;
·
удосконалити методики оцінки шкідливого впливу промисловості на довкілля та визначення збитків на основі економіко-математичних методів аналізу;
·
удосконалити методи еколого-економічної оцінки шкідливого впливу промисловості на навколишнє середовище та економічний механізм відшкодування заподіяних збитків;
·
визначити стратегію та перспективи розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості Київського регіону і розробити пропозиції щодо зниження її шкідливого впливу на довкілля.
Об’єктом дослідження є трансформаційні еколого-економічні процеси в хімічній і нафтохімічній промисловості Київського регіону та їх наслідки в контексті формування системи сталого розвитку.
Предметом дослідження є методологія і методи еколого-економічної оцінки шкідливого впливу хімічної та нафтохімічної промисловості на навколишнє середовище.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія сталого розвитку, розробки українських та зарубіжних вчених з питань економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, еколого-економічного розвитку регіонів та розміщення продуктивних сил, а також законодавчі і нормативні акти з питань природоохоронної діяльності в Україні та інших країнах.
Використовувались методи системно-структурного та порівняльного аналізу, індексний метод та метод статистичних групувань, методи теорії ймовірності, моделювання і прогнозування, кореляційно-регресійного аналізу, картографічний метод та інші, зокрема методи та моделі трендових структурних змін і експоненційного згладжування та інтегральна авторегресійна модель ковзкового середнього (ARIMA), – для оцінки динаміки структурних змін і перспектив розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості; кореляційно-регресійний аналіз – для еколого-економічної оцінки забруднення довкілля; системно-структурний та порівняльний аналіз, індексний метод і метод статистичних групувань – для аналізу динаміки структурних змін у промисловості в цілому, в тому числі хімічної та нафтохімічної галузі та пов’язаної з цим динаміки шкідливих викидів.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш важливі наукові результати дисертаційної роботи полягають у наступному:
·
поглиблено теоретико-методологічні основи дослідження еколого-економічних процесів, які відбуваються під впливом ринкових трансформацій у територіально-виробничих комплексах внаслідок дії позитивних та негативних чинників розвитку та розміщення екологічно небезпечних виробництв, що дозволило розробити адекватні методи оцінки та удосконалити механізм відшкодування збитків, завданих промисловістю довкіллю;
·
обгрунтовано методи комплексної оцінки шкідливого впливу хімічних підприємств регіону, який, на відміну від існуючого, розглядає виробничий комплекс як єдину систему техногенного навантаження на довкілля, що дало можливість оцінити сукупну дію основних компонентів забруднення;
·
розроблено економіко-математичну модель інтегральної оцінки частки підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості у викидах шкідливих речовин промисловістю Київського регіону, що дозволило більш повно враховувати адитивні та синергічні впливи цієї групи підприємств на суміжні галузі та навколишнє середовище;
·
запропоновано методичні підходи до вдосконалення механізму відшкодування збитків, визначальним принципом яких, на відміну від існуючих, є моделювання залежності між граничною ставкою екологічного оподаткування та розміром середніх витрат на зменшення шкідливих викидів, що у процесі розвитку хімічних виробництв стимулює зменшення обсягів викидів;
·
адаптовано кореляційно-регресійний метод моделювання до визначення кількісних характеристик взаємозв`язку між структурними змінами у хімічній і нафтохімічній промисловості Київського регіону та динамікою шкідливих викидів, що дозволило оцінити їх відносне зниження при інноваційному розвитку промисловості;
·
удосконалено один із базових методів економіко-математичного прогнозування (авторегресійна інтегральна модель ковзкового середнього - ARIMA) і на цій основі здійснено прогнозні розрахунки розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості Київського регіону і зроблено відповідні оцінки викидів та обгрунтовані кількісні параметри інноваційного і сталого розвитку галузі;
·
обгрунтовано пропозиції щодо зниження шкідливого впливу хімічної і нафтохімічної промисловості на довкілля, які, поряд з існуючими системами природовідновлювальних і природозахисних заходів, передбачають введення механізму функціонування екологічних квот, ліцензій, субсидій, аудиту, страхування, авансово-компенсаційних систем.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати роботи з еколого-економічної оцінки розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості увійшли до звіту Інституту економічного прогнозування НАН України з науково-дослідної роботи (НДР) “Розробка науково-методологічних засад прогнозування розвитку матеріальних галузей виробництва та емісії парникових газів”, що виконувалась на замовлення Мінекобезпеки №357/13 від 04.08.99 (довідка №135-351 від 06.06.2000). Наукові результати, висновки і пропозиції щодо вирішення галузевих еколого-економічних проблем використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці “Прогнозу розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу” (розділ “Сталий розвиток та перспективні тенденції екологічної ситуації).
