ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К. Д. УШИНСЬКОГО

Думко Феофан Каленикович

УДК 378.9+370.182.62

ПІДГОТОВКА КУРСАНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

РОБОТИ З НЕБЛАГОПОЛУЧНИМИ СІМ’ЯМИ

13.00.04. – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ОДЕСА – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському інституті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Васильєв Георгій Іванович

Одеський інститут внутрішніх справ,

перший проректор з навчально-методичної роботи

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України,

Синьов Віктор Миколайович,

Київський інститут внутрішніх справ,

начальник кафедри соціальної педагогіки

- кандидат педагогічних наук

Морозов Анатолій Семенович,

Херсонський факультет Запорізького

юридичного інституту,

начальник кафедри оперативно-розшукової

діяльності

Провідна установа – Тернопільський державний педагогічний

університет ім. В. Гнатюка,

кафедра педагогічної майстерності

та освітніх технологій.

Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться “_13_” жовтня_2000 р. о _11__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К. Д. Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К. Д. Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

Автореферат розісланий “_9_” __вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О. С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний період розбудови української держави характеризується докорінними перетвореннями в суспільстві, зміст яких ґрунтується на принципах демократії, соціальної справедливості, гуманізму, законності, забезпечення прав і свобод громадян. Стратегічною метою людства і української держави зокрема, є досягнення рівня цивілізованості, що традиційно ототожнюють з категорією громадянського суспільства. Одне з чільних місць у структурі громадянського суспільства посідають сім’я та сімейні відносини. Без сімейного благополуччя та злагоди, без належних умов виховання підростаючого покоління українське суспільство не має майбутнього. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в нашій країні, поряд із позитивними явищами, на жаль, спричинили і цілу низку негативних. Сьогодні кризові явища в державі негативно позначилися і на “клітинці суспільства” – сім’ї. У сучасному суспільстві можна навести безліч прикладів сімейно-побутових конфліктів, коли члени сім’ї сперечаються за лідерство, економічний контроль, з проявами насильства, змушують дітей до покірливості, правопорушень, злочинів.

Вочевид, виникає дилема: або суспільство віднайде способи і можливості оволодіти ситуацією і ліквідувати деструктивні відносини в сім’ї, або “самому суспільству загрожує небезпека деструктуризації” (Н. І. Гончарова). Відтак, першочергового вирішення вимагають такі проблеми, як визначення загальних критеріїв “благополуччя” чи “неблагополуччя” сучасної сім’ї; з’ясування причин деструктивних сімейних відносин; вивчення соціальних ролей у сім’ї щодо виховання дітей; диференціація сутності психологічного і фізичного насильства над дітьми та його наслідків (О. В. Косаревська); профілактика правопорушень, злочинів і насильства в сім’ї; відповідна підготовка правоохоронних і педагогічних кадрів до роботи з неблагополучними сім’ями.

Різні аспекти професійної готовності кадрів для правоохоронної діяльності досліджувалися низкою вітчизняних (Г. І. Васильєв, І. В. Ващенко, І. П. Голосніченко, Н. Л. Горбач, В. І. Дяченко, Г. Є. Запорожцева, А. С. Морозов, В. О. Тюріна, П. О. Юхновець, Х. П. Ярмакі та ін.) і зарубіжних учених (Р. Александер, Б. Г. Бовін, Я. В. Вествуд, Дж. Вогн, К. Данцігер, А. Ф. Гранін, Г. Кац, Х. Морріс, Дж. Сатон та ін.). Натомість педагогічний аспект діяльності та педагогічна спрямованість правоохоронної діяльності майбутніх співробітників органів внутрішніх справ не була предметом дослідження вчених. Отже, актуальність означеної проблеми та її нерозробленість у педагогіці вищої школи зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Підготовка курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми Одеського інституту внутрішніх справ “Підготовка курсантів до запобігання та розкриття правопорушень та злочинів у суспільстві” № 0100U001896. Досліджувалася проблема запобігання насильницьким проявам і подолання їх у неблагополучних сім’ях та підготовка курсантів до означеного аспекту професійно-педагогічної діяльності.

Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка майбутніх співробітників органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження – процес формування професійно-педагогічної компетентності курсантів інституту внутрішніх справ щодо їхньої готовності до роботи з неблагополучними сім’ями.

