НАЦІОНАЛЬНА ГІРНИЧА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ЦИБА ТЕТЯНА ЄВГЕНІЇВНА

УДК 330.322.014.6

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

08.01.01. – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та основ підприємництва Національної гірничої академії України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник:

доктор економічних наук, доцент ПЕТРУНЯ Юрій Євгенович,

Національна гірнича академія України (м. Дніпропетровськ), професор

кафедри економічної теорії та основ підприємництва.

Офіційні опоненти:

-

(м. Дніпропетровськ), завідувач кафедри політичної економії;

- кандидат економічних наук, доцент ЯКОВЕНКО Лариса Іванівна, Київський університет ім. Тараса Шевченка, докторант кафедри

теоретичної та прикладної економіки.

Провідна установа:

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра економічної теорії та економічних методів управління, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “__6_”___жовтня____ 2000 р. о __14-00__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.080.01 у Національній гірничій академії України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19, кім.1/107.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної гірничої академії за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий “__29__”___серпня___ 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Грідін О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Важливим напрямком формування ефективної системи змішаної економіки в Україні є створення відповідного механізму інноваційного розподілу ресурсів суспільства, забезпечення необхідного рівня інноваційної активності підприємств. Проте в останнє десятиріччя в країні спостерігається постійне зменшення масштабів інноваційної діяльності. Вирішення проблеми багато в чому залежить від рівня мотивації суб'єктів господарювання, їх пріоритетів та можливостей, ступеня досконалості методів обгрунтування інноваційних проектів, що приймаються, їхньої оптимізації тощо.

Питання ролі інновацій в економічній системі знайшли одне з провідних місць в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних економістів. До них передусім належать праці А. Сміта, Й. Шумпетера, О. Анчишкина, Л. Безчасного, Ю. Бажала, М. Герасимчука, В. Гейця, Б. Кваснюка, О. Кузнєцова, Б. Кондратьєва, І. Лукінова, Д. Львова, О. Менша, В. Новожилова, С. Покропивного, Б. Санто, А. Филипенка, Ю. Яковця, А. Яковлєва та деяких інших авторів. Разом з тим, у цих працях недостатньою мірою враховується насамперед такий важливий аспект проблеми, як умови ринкової невизначеності, наявність яких є характерною для діяльності підприємств у сучасній економіці, зокрема українській.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження виконувалися в межах науково-дослідної теми кафедри економіки Кременчуцького державного політехнічного інституту “Підвищення інвестиційної привабливості підприємств Кременчуцького регіону” (державний реєстраційний номер 0199U004059).

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі глибокого аналізу теоретико-економічних проблем інноваційної діяльності підприємств в Україні виявити основні фактори ринкової невизначеності, найсуттєвіші складові інноваційної діяльності підприємств, пов'язані з урахуванням ризику, обгрунтуванням інноваційних проектів в умовах ринкової невизначеності, а також запропонувати рекомендації з підвищення рівня взаємоузгодженості ринкового саморегулювання та державного управління інноваційною діяльністю підприємств.

У відповідності до поставленої мети в дисертації вирішуються такі задачі:

- з'ясування сутності та чинників ринкової невизначеності;

- розкриття змісту інноваційної діяльності підприємств, її особливостей в умовах ринкової невизначеності;

- виявлення особливостей ризику в інноваційній діяльності підприємств в умовах ринкового середовища;

- з'ясування напрямків еволюції та особливостей інноваційної діяльності в економіці України;

- виявлення факторів, що визначають відбір ефективних інноваційних проектів в умовах ринкової невизначеності;

- визначення основних форм взаємодії ринкового саморегулювання та державного управління інноваційною діяльністю, напрямків та наслідків впливу державного регулювання.

Об'єктом дисертаційного дослідження є економічні відносини, що пов'язані з впровадженням інновацій підприємствами України.

Предметом дисертаційного дослідження є інноваційна діяльність підприємств в умовах ринкової невизначеності в період ринкової трансформації економіки України.

Методологія дослідження грунтується на загальнонаукових методах пізнання: індукції та дедукції, узагальненнях, аналізі й синтезі, абстрагуванні, системно-структурному підході до вивчення економічних явищ та процесів. Широко використовуються групування, побудова принципових схем взаємозв'язків економічних явищ, моделювання, математична інтерпретація економічних процесів з елементами теорії ймовірності.