Розроблені методологія й методи еколого-економічної оцінки хімічного комплексу регіону доповнюють і поглиблюють існуючі підходи у вирішенні галузевих проблем охорони навколишнього середовища і були використані Науково-дослідним інститутом соціально-економічних проблем міста при виконанні теми РК 0196U013765 “Розробка Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 року” (розділ 15 “Охорона навколишнього середовища”), ІК 0396U012331 та теми 0199U002129 “Розробка Київської міської програми навколишнього середовища на період 1999 – 2002 рр.”, ОК 0399U002470.
Наукові розробки з питань моніторингу розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості в Україні та Київському регіоні з позицій екологічної безпеки були використані Міністерством економіки України при розробці проекту Програми соціально-економічного розвитку України та її регіонів на період до 2005 року (лист №68-43/350 від 05.06.2000).
Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні навчальних курсів “Екологія”, “Економіка підприємства”, “Розміщення продуктивних сил” в Академії державної податкової служби України (довідка №1464 від 22.05.2000).
Особистий внесок здобувача. У дисертації висвітлено авторські розробки щодо еколого-економічної оцінки шкідливого впливу промисловості, в тому числі хімічної і нафтохімічної галузі, на навколишнє середовище, економічного механізму відшкодування збитків, економічних важелів удосконалення природоохоронної діяльності господарюючих суб’єктів, прогнозних розрахунків розвитку хімічного комплексу регіону. Положення, які виносяться на захист, розроблені автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи (Ірпінь, 10-12 вересня 1997 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Регіон у системі нових економічних і правових відносин” (м. Івано-Франківськ, 8-10 жовтня 1997 р.); науково-практичних конфе-ренціях “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” (Ірпінь, травень 1998 р.), “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Ірпінь, жовтень 1999 р.), V Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (м. Львів, 22-26 травня 2000 р.).
Наукові результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях відділів методології сталого розвитку та екологічної безпеки, регіональних проблем розвитку і розміщення галузей обробної промисловості, регіональних проблем відтворення Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України та кафедрах економіки підприємства і безпеки життєдіяльності Академії державної податкової служби України, де отримали позитивну оцінку і були рекомендовані до використання у науково-дослідній роботі та навчальному процесі. Результати дослідження застосовуються в навчальному процесі підготовки бакалаврів і магістрів.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано
11 наукових праць (у т.ч. 6 у фахових виданнях). Загальний обсяг публікацій –
3,9 д.а. (у т.ч. 3,6 д.а. – авторські).
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 256 сторінках комп’ютерного тексту, який включає 22 таблиці і 27 рисунків на 43 сторінках, список використаних джерел із 236 найменувань на 20 сторінках та 19 додатків на 43 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади оцінки і механізму відшкодування збитків внаслідок впливу промисловості на навколишнє середо-вище”, виходячи з основних положень проекту Концепції сталого розвитку і вимог міжна-родних і національних програм та угод щодо еколого-економічної оцінки шкідли-вого впливу промисловості на довкілля, встановлено, що промис-ловості України з існуючим характером розміщення територіально-господарських комплексів властиві економіко-екологічні проблеми, які визначаються вагомими втратами через погіршення якості природ-ного середовища стосовно нормативних показників, пов’язаних із значними зовнішніми ефектами. У зв’язку з цим більшість регіонів України відповідно до прийнятих класифікацій віднесено до зони екологічного лиха. Особливо це стосу-ється Київської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької та Одеської областей.