Мета дослідження – визначити сутність і структуру професійно-педагогічної компетентності курсантів щодо роботи з неблагополучними сім’ями, визначити педагогічні умови і розробити методику її формування в майбутніх правоохоронців.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Гіпотеза дослідження: формування готовності курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями буде ефективним, якщо:

-

-

-

Методологічними засадами дослідження виступили положення теорії пізнання про діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ, переходу кількісних змін у якісні; соціальну детермінованість і творчу сутність особистості як суб’єкта соціально-історичного розвитку; взаємозв’язок свідомості і діяльності особистості.

Методи дослідження: теоретичні (вивчення та аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблем сімейного насильства та готовності фахівців до професійно-педагогічної діяльності та її критичний аналіз і узагальнення); емпіричні [діагностичні (анкетування і тестування курсантів, підлітків)]; обсервація (спостереження, самоспостереження, самооцінка, рейтинг); експериментальні (пропедевтичний, констатуючий і формуючий експеримент); методи математичної статистики.

Теоретичними засадами дослідження були наукові теорії педагогіки вищої школи (Н. В. Кічук, Н. В. Кузьміна, З. Н. Курлянд, А. Ф. Линенко, Г. О. Нагорна, В. О. Сластьонін, Р. І. Хмелюк, О. С. Цокур та інші), філософські та соціально-педагогічні концепції сучасної сім’ї та сімейного виховання (Ю. П. Азаров, Ф. С. Арват, І. Г. Єрмаков, А. С. Макаренко, М. С. Мацьковський, Г. М. Сагач, Л. В. Сохань, В. О. Сухомлинський, К. Якубов, З. А. Янкова та інші), юридичні та правоохоронні теорії підготовки співробітників органів внутрішніх справ (Б. Г. Бовін, В. Л. Васильєв, А. В. Вахов, Є. В. Додін, І. П. Голосніченко, П. О. Юхновець, Х. П. Ярмакі та інші).

Наукова новизна дослідження: вперше визначено та науково обґрунтовано сутність і структуру феномена “професійно-педагогічна компетентність” співробітника органів внутрішніх справ; уточнено сутність понять “професійно-педагогічна підготовка курсантів”, “неблагополучні сім’ї” та “педагогічно несприятливі сім’ї”, “насильство в сім’ї”; науково обґрунтовано принципи і теоретичні позиції побудови інструментально-проективної моделі формування професійно-педагогічної компетентності в курсантів щодо роботи з неблагополучними сім’ями; охарактеризовано види компетенцій, розроблено критерії і показники, виявлено рівні готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями; визначено та експериментально апробовано педагогічні умови ефективного формування готовності курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями.

Практична значущість дослідження полягає в розробці моделі формування професійно-педагогічної готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями; системи педагогічних ситуацій і задач експериментальної правоохоронної спрямованості, що можуть бути використані як у практиці внзів системи МВС, так і у правоохоронній діяльності співробітників ОВС; програми спецкурсу “Профілактична робота з неблагополучними сім’ями”. Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи Луганського інституту внутрішніх справ (довідка № 1895 від 05.06.2000 р.), Львівського інституту внутрішніх справ (довідка № 2/828 від 31.05.2000 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає у здійсненні компонентно-структурного аналізу феномена “професійно-педагогічна компетентність співробітника ОВС”; визначенні і характеристиці критеріїв і показників професійно-педагогічної компетентності співробітника ОВС; науковому обґрунтуванні й практичній апробації педагогічної технології формування професійно-педагогічної готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями.

Достовірність результатів дослідження забезпечена методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням системи взаємокоригуючих і взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних; експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; репрезентативністю добору об’єктів дослідження; відповідністю результатів дослідження і масової педагогічної практики.

На захист виноситься:

-

-

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях (Одеса - 1999 р., Одеса - 2000 р., Сімферополь - 1999 р., Сімферополь - 2000 р.), виступах на засіданнях Коаліції запобігання насильству в сім’ї (Одеса - 1999 р., Одеса - 2000 р.). За темою дисертації опубліковано дев’ятнадцять праць, з них шість – у фахових виданнях.