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок дисертанта полягають у наступному:

- дістало подальший розвиток обгрунтування теоретичних основ діяльності підприємств за рахунок нового формулювання ринкової невизначеності, як сукупності таких умов економічної діяльності, що характеризуються внутрішньою нестійкістю, досить обмеженою передбачуваністю поведінки суб'єктів економічних відносин, а також таких її чинників, як економічна свобода, самовідповідальність, можливість альтернативних рішень, імовірносний характер зв'язків;

- представлено оригінальну класифікацію інновацій підприємств за ознакою ризику втрат в умовах ринкової невизначеності; існуючі теоретичні уявлення доповнено виявленням особливостей ризику, джерел його виникнення, пов'язаних з ринковою невизначеністю, формулюванням таких факторів виникнення інновацій на підприємствах, як зміни у конкурентному середовищі та зміни у складі власників підприємств;

- розроблено модель відбору підприємством найбільш ефективних інноваційних проектів, що більш повно враховує фактори ризику і доходності стосовно умов ринкового середовища; визначено форми прояву ризику в різних фазах інноваційних проектів;

- сформульовано принципи утримання підприємством інноваційних переваг на конкурентному ринку у довгостроковому та короткостроковому періодах, виявлено фактори тривалості утримування цих переваг, їх джерела вищого та нижчого рівнів; удосконалено систему критеріїв інноваційності підприємства шляхом введення системи параметрів наукомісткості та конкурентоспроможності виробництва, експортного потенціалу, глибини оновлення та якості продукції, техніко-економічного рівня виробництва;

- дістало подальший розвиток питання державного регулювання інноваційної діяльності за рахунок узагальнення кількісних та якісних наслідків використання різних його інструментів (зміна частки державної власності, державні інвестиції, податки, дотації), визначення їх впливу на попит і пропозицію інноваційних продуктів, обгрунтування способів і форм систематизації інформаційної бази з інноваційних проектів у межах національної економіки.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані працівниками наукових установ та навчальних закладів при дослідженні інноваційних аспектів діяльності підприємств України в умовах ринкового середовища.

Результати дослідження можуть бути використані безпосередньо на підприємствах, зокрема, при розробці планів інноваційної діяльності, відборі інноваційних проектів, вдосконаленні інноваційної діяльності в умовах ринкової невизначеності. Відповідні пропозиції автора впроваджено в АТ "Крюківський вагонобудівний завод" (довідка №Г-105 від 15.01.00 р.) та АТ "Кредмаш", м. Кременчук (довідка №89-03/н від 02.12.99 р.). Запропоновані дисертантом рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання інноваційної діяльності можуть бути використані в діяльності органів державного управління. Окремі з них використовуються в роботі Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (довідка №11/14 від 04.05.00 р.).

Результати дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних програм, розділів навчальних посібників, методичних розробок для студентів вузів з метою поглиблення знань щодо інноваційної діяльності, умов ринкової невизначеності і тих загальних умов, в яких відбувається діяльність підприємств в Україні. Крім того, результати дослідження використовуються при викладанні окремих економічних дисциплін у Національній гірничій академії України (довідка №08-30/з від 14.04.00 р.), Кременчуцькому державному політехнічному інституті (довідка №75-10/373 від 10.04.00 р.), Кременчуцькій філії Дніпропетровської академії управління, бізнесу та права (довідка №102-ДАУБП від 05.04.00 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки дисертаційного дослідження доповідалися на регіональних науково-технічних конференціях "Проблеми створення нових машин та технологій" (м. Кременчук, 1996 р., 1997 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження та оптимізація економічних процесів" (м. Харків, 1998 р.), всеукраїнській науково-технічній конференції "Проблеми створення нових машин та технологій" (м. Харків, 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри економічної теорії та основ підприємництва Національної гірничої академії України, кафедри менеджменту Кременчуцького державного політехнічного інституту, кафедри економіки Кременчуцької філії Дніпропетровської академії управління, бізнесу та права.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені автором у 13 публікаціях (з них 12 - без співавторів), в т.ч. в одній монографії, навчальному посібнику, статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць. Загальний обсяг частки дисертанта в опублікованих працях становить близько 30 обл.-вид. аркушів.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Вона викладена на 173 сторінках, містить 7 таблиць та 10 рисунків. Список використаних джерел складається із 127 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ роботи - "Сутність, складові та сучасний стан інноваційної діяльності підприємств в Україні" - присвячений розгляду змісту та основних рис інноваційної діяльності підприємств в умовах ринкової невизначеності, аналізу особливостей сучасного стану інноваційної діяльності підприємств.

Розвиток економічних систем значною мірою пов'язаний з інноваційною діяльністю. Інновації забезпечують модернізацію, структурну перебудову, підвищення ефективності економіки. З іншого боку, можливості підприємств в умовах конкурентної ринкової системи значною мірою визначаються їх здатністю до інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність є одночасно економічним явищем і процесом. Як явище, вона може розглядатися як певна форма економічних відносин із приводу виробництва та реалізації конкретних новинок, вона виражає певні відносини, що виникають у виробників із споживачем, постачальниками, державою, у власників підприємств з працівниками тощо. Інноваційна діяльність як процес, представляє собою цілий ланцюжок дій, починаючи з пошуку нової ідеї та закінчуючи її втіленням у конкретний інноваційний продукт, його реалізацією. Головний результат цієї діяльності для підприємства – позитивні зміни в прибутковості.