Порівняно з іншими екологічно небезпечними галузями, хімічна і нафтохімічна промисловість зберігала відносну стабільність щодо структурних зрушень у динаміці структурних змін (від 6% у структурі промислового виробництва у 1990 р. до 6,4 – у 1998 р.) з невеликими щорічними коливаннями (до процентного пункту). Однак відбулися значні зміни у територіальній структурі хімічного комплексу України. Перш за все, це стосується регіонів, де ці виробництва були традиційно найбільш розвинутими, зокрема Дніпропетровської області, частка якої у виробництві зросла майже вдвічі (з 9,5% у 1990 р. до 17,4% у 1998 р.), ще більше – Київської (включаючи м. Київ) – у 2,4 рази (відповідно з 8,9 до 21,2%). До того ж, починаючи з 1994 р., у Київському регіоні відбувається стабілізація в хімічній галузі, а з 1996 р. – поступове зростання у нафтохімічному та хіміко-фармацевтичному виробництвах. Показано, що висока концентрація хімічного виробництва у Київському регіоні, яка склалася внаслідок прискореного нарощування хімічного і нафтохімічного по-тенціалу України в 1960-1980 рр., стала однією з найбільш вагомих причин регіо-нальної екологічної кризи, характерною ознакою якої є ефект синергізму та поте-нціювання малих, але високотоксичних доз хімічних речовин, що разом із радіаційним забрудненням спричиняють необоротні процеси шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.
На основі детального аналізу первинних документів статистичної звітності по більшості екологічно небезпечних хімічних підприємств регіону встановлено, що, коли загальний спад виробництва промислової продукції, викликаний трансформаційними процесами економіки України, склав 51%, то викиди шкідливих речовин в атмосферу скоротилися на 56%, у тому числі по Київському регіону відповідно 37% і 51%, або в абсолютних показниках на 140 тис. тонн; з них від хімічних і нафтохімічних виробництв – на 9,0 тис. тонн, або на 80%. Однак незважаючи на значне зменшення викидів шкідливих речовин через різке скорочення виробництва хімічної продукції за 1991-1995 рр. та ще більше зменшення викидів внаслідок припинення господарської діяльності деяких особливо екологічно небезпечних виробництв (табл. 1), їх техногенний вплив за національними і міжнародними нормами має ознаки внутрішньорегіонального екологічного лиха.
Таблиця 1
Індекси продукції промисловості та викидів шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення (у% до 1990 р.)*
Показник | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998
Україна | Київ. рег. | Україна | Київ. рег. | Україна | Київ. рег. | Україна | Київ. рег. | Україна | Київ. рег. | Україна | Київ. рег. | Україна | Київ. рег.
Промисловість | 89 | 97 | 82 | 103 | 60 | 75 | 52 | 61 | 50 | 54 | 50 | 59 | 49 | 63
Хімічна та нафтохімічна промисловість |
81 |
97 |
61 |
97 |
45 |
73 |
41 |
63 |
40 |
60 |
41 |
63 |
41 |
68
Викиди промисловості |
91 |
96 |
77 |
91 |
66 |
71 |
60 |
64 |
50 |
52 |
48 |
51 |
44 |
49
Викиди хімічної та нафтохімічної промисловості |
61 |
81 |
34 |
59 |
30 |
39 |
18 |
35 |
15 |
24 |
19 |
28 |
16 |
20
*Розраховано за даними спеціалізованих форм звітності Держкомстату України, обласного (Київська обл.) та міського (м. Київ) управлінь статистики.
Оскільки з 1996 р. у регіоні намітилася тенденція до приросту хімічного виробництва на рівні 3,5% у рік, то виникає загроза подальшого збільшення його шкідливого впливу на навколишнє середовище. Це потребує розробки методики оцінки регіонального екологічного стану, пов’язаного з процесами реструктуризації промисловості в цілому, та хімічної і нафтохімічної промисловості зокрема. Процес структурних змін і економічне зростання у хімічній галузі повинні контролюватись державою з позицій еколого-економічної оцінки цих процесів та відшкодування затрат на охорону навколишнього середовища. По-перше, це пов’язано з необхідністю подальшого вдосконалення методології та методики такої оцінки, а, по-друге, – з розробкою комплексного механізму відшкодування збитків. Цей механізм пов’язаний з особливостями перехідного періоду, формуванням нових ринкових відносин та структурними змінами, і необхідністю посилення регулюючої ролі держави в охороні навколишнього середовища. Використовуючи такий підхід до економічного розвитку, Україна зможе реалізувати основні настанови проекту Концепції сталого розвитку.