Структура дисертації: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг - 240 сторінок, з них, основного тексту - 189 сторінок, таблиць - 20, схем – 1.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, методи наукового пошуку, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження; викладено методологічні та теоретичні засади дослідження; визначено наукову новизну і практичну значущість результатів; наведено дані про особистий внесок здобувача та апробацію результатів дослідження; визначено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Теоретичні засади виховання дітей в неблагополучних сім’ях” - визначено дефініції “сім’я”, “сімейні відносини”, “неблагополучні сім’ї”, “педагогічно несприятливі сім’ї”, “насильство в сім’ї”, проаналізовано результати сучасних досліджень у педагогічній науці в означеному аспекті. Сім’я як соціально-педагогічний осередок суспільства досліджувалася багатьма вченими (В. В. Абраменкова, Ф. С. Арват, Є. К. Васильєва, С. І. Голод, І. Г. Єрмаков, С. Д. Лаптєв, А. С. Макаренко, М. С. Мацьковський, В. І. Назаренко, Г. М. Сагач, Л. В. Сохань, А. Г. Харчев, З. А. Янкова та інші).

Педагогічний словник акцентує увагу на виховній стороні цього феномена, трактує сім’ю як одну із форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків із повсякденним впливом сімейного побуту. Соціологи під структурою сім’ї розуміють сукупність відносин між її членами, окрім відносин родичів, систему духовних, моральних відносин, відносин влади, авторитету і т. ін. У зв’язку з цим виділяють авторитарну структуру сім’ї (авторитарні сім’ї), для них є характерним жорстке підкорення дружини чоловікові, а дітей – батькам. Для сімей із демократичною структурою є характерним розподіл ролей відповідно до особистісних якостей, добровільний розподіл обов’язків у вихованні дітей на засадах усвідомлення, а не примусу. Рольова взаємодія в сім’ї – це сукупність норм і зразків поведінки одних членів сім’ї стосовно інших. Науковці (Ю. П. Азаров, Ф. С. Арват, В. Г. Постовий, Л. К. Пелипенко, П. М. Щербань та ін.) визначили та описали тактику виховання в сім’ї і типи сімейних взаємин, що так чи інакше впливають на дитину, формування її особистості. Виділяють п’ять компонентів тактики сімейного виховання: диктат, опіка, конфронтація, мирне співіснування, співпраця. Залежно від тактики сімейного виховання складаються позитивні чи негативні (конфліктні) взаємини між членами сім’ї. У педагогічній літературі (І. Д. Звєрєва, Л. Г. Коваль, С. Р. Хлєбік та інші), сім’ї, як один із видів соціального інституту, поділяють на благополучні та неблагополучні. Існує різна класифікація типології неблагополучних сімей. Соціальні педагоги (І. Д. Звєрєва, Л. Г. Коваль, С. Р. Хлєбік та інші) до неблагополучних сімей відносять: сім’ї, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства (припускаються різних видів правопорушень); сім’ї з низьким морально-культурним рівнем батьків; сім’ї зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками, батьками та дітьми; неповні сім’ї; сім’ї, зовні благополучні, що допускають серйозні помилки, прорахунки в системі сімейного виховання внаслідок невміння будувати правильні взаємини між членами сім’ї, низької педагогічної культури та неосвіченості.

Під неблагополучними сім’ями ми розуміємо сім’ю з чітко вираженою стійкою конфліктно-агресивною спрямованістю, що суперечить морально-правовим нормам сімейного життя (наявність різного виду правопорушень); схильністю до вживання алкогольно-наркотичних речовин; проявами різного роду насильства до членів сім’ї; цілеспрямованим залученням батьками дітей до правопорушень і злочинів. Особливу небезпеку для дітей становлять прояви насильства в сім’ї як до окремих членів сім’ї, так і до самих дітей.

Насильство тлумачиться вченими (А. А. Гусейнов, Х. Госсе-Майєр та інші) як застосування певною соціальною групою різних (аж до озброєних впливів) форм примусу стосовно інших соціальних груп із метою набуття тих чи інших привілеїв. За визначеннями різних авторів, “насильство в сім’ї” тлумачиться як “зловживання силою і владою одного (кількох) з членів родини” (Н. І. Гончарова); “насильство в сім’ї є прикладом примусового контролю, в якому одна людина панує над іншою” (Л. Бандура); “насильство в сім’ї є реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної чи економічної образи й насильства з боку однієї особи щодо іншої, із якою особа мала інтим чи інші значущі відносини” (В. Воронов). Насильство в сім’ї, особливо в дитинстві, може бути причиною тривалих та важких наслідків для здоров’я жертви та викликати відповідну поведінку в її подальшому житті. При цьому зауважимо, що насильство в сім’ї є повторюваним явищем, а ефективні та своєчасно вжиті попереджувальні заходи можуть запобігати виникненню інцидентів у майбутньому. Відтак, виникає необхідність підготовки фахівців до запобігання насильницьким проявам у сім’ї та профілактики їх.