Ринкова невизначеність повинна розглядатися як сукупність таких умов діяльності підприємств (економічних суб'єктів), що характеризуються внутрішньою нестійкістю (мінливістю), достатньо обмеженою передбачуваністю поведінки інших суб'єктів економічних відносин. Змінність умов діяльності підприємства пов'язана насамперед з динамічністю, еластичністю того мікроекономічного середовища, в рамках якого функціонує підприємство. На відміну від тих умов діяльності підприємств, які формуються в рамках централізовано-планової системи, ринкові умови є значно менш регульованими екзогенними чинниками. Принципово нижчий рівень зовнішнього, загального регулювання, координації призводить до утворення більш гнучкого, динамічного, вільного економічного середовища. Централізоване планування визначає наперед (директивно) поведінку економічних суб'єктів. Міра відхилення фактичної поведінки від планових, очікуваних параметрів є, як правило, в цілому незначною. В умовах ринкового середовища ця можлива міра відхилення фактичної поведінки від прогнозованої (не визначеної, до того ж, нормативно) є значно більшою. Пов'язано це не тільки з тією економічною свободою, яку отримують підприємства та домашні господарства в умовах ринкових відносин, а й з тим, що суб'єкти ринкового господарювання мають можливості альтернативних рішень, у них з'являється вибір шляхів, методів, форм тощо, за допомогою яких вони можуть йти до досягнення своїх цілей. Тобто ринкові суб'єкти можуть обирати на свій розсуд, як конкретно їм використовувати ті ресурси, які знаходяться в їхньому розпорядженні - у власності чи в користуванні. І тільки ця обставина робить умови діяльності, зокрема підприємств-інноваторів, досить складними: дуже важко більш-менш точно визначити, які саме шляхи оберуть інші суб'єкти економічної діяльності для реалізації своїх цілей, як сформуються їх пріоритети, як довго вони будуть віддавати перевагу певному шляху, наскільки інтенсивно вони будуть намагатися реалізувати певний варіант. Тобто характер поведінки суб'єктів ринкових відносин є імовірносним. Отже, чинниками ринкової невизначеності, на наш погляд, можуть бути визначені: наявність у суб'єктів значної економічної свободи; висока економічна самовідповідальність суб'єктів; наявність у них можливості альтернативних рішень; імовірносний характер економічних зв'язків.

Ринкова невизначеність має внутрішнє, об'єктивне походження. Разом з тим, економічне середовище формується й під впливом зовнішніх факторів, зокрема економічного регулювання з боку держави. Поведінка держави за умов стабільної, сталої соціально-економічної системи є в цілому більш передбачувана, ніж поведінка окремих ринкових суб'єктів, проте і діяльність держави є, на наш погляд, все ж таки певним чинником, що обумовлює загальну мінливість економічного середовища, притаманну системі змішаної економіки взагалі. Зрозуміло, що в перехідних економіках, зокрема в українській, цей чинник виявляє себе набагато активніше, ніж у розвинених ринкових системах.

Інновація є певним результатом інноваційного процесу. Визнання результату інновацією є одночасно підтвердженням інноваційності самого процесу. Ознака інноваційності (чи її відсутності) виявляється за результатами суспільної апробації створеного продукту. Для підприємств ця апробація відбувається на ринку. Таким чином, у той момент, коли окреме підприємство займається розробкою виробів, технологічних процесів тощо, ще не можна визначити, що те, чим воно займається, і що уявляється йому новим, буде надалі кваліфіковано чи визнано як інновація.

Ознакою інновації є не новизна взагалі, а досягнення у виробі (товарі) рідкісних змін: в якості, властивостях, продуктивності тощо. Рідкісне, суттєве зрушення замість поступового руху саме й виділяє інновацію. Тобто не завжди процес створення нового виробу є інноваційним за своєю суттю. Ще однією ознакою інновації є наявність у новому продукті ринкової новизни - спроможності задовольнити або зовсім новий попит, або вивести попит на якісно новий рівень шляхом значного розширення кола споживачів.

Найсуттєвішою рисою інноваційної діяльності є її ризиковий характер. Багато рішень в інноваційній діяльності приймаються в умовах невизначеності, коли необхідно обирати напрям дії з кількох варіантів, здійснення яких необхідно передбачити. Економічне середовище в Україні стає все більш ринковим, вносить в економічну діяльність суб'єктів додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. За цих умов виникають неясність та невпевненість щодо кінцевого результату, а отже, зростає і ступінь ризику, особливо в інноваційній діяльності.

Ризик в інноваційній діяльності поєднує в собі протиріччя між запланованим і дійсним. Він має об'єктивну природу у вигляді невизначеності оточуючого середовища по відношенню до інноваційної діяльності підприємства, що пов'язано із залежністю від багатьох змінних, дію яких не завжди можна передбачити з прийнятною точністю. На ситуацію також впливають відсутність чіткості у визначеності цілей, критеріїв і показників оцінки. Інноваційна діяльність в ринкових умовах базується на вільнообраній індивідуальній програмі діяльності в рамках визначених державою "правил гри". Усунення невизначеності в інноваційній діяльності неможливе, бо вона є елементом об'єктивної реальності.