На основі проведених досліджень визначено необхідність удосконалення методології та методики оцінки шкідливого впливу хімічної і нафтохімічної промисловості на навколишнє середовище, яка зумовлена тим, що:
·
відсутні оцінка комплексного (інтегрованого) шкідливого впливу підприємств і методологічний підхід до розгляду їх синергічного впливу, при якому виникає ситуація, коли інтегрований вплив є екологічно більш небезпечний, ніж проста сума значень впливу усіх підприємств, у кожному з яких викиди шкідливих речовин істотно не перевищуватимуть їх гранично допустиму концентрацію;
·
існуюча в Україні система статистичної звітності (екологічного моніторингу) не відповідає міжнародним вимогам для проведення комплексного аналізу та інтегрованої оцінки шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Пропонується, особливо для регіонів з великою концентрацією екологічно небезпечних виробництв та з широкою номенклатурою викидів високотоксичних речовин, такий методичний підхід: 1) комплексна оцінка шкідливого впливу окремо взятого підприємства; 2) інтегрована оцінка комплексного впливу всіх підприємств як єдиної системи техногенного навантаження на навколишнє середовище.
На основі використання даного підходу розроблена відповідна еколого-статистична модель інтегрованої оцінки для випадків, коли екологічна небезпека виникає як наслідок системного ефекту, під впливом діяльності кількох підприємств, у кожному з яких викиди не перевищують допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин, але за загальним впливом створюють надто високу ступінь екологічного ризику.
Запропонована модель взаємозалежності ефективності плати за забруднення і витрат (втрат) підприємств на зменшення забруднення. Вона реалізує принципи еколого-економічної рівноваги і базується на принципах прогресивного оподатку-вання підприємств, особливо через наднормативні викиди шкідливих речовин, а також на розмірі середньої ставки оподаткування, яка повинна перевищувати середній розмір витрат на зменшення викидів на одиницю. При цьому гранична ставка не повинна перевищувати вартості зменшення викидів при вже високому ступені очистки.
У другому розділі “Особливості, структурні зрушення і соціально-екологічні наслідки функціонування хімічної та нафтохімічної промисловості Київського регіону” дається економічна оцінка структурних зрушень, у тому числі і регіональних, у хімічній і нафтохімічній промисловості України за періодами її економічної трансформації. Показано, що одним з основних регіонів із розвинутою хімічною і нафтохімічною промисловістю є Київський, відносна частка якого в хімічному комплексі України за цей час зросла і складає 21,2%. При цьому динаміка розвитку підприємств різних галузей мала неоднаковий характер: поступальний – для нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної; нестабільний, з перепадами, – для хімічної. Відбулася також подальша територіальна спеціалізація: у місті Києві підприємства стають більш орієнтованими на хіміко-фармацевтичну продукцію, а в області – на продукцію шинної та гумовоазбестової промисловості. Річний приріст обсягів продукції хімічної і нафтохімічної промисловості за 1998 р. по регіону складав 6,7% (у тому числі по м. Києву – 7,7%, по області – 6,0%), що значно більше відповідного показника по Україні в цілому (1,6%).
Визначено також ряд факторів, пов’язаних з деформованістю галузевої структури та негативними і позитивними факторами розвитку хімічних виробництв регіону. Серед основних негативних факторів виділено: зменшення обсягів виробництва в галузях-споживачах хімічної продукції; надмірний знос (60-80%) основних промислово-виробничих фондів підприємств хімічного комплексу; розрив між існуючим науково-технічним потенціалом регіону та інноваційним рівнем виробництва. До позитивних факторів віднесено: нарощування виробництва конкурентоспроможної та імпортозамінної продукції; структурна перебудова галузі та консервація і закриття окремих застарілих виробництв; впровадження митно-тарифного регулювання підтримки та захисту вітчизняного виробника.
Розроблені моделі прогнозування взаємозв’язку розвитку галузі та інтенсивності її впливу на навколишнє середовище. Доведено, що тільки нелінійна модель, в якій граничне забруднення є спадною функцією відносно обсягу виробництва, адекватно, тобто на принципах сталого розвитку, описує зв’язок рівня забруднення з обсягом виробництва. В рамках дослідження проведені відповідні модельні розрахунки. Вони відображають інтегральну оцінку забруднення через обсяги шкідливих викидів (y) і обсяги випуску продукції (x) підприємств хімічного і нафтохімічного виробництва для Київського регіону. Для інноваційних процесів вони визначаються залежністю: = -14,11 + 0,238·, а для діючих, або “неінноваційних” – = 14,26 + 0,007·х. Їх співвідношення визначає відносну екологічну ефективність інноваційного розвитку підприємств галузі в регіоні і відповідає стану, коли коефіцієнт еластичності, або зміни рівня емісій, показує, що при збільшенні випуску продукції на 1% при діючих технологіях кількість викидів збільшиться на 0,866%, а при інноваційній моделі розвитку – на меншу величину, 0,576%. Розрахунки показують, що регіональна реструктуризація хімічної і нафтохімічної промисловості дозволяє скоротити викиди приблизно на 33,5%. Тому необхідний її подальший інноваційний розвиток. Напрями подолання приросту шкідливих викидів при розвитку галузі повинні бути такими: подальша перебудова галузі, в тому числі виведення з експлуатації морально та фізично застарілих екологічно шкідливих виробництв; модернізація як технологічного, так і очисного устаткування; удосконалення методів утилізації і знешкодження шкідливих відходів виробництва, в тому числі й накопичених; збільшення частки використання вторинної сировини; нарощування експортного потенціалу; впровадження комплексного регіонального контролю за забрудненням токсичними викидами і відходами.