У другому розділі - “Проблема професійної готовності майбутніх спеціалістів у педагогіці вищої школи” - обґрунтовано сутність і структуру феномена “професійно-педагогічна компетенція”, охарактеризовано її чинники; розроблено критерії і показники готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями; висвітлено результати пропедевтичного етапу дослідження

Проблема готовності студентів – майбутніх спеціалістів до професійної діяльності в різних галузях була предметом дослідження багатьох учених. Серед них: у педагогічній галузі (О. О. Абдуліна, Ю. С. Алферов, Л. М. Ахмедзянова, І. М. Богданова, Ф. Н. Гоноболін, І. Я. Зязюн, Т. О. Ільїна, Е. Е. Карпова, Н. В. Кічук, Л. В. Кондрашова, Н. В. Кузьміна, З. Н. Курлянд, А. Ф. Ліненко, Г. О. Нагорна, Л. Ф. Спірін, В. О. Сластьонін, Р. І. Хмелюк, О. С. Цукор, О. І. Щербаков та інші); в юридичній (Б. Г. Бовін, Г. І. Васильєв, А. В. Вахов, І. В. Ващенко, І. П. Голосніченко, Н. Л. Горбач, А. Ф. Гранін, Є. В. Додін, В. І. Дяченко, А. Є. Жалинський, Г. Є. Запорожцева, А. Ф. Зелинський, В. О. Коновалова, А. С. Морозов, В. О. Тюріна, П. О. Юхновець, Х. П. Ярмакі та інші). Різні аспекти професійної готовності кадрів для правоохоронної діяльності досліджувалися і зарубіжними авторами: професійна придатність до служби в поліції (Р. Александер, М. Крафт, Н. Сміт, С. Александр, К. Данцігер та інші); система добору кадрів до поліцейських органів (Я. Вествуд, Дж. Вогн, Г. Кац, Х. Морріс, Дж. Сатон, Р. Таннехілла та інші).

Професійна готовність до конкретного виду діяльності – це, на думку вчених, цілеспрямоване вираження особистості, що обіймає установку, погляди і переконання, систему відносин, мотивацію, емоційно-вольові та розумові якості, професійну компетентність та навички і вміння її практичного втілення.

Під професійною правоохоронною педагогічною компетентністю ми розуміємо сукупність науково-педагогічних знань, сформованість професійно-педагогічних умінь, навичок, ціннісних орієнтирів, що обумовлюють ефективне вирішення виховних завдань у процесі профілактично-корекційної та інших видів правоохоронної діяльності.

На наш погляд, правоохоронно-педагогічна компетентність обіймає такі чинники (види компетенцій): когнітивно-педагогічну (обізнаність з формами і методами профілактично-педагогічної роботи з сім’ями), конструктивно-виховну (планування, прогнозування, програмування виховної профілактичної, педагогічно-корекційної роботи з неблагополучними сім’ями), комунікативну (уміння спілкуватися з цією категорією населення), оцінно-регулятивну компетенції (уміння оцінювати і регулювати профілактично-педагогічний аспект правоохоронної діяльності). До кожного чинника професійно-педагогічної компетентності нами були визначені критерії і показники (аксеологічні і праксеологічні) готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями.

На пропедевтичному етапі дослідження вивчався реальний стан підготовки курсантів вищих навчальних закладів системи МВС до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями. Задля цього нами було проаналізовано навчальний план вищих навчальних закладів системи МВС за спеціальністю 7.060102 – правоохоронна діяльність. Визначено співвідношення різних блоків дисциплін та дисциплін психолого-педагогічного циклу, що вивчають курсанти впродовж навчання в інституті. Виявилося, що загальна кількість годин за навчальним планом становить 8604 (з них 2932 годин – на самостійне опрацювання), на дисципліни психолого-педагогічного циклу відведено лише 354 години, (з них 100 годин – на самостійне опрацювання), що становить лише 4,1% від загальної кількості годин. Зауважимо, що з жодної дисципліни психолого-педагогічного циклу не передбачено іспиту.