Кожний вид інновації в умовах ринку має свою ціну для підприємства. У процесі інноваційних досліджень в рамках підприємств, стосовно умов ринкової невизначеності доцільно уявити не тільки імовірність втрат, але й імовірність того, що втрати не перевищать певного рівня. У зв'язку з цим можна класифікувати інновації підприємств в умовах ринкової невизначеності, на нашу думку, таким чином: інновації першого рівня (з мінімальним або переміщеним ризиком); інновації другого рівня (з незначним ризиком, втрати можуть бути менші або дорівнювати величині очікуваного прибутку); інновації третього рівня (з середнім ризиком, втрати можуть перевищити величину очікуваного прибутку, їх можна порівняти з валовим прибутком від діяльності підприємства); інновації четвертого рівня (з великим ризиком, втрати від даної інновації можуть перевищити їх критичний рівень для даного підприємства, величину його валового доходу, призвести до банкрутства та ліквідації підприємства).

У роботі виділяються такі основні фактори виникнення інновацій: поява нових технологій, коррекція запитів домашніх господарств, формування нового галузевого сегменту, зміни в умовах конкуренції, суттєві зміни в складі власників підприємств, зміни в державному регулюванні умов підприємницької діяльності. Рішення про впровадження інновації на підприємстві значною мірою залежить від самого підприємства - від його сприйняття інновації, розміру його інноваційного потенціалу. На підприємстві повинен діяти механізм, що дозволяє корегувати інноваційну діяльність у залежності від ситуації й фази інноваційного процесу. Формується необхідність виділення в його структурі самостійної функції управління ризиком інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність підприємства невід'ємна від конкурентного середовища. Перед кожним підприємством, що діє за правилами ринку, виникає проблема утримання ринкових позицій, утримання інноваційних переваг - у довгостроковому та короткостроковому періодах. Друге є менш цінним для підприємства, але це не передбачає його ігнорування, особливо в тих випадках, коли підприємство не має коштів, необхідних для довгострокового утримання переваг. Якщо підприємство не здійснює навіть короткострокових заходів, то воно ризикує стати ринковим аутсайдером. Найбільшу складність, безперечно, становить утримання позицій у довгостроковому періоді. Довгострокове утримання переваг на конкурентному ринку передбачає неухильне виконання таких заходів, як регулярне здійснення капіталовкладень; підтримка певного рівня технологічних можливостей; активна ринкова діяльність; кваліфіковане врахування ризику в інноваційній діяльності; використання нетрадиційних шляхів та особливостей мислення.

Щодо особливостей сучасного стану інноваційної діяльності підприємств в Україні, то в роботі зазначається, що в останні роки він значно погіршився. Так, починаючи з 1990 р., спостерігається неухильне скорочення обсягу перспективних досліджень, а також обсягів розробок нових зразків машин і устаткування для промисловості. Загальний обсяг фінансування науково-технічних робіт у 1998 р. склав 1260,9 млн.грн. Питома вага загальних витрат на науку має стійку тенденцію до зменшення - від 3,1% в 1990 р. до 0,2% в 1999 р., наближаючись до рівня, за яким можуть розпочатися процеси фактичної руйнації інноваційного потенціалу країни. Скорочується також чисельність спеціалістів у науково-технічній сфері. Середньооблікова чисельність фахівців, які безпосередньо виконували наукові дослідження та розробки, становила у 1998 р. 134,4 тис. осіб, що складає 42,9% від рівня 1990 р.

Серед причин, що стримують розвиток інноваційної діяльності підприємств, треба насамперед відзначити дефіцит фінансових ресурсів, особливості економічного менталітету нових власників підприємств, високі кредитні ставки, тяжкий стан багатьох підприємств, монополізація певних економічних сфер, макроекономічна нестабільність, що підвищують рівень ризику, тощо. За тих умов, що склалися в Україні, потрібне особливе державне управління інноваційною діяльністю. Необхідно відшукувати кошти для інвестицій в науку і нові технології, стимулювати попит на інновації шляхом подальшого зниження податків на реінвестуємий прибуток. Одночасно самі суб'єкти господарювання повинні підвищити рівень обгрунтування вибору інноваційних проектів, оптимізувати ризик і межу невизначеності ринкового середовища.

У другому розділі - "Ефективність інноваційної діяльності підприємств в умовах ринку" - здійснено критичний аналіз сучасних показників і методів економічної оцінки інноваційних проектів, їх адекватності умовам ринкової невизначеності, представлено модель відбору інноваційних проектів, що враховує ризики і доходність.

Інноваційна діяльність підприємств обумовлена насамперед економічним критерієм - намаганням отримати (збільшити) прибуток у довгостроковому періоді свого функціонування. При цьому важливим елементом стає визначення економічної ефективності проектів. Розрахунок ефективності інновації має дати відповідь на головне питання - щодо раціональності витрат на інновації.