У третьому розділі “Основні напрями соціально-економічного розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості в Київському регіоні” на засадах інноваційної стратегії проведені розрахунки прогнозів розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості регіону за видами продукції, що виробляється, та обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення еколого-економічного механізму зниження її шкідливого впливу.
Як показав аналіз, практично відсутні галузеве інвестування хімічної і нафтохімічної промисловості регіону та централізовані капітальні вкладення, бюджетне кредитування; іноземні інвестиції на 01.01.99 склали лише 2,6% від загальних інвестицій у регіон. У той же час інституціональні ефекти майже вичерпані. Тому зростання ефективності як приватизованих, так і державних підприємств, в основному, залежить від реалізації інноваційної стратегії розвитку галузі. Остання повинна базуватись на максимальному використанні потужного наукового потенціалу регіону. Оскільки аналіз підтвердив досить глибокий розрив між існуючими науково-технічними розробками, їх впровадженням та використанням, то одним із важливих інноваційних напрямів повинно стати об’єднання наукових і проектних розробок та впровадження їх у систему діяльності підприємств. У цих умовах інноваційна поведінка підприємств здебільшого залежить від рівня державного коригування і фінансування наукових досліджень, стимулюючої системи оподаткування, правової та інвестиційної підтримки інновацій.
Основна увага в роботі приділена вибору адекватної моделі прогнозних розрахунків інноваційного сталого розвитку, на основі якої розроблений сценарний довгостроковий прогноз розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості України, в тому числі Київського регіону. Доведено, що найкращою за сукупними параметрами оцінки її розвитку є модель ARIMA (авторегресійна інтегральна модель ковзкового середнього), яка відображає (імітує) основні характеристики перехідних процесів в економіці. Розроблені два варіанти прогнозу: перший (песимістичний), який базується на збереженні тенденцій, що мають місце, при деякому посиленні чинників позитивного впливу, а саме – збереженні теперішніх обсягів капіталовкладень та їх ефективному використанні; другий (оптимістичний), який виходить з активізації регулюючих функцій держави щодо мобілізації фінансово-економічних ресурсів і розрахований на пожвавлення інноваційних процесів (рис. 1.).
Рис. . Динаміка виробництва продукції хімічної і нафтохімічної промисловості Київського регіону за 1991-1998 рр. та прогноз розвитку до 2010 р.
Згідно з прогнозом, середньорічні темпи приросту обсягів виробництва будуть складати від 1,6% до 3,5% відповідно за першим та другим варіантами, в тому числі у перспективних галузях: хіміко-фармацевтичній – від 0,6% до 2,0%; лакофарбовій – від 0,5% до 12,2%; промисловості синтетичних смол і пластмасових виробів – від 10,2% до 12,9%; шинній промисловості – від 0,6% до 2,4%. Отже, підприємства, що порівняно стабільно розвивались і меншою мірою реагують на зміни зовнішнього середовища, мають незначні, але усталені середньорічні темпи приросту.
Незважаючи на перспективи інноваційного розвитку, проблема забруднення навколишнього середовища залишається визначальною. У той же час існуючий механізм природоохоронної діяльності є більшою мірою контролюючим (технологічні стандарти і норми забруднення) і меншою – економічно регулюючим (платежі за забруднення навколишнього середовища та штрафи за понадлімітні викиди). Разом з тим, необхідно впроваджувати економіко-правові механізми, які суттєво стимулюють зменшення екологічних збитків.
Показано, що поряд з адміністративними важелями (екологічними нормативами) необхідно ширше впроваджувати адекватні ринковим відносинам економіко-правові важелі, застосування яких істотно стимулює зменшення екологічної шкоди, завданої навколишньому середовищу, заохочує використання нових, екологічно чистих технологій та виробництво екологічно чистої продукції.
Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю підприємств повинен бути однією з найбільш вагомих часток економічної діяльності промисловості регіону та здійснюватись за такими головними напрямами: удосконалення механізму платежів за забруднення довкілля; орієнтація штрафів і тарифів на розмір необхідних природоохоронних витрат; проведення екологічної експертизи (аудиту) на відповідність продукції екологічним вимогам, стандартам і нормативам; урахування екологічного фактору в ціновій та податковій політиці; звільнення від податку прибутку, який використано на природоохоронні заходи; звільнення від податку на додану вартість робіт, що фінансуються з екологічних фондів.
Система еколого-правових відносин має бути максимально зорієнтована на міжнародні правові норми та екологічні стандарти.
ВИСНОВКИ
У дисертації збагачено методологічні підходи та розроблено методики еколого-економічної оцінки впливу хімічної та нафтохімічної промисловості на стан навколишнього середовища та механізм відшкодування спричинених збитків. Обгрунтовані наукові положення мають суттєве значення як для подальшого розвитку теоретико-методологічних основ, так і практики функціонування хімічної та нафтохімічної промисловості, її впливу на навколишнє середовище. В результаті проведених досліджень зроблено такі висновки:
1.
Нинішня структура народного господарства України, її територіально-виробничих комплексів така, що призводить до постійного забруднення навколишнього середовища. Більшість регіонів України відповідно до прийнятих класифікацій віднесено до зони екологічного лиха. Серед останніх – і Київський регіон, де висока концентрація хімічного виробництва стала вагомою причиною регіональної екологічної кризи. Тому гострою проблемою є зменшення негативного впливу на довкілля, перш за все, хімічної та нафтохімічної промисловості. Для ефективного її розв’язання важливе значення має визначення еколого-економічної оцінки цього впливу, що повинна враховувати реальні збитки, спричинені діяльністю підприємств.
2.
Аналіз методології і методичних підходів до оцінки впливу хімічної та нафтохімічної промисловості на навколишнє середовище свідчить про їх неадекватність сучасним реаліям з огляду на загострення екологічних проблем у зв’язку з економічними перетвореннями в нашій державі та наслідками чорнобильської катастрофи. Зрозуміло, що вони потребують удосконалення, враховуючи нинішні реалії.
3.
Впровадження вдосконаленої методології дослідження, яка враховує структурні зміни під впливом ринкових трансформацій у територіально-виробничих комплексах, дозволило виявити значні зрушення в динаміці розвитку та регіональному розміщенні екологічно небезпечних виробництв: головне – за період з 1990-1998 рр. докорінно змінилась структура промислового виробництва в бік різкого збільшення частки паливно-енергетичних і матеріально-сировинних галузей відповідно – з 3,4% до 22,8% і з 13,3% до 21,3% у м. Києві, та з 10,2% до 31,7% і з 24,7% до 35% у Київській області (по Україні з 8,9% до 28% і з 23,3% до 34,3%). За той же період частка виробництва продукції кінцевого споживання зменшилась майже у два рази, тобто з 76,3% до 47,9% у м. Києві та з 54,7% до 28% у Київській області (по Україні з 62,5% до 31,5%). Таким чином, у галузевій структурі промислового виробництва значно зросла частка екологічно небезпечних виробництв. Відбулися істотні зрушення в їх територіальному розміщенні. При цьому більшість традиційних для регіону екологічно небезпечних галузей зберегли свою значимість, тому, природно, їх частка в регіональній галузевій структурі відчутно зросла. Збереження такої тенденції у майбутньому неминуче призведе до руйнівних екологічних наслідків.
4.
Сучасна методологія еколого-економічних досліджень шкідливого впливу промисловості, поряд із традиційними дослідженнями специфіки галузевого впливу, повинна враховувати структурні і територіальні трансформаційні зміни в економіці і ставити перед собою в якості основних цілей розробку більш досконалих методик оцінки та адекватного механізму відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу. Важливою процедурою оцінки є класифікація територіально-виробничих комплексів на підставі інтегральної еколого-економічної оцінки забруднення території їх розміщення.
5.
Структурні зміни в галузях і територіально-виробничих (регіональних) комплексах створюють “ефект благополуччя” валових показників забруднення. Однак продовжують діяти такі негативні чинники як накопичення забруднень, шкідливі ефекти від особливо небезпечних забруднювачів хімічної промисловості, неплатежі підприємств за забруднення і відсутність фінансових ресурсів на реконструкцію очисного устаткування і будівництво нових споруд, а також екологічні катастрофи.