Аналіз програм психолого-педагогічних дисциплін педагогічної спрямованості засвідчив низку прогалин у їх змісті, відсутність міждисциплінарних зв’язків, що, з одного боку, веде до повторення тем, а з іншого, - до їх “розпорошеності”, а відтак, відсутності системи в засвоєнні курсантами професійної педагогіки. Означене негативно позначається на професійно-педагогічній готовності майбутніх правоохоронців до практичної службової діяльності. З метою з’ясування рівня самооцінки щодо необхідності педагогічної підготовки майбутніх правоохоронців нами було проведено анкетування курсантів ІІІ – IV курсів Одеського інституту внутрішніх справ упродовж 1996/1997 та 1997/1998 навчальних років. Узагалі в анкетуванні брало участь 400 курсантів.

Як засвідчив аналіз результатів анкетування, курсанти досить об’єктивно, як на наш погляд, оцінили свою готовність до майбутньої професійно-педагогічної діяльності. Більшість (80%) визнала недостатню кількість годин, відведених на курс “Професійна педагогіка”, посередню готовність (64%) та неготовність (26%) до роботи з неблагополучними сім’ями, про що засвідчують і їхні відповіді щодо форм і навичок роботи з конфліктними сім’ями.

Наступним завданням пропедевтичного етапу дослідження було з’ясування розуміння співробітниками ОВС понять “насильство” та “насильство в сім’ї”. Задля цього нами було проведене анкетування: а) курсантів ІІІ – IV курсів Одеського інституту внутрішніх справ; б) дільничних інспекторів міліції зі стажем роботи не менше 5-ти років.

Зіставлення анкетних даних у формі відповіді курсантів і дільничних інспекторів міліції, стаж роботи яких не менше 5 років, засвідчив переконаність співробітників ОВС у наявності насильства в сучасних сім’ях в Україні, адекватність розуміння ними цього негативного феномена, але щодо форм боротьби з проявами насильства, то не всі дільничні інспектори міліції знають, що їм потрібно робити, крім бесід та притягнення до відповідальності.

Гіршою виявилася справа з курсантами. Більшість із них заперечувала існування насильства в сім’ї, або ж не знали, існує воно чи ні. У численних анкетах (38%) у відповідях на наступні запитання опісля другого були такими: “Насильства в сім’ї не може бути”. Ця теза визначила відсутність адекватних відповідей курсантів і на всі інші запитання анкети. Отже, ми дійшли висновку, що проблема сімейного насильства, на жаль, залишається поза увагою майбутніх співробітників ОВС. Сьогоденні навчальні плани і, відповідно, програми навчальних дисциплін не передбачають підготовку майбутніх правоохоронців до роботи з таким важливим соціальним осередком суспільства, як неблагополучні сім’ї, в яких виховуються діти.

У третьому розділі - “Формування готовності курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями” - розкрито теоретичні засади побудови інструментально-проективної моделі формування професійно-педагогічної компетентності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями; висвітлено результати констатуючого і формуючого експерименту; подано оцінку ефективності формування рівнів готовності курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями.

Для визначення вихідного рівня готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями нами було розроблено серію професійно-педагогічних завдань за кожним із критеріїв професійно-педагогічної компетенції.

Обчислення експериментальних даних на етапі констатуючого зрізу відбувалося методом експертної оцінки компетентними суддями ознак прояву кожного з критеріїв професійно-педагогічної компетентності (К. М. Дурай-Новакова) засобом єдиної шкали.

За даними аналізу, експертні оцінки готовності курсанта за кожним із видів професійно-педагогічної компетентності були досить низькими: когнітивно-педагогічна компетенція – Х= 2,3; конструктивно-виховна – Х= 1,3; комунікативна – Х= 1,7; оцінно-регулятивна – Х= 3. Найвищий показник виявився за ознаками оцінно-регулятивної компетенції: Х= 3, тобто за двома ознаками було одержано по 4 бали; найнижчий – за ознаками конструктивно-виховної компетенції: Х= 1,3.

На підставі одержаних експериментальних даних були виявлені загальні рівні сформованості професійно-педагогічної компетентності у курсантів експериментальних і контрольних груп: високий, достатній, середній, низький, у стадії формування.

Як виявилося, жоден курсант не досяг високого і достатнього рівнів сформованості їхньої готовності до професійно-педагогічної діяльності. Тільки незначна частина курсантів – 10% - в експериментальній і 12% - в контрольній групах засвідчили середній рівень сформованості професійно-педагогічної компетентності. Більшість із них перебувала на низькому рівні: 68% курсантів експериментальної і 64% - контрольної груп. У значної частини курсантів професійно-педагогічна компетентність перебувала ще у стадії формування (22% - в експериментальній і 24% курсантів у контрольній групах).