При оцінці ефективності інноваційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат і доходів здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх реальної грошової вартості до початкового періоду прийняття рішення. За умов розрахунків за проектами з достатньо високим рівнем імовірності здійснення прогнозних оцінок щодо майбутнього доходу, величина дисконту може визначатися з депозитного процента у комерційних банках з урахуванням інфляції проекту. В умовах ринкової невизначеності зазначений процент далеко не завжди визначає реальну ціну грошей, не є достатньо прийнятною базою для порівняння. Це вносить специфіку в умови діяльності тих підприємств, що розробляють і реалізують інноваційні проекти, цим суб’єктам для оцінки ефективності проектів потрібно спиратися на норму дисконту, що визначається з урахуванням альтернативних та доступних на ринку вкладень із порівняльним ризиком. При оцінці інноваційних проектів досить часто передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути достатньо точно визначені. У реальній ринковій ситуації такого практично не буває. Сама інноваційна діяльність підприємства відрізняється високим ступенем ризику, особливо в умовах ринкової невизначеності. Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути різною, а, отже, неоднаковим буде і ризик, урахування якого є дуже важливим питанням.

Кількісний підхід до оцінки ризику грунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види. Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто, за допомогою статистики або імітаційних експериментів можна визначити частоту появи таких подій (статистична невизначеність). При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як найближче значення ймовірності подій. Якщо окремі події повторюються досить рідко або взагалі не спостерігалися й їх поява можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується суб'єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини.

Складні причинно-наслідкові зв'язки між елементами ринкового механізму формуються під впливом багатьох факторів, дія яких має імовірносний характер. Виникають певні обставини, що можуть сприяти або перешкоджати здійсненню інноваційної діяльності. Чим більше варіантів невизначеності ринкового середовища враховує підприємство, тим меншою буде сама ця невизначеність. Проблема саме й полягає в тому, щоб максимально зменшити невизначеність в інноваційній діяльності. Звуження меж невизначеності шляхів розвитку підприємства автоматично буде зменшувати ризик у його інноваційній діяльності.

Для підприємств є дуже важливим вірно кількісно і якісно оцінити імовірність досягнення передбаченого результату, економічні ризики, правильно підійти до організації роботи на всіх стадіях інноваційної діяльності. Розробка техніко-економічного обгрунтування проекту повинна розпочинатися з формулювання його кінцевої мети, якою, звичайно, є задоволення потреб ринку в тому чи іншому товарі, що повинно принести прибуток підприємству. Далі потрібно виявити можливі шляхи досягнення мети, тобто розглянути багатоваріантність дій з точки зору вибору технології, устаткування, місця розміщення, фінансування, строків виконання проекту тощо. Під час прийняття рішення щодо доцільності того чи іншого інноваційного проекту зазначені та інші фактори необхідно враховувати у формі передбачуваного ризику. Після проведення аналізу ризиків необхідно винайти і обгрунтувати конкретні заходи, які дозволять або зовсім позбутися, або значно зменшити негативний вплив кожного фактору на кінцеві результати проекту.

Проектові з вищім рівнем ризику має відповідати більша величина дисконтної ставки, тобто дисконтна ставка повинна містити параметр, який зростає при збільшенні ризику. Виходячи з цього, дисконтна ставка, що враховує ризик (К’), може мати таку структуру:

K' = Kf + Kr ;

де Kf - дисконтна ставка без урахування ризику;

Kr - премія за ризик.

Відтак, значення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) проекту, як ключового показника в оцінці його ефективності, треба розраховувати за формулою:

n Вt - Ct

ЧТВ = ;

t=1 (1+K’)t

де Вt – доходи від проекту за рік t;

Ct - витрати на проект на рік t;

К’ - ставка дисконту;

n - тривалість проекту.

Індивідуальний ризик кожного проекту вимірюється за допомогою рівня відхилень доходів від очікуваної величини доходу. Мірою цих відхилень є середньоквадратичне відхилення. Чим ближчим є розподіл доходів до очікуваної величини, тим більше впевненості в тому, що реальні результати є близькими до середньої або очікуваної величини, що вказує на меншу мінливість доходу відносно очікуваної величини, а, отже, на менший ризик. Зрозуміло, що коливання доходів проектів відбиваються на рівнях ризиків.

Менеджерами підприємств зазвичай розглядається весь наявний набір інноваційних проектів. В умовах ринкової невизначеності, коли справжні майбутні грошові потоки невідомі, грошовим потокам необхідно надати різні припустимі значення, а потім розглянути результати. В умовах ринку, зі значною кількостю варіантів досягнення цілей інноваційної діяльності у невизначеному просторі, необхідно використовувати середні величини. Для вирішення завдання відбору ефективних інноваційних проектів - з урахуванням ризику в умовах ринкової невизначеності - треба ранжувати проекти за їхніми коефіцієнтами варіації (V = /ЧТВ). Перевагу потрібно віддати тому інноваційному проекту, де модельований (усереднений) коефіцієнт варіації буде меншим.

Третій розділ - "Взаємодія ринкового саморегулювання та державного управління інноваційною діяльністю підприємств" – присвячено визначенню можливостей та основних форм взаємодії ринкового саморегулювання та державного управління інноваційною діяльністю, напрямків та наслідків відповідного впливу з боку держави.