6.
Розроблена з метою врахування адитивної та синергічної дії забруднювачів на довкілля методика комплексної оцінки негативного впливу підприємств на суміжні галузі економіки та навколишнє середовище. Вона являє собою спеціальну стохастичну модель-послідовність математичних формул обчислення загальної і порційних (для підприємств) еколого-економічних оцінок ступеня ризику від забруднення підприємствами навколишнього середовища.
7.
Для забезпечення зменшення негативного впливу діяльності підприємств хімічного комплексу на довкілля в дисертації обгрунтована необхідність впровадження екологічного податку, що передбачає наявність достовірної інформації про викиди підприємствами забруднюючих речовин та про суми коштів на скорочення еконебезпеки.
8.
Для ефективної реалізації моделі еколого-економічної рівноваги необхідно: забезпечити диференційований підхід до системи нарахування екологічного податку, врахування еколого-економічних показників господарської діяльності товаровиробників; надання субсидій, пільгових кредитів та інших пільг на протизабруднюючі заходи тим підприємствам, які цілеспрямовано реалізують програму зменшення викидів у залежності від середніх граничних витрат; впровадження системи заліків у рахунок платежів за забруднення вартості освоєних природоохоронних заходів.
9.
У роботі через застосування пропонованого методу визначена дольова участь кожного підприємства у комплексному інтегральному забрудненні регіону, розрахована за допомогою спеціальних індексів, що характеризують ступінь шкідливості (токсичності) по кожному компоненту викидів. Це дозволяє визначати (орієнтовно) обсяг коштів, який необхідно отримати за кожну тонну викидів, для фінансування екологічних програм сталого розвитку галузі. Виходячи з динаміки змін хімічної і нафтохімічної промисловості Київського регіону і того, що більшість її галузей пройшли межу мінімального спаду і виробництво почало зростати, доцільно при прогнозуванні розвитку використовувати тільки тенденції другого етапу ретроспективи – етапу стабілізації і поступового зростання, який починається з 1996 р. Для ефективного використання моделей прогнозу проаналізована релівантність моделей: Браунівського подвійного експоненційного згладжування; ARIMA та моделі квадратичного тренду щодо динаміки розвитку в цілому хімічної та нафтохімічної промисловості України та Київського регіону і окремих перспективних хімічних виробництв. Ці моделі базуються на використанні попередньо зважених значень і враховують нерівномірність процесів розвитку. Але найбільш адекватною моделлю, яка описує динаміку розвитку галузі з урахуванням флуктуацій, що обумовлюють структурні зрушення, та дозволяє врахувати існуючі резерви галузі, нерівномірність розвитку, а також вплив випадкових факторів або кон’юнктури ринку, є АRIMA – інтегральна авторегресійна модель ковзкового середнього, що має стохастичну складову у вигляді випадкового процесу.
10.
Розроблені два варіанти прогнозу: перший, – який базується на збереженні тенденцій, що мають місце при деякому посиленні чинників позитивного впливу, а саме – збереженні теперішніх обсягів капіталовкладень та їх ефективному використанні; другий, – який виходить з активізації регулюючих функцій держави щодо мобілізації фінансово-економічних ресурсів і розрахований на пожвавлення інноваційних процесів.
11.
У стратегії реформи економіка і екологія мають розглядатися тільки в єдності та тісному взаємозв’язку. Тому, вирішуючи проблему забруднення навколишнього середовища, яка залишається визначальною навіть при інноваційному розвитку, необхідно поряд з адміністративними важелями більш широко впроваджувати адекватні ринковим відносинам економіко-правові, такі як: екологічна сертифікація; експертиза (аудит); ліцензування; податок на продукт, який забруднює навколишнє середовище в один із періодів життєвого циклу; ринкові дозволи, екологічне страхування, субсидії та інше, застосування яких більш суттєво стимулює зменшення екологічної шкоди, завданої навколишньому середовищу, заохочує використання нових екологічно чистих технологій та виробництво екологічно чистої продукції, тобто стимулює інноваційні процеси розвитку в галузі хімічних виробництв.
12.