Низьким виявився і загальний коефіцієнт готовності курсантів до професійно-педагогічної діяльності. Так, Кгот з показниками 0,5-0,38 був лише у 10% курсантів експериментальної і у 12% - контрольної груп (що відповідає середньому рівню); 0,2-0,16 – у 68% - експериментальної і 64% курсантів контрольної груп (що відповідає низькому рівню); 0,15 і нижче – у 22% курсантів експериментальної і 24% - контрольної груп, які перебували ще на стадії формування окремих критеріїв і ознак професійно-педагогічної компетентності. Отже, експериментальні дані, що були одержані на констатуючому етапі, переконливо довели недостатню підготовленість курсантів інституту внутрішніх справ до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями.

З урахуванням теоретичних засад дослідження і виділених нами педагогічних умов була побудована інструментально-проективна модель формування професійно-педагогічної компетентності курсантів щодо роботи з неблагополучними сім’ями, яка обіймала три послідовні щаблі: когнітивно-ознайомлювальний, конструктивно-проективний і практично-виконавчий.

Перший щабель – когнітивно-ознайомлювальний. Його метою було ознайомлення курсантів із законодавчими і правоохоронними актами в галузі сім’ї і охорони дитинства; озброєння їх знаннями з проблеми сім’ї, сімейних відносин, сімейного виховання, типами конфліктних і неблагополучних сімей, проявами насильства в сім’ї, їх причинами та шляхами усунення і попередження випадків правопорушень у сім’ях; методикою соціально-правової, профілактичної і корекційно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями і неповнолітніми правопорушниками.

На цьому щаблі реалізувалися такі педагогічні умови: педагогічна освіченість курсантів щодо характеристики конфліктних і девіантних сімей; змісту і методики роботи з неблагополучними сім’ями і неповнолітніми правопорушниками; педагогічна спрямованість викладання всіх професійних дисциплін та виховання інтересу до педагогічного аспекту правоохоронної діяльності; забезпечення міждисциплінарних зв’язків у викладанні циклу психолого-педагогічних та професійних дисциплін.

У процесі реалізації означених педагогічних умов відпрацьовувалися такі професійно-педагогічні вміння майбутніх співробітників ОВС: типи сім’ї і сімейних відносин; вміння визначати типи особистості неповнолітніх правопорушників та їх причини; вміння визначати наявність і форми сімейного насильства, в тому числі, насильства до дітей; вміння обирати адекватні форми і методи профілактичної та соціально-правової і педагогічно-корекційної роботи з неблагополучними сім’ями та неповнолітніми правопорушниками.

Когнітивно-педагогічна компетенція була презентована спецкурсом “Профілактична робота з неблагополучними сім’ями”, який викладався у V семестрі, після читання навчальних дисциплін - соціології, професійної психології та педагогіки.

Метою другого – конструктивно-проективного – щабля було озброєння курсантів практичними навичками і вміннями планувати, проектувати і програмувати роботу з неблагополучними сім’ями і неповнолітніми правопорушниками; практично вирішувати конфліктні ситуації у стосунках батьків і дітей у неблагополучних сім’ях.

На цьому щаблі реалізувалися такі педагогічні умови: професійно-педагогічна озброєність курсантів конструктивними вміннями і навичками щодо планування, програмування і проведення профілактичної і корекційно-виховної роботи з неблагополучними сім’ями (конструктивно-виховна компетенція); усвідомлення особистісної значущості і педагогічної професійної придатності до роботи з неблагополучними сім’ями (оцінно-регулятивна компетенція).

У процесі означених педагогічних умов відпрацьовувалися такі професійно-педагогічні вміння майбутніх співробітників ОВС: вміння планувати і проектувати профілактичну, корекційно-виховну роботу з неблагополучними сім’ями та неповнолітніми правопорушниками; вміння виявляти, запобігати випадкам насильницьких дій в конфліктних сім’ях та правопорушенням неповнолітніми правопорушниками; вміння складати індивідуальні та загальні плани виховної індивідуальної та загальної профілактичної діяльності з неблагополучними сім’ями і неповнолітніми правопорушниками; адекватно оцінювати свою професійно-педагогічну компетентність, придатність до означеного аспекту роботи.