Інноваційна діяльність підприємств у ринковому середовищі реалізується не тільки в їх взаємодії між собою, а й через взаємозв'язок з економічною системою в цілому. Сучасні розвинені економічні системи є такими, що поєднують у собі ринкові засади, конкуренцію і механізм державного регулювання. Ігнорування будь-якої з цих складових призводить до негативних наслідків. Важливо, аби держава, по-перше, ефективно усувала, локалізовувала негативні явища ринкових відносин, по-друге, забезпечувала стабільність середовища для інноваційної діяльності.

Конкуренція виступає важливим фактором інноваційної активності. Ринкове середовище тисне на підприємства, змушуючи виявляти увагу до інновацій. Ринковий механізм не є ідеальним способом розподілу інноваційних ресурсів суспільства, але в цілому він задовільно виконує цю функцію. При цьому в роботі ринку виявляються певні недоліки, основними з яких є: схильність до інформаційної закритості; обмеженість фінансових ресурсів; незацікавленість у фінансуванні певних досліджень. У цілому виявляється, що ринкового потенціалу мотивації стає замало для забезпечення необхідного рівня інвестування в інновації. Втручання держави в ринкові інноваційні відносини виходить і з того, що технологічні інновації треба вважати суспільним благом.

Інформаційний фактор відіграє значну роль в технічному прогресі суспільства, підвищенні рівня результативності інноваційної діяльності. Ринок не є оптимальним механізмом акумулювання та розповсюдження тієї інформації, що пов’язана з технічною діяльністю, винаходами тощо: по-перше, ринкові суб’єкти є достатньо зацікавленими в обмеженні розповсюдження такої інформації; по-друге, ринкова інфраструктура в сфері інноваційної діяльності є найменш розвинутою, розгалуженою, відкритою, доступною серед усіх видів інфраструктурних підсистем. Тому, наприклад, суб’єкту пропозиції новинки, винаходу тощо значно складніше діяти за таких умов, ніж суб’єкту пропозиції на будь-якому іншому ринку. Виходячи з цього, нам уявляється дуже важливим, необхідним виконання державою функції акумулювання та розповсюдження відповідної науково-технічної інформації.

Щодо необхідності активної поведінки держави у сфері фундаментальних досліджень, то вона теж повинна розглядатися як однозначна реакції на недоліки ринкового механізма саморегулювання. Фінансування інноваційної діяльності фундаментального рівня стикається в рамках приватного сектора економіки з суттєвими проблемами. Ці дослідження, по-перше, є найбільш невизначеними за своїми результатами. По-друге, ці дослідження потребують значних коштів, яких у приватного підприємства може не бути взагалі, або виділення таких коштів може супроводжуватися появою загрози щодо подальшого існування підприємства. Тому приватні підприємства, в кращому випадку, виявляють готовність до локальної участі в реалізації фундаметальних досліджень.

Механізм державної підтримки інновацій повинен враховувати всі особливості економічної системи, специфіку перебування економіки в конкретних фазах загального економічного циклу. Врахування цих обставин буде сприяти стабільності або активізації інноваційної діяльності в умовах ринкової невизначеності. У ролі ключових чинників впливу держави, зокрема на інноваційну діяльність, треба розглядати: масштаби державної власності в економічній сфері; обсяги і структуру державних інвестицій; обсяг державних субсидій, що надаються підприємствам; рівень податкового навантаження (у тому числі наявність або відсутність податкових пільг).

На підставі проведеного аналізу у роботі узагальнено кількісні та якісні аспекти наслідків дії різних інструментів державного впливу, їх дію проаналізовано за ознакою впливу на попит і пропозицію інноваційних продуктів, на стан інституційно-правового середовища, в рамках якого діють підприємці-інноватори. Вплив з боку попиту виявляється, зокрема, тоді, коли орган влади купує інноваційні продукти (або укладає відповідні контракти на їх розробку і виробництво). Вплив з боку пропозиції виявляється при забезпеченні інноваторів фінансовою та технічною допомогою, в тому числі шляхом створення тих наукових і технологічних інституцій, які реалізують функцію інфраструктури інноваційного процесу.

У цілому ж, інструментами державної підтримки інноваційної діяльності в роботі розглядаються: проведення державної інноваційної політики через державні підприємства; підтримка і прямий розвиток інноваційної сфери; створення державної інноваційної інфраструктури; розвиток та підтримка системи освіти в країні; фінансова та технічна допомога; податкові пільги; створення сприятливого правового середовища для інноваторів (розвиток патентного права, регулювання діяльності монопольних утворень, розвиток системи стандартизації, сертифікації продукції); підтримка високого суспільного статусу вчених, конструкторів, інженерів, усіх суб'єктів інноваційної діяльності.

Нам уявляється, що першими претендентами на податкові пільги в Україні можуть бути невеликі та середні підприємства, що реально займаються інноваційними проектами. Для цього потрібно: по-перше, законодавчо визначити параметри середніх за розмірами підприємств; по-друге, ввести до тих критеріїв розмірів підприємств, що використовуються, показник вартості реалізованої продукції; по-третє, зменшити базову ставку податку на прибуток малих підприємств (орієнтовно на п’ять відсотків) або ввести прогресивне оподаткування прибутку підприємств; по-четверте, запровадити пільги для малих та середніх підприємств, що реально займаються інноваційною діяльністю. Останнє потребує розробки методики оцінки інноваційності підприємств. Як певний крок у цьому напрямку в роботі пропонуються такі критерії інноваційності: конкурентноздатність виробництва; експортабельність продукцii; темпи оновлення продукцii; техніко-економічний рівень продукцii; якість продукцii.