Система еколого-правових відносин має бути максимально зорієнтована на міжнародні стандарти, головними з яких є система екологічного менеджменту і аудиту (СЕМА) діяльності підприємств галузі. Впровадження цієї системи буде наближати Україну до світових стандартів екологічної безпеки, що є одним з головних чинників подальшого розвитку у світовій спільноті.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Цимбалюк С.Я. Тенденції та рівень розвитку хімічного комплексу Київського регіону // Науковий вісник: Зб. наук. праць УФЕІ. – 1998. – №2. – С. .
2. Тарасова Н.В., Цимбалюк С.Я. Хімічна і нафтохімічна промисловість у структурі господарського комплексу України: аналіз і оцінка сучасного стану
// Регіональна економіка. – 1998. – №4. – С.43-47. Особистий внесок: - Визначення умов ефективного еколого-економічного розвитку зазначеної галузі промисловості.
3. Цимбалюк С.Я. Екологічний ризик функціонування хімічного комплексу та методи його обрахування // Науковий вісник: Зб. наук. праць УФЕІ. – 1999. – №1. – С.78-84.
4. Цимбалюк С.Я. Інтегральна оцінка частки підприємства у забрудненні атмосферного повітря: прогнозні розрахунки // Економіка України. – 1999. – №11. – С. 65-70.
5. Цимбалюк С.Я. Функціонування хімічного комплексу: користь для регіону чи економічний ризик? // Економіка природокористування і охорона довкілля. Київ: РВПС України. – 2000. – С. 153-166.
6. Цимбалюк С.Я. Перспективи розвитку хімічного комплексу Київського регіону в контексті Концепції сталого розвитку // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії державної податкової служби України. – 2000.- № 2.- С. 47-54.
7. Цимбалюк С.Я. Необхідність удосконалення механізму управління природоохоронною діяльністю підприємств хімічної промисловості
// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи”. – Ірпінь, 1997. – С.70-72.
8. Цимбалюк С.Я. Сучасні тенденції розвитку хімічної промисловості у Київському регіоні // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Регіон у системі нових економічних і правових відносин”. – Івано-Франківськ, 1998. – С.84-86.
9. Цимбалюк С.Я. Економічна компонента у системі оподаткування підприємств // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України”. – 1998. – Ірпінь. – С. 257-259.
10. Цимбалюк С.Я. Податки як стимулюючий інструмент в управлінні природоохоронною діяльністю. // Матеріали науково-практичної конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми податкової системи України”. – Ірпінь. – 1999. – С. 339-341.
11. Цимбалюк С.Я. Еколого-економічний потенціал сталого розвитку хімічної галузі Київського регіону // Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку”. – Частина ІІ. – Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень. – 2000. – С. 421-424.
АНОТАЦІЯ
Цимбалюк С. Я. Методологія та методика еколого-економічної оцінки впливу хімічної та нафтохімічної промисловості на навколишнє середовище (на прикладі Київського регіону). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища.
Дисертацію присвячено питанням удосконалення методології і розробки методики еколого-економічної оцінки впливу хімічної та нафтохімічної промисловості на навколишнє середовище. Проаналізовано сучасні регіональні особливості, розкрито зміст зовнішніх ефектів та екологічних ризиків функціонування і розміщення екологічно небезпечних підприємств. Розроблена методика комплексної оцінки впливу підприємств на суміжні галузі та довкілля. Проведено комплексний аналіз структурних змін сучасного стану та тенденцій розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості і перспективних її галузей та їх впливу на стан і відтворення довкілля. На основі економіко-математичних методів аналізу складена методика та проведені прогнозні розрахунки перспектив розвитку хімічної галузі регіону і відповідні оцінки викидів та обгрунтовані кількісні параметри інноваційного і сталого розвитку зазначеної галузі.
Ключові слова: методологія, методика, хімічна і нафтохімічна промисловість, сталий розвиток, регіон, еколого-економічна оцінка, модель, відшкодування збитків, механізм, прогноз.
SUMMARY
Tsymbalyuk S.Y. The Methodology and the Methods of the Ecology Economic Estimation of the Chemical and Oil Chemical Industry Influence on the Environment (on the Kiev Region Example) – Manuscript.
The thesis for the scientific degree of the candidate of economic with the specialization 08.08.01 – The economy of the nature use and the environment protection.
The thesis is dedicated to the problems of the methodology improvement and the methods elaboration of the ecology economic evaluation of the chemical and oil chemical industry influence on the environment. The up-to-date regional peculiarities were analyzed, the content of the external effects and the ecological hazards of the function