Змістова лінія реалізації конструктивно-виховної компетенції – спецкурс “Профілактична робота з неблагополучними сім’ями” (практичні заняття), дисципліни психологічного циклу (практичні заняття).

Означені педагогічні умови і функції реалізувалися на практичних заняттях із запровадженого нами спецкурсу.

Третій щабель – практично-виконавчий. Його метою було залучення курсантів до активної профілактично-виховної та корекційно-педагогічної правоохоронної діяльності з неблагополучними сім’ями та неповнолітніми правопорушниками.

На цьому щаблі реалізувалися такі педагогічні умови: педагогічна перцепція, педагогічна емпатія, встановлення контакту з членами неблагополучних сімей та неповнолітніми правопорушниками, тобто включеність у спілкування; залучення курсантів до активної професійно-педагогічної діяльності з неблагополучними сім’ями.

У процесі означених педагогічних умов відпрацьовувалися такі професійно-педагогічні вміння: уміння сприймати і розуміти внутрішній стан суб’єкта спілкування за зовнішніми ознаками поведінки; уміння встановлювати контакт у спілкуванні з членами родини та неповнолітніми; уміння перевтілюватися залежно від ситуації спілкування та передбачати відповідні реакції і адекватні проекції спілкування; вміння вести і контролювати процес діалогізування [включеність у взаємодію з неблагополучними сім’ями і неповнолітніми правопорушниками (комунікативна компетенція)]; вміння своєчасно усувати труднощі в роботі з цією категорією населення в аспекті професійно-педагогічної компетентності (оцінно-регулятивна компетенція).

Змістову лінію реалізації педагогічних умов та професійно-педагогічних умінь на цьому щаблі становили програми учбово-ознайомлювальної практики курсантів ІІІ курсів та програма стажування курсантів IV курсів на посадах дільничних інспекторів міліції.

Діяльнісний аспект третього щабля – професійно-педагогічна правоохоронна діяльність на адміністративних дільницях на посадах дільничних інспекторів міліції; дозвільно-виховна, розважальна діяльність у вільний від навчальних занять час.

Стрижнем експериментальної методики формування вмінь конструктивно-виховної і оцінно-регулятвної компетенцій виступив метод аналізу конкретних конфліктних ситуацій.

Матеріалами конфліктних ситуацій були взаємини в неблагополучних сім’ях, різні форми сімейного насильства, поведінка неповнолітніх правопорушників за межами сім’ї.

На прикінцевому етапі дослідження здійснювався порівняльний аналіз експериментальних даних констатуючого і прикінцевого зрізів та оцінка ефективності готовності курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями.

За даними дослідження, в курсантів експериментальної групи відбулися позитивні зміни. Якщо на констатуючому етапі дослідження не було виявлено жодного курсанта з високим і достатнім рівнем готовності до професійно-педагогічної діяльності з неблагополучними сім’ями, то на прикінцевому етапі високого рівня досягло 28% курсантів і достатнього рівня готовності до роботи з неблагополучними сім’ями – 44%. Отже, можна вважати достатню готовність 72% курсантів експериментальних груп до професійно-педагогічної діяльності з неблагополучними сім’ями, оскільки тільки 28% курсантів залишилося на середньому рівні готовності до означеного виду діяльності.

Щодо рівня готовності до роботи з неблагополучними сім’ями курсантів контрольних груп, то високий рівень, як і на констатуючому етапі, був відсутній; на достатньому рівні виявилося лише 4% (це курсанти, які закінчили педагогічні училища); до середнього рівня піднялося 20% (було 12%) курсантів. Вочевид, переважна більшість із них перебувала на низькому рівні – 68% (було 64%) і 8% курсантів – у стадії формування (було 24%).

Аналіз результатів експерименту засвідчив значні позитивні зміни у сформованості готовності курсантів експериментальної групи до роботи з неблагополучними сім’ями за обчисленим коефіцієнтом готовності. Якщо на констатуючому етапі не було виявлено жодного курсанта з показниками коефіцієнта готовності 1 - 0,8 і 0,7 - 0,6, то на прикінцевому етапі показники коефіцієнта: 1 - 0,8 були у 28% курсантів експериментальної групи (в контрольній групі означеного показника не було виявлено); 0,7 - 0,6 – у 44% експериментальної і 4% курсантів контрольної груп, що відповідає високому і достатньому рівням готовності.