На нашу думку, велике значення має прийняття законодавчих рішень, які б забезпечили державне страхування інноваційної діяльності підприємств, як високо ризикованої й суспільно необхідної сфери. Наявність такого елементу мала б особливе значення з точки зору диверсифікації інвестування в інноваційну сферу в умовах ринкової невизначеності.

Ефективна інноваційна діяльність неможлива без формування і постійного оновлення високого професійного рівня науково-технічного персоналу, управлінських кадрів, здатних ефективно діяти у ринковій системі господарювання. Тому система державного фінансування інноваційної діяльності має надавати пріоритет фундаментальним і пошуковим науковим дослідженням, національним науково-технічним програмам, при цьому частка бюджетних коштів повинна спрямовуватися на проведення паралельних розробок і реалізацію альтернативних проектів. Більш обгрунтованим можна вважати порядок, за яким державні цільові кошти на розвиток науки та розробку новітніх технологій розглядатимуться пропорційно обсягу та ефективності відібраних за конкурсом інноваційних проектів. Реалізація зазначених заходів буде сприяти створенню необхідних передумов для активізації інноваційної діяльності в Україні.

ВИСНОВКИ

Дисертація є завершеною науковою роботою, в якій вирішена задача визначення основних факторів та складових інноваційної діяльності підприємств України в умовах ринкової невизначеності. До найбільш важливих наукових результатів дослідження треба віднести:

- інноваційна діяльність повинна розглядатися як один з головних факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства; як економічна категорія інноваційна діяльність характеризує особливості формування, використання і розвитку певних складових економічних можливостей підприємства, за своїм змістом вона може розглядатися як творчо-пошукова діяльність щодо реформування виробництва та інших складових діяльності підприємства шляхом використання винаходів, новацій, різних можливостей в організації виробництва нових товарів, надання нових послуг;

- інноваційність виявляється за результатом суспільної апробації створеного продукту: для підприємства вона відбувається на ринку. Інновація – це не тільки відбиття у продукті нових технічних рішень, їх значущість, але й обов’язкова наявність ринкової новизни, під якою треба розуміти здатність нового продукту або задовольнити зовсім новий попит споживачів, або вивести попит на якісно новий рівень шляхом значного розширення кола споживачів;

- ринкова невизначеність - сукупність таких умов діяльності, що характеризуються внутрішньою нестійкістю, достатньо обмеженою передбачуваністю поведінки інших суб'єктів економічних відносин. Ризик, як імовірність втрат, що виникає при інвестуванні підприємством коштів у виробництво нових товарів, що можуть і не отримати суспільного (ринкового) визнання, є найсуттєвішою рисою інноваційної діяльності. Економічне середовище в Україні стає все більш ринковим, розширюються зони ризикованих ситуацій, виникає варіантність (альтернативність) рішень, формується необхідність оволодіння ефективними методиками відбору інноваційних проектів. У залежності від конкретного змісту інноваційної діяльності, альтернативність має різні ступені складності, і вирішується різними способами, що потребує використання спеціальних методів аналізу;

- загальними ознаками ризикових ситуацій є: наявність альтернативних варіантів рішень, імовірність появи непередбачуваних обставин, збитків, прибутку. При впровадженні менш витратного метода виробництва товара джерелом ризику стає можлива неадекватна оцінка попиту на цей товар; при створенні нового товара на старому обладнанні до ризику неправильної оцінки попиту додається ризик невідповідності якості товара вимогам споживачів; при виробництві нового товара за допомогою нової техніки та технології до ризику того, що новий товар може не знайти споживача, додається ризик невідповідності якісних характеристик нового обладнання необхідним вимогам для виробництва нового товару;

- до основних факторів, що обумовлюють виникнення інновацій, треба віднести: появу нових технологій, зміну запитів споживачів, формування нового галузевого сегменту, зміни в конкурентному середовищі, суттєві зміни в складі власників підприємств, зміни в державному регулюванні. Перехід до ринкових умов робить актуальним для підприємств питання не тільки досягнення інноваційних переваг але й їх утримання - в короткостроковом та довгостроковому періодах.

- при розрахунках ефективності інноваційних проектів треба обов’язково вводити додатковий параметр (фактор) ризику. При цьому для умов ринкової невизначеності в оцінці ефективності потрібно спиратися на норму дисконту, що визначається з урахуванням альтернативних та доступних на ринку вкладень із порівняльним ризиком. Методологічним підгрунтям аналізу ризику проектів є розгляд вихідних даних, як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами імовірного розподілу;

- в умовах ринкової невизначеності грошовим потокам потрібно надати різні припустимі значення, а потім розглянути результати. Необхідно використовувати середні величини. Для вирішення задачі ефективного відбору треба знайти середню чисту теперішню вартість, а також середнє стандартне відхилення проекту. Потім ранжувати проекти за їхніми середніми коефіцієнтами варіції, віддавши перевагу тому проекту, для якого модельований (усереднений) коефіцієнт буде меншим;

- в сучасній економіці регуляторами інноваційної діяльності виступають ринок та держава. Ринковий механізм є достатньо ефективним, проте він має певні недоліки, пов’язані, зокрема, з недосконалістю ринкових структур, обмеженістю інформації, обмеженою мобільністю ресурсів, появою побічних ефектів тощо.

Державний вплив повинен бути достатньо гнучким та виваженим. Перше, зокрема, передбачає адаптованість державної політики до коливань загальної економічної кон’юнктури. Важливого значення набуває створення державної підтримки інноваційної діяльності, елементами якої повинні бути: формування ефективної ринкової інфраструктури, пряма та опосередкована фінансова підтримка, створення відповідної системи підготовки кадрів, подолання монополізму, прискорений розвиток малого бізнесу, стимулювання та підтримка нових організаційних форм здійснення інноваційного підприємництва тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цыба Т.Е. Экономический риск и методы его измерения. - Кременчуг: "Альтернатива", 1998. - 102 с.

2. Кравченко Ю.И., Цыба Т.Е. Прогнозирование и планирование макроэкономики: Учебное пособие. - Кременчуг: "Сербо", 1997. - 189 с.

3. Циба Т.Є. Дослідження інноваційних процесів в Україні // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - 1998. - Вып. 19. - Ч. І - С. 124-128.

4. Циба Т.Є. Урахування ризику при визначенні економічної ефективності інноваційних проектів // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - 1998. - № 26. - Вып. 20. - С. 164-167.

5. Циба Т.Є. Загальна оцінка ефективності інвестиційного проекту // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - 1998. - № 26. - Вып. 20. - С. 199-203.

6. Циба Т.Є. Фактори інноваційної діяльності // Академічний огляд. - 1999. - № 2. - С. 67-71.

7. Циба Т.Є. Фактор ризику в інноваційній діяльності в умовах ринкової невизначеності // Академічний огляд. - 2000. - № 1. - С. 80-83.

8. Цыба Т.Е. Финансовые риски: суть, контроль // Регіональні перспективи. - 1997. - № 1. - С. 51-55.

9. Цыба Т.Е. От ЭЭЗ к инновациям // Перспективи. - 1997. - Вип. 1. - С. 22-24.

10. Цыба Т.Е. Внедрение новых изделий и технологий // Научные труды региональной научно-технической конференции "Проблемы создания новых машин и технологий". - Кременчуг: КФ ХГПУ, 1996. - С. 185-186.

11. Цыба Т.Е. К становлению конкурентоспособного производства в Украине на основе нововведений // Научные труды 2-й научно-технической конференции "Проблемы создания новых машин и технологий". - Кременчуг: КГПИ. - Вып. 2. - Ч. 3. - 1997. - С. 74-79.

12. Циба Т.Є. Дослідження інноваційних процесів в промисловості Полтавської області та стратегічні напрямки їх розвитку // Научные труды конференции "Проблемы создания новых машин и технологий". - Кременчуг. - 1998. - Вып. 1. - С. 356-358.

13. Циба Т. Є. Взаємозалежність ринкового та державного управління інноваційною діяльністю // Регіональні перспективи. – 2000.

- № 4 (11). – С. 45-48.

Особистий внесок здобувача до праць, опублікованих із співавторами: [2] - визначення сутності, форм та методології макроекономічного планування та прогнозування, основних макроекономічних показників та методів їх розрахунку, способів прогнозування й планування рівня життя.

АНОТАЦІЯ

Циба Т.Є. Інноваційна діяльність підприємств України в умовах ринкової невизначеності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Національна гірнича академія України, Дніпропетровськ, 2000.

В дисертаційній роботі здійснений варіант комплексного дослідження інноваційної діяльності підприємств України в умовах ринкової невизначеності. Розкрито зміст інноваційної діяльності підприємств, її особливості в умовах ринкової невизначеності. З'ясовано напрямки еволюції та особливості інноваційної діяльності в економіці України. Визначено фактори відбору ефективних інноваційних проектів в умовах ринкової невизначеності. Визначено основні форми взаємодії ринкового саморегулювання та державного управління інноваційною діяльністю, напрямки та наслідки впливу державного регулювання. Визначено інструменти державної підтримки інноваційної діяльності.

Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, ринкова невизначеність, ризик, ефективність, інвестиції.

АННОТАЦИЯ

Цыба Т.Е. Инновационная деятельность предприятий Украины в условиях рыночной неопределенности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Национальная горная академия Украины, Днепропетровск, 2000.

В диссертации осуществлен вариант комплексного анализа инновационной деятельности предприятий, в частности, раскрыто содержание и особенности инновационной деятельности в условиях рыночной неопределенности, определены сущность и основные черты инновационной деятельности, рассмотрена специфика ее осуществления в условиях рыночной неопределенности, особенности инновационной деятельности предприятий в современной украинской