Показник Кгот: 0,5 – 0,38 (що відповідає середньому рівню) виявили 20% курсантів експериментальної (було лише 10%) і 20% - контрольної (було 12%) груп. Показник Кгот 0,2 - 0,16 (низький рівень) виявили тільки 68% курсантів контрольної групи (було 64%) та 0,15 і нижче - 8% (було 24%) курсантів.

Позитивними виявилися зміни в показниках коефіцієнта готовності курсантів експериментальної групи до роботи з неблагополучними сім’ями в межах кожного критерію професійно-педагогічної компетентності. Найвищими виявилися результати з показниками Кгот – 1 – за критеріями “когнітивно-педагогічна” (24%) та “комунікативна” компетенції (10%) та Кгот – 0,9 - 0,8 – за критеріями “когнітивно-педагогічна” (76%), “комунікативна” (90%), “оцінно-регулятивна” компетенції - 18% курсантів. Коефіцієнт готовності 0,7 - 0,6 показали 90% курсантів у межах критеріїв “конструктивно-виховна” (90%) та “оцінно-регулятивна” компетенції (76%), що відповідає високому та достатньому рівням. Коефіцієнт готовності з показником 0,5 було одержано тільки у 10% курсантів за критерієм “конструктивно-виховна” та 8% - за критерієм “оцінно-регулятивна” компетенції. У курсантів контрольних груп ніяких позитивних змін за цими показниками не відбулося. Одержані дані засвідчують правомірність висунутої гіпотези дослідження.

Основні результати дослідження подано у висновках, основні з них такі:

1.

2.

3. На констатуючому етапі дослідження було визначено вихідні рівні готовності курсантів Одеського інституту внутрішніх справ до соціально-педагогічної і правової роботи з неблагополучними сім’ями: високий, достатній, середній, низький, у стадії формування. З’ясувалося, що в жодного курсанта не було сформовано високого та достатнього рівнів готовності. На середньому рівні було 10% курсантів експериментальної і 12% контрольної груп; на низькому рівні перебували 68% курсантів експериментальних і 64% - контрольних груп; у стадії формування перебували 22% курсантів експериментальних і 24% - контрольних груп. Коефіцієнт готовності з найвищими показниками 0,5 - 0,38 був лише у 10% курсантів експериментальних і 12% - контрольних груп.

4. Провідним експериментальним завданням і сутністю гіпотези дослідження було формування у курсантів професійно-педагогічної компетентності щодо роботи з неблагополучними сім’ями в єдності і взаємозв’язку її компонентів. Такий підхід передбачав корегування навчального плану і змістового фонду дисциплін психолого-педагогічного циклу та правоохоронної практики в межах таких педагогічних умов: педагогічна освіченість курсантів щодо характеристики конфліктних і девіантних сімей; методики роботи з неблагополучними сім’ями та неповнолітніми правопорушниками; професійно-педагогічна озброєність курсантів конструктивними вміннями і навичками щодо планування і проведення профілактичної і корекційно-виховної роботи з неблагополучними сім’ями; педагогічна перцепція, педагогічна емпатія, що передбачає вміння і навички спілкування і встановлення контакту з членами неблагополучних сімей, тобто включеність у спілкування; усвідомлення особистісної значущості і професійно-педагогічної придатності до роботи з неблагополучними сім’ями; педагогічна спрямованість викладання всіх професійних дисциплін та виховання інтересу до педагогічного аспекту правоохоронної діяльності; забезпечення міждисциплінарних зв’язків у викладанні циклу психолого-педагогічних та професійних дисциплін; залучення курсантів до активної професійно-педагогічної діяльності з неблагополучними сім’ями.

5. З урахуванням теоретичних засад дослідження і виділених педагогічних умов була побудована інструментально-проективна модель формування професійно-педагогічної компетентності курсантів щодо роботи з неблагополучними сім’ями, що обіймала три послідовні щаблі: когнітивно-ознайомлювальний, конструктивно-проективний і практично-виконавчий.

6. За даними дослідження, відбулися відчутні позитивні зміни у рівнях і Кгот готовності курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями. Якщо на констатуючому етапі дослідження високий і достатній рівні готовності були відсутніми, то на прикінцевому етапі на високому рівні готовності було 28%, на достатньому – 44% і на середньому – 28% курсантів експериментальних груп. У контрольних групах відчутних позитивних змін не відбулося. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні проблеми підготовки курсантів інститутів системи МВС до профілактики і попередження насильства в різних соціальних спільнотах.

Зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

Думко Ф. К. Підготовка курсантів до професійно-педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